МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТІнститут заочно – дистанційної освітиФінансовоекономічний факультетКафедра філософіїКОНТРОЛЬНА РОБОТА З ПСИХОЛОГІЇТема: “ПСИХОЛОГІЯ ЕМОЦІЙ”
Виконаластудентка
Групи__5-ЕГ-07___ Подревська В. В.__
Перевірив cт.викладач
СкладовськаМ.Г.
Дніпропетровськ
2007
ПЛАН.
1. Чому я вибрала цю тему.
2.Роль емоцій у життілюдини.
3. Функції тавиди емоцій.
4. Види почуттів
5. Емоційний стан та його регулювання.
6. Висновки.
7. Список використаноїлітератури.
1. Чомуя вибрала цю тему
Цютему я вибрала з огляду на те, що емоції і почуття супроводжують людину все їїжиття. Їх вираження викликає позитивне або негативне ставлення до неї. Улюдини, яка відчуває ті чи інші емоційні переживання відбуваються різні зміни узовнішньому вигляді. Змінюється вираз обличчя, голос. Через виразні рухи і діїрозкривається почуттєва сфера особистості. Мені хотілося більше дізнатися проприроду емоцій та почуттів.
2.Роль емоцій у житті людини.
Діяльністьлюдини, її поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення донеї. Ставлення до дійсності відображається в мозку й переживається якзадоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживанняназивають емоціями, почуттями.
Емоціїі почуття здійснюють сигнальну та регулювальну функції, спонукають людину дознань, праці, вчинків або стримують її.
Людськіемоції і почуття найяскравіше виражають духовні запити і прагнення людини, їїставлення до дійсності. К.Д. Ушинський писав, що «ні слова, ні думки,навіть вчинки наші не виражають так ясно нас самих і наше ставлення до світу,як наші почування».
Якщо людина вміє розбиратися у своєму психічному світіїй значно легше розв’язувати складні життєві проблеми, вступати в спілкування зіншими людьми, добиватися їхньої допомоги і уваги. Розібратися у собі – цепередовсім розібратись у своїх переживаннях, визначити, що хвилює, а що –залишає байдужим. Кожна людина має коло своїх уподобань, симпатій та антипатій:одна — емоційна дуже чутлива, вміє співпереживати; інша - не звертає уваги напочуття та емоційний стан іншої людини, не вважає це істотним; одна вмієконтролювати інтенсивність проявів своїх емоцій і почуттів, інша ж неспроможнадо цього; одна вміє відчувати величезну гаму переживань, іншій це недоступно. Упереживаннях індивідуалізується психічний світ особистості. Афективний простір– то її потяги, емоції, її переживання, пов’язані з пізнанням і самопізнанням,то її воля, що викликає завдяки потягам та емоціям і визначає дії, вчинки та йусе життя особистості.
Славетний філософ Спіноза вважав, що для певноїсвободи волі людина має пізнати не лише зовнішні обставини свого буття, а йвласні афекти і пристрасті. Такі пізнання передбачає не усунення пристрастей, авладу над ними. Згадаймо відоме висловлення, що потоки пристрастей змили більшеміст і поселень і коштували більших людських жертв, між потоки стихій іураганів. Вважаючи, що наймогутнішим збудником душі є пристрасті, Декартзапропонував для визначення порядків душі термін “емоції”.
Пізнаючи світ, людина по різному сприймає предмети іявища. Одні події викликають захоплення, інші – печаль, гнів, тощо. Захоплення,гнів, радість – все це прояви суб’єктивного ставлення людини до навколишніхпредметів і явищ, емоційні переживання її. Отже, емоції – це психічневідображення у формі переживання життєвого смислу явищ і ситуацій. Усе нашежиття – процес раціонального оволодіння знаннями, фактами, теоріями. Але мипрагнемо оточити себе речами і людьми, які нам подобаються, до яких миприв’язані емоційно. Досвід підказує, що навчання через переживання нерідкобуває ефективнішим, ніж засвоєння фактів. Ми не просто реагуємо на ті чи іншіподразники середовища, ми пізнаємо їх через відчуття і сприймання, орієнтуючисьна значення для нас цих подразників і відчуваючи при цьому задоволення чинезадоволення, яке спонукає до подальших дій.
У взаємодії людини з навколишнім світом виникаютьзнання й емоції. які ми умовно відносимо до пізнавальної складової процесувзаємодії. В емоціях через переживання пізнається значущість (недоліки чипереваги) предметів довкілля. Всі судження про значення цих предметівформуються на основі емоцій. Звідкіля знаємо, що Пушкін і Шевченко великіпоети, а Рафаель чудовий живописець? Ці судження сформувались завдяки почуттямгармонії й краси, які охоплюють нас при спогляданні шедеврів цих геніїв. Таквважав М.Я.Грот, російський психолог кінця ХІХ ст.
2. Функціїта види емоцій.
Емоція — цезагальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності.Розрізняють прості та складні емоції. Простізумовлені безпосередньою дією подразників, пов'язаних із задоволеннямпервинних потреб. Це рівень афективної чутливості —. задоволення, незадоволенняна основі органічних потреб. Переживання задоволення від їжі, бадьорості,втоми, болю — це прості емоції. Звичайно такі емоції створюють емоційний тонвідчуттів. Вони властиві і людям, і тваринам. Прості емоції в людському життіперетворилися на складні емоції і почуття. Складні емоції це — рівеньпредметних почуттів, вираження в усвідомлених переживаннях ставленняособистості до світу. Ці емоційні переживання опредметнені. Це радість,викликана чимось певним, гнів щодо когось конкретно. Характерною ознакоюскладних емоцій є те, що вони виникають у результаті усвідомлення об'єкта, щовикликав їх, розуміння їхнього життєвого значення, наприклад переживаннязадоволення при сприйманні музики, пейзажу.
Емоціямвластива полярність. Вона виявляється в тому, що кожна емоція,кожне почуття за різних обставин можуть виявлятися протилежно: «радість- горе », «любов- ненависть», «симпатія — антипатія»,«задоволення — незадоволення». Полярні переживання мають явновиражений позитивний або негативний відтінок. Умови життя та діяльностівикликають почуття різного рівня активності. Розрізняють стенічніемоції і почуття — ті, що посилюють активність, спонукають до діяльності, та астенічні — ті, що пригнічують людину, послаблюють її активність, демобілізують.
Залежновід індивідуальних особливостей особистості, її стану і ставлення до ситуаціїта об'єктів, що викликають переживання, емоції і почуття виявляються більш абоменш інтенсивно, бувають довготривалими або короткочасними.
Характерноюособливістю емоцій є те, що вони захоплюють особистість загалом. Здійснюючимайже блискавичну інтеграцію, тобто об'єднання в єдине ціле всі функціїорганізму, емоції сигналізують про корисні або шкідливі впливи на організм,завдяки цьому вони мають універсальне значення для життя організму. Охоплюючивсі різновиди переживань людини — від глибоко травмуючих страждань до високихформ радості та соціального відчуття життя, — емоції стають як позитивнимчинником у життєдіяльності, підносячи активність організму, так і негативним,пригнічуючи всі його функції. Встановлено, що емоції, а саме довготривалінегативні емоції (страх, переживання болю тощо), відіграють вирішальну роль урозвитку так знаних неврогенних захворювань, вважає відомий фізіолог П.К.Анохін.
Природа емоцій і почуттів органічно пов'язана зпотребами. Потреба як нужда в чомусь завжди супроводжується позитивними абонегативними переживаннями в різноманітних їх варіаціях. Характер їх переживаннязумовлюється ставленням особистості до потреб, обставин, які сприяють або несприяють їх задоволенню.
Фізіологу І. П. Павлову належить учення про динамічнийстереотип — сталу систему реакцій-відповідей тварини і людини, якавідповідає певній комбінації зовнішніх сигналів. При порушенні стереотипуз'являються ознаки емоцій. Зокрема, емоція виникає тоді, коли виконання діїпов'язане з перешкодою. Якщо людина може втекти, вона не відчуває емоціїстраху. Або, навпаки, емоція виникає, коли перешкоди не виявляється там, девона має бути. Якщо не порушується динамічний стереотип реакцій (відповідністьміж певним стимулом і комплексом реакцій), виразність емоцій занадто низька. Емоція— це реакція індивіда на ті ситуації, до яких індивід не може водночасадаптуватися, і значення її переважно функціональне.
Емоція може викликати порушення пам'яті, навичок, заміну складнихдій легшими, простішими. Ця дезорганізація зумовлюється активною реакцієюсуб'єкта відповідно до ситуації. Емоційна реакція може бутиадекватною ситуації, але рівень її організації — нижчим, ніж заведено в данійкультурі. Організуюче і дезорганізуюче значення емоції не тотожне їїкорисності. Дезорганізація може бути корисною в певній ситуації (заплакати,щоб вплинути на іншу людину; виявити наполегливість у подоланні труднощів).
Але питання про емоції —не лише питання про ступінь реакції, яка викликає порушення адаптивноїповедінки. Людина як суб'єкт, що пізнає і змінює світ, не байдужа до нього.«Око людського пізнання не сухе, навпаки, зволожене пристрастями і волею» (Ф.Бекон). Людина не безсторонній споглядач подій, вона їх активний учасник.
Переживанняемоційних станів — радості, любові, дружби, симпатії, прихильності або болю,суму, страху, ненависті, презирства, огиди тощо — завжди супроводжуютьсявідповідними зовнішніми або внутрішніми виразами.Емоції з гіпоталамусу розповсюджуються на всі ефекторні органи. Достатньовиникнути емоційному збудженню, як негайно включається весь організм в йоговираження. Зовнішні вирази емоцій та почуттів виявляються в рухах, позах, уруховій та вокальній міміці, інтонаціях мовлення, рухах очей тощо. Внутрішняабо вісцеральна вираженість переживань яскраво виявляється в серцебитті,диханні, кров'яному тиску, змінах в ендокринних залозах, органах травлення тавиділення. Ця вираженість буває астенічною або стенічною, тобто виявляється впригніченні або збудженні.
4. Види почуттів
Почуття – одна з основних форм переживання людиноюсвого ставлення до явищ дійсності. Вони більш стійкі і постійні порівняно земоціями, що виникають у відповідь на конкретну ситуацію, тобто ситуативні.Структура, почуття складається не лише з емоцій, а й з більш узагальненогоставлення людини, пов’язаного з розумінням, знанням. Тісний зв’язок почуттів земоціями виявляється передусім у тому, що кожне почуття переживається і розкриваєтьсячерез конкретні емоції. Тварини не мають почуттів. Емоції спільні для людей ітварин (страх, гнів, цікавість, сум тощо), мають якісну відмінність. У тваринвиникнення емоцій пов’язане із задоволенням або незадоволенням конкретнихбіологічних потреб, з реалізацією інстинктивної сфери (інстинктівсамозбереження, харчового, орієнтувального, продовження роду), тому вониобмежені і дуже бідні, тобто від людських емоцій відрізняються кількісно іякісно.
Світ емоцій людини багатогранний. Емоцій стільки,скільки ситуацій, в яких перебуває особистість. В цілому почуття й емоціїзмінюються контрастно в таких напрямках:
1) задоволення (приємнепереживання);
2) незадоволення (неприємнепереживання);
3) подвійне (амбівалентне);
4) невизначене ставлення до дійсності.
При цьому людина перебуває в сильному напруженні.збудженні або ж у спокійному стані.
Почуття- це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб,задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції — радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.
В якості почуттявиявляється ставлення особистості до праці, подій, інших людей, до самої себе.За якістю переживань відрізняють одні емоції і почуття від інших, наприкладрадість від гніву, сорому, обурення, любові тощо.
Згідноз І.П.Павловим, однією з фізіологічних підвалин почуттів є динамічністереотипи, тобто утворені за життя системи тимчасових нервових зв'язків.«Тут виникають почуття важкості та легкості, бадьорості та стомленості,задоволення і прикрості, радості, торжества і відчаю тощо. Мені здасться, щочасто такі почуття при зміні звичайного способу життя, при припиненні звичайнихзанять, при втраті близьких людей… мають своє фізіологічне підґрунтя значноюмірою в зміні, в порушенні старого динамічного стереотипу й у складностістановлення нового» (І.П.Павлов).
У виникненні та перебігу почуттів велику роль відіграєдруга сигнальна система в її взаємодії з першою. Слово змінює наші настрої,викликає захоплення, глибокі переживання. Кращим показником цього є почуття, щовикликаються поетичними творами. Усвідомлюючи ситуацію, що викликає певніпочуття та самі почуття, ми можемо зменшити силу переживання, стримувати,регулювати їх, але зовнішнє вираження емоцій, внутрішній емоційний і почуттєвийстан при цьому зберігаються.
Вемоційній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття. Особливе місцевищим почуттям відводиться у художній творчості. Багато авторів приділяютьчималу увагу на їх висвітленні і т.п. Вони являють собою відображенняпереживань ставлення до явищ соціальної дійсності. За змістом вищі почуттяподіляють на моральні, естетичні, інтелектуальні та праксичні почуття. Рівеньдуховного розвитку людини оцінюють за тим, якою мірою їй властиві ці почуття. Увищих почуттях яскраво виявляються їх інтелектуальні, емоційні та вольовікомпоненти. Вищі почуття є не лише особистим переживанням, а й засобомвиховного впливу на інших.
Моральніпочуття — це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільнихподій, до інших людей, до самої себе. Їх джерелом є спільне життя людей, їхвзаємини, боротьба за досягнення суспільних цілей. Моральні почуття людинисформувались у суспільно-історичному житті людей, в процесі їх спілкування істали важливим засобом оцінки вчинків і поведінки, регулювання взаєминособистості.
Естетичніпочуття — це чуття краси в явищах природи, в праці, в гармонії барв, звуків,рухів і форм. Гармонійна злагодженість в об'єктах цілого та частин, ритм,консонанс, симетрія викликають почуття приємного, насолоду, яка глибокопереживається та вшляхетнює душу. Ці почуття викликають твори мистецтва. Нетільки в мисленні, а й почуттями людина утверджує себе в предметному світі.
Залежновід рівня загальної та мистецької культури люди по різному відгукуються накрасу. Одні глибоко переживаюгь гармонійно виражені ритм і риму, переходи тавзаємопереходи між кольорами, звуками, формами та рухами, інші не відчуваютьцієї гармонії й захоплюються грубими, різкими звуками, безладними рухами,випадковими поєднаннями кольорів.
Естетичніпочуття тісно пов'язані з моральними почуттями. Вони вшляхетнюють особистість,надихають її високими прагненнями, утримують від негативних вчинків. Отже,естетичні почуття є істотними чинниками у формуванні моральною обличчя людини.
Вищірівні розвитку естетичного почуття виявляються в почуттях високого,піднесеного, трагічного, комічного, гумору. Ці різновиди естетичних почуттіворганічно пов'язані з моральними почуттями і є важливим засобом їх формування.
Праксичніпочуття — це переживання людиною свого ставлення до діяльності. Людинавідгукується на різні види діяльності — трудову, навчальну, спортивну. Цевиявляється в захопленні, в задоволенні діяльністю, в творчому підході, врадості від успіхів або в незадоволенні, в байдужому ставленні до неї.Праксичні почуття виникають у діяльності. Яскраве уявлення про зміст і формидіяльності, її процес і результат, громадську цінність — головна передумовавиникнення й розвитку праксичних почуттів.
Праксичніпочуття розвиваються або згасають залежно від організації та умов діяльності.Вони особливо успішно розвиваються і стають стійкими тоді, коли діяльністьімпонує інтересам, нахилам і здібностям людини, коли в діяльності виявляютьсяелементи творчості, розвиваються перспективи її розвитку.
Праксичніпочуття стають багатшими, якщо поєднуються з моральними почуттями. Праця яксправа честі, гуманістичне ставлення до діяльності роблять праксичні почуттяважливим чинником боротьби за високу продуктивність та якість праці.
Інтелектуальніпочуття являють собою емоційний відгомін ставлення особистості до пізнавальноїдіяльності в широкому розумінні. Ці почуття виявляються в допитливості, чуттінового, здивуванні, упевненості або сумніві. Інтелектуальні почуття яскравовиявляються в пізнавальних інтересах, любові до знань, навчальних і науковихуподобаннях.
Пізнавальніпочуття залежно від умов життя, навчання та виховання мають різні рівні свогорозвитку. Такими його рівнями є цікавість, допитливість, цілеспрямований,стійкий інтерес до певної галузі знань, захоплення пізнавальною діяльністю.Пізнавальні почуття своїм механізмом мають природжений орієнтувальний рефлекс,але його зміст цілком залежить від навчання, виховання, навколишньої дійсностіумов життя.
5. Емоційний стан та його регулювання.
Емоційністани та форми їх виявлення детермінуються переважно соціальними чинниками, алене можна ігнорувати у з'ясуванні їхньої природи й деяких приводженихособливостей людини. Багатство емоційних станів виявляється у формі настроївафектів, стресів, фрустрацій, пристрастей
Настрій — це загальний емоційнийстан, який своєрідно забарвлює на певний час діяльність людини, характеризує їїжиттєвий тонус. Розрізняють позитивні настрої, які виявляються у бадьорості, танегативні, які пригнічують, демобілізують, викликають пасивність. Настрій — цетакий загальний емоційний стан, який виразно не спрямований на щось конкретне.Причини настроїв — найрізноманітніші; непідготовленість до діяльності, страхперед очікуваною невдачею, хворобливі стани, і приємні звістки тощо. Особливемісце серед причин, що викликають настрої, посідає марновірство. Віра вприкмети, особливо негативні, викликає пасивність, страх, розладнує психічнудіяльність особистості. Міра піддатливості настроям має індивідуальнийхарактер. Особи, яким властиве самовладання, не піддаються настрою, незанепадають духом навіть у тих випадках, коли для цього є якісь підстави, а,навпаки, борються з труднощами. Легкодухі швидко піддаються настроям. Вонипотребують підтримки колективу.
Афекти- це сильне, короткочасне збудження, що виникає раптово, оволодіває людиноютакою мірою, що вона втрачає здатність контролювати своі дії та вчинки.Прикладом афектів може бути несподіване переживання — сильна радість, вибухгніву, страх. У стані афекту порушується саморегуляція організму, яказдійснюється ендокринною системою, діяльність внутрішніх органів, послаблюютьсягальмівні процеси кори великих півкуль головного мозку. І.П.Павлов, аналізуючиафектний стан, зазначав, що людина в стані афекту, що перевищує гальмівну функціюкори, говорить і робить те, чого вона не дозволяє собі у спокійному стані і прощо шкодує, коли мине афект. Особливо різко виявляється афективний стан присп'янінні, за якого гальмівні процеси значно послаблюються. Афекти викликаютьсянесподіваними гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє людина. Афект, які настрій, залежить певною мірою від індивідуальних особливостей людини — їїтемпераменту, характеру, вихованості. Афективні люди часто-густо спалахують безбудь-яких для цього причин. Афекти викликають глибокі зміни в психічному життілюдини, виснажують її. Людина, виховавши в собі здатність контролювати себе,володіти своїми рухами, може контролювати свої афективні реакції. Разом з тимусім людям більшою чи меншою мірою властиве афективне життя, без якого вони, якслушно зауважила Л.І.Божович, перетворилися б на пасивних, байдужих істот.
Стресде вчому нагадує афект. Він, як і афект, виникає за напружених умов життя тадіяльності, у небезпечних ситуаціях, що виявляються несподівано й потребуютьнегайних заходів. У стресовому стані поведінка значною мірою дезорганізується,спостерігаються безладні рухи, порушення мовлення, помилки в переключенніуваги, у сприйманні, пам'яті та мисленні, виявляються неадекватні емоції. Лишетверді вміння та навички в стресовому стані можуть залишатися без змін.Практика показує, що висока ідейність, дисциплінованість, організованість тасамовладання запобігають дезорганізації поведінки за умов стресу.
Фрустраціяявляєсобою своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізаціясвідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи. М.Д.Левітовназиває такі різновиди фрустрації, як агресивність, діяльність заінерцією, депресивні стани, характерними для яких є сум, невпевненість,безсилля, відчай. Фрустрація виникає у результаті конфліктів особистості зіншими, особливо в колективі, в якому людина не дістає підтримки, співчутливогоставлення. Негативна соціальна оцінка людини, яка заторкує її особистісно — їїзначущі стосунки, загрожує престижу, людській гідності, — спричиняє станфрустрації. Він виникає у людей з підвищеною збудливістю, з недостатньорозвиненими гальмівними процесами, у невихованих, розбещених дітей.
Пристрасті — цесильні, стійкі, довготривалі почуття, які захоплюють людину, володіють нею івиявляються в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямі, взосередженні їх на одній меті. Пристрасть — це суттєва сила людини, щоенергійно прагне до свого предмета. Вона породжує неослабну енергію в прагненнідо мети. Пристрасть виявляється в найрізноманітніших сферах людського життя тадіяльності — в праці, навчанні, науці, спорті, мистецтві. Вона має вибірковийхарактер і виявляється не лише в емоційній, а й у пізнавальній, вольовійсферах, у наполегливості.
Пристрастібувають позитивні та негативні. Навіть позитивна пристрасть, якщо вона заважаєдіяльності, навчанню, стає негативною. Коли учень, захоплюючись читанням абоспортом, пропускає уроки, недосипає, то саме по собі читання книжок зпозитивного перетворюється на негативне. Пристрасть до алкоголю, куріння тощозгубно позначається на праці та житті людини.
Позитивніпристрасті — захоплення працею, навчанням — є тією силою особистості, якапороджує велику енергію в діяльності, сприяє продуктивності праці. І.П.Павлов закликавмолодь бути пристрасною в роботі та наукових шуканнях. «Пам'ятайте, — писав він, — що наука вимагає від людини великого напруження і великоїпристрасті».
Страх – емоція, що виникає в ситуаціях загрозибіологічному чи соціальному існуванню людини і спрямована на джерело справжньоїабо уявної небезпеки. Індивід у психологічному стані страху, як правило, змінюєсвою поведінку. Страх у людини викликає депресивний стан, неспокій, прагненняуникнути неприємної ситуації, іноді паралізує її діяльність. Якщо джерелонебезпеки є невизначеним або неусвідомленим, стан, що виникає, називаєтьсятривогою. Під впливом страху в людини виникають вегетативні дисфункції(серцебиття, тремтіння м’язів, рясне потовиділення), з’являється своєріднийвираз обличчя. У випадках, коли страх досягає сили помічного страху, жаху вінздатний нав’язати стереотипи поведінки (втеча, заціпеніння захисна агресія).Неадекватні реакції страху спостерігаються при різних психічних захворюванням(фобії).
Цікавість зацікавленість, інтерес – позитивнийемоційний стан, який сприяє розвиткові навичок, вмінь, здобуванню знань,мотивує навчання.
Страждання – емоційний стан, пов’язаний з отриманнямдостовірної або такої, що здається достовірною, інформації про неможливістьзадоволення важливих життєвих потреб, які досі здавались більш або меншімовірними. Найчастіше набирає форму емоційного стресу. Має характер астенічноїемоції.
Гнів – емоційний стан, який протікає у формі афекту івикликається раптовим виникненням значної перешкоди на шляху вдоволеннявинятково важливої для суб’єкта потреби. Має стинічний характер.
Відраза – негативний емоційний стан, що йогоспричинюють об’єкти (предмети, люди, обставини і т. ін.) зіткнення з якимифізична взаємодія, спілкування тощо) заходить у суперечність із моральними абоестетичними принципами і установками суб’єкта. Відраза, що поєднується згнівом, в особистих стосунках може мотивувати агресивну поведінку, бажанняпозбутись когось або чогось.
Сором – негативний емоційний стан, що характеризуєтьсяусвідомленням невідповідності власних помислів, вчинків і зовнішності не тількиочікуванням інших людей, а й власним уявленням про належну поведінку ізовнішній образ.
Навчатися керувати настроєм можна і потрібно, дляцього слід його (настрій) аналізувати, контролювати, проводити автогеннетренування.
6.Висновки.
Вивчаючи дану тему я зрозуміла, що потреби людини і тваринвідрізняються за своїм змістом, інтенсивністю та способом їх задоволення, а цезумовлює відмінність в емоціях людей і тварин, навіть у таких, які є спільнимидля людей та тварин — гнів, страх, радість, сум тощо. Людські емоції докоріннозмінилися в процесі історичного розвитку людини, вони олюднилися, набулисвоєрідних особливостей. Голод, наприклад, переживається людиною не так, яктвариною. Людина залежно від обставин може стримувати свій голод, відмовлятисявід їжі.
У людини як суспільної істоти виникли вищі, духовні потреби,а з ними й вищі почуття, які не властиві тварині. Тваринні емоції залишилися нарівні інстинктивних форм життєдіяльності. Емоції та почуття людини взаємнопов'язані з її діяльністю: діяльність викликає різноманітні переживання узв'язку зі ставленням до неї та успіхами у виконанні, а емоції і почуття, всвою чергу, стимулюють людину до діяльності, наснажують її, стають внутрішньоюспонукою, її мотивами. Почуття збагачують життя людини. Ідеї без почуттів — холодні, «світять, та не гріють», позбавлені життєвості таенергії, не здатні перейти в діло. Переконаність у чомусь без почуттівнеможлива.
Список використаної літератури
1. Психологія / За ред. Г.С.Костюка. — Київ: Радянськашкола, 1988.
2. Общая психология / Под ред. А.В.Петровского. — М.: Просвещение, 1987. І
3. Немов Р.С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.
4. Бреслав Г.М. Проблемы змоциональной регуляцииобщения у дошкольников // Вопросы психологии. — 1984. — № 3.
5. Вартанян Г.А., Петров Е.С. Эмоции и поведение. — Л., 1989.
6. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. — М., 1976.
7. Додонов Б.И. В мире змоций. — Киев: Политиздат Украины, 1987.
8. Изард К.Е. Эмоции человека. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. ;|
9. Якобсон П.М. Психология чувств. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980.