Професійне самовизначення учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОГОСАМОВИЗНАЧЕННЯ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
1.1 Система сучасної професійної орієнтації.
1.2 Спрямованість особистості, її роль у виборіпрофесії.
1.3. Психологічна характеристика юнацького віку,соціальна ситуація розвитку та проблема провідної діяльност
1.4. Рефлексивний компонент професійногосамовизначення
РОЗДІЛ 2. Методи та методика дослідження процесупрофесійного самовизначення та профорієнтації старшокласників
2.1. Методологічні засади практичної профорієнтаційноїроботи із старшокласниками
2.2. Форми та методи профорієнтаційної роботи у школі
2.3. Методи професійної консультації й профвибору наоснові професіографії й психограми.
РОЗДІЛ 3. Експериментальне дослідження процесупрофесійного самовизначення в юнацькому віці
3.1. Методика і результати дослідженнякомунікативно-організаторських здібностей старшокласників
3.2. Методи та результати діагностики професійної самосвідомості
3.3. Результати вивчення рефлексивних компонентівпрофесійного самовизначення старшокласників
3.4. Розробка тренінгу з професійного самовизначеннядля учнів та осіб, що працевлаштовуються
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТОК А
ДОДАТОК Б
ДОДАТОК В
ДОДАТОК Г

ВСТУП
Актуальність ідоцільність дослідження. Проблема професійного самовизначення учнівської молодіпосідає важливе місце у педагогічній та віковій психології, оскільки стосуєтьсявирішального моменту у життєвому становленні особистості. Особливоїактуальності вона набуває у ранньому юнацькому віці. У зв’язку з цим,центральним і досить складним завданням сучасної школи є формування вучнівської молоді здатності до свідомого та самостійного вибору професії іподальшого оволодіння нею. Вирішення цього завдання багато в чому залежить відактивної позиції самих учнів, від усвідомленості себе суб’єктом власного життя,прагнення до особистісної самореалізації, вміння виважено і самостійно приймативідповідальні рішення. Тому вивчення професійного самовизначеннястаршокласників може відкрити нові шляхи його оптимізації.
Теоретичніпередумови розробки цієї проблеми вивчались у психолого-педагогічнихдослідженнях психічного розвитку особистості таких вчених, як Г.О.Балл,І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, І.А.Зязюн, Г.С.Костюк, Н.Г.Ничкало, П.С.Перепелиця,В.В.Рибалка, В.А.Семиченко, О.В.Скрипченко та ін. Проблема психічної регуляціїпрофесійного самовизначення поступово вичленовувалась у розробках такихвітчизняних психологів, як Б.Г.Ананьєв, О.Ю.Голомшток, Ф.М.Гоноболін,Є.О.Клімов, В.О.Моляко, В.Ф.Моргун, О.Г.Мороз, Д.Ф.Ніколенко, Н.А.Побірченко,В.В.Синявський, В.О.Сластьонін, М.Л.Смульcон, Б.О.Федоришин та ін.
Аналізпсихологічної літератури з проблеми професійного самовизначення свідчить проте, що у дослідженнях акцент ставиться на необхідності вивчення ролі суб’єкта уцьому процесі. А це вимагає більш глибокого розуміння психологічних механізмівяк таких, що забезпечують самоаналіз та самооцінку властивостей особистості, їхзіставлення з вимогами майбутньої професії, що є необхідним на всіх етапахпрофесійного самовизначення. Викликає великий інтерес у практичних та шкільнихпсихологів також проблема профорієнтаційної роботи із старшокласниками, їїметоди та форми, різноманітні методики професійного самовизначення. Виходячи зцього та зважаючи на значну соціальну значущість проблеми вибору майбутньоїпрофесії саме в старшому шкільному віці, ми обрали наступну тему дипломногодослідження — “Професійне самовизначення в юнацькому віці”.
Об’єктдослідження:процес професійного самовизначення учнів старших класів загальноосвітніхнавчальних закладів.
Предметдослідження: системасучасної професійної орієнтації, вікові психологічні особливості прояву,функціонування і розвитку компонентів професійного самовизначення особистості уюнацькому віці.
Мета: визначення віковихпсихологічних закономірностей, регуляції учнями процесу професійногосамовизначення і розробка на цій основі психолого-педагогічних засобівоптимізації процесу вибору професії та створення сприятливих умов для їїподальшого опанування старшокласниками.
Концептуальнаідея дослідження: дослідження особливостей психологічнихних компонентів професійногосамовизначення в контексті особистісно-діяльнісного підходу дозволить виявитидодаткові можливості підвищення ефективності професійного самовизначення учнівна основі розробки нових психолого-педагогічних засобів, що базуються наздатності юної особистості до кращого розуміння власних потреб, цілей,здібностей, можливостей і обмежень та їх зіставлення з вимогами майбутньоїпрофесійної діяльності.
Гіпотезадослідження складається з припущень: а) ефективність професійного самовизначеннястаршокласників суттєво залежить від особливостей дії його психічнихкомпонентів, якщо розглядати їх з позиції особистісно-діяльнісного підходу;
б) оптимізаціяпрофесійного самовизначення в старшому шкільному віці можлива черезцілеспрямований розвиток здатності учнів до регуляції здатності до професійногосамовизначення шляхом використання спеціальних навчальних, діалогових,консультативних та тренінгових форм роботи зі старшокласниками.
Для реалізаціїмети дослідження було поставлено такі завдання:
1. В ходітеоретичного аналізу наукових даних з проблеми професійного самовизначенняучнівської молоді, визначити роль вікових та психолого-біологічних особливостейпсихічних компонентів у здійсненні цього процесу та методологічний підхід до їхвивчення і розвитку. Розглянути психологічну характеристику юнацького віку,соціальну ситуацію розвитку та проблем провідної діяльності, а також системусучасної профорієнтації та її методологічні засади.
2. Визначитипсихологічні аспекти та бар'єри професійного самовизначення у ранньомуюнацькому віці.
3. Розробитиконцептуальну модель функціонування рефлексивних компонентів професійногосамовизначення особистості старшокласника та вивчити ситуації їїсамоактуалізації.
4. З’ясуватиметодологічні засади практичної профорієнтаційної роботи із старшокласниками наоснові професіографії та складання психограм.
5. Довестидієвість різнманітних форм та методів профорієнтаційної роботи у школі,визначити роль та завдання шкільного психолога у цьому процесі.
6. Визначитикомплекс показників, критеріїв і методів психодіагностики компонентівпрофесійного самовизначення в ранньому юнацькому віці та вивчити особливості їхфункціонування і вікову динаміку в умовах профільного та професійногосамовизначення старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів.
7. Розробитиефективні методичні рекомендації (та проект тренінгу) щодо покращенняпрофесійного самовизначення старшокласників.
Головне завданняданої роботи:надання допомоги школярам у визначенні їх життєвого шляху за допомогоюдіагностичної оцінки особистості, її здатності виконувати ту чи іншу роботу.Слід враховувати, що професійна орієнтація гарантується Конституцією. Отже,законодавчо профорієнтація є одним із видів соціальної допомоги людині в їїсамовизначенні.
Методологічнуоснову дослідження склали принципи детермінізму, єдності свідомості і діяльності; розвиткупсихіки; системно-структурний принцип; принцип особистісного підходу упедагогічній та віковій психології, принципи психології праці та професійноїпідготовки; філософські положення про єдність природного і набутого,індивідуального і соціального у становлення особистості.
Теоретичноюосновою дослідження є концепції розвитку особистостіЛ.С.Виготського, К.О.Абульханової-Славської, О.О.Бодальова, Л.І.Божович,
П.Я.Гальперіна, Ю.Б.Гіппенрейтера, О.М.Леонтьєва, К.К.Платонова,О.В.Петровського, С.Л.Рубінштейна, Р.С.Нємова та ін., основні теоретичніположення, здобуті у дослідженнях проблеми професійного самовизначення,профорієнтації і профвідбору такими вченими, як О.О.Вайсбург, О.Ю.Голомшток,Є.А.Єндальцев,Є.О.Клімов,Є.М.Павлютенков,О.В.Мудрик, М.С.Пряжніков, О.С.Татенко, В.В.Синявський, С.Н.Чистяков,Б.О.Федоришин та ін., теоретичні положення стосовно структури та механізмівсамосвідомості і рефлексії, представлені у працях таких вчених, як, Р.Бернс, І.С.Кон, Ю.О.Миславський, Р.В.Овчаров, Ю.М.Орлов,І.В.Дубровіна, О.О.Реан,Л.Д.Столяренко, Д.І.ФельдштейнЗ.Л.Становська; методологічні підходи у наданніпсихолого-педагогічної допомоги особистості у проблемних ситуаціях,сформульовані О.Ф.Бондаренком, Л.М.Деркач, В.Г.Панком, Н.В.Чепелєвою,Т.С.Яценко та ін.
Методидослідження:теоретичні – аналіз, узагальнення, синтез, систематизація наукових даних, задопомогою яких проведено теоретико-методологічне вивчення змісту професійногосамовизначення старшокласників, визначено показники і критерії професійногосамовизначення; емпіричні – спостереження, бесіда, опитування, тестування,самозвіти, констатуючий експеримент; розвивальні – консультація; якісної ікількісної обробки та інтерпретації даних – методи математичної статистики,узагальнення даних.
Організаціядослідження.
Дослідженняпроводилось впродовж 2006-2007 року в три етапи. На першому етапі проаналізованопсихолого-педагогічну літературу з проблеми, здійснено аналіз наукових підходівдо вивчення рефлексії та особистісного і професійного самовизначення вюнацькому віці, підбирався психодіагностичний інструментарій дослідження. Надругому етапі проводилась апробація психодіагностичних методик та тренінгу упілотажному експерименті, уточнювались показники та критерії компонентівпрофесійного самовизначення, проводився констатуючий експеримент. На третьомуетапі узагальнювались результати експериментальної роботи, перевірялась їхвідповідність гіпотезі та меті дослідження, проводилось оформлення дипломноїроботи.
Експериментальнабаза: експериментальною роботою було охоплено учнів 9-х, 10-х та 11-х класівзагальноосвітнього навчального закладу №2 Жовтневого району м. Запоріжжя.
Науковановизна дослідження: уточнені змістовно-функціональні характеристики психологічнихмеханізмів процесу професійного самовизначення старшокласників; вперше внауковий апарат дослідження введено і обгрунтовано поняття “рефлексивнаситуація”, розроблено концептуальну модель функціонування рефлексивнихкомпонентів в структурі професійного самовизначення учнівської молоді; набулиподальшого розвитку уявлення про психологічні умови та засоби розвиткуздатності старшокласників до регуляції професійного самовизначення, а такожзапропонований комплексний підхід до проблеми професійного самовизначення.
Теоретичнезначенняроботи полягає у поглибленні наукових уявлень про психологічні механізмисамосвідомості юнацтва у ході професійного самовизначення; науковому таекспериментальному обґрунтуванні особистісно-діяльнісного підходу у дослідженніпроблеми, що вивчається; розробці концептуальної моделі функціонуваннярефлексивних компонентів в структурі професійного самовизначення старшокласників;науковому обґрунтуванні комплексу психологічних параметрів і критеріїв вивченнята розвитку компонентів професійного самовизначення.
Практичнезначенняроботи полягає у розробці комплексної методики психодіагностики психологічнихкомпонентів професійного самовизначення старшокласників, розробці рекомендаційщодо психолого-педагогічної допомоги школярам та особам, що мають намірпрацевлаштуватись, у професійному самовизначенні. Ці розробки можуть бутивикористані вчителями, практичними психологами для оптимізації професійногосамовизначення учнів старшого шкільного віку. Легкі в застосуванні тапроведенні, наші розробки зможуть допомогти батькам визначити нахили іособистісні якості їхньої дитини.
Вірогідність танадійність результатів дослідження забезпечується методологічною та теоретичноюобґрунтованістю вихідних положень, використанням валідних та надійнихвзаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дослідження,репрезентативністю вибірки досліджуваних, порівняльним аналізом даних іншихдосліджень, кількісним та якісним аналізом отриманих результатів, використаннямметодів математичної статистики.
Структура таобсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів,висновків, списку використаних джерел з 64 найменувань, 4 додатків на 15сторінках. Загальний обсяг дипломної роботи становить 114 сторінок.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОГОСАМОВИЗНАЧЕННЯ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
 
1.1 Система сучасної професійної орієнтації
Питанняпрофесійної орієнтації й професійного вибору хвилювали людство з незапам'ятнихчасів. Ще в 1575р. в Іспанії вийшла книга лікаря Хуана Уарте «Дослідженняздатностей до наук», що принесла авторові всеєвропейську славу. Це булаперша в історії психології робота, що ставить як спеціальне завдання вивченняіндивідуальних відмінностей у здатностях з метою професійного вибору. Уартемріяв про організації професійного вибору в державному масштабі: «Длятого, щоб ніхто не помилявся у виборі тієї професії, що найбільше підходить дойого природному даруванню, державі варто було б виділити вповноважених людейвеликого розуму й знання, які відкрили б у кожного його дарування ще в ніжномувіці; вони тоді змусили б його обов'язково вивчати ту область знання, що йомупідходить...» [24;112].
На рубежі XXсторіччя індустріальний прогрес, звернувши інтереси психології до виробничоїдіяльності, обумовив зародження професійної орієнтації. Тут піонером виступивПарсон, автор книги «Вибір професії», що організував у Бостоні (США)спеціальне бюро, у завдання якого входило:
а) допомогтиособистості за допомогою психологічних тестів одержати інформацію про своїпсихічні властивості й здатності;
б) ознайомитися звимогами, які пред'являються до психофізичної організації людини різнимипрофесіями, а потім
в) зіставивши цідві групи відомостей, дати раціональну рекомендацію.
У цілому,конкретний стан суспільного поділу праці визначає взаємозв'язок людини йдіяльності. У кожен даний момент тип цього взаємозв'язку залежить від існуючогонабору видів праці.
Якщо розглядатиданий процес історично, то видно, що з розвитком суспільного поділу працікількість професій безупинно збільшувалася. Перетерплювали зміни і якіснасторона професій — залежно від складності технології, форм організації праці йумов підготовки працівника.
Наприклад, вепоху патріархального рабства в Греції було біля десятка професій: муляри,теслі, гончарі, лимарі, майстри по обробці металів й ін. Пізніше, в V-І вв. дон.е., у Греції налічувалося близько 50 професій. В XІVст. у Франкфурті-на-Майнііснувало близько 200. Словник професій, опублікований у США в 1965р., ужемістив опис майже 22 тисяч видів робіт, або понад 35 тисяч найменувань професійі спеціальностей. На цей час, за підрахунками фахівців, у світі налічується 50тисяч професій.
Кількіснезбільшення видів праці і їхня якісна зміна є наслідком безперервного, щорозвивається швидкими темпами ускладнення виробництва, його інтеграції.
По деякихпідрахунках, більше 50% існуючих у наші дні професій і спеціальностей булиневідомі ще 30 років тому. Варто помітити, що поява нових професій зв'язано нетільки з механізацією й автоматизацією й іншими напрямками науково-технічногопрогресу, але й з появою нових галузей виробництва.
Оскільки процесутворення нових галузей і розвитку науково-технічного прогресу нескінченний,остільки безмежний й процес утворення нових професій. Виникнення зовсім новихпрофесій є однією із провідних форм розвитку професіоналізації, значновпливаючи й на розвиток уже існуючих професій, спеціальностей і трудовихфункцій [63;12].
Таким чином,з'єднання людини й професії є динамічним процесом, що залежить від різнихвиробничих і соціальних умов.
Професійнаорієнтація в наші дні стає важливим фактором, що сприяє ефективномувикористанню трудових ресурсів. Крім того, вона покликана виконувати рольважливого засобу відтворення кваліфікованих працівників для народногогосподарства. Професійна орієнтація також необхідна з соціально-економічноїточки зору, тому що виступає засобом раціонального, дбайливого використаннятрудових ресурсів, тобто такого їхнього використання, що винаходитьмаксимальний ефект і вимагає мінімальних витрат на підготовку й подальшепрофесійне вдосконалювання.
Основоюефективного і якісного забезпечення організацій і підприємств кадраминеобхідних професій і кваліфікації є профорієнтаційна робота серед учнів середніхзагальноосвітніх шкіл, що вчаться, які в сучасних умовах відтворення робочоїсили є основним джерелом поповнення трудових ресурсів у всіх сферахвиробництва.
В умовахбагатогалузевого народного господарства випускникові школи не просто уявитисобі потреба виробництва в кадрах тих або інших професій, реальні можливостіпрацевлаштування або продовження навчання, специфіку різних професій, правильнооцінити свої здатності. У цей час існує більше 40 тис. професій: вузи готовлятьфахівців з 340 професій, технікуми — по 450. Щорічно народжується більше 500нових професій, причому природне відмирання старих професій відбуваєтьсяповільніше, ніж виникають нові. У той же час результати численних дослідженьсвідчать про те, що продуктивність праці працівників, які по своїх якостяхвідповідають вимогам професії, у середньому на 20-40% вище, ніж у тих, хтотаким вимогам не відповідає, а близько 40% працівників, що міняють місце роботи- це ті, хто обрав роботу не по здібностях. Тому організація професійноїорієнтації молоді виступає важливою умовою підвищення ефективності діяльностіорганізацій і підприємств.
Під професійноюорієнтацією розуміється науково обґрунтована система форм, методів і засобіввпливу на що навчаються й працевлаштовуються осіби, що сприяє своєчасномузалученню їх у суспільне виробництво, раціональному розміщенню, ефективномувикористанню й закріпленню за місцем роботи на основі об'єктивної оцінки й облікусхильностей, здатностей й інших індивідуальних якостей людини .
Організаціяпрофесійної орієнтації, складається з декількох взаємозалежних етапів:професійної інформації, професійної консультації, професійного відбору йпрофесійної адаптації. Професійна інформація (більше ширше — профпросвіта)покликана забезпечити постійне й планомірне професійне інформування учнів загальноосвітніхшкіл, що вчаться, їхніх викладачів і батьків, організацію професійноїпропаганди провідних і масових професій, установлення й зміцнення постійнихконтактів між колективами організацій, підприємств, професійно-технічних училищі загальноосвітніх шкіл.
Інформація,важлива для оптимального вибору професії, містить у собі відомості:
— про світпрофесій і вимоги, які вони пред'являють до людини;
— про потребісуспільства в кадрах;
— про особистіякості людини, істотні для самовизначення;
— про системунавчальних закладів (шляхах одержання професії).
Ці чотири групивідомостей тісно зв'язані між собою — з ними знайомляться школярі в процесіпрофесійної освіти. Розібратися у своїх особистих особливостях і співвіднестиїх зі світом праці покликана допомогти професійна консультація. Завданнямипрофесійної консультації є надання допомоги молоді в оцінці своїх здібностей дорізних видів трудової діяльності в сфері суспільного виробництва, видачаконкретних рекомендацій про вибір професії й можливих шляхів оволодіння нею(навчання у вузах; технікумах, профтехучилищах, підготовка в міжшкільныхучбово-виробничих комбінатах або безпосередньо на виробництві й т.п.).Професійну консультацію проводять кваліфіковані консультанти-психологи, щоскладаються з штату різних підрозділів по профорієнтації молоді. Консультаціяпроводиться на основі медичних висновків, характеристик, результатівспеціальних психофізіологічних і психологічних досліджень.
Виділення врамках профорієнтації таких її частин, як професійна інформація, професійнапропаганда й профконсультация, має не тільки теоретичний зміст. Розумінняструктури й змісту профорієнтаційної роботи дозволяє знайти більш конкретніформи, бачити етапи цієї роботи, зробити її більше ефективної йцілеспрямованої. Зрозуміло, на ділі всі ці форми певним чином зливаються,представляються в єдності. Більше того, від уміння сполучати, з'єднувати всіформи профорієнтації істотно залежить її успішність.
Головнимзавданням професійного вибору є науково обґрунтоване визначення професійноїпридатності кожного підлітка до конкретного виду трудової діяльності зурахуванням його здібностей і потреб виробництва. Завершується робота зорганізації професійної орієнтації розробкою й здійсненням комплексу заходівщодо виробничої й соціальної адаптації працівників у трудових колективах. Дляпідвищення ролі профорієнтації в рішенні актуальних завдань соціальної йкадрової політики передбачений розвиток мережі територіальних і галузевих службпрофорієнтації, у тому числі в складі центрів зайнятості населення; створеннятаких підрозділів на основі кооперації підприємств й установ; організаціяпрофконсультаційних кооперативів, проведення дій по підвищенню ролі кадровихслужб і підрозділів соціального розвитку в зазначеній області. Це завданняширокого використання сучасних методів професійної орієнтації при перерозподілій перенавчанні працівників, що звільняють, підготовці й підвищенні кваліфікаціїкадрів, працевлаштуванні молоді, інвалідів і пенсіонерів, що бажають працювати,інших груп населення [21;132].
Для рішення цихзавдань необхідно відробити взаємодію різних органів і підрозділів, налагодитимеханізм керування профорієнтаціною роботою. Складовими діючого сьогоднімеханізму керування професійною орієнтацією є:
— кабінети йлабораторії профорієнтації загальноосвітніх шкіл і профтехучилищ;
— галузевікабінети профорієнтації й лабораторії профвибору підприємств й організацій,діяльність яких направляється галузевими радами професійної орієнтації молоді;
— територіальні міжвідомчіцентри профорієнтації й центри зайнятості населення.
На територіях, щообслуговуються центрами професійної орієнтації(ЦПО), їх районними й міськимипрофконсультаціними пунктами, центри зайнятості надають послугипрофорієнтаційного характеру в основному дорослому населенню під методичнимкерівництвом відповідного ЦПО.
Керуванняпрофорієнтаційною роботою здійснюється координаційними радами по професійнійорієнтації, міжвідомчими комісіями, а також радами по народному утворенню примісцевих органах влади;
загальнодержавнимиорганами в особі відділів і комітетів з праці й соціальним питанням, якіщорічно розробляють разом з іншими організаціями координаційні плани роботи ізпрофесійної орієнтації в регіоні, здійснюють контроль за діяльністюпрофорієнтаційних підрозділів незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості,поширюють передовий досвід роботи в цій області. Крім того, ці органирозробляють балансові розрахунки додаткової потреби регіону в кадрах ізабезпечують доступність такої інформації для учнів, педагогічних колективів,батьків, інших категорій громадян, готовлять рекомендації із профілів трудовогонавчання шкіл. Керування системою профорієнтаційної роботи прийнято розглядатив трьох аспектах.
Соціально — економічний аспект припускає процес засвоєння певної системи знань, норм,навичок й умінь, що дозволяють здійснювати соціально — професійну діяльність,що відбивається на поліпшенні якісного складу робочої сили й підвищеннізадоволеності молоді працею.
Психолого — педагогічний аспект передбачає виявлення й формування інтересів, схильностей іздатностей учнів, а також допомогти їм у виборі професії, найбільш відповідниміндивідуально-психологічним особливостям особистості.
Медико — біологічний аспект припускає реалізацію вимог до здоров'я й окремихфізіологічних якостей людини, необхідний для виконання певної професійноїдіяльності. При цьому успішність у проведенні профорієнтаційної роботи набудь-якому рівні залежить від того, наскільки комплексно й системно здійсненийпідхід до керування даними процесами.
До основнихметодів керування профорієнтацією відносяться:
1.Програмно-цільовийметод (визначення головної мети профорієнтації, розробка програми її досягнення,створення механізму керування з реалізації програми);
2.Методпрогнозування (облік сучасних і перспективних вимог до різних працівників,тенденції науково-технічного прогресу, а також прогноз кадрової політики наперспективу, а також у цілому;
3.Методмоделювання (побудова моделей керування профорієнтацією на підприємстві,воб'єднанні, галузі, регіоні);
4.Організаційно-розпорядницький(підготовка відповідних документів-наказів, розпоряджень, положень, стандартів,що регламентують порядок функціонування системи профорієнтаційної роботи,контроль за їхнім виконанням).
Професійнаорієнтація на виробництві може досягти ефективних результатів, якщо вона будеутворена в єдину, стійку й динамічну систему. У значній мірі цьому сприяєвизначення етапів, аспектів, функцій, методів, а також основних цілей інапрямків керування нею [24;72].
Вся робота зпрофесійної орієнтації припускає здійснення двох головних напрямків:
1) формування вмолоді особистісних рис й інтересів з урахуванням потреб суспільного виробництва;
2) приведення увідповідність особистісних орієнтацій молоді з можливостями їхньої суспільноїреалізації.
Звідси ціль всієїсистеми професійної орієнтації – знайти оптимальне сполучення особистіснихбажань і суспільних потреб.
Зазначимо, щовиняткова важливість правильності вибору індивідом професії полягає взнаходженні відповідності його психофізіологічних даних, схильностей йінтересів вимогам професії, обраному виду трудової діяльності й інтересамсуспільства. Допомогти в цьому кожному парубкові чи дівчині — завдання всіхорганів професійної орієнтації, у тому числі й кадрових служб підприємств йорганізацій, шкільних психологів та працівників центрів зайнятості тапрофесійної підготовки.
1.2Спрямованість особистості, її роль у виборі професії
У психіці людиниіснує сукупність стійких істотних властивостей, яка виявляється у всіх видахдіяльності. Характер — придбані в конкретних соціальних умовах загальні способивзаємодії особи з середовищем, складовий тип її життєдіяльності. Своєрідністьхарактеру кожної людини визначається його спрямованістю (стійкою мотиваційноюсферою особи) і особливостями здійснення діяльності — вольовими якостями.
Діяльність іповедінка людини є стійкою системою відносин. Якщо у тварин мотивація поведінкипостійно змінюється залежно від стану організму і зовнішніх умов, то діяльністьлюдини є сталою системою відносин.
Тому рисихарактеру визначаються і класифікуються перш за все залежно від спрямованості особистості[42;67].
Ця сфераособистості об'єднує в собі домінуючі у даної особи потреби, відчуття,установки, інтереси, бажання, ідеали, переконання і світогляд. Система відносинособистості є основною її якістю.
Вся системавідносин особистості, її спрямованість є підструктурою, мотиваційно-регуляцієюособи, що визначає загальні особливості її поведінки.
Система стійкихвідносин особи підрозділяється на наступні групи:
1. Відношеннялюдини до суспільства, мікросередовища, до окремих людей.
2. Відношеннялюдини до себе — його самосвідомість.
Самосвідомістьмає свою структуру — систему самовідносин, яка визначається здібністю особи досамопізнання.
3. Відношення допраці і інших видів діяльності.
4. Відношення доречей як продуктам людської праці.
Разом звищезгаданим підрозділом відносин особи за змістом розрізняються властивостіцих відносин, які також виявляються у вигляді окремих якостей характеру особи.
Розрізняютьсянаступні властивості відносин особи:
1. Соціальназначущість відносин людини, рівень їх суспільної цінності, який визначаєморальні якості людину, моральність її повсякденної поведінки, відповідність спрямованостіособи прогресивним соціальним ідеям.
2.Різноманітність потреб особи, широта її інтересів і усвідомлення центральнихстрижньових інтересів, які визначають цілеспрямованість особи.
3. Ступінь стійкостівідносин, що визначає послідовність і наполегливість особи в досягненні мети —цілісність характеру.
Широка системапоглядів, уявлень і понять про навколишню дійсність, знання основних їївзаємозв'язків є вищою мотиваційно-орієнтовною основою поведінки особи — їїсвітогляд. Особливостями світогляду як найважливішої властивості особи єступінь її самопізнання, цілісність і науковість. Розвинений світогляд —показник зрілості особи.
З світоглядомпов'язано формування системи переконань —устойчивого мотиваційної освіти, вякій знання синтезуються з відчуттями, з глибокою вірою в них. Переконання — цезнання, що стали принципом діяльності.
Відносини особиформуються на основі її знань, уявлень, життєвого досвіду. Таким чином, досвідособи, система її знань є найважливішою підструктурою характеру.
Негативнінаслідки неправильно вибраної професії зачіпають як саму людину, так і всесуспільство. За підрахунками американських учених, правильний вибір професії в2-2,5 разу зменшує текучість кадрів, на 10-15% збільшує продуктивність праці ів 1,5-2 рази зменшує вартість навчання кадрів.
Для оцінкипрофесійного особового типа застосовують методику Джона Голланда [18,34].Згідно його концепції він виділив 6 типів соціальної спрямованості особи.
1. Реалістичнийтип — несоціальний, орієнтований на сьогодення емоційно стабільний, такий, щозаймається конкретними об'єктами (речами інструментами, машинами), віддаєперевагу заняттям, що вимагають моторної спритності, конкретності. Розвиненіматематичні, невербальні здібності.
Рекомендуютьсяпрофесії: механік, електрик, інженер, агроном і т.д.
2.Інтелектуальний тип — несоціальний, раціональний, незалежний оригінальний.Переважають теоретичні цінності, любить вирішувати задачі що вимагаютьабстрактного мислення, інтелектуал. Гармонійно розвинені вербальні іневербальні здібності.
Рекомендуютьсяпрофесії наукового характеру: ботанік, астроном, математик, фізик і т.д.
3.Соціальний тип- володіє соціальними уміннями, потребує контактів.
Риси його вдачі:прагнення повчати і виховувати, психологічний настрій на людину, гуманність.Представник даного типа старається триматися в стороні від інтелектуальнихпроблем; активний, але часто залежимо від думки групи людей. Проблеми вирішуєспираючись на емоції, відчуття, уміння спілкуватися. Володіє хорошимивербальними здібностями.
Рекомендуютьсяпрофесії: лікар, вчитель, психолог і т.д.
4. Конвенціальнийтип — віддає перевагу чітко структурованій діяльності.
Характерстереотипний, конкретний, практичний. Не проявляє критичність оригінальність,консервативний, залежимо, не любить зміну діяльності. Слабо розвиненіорганізаторські здібності, переважають математичні здібності.
Рекомендуютьсяпрофесії, пов'язані з канцелярією і розрахунком.
5. Заповзятий тип- обирає цілі, які дозволяють проявити енергію, ентузіазм, імпульсна, любитьпригоди. Представник даного типа домінантний, любить визнання, любить керувати.Йому не подобається практичний праця, а також заняття що вимагаютьінтелектуальних зусиль, посидючості.
Добре вирішуєзадачі, пов'язані з керівництвом, статусом і владою агресивний і заповзятливий,володіє хорошими вербальними здібностями.
Рекомендуютьсяпрофесії: артист, журналіст, телеоператор, завідуючий директор, дипломат і т.д.
6. Артистичнийтип — спирається на емоції, уяву, інтуїцію; має складний погляд на життя.Незалежний в рішеннях, оригінальний. Високо розвинені моторні і вербальніздібності. Для представників даного типа характерний високий життєвий ідеал іззатвердженням свого «я». Він несоціальний в тому сенсі, що не дотримуєтьсяумовностей суспільства.
Рекомендуютьсятворчі заняття: музика, малювання, літературне творчість і т.д.
Повертаючись дооб'єкту нашого дослідження, особливо важливо буде підкреслити проблемуюнацького самоусвідомлення власної індивідуальності, неповторності і несхожостіна інших, формування стійкої самооцінки. Важливо відмітити, що Я- концепція єне статичною, а динамічною психологічною освітою.
Формування,розвиток і зміна Я-концепції обумовлені чинниками внутрішнього і зовнішньогопорядку. Соціальне середовище (сім'я, школа численні формальні і неформальнігрупи, в які включена особа) робить сильний вплив на формування Я-концепції.
Фундаментальнийвплив на формування Я-концепції в процесі соціалізації робить сім'я. Причомуцей вплив сильно не тільки в період найранішої соціалізації, коли сім'я єєдиним (або абсолютно домінуючої) соціальним середовищем дитини, але і надалі.З віком все більш вагомим в розвитку Я-концепції стає значення досвідусоціальної взаємодії в школі і в неформальних групах. Проте разом з тим сім'яяк інститут соціалізації особи продовжуєграти найважливішу роль і в підлітковому, і в юнацькому віці.
У найзагальнішомувигляді в психології прийнято виділяти дві форми Я-концепциі —реальную іідеальну. Проте можливі і більш приватні її види, наприклад, професійнаЯ-концепція особи або Я-професійне. У свою чергу, професійна Я-концепціяособистості також може бути реальною і ідеальною.
Поняття«реальна», як справедливо помічає X. Ремшмідт, зовсім не припускає, що цяконцепція реалістична. Головне тут уявлення особи про себе, про те, «який я є».Ідеальна ж Я-концепція (ідеальне «Я») — це уявлення особи про себе відповіднодо бажань («яким би я хотів бути»).
Звичайно, реальнаі ідеальна Я-концепції не тільки можуть не співпадати, але в більшості випадківобов'язково розрізняються. Розбіжності між реальною і ідеальною Я-концепцієюможуть мати різні, як негативні, так і позитивні наслідки. З одного боку,розузгодження між реальним і ідеальним Я може стати джерелом серйознихвнутрішньоособових конфліктів. З іншого боку, неспівпадання реальної іідеальної Я-концепції є джерелом саморозвитку і самоудосконалення особи. Можнасказати, що багато що визначається мірою цього розузгодження, а також йоговнутрішньоособовою інтерпретацією. У будь-якому випадку безпідставно чекатиповного збігу Я-реального і Я-ідеального, особливо якщо йдеться про підлітковийі юнацький вік. По суті на уявленні про те, що статистичною нормою єзакономірне неспівпадання реальної і ідеальної Я-концепції, побудовані і деякіметодики вимірювання адекватності самооцінки, одна з таких методиквикористовується в даній роботі.
Розбіжності міжреальною і ідеальною Я-концепциією можуть мати різні, як негативні, так іпозитивні наслідки. З одного бокурозузгодження між реальним і ідеальним Я можестати джерелом серйозних внутрішньоособистісних конфліктів. З іншого боку,неспівпадання реальної і ідеальної Я-концепції є джерелом саморозвитку і самоудосконаленняособи. Можна сказати, що багато що визначається мірою цього розузгодження, атакож його внутрішньоособовою інтерпретацією. У будь-якому випадку безпідставночекати повного збігу Я-реального і Я- ідеального, особливо якщо йдеться пропідлітковий і юнацький вік.
Не дивлячись наочевидну близькість психологічні поняття самооцінки і Я-концепції маютьвідмінності. Я-концепція представляє набір швидше описових, чим оцінюючихуявлень про себе. Хоча, звичайно, та або інша частина Я-концепції може бутизабарвлена позитивно або негативно.
Навпаки, вже самтермін «самооцінка» безпосередньо указує на своє понятійний зміст, що припускаєоцінний компонент. Наприклад усвідомлення людиною того, що по темпераменту вінє сангвініком, або того, що він високого зросту і у нього карі очі, складаєчастину його Я-концепції, причому дані властивості в оцінному плані нерозглядаються. У випадку ж з самооцінкою ті або інші якості визначаються якхороші або погані; суб'єкт оцінює себе по цих якостях, порівнюючи їх з іншими.Важливо і те, що одні і ті ж якості можуть інтерпретуватися однією людиною впозитивному плані (і тоді вони підвищують самооцінку), а іншим —в негативному(і тоді вони знижують самооцінку).
Самооцінкавідноситься до центральних утворень особи, її ядра. Хоча звичайно, слідусвідомлювати те, що самооцінка не є щось сталим, спочатку властивим особистості.Саме формування самооцінки відбувається в процесі діяльності і міжособовоївзаємодії. Соціум в значній мірі впливає на формування самооцінки особи.Відношення людини до самому себе є найбільш пізньою освітою в системі йогосвітосприймання. Але, не дивлячись на це (а може бути, саме завдяки цьому), вструктурі особи самооцінці належить особливо важливе місце.
Розвиваєтьсясамооцінка шляхом поступового занурення зовнішніх оцінок, що виражають сімейнівимоги, у вимоги людини до самому собі.
Під час формуванняі зміцнення самооцінки зростає здібність до ствердження і відстоювання своєїжиттєвої позиції. Провідним мотивом в цьому віці виступає бажання утвердитись вколективі однолітків, завоювати авторитет, пошану і увагу товаришів. При цьомуті хлопці, хто цінує себе високо, пред'являють високі вимоги і в спілкуванні прагнучиїм відповідати, оскільки вважають нижче за свою гідність бути на поганомурахунку в колективі. Для молодої людини типово прагнення до збереженню такогостатусу в групі, який підтримує його підвищену самооцінку .
1.3Психологічна характеристика юнацького віку, соціальна ситуація розвитку тапроблема провідної діяльності
У вітчизнянійпсихології ранній юнацький вік визначається в межах від 14—15 років до 17—18,який співпадає з періодом навчання в старших класах загальноосвітньої школи абоз навчанням у спеціалізованих школах, технікумах, училищах [19, 43].
Юність надходитьбільш плавно. В юнацькому віці в основному завершується фізичний розвитокорганізму, закінчується статеве дозрівання, серцево-судинна система починаєпрацювати гармонійно, уповільнюється темп росту тіла, помітно збільшуєтьсям'язова сила, зростає працездатність, закінчується формування й функціональнийрозвиток органів і тканин. Більшість юнаків та дівчаток знаходяться вже впостпубертатному періоді. Тілесна конституція, особливо обличчя, стає дорослою,специфічно індивідуальною. Зникає характерна для підлітків збудливість,неврівноваженість [23,76].
Але слідзазначити, що криза підліткового віку припадає на кінець періоду. Саме тому вперехідний період до юнацтва загострюються протиріччя. Вони пов'язані звирішенням питання про те, що робити далі — навчатись в школі Х—ХІ кл., піти вучилище, почати працювати? Ці питання пов'язані з професійним дійовим самовизначенням.Але воно вимагає розібратись і у власних інтересах, нахилах, здібностях, і нетільки будувати плани, а й реалізовувати їх. Зростає відповідальність, бо кожнапомилка може мати драматичний характер. Завдання професійного самовизначення вдругий раз вирішується по закінченню школи, коли планується або обратиодержання вищої освіти, або безпосередньо включитись у трудову діяльність.Труднощі самовизначення посилюються сучасним періодом нашого життя, періодомсоціально-економічних змін у країні, коли ні батьки, ні школа не спроможнінадати юнакові вирішальну допомогу в питанні вибору професії. Професійнесамовизначення як самостійне і незалежне визначення життєвої перспективи йвибір майбутньої професії — найголовніше завдання розвитку в ранньому юнацтві[30,98].
Юність –унікальний період входження в світ культури: театри, концертні зали, музеїзаряджають енергією на все життя. На все життя залишаються в пам'яті іпереживання, що пов'язані з першою дружбою та першим коханням.
В юнацькому віцізростає інтерес до дорослих. Знання, досвід близьких людей допомагаютьорієнтуватись у питаннях, що пов'язані з майбутнім життям. Підсилюється потягдо спілкування з ними. Поновлюються емоційні контакти з батьками, від якихочікують порад, розуміння. Сім'я залишається тим місцем, де юнаки почуваютьсебе впевнено. З батьками обговорюються життєві та професійні перспективи.Життєві плани юнаки обговорюють і з учителями, близькими знайомими, тими, хтодля них є авторитетним, чия думка для них важлива. Проте хоча відносини здорослими стають довірчими, юнаки зберігають певну відстань, іноді палковідстоюють своє право самостійно вирішувати свої проблеми, які стосуються їхособисто. Головним стає прагнення зайняти внутрішню позицію дорослого. Сприяєцьому об'єктивне положення юнака за старших і в школі, і в родині. Але требанабути психологічної готовності до вступу в самостійне доросле життя, а саме:
бути зданиморієнтуватись у різних формах людської свідомості: в науковій, правовій,художній тощо; для цього потрібно оволодіти основами наукового тагромадянського світогляду, що слід виявляти в свідомому критичному ставленні ідо себе, і до оточуючих;
мати потребу таздатність працювати, володіти звичкою до трудових зусиль, уміннями працюватитворчо, продуктивно (незалежно від виду праці);
бути зданимспілкуватись на засадах рівності, поваги, розуміння та володіти засобами такогоспілкування.
Звичайно, існуютьіндивідуальні варіанти вступу до дорослого самостійного життя. Це виявляється впершу чергу у виборі різних форм прояву дорослості. Наприклад, у деяких юнаківфункцію зовнішнього відособлення відіграє зовнішній вигляд, стиль мови, позипід час розмови, інші за атрибути дорослості обирають куріння тощо. Колисоціальна зрілість (дорослість) відстає від фізіологічної, спостерігаємо явищеінфантилізму: юнак з зовнішнього погляду дорослий, але зберігає риси поведінкипопереднього віку. Іноді «дитяча поведінка» стає у декого рисою пристосуваннядо життя: нічого самому не вирішувати, ні за що не відповідати.
Юнацький вік — цевік входження в об'єктивний та нормативний дух свого історичного часу в йогонаціональній формі (О.В.Толстих). Знаходження своєї ідентичності для юнака стаєафективним центром життєвої ситуації розвитку (Л. І. Божович). Саме тому доблизького дорослого він ставиться як до ідеалу. Ті якості, які юнак високооцінює, є для нього еталоном у різних сферах людських відносин: виконанняморальних норм, ставлення до праці, до самого себе. До цих якостей приміряєсвоє ідеальне Я — яким він бажає стати в дорослому житті.
Змінює юнак ісвій характер і спілкування з ровесниками. Зменшується кількість друзів зарахунок зміни якості дружби, вона набуває інтимно-особистісного значення.Наростає значення індивідуальних емоційних контактів та прихильності.Посилюється потреба у зустрічному розумінні з боку оточуючих ровесників,спілкування з якими залишається сповідальним. З кращим другом або подругоюобговорюються найбільшгострі переживання, які пов'язані з різними життєвимиподіями. Дружні стосунки вимагають взаєморозуміння, внутрішньої близькості,відвертості. Вони засновані на ставленні до іншого, як до самого себе йпідтримують самоповагу, самосприйняття. Напруга у взаєминах виникає лише тоді,коли товариськість буває егоцентричною, коли не виявляється інтерес до почуттівта думок друга.
Ставлення доровесників диференціюється, критерії їх оцінок набувають множинності: одноговисоко оцінюють за знання і обирають його для спільних занять, іншого — зауспіхи в спорті: з ним відвідують спортивну секцію. Але існує тенденція переносуставлення до ровесника як до друга за декількома найважливішими для себекритеріями, наприклад, за успіхами в навчанні та за моральними цінностями.Дружба заснована на свободі, але на взаємних почуттях та дотриманні моральнихзаконів. Дружба — це процес здійснення соціальної рівності («Скажи, хто твійдруг, і я скажу, хто ти»). Дружба має моральну природу: головне — чесність тавимогливість, розум та здатність оцінювати своє «Я» в його власній сутності.
Рання юність — цеповторний критичний період розвитку, який характеризується значним зростаннямпотенціалу особистості щодо самовизначення (аналогічне поняття «соціальнаідентичність»). Розрізняють індивідуальні варіанти формування соціальноїідентичності, або самовизначення [23,134-135]:
дифузна, невизначенаідентичність;
наперед вирішенийваріант включення в «дорослу систему» відносин, але раніше призначеного часу.Психологи вважають це несприятливим фактором розвитку;
юнак знаходитьсяв процесі інтенсивного пошуку самого себе: відбувається проба ролей, щобвизначитись самостійно. Це позитивне явище, але такий період не повинен триватидовго, бо інакше закріплюються риси інфантильності;
зрослаідентичність, про що свідчить почуття власної визначеності. Юнак переходить досамореалізації, найбільш повно використовує свої реальні потреби і своїможливості.
Ці варіантиможуть бути також етапами самовизначення, але важливо, щоб юнак не зупинився наякомусь попередньому етапі.
На перший план усамовизначенні виступає механізм інтеграції. Роздуми про себе і про своєпризначення в житті іноді приводять юнака до пошуку смислу життя. Це веде доінтегрування багатьох вимог різних сфер життєдіяльності і надає їм цілісногохарактеру. А з іншого боку, виникає потреба інтегрувати свої можливості,здібності максимально мобілізувати їх у відповідності до усвідомлених цілейжиття. Труднощі полягають у тому, що не завжди знаходяться засоби дляреалізації свого «Я».
Ці труднощізначною мірою визначаються проблемою організації (і визначення) провідноїдіяльності. Серед психологів немає єдиної думки щодо провідної діяльності вюнацькому віці, це питання залишається невирішеним. Присвоєння форм культури тазасвоєння дорослості в цей період за суттю не пов'язані один з одним: тому юнакдорослішає поза освітньою системою, а освіта відбувається поза системоюстановлення дорослості.
Цікава думкаКлімова Є. О. про навчальну діяльність як провідну, якщо вона набуває риспродуктивної діяльності:
це діяльність,яка за часом і за наслідками витрачених сил має бути самокерованою;
вона повинна матиширокі варіації засобів, прийомів, умінь щодо здійснення діяльності та їїнаслідків;
стиль виконаннятакої діяльності має бути індивідуалізований, оптимальний для кожного учня, щобперебороти протиріччя між потребами, інтересами його з його можливостями таздібностями [21,105-106].
Чи відповідаєсучасна навчальна діяльність юнаків цим вимогам? Якщо не відповідає,починається деструкція діяльності, що викликає емоційну напругу, апатію,зниження пізнавальної активності тощо. Самореалізацію ж треба розглядати якдобровільно обрану активність.
Центральнимновоутворенням психічного розвитку раннього юнацького віку є орієнтація намайбутнє, яка визначає життєву перспективу взагалі (а не тільки участь у певнійдіяльності): це й потреба зайняти внутрішню позицію дорослого, зрозуміти себе вякості члена суспільства, визначити своє призначення в житті. Для цьогопотрібен достатній рівень розвитку особистості: аналіз і переоцінка моральнихпринципів, настанов, щоб побудувати власну систему цінностей, життєвих цілей,перспектив.
Зростанняінтелектуальних можливостей робить перехід до дорослості періодом змін вцінностях та настановах, в ідеалах, цілях.
Зміст юнацькихцінностей значною мірою залежить від культурного контексту та історичногоперіоду. Допомогу юнакові у наближенні до майбутнього, в уникненні розчаруваньнадають добрі стосунки з батьками, досягнення в якійсь галузі діяльності(навчання, спорт, музика), а також уміння долати труднощі, самодисципліна,почуття відповідальності і за себе, і за інших. Добра порада необхідна і впостановці життєвих цілей, бо іноді вони дуже конкретні, немає гнучкості, аіноді вони дуже загальні («хочу стати хорошим спеціалістом, заробляти добрігроші»).
Зростаєусвідомлення своєї унікальності, власного світосприймання, оформлюється«Я-концепція» в трьох компонентах, як суб'єктивне уявлення про самого себе,настанова по відношенню до себе (або емоційно-ціннісне ставлення) таповедінковий компонент, що характеризує виявлення «Я-образу» та ставлення досебе в поведінці серед оточуючих людей. Самовизначення набуває дійовогохарактеру: юнак починає діяти, реалізовувати плани, стверджуючи той чи іншийобраз життя, починає активно готуватись до засвоєння обраної професії(факультативи, гуртки, репетитори, самоосвіта тощо). Самооцінка набуває більшоїстійкості у відношенні своєї цінності як особистості, але вона може змінюватисьпри оцінці своїх здібностей, нахилів, можливостей [20,98-99].
У психологіїрозпізнають два принципово різних типи розвитку особистості в юнацькому віці(Т. Томе) — прагматичний та творчий.
Прагматичний типхарактеризується орієнтацією юнака на доцільність і на утікання від джерелнеспокою, чому суб'єктивно надається першорядне значення. У юнакові такого типудомінують матеріальні цінності та інтереси. Для нього важливе намагання догомеостатичної рівноваги, уникнення будь-яких проблем. І це перешкоджає їхподальшому індивідуальному розвиткові. Вони не прагнуть до одержання більшоїосвіти. Саме такого типу юнаки вдаються до застосування алкоголю та наркотиків,щоб «позбутися» проблем.
Творчо-орієнтованоготипу юнаки характеризуються прагненнями та інтересами, які спрямовані вмайбутнє, вони активно включають у власний спосіб життя різні пізнавальні таінші можливості. Педагогічне завдання — на основі корекції самооцінки допомогтиюнакові набути впевненості в собі, виявляти активність при вирішенні життєвихзавдань.
Орієнтування намайбутнє, наявність життєвих перспектив викликають бажання удосконалювати тіякості, які необхідні для професійної діяльності, в першу чергу, і длямайбутнього самостійного життя в цілому. Самооцінка набуває більшоїконкретності, критичності, дійовості; за даними досліджень, 13% старшокласниківскладають програми самовиховання. Вони пов'язані з перспективами набуттяпрофесії, зі вступом у вищий навчальний заклад, з майбутнім положенням усуспільстві, зі встановленням тісних взаємин з другом, з утворенням сім'ї тощо.На основі самооцінки й самовиховання формується самоповага. З усвідомленнямсвоїх якостей і можливостей, з уявленням про своє місце в житті, з оцінкою себеяк особистості пов'язане зростання інтересу до моральних проблем — щастя,обов'язок, любов, дружба тощо. У цьому плані можна говорити про виробленняморальної свідомості в старшому шкільному віці (І. Д. Бех). У ранній юності відбуваєтьсяі моральне, і вольове загартовування.
Зростаєрефлексивність свідомості, збільшується увага до особистісних переживань,інтерес до власного психічного життя. Старшокласники досить самокритичні досвоїх недоліків, але ще шукають виправдань своїм особистісним вадам: впертістьвважають проявом волі, грубість — доказом сміливості, небажання вибачитись —проявом принциповості… Подібний моральний формалізм є однією із суперечностейраннього юнацького віку. Проте принцип поведінки з нестійких і наслідувальнихстають внутрішніми і стійкими, утворюючи у своїй сукупності єдину чіткоусвідомлювану моральну позицію. Симптом раптового подорослішання, пов'язаного зособливою відповідальністю в житті, у деяких старшокласників виникає в останнідні перебування в школі [20,112].
В юнацькому віцівідбувається становлення світогляду як системи знань про політичне, економічне,культурне життя суспільства, як системи поглядів на оточуючий світ і місце вньому кожної людини. Погляд на багато життєвих проблем досить глибокий тарозумний. Увагу юнаків привертають питання справедливості та беззаконня,порядності та безпринципності. Сучасний юнак має тверезий, розумно-практичнийпогляд на світ та події, які в ньому відбуваються, більш незалежну позицію тавласну орієнтацію в їх оцінці. Але можна зустріти прояв і вкрай протилежнихрис: індивідуалізм та соціальну спрямованість, скепсис і намагання віритибудь-кому в будь-що, у декого виявляється максималізм та нерозбірливість увиборі засобів реалізації своєї життєвої мети. Спостерігається також розрив міжрізними верствами молоді за рівнем соціально-культурно розвитку: богемна молодьта ділки, наукове світорозуміння та спрощений підхід тощо. Особливостісвітосприймання юнаків виявляються в ціннісних орієнтаціях, потребах та інтересах,ідеалах та переконаннях, у мріях та життєвих планах. Юнак є представникомпевного покоління, яке, в свою чергу, об'єднується якимось важливими явищамисуспільного життя, співпадання настанов, смаків, інтересів, моди тощо.
Поведінка юнаківне позбавлена суперечностей:
підвищені вимогидо дорослих та поблажливе ставлення до власного їх порушення;
у вчинках (як і всвідомості взагалі) співіснують принциповість у великому та безпринципність умалому (зберігаються іноді риси дитячої поведінки);
емоційнепідвищене переживання власних невдач, неприємностей, які іноді гіпертрофуютьсяв справжнє горе.
Ці симптомиможуть пройти безслідно, а можуть стати рисами особистості.
Важливо зміцнитипотребу юнаків працювати над собою систематично, прямуючи до поставленої метизайняти позицію дорослої людини, і створювати умови для прояву ініціативи,творчості, корисних починань у самореалізації та в стверджуванні власноїособистості.
В психологіївважається, що загальні розумові здібності в основному оформлюються наприкінціпідліткового віку. Протягом юнацького віку вони удосконалюються: збагачуєтьсянауковий понятійний апарат, відбувається оволодіння складними інтелектуальнимиопераціями, більш продуктивною стає розумова діяльність [19, 116].
Розумовіздібності виявляються як індивідуальні властивості сприймання, пам'яті,мислення, уяви, вони визначають індивідуальний стиль пізнавальної діяльностістаршокласника та її продуктивність.
Навчальні діїтрансформуються в методи наукового пізнання: юнаки оволодівають елементамидослідницької діяльності: формулюванням гіпотез, плануючим контролем,прогнозуючою оцінкою. Формуються певні розумові звички, які становлять основукультури розумової праці. Важливе педагогічне завдання — навчити знаходити іставити нестандартні завдання, бачити нову проблему, визначати нові засоби їївирішення. Саме такі риси характерні для самостійного творчого мислення. Але,за даними дослідження випускників шкіл, більша кількість юнаків працюють нарепродуктивному рівні.
У цьому віціпродовжується розвиток теоретичного мислення, розвивається здатність дозв'язного логічного міркування, до високого рівня узагальнення тасистематизації знань; підвищується самостійність, гнучкість та продуктивністьмислення, його рефлексивність.
Зростаєпродуктивність логічної пам'яті, що пов'язана з операціональним мисленням.Збільшується обсяг уваги, здатність до її концентрації, переключення. В той жечас увага стає більш вибірковою: вона залежить від спрямованості інтересівособистості, від її потреб. Формування професійної орієнтації юнака сприяєрозвитку спеціальних здібностей (математичних, літературних, лінгвістичнихтощо). У дівчаток в цьому віці спеціальні інтереси менш визначені, у порівнянніз хлопцями, хоча успішність у навчанні у цілому вища [19,124].
За висновкамибагатьох дослідників, творчі досягнення дорослих не пов'язані прямо знавчальною успішністю в школі. Це пояснюється тим, що шкільні програмирегламентовані, викладання та вимоги до учнів не враховують індивідуальнихособливостей у здібностях учнів та їх інтересів, тому творчість юнаків повнішета яскравіше виявляється поза засвоєнням програми: в наукових гуртках,факультативах, у гуртках за інтересами поза межами школи.
Таким чином,розумовий розвиток юнаків полягає не тільки в накопиченні знань та вмінь (хочаце теж важливо), але й у формуванні індивідуального стилю розумової діяльності,в розвитку розумових здібностей. Це стійка сукупність індивідуальних варіантіву засобах сприймання, його якостях, індивідуальних особливостях пам'яті,мислення, а також свідоме оволодіння прийомами та засобами продуктивноїрозумової праці.
Зробимо загальнівисновки щодо основних напрямків психічного розвитку в юнацькому віці:
Відбуваєтьсянабування почуття особистісної самовизначеності, цілісності (ідентичності).
Відбуваєтьсяпрофесійне самовизначення, самостійне обрання життєвої платформи, цілей тапрофесії.
Розвиваютьсяціннісні світоглядні орієнтації, самостійність, відповідальність, рефлексивнасамосвідомість, самоцінність, самоповага.
Набуваєтьсяпсихосексуальна ідентичність, усвідомлюється причетність до представниківпевної статі.
Виробляєтьсяіндивідуальний стиль розумової діяльності, розвиваються та удосконалюютьсярозумові здібності та спеціальні на основі диференціації інтересів таорієнтації на майбутню професію.
1.4Рефлексивний компонент професійного самовизначення
Психологічнийзміст процесу професійного самовизначення в науковій літературі розглядають здвох сторін: 1) орієнтування у різних видах діяльності і 2) здійснення виборупрофесії та формування професійного плану, що мають як соціально-психологічний,так і внутрішньо-психологічний аспекти. Рефлексія кожного з них має змістовнусторону (предмет рефлексії) і процесуальну (рефлексивні дії та механізми). Мирозглядаємо процес ПСВ як такий, що здійснюється у три стадії: спонтанного,профільного та конкретно-професійного самовизначення. Вони розрізняються заглибиною та змістом суб’єктних рефлексій: 1) на стадії спонтанного професійногосамовизначення здійснюється первинна рефлексивна орієнтація у різних видахдіяльності; 2) у профільному самовизначенні учнем на основі рефлексії власнихінтересів, здібностей здійснюється первинний вибір професійної сфери, що їмвідповідає; 3) на стадії конкретно-професійного самовизначення учень рефлексуємаксимально широке коло внутрішніх та соціальних чинників, що впливають навибір професії, здійснює остаточний вибір, складає професійний план.
Таким чином,професійне самовизначення старшокласника, з одного боку, залежить від широти таякісних характеристик досвіду і ступеня його усвідомленості суб’єктом, щовідображено в уявленнях про себе та світ професій, з другого — детермінуєтьсярефлексивними змістами, якими оперує школяр у виборі професійної діяльності.
Аналіз поняття“рефлексія” в науковій літературі виявив певну строкатість поглядів на їїзміст, види, рівні та функції. У сучасній психологічній науці існує декількаосновних напрямків її вивчення: а) кооперативний (Н.Г.Алексєєв, І.Д.Глячков,Г.П.Щедровицький, ін.); б) комунікативний (О.О.Бодальов, Г.М.Андрєєва, Г.С.Сухобська,В.М.Козієв, А.П.Сопіков, ін.); в) інтелектуальний (Н.Г.Алексєєв, В.В.Давидов,А.З.Зак, ін.); г) особистісний (А.Бандура, Н.І.Гуткіна, В.К.Зарецький,Б.В.Зейгарник, Є.І.Ісаєв, І.С.Кон, Є.С.Мазур, І.М.Семенов, В.І.Слободчиков,С.Ю.Степанов, А.Б.Холмогорова, І.І.Чеснокова, ін.). При цьому перші два аспективиділяються в дослідженнях колективних форм діяльності та у процесахспілкування, що їх опосередковують, а інші два — в індивідуальних проявахмислення і свідомості. Дослідниками, які реалізують особистісний напрямоквивчення, рефлексія розглядається: як пізнання, повернене на самого себе; яккатегорія свідомості (визначаються різні її види і форми); як механізмсаморегуляції; як феномен, пов’язаний з локус-контролем.
Науковий аналіздозволив сформулювати робоче визначення поняття рефлексії, за яким вонарозглядається як специфічна інтелектуальна активність особистості, що виникає упевній ситуації утруднення реалізації значущої діяльності і є спробою подоланнятруднощів шляхом їх усвідомлення та віднайдення нових способів діяльності тасамоздійснення [36, 328]. Центральним психологічним механізмом рефлексії єдецентрація. В науковий апарат дослідження нами було введено поняттярефлексивна ситуація, яка розглядається як сукупність внутрішніх та зовнішніхчинників, які детермінують процес входження особистості у режим самоаналізу,самопізнання, що здійснюються на певному емоційному фоні. Її якіснимихарактеристиками є: значущість ситуації для особистості; наявністьконфліктності, неузгодженості інформації, мотивів, способів здійснення;самостійне цілепокладання в напрямку спроб вирішення проблеми; рефлексивнадецентрація – вихід за межі наявної ситуації, перехід у “рефлексивний режим”функціонування свідомості і посідання відносно себе об’єктивної позиції;емоційне переживання суб’єктом всіх моментів, пов’язаних із самою ситуацією,себе в ній, діяльністю по вирішенню проблеми, кінцевим продуктом рефлексії.Результатом вирішення ситуації професійного самовизначення, як життєвоїпроблеми, рефлексивним способом є здійснення старшокласником свідомого виборупрофесії та формування професійного плану [49, 12].
Принциповим увизначенні підходу до вивчення професійного самовизначення школярів є розглядцього процесу в особистісному контексті – соціальному, психологічному таіндивідуальному, що випливає з теоретичних розробок та психолого-педагогічнихпідходів до вивчення рефлексивних компонентів професійного самовизначення учнівраннього юнацького віку (Г.О.Балл, Ю.З.Гільбух, В.Ф.Моргун, П.С.Перепелиця,Н.А.Побірченко, Н.І.Пов’якель, В.В.Рибалка, М.Л.Смульcон, Н.В.Синявський,Б.О.Федоришин, Н.В.Чепелєва). До проблеми самовизначення звертаються в роботахК.О.Абульханової-Славської, Т.М.Афанасьєвої, І.С.Кона, І.І.Чеснокової (якпроблеми розвитку особистості та її самосвідомості); Л.І.Анцифєрової,Л.Н.Когана, А.В.Мудрика, Д.І.Фельдштейна (як проблеми соціальної зрілості йвизначення життєвої позиції), І.С.Гічана, М.С.Пряжнікова, В.Ф.Сафіна,П.П.Соболя (як проблеми самоздійснення і самореалізації особистості). У педагогічнійта віковій психології проблема самовизначення особистості вивчається у зв’язкуіз специфікою юнацького віку, процесами формування світогляду (А.М.Кухарчук,П.А.Шавір).
В нашомудослідженні рефлексивні компоненти – як свідомісні складові ПСВ – вивчаються зпозиції особистісно-діяльнісного підходу, де професійне самовизначеннярозуміється як компонент особистісного самовизначення, як діяльнісний проявцілісної особистості, що здійснює важливий життєвий вибір. Засади такогопідходу закладені в роботах Є.В.Єгорової, Н.І.Литвинової, І.П.Манохи,В.І.Панченка, М.В.Папучі, П.С.Перепелиці, Н.А.Побірченко, В.В.Рибалки,В.В.Синявського, Б.О.Федоришина. Варіанти синтезу такого підходу з дещо іншихметодологічних позицій зустрічаються у дослідженнях В.І.Андрєєва, Л.М.Деркач.
Можна представитиконцептуальну модель функціонування рефлексивних компонентів у процесіпрофесійного самовизначення старшокласників, яка базується на концепціїтривимірної, поетапно конкретизованої психологічної структури особистостіВ.В.Рибалки і передбачає три рівні теоретичного аналізу: 1)соціально-психолого-індивідуальний (в першу чергу, підструктур спрямованості,самосвідомості, інтелекту, досвіду особистості як змістів рефлексивногосамоосмислення у контексті професійного самовизначення), 2) діяльнісний(особливості діяльнісного прояву рефлексивних дій по оперуванню з образом “Я”та образом професії), 3) генетично-віковий (особливості вікової динамікизмістовно-функціональних характеристик рефлексивних компонентів ПСВ старшихшколярів).
Виходячи зпозицій особистісно-діяльнісного підходу, у концептуальній моделіфункціонування рефлексивних компонентів у структурі ПСВ нами визначені наступнірефлексивні компоненти: 1) мотиваційний; 2) когнітивний; 3) цілеутворюючий; 4)операційний; 5) результативний. Ми не виділяємо окремо емоційно-почуттєвийкомпонент, оскільки на нашу думку, він є органічною складовою кожного зназваних і рефлексивні переживання супроводжують увесь процес свідомоїрегуляції професійного самовизначення особистості [49,18].
Показникамиздатності до регуляції професійного самовизначення є: наявність мотивації досамоактуалізації та самореалізації; когнітивна складність та структурованістьобразу “Я”; адекватність і сформованість образу майбутньої професії; здатністьдо рефлексивного аналізу та порівняння образу “Я” та образу професії;інтернальний локус контролю. Результативними показниками рефлексивногопрофесійного самовизначення є: прийняття свідомого рішення щодо вибору професіїта формування професійного плану.
Розвиток рефлексивнихмеханізмів самосвідомості учнів повинен спиратись на знання та практичнемоделювання психологічних умов “запуску” та функціонування особистісноїрефлексії, а саме: емоційна насиченість процесу взаємодії; змістовна орієнтаціяна потребово-мотиваційну сферу учня, що забезпечує особистісну значущістьспільної діяльності; екстеріоризація, “розгортання назовні” внутрішніхрефлексивних механізмів самосвідомості, що дозволяє учневі привласнити,інтериорізувати їх у ході діяльності; формування адекватних оцінних еталонів;проблемний та творчий характер навчання. Конкретними психолого-педагогічнимиформами роботи можуть бути: інтерактивні методи навчання, рольові та діловіігри, профільне навчання, факультативи, тренінги креативності, розвиткупізнавальних процесів, інтелекту, клуби за інтересами, студії, гуртки,складання проектів, твори, творчі роздуми, профорієнтація тощо.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОГОСАМОВИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОФОРІЄНТАЦІЇ СТАРШОКЛАСНИКІВ
2.1 Методологічні засади практичної профорієнтаційноїроботи із старшокласниками
Підготовка молодідо свідомого вибору професії – важлива проблема як з точки зорународногосподарських, соціальних, так і психолого-педагогічних аспектів.
Завершальниметапом психологічної та практичної підготовки учнів до трудової діяльності є їхправильна професійна орієнтація.
Професійнаорієнтація — система організації та проведення навчально-виховної роботи,спрямованої на засвоєння учнями необхідних знань про соціально-економічні йпсихофізіологічні умови правильного вибору професії, формування в них умінняаналізувати вимоги різних професій до психологічної структури особистості, атакож свої професійно значущі якості, шляхи й засоби їх розвитку [51, 9].
Правильний вибірпрофесії — це моральне задоволення, висока самооцінка. Водночас це й високапродуктивність праці, висока якість продукції. Вибір професії — точка, в якійсходяться інтереси особистості та суспільства, де можливе й необхідне поєднанняособистих і загальних інтересів.
Завданнямипрофорієнтації є ознайомлення учнів з професіями та правилами їх вибору,рекомендованими Міністерством освіти і науки України; виховання в молодіспрямованості на самопізнання і власну активність як основу професійногосамовизначення; формування вміння зіставляти свої здібності з вимогами,необхідними для набуття конкретної професії, складати на цій основі реальнийплан оволодіння професією; забезпечення розвитку професійно важливих якостейособистості [51,11].
Основні етапироботи:
1.Профорієнтація.
2.Профдіагностика.
3.Профконсультація.
4. Профадаптація.
5. Профвідбір.
6.Профінформація.
7. Професійнесамовизначення.
Шкільний психологпокликаний забезпечити організацію профдіагностики – важливого способуглибинної оцінки і самооцінки особистості, прогнозування стану нахилів іповедінки, засобу професійного вибору і відбору. Див. додаток А.
Профорієнтація –це довготривалий, до певної міри незворотній процес оволодіння особистістю тоючи іншою професією, який включає три основні моменти:
· процес впливусоціального середовища на особистість, що формується;
· процесусвідомлення необхідності праці, пізнання конкретної сфери праці;
· самеперетворення праці за законами розвитку сьогоденної дійсності [41, 67].
Допомогти молодійлюдині у свідомому визначенні свого місця в професійній структурі суспільствапокликані і психологи, і педагоги, і соціологи, і медичні працівники.Психолого-педагогічна функція профорієнтації – це перш за все виявлення іформування інтересів, нахилів, здібностей школярів, визначення шляхів і умовефективного управління їх професійним самовизначенням. Також це – формуванняпрофесійних намірів у відповідності з інтересами і потребами конкретногорегіону у кадрах.
Профорієнтаціяповинна здійснюватися на всіх вікових етапах:
1.Емоційно-образний (діти старшого дошкільного віку).
Формуванняпозитивного ставлення до світу професій, до людей праці. На цій стадії професіївідомі дітям лише за назвами і деякими зовнішніми ознаками (форма одягу, манериповедінки, оцінка оточуючих людей).
2. Пропедевтичний(І-IV класи).
Розвиток інтересудо професії батьків, до найбільш масових професій. Формування любові ісумлінного ставлення до праці. У молодших школярів ще немає підстав дляздійснення серйозного професійного вибору, часто відсутні виражені інтереси інахили. Вони легко змінюються на інші.
3.Пошуково-зондуючий (V-VII класи).
Формуванняпрофесійної спрямованості при усвідомленні інтересів, здібностей, цінностей,які пов’язані з вибором професії і визначенням свого місця у суспільстві. В цихучнів можуть мати місце особливо раптові переміни в інтересах, що викликаноістотнім підйомом пізнавальної активності у цьому віці. Але саме в цьому віціможуть виникнути інтереси, які можуть мати вихід на професійну діяльність.
4. Формуванняпрофесійної свідомості (VIII-IX класи).
Формуванняособистісного сенсу вибору професії, уміння співвідносити суспільні цілі виборусфери діяльності із своїми ідеалами, уявлення про цінності зі своїмиможливостями. На цьому етопі учень повинен вже реально сформулювати для себезадачу вибора майбутньої діяльності з урахуванням наявного психологічного іпсихофізіологічного ресурсів.
5. Періодуточнення соціально-професійного статусу (Х-ХІ класи).
Формування знань,умінь у визначеній сфері трудової діяльності. Це класи з поглибленоюспецпідготовкою.
6. Входження впрофесійну діяльність (учні ПТНЗ, студенти спеціальних середніх і вищихнавчальних закладів).
Поглибленапідготовка до професійної діяльності, формування досвіду життєдіяльності утрудовому колективі.
7.Переорієнтація. У випадку необхідності на іншу професійну діяльність зврахуванням попереднього професійно-соціального досвіду і індивідуальнихможливостей.
Професійнаорієнтація як система включае такі основні напрямки або підсистеми [12, 65-66]:
· профінформація;
·профконсультація;
· профвідбір;
· профадаптація.
· як окремий етаппрофорієнтаційної роботи можна розглядати процеси трудового і професійногонавчання в школах і міжшкільних НВК.
Професійнаінформація являє собою процес ознайомлення відповідного контингенту учнів зконкретними професіями і спеціальностями, з вимогами, які ставляться до людини,що прагне отримати відповідну професію. Одночасно іде ознайомлення з закладами,де можна одержати дану спеціальність і місцями можливого працевлаштування.Основна мета цієї роботи — створення необхідної інформаційної основи дляпідготовки: кожного учня до свідомого вибору певної професійної діяльності.
Профінформаціяявляє собою систему психолого-педагогічних і організаційних заходів,спрямованих на засвоєння учнями необхідних знань про соціально-економічні іпсихофізіологічні особливості професії [31,87].
Професійнаконсультація — являє собою сукупність науково організовавих і обгрунтованихдій, основною метою яких є виявлення іадивідуально-психологічних іпсихофізіологічних особливостей особи, що вибирає відповідну професію. Такі діїнайбільш ефективні у тих випадках, якщо вони організовані з врахуванням віковихі освітніх рівнів і якщо до цих дій залучені учителі і батьки [58, 92].
Бесіди, пов'язаніз профорієнтацією, мають проводитись спеціально підготовленимипрофконсультантами — психологами і педагогами, медиками і соціологами. Взалежності від місця і умов проведення профконсультації — це або тривалийпроцес, або одноразовий акт. Зрозуміло, до в умовах школи цей процес має бутитривалим і охоплювати якомога ширший діапазон класів. Фактично, профорієнтаціяв школі — це організація і керівництво цілеспрямованою багаторічною діяльністюучня у його професійному самовизначенні.
З допомогоюрізних профдіагностичних методів профконсультація повинна визначити і вказатиучню важливіші для його майбутньої професіональної діяльності особливості йогоособистості і на цій основі дати йому науково обгрунтовані рекомендації повибору професії.
Головною задачеюпрофесійного відбору — наступного етапу профоріентаційної роботи — є науково.обгрунтоване визначення професійноі придатності учня до відповідної (конкретної)трудової діяльності з врахуванням його особистісних якостей і потребконкретного виробництва.
Професійнийвідбір має проводитись під час прийому на роботу на основі використанняпрофесіограм і з допомогою спеціальних психофізіологічних методик, яківизначають ступінь розвитку індивіда і відповідвооті його психофізіологічнихякостей вимогам обраної професії.
Професійнаадаптація являє собою процес активного входження учня в професію, пристосуванняйого до змісту своїх профсійних обов'язків, режиму. і організації праці, довимог виробництва. Іншими словами, професійна адаптація — це досягнення востимальні строки певного кваліфікаційного. рівня.
Управлінняпрофорієнтацією здійснюється на трьох рівнях [17, 52-53]:
·соціально-педагогічному;
·організаційно-педагогічному;
·психолого-педагогічному.
Насоціально-педагогічному рівні управління профорієнтацією здійснюється вмасштабах всього суспільства через суспільні інститути та засоби масовоїінформації.
Наорганізаційно-педагогічному рівні управління профорієнтацією здійснюєтьсябезпосередньо в навчально-виховному процесі.
На психолого-педагогічномурівні управління профорієнтацією реалізується в безпосередньму спілкуванніучнів з класним керівником, психологом школи.
2.2 Форми та методи профорієнтаційної роботи у школі
Специфічноюособливістю управління шкільною профорієнтацією є те, що профорієнтаційнийвплив на школярів здійснюється систематично і планово на протязі всього термінунавчання. Ця особливість передбачає послідовність дій, диференційований підхідв процесі управління професійним самовизначенням школярів.
З метою успішноїроботи з питань профорієнтації створюються шкільна рада профорієнтації, головоюякої є директор школи, заступником- шкільний психолог.
Можна виділитидва головних напрямки роботи психолога школи в області профорієнтації [42,298-299]:
1. Проведенняінформаційно-просвітницької роботи, яка спрямована на розвиток психологічноїкультури учнів, поглиблення знань з психології. Доцільним є викладанняпсихологом курсу “Основи вибору професії” під час якого окрім знань професійноїспрямованості подаються також необхідні психологічні знання, проведенняпрофесійних консультацій.
Розрізняютьчотири вида профконсультації:
· довідкову, вході якої з'ясовуються шляхи трудовлаштування, вимоги до прйому на роботу інавчання, можливості оволодіння різними професіями, терміни підготовки,перспектива професійного росту;
· діагностичну — спрямовану на вивчення особистості, інтересів, нахилів, здібностей з метоювиявлення її відповідності особливостям професії;
· формуючу — щомає на меті керівництво, корекцію вибору школярами професії і передбачаєсистематичну реєстрацію змін особистості школяра стосовно професійногосамовизначення;
· методичну — спрямовану на виявлення стану здоров'я учнів, їхніх псахологічних властавостейщодо вподобаної професії, і, в разі потреби — на переоріентацію на іншу,близьку по суті діяльність.
Профконсультаціяпередбачає цілком певні організаційні форми: групову роботу з класом таіндивідуальну з кожним учнем.
2. Проведенняіндивідуальних консультацій з підлітками і юнаками, які передбачаютьдіагностику, корекцію і власне консультацію.
Організаціяіндивідуальної профконсультації дає можливість шляхом діагностики здібностейвиявити індивідуальність, потенційні можливості і в певній мірі впливати на їхформування.
Надання допомогиучням у виборі професії здійснюється на основі їх всебічного вивчення в процесінавчальної, суспільної та трудової діяльності. На протязі всього періодунавчання учнів педагоги та шкільний психолог вивчають інтереси та нахили учнів,активно впливають на їх розвиток [46].
Для вивчення таформування готовності школярів до вибору професії необхідно використовуватикомплекс доповнюючих одне одного психолого-педагогічних методів, які включаютьспостереження, анкетування, індивідуальні та групові бесіди тощо.
Спостереження заучнями необхідно вести постійно, на протязі всього часу навчання, особливо встарших класах.
Анкетування учнівта їх батьків призначені для виявлення переважаючих інтересів та нахилів учнів,їх загальнотрудової підготовки та розвитку індивідуальних якостей особистості.Ефективність навчання та виховання інтересу до професії багато в чому залежитьвід потреб старшокласників, їх інтересів, нахилів, ідеалів. У зв'язку з цимшкільному психологу необхідно знати, що спонукає активність учня у засвоєннінавчальної, суспільної діяльності, що визначає його певне відношення до тих чиінших видів професійної праці, професійні плани. Див. додаток Б.
Бесіда дозволяєотримати широку інформацію про підготовленість кожного учня до виборупрофесійного шляху. Консультативні бесіди про вибір професії можна умовноподілити на ознайомчі, коректуючі та заключні.
Ознайомчі бесіди,як правило, проводяться з усім класом. В процесі бесіди консультант повідомляєстаршокласникам про типові спеціальності якоїсь групи професій, розширює знанняпро взаємовідносини людини і професії, відповідає на запитання учнів (згіднопротоколу ознайомчої бесіди, що заповнюється шкільним психологом або класнимкерівником).
Коректуюча тазаключна бесіди носять індивідуальний характер і проводяться на основі аналізувсіх наявних даних про учнів. У процесі бесіди шкільному психологу необхідновикликати максимальну активність того, кого.опитують, добитись свободивисловлювань. У коректуючій та заключній бесіді безпосередньо обговорюється зучнем конкретно обрана професія. Предметом обговорення є сам учень, його сім’я,друзі, успішність навчання в школі, концентрація або розсіювання йогоінтересів, подальші життєві плани. В ході бесіди слід прагнути того, щобспівставити інтереси та нахили школяра з вимогами професії, яку він вибирає.
Отримані задопомогою відповідних методик дані узагальнюються в консультаційномупрофільному листі на кожного учня персонально. Консультаційний профільний листскладається з двох розділів:
1) аналізпсихолого-педагогічного вивчення особистості учня;
2) результатиконсультацій по вибору професій.
Перший розділзаповнюється консультантом на основі даних, які отримані від класногокерівника, батьків і самого учня, аналізу анкетного матеріалу, зібраного накожного учня, власних спостережень консультанта і проведеної бесіди. Другийрозділ відображає тільки результати консультаційних бесід: ознайомчих,коректуючих, заключних [51,14-15].
Таким чином,консультаційний профільний лист є узагальненим документом, в якому поєднані всідані про учня, отримані в результаті використання різних методів вивчення йогоособистості. Він допомагає консультанту дати учню кваліфіковану пораду повибору професії, грунтуючись на об'єктивних даних.
В планіпрофесійної консультації важливе значення має знання індивідуальнихвідмінностей учнів, особливо, їх здібностей.
Здібності — цеіндивідуально-психологічні особливості людини, які обумовлюють можливістьуспіху в якій-небудь діяльності,. які допомагає в оволодінні знаннями,уміннями, навичками, але не зводиться до них. Перш, ніа судити про здібностіучня, необхідно з'ясувати рівень його підготовленості, тобто об'єм та якістьйого знань, умінь та навичок.
Рекомендації щодовивчення учнів в процесі їх профорієнтації можна звести до таких [42, 258-2259]:
1. Необмежуватись вивченням навчальної діяльності та шкільної суспільно-корисноїактивності учнів, а намагатись дослідкуват їх позанавчальні та позашкільніінтереси та нахили аж до рівня життєвої активності.
2. Визначитисильні якості учнів, продуктивні сторони особистості з точки зору не тількинавчання в школі, але і вимог різних: видів праці і звертати на них увагупідлітків та їх батьків.
3. Виявлятипсихологічні та медичні протипоказання до вибору тих чи інших професій.
4. Індивідуально-психологічніособливості людини необхідно оцінювати різносторонньо. Для ефективностіпрофконсультації недостатньо визначити відповідність якої-небудь особливостівимогам конкретної професії. Необхідно встановити відповідність особистості вцілому вимогам тієї або іншої галузі діяльності.
5. Враховуватитакий індикатор професійної придатності, як емоційний комфорт, емоційназадоволеність своею професією, роботою.
6. Доводити досвідомості самих учнів виявлені в них професійно позитивні та негативні (протипоказані)якості, дотримуючись при цьому педагогічного такту.
В процесіформування в учнів готовності до вибору професії необхідно звертати увагу натакі індивідуальні особливості:
Перш за все — цеінтереси, нахили учнів. Професійні інтереси відрізняються конкретністю іцілеспрямованістю. Це інтерес до тієї професії, яку обирає для себе учень
Розвиток таформування професійних інтересів безпосередньо зв'язані з пізнавальнимиінтересами. Це інтереси, які спрямовані на оволодіння знаннями з професії,розуміння її суті, оволодіння не тільки практичними, але і теоретичнимиосновами даної професії. Чим сильніше виражений професіональний інтерес, тимглибша потреба в оволодінні знаннями з конкретної професії.
Важливо такожвстановити, якими мотивами керується школяр при виборі професії, чимвизначаються його цілі, що породжені ідеалами та переконаннями [32, 84].
Ідеали тапереконання – це вищі життєві мотиви, які формуються і виховуються на протязівсього життя людини, це мисленні зразки особистісних якостей людини, їїдіяльності і професійної соціальної — поведінки. Ними керується учень тепер івони визначають його плани на майбутнє.
У своїйдіяльності шкільний психолог повинен опиратися, перш за все, на класногокерівника.Саме він на рівні класу координує всю навчально-виховну роботу,спостерігає кожного учня в навчальній і позакласній роботі, активно спілкуєтьсяз сімєю учня.
Зміст роботикласного керівника з проблем профорієнтації має полягати у вивченні і розвиткупізнавальних інтересів, схильностей, індивідуальних особливостей учнів,підвищенні їх активності у професіональному самовизначенні, складанні програмсамопідготовки школярів і формуванні обгрунтованих професіональних планів, що,безперечно, неможливо без участі психолога.
З метою сприянняформуванню стійких професійних намірів, класний керівник разом з шкільнимпсихологом допомагає учням скласти програму індивідуальної самопідготовки допрофесійного самовизначення. Ця програма повинна включати такі етапи [39,196-197]:
І. Постійнепідвищення інформованості учня про обрану сферу професійної діяльності.
2. Організаціяпосильної участі школяра в оволодінні найпростішими навичками в обраній нимпрофесійній діяльності (факультативи, гуртки, спецшколи).
3. Розвитокпроцесів самопізнання учнів (саморегуляція, самоконтроль, самоаналіз).
Для ефективногоінформування учнів про певну професію використовують її професіограму, щопередбачає розкриття таких питань [18,198-199]:
1. Як називаєтьсяробота, у чому її суть? (Назва роботи, спеціальності, професії, посади, можливогоробочого місця, тобто опис істотних характеристик і особливостей праці.)
2. Якаефективність і мета роботи?
3. Що є предметомпраці?
4. У який спосібвиконується робота?
5. На основі чоговона здійснюється?
6. Які критеріїоцінки результатів праці?
7. Якакваліфікація потрібна для роботи?
8. За допомогоюяких засобів виконується робота?
9. В яких умовахвиконується робота?
10. Якаорганізація праці?
11. Якакооперація праці? (Хто, що і з ким виготовляє?)
12. Якаінтенсивність праці?
13. Які моментинебезпеки та відповідальності трапляються в процесі роботи?
14. Яку вигодудає робота працівникові? (Зарплата, премія, пільги, моральне задоволення,суспільне визнання.)
15. Які вимоги йобмеження характерні для роботи?
Під часорієнтації учнів на конкретну професію можливі такі помилки: а) поділ професійна «престижні» й «непрестижні»; б) ототожнення навчального предмета зпрофесією; в) перенесення ставлення до людини —представника професії — на самупрофесію; г) вибір професії під чиїмсь впливом; ґ) застарілі уявлення прохарактер праці у сфері матеріального виробництва.
Робота класногокерівника в питаннях профорієнтації проходить під безпосереднім керівництвомшкільного психолога. До цієї роботи слід залучити також батьків. В системіпрофоріентаційної роботи з молоддю робота школи з батьками — одна знайважливіших ланок, оскільки на даний час всі дані, отримані під часопитування молоді свідчать про те, що своє рішення щодо майбутньої діяльностівони приймають під впливом батьків. Батьки мають брати активну участь увизначенні життєвих і професійних цілей своїх дітей. Саме цим і викликананеобхідність організації спеціальної роботи школи з батьками. Робота ця маєбути спрямована на надання необхідної допомоги сім'ям в підготовці дітей допраці і вибору професії.
Роботу зпрофорієнтації з батьками проводять шкільні психологи, класні керівники,батьківські комітети. Ця робота е складовою частиною загальношкільного планувиховної роботи. До неї можуть бути віднесені такі заходи [31, 121-122]:
· анкетуваннябатьків та залучення батьків до проведення профорієнтаційної роботи в школі;
· лекторіі зпитань профорієнтації у відповідності з програмою в класах;
· індивідуальнаробота шкільного психолога і класних керівників з батьками;
· загальношкільніконференції типу «Сім'я, школа, вибір професії».
В роботібатьківського університету педагогічних знань повинні широко висвітливатисьпитання профорієнтаційної роботи.
Слід підкреслити,що вплив батьків на процес професійного самовизначення дітей — надзвичайноскладний. Саме це вамагає від шкільного психолога перш за все в окремихвипадках вивчати сімейні відносини, рівень культури тих сімей, процеспрофесійного самовизначення дітей яких викликає занепокоєння. Вивчення сім'ї — відповідальнаі важка справа, що вимагає великої майстерності і такту від шкільногопсихолога.
В цілому всяпрофорієнтаційна робота повинна будуватися таким чином, щоб з діагностичноївона перетворилася в розвиваючу, формуючу, діагностико-корекційну. Дана роботаповинна служити одній меті – активізувати учня, сформувати у нього прагнення досамостійного вибору професії з урахуванням отриманих знань про себе, своїхздібностях і перспективах їх розвитку.
Усе наведене вищедозволило нам скласти рекомендації для тих, кому потрібна допомогапсихолога-профконсультанта. Див. додаток В.
 
2.3Методи професійної консультації й профвибору на основі професіографії йпсихограми
Професійнаконсультація має на меті встановлення відповідності індивідуальнихпсихологічних й особистісних особливостей специфічним вимогам тієї або іншоїпрофесії. Розрізняють наступні види консультацій: довідкові, у ході яких учніз'ясовують канали працевлаштування, вимоги до прийому на роботу або навчання,можливості освоєння різних професій, термін підготовки, систему оплати праці,перспективи професійного росту; діагностичні, спрямовані на вивченняособистості, інтересів, схильностей, здатностей з метою виявлення відповідностіїх що обирає або близької до неї професії; медичні, що мають метою виявленнястану здоров'я учня або людини, яка працевлаштовується, його психофізіологічнихвластивостей.
Ціль професійноговибору — виявлення придатності людини до конкретного виду праці. При здійсненніпрофвідбору перевага надається тим претендентам, які мають більш високий рівеньпрофесійно важливих якостей, властивостей і сприятливі перспективи їхньогорозвитку. Варто розрізняти профвибір і профпідбір. При проведенні профвиборупідбирають найбільш відповідні даній професії особистості, тобто йдуть відпрофесії до особистості, а при профвідборі підбирають відповідну данійособистості професію, тобто йдуть від особистості до професії [16;47].
Професійнаконсультація й профвибір проводиться з використанням професіограм й особливопсихограм різних професій на основі методів професійної психодіагностики. Упроцесі професійної психодіагностики вивчають характерні риси особистості:протікання психічних процесів (відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, воля,уява й ін.), ціннісні орієнтації, інтереси, потреби, схильності, здатності,професійні наміри, професійну спрямованість, риси характеру, темперамент, станздоров'я.
Наприклад, длявеличезного числа професій важливе значення має оперативна пам'ять (операторЕОМ, диспетчер аеропорту, оператор-обчислювач й ін.), а також здатність доперемикання уваги (диспетчер, водій автотранспорту, учитель, продавець і т.п.),що ставить завдання виявлення й оцінки названих властивостей у тих, що вчатьсяабо шукають роботу.
Важливим етапомвсієї профконсультаційної роботи є вивчення й виявлення спрямованості інтересів,професійної спрямованості й професійних намірів в учнів або в тих, щопрацевлаштовуються, а також подання відомостей школярям про характер йособливості роботи з обраної (або досліджуваної ними професії), їхнійпрофесійній поінформованості й професійній готовності, діагностика мотивівпрофесійної діяльності й ін.
Сама процедурапрофконсультацій та профвибору — область сугубо творча. Тут немає якихосьєдиних й однозначних прийомів і методів, дуже багато чого залежить від ступеняпрофесійної майстерності професійного консультанта. Однак накопичений досвід інаукові дослідження підтверджують надійність використання багатьох методик, щодозволяє прогнозувати успішність їхнього застосування в професійномуконсультуванні й при організації професійного відбору (підбору).
Таким чином,схема вивчення особистості що вчиться або працевлаштовується з метоюпрофесійної консультації й профвибору містить у собі наступні елементи:вивчення конкретної професійної діяльності й вимог, пропонованих даноюдіяльністю до фізичної й психологічної сфери людини; розробка й складання психоі професіограм конкретних професій, виявлення професійно важливих якостей дляоволодіння даними професіями; вивчення професійної й особистісноїспрямованості, психічних процесів і властивостей учнів, складанняпсихофізіологічних і психологічних характеристик; порівняння отриманиххарактеристик з вимогами, пропонованими професією; видача рекомендацій зкорекції професійно важливих якостей й оволодінню професією, визначенняпрофесійної придатності.
Розглянемо такісучасні і важливі для вивчення питання профорієнтаційної роботи поняття іметоди їх складання як професіографія та психограма.
Професіографія –одна з основних галузей професіології, що вивчає професійну діяльність людей. Узавдання професіографії входить опис професій або спеціальностей, основнихвимог, які вони пред'являють до людини, його психофізіологічним і фізичнимякостям, а також фактори, що обумовлюють успішність або неуспішність,задоволеність або не задоволеність особистості даною професійною діяльністю[24;72].
У професіологіїрозрізняють професії, спеціальності й кваліфікацію. Професія – це певний видтрудової діяльності, що виникає в процесі суспільного поділу праці й потребуюєдля її виконання певних здібностей, спеціальних теоретичних знань і практичнихнавичок. Професія визначається характером створюваного продукту,використовуваних знарядь і специфічних умов виробництва в даній галузінародного господарства (наприклад, токар, стругальник, фрезерувальник, слюсар,коваль, штампувальник, зварник). Спеціальність являє собою підвид професії, щовизначається подальшим поділом праці в рамках однієї професії (наприклад,слюсар-збирач, інструментальник, ремонтник і т.д.).
Нерідкоспостерігається змішування й ототожнення понять «професія» й«спеціальність». У найкращому разі лише мається на увазі, що«професія» ширше «спеціальності». Безперечно, що професіябільш широке поняття, ніж спеціальність. Під спеціальністю розуміється певнийщабель поділу праці в рамках професії. Неважко помітити, що розходження між«професією» й «спеціальністю» в остаточному підсумкузводяться до кількісної сторони справи.
Але кількістьзнань і навичок, що становлять професію, виявляється не визначеною величиною.Відомо тільки, що воно більше суми знань і навичок, що становлятьспеціальність. Природно, що в такій ситуації той або інший обсяг знань інавичок можна назвати професією, і спеціальністю – це залежить від об'єктивноїоцінки дослідника.
Кваліфікаціяпрацівника визначається рівнем спеціальних знань, практичних навичок іхарактеризує ступінь складності виконуваного їм даного конкретного виду роботи.До кваліфікованих робочих кадрів ставляться працівники, які мають теоретичнізнання й практичні навички, що вимагають відповідного навчання й атестації.Кваліфікаційні вимоги, запропоновані до службовців, визначаються“Кваліфікаційним довідником посад службовців “, що забезпечує єдність увизначенні посадових обов'язків даної категорії працівників і кваліфікаційнихвимог до них.
Комплексний,систематизований, багатобічний опис конкретного виду роботи, призначений дляпроведення психологічного вивчення праці й використання надалі практичноїдіяльності, називають професіограмою. Професіограми застосовують дляознайомлення учнів або бажаючих працевлаштуватись з різними професіями впроцесі професійного інформування й освіти.
Основнимзавданням професіографії є всебічне вивчення, опис різних професій іспеціальностей, а також складання професіограми, або перелік вимог,пропонованих даним видом праці до професійного поводження людини, і перелік нормпраці, тобто науково обґрунтованих, даних про можливості людини, обсягу й рівнятрудових витрат в одиницю часу. Саме професіограма є тим документом, напідставі якого формуються нові професії й спеціальності або уточнюються, змінюютьсястарі, дається повний опис їхнього змісту й досягається науково обґрунтованапрофорієнтаційна робота.
Професіографічніроботи повинні бути націлені на те, щоб вчасно врахувати майбутні зміни впрофесійній структурі й завчасно виробити наукові рекомендації із внесеннякоректив у систему профорієнтації, відбору, підготовці розміщення кадрів. Отже,ці рекомендації повинні стосуватися як питань зміни характеру й зміступрофесіологічної роботи, так і якості й кількості фахівців, які будуть потрібнівиробництву на майбутньому етапі розвитку [18;23].
Науковий рівеньпрофесіографії визначається насамперед основними методологічними принципамипрофесіографичного аналізу. Цей аналіз спирається, у свою чергу, як назагальметодологічні, загальнонаукові принципи, так і на принципи приватнихнаук, які займаються вивченням різних аспектів професійного життя й дані якихвикористаються для складання професіограм.
Науковий іметодичний рівень розроблювальних професіограм багато в чому визначається такожтими загальними об'єктивними вимогами, які пред'являються сучасним рівнемрозвитку виробництва і які повинні бути сформульовані.
Насамперед, цевизначеність професіограми, тобто точніше, конкретне призначення і ясність,однозначність її змісту. Ця вимога означає, щоб вона повинна описуватися коректнимиз наукового погляду, однозначними, вивіреними поняттями й короткосформульованими положеннями [24;11].
У той же часпрофесіограма (комплексна, приватна, спеціальна й т.п.) повинна бутиповною, тобто містити інформацію, достатню для повної реалізації її призначення.
Професіограмиосновних робітничих професій містять дані про процес роботи, відомості провимоги: професійну й загальноосвітню підготовку, гігієнічні й фізіологічніособливості, медичні протипоказання, перспективи професійно – кваліфікаційногоросту, економічні дані й ін. Важлива роль у розвитку й удосконалюванніорганізації професійної орієнтації школярів, організації розробки професіограмналежить інженерам по підготовці кадрів підприємств й організацій, організаторампрофорієнтаційної роботи.
Загальний планопису професії (професіограма) містить у собі наступні розділи:
1.Загальнівідомості з пропрофесії, спеціальності (найменування професії, потреба в данихфахівцях, форми професійної підготовки, робочі місця, які можна зайняти післяоволодіння професією);
2.Зміст й умовироботи (використовувані матеріали, робочий інструмент, процесс роботи і йогорезультати, рівень механізації й автоматизації, необхідні для роботи знання,уміння, навички, характер й умови праці);
3.Людина впроцесі роботи (привабливі сторонни роботи й труднощі, ступінь відповідальностій елементи творчості, психофізіологічні якості й медичні протипоказання,позитивні й негативні наслідки роботи для людини);
4.Соціально — економічні особливості професії (система оплати праці й соціальне забезпечення,культурно-побутові умови, перспективи професійного росту, географія професії йін.).
Важливоюскладовою частиною професіограми є психограма, що включає опис психологічнихособливостей професії. Кожна конкретна професія визначає кількісне і якісневираження окремих психічних утворень (відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення,уява, мова, увага, воля й ін.), їхній взаємозв'язок і взаємодія в процесівиконання виробничих операцій, що обумовлює необхідність наявності певнихздатностей. Психограма покликана відбити цю своєрідність і дати зрозумітилюдині, які вимоги до психіки, особистості пред'являються тією професією, щойого цікавить.
Правильнескладання й використання професіограм припускає певні знання користувачів вобласті класифікації існуючих професій. Загальновизнаної й найбільшвикористовуваної в профорієнтації класифікацією професій є психологічнакласифікація, запропонована Є.А.Клімовим. Суть її полягає в тім, що залежно відособливостей основного предмета праці всі професії підрозділяються на п'ятьголовних типів: «людина — природа», «людина — техніка»,«людина — людина», «людина — знакова система», «людина- художній образ». Далі, відповідно до особливостей основних цілейпрофесійної діяльності, професії й спеціальності підрозділяються на класигностичних (розпізнати, визначити), перетворюючих (обробити, обслужити) ідослідницьких (винайти, придумати) [22;45].
Крім типів ікласів професії підрозділяються на спеціальності залежно від використовуваних упроцесі трудової діяльності знарядь праці: спеціальності ручної праці (ювелір,піаніст); спеціальності операторів механізмів (токар); спеціальності операторівавтоматичних машин (друкар, сталевар); спеціальності, пов'язані зфункціональними знаряддями праці (викладач, організатор виробництва, артист,учений).
Четвертоюкласифікаційною ознакою професій виступають умови праці, під якими розуміютьумови середовища, де протікає робота людини. Відповідно до цього розрізняютьгрупи спеціальностей. Залежно від особливостей предмета, цілей, знарядь й умовпраці складається й набір вимог до особистісних якостей людини.
Знаючи місцепрофесії в наведеній класифікації й основні вимоги до представників певноговиду професійної діяльності, можна обґрунтовано проводити інформаційну йпрофконсультаційну роботу з претендентами на виробництво або учнями підшефнихнавчальних закладів. Цьому сприяє правильне й своєчасне виявлення професійнихінтересів учнів і працівників.
У професіях типу«людина — людина» домінуюче значення мають узагальнені відносиниособистості, система ціннісних орієнтації. Тому одне з важливих завданьпсиходіагностики в системі профконсультації – виявлення таких особистіснихякостей, які обумовлені особливостями емоційної сфери, потребою в спілкуванні, поведінковим(«соціальним») інтелектом. Комунікативні здатності проявляються вуспішності взаємодії з людьми, у легкості встановлення контактів з ними, урозумінні інтересів інших людей, узгоджених діях з колективом, в умінніорганізовувати спільні дії людей й ефективно впливати на них.
Професії типу«людина — техніка» висувають підвищені вимоги до технічного мислення,сенсомоторної координації, спритності й точності рухів, особливостям уваги,динамічному окоміру. Для регуляції виробничих процесів у деяких видахдіяльності істотне значення мають зорові, слухові, вібраційні й м'язово –суглобні відчуття.
Для професій типу«людина – знакова система» важливі точність сприйняття, оперативнапам'ять, стійкість уваги, терпіння, уміння з цікавістю працювати з цифрами,формулами, хімічними символами, схемами, графіками й т.п. Учень, що має деякідефекти мови, а також такі індивідуально – психологічні особливостіособистості, як скутість (у незнайомій, новій обстановці губиться), видкавтомлюваність, дратівливість від спілкування, що нав'язується, може успішноопанувати й із задоволенням працювати фахівцем даного типу професій.
Вимоги допрофесій типу «людина — природа» розроблені в найменшому ступені.Передбачається наявність у людини здатностей передбачати, оцінювати мінливістани природи. Терпіння, наполегливість, спостережливість, здатність досистематичного ведення записів у щоденниках, здатність працювати в умовах, колирезультати праці виявляються після закінчення тривалого часу.
Професії типу«людина – художній образ» вимагають розвитку аналізатора, щовідповідає за різновид художньої діяльності, образній пам'яті, уяві, образногомислення, естетичного почуття. Так, на професії типу «людина – художнійобраз» відповідний відбір проводиться при вступних іспитах у навчальнізаклади, витримати його можна тільки маючи попередній досвід занять –самостійних або в спеціалізованих школах (художніх, музичних). Тому, якщо встаршокласників до 8-10 – го класу не було відповідного досвіду діяльності –інтересів і схильностей-говорити про реальності плану або рекомендуватипрофесію даного типу доводиться рідко. Що стосується іншого питання — визначити, який тип художнього навчального закладу можна порадити, то тут дляуточнення орієнтовної рекомендації направляємо учня в приймальну комісію одногоз них, де, як правило, організуються спеціальні консультації із цією метою.
Подібна, хоча й зінших причин, картина створюється стосовно професій типу «людина — природа» й, хоча в меншому ступені, «людина – знакова система».Професій цих типів значно менше в порівнянні із соціо- і технологічними. Їхнійвибір, як правило, пов'язаний з вираженими схильностями й інтересами, яківиявляються в процесі бесіди, заповнення анкет, при аналізі шкільноїуспішності. Звичайно, для школярів, у яких не має професійних планів й у якихважко виділити перевагу якої-небудь області діяльності, вибір відбувається міждвома («людина — людина», «людина — техніка»), рідше трьома(плюс «людина –знакова система») типами професій.
Ще однимприкладом класифікації професій є класифікація, запропонована Анісімовой Н.П.,Шрейдер Р.В., Шариковим В.Д. Основними моментами цього типу класифікації єнаступні моменти:
-ступіньмеханізації й автоматизації праці;
-представленістьгностичних і виконавчих компонентів у діяльності;
-ступіньсамостійності працівника в процесі виконання діяльності;
-ступіньрозмаїтості й стереотипності праці.
Аналіз літературий результати досліджень показують, що сааме ці характеристики діяльностінайбільш часто є значимими мотивами вибору професії й одночасно обумовлюютьспецифічні вимоги професійної діяльності до індивідуально — психологічнихособливостей, особистості працівника.
За першимкритерієм, що характеризує відношення працівника до знарядь праці, діяльність усфері матеріального виробництва можна розділити на три типи: переважно ручнапраця з використанням простих ручних і механізованих інструментів, механізованапраця на машинах, установках і верстатах з ручним керуванням, автоматизованапраця по обслуговуванню напівавтоматів й автоматів.
У кожному типіпраці виділяються два класи професій — «гностичні» й«перетворюючі». Клас професій визначається залежно від мети праці,ступеня представленості в ньому гностичних і виконавчих компонентів. В«гностичних» професіях основною метою є розпізнавання й оцінкавиробничо важливої інформації, а виконання гностичних дій займає більшу частинуробочого часу. Ціль «перетворюючих» професій – перетворення об'єктапраці в різних формах (зборка, монтаж, обробка, ремонт, переміщення й т.п.),виконання ж перетворюючих, властиво виконавчих дій, займає основну частинучасу.
Кожен класпрофесій ділиться на три види залежно від ступеня самостійності працівника вдіяльності. Перший вид (професій) відрізняється тим, що всі дії виконуютьсяпрацівником суворо за інструкцією, що не допускає яких-небудь відхилень, всіелементи трудового процесу розраховані заздалегідь і тривалість їхньоговиконання суворо регламентована. У другий вид увійшли професії, у яких зростаєступінь самостійності працівника, але ще зберігається залежність відтехнологічного процесу, що виражається в тім, що працівник тільки уточнюєтипову технологію відповідно до реальних умов. Третій вид професій з високимступенем самостійності працівника в праці, що проявляється в самостійномуплануванні шляхів і способів виконання діяльності відповідно до загальнихпринципів побудови технологічного процесу й конкретних умов.
Професії кожноговиду, у свою чергу, підрозділяються на дві групи залежно від розмаїтості йстереотипності виконуваної діяльності. До першої групи належать професії, щохарактеризуються більш високою стереотипністю праці, меншою розмаїтістюоперацій, включених у технологічний процес, сталістю виробничих завдань. Упрофесіях другої групи зростає складність праці, його розмаїтість як увідношенні кількісного, операційного складу, так і відносно характерувиробничих завдань. У класифікації знайшли відбиття зміни в змісті праці, йогоінформаційної насиченості, психічній напруженості.
Психограмаповинна містити психологічний аналіз структури професійної діяльності й тихспецифічних вимог, які професія пред'являє до психіки людини.
У трудовійдіяльності так чи інакше проявляється все різноманіття, всі особливості психікилюдини. Але, разом з тим, ці прояви носять різний характер, що обумовленийспецифічними для кожної професії предметами й знаряддями праці, а такожтрудовими завданнями. Для вивчення й опису цього різноманіття професійноважливих ознак можна використати наступний план: психологічні особливостісенсорної, розумової, моторної діяльності, і потім, хоча це все невіддільноодне від одного, розглянути увагу, пам'ять, емоційно – вольову сферу йособливості особистості.
Сенсорнадіяльність у різних видах праці може відрізнятися насамперед по навантаженню натой або інший аналізатор: зоровий, слуховий або м'язово – суглобний й ін. Абокомплекс аналізаторів.Наприклад, якщо в настроювача музичних інструментівведучим є слуховий аналізатор, то такі професії, як радист, настроювач радіо тателеапаратури, вимагають поряд із зоровим сприйняттям не в меншому ступені йслухового сприйняття: тонкого розрізнення шумів, розрізнення висоти й тембрузвуків і т.п. Є види праці, у яких досить велику роль грають нюх і смак.Насамперед це професії, пов'язані з дегустацією. А якщо говорити про нюх-деяківиди хімічної й нафтопереробної промисловості.
Крім аналізатора,хоча мовиться про особливості сприйняття, необхідно мати на увазі особливостіхарактеру самого сприйняття. Наприклад, є професії, у яких велике значення маєспостереження за об'єктами, що рухаються, миготять, з’являються чи зникають. Цеповинно бути також враховано, коли аналізуєте професію з погляду сприйняття.
Мислення єобов'язковим компонентом будь – якої діяльності, але мислення як професійноважливу ознаку насамперед виділяють у тих професіях, де доводиться оцінюватияку-небудь ситуацію, що вимагає прийняття певного адекватного рішення залежновід даної ситуації й реалізації його у вигляді якихось адекватних дій.
Науково –технічний прогрес, механізація, автоматизація постійно підвищують вимоги, навітьу робочих професіях, до мислення. По суті справи, у багатьох видах діяльностіважко відокремити фізичну й розумову працю. У цілому ряді видів ручної працінайчастіше має місце так називане наочно-діюче мислення. Але є види праці,особливо в автоматизованих системах, де роль інтелектуального компонента значнопідвищується. Працівникові доводиться оцінювати ситуацію по цілому рядупараметрів, знаходити рішення з урахуванням імовірності настання якоїсь події,вибирати різні дії залежно від мінливих ситуацій.
Наприклад,апаратникові автоматизованої хімічної промисловості у технологічному процесіпотрібно втримувати тиск системи 1000атмосфер, і для цього є відповіднийіндикатор на пульті керування. Разом з тим, іноді можна спостерігати, щоапаратник, маючи на індикаторі тиск 960 атмосфер замість 1000, не виконує дії,які б сприяли підвищенню тиску до 1000 атмосфер. В інших випадках він навітьпотроху прагне скинути цей тиск. Запитується: чому? Виявляється, він враховуєвсю ситуацію по цілому ряду показників інших приладів, які сигналізують, щозараз буде явне підвищення тиску й воно може перескочити за 1000 а цьогодопустити не можна. Тому він або «дає спокій» цим 960 атмосферам, або, навпаки, навіть злегка пригальмовує і починає знижувати цей тиск.
Коли говорять промоторну діяльність, вірніше розглядати сенсомоторну координацію навіть у тихвипадках, коли моторний компонент діяльності вкрай простий: натискання накнопку або важіль, оскільки усіляка моторна діяльність викликається сенсорнимкомпонентом і реалізація цієї дії контролюється також сенсорним компонентом.
Засенсоромоторною координацією професії дуже різко відрізняються одна від іншої.Є професії, у яких моторний компонент дії носить дуже простий характер, а самеу відповідь на якусь виниклу ситуацію провести якісь прості дії – поворотважільця, натискання на кнопку й ін. Але в ряді випадків тут, з одного боку,відіграє роль швидкість реакції, тобто дія саме по собі проста, але все повиннореалізуватися досить швидко. При вповільненні можуть з'явитися небажанірезультати. З іншого боку – цілий ряд професій вимагає складної сенсоромоторноїкоординації не тільки рук, а й ніг. Це водійські професії: шофери, льотчики,також професія мотористки й інших професій верстатників.
Увага, щоздійснює функцію контролю діяльності, невіддільна від сприйняття, осмислення;воно обов'язково є присутнім у будь – якій діяльності. Але в різних професіяхокремі властивості уваги мають різне значення. Є професії (бракувальники,контролери, збирачі мікросхем й ін.), у яких потрібно тривале, протягом усьогоробочого дня, стійка увага на одному або навіть декількох об'єктах іперіодичній його концентрації.
Є професії, яківимагають винятково широкого розподілу уваги й перемикання уваги. Взагалі, утрудовій діяльності дуже важко відокремити розподіл уваги від перемикання,переключення. Цілий ряд професій операторів, які мають широке поле для огляду,вимагає увесь час розподіляти увагу, і перемикати її з одних об'єктів на інші.Але є професії, у яких необхідно по черзі то концентрувати увагу, торозподіляти, то перемикати її. Мається на увазі насамперед роботабагатоверстатників, коли працівники текстильної промисловості тамашинобудування обслуговують кілька верстатів. У цьому ж плані характернаробота льотчика. Від нього потрібні й розподіл, і перемикання уваги [21;56].
Пам'ять потрібназавжди незалежно від видів праці. Однак у деяких видах діяльності вона єпрофесійно важливою ознакою. Більше навантаження на пам'ять потрібно принавчанні, коли ще не сформувалися навички. Але коли сформовуються основнінавички, тоді навантаження на пам'ять знижується. Люди, які прекрасно освоїливерстат, не повинні щораз спеціально згадувати, якими важелями потрібно діяти,на що потрібно дивитися. Шоферам теж не потрібно думати про те, якою рукою або якоюногою і який рух потрібно зробити. Але є професії, у яких пам'ять є одним знайбільш важливих ознак. Наприклад, у роботі телеграфіста, друкарки, депотрібно на якийсь невеликий час удержати в пам'яті певний обсяг інформації. Уцьому випадку мова йде про короткочасну або оперативну пам'ять, як найбільшважливу професійну ознаку.
Припсихологічному аналізі трудової діяльності емоційно — вольову сферу кращерозглядати разом з особливостями особистості. Якщо говорити про будь — якудіяльність, то вона викликає до себе певне відношення, емоційно переживається.Це пов'язане з мотивами, з потребами людини, з інтересом до роботи. Це, такзвані, загальні емоції в праці. Вони можуть бути й позитивними, і негативними.
Позитивні емоції- це, наприклад, задоволення своєю працею, почуття обов’язку, змагання. Зіншого боку, можуть бути й негативні емоції. Це насамперед стосується тихвипадків, коли люди, хоча й працюють, але ця робота їм не до душі. Вонивиконують її з почуття обов’язку. Цілий ряд досліджень показав, яке великезначення має позитивне або негативне відношення до праці, якою людиназаймається. Люди, яким конкретна праця приносить задоволення, як правило,працюють краще. Люди, яким робота не подобається, незважаючи на те, що вониначебто намагаються, реалізують більш низьку продуктивність праці.
У ряді випадківнеобхідно враховувати ще один момент емоційного стану. Це настрій, що впливаєна продуктивність, тобто настрій, з яким приходить людина й виконує роботу.Особливі вимоги до емоційного стану у професіях, пов'язаних з виконаннямфункцій за допомогою спілкування: продавці, учителі, лікарі й т.п.
Важливовраховувати й специфічні емоції, які викликаються безпосередньо конкретноютрудовою діяльністю. Ці емоції виділяються, у першу чергу, як професійно важливі.Вони підрозділяються на дві підгрупи. Перша підгрупа – це ті емоції, якіхарактерні для взаємини людей з колективом у процесі даного колективного видупраці. Цілий ряд видів праці виконується спільно групами робітників,очолюваних, наприклад, бригадиром. Тут питання складається в правильномупідборі трудових колективів, щоб вони були згуртованими, тому що порушеннянормальних взаємин у колективі приводять до небажаних результаті в праці.
Другий підвидпрофесійних емоцій – це ті емоції, які виникають у процесі самої роботи. Ценасамперед ті професії, які пов'язані з виникненням аварійних ситуацій і денеправильне, уповільнене ухвалення рішення може привести в умовах високоїемоційної напруженості до аварії (льотчики, верхолази, деякі види операторськоїпраці). У цих професіях емоційно нестійкі люди не можуть працювати. Для цихпрофесій стійкість емоційно – вольової сфери – найголовніша професійна ознака.Звичайно, почуття інтересу до даного виду праці, почуття відповідальності можеякийсь час стримувати емоційну нестійкість людини, але ця робота буде даватисяйому з більшою напругою, буде наступати більш раннє стомлення, і тому немарації говорити про те, що в тих професіях, де можуть бути складні аварійніситуації, не повинні знаходитись люди, які не стійкі в емоційно – вольовійсфері.
Цілий рядпрофесій висуває особливі вимоги до інших різноманітних особливостейособистості: охайності, організованості, педантичності в ряді випадків,товариськості або замкнутості.
Поряд з вивченнямпрофесійно важливих ознак потрібно звертати увагу на індивідуальні особливостілюдини, на стиль його роботи як один зі способів адаптації людини до професії.Для того, щоб зрозуміти індивідуальні особливості, індивідуальний стильдіяльності, потрібно проводити порівняльний аналіз тих працівників, яківиконують ту саму роботу, використовуючи при цьому різні прийоми й дії.
Отже, мирозглянули такі важливі моменти методології в професійному консультуванні якскладання психограм і їх основні завдання, розглянули кілька класифікацій професій(запропоновані Клімовим Е.А. та Анісімовой Н.П., Шрейдер Д.В., Шариковим В.Д ),звернули увагу на важливість впливу емоційного стану на вибір професії тавідчуття людини в подальшій трудовій діяльності.

РОЗДІЛ3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ В ЮНАЦЬКОМУВІЦІ
3.1 Методика і результати дослідження комунікативно-організаторськихздібностей старшокласників
 
Методикадослідження комунікативних і організаторських здібностей (КОЗ-1)
Ціль дослідження:виявити рівень комунікативних і організаторських здібностей і їх відповідністьвимогам обраної школярами майбутньої професії.
Інструкція іззастосування методики.
Учнямпропонується відповісти на 40 питань:
1. Чи багато увас друзів, з якими ви постійно спілкуєтеся?
2. Чи часто вамудається схилити більшість своїх товаришів до прийняття ними вашого рішення?
3. Чи довго вастурбує почуття образи, заподіяної вам ким-небудь з ваших друзів?
4. Чи завжди вамважко орієнтуватися в критичній ситуації, що створилася?
5. Чи є у васпрагнення до встановлення нових знайомств із різними людьми?
6. Чи подобаєтьсявам займатися суспільною роботою?
7. Чи вірно, щовам приємніше і простіше проводити час з книгами чи за яким-небудь заняттям, ніжз людьми?
8. Якщо виниклидеякі перешкоди в здійсненні ваших намірів, то чи легко вам відступати від них?
9. Чи легко вивстановлюєте контакт із людьми, що старші Вас за віком?
10. Чи любите випридумувати чи організовувати зі своїми товаришами різні ігри і розваги?
11. Чи важко вамвключитися в новій для вас компанії?
12. Чи часто вивідкладаєте на інші дні ті справи, які потрібно було б виконати сьогодні?
13. Чи легко вамустановлювати контакти з незнайомими людьми?
14. Чи прагнетеви домогтися, щоб ваші товариші діяли відповідно до ваших планів, думок?
15. Чи важко виосвоюєтеся в новому колективі?
16. Чи вірно, щоу вас не буває конфліктів з товаришами через невиконання ними своїх обіцянок,зобов'язань, обов'язків?
17. Чи прагнетеви при зручному випадку познайомитися і поговорити з новою людиною?
18. Чи часто у вирішенніважливих справ ви приймаєте ініціативу на себе?
19. Чи дратуютьвас оточуючі люди і чи хочеться вам побути на самоті?
20. Чи правда, щови погано орієнтуєтеся в незнайомій для вас обстановці?
21. Чиподобається вам знаходитися серед людей?
22. Чи виникає увас роздратування, якщо вам не вдається закінчити почату справу?
23. Чи випробуєтеви почуття утруднення, чи незручності, якщо приходиться виявляти ініціативу,щоб познайомитися з новою людиною?
24. Чи правда, щови стомлюєтеся від частого спілкування з товаришами?
25. Чи любите вибрати участь у колективних іграх?
26. Чи часто вивиявляєте ініціативу при вирішенні питань, що торкають інтереси ваших товаришів?
27. Чи правда, щови почуваєте себе непевно серед малознайомих вам людей?
28. Чи вірно, щови рідко прагнете до доказу своїх прав?
29. Чи думаєтеви, що вам не представляє особливих труднощів внести пожвавлення в малознайомукомпанію?
30. Чи приймаєтеви участь у суспільній роботі, у школі (класі)?
31. Чи прагнетеви обмежити коло своїх знайомих невеликою кількістю людей?
32. Чи вірно, щови прагнете обстоювати свою думку, якщо вона не відразу прийнята вашимитоваришами?
33. Чи почуваєтеви себе невимушено, потрапивши в незнайому для вас компанію?
34. Чи охоче виприступаєте до організації різних заходів для своїх товаришів?
35. Чи правда, щови не почуваєте себе досить впевнено і спокійно, коли приходиться говорити щосьвеликій групі людей?
36. Чи часто виспізнюєтеся на ділові зустрічі, побачення?
37. Чи вірно, щоу вас дуже багато друзів?
38. Чи часто вивиявляєтеся в центрі уваги своїх товаришів?
39. Чи часто вибентежитеся, почуваєте незручність при спілкуванні з малознайомими людьми?
40. Чи правда, щови не дуже впевнено почуваєте себе в оточенні великої групи своїх товаришів?
Якщо відповідьпозитивна, то у відповідній клітці бланка школяр повинен поставити"+", якщо негативна – знак "-".
Бланк.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40
Обробкарезультатів.
За допомогоюдешифратора підрахувати кількість співпадаючих з дешифратором відповідей покожнім розділі методики.
Дешифратор.Комунікативні здібності Організаторські здібності 1+ 3- 5+ 7- 9+ 11- 13+ 15- 17+ 19- 21+ 23- 25+ 27- 29+ 31- 33+ 35- 37+ 39- 2+ 4- 6+ 8- 10+ 12- 14+ 16- 18+ 20- 22+ 24- 26+ 28- 30+ 32- 34+ 36- 38+ 40-
Після цього вартовизначити оцінний коефіцієнт (ДО) по формулі ДО=м/20, де м – кількістьспівпадаючих з дешифратором відповідей, 20 – максимально можливе число збігів.
Інтерпретаціярезультатів.
Користаючисьоцінною шкалою, профорієнтатор, шкільний психолог визначає в школярів рівенькомунікативних і організаторських здібностей.Здібності Рівень Низький Нижче середн. Середній Вище середн. Високий Комунікативні 0,1-0,45 0,46-0,55 0,56-0,65 0,66-0,75 0,78-1,0 Організаційні 0,2-0,55 0,56-0,65 0,66-0,7 0,71-0,8 0,81-1,0
Випробуваний, щоодержав оцінки 1, має вкрай низький рівень прояву організаторських чикомунікативних здібностей.
Випробуваний, щоодержав оцінки 2, не прагне до спілкування, почуває себе скуто в новійкомпанії, воліє проводити час наодинці із собою, обмежує свої знайомства, маєтруднощі у встановленні контактів з людьми й у виступі перед аудиторією, поганоорієнтується в незнайомій ситуації, не обстоює свою думку, важко переживаєобрази. Прояв ініціативи в суспільній діяльності вкрай занижено, у багатьохсправах він воліє уникати прийняття самостійних рішень.
Випробуваний, щоодержав оцінки 3, прагне до контактів з людьми, не обмежує коло своїхзнайомств, обстоює свою думку, планує свою роботу. Однак потенціал цихсхильностей не відрізняється високою стійкістю.
Випробуваний, щоодержав оцінки 4, не губиться в новій обстановці, швидко знаходить друзів,постійно прагне розширити коло своїх знайомств, займається суспільноюдіяльністю, допомагає близьким, друзям, виявляє ініціативу в спілкуванні, іззадоволенням бере участь в організації суспільних заходів, здатний прийнятисамостійне рішення у важкій ситуації.
Випробуваний, щоодержав оцінки 5, активно прагне до організаторської і комунікативноїдіяльності, має в ній потребу. Швидко орієнтується у важких ситуаціях,невимушено поводиться в новому колективі. У важливій справі чи складній ситуації,що створилася, воліє приймати самостійне рішення, обстоює свою думку ідомагається, щоб вона була прийнята товаришами. Може внести пожвавлення внезнайому компанію, любить організовувати різні ігри, заходи, наполегливий удіяльності, що його цікавить. Сам шукає такі справи, що задовольняли б йогопотреби в комунікативній і організаторській діяльності.
Методикаконстатує лише наявний рівень розвитку комунікаційних і організаторськихсхильностей у даний період розвитку особистості. Вони не залишаться незміннимив процесі подальшого розвитку людей. При наявності мотивації, цілеспрямованостіі належних умов діяльності дані схильності можуть розвиватися.
Результатидослідження й аналіз отриманих даних по методиках.
Дані, отримані впершій серії експерименту й експериментальній групі – дослідження рівнякомунікативних здібностей, відбиті в таблиці № 1.
Таблиця №1.
Рівнікомунікативних здібностей.№ П.І.П. Оцінка Рівень комунікативних здібностей 1.            Інна К. 2 Нижче середнього 2.            Ліда М. 5 Дуже високий 3.            Сергій С. 4 Середній 4.            Оля С. 1 Низький 5.            Сашко Х. 4 Високий 6.            Сашко Ю. 3 Середній 7.            Лєна В. 4 Високий 8.            Сашко Ц. 5 Дуже високий 9.            Надя Г. 2 Нижче середнього 10.          Аня Г. 3 Середній 11.          Лада К. 4 Середній 12.          Маша Л. 3 Середній 13.          Світлана Р. 3 Середній 14.          Таня С. 3 Середній
З таблиці №1видно, що в експериментальній групі виділяються наступні рівні комунікативнихздібностей:
— низький: 1 учень(7%);
— нижчесереднього: 2 учня (14,3%);
— середній: 6учнів (43%);
— високий: 3 учня(21,4%);
— дуже високий: 2учня (14,3%).
Домінуючим рівнемв експериментальній групі є середній (43%). Випробувані, що мають даний рівень,не відрізняються високим стійким потенціалом комунікаційних здібностей.
Друга серіяексперименту спрямована на вивчення особистісних особливостей випробуваних задопомогою методики Кеттела.
Дані, отриманіпри вивченні особистісних якостей в експериментальній групі, представлені втаблиці №2.
Таблиця №2.
Показникиособистісних особливостей в експериментальній групі. П.І. B C E G H J K L O
Q1
Q2
Q3
Q4 1.            Інна К. 4 8 5 10 7 3 6 7 8 7 4 4 4 2.            Ліда М. 1 9 9 8 11 5 5 4 5 5 1 3 5 3.            Сергій С. 3 10 11 3 10 1 5 7 3 5 4 2 4 4.            Оля С. 4 6 5 3 4 3 6 7 3 4 2 2 1 5.            Сашко Х. 1 7 9 9 10 5 6 8 9 7 6 7 7 6.            Сашко Ю. 3 9 9 9 8 2 7 4 8 7 4 7 5 7.            Лєна В. 3 6 7 8 7 6 7 8 5 5 4 2 1 8.            Сашко Ц. 1 8 10 7 9 2 7 8 8 7 2 6 2 9.            Надя Г. 4 6 9 8 7 5 6 6 9 6 5 6 6 10.          Аня Г. 3 8 8 8 6 6 5 8 4 7 1 6 6 11.          Лада К. 4 4 8 8 10 4 8 8 8 4 6 4 7 12.          Маша Л. 4 9 5 7 7 8 5 8 10 8 3 2 7 13.          Світлана Р. 5 4 8 6 4 6 6 8 9 6 7 5 7 14.          Таня С. 3 4 7 8 6 3 3 3 4 6 4 3 4
З таблиці №2видно, що діагностика особистісних якостей виявила в експериментальній групінаступні особливості: конкретний інтелект(12 чол.), емоційна нестійкість (7 чол.),домінантність, самовпевненість (11чол.), обережність, стриманість (8 чол.), жорстокість(13 чол.), хитрість, ощадливість (11 чол.), тривожність, депресивність (7 чол.),не зважають на суспільну думку (11 чол.).
Таким чином,аналізуючи результати 2 серій експерименту, отриманих на етапі дослідження, щоконстатує, ґрунтуючись на аналізі вивченої літератури, можна припустити, що нарівень комунікативних особливостей впливають особистісні особливостівипробуваних, у результаті чого можуть виникати утруднення в спілкуванні.
3.2 Методи та результати діагностики професійної самосвідомості
Використання впрофесійному консультуванні методик, спрямованих
на виявленнясамосвідомості і самооцінки людини, дає не тільки діагностичний, але і, додеякої міри, психокорекційний ефект.
У молодих людей,стурбованих своїм професійним майбутнім, тих, що
прагнуть учитисяв професійному чи навчальному закладі, одержати професію в процесі роботи,спостерігається випереджальний розвиток в оцінці своїх особистісних якостей упорівнянні з оцінкою своїх професійних
якостей. Учнікраще представляють себе як особистість узагалі, тобто в сукупності моральних,фізичних, інтелектуальних якостей, своїх інтересів і схильностей, але меншоюмірою мають представлення про своє професійне «Я».
Наявнірозходження в самооцінці насамперед стосуються її змістовних компонентів. Однізнають про себе більше, інші менше; визначені якості особистості, здатності,значимі на даний момент, піддаються аналізу і
оцінці, інші, усилу їхньої неактуальності, людиною не оцінюються (хоча і можуть бути оціненіпо ряду параметрів). Існують такі особистісні властивості і якості, що невключаються в сферу усвідомлення і самооцінки,
людина просто неможе оцінити себе по ряду параметрів.
Для виявлення нетільки змістовних, але й оцінних параметрів самосвідомості можнавикористовувати різні модифікації методики Дембо-Рубінштейн для самооцінки задопомогою розміщення себе на шкалі. Шкали
самооцінкиповинні включати як професійно значимі, так і загальноособистісні якості, щодозволяє визначити місце і значення в структурі самооцінки професійно значимихякостей.
Нами запропонованотакі шкали для оцінювання: 1)розум, 2)сила, 3)доброта, 4)здібності, 5)воля, 6)відповідальність,7)активність, 8)товариськість, 9)успішність, 10)справедливість, 11)сміливість, 12)поступливість,13)запальність, 14)упертість, 15)обережність, 16)рішучість, 17)самостійність, 18)працьовитість,19)цілеспрямованість, 20)здоров'я, 21)щастя.
Кожна шкала —відрізок довжиною 10 см.
Результатвиражається в балах, рівних числу сантиметрів від початку шкали до оцінкивипробуваного на шкалі.
Мета: виявитипараметри самооцінки учнів.
Інструкція:допустимо на цьому відрізку розташовані всі люди:
1 __ 2 __ 3 __ 4__ 5 __ 6 __ 7 __ 8 __ 9 __ 10 воля
Ліворуч — найбільшбезвольні, праворуч — найбільш вольові. Потрібно хрестиком відзначити своємісце на цій шкалі. Для кожної якості ліворуч на шкалі буде мінімум цієїякості, праворуч — максимум.

Результати експериментальноїгрупи П.І. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 1. Інна К. 7 4 8 6 7 9 6 7 7 8 4 5 4 2. Ліда М. 5 4 9 7 8 8 5 6 5 7 5 7 5 3. Сергій С. 7 8 8 7 8 9 7 7 6 6 7 6 4 4. Оля С. 5 6 7 6 4 7 6 7 7 7 6 5 2 5. Сашко Х. 7 7 8 8 8 5 6 7 7 8 6 7 4 6. Сашко Ю. 6 7 9 7 6 6 7 8 8 7 8 7 5 7. Лєна В. 4 6 7 6 7 6 7 8 5 6 5 8 3 8. Сашко Ц. 6 8 6 7 8 9 7 8 6 7 7 6 2 9. Надя Г. 5 4 7 6 5 5 6 6 5 6 5 6 3 10. Аня Г. 6 5 8 7 6 6 5 8 6 7 6 6 3 11. Лада К. 7 4 7 8 6 8 7 8 8 8 6 5 4 12. Маша Л. 6 6 6 7 7 8 5 8 7 8 8 7 3 13. Світлана Р. 5 4 8 6 4 6 7 8 8 6 7 5 4 14. Таня С. 5 5 7 6 6 7 4 5 4 6 5 8 2 П.І. 14 15 16 17 18 19 20 21 1. Інна К. 4 8 6 10 8 7 8 7 2. Ліда М. 2 7 5 8 9 5 8 8 3. Сергій С. 3 6 8 9 7 9 10 7 4. Оля С. 4 6 7 7 6 7 8 7 5. Сашко Х. 3 7 9 9 9 8 10 8 6. Сашко Ю. 3 6 7 9 8 7 9 8 7. Лєна В. 3 6 7 8 7 6 7 8 8. Сашко Ц. 4 7 8 7 9 8 9 8 9. Надя Г. 4 6 6 7 7 5 8 7 10. Аня Г. 3 4 7 6 6 6 9 8 11. Лада К. 4 4 7 8 8 5 8 7 12. Маша Л. 4 6 5 7 7 8 8 8 13. Світлана Р. 4 5 7 6 5 6 7 8 14. Таня С. 2 7 6 5 7 4 8 6
Результатисамооцінки служать підставою для бесіди і подальшого обстеження. Необхідноособливо виділити ті параметри самооцінки, які викликають утруднення приїхньому оцінюванні.

3.3 Результати вивчення рефлексивних компонентівпрофесійного самовизначення старшокласників
Психодіагностичніпоказники, критерії та діагностичний інструментарій вивчення рефлексивнихкомпонентів професійного самовизначення старшокласників: тест самоставленняВ.В.Століна, С.Р.Пантилєєва; методика визначення ясності Я-концепції (SCC)Дж.Кемпбелла; тест ОДАНІ-2 С.Я.Карпіловської і Б.О.Федоришина (модифікаціяметодики “Карта інтересів” О.Голомштока і О.Мешковської). В якості додатковихметодів використовувались цілеспрямоване спостереження, метод бесіди, аналізупродуктів діяльності тощо. Отримані емпіричні дані було статистично обробленоза допомогою програмного забезпечення MS Exсel 6.0.
Аналізособливостей функціонування рефлексивних компонентів в структурі ПСВ дозволиввизначити наявні позитивні тенденції проявів рефлексивної регуляції:
Урефлексивно-мотиваційному компоненті ПСВ – зростання показників прояву потребиу самопізнанні та самоусвідомленні, а також мотивації до саморегуляції. Від 9до 11 класу збільшуються значення показників свідомої орієнтації у ситуаціївибору професії (зміни рангової позиції показника орієнтації на інтуїтивненеусвідомлене відчуття з 5,44 до 4,5 балів).
Урефлексивно-когнітивному компоненті ПСВ – стійка позитивна вікова динамікапоказників прояву особистісної рефлексії; тенденція до зростання чіткості,усвідомленості образу майбутньої професії (9 кл. — 9,2% чітких та наближених дочітких уявлень про професію, 11 кл. — 24%; відповідно низький рівень у 9 кл. –54,5%, 11 кл. – 28%).
Урефлексивно-цілеутворюючому компоненті ПСВ – зростання показників визначеностіцілей на майбутнє (57,6% учнів 11-х класів мають високий ступінь визначеностіцілей, тоді як у 9-х класах – 30,7%, а в 10-х 17,6%).
Урефлексивно-операційному компоненті ПСВ – зростання критичності оцінки учнямисвоєї обізнаності щодо майбутньої професії, тобто наявність позитивної віковоїдинаміки розвитку контрольно-оцінного механізму рефлексії (у 9-х кл.суб’єктивно високо оцінюють ступінь своєї обізнаності щодо професії 54,5%учнів, тоді як об’єктивно цей показник дорівнює 9%; в 11-х класах ці значеннястановлять відповідно 52% і 24%).
Урефлексивно-результативному компоненті ПСВ – зростання показників професійноївизначеності (12,5% у 10-х, 48,0% в 11-х класах) та самостійності виборупрофесії, рівня сформованості професійного плану. Зі збільшенням числасамостійних виборів зростають показники суб’єктивної задоволеності учніввласним рішенням, що природно супроводжує самореалізацію, саморозкриттяособистості.
До негативнихпроявів саморегуляції професійного самовизначення старшокласників відносяться:
Урефлексивно-мотиваційному компоненті ПСВ – а) суперечливість усвідомленнязначущості мотиву інтересу до діяльності (перша рангова позиція мотиваціївибору у всіх класах) та його реального регулюючого впливу на професійнесамовизначення – відсутність значущого кореляційного зв’язку між рівнемсформованості і диференціації інтересів учнів та ступенем суб’єктивноїпрофесійної самовизначеності. Тобто, у професійному самовизначенністаршокласники здійснюють переважно поверховий рефлексивний аналіз власнихінтересів, досвіду та визначаються, керуючись іншими мотивами – отриманнявисокого заробітку (2-4 рангова позиція), високого соціального статусу,престижу професії, кар’єри (3-5 позиції). Водночас мотиви самореалізації,розкриття власних здібностей отримали досить низькі (6-7) рангові позиції засередніми показниками по вибірці; б) 20,8% досліджуваних, що мають проблемністьпрофесійного самовизначення, вказали на своє бажання не працювати взагалі, якбибула така життєва можливість. Серед цих учнів 63,6 % мають низькі показникисамоінтересу, мотивації до самоусвідомлення.
Урефлексивно-когнітивному компоненті ПСВ – а) низький рівень продуктивностірефлексивного аналізу у 9-10 класах, що відобразилось у відсутності значущихкореляційних зв’язків між показниками особистісної рефлексії і осмисленостіжиття, як її результату; б) низький рівень усвідомленості та сформованостіобразу майбутньої професії. Навіть у 11 класі 64% учнів мають аморфні уявленняпро зміст, вимоги діяльності, якою вони прагнуть оволодіти професійно вмайбутньому.
Урефлексивно-цілеутворюючому компоненті ПСВ – переважна орієнтація життєвихцілей учнів всіх класів на матеріальну сферу, що відобразилось на мотиваціївибору професії; низкий рівень усвідомленості професійних цілей та планів.
Урефлексивно-операційному компоненті ПСВ – а) низький рівень сформова-ностіконтрольно-оцінного механізму рефлексивної регуляції професійногосамовиз-начення, що відобразилось у суттєвій переоцінці старшокласникамивласної обізнаності щодо професії, яку вони планують обрати; б) суперечливістьсамосвідо-мості старшокласників, між уявленнями “як потрібно” (когнітивнасфера) та тими складовими, які дійсно регулюють особистісне та професійнесамовизначення (потребово-мотиваційна сфера). Так, при вивченні рівня локусуконтролю за різними методиками (СЖО і “РФО”) була отримана статистично значуща(r=0,76 при p
Урефлексивно-результативному компоненті ПСВ – а) неоднозначна динамікапоказників суб’єктивної професійної визначеності (9 кл. – 36,4%, 10 кл. – 12,5%, 11 кл. – 48,0% завершених виборів професії) і наявність труднощів уздійсненні вибору у решти досліджуваних; б) неузгодженість показниківсуб’єктивної професійної визначеності та самостійності вибору земоційно-почуттєвими проявами.
Отже,концептуальна модель функціонування рефлексивних компонентів професійногосамовизначення старшокласників включає: мотиваційний, когнітивний,цілеутворюючий, операційний та результативний компоненти. Кожен з них має свійспецифічний зміст та особливості функціонування і повинен розглядатись уцілісній взаємодії та взаємозв’язку з іншими. Розвиненість та особливостіпрояву кожного з цих компонентів визначають індивідуальний профіль професійногосамовизначення особистості та його ефективність в цілому.
 
3.4Розробка тренінгу з професійного самовизначення для учнів та осіб, щопрацевлаштовуються
В цій частинінашої роботи ми пропонуємо розробку тренінгу з особистісної професійної самовизначеності.Він займає приблизно три години. Під час роботи з групою людей (це можуть бутине тільки старшокласники, а й бажаючі змінити фах, професію, дужерекомендується він і для молодих батьків, щоб допомогти їм у майбутньомузробити правильний вибір), потрібно запросити кілька фахівців:психолога-консультанта з профорієнтаційної роботи, представника службизайнятості та 3-4 представника професій, які характеризують різні нахилилюдини. Група учасників тренінгу не повинна бути занад-то великою, щоб психологзміг вчасно обробити результати тестів, а запрошені фахівці відповісти на всіпитання. Оптимальна кількість групи – 15 чол.
Метою тазавданням проведеного нами тренінгу є допомога людині з вибором професії,діагностика її здібностей та нахилів, пояснювальна робота (з питаньпрацевлаштування, спеціальної освіти, державної допомоги учням та особам, якіпланують працевлаштуватись).
На думку сучаснихпсихологів профорієнтацію майбутнього фахівця потрібно розпочинати з дитинства,тобто закласти з перших років життя фундамент, аби згодом дитина з більшоювпевненістю змогла визначитися в профорієнтаційному просторі. Адже всі отіздібності та навики, характер та типи темпераменту, на предмет яких вашу дитинутестуватимуть та визначатимуть її здібності до професійної діяльності, можутьзакласти самі ж батьки.
Приклад: Трирічна Ганнуся післяперших же відвідин дитячого садочка почала часто хворіти. Аби забезпечити більшякісний догляд, її забрала до себе бабуся. Під пильною увагою та завдякипостійному піклуванню дівчинка не хворіла, але далася взнаки відсутністьспілкування з ровесниками, бо спілкуватися з однолітками дівчинка почала лише вшколі. Це зашкодило їй в подальшому вибудувати взаємини з однокласниками. І, якнаслідок, сформувало одну з її головних якостей — некомунікабельність. Томуобрана професія продавця дівчині не підійшла — довелося кардинально міняти фах.Нині Ганнуся — молодший науковий співробітник музею.
Отже, хто маєдопомогти молодій людині? До професійного самовизначення людина має прийтисамотужки — це ніби верхівка айсберга під назвою "індивідуальнапрофорієнтація". Але підштовхнути її до цього кроку, створити відповідніумови для розвитку тих чи інших здібностей, задатків має суспільство. Це,передовсім, батьки — оскільки з дитинства родина стоїть на першому місці длядитини, згодом — вихователі дитячого садочка, вчителі, психологи, у старшомувіці — консультанти.
Але не тільки.Батькам слід звернути особливу увагу, якщо дитина потребує консультації іншихспеціалістів — логопеда, дефектолога, нейропсихолога. Адже дитина без дефектівмовлення, мислення матиме ширший діапазон вибору професії.
Приклад: Батьки Антона з дитинстваприділяли чимало уваги хлопчикові — постійно займалися з ним, читали казки, азгодом — і дитячі віршики, постійно розучували пісеньки. Не дивно, що хлопчикрано навчився читати й писати. У школі Антон найкраще писав твори, болітературна тематика була йому знайома, вмів добре переказати прочитане, мавнепогану зорову пам'ять. Коли настав час обирати професію — у вчителів не булосумнівів, що свою долю Антон поєднає з творчістю чи літературою. Нині хлопець — студент журфаку.
Отже, якдопомогти правильно? На це питання відповість запрошений нами психолог –консультант. Зазначимо, що її промова піде на користь і вчителчм, і молодимбатькам, і учням. Вона спробує звернутися до самих перших етапів формуванняпрофесійної самосвідомості.
Слід відразувизначитися з вихованням дитини — не обов'язково наймати няню, котра б читалапоезію з метою виростити майбутнього Пушкіна. Натомість з перших років життя нетреба заважати дитині заборонами та обмеженнями (звісно, в розумних межах)пізнавати світ. Велике значення матиме ваша допомога в розвитку розумовихздібностей дитини, дрібної моторики, навиків спілкування. Батькам не вартобоятися звернутися з цього приводу до фахівця. Тут слід керуватися міркуванням:чим більше дитина отримає, тим більшою буде віддача в майбутньому — і впрофесійному, зокрема.
А от виявитиздібності та обдарованість дитини можна вже з 4-6 років. Велике значення матимей процес заохочення в цьому ж віці. Дитина малює, співає, декламує вірші — цеще не робить з неї майбутнього художника чи диктора, як вважають батьки, але іне виключає такої можливості.
У шкільні рокибатьківський тягар у цьому плані частково бере на себе школа. І яким би не булозанепокоєння батьків, сучасна система освіти формувалася сторіччями і включаєдосвід багатьох людей — педагогів, психологів, вчителів тощо.
Але й тутзнайдеться робота для батьків. Адже можна повністю довірити власне чадовчителям, а можна стати союзником педагогів і разом долати дитячі капризи,страхи, агресії, пасивність, сором'язливість тощо. Занадто конфліктні,агресивні чи пасивні фахівці, повірте, не влаштують жодного роботодавця.
Приклад: Петрикова мама з дитинствапривчила сина до чистоти та охайності. Все мало бути на своїх місцях, уцілковитому порядку, а зовнішній вигляд мав бути завжди бездоганний. Петриквступив до медичного училища, яке закінчив з відзнакою. Міська лікарня, котрапотребувала молодших медичних працівників, відразу направила свого представникадля відбору кадрів. Юнаку запропонували роботу — звернули увагу на акуратнузачіску, чисті нігті, напрасований одяг — саме такий медичний працівник і бувпотрібний для неонатологічного відділення, де передбачалася робота зновонародженими і неохайність могла коштувати чийогось життя.
Давайте візьмемоза аксіому твердження, що профорієнтація потребує індивідуального підходу. Якоюб не була дитина, які б фізичні, психічні, моральні якості вона не мала — вона,насамперед, залишається індивідуальністю і шаблони або категоричність упрофорієнтаційному плані тут аж ніяк не підійдуть. Зобов'язувати до чогось чинав'язувати людині будь-що в плані самовизначення, вибору професії — хибнасправа. Адже в кожного свої уявлення про щастя, роботу, працю, гроші, успіх, укожного свої потреби. Головним завданням оточення, котре виховує майбутньогопрофесіонала, є привід продемонструвати дитині, що в житті немає нічогонеможливого, що є безліч прикладів, котрі суперечать всім правилам та нормам.Адже непоодинокі випадки, коли некомунікабельні люди досягають успіху в сфері,де потрібне спілкування, нетворчі люди досягають значних успіхів у мистецтві,люди з вродженими вадами будують кар'єру і досягають успіхів у сферах, де йздоровій людині дуже важко.
У будь-якомувипадку, суспільство може лише допомогти дитині в розвитку її здібностей,багато чого навчити та продемонструвати, але — аж ніяк не обирати за неї.Сьогодні ви приділите увагу дрібним і незначним, здавалось би, на першийпогляд, речам, завтра трохи більш важливим — у силу дитячого віку тасприйняття. Так формується людина і фахівець.
З якого вікуможна і потрібно проходити діагностику профорієнтації? На це питання у всіхбатьків своя відповідь, так само, як у кожного з нас своя відповідь на питання,коли лікувати, наприклад, ногу: якщо тільки-но поранив її, чи коли вже почаласягангрена? Очевидно, що лікування буде більш важким, якщо розпочати його післярозвитку гангрени, — і це факт. Так і у питанні профорієнтації. Давайтезвернемося тільки до фактів, а висновки зробить кожен самостійно...
Розглянемо першучастину питання: з якого віку можна проходити діагностику профорієнтації?Десятиріччями фахівці з вікової психології, фізіологи і практичні психологиретельно вивчали характеристики і особливості дітей різного віку. В числіпіонерів-дослідників у цій галузі були А. Гезел, Ф. Сейгл, Т. Бауер, Б. Уайт,Е. Франус, А. В. Запорожець, Л. Чистович, А. А. Любимська. В результатібагаторічних досліджень виявлено багато процесів становлення особистості, утому числі і той факт, що 90% показників, які становлять характер людини,закладаються у віці до 34 місяців з моменту народження.
Останнім часом (з50-х рр. XX століття) нейробіологи та психологи, активно займаючись вивченнямзв'язку досвіду (сенсорного, перцептивного, рухового) дитини, антропометричнихзмін і розвитку певних зон головного мозку, дійшли висновку, що зростання мозкувідбувається не тільки за рахунок збільшення розмірів нейронів, але й завдякизбільшенню числа зв'язків між ними. При цьому найактивнішим періодом цьогопроцесу є 170 тижнів з моменту зачаття або 130-150 тижнів з моменту народження,що відповідає 2,5 рокам життя дитини. Найбільш показові ознаки цього процесу — співвідношення об'єму мозку дорослої людини і дитини. Мозок новонародженогостановить за розмірами і вагою 25% мозку дорослої людини. До кінця 1-го рокужиття це співвідношення дорівнює 50%, до кінця другого року — 75%, до 2,5-2,7років дорівнює 90%, до 25 років -100%. Таким чином, до кінця 30-32 місяцівжиття дитини нейробіотичні, психологічні, антропометричні та інші вродженіознаки здобувають максимальний прояв. До цього віку відбувається остаточнеформування вроджених даних, які потребують розвитку і можуть бути аборозвиненими або ні. Зміни можливі тільки у разі активного втручання уфізіологію і психіку дитини, наприклад, при черепно-мозкових травмах, травмаххребта, при загальному наркозі тривалістю понад 3 години. У практичнійпсихології і нейробіології існує постійно підтверджувана досвідом думка, проте, що до 36 місяців життя (до 3 років) особистість повністю сформована, іподальша динаміка життя або розвиває її вроджені дані, або прагне їхпригнічення. Наслідком активного пригнічення вроджених даних (заборони,покарання) і пасивного (відсутність належних умов у сім'ї для їх розвитку) єпсихосоматичні захворювання, неврози, страхи і змінені поняття, що завдаютьглибинної шкоди гармонії особистості. Ваша дитина стає пацієнтом невропатологачи інших спеціалістів, залежно від характеру захворювання.
З цих даних стаєзрозуміло, чому діагностику профорієнтації бажано пройти у віці саме 3-х років.Ви зможете познайомитися зі своєю дитиною і зрозуміти причини її вчинків іпрагнень, з великого списку вроджених здібностей і схильностей до спеціальностейви можете вибрати низку найбільш прийнятних для вашої сім'ї і створити дитинірозвиваючі умови (віддати до спеціалізованої школи, до гуртків тощо) саме дляїї вроджених даних. Створюючи для дитини умови, які допомагатимуть їй розвинутисвої вроджені здібності, ви уникнете багатьох проблем у підлітковому віці, коли«раптом, звідки не візьмись» виявляються негативні риси вдачі дитини;а все це не раптово, все це закономірності, незнання яких не звільняє відїхнього прояву. Знаючи типи пам'яті дитини (які формуються під часвнутрішньоутробного розвитку), ви зможете побудувати спілкування і навчаннядитини максимально зручно і безболісно для неї, а також уникнути горезвісногонерозуміння і відчуження. На консультації з профорієнтації ви одержуєте відповідіне тільки на питання про професійний розвиток вашої дитини, але і величезнукількість інформації, яка стосується інших областей. Тепер розглянемо питання:в якому віці потрібно проходити діагностику профорієнтації? У тому, коли вивизнаєте за необхідне познайомитися зі своєю дитиною, перестати ускладнювати їїжиття (даючи їй інформацію не на її каналі пам'яті, і роблячи безліч іншихпомилок у вихованні і спілкуванні з нею) і навчитися жити з нею в гармонії. Такви, поважаючи і розуміючи особливості Вашої дитини, зможете допомогти їйвирости щасливою людиною, здатною любити і поважати своїх батьків. Якщо вивважаєте, що ваша дитина гідна цього тільки в 1-5-17 років, — це ваш вибір, заякий, цілком можливо, Ваша дитина заплатить ще 12-15-ма роками життя,проведеними не в тому інституті, не на тій роботі, у шлюбі не з тим партнером ізакінчить, у кращому випадку, в кабінеті психолога, намагаючись самостійнорозібратися в своєму житті, «наламавши вже дрів». Вибір завждизалишається за Вами і відповідальність за нього — також як вічний супутниквибору. Далі ми пропонуємо учням пройти тест, який визначить, до якого класупрофесій є здібності та нахили кожного. Цей тест Клімова Е.А. хоча й буврозроблений ще у 80-ті роки минулого століття, навіть зараз є дуже актуальним ідозволяє досить точно діагностувати клас професій до якого є нахили таздібності у конкретної особи. Самі питання тесту ми наведемо у Додатку Г.
Отже, всім намщось подобається робити більше, а щось менше, щось ми взагалі відмовляємосьробити. Хтось любить ремонтувати техніку, комусь більше подобаєтьсяспілкуватися з людьми, один у захваті від логіки алгоритмів, інший прагнезберегти для нащадків образи того, що його оточує тощо. Будь-яка професія,залежно від того, з чим має справу працівник, може бути віднесена до одного з 5типів (за Є.А.Клімовим): техніка, знакова система, людина, художній образ,природа. Цей тест допоможе вибрати найбільш підходящий для Вас тип. Коментарідо тесту підкажуть, які професії він включає, а також які якості потрібні відлюдини, що бажає їх отримати.
Коментарі дотексту (опис типів професій):
Людина – природа
Професії:майстер-тваринник, зоотехнік, агроном, кінолог, лаборантхіміко-бактеріологічного аналізу тощо.Серед професій типу«людина-природа» можна виділити професії, предмет праці яких:рослинні організми, тваринні організми, мікроорганізми.
Це професії,пов'язані із сільським господарством, харчовою промисловістю, медициною йнауковими дослідженнями (біологія, географія). Як не дивно, певний інтерес доприроди (хоча, звичайно, не основний) повинні мати психолог, менеджер з туризмута готельного бізнесу. Зазначений розподіл не означає, звичайно, що працялюдини спрямована тільки на згадані вище предмети. Рослинники, наприклад,працюють у колективі, використають різноманітну техніку, займаються питаннямиекономічної оцінки своєї праці. Але все-таки головний предмет уваги й турботрослинників — рослини і їхнє середовище існування. З іншого боку, при виборіпрофесії цього типу дуже важливо розібратися, як саме Ви ставитеся до природи:як до місця для відпочинку або як до майстерні, у якій Ви збираєтеся віддавативсі сили виробництву.
І ще один момент,який треба враховувати при виборі професії. Особливість біологічних об'єктівпраці полягає в тому, що вони складні, мінливі (за своїми внутрішнімизаконами), нестандартні. І рослини, і тварини, і мікроорганізми живуть,ростуть, розвиваються, а також хворіють, гинуть. Працівникові потрібно непросто дуже багато знати про живі організми, але передбачати можливі зміни в них,які часом необоротні. Від людини потрібна ініціатива й самостійність у рішенніконкретних трудових завдань, дбайливість, далекоглядність.
Людина – техніка.
Тут головнийпредмет — технічні об'єкти (машини, механізми), матеріали, види енергії.
Професії: прохідник,столяр, технік-металург, інженер-механік, архітектор, електромонтажник,радіомеханик, будівельник, збирач комп'ютерів, фахівець із телекомунікаційтощо. Звичайно, робота працівників тут спрямована не тільки на техніку, алевсе-таки головний предмет професійної уваги — область технічних об'єктів таїхніх властивостей. Для типу «людини-техніка» можна виділитипрофесії: з видобутку, обробки ґрунтів, гірських порід; з обробки тавикористання неметалічних промислових матеріалів, виробів, напівфабрикатів; звиробництва та обробки металу, механічної зборки, монтажу машин, приладів; зремонту, налагодження, обслуговування технологічних машин, установок,транспортних засобів; з монтажу, ремонту будинків, споруд, конструкцій; зізборки, монтажу електроустаткування, приладів, апаратів; з ремонту,налагодження, обслуговування електроустаткування, приладів, апаратів; пов'язанііз застосуванням підіймальних, транспортних засобів, керування ними; зпереробки продуктів сільського господарства. При обробці, перетворенні,переміщенні або оцінці технічних об'єктів від працівника потрібні точність,визначеність дій. Оскільки технічні об'єкти практично завжди створюються самоюлюдиною, у світі техніки є особливо широкі можливості для новаторства, вигадки,технічної творчості. Поряд із творчим підходом до справи в області техніки відлюдини потрібна висока виконавська дисципліна.
Людина — знакові системи.
Тут головнийпредмет праці — умовні знаки, цифри, коди, природні або штучні мови. Професії:перекладач, кресляр, інженер, топограф, секретар-друкарка, програміст тощо.
Щоб успішнопрацювати за професією, потрібні особливі здібності подумки поринати у світ,здавалося б, сухих позначень, відволікатися від предметних властивостейнавколишнього світу й зосереджувати на відомостях, які несуть у собі ті абоінші знаки.
При обробціінформації у вигляді умовних знаків виникають завдання контролю, перевірки,обліку, обробки відомостей, а також створення нових знаків, знакових систем.Типу «люди — знакові системи» відповідають професії: пов'язані зоформленням документів, діловодством, аналізом текстів або їхнім перетворенням,перекодуванням; предметами праці у яких виникають числа, кількісніспіввідношення; пов'язані з обробкою інформації у вигляді системи умовнихзнаків, схематичних зображень об'єктів.
Людина — художнійобраз.
Тут головнийпредмет праці — художній образ, способи його побудови.
Професії: артист,художник, музикант, дизайнер, різьбяр по каменю, літературний працівник.
Одна зособливостей професій типу «людина — художній образ» полягає в тому,що значна частка трудових затрат залишається прихованою від сторонньогоспостерігача. Більше того, нерідко докладаються спеціальні зусилля длястворення ефекту легкості, невимушеності кінцевого результату праці.Тип«людина — художній образ» включає професії, пов'язані з такими видамидіяльності: образотворча; музична діяльність; літературно-художня;акторсько-сценічна.
Людина — людина.
Тут головнийпредмет праці — люди. Професії: лікар, учитель, психолог, перукар, екскурсовод,менеджер, керівник художнього колективу тощо. Для успішної праці за професіямицього типу потрібно навчитися встановлювати й підтримувати контакти з людьми,розуміти людей, розбиратися в їхніх особливостях, а також опанувати знаннями увідповідній області виробництва, науки, мистецтва. Серед цього типу можнавиділити професії, пов'язані з: навчанням і вихованням людей, організацієюдитячих колективів; керівництвом виробництва; керівництвом людьми, колективами;побутовим, торговельним обслуговуванням; інформаційним обслуговуванням;інформаційно-художнім обслуговуванням людей і керівництвом художнімиколективами; медичним обслуговуванням.
Короткий перелікякостей, які дуже важливі в роботі: стійкий гарний настрій у процесі роботи злюдьми; потреба в спілкуванні; здатність розуміти наміри, помисли, настроїлюдей; уміння швидко розбиратися у взаєминах людей.
Для більшнаочного ознайомлення з майбутнім фахом чи професією ми запросили представниківкількох найбільш потрібних на сьогоднішній день професій, які не тільки підготувалирозповідь про свою професію а й залюбки дадуть відповідь на всі ваші запитання.
Перший наш гістьдизайнер. Опис роботи: проектувальник, творець оригінальних ескізів, образів,моделей тощо.
Попит на ринкупраці: зараз найбільш необхідними є дизайнери, що працюють в областіполіграфії, і дизайнери інтер'єру; рідше зустрічаються замовлення на фахівців вобласті дизайну одягу, взуття, тканини.
Обов'язки:поліграфічний дизайн містить у собі дизайн власне поліграфічної (книги,журнали, брошури), рекламної (візитки, листівки, буклети) і пакувальноїпродукції; можна сказати, що у поліграфічний дизайн приходять фахівці двохтипів. Перший — фахівці з художньою і поліграфічною освітою, які тяжіють самедо художніх розробок. Фахівці такого роду зазвичай займаються розробкою стилювиробу. Вони роблять ілюстрації, які потім скануються й вводяться в ПК; Другий- випускники технічних ВНЗ, які добре розбираються у комп'ютерній техніці. Якправило, саме комп'ютерщики освоюють web-дизайн (створення й оформлення сторінокв Інтернеті).
Кваліфікаційнівимоги: художньо-промислові училища; архітектурні інститути; інститутимистецтв; технічні вузи.
Наступний гість — водій міського транспорту.
Загальнахарактеристика: керування автобусами, тролейбусами, трамваями, маршрутними таксі.
Індивідуальнівимоги: висока відповідальність за життя й здоров'я пасажирів; безперервнанапружена увага протягом усієї робочої зміни; готовність у будь-яку мить дошвидкої й правильної реакції.
Кваліфікаційнівимоги.Повинен знати: ризначення, обладнання та принципи дії агрегатів,механізмів і приладів транспортних засобів; правила дорожнього руху й строго їхдотримуватися під час руху на транспорті.
Повинен уміти:обслуговувати й підтримувати в робочому стані агрегати, механізми й приладитранспортних засобів.
Останній гість,на нашу думку, зацікавить своєю роботою молодих дівчат. Представники цієїпрофесії мають стійкий попит на ринку праці, мають високу зарплатню. Це — контролер-касир.
Загальнахарактеристика професії: контролює поповнення асортиментів товарів у торговомузалі і їхню схоронність, справність і правильність експлуатаціїконтрольно-касового апарата; перевіряє кількість і якість товару; підраховуєвартість покупки, одержує гроші, пробиває чек, видає здачу; усуває дрібнінесправності контрольно-касового апарату; оформлює вітрини; консультує покупцівпро призначення, властивості, якість товарів та їхні ціни; вивчає попитпокупців; одержує товар зі складу; складає товарні звіти, акти.
Для діяльностінеобхідні: здатність зберігати витримку у будь-якій ситуації; стійка увага;добра довгострокова й короткочасна оперативна пам'ять; арифметичні здібності;точне просторове сприйняття форми й величини предмета; чітка дикція;спостережливість; чіткість і акуратність; чесність; товариськість.
Медичніпротипоказання: робота не рекомендується людям, що страждають назахворювання: нервової системи; відхилення у психіці (надмірна помисливість,тривожність, збудливість); судинну дистонію з вираженими головними болями(гіпертонія, мігрень); опорно-рухового апарата; хронічні інфекційнізахворювання; шкірна алергія; екзема кистей рук; епілепсія; різко вираженіневрози; зниженням слуху на обидва вуха; ті, хто є бактеріоносіями.
Вимоги допрофесійної підготовки. Повинен знати: класифікацію, характеристики й призначеннятоварів; правила розшифровки артикулів і маркувань; основні види сировини йматеріалів, що йдуть на виготовлення товарів; прогресивні методи й формиобслуговування покупців; пристрій і правила користування контрольно-касовимапаратом; основні принципи пристрою торгово-технічного устаткування. Повиненвміти робити розрахунки.
Спорідненіпрофесії: продавець, кассир, товарознавець, бармен.
На останок мені бхотілося б запросити представника державної служби зайнятості. Цей фахівецьзможе відповісти на такі запитання: як держава допомагає працевлаштуватисьмолоді? Яку підтримку може отримати безробітний? Які є сучасні освітніпрограми? Які професії та спеціальності на сьогоднішній день мають особливийпопит?
Представникдержавної служби зайнятості у своїй промові повідомив слухачам наступнівідомості та факти.
Профорієнтаціяє важливим засобом збереження та формування трудового потенціалу країни шляхомпідвищення мотивації людей до продуктивної праці. В умовах економічногозростання, коли попит на робочу силу збільшується, підвищуються вимоги докваліфікації працівників, розвиток цілісної системи професійної орієнтаціїнаселення набуває особливого значення.
Основнимзавданням Плану заходів є удосконалення нормативно-правової бази професійноїорієнтації населення. Мінпраці, відповідно до Плану координуватимепрофорієнтаційну роботу на державному рівні, а МОН та Академія педагогічнихнаук удосконалюватимуть та розвиватимуть науково-методичне забезпеченняпрофесійної орієнтації. Також, згідно з Планом, здійснюватиметься кадрове таматеріально-технічне забезпечення профорієнтаційної роботи.
Мінпраціта інші зацікавлені органи виконавчої влади впродовж 2008-2009 років маютьпідготувати та подати Кабінетові Міністрів узгоджені пропозиції щодо утворенняв деяких регіонах центрів професійної орієнтації населення та проведення на їхбазі експерименту з надання профорієнтаційних послуг.
До 1серпня 2008 року МОН буде розроблено навчальні плани та програми підвищеннякваліфікації педагогічних працівників та інших фахівців у сфері професійноїорієнтації населення.
Підвпливом глобальної демографічної кризи, проблем старіння українського населеннята дисбалансу на ринку праці загострюється потреба в активному йогорегулюванні, підвищенні економічної активності населення. Це сприятиме розвиткусоціально відповідального бізнесу та соціальної ініціативи населення.
Заданими Державної служби зайнятості, кількість актуальних вакансій на 1 липня2007 року становила 214,8 тис., в тому числі 56,9 тис. – для службовців; 122,2тис. – для робітників; 35,7 тис. – для осіб, які не мають професії або займалимісця, що не потребують спеціальної підготовки. На одне вільне робоче місце дляробітників претендували 2 особи, для службовців – 3 особи, а для тих, що немали спеціальної професійної підготовки – 5 осіб.
Вумовах зростання вимог до якості робочої сили державна служба зайнятостізбільшила обсяги навчання за індивідуальним замовленням роботодавців,запровадила стажування безробітних на підприємствах, розширила базупрофесійного навчання.
Чисельністьбезробітних, які проходили професійну підготовку, перепідготовку або підвищеннякваліфікації протягом січня-червня 2007 року збільшилась, порівняно зпопереднім роком, на 14,1% та становила 135,7 тис. осіб. Професійним навчаннямбуло охоплено 11,0% безробітних, а у містах Севастополі та Києві до навчаннябуло залучено кожного п’ятого та кожного третього безробітного.
Сучаснасистема професійної орієнтації включатиме комплекс науковогообгрунтованих форм, методів та засобів допомоги особі для оптимізації їїпрофесійного самовизначення з врахуванням особистісних характеристик та потребринку праці.
Прийняттярозпорядження спрямоване на продовження роботи щодо підвищення якості таефективності профорієнтації населення та створення конкурентоспроможноготрудового потенціалу України. Необхідність удосконалення системи профорієнтаціїпередбачена положенням та рекомендаціями Міжнародної організації праці.
При опитуваннімолоді після закінчення тренінгу, нам вдалося з’ясувати, що:
1.Майже 80% учніввибрали напрямок, тип професії, яку б хотіли опанувати у майбутньому.
2. 30% опитанихвибрали професію, після бесіди з фахівцями.
3.10% вирішилизвернутися за допомогою до державного центра зайнятості з метою проходженняспеціалізованих курсів.

ВИСНОВКИ
Мета науковогодослідження досягнута, виконані завдання, які були поставленні, підтвердилася гіпотезанаукового дослідження.
В якостіметодологічного підходу дослідження проблеми виступив особистісно-діяльніснийпідхід, згідно якого, по-перше, психологічні компоненти професійногосамовизначення вивчаються як такі, що є проявом активності цілісної особистостів усій індивідуальній неповторності її внутрішнього світу та соціально-життєвоїситуації, по-друге, вони можуть розглядатись як змістовно-функціональніскладові психічної діяльності суб’єкта, що професійно самовизначається.
На основівикладеного матеріалу та проведених досліджень можна зробити такі висновки:
1.Щодо основнихнапрямків психічного розвитку в юнацькому віці:
Відбуваєтьсянабування почуття особистісної самовизначеності, цілісності (ідентичності).
Відбуваєтьсяпрофесійне самовизначення, самостійне обрання життєвої платформи, цілей тапрофесії.
Розвиваютьсяціннісні світоглядні орієнтації, самостійність, відповідальність, рефлексивнасамосвідомість, самоцінність, самоповага.
Набуваєтьсяпсихосексуальна ідентичність, усвідомлюється причетність до представниківпевної статі.
Вироблюєтьсяіндивідуальний стиль розумової діяльності, розвиваються та удосконалюютьсярозумові здібності та спеціальні на основі диференціації інтересів таорієнтації на майбутню професію.
2.Професійнесамовизначення, у взаємозв'язку всіх проявів особистості, можна представити втакому вигляді. Об'єктивна ситуація, що вимагає від випускника середньої школивибрати свою майбутню професію, взаємодіє із суб'єктивними умовами виборупрофесії, актуалізує цілі та психологічні бар'єри на шляху до їх досягнення.Починається формування готовності особистості до вибору професії. Важливо, що,чим вищою є ступінь усвідомлення особистістю свого покликання, тим ефективнішевідбувається формування готовності. Найбільш відповідальний моментсамовизначення поєднується із ситуацією ухвалення рішення про вибір професії.Кожний із названих проявів особистості, у свою чергу, має складну структуру івзаємодіє з багатьма іншими психологічними явищами. Очевидно, що гармонізаціявзаємозв'язку усіх проявів особистості, що стосуються вибору професії, єважливою умовою досягнення успіху в підготовці молодої людини до виборупрофесійної трудової діяльності.
Отже, говорячипро структуру професійного самовизначення виходячи з аналізу теоретичнихположень проблеми професійного самовизначення, можна стверджувати, що це доситьскладне системне утворення, до якого входять взаємоподоповнюючі елементи.Узагальнення тлумачень феномена професійного самовизначення дозволяє виділитиосновні його компоненти: „Я-концепція", життєва позиція, цілепокладання,мотивація, цінності.
3. Рефлексія єцентральним механізмом здійснення професійного самовизначення, оскільки накожному з його етапів забезпечує: 1) змістовне наповнення самоусвідомлення(образ “Я”, життєві цілі, образ професії, соціальна ситуація особистості); 2)визначення ступеня відповідності та узгодженості цих змістів самосвідомості; 3)здійснення самостійного відповідального вибору професії і формуванняпрофесійного плану.
Основноюпсихологічною умовою розвитку та виникнення рефлексії є певна неузгодженість,проблемність у реалізації практичної чи теоретичної, інтелектуальноїдіяльності. При спробі вирішення проблеми суб’єкт виходить у наддіяльніснупозицію (децентрація), прагне усвідомити себе як об’єкт власного сприймання івіднайти нові способи подальшої реалізації діяльності.
Рефлексивнарегуляція ПСВ передбачає: 1) здійснення свідомого вибору професії, щовідбувається на основі актуалізації особистісних потреб, життєвих цілей, їхспіввіднесення у ході рефлексивного аналізу зі своїми можливостями, здібностямита вимогами професійної діяльності, що обирається та 2) рефлексивномупрогнозуванні, що виражається у побудові професійного плану.
4. Наданнядопомоги учням у виборі професії здійснюється на основі їх всебічного вивченняв процесі навчальної, суспільної та трудової діяльності. На протязі всьогоперіоду навчання учнів педагоги та шкільний психолог вивчають інтереси танахили учнів, активно впливають на їх розвиток.
Для вивчення таформування готовності школярів до вибору професії необхідно використовуватикомплекс доповнюючих одне одного психолого-педагогічних методів, які включаютьспостереження, анкетування, індивідуальні та групові бесіди тощо.
5. Аналізуючирезультати 2 серій експерименту, отриманих на етапі дослідження, що констатує,ґрунтуючись на аналізі вивченої літератури, можна стверджувати, що на рівенькомунікативних особливостей впливають особистісні особливості випробуваних, урезультаті чого можуть виникати ускладнення в спілкуванні.
6. Використання впрофесійному консультуванні методик, спрямованих на виявлення самосвідомості ісамооцінки людини, дає не тільки діагностичний, але і, до деякої міри,психокорекційний ефект. Якраз результатами дослідження самооцінки ми іскористалися при проведенні профконсультацій та експеріментального треніну ізстаршокласниками загальноосвітньої школи №2.
Було виявлено тритипи професійного самовизначення старшокласників – проблемний, адаптивний,рефлексивно-гармонійний – залежно від особливостей функціонування рефлексивнихкомпонентів в його структурі і результативності самовизначення юнаків щодомайбутньої професії.
Розробленіметодичні рекомендації можуть бути використані педагогами, батьками,практичними психологами, методистами для надання допомоги учням в ефективномувирішенні проблеми професійного самовизначення.
Подальшідослідження у цьому напрямку передбачають вивчення внутрішніх індивідуально-психологічнихчинників, що впливають на процес професійного самовизначення; дослідженняспецифіки цього процесу в інших вікових групах (актуальності набуваєпрофорієнтаційний вибір у середній віковій категорії – це 30-45 років, а такожу предпенсійному віці ); з’ясуванні готовності педагогів до впровадженняпрограм рефлексивного розвитку самосвідомості школярів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Декларація від 15.12.92 р.N2859 «Про загальнізасади державної молодіжної політики в Україні»:
2. Закон України від 5.02.1993р.N2998-X11 «Просприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні»:
3. Закон України від 21.06.2001р.N2558-11«Просоціальну роботу з дітьми та молоддю»:
4. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психологияличности. — М.: Просвещение, 1980 – 234с.
5. Асмолов А.Г. Психология личности. — М.:Просвещение, 1990 – 167с.
6. Андреева Г.М. Социальная психология. — М.: Высшаяшкола, 1994 – 387с.
7. Белоус В.В. Темперамент и деятельность. —Пятигорск, 1990 – 156с.
8. Бодалев А.А. Психология личности. — М.: Наука, 1988– 278с.
9. Бернс Р. Развитие «Я-концепции» и воспитание. — М.:Наука, 1991 – 115с.
10. Блонский П.П. Избранные психологическиепроизведения. — М.: МГУ, 1964 – 263с.
11. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детскомвозрасте.- М.: Просвещение, 1998 – 305с.
12. Вайсбург А.А. Организация профориентационнойработы школы, ПТУ, предприятия.- М.: Просвещение, 1986.-128с.
13. Вовчик-Блакитна М. В. Сімейне виховання. Юнацтво.— К.: Просвіта, 1982 – 234с.
14. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. — Т. 1. — М.:Педагогика, 1982 – 470с.
15. Гальперин П.Я. Введение в психологию. — М.:Просвещение, 1976 — 512с.
16. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. —М.: Высшая школа, 1996 – 345с.
17. Єндальцев Є.А. Вибір професії. Соціальні, економічніта педагогічні фактори.- К.: Вища школа, 1982.-149с.
18. Захаров Н.Н. Профессиональная ориентацияшкольников.-М.: Просвещение, І988.-270с.
19. Кон И.С. Психология ранней юности: Книга дляучителя. — М.: Просвещение, 1989 – 187с.
20. Кон И.С. Психология старшеклассника. — М.,Просвещение, 1982 – 311с.
21. Климов Е.А. Психология профессионала. — Москва-Воронеж,1996 – 297с.
22. Клімов Є.А. Психолого-педагогічні проблемипрофесійної консультації. – К.: Освіта, — 1986. – 95с.
23. Леонтьев А.Н. Избранные психологическиепроизведения: В 2 т. — М.: Наука, 1983 – 345с.
24. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. — М.:Наука, 1981 – 342с.
25. Миславский Ю.А. Саморегуляция и активностьличности в юношеском возрасте. — М., Педагогика, 1991 – 254с.
26. Методика индивидуальной профконсультации. – М.:Высшая школа, 1992. – 175 с.
27. Мудрик А.В. Время поисков и решений, илистаршеклассникам о них самих: Книга для учителя. — М., Просвещение, 1990 – 143с.
28. Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. –М.: Педагогика, 1997.
29. Немов Р.С. Психология: Учебник. — Т. 1. — М.:Высшая школа, 1995.
30. Овчарова Р.В. Справочная книга школьногопсихолога. –М.: Просвещение, 1996 – 345с.
31. Ольшанский В.Б. Практическая психология дляучителей. — М.: Педагогика, 1994 – 255с.
32. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности. — М.:Знание, 1991 – 80с.
33. Орлов Ю.М. Самопознание и самовоспитаниехарактера: Беседы психолога со старшеклассниками: Книга для учителя. — М.,Просвещение, 1987 – 196с.
34. Павлютенков Є.М. Професійа орієнтація учнів.- К.:Рад.школа, І983. — І52с.
35. Павлютенков Є.М. Формування мотивів вибору професії.-К.: Рад.школа, 1980.-130с.
36. Петровский А.В. Введение в психологию. — М.:Наука, 1995 – 329с.
37. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Историяпсихологии. — М.: Наука, 1994 – 501с.
38. Психология и педагогика / Сост. и отв. ред.А.А.Радугин. — М.: Центр, 1996 – 324с.
39. Психология: Словарь/Под общ. ред. А.В.Петровского.— М.: Наука, 1990.
40. Полякова В.А., Чистякова С.Н., Агапова Г.Г. Школаи выбор профессии.-М.: Педагогика, 1987.-176c.
41. Підготовка і діяльність шкільних психологів.// Заред. В.В.Сахарди, І.В.Козубовської. –Ужгород, 1995.-300с.
42. Практическая психология образования / Под ред.И.В. Дубровиной. – М., 1997 – 118с.
43. Профконсультаційна работа із старшокласниками /Заред. Б.О.Федоришина.-К.: Рад.школа, І980.- І60с.
44. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностноесамоопределение. — Москва-Воронеж, 1996 – 67с.
45. Рабочая книга школьного психолога.//Под ред. И.В.Дубровиной.–М: Просвещение, 1991. –303с.
46. Реан А.А. Психологический анализ проблемыудовлетворённости избранной профессией//Вопросы психологии.-І988.-№1.-С.83-88.
47. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст. — М.:Центр, 1994.
48. Рогов Е.И. Общая психология: Курс лекций. — М.:Владос, 1995 – 479с.
49. Рогов Е.И. Настольная книга практическогопсихолога / Учебное пособие в 2-х кн. Книга 1. – М.: Владос, 2004. – 283 с.
50. Рубинштейн С.Л. Проблема общей психологии. — М.:Наука, 1973 – 340с.
51. СахаровВ.Ф., СазоновА.Д. Профессиональнаяориентация школьников.-М.: Просвещение, І982. — І92с.
52. Становська З.Л. Рефлективні компонентипрофесійного самовизначення старшокласників. Автореферат кандидатськоїдисертації. – К.: Вид-во АПН України, 2005. – 68 с.
53. Столяренко Л.Д. Основы психологии: Учебноепособие. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1996 – 126с.
54. Татенко О.С. Профорієнтаційна робота в школі.- К.:Т-во “Знання”, 1982.-16с.
55. Уніат С., Комінко С. Вибір професії або задача збагатьма невідомими. –Тернопіль: Підручники і посібники, 1997 – 350с.
56. Федоришин Є.О., Карпиловська С.Я. та ін. Системапрофінформаційної роботи із старшокласниками.- К.: Рад. школа, І988.- 178с.
57. Федоров В.Д. Психодіагностика особистості всистемі диференціації. –Хм., 1993 – 90с.
58. Фельдштейн Д.И. Психология взросления:структурно-содержательные характеристики процесса развития личности: Избранныетруды. – М.: Просвещение, 1999 – 280с.
59. Формирование личности в переходный период: отподросткового к юношескому возрасту / Под ред. И.В.Дубровиной. — М.:Педагогика, 1987.
60. Формирование личности старшеклассника / Под ред.И.В.Дубровиной. — М.: Педагогика, 1989 – 160с.
61. Чистякова С.Н., Захаров Н.К. Профессиональнаяориентация школьников: Организация и управление. –М.: Педагогика, 1987. -157с.
62. Шавір П.А.Психологія професійного самовизначення вранній юності. – К.: Наука, 1998 – 307с.
63. Яровой І.Н. Саморегуляція трудових дій. – К.:Наукова думка, 2001. – 17с.
64. Ярошенко В.В. Школа і професійне самовизначення учнів.- К.: Рад.школа, І983.- 113с.

ДОДАТОК А
Перелікпсиходіагностичних методик, які використовуються практичними психологами припроведенні профорієнтаційної роботи з учнями школи.
1. Вивченняпрофесійних намірів старшокласників. Уніат С., Комінко С. Вибір професії абозадача з багатьма невідомими. –Тернопіль: Підручники і посібники, 1997.
2. “Анкетаінтересів”. Уніат С., Комінко С. Вибір професії або задача з багатьманевідомими. –Тернопіль: Підручники і посібники, 1997.
3. “Картаінтересів”-модифікована методика А.Є.Голомштока (174 питання). Уніат С.,Комінко С. Вибір професії або задача з багатьма невідомими. –Тернопіль:Підручники і посібники, 1997.Овчарова Р.В. Справочная книга школьногопсихолога. –М.: Просвещение, 1996.
4.Діференційовано-діагностичний опитувальник (ДДО) за Клімовим Є.А. Уніат С.,Комінко С. Вибір професії або задача з багатьма невідомими. –Тернопіль:Підручники і посібники, 1997.Овчарова Р.В. Справочная книга школьногопсихолога. –М.: Просвещение, 1996.
5. МетодикаЙовайши. Уніат С., Комінко С. Вибір професії або задача з багатьма невідомими.–Тернопіль: Підручники і посібники, 1997.
6. “Квадратінтересів”. Уніат С., Комінко С. Вибір професії або задача з багатьманевідомими. –Тернопіль: Підручники і посібники, 1997.
7. Питальникпрофесійної готовності (ППГ) за Л.Кабардовою). Уніат С., Комінко С. Вибірпрофесії або задача з багатьма невідомими. –Тернопіль: Підручники і посібники,1997.
8. Методика “КОС-1”. Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога. –М.: Просвещение, 1996.
9. Методика “КОС-2”. Уніат С., Комінко С. Вибір професії або задача з багатьма невідомими. –Тернопіль: Підручники іпосібники, 1997.
10. МетодикаД.Голланда. Уніат С., Комінко С. Вибір професії або задача з багатьманевідомими. –Тернопіль: Підручники і посібники, 1997.
11. Діагностичнийпитальник “Людина-машина”. Уніат С., Комінко С. Вибір професії або задача збагатьма невідомими. –Тернопіль: Підручники і посібники, 1997.Практическаяпсиходиагностика/под ред. Д.Я.Райгородского. -Самара: БАХРАХ, 1998.
12. “Структурамотивації трудової діяльності” К.Замфир. Мотивация и мотивы. –С-Пб.: Питер,2000.
13. “Вивченнярівня задоволення своєю професією та різними сторонами професійної діяльності”(Н.Н.Журін, Є.П.Ільїн). Уніат С., Комінко С. Вибір професії або задача збагатьма невідомими. –Тернопіль: Підручники і посібники, 1997.
14. Теппінг-тест(“олівцева проба”). Уніат С., Комінко С. Вибір професії або задача з багатьманевідомими. –Тернопіль: Підручники і посібники, 1997.
15. Практикум“Самопізнання властивостей уваги”. Уніат С., Комінко С. Вибір професії абозадача з багатьма невідомими. –Тернопіль: Підручники і посібники, 1997.
16. Практикум“Пам’ять, її значення для професійної діяльності”. Уніат С., Комінко С. Вибірпрофесії або задача з багатьма невідомими. –Тернопіль: Підручники і посібники,1997.
17. Вивченняінтересів та схильностей дітей. Романовська Д.Д., Чаплак Я.В. Психологічнезабезпечення внутрішньої диференціації у навчально-виховній роботі в дошкільнійта початковій ланках освіти.-Чернівці, 2001.
18. Вивченняактуальних потреб та нахилів дитини. Романовська Д.Д., Чаплак Я.В. Психологічнезабезпечення внутрішньої диференціації у навчально-виховній роботі в дошкільнійта початковій ланках освіти.-Чернівці, 2001.
19. Методика “Заі проти” (Н. Пряжников). Івашина Є.В. Абетка етикету спілкування. –К., 1998.
21. Орієнтаційнаанкета Б.Басса. Кардаш В.В. Диференційна діагностика неврозів (метод. рекомендації).–Луцьк.,2000.
22. “Професійніпереваги”. Федоров В.Д. Психодіагностика особистості в системі диференціації.–Хм., 1993.
23. “Що намцікаво?” Федоров В.Д. Психодіагностика особистості в системі диференціації.–Хм., 1993.
24. Анкета длявизначення інтересів учнів. Подмазин С.И., Сибиль Е.И. Как помочь подростку с«трудным» характером.-К.: НПЦ Перспектива, 1996.
25. Методика“Мотиви вибору професії”. Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога.–М.: Просвещение, 1996.
26. Виявленняпрофесійних переваг (Л.П.Кабардов). Овчарова Р.В. Справочная книга школьногопсихолога. –М.: Просвещение, 1996.

ДОДАТОК Б
Примірний планопитування школярів для виявлення їх профнамірів.
1. Чи обрав типрофесію або коло професій?
2. Чому ти обравцю область праці, чим тебе приваблює професія?
3. Який основнийзміст професії?
4. В якихобластях (науки, культури, просвіти тощо) працюють спеціалісти даного профіля?
5. Чи знаєш тиумови, режим праці і оплати, можливі підвищення кваліфікації?
6. Чи знаєш ти,які навчальні заклади готують спеціалістів даного профіля?
7. Чизамислювався ти над тим, чи є в тебе якості, необхідні для того, щоб оволодітицією професією, стати хорошим спеціалістом? Чи можеш ти їх назвати?
8. Вважаєш тирівень своїх знань достатнім для того, щоб почати навчання в обраній сферіпраці?
9. Знання якихшкільних предметів в більшій мірі потрібні для оволодіння обраною професією?
10. Чи готуєшсяти до свого професійного майбутнього (відвідуєш курси, лекції, займаєшсясамопідготовкою)?
11. Як тивважаєш, що заважає здійсненню твого професійного вибору?
12. Що найбільшимчином вплинуло на твій вибір (інтерес до професії, її важливість інеобхідність, поради батьків, педагогів, друзів)?
13. Чи згіднібатьки з твоїм вибором?
Анкета учня 9класу.
1. Які ваші планина майбутнє після закінчення 9 класу:
а) 10 клас;
б) ПТНЗ (який?);
в) технікум(який?).
2. Яку професіюви плануєте одержати у середньому спеціальному закладі після закінчення 9класу?
3. Ви плануєтепродовжити навчання у 10 класі. Чи обрали ви навчальний заклад у якому хотіли бнавчатися після закінчення школи? Яку професію хотіли б здобути?
4. Що радять вамваші батьки з приводу вибору професії?
5. Яким чином виготуєтеся до здійснення вибору (курси, практична проба сил, читання, зустрічііз спеціалістами)?
6. Чи є у васпрофесія-дублер?
Анкета учня 10класу.
1. Чомупризначений ваш вільний час?
2. Які шкільнідисципліни вам даються легше? Які з них для вас найцікавіші?
3. Назвітьтематику кних, які вам найбільше подобається читати.
4. Ви плануєтепісля закінчення школи:
а) начатися;
б) працювати;
в) працювати іначатись.
5. Якздійснюється підготовка до вашого вибору?
6. Чи бували ви унавчальному закладі, на підприємстві, які вас цікавлять? Що ви знаєте про вашумайбутню спеціальність (умови прийому, навчання, роботи, оплати праці).
7. Чи схвалюютьваш вибір:
а) батьки;
б) вчителі;
в) друзі.
8. Чи є у васпрофесія-дублер?
Анкета учня 11класу.
1. Ви закінчуєтешколу. Які ваші плани на майбутнє?
2. Чи маєте вирезервний варіант на випадок нездійснення першого? Якщо так, то вкажіть який.
3. Чи співпадаютьваші плани з побажаннями ваших батьків?
4. Що дала вамшкола у пізнанні та підготовці до майбутньої професії?
5. Кілька слівпро те, як ви уявляєте сою майбутню професійну діяльність. Що для вас у нійзначиме (зміст праці, перспективи росту, творчість, оплата, кар’єра тощо)?
Анкета длябатьків учнів 9-11 класів.
1. Прізвище, ім’ята по батькові вашої дитини.
2. Ким хоче стативаша дитина?
3. Куди ви радитевашій дитині поступати після 9 класу:
· 10 клас;
· 10 клас зпоглибленим вивчення певних предметів;
· ліцей, гімназія,коледж;
· середніспеціальні начальні заклади ( за якою спеціальністю?);
· технікум (заякою спеціальністю?);
4. Чипогоджується дитина з вами?
5. Якщо непогоджується, то чому?
6. Які труднощі маєдитина у навчанні?
7. Які інтереси інахили ви відзначаєте у своєї дитини?
8. Що ви робитедля розвитку інтересів вашої дитини?
9. Які рисихарактеру ви можете відмітити у вашої дитини?
Дата ______________________Підпис
Анкета длястаршокласників.
1. Чи прийняли вирішення про вибір майбутньої професії?
так ні
2. Ваш основнийваріант майбутньої професії _____________________
3. Ваш запаснийваріант майбутньої професії _____________________
4. Які шкільніпредмети необхідні вам для оволодіння майбутньою професією?
_____________________________________________________________
5. Які оцінки вимаєте з цих предметів? ___________________________
6. На чомубазують ваші знання про обрану професію;
а) спостереженняза чиєюсь працею;
б) бесіди(рекомендації) вчителів;
в) бесіди(рекомендації) батьків;
г) розповідітоваришів;
д) заняття вгуртках, факультативах;
е) читання книг,журналів, радіо- і телепередачі.
7. Що вплинуло наваш вибір:
· цікавість;
· умови праці;
· престижність;
· оплата праці;
· перспективність;
· доступність;
· корисність;
· покликання.
8. Чим вамподобається займатися у вільний час?_________________
9. Що ускладнюєздійснення професійного вибору;
· недоступністьпрофесії;
· сумніви;
· невпевненість;
· платіжнанеспроможність;
· проблеми зі здоров’ям;
·інше______________________.
10. Чи впевненіви у здійсненні своїх планів?
Так Ні
Дякуємо завідвертість!

ДОДАТОК В
 
Поради длятих, хто обирає професію.
Де знайти психолога-профконсультанта?
У регіональних і районних центрах зайнятості. Зверніться на міську біржупраці й запитайте, чи є в них психолог-профконсультант (профорієнтатор).Звичайно послуги психолога в центрах зайнятості безкоштовні.
Шкільні профорієнтаційні кабінети. Запитай у психолога в школі. Навітьякщо немає кабінету профорієнтації, твій шкільний психолог напевно можедопомогти.
Комерційні центри профорієнтації. Часто профорієнтаційні тестуванняпроводиться на базі Центрів Тестування, профорієнтаційні тренінги — ворганізаціях, що пропонують тренінгові послуги.
Вищі навчальні заклади твого міста — цілком можливо, у їхній складвходить який-небудь підрозділ, що має відношення до проблем профорієнтації:кафедра психології праці, наприклад, або центр профорієнтації при Вузі.
Міжшкільний навчально-виробничий комбінат. Заняття в підрозділах МНВКпочинаються з 10-го класу, і часто розподілу на групи передує профорієнтаційнаробота з підлітками.
Види профконсультації
Що це таке — допомога у виборі професій? Що таке мені може сказати профконсультант, чого яне знаю, або не можу прочитати в книжках? По-перше, профконсультант полегшуєтвоє завдання: він уже знайшов, структурував і систематизував всю інформацію.Він і може порекомендувати тобі, які книжки читати, може відповісти на твоїпитання, зрештою, розповісти щось таке, чого ти не зміг ніде знайти, абопрочитав, але не зрозумів. Причому така бесіда із профконсультантом можездійснюватися в груповому режимі — тобто, психолог читає лекцію, а потімвідповідає на питання аудиторії. Лекція може бути лише першим етапом подальшої- уже в індивідуальному режимі — профорієнтаційної роботи.
Групова роботачасто здійснюється у формі тренінгу. Ціль будь-якого тренінгу — формуваннячогось (нових знань, умінь, навичок). Звичайно на профорієнтаційних тренінгахвчать навичкам самоаналізу (заглянути усередину себе й побачити справжнюсутність), прийняття рішень. Тренінг проходить в ігровій формі, у виглядідіалогів, дискусій, спостереження за поводженням інших учасників групи. Такимчином, у результаті напруженої роботи протягом цілого дня або двох, Ви стаєтекуди більше готовим до ухвалення рішення про вибір професії. На тренінгу Вам нескажуть, ким бути, Вас навчать, як самостійно вибрати майбутню професію.
Індивідуальнеконсультування — це робота із психологом один на один. Використовується методбесіди, для з'ясування Ваших індивідуальних особливостей психолог частозастосовує психологічне тестування. Іноді консультація зводиться до тестування(наприклад, комп'ютерного), а роль психолога тут у тім, що він пояснюєрезультати тесту, допомагає підібрати професію, що відповідає виявленим тестомінтересам, здібностям, схильностям. На нашу думку, профорієнтаційне тестуванняв центрі профорієнтації — це оптимальний варіант профконсультації. Від простоїіндивідуальної консультації проф. тестування відрізняється своєю дешевиною:адже комп'ютер виконує за психолога рутинну роботу по пред'явленню тестовихзавдань, обробці результатів — отже, заощаджується час праці психолога.Тестування може тривати від 10 хвилин до 2-х годин, і за результатами тестувідразу можна буде підібрати якісь варіанти, або почути рекомендації з корекціїслабких сторін, або довідатися, що робити далі, де шукати необхідну інформацію.З іншого боку, самостійне тестування на комп'ютері (з використанням он-лайнтестів, дисків, тестів із книг) — це всього лише етап необхідної роботи. Великаможливість помилитися, невірно інтерпретувавши артефактні результати. Диск недасть Вам індивідуальні рекомендації — він використає шаблони інтерпретаційнихповідомлень, шаблони порад і рекомендацій. Тому не обійтися тільки тестом, безконсультації психолога.
Як виглядає сеанс профорієнтації?
Бесіда
Звичайно він починається з бесіди із психологом, у ході якої з'ясовуютьсямета Вашого відвідування, Ваш освітній рівень (у якому класі вчитеся), чизаймалися в яких-небудь кружках, секціях, яка ситуація з вибором професії(нічого не подобається, або, навпаки, не можете вибрати з декількох привабливихваріантів).
Вибір тесту
Відповідно до бесіди, психолог вибере психологічний тест. Наприклад, якщоВаші сумніви стосуються рівня готовності до вступу у вже обраний ВУЗ — Вамзапропонують тест загальноосвітніх знань, що надає можливість об'єктивнооцінити рівень володіння предметом. Або, наприклад, цікавить, чи придатні Ви дороботи секретарем. Ставиться відповідний тест на профпридатність. Аленайчастіше використовуються загальні опитувальники інтересів, здібностей,схильностей — вони задають орієнтир, якусь структуру схильностей, і дозволяютьокреслити коло потенційно підходящих професій.
Процес тестування
Тестуванняпроводиться на бланках або на комп'ютері. Звичайно містить від 20 до 600питань, у середньому — близько 60. Питання бувають різні: це й задачки, це йпрохання вибрати найбільш привабливу для себе альтернативу, оцінити об'єкти позаданих параметрах, згадати, як Ви поводитеся в тих або інших ситуаціях.Звичайно обмежень за часом на проходження тесту не задається (якщо цеопитувальник особистості, або інтересів), якщо тест на інтелект — даєтьсяобмежений проміжок часу на рішення ВСІХ питань. А там можна вибирати своюстратегію: хочеться встигнути пробігти очами всі пункти, або, зосередити увагуна рішення перших. Адже на всі інтелектуальні питання правильно відповісти неможе практично ніхто! Можливо, поруч із Вами тестування будуть проходити іншілюди. Важливо не відволікатися й повністю зосередитись на процесі тестування,задавши собі певний темп і ритм. Інструкція, прикладена до тесту, звичайнопризиває відповідати «по першому враженню». Це так: найбільшефективне тестування буде, якщо Ви не будете довго замислюватися й мусолитикожне питання. Та й тест пройдете швидше.
Результати тестування
Якщо Ви проходили бланкову версію — результат буде готовий через якийсьчас або наступного дня (бланкові тести часто проходять у групових умовах — наприклад, тестується цілий клас, і результати обробляються пізніше). У випадкуз комп'ютерною версією, результати тесту виявляться перед Вами на екранімиттєво. У нашому МНВК результат роздруковується на принтері. Як виглядаєрезультат? Якщо це професійна тестова методика — повинне вийти два варіантирезультатів тесту. Один з них — простенький зворотний зв'язок для самого протестованого, цезвичайно оповідання про Ваші сильні й слабкі сторони, рекомендації звиправлення слабостей і порада використати сильні сторони в таких-то йтаких-то професіях. Комп'ютер часто проводить порівняльний аналіз із ідеальнимиформулами професій і видає список найбільш підходящих для Вас областейпрофесійної діяльності. У психолога ж у руках виявляється менш зрозумілакартинка — профіль Ваших здібностей, або інтересів, або рис характеру (залежновід того, що вимірялося за допомогою тесту). По цьому профілі психолог можесказати незмірно більше, ніж комп'ютер у своїх стандартних формулюваннях, депередбачається звичайно всього три варіанти інтерпретації по кожній вимірюванійвластивості.
Обговорення результатів і питання
Завершується сеанс бесідою із психологом. Це більше тривала, ніжспочатку, розмова. Перевага психолога перед комп'ютером — у тім, що вінрозглядає Вас як індивідуальний випадок. Тому не соромтеся висловити йому своїсумніви в результатах тестування (може бути, це допоможе виявити артефакт — помилку, що впливає на список професій, запропонованих комп'ютером). Якщо у Васуже були якісь варіанти, ким бути (нехай й «маревні», на думку мами,дитячі мрії) — запитаєте психолога, наскільки розглянуті Вами варіантивідповідають виявленим схильностям. Чи є у Вас здатності, можливості реалізаціїв цих професіях? Що у Вас могло б вийти найкраще? Чи буде Вам цікава ця робота,чи буде задоволення від роботи? Запитаєте, як Вам належить займатися й щоробити, щоб компенсувати виявлені тестом негативні риси Вашого характеру,розвити «запущені» сфери інтелекту (ерудицію, наприклад). Нарешті,отримаєте пораду про те, чи відповідає Вашому рівню обраний Вуз — а якщо ні, теякий з Вузів (по тій же спеціальності) підходить більше. Інформація про Вузи,ситуації на ринку праці (які професії найбільш престижні) — строго говорячи, несфера компетенції психолога, і він може не знати всіх тонкощів змінисоціально-економічної ситуації. Але, з висоти свого досвіду роботи в сферіпрофорієнтації, психолог-профконсультант знає дужебагато про це. Так що не соромтеся, запитуйте — нехай навіть це виходить зарамки психологічної консультації. Психолог теж людина, здатна до простоїтовариської розмови.

ДОДАТОКГ
Тест Клімова Є.А.з вибору професії.
Відповідати назапитання тесту треба тільки так чи ні. Кожна позитивна відповідь – це одинбал, негативна – 0 балів.
1Легко, безвнутрішньої скутості, вступаю в спілкування з новими людьми.
2.Охоче таподовгу можу що-небудь майструвати (шити, лагодити, в'язати).
3.Намагаюсяприкрасити навколишнє середовище. Люди вважають, що мені це вдається.
4.Постійноспостерігаю та доглядаю за рослинами й тваринами.
5.Охоче та подовгуможу що-небудь підраховувати, обчислювати або креслити.
6.Охоче проводжучас із однолітками або молодшими, умію їх зайняти, захопити справою абодопомогти в чомусь.
7.Охоче та частодопомагаю старшим по догляду за тваринами (або рослинами).
8.Звичайно яроблю мало помилок у письмових роботах.
9.Зроблені моїмируками вироби викликають інтерес у товаришів та у старших.
10.Старшівважають, що в мене є здібності до певної області мистецтва.
11.Охоче читаюпро рослинний (тваринний) світ.
12.Беру активнуучасть у художній самодіяльності.
13.Охоче читаюпро устрій і роботу механізмів, машин і приладів.
14.Охоче йподовгу можу розгадувати головоломки, кросворди, важкі завдання.
15.Легкозалагоджую конфлікти між однолітками або молодшими.
16.Старшівважають, що в мене є здібності до роботи з технікою.
17.Мої художніроботи схвалюють і зовсім незнайомі люди.
18.Старшівважають, що я здатний працювати з рослинами і тваринами.
19.Люди вважають,що мені вдається ясно викладати думки в письмовій формі.
20.Майже ніколи ніз ким не сварюся.
21.Результатимоєї технічної творчості схвалюють незнайомі люди.
22.Без особливоїнапруги засвоюю іноземні мови.
23.Частотрапляється допомагати навіть незнайомим людям.
24.Подовгу,невтомно, можу займатися музикою, малюванням тощо.
25.Намагаюсяполіпшити, змінити хід розвитку рослин або тварин.
26.Люблюрозбиратися в устрої механізмів, машин, приладів.
27.Звичайно можупереконати однолітків або молодших приймати той або інший план дій.
28.Охочеспостерігаю за тваринами (або розглядаю рослини).
29.Охоче читаюнауково-популярну, літературно-критичну літературу, публіцистику.
30.Намагаюсязрозуміти секрети майстрів мистецтва та робити як вони.