Вступ
Актуальність дослідження
В останній час вчені все більше уваги приділяється причинам,формуванню та негативним наслідкам професійної деформації у різних галузяхдіяльності. Проводиться багато досліджень на виявлення психічних факторів виникненняпрофесійної деформації. Адже, психіка – найбільше вразливий апарат пристосування людини доекологічного і соціального середовища. При дії на організм надзвичайнихобставин, в умовах гострої й особливо хронічної напруги, при підвищенійтривожності як супутній детермінанті напруги психіка може порушуватися впершу чергу.
Професійної деформація полягає в тому, що це явищепредставляє собою результат специфічних особових змін, що відбуваються уфахівця в ході виконання професійної діяльності під впливом різних чинників. Доостанніх в науковій літературі відносять чинники, обумовлені специфікоюпрофесійної діяльності, особовими особливостями працівника пенітенціарноїсистеми і соціально-психологічним кліматом в службовому колективі і за йогомежами.
Виникнення професійної деформації може початися як зперетворень соціально-психологічного характеру, так і з перетворень психічнихфункцій.
У даній бакалаврській роботі ми детальнорозглянули причини, що як правило призводять до розвитку професійної деформації. Також ми намагалисярозкрити негативні наслідки її розвитку, що було покладено в основу дослідженнявпливу служби в пенітенціарній системі на формування професійної деформації.
Об'єктом проведеного дослідженнябула психологічніособливості працівників пенітенціарної системи.
Предмет дослідження –особливості прояву професійної деформації працівників пенітенціарної системи.
Мета дослідження –вивчити вплив роботи у системі виправних закладів на розвиток професійноїдеформації.
Длядосягнення поставленої мети треба було вирішити наступні задачі:
1)Провести аналіз наукової літератури
2)Вивчити індивідуально-особистісні якості та строк служби упенітенціарній системі.
3)Визначити взаємозв’язок між індивідуально-особистісними якостями тастроком служби в пенітенціарній системі.
Для вирішення поставлених задач були використані наступніметоди: аналіз документації, методика Ямпольського, методика особистісногодиференціалу, методика портретних виборів Сонді. Отримані кількісні даніоброблялися за допомогою методів математичної статистики. Достовірністьрозрізнень між отриманими показниками визначалася за допомогою критеріюСт’юдента.
В дослідженні прийняли участь 95 співробітників Олексіївськоївиправно-трудової колонії №25 та Виправно-трудової колонії №42 м. Харкова.
Бакалаврська робота складається з вступу, трьох розділів,перший з яких містить 5 параграфів, а другий і третій по два параграфи,висновків і списку використаної літератури (69 джерел). Загальний обсяг роботи93 друковані аркуші.
1. Психологічна сутність явища професійноїдеформації
1.1 Визначення професійної деформації працівників пенітенціарних закладів
психологічний особистісний професійнийдеформація
В літературі по психології праці наголошується, що явищупрофесійної деформації більше всього схильні представники професій типу «людина– людина», а саме, медики, педагоги, працівники сфери обслуговування і ін.Особливий інтерес для нас представляє розгляд в науковій літературі проблемипрофесійної деформації співробітників пенітенціарних закладів.
Стосовно поняття професійної деформації особистості існуютьдекілька визначень. Аналізуючи їх ми позначимо, які особливості впливуобговорюваного явища, які його основні причини його виникнення і щовідбувається в результаті його дії.
Вплив професійної деформації може розпюджуватися на психічніпроцеси, стани, властивості особистості і на її соціально-психологічні риси, щовиявляються в поведінці.
Виникнення професійної деформації може початися як зперетворень соціально-психологічного характеру, так і з перетворень психічнихфункцій.
Як стверджує [24], професійна деформація починається знегативних змін в професійній діяльності і в поведінці, тобто насоціально-психологічному рівні. Підтверджують цю гадку і інші автори,однозначно пов'язуючи обговорюване явище з негативними змінамисоціально-психологічної структури особистості [37]. Наприклад, маються на увазістереотипи поведінки [15], професійні звички, стиль спілкування [18] і навики[11], які ускладнюють успішне здійснення професійної діяльності.
На думку інших авторів, обговорюване явище викликає небажаніперетворення власне психічних характеристик індивіда [19]. Йдеться про психічніпроцеси, стани, властивості, якості і структуру особистості, включаючи їїсвідомі і підсвідомі компоненти [6]. Ці перетворення спричиняють за собою змінив негативну сторону професійних можливостей особистості і її схильностей [9].
Таким чином, професійна деформація здатна охопити широкусферу психічних функцій і соціально-психологічних якостей особистості.Проаналізуємо деякі механізми дії обговорюваного явища:
А. Зміна психічних утворень.
Наявність несприятливих чинників професійної діяльності(наприклад, порушення робочого ритму) може викликати наростаюче відчуттянезадоволеності собою, внутрішню напруженість, відчуття душевного дискомфорту іневпевненості в собі. У міру повторення несприятливих службових ситуацій,подібні психічні стани можуть закріплюватися і переходити в стійкі якостіособистості (наприклад, в конфліктність, дратівливість, підозрілість, байдужістьдо оточуючих і до роботи, що виконується). При цьому важливі для даної професіїособливості особистості поступово витісняються і стають слабо виразними. «Наступаєстійке спотворення конфігурації особистісного профілю професіонала, що означаєдеформацію особистості» [24]. Вказані психічні утворення особистості починаютьвиявлятися в професійній діяльності і спілкуванні, обумовлюючи тим самим типовіспособи поведінки. Таким чином, зміни психічних утворень спричиняють формуванняспецифічних соціально-психологічних особистісних якостей.
Б. Зміна соціально-психологічних якостейособистості.
Основною причиною професійної деформації в цьому випадку єнеобхідність прийняття своєї професійної ролі з характерним для неї стилемвиконання службових обов'язків, що відповідає вимогам професійної діяльності іочікуванням професійного середовища. У разі пристосовування до деформованихнорм, традицій і специфіки професійної діяльності формується відповідний еталонповедінки. Звички і навики деформованого еталона поступово стають внутрішнімиустановками, цінностями людини, складовим компонентом його професійногосвітогляду, тобто внутрішніми особовими утвореннями.
Проте не завжди певний стиль поведінки людини призводить доформування у неї відповідних психічних утворень (наприклад, цінніснихорієнтацій). В цьому випадку спостерігається неузгодження між ідеальним «Я» іактуальним «Я» [39]. Значна розбіжність між актуальним і ідеальним «Я», аж доїхньої протилежності, свідчить про наявність виразного внутрішнього конфлікту,може також розглядатися як можлива передумова виникнення професійноїдеформації. Наприклад, при сильному домінуванні ідеального «Я» над реальним «Я»мотивація професійної активності лежить не у сфері справи, а в прагненні дошвидкого успіху, задоволення честолюбних амбіцій і загального захоплення [42].Таким чином, зміни соціально-психологічних рис починають впливати на психічніпроцеси, стани і властивості.
Важливо знати вплив характеру дії професійної діяльності нарізні рівні особистості, оскільки це дозволить не тільки діагностувати вияви іпередумови даного феномену, але і здійснювати його профілактику.
Аналізуючи основні причини (чинники) виникнення професійноїдеформації, можна виділити декілька підходів.
Один з них полягає в тому, що головною причиною виникненняпрофесійної деформації є дія специфіки професійної діяльності при триваломупрофесійному стажі [19]. При цьому під специфікою професійної діяльностірозуміються, переважно, негативні особливості її змісту, організації і умов[24], а також багатократне повторення типових службових ситуацій [20].
В рамках іншого підходу основною причиною професійноїдеформації є невідповідність індивідуально-психологічних характеристикособистості рівню вимог, які пред'являє до неї професійна діяльність [11].Аргументом сказаного є той факт, що в одних випадках професіонал, щопропрацював не один десяток років, придбав лише позитивні якості, в інших – небажанізміни в особистості людини з'являються буквально в перші роки його роботи.Згідно цього підходу «професійна деформація є результат непристосованості,неправильного пристосовування особистості до скрутних умов і вимог» професійноїслужби. «Вона може розвиватися на базі слабкості комплексу професійно-важливихякостей в області однієї або навіть декількох сторін професійної діяльності» [11].
Трохи інакше вважають автори, що стверджують, що професійнадеформація – це результат взаємного впливу службової діяльності ііндивідуальних особливостей особистості [9, 37]. Серед найдієвіших службовихчинників даного явища називаються організація, умови і досвід професійноїдіяльності [9], засвоєння професійної ролі [15], постійне виконання однотипнихдій, пов'язаних із здійсненням професійних обов'язків [28]. До причиніндивідуально-особових ці автори відносять недостатній рівень професійнихздібностей і відсутність творчого моменту в діяльності, особливості протіканняпрофесійних і вікових криз [18, 23], неадекватну самооцінку, неправильнерозуміння соціальної значущості своїх професійних функцій [28], неправильнийзміст професійної ролі, що зрозуміло, і розбіжність між її суб'єктивнимрозумінням і соціальними очікуваннями оточуючих [38], негативний досвід абоспотворене осмислення професійного досвіду працівником [11].
В той же час деякими з цих дослідників [9] підкреслюється рольпроцесу соціалізації особистості, значення соціально-психологічної атмосфери, вякій відбувається освоєння і здійснення професійної служби, як чинників,сприяючих виникненню або, напроти, подоланню професійної деформації.
Очевидно, необхідно також ураховувати те, що дане явище можевиникати і тоді, коли деякі обставини процесу професіоналізації [31], не завждизалежні від суб'єкта, заважають його професійній і особовій самореалізації.Наприклад, в ситуації високої значущості даної професії для людини характернібагатократні розчарування, безуспішні спроби справитися з невдачами,неможливість подальшого професійного зростання можуть перешкоджати формуванню унього стійкої позитивної мотивації до професійної діяльності [8]. Відсутністьтакої мотивації призводить до того, що людина виконує свої службові функціїціною внутрішньої напруги і незадоволеності. Подібна ситуація також можевиступати одній з причин професійної деформації.
Результат дії чинників професійної деформації представлений,як мінімум, в двох групах явищ – психічних процесах, станах і властивостях ісоціально-психологічних особливостях особистості.
Психічними утвореннями, що є ознаками професійної деформації,можуть бути, наприклад, підозрілість і педантичність, що відображаютьсхильність до звинувачувального уклону і нетерпимість по відношенню дооточуючих.
До соціально-психологічних ознак професійної деформаціївідносять, наприклад, вияв формального ставлення до виконання функціональнихобов'язків [37], перенесення більшої частки специфічних професійних дій,стереотипів і установок на поведінку поза службою [15, 18].
Підсумком дії даного явища на особистість, на думку [24],стає невідповідність людини соціальній професійній нормі (вимогам професії долюдини) або індивідуальній професійній нормі (вимогам людини до самого себе)[24].
Отже, можна сказати, що в основі професійної деформаціїзнаходяться взаємозв'язані зміни у сфері психічних і соціально-психологічнихявищ. Ці зміни можуть проявлятися по-різному залежно від особливостейпротікання процесів особового і професійного онтогенезу, від індивідуальниххарактеристик особистості і їхньої відповідності вимогам професії, від ступеняпрофесійної адаптованості особистості, від соціуму, в якому вона знаходиться,від специфіки трудової діяльності і від посади. Проте, найважливіше значення врозвитку виявів професійної деформації грає взаємний вплив особливостейслужбової діяльності і особових характеристик професіонала.
Значна більшість дослідників, що розглядають проблемупрофесійної деформації, вважають її вияви негативними. На їх думку, професійнадеформація ускладнює успішне здійснення трудової діяльності, взаємодію людини зіншими людьми і робить його поведінку неадекватною обстановці.
Думаю, що з цією точкою зору можна погодитися лише частково,оскільки деякі з названих змін природно обумовлені процесом пристосовування дотрудової діяльності, в даному випадку, до діяльності в підрозділах пенітенціарноїсистеми. Іншими словами, причиною професійної деформації може виступатинеобхідність пристосовування до складних обставин самої служби і своєріднихумов її організації. Зім не обов'язково, що в таких випадках вияви професійноїдеформації будуть заважати в здійсненні функціональних обов'язків.
Як видно з наведеного вище аналізу літератури, професійна деформаціянерозривно пов'язана з поняттям професійного пристосовування. Під професійнимпристосовуванням розуміється оволодіння особистістю своїм офіційним статусом,професійною роллю і умовами її здійснення в новій професійній ситуації [27].При цьому відбувається засвоєння людиною ціннісних орієнтації в рамках даноїпрофесії, усвідомлення мотивів і цілей професійної діяльності, ухвалення длясебе всіх її компонентів, зближення орієнтирів людини і професійної групи [24].
З одного боку, функція професійного пристосовування полягає втенденції до самореалізації, до задоволення особистістю своїх очікуваньвідносно професії. З іншою, як стверджує [27], в прагненні відповідати тимвимогам, які до особистості пред'являють структура і зміст професійної діяльності,умови її здійснення і ті соціальні групи, під контролем і з участю яких цядіяльність протікає. Збалансованість названих тенденцій можна розглядати якознаку професійної адаптації.
Порушення пристосовування або труднощі в ній називаютьдезадаптацією [24]. Професійна дезадаптація особистості виражається в їїнездатності досягти узгодженості між власними можливостями, потребами,домаганнями і тими вимогами, які пред'являють до неї професійна роль іпрофесійна діяльність.
В процесі професійногоонтогенезу виділяються фази адаптації, пристосовування, майстерності іавторитету [17]. З цього переліку зрозуміло, що становлення професіонала незводиться тільки до професійного пристосовування. Але саме ця стадія є однією знайчутливіших до виникнення професійної деформації. Останнє твердженняпідтверджується конкретними фактами.
Так, дослідженняпроблеми професійного пристосовування [34] показали, що вперше два роки роботилюдина виявляє підвищену готовність до активного включення в діяльність. Цепояснюється тим, що з якими б установками він не приходив на роботу, спрацьовуєефект психологічної мобілізації – прагнення продемонструвати свої кращі якості.На момент досягнення працівником дворічного стажу констатується настаннячасової професійної дезадаптації, викликаною можливою невідповідністюособистісних особливостей людини з реальністю. Приблизно на З-ому – 5-ому рокахроботи відбувається переосмислення попередніх і формування нових норм івідносин особистості до праці. Стан тимчасової дезадаптованості ліквідується зарахунок активного включення людини в трудовий процес і стимулювання йогосамостійності і активності.
Періодпрофесійного пристосовування працівників пенітенціарної системи на 3-ому-4-омуроці служби можна назвати не тільки сензитивним, але і кризовим. Йогоособливістю є виникнення нових професійних особових якостей, деякі з якихвідносяться до виявів професійної деформації.
Так, за данимиВЛК, на службу до органів пенітенціарної системи приходить наступний тип людей:достатньо урівноважені, товариські, володіючи інтуїтивним типом мислення, дещорозковані в манерах і поведінці, енергійні, прагнучі до згладжування конфліктіві заборони агресивних тенденцій в поведінці, емоційно стійкі, володіючизниженою чутливістю до середовищних дій і достатньо низьким реагуванням на проблемисоціально-психологічного мікроклімату.
До третього року службизнижується здібність до співпереживання, наростає неконформність установок іжорсткий (але не жорстокий) стиль поведінки, знижується обережність і обачністьу вчинках. Слідством цього є падіння рівня енергійності і поява тенденції долатентної (прихованою) агресії. Третій рік служби є переломним для людини, колирозв'язується питання про продовження подальшої служби або її залишення. Данийпроцес супроводжується зміною (частіше всього зниженням) рівня самооцінки,наростанням неконформності і т.д. Товариськість, що посилюється, виступає якзахисний і компенсаторний механізм – пошук підтримки і виходу з ситуації, щосклалася.
Особливо дослідники [2]відзначають 4-ий рік служби, коли відбувається підвищення рівня усвідомленогосамоконтролю, що виявляється в конформності установок і мотивації уникненнянеуспіху. На особистісному рівні це може переживатися як незадоволеність іпесимізм в оцінці перспектив свого службового зростання. В той же час людина,що подолала кризу третього року служби, приймає і засвоює для себе норми,цінності, правила і заборони, ухвалені в структурі МВС. В службовій діяльностівсе стає простішим і зрозумілим, життєвий тонус підвищується, розширяється кругзнайомств. Проте, жорстока ієрархія субординації в пенітенціарній системі інеобхідність точного виконання вказівок вищестоящої особи сприяють зростаннювнутрішнього усвідомленого контролю своєї поведінки.
З точки зорудослідників, цей факт найбільш інформативний для розуміння аспектів формуванняпрофесійної деформації. Відштовхуючись від наявних досліджень, ми можемозробити висновок, що період професійного пристосовування є однією знайсприйнятливіших до виникнення передумов професійної деформації. Це пояснюєтьсятим, що саме в цей період найбільш активно відбувається засвоєння фахівцемсвоєї професійної ролі. Багато моментів процесу входження в роль, її освоєнь івиконань представляють собою так звані «гарячі крапки» [40] в життіособистості. Надалі особливості процесу професійного пристосовування значновизначають професійну поведінку людини в цілому, у тому числі наявність у ньоговиявів професійної деформації.
Також відзначимо, що період пристосовування може виникати нетільки під час вступу людини на службу в підрозділи пенітенціарної системи, алеі в умовах нової професійної ситуації, зв'язаної, наприклад, із зміноюофіційного статусу і необхідністю освоєння нової професійної ролі.
Таким чином, проаналізувавши різні точки зору, можна зробитинаступні висновки:
1. Професійна деформація представляє собою результатспецифічних змін особистості фахівця, що відбуваються під впливом цілогокомплексу чинників.
2. В існуючих дослідженнях немає єдиної точки зору з приводучинників, що обумовлюють професійну деформацію. Представники одного підходу якосновну причину професійної деформації називають дію специфіки професійноїдіяльності при тривалому професійному стажі. Інші дослідники домінуючимчинником розвитку професійної деформації вважають невідповідність індивідуально-психологічнихособливостей особистості рівню вимог, що пред'являються службовою діяльністю.Треті роблять акцент на взаємному впливі службової діяльності і індивідуальнихособливостей особистості.
Для того, щоб визначити, в якому з цих підходів найточніший,необхідне спеціально організоване емпіричне дослідження.
3. Професійна деформація виявляється як мінімум, в двохвзаємозв'язаних сферах особистості – в психічній і соціально-психологічній. Впроцесі формування специфічних особистісних якостей, що є ознаками професійноїдеформації, спочатку можуть змінюватися: а) психічні особливості, обумовлюютьформування певних соціально-психологічних якостей і типових способів поведінки;б) соціально-психологічні особливості, що впливають на психічні процеси, станиі властивості.
4. Процес професійногопристосовування певним чином співвідноситься з процесом професійної деформації.Це виражається в тому, що особливості протікання першого, в деяких випадках,можуть виявитися чинниками виникнення другого. В той же час стійка професійнадезадаптація особистості призводить до переживання нею тривалих внутрішніх ізовнішніх конфліктів. Це також може стати причиною, яка і визначає професійнудеформацію працівника.
1.2 Різновиди професійної деформації
Класифікувати види професійної діяльності можна по декількохознаках. У залежності від ведучого, основного виду діяльності людинипереважного в діяльності елементу відрізняють ігрову, навчальну, трудовудеформацію. Так в акторській діяльності, спорті, мистецтві домінує ігровийелемент; основу педагогічної діяльності складає навчальний елемент. Удіяльності працівника пенітенціарної системи переважає забезпечувально-трудовийелемент, зв'язаний з утворенням соціально безпечних умов життя, діяльності,домінуванням правопорядку, організацією і керуванням поводженням громадян. Підчас навчання (підвищення кваліфікації, перепідготовки) і службової підготовки,наставництва в діяльності актуалізуються ігрові і навчальні елементи.
Іншою важливою ознакою є предмет діяльності і зв'язані з ниммета і засоби. Відповідно даній ознаці варто розрізняти деформацію особистості,обумовлену виконанням професії типу «людина – природа», «людина-техніка»,«людина – художній образ», «людина – знакова система», «людина – людина».Діяльність працівників пенітенціарної системи відноситься до типу професії» людина-людина».
Професійну деформацію працівників пенітенціарної системиможна додатково аналізувати по таких ознаках як міра її усвідомлення (неусвідомлювана,невиразно усвідомлювана, чітко усвідомлювана), характер відносин(виправдувально – пасивний, конструктивно – критичний) і інші.
Найбільша імовірність деформації існує у виконавців професійтипу «людина – людина», серед яких виділяються працівники пенітенціарноїсистеми. У такому контексті стає зрозуміло, чому абсолютна більшість емпіричнихдосліджень і проб виявити зміст професійної деформації своїм об'єктом виділяютьпредставників різних служб пенітенціарної системи.
Заглиблений розгляд і систематизація конкретних робітдозволяє виявити визначені тенденції.
Перша полягає в тому, що ряд авторів розглядаючи професійнудеформацію не розкривають її чи змісту тільки визначають його. Ця обставинасвідчить про відповідальність і наполегливість у додані проблемі офіційногостатусу, про об'єктивну складність професійної деформації, нерозробленості їївизначальних теоретичних аспектів.
Друга тенденція зв'язана зі спробами більш детально окреслитисутність феномена. Ця сутність вбачається в негативних змінах особистості, щовідносяться до професійно необхідних якостей і негативно позначається надіяльності.
Третя тенденція характеризується спеціально, збільшенимрозглядом не тільки сутності професійної деформації, а і тісно пов'язаних з неюпитань, критеріїв і конкретних показників. Ця послідовність у підсумку дозволяєперейти від теоретичної конструкції до емпіричного дослідження.
Найбільш показовим є підхід, запропонований В.А. Лазарєвою.
Відомо, що емпіричне дослідження, яке орієнтує, спрямовано намаловідомі чи такі, що не одержали наукового пояснення явища. Воно передбачаєвисування і перевірку конкретних гіпотез, пошук й добір фактів дляінтерпретації в границях визначеної теоретичної конструкції.
Лазарєва відзначає, що професійна деформація виникає шляхомбагаторазового повторення типових ситуацій діяльності протягом тривалого часу.Вона є найбільш небезпечною зміною особистості працівника, тому що можепризвести до навмисного порушення вимог закону.
У підході В.А. Лазарєвої звертається увага на множинністьконкретних проявів професійної деформації, які пропонується з'єднати в чотирипараметри: процесуальний нігілізм, психологічна нестійкість, обвинувальненахилення, психологічний захист.
Процесуальний нігілізм складається в негативному відношеннідо вимог закону, що призводить до його навмисного порушення: незаконнеприпинення кримінальної справи по надуманих підставах, недотримання праваобвинувачуваного на захист. Головною причиною прояву процесуального нігілізму єбезкарність порушення працівниками вимог закону. З нагромадженням професійногодосвіду працівники усе краще орієнтуються в тім, які нормативні розпорядженняможна порушити без особливого ризику для себе.
Психологічна нестійкість складає сукупність особливостейособистості, що виявляються в її нездатності протистояти різним впливам упроцесі діяльності. Таким впливом вважається неправомірний тиск до ухваленнянезаконного рішення з боку суспільної думки, окремих посадових осіб, а такожважкої зовнішньої умови роботи.
Обвинувальне нахилення складається в перекручуванні вимогповного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин діла і має два прояви.Перший прояв – це внутрішня установка працівника на винність обвинувачуваного,виникаюча через підозрілість, ослаблення самокритичності, невміння подивитисяна свої дії й обставини справи з боку. Другий прояв складається в однобічномупоясненні сумнівів на користь обвинувачуваного, недооцінка доводівобвинувачуваного, порушення його права на захист.
Останнім показником професійної деформації, згідно підходуВ.А. Лазарєвої, виступає психологічний захист, що обумовлює зниженнякритичності до своїх дій і недоліків, що не дає можливості адекватно оцінюватиякість роботи і причини, що викликають помилки, і тим самим виправдує минулі імайбутні. порушення. Застосування психологічного захисту дозволяє працівникузберегти впевненність в правильності своїх дій.
Лазарєва виділяє п'ять типових прийомів застосуванняпсихологічного захисту:
1) думки про неточність закону і формальності йоговимог
2) посилання на необ'єктивність прокурора, суду, що «чіпляються»до якості розслідування
3) посилання на об'єктивні труднощі – перевантаження,дефіцит часу
4) пояснення незаконних рішень інтересами розслідуванняі вказівками керівництва
5) посилання на труднощі доведення
Автор оцінює застосування психологічного захисту і йогопрояву негативно, хоча він виконує і позитивну функцію, що складається вадаптації особистості до психотравмуючих факторів діяльності, зниження гостротиїхнього прийняття, оцінки і переживання до рівня звичайних.
Змістовна інтерпретація феномену професійної деформаціїчастіше проводиться в площині окремих негативних відхилень у структуріособистості. Вони відносяться до таких особливостей, як пізнавальні процеси,спрямованість, досвід, воля, характер. Виділяються також важливі умови проявупрофесійної деформації – безкарність корпоративність перевантаження.
Виходячи з положень, сформульованих при аналізі професійноїдеформації, можна запропонувати наступне бачення цієї проблеми.
Професійна деформація людини як особистості являє собоюкомплекс специфічних взаємозалежних змін у її структурі, що виникають унаслідоквиконання трудової діяльності. Щодо особистості працівника пенітенціарноїсистеми ці зміни визначаються виконанням правоохоронної діяльності як основноїпрофесії, її змістом, організацією й умовами виконання. Такі зміни виникають івиявляються на різних рівнях: процесах, станах, особливостях особистості, їїсвідомості і підсвідомості.
Сутність найбільш важливих змін полягає в наступному:
1. Відбувається гіпертрофія професійно важливих рис, подальшаїхня трансформація у свою протилежність.
2. Виникають і стають домінантними психічні стани(розчарування, дратівливість), що не сприяють ефективному виконанню службовихобов'язків. Актуалізується і розвиваються соціально-негативні риси: жорстокість,мстивість, цинізм.
3. Гнітяться й атрофіруються окремі риси, що вважаютьсянепотрібними. Зміни такого характеру торкаються адекватної самооцінки,професійної мотивації, емпатії.
4. Відбуваєтьсянеузгоджене, дисгармонійне співвідношення і взаємодія окремих рис, таких якгнучкість і шаблонність професійного мислення, матеріальні ікультурно-естетичні потреби, об'єктивність і упередженість у сприйнятті іншихлюдей.
1.3 Чинники, сприяючівиникненню і розвитку професійної деформації працівників пенітенціарної системи
Розкривши сутність явищапрофесійної деформації, перейдемо до розгляду чинників, або причин, щовиконують роль рушійної сили розвитку даного феномена і визначальних йогозміст.
Науковий розглядцих чинників міститься в [14, 25, 26, 27, 29, 31] і ін. Ми слідуємокласифікації, запропонованій [9], який виділяє три групи чинників, які призводятьдо професійної деформації:
1.Чинники, незалежні від особливостей особистості і від соціально-психологічниххарактеристик службового колективу, а обумовлені специфікою діяльності в підрозділахпенітенціарної системи.
2. Чинникиособової властивості, що включають певні особові особливості працівників пенітенціарноїсистеми.
3. Чинникисоціально-психологічного характеру, під якими маються на увазі соціально-психологічнийклімат, стиль керівництва в колективі, ступінь соціально-психологічноїзахищеності особистості і т.д.
До чинників,обумовлених специфікою діяльності в пенітенціарній системі, відносятьсянаступні:
1. Детальна правова регламентація.
Вона означає необхідністькеруватися певне фіксованими і наперед вказаними правилами [19]. Недотримання цихрозпоряджень може перешкоджати успішному виконанню службових обов'язків ідотриманню принципу законності.
2. Владні повноваження.
Ці повноваження надані працівникам для більш повноїреалізації посадових обов'язків, направлених на забезпечення безпеки,благополуччя і спокою громадян. До них, наприклад, відноситься можливістьзастосування санкцій примушення, з'ясування докладних обставин особистого життялюдей, обмеження свободи окремих громадян і, навіть застосування сили. Врезультаті, у працівників, які постійно знаходяться в подібних обставинах, можевиробитися схильність до надмірного застосування названих методів [10, 13, 28].
3. Психічні і фізичні перевантаження.
Даний чинник можевиражатися, наприклад, в дефіциті часу та необхідності виконувати службовізадачі оперативно і в обмежені терміни. Психофізіологічні перевантаження можутьбути викликані нестабільним графіком роботи, тривалим позбавленням сну, різкимиколиваннями активності день від дня або, напроти, монотонністю діяльності ітривалими чергуваннями, а також роботою за незручного або наднормового часу. Врезультаті, організм не встигає пристосовуватися до умов несення служби, щошвидко змінюються, що знижує продуктивність діяльності і підвищує вірогідністьвиробничих травм і подій. Специфіка діяльності в підрозділах пенітенціарноїсистеми вимагає від працівників миттєвих, але продуманих розв'язань. Протестани фізичної і розумової перевтоми, які часто доводиться переживатипредставникам органів правопорядку, поступово приводять до зниження координаціїдій, помилок у висновках, погіршення мускульної і рефлекторної реакції, щодезорганізовуватиме їхню діяльність і зароджує відчуття власної даремності.
4. Організаційний чинник.
Він передбачаєіснування офіційних норм і неформальних традицій і правил ухвалених в системі виправнихзакладів, а також, наявність матеріальних засобів, необхідних для успішноговиконання професійних функцій.
Так, діяльністьпрацівника відрізняється своїм правовим характером і передбачає строгедотримання законодавства. Проте, при виникненні деяких службових ситуаційпрацівники пенітенціарної системи часто стикаються з тим, що ці ситуації або неврегульовані законом, або не узгоджуються з діючими нормами.
Організаційнимчинником, що обумовлює професійну деформацію працівників пенітенціарної системи,можуть виступати чинники, які утрудняють встановлення психологічногопрофесійного відбору. Вони викликані, наприклад, відсутністю достатньогонормативно-правового забезпечення, що регламентує порядок використаннярезультатів психологічного обстеження. Психологічний висновок носитьрекомендаційний характер, і кадрові апарати, залежно від різних причин можуть неврахувати його.
Передумовою професійноїдеформації є відсутність належного психологічного супроводу життєдіяльностіпрацівників пенітенціарної системи: забезпечення психологічного тестування,індивідуального і групового консультування, реабілітаційною ісоціотерапевтичної роботи. Названі заходи могли б значно знизити текучістькадрів з підрозділів пенітенціарної системи, скоротити кількість суіцидальнихспроб, порушень законності і службової дисципліни представниками правоохороннихорганів, дозволити виявляти осіб, схильних до професійної деформації, з метоюнадання їм психологічної допомоги [1].
5. Підвищена відповідальність за характер і результати своєї діяльності.
Він проявляється,коли успіхи виявляються непоміченими, але майже кожна помилка стає об'єктом пильноїуваги з боку суспільства і може бути карана законом [9].
Працівник часто має справу з людьми, що звернулися попрофесійну допомогу і покладають на представників пенітенціарної системи своїнадії. Усвідомлення професіоналом важливості ухвалюваних ним рішень і облікможливих негативних наслідків цих розв'язань викликають у нього стан напруги ітривоги. У свою чергу кожний успішний крок ставить нові задачі і цілі. Врезультаті ступінь відповідальності працівника пенітенціарної системи інавантаження в трудовій діяльності зростають, що створює передумови дляформування характеристик професіонально деформованої особистості.
6. Чинник екстримальності.
Служба в підрозділах пенітенціарної системи частопов'язана з певним ризиком і постйним очікуванням небезпеки. Вонахарактеризується інформаційною недостатністю для вирішення тих або іншихпрофесійних задач, невизначеністю і непередбачуваністю подій. Працівник,виконуючи службові обов'язки, може загинути або отримати поранення, а такожзастосувати зброю по відношенню до іншої людини.
Діяльність в підрозділах пенітенціарної системихарактеризується високою емоційною насиченістю при дефіциті позитивних вражень.Негативні емоції працівникам доводиться пригнічувати, а емоційна розрядкавідстрочена на тривалий період часу [13].
Постійне перебування в екстремальних умовах призводить довеличезної втрати психологічної енергії і фізичних сил, до психосоматичноїстомленості і емоційного виснаження, викликає підвищену дратівливість ісхвильованість до перезбудження. В одних випадках переважають зниженняпрацездатності, утруднення в концентрації уваги і ухвалення самостійних рішень,емоційна нестійкість і швидка виснаженість. В інших – гнівливі, агресивнітенденції. Посилюється негативне самосприйняття в професійному плані, виникаєтенденція зловживання хімічними речовинами: тютюном, алкоголем [6, 10].
На думку [22] із збільшенням стажу роботи і професійногодосвіду відбувається поступове накопичення психічної напруженості в структуріособистості працівника. Це підвищує вірогідність виникнення дезадаптації іпрофесійної деформації працівників пенітенціарної системи і може навести напевному етапі до серйозних наслідків.
7. Чинник, визначений об'єктом професійної діяльності.
Працівники багатьох служб постійно спілкуються знайрізноманітнішим контингентом громадян, відмінних друг від друга соціальнимположенням, культурним і інтелектуальним рівнем, мають різний життєвий досвід,індивідуальні особливості і різний рівень соціалізації. Ці люди можутьзнаходитися, наприклад, в збудженому або безпорадному стані потрясіння або всильному ступені сп'яніння, що нерідко служить мотивом для конфліктів зоточуючими і надання опору пенітенціарній системі. Часті зіткненняпредставників підрозділів пенітенціарної системи з подібними явищами не є актомоднонаправленої дії.
Так, не тільки працівник пенітенціарноїсистеми впливає на злочинця, але відбувається і зворотний процес. Щоденнодосліджуючи особистості підозрюваних і звинувачених, вони загостряють на нихсвою увагу, аналізують їхні вчинки і дії, вивчають мотиви їхньої поведінки,етичні цінності, відчуття і обставини життя [5]. Щоб працювати у пенітенціарнійсистемі працівник вимушений добре знати психологію рецидивістів, їхні звичаї,жести і жаргон [31]. В цьому випадку відбувається процес ідентифікації – постановкисебе на місце злочинця. Це виявляється у вигляді занурення, перенесення себе вполе, простір і обставини іншої людини і приводить до засвоєння йогоособистісних значень [36].
Крім того, процес вживання в ролі і зображення інших людей єнебезпечним для психічного здоров'я професіонала. Після цього людина переживаєпочуття спустошеності і безсилля, що виявляється в невзмозі концентрувати увагуна об'єкті праці і чітко мислити.
8. Корпоративність.
Назване явище виражається, наприклад, в уникненні «відвертості»інформації перед громадськістю щоб запобігти з її сторони критиці на адресу пенітенціарноїсистеми.
Вищевикладене ми назвали чинниками, які визначають професійнудеформацію працівника пенітенціарної системи і пов'язані з особливостяминесення служби. Відзначимо, що професійна діяльність, впливаючи на людину,опосередковується через його індивідуально-психологічні характеристики. Тому мимаємо право говорити, що не тільки особливості професійної діяльностівикликають розвиток явища професійної деформації, але і деякі особовіхарактеристики працівника пенітенціарної системи можуть сприяти абоперешкоджати цьому розвитку. Дане положення підтверджується відомостями, щомістяться в науковій літературі.
1.Професійно важливі якості особистіснихособливостей. Вони обумовлюють професійну деформацію працівника пенітенціарноїсистеми. Згідно класифікації [9], якої ми дотримуємося, це друга групачинників, які в деяких випадках можуть виступати чинником професійноїдеформації працівників пенітенціарної системи. Наприклад, рішучість, як уміннясамостійно приймати і реалізовувати відповідальні рішення, є важливою умовоюуспішності виконання службових задач. Але, якщо у працівника пенітенціарноїсистеми понизили самоконтроль і самокритичність, то рішучість в процесі подальшоїслужби може розвинутися в надмірну віру в безпомилковість своїх рішень івиразитися в переоцінці свого професійного досвіду [20].
Іншою професійно важливою якістю представника юридичної праціє воля, що передбачає самодетермінацію, саморегуляцію своєї діяльності і різнихпсихічних процесів. Проте, на думку деяких дослідників [10, 38], воля можетрансформуватися в надмірну жорсткість, нетерпимість по відношенню до колег,членів сім'ї і інших оточуючих людей.
2. Проявом професійноїдеформації можуть бути нереалістично високі вимоги. Людина постійно чекає від себе дуже багаточого, трудиться в повну силу і, проте, залишається незадоволеною результатами.В цьому випадку фахівець майже завжди незадоволений своєю роботою, позбавленийможливості розслабитися і відчути, що робота зроблена ним добре. У результаті,це заважає діяти через свої можливості.
Для професіонала, глибоко зануреного в роботу, сумніви в йогопрофесійній компетентності рівноцінні сумнівом в його особовій цінності, томувони сприймаються як загрозливі і викличні стрес. Наслідки занурення в роботу призводятьдо того, що люди або стають дуже агресивними, або займають оборонну позицію втих випадках, коли зачіпають їхню професійну гордість [44].
3.Випереджаюче формування трудових навиків по відношеннюдо професійно значущих якостей особистості.
На думку ряду авторів [13,42], важливими якостями працівника пенітенціарноїсистеми є, наприклад, емпатія, гуманні риси і критичність.
У зв'язку з цим, випереджаюче формування трудових навиків повідношенню до професійно значущих особливостей особистості є чинником,викликаючим професійну деформацію працівників пенітенціарної системи.Наприклад, наявність відмінних професійних знань і умінь у юриста не виключаєможливість зневажливого відношення цього фахівця до положень законодавства. Вданому випадку величезну роль грають ціннісні орієнтації працівника пенітенціарноїсистеми, що виражають певну значущість для нього правових норм.
4.Недостатня професійнапідготовка. Не дивлячись на високу значущість особистісниххарактеристик, які можуть сприяти або перешкоджати розвитку професійноїдеформації працівника пенітенціарної системи, велику роль грає і рівеньсформованості професійних знань, умінь і навиків. Від них також залежитьуспішність виконання функціональних обов'язків.
Так, недостатня професійна підготовка працівників пенітенціарноїсистеми може навести до використання ними неправильних методів діяльності.Вони, як правило, особливо чутливі до провокацій, схильні до рукоприкладства івикористовують силу, щоб показати, що розпоряджаються тут вони [7].
5. Професійні установки. Особливимчинником професійної деформації представників органів правопорядку можуть бутиїхні професійні установки. Одна з таких установок полягає в тому, що розуміннянорм права представником юридичної праці більш компетентно, ніж розуміння цихнорм суб'єктом правовідносин. За наявності таких якостей особистості, якригідність і схильність до непродуманих вчинків і розв'язань, дана установкаможе перерости в переконаність в явній правильності скоюваних дій і навести допомилок в розв'язанні професійних задач.
6. Професійний вік (або професійний досвід) працівниківпенітенціарної системи.Явище професійної деформації ймовірно пов'язано із професійним віком-рівнем професійного розвитку людини і його професійнимдосвідом [25].
Так, за даними дослідження професійної деформації упрацівників пенітенціарної системи з десятилітнім стажем роботи відбуваєтьсяпосилення функції самоконтролю і наростання емоційної напруженості, щоприводить до зниження стресостійкості. У поведінці це може виявлятися якстомленість від служби і емоційне згорання. людині стає байдуже, як надаліскладеться його кар'єра. Разом з цим розвивається підвищена комунікативна іповедінкова обережність.
7.Наявністьсоціально-психологічної дезадаптації особистості працівника пенітенціарноїсистеми.Схильність до професійної деформації може бути обумовленанаявністю соціально-психологічної дезадаптації особистості працівника пенітенціарноїсистеми. Наприклад, згідно зарубіжних досліджень [35] особистісні розладиполіцейських обумовлюють їхню хронічну схильність до насильства. Для ниххарактерні антисоціальні параноідальні тенденції і схильність до зловживанняслужбовим положенням.
8.Зміни, викликані процесомпрофесійного пристосовування працівників пенітенціарної системи.Нагадаємо, щоперіод професійного пристосовування є однією з найсприйнятливіших до виникненняпередумов професійної деформації. Деякі особливості протікання цього періодуможуть приводити до розвитку професійної деформації фахівця. Наприклад,представники правопорядку, які мали проблеми на ранніх стадіях своєї кар'єри,надалі виявляються схильними до насильства і надмірного застосування сили [7].
Показником успішного професійного пристосовування є високийступінь засвоєння працівником норм, характерних для даної професійноїдіяльності. Проте професійне пристосовування особистості може стати чинником,сприяючим розвитку професійної деформації в тих випадках, коли стратегіїролевої професійної поведінки переносяться в інші сфери активності особистості.
Процес професійного пристосовування може супроводитисяпереглядом і частковою або повною відмовою від норм, що склалися, раніше,цінностей і способів поведінки особистості в даній професії [28]. Наприклад, очікування іустановки, що сформувалися у людини до початку виконання професійної діяльності іреальність, з якою він стикається в процесі її виконання, приходять всуперечність. Це може викликати розчарування, негативне ставлення до професії,переоцінку її значення і втрату зацікавленості до неї. Названі наслідки, у своючергу, представляють собою передумови розвитку професійної деформаціїпрацівника пенітенціарної системи.
Третя група чинників, сприяючих розвитку професійноїдеформації працівників пенітенціарної системи, представлена такими соціально-психологічнимиособливостями виконання професійної діяльності, як неадекватний стилькерівництва і конфліктні відносини в колективі, а також особливим впливом напрацівника пенітенціарної системи соціального оточення.
1.Неадекватний стиль керівництва. До нього можнавіднести нераціональний контроль за процесом професійної діяльності. На думкудеяких дослідників він полягає в тому, що контролюючі заходи в одні періодинедостатньо ефективні або відсутні взагалі [29]. В інші ж періоди, напроти, вониінтенсивні і обумовлені множинністю контролюючих інстанцій [26]. В результатіпорівняльне затишшя в роботі змінюється істотними перевантаженнями, щодестабілізує процес виконання службових обов'язків.
Неадекватний стиль керівництва може характеризуватися тим, щоначальник несвоєчасно повідомляє працівника про перспективи його зростання абоне бажає визнати заслугу підлеглого і надати йому можливості службовогопросування. Надання останніх, на думку [44], сприяє усвідомленню як цінності власногопрофесіоналізму, так і упевненості в довготривалих перспективах, Без такихперспектив багато людей випробовують стрес, викликаний утиском їхніх домагань.Ці обставини можуть призвести до того, що підлеглих супроводжує відчуттябезвихідності, безпорадності і професійної нереалізованості. В результатівідбувається зниження працездатності і підвищення вірогідності розвиткупрофесійної деформації.
2.Існуваннянапружених,конфліктних відносин між працівникамипенітенціарноїсистеми. Їхня байдужість, відособленість і взаємна підозрілість повідношенню один до одного також сприяють розвитку професійної деформації [10].
Напружені відносини викликають у багатьох працівниківвідчуття незадоволеності в належності і причетності до даної соціальної групи.Крім того, стають неможливими ділова критика і вільний вираз власної думки приобговоренні службових питань, знижуються вірогідність взаємодопомоги в скрутнихпрофесійних ситуаціях і здатність колегіально ухвалювати конструктивні рішення.Такий соціально-психологічний клімат в підрозділі пенітенціарної системи перешкоджаєпродуктивному здійсненню спільної діяльності працівників і ускладнюєгармонійний розвиток особистості в групі.
3.Несприятливий вплив найближчого соціальногооточення позаслужбою (сім'ї, друзів). На думку рядуавторів [9, 30], працівниками пенітенціарної системи, що піддаються більшоюмірою професійній деформації, є ті, які мають неблагополучні сім'ї.
Дана думка підтверджується результатами зарубіжних досліджень[33], згідно яких до «групи ризику» відносять поліцейських з проблемами вособистому житті. Ці проблеми негативно позначаються на якості виконанняслужбових обов'язків. Таким поліцейським притаманна підвищена збудливість, вонирозсіяні під час несення служби або при конфронтації з ким-небудь і можутьвтратити контроль над своєю поведінкою.
Причиною, сприяючою розвитку професійної деформації, можебути таке відношення суспільства до діяльності працівників пенітенціарноїсистеми, яке засноване на негативному іміджі виправної системи в цілому [31].До даної групи чинників відноситься нерозуміння дружнім оточенням професійнихінтересів і цінностей працівника пенітенціарної системи. В цьому випадку упредставника правопорядку може виникнути відчуття самотності і емоційноїізоляції. Як стверджують деякі автори, втративши зв'язки, людина втрачаєвпевненість в собі. Його внутрішня напруга виявляється в пригніченому настрої,несподіваних емоційних спалахах і в загальному погіршенні самопочуття.
4.Низька соціальна оцінкадіяльності працівників пенітенціарної системи. Вона негативнопозначається на ефективності службових функцій, що виконуються, і напсихологічному стані працівника і його сім'ї. Так, якісному виконаннюфункціональних обов'язків може перешкоджати недостатнє грошове і технічне забезпеченнясистеми [27]. Недостатняоснащеність призводить до виникнення у працівників відчуття неможливостіповноцінного виконання службових задач. До професійного безсилля і соціальноїнезахищеності фахівця додаються слабка матеріальна компенсація складних іекстремальних аспектів діяльності [9].
Отже, ми розглянули три групи чинників, сприяючих розвиткупрофесійної деформації працівників пенітенціарної системи. Відзначимо, що внауковій літературі особливе місце відводиться чинникам, пов'язаним із специфікоюпрофесійної діяльності і з особистісними особливостями представниківпідрозділів пенітенціарної системи.
Аналіз літературних джерел дозволяє зробити наступні висновки:
1. Сучасний стан наукових досліджень по проблемі професійноїдеформації свідчить про те, що існують три основні групи чинників, щообумовлюють професійну деформацію працівників пенітенціарної системи. Першагрупа представлена чинниками, пов'язаними із специфікою професійної діяльності,друга– з особистіснимиособливостями працівника пенітенціарної системи, третя – зсоціально-психологічним кліматом в колективі і за його межами.
До чинників, пов'язаних з несенням служби, відносятьсядетальна правова регламентація діяльності і її екстремальний характер, владніповноваження працівників пенітенціарної системи, умови організації і психічніта фізичні перевантаження, підвищена відповідальність і корпоративність.
2. Друга група представлена особистісними чинниками. Серед нихвиділяються професійно важливі якості особистості (воля, рішучість і педантичність),нереалістично високі очікування фахівця, недостатня професійна підготовка іпрофесійний вік. Самостійними чинниками даної групи виступають випереджаючеформування трудових навиків по відношенню до професійно значущих якостейособистості, окремі професійні установки, а також деякі зміни, що відбуваютьсяв процесі соціально-психологічної дезадаптації працівника пенітенціарноїсистеми і в процесі його професійного пристосовування.
3. Чинники, сприяючі розвитку даного явища, можуть бути пов'язані зсоціально-психологічними особливостями як професійного, так і позаслужбовогосередовища.
До даної (третьою) групи чинників відносять неадекватнийстиль керівництва, напружені відносини в колективі працівників пенітенціарноїсистеми, низьку соціальну оцінку професійної діяльності і несприятливий впливнайближчого соціального оточення поза службою (сім'ї, друзів).
4. Розгляд чинників, що обумовлюють обговорюване явище, уявляєсобою першу частину реконструкції наукових уявлень про професійну деформацію.Проте, для того, щоб найбільш адекватно вибрати методи діагностики особовихпередумов професійної деформації і міри її профілактики, необхідно такожописати конкретні вияви даного феномену.
1.4 Основні показники і рівні професійноїдеформації працівників
Вивчення проблеми показників професійноїдеформації дає відповіді на питання: де, яким чином виявляється феномен, заякими конкретними відомостями можна зробити надійний висновок про наявністьпрофесійної деформації у працівників різних підрозділів.
При визначенні показників, принципіальнуроль грає те, які аспекти досліджуваного явища сприймаються за визначальні,істотні, випадкові. Професійна деформація правоохоронних спеціальностейвиявляється безпосередньо в службовій діяльності, націлена на її об’єкт.
На практиці головним об’єктом діяльностістає правопорушник й особа, які викликають службовий інтерес: затримані,свідки, потерпілі. З розвитком деформації, другою, не менш важливою сфероюпроявів стає особистість самого працівника, її самосвідомість.
Визначивши сфери проявів, не менш важливознайти «початкову крапку», порівнюючи з якою зміни особистості й результатидіяльності можна було б констатувати як наявність деформації. Однією з позиційнашого підходу є розуміння професійної деформації як витрат формування йрозвитку, не відповідних деякій соціальній здатності. В трудовій діяльностітака заданість має вид конкретних вимог до людини як виконавця на фізичному,психічному, особистісному рівнях. Ці вимоги співвідносяться з наявністю йрозвитком професійно важливих якостей, їхньому процесуальному прояву вдіяльності.
Відносно працівника «вихідними крапками» можутьвиступати модель особистості професіонала, професіограма, й її визначальнаскладова – психограма, посадова кваліфікаційна характеристика. В них відображуєтьсязміст й нормативно-правові підстави діяльності, необхідний перелік й мірарозвитку професійно важливих якостей, протипоказання. На практиці цеконкретизується у вигляді посадової інструкції, функціональних прав йобов'язків.
Висновок про наявність й рівні професійноїдеформації можна зробити опираючись на сукупність параметрів, які розкриваютьпрацівника в службовій діяльності, ставленні до соціального оточення й досамого себе. Ця сукупність складається з п'яти узагальнених показників:
1. упереджене ставлення до об’єктуслужбової діяльності;
2. суб’єктивне пояснення законопокірноїповедінки;
3.перенесення стилю службового спілкуванняз об єктом діяльності,
професійних методів й прийомів на позаслужбову сферу, найближче соціальнеоточення;
4.професійне оточення особистостіпрацівника;
5.зміни в образі «Я» – системіпредставлень працівника про самого
себе;.
Упереджене ставлення до об’єкту службовоїдіяльності обумовлює специфічний професійний стереотип цього об’єкту, якийпоступово зявляється у працівника. Власне професійний стереотип представляєсобою зображення людини як представника конкретної групи, спільності, виконавцядеякої соціальної ролі. Ця людина входить в сферу професійних інтересівпрацівника, а її зображення реалізується в службовій діяльності.
Особливість стереотипу, який обумовлюєупереджене відношення, до об’єкту діяльності полягає в тому, що він формуєтьсяне в умовах дефіциту власної інформації, а за рахунок накопичення особистогодосвіду. Придбаючи у результаті вигляд усвідомленої установки – переконання,цей стереотип починає функціонувати за логікою саме підкріплення.
Другий показник професійної деформації, асаме довільно – суб’єктивне пояснення законопокірної поведінки, виявляється втому, що працівник вважає допустимим умисно порушити нормативно-правовурегламентацію службової діяльності («всі засоби допустимі для досягнення мети»)– Зміст підстав таких поглядів складають дефекти правосвідомості працівника ййого морально-вольової ненадійності. Остання полягає в нездатності протистоятитиску зі сторони заінтересованих людей – службових осіб, колег по роботі,самого об’єкта діяльності, його родичів. Такий тиск скоюється вморально-психологічній, матеріальній, фізичній формах й має широкий діапазонвід відкритого залякування й загроз до формальної відміни й спокуси.
Конкретні порушення нормативно – правовоїрегламентації службової діяльності разнообічні. Так для пенітенціарної системи найбільшпоширеними є: не реакція на заяви про злочин, приховування злочинів від обліку;необгрунтоване порушення кримінальної справи за відсутності для цього підстав;незаконна відмова в збудженні кримінальної справи у випадках передбаченихрозслідуванням; порушення термінів розгляду заяв; не повідомлення зацікавленихосіб про відмову в порушенні кримінальної справи; неправильне складання актупро адмінправопорушення.
При розкритті змістудовільно-суб’єктивного пояснення законопокірної поведінки як одного зпараметрів професійної деформації потрібно зупинитися на проблемі вживанняалкогольних напоїв працівниками. При деяких умовах, на стадії вживання це вжесаме по собі є порушенням нормативно-правової й професійно-етичноїрегламентації діяльності. Окрім цього, воно призводить до інших різнихпорушень. Спостереження за працівниками в службових й позаслужбових ситуаціях,дозволяє стверджувати, що більшість працівників вибирає алкоголь як спосібзняття стомленості, психічної напруги. Найбільш часто це має місце завідсутності системи відновлювально-підтримуючих заходів й наявності психічноїсаморегуляції.
Ряд авторів зловживання безпосередньопов’язують з професійною деформацією, але точніше його буде розглядати яквірогідний, але не спеціальний показник професійної деформації. В цьому випадкуйого складову основу складають порушення або втрата адекватної професійноїмотивації, розчарування в діяльності, втрата віри в можливість досягнення їїмети й успішному розв'язанні конкретних задач. Разом із зловживанням алкоголемце виявляється у формально-пасивному виконанні обов'язків, порушеннях службовоїдисципліни.
Характеризуючи третій показник професійноїдеформації, а саме, перенесення стилю службового спілкування з об’єктом,окремих методів й прийомів на позаслужбової сфери, підкреслимо, що цеперенесення відбувається неусвідомлено. З поглибленням деформації виникаєтенденція до автоматизму.
Працівник може настільки ідентифікуватисяз професією, що залишається професіоналом у всіх сферах позаслужбового життя.Конкретнім виявом цього є, наприклад, заняття в суспільному транспорті місцянайзручнішого для розгляду, перевертання листків із записами лицьовою стороноювниз при появі сторонньої людини, фіксація зовнішності громадян, номернихзнаків автомобілів, надання команд самому собі.
Характернім свідченням у межах цьогопоказника є «прилипання до працівника» й розпюдження його у позаслужбовихсферах; окремих елементів способу життя об’єкта діяльності: звичек, наприклад,вживання спеціально завареного чаю «чифіру», реакцій на конкретні події.Показовими є зміни в мові, що виявляються в збідненності лексикону, збільшеннівживання брутальних слів й висловлювань, широкому використанні жаргону.
Четвертий показник професійної деформації,а саме, своєрідне «огрублення» особистості, полягає в звуженні круга інтересівй потреб, їх змістовному спрощенні аж до примітивізму. Професійні інтересипочинають посідати стійке домінуюче місце й підкоряють собі всі інші запринципом домінант-субдомінант. Службова діяльність виявляється самодостатньою,єдино важливою й бажаною сферою активності. Ще однією ознакою виступає емоційно-почуттєвепереконання. Воно характеризується відсутністю або неадекватнимемоційно-почуттєвим супроводом діяльності • поведінки у позаслужбових сферах.Частіше таке переконання виявляється в грубощах, жорстокості, втраті здібностідо емпатії, професійному цинізмі.
Конкретними свідченнями професійногоогрубіння особистості працівника виступають: 1) бажання під різними мотивамибільше залишатися на службі за відсутності в цьому об’єктивної необхідності; 2)стійка зацікавленість до службових справ (за позаробочим часом, вихідні,відпустка); 3) відчуття буденності й бажаності при знаходженні в службовомусередовищі порівняно до цивільного, носіння статутної форми одягу.
П’ятим показником професійної деформації єзміни в образі «Я», деформуючі зміни зачіпають по-перше професійну складовузображення «Я», це представлення про професійно значимі риси, їхнявідповідність діяльності й можливості компенсації, задоволеність власноюкомпетентністю, посадою, соціальним визнанням як професіонала, перспективамизростання.
Конкретними індикаторами змін в образі «Я»виступають:
1.стійка підвищена самооцінка;
2.хвороблива реакція на критику й контрольза своєю діяльністю;
3.жорстка орієнтація на свій досвід,включаючи презумпцію власної
непогрішності;
4.поблажки в професійній оцінці колег пороботі з орієнтацією на думку начальника.
Процесуально професійна деформаціяскладається з трьох основних рівнів: початкового, середнього й глибинного,котрі по різному впливають на ефективність службової діяльності.
Початковий рівень характеризуєтьсянезначними, зовнішньо малопомітними, переважно кількісними змінами вособистості. Вони виявляються від випадку до випадку відносно об’єктудіяльності. Працівник пізнає й опановує професійну діяльністю, формуючи власнийстиль її виконання, але ще не потрапляє в залежність від служби. На цьому рівніпрофесійна деформація ще не має помітної негативної дії на ефективністьслужбової діяльності.
Середній рівень деформації показовийістотними кількісними змінами. Ознаками його є стійкі прояви по першому йдругому показникам. Завершується формування професійного досвіду, службовіінтереси посідають домінуюче місце. Працівник починає добре орієнтуватися втому, якими нормами й обов'язками можна нехтувати або підмінити їх власнимрозумінням без особливого ризику понести відповідальність за це.
Найбільш помітні деформаційні змінивиникають в образі «Я», підвищується самооцінка, до критики й соціальногоконтролю виникає відношення як до некомпетентного й заважає роботі. В службовійдіяльності виникають окремі зриви. Суб’єктивно це пов'язане з негативнимвпливом на діяльність психологічного захисту. В ній починають домінуватимеханізми ілюзорного бачення дійсності, самого себе й тотальногосамовиправдання.
На глибинному рівні деформуючі змінивражають всю особистість, яка попадає в повну залежність від професійної сфери.Ці зміни стійко виявляються на всіх п'яти показниках. Професійні риситрансформуються в свою протилежність, зникають внутрішні бар’єри супротисуб’єктивного розуміння законопокірної поведінки, перенесення стилю службовогоспілкування на позаслужбову поведінку. Працівник починає оцінювати себе якнеперевершеного професіонала, зневажливо відноситися до мислей інших, котрі неспівпадають з його власною позицією. Виникає соціальнопрофесійна ізоляція. Деформованіриси функціонують в автономному режимі, вони не чекають, а шукають й створюютьситуації сприяючі їх актуалізації.
Відносно ефективності службової діяльності на цьому рівні,можуть виникати зриви й невдачі, пов’язані з ослабленням внутрішнього контролю,самовпевненістю, втратою творчого підходу до розв'язання нових задач.
1.5 Прояви професійної деформації працівників пенітенціарноїсистеми
Явище професійноїдеформації працівників пенітенціарної системи характеризується певним наборомвиявів, або ознак. Під виявами професійної деформації працівника пенітенціарноїсистеми розуміється певна сукупність особових характеристик, за якими можнапізнати дане явище.
В науковій літературі можна знайти спроби класифікувати цівияви. Наприклад, [22] відзначають, що вони виділяються як мінімум на наступнихрівнях: мотиваційному, функціональному і комунікативному. В першомувипадку йдеться про зниження зацікавленості і мотивованості до професійноїдіяльності. В другому – про зниження рівня його працездатності. І в третьомувипадку – про втрату вміння адекватно взаємодіяти з оточуючими. Залежно відчастоти подібних виявів і їхньої стійкості автори пропонують говорити прочасткову професійну деформацію або повною – при стійкому вияві всіх указанихелементів.
[21] вважає, що численні вияви професійної деформаціїоб'єднуються в специфічні системи. До таких систем вона відносить процесуальний(правовий) нігілізм, психологічний нестійкий, звинувачувальнийуклон і психологічний захист.
[9] описує вияви професійної деформації у сфері етичної(наприклад, втрата уявлення про цивільне значення своєї роботи, коли офіцер протиставляєсебе цивільній людині), у сфері інтелектуальної (зниження здібності досамостійного мислення і ухвалення розв'язань, схильність до шаблону і догматизму,завищена самооцінка), у сфері емоційної (звуження емоційної сфериособистості, ослаблення здатності контролювати і регулювати свої емоції івідчуття, конфліктність, апатія і наростаюче постійне відчуття втомленості) і усфері професійної (наприклад, стереотипність дій).
Ураховуючи зміст наведених класифікацій, ми розглянемонаступні вияви професійної деформації: окремі професійні стереотипи іустановки, правовий нігілізм, деякі захисні механізми, перенесення своєїслужбової ролі в позаслужбові взаємини і такі якості особистості якпідозрілість і педантичність.
Кожний з названих виявів професійної деформації представленийдвома складовими – психічноюі соціально-психологічною(поведінковою).
1.Жорсткі професійні стереотипи і установки,які в них виявляються.
Відзначимо, що в психологічній літературі говорять про різністереотипи, наприклад, соціальні, етнічні, динамічні стереотипи мислення іінші. В даному контексті маються на увазі професійні стереотипи, які єприватним варіантом стереотипів соціальних і формуються при засвоєнніпрофесійного досвіду.
Представляючи собою вид стереотипу соціального [4],професійний стереотип характеризується відносною стійкістю та спрощеністю іскладається за наявності неповної інформації, що стосується професійної діяльності.
Вироблені професійні стереотипи здатні забезпечити необхіднушвидкість, точність і успішність діяльності. Проте, разом з цим, закріплюютьсязайва трафаретність в підходах, спрощеність в поглядах на трудові проблеми, щоможе призвести до зниження рівня професіоналізму [16] і розвитку професійноїдеформації.
Стереотипи тісно пов'язані з такими особовими утвореннями, якустановки. Це виражається в тому, що установки виявляються в стереотипностісприйняття, мислення і поведінки [36]. Дані стереотипи взаємодіють, зокрема, зпрофесійною «Я-концепцією» – установкою працівника пенітенціарної системи відносносебе як професіонала.
Розглянемо деякі професійні стереотипи і установки, які євиявом професійної деформації працівника пенітенціарної системи.
А. «Звинувачувальна спрямованість» [21] представляєсобою схильність працівника пенітенціарної системи займати позицію, щозвинувачує, по відношенню до людей, з якими доводиться стикатися в процесівиконання службових обов'язків. Тобто, коли представник підрозділу пенітенціарноїсистеми часто в оцінці вчинків громадян вважає за краще виправдувальний підхідзвинувачувальному.
В основі даного стеріотипа оцінки, на думку [15], можуть бути два явища.Перше представляє собою специфічну професійну установку – готовністьпрацівника пенітенціарної системи звинувачувати підозрюваного і діяти повідношенню до нього відповідним чином. Формується ця установка в процесівиконання професійної діяльності. Так, постійне спілкування з самими різнимилюдьми, у тому числі із злочинцями, дослідження їхніх особистісних особливостейі обставин подій, що відбулися, може розвинути надмірну підозрілість іупередженість, що призводить до утворення звинувачувальної установки [21, 20].
Друге явище, що знаходиться в основі «звинувачувального уклону»– це психологічний бар'єр, що заважає подолати у працівника пенітенціарноїсистеми погляд на професійну ситуацію і об'єкт професійної діяльності. В даномувипадку йдеться про психічний стан, що виявляється в неадекватній пасивностіособистості і перешкоджаючому виконанню нею тих або інших дій. В основівиникнення психологічного бар'єру лежить посилення негативних переживань – відчуттявини, страху, тривоги і низької самооцінки [36]. Прикладом поведінкового вияву «звинувачувальногоуклону» –єдії, направлені на отримання в щоб не стало визнання людиною власної винності.Ці дії часто характерні для представників пенітенціарної системи, які буваютьспровоковані на застосування заборонених прийомів дізнання і слідства [4].
Підкреслимо, що часто особа, що притягується до кримінальноївідповідальності, дійсно винна в здійсненні злочину. Як відзначає [21], післябагатократного повторення цієї обставини працівник пенітенціарної системи можевтратити здатність бачити в собі неупередженого дослідника і звикає відчуватисебе обвинувачем. В результаті формується певний стереотип оцінки у формі «звинувачувальногоуклону».
Б. Впевненість у власній непогрішності прирозв'язанні професійних питань. Її утворює професійна установкапредставників підрозділів пенітенціарної системи на явну, не залежну від часу,місця і обставин, правильність скоюваних ними дій, займаних позицій івисновків, що виносяться, а також фіксована орієнтація на особистий професійнийдосвід і завищена оцінка ролі власних дій в розв'язанні професійних задач [9,26, 31, 38].
Таким чином, психічна складова даного вияву професійноїдеформації полягає в завищеній самооцінці, впевненості в безпомилковості своїхдумок, поглядів і вчинків, а іноді і в некритичному ставленні до протизаконнихдій.
На поведінковому рівні впевненість у власній непогрішностіможе виявлятися в самих різних формах. Наприклад, в неадекватній інеконструктивній реакції на пропозицію рекомендацій по організації професійноїдіяльності.
В. Стереотип закритості. Він відноситьсядо професійного стереотипу оцінки і полягає в монополізації певної інформації,схильності до «самозасекречення» для додання собі уявної значності і отриманняможливості для різного роду маніпуляцій. На психічному рівні даний стереотипвідображає наявність у працівника сверхконтролю і схильності до хвилювань.
Соціально-психологічний компонент цього стереотипу можевиявлятися, наприклад, в агресивній поведінці працівників у відповідь накритичні вислови на їхню адресу. На думку [4], такі критичні зауваження можутьбути присутніми у пресі відносно розголосу фактів ухвалення неправосуднихвироків, здійснення незаконних арештів і затримань і т.д. Як вважають ті жавтори, цей стереотип заважає системі МВС постійно удосконалюватися.
В той же час, відзначимо, що існує інформація,яку дійсно не можна розголошувати. Тому в основі механізму виникнення даногостереотипу лежить процес пристосовування працівника доорганізаційно-управлінських, власне професійним і іншим особливостям самоїдіяльності, зокрема, до роботи в умовах дотримання службової таємниці.
Уточнимо, що професійні стереотипи (не тільки оцінки, але ісприйняття, мислення) несуть дуже важливу функцію в оцінці людиноюнавколишнього світу: «прискорюють процес пізнання, скорочують час реакції навиниклу ситуацію» [36]. У фахівця початківця утворення стереотипів може бутикорисним. Професійні стереотипи – невід'ємне віддзеркалення досягнутоговисокого рівня майстерності, тобто вияв не тільки знань, але і вмінь, що цілкомавтоматизувалися, і навиків, керованих підсвідомими установками. Вонирозвиваються, як правило, з тих якостей, які особливо корисні для даноїпрофесії [16]. Проте, будь-якийстереотип, що є істинним в одному випадку, в іншому може виявитися помилковим, відповідаючимконкретній професійній ситуації. Тобто він може бути ефективним для вирішенняодних професійних задач і виконувати консервативну роль при розв'язанні інших.
2. Перенесення своєї службової ролі, професійнихустановок і стереотипів в позаслужбові взаємини також розглядаєтьсябагатьма авторами [16, 26, 38] як самостійний вияв професійної деформаціїособистості.
Здійснення професійної діяльності, особливо якщо вонаособливо значуща для індивіда і виконується тривалий час, як правило,призводить до засвоєння їм певної ролевої позиції, ухваленої в даномупрофесійному середовищі і до формування професійній адаптованості.
Проте, особистість є членом не тільки професійної, але іінших груп, в яких вона може виявитися дезадаптированою. Це відбувається, колипрофесійна роль і її адаптивні стратегії розпюджуються на позаслужбові сфери,де соціальні очікування і орієнтації можуть не співпадати з професійними. [28]підтверджує цю гадку і говорить, що при доброму пристосовуванні в трудовомуколективі особистість може бути дезадаптированою.
На психічному рівні стан дезадаптації викликає розвитокпевних захисних механізмів особистості. Поведінка ж людини, на думку [16], вцьому випадку стає неадекватною обстановці і спілкування з нею ускладнюється.
У представників різних служб обговорюваний вияв професійноїдеформації може носити специфічний характер. Дослідження, проведені [38],показали, що використовують жаргонні вирази в зовні службової діяльності 43%опитаних працівників кримінального розшуку, 17% співробітників ОБЕЗ, 20%працівників слідства. На вияви зайвої агресивності і дратівливості указали 56%співробітників кримінального розшуку, 25% співробітників ОБЕЗ, 50% працівниківДАІ, 38% працівників слідчого апарату. Перенесення стилю службової діяльності іспілкування, окремих професійних методів і прийомів на позаслужбові сфери, надумку [26], спочатку здійснюється підсвідомо, а надалі має тенденцію доавтоматизму.
3.Правовий нігілізм представляє собою усвідомлене ігноруваннявимог закону, що виключає, проте, злочинний задум [4]. Названий виявпрофесійної деформації має декілька форм.
А. Правовий нігілізм як зневажливе ставлення довимог закону або неприйняття необхідних за законом заходів. При цьому напсихічному рівні процесуальні розпорядження оцінюються працівником як формальніі другорядні, а принцип доцільності протиставляється принципу законності [21].
Правовий нігілізм може виражатися в поведінці як службовабездіяльність. Йдеться про ситуації, коли закон вимагає від працівників пенітенціарноїсистеми втручання, надання допомоги потерпілим, припинення злочинних дій і такдалі, а вони цих вимог не виконують з різних причин не злочинного характеру.Наприклад, через дефіцит часу, невміння, зайнятості і перевантажень.
Іншим поведінковим виявом цієї форми правового нігілізмуслужить формально-пасивне виконання обов'язків, пов'язане з розчаруванням впрофесійній діяльності і невірою в можливість досягнення її офіційних цілей[26].
Б. Ігнорування вимог закону у формі псевдоактивностіі «імітації бурхливої діяльності. Цей вияв професійної деформації може виражатисяв поведінці як тяганина при розслідуванні кримінальних справ [20], підмінапрофесійної діяльності складанням різного роду паперів [10], необгрунтованезалучення осіб до кримінальної відповідальності, грубість по відношенню догромадян, особливо затриманим за здійснення правопорушень [4, 27].
Психічною складовою цієї ознаки професійної деформації можутьбути такі особливості особистості, як схильність до педантизму і стійкістьафекту, що поєднуються з нестандартним мисленням і нонконформністю.
В. Довільне тлумачення закону. В його основілежить така поведінка працівника, коли він маніпулює правовими категоріями(винен, не винен та ін.) залежно від певних обставин, наприклад, від показниківзвітності. При цьому відбувається притуплення почуття професійного обов'язку,зростання егоїзму і егоцентризму [9]. Така поведінка може бути пов'язане із зневагоюпрацівником деяких етичних цінностей.
До форм правового нігілізму як виявів професійної деформаціїдеякі автори відносять випадки злочинної діяльності самих працівників пенітенціарноїсистеми [3].
Це загальнокримінальні злочини: вбивства, крадіжки державного іособистого майна, розбійні напади, бракон’єрить, хуліганство і ін. Сюди жвідносяться злочини нерозривно пов'язані з приналежністю до підрозділів пенітенціарноїсистеми, наприклад, фальсифікація кримінальної справи, відмова у збудженомустані справи і ін.
Перш ніж перейти до опису наступного вияву професійноїдеформації відзначимо, що згідно офіційних даних останніх років працівниками пенітенціарноїсистеми нерідко скоюються порушення законності і службової дисципліни. Середних – вживання спиртних напоїв на службі, грубість і нетактовність відносногромадян, незаконні адміністративні затримання, фальсифікація матеріалів, необгрунтованівідмови в збудженому стані справи, спотворення статистичної звітності і інші.Названі порушення відносяться до поведінкових (соціально-психологічних) виявівпрофесійної деформації представників підрозділів пенітенціарної системи. Вдеяких випадках вони можуть бути показником дії захисних механізмів.
4.Виявипрофесійної деформації, до розвитку яких призводять дії неадаптивних захиснихмеханізмів особистості працівників пенітенціарної системи.
В науковій літературі під захисними механізмамимаються на увазі спеціальні форми психічного захисту, що виробляються силами Яі вживаються:
– особистістю в конфлікті [45, 46]. Конфлікт може бутивнутрішнім і представляти собою внутрішню напругу, викличну тривогу, абозовнішнім, обумовленим реальною небезпекою, що йде із зовнішнього світу [37].
Результатом функціонування захисних механізмів єпсихологічний захист – регулятивна система стабілізації особистості, направленана усунення або зведення до мінімуму відчуття тривоги, пов'язаного зусвідомленням конфлікту [41]. Психологічний захист поділяється на успішний танеуспішний. Результатом успішного психологічного захисту є припиненняімпульсів, що провокують тривогу. Неуспішний навпаки викликає їхнє постійнеповторення [36].
Також відзначимо, що захисні механізми виробляються в процесіпристосовування і при цьому можуть бути адаптивними і неадаптивними.Використання адаптивних захисних механізмів особистості приводить, як правило,до професійного розвитку і ефективного розв'язання скрутних службових ситуацій.Постійне ж застосування неадаптивних захисних механізмів призводить до розвиткувиявів професійної деформації особистості.
Психічний захист особистості не є безпосереднім виявомпрофесійної деформації, проте служить механізмом, що обумовлює розвиток такихвиявів в поведінці.
Раціоналізація – процес, за допомогоюякого ці дії пояснюються причинами, не тільки реабілітуючими ці дії, але іприховуючими їхню істинну мотивацію [37]. Наприклад, [21] розглядає якмеханізми психологічного захисту працівників пенітенціарної системи міркуванняпро недосконалість закону і формальності його розпоряджень, що дозволяєвиправдовувати їхнє порушення. В процесі виконання службової діяльності дійсноможуть виникати об'єктивні труднощі і проблеми, а механізм раціоналізаціївиявляється одним з можливих способів розв'язання цих проблем.
Надалі застосування цього захисного механізму може призвестидо того, що професійні інтереси починають підпорядковувати собі всі інші. [26]відзначає, що круг інтересів і потреб, не пов'язаних з професійною діяльністю,звужується і спрощується аж до примітивізму. Службова діяльність і всепов'язане з нею стає єдиною важливою сферою активності.
Заміняюча діяльність, значення якої зводитьсядо того, щоб залишити колишнім, «законсервувати» [17] внутрішню суперечність,що склалася, і пристосуватися до нього. Одним з видів замінюючої діяльності єпрагнення до так званого «символічного самодоповнення» [14], вживаємогоособистістю в процесі самоутвердження. В основі самосимволізуючої поведінкилежить компенсаторний принцип. Відчуття власної повноцінності і компетентностіпри цьому досягається за рахунок символів (поведінкових, матеріальних), якісигналізують суспільству, що людина заслужила те, щоб розглядати його якдоброго фахівця.
У працівника пенітенціарної системи цей механізм може виявлятисяв перебільшеній увазі до зовнішньої атрибутики професійної діяльності, особливоатрибутиці влади і в зайвій регламентації своїх дій збоку керівництва [9].
Одним з виявів професійної деформації працівників пенітенціарноїсистеми є орієнтація на посилювання покарання як універсального способупідвищення ефективності боротьби з правопорушеннями в суспільстві [4]. Данийвияв також відноситься до компенсаторних механізмів особистості. Його діяпризводить до розвитку таких якостей, як жорстокість, мстивість, дратівливість,нетерпимість по відношенню до оточуючих [11, 38].
Без використання психологічного захисту в складних іекстремальних умовах діяльності неможлива саморегуляція і самозбереженняособистості працівника. Проте, інтенсивне і постійне функціонування захиснихмеханізмів призводить до розвитку виявів професійної деформації. На думку [22],у міру збільшення стажу роботи і накопичення негативної дії стресогеннихчинників захисні можливості організму і психологічний потенціал захистуособистості у працівника зменшуються і відбувається різке збільшеннязахворюваності з виявами професійної деформації, а також ознаками непридатностідо подальшого виконання ним обов'язків.
5. Деякі дослідники [16, 26] вважають особливими виявамипрофесійної деформації такі якості особистості, як надмірна підозрілістьпрацівників пенітенціарної системи по відношенню до оточуючих людей іпедантичність.
Так, згідно [26, 38], підозрілість розвивається зпрофесійно важливої якості особистості – пильності. У зв'язку з тим, що в процесівиконання службових обов'язків охоронець порядку часто стикається з обманом,підступністю і лицемірством, у нього можуть виробитися підвищена недовірливістьі зайва пильність. Інтенсивний вплив професійного досвіду деколиприводить до втрати віри в людей, готовності підозрювати оточуючих в здійсненнінепристойних дій і злісному намірі, спонукає бачити в кожному запідозреномузлочинця [16]. Схильність допідозрілості, як правило, розвивається з таких особистісних характеристик, якреалістичність думок і вчинків, скептицизм і неконформність, які й визначаютьуспішність у виконанні службових функцій. На поведінковому рівні надмірна підозрілістьпризводить до тенденційності і шаблонності в діяльності. В цьому випадкупрофесійна деформація посилюється.
Педантизм, на думку деяких авторів[23, 24, 34], розвивається з такої якості особистості, як пунктуальність.Останнє характеризується прагненням до позитивності і грунтовності в своїхдіях, сумлінністю у виконанні своїх обов'язків, які поєднуються з тенденцієюпродумувати все до останньої дрібниці [23]. Пунктуальність є професіональноважливою якістю особистості працівника пенітенціарної системи [16, 25],оскільки забезпечує методичне, акуратне і розсудливе виконання службовихобов'язків. Проте, дуже частий і інтенсивний неспокій з приводу зробленогоутрудняє вияв ініціативи і ухвалення розв'язань і перешкоджає успішномуздійсненню професійних функцій. Однією з форм захисту пунктуальних людей відпостійних сумнівів може стати спеціально вироблений педантизм, в основі якоголежить ідея про те, що якщо все наперед ретельно продумати, передбачити і потімдіяти, не відступаючи від наміченого плану, то нічого небезпечного не станеться[24].
На поведінковому рівні педантизм, як і підозрілість,призводить до здійснення працівником шаблонних, стереотипних дій, не завждиадекватних професійної ситуації і утрудняючих успішне виконання оперативнихслужбових функцій.
Чинники особистісної властивості можна також позначити як особовіпередумови розвитку професійної деформації. Якщо ці передумови під впливомслужбової діяльності і професійної ролі стають сильно виразними, то мирозглядаємо їх як вияви професійної деформації.
Висновки до параграфу: до виявів професійноїдеформації відносяться фіксовані і неадекватні службовій ситуації професійністереотипи і установки, правовий нігілізм, перенесення своєї службової ролі впозаслужбові взаємини, такі особистісні особливості, як надмірна підозрілість іпедантичність, а також поведінка, до розвитку якої призводить дію неадаптивнихзахисних механізмів особистості працівника пенітенціарної системи.
Кожний з названих виявів має дві складові – психічну ісоціально-психологічну. Іншими словами, професійна деформація розпюджується нарізні рівні особистості. Це виражається в специфічних змінах психічнихпроцесів, станів, властивостей і поведінки.
Таким чином, аналіз сучасного стану проблеми професійноїдеформації дозволяє зробити ряд обгрунтованих висновків:
1. Виконання професійної діяльності працівником пенітенціарноїсистеми викликає у нього певні особові зміни, у тому числі розвиток професійноїдеформації.
2. Сутність професійної деформації полягає в тому, що цеявище представляє собою результат специфічних особових змін, що відбуваються уфахівця в ході виконання професійної діяльності під впливом різних чинників. Доостанніх в науковій літературі відносять чинники, обумовлені специфікоюпрофесійної діяльності, особовими особливостями працівника пенітенціарноїсистеми і соціально-психологічним кліматом в службовому колективі і за його межами.
3. Чинниками, сприяючими виникненню професійної деформаціїпрацівника пенітенціарної системи і пов'язаними із специфікою служби, єдетальна правова регламентація діяльності і її екстремальний характер, владніповноваження працівників пенітенціарної системи, умови організації і об'єктслужбової діяльності, психічні і фізичні перевантаження, підвищенавідповідальність і корпоративність.
В самостійну групу виділяються чинники, представлені деякимиособовими особливостями представника підрозділів пенітенціарної системи. До нихвідносяться нереалістично високі особові очікування фахівця, його недостатняпрофесійна підготовка, професійні установки, деякі професійно важливі якостіособистості і випереджаюче формування трудових навиків по відношенню до цихякостей. Крім того, до цієї групи відносять професійний вік, деякі особовізміни, що відбуваються в процесі соціально-психологічної дезадаптаціїособистості працівника пенітенціарної системи і в процесі його професійногопристосовування.
Чинники, сприяючі розвитку даного явища, можуть бутипов'язані з соціально-психологічними особливостями як професійного, так іпозаслужбового середовища. До даної групи чинників відносять неадекватний стилькерівництва, напружені відносини в колективі працівників пенітенціарної системи,низьку соціальну оцінку професійної діяльності і несприятливий впливнайближчого соціального оточення поза службою (сім'ї, друзів).
4. В результаті узагальнення наукових даних виявилосяможливим
виділити деякі сукупності особових характеристик, названівиявами, або ознаками, професійної деформації працівника пенітенціарної системи.Аналіз і теоретичне вивчення цих виявів показали, що вони виявляють себещонайменше на двох рівнях – психічному і соціально-психологічному(поведінковому) – і включають жорсткі і неадекватні професійні стереотипи іустановки, правовий нігілізм, неадаптивні захисні механізми особистості,надмірно виразимі підозрілість працівника пенітенціарної системи по відношеннюдо оточуючих людей і педантичність, а також перенесення своєї службової ролі впозаслужбові взаємини.
5. Спираючись на попередні роботи в області психології,педагогіки і інших наук, можна зробити висновок, що характеристики професійноїдеформації, пов'язані з особовими особливостями працівника пенітенціарної системи,виступають самостійним аспектом психологічного дослідження і можуть вивчатисяпсихологічними методами і методиками.
Особливо актуальним представляється виявлення і вивченнятаких особистісних особливостей, які ще не сталі виявами професійної деформації,але при певних умовах службової діяльності можуть призвести до їхньогорозвитку. Іншими словами, ці особливості створюють особову схильність,схильність працівників пенітенціарної системи до розвитку виявів професійноїдеформації і можуть бути названі особовими передумовами даного феномена.
У зв'язку з цим, емпірична частина даної роботи направлена навиявлення і вивчення особливостей проявів професійної деформації працівників пенітенціарноїсистеми за допомогою методів різної спрямованості.
2. Характеристика вибірки та методів дослідження
В теоретичній частині даної роботи центральне місце займаєфеномен професійної деформації співробітників пенітенціарної системи. Цей феномен виділяєтьсяна тлі проблеми особового і професійного розвитку фахівця в період зрілості.
Феномен професійної деформації розглядається нами як єдине ціле:складалася цілісна картина характеристик цього феномена, вивчених в науковійлітературі. Особлива увага зверталася на докладний опис характеристикпрофесійної деформації, що відносяться до двох її аспектів – виявам і чинникам.
Особові передумови до розвитку професійної деформації не є виявамиданого феномена, але при певних умовах службової діяльності створюютьсхильність до розвитку цих виявів. Дані характеристики професійної деформаціївиступають самостійним її аспектом. Проте, не дивлячись на існування дослідженьобговорюваного явища, зараз відсутній інструментарій, достатній для більшточної і своєчасної діагностики особових характеристик, що спричиняють за собоюйого розвиток. Тому виникає потреба в знаходженні наукових методів і методик,які дозволяли б визначати особову схильність співробітників пенітенціарноїсистеми до виникнення виявів професійної деформації.
У зв'язку з цим нами було організоване і проведене емпіричне дослідження,направлене:
а) на перевірку гіпотез, що стосуються виявлення ролі специфікислужбової діяльності і стажу роботи в системі виправних закладів в розвиткупрофесійної деформації працівників пенітенціарної системи;
б) на визначення можливостей окремих психологічних методів увиявленні особових передумов розвитку професійної деформації працівників.
2.1 Характеристика досліджуваних осіб
Дослідженняпроводилося в Олексіївської виправно-трудової колонії №25 та Виправно-трудовоїколонії №42 м. Харкова.
Удослідженні взяли участь працівники:
1. Начальницького складу колонії (НС);
2. Офіцерській склад чергових варт колонії (ОСЧВ);
3. Рядовий та сержантський склад чергових варт(РтаССЧВ).
Кількіснийрозподіл досліджуваних за підрозділами та стажем роботи наведений у таблиці2.1.
Таблиця2.1. Кількісний розподіл досліджуванихГрупи досліджуваних Розподіл досліджуваних Кількість чоловік % За підрозділами РтаССЧВ 47 49,47 ОСЧВ 27 28,42 НС 21 22,11 За стажем роботи в колонії До 5 років 7 7,40 5 – 10 років 67 70,51 10 – 15 років 12 12,63 Більш 15 9 9,46
Загальнакількість працівників колонії, які прийняли участь у дослідженні склала 95чоловік. Це були чоловіки віком від 22 до 48 років.
2.2Характеристика методів дослідження
Дослідженняпроводилося за допомогою таких методів:
1. Методика Ямпольського.
2. Методика особистісного диференціалу.
3. Методика портретних виборів Сонді.
МетодикаЯмпольського.
Методологічною основою тесту є синтез двохрізних підходів до дослідження особистості, втілених у методиках ММРІ(діагностика типу особистості) і 16-Р (підхід до досліджень особистості на базірис). Таким чином, автором ПДТ була здійснена побудова нової системи понять,інтегральної щодо нових підходів.
Тест побудований на базі структурно-ієрархічноїмоделі особистості і призначений для практичних психологів, що працюють вобласті підбору і розміщення кадрів.
Методика складається з 187 стверджень.
Відповідно до методики Ямпольского, особистість містить у собінаступні шкали.
– Фактор «невротизм» (шкала 1) призначений для виміру рівняневротизації. Змістовно фактор близький до поняття астенічної особистості вприкордонній психіатрії, а також факторам «нейротизм» і «мобілізаціяенергії-регресії» у моделях особистості Г. Айзенка і Р.Б. Кеттелла. Дослідженняпоказують, що високі показники по шкалі говорять про високу тривожність,збудженість у сполученні зі швидкою втомленістю:
– у міжособистісних відносинах (афективні спалахи швидкозмінюються каяттям, слізливістю);
– у сфері самосвідомості (тривожність, боязкість, ранимість,вразливість)
– у сфері фізичних відчуттів (візити до лікарів безоб'єктивних причин, іпохондричні відчуття).
Низькі показники: спокій, невимушеність, емоційна зрілість,об'єктивність в оцінці себе й інших людей, сталість у планах і прихильностях.Загальна картина характеризується відчуттям сили, бадьорості, здоров'я, волеювід тривог і невротичної скутості, від переоцінки самого себе і своїх особистихпроблем і від надмірного занепокоєння з приводу можливого неприйняття іншихлюдей.
– Фактор «психотизм» (шкала 2) призначений для виміру ступеняпсихічної адекватності особистості. Фактор змістовно близький до фактора «психотизм-нормальність»у моделі особистості Г. Айзенка і до фактора «реалізм-психотична тенденція»у моделі Р.Б. Кеттелла.
Високі показники: аутізм, відособленість, чудакуватість,ексцентричність. У сполученні високим невротизмом «мимозоподібність»,хвороблива ранимість, втеча у світ вимислів і фантазій. У сполученні низьким невротизмом– заповзятливість, енергійність, цілеспрямованість, крайній суб'єктивізм,агресивність, безцеремонність.
Низькі: стандартність, стереотипність у мисленні і поводженні,повне злиття із середовищем, безумовне пристосування до навколишнього оточення.Ступінь соціалізації поводження прямо залежить від значимої групи. Усоціальному середовищі швидко засвоюються психопатичні форми поводженні. Усприятливих умовах – акуратність, миролюбство, товариськість. Низький рівеньактивності й ініціативи.
– Фактор «депресія» (шкала 3) призначений для виміру глибини суб'єктивнихпереживань, що виникають при зниженні загального фону настрою. Змістовно факторвідбиває самооцінку домінуючого фону настрою, ідеї самозвинувачення, низькуфрустраційність, толерантність, суб'єктивні труднощі в організації діяльності.
Високі показники: похмурість, заглибленість у власні переживання,за якими схована чуйність і постійна готовність до самопожертви. Швидкастомлюваність при інтелектуальних навантаженнях. Нерідко – повільність,неоперативність, скарги на загальне почуття «важкості», «ліні». Максимальнаформа протесту – «суїцид».
Низькі показники: природна життєрадісність, енергійність ізаповзятливість. Багатство і гнучкість психіки, невимушеність у міжособистіснихвідносинах. Недолік контролю над власними імпульсами веде до непослідовності,безтурботності, що призводить до втрати довіри й з боку навколишніх.
– Фактор «совісність» (шкала 4) вимірює ступінь поваги досоціальних норм і етичних вимог. Фактор позитивно корелює з успішністю навчанняі рівнів досягнень у соціальній сфері. Високі показники характерні для осіб професіяяких вимагає акуратності, обов'язковості, і сумлінності: адміністраторів,юристів. Низькі оцінки характерні для асоціальних психопатів, правопорушників.
Високі показники: почуття відповідальності, сумлінності, стійкістьморальних принципів. Висока сумлінність сполучається з високим самоконтролем доствердження загальнолюдських цінностей.
Низькі показники: мінливість, відхилення від виконання своїхзобов'язань, схильність ігнорування загальноприйнятих правил, зневага брехнязаради одержання суб'єктивної вигоди.
– Фактор «розторможеність» (шкала 5) розроблений для виміруступеня стриманості соціалізованості поводження особистості.
Високі показники: розкутість, живий відгук на будь-які події, щовідбуваються. Відсутність соціальної конформності, поганий самоконтроль,імпульсивність, що пов'язана з недостатньою соціалізацією потягів, прагнення догострих афективних переживань.
Низькі показники: підвищена ідентифікація із соціальними вимогами,конформність, поступливість, стриманість, обережність поводження. Можливезвуження кола інтересів і ослаблення потягів. Нелюбов до змін, упередженевідношення до нового, перевага обов'язковості, ніж обдарованості. Вузькістькола або відсутність власних захоплень, несхвальне відношення до чужихзахоплень.
– Фактор «загальна активність» (шкала 6) вимірює загальнийрівень активності й енергійності особистості. Шкали аналогічного змісту маютьсяв більшості тестів для дослідження темпераменту.
Високі показники: стенічність, заповзятливість, активне досягненняцілей. Прагнення (і здатність) бути у колективі, узяти на себе роль лідера,згуртувати, правильно розподілити обов’язки, власність.
Низькі показники: пасивність, безініціативність, підвищенастомлюваність, повільність у рухах. Прагнення не брати на себе зайвоївідповідальності, ухилятися від виконання додаткових обов'язків.
– Фактор «боязкість» (шкала 7) призначений для вимірунезручності, скутості в інтерперсональних, чутливість до погроз. По змістублизький до фактора «Н» у моделі особистості Р.Б. Кеттелла.
Високі показники: сором'язливість, нерішучість при боротьбімотивів за необхідністю прийняття рішень. Прагнення знаходитися в тіні і ні вщо не втручатися. Успішність у виконанні справ, що вимагають старанності,ретельності.
Низькі показники: сміливість, рішучість, схильність до ризику,швидкість рішень і їхнє виконання навіть при зіткненні з незначнимиобставинами, нестерпність відтягнень, подвійності, чекання. Воля, незалежністьу колективі, прагнення бути на очах, в усе втручатися.
– Фактор «комунікативності» (шкала 8) спрямований на виміршироти й інтенсивності спілкування, на змістовному рівні має багато загальногоз факторами «А» і «Q4».
Високі показники: багатство і яскравість емоційних проявів,природність і невимушеність поводження, готовність до співробітництва, добротаі м'якосердечність, прагнення працювати і відпочивати в колективі.
Низькі показники: млявість афектів, холодність, формальністьміжособистісних відносин. Прагнення уникати близькості, підтримувати лише зовнішніформи товариських відносин, «спілкуватися» лише з книгами і речами.
– Фактор «естетичної вразливості» (шкала 9) вимірюєчутливість до естетичних і художніх цінностей. Шкала складається переважно зпитань факторів «І» і «М» опросника 16-Р і питань шкали Мf із ММРІ.
Високі показники: багатство уяви, схильність до захоплень.Судження про життя носять безпосередньо-чуттєвий, інтуїтивний характер. Успілкуванні не вистачає почуття відповідальності, реалізму, мисленню бракуєпорядку і зв'язаності. Протипоказані роботи потребуючі пильності і точності.
Низькі показники: зрілість, урівноваженість, розсудливість,твереза оцінка обставин і людей, переважність розумового та абстрактного типумислення, пам'яті і сприйняття. У несподіваних ситуаціях може не вистачати уявиі спритності, оскільки безпосереднє сприйняття виражене слабко.
– Фактор «жіночності» (шкала 10) вимірює ступіньідентифікації з жіночою роллю, що вказується культурою і суспільством.
Високі показники: чутливість, м'якість, схильність до хвилювань, поступливість,скромність у поводженні (але не в самооцінці), підвищений інтерес до людей інюансів міжособистісних відносин. Доступне розуміння рушійних сил людськогоповодження, уміння без натиску залучити на свій бік.
Низькі показники: сміливість, заповзятливість, схильність досамоствердження, ризику, до швидких і рішучих дій без достатнього їхньогообмірковування та обґрунтування. Інтереси вузькі і практичні, у поводженнібракує оригінальності, віра в силу і презирство до рефлексії і самоаналізу.
– Фактор верхнього рівня «психічна неврівноваженість» (шкала11) призначений для інтегральної оцінки психічної стійкості. Оцінка по ційшкалі є узагальненням оцінок по трьох шкалах нижнього рівня: невротізма,психотізма, депресії.
Високі показники: стан дезадаптації, тривожність, втрата контролюнад потягами, дезорганізація поводження. Хронічна втома, почуття власноїнеповноцінності, непристосованості. Напруженість, конфліктність. Недолікконформності та дисципліни.
Низькі показники: відсутність внутрішньої напруженості,задоволеністю собою і своїми успіхами, готовність відповідати соціальним нормамі вимогам.
– Фактор верхнього рівня «асоціальність» (шкала 12)сформований з питань двох шкал нижнього рівня – совісність і розторможеність іпризначений для оцінки соціальної пристосованості.
Високі показники: моральна неповноцінність. Відсутність вищихсоціальних почуттів: відповідальності, любові, сорому. Байдужість до похвали іпокарань. Посилення вітальних насолод – тяга до насолоди сильніше всякихзатримок і обмежень. Бажання нестійкі, якщо переважає низька совісність, поопису поводження – це моральне кредо, якщо ж розторможеність, тобезвідповідальність активно реалізується в спілкуванні.
Низькі показники: підвищена ідентифікація із соціальними нормами,конформність, поступливість, скромність, залежність. Можлива вузькість колаінтересів. У діяльності не вистачає напористості, особливо в досягненні сугубоособистої мети. Постійна готовність вислухати і прийняти поради від старших чибільш досвідчених людей.
– Фактор верхнього рівня «екстраверсія» (шкала 13) вимірюєступінь соціальної контактності особистості. Оцінка по шкалі формується шляхомузагальнення 3-х шкал нижнього рівня: загальна активність, боязкість,комунікативністьть. Аналогічні по змісту фактори маються також у моделяхособистості Г. Айзенка і Р.Б. Кеттелла.
Високі показники: труднощі в контактах, замкнутість, прагнення додіяльності не пов'язаної із широким спілкуванням. Швидка дезорганізація вситуаціях змушеного спілкування, інтриги не властиві. Повага до прав інших,чужій точці зору. Добре виконана робота розглядається як нагорода.
Низькі показники: екстравертованість, активність, честолюбство,прагнення до суспільного визнання, до лідерства, велика соціальна спритність,жива мова, вміла оцінка взаємин у колективі, здатність використовувати іншихлюдей для досягнення своїх власних цілей.
– Фактор верхнього рівня «сензитивність» (шкала 14)призначений для виміру тонкості емоційних переживань і узагальнює інформаціювід шкал нижнього рівня – естетичної вразливості і жіночності.
Високі показники: тонкість духовної організації, чутливість,ранимість, артистичність, м'якість, заглибленість у поезію, музику, фантазії.Незважаючи на ввічливість і чемність у поводженні, виражена тенденція вноситидезорганізацію і розбіжність у налагоджену групову діяльність, відволікати відосновної діяльності членів групи, заважати групі йти реалістичним шляхом.
Низькі показники: емоційна зрілість, не схильність до фантазій,тверезе і реалістичне мислення, вузькість і однотипність інтересів, зневага досуб'єктивних і духовних цінностей, тенденція керуватися лише реально відчутнимицілями, нічого не робити без особистої вигоди. У спілкуванні не вистачаєтактовності, однак це навколишніх не кривдить, оскільки в цьому бачать не озлобленість,а прямоту і відвертість.
Методика особистісного диференціалу
Методика особистісного диференціала (ОД)сформувалася в нашій культурі у вигляді представлення про структуруособистості. Метою її розробки було створення компактного і валідного інструментавивчення визначених властивостей особистості, її самосвідомості,міжособистісних відносин, що міг би бути застосований у клініко-психологічній іпсиходіагностичній роботі, а також у соціально-психологічній практиці.
ОД сформований шляхом репрезентативної вибіркислів сучасної російської мови, що описують риси особистості, з наступнимвивченням внутрішньої факторної структури своєрідної «моделі особистості», щоіснує в культурі і розвивається в кожної людини в результаті засвоєннясоціального і мовного досвіду.
З тлумачного словника російської мови Ожогова були відібрані 120слів, що позначають риси особистості. З цього вихідного набору відібрані риси,найбільшою мірою полюси, що характеризують, 3-х класичних факторів семантичногодиференціала:
1. Оцінки.
2. Сили.
3. Активності.
Випадковим образом вихідний набір рис був розбитий на 6 списків по20 рис. Застосовувалося три рівнобіжних методи класифікації рис усерединікожного з цих списків.
1. Оцінка випробуваними (по 100-бальній шкалі) імовірності того,що людина, що володіє властивостями особистості А, володіє і властивостямиособистості В. За результатом усереднення імовірностей індивідуальнихоцінок отримані узагальнені показники представлень про спряженість рисособистості, що складають так звану імпліцитну структуру особистості, властивудля усієї вибірки в цілому.
2. Кореляції між самооцінками по рисах особистості. Випробуванізаповнювали 6 бланків самооцінок, кожний з який був складений з 20 рисособистості і вимагав оцінити їхню наявність у випробуваного по 5-бальнійшкалі.
3. 120 рис особистості оцінювалися по 3 шкалам (7-бальним), щопредставляють фактори семантичного диференціала, оцінки усереднювались.
У ОД відібрана 21 особистісна риса. У декількох випадках вихіднийсписок не містив одного з членів необхідної антонімічної пари і був доповнений.Шкали ОД заповнювалися випробуваними з інструкцією оцінити самих себе повідібраних рисах особистості.
При застосуванні ОД для дослідження самооцінок значення факторівсвідчать про рівень самоповаги. Високі значення цього фактора говорять про те,що досліджуваний сприймає себе як особистість, схильний усвідомлювати себе якносія позитивних, соціально бажаних характеристик, у визначеному змістівдоволений собою.
Низькі значення фактора (О) вказують на критичне відношення людинидо самої себе, його незадоволеність власним поводженням, рівнем досягнень,особливостями особистості, на недостатній рівень прийняття самого себе.Особливо низькі значення цього фактора в самооцінках свідчать про можливіневротичні чи інші проблеми, зв'язаних з відчуттям малої цінності своєїособистості.
При використанні ОД для виміру взаємних оцінок фактор (О)інтерпретується як свідчення рівня привабливості, симпатії, яким володіє одналюдина в сприйнятті іншої. При цьому позитивні (+) значення цього факторавідповідають перевазі, що робиться об'єкту оцінки, негативні (–) – йоговідкиданню.
Фактор сили (С) у самооцінках свідчить про розвиток вольовихсторін особистості, як вони усвідомлюються самим досліджуваним. Його високізначення говорять про впевненість у собі, незалежності, схильностірозраховувати на свої власні сили у важких ситуаціях. Низькі значення свідчатьпро недостатній самоконтроль, нездатність триматися прийнятої лінії поводження,залежності від зовнішніх обставин і оцінок. Особливо низькі оцінки свідчать івказують на астенізацію і тривожність. В взаємних оцінках фактор (С) виявляєвідносини домінування-підпорядкування, як вони сприймаються суб'єктом оцінки.
Фактор Активності (А) у самооцінках інтерпретується як свідченняекстравертованості особистості. Позитивні (+) значення вказують на високуактивність, товариськість, імпульсивність, негативні (–) – наінтровертованість, визначену пасивність, спокійні емоційні реакції. В взаємнихоцінках відбивається сприйняття людьми особистісних особливостей один одного.
Фактор Успішність в роботі був введений для оцінки ефективностіроботи працівників та для визначення взаємозв’язку з іншими факторами.Позитивні (+) значення вказують на високу ефективність працівників в роботі, негативні(–) – на низький рівень ефективності в роботі.
При інтерпретації даних, отриманих за допомогою ОД, завжди вартопам'ятати про те, що в них відбиваються суб'єктивні, емоційно-важливі уявленнялюдини про самого себе та інших людей, його відносини, що можуть лише часткововідповідати реальному положенню справ, але часто самі по собі мають першоряднезначення.
ОД може бути використаний у тих випадках, коли необхідно одержатиінформацію про суб'єктивні аспекти відносин досліджуваного до себе і до інших людей.У цьому відношенні ОД зіставимо з двома категоріями психодіагностичних методів –з особистісними опитувальникам і соціометричними шкалами. Від особистіснихопитувальників він відрізняється стислістю і прямотою, спрямованістю на данісамосвідомості. Деякі традиційні, одержувані за допомогою опитувальниківхарактеристики особистості, можуть бути отримані і за допомогою ОД. Рівеньсамоповаги, домінантності-тривожності і екстраверсії-інтроверсії є доситьважливим показником у таких клінічних задачах, як діагностика неврозів,пригранічних станів, диференціальна діагностика, дослідження динаміки стану впроцесі реабілітації, контроль ефективності психотерапії і т.д. Стислістьметоду дозволяє використовувати його не тільки самостійно, але й у комплексі зіншими діагностичними процедурам.
Від соціометричних методів ОД відрізняється багатомірністюхарактеристик відносин і більшою їхньою узагальненістю. Як метод одержаннявзаємних оцінок ОД можна рекомендувати до застосування в двох областях: угруповій і сімейній психотерапії.Методика портретних виборівСонді
Методика Сонді належить до групи проективних методів, якідозволяють отримати обєктивну картину стану базисних, стрижньових,індивідуально-психологічних властивостей людини.
Теоритичні засади методу Сонді
Теоретичною базою методу є психодинамічна теорія З. Фрейда.Сонді вважає, що життя людини управляється, по-перше, латентною енергієюваблення, і, по-друге, енергією над-Я. Джерелом ваблення є гени. Генетичномінімальною одиницею ваблення є імпульсивна тенденція, яка не може бутиуспадкована одна, без відповідного батьківського партнера. Якщо на переднійплан виходить лише одна тенденція, то друга залишається латентною чекає свогопрояву.
Таким чином, за Сонді, імпульсивні тенденції закладені завждиподвійно, як пари. Дві спадково зчеплені тенденції разом утворюють потребу абофактор.
Тест Сонді був задуманий як методика дослідженняіндивідуально-варіабельних механізмів ваблень і механізмів Я. Йогоосновний принцип – інтерпретація простих імпульсивних виборів: з 6 серій повісім фотографій обстежуваний вибирає ті, які здаються йому симпатичними інесимпатичними.
Фотографії представляють індивідів, які страждають на вираженутяжку патологію ваблень і клінічні діагнози яких точно відомі. Фотографіїпредставляють хворих за вісьмома потребами (факторами). Хворі за кожнимфактором зображені на шести фотографіях. Таким чином, загальне число фотографійрозділено порівну між факторами, носіями яких є зображені на фотографіях хворі.Результат по певному фактору визначається спільним вибором симпатичних іантисимпатичних портретів.Методика використаннятесту Сонді
Тестовий апарат складається з 48 портретів по вісім у шестисеріях. Кожен з восьми портретів, що складає серію, зображує індивіда, який заодним імпульсивним фактором явно хворий. В серії представлені усі вісімімпульсивних факторів, причому кожному фактору відповідає один портрет. Отже, вцілому тесті імпульсивні фактори представлені на шести фотографіях кожний.
Основне психодіагностичне обстеження ваблень за Сонді складаєтьсяз двох частин. Перша частина полягає у виборі дванадцяти симпатичних ідванадцяти не симпатичних портретів, вона діагностує ті імпульсивні ваблення,які завдяки своїй епізодичній актуальності висуваються на передній планособистості.
Друга частина обстеження полягає у виборі тих 24 портретів, якізалишились невибраними у першому відборі. За результатами другої частинискладається висновок про імпульсивні ваблення тієї частини особистості, якаактуально і неусвідомлювано лишилась на задньому плані.
Літери на схемі профілю означають у закодованому вигляді тіпотреби (фактори), яким відповідає кожен з восьми портретів певної серії, асаме:
H – сексуальна недиференційованість;
S – садизм;
E – епілептоїдні тенденції;
Hy – істеричні прояви;
K – кататонні тенденції;
P – параноїдні тенденції;
D – депресивно-меланхолічні риси;
M – маніакальні прояви.
За теорією Сонді, позитивні вибори свідчатьпро те, що обстежуванийзадоволений данною тенденцією у собі і реалізації потреби заважають лишезовнішні обставини, людина лише чекає зручного моменту для задоволення цієїпотреби.
Негативні вибори говорять про те, що людина не задоволенавідповідною тенденцією, заперечує її прояви в собі, а реалізації даної потребиперешкоджають внутріособистісні заборони.
Фактор h – сексуальна недиференційованість (ерос фактор). Позитивні виборисвідчать про тенденцію до персональної любові і ніжності; негативні – протенденцію до любові до людства, гуманізму.
Фактор s – садизм (фактор мужності або танатос фактор). Позитивні виборисвідчать про такі риси, як мужність, активність, агресивність, садизм;негативні – про протилежні риси – цивилізованість, пасивність, покірливість,готовність до самопожертви.
Фактор e – епілептоїдні тенденції (етос фактор). Позитивні вибори повязаніз такими рисами, як доброта, справедливість, терпимість, готовність допомогтиіншому; негативні – із такими, як збудливість, ревнощі, нетерпимість,ненависть.
Фактор hy – істеричні прояви (фактор моралі). Позитивні вибори свідчать протакі якості, як демонстративність, прагнення справити враження на навколишніх,артистизм; негативні вибори – про скромність, моральну цензуру, схильність дофантазування.
Фактор k – кататонні прояви (матеріальний фактор Я). Позитивні вибориозначають присутність таких особистісних якостей, як егоцентризм, педантизм,нарцисизм, образливість; негативні вибори – про самовідречення, витіснення,індивідуально-деструктивні тенденції.
Фактор р – параноїдні тенденції (духовний фактор Я). Позитивнівибори свідчать про прагнення до лідерства, суперництва, завищену самооцінку;негативні про занижену самооцінку, заздрість, обережність, підозрілість.
Фактор d – депресивно-меланхолічні риси (фактор вірність – невірність).Позитивні вибори означають комунікабельність, активність, невірність; негативні– про песимізм, вірність, самовідречення, інтроверсію.
Фактор m – маніакальні прояви (фактор ваблення до контактів). Позитивнівибори підтверджують наявність прагнення до насолоди, веселощів, знаходження угрупі; негативні вибори свідчать про тенденції до самотності,самостійність, незалежність.
Загальна математична обробка результатів дослідження проводилася звикористанням методів математичної статистики. Підраховувалася середняарифметична варіаційного ряду і вірогідність відмінностей між середнімивеличинами за допомогою критерію Ст’юдента. Критерій Ст’юдента є параметричнимі дозволяє прямо оцінити розходження в середніх, отриманих у двох вибірках,причому мінімальна вибірка повинна складатися з 5 чоловік. Різниця міжпоказниками приймалася за статистичне достовірну при р
3. Дослідження особливостей проявів професійної деформації упрацівників пенітенціарної системи різних підрозділів та з різним стажем роботи
3.1 Особливості проявів професійної деформації упрацівників в залежності від умов професійної діяльності
Для аналізу впливу на процес формування та розвиткупрофесійної деформації працівників пенітенціарної системи в різних умовахпрофесійної діяльності було проведено дослідження, для участі в якому в булозапрошено працівників, службова діяльність яких суттєво відрізняється. Це працівникиОлексіївської виправно-трудової колонії №25 та Виправано-трудової колонії №42 м.Харкова, а саме-начальницький склад колонії, офіцерський склад чергових варт тарядовий і сержантський склад чергових варт.
Після обробки даних, отриманих за методикою Ямпольського, миодержали такі результати (Табл. 3.1.).
Аналізуючи отримані результати ми бачимо, що серед рядового ісержантського складу чергових варт найбільший показник має фактор «розторможеності»,який визначає ступінь стриманості соціалізованості поводження. Високі показникиза цією шкалою свідчать про наявність у цих працівників розкутості, відсутностісоціальної конформності, поганий самоконтроль, імпульсивність, прагнення догострих афективних переживань.
Таблиця 3.1. Середні показники за методикою Ямпольськогоу працівників різних підрозділівНазва шкали Підрозділ пенітенціарної системи РтаССЧВ ОСЧВ НС 1. Шкала брехні 29,48 17,77 22.00 2. Невротизм 2,59±1,9 3,96 ±2,29 3,62 ±2,78 3. Психотизм 5,23±2,02 8,04±2,61 6,33±1,59 4. Депресія 5,00±1,79 5,52±2,29 5,62±2.01 5. Совіснісь 5,00±2,34 3,66±1,84 4,76± 2,44 6. Розторможеність 7,57±1,78 7,77 ±1,15 8,24± 1,44 7. Активність 6,43±2,73 6,70±2,69 6,47 ±2,78 8. Боязливість 3,51±2,46 3,33± 2,72 3,24±2,68 9. Комунікативність 7,53±2,67 7,96±2,60 7,95±2,14 10. Естетична вразливість 4,81±2,96 4,96± 3,45 6,71± 3,05 11. Жіночність 5,15±2,32 4,26± 2,49 5,43 ±2,53 12. Психічна неврівноваженість 3,26± 1,55 4,00 ±2,08 3,86 ±1,75 13. Асоціальність 5,46±1,82 6,55±1,62 6,28±1,42 14. Екстраверсія 7,47±2,29 7,70± 2,33 8,48±3,08 15. Сенситивність 4,17±2,12 3,96± 2,59 12,95± 8,69
Другу позицію займає шкала «комунікативності», яка спрямована навимір широти й інтенсивності спілкування. Високі показники за цією шкалоюговорять про яскравість емоційних проявів, природність і невимушеністьповодження, готовність до співробітництва.
Високі показники за цими шкалами серед рядового та сержантськогоскладу чергових варт пояснюються тим, що саме їхня специфіка умов служби полягає втому, що ці працівники знаходяться в постійному оточенні людей. Тому це іпризводить до того, що вони є більш комунікативними, відкритими для контактів,екстравертованими особистостями.
Найменша кількість балів серед працівників рядового та сержантськогоскладу чергових варт була набрана за шкалою «невротизма», яка призначена для вимірурівня невротизації. Низькі показники за цією шкалою у представників рядового тасержантського складу чергових варт говорять про спокій, емоційну зрілість, об’єктивністьв оцінці себе й інших людей, сталість у планах і прихильностях, загальнакартина самовідчуття характеризується відчуттям сили, бадьорості, здоров’я.
Серед офіцерського складу чергових найбільш вираженим для даної групи єфактор «психотизму». Він призначається для виміру ступеня психічноїадекватності особистості. Високий показник за даною шкалою говорить пронаявність у працівників реакцій аутізму, відособленості, ексцентричності. А такяк у офіцерськогоскладу чергових низькі показники за шкалою невротизму, то це говорить проенергійність, крайній суб’єктивізм, агресивність, безцеремонність.
Низькі показники для офіцерського складу чергових має шкала «боязливості»,яка призначена для виміру незручності, скутості в інтерособистісних відносинах.Показники за цією шкалою говорять про сміливість, рішучість, схильність доризику, швидкість рішень та їхнє виконання, навіть, при зіткненні з незначнимиобставинами. Такі особливості поведінки працівників офіцерського складучергових можутьбути одними з проявів професійної деформації, а це явище знову ж такивизначається специфікою умов трудової діяльності. Низькі показники упредставників даного підрозділу має шкала «совісності» та «сензитивності». Цеговорить про зрілість, врівноваженість, розсудливість, абстрактний типмислення. Таки показники особистісних факторів можна пояснити тим, що одним знаслідків трудової діяльності є професійна деформація, яка є сама по собіпристосовуючим, адаптаційним механізмом. І якщо працівники офіцерськогоскладу чергових будуть мати невідповідні показники по шкалам, то це призведе додеструкції особистісних механізмів цих працівників.
Серед працівників начальницького складу колонії найбільшвираженими за кількістю балів є шкали екстраверсії та розторможеності. Високі показники за цієюшкалою говорять про труднощі в контактах, замкнутість, прагнення до діяльностіне пов’язаної з широким спілкуванням, швидку дезорганізацію в ситуаціяхвимушеного спілкування. У той же час працівники цього підрозділу мають поганийсамоконтроль, є імпульсивними, що пов’язано з недостатньою соціалізацією.
Низькі показники мають працівники начальницького складуколонії зашкалою невротизму та психічної неврівноваженості. Ці показники говорять провідсутність внутрішньої напруженості, задоволеністю собою і своїми успіхами,готовність відповідати соціальним нормам та вимогам. Низькі показники за цієюшкалою у працівників цього підрозділу говорять про сміливість, рішучість,схильність до ризику, незалежності у колективі. Такі поведінкові реакції дляних не є характерними.
Зарезультатами таблиці 3.1., використовуючи коефіцієт виявленнястатистично-значимих розбіжностей Стьюдента, були отримані такі показники.
Зашкалою невротизму між рядовим та сержантським складом чергових варт та офіцерськимскладом розбіжності сягають р≤0,05.
Зашкалою психотизму між працівниками колонії були отримані розбіжності здостовірністю р≤0,05.
Зашкалою совісності між рядовим та сержантським складом чергових варт таофіцерським складом розбіжності сягають р≤0,05.
Зашкалою естетичної вразливості між рядовим та сержантським складом чергових вартта начальницьким складом розбіжності сягають р≤0,05.
Зашкалою асоціальності між працівниками колонії достовірність розбіжностей сягаєр≤0,05.
Зашкалою сенситивності між працівниками колонії розбіжності досягли рівня р≤0,05.
Завсіма іншими шкалами розбіжності не досягли рівня статистичної значимості.
Аналізуючидані методики «Особистісного диференціалу» були отримані наступні результати,які представлені в таблиці 3.2.
Таблиця 3.2 Вираженість факторів особистісної спрямованості упрацівників різних підрозділівНазва підрозділу Оцінка Сила Активність Успішність в роботі Рядовий та сержантський склад чергових варт 6,06±2,34 3,14±1,25 4,10±1,94 1,27±0,53 Офіцерський склад чергових варт 5,48±1,88 3,33±2,70 3,52±1,28 1,03±0,34 Начальницький склад колонії 7,09±1,98 2,71±1,52 3,16±1,17 1,10±0,30
Аналізуючи дані таблиці 3.2 ми отримали такі результати: упрацівників колонії найбільш вираженим є «Фактор оцінки» (О), представлений у начальницькогоскладу. Цеговорить про те, що працівники цього підрозділу в повному обсязі задоволенісобою, сприймають себе як соціально-позитивну особистість.
Низькі показники за «Фактором оцінки» мають працівники колонії – офіцери чергових варт. Це пояснюється тим, щовони не задоволені власною поведінкою, рівнем досягнень, властивостямиособистості, критичним ставленням особистості до самої себе.
За «Фактором сили» (С) найбільший показник мають офіцери черговихварт. Цесвідчить про впевненість працівників в собі, їх незалежність, схильністьрозраховувати на власні сили у важких ситуаціях. Низькі показники за даноюшкалою має начальницький склад колонії. Це говорить про їх недостатній самоконтроль,нездатність триматись прийнятої лінії поведінки, залежність від зовнішніхобставин і оцінок.
За «Фактором активності» (А) найбільший показник мають рядовий тасержантський склад чергових варт. Високі позитивні значення за даною шкалоювказують на високу активність, комунікативність та імпульсивність особистості.Низькі показники має начальницький склад колонії, це говорить про спокійність,інтровертованість особистості.
За «Фактором успішності в роботі» найбільш високі показники мають рядовий тасержантський склад чергових варт, найменш успішними є начальницький склад колонії. Це можна пояснити тим,що всі ці фактори пов’язані між собою, і якщо начальницький склад за «фактором сили» маютьнизький самоконтроль, невпевненість у собі, а за «фактором активності» єінтровертованими, пасивними особистостями зі спокійними емоційними реакціями,то звісно, що працівники з такими поведінковими реакціями не можуть бутиуспішними у роботі.
Зарезультатами таблиці 3.2, використовуючи коефіцієнт виявленнястатистично-значимих розбіжностей Стьюдента між працівниками колонії, були отриманітакі показники.
За шкалою«Оцінки» між офіцерським складом чергових варт та начальницьким складом колоніївони досягли рівня р≤0,05.
Зашкалою «Активності» між рядовим та сержантським складом чергових варт та начальницькимскладом колонії статистично-значимі розбіжності досягли рівня р≤0,05.
Заіншими шкалами розбіжності не досягли рівня статистичної значимості.
Для дослідження індивідуально-варіабельних механізмівуподобань і механізмів «Я» працівників колонії була проведена методикапортретних виборів Сонді.
Результати за даною методикою представлені в таблиці 3.3.
Аналізуючи дані за методикою Сонді були отримані такі результати:у рядовогота сержантського складу чергових варт найбільш вираженим є фактор маніакальних проявів,який означає наявність у цих працівників прагнень до задоволення, веселощів,знаходження в групі, гедонізму, імпресивності. Також вираженим є факторсексуальної недиференційованості. Позитивні виборі за цим фактором у рядового тасержантського складом чергових варт свідчать про тенденцію до персональної любові та ніжності.Найбільш вираженим, за негативними виборами, у досліджуваних є фактордепресивно-меланхолічних рис, який говорить про комунікабельність та активністьпрацівників.
За негативними виборами найбільш вираженим є фактор сексуальноїнедиференційованості.
У офіцерського складу чергових варт вище згадані фактори виражені в тій жемірі. Найбільш вираженим за негативними виборами у офіцерів чергових варт є фактор сексуальноїнедиференційованості, який свідчить про тенденції працівників до гуманізму –любові до людства.
Таблиця 3.3. Середні показникифакторів-потреб за методикою Сонді у працівників колоніїНазва шкали РтаССЧВ ОСЧВ НС Сексуальна недиференційованість (Н)
2,23 ± 1,07
– 0,89 ± 0,86
1,85 ± 1,00
– 0,62 ± 0,68
2,05 ± 0,91
-0,95 ± 0,87 Садизм (S)
1,23 ± 0,95
– 1,40 ± 1,06
1,44 ± 0,97
– 2,07 ± 1,30
1,52 ± 0,74
– 1,57 ± 0,78 Епілептоїдні тенденції (Е)
1,10 ±1,12
– 1,51 ± 0,86
1,26 ± 1,06
– 1,48 ± 0,75
1,0 ± 0,87
– 1,43 ± 1,02 Істеричні прояви (hy)
1,30 ± 0,88
– 1,87 ± 0,89
1,48 ± 0,89
– 2,14 ± 0,95
1,76 ± 1,99
– 1,38 ± 1,03 Ката тонні тенденції (К)
1,04 ± 0,75
– 1,72 ± 0,81
0,92 ± 0,68
– 1,88 ± 0,97
1,09 ± 1,10
– 1,86 ± 0,99 Параноїдні тенденції (Р)
1,64 ± 1,09
– 0,91 ± 0,74
1,33 ± 1,04
– 0,96 ± 0,85
1,34 ± 1,06
– 1,0 ± 0,95 Депресивно-меланхолічні риси (D)
0,68 ± 0,648
– 2,34 ± 1,16
0,66 ± 0,728
– 1,55 ± 0,97
1,09 ± 0,73
– 1,57 ± 0,78 Маніакальні прояви (М)
2,38 ± 1,27
– 1,21 ± 1,0
2,55 ± 1,27
– 1,22 ± 0,97
2,24 ± 1,07
– 1,14 ± 1,09
Серед начальницького складу найбільш вираженим є факторсексуальної не диференційованості.
Таким чином, в результаті аналізу даних таблиці 3.3 можна зробититакий висновок: серед працівників колонії (рядовий та сержантський складчергових варт) найбільш вираженим є фактор сексуальної не диференційованості,позитивні вибори якого свідчать про тенденції працівників посиленої уваги досебе, нарцисизму. Фактор садизму найбільш виражений у начальницького складуколонії він свідчить про такі риси характеру працівників як мужність, активність,агресивність. Факторепілептоїдних тенденцій найбільш виражений у офіцерів чергових варт він говорить про такіриси, як доброта, справедливість, терпимість. Кататонні тенденції найбільшвиражені у начальницького складу колонії, вони свідчать про наявність у досліджуванихтаких особистісних якостей, як егоцентризм, нарцисизм, образливість. Факторпараноїдних тенденцій найбільш виражений у рядового та сержантськогоскладу чергових варт, це говорить про наявність прагнення до лідерства, суперництва,завищену самооцінку, зверхність. Фактор депресивно-меланхолічних рис найбільшвиражений у начальницького складу колонії, він означає наявність у працівниківцього підрозділу таких рис характеру, як комунікабельність, активність. Факторманіакальних проявів найбільш вираженим є у офіцерського складучергових варт.Він свідчить про наявність прагнень знаходження у групі, імпресивність.
Зарезультатами таблиці 3.3, використовуючи коефіцієнт виявленнястатистично-достовірних розбіжностей Стьюдента були отримані наступніпоказники.
Зашкалою депресивно-меланхолічних рис між рядовим та сержантським складомчергових варт та офіцерським складом були отримані розбіжності з достовірністюр≤0,05. Між працівниками офіцерським складом чергових варт таначальницьким складом колонії розбіжності досягли рівня р≤0,05.
Завсіма іншими шкалами між працівниками колонії розбіжності не досягли рівнястатистичної значимості.
3.2Особливості проявів професійної деформації у працівників колонії з різнимстажем роботи
Дані,отримані за методикою Ямпольського для працівників з різним стажем роботи в пенітенціарнійсистемі, представлені в таблиці 3.4.
Таблиця3.4. Середні показники за методикоюЯмпольського у працівників з різним стажем роботи в пенітенціарній системіНазва шкали Стаж роботи в пенітенціарній системі До 5 років 5–10 років 10–15 років Більш 15 років 1. Шкала брехні 24,42 23,83 27,08 28,8 2. Невротизм 3,41±2,96 3,18±2,27 3,25±2,52 2,44±2,07 3. Психотизм 6,43±2,23 5,49±1,89 5,58±2,1 11,55±6,29 4. Депресія 4,71±2,47 5,01±1,99 5,67±2,18 5,77±2,76 5. Совісність 5,0±2,41 4,16±2,08 4,50±2,69 58,44±2,67 6. Розторможеність 7,51±2,42 7,42±1,62 7,50±1,61 6,88±0,87 7. Активність 6,14±1,92 5,45±2,40 7,00±2,70 4,22±1,34 8. Боязливість 4,86±3,52 3,19±2,51 3,75±2,82 2,44±1,56 9. Комунікативність 4,57±2,09 7,06±2,75 8,42±2,82 9,0±4,24 10. Естетична вразливість 4,0±2,94 5,01±2,87 6,58±3,25 4,11±2,45 11. Жіночність 5,14±2,10 4,66±2,42 3,92±2,03 5,0±2,77 12. Психічна неврівноваженість 3,86±1,65 3,57±1,82 5,58±2,74 2,88±1,55 13. Асоціальність 5,57±2,07 5,76±1,84 6,0±1,47 4,88±2,06 14. Екстраверсія 6,14±2,61 7,10±2,31 8,0±2,61 8,88±1,22 15. Сензитивність 4,29±2,19 3,94±2,34 4,83±2,74 2,44±2,07
Аналізуючи результати таблиці 3.4 ми бачимо наступну картину. Упрацівників зі стажем роботи до 5 років найбільш характерною є шкаларозторможеності та екстраверсії, тобто у працівників пенітенціарної системи зі стажем роботи до 5років найбільш притаманні такі риси, як розкутість, говіркість, відсутністьсоціальної конформності. За шкалою розторможеності – труднощі в контактах,замкнутість, прагнення до діяльності не пов’язаної з широким спілкуванням.Низькі показники у працівників колонії зі стажем роботи до 5 років має факторневротизму та психічної неврівноваженості. Це говорить про наявність упрацівників емоційної зрілості, спокою, сталості у планах. Низькі показники зафактором психічної неврівноваженості свідчать про відсутність внутрішньоїнапруженості, задоволеності собою та своїми успіхами, готовність відповідатисоціальним нормам та вимогам.
У працівників колонії зістажем роботи 5–10 років високі показники мають шкали екстраверсії тарозторможеності. Тобто і у працівників зі стажем роботи до 5 років, і упрацівників зі стажем – від 5 до 10 років в однаковій мірі переважають шкалиекстраверсії та розторможеності. Це говорить про імпульсивність, прагнення догострих переживань, замкнутість. Низькі показники у даній групі має шкаланевротизму, це свідчить про спокій, емоційну зрілість, об’єктивність в оцінцісебе та інших людей, за шкалою боязливості – сміливість, рішучість, схильністьдо ризику.
У працівників пенітенціарної системи зістажем роботи від 10 до 15 років найбільш вираженими є шкали екстраверсії такомунікативності. Високі показники за цим фактором говорять про багатство таяскравість емоційних проявів, готовність до співробітництва. Вираженість шкалиекстраверсії свідчить про труднощі в контактах, замкнутість, хоча це іпротирічить шкалі комунікативності.
Найменш вираженою є шкала жіночності, показники по ній свідчать просміливість, схильність до самоствердження, до швидких і рішучих дій без їх достатньогообґрунтування.
У працівників пенітенціарної системи зі стажем роботи більше15 років найбільш характерним є фактор психотизму та екстраверсії. Показники зашкалою психотизму свідчать про такі риси у працівників колонії, як аутизм,відособленість. У сполученні з низьким невротизмом вони виражаються у виглядіагресивності, безцеремонності, суб’єктивізму. Високі показники за шкалоюекстраверсії говорять про замкнутість, прагнення до діяльності непов’язаної зшироким спілкуванням.
Найменш вираженим є фактори комунікативності, сензитивності таневротизму. Низькі показники за цими шкалами говорять про наявність упрацівників тверезого та реалістичного мислення, тенденцій керуватись лишереально відчутними цілями. У спілкуванні фактор комунікативності проявляється у формальності міжособистісних відносин, уникненні близькості, холодності поведінкових реакцій.
Зарезультатами таблиці 3.4, використовуючи коефіцієнт виявлення статистично-значимихрозбіжностей Стьюдента були отримані такі показники.
Зашкалою психотизму між працівниками всіх стадій стажу роботи достовірністьрозбіжностей сягає р≤0,05.
Зашкалою активності між працівниками зі стажем роботи до 5 років та більше 15років статистична значимість розбіжностей досяє рівня р≤0,05, міжпрацівниками зі стажем роботи 10–15 років та більше 15 років розбіжностісягають р≤0,05.
Зашкалою комунікативності між працівниками всіх стадій стажу роботи достовірністьрозбіжностей сягає р≤0,05.
Зашкалою психічної неврівноваженості між працівниками всіх стадій стажу роботидостовірність розбіжностей сягає р≤0,05.
Зашкалою асоціальності між працівниками зі стажем роботи 10–15 років та більш 15років достовірність розбіжностей сягає р≤0,05.
Зашкалою сензитивності між працівниками колонії зі стажем роботи 5–10 років, 10–15років та більш 15 років статистична значимість розбіжностей сягає р≤0,05.
Заіншими шкалами розбіжності не досягли рівня статистично значимих.
Такимчином, аналізуючи результати таблиці 3.4 можна зробити такий висновок: зтривалістю служби в пенітенціарній системі та збільшенням стажу роботи упрацівників просліджується така тенденція – значно зменшується і звужуєтьсяспектр таких професійно важливих якостей особистості, як загальна активністьпрацівників, їхня коммунікативність, збільшується кількість невротичних та депресивнихпроявів.
Провівшиметодику «Особистісного диференціалу» серед працівників колонії за стажемроботи в пенітенціарній системі були отриманірезультати, які представлені в таблиці 3.5.
Таблиця 3.5. Вираженість факторів особистісноїспрямованості працівників з різним стажем роботиСтаж роботи Оцінка Сила Активність Успішність в роботі до 5 років 5,71±3,40 2,0±3,69 5,36±1,98 0,86±0,38 5–10 років 6,60±2,56 3,20±1,87 5,02±1,54 1,12±0,46 10–15 років 7,15±1,28 2,85±1,28 4,76±1,87 1,23±0,43 більше 15 років 7,12±1,05 3,25±0,89 3,27±1,47 1,14±0,12
«Фактор оцінки» найбільш виражений у працівників колонії зі стажем роботи 10–15років. Це свідчить про те, що працівники з таким стажем адекватно обстановціоцінюють себе свої сили та можливості, вони є носіями соціально-позитивнихякостей особистості. Низькі показники за даним фактором мають працівники колонії зі стажем роботи до 5років це вказує на незадоволеність їх собою, своєю поведінкою, на недостатнійрівень сприйняття самих себе.
За «Фактором сили» найбільш високі показники мають працівники колонії зі стажем роботи більше15 років. Це свідчить про наявність впевненості, незалежності, схильностірозраховувати на свої сили. Низькі показники за даним фактором мають працівникизі стажем служби до 5 років. Це говорить про залежність їх від обставин,недостатній самоконтроль.
За «Фактором активності» найвищі показники мають працівники колонії зі стажем роботи до 5років. Це свідчить про наявність у них високої активності, імпульсивності,високого рівня спілкування. Низькі показники за даним фактором мають працівникиколонії зі стажем роботи більш15 років. Це є свідченням того, що працівники з таким стажем роботи єспокійними з низьким рівнем активності, пасивними інтровертованимиособистостями.
За «Фактором успішності в роботі» найбільш успішними є працівники колонії зі стажем роботи 10–15років, найменш успішними – зі стажем роботи до 5 років.
Таким чином, з вище сказаного можна зробити висновок, що з ростомстажу роботи в пенітенціарній системі зменшується активність працівників, що є одниміз проявів професійної деформації. За даними наукових досліджень різних авторівпростежується тенденція росту показників по даним факторам зі збільшенням стажуроботи, тобто працівник у якого стаж роботи в пенітенціарній системі досягає 10–15 років єнайбільш соціально-адаптованим з високим рівнем ефективності роботи, ніжпрацівник колонії зі стажем роботи до 5 років. Отже період 10–15 років є найбільшсприятливим часом для самореалізації та самоактуалізації особистості.
Аналізуючи результати таблиці 3.5 та використовуючикоефіцієнт статистично-значимих розбіжностей Стьюдента були отримані результати.
Зашкалою «Активності» у працівників зі стажем до 5 років та у працівниківзістажем більше 15 років статистично-значимі розбіжності досягли рівня р≤0,05.
Зашкалою «Успішності в роботі» між працівниками зі стажем до 5 років тапрацівниками зі стажем роботи 10–15 років були отримані розбіжності здостовірністю р≤0,05.
Завсіма іншими шкалами та працівниками з іншим стажем роботи розбіжності недосягли рівня статистичної значимості.
Зарезультатами методики портретних виборів Сонді працівників пенітенціарноїсистеми з різним стажем роботи, спостерігаємо наступну тенденцію, якапредставлена у табдиці 3.6.
Таблиця3.6. Середні значенняфакторів-потреб за методикою Сонді у працівників колонії з різним стажем роботиСтаж роботи працівників колонії Назва шкали До 5 років 5–10 років 10–15 років 15 років і більше Н
1,57 ±, 97
– 1,28 ± 0,76
2,06 ± 1,04
– 0,85 ± 0,83
2,15 ± 1,06
– 0,62 ± 0,65
1,87 ± 0,84
-0,75 ± 0,70 S
1,14 ± 0,38
– 1,71 ± 1,10
1,45 ± 0,92
– 2,03 ± 1,1
2,0 ± 0,82
– 2,38 ± 1,38
1,75 ± 0,88
– 2,25 ± 1,03 Е
0,86 ± 0,89
– 1,71 ± 1,10
1,22 ±1,14
– 1,68 ± 0,9
1,08 ± 0,76
– 1,38 ± 1,04
1,25 ± 0,88
– 1,25 ± 0,46 hy
2,29 ± 1,38
-1,71 ± 0,95
1,49 ± 0,84
– 1,85 ± 0,89
1,15 ± 0,98
– 2,0 ± 1,0
1,25 ± 0,76
– 1,75 ± 1,03 К
1,29 ± 0,48
– 2,0 ± 0,58
1,0 ± 0,88
– 1,72 ± 0,97
0,77 ± 0,47
– 1,77 ± 0,83
1,13 ± 0,38
– 2,13 ± 0,85 Р
2,14 ± 0,89
– 1,29 ± 1,25
1,61 ± 1,1
– 0,94 ± 0,87
1,0 ± 0,82
– 0,23 ± 0,83
1,63 ± 1,19
– 1,0 ± 3,50 D
0,57 ± 0,78
– 0,86 ± 0,89
0,74 ± 0,67
– 1,72 ± 1,22
0,85 ± 1,21
– 1,69 ± 1,03
1,0 ± 1,0
– 1,38 ± 0,74 М
2,14 ± 1,21
– 2,0 ± 1,29
2,53 ± 1,20
– 1,4 ± 1,07
2,92 ±1,75
– 0,92 ± 0,86
2,63 ± 1,19
– 1,5 ± 0,76
Аналізуючи дані таблиці 3.6, ми отримали наступні результати: упрацівників колонії зі стажем роботи до 5 років найбільш вираженим є факторістеричних проявів. Показники за даним фактором свідчать про такі якостідосліджуваних, як демонстративність, артистизм, прагнення справити враження наоточуючих. Найбільш вираженим за негативними виборами є фактор кататоннихпроявів. Такі показники свідчать про наявність тенденції витіснення,самовідречення, прагнення пристосуватися до колективу, індивідуально-деструктивнітенденції працівників. Також найменш вираженим є фактор маніакальних проявів.Показники за цією шкалою свідчать про тенденції до самотності, самостійності,незалежності. Кількісні показники за цими факторами, говорять про те, що даніриси особистості не характерні для працівників колонії зі стажем роботи до 5років.
Серед працівників підрозділів колонії зі стажем роботи 5–10років найбільш вираженим є фактор маніакальних проявів, це підтверджуєпрагнення працівників знаходитись у колективі. Найбільш вираженим за негативними виборамиє фактор садизму, це говорить про те, що досліджувані з даним стажем роботи незадоволені даною потребою, заперечують її прояви в собі. Негативні вибори зацим фактором свідчать про цивілізованість, пасивність, готовність працівниківдо самопожертви.
У працівників пенітенціарної системи зі стажем роботи 10–15років спостерігаються більш високі кількісні показники за фактором маніакальнихпроявів, що пояснює прагнення досліджуваних до задоволення та зайняття певногомісця в колективі. В даній групі фактор садизму виражений на тому ж рівні, що і упрацівників зі стажем роботи 5–10 років.
У підрозділах пенітенціарної системи серед працівників зістажем роботи більше 15 років, домінуючим є фактор маніакальних проявів. У всіхвище згаданих групах даний фактор за кількісними показниками переважає інші, цеговорить про те, що працівники колонії незалежно від стажу роботи в однаковій мірізадовольняють потреби, що підтверджує прагнення особистості до суспільноїзначимості, самоактуалізації, що досягається за рахунок соціалізації таадаптації працівника в пенітенціарній системі.
За негативними виборами у працівників зі стажем роботи більше 15років найбільш вираженим є фактор садизму. Це говорить про те, що у працівниківвсіх досліджуваних підрозділів пенітенціарної системи показники за цимфактором є домінуючими над іншими шкалами. Слід зазначити, що фактор садизму єнайбільш вираженим вже у працівників зі стажем роботи до 5 років. Такатенденція ще раз підтверджує, що садизм є одним з проявів професійноїдеформації у працівників колонії.
Зарезультами таблиці 3.6, використовуючи метод математичної обробки даних(коефіцієнт Стьюдента) були отримані такі показники.
Зафактором садизму між працівниками колонії зі стажем роботи до 5 років та 5–10років розбіжності досягли рівня р≤0,01. Достовірність розбіжностей зацією шкалою у працівників зі стажем роботи 5–10 років та працівників зі стажемроботи 10–15 років розбіжності досягли рівня р≤0,05. Між працівниками зістажем до 5 років та працівниками зі стажем роботи 10–15 років статистичназначимість розбіжностей досягла рівня р≤0,05, між працівниками зі стажемдо 5 років та більше 15 років розбіжності досягли рівня р≤0,05.
Зафактором істеричних проявів між працівниками зі стажем роботи до 5 років та 10–15років статистична значимість розбіжностей досягла рівня р≤0,05.
Зафактором кататоних тенденцій між працівниками зі стажем роботи до 5 років та 10–15років розбіжності досягли рівня р≤0,05.
Зафактором параноїдних тенденцій між працівниками зі стажем роботи до 5 років та10–15 років були отримані статистичні розбіжності з достовірністю р≤0,05.
Зафактором параноїдних тенденцій між працівниками зі стажем 5–10 років та 10–15років статистична значимість розбіжностей досягла рівня р≤0,05.
Такимчином, з всього вище сказаного можна зробити такий висновок: найбільшувираженість факторів за кількісними показниками мають працівники стаж роботияких досягає 10 років і більше. Якщо припустити, що ці особистісні фактори єпроявами професійної деформації, то спираючись на результати таблиць можнасказати, що дані фактори не залежать від специфіки підрозділу пенітенціарноїсистеми, але залежать від стажу роботи. Аналізуючи результати таблиць, можнапобачити тенденцію зросту кількісних показників за факторами сексуальноїнедиференційованості та садизму, епілептоїдних, депресивно-меланхолічних іманіакальних проявів, починаючи з першого року та до 10 років служби в колонії.Тобто до 10 років служби в підрозділах пенітенціарної системи у досліджуванихспостерігається процес адаптації працівників, що супроводжується формуванняміншого профілю особистості, який є найбільш оптимальним для даних умов службита дозволяє працівникові більш ефективно виконувати свої функціональні тапрофесійні обов’язки.
Отже,проведене нами дослідження дозволило зробити такі висновки:
Особливостіпроявів професійної деформації більше проявляються у працівників колонії зрізним стажем роботи, ніж у працівників в залежності від умов професійноїдіяльності. Це підтверджується статистичною значимістю розбіжностей міждосліджуваними групами.
Результатиметодик Ямпольського та Сонді довели, що рядовий та начальницький склад є меншневротизованими, врівноваженими, емоційно-зрілими особистостями. Офіцерськомускладу чергових варт більш притаманий профіль особистості з аутистичнимирисами, досліджувані цієї групи є неврівноваженими, з нестійкою емоційноюсферою людьми. Начальницький склад частіше відчуває труднощі в контактах,прагнуть до діяльності не пов’язаної з широким колом спілкування, для ниххарактерні садистичні тенденції.
Результатиметодики «Особистісного диференціалу» довели, що у рядового та сержантськогоскладу чергових варт найбільш вираженим є фактор «Активності», за шкалами «Оцінки»та «Сили» – середні показники. Офіцерського складу чергових варт – найбільшіпоказники має фактор «Сили», середні – «Активність», низькі – «Оцінка».Начальницький склад – найбільш вираженим є фактор «Оцінки», найменш – «Активність»,«Сила».
Упрацівників пенітенціарної системи з різним стажем роботи за методикамиЯмпольського та Сонді спостерігається така тенденція: працівники колонії зістажем роботи до 5 років є більш комунікативними, емоційними особистостям, якізадоволені собою та прагнуть знаходитися у колективі. Із збільшенням стажуроботи (10–15 років) спостерігається тенденція готовності до співробітництва,схильності до самоствердження. Працівники стаж роботи яких сягає 15 та більшероків є аутистичними, агресивними особистостями, у яких переважає тверезе тареалістичне мислення. Якщо враховувати. що особистісні фактори за методикою «Особистісногодиференціалу» є факторами, які характеризують прояви професійної деформації, тоза результатами даної методики можна побачити таку тенденцію: зі збільшеннямстажу роботи в колоніїспостерігається зріст фактору «Оцінки», «Сили» тазменшення вираженості за фактором «Активності».
Висновки
психологічний особистісний професійнийдеформація
1. Професійний і особистісний розвиток певним чином співвідносятьсяміж собою. Характеристики особистості можуть в тій або іншій мірі обумовитипрофесійне становлення фахівця. В свою чергу виконання професійної діяльностівикликає певні особові зміни. Можливим варіантом змін особистості в процесіпрофесійної діяльності може бути розвиток професійної деформації.
2. Професійна деформація розвивається в результаті взаємноговпливу особливостей службової діяльності і особистісних характеристикспівробітників пенітенціарної системи. Особливості проявів професійноїдеформації більше проявляються у працівників пенітенціарної системи з різним стажемроботи, ніж у працівників в залежності від умов професійної діяльності. Цепідтверджується статистичною значимістю розбіжностей між досліджуванимигрупами.
Результати методик Ямпольського та Сонді довели, що рядовийта сержантський склад чергових варт є менш невротизованими, врівноваженими,емоційно-зрілими особистостями. Офіцерський склад чергових варт більшпритаманий профіль особистості з аутистичними рисами, досліджувані цієї групи єневрівноваженими, з нестійкою емоційною сферою людьми. Начальницький складчастіше відчуває труднощі в контактах, прагнуть до діяльності не пов’язаної зшироким колом спілкування, для них характерні садистичні тенденції.
3. У працівників пенітенціарної системи з різним стажем роботиза методиками Ямпольського та Сонді спостерігається така тенденція: працівники пенітенціарноїсистеми зі стажем роботи до 5 років є більш комунікативними, емоційнимиособистостям, які задоволені собою та прагнуть знаходитися у колективі. Іззбільшенням стажу роботи (10–15 років) спостерігається тенденція готовності доспівробітництва, схильності до самоствердження. Працівники стаж роботи якихсягає 15 та більше років є аутистичними, агресивними особистостями, у якихспостерігається тенденція зросту кількіснихпоказників за факторами сексуальної недиференційованості, епілептоїдних,депресивно-меланхолічних і маніакальних проявів. У цієї же групипереважає тверезе та реалістичне мислення і зменшується активності в роботі.
4. Діагностикапередумов професійної деформації співробітників пенітенціарної системи найбільшефективна в тому випадку, якщо в слід за нею здійснюється комплекснапрофілактика даного явища. Психологічна профілактика професійної деформаціїможе здійснюватися при проведенні із працівниками пенітенціарної системи соціально-психологічних тренінгів.
Списоквикористаної літератури
1. Айламазьян А.М., Лебедева М.М. Деловыеигры и их использование в психологическом исследовании. // Вопросыпсихологии. – 1983. – №2. – С 143–150.
2. Александров Ю.В. Профессиональнаядеформация, проявляющаяся у сотрудников органов внутренних дел, и пути еепреодоления. // Актуальные проблемы нравственного воспитания слушателейвысших учебных заведений и практических работников ОВД. – Киев: КВШ МВД СССР,1979. – С 56–64.
3. Ананьев А.М., Мельничук А.В. Эмоционально-волеваярегуляция оперативно-служебной деятельности. // Ахмеров Р.А. Биографическиекризисы личности. – Автореф. дисс. … канд. псих. наук. – М., 1994. – 19 с.
4. Анастази А.,Урбина С. Психологическое тестирование. – СПб.: Питер, 2001. – 688 с.
5. Андреев Н.В. Психологическиеособенности личности и коллектива сотрудников отряда милиции особогоназначения. / Автореф. дисс. канд псих. наук. – М., 1991. – 21 с.
6. Андреев Н.В. Психологическоеобеспечение деятельности сотрудников ОВД в экстремальных условиях. – М.:Академия МВД России, 1997. – С 21–26.
7. Андросюк В.П.,Козмиренко Л.Н., Медведев В.С. Профессиональная психология вОВД. – Киев, 1995. – 111 с.
8. Асеев В.Г. Мотивацияповедения и формирования личности. – М., 1976. – 158 с.
9. Асеев В.Г. Структурныехарактеристики мотивационной системы личности. // Психологические проблемысоциальной регуляции поведения. – М., 1976. – С 36–38.
10. Бандурка О.М. Організаціядіяльності ОВС. – Х.: Основа, 1996. – 398 с.
11. Бандурка А.М., Бочарова С.П.,Землянская Е.В. Основы психологии управления. – Харьков: Изд-воУниверситета внутренних дел, 1999. – 528 с.
12. Бандурка О.М.,Бочарова С.П. Юридична психология. – Харків, 2001.
13. Баранов П.П. Стереотипыпрофессионального правосознания работников органов внутренних дел и пути ихпреодоления. // Теоретические и организационно-правовые проблемыприменения наказания. – Уфа: УВШ МВД СССР, 1990. – С 84–89.
14. Баранов М., ВитрукН. Правосознание работников милиции: мифы, деформация, стереотипы // Правои жизнь. – 1992. – №2. – С. 122–128.
15. Барко В.І., Шаповалов О.В. Станпсихологічної готовності молоді до навчання в закладах МВС. // Практичнапсихологія в органах внутрішніх справ: Матеріали респуб. наук.-практ. конф. –К.: РВВ КІВС при УАВС, 1995. – С 19–20.
16. Безносов С.П. Особенностидеятельности сотрудников ОВД // Экспериментальная и прикладная психология.– 1987. – Вып. 12. – 281 с.
17. Безносов С.П. Профессиональнаядеформация и воспитание личности. // Психологическое обеспечение социальногоразвития человека. Межвуз. сборник /Под ред. А.А. Крылова/. – Л.: ЛГУ,1989. – Вып. 13. – С 34–45.
18. Безносов С.П. Профессиональнаядеформация личности (подходы, концепции, методы). // Автореф. дисс. …канд.псих. наук. – СПб., 1997. – 20 с.
19. Берден О. «Драчуны»в полицейской форме: результаты исследования национального института правосудияСША. // Вопросы борьбы с преступностью за рубежом: Реферативный сборник. –ГИЦ МВД РФ, 1996 – Вып. 35. – С 17–19.
20. Березин Ф.Б., Мирошников М.П.,Соколова Е.Д. Методика многостороннего исследования личности(структура, основы интерпретации, некоторые области применения).–М.: Фолиум,1994.–231 с.
21. Бовин Б.Г., Рябов С.А. Профессиональныйотбор сотрудников, работающих в условиях хронической экстремальности (психологическийаспект). // Проблемы профилактики дезадаптации и профессиональнойдеформации у сотрудников органов внутренних дел: Сборник научных трудов. – М.:НИИ МВД России, 1993. – С 38–44.
22. Бодров В.А. Работоспособностьчеловека-оператора и пути ее повышения. // Психологический журнал. – 1987.– №3. – С 43–48.
23. Большаков В.Ю. Психотренинг.Социодинамика, игры, упражнения. – СПб., 1996. – 365 с.
24. Борисова Е.М., Логинова Г.П. Индивидуальностьи профессия. – М.: Знание, 1991. – 265 с.
25. Борисова Е.М. Профессиональноесамоопределение: личностный аспект. – Автореф. дисс. … док. псих. наук. – М.,1995. – 34 с.
26. Буданов А.В. Работас сотрудниками органов внутренних дел по профилактике профессиональнойдеформации. – М.: ГУВД г. Москвы, 1992. – 98 с.
27. Буданов А.В. Психолого-педагогическиепути преодоления профессиональной деформации сотрудников ОВД. – М.: ГУК МВД РФ,1994. – 154 с.
28. Булденко К.А., Лемешко П.М. Улучшениенравственно-психологического климата в органах милиции – важнейшее средствоповышения эффективности их деятельности // Проблемы совершенствованияорганизации и деятельности советской милиции в условиях формирования правовогогосударства: Сб. научн. трудов МВД СССР. Минская высш. Школа. /Под ред. А.Н. Сапогина/.– Минск, 1991. – С 128–132.
29. Васильев В.Л. Юридическаяпсихология. – С. Пб.: Питер, 2000. – 613 с.
30. Вилюнас В.К. Психологическиемеханизмы мотивации человека. – М., 1990. – 263 с.
31. Гинзбург Я.С., Коряк Н.М. Социально-психологическоесопровождение деловой игры. // Игровое моделирование. Методология ипрактика. – Новосибирск: Наука, 1987. – С 61–78.
32. Горлинский И.В. Педагогическаясистема гибкого обучения специалистов в высших учебных заведениях МВД России. –М.: Академия управления МВД России, 1997. – 217 с.
33. Грановская Р.М. Элементыпрактической психологии. – Л.: ЛГУ, 1988. – 311 с.
34. Гранат Н.Л. Деформацияпрофессионального сознания личности работников правоохранительных органов ивозможности ее профилактики. // Проблемы действия права в новыхисторических условиях: Труды Академии МВД РФ. – М.: Академия МВД РФ, 1993. – С30–40.
35. Гук Н.С. Діагностикапсихічних станів співробітників органів виконання покарань. // Науковірозробки академії – вдосконаленню практичної діяльності та підготовки кадріворганів внутрішніх справ. – К., 1994. – С 75–80.
36. Дебольский М.Г. Проведениесоциально-психологических тренингов в уголовно-исправительной системе. – М:Академия МВД РФ, 1996. – 216 с.
37. Еникеев М.И. Юридическаяпсихология. – М.: Изд-кая группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 517 с.
38. Зеер Э.Ф.,Сыманюк Э.Э. Кризисы профессионального становления личности. //Психологический журнал. – 1997. – Т. 18, №6. – С 35–44.
39. Зиглер Д., Хьелл Л.Теории личности. – СПб.: Питер, 1997. – 608 с.
40. Зинченко В.П.,Мунипов С.Н., Рубахин В.Ф. Психологические вопросы эффективностии качества труда. // Психологический журнал. – 1984. – №2.
41. Зотов В.М. Спеціальнізасоби психологічної реабілітації працівника ОВС України. // ВісникУніверситету внутрішніх справ. – 1999. – №8. – С 217–220.
42. Иванова Е.М. Психотехнологияизучения человека в трудовой деятельности. – М., 1995. – 239
43. Ильин Е.П. Стилидеятельности: новые подходы и аспекты. // Психологический журнал. – 1988. –№6. – С 31–39.
44. Кин Е.В. Профессиональнаядеформация сотрудников ОВД, пути и средства ее профилактики и устранения. // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – №8.– С 164–167.
45. Климов Е.А. Человеки профессия. – Л.: Лениздат, 1977. – 296
46. Лазарева В.А. Психологияследователя и вопросы профессиональной деформации // Реализация уголовнойответственности. – Куйбышев: Изд-во Куйбышевского ун-та, 1987. – С 146–154.
47. Лефтеров В.О., Тимченко О.В.Психологічні детермінанти загибелі та поранень працівників органів внутрішніхсправ. – Донецьк: ДІВС МВС України, 2002. – 324 с.
48. Макаренко П.В.Психологічна адаптація працівників ОВС до професійної діяльності. //Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – №8. – С 162–164.
49. Маркова А.К. Психологияпрофессионализма. – М., 1996. – 310 с.
50. Мартыненко О.А. Профессиональнаядеформация сотрудников ОВД: роль стрессовых факторов. // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – №8.– С 151–155.
51. Медведев В.С. Профессиональнаядеформация сотрудников ИТУ: Анализ проблемы. // Совершенствованиевоспитательной деятельности органов, исполняющих наказания: Сб. науч. тр. МВДРФ. – Рязань, 1992. – С 33–40.
52. Медведев В.С. Профессиональнаядеформация личности как проблема органов внутренних дел. //Психопедагогика в правоохранительных органах. – 1996. – №1 (3). – С 15–17.
53. Медведев В.С. Проблемыпрофессиональной деформации сотрудников органов внутренних дел (теоретические иприкладные аспекты). – К., 1996. – 192 с.
54. Медведєв В.С. Професійнадеформація співробітників пенітенціарних установ. – Київ: Київський інститутвнутрішніх справ, 1996. – 164 с.
55. Медведєв В.С. Деякіконцептуальні основи програми профілактики професійної деформації працівниківорганів внутрішніх справ. // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999.– №8. – С 26–28.
56. Молчанов А.А. Профессиональнаядеформация в органах внутренних дел и правовая культура. // Методол.проблемы воспитательной и кадровой работы в ОВД и ВВ. – СПб, 1991. – С 38–43.
57. Новиков Б.Д. Психологическиеособенности возникновения профессиональных деформаций сотрудниковисправительно-трудовых учреждений: Дис.канд. психол. н. – Тверь, 1993. – 245 с.
58. Основы психодиагностики. /Под ред. А.Г. Шмелева/.– Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. – 544 с.
59. Пиняева С.Е. Профилактика ипреодоление профессиональной деформации сотрудников органов внутренних дел. //Социальные, правовые, технические и экологические проблемы безопасностидорожного движения. Мат. Междунар. науч.-практ конф. – Орел: Высшая школа МВДРФ, 1996. – С 318–324.
60. Пиняева С.Е. Механизмывозникновения признаков профессиональной деформации сотрудников ОВД. //Материалы 6 междунар. конф. «Системы безопасности». – М.: Изд-во Московскогоинститута пожарной безопасности, 1997. – С 120–122.
61. Попова Г.В. Особливостісоціальної адаптації працівників ОВС. // Вісник Університету внутрішніхсправ. – 1999. – №5. – С 227–232.
62. Практическая психодиагностика /Под ред.Д.Я. Райгородского/. – Самара: Изд-кий дом «БАХРАХ-М», 2001. – 672 с.
63. Прикладная юридическая психология /Подред. А.М. Столяренко/. – М.: Юнити, 2001. – 639 с.
64. Психолого-педагогические особенностиадаптации и деформации личности сотрудников ОВД. – Психология. Педагогика.Этика. /Под ред. Ю.В. Наумкина/. – М.: Закон и право, 1999. – С 217–234.
65. Романович Г.Г., Батюк В.И. Профессиональнаядеформация сотрудников органов внутренних дел // Информационный бюллетеньМВД БССР. – 1988. – №3/4. – С. 3–5.
66. Сидоренко Е. Методыматематической обработки в психологии. – СПб.: Речь, 2001. – 350 с.
67. Соціальна і психологічна роботав органах внутрішніх справ України (Збірник нормативних документів). / Відп. ред. В.О.Соболєв. – Харків, 1999. – 109 с.
68. Стародубцев А.А. Сучаснийстан законності і дисципліни в органах внутрішніх справ та фактори, що на ньоговпливають. // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – №5. – С 232–236.
69. Тимченко А.В. Психологическиеаспекты состояния, поведения и деятельности людей в экстремальных условиях иметоды их коррекции. Харьков, 1997. – 184 с.