БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА
Психологічні чинники прояву політичної культуристудентської молоді
План.
Вступ.
Розділ 1.Теоретичні засади дослідження політичної культури студентської молоді
1.1. Формуванняполітичної культури молоді на сучасному етапі та її психологічні аспекти.
1.2. Формуванняполітичної культури молоді, побудова змісту політичної освіти молоді
1.3. Особливостіформування політичної культури української молоді в умовах нестабільногосуспільства та шляхи її реформування.
1.4. Регіональнийчинник розвитку політичної культури населення України.
1.5. Національна ідеята її значення у формуванні політичної культури молодих громадян.
Розділ ІІ. Організаціята методичні засади дослідження політичної культури студентської молоді
2.1. Обґрунтуванняпрограми та методів дослідження.
2.2. Аналіз результатівдослідження.
Висновок.
Додатки.
Вступ.
Актуальність дослідження. Звернення до проблеми політичної культури молоді та їїпсихологічних чинників зумовлене низкою важливих обставин. По-перше, сучаснийетап розвитку українського суспільства, який характеризується продовженнямтрансформаційних процесів у сфері суспільних цінностей та ідеалів, викликаємодифікації глибинних взаємовідносин людини з державою, владою, політикою іпризводить до значних змін у перебігу та формах становлення політичної культуриособистості.
По-друге,у молодіжному середовищі останнім часом спостерігається переоцінка суспільнихта культурних цінностей попередніх поколінь, переривання послідовності упередачі соціокультурного та політичного досвіду, що призводить до загальноїціннісно-нормативної кризи та ідеологічного вакууму. Все це висуває підвищенівимоги до молодої людини як суб'єкта соціально-політичного буття, тому виникаєнеобхідність у створенні нових моделей політичної поведінки та власної системицінностей.
По-третє,у сучасних умовах різноманітності політичного спектра суспільного житгя, вумовах багатопартійності проблема формування цілеспрямованої дійової позиціїмолоді в розбудові політичних інституцій набуває особливого значення. Умолодому віці відбувається трансформація емоційно-оцінного такогнітивно-оиосередкованого ставлення до політичного життя суспільства у йогодійово-практичну реалізацію, а також усвідомлення змістовних аспектівполітичної діяльності суспільних інститутів зі спробою визначення власної політичноїпозиції стосовно них.
Незважаючина значну кількість напрямів і підходів, які пояснюють зміст, сутність таособливості прояву політичної культури особистості, розробка цієї проблеми єнедостатньою і потребує переосмислення дослідженого раніше та поглибленогорозгляду окремих аспектів цієї проблеми. Попри розлогу традицію досліджень туті дотепер немає єдності поглядів.
Політичнакультура під кутом зору узагальнюючих політико-психологічних характеристикіндивіда, ступеня його політичної розвиненості, вміння реалізувати власніполітичні знання у межах функціонуючої політичної системи розглядається упрацях Є.І.Головахи, В.М.Бебика, М.Ф.Головатого, В.А.Ребкала, М.Н.Корнєва;особливості політичної культури у їхньому тісному зв'язку з політичним вихованнямта освітою підростаючих поколінь в умовах суспільних змін розкриваються упрацях Т.І.Бєлавіної, М.И.Боришевського, І.В.Жадан, Л.Н.Овдієнко; акцент нанаціональній культурі, національному характері та менталітеті робиться удослідженнях М.І.Пірен, О.М.Рудакевича, Л.П.Нагорної; акцент на дослідженніатасне психологічних чинників процесу формування політичної культуриособистості через аналіз процесу її політичної соціалізації, політичноїідентичності зроблено у роботах Н.Ф.Гедікової, Н.М.Дембицької, М.С.Катаєвої,В.В.Москаленко; розгляд політичної культури особистості через комплекснідослідження масової політичної свідомості та політичної поведінки здійснено уроботах В.О.Васютинського, Г.Г.Дилігенського, Д.В.Ольшанського,М.М.Слюсаревського, О.Б.Шестспал.
Виходячиз актуальності зазначеної проблеми, аналіз феномена політичної культури всучасних умовах становлення особистості мас на меті поєднання вихіднихпринципів зазначених концептуальних підходів у цілісне наукове уявлення пропсихологічні детермінанти прояву політичної культури, політичного рівнясвідомості студентської молоді та його реалізації у певному виді політичноїповедінки.
Об'єкт дослідження — психологічні особливості політичноїкультури студентської молоді.
/>Предмет дослідження — особистісні детермінанти реалізаціїполітичної культури студентської молоді.
Мета дослідження полягала у виявленні взаємозв'язку між
особистішими параметрами та проявом політичної культури студентської
молоді.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати відповідну психологічну літературу.
2. Здійснити аналіз існуючих концептуальних підходів до визначення змісту тапсихологічних компонентів політичної культури особистості, визначити способи їїопераціоналізації.
3. Встановити психологічні чинники, які зумовлюють активні форми реалізаціїполітичної культури студентської молоді, виділити сучасні стилі політичноїактивності.
Уході розв'язання поставлених завдань було використано такі методидослідження: теоретичні— теоретичний аналіз наукової літератури тапрактичних результатів досліджень феномена політичної культури зформулюванням концептуальної моделі досліджуваного явища; емпіричні -застосуванняметодів суб'єктивного шкалювання, проективних методик та класичних опитувальниківдля проведення емпіричного дослідження; конструктивні — розробка івпровадження методик семантичного аналізу ідейно-політичних настанов таособливостей політичної поведінки особистості; методи математичної обробкирезультатів— первинний статистичний аналіз.
Структура бакалаврської зумовлюється логікоюдослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків, спискувикористаних джерел, який налічує 30 найменувань, додатків. Повний обсягбакалаврської становить 86 сторінок, основний текст бакалаврської містить 11таблиць.
Інструментарій обстеження: Рівненський державнийгуманітарний університет.
Розділ 1. Теоретичні засади дослідження політичноїкультури
студентської молоді.
1.1.Формування політичної культури молоді на сучасному етапіта її
психологічні аспекти.
Відродження незалежної демократичної держави залежить, насамперед,від громадянської позиції, соціальної активності кожного члена суспільства,передусім молоді.
Роль молоді в суспільстві визначається її духовністю, моральними устоями,національними традиціями, загальним рівнем культури. Кожне поколінняформується на основі попередніх духовно-моральних основ, що є відбиткомсоціально-політичних та економічних факторів суспільного розвитку. Сьогоднінова українська держава прагне підтримувати національну культуру, щоб на їїоснові сформувати цінності, які повинні сприйматися молоддю. Але цей процесдосить складний і тривалий, так що очікувати миттєвих результатів недоводиться. [13; 17 — 26].
Проблема формування і розвитку політичної культури сучасноїмолоді набуває дедалі більшої гостроти. Йдеться про політичну культуру якіснонового рівня — культуру громадянськості, культуру реальної участі у процесахвироблення політики і державного управління. Запорукою того, що нашій молоді недадуть відсиджуватися у тенетах інфантилізму і апатії, є зусилля громадськихорганізацій, засобів масової інформації, науковців і освітян, спрямовані насоціалізацію молоді, її більш активне залучення до суспільно-політичнихпроцесів.
Українська держава надзвичайно зацікавлена у цивілізаційнійсоціалізації молодого громадянина, у формуванні в нього демократичноїполітичної свідомості й культури, законослухняності, які обмежують проявикрайнощів і радикалізму, роблять людину соціально активною, здатною досаморозвитку та самореалізації.
Однак самої такої зацікавленості замало. Необхідні ще й практичнідії в напрямку заохочення участі молоді в розвитку державотворчих процесів,потрібна відповідна молодіжна політика, яка б ураховувала інтереси молоді,визначала шляхи вирішення проблем, які її хвилюють, конкретні дії з реалізаціїтакої політики.
Становлення й розвиток державної молодіжної політики передбачаєсистематичний аналіз стану свідомості як методологічної основи цього процесу іводночас виступає як необхідна умова формування політичної свідомості, що є основоюдемократичної політичної культури особи.[15; 35].
Політичнасвідомість — це сприйняття суб'єктом тієї частини реальності, що пов'язана зполітикою, це суб'єктивний образ політичної системи. Знання та уявлення прополітику не є продуктом індивідуальної свідомості. Особа здобуває їх ізнавколишнього середовища в процесі політичної соціалізації. Політичнасвідомість, як елемент політичної культури, вбирає в себе як ідеологічнікомпоненти (політичні знання, цінності, переконання), так і психологічні(політичні почуття, емоції, переживання, орієнтації та настрої).
Формуванняполітичної свідомості залежить не тільки від тієї об'єктивної ситуації, у якійрозвивається цей процес. Цей фактор є вирішальним, але не єдиним. Велике значеннямають і фактори суб'єктивного характеру, зокрема:
1. зовнішні,до яких належать інститути політичної системи, національні та соціальні групи,різні неформальні об'єднання, під впливом яких відбувається соціалізація особистості;
2. внутрішні,що характеризують механізм світосприймання, аналізу та прийняття рішень тощо.Останні охоплюють потреби, інтереси, духовні цінності, індивідуальні психологічніякості людини.
Формуванняполітичної свідомості, а, відтак, політичної культури відбувається в процесіполітичного життя, є історично і соціально зумовленим продуктом політичноїжиттєдіяльності людей, їх політичної творчості, який відбиває процес опануваннясуспільством, націями, класами, іншими соціальними спільнотами та індивідамиполітичних відносин, а також розвиток їх власної сутності і діяльніснихвдатностей як суб'єктів політичного життя4, а також значною мірою залежить відхарактеру, темпу, змісту процесу політичної соціалізації молодої особи.
Політичнасоціалізація — не просто засвоєння певних політичних відносин, досвіду, знаньі та. ін., а й перетворення їх в особисті орієнтири та установки, внаслідокчого формується політична свідомість, позиція, зрілість, тобто певний рівеньполітичної культури. [12; 26 — 28].
Ще однимважливим фактором формування політичної свідомості є необхідність врахуваннябажання самої людини відповідати запитам політичної системи. У данному випадкуй деться насамперед про вирішення проблеми мотивації, заохочення людини,зокрема, молодої людини, до участі у політичному житті, тобто прозапровадження системи ціннісних, а не примусових мотивів політичної соціалізації.Вони передбачають бажання молодої людини відповідативимогам політичної системи згідно із внутрішніми переконаннями, по совісті,через почуття обов'язку по відношенню до держави і суспільства взагалі.
Формування політичної культури молоді, набуття нею політичнихзнань і навичок політичної поведінки є важливою умовою функціонування політики,насамперед держави, в інтересах суспільства. Необхідність засвоєнняполітологічних знань у сучасних реаліях обумовлюється тим, що оволодіннясистематизованими науковими знаннями про політику закладає основудемократичної політичної культури молоді. Такі знання потрібні кожній освіченійлюдині. Вони сприятимуть формуванню здатності самостійно аналізувати політичніявища і процеси, визначати своє місце в них.
Успішна робота з формування політичної культури молоді можлива заумови, коли сповна враховується ментальність української нації. Як ціліснедуховне утворення, що складається впродовж століть, ментальність є своєріднимкодом нації.
Головним засобом подолання негативних рис та деформаційукраїнської ментальності та політичної культури повиннастати реалізація великої спільної мети нації — побудова суверенної, соборної йдемократичної української держави. Крайній індивідуалізм буде подоланоформуванням демократичних суспільних відносин та соціально-правової держави,в якій індивідуальна свобода органічно поєднуватиметься з громадянськими обов'язкамиі відповідальністю.
Суспільство, сім'я, освіта, громадськість у будь-якій країні і забудь-яких умов їх функціонування неодмінно ставлять перед собою завданнявиховати людину-громадянина, тобто особистість із певними рисами, якостями тахарактеристиками, яка вміє знаходити спільну зі своїми співгромадянами мову, дотримуючисьзаснованих на історичному досвіді, традиціях, надбаннях своїх попередниківнорм співжиття, що склалися на національному ґрунті.
З огляду на це й варто розглядати проблему формування політичноїкультури української молоді сьогодні.[2; 96 — 105].
Для становлення української державності суттєве значення маєформування політики національної самоідентифікації, об'єднання громадяннавколо загальнонаціональної ідеї. Розвиток національної ідеї — це безупиннийпроцес, адже прихильники різних ідейно-політичних течій можуть мати протилежніуявлення про національну ідею.
Потрібнo враховувати, що в сучасному світі існують як конкуренціяміж різними політичними течіями, ідеологіями, як певними ціннісними системами,так і процеси взаємо-доповнення різних політичних ідеологій, створення такзваних інтегративних теорій, що відображають певний суспільний консенсус щодобазових орієнтирів і принципів суспільного розвитку.
У ці процеси залучена і молодь, і від того, які ідейні тенденціїпереважають і переважатимуть у молодіжному середовищі, залежатиме не лише стані характер національної ідеї, національної свідомості в найближчому майбутньому,але й у цілому майбутні шляхи розвитку українського суспільства. Саме молодьнайбільш гостро відчуває новітні тенденції розвитку суспільства і є найбільшчутливою до болючих проблем сьогодення, найбільш адекватно здатна відобразитиці проблеми у духовній творчості. Тому такого значення для становлення нації йдержави набуває розвиток духовного потенціалу молоді.
Особливістю свідомості сучасної української молоді є те, що вонаформувалася переважно вже в умовах, коли існувала незалежна Українськадержава, коли ідеї національного відродження вже сприймались як домінуюча всуспільстві ідеологія. Більшість соціально активної молоді спрямовує своюактивність на підтримку й розвиток Української держави, нареалізацію принципів, які покладені в основу ідеології національно-державноговідродження. І це є свідченням того, що Українська держава має майбутнє.
Тому характер розвитку національної свідомості залежатиме відтого, які саме соціальні спільноти будуть залучені до цього розвитку, і надзвичайноважливою є участь у цьому процесі молоді, яка найбільшою мірою здатнапривносити в нього дух оновлення й поступу. [3; 71 – 78].
У процесі виховання суттєве значення має формування індивідуальноїсвідомості молодої людини як відображення суспільного буття через призмуконкретних умов життя та діяльності особи. Складовою індивідуальної свідомостімолоді є її політична свідомість як сукупність певних почуттів, стійкихнастроїв, ідей, традицій, що відображають корінні інтереси молодої людини, атакож політичних інститутів суспільства. Керуючись своїми уявленнями просвободу, справедливість, про демократичні принципи та права людини, кожнаособистість обирає свій спосіб поводження тією чи іншою мірі зачіпає кожногочлена суспільства, то кожна людина має можливість діставати уявлення прополітичну систему, механізми її дії, про те, хто керує країною, хто приймаєрішення, хто за що відповідає тощо.
Отже, наявність політичної свідомості особистості є першимрезультатом засвоєння пануючої в суспільстві політичної культури. Другимрезультатом є участь людини в політичному процесі. Адже вона засвоює політичнукультуру не задля самої здатності розуміти світ політичного, знати закони таправила його функціонування, а задля власної участі у процесі владнихвідносин. Політична культура і дає кожній людині принципи політичноїповедінки, політичні норми та ідеали, тобто визначає комплекси орієнтацій іустановок стосовно існуючої системи в цілому та окремих її інститутів, і впершу чергу стосовно своєї особистої ролі в системі «людина — суспільство — держава».
Такимчином, політична культура особистості включає два основних компоненти: політичнусвідомість і політичну поведінку. Відтак маємо говорити про культуру особистоїучасті в процесі реалізації влади: від голосування за певного кандидата якакта передання йому своїх повноважень в управлінні державою, до виконаннябезпосередніх функцій управління державою. [1; 47 — 49].
Неможна одночасно стверджувати, що рівень політичної культури вимірюється активністюучасті в політичному житті. Міра участі кожної особистості в політичному життіє по суті унікальною за мотивами, потребами в реалізації інтересів тощо.
Узагальнюючирозгляд проблеми, виділимо такі основні положення:
—формування політичної культури повинно бути пов'язано з реалізацією демократичнихпроцесів у країні;
— політична культура молоді є складовоючастиною загальної культури суспільства. Тому, вирішуючи цю проблему, необхіднопіднести на досить високий рівень головне: культуру всіх прошарків суспільства,всіх його соціальних груп, і в першу чергу — молоді;
— від рівня політичної культуризалежить ступінь політичної і соціальної активності молоді. Це є необхідноюумовою успішного відродження України як суверенної держави;
— проблему формування політичноїкультури молоді в Україні сьогодні маємо розглядати з урахуванням як суттєвихзмін у суспільстві, так і особливостей участі молодих громадян і в усіхдержавотворчих процесах;
— активна діяльність з формуванняполітичної культури як суспільства в цілому, так і, особливо, його молодогопокоління, передбачає наявність і втілення сучасної української національноїідеї в повсякденне життя нашої молодої держави.
В аналізі основних детермінантів прояву політичної культуристудентської молоді приділено увагу дослідженню психологічних чинників.Зазначається, що особистість має низку внутрішніх механізмів реагування настимули зовнішнього середовища, впливи якого вступають у складні взаємозв’язкиз притаманними кожній людині когнітивними, комунікативними, цінніснимиструктурами. [11; 15].
Серед психологічних властивостей особистості, які впливають наформування та прояви її політичної культури, дослідники виділяють властивостібіологічного (темперамент, стать, вік), психологічного (емоції, воля, пам’ять,мислення, характер), соціального (настанови, цінності, світогляд), екзистенціональногорівнів (В.В.Ільїн, О.Б.Шестопал), особливості темпераменту та характеру(Ю.В.Ірхін, Ф.М.Кирилюк), емоційну зрілість, соціальний інтелект, особливості локусуконтролю, самосвідомості індивіда, систему індивідуальних цінностей, типособистості її Я-концепція та самооцінку, набір особистісних характеристик.
З урахуванням зазначених психологічних чинників прояву політичноїкультури студентської молоді можна їх узагальнити і обєднати в цілісну системуаналізу. Виходячи з концептуальної моделі особистості Л.М.Собчик, до провіднихпсихологічних чинників прояву політичної культури студентської молоді буловіднесено особливості мотиваційно-потребової сфери, когнітивного стилю, стилюміжособистісної взаємодії, ціннісних орієнтацій. [5;105 — 110].
Особливості формування політичної культури мало вивчені, оскільки,власне, й поняття «політична культура» надто складне, неоднозначне інавіть суперечливе.
Те, що називають нині політичною культурою, свого часу булопредметом особливої уваги Платона, Аристотеля, Ш. Монтеск'є, Н.Макіавеллі,К. Маркса, К. Мангейма та багатьох інших учених. Великий інтерес до проблемиполітичної культури виявляють і сучасні вчені.
Існує кілька основних загальних підходів до трактування поняття«політична культура» фахівцями.
Перший. Політичною культурою вважають систему цінностейсоціуму та його громадян, систему політичних інститутів і відповідних способівколективної та індивідуальної політичної діяльності.
Другий. Політична культура — це певна сукупністьпереконань, поглядів, орієнтацій та зразків поведінки.
Третій. Політична культура являє собою процес формуваннята реалізації певних сил таких соціальних суб'єктів, як класи, групи, особистостіу процесі їх суспільно-політичної діяльності.
Четвертий. Політична культура — об'єктивне відображення іреалізація у процесі протиборства корінних класових інтересів, політичнихпринципів і гасел, які проголошуються політичними партіями, окремимиполітиками, державою.
П'ятий. Вважають, що політична культура характеризуєтьсяяк система переконань, ідей, уявлень, установок, моделей поведінки, що склалисяісторично.
За таких різнобічних трактувань поняття «політичнакультура» важко простежити наявність єдиних або часто повторюванихелементів, що її утворюють. Найімовірніше, слід вважати, що значною мірою всіці елементи можна зарахувати до феномена «політична культура». [6; 135-139].
Існує кілька видів типології, а ще більше типів політичної культури,оскільки надто різними видаються підстави для такої типологізації.
Так, американські політологи, зокрема С. Верба, виокремлюють тритипи політичної культури: патріархальну, підданську та активістську.Патріархальна характеризується відсутністю інтересу до політичногожиття, розподілу і чіткого визначення політичних ролей у суспільстві.Підданська культура пов'язана з досить сильною орієнтацією на політичнусистему, її діяльність, функціонування.
Активістська культура характеризується помітним інтересом громадяндо діяльності держави, різних суб'єктів політичного процесу, їх високоюгромадсько-політичною активністю.
Загалом дещо спрощено можна виокремити два основних підходи довизначення змісту поняття «політична культура», які, проте, часто об'єднуютьв єдине ціле.
Згідно з першим підходом політичну культуру розглядають яксукупність (систему) певних політичних знань, тверджень, духовних цінностей,принципів і способів політичної діяльності, політичного досвіду і традицій, атакож відповідних політичних інститутів.
Відповідно до другого підходу у політичній культурівбачають процес, спосіб, конкретні форми реалізації сутнісних сил людини, їїзнань суспільно-політичних утверджень. [29; 210].
За структурою політична культура є поєднанням політичноїсвідомості та політичних знань, які, у свою чергу, мають власну структуру таособливості. З огляду на викладене можна схарактеризувати власне поняття«політична культура».
Оптимальне і найточніше, на наш погляд, таке визначення: політичнакультура — це сукупність індивідуальних позицій і орієнтацій учасниківсистеми, політичного процесу; суб'єктивна сфера, що лежить в основі політичнихдій і надає їм відповідного значення.
Політичнакультура охоплює такі аспекти:
• знання політики,фактів, зацікавленість ними;
• оцінювання певнихполітичних явищ, оцінні судження щодо того,
як має здійснюватися влада;
• емоційна сторонаполітичних позицій (наприклад, патріотизм,
любов до батьківщини);
визнання у певному суспільстві зразків політичної поведінки, що
визначають, як можна і як слід діяти. [19; 29 — 31].
У житті суспільства політична культура виконує кілька важливихфункцій.
• Пізнавальну. Політичнакультура озброює людей знаннями, необхідними для діяльності у будь-якій, алепереважно в політичній сфері. Це дає змогу людині (особистості, громадянинові)самовдосконалюватися, саморозвиватися, формувати активну громадянську позицію.Фактично ця функція є основоположною, значною мірою такою, що зумовлюєреалізацію інших.
• Ідентифікаційну.Вона полягає у тлумаченні потреб людини зогляду на її групову (соціальну, етнічну, конфесійну) належність та відповіднуучасть в обстоюванні інтересів цієї спільноти.
• Орієнтаційну.Характеризує прагнення людини дозмістовного відображення політичних подій і явищ при реалізації прав і свобод уконкретній соціальній, політичній системі.
• Виховну.Сприяючи інтелектуальному розвитку людини,політична культура формує стійкий інтерес і зацікавленість у суспільно корисній,суспільно-політичній роботі. Такий інтерес є найактивнішим з будникомпідвищення політичної активності людини.
• Регулюючу. Вона проявляється у прямому чи опосередкованомувпливі на поведінку людини, організації, оцінюванні існуючих суб'єктівполітики, політичного процесу і прийнятті певних рішень.
• Комунікативну. Завдяки політичній культурі напрацьовані усуспільстві досвід, традиції передаються від покоління до покоління.
• Інтегруючу.Політична культура за будь-яких обставин і умов єбазисною основою суспільства, його політичної системи, сприяє консолідаціїгромадян, політичних сил, створюючи у такий спосіб засади для підтримкиіснуючого політичного режиму, системи влади.
• Соціалізації. Політична культура сприяє відповідномузасвоєнню норм — регуляторів суспільно-політичного життя. Йдеться про правові,соціальні та психічні норми політичної поведінки, системи цінностей політичноїкультури, властиві конкретному суспільству.
Складний і неоднозначний взаємозв'язок політики і культури.Політикаможе деформувати культуру, негативно впливати на її розвиток, як це було,зокрема, у колишніх країнах соціалістичного табору. Тоді диктат політики надкультурою мав надто велике значення. [22; 165].
Історично раніше виникає культура взагалі, а потім,при поділі суспільства на класи, формується його політична організація,виникає політика, формується політична культура. Оскільки політика і культурарівноправні, то між ними існують тісні взаємодія,взаємовплив, взаємозалежність.
Принципового значення набула проблема особливостей формуванняполітичної культури громадян з урахуванням специфіки їх ментальності. Слідвраховувати, що ментальність українців має кілька системотворчих ознак:
• українцям властива інтровертність у сприйнятті всього, що їхоточує, тобто відповідна зосередженість на фактах і проблемах внутрішнього,особистісно-індивідуального світу;
• для українців характерна кордоцентричність, якапроявляється в сентименталізмі, емпатії, яскраво вираженій любові до природи,культуро- творчості і естетизмі життя;
• поряд ізпереліченими особливостями українцям притаманні анархічний індивідуалізм,перевага чуттєвого над волею та інтелектом.
Дбаючи про формування національної самосвідомості громадян, неварто спрощено вважати, що для цього досить лише активніше вирішувати питаннямови, традицій, культури, звичаїв, притаманних українцям як нації, народові.Самосвідомість ґрунтується на певному ціннісному просторі, що складається зтаких фундаментальних для кожної людини цінностей, як здоров'я, сім'я, особистабезпека, стосунки з оточенням, матеріальне становище, цікава робота,справедлива оплата праці, сильна влада (законність і порядок). [28; 190].
Характерною особливістю сучасної політичноїсвідомості громадян України, особливо молодих, є поліцентризм їх політичнихорієнтацій. Науковці виокремлюють чотири основних типи політичної свідомості:традиціоналістичну, соціал-демократичну, національно-демократичну інаціонально-радикальну. Заданими соціологічних опитувань, найпоширенішим середдорослих громадян, молоді є націонал-демократичний тип політичної свідомості.При цьому слід зазначити, що новизна, суперечливий характер розвитку процесів,які відбуваються зараз в Україні, непослідовність і нерішучість у реформуваннісуспільства тих, хто стоїть при владі, зумовили появу не тільки позитивних явищ— розкріпачення масової свідомості, розхитування традиційних тоталітарнихструктур, політичних установ, а й негативних.
Тому сьогодні політична свідомість громадян України має характеррозколеної. На її рівні та особливостях не можуть не позначитися кризовіявища, що існують в економіці, соціальному житті. Саме під їх впливом молодепокоління значною мірою виховується в атмосфері духовного зубожіння,спустошення, бездушності, аморальності, зневаги до своїх батьків, зневіри умайбутнє. Некритичне перенесення на наш національний грунт сумнівних цінностейта моральних норм сучасної масової культури західного світузначною мірою деформувало свідомість, психологію населення загалом, а молоді —особливо. Не допомагають і спроби реанімації релігійної свідомості — усередовищі, де панує зло, насильство, аморальність, вони виглядають не доситьщирими. Все це не могло не призвести до того, що рівень політичної свідомостігромадян в Україні останнім часом дещо понизився. [23; 125].
Отже, можна констатувати, що загалом нинішній рівень політичноїсвідомості українства ще досить низький, що негативно позначається й на йогополітичній активності. І це не може не турбувати.
Отже, формування політичної культури молоді, набуття неюполітичних знань і навичок політичної поведінки є важливою умовою функціонуванняполітики, насамперед держави, в інтересах суспільства.