Зміст
1. Серед перелічених характеристик виберіть ті, щонайточніше визначають специфіку сім’ї як малої соціальної групи
2. Яка ієрархія мотивів одруження є, як правило,оптимальною для подальшої задоволеності партнерів шлюбом?
3. Який тип батьківського ставлення до дитини позначенийнедостатнім піклуванням і контролем за поведінкою дитини? Які поради можна датибатькам щодо оптимізації стилю виховання?
4. Якими методами можна діагностувати порушення у сімейнихстосунках? Проведіть обстеження сім’ї (на вибір) за однією з методик іпроаналізуйте результати обстеження
5. У чому полягають відмінності між психологічнимконсультуванням і психотерапією?
Список використаних джерел
Додатки
/>1. Середперелічених характеристик виберіть ті, що найточніше визначають специфіку сім’їяк малої соціальної групи
1) жорстканормативна визначеність стосунків, гетерогенність складу, закритість групи,поліфункціональність, переважно емоційний характер стосунків;
2) гетерогенністьскладу, максимальний нормативний контроль, ієрархія ролей, розподіл влади,неформальний характер стосунків;
3) поліфункціональність,переважно емоційний характер стосунків, кооперативний характер інтеракції,відкритість групи;
4) тотальнийхарактер включення в групу, жорстке нормативне окреслення стосунків,поліфункціональність, невелика кількість членів групи, психологічний кліматсім’ї;
5) закритийхарактер групи, залежність від історії розвитку стосунків, конфіденційністьстосунків, ієрархія ролей, залежність взаємодії від групових норм.
Обґрунтуйте вашувідповідь.
Розв’язання:
На мою думкувірний варіант 4. Уявімо ситуацію, коли зустрічаються погляди двох людей, якіприваблюють один одного, вони мовби завмирають на одну мить, фізіологічно у нихпідвищується пульс, можлива зміна кольору обличчя.
Коли з'явивсяінтерес один до одного, погляди стають частішими, «пильнішими» ітривалішими. Встановлений здоровий контакт майже на 90 відсотків свідчить провстановлення об'єктивності тих чи інших бажань партнерів. Чим ширше розкритіочі, тим яскравіше виражено інтерес. Якщо жінка дивиться, трохи відкривши губи,то це свідчить про її інтерес до мужчини. Багато жінок уникають дивитися прямимпоглядом чоловікові у вічі, переключаючи його на інших людей та предмети абозбоку спостерігаючи за ним. Все ж при виникненні інтересу жінка свідомоспрямовує свій погляд чоловікові в очі. При цьому вона звертає увагу на колір івеличину очей чоловіка, на глибину і щирість погляду. Закохана жінка можегодинами дивитися в очі чоловікові, сподіваючись побачити в них відображенняйого кохання. Зустрітися поглядами — значить відкритися один одному. Дівчина іхлопець дивляться в очі, щоб зрозуміти, чи подобаються вони один одному, чизахоплюються, чи, можливо, хтось із них дивиться на іншого, як на річ. Побачитибажання і не відчути визнання себе як особистості в очах партнера — значитьпринизити себе. Вивчення людини як особистості недостатнє на рівні «дистанційних»відчуттів.
Подальший розвитокстосунків між чоловіком і жінкою залежить від словесного спілкування. Тут часто«закохані» дистанційно розчаровуються один в одному. Деякі жінки,почувши два чи три речення від чоловіка, що їх зацікавив, назавжди втрачаютьбудь-яку зацікавленість до нього. Така оперативна переоцінка жінки можевідбуватися з боку чоловіка. У цілому жінки більше «тягнуться» дословесного спілкування, ніж чоловіки.
Вони хочуть, щобїх вислухали. Слова заспокоюють жінку. Тут важливе не тільки те, що і якчоловік говорить, а й те, чи уміє вислухати, правильно зрозуміти. Слова, якправило, мають не лише різні відтінки, а й різне значення. Словам ми найбільшедовіряємо в інтимних стосунках. Хоча об'єктивно бажаємо більше довіряти розумуі органам чуття. Слова можуть передавати глибокі думки й почуття, але вониможуть бути як свідомо, так і несвідомо виражені. І все ж жінкам в першу чергуподобаються ті чоловіки, які уміють і люблять говорити. І ніякий красень не«доб'ється» успіху у жінки, якщо з ним сумно. Якщо й бувають такі, товсе ж вони є швидше винятком зі встановлених у людському суспільстві правил.
Найчастіша помилкау словесному спілкуванні — невчасне вживання слів, пов'язаних із еротикою ісексуальними стосунками, що, як правило, принижує жіночу гідність і формує унеї негативне ставлення до «розбещеного красеня» або «улюбленцядолі».
Тому, як свідчитьпрактика, ідеальні сім'ї — це, як правило, не ті, які використовують лишедосконалу техніку сексу, а ті, де закохані вміють спілкуватися один з одним. Словазакоханих людей, які вони говорять одне одному, мають величезне значення для їхпорозуміння, і є найкращими та найціннішими.
2. Яка ієрархія мотивів одруження є,як правило, оптимальною для подальшої задоволеності партнерів шлюбом?
Розв’язання:
На мою думку, дляодруження оптимальними є наступні мотиви:
1) побутово-господарчий;
2) інтимно-особистісний;
3) морально-психологічний;
4) сімейно-батьківський;
5) жодний зперелічених.
Обґрунтуйте вашувідповідь.
Адже, беззадоволення будь-якої сфери сімейного життя, чи то побутово-господарчої, чи тоінтимно-особистісної, чи то морально-психологічної, чи то сімейно-батьківськоїоптимального шлюбу бути не може. Шлюб без виконання одного із мотивівприречений або на загибель, або на страждання одного із подружжя.
3. Який тип батьківського ставленнядо дитини позначений недостатнім піклуванням і контролем за поведінкою дитини? Якіпоради можна дати батькам щодо оптимізації стилю виховання?
Розв’язання:
Сім’я — найдавнішаі найстійкіша соціальна спільність. Виникнувши на зорі людства, вона пройшлачерез багатовікову історію, являючи собою унікальну опору суспільства.
Сім’я відновлюєдуховні і фізичні сили людини, заряджає її енергією для активної для активноїучасті в суспільному житті. В ній відбувається не тільки фізичне народженнялюдини, але і первинна соціалізація і виховання, духовне дозрівання особистості.
Особливоактуальним це є для підлітків, адже саме в підлітковому віці, колинайінтенсивніше відбувається розвиток самосвідомості, батьківське ставленнянабуває вирішального значення для становлення і закріплення образу “Я". Цейобраз і ставлення до себе формується під впливом того образу, що склався убатьків.
Спілкуваннябатьків з дитиною зумовлюється установками стосовно неї, які відображаютьособливості їх сприймання та розуміння дитини.
Від того, якбатьки сприймають і розуміють підлітка, його потреби, інтереси, психологічністани та переживання, а, отже, відповідно і взаємодіють з ним, залежитьсприймання і оцінка підлітком себе, формування позитивного чи негативногообразу “Я", прийняття чи неприйняття своєї особистості. Батьківськіустановки щодо дітей впливають на усвідомлення ними мотивів своєї поведінки ідіяльності, формування цінностей і ідеалів, вироблення оцінок і самооцінок, заякими діти оцінюють себе і людей, що їх оточують. Усе це позначається насоціальній адаптації дітей.
Окремі аспектицієї проблеми були розкриті в роботах В.А. Горшкова, І.І. Друкарова, Д.Г. Ельконіна,Р.М. Капралової, А.М. Сазонової, А.І. Ушатікової, А.В. Фурмана.
І.С. Кон вважає,що немає ні одного соціального чи психологічного аспекту поведінки підлітків,який би не залежав від сімейних умов сьогодні чи в минулому.
Сім’я маєособливий вплив на формування соціально-психологічної адаптації підлітків. Вонабере уже з перших днів життя дитини на себе турботу про її здоров’я і виховання,дає початкові знання про оточуюче, вводить і керує ними в цьому світі, виробляєуявлення і навички, допомагає здійснювати контакти з багатьма людьми.
На думку Л.І. Анциферової,сім’ї належить ціла палітра властивих їй стимуляторів психосоціального розвиткудитини, найважливіші з яких — інтенсивність та багатство спілкування здорослими, інтимні та стійкі емоційні контакти з постійними особами (батько,мати, ін. члени сім’ї), батьківська любов і турбота. Це природні стимулятори,що найбільш повно відповідають потребам розвитку дитини, її емоційного світу ікультури, багатого спектру вищих людських почуттів.
Р.М. Капраловаописала, зокрема, дітей, що росли при гострому дефіциті спілкування з дорослимиі повній відсутності педагогічної і виховної роботи. Рівень соціальногорозвитку таких дітей виявився вкрай низьким, що знаходимо у вираженнівідсутності уваги і інтересу до дорослих, апатичності, пасивному ставленні дооточуючих. Про важливість материнської любові і турботи свідчать такождослідження, проведенні у Франції під керівництвом Рудинеско-Обрі (1956) і М. Майергоффом(1961) в Швейцарії і інших країнах. Відсутність материнської турботи приводитьдо психічної депривації, з якою пов’язане відхилення в розвитку.
В системівнутрішньосімейних стосунків головними виступають відносини між подружжям. Вонистворюють сім’ю і визначають її обличчя. Саме від характеру і стану подружніхвзаємин залежить морально-емоційний клімат сім’ї і її виховні можливості.
Як відомо, ступіньморально-емоційної повноти і виразності подружніх стосунків по-різномупредставлена в таких (з точки зору її структури) типах сімей, як демократична,авторитарна і перехідного типу. Відповідно неоднаковий їх вплив на розвитокдитини.
Цікаві порівняльнідослідження, проведенні в колишньому СРСР, США, Данії. Дослідниками Д. Кенделемі Г. Лессером виявлено, що демократичний тип сім’ї має виховний вплив, а такожвстановлено, що, зокрема, в сім’ї з більш високим рівнем демократизаціїсімейних стосунків значно вище успішність дітей в школі, більш розвинуті такіякості, як доброта, працелюбство, самостійність, безкорисливість, скромність,самокритичність. Діти з таких сімей мають кращу підготовленість до ролімайбутнього сім’янина, структура їх життєвих цілей представляє більш соціальнуцінність, ніж у дітей з сімей із низьким рівнем демократизації подружніхвзаємин.
Дослідження Р.М. Капраловоїі А.І. Ушатікова показали, що сімейні відносини мають значний вплив на вольовийрозвиток у підлітковому віці. В умовах затяжних конфліктів в сім’ї морально-вольовасфера дитини травмується. В таких сім’ях було виявлено всього 13% учнів зпозитивно направленою і відносно розвинутою волею.
97% респондентівмали відхилення в направленості і ступені вольового розвитку, в тому числі 30%із них мали негативно направлену сильну волю і 20% — негативно направленуслабку волю.
Дослідження дітейз благополучних сімей показало, що більшість дітей мала позитивну вольовунаправленість.
За результатамиотриманими В.А. Горшковим у 89,4% підлітків в сім’ях з дезорганізованими стосункамизафіксовано почуття страху, відсутність навичок культури спілкування,спостерігається озлобленість, протиріччя інтересів, у 58,7% респондентів — сором за батьків і т.д. Аналізуючи мотивацію навчання, показники успішності,слід відмітити, що 57,6% підлітків із цих сімей систематично порушуютьдисципліну в школі, 63% — другорічники, 91,7% — не проявляють стійкого інтересудо навчання та суспільної діяльності.
За даними Л.М. Сазонової,неблагополучна сім’я негативно впливає не тільки на пізнавальну діяльність, алеі на мовний розвиток дитини.
Встановлена такожзакономірність, відповідно якій діти, виховані в конфліктній сім’ї, виявляютьсяпогано підготовленими до подружнього життя.
І.І. Друкароввказує, що постійні конфлікти між батьками стають причиною дитячої злочинності,а згідно даних, до 70-75% малолітніх злочинців росли в конфліктних сім’ях.
За даними А.Ю. Тавіта,конфліктні відносини між батьками створюють умови для ранніх сексуальнихстосунків. Таким чином, патологія сімейних відносин проектує надзвичайноширокий спектр аномалій.
Американськийсоціолог Е.І. Глюк, наприклад, вважає, що там, де в сім’ї здорова обстановка,шанси на виникнення у дитини антисоціальних нахилів можна визначити, як 3 до100. В тих же випадках, де домашні умови незадовільні, шанси піднімаються до 98із 100.
Аналіз літературиз проблеми дослідження свідчить про те, що сімейні стосунки — сильнийспецифічний виховний фактор і, в той же час, дуже раниме місце в сім’ї.
Привертають увагуроботи психоаналітичного напрямку, де стверджується, що психологічна позиціяособистості залежить від послідовності народженості дитини в сім’ї, що цяпозиція пізніше впливає на процес встановлення контактів з однолітками в школі.
4. Якими методами можна діагностуватипорушення у сімейних стосунках? Проведіть обстеження сім’ї (на вибір) за однієюз методик і проаналізуйте результати обстеження
Розв’язання:
Експериментально-дослідницькаробота з формування культури міжособистісних взаємин у батьків дітейпідліткового віку проводилася у два етапи. Оскільки під час констатуючого етапуексперименту були виявлені певні труднощі вчителів початкових класів у роботі збатьками, ми поставили перед собою завдання знайти шляхи подолання цихнедоліків та перевірити їх ефективність у роботі з батьками.
Розробляючиметодику організації експериментальної роботи з батьками, виходили з того, щоїї ефективність має передбачати вибір найбільш оптимальнихпсихолого-педагогічних умов. До таких умов було віднесено: забезпеченнятеоретичної обізнаності старших і молодших членів сім’ї щодо культуриміжособистісних взаємин; формування у батьків і дітей позитивного емоційногоставлення до культури міжособистісних взаємин у повсякденному житті, прагненнядо її вияву; розвиток практичних умінь і навичок культури міжособистіснихвзаємин (культура поведінки, культура спілкування, вміння виявляти гуманніпочуття).
Педагогічні умовидосліджувалися у нерозривному взаємозв’язку одна з одною. Проте для спрощенняопису конкретної діяльності, що здійснювалася в експериментальних класах,напрями роботи — спрямованість на батьків і спрямованість на дітей — охарактеризуємо окремо.
Формуючий етапексперименту проводився у навчально-виховних комплексах (ШДС) “Кияночка", “Деснянка",“Сяйво", початкових класах гімназії № 48, 3 — 4-х класах ЗОШ І — ІІІступенів № 7, початковій школі № 322 м. Києва та ЗОШ І — ІІІ ступенів №1, №3 м.Кагарлика Київської області. Усього роботою було охоплено 156 батьків та 298підлітків.
Програма роботи збатьками, що реалізовувалася на формуючому етапі експерименту, містила такіосновні напрями:
опануваннябатьками психолого-педагогічних знань про особливості розвитку і вихованнядітей підліткового віку;
ознайомленнябатьків із сучасними виховними технологіями, навчання батьків застосовувати цітехнології у практиці сімейного виховання;
формуванняусвідомленої мотивації на підвищення наявного рівня культури взаємин з дітьми,оволодіння відповідними практичними вміннями і навичками.
Для вирішення цихзавдань ми розробили експериментальний план і програму постійно діючогопедагогічного тренінгу для батьків “Культура взаємин батьків і дітей" (дод.1).Теоретичною основою педагогічного тренінгу з виховання культури взаємин батьківз дітьми були визначені такі принципи: культуровідповідність,природовідповідність, принцип зв’язку виховання з реальним життям. Першийпринцип ґрунтується на теоретичних положеннях А. Дістерверга прокультуровідповідність виховання, культурологічній концепції М.М. Бахтіна,теорії “діалогу культур" В. Біблера, де культура представлена якдіяльність особистості й суспільства. Цей принцип реалізовувався під часознайомлення з різними культурними регіонами, що давало батькам змогу відчути йусвідомити духовну спадкоємність поколінь, зв’язок зі своїм родом і народом,єдність національного, загальнолюдського та особистісно культурного уміжособистісних взаєминах.
Принципприродовідповідності стверджує унікальність особистості кожного учасниканавчально-виховного процесу, передбачає врахування багатогранної і цілісноїприроди людини, вікових, індивідуальних, психологічних та національнихособливостей учасників міжособистісних взаємин. Принцип цей слугував підґрунтямдля обирання методів і форм розкриття індивідуальності кожного учасника (виконаннятворчих робіт із викладом власного ставлення до проблеми, організація роботи утворчих групах, парах, індивідуально, залучення до проведення спільних зішколою позакласних заходів тощо).
Принцип зв’язкувиховання з реальним життям обговорювався на заняттях, на яких з’ясовуваликультурологічні питання, спільні для культури міжособистісних взаємин минулогой сучасності. Застосування цього принципу давало змогу створювати ситуаціїзіткнення різних позицій, вибору морально-відповідальних рішень, постановкипитань до минулого й сучасних проблем міжособистісних взаємин.
Заняття заекспериментальною програмою проводилися поетапно.
I етап — підготовчий: запрошення батьків до участі у тренінгу, ознайомлення зорієнтовною програмою занять; визначення груп батьків з огляду на наявний у нихрівень культури міжособистісних взаємин та вік дитини; виявлення батьків іматерів, які потребують особливої уваги, індивідуальних форм навчання. На цьомуетапі здійснювалося насичення змісту програми відповідним матеріалом,розроблялися стратегія і тактика роботи з різними категоріями батьків.
II етап — основний:опанування батьками знань щодо виховання культури міжособистісних взаємин,формування у них позитивного емоційно-оцінного ставлення до інформації тавідповідних умінь і навичок застосування набутого досвіду у власній сім’ї черезвиконання вправ і завдань, програвання різних ролей.
ІІІ етап — підсумковий: розробка рекомендацій, порад, інструкцій та пам’яток батькам уформі домашнього завдання для закріплення педагогічних настановлень.
Розпочинаючироботу над експериментальною програмою тренінгу, визначили завдання: поглибитипізнання батьками самих себе, своїх індивідуальних особливостей, усвідомленнявласних думок і дій, формувати гуманістичні моральні якості, сприяти набуттюнавичок культури поведінки в певних соціальних і сімейних ситуаціях; ознайомитиз методиками вивчення індивідуальних особливостей дітей підліткового віку,способами пізнання своєї дитини; сформувати вміння застосовувати гуманні методивиховання і розвитку дитини у контексті виховання культури міжособистіснихвзаємин.
Особистісноорієнтований підхід до батьків передбачав якнайповніше використання їхньоготворчого потенціалу з огляду на відмінності в сімейно-моральному мікрокліматі. Цедало змогу створити умови для морального та етичного збагачення сім’ї,варіювати час на опанування батьками того чи іншого матеріалу, враховуватирівень готовності батьків до виховання в себе та своїх дітях культуриміжособистісних взаємин, проводити заняття за індивідуальними планами, обираючиоптимальні для кожного з батьків методи, форми й режими навчання.
Заняттяпедагогічного тренінгу проводилися у формі лекції-діалогу, розповіді-діалогу,лекції-дискусії тощо. Застосовували й різноманітні активні та інтерактивніметоди організації роботи: “круглі столи", ділові та рольові ігри, творчізавдання, розв’язування проблемних і конфліктних ситуацій, інсценізації тощо. Особливуувагу ми приділяли індивідуальним формам роботи з батьками з метою надання їмможливості коригувати власний досвід міжособистісних взаємин.
Визначеніструктурні компоненти культури міжособистісних взаємин (когнітивний,емоційно-мотиваційний, регулятивний, діяльнісно-практичний, саморегулятивний) сталивихідними при розробці змісту програми педагогічного тренінгу “Культура взаєминбатьків і дітей”.
Реалізаціякогнітивного компонента передбачала набуття батьками теоретичних знань зпитань, які стосувалися сутності культури міжособистісних взаємин у сім’ї,особливостей прояву цієї якості у повсякденному житті, засобів виховання їїоснов у дітей. Розпочинаючи роботу педагогічного тренінгу, враховували, щоуявлення батьків і дітей про культуру взаємин у сім’ї складаються не стільки зрозповіді про неї, скільки з тих реальних виборів, які вони роблять уповсякденному житті.
У реалізаціїемоційно-мотиваційного компонента одним із важливих завдань було створити вбатьків систему позицій (моральна, етична, психологічна, гуманістична тощо) дляформування щирих, гуманних взаємин із дітьми, виховання у дітей культуриспілкування та культури мовлення, шанобливого ставлення до сімейних традицій,ритуалів їх збереження та примноження.
Діяльнісно-практичнийкомпонент передбачав формування у батьків умінь і навичок виявляти гуманнеставлення до дітей, виховувати у них відповідні моральні поведінкові дії (елементикультури спілкування і культури поведінки).
Регулятивнийкомпонент мав на меті розвинути у батьків уміння оцінювати рівень культуриповедінки і культури спілкування дітей з рідними, знайомими, ступінь їїупровадження у міжособистісні взаємини, контролювати дотримання основнихморальних норм і правил, корегувати хибні прояви і можливі порушенняміжособистісних взаємин.
Саморегулятивнийкомпонент спрямовував батьків на особистісну готовність до самовиховання усфері культури спілкування і поведінки з дітьми та друзями, прагнення досамопізнання, самовдосконалення, формування адекватної самооцінки.
Експериментальнийкурс педагогічного тренінгу “Культура взаємин батьків і дітей" містивактуальні і складні педагогічні ситуації виховання культури взаємин батьків ідітей. Під час їх розв’язання враховувались конкретний тип міжособистіснихвзаємин та рівень культури кожного з членів сім’ї. Далі представимо хідупровадження в практику програми і змісту цього курсу.
Зміст першої теми“Дитина — дзеркало життя своїх батьків" складали питання про рольспілкування в житті родини, типи такого спілкування та вплив кожного з них навзаємини дорослих і дітей. Після викладу теоретичного матеріалу організовувалитворчу роботу, одним із завдань якої було колективне формулювання правилкультури спілкування в сім’ї. Батькам пропонували зразок “Правил", наоснові якого вони створювали власний варіант.
Проблеми, якіпостали перед батьками під час складання “Правил", засвідчилинедостатність у них відповідних знань. Водночас постановка запитань булапідставою для продовження запланованої роботи для надання батькам теоретичної іпрактичної допомоги. Так, батькам було запропоновано скласти для їхньої дитини“Пам’ятку гарних рис характеру" і спробувати визначити, чи сприяють ціриси взаєморозумінню під час спілкування з дитиною.
Аналогічнезавдання батьки виконували й щодо виявлення своїх моральних якостей. Відтак зними проводили бесіди, під час яких розкривали зміст понять “культура взаємин"батьків і дітей, “культура спілкування", ознайомлювали з характернимивиявами означених особистісних якостей, наслідками їх недотримання та методамикоригування.
Зміст другої темибув безпосередньо пов’язаний із змістом першої. Батькам пропонували тести,виконання яких давало їм змогу виявити наявність (відсутність) певних моральнихрис у себе та в своїх дітей. Цікаво проходили заняття з аналізу дитячихмалюнків на тему “Моя сім’я". Щоб запобігти виникнення у батьківнегативних емоцій з аналогічними наслідками під час споглядання малюнків,демонстрація та аналіз дитячих робіт на першому етапі роботи мали анонімнийхарактер. Додаткова інформація, спеціально дібрані у кожному випадку аргументи,роз’яснення з боку вчителя допомагали батькам краще зрозуміти свою дитину,осмислити характер сприймання нею культури міжособистісних взаємин.
Завдання знаписання творів “Моя дитина", “Я — вихователь” на початковому етапіроботи виконали лише 58 батьків. Але згодом батьки не тільки відгукувалися напропозиції описати певні аспекти своїх взаємин з дитиною, а й були ініціаторамищодо впровадження такої форми роботи.
Ознайомлюючись ізтворами дітей на теми “Я і мій тато", “Я і моя мама", “Я і мої рідні",батьки мали змогу глибше зрозуміти риси характеру своєї дитини, поглянути наміжособистісні взаємини в сім’ї з її позиції. Часто реакція батьків виявляласяу висловлюваннях типу: “Я й не знав, що моя донька так мене сприймає", “Умене із сином завжди були добрі стосунки, а виявляється він… ” тощо. Відтакбатьки намагалися з допомогою педагога налагодити взаємини з дітьми.
Були випадки, колизміст дитячих творів у декого з батьків викликав обурення (“Ми все йомувіддаємо, а він невдячний”), невдоволення (“Працюєш, працюєш, щоб купити щосьдитині, а їй потрібно невідомо що”), розпач (“Начебто все робимо як треба, авиявляється син (донька) почувається самотньо, невпевнено”). Подолання такихнегативних реакцій здійснювалося у процесі індивідуальних консультацій.
Під час розглядутеми “Сімейний кодекс культури взаємин батьків і дітей" обговорювали працюВ.О. Сухомлинського “Батьківська педагогіка". На жаль, переважнійбільшості батьків був невідомий цей твір визначного українськоговченого-педагога. Ми не пропонували прочитати книжку, а натомість цитувалиокремі її сторінки. Спершу реакція батьків зводилася до прослуховування, алепоступово їхня зацікавленість зросла. Це виявилося у запитаннях “до письменника",у бажанні дістати відповіді не лише від учителя, а й з “педагогічної книжки”. Такезацікавлення педагогічною літературою ми розцінили як вияв бажання досамоосвіти. З огляду на це батькам було запропоновано перелік книжок з різнихпитань сімейного виховання.
Ще однією формоюзацікавлення батьків підвищенням рівня культури міжособистісних взаємин у сім’їстало написання “Листа-послання дитині”, в якому вони висловлювали найважливішісвої думки. Під час його складання деякі батьки зверталися за допомогою довчителя через “невміння письмово висловити думку", “побоювання, що дитинане зрозуміє” тощо. У цьому разі роз’яснювали, що зміст послання має бутивідвертою розмовою з дитиною, а не перетворюватися на формальний викладпобажань і рекомендацій. Робота іноді ускладнювалась через небажання батьківщиро висловлювати власні міркування, судження, погляди. З такими батькамипроводили індивідуальні бесіди, консультування.
Заняттю за темою“Стилі та типи батьківського авторитету, їх вплив на спілкування з дітьми”передувала практична робота — батькам було запропоновано скласти “карти”основних причин розладу їхніх взаємин з дитиною. Групи батьків з чотирьох — п’яти осіб обговорювали завдання і складали свою “карту”. Після цього групиобмінювалися “картами", аналізували причини, зазначені іншими, за потребидоповнювали їх. Коли до кожної групи поверталася розроблена нею “карта”, роботазакінчувалася. Отримані результати слугували матеріалом для обговорення назаняттях “круглого столу".
Завданням груповихта індивідуальних форм практичної корекційно-пропедевтичної роботи буловиховати в батьків педагогічну допитливість та вдосконалити їхню виховнумайстерність у дотриманні культури взаємин з дітьми, сприяти накопиченнюдосвіду гармонійних міжособистісних взаємин, сформувати вміння і навичкивиховування в дітей підліткового віку відповідного позитивного досвіду культуриміжособистісних взаємин.
Результати проведеноїдослідницької роботи.
Виконуючи завданнядослідно-експериментальної програми тренінгу, ми впроваджували різні формипрактичної підготовки батьків з метою виховування у них поваги до дитини,набуття ними досвіду для самокорекції власної поведінки та створення умов длярозвитку і вправляння у таких самих учинках їхніх дітей. З цією метою батькамбуло запропоновано для групового опрацювання систему психолого-педагогічнихситуацій, що потребували морально-етичного вибору і були актуальними длявиховання культури міжособистісних взаємин. Нижче наводимо прикладипсихолого-педагогічних ситуацій.
1. “Початок дняпідлітка”.
“Ви розпочали деньіз зарядки, водних процедур разом з дитиною. Ранковий час диктує темп Вашоїповедінки: приготувати сніданок, нагодувати родину, вчасно прийти до школи і нароботу. Ви майже не усвідомлюєте своїх дій, усе давно стало звичкою".
2. “Підсумок дняпідлітка"
“Робочий деньзакінчується. Режим дня сім’ї сприяє організації здорового способу життя: щиреспілкування з дитиною перед сном, гігієнічні процедури на ніч, спокійнезасинання дитини. Ви майже не помічаєте цього розпорядку дня, все давно ввійшлоу звичку. Якого характеру ці звички? Чи брала Ваша дитина участь у приготуваннісніданку, вечері? Чи прибрала вона зі столу? З яким настроєм вона пішла дошколи і повернулася після занять додому? З якими емоціями Ви розлучаєтесь,зустрічаєтесь із дитиною? З якими почуттями Ви думаєте про дитину?
Увечері час минаєшвидко. Саме ці хвилини сімейного життя розшифровують програму Вашої педагогічноїтехнології: дбайливе ставлення або дратівливість, теплота або холодність,повага або байдужість тощо".
Під час такоїроботи всі сім’ї за способом реагування та виконання конкретних дій було умовноподілено на три групи: перша група — надто реальна, де ранок і вечір приносятьщастя, радість і надію; друга група — нейтральна, де ранок і вечір загалом незасмучує, кожен опікується собою, виконуючи свій обов'язок; третя група — скандально-дратівлива, де перші зустрічі заповнені відкритою неприязню, а вечірнагадує безлад і метушню, незадоволення тими, хто поруч, і т. ін.
Батькампропонували побудувати і перевірити ефективність моделей взаємин з дітьми, щобз’ясувати, що є доброго, а що поганого у власній технології повсякденнихміжособистісних взаємин, переконатися у правильності чи неправильності вибору (зазразком таблиці 2.1).
У цих ситуаціяхокреслилися найбільш характерні для сімейних взаємин проблеми, наслідки іпричини. Ми домагалися, щоб усі батьки залучалися до аналізу розроблених намиваріантів, пропонували свої, яскравіші й типовіші ситуації. Наводимо прикладипсихолого-педагогічних ситуацій, запропонованих батькам додатково.
Таблиця 2.1. Моделівзаємин батьків і дітей у сучасній сім’їПозитивна модель Нейтральна модель Негативна модель
Першою просинається дитина. Спілкування батьків з дитиною оптимістичне, колективне приготування сніданку, дружнє снідання, чуйні побажання успішного дня.
Увечері батьки і діти разом. Щире обговорення справ дня, що минув. Колективний перегляд телепередач, обговорення прочитаної книжки. Вкладання у ліжко дитини доброзичливе
Батьки просинаються першими. Сніданок — індивідуальний. Його приготування — обов’язок матері.
Увечері індивідуальна перевірка виконання домашнього завдання, обговорення оцінок, поведінки в школі. Кожен робить свою справу. Режиму дня дотримано. Думками і враженнями дня не обмінюються
Процес просинання тривалий і неприємний.
Дитина не встигає зібратися до школи, поснідати, батьки роздратовані.
Увечері домашнє завдання виконується допізна, усі незадоволені дитиною, сімейним життям.
Дитина самостійно лягає спати за неодноразового нагадування. Батьки між собою постійно сваряться
1. “Ви прийшли зроботи, а донька в розпачі: “Я не люблю тата (маму)! Він (вона) весь час менесварив (ла) за запис, який учитель зробив у щоденнику". Як Ви думаєте, щовідчуває в цей час дитина? Що Ви зробите? Що потрібно робити? ”
2. “Ви разом здитиною були свідком негарного вчинку знайомої (близької) дорослої людини. Запропонуйтеможливі реакції на цю ситуацію, Ваші дії і пояснення”.
3. “Бабусяскаржиться, що просила онука зробити покупки, а він був чимось зайнятий, томудовелося їй іти до магазину самій. Розіграйте цю ситуацію разом із дитиною. Якихвисновків дійшла дитина?"
4. Запитайте удитини: “Як минув твій день?", використовуючи різні інтонації, міміку.
5. “Дитина дужепоспішала змайструвати до дня народження мами гарну річ на подарунок. Мамагаряче дякувала дитині за неординарний подарунок. Батько покрутив-повертів йогов руках і сказав: “Що ж тут особливого? Дурничка". Які Ваші враження іпропозиції? Наведіть приклади відповідної батьківської критики".
6. “Мама одягладитину в новий дорогий спортивний костюм. Через деякий час син (донька) повертаєтьсядодому з діркою на коліні. Які будуть Ваші перші дії та слова? ”
7. “Дитина поганоповодиться вдома: не хоче допомагати бабусі, обманює, не реагує на зауваженнябатьків. Уявіть себе на місці дитини і спробуйте з’ясувати, що є причиною такоїїї поведінки. Що потрібно робити, аби порозумітися з дитиною, поправити ситуацію,яка склалася?"
Аналіз ісамоаналіз проблемних ситуацій показав, що переважній більшості батьків бракуєелементарних педагогічних знань для правильної оцінки ситуацій. Колективнеобговорення ситуацій дало батькам змогу поставити себе на місце дійових осіб,перейнятися відповідальністю за взаємини з дітьми, об’єктивно оцінити власнівчинки, висловити свої погляди на різні сімейні ситуації.
У програміформуючого етапу експерименту підготовка до роботи над психолого-педагогічнимиситуаціями мала певні особливості. У присутності батьків вони обіцяли нерозголошувати інформацію (дод.2). Заняттям передували листування з батьками,індивідуальні консультації.
Зважуючи на те, щобатьки мали різні рівні сформованості культури міжособистісних взаємин, широкозастосовувалося виконання індивідуальних завдань. Наприклад:
1. “Як Висплануєте свої виховні дії, якщо дитина: а) не бажає дотримуватися режиму дня,відвідувати школу або гурток; б) неуважна до бабусі, неслухняна, уникаєспілкування з дідусем; в) вороже ставиться до брата чи сестри, відмовляєтьсядоглядати молодших членів сім’ї?"
2. “Як Видопоможете своїй дружині (чоловікові) у взаємодії: а) якщо дитина відмовляєтьсядопомагати, виконувати доручення, сімейні обов’язки; б) якщо дитина не хочепровідати хвору бабусю чи дідуся; в) якщо дитина весь вільний час проводитьбіля комп’ютера чи телевізора?"
3. Прочитайте твірВ.О. Сухомлинського “Серце віддаю дітям". Уявіть себе на місці педагогапід час розв’язання (взятої з тексту) конкретної ситуації. З’ясуйте суть конфлікту,мотиви поведінки дітей. Оберіть засоби впливу, які допоможуть отриматипозитивний результат. Спробуйте “зіграти” це перед дзеркалом”.
Важливим елементому контексті дослідження був пошук максимальних точок перетинання, зближеннявсіх позитивних чинників взаємовпливу. Отримана інформація вводилася у змістзанять тренінгу.
Так, на початкузаняття на тему “Вчимося культури міжособистісних взаємин" батьківподіляли на групи з п’яти-шести осіб. Учитель ознайомлював їх з темою,правилами, яких потрібно дотримуватися. Кожній групі пропонувалося написати“Абетку сімейних моральних цінностей у батьківсько-дитячих взаєминах”, тобтоперелічити ціннісні якості батьків і дітей, які, на їхню думку, є неодміннимидля творення культури батьківсько-дитячих взаємин. У результаті колективноїроботи були визначені сімейні моральні цінності у взаєминах батьків і дітей (табл.2.2).
Таблиця2.2. Абетка сімейних моральних цінностей у батьківсько-дитячих взаєминах
Активність
Великодушність
Взаємодопомога
Взаєморозуміння Відвертість Вірність
Гідність Гостинність
Гуманність
Демократичність
Доброта
Довірливість
Допомога
Дружелюбність
Життєрадісність
Згуртованість
Злагода
Ініціативність
Інтелігентність
Культура
Любов
Милосердя
Мудрість
Надійність
Ніжність
Оптимізм
Піклування
Поблажливість
Повага
Поміркованість Пошана
Правдивість
Прихильність
Пунктуальність Радість
Самовідданість
Самокритичність
Сердечність
Співчуття
Спільність
Старанність
Тактовність
Терпимість
Толерантність
Турботливість
Уважність
Увічливість
Урівноваженість
Чесність
Щирість
Шляхетність
З метоюактивізації отриманих батьками знань, налагодження зв’язку між тренінговимизаняттями і реальним сімейним життям практикували різноманітні домашнізавдання, наприклад:
1. Заповнити“Абетку сімейних моральних цінностей" за шкалою самооцінки:
Cімейні моральні
цінності Рівень досягнення А Б В Г
А. Сімейнаморальна цінність достатньо розвинена.
Б. Сімейнаморальна цінність частково розвинена.
В. Спробирозвивати сімейні моральні цінності не дають успіху.
Г. Сімейна моральнацінність не розвинена, бракує прагнення до її розвитку.
Технологіювизначення рівня досягнення (розвитку) сімейної моральної цінностівідпрацьовували на занятті за темою “Сім’я без конфліктів” (за концепцією Е. Берна).Батькам пропонували оцінити рівень досягнення моральної цінності зап’ятибальною системою (А — 5 балів, Б — 4 бали, В — 2 бали, Г — 2 бали). Дляз’ясування рівня досягнення цінності батьки додавали бали: найвищий сумарнийбал означав високий рівень, найменший — низький рівень відповідно до однаковоїкількості визначених сімейних моральних цінностей учасниками експерименту. Післяпідведення підсумків (на останньому занятті) батьки знову заповнювали анкети,щоб порівняти рівні досягнення сімейної моральної цінності за час, що минув.
2. Заповнити“Аркуш мети” (за зразком).
Батьки малювалиодноповерховий будинок (стіни, дах, стежка до дверей). На даху будинкупропонувалося написати мету, яку вони ставлять перед собою у процесі вихованнякультури взаємин із дітьми; на стіні — завдання, вирішивши які, можна досягтипоставленої мети; на стежці — методи, способи вирішення завдань; праворуч іліворуч від стежки — бар’єри, перешкоди, що заважають досягненню мети.
Аналогічна роботапроводилася з виявлення типу подружніх взаємин і його впливу на формуванняособистості підлітка. Послуговуючись визначенням типів подружніхміжособистісних взаємин — співробітництво, змагання, паритет, конкуренція таантагонізм, коротко схарактеризували особливості подружніх взаємин та їх прояву рисах характеру дитини. Так, співробітництво породжувало взаємну повагу,взаєморозуміння, любов, довіру в сім’ї; змагання — суперництво, боротьбу задомінування, деспотизм, диктаторську позицію; паритетні подружні взаємини — рівноправність, субординацію, стриманість, підприємливість; міжособистіснаконкуренція батька і матері — бажання дитини домінувати, егоїзм, вимогубезумовного підкорення, боротьбу за лідерство, утвердження особистої переваги; антагоністичніподружні взаємини — постійну незгоду, суперечність думок і дій, конфліктність.
Під час бесідианалізували сутність кожного з понять, прогнозували наслідки формуванняособистості дитини, зумовлені тим чи іншим типом подружніх взаємин. Скажімо,сповідування дорослими членами сім’ї взаємин співробітництва сприяєгармонійному природному розвиткові дитини, у неї виховується повага до батьків,поцінування їхньої думки та визнання батьківського авторитету, вона з довірою ічуйністю ставиться до рідних та інших людей. У випадку паритетних (рівноправних)подружніх взаємин діти часто отримують від батьків вказівки, їхня поведінкапостійно контролюється, а це призводить до появи в них стану безпорадності тощо.
За умовзмагального типу міжособистісних взаємин дитина зазвичай росте боязкою, легкопіддається різним впливом, у неї розвиваються лицемірство, підлабузництво,нещирість. Диктаторська позиція батьків, подружні сварки негативно позначаютьсяна психічному стані дитини. Конкуренція між батьками згубно впливає на всюжиттєдіяльність сім’ї. Подружні взаємини конкуренції поступово перетворюютьсяна антагоністичні. Діти живуть в умовах постійної незгоди між батьками, мусятьвиконувати неузгоджені вимоги з боку матері й батька, що призводить доформування негативних рис її характеру.
Подальшадослідно-експериментальна робота спонукала батьків до самостійного, на основінаявних у них знань і життєвого досвіду, визначення рис характеру дитини, щовиховується в умовах міжособистісних взаємин паритету, конкуренції чиантагонізму. Виконуючи це завдання, загал батьків відчував певні утруднення. Колективнеобговорення, аналіз випадків із реального сімейного життя допомогли з’ясувати,що паритетні подружні взаємини не сприяють розвиткові в дитини самостійності,впевненості в собі, можуть викликати відчуття особистісної неповноцінності. Особливуувагу приділяли аналізові наслідків конкуренції між батьком і матір’ю. Відзначали,що такі подружні взаємини призводять до формування у дитини звички підкорятисяволі сильнішого. Батькам роз’яснювали, що ті чи інші моральні якості син ідонька виявлятимуть не лише стосовно своїх рідних, а й інших людей. Останнійаргумент був вагомим під час розгляду будь-яких негативних рис характеру дитини.Адже дехто з батьків хибно вважав, що покірність дитини обмежуватиметься лишевзаєминами в сім’ї. Щодо антагоністичних подружніх взаємин, то наслідком їхвпливу стають черствість, байдужість, лицемірство дитини, зневажання іншихлюдей. У результаті колективної роботи була складена таблиця-пам’ятка длябатьків, що містила відомості про можливі риси характеру підлітка, що формуютьсяна основі відповідного типу подружніх міжособистісних взаємин (табл.2.3).
Наприкінці заняттябатьки з допомогою педагогів дійшли узагальнювального висновку: сімейне життявимагає налагоджування взаєморозуміння, дотримання загальноприйнятих нормморальних взаємин і спілкування, прояву альтруїстичних почуттів і емоційдушевної теплоти, чуйності, взаємоповаги. Все це складає фундамент культуриміжособистісних взаємин батьків і дітей.
Таблиця2.3. Вплив типу подружніх взаємин на формування рис характеру підліткаТип подружніх взаємин Риси характеру дитини Співробітництво Розвивається гармонійно і природно, живе своїм цікавим життям, поважає батьків і рідних, великодушна і довірлива, щира і чуйна Змагання Стає боязкою, піддається будь-якому впливові, у неї виховуються лицемірство, підлабузництво, нещирість, хитрість Паритетні взаємини Нерозвинене почуття самостійності, впевненості в собі, відчуття особистої неповноцінності, хоча дисциплінована, слухняна, покірлива, гарний виконавець Конкуренція Привчається підкорятися волі сильнішого, догоджати, обманювати, підлабузничати Антагоністичні взаємини Змушена виконувати різні вимоги батьків, стає черствою, відчуженою, байдужою
Для виконаннядослідно-експериментальної програми на підсумковому етапі широко використовувалирізноманітні інтерактивні методи, які не тільки збагачували батьків знаннями,вміннями і навичками з формування культури взаємин з дітьми, а й сприяливиробленню відповідних пам’яток, інструкцій, порад і рекомендацій назакріплення педагогічних настановлень. Як приклад наведемо хід гри “Згоден — незгоден".
Біля протилежнихстін кімнати виставляли таблички “Згоден" і “Не згоден”. Ведучий зачитувавперелік тверджень. Учасники, які погоджувалися з цим твердженням, переходили дотаблички “Згоден”, незгодні — до таблички “Не згоден”. Далі групи обстоювалисвої позиції. Батьки, які змінили в ході дискусії свої погляди, могли змінюватий своє місцеперебування. Наводимо приклад основних тверджень:
1. ”Я вважаю, щоповинен знати все, про що думає моя дитина”.
2. ”Суворадисципліна в дитинстві розвиває сильний характер".
3. ”Не можна бутидругом власної дитини".
4. ”Треба постійноаналізувати взаємини батьків і дітей, шукати істину при виникненні незгоди".
5. ”За суворевиховання діти потім дякують".
Для полегшеннявиконання завдання батькам, які не погоджувалися із запропонованимитвердженнями, пропонували розробити альтернативні твердження, настановлення,які потім разом обговорити. Такими твердженнями стали: ”Я вважаю, що повинендовіряти дитині і давати їй час для власних роздумів", “У сім’ї требаповажати таємницю, між її членами має бути певна дистанція", “Сперечатися,але не сваритися — обов’язкова умова культури сімейного виховання дитини”,”Сімейні взаємини — не академія наук, згода вища за істину", “Культураподружніх взаємин формує доброзичливу особистість". Після закінченняобговорення узагальнювали висловлені думки, підсумовували.
5. У чому полягають відмінності міжпсихологічним консультуванням і психотерапією?
Розв’язання:
Консультативнадіяльність соціально-психологічної служби за своїми завданнями стоїть близькодо просвітницької та профілактичної і є однією з важливих форм їх проведення. Разоміз тим консультування — це специфічний вид практичної роботи психолога, щохарактеризується особливими формальними і змістовими ознаками.
Поняттяпсихологічного консультування. Розгляд цих ознак почнемо з визначення самогопоняття «психологічне консультування». Це поняття є чи не найбільшуживаним в літературі, присвяченій питанням психологічної допомога, і, наперший погляд, видається цілком чітким і зрозумілим. Проте в його трактуваннірізними авторами існують певні розбіжності.
Можна сказати, щоу вітчизняній психології загальноприйнятим є розуміння психологічногоконсультування як психологічної допомоги здоровим людям у складній життєвійситуації. Однак при цьому в деяких працях термін «психологічнеконсультування» вживається як синонім понять «психотерапія» (позамедичнамодель) і «психологічна корекція», оскільки вказані поняття, на думкуавторів, тотожні як за змістом (використання групової динаміки, особливостейконтакту консультанта і клієнта, спеціальних технік), так і за кінцевою метою — створення сприятливих умов для повноцінного особистісного розвитку,спілкування, життя в цілому тих, хто звертається по допомогу.
Інші автори, незаперечуючи близькість за змістом понять «психологічне консультування»і «психотерапія», вважають доцільним усе ж закріпити поняття «психологічнеконсультування» за сферою допомоги здоровим людям, залишивши поняття«психотерапія» сфері допомоги психічно хворим, оскільки, по-перше,консультативна робота із здоровими людьми не є терапією (лікуванням) у точномузначенні цього слова, по-друге, професійні дії психолога-консультанта іпсихотерапевта у цих різних сферах допомоги людям мають суттєві відмінності, щозумовлюються передусім мірою відповідальності спеціаліста за стан клієнта (Е. Ейдеміллер,В. Юстицький, Г. Абрамова).
Існує позиція,згідно з якою консультування зорієнтоване переважно на допомогу клієнтові вреорганізації його міжособистісних стосунків, у той час як психотерапевтичнийвплив спрямований насамперед на розв'язання глибинних особистісних проблемлюдини, що лежать в основі більшості життєвих труднощів і конфліктів (Ю. Альошина).Отже, розмежування понять «психологічне консультування» і «психотерапія»тут здійснюється на основі розведення змісту роботи, яку виконуютьпсихолог-консультант і психотерапевт, що зумовлює різні вимоги до ступеняїхньої психологічної підготовки.
У галузі віковоїта педагогічної психології поняття «психологічне консультування» найчастішетрактується як вид психологічної допомоги, який маєдіагностично-рекомендаційний характер і є засобом підвищення психологічноїкомпетентності педагогів і батьків (І. Дубровіна, Р. Овчарова).
Інколи до числазавдань психологічного консультування включають не лише діагностичні тарекомендаційні, а й корекційні (Г. Бурменська, О. Карабанова, О. Лідере).
Поняття «психологічнеконсультування» вживають і в тих випадках, коли йдеться про інформуванняпсихологом різних спеціалістів (лікарів, юристів, політиків і т.д.) з тих чиінших питань, що потребують його компетенції. Нарешті, говорячи пропсихологічне консультування, нерідко мають на увазі будь-яку послугу абокомплекс послуг, що надаються у психологічній консультації.
Як бачимо, увітчизняній психології поняття «психологічне консультування» вживаєтьсято в більш широкому, то в менш широкому значенні. При цьому кожний з цихаспектів у різних авторів представлений неоднаковим змістом.
/>Списоквикористаних джерел
1. Бондарчук О.І. Психологія сім'ї. — К.: МАУП, 2001. — 96 с.
2. Психология семьи: Сборник статей. — М.: ООО «Вопросы психологии»,2002. — 160 с.
3. Федоренко Р.П. Психологія молодої сім`ї і сімейна криза. — Луцьк: РВВ«Вежа» Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. — 168с.
4. Целуйко В.М. Психология современной семьи: Книга для педагогов иродителей. — М.: ВЛАДОС, 2004. — 287 с.
5. Шнейдер Л.Б. Основы семейной психологии. — М.: МПСИ, 2003. — 927 с.
/>/>Додатки
Додаток 1. Програма педагогічного тренінгу длябатьків “Культура взаємин батьків і дітей"
Загальнакількість занять — 14
Кількість тем — 7
Пояснювальна записка
Педагогічнийтренінг для батьків “Культура взаємин батьків і дітей" — комплексно-інтегративний курс, заняття якого спрямовані на підвищення культуривзаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку, вдосконалення умінь танавичок культури спілкування з дітьми. Зміст програми тренінгу складаютьзавдання на формування в дорослих членів сімей потреби створювати та будуватиавторську модель “щасливих батьківсько-дитячих взаємин”, за яких пануютьзлагода, взаємоповага, щирість, поступливість, утверджується гуманна моральнасімейна атмосфера.
Головна мета тренінгу — забезпечити поетапне набуття батькамизнань про основні правила та принципи культури міжособистісних взаємин у сім’ї,розвинути практичні вміння реалізації культури взаємин з дитиною молодшогошкільного віку.
Основні завдання тренінгу: поглиблення знань батьків проособливості розвитку дитини молодшого шкільного віку, формування гуманнихморальних якостей особистості дитини (бажання чинити добро, прояв чуйності,уважності, співчуття іншим людям, чесності та щирості у взаєминах з рідними); набуттяпрактичних умінь і навичок застосовувати гуманні методи сімейного виховання.
За особистісноорієнтованого підходу до роботи з батьками школярів варіюється час наопанування батьками тренінговим матеріалом, враховується рівень готовностібатьків до виховання культури взаємин з дитиною, створюються оптимальні умовипідвищення культури міжособистісних взаємин.
Заняття зпідготовки батьків до виховання культури взаємин з дітьми спрямовані навивчення сімейного кодексу культури взаємин батьків і дітей; визначенняефективних способів виховання культури взаємин батьків і дітей молодшогошкільного віку; вдосконалення системи виховання у молодших школярівдоброзичливості, чуйності, щирості як основи реалізації культури взаємин міждорослими і дітьми.
Застосуваннярізних форм і методів організації тренінгу (лекція-діалог, розповідь-діалог,лекція-дискусія, “круглі столи", ділові та рольові ігри, інсценізації тощо)забезпечує системність і безперервність активізації процесу виховання культуривзаємин батьків і дітей в сім’ї і початковій школі.
Зміст програми
Тема 1. Дитина — дзеркало життя своїх батьків.
Лекція-діалог“Сім’я в житті молодшого школяра". Ознайомлення з поняттями “культуравзаємин", “культура спілкування", “культура поведінки”. Укладаннясловника батьківської педагогіки. Опрацювання правил культури міжособистіснихвзаємин у сім’ї і початковій школі. Написання творів “Моя дитина", “Я — вихователь”, “Моя сім’я”.
Тема 2. Батьківська позиція — розуміння, визнання і прийняття дитини.
Бесіда ”Особистіякості батьків у вихованні культури взаємин з дитиною".
Дискусія “Визнаннядитини. Право дитини бути індивідуальністю”. Вправи на виявлення безкорисливихспонукань до взаєморозуміння і взаємодопомоги в сім’ї. Круглий стіл “Типибатьківської турботи про дитину, форми прояву".
Тема 3. Батьки очима своїх дітей.
Лекція-діалог“Сім’я як гарант безпеки дитини. Чинники впливу батьків на учня ”. Добірхарактерних умінь і навичок дитини для реалізації культури взаємин з батьками. Ознайомленнябатьків із творами дітей на тему “Я і мій тато” “Я і моя мама", “Я і моїрідні". Інсценування найтиповіших ситуацій спілкування батьків і дітей усім’ї.
Тема 4. Сімейний кодекс культури взаємин батьків і дітей.
Розповідь-діалог“Виховний ідеал української сім’ї — людина високої культури". Складанняхарактеристики ідеалу сучасної сім’ї (цінності, правила і норми культуриповедінки, спілкування, культури взаємин батьків і дітей).
Педагогічні заповідісімейного кодексу. Розробка пам’ятки заповідей. Конкурс сімейних девізів,педагогічних кредо у вихованні культури взаємин батьків і дітей у сім’ї. Обговореннякнижки В.О. Сухомлинського “Батьківська педагогіка". Написання листадитині (за зразком твору В.О. Сухомлинського “Листи до сина”).
Тема 5. Культура взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку.
Бесіда“Етнопедагогіка про культуру батьківсько-дитячих взаємин”. Дискусія“Національні традиції культури спілкування батьків з дітьми".
Складання історичноїкарти-характеристики культури міжособистісних взаємин за географічним,урбаністичним, культурно-релігійним, юридичним принципами: місто, село, регіон,область, місцевість, освітянсько-культурні надбання, традиції, обряди. Виставкапедагогічної і методичної літератури, літературної творчості батьків і дітей натему “Батьки і діти — культура взаємин у сім’ї". Обмін досвідом вихованнякультури батьківсько-дитячих взаємин. Складання порад батькам і дітям: “Робіть!” “Не робіть!"
Тема 6. Сім’я на планеті Земля.
Лекція-дискусія“Українська сім’я у європейському і світовому просторі". Обговоренняпріоритетів розвитку інституту сім’ї різних країн і народів. Концепція “Сім’я іродинне виховання" — перехід до нового типу гуманістичної взаємодії школиі сім’ї (огляд нормативно-правових документів, програм, сучасних концепційсімейного виховання). Складання пам’ятки “Суспільство про законний статусдитини".
Тема 7. Батьки і діти: дефекти спілкування в сім’ї.
Круглий стіл“Культури сімейного життя молодшого школяра. Причини і наслідки конфліктівпоколінь". Обмін досвідом про особливості взаємодії материнських ібатьківських оцінок у ставленні до сина чи доньки; культуру розв’язанняпроблемних ситуацій у сім’ї та школі.
Складання картиголовних причин і порушень культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільноговіку. Обговорення відеосюжетів реального сімейного життя: “Мама і дитина вдома",“Тато і дитина вдома", “Батьки і діти в гостях", “Батьки і дитина вшколі", “Дитина і батьки на дачі".
Додаток 2. Церемонія засвідчення педагогічноїконфіденційності у колі батьків
Клятва педагога- експериментатора
Я присягаюсяберегти таємниці дитини та її сім’ї.
Я обіцяюповідомляти інформацію, яка стосується розвитку дитини, лише тим людям, якимпотрібно краще зрозуміти дитину, щоб підтримувати і допомагати їй.
Я обіцяю берегтитаємницю і ніколи не розголошувати нічого, що пов’язано з дитиною та їїбатьками нікому, крім фахівців, чия діяльність спрямована на благо дитини тасім’ї.
Підпис педагога_____________________________________
Число, місяць ірік ___________________________________