ЗМІСТ
Вступ
1. Охарактеризуйте внесок Р.Амтхауерау практичну психологію
2. Дайте характеристику поняття „психологічнадіагностика
3. Розв’язати психологічну задачу
3.1 Відчуття
3.2. Сприйняття
3.3 Пам’ять
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Визначенняпсихології найкраще дав Ладда — як науки, що займається описом і тлумаченнямстанів свідомості. Під станами свідомості тут розуміють такі явища, яквідчуття, бажання, емоції, пізнавальні процеси, судження, рішення, бажання йт.п. До складу тлумачення цих явищ повинне, звичайно, входити вивчення як тихпричин і умов, при яких вони виникають, так і дій, безпосередньо нимивикликуваних, оскільки ті й інші можуть бути констатовані.
Психіка людини єпродуктом розвитку. Генетична психологія, зокрема зоопсихологія й психологіядитини, належить до числа дисциплін, найбільше інтенсивно розроблювальних востанні десятиліття ХХ століття. Однак відносно розуміння розвитку різковиступають найбільші принципові розбіжності.
З'ясуванняприроди психічного визначає теоретичні завдання психології, специфікупсихологічного пізнання. Аналіз будь-якого психічного явища показує, щоусвідомлення — а виходить, усяке, навіть наївне пізнання — психічних явищзавжди припускає розкриття тих предметних зв'язків, за допомогою яких психічніпереживання вперше виділяються з містичної туманності чистої безпосередності,позбавленої всякої визначеності й членороздільності, і визначаються якоб'єктивні психологічні факти. Оскільки предметні відносини можуть бутинеправильно або неповно, неадекватно розкриті в безпосередніх даних свідомості,ці останні можуть давати неадекватне пізнання психічних явищ. Не все те, щолюдина переживає, він адекватно усвідомлює, тому що не всі відносини, щовиражаються в переживанні й визначають його, самі адекватно дані у свідомостіяк відносини. Саме тому встає завдання — відмінного від простого переживання — пізнання психічного за допомогою розкриття тих об'єктивних зв'язків, який вонооб'єктивно визначається. Це і є завдання психології. Психологічне пізнання — цеопосередковане пізнання психічного через розкриття його істотних, об'єктивнихзв'язків і опосередкувань.
1. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ ВНЕСОК Р.АМТХАУЕРА УПРАКТИЧНУ ПСИХОЛОГІЮ
Актуальністьробіт із психологічної діагностики здібностей визначається в першу чергувеликою практичною значимістю цієї проблеми.
У закордоннійпсихології під здібностями розуміються або уроджені особливості індивіда, щофатально визначають усі майбутні досягнення (сараcity) суб'єкта, або придбаніїм навички й уміння (abiliti). Слід зазначити, що достатньо поширеним в областіпсиходиагностики спроможностей є термін «aptitude», що входить у назву багатьохтестів, головним чином тестів окремих здібностей. У англійському психологічномусловнику він визначається як «природна здібність одержувати загальні абоспеціальні знання й уміння».
В даний час упсихологічній діагностиці виділяють методи вивчення загальних і спеціальнихздібностей. Проте в самих методиках такий поділ не завжди строго дотримується. Утестах окремих здібностей поряд із завданнями, спрямованими на вивченняспеціальних здібностей, включені завдання, узяті з тестів інтелекту. У своючергу, тести інтелекту передбачають вивчення спеціальних здібностей (технічних,математичних). Інтелект тривалий час розглядався дослідниками як єдина,неподільне властивість.
Груповий тестАмтхауера призначається для оцінки структури інтелекту осіб у віці від 13 до 61року. Автор ставив перед собою задачу розробити такий метод, що міг бивикористовуватися для фахової орієнтації і консультування з проблем виборупрофесії. Амтхауер включив у свій тест завдання на діагностику такихкомпонентів інтелекту: вербального, лічильно-математичного, просторового,мнемічного. Середнє значення взаємних кореляцій між цими чинниками разомдорівнює 0,36. Тест був розроблений у трьох рівнобіжних формах. Стандартизаціяпроводилася на вибірці з 4076 випробуваних, середній показник по сирих балахрівнявся 82. Після стандартизації нова середня рівнялася 100, q = 10.Надійність тест дорівнює 0,97 (кореляція парних і непарних завдань), приповторному тестуванні через рік коефіцієнти надійності виявилися рівними 0,83(по окремим субтестам 0,50). Валідність тесту за критерієм успішності навчанняв школі дорівнює 0,62.
У тест Амтхауеравходять такі субтести:
1 — на загальнуобізнаність і інформованість у різних областях знань (не тільки наукових, але іжиттєвих);
2 — накласифікацію понять;
3 — навстановлення аналогій:
4 — на підведеннядвох понять під загальну категорію (узагальнення);
5 — на уміннявирішувати прості арифметичні задачі;
6 — на уміннязнаходити числові закономірності;
7 — на уміннямислено оперувати зображеннями фігур на площині;
8 — на уміннямислено оперувати зображеннями об'ємних фігур;
9 — на заучуванняслів.
Кожний субтест,за винятком четвертого, складається з 20 завдань, у четвертий субтест входять16 завдань.
Нижче приводятьсяприклади завдань із кожного субтеста.
Завдання 1-госубтеста являють собою пропозиції, у кожному з який пропущене одне слово.Випробуваному необхідно з п'ятьох даних на вибір слів підібрати те, щопідходить за змістом:
Протилежністюпоняття «вірність» є поняття:
а) любов, б)ненависть, в) дружба, г) зрадництво, д) ворожнеча.
В 2-му субтестівипробуваному пропонувалося з п'ятьох даних слів викреслити одне, що непідходить до інших чотирьох, що є подібними по визначеній ознаці:
а) малюнок, б)картина, в) графіка, г) скульптура, д) живопис.
У 3-м субтестевипробуваний повинний був встановити аналогію: дерево: стругати; залізо:
а) чеканити, б)згинати, в) лити, г) шліфувати, д) кувати.
У 4-м субтестебуло потрібно відшукати пологове або видове поняття, що об'єднує запропонованіслова: дощ-сніг, правильним поняттям будуть «опади»
5-й субтестмістив арифметичні задачі:
Скількикілометрів пройде товарний поїзд за 7 ч, якщо його швидкість 40 км/ч?
У 6-м субтестебуло потрібно продовжити числові ряди, побудовані по визначених правилах:
б 9 12 15 18 2124 ?
У 7-и субтестевипробуваному пропонувалися зображення плоских геометричних фігур, розрізані надекілька частин. Необхідно було мислено з'єднати частини фігури і визначити,яка фігура утвориться в результаті.
У 8-м субтестевипробуваному подавалися зображення кубиків із по-різному позначеними гранями.Кубики були визначеною уявою повернені і перевернені в просторі, так що інодіз'являлися нові, невідомі випробуваному грані. Необхідно було визначити, якийіз п'ятьох кубиків-зразків зображений на кожному малюнку.
Час виконаннякожного субтеста обмежене і коливається від 6 до 10 хв. Цілком весь цей тестпроводився за 90 хв (два уроки без перерви). Тест груповий, підготовлений удвох формах — А і Б. Сусіди по парті працюють із різними формами тест.Дослідження проводиться двома експериментаторами: один зачитує інструкції,розбирає приклади, стежить за тимчасовими інтервалами; інший — контролюєслушність заповнення бланків відповідей, слушність переворачивания сторіноктестового зошита і т.д.
Таким чином, тестскладається з вербальних, числових і просторових субтестов. Перші жадають відвипробуваних визначених знань і умінь робити з матеріалом деякі логічні дії.Другі припускають визначений ступінь розвитку формалізованого і просторовогомислення. Амтхауер припускав, що за допомогою цього тест можна судити проструктуру інтелекту випробуваних по успішності виконання окремих субтестів. Длягрубого аналізу «розумового профілю» він пропонує таке: якщо найвищі результатиотримані по перших чотирьох субтестах, виходить, у випробуваного більше розвитітеоретичні здібності, якщо ж по таким п'ятьох субтестах — те практичніздібності. Ми, приступаючи до роботи з тестом, виходили з того, що він виявляєінтелектуальні здібності, що склалися у випробуваних у конкретних умовахнавчання і виховання. В даний час зібраний експериментальний матеріал позастосуванню тест Амтхауера на вибірці міських і сільських школярів (7-10-ікласи) обсягом більш 450 чоловік. Частина результатів дослідницької роботиоброблена й опублікована.
Надійність тестапідраховувалася на вибірці з 101 чоловік шляхом кореляцій даних тестування зінтервалом у 1 рік (9-і та 10-і класи міських шкіл). Коефіцієнт виявився рівним0,83… Валідність тесту визначалася шляхом перебування кореляцій між даними посубтестам і тесту в цілому й успішністю (загальної і по циклах навчальнихпредметів).
Низькікоефіцієнти кореляції, що зустрічаються, можна пояснити тим, що є впливбагатьох чинників крім школи: домашнє оточення, позашкільні види діяльності(кружки, студії, додаткові уроки), вплив засобів масової інформації й ін. Такийбагатосторонній вплив, з одного боку, сприяє формуванню навичок логічногомислення і накопиченню більш широких і глибоких знань про світ, а з іншого боку- послабляє зв'язок тестових досягнень із шкільною оцінкою.
При інтепретаціїотриманих у дослідженні даних був випробуваний новий критерій. У традиційномутестуванні при оцінці результатів за точку відліку приймалася статистичнанорма, одержувана на основі емпіричних досліджень вибірок випробуваних, щовідрізняються по соціально-економічних ознаках. На суперечливість такогорішення не разом вказував у своїх роботах К. М. Гуревич, що відзначав, щокритерій порівняння по нормах, отриманим шляхом неправомірного об'єднаннярізних вибірок, ігнорує вплив різноманітних умов онтогенезу на розумовийрозвиток людей. Ці умови різноманітні й у першу чергу включають умови навчання.Крім того, саме уявлення тестових даних у виді балів, кривих розподіли утрудняєякісний аналіз тест і впливу різних умов на розвиток дитини. Критикуючи застосуваннянорми в якості критерію розвитку, К. М. Гуревич пише: «… норма характеризуєвибірку або популяцію, але не розкриває дійсних і звичайних, тобто нормальних,вимог до людини як сформованому або члену товариства, що укладається.Імманентно властивій даній вибірці статистична норма по тим або іншим причинамможе не збігатися з нормальними вимогами до нього. Але ці вимоги зовсім невипадкові, вони спираються на суспільну практику і випливають із неї». У якостікритерію, орієнтуючись на який можна порівнювати дані тестового обстеження, К.М. Гуревич пропонує використовувати так називаний соціально-психологічнийнорматив (СПН). У стиснутому виді СПН можна визначити як систему вимог, котруспільність пред'являє кожному з його членів. Щоб не бути відірваним відіснуючої поза його спільністю, людина повинна опанувати тими вимогами, що донього подаються, причому процес цей є активним — кожний ринеться зайнятивизначене місце у своїй соціальній спільності і свідомо здійснюють цей процесприлучення до свого класу, групі. Ці вимоги і можуть складати утриманнясоціально-психологічних нормативів, що є, по суті, ідеальною моделлю вимогсоціальної спільності до особистості. Отже, оцінка результатів тестуванняповинна проводитися по ступені близькості до СПН, що диференціюється восвітньо-вікових межах;
Такі вимогиможуть бути закріплені у формі правил, розпоряджень, вимог до людини і включатисамі різноманітні аспекти: розумовий розвиток, моральне, эстетическое й ін. Проце ж пишуть у своїй статті А. А. Бодалєв і Е. В. Шорохова, що відзначають:«… рекомендується дуже важлива розробка змістовних і достатньо конкретнихнормативів розвитку...», що «… повинні дуже точно і широко окреслити коловимог до ідейно-політичної, розумової, моральної, трудової, естетичної і фізичноївихованості молодих людей, що вступають у самостійне життя »».
Вимоги, щоскладають утримання СПН, цілком реальні, вони присутні в утворювальнихпрограмах, у кваліфікаційних фахових характеристиках, суспільному думці, думцівчителів і вихователів. «Безсумнівно, — пише К. М. Гуревич, — щосоціально-психологічні нормативи в їхній освітньо-віковій спрямованостіпідлягають розкриттю у виді понять і термінів і дій із ними. Промова повиннайти не про одні лише наукових або фахових поняттях, але об декілька іншомуколі, такому, що у межах деяких коливань забезпечував би члену товариства, щоволодіє ним, активну, полноцінну участь у житті колективу і товариства вцілому». На думку Гуревича, психологи при упорядкуванні тестових завданьстихійно орієнтуються на існуючий у їхнє спільності СПН. При цьому завданнятест складаються як окремі логічні «мікропроблеми». У зв'язку з цим необхідне йінше опрацювання результатів тестування — установлення близькості даних кожноговипробуваного або групи до СПН. На оперативному рівні проблема встановленняблизькості конкретного випробуваного до СПН ще не є вирішеної.
Так, наприклад,використання в якості відповідного показника процентного відношення кількостівиконаних завдань до загальної кількості завдань тест ставить проблему неслучайностидобору кількості завдань і ступеня їхньої трудності розроблювачами тест.Використання СПН у якості критерію розвитку висуває на перший план якіснийзасіб опрацювання даних, при котрому необхідно враховувати: а) які терміни іпоняття по ступені узагальненості засвоєні краще, а які — гірше; б) які логічніоперації засвоєні більш успішно, а які — менше; в) у якому колі понять ітермінів учні орієнтуються менше впевнено, а в якому — більш. На наш погляд,використання СПН є більш евристичним, чим застосування статистичної норми приінтепретації результатів тестових іспитів. Слід зазначити, що незадоволеністьнормою як точкою відліку при оцінці даних по тестах знайшла своє вираження,зокрема, у розробці тестів, орієнтованих на критерій. Цей напрямок у тестологіїрахується дуже перспективним.
2.ДАЙТЕ ХАРАКТЕРИСТИКУ ПОНЯТТЯ ПСИХОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА
Психологическаядиагностика изучает способы распознавания и измеренияиндивидуально-психологических особенностей человека (свойств его личности иособенностей интеллекта). Распознавание и измерение осуществляется с помощьюметодов психодиагностики.
Психодиагностиканеразрывно связана с предметными областями психологической науки: общейпсихологией, медицинской, возрастной, социальной и др. Явления, свойства иособенности, изучаемые перечисленными науками, измеряют с помощьюпсиходиагностических методов. Результаты психодиагностических измерений могутпоказывать не только наличие того или иного свойства, степень его выраженности,уровень развития, они могут также выступать как способы проверки истинноститеоретико-психологических построений различных психологических направлений.
Так же, какпсиходиагностика «обслуживает» предметные области психологическойнауки, саму психодиагностику «обслуживает» так называемаядифференциальная психометрия. Целью дифференциальной психометрии являетсяразработка требований к измерительным психодиагностическим методам. Этитребования относятся к адаптации методов, интерпретации получаемых данных, кпроцедуре разработки методов, разработке и применению математического аппаратадля анализа получаемых данных.
Впсиходиагностике выделяют два подхода измерения и распознаванияиндивидуально-психологических особенностей человека: номотетический иидеографический. Эти подходы отличаются по следующим основаниям:
¾ пониманиеобъекта измерения;
¾ направленностьизмерения;
¾ характерметодов измерения.
Основание
Номотетический подход
Идеографический подход Понимание объекта измерения Понимание личности как набора свойств Понимание личности как целостной системы Направленность измерения Выявление и измерение общих для всех людей свойств личности Распознавание индивидуальных особенностей личности Методы измерения Стандартизованные методы измерения, требующие сопоставления с нормой Проективные методики и идеографические техники
Психодиагностическиеметоды объединяют в группы по разным основаниям. Вот некоторые наиболеераспространенные классификации методов психодиагностики:
1. Классификацииметодов по Й.Шванцаре.
2. Классификации психодиагностическихметодов по В.К.Гайде, В.П.Захарову.
3. Классификациипсиходиагностических методов по А.А.Бодалеву, В.В.Столину.
3.РОЗВ’ЯЗАТИ ПСИХОЛОГІЧНУ ЗАДАЧУ
3.1ВІДЧУТТЯ
1. Що спільного єміж наведеними прикладами?
2. Про яку закономірністьвідчуттів тут ідеться?
А. Заходячи втемну кімнату, дитя вимовляє слово „темно”, як правило, якомога нижчим голосом.Назви маленьких предметів вимовляються дітьми, як правило, вищим голосом, ніжназви речей великих.
Б. Ми частовживаємо і добре розуміємо зміст таких виразів: „гострі смаки”, „солодкізвуки”, „важкі фарби”, „пишна музика”, „кислий хапах”, „холодний колориткартини” тощо.
У першому тадругому випадках має місце такий вид відчуття, що характеризуэться наявностюабо відсутностю безпосереднього контакту з подразником, що викликає відчуття.За наявності або відсутності безпосереднього контакту рецептора з подразником,що викликає відчуття, обидва приклади відносяться до дистантної рецепції (зір,слух, нюх). Ці види відчуттів забезпечують орієнтування в найближчомусередовищі.
У наведений прикладах відчуття мають зовнішнєвираження — експресію. Зовні вони виражаються рухами м'язів особи (міміка), м'язівтіла (пантоміміка, жести, поза, постава), змінами тону голосу, темпу мови. Маємовзаємодію рецепторів, які виражаються, по-перше, у впливі, що подразники одногорецептора робить на пороги іншого. Так, зорові позразники впливають на порогислухові, а слухові позразники — на пороги зорових, точно так само на порогизорових відчуттів впливають і нюхові відчуттів і таке інше.
3.2СПРИЙНЯТТЯ
Яка з переліченихзакономірностей (аперцепція, усвідомленість, сприйняття, залежність сприйняттячастини від сприйняття цілого, виділення предмета з фону, цілістність,контрастність) проявляються в цих випадках?
А. Маяковськийбув високий на зріст, і всі здебільшого звикли бачити його знизу, з підборіддя:в цьому ракурсі його обличчя набувало важкої скульптурної монументальності.Насправді ж, з погляду звичайних пропорцій, підборіддя в Маяковського не буловеликим (хоча багато хто з художників і скульпторів досі б'ється і не можезнайти цю невловиму і характерну для обличчя поета значущість: вони штучно збільшуютьйому підборіддя, і обличчя відразу втрачає схожість).
А підборіддя вМаяковського було, хоч це й здається дивним, зовсім не різко вираженого, анавіть навпаки — м'якого контуру. Монументальності поетові надавали його зріст,плечі, широкий чудовий рот оратора і жагучі, повні розуму, людяності і відчуттяприхованої сили, великі, виразні очі. (Рахілло. Московські зустрічі.)
У прикладінаведен такий вид сприйняття, як сприйняття частини від спрйняття цілого.
Б. Людина зрухливим і виразним обличчям і багатою жестикуляцією серед людей з бідноюмімікою і пантомімікою справляє сильніше враження (за інших однакових умов).
Незнайома жінкасеред чоловіків, не відмінних різко один від одного, буде сприйнята яскравіше,ніж тоді, коли вона буде в групі жінок.
Незнайомий офіцергостріше буде сприйнятий у групі солдатів, ніж серед інших офіцерів, за іншиходнакових умов сприйняття. (За О. О. Бодальовим.)
Цей приклад — вибірковість сприйняття — проявляється в переважному виділенні одних об'єктів упорівнянні з іншими.
В. Якщо предмет,який сприймається на деякій відстані, віддалити від того, хто сприймає, товідображення предмета на сітківці зменшиться як у довжину, так і в ширину,тобто зменшиться і площа його, а тим часом у сприйнятті образ збереже в певнихмежах приблизно ту саму сталу, властиву предметові величину. (За С. Л.Рубінштейном.)
Цей приклад — константність сприйняття — завдяки цьому ми сприймаємо навколишні предмети яквідносно постійні за формою, кольорам, величині й т.п. Джерелом константностісприйняття є активні дії перцептивної системи (системи аналізаторів, щозабезпечують акт сприйняття). Багаторазове сприйняття тих самих об'єктів прирізних умовах дозволяє виділити відносно постійну інваріантну структурусприйманого об'єкта. Константність сприйняття — не вроджена властивість, апридбане. Порушення константності сприйняття відбувається, коли людина попадаєв незнайому ситуацію, наприклад, коли люди дивляться з верхніх поверхіввисотного будинку вниз, те автомобілі, пішоходи їм здаються маленькими; у тойже час будівельники, що працюють постійно на висоті, говорять, що вони бачатьоб'єкти, розташовані внизу, без перекручування їхніх розмірів.
Г. Гете зазначав,що темний предмет здається меншим від світлого, якщо обидва мають однаковувеличину. За одночасного сприйняття білого круга на чорному фоні і чорногокруга такого самого діаметра на білому фоні чорний здається приблизно на ‘/г меншим від білого. Вони здадутьсярівними, якщо чорний круг зробити відповідно більшим. (За К. К. Платоновим.)
Це — константність сприйняття. Значення тих властивостей об'єктивної дійсності, якісприйняття відображає, для всього психофізичного процесу сприйняття виступає зособливою рельєфністю в центральній по своєму теоретико-пізнавальному значеннюпроблемі константності. Константність сприйняття виражається у відноснійсталості величини, форми й кольори предметів при умовах, що змінюються увідомих межах, їхнього сприйняття.
Д. Слухаючимузику, ми сприймаємо не окремі звуки, а мелодію. Вона залишається тою самою,слухаєте ви симфонічний чи струнний оркестр чи один рояль. (За К. К.Платоновим.)
Даний приклад- структурність сприйняття – сприйняття не є простою сумою відчуттів. Мисприймаємо фактично абстраговану із цих відчуттів узагальнену структуру.Слухаючи музику, ми сприймаємо не окремі звуки, а мелодію; пізнаємо мелодію,якщо ії виконує оркестр, або один рояль, або людський голос, хоча окремізвукові відчуття різні.
3.3ПАМ’ЯТЬ
1. Визначте, якийучень краще запам'ятає оповідання, якщо врахувати, що здатність запам'ятовуванняв них однакова.
2. Яку умовунайкращого запам'ятовування дотримуватиме один з хлопчиків?
Двоє учнів VIкласу почали заучувати оповідання.
— Ой, яке велике!Тут сидіти й сидіти, — сказав один.
— Зовсім не такей велике, швидко зробимо, — відповів другий. (За Л.В.Занковим, 1949.)
Здатністьзапам'ятовування у хлопчиків однакова, але різняться цілі запамятовування(наскільки міцно, довго людина хоче запам'ятати). В асоціативних, значеннєвих іструктурних зв'язках проявляється переважно роль матеріалу. Алезапам'ятовування й відтворення залежать не тільки від об'єктивних зв'язківматеріалу, але й від відношення до нього особистості. Це відношення обумовленеспрямованістю особистості — її установками, інтересами й тим емоційнимфарбуванням, у якій виражається значимість матеріалу для особистості.
Другийхлопчик, безперечно, краще запамятає оповідання. Він позитивно налаштован навивчення матеріалу, оповідання запам'ятовує цілеспрямовано, користуючисьдовільною пам'ять.
Пам'ять людининосить виборчий характер. Усяка людина щось запам'ятовує й щось забуває.Виборчий характер пам'яті виражається в тім, що ми запам'ятовуємо по перевазіте, що для нас значиме, цікаво.
ВИСНОВКИ
Називаючипсихологію природничою наукою, ми хочемо сказати, що вона в цей час представляєпросту сукупність уривчастих емпіричних даних; що в її межі отовсюду нестримновторгаємося філософський критицизм і що корінні основи цієї психології, їїпервинні дані, повинні бути обстежені з більше широкої точки зору йпредставлені в зовсім новому світлі. Коротше кажучи, назва природничої наукивказує на те, що психологія має всі недосконалості число емпіричної науки, і неповинне викликати в психологах наївної впевненості у квітучому станідосліджуваної ними наукової області. Досить дивно слухати, коли починаютьтлумачити про «новітню психологію» і пишуть "історії психології",забуваючи, що навіть основні елементи й фактори в області щиросердечних явищ невстановлені з належною точністю. Що являє собою психологія в дану хвилину? Купусирого фактичного матеріалу, чималу різноголосицю в думках, ряд слабких спробкласифікацій і емпіричних узагальнень чисто описового характеру, глибоковкорінений забобон, начебто ми маємо стани свідомості, а мозок наш обумовлюєїхнє існування, але жодного закону в тому розумінні, у якому ми вживаємо цеслово стосовно фізичних явищ, жодного положення, з якого могли б бути виведенінаслідки дедуктивним шляхом.
Нам невідомінавіть ті фактори, між якими могли б бути встановлені відносини у виглядіелементарних психічних законів. Коротше кажучи, психологія ще не наука, цещось, що обіцяє в майбутньому стати наукою. Її матеріал перебуває в нашомурозпорядженні. Ми знаємо, що в співвідношеннях між відомими мозковими процесамий відомою «пізнавальністю» існує якась закономірність. Ми можемоодержати слабке подання про те, чим могла б стати зрештою психологія, і усвідомимо,що в порівнянні з можливим станом цієї науки сучасне її положення вкрайнезовсім. Можна сказати, що в цей час психологія перебуває приблизно в тімфазисі розвитку, у якому минулому фізика й вчення про закони руху до Галілеяабо хімія й думка про сталість мас при перетвореннях речовин до Лавуазьє. Колив психології з'явиться свій Галілей або Лавуазьє, те це, напевно, буденайбільший геній; можна сподіватися, що настане час, коли такий геній з'явитьсяй у психології, якщо тільки на підставі минулого науки можна робити здогаду проїї майбутнє. Такий геній по необхідності буде «метафизиком». А длятого щоб прискорити його поява, ми повинні усвідомлювати, який морок наділяєобласть щиросердечних явищ, і ніколи не забувати, що прийняті нами на віруположення, на які опирається всі дійсноісторичне дослідження психічних явищ,мають тимчасове, умовне значення й вимагають критичної перевірки.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. БурлачукЛ.Ф., Морозов СМ. Словарь-справочник по психологической диагностике. –К.:Наукова думка, 1989. -200с.
2. Диагностикаи коррекция психического развития дошкольника / Под ред. Я.Л. Коломинского,Е.А. Панько — М., 1997.
3. ОбуховаЛ.Ф. Детская психология. Теории, факты, проблемы. -М.: Тривола, 1995.
4. Практикумпо психологии состояний: Учебное пособие/Под ред. проф. А. О. Прохорова. — СПб:Речь, 2004. — 480 с.
5. РубинштейнС.Л.Основы общей психологии. -Спб: Питер, 2000. — 712 с.
6. УрунтаеваГ.А., Афонькина Ю.А. Практикум по детской психологии. — М., 1995.
7. ФридманЛ.М., Пушкина Т.А., Каплунович И.Я. Изучение личности учащегося и ученическихколлективов: Кн. для учителя. — М.: Просвещение, 1988. -207с.
8. ЩедровицкийГ.П. Лекции по психологии // Вопросы саморазвития человека. Вып. 3. -К., 1991.С. 3-32.
9. ЗаикаЕ.В. Память: её развитие и совершенствование//Практична психологія та соціальнаробота. 2003. № 8. С. 39-44.