Класичний психоаналіз З.Фрейда
ЗМІСТ
ВСТУП
1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПСИХОАНАЛІЗУ
2. СТРУКТУРНА МОДЕЛЬ ПСИХІКИ ЗА ФРЕЙДОМ
3. КОМПЛЕКСИ ЕДІПА І ЕЛЕКТРИ
4. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ В КЛАСИЧНОМУ ПСИХОНАЛІЗІ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
ВСТУП
На початку XX ст. психологіявступила в другий період кризи – так званий період «відкритої кризи»,що тривала до середини 30-х рр. XX ст. і була пов'язана з виникненням нових теоретичнихнапрямів психології, котрі прийшли на зміну асоціаністської психології Вундта ізаявили про себе в якості нових загальнопсихологічних теорій.
Розвиток психології супроводжувавсяшвидким накопиченням нових фактів, які вимагали і нових теоретичних узагальнень.На зміну асоціанізму і структуралізму, приходять функціоналізм, біхевіоризм і гештальтпсихологія,які в перших десятиліттях XX сторіччя оформляються як провідні світові психологічнісистеми. У цей же час закріпив своє становище психоаналіз Зиґмунда Фрейда, якийкорінним чином змінив уявлення людей про психіку, дозволив їм зрозуміти велике значення«великого несвідомого» – тієї області психічної сфери, що неможливо пізнатиза допомогою раціональних або «позитивних» методів. Так виник фрейдизм,який назвали на честь свого творця – Зиґмунда Фрейда. У подальшому у нього знайшлосьяк багато противників, так і багато прибічників. Учні Фрейда розвинули вчення далі,назвали свої теорії дещо іншими іменами, а ті положення, що були висунуті та обґрунтованісамим Фрейдом, отримали назву «класичний психоаналіз».
1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПСИХОАНАЛІЗУ
Психоаналіз – група психологічнихтеорій особистості, методів дослідження ментальних процесів, а також методів терапіїневротичних захворювань. Засновником теорії психоаналізу є австрійський вчений кінцяХІХ – початку ХХ століття Зиґмунд Фрейд (відповідно, і вчення, що він розробив,називається «фрейдизм» або класичний чи ортодоксальний психоаналіз). Впливна теорію Фрейда мали нові на той час поняття енергії, введене Гельмгольцем та теоріяеволюції Дарвіна.
Психоаналіз постав як теорія,що спиралася на клінічні спостереження та дослідження, а також на ідеї щодо структурипсихічного апарату, динаміки ментальних процесів, придушення, супротив, перенесення,тощо. Згідно психоаналізу, особистість розглядається як «машина, що приводитьсяв рух енергією лібідо – тілесною енергією, статевим бажанням, і поступово розвиваєтьсячерез зовнішню заборону прямого виявлення лібідо, у переносі його на соціально схвалюванічи корисні для людини види діяльності» [5; с. 12].
В часи Фрейда у психології панувалосприйняття людини, як розумної істоти, котра усвідомлює свою поведінку та керуєнею. Теорія Фрейда пропонувала іншу картину, згідно якої людина перебуває у станінеперервного конфлікту, джерела якого лежать у сфері неусвідомлюваних статевих таагресивних спрямувань. Тому психоаналіз ще називають психодинамічною теорією: вінуважає поведінку людини детермінованою складною взаємодією конкуруючих психічнихсил.
Роком народження психоаналізуприйнято вважати 1880, коли Йозеф Броєр, колега й товариш Фрейда, повідомив йомупро свої спостереження щодо пацієнтки Анни О. (Берта Паппенгейм), яка, розповідаючипро себе, схоже, вилікувалася від симптомів істерії. Під час терапії була використанатехніка гіпнозу. Фрейд почав використовувати ту ж саму техніку зі своїми пацієнтамиі підтвердив результати Броєра. Ці спостереження були опубліковані в спільній праці«Дослідження істерії», де було висунуто припущення, що симптоми цього захворюваннявизначаються замаскованими спогадами про забуті травмуючи події. Причину забуванняцих подій Фрейд вбачав у конфлікті між певними імпульсами, що пов’язані з данимиподіями, та моральними засадами.
Пізніше Броєр відійшов від досліджень.Працюючи окремо, Фрейд визначив, що пацієнт може наблизитися до розкриття забутихподій не тільки під час гіпнозу, але й при використанні техніки вільних асоціацій.Ряд клінічних досліджень також показав, що ця техніка дієва не тільки з істерією,але й із неврозом нав’язливих станів сексуальної природи, який нерідко виникає вдитячому віці. Фрейд вводить термін «Едипів комплекс» для позначення дитячихпереживань, пов’язаних з бажанням володіти одним з батьків протилежної статі тасуперництвом з батьком спільної статі.
В період з 1895 по 1905 рікінновації Фрейда привели до розвитку його теорії. Було розроблено топографічну модельпсихіки, яку вчений поділив на три секції: несвідоме, передсвідоме та свідоме. Вінкласифікував захисні механізми, які заважають деяким субстанціям з несвідомого потрапитив сферу свідомого. Однією з найдієвіших технік, що дозволяє розкрити несвідомі бажання,Фрейд вважав тлумачення сновидінь, бо під час сну ці захисні механізми послаблюютьсвою діяльність.
В 1923 році Фрейд сформулювавтеорію функціонування психіки в термінах її структурної організації. Психічні функціїбуло згруповано згідно тієї ролі, яку вони відігравали у внутрішньому психічномуконфлікті. Фрейд виділив три основних структури психіки: Воно (Ід), Я (Его) та Над-Я(Супер-Его) [5; с. 9].
Теорія Зиґмунда Фрейда зазналабагато критики з боку його сучасників-вчених. Вчений світ визнав право психоаналізуна існування тільки після того, як в 1906 році Фрейда підтримав Карл Густав Юнг.Проте пізніше Юнг та деякі інші послідовники Фрейда (Адлер, Ранк, Ференці) відокремилисявід нього і започаткували свої психоаналітичні школи як альтернативу фрейдівськомувченню.
Згідно Фрейдові, початком таосновою психічного життя людини є різноманітні біологічні механізми. Так, він вважав,що в кожній людині закладені потяги до інцесту, канібалізму та жага вбивства. Фрейднаполягав на тому, що духовний онтогенез людини скорочено повторює хід розвиткулюдства в силу того, що в своїх психічних структурах кожна людина несе тягар переживаньвіддалених предків.
Вкрай важливу роль в формуваннілюдини, на думку Фрейда, відіграють два глобальних космічних інстинкти: Ерос (сексуальнийінстинкт, інстинкт життя, самозбереження) і Танатос (інстинкт смерті, агресії, деструкції).Людська життєдіяльність, за Фрейдом, – це боротьба цих двох вічних сил, і саме вониє двигунами прогресу. Носієм статевого інстинкту є психічна енергія з сексуальнимзабарвленням (лібідо).
Несвідомі (в першу чергу, сексуальні)прагнення особистості складають її потенціал і основне джерело активності, даютьмотивацію для дій. В силу неможливості задоволення інстинктивних потреб в їх природнійформі через соціальні нормативні обмеження, людина шукає компроміс між глибиннимпотягом та суспільно прийнятною формою його реалізації.
2. СТРУКТУРНА МОДЕЛЬ ПСИХІКИ ЗА ФРЕЙДОМ
В 1923 році Зиґмунд Фрейд сформулювавтеорію функціонування психіки в термінах її структурної організації. Психічні функціїбуло згруповано згідно тієї ролі, яку вони відігравали у внутрішньому психічномуконфлікті. Фрейд виділив три основних структури психіки: Воно (Ід), Я (Его) та Над-Я(Супер-Его).
Ід (Воно) – примітивні, інстинктивній уроджені аспекти особистості (сон, їжа, дефекація, копуляція). Ід наповняє нашеповодження енергією. Ід має своє центральне значення для індивідуума протягом усьогожиття, воно не має ніяких обмежень, воно хаотичне. Будучи вихідною структурою психіки,Ід виражає первинний принцип усього людського життя – негайну розрядку психічноїенергії, стримування якої приводить до напруги в особистісному функціонуванні. Цярозрядка одержала назву принцип задоволення. Підкоряючись цьому принципу і не знаючистраху чи тривоги, Ід може становити небезпеку для індивідуума і суспільства. Також«Воно» відіграє роль посередника між соматичними і психічними процесами.
Фрейдом були описані два процеси,за допомогою яких Ід рятує особистість від напруги: рефлекторні дії (наприклад,кашель у відповідь на роздратування дихальних шляхів) і первинні процеси (які формуютьпсихічні образи, безпосередньо пов'язані з задоволенням основної потреби). Первинніпроцеси – нелогічна, ірраціональна форма людського вираження. Вони характеризуютьсянездатністю придушувати імпульси і розрізняти реальне і нереальне. Прояв поведінкияк первинного процесу може привести до загибелі індивідуума, якщо не з'являтьсязовнішні джерела задоволення потреб. Так немовлята, за твердженням Фрейда не можутьвідкладати задоволення своїх первинних потреб. І тільки після усвідомлення нимиіснування зовнішнього світу, з'являється здатність до відкладання задоволення цихпотреб. З моменту появи цього знання виникає наступна структура – Его.
Его (Я) – це компонент психічногоапарата, відповідальний за прийняття рішень. З метою перетворення і реалізації потребу соціально прийнятному контексті, Его черпає з Ід частину енергії, забезпечуючибезпеку і самозбереження організму. Воно використовує стратегії осмислення і сприйняттяу своєму прагненні задовольняти бажання і потреби «Воно». Его у своїх проявах керуєтьсяпринципом реальності, мета якого – збереження цілісності організму шляхом відстроченняу часі задоволення до виникнення можливості його розрядки і/або відповідних умовзовнішнього середовища. Его було названо Фрейдом «вторинним процесом».Звільнення деякої кількості енергії Его для вирішення проблем на вищому рівні психікиє однією з основних цілей психоаналітичної терапії.
Супер-Его – останній компонентособистості, що розвивається, функціонально визначаючи систему цінностей, норм іетики, розумно сумісних з тими, що прийнято в оточенні індивідуума. Будучи морально-етичноюсилою особистості, Супер-Его є наслідком тривалої залежності від батьків. Далі функціюрозвитку бере соціум (школа, однолітки і т. д.). Супер-Его підрозділяється на двіпідсистеми: сумління і Его-ідеал. Сумління здобувається за допомогою батьківськихпокарань. Воно включає здатність до критичної самооцінки, наявність моральних забороні виникнення почуття провини в дитини. Заохочувальний аспект Супер-Его – Его-ідеал.Він формується з позитивних оцінок батьків і призводить індивідуума до встановленнядля себе високих стандартів. Супер-Его вважається цілком сформованим, коли батьківськийконтроль заміняється на самоконтроль. Важливо відзначити – принцип самоконтролюне служить принципу реальності: Супер-Его направляє людину до досконалості в думках,словах і вчинках, намагаючись переконати її в перевазі ідеалістичних ідей над реалістичними.
Отже, модель особистості, створенаФрейдом, являє собою трьохповерхову формацію:
· нижній шар (Воно), найбільш примітивна інстанція, що охоплює все природжене,генетично первинне, підпорядковане принципу задоволення й нічого не знає ані прореальність, ані про суспільство. Вона споконвічно ірраціональна й аморальна; їївимоги повинна задовольняти інстанція Я (Его)
· середній шар (Я) відповідає принципу реальності, виробляючи ряд механізмів,що дозволяють адаптуватися до середовища, справлятися з його вимогами. Я — посередникміж стимулами, що йдуть як з навколишнього світу, так і із глибин організму, з одногобоку, і відповідними руховими реакціями з іншого. До функцій Я відноситься самозбереженняорганізму, запам’ятовування досвіду зовнішніх впливів, запобігання загрозливим впливам,контроль над вимогами інстинктів (що виходять від Воно)
· верхній шар (Над-Я) служить джерелом моральних і релігійних почуттів, єконтролюючим і караючим агентом. Якщо Воно визначене генетично, а Я – продукт індивідуальногодосвіду, то Над-Я – продукт впливів, що виходять від інших людей. Виникає в ранньомудитинстві і залишається практично незмінним у наступні роки.
Найбільш жорстокі, войовничішари – Воно та Над-Я. Вони з двох боків атакують Я, породжуючи невротичний тип поведінки.Оскільки з розвитком суспільства шар Над-Я неминуюче збільшується, стає більш масивнимі важким, то і вся історія людства розглядається Фрейдом як історія прогресуючогопсихозу.
3. КОМПЛЕКСИ ЕДІПА І ЕЛЕКТРИ
Фрейд надавав важливої ролів формуванні та життєдіяльності особистості також Едіповому комплексу. Досліджуючисновидіння своїх пацієнтів, Фрейд звернув увагу на те, що значна частина них з обуреннямрозповідали йому сновидіння, основним мотивом яких був статевий зв'язок з матір'ю(інцест). Виділивши це в деяку тенденцію, Фрейд робить висновок, що «найпершесоціальне прагнення людини спрямовано на матір, в той час як найперше насильницькебажання і ненависть спрямовані на батька» [1; с. 424].
В комплексі Едіпа, як вважавФрейд, «завершується інфантильна сексуальність, яка справляє вирішальний впливсвоєю дією на сексуальність дорослих. Перед кожним новонародженим стоїть завданняподолати Едипів комплекс, хто не в змозі це зробити, хворіє на невроз» [9; с. 223].
Едіпів комплекс описує стосунки,потяги і почуття, які з'являються у дитини під час входження у фалічну (істеричну)стадію психосексуального розвитку у віці від 3 до 5 років. Фаза характеризуєтьсязакріпленням впливу тріангуляції – етапу, який розпочався на попередній анальнійфазі – входження батька у діаду стосунків «матір-дитя». Сам комплекс полягає у скеровуваннініжних, любовних і примітивно еротичних почуттів сина до матері в поєднанні з агресивними,конкурентними почуттями, які скеровуються на батьківську постать, місце якої прагнезайняти дитина у стосунках. Дівчатка відповідно відчувають потяг до батька і агресіюдо матері («комплекс Електри»), але ця ситуація ускладнюється амбівалентністю,оскільки до трирічного віку вся любов дівчинки скеровувалась на материнську фігуру.Часто термін «комплекс Едіпа» застосовується для означення і чоловічої, і жіночоїситуації.
Ідея Едіпового комплексу виниклау Фрейда в результаті самоаналізу після смерті батька, а наштовхнула психіатра надумку трагедія Софокла «Цар Едіп». У давньогрецькому міфі ідеться про фіванськогоцаря Лая, який довідується з пророцтва, що загине від руки свого сина, тому віннаказує вбити маленького Едіпа. Але Едіп залишається живим і виростає у прийомнихбатьків, вважаючи їх за рідних. У зрілому віці тепер уже сам Едіп довідується прострашне пророцтво, що йому випаде вбити свого власного батька. Бажаючи вберегтиприйомних батьків від фатуму, Едіп іде з дому. Але дорогою перестріває царя Лая,конфліктує з ним, і реальний батько таки гине від руки власного сина. У Фівах Едіпзакохується в царицю Іокасту – свою реальну матір і дружину Лая. Він посідає троні фактично займає місце свого батька. Після тривалих років правління, Едіп і Іокастадізнаються страшну правду, цариця накладає на себе руки, а Едіп виколює собі очіі прирікає себе на вигнання з Фів. Супроводжувати батька у цьому викликається наймолодшайого дочка Антігона.
Версія Едіпова комплексу у дівчатокодержала назву комплексу Електри. Прообразом в даному випадку виступає персонажгрецької міфології Електра, яка умовляє свого брата Ореста убити їх матір і її коханцяі таким чином помститися за смерть батька. Як і у хлопчиків, першим об'єктом любовіу дівчаток є мати. Проте, коли дівчинка вступає у фалічну стадію, вона усвідомлює,що у неї немає пеніса, як у батька або брата (що може символізувати недолік сили).Як тільки дівчинка робить це аналітичне відкриття, вона починає хотіти, щоб у неїбув пеніс. По Фрейду, у дівчинки розвивається заздрість до пеніса, що в певномузначенні є психологічним аналогом страху кастрації у хлопчика. Внаслідок цього дівчинкапочинає проявляти відкриту ворожість по відношенню до своєї матері, дорікаючи їйу тому, що та народила її без пеніса, або покладаючи на матір відповідальність зате, що та відняла у неї пеніс в покарання за якусь провину. Фрейд вважав, що в деякихвипадках дівчинка може низько оцінювати власну жіночність, вважаючи свій зовнішнійвигляд «дефективним».
«У той же самий час дівчинкапрагне володіти своїм батьком, тому що у нього є такий завидний орган. Знаючи, щовона нездатна дістати пеніс, дівчинка шукає інші джерела сексуального задоволенняяк замінника пеніса. Сексуальне задоволення фокусується на кліторі, і у дівчатоку віці п'яти-семи років кліторна мастурбація іноді супроводжується маскуліннимифантазіями, в яких клітор стає пенісом» [7; с. 116].
Фрейд стверджував, що дівчинказ часом позбавляється від комплексу Електри шляхом придушення тяжіння до батькаі ідентифікації з матір'ю.
Іншими словами, дівчинка, стаючибільш схожою на матір, дістає символічний доступ до свого батька, збільшуючи, такимчином, шанси коли-небудь вийти заміж за чоловіка, схожого на батька.
Здобутком успішного проходженняЕдіпового комплексу є завершення процесу формування Супер-Его або соціального іморального стрижня особистості, через інтроекцію набору рамок і заборон, з якимистикається дитина у конкуренції зі своїми батьками (протилежної статі). «Амбівалентністьставлення до батьківської фігури (агресія і бажання до виконання її ролі) стає рушійноюсилою ідентифікації, через яку розпочинається засвоєння чоловічої чи жіночої соціальноїролі і системи моральних цінностей і інструкцій, що, власне, і формує Супер-Его.Фалічна фаза також супроводжується виникненням так званого комплексу кастрації ухлопців і заздрості до пенісу у дівчат» [7; с. 118].
Фіксація на цій стадії розвиткучи відсутність вирішення едіпового комплексу призводить до формування істеричноготипу особистості і відбивається на дорослій поведінці, у конфліктах і сценаріяхповедінки з партнерами.
Формування поняття «Едіпівкомплекс» Фрейдом привела його до відкриття глибоких закономірностей розвиткулюдського соціуму і релігії.
4. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ОСОБИСОСТІ В КЛАСИЧНОМУ ПСИХОНАЛІЗІ
На основі загальних тез психоаналізу3игмунд Фрейд сформулював ідеї ґенези дитячої психіки і дитячої особистості: стадіїдитячого розвитку відповідають стадіям переміщення зон, в яких знаходить своє задоволенняпервинна сексуальна потреба. У цих стадіях відображаються розвиток і взаємовідношенняміж Ід, Его і Супер-Его.
1. Оральна фаза
Немовля, повністю залежне відматері в отриманні задоволення, перебуває в оральній фазі (0-12 місяців) і в біологічнійстадії, що характеризується швидким зростанням. Оральна фаза розвитку характеризуєтьсятим, що основне джерело задоволення і потенційної фрустрації пов'язане з годуванням.У психології дитини панує одне прагнення – поглинати їжу. Провідна ерогенна областьцієї стадії – рот як знаряддя живлення, смоктання і первинного обстеження предметів.
У віці від двох до трьох місяціву дитини вже можна спостерігати відмінність між виразом задоволення і незадоволення.Досвід задоволення отримується при смоктанні. Фрейд визнавав, що задоволення голодуі задоволення від стимуляції оральної слизистої оболонки при смоктанні є задоволеннямрізних потреб і якісно розрізняються.
У наступні шість місяців принормальному розвитку з'являються нові форми орального чуттєвого задоволення: жуванняі кусання. Як тільки дитина починає досліджувати світ навколо себе активніше, вонавикористовує рот як принципове знаряддя досліджень. Із задоволенням тягне вона врот все, що знаходиться в межах її досяжності, а спроби жувати кожен предмет, щопотрапив до її рук, досить переконливо демонструють докази інстинктивного задоволення,пов'язаного з «оральною зоною».
На оральній стадії фіксаціїлібідо у людини, по 3. Фрейду, формуються деякі риси особистості: ненаситність,жадність, вимогливість, незадоволеність всім пропонованим. Вже на оральній стадії,згідно його уявленням, люди діляться на оптимістів і песимістів.
2. Анальна фаза
За оральним періодом слідуєанальний (з 12-18 місяців до 3 років), під час якого дитина вперше научається контролюватисвої тілесні функції. Лібідо концентрується навколо анусу, який стає об'єктом увагидитини, що привчається до охайності, акуратності.
При дозріванні, протягом другогороку, за Фрейдом, анальна ерогенність все більше виступає на перший план. Він пише:«Тепер уже легко помітити, що дитина одержує задоволення від анального і уретральногофункціонування. Тепер дитяча сексуальність знаходить предмет свого задоволення воволодінні функціями дефекації, виділення. І тут дитина вперше зустрічається з багатьмазаборонами, тому зовнішній світ виступає перед нею як бар'єр, який вона повиннаподолати, а розвиток набуває конфліктного характеру. Соціальне примушення, покараннябатьків, страх втратити їх любов примушують дитину в думках уявляти собі, інтеріорізуватидеякі заборони. Таким чином починає формуватися Супер-Его дитини як частина йогоЕго, де в основному закладені авторитети, вплив батьків і інших дорослих, які виконуютьдуже важливу роль як вихователів, социалізаторів дитини» [8; с. 68].
Особливості характеру, що формуютьсяна анальній стадії, на думку психоаналітиків, – акуратність, охайність, пунктуальність.
3. Фалічна фаза
Між трьома і шістьма рокамиінтереси дитини, обумовлені лібідо, зсовуються в нову ерогенну зону, в область геніталій.Фрейд вважає, що цю стадію краще всього характеризувати як фалічну, оскільки в цейперіод дитина або помічає свій пеніс, або усвідомлює, що у нього такий відсутній.На цій стадії діти вперше усвідомлюють сексуальні відмінності.
Фрейд намагається зрозумітинапругу в дитячому досвіді, коли дитина відчуває «сексуальне» збудження,тобто задоволення від стимуляції області геніталій. Це збудження зв'язане в думцідитини з близькою фізичною присутністю батьків. Прагнення до контакту з ними дитиністає все важче задовольняти; дитина бореться за інтимність, яка існує між самимибатьками. Ця стадія характеризується бажанням дитини лягти в ліжко разом з батькамиі ревнощами до уваги, яка батьки приділяють один одному, а не їй.
4. Латентний період
Після п'яти років наступає тривалийперіод латентної дитячої сексуальності (5-12 років), коли колишня цікавість відносносексуальних проявів поступається місцем цікавості по відношенню до всього навколишньогосвіту. Лібідо в цей час не фіксовано, сексуальні потенції дрімають, і у дитини єможливості для ідентифікації і побудови Я-ідентічності.
Фрейд вважав, що протягом цьогоперіоду сексуальні імпульси пригнічуються реактивною формацією моралі, сорому, огиди,а також естетичними ідеалами. Він розглядав цю фазу як поєднання біологічних процесів,вплив культури, утворення і реорганізації захисної структури Его, на яку часткововпливає розвиток Супер-Его.
Наше нинішнє розуміння латентногоперіоду базується на фрейдівському положенні про те, що цей період зовсім не є уніфікованимстаном. Дитина проходить через безліч змін в розвитку протягом цих років, і сексуальналатентність швидше відносна, чим абсолютна. В деякій мірі дитина відмовилася, дозволилаабо подавила лібідні бажання едіпової фази через розвиток Его і Супер-Его. Тепербатьківські очікування і заборони сприймаються їй більш послідовно, як вимоги, направленідо її свідомості, а хворобливі дії сорому і вини обмежують пошук лібідного задоволенняі підсилюють придушення Едіпових інцестуозних бажань. До того ж Его, яке зміцнилосьв цей час, здатне тримати під контролем дії інстинктів і сублімувати їх, як тількизнайдеться прийнятний засіб задоволення.
5. Генітальна фаза
Фрейд відзначав, що після генітальногоінтересу і цікавості в анальній фазі, сфера уваги дитини в даній фазі «зміщуєтьсядо геніталій, до їх дії, і набуває домінуючого значення, яке до зрілості вже немає такої актуальності». Тому він спочатку назвав це "інфантильною генітальноюорганізацією".
Впродовж інфантильної генітальноїфази через дитячу ідеалізацію і ідентифікацію з батьком своєї статі, а також встановленнястатевої ідентичності бувають абсолютно очевидні лібідні бажання по відношенню доцього ж батька. У разі негативного або інвертованого Едіпова комплексу лібідні бажаннянаправлені на батька тієї ж статі. Батько протилежної статі бачиться як суперник.Звичайно дитина вирішує цей негативний Едіпов конфлікт шляхом прийняття батька тієїж статі як об'єкту Его-ідеалу і шляхом здійснення ідентифікації з цим ідеалом якчастиною формування Супер-Его.
ВИСНОВКИ
Психоаналітична теорія зігралаважливу роль не тільки в формуванні сучасних концепцій особистості і терапевтичнихметодів, але й у становленні усієї культури ХХ ст., запропонувавши людству новийсвітогляд.
Фрейд розділяв свідомістьлюдини на три складових: свідоме, підсвідоме і несвідоме. Якщо свідоме і підсвідоме,це те, що людина ще може збагнути, то несвідоме відноситься до ірраціональної сферирозуміння. Це глибинні таємничі світи людської психіки. Несвідоме можна визнавати,а можна і не визнавати. Довести за допомогою звичайних наукових методів постулатиФрейда неможливо. Тому на сьогоднішній день вони є недоведеними, але й неспростовними.
Головним елементомнесвідомого, за Фрейдом, є «лібідо». За його допомогою вчений намагавсяпояснити динаміку психічного життя людини. Це він робить на базі аналогії з енергією,як вона трактується у фізиці. Лібідо позначає специфічну психічну енергію – енергіюсексуального ваблення, що має також несвідому форму. Лібідо, власне, рухає людиною,тому що все її життя від народження пронизане еротичністю. Воно є основою двох основнихваблень людини – Ерос і Танатос. Опір людини своїм основним інстинктам викликаєв неї неврози і інші психічні захворювання.
За допомогою теоріїФрейда можна пояснити багато явищ психічного життя людини: проблеми вікового розвитку,взаємовідносини осіб протилежної статі, психічні і нервові захворювання, деякі релігійніі культурні феномени. Крім того, на основі фрейдизму був розроблений і активно використовувавсяв практиці психодинамічний напрям психотерапії. Він був дуже популярний до серединиХХ ст. – і не просто популярний, а такий, що при правильному використанні надававреальну психотерапевтичну допомогу пацієнтам.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. История психологиив лицах. Персоналии / Л.А. Карпенко (ред.). – М.: ПЕР СЭ, 2005. – 783с.
2. История философии:Энциклопедия. – Мн.,Интерпрессервис; Книжный Дом, 2002. – 1376 с.
3. КорольчукМ.С., Криворучко П.П. Історія психології: Навч. посіб. – К.: Ельга; Ніка-Центр,2004. – 246с.
4. МарцинковскаяТ.Д. История психологии: учебник. – М.: Академия, 2008. – 544с.
5. Матеуш В.О.Фрейд і дорога до психоаналізу. – Хмельницький: Видавництво Алли Цюпак, 2007. –39с.
6. Роменець В.А.Історія психології ХІХ-початок ХХ століття: навч. посібник. – К.: Либідь, 2007.– 832c.
7. Словник психологічнихтермінів з глибинної психології. – К.: Держсоцслужба, 2006. – 260с.
8. Фрейд З. Основные принципы психоанализа. – М.: Рефл-бук,1998. – 288с.
9. Фрейд З. Психология бессознательного. – М.: Просвещение,1989. – 447с.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
Варіант №9
1. Вчення про процес історіїяк зміну цивілізацій розробив:
а) А. Тойнбі;
б) К. Ясперс;
в) П. Сорокін.
Правильна відповідь: а.
Арнольд Джозеф Тойнбі (1889– 1975) – британський історик, культуролог, автор «Розуміння історії» (рос. «Постижениеистории») – твір з дванадцяти томів з аналізом народження і занепаду цивілізацій.
2. Перші давньогрецькі міфибули записані:
а) у VI ст. до н. е.;
б) у VIII ст. до н. е.;
в) у VII ст. до н. е.
Правильна відповідь: б.
Вперше старогрецькі міфи булизаписані в VIII ст. до н.е. З авторів, що записали міфи, як правило, виділяють двох,чиї варіанти стали найбільш популярні і зробили найбільший вплив на розвиток старогрецькоїі світової культури – це Гомер і Гесіод.
3. Давні греки були переконані,що боги жили:
а) у безповітряному просторі;
б) на горі Олімп;
в) у Тартарі.
Правильна відповідь: б.
Олімп – гора в Греції (в областіФессалія), де, за уявленнями давніх греків, На Олімпі знаходилися палаци Зевса іінших богів, побудовані і прикрашені Гефестом.
4. Поняття “буття” і “небуття”ввів у філософію:
а) Фалес;
б) Геракліт;
в) Парменід.
Правильна відповідь: в.
Парменід або Парменід Елейський(540 – 480 pp. до н.е.) – давньогрецький філософ і політичний діяч; вважається творцемонтології у філософії. Саме йому, на думку сучасних вчених, належить заслуга введенняу філософський та науковий обіг поняття «буття».
5. Розкол церков на православнуі римо-католицьку відбувся:
а) у 988 р.;
б) у 1215 р.;
в) у 1054 р.
Правильна відповідь: в.
Розкол християнської церквина католицьку та православну відбувся у 1054 році (так звана «Велика схизма»).
6. Еразм Роттердамський своєвчення назвав так:
а) “філософія Христа”;
б) “апологія насолоди”;
в) “загальна релігія”.
Правильна відповідь: а.
Еразм Ротердамський (1466/1469– 1536) – мислитель епохи пізнього Відродження. Його критика церковних установ булазумовлена не сумнівом у релігійній доктрині, чи неприязню до церковних інституцій,як таких, а радше боротьбою проти середньовікового формалізму й за лібералізаціюмислення. Своє вчення в цілому Еразм найчастіше іменував «філософією Христа».
7. Вчення про сенс життя людиниз позиції уявлень про стан “абсурду” розробив:
а) Ст. Цвейг;
б) Л. Толстой;
в) А. Камю.
Правильна відповідь: в.
Альбер Камю (1913 – 1960) –визначний французький романіст, філософ. Саме завдяки творчості А.Камю філософськевчення екзистенціалізму стало популярним у Франції. В його основі у варіанті А.Камює твердження абсурдності буття.
8. Фундатором психосинтезу всучасній психології прийнято вважати:
а) Р. Ассаджолі;
б) П. Феруччі;
в) П. Рікера.
Правильна відповідь: а.
Прийнято вважати, що психосинтезяк напрям трансперсональної психології існує з 1910 року. Саме у той час почав своїдослідження італійський учений, психіатр Роберто Ассаджіолі (1887 – 1976).
9. Вчення про “осьовий час”як ключовий момент людської історії створив:
а) Ж. Політцер;
б) Г. Маррей;
в) К. Ясперс.
Правильна відповідь: в.
Осьовий час – термін, введенийнімецьким філософом Карлом Ясперсом для позначення періоду в історії людства, підчас якого на зміну міфологічному світогляду прийшло раціональне, філософське, сформувалотой тип людини, який існує понині. Ясперс датує осьовий час 800-200 роками до нашоїери.
10. Когнітивна психологія яксамостійний напрям сформувалася під впливом таких учених:
а) Л. Фестінгера;
б) У. Найсера;
в) Г. Маркузе.
Правильна відповідь: б.
Ульрік Найсер вигадав термін«когнітивна психологія» у своїй книзі, що була опублікована в 1967, де Найсер даєвизначення когнітивній психології, роблячи наголос на тому, що це – точка зору,яка постулює, що мозок має певну концептуальну структуру.