КИЇВСЬКА ДЕРЖАВНААКАДЕМІЯ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з курсу: “Логіка”
на тему: “Предмет і метод логіки”
Виконав: студент Ікурсу 3 групи
юридичного факультету
заочного відділення
Корендюк Сергій Григорович
заліковакнижка № 037321
КИЇВ2004
План:
1. Вступ.
2. Визначення логікияк науки.
3. історичні етапирозвитку логічного знання.
4. Значення логіки дляюристів.
5. Висновки.
6. Список використаноїлітератури.
Виникаючи знасущних потреб суспільства і розвиваючись разом з ним, логіка, у свою чергу,має на нього зворотній і більш-менш значний вплив. Її соціальне призначення іроль у суспільстві визначаються насамперед її природою і тим місцем, що воназаймає в загальній системі культури.
Під культуроювзагалі розуміється сукупність цінностей накопичених людством. При цьомумаються на увазі не тільки результати матеріальної і духовної діяльності людей,але і засоби цієї діяльності, і способи її здійснення. Логіка, як це очевидно,відноситься до духовного компонента культури і лише через нього так чи інакшевтілюється в тих чи інших елементах матеріальної культури. Але яке вона займаємісце? Будучи однією з найстарших і найважливіших наук в історії людства, вонавходить невід'ємною складовою в систему наук, що утворюють інтелектуальне ядродуховної культури, і разом з ними виконує різноманітні і відповідальні функціїв суспільстві. У цих соціальних функціях логіки виявляється її сутність іглибока специфіка як науки. Основними з таких функцій виступають наступні.
1). Пізнавальнафункція. Як і будь-яка наука взагалі, логіка має справу з відкриттям ідослідженням об'єктивних законів, з тією лише істотною різницею, що це законине зовнішнього світу, а мислення. У цьому розумінні, займаючи важливе місце взагальній системі пізнання світу, логіка виконує насамперед загальнонаукову — пізнавальну функцію, тобто пояснювальну і передбачувану. Вона дає більш-менш точне пояснення визначеної групи явищ і процесів мислення, а на цій основі — пророкування при яких умовах можливе досягнення щирих знань і які наслідкинеправильного ходу міркування.
2). Світогляднафункція. Логіка, як відзначалося вище, особлива наука. Якщо в природних ісуспільних науках мислення служить лише засобом пізнання дійсності, то в логіці- безпосередньою метою пізнання. Тому, розкриваючи закономірності мислення якоднієї з найважливіших сфер дослідження поряд із природою і суспільством цянаука тим самим вносить свій вагомий внесок у те чи інше рішенняфундаментальної філософської проблеми. Отже, вона активно бере участь уформуванні світогляду людей, більш-менш чіткої сукупності їх узагальненихпоглядів на світ у цілому і на відношення людини до цього світу.
3). Методологічнафункція. Як і будь-яка теорія взагалі, логічна теорія, будучи результатомпопереднього пізнання свого об'єкта, стає засобом, а отже і методом йогоподальшого пізнання. Але як дуже широка теорія, що досліджує процес мислення,який виявляється у всіх науках без винятку, логіка забезпечує і їх визначенимметодом пізнання. Це справедливо вже стосовно традиційної формальної логіки,основу якої складає теорія умовиводів і доказів, що обслуговує науки методамиодержання вивідного знання. Це ще більш справедливо у відношенні символічноїлогіки, що розробляє нові спеціальні математичні методи рішення розумовихзадач. І звичайно, це особливо справедливо щодо діалектичної логіки, вимогиякої і є, власне кажучи, вимоги найбільш загального, діалектичного методу,використовуваного багатьма науками.
4). Ідеологічнафункція. Зароджуючись і розвиваючись у класовому суспільстві, логіка ніколи небула нейтральної в ідеологічній боротьбі. Вона служила важливим засобомобґрунтування однієї ідеології, знаряддям боротьби з іншою. У ній самій завждирозгорталося ідейне протиборство найважливіших філософських напрямків — матеріалізму й ідеалізму, діалектики і метафізики. Звідси і її ідеологічнафункція.
Свої найважливішіфункції логіка виконувала на всіх етапах свого розвитку, хоча виявлялися вони врізний час по-різному. У сучасних умовах її роль і значення особливо зростають.Це обумовлено двома основними обставинами.
Одна з них – цеособливості сучасного етапу розвитку самого суспільства. Цей етапхарактеризується зростанням ролі наук у розвитку всіх сторін громадськогожиття, її проникненням в усі пори соціального організму. Відповідно до цьогопідсилюється і значення логіки, що досліджує засоби і закономірності науковогопізнання. Роль науки, а виходить, і логіки особливо значна в нашій країні вумовах переходу до ринкової економіки, що вимагає осмислення нових, складних ірізноманітних економічних і соціальних процесів, що протікають у життісуспільства.
Інша обставина –це потреби розвитку науково-технічної революції. Ця революція означає, що наукаі техніка переходять на якісно новий і більш високий етап свого розвитку, колипідсилюється значення абстрактного мислення. В зв'язку з цим зростає значеннялогіки, що досліджує його структуру, форми і закони. Потреба в логіці, особливосимволічній, стає усе більш відчутна в нашій країні на новому етапі розгортаннянауково-технічної революції, пов'язаного із широкою комп'ютеризацієювиробництва, керування, обслуговування, в умовах інтенсивного розвиткуінформатики й інших її новітніх напрямків.
В той же час, слово «логіка» походить від давньогрецькогослова «логос», яких можна перевести як «поняття»,«розум», «міркування». В даний час воно вживається внаступних основних значеннях.
По-перше, цим словом позначають закономірності в змініі розвитку речей і явищ об'єктивного світу. Закономірності в зміні і розвиткуречей і явищ об'єктивного світу називають об'єктивною логікою.
По-друге, словом «логіка» позначаютьособливі закономірності в зв'язках і розвитку думок. Ці закономірностіназивають суб'єктивною логікою. Закономірності в зв'язках і розвитку думок євідображенням об'єктивних закономірностей.
Логікою називають також науку про закономірності взв'язках і розвитку думок.
Логіка — складний, багатогранний феномен духовногожиття людства. В даний час існує безліч самих різних галузей наукового знання.У залежності від об'єкта дослідження вони поділяються на науки про природу — природничі науки і науки про суспільство — суспільні науки. У порівнянні з нимисвоєрідність логіки полягає в тім, що її об'єктом виступає мислення.
У чому ж специфіка логіки в порівнянні з іншиминауками, що вивчають мислення?
· Філософія досліджує мислення в цілому. Вона вирішуєфундаментальні філософські питання, пов'язані з відношенням людини і йогомислення до навколишнього світу.
· Психологія вивчає мислення як один із психічнихпроцесів поряд з емоціями, волею і т.д. Вона розкриває взаємодію з нимимислення в ході практичної діяльності і наукового пізнання, аналізуєспонукальні мотиви розумової діяльності людини, виявляє особливості мисленнядітей, дорослих, психічно нормальних людей і осіб з відхиленнями.
· Фізіологія розкриває матеріальні, фізіологічніпроцеси, досліджує закономірності цих процесів, їх фізико-хімічні і біологічнімеханізми.
· Кібернетика виявляє загальні закономірностікерування і зв'язку в живому організмі, технічному пристрої, у мисленні людини,пов'язаному насамперед з його управлінською діяльністю.
· Лінгвістика показує нерозривний зв'язок мислення змовою, їх єдність і розходження, їх взаємодію між собою. Вона розкриває способивираження думок за допомогою мовних засобів.
Своєрідність же логіки як науки про мислення саме втому, що вона розглядає цей загальний для ряду наук об'єкт під кутом зору йогофункцій і структури, тобто ролі і значення в пізнанні і практичній діяльності,і в той же час з погляду складових його елементів, а також зв'язків і відносинміж ними. Це і є власний, специфічний предмет логіки. Тому вона визначається якнаука про форми і закони правильного мислення, що веде до істини.
Що ж таке логічна культура? Це культура мислення, щовиявляється в культурі письмового й усного мовлення. Вона включає:
а) визначену сукупність знань про засоби розумовоїдіяльності, її форми і закони;
б) уміння використовувати ці знання в практицімислення, оперувати поняттями, правильно робити ті чи інші логічні операції зними, будувати умовиводи доводити і спростовувати;
в) навички аналізу думок — як своїх власних, так ічужих, для того щоб виробляти найбільш раціональні способи міркування,запобігати логічним помилкам, а якщо вони допущені, знаходити й усувати їх.Зрозуміло, вироблення логічної культури — справа довга і важка. І значеннялогіки тут, безсумнівно, велике. Говорячи про це значення, важливо уникати двохкрайностей: як переоцінки логіки, так і її недооцінки. З одного боку, не можнадумати, начебто логіка учить нас мислити. Це було б великим перебільшенням.Логіка не вчить нас мислити так само, як фізіологія не вчить переварювати їжу.Мислення — такий же об'єктивний процес, як і травлення. Саме використаннялогіки припускає наявність двох необхідних умов: по-перше, визначеної здатностідо мислення, а по-друге, відомої суми знань. Люди мислили, і мислили більш-меншправильно задовго до появи логіки. Вона сама виникла лише як узагальненняпрактики мислення, і притім правильного мислення. Ще знаменитий ораторстародавності Демосфен думав, що ми від природи вміємо викладати як буласправа, і доводити те, що нам потрібно та спростовувати це. І в даний часбагато людей, не знаючи логіки, мислять і міркують досить правильно.
Чи означає це, що без неї можна обійтися? Ні. Це було б іншоюкрайністю: ігноруванням чи зменшенням її значення, недооцінкою. Насправді, безлогіки важко обходитися, якщо ми хочемо, щоб наша думка протікала правильно нетільки в простих, повсякденних, але й у складних, теоретичних міркуваннях.Вивчення логіки відкриває можливість надійно контролювати мислення з боку йогоформи, структури, побудови, перевіряти його правильність, попереджати логічніпомилки виявляти і виправляти їх. У цьому відношенні вона те саме що граматика,освоєння якої дозволяє робити лінгвістичний аналіз письмового чи усногомовлення, попереджати граматичні помилки або швидко знаходити їх івиправляти.
Значення логіки обумовлене тим, що логічні помилкидопускаються дуже часто, набагато частіше, ніж дехто думає, вважаючи, начебтокультура мислення є природженою якістю кожної людини. Ні, як і всяку культуру,її потрібно завзято опановувати.
Звідси випливає, що хоча навчитися мислити за допомогою логікинеможливо, усе-таки вивчати її необхідно. Її головне значення для нас полягаєв тому, що вона підсилює наші розумові здібності і робить мислення більшраціональним, подібно тому як знання фізіології допомагає нам правильно,раціонально харчуватися.
Звичайно, для різних людей з різним рівнем розвиткумислення логіка має неоднакове значення, як вища математика для дикуна і длясучасного інженера. Але той, хто ретельно вивчає її, у будь-якому випадкуодержує перевагу перед тим, хто її не знає. А той, хто усвідомлює недолікисвого мислення, може значно розвити й упорядкувати його за допомогою логічнихвправ. Це можна порівняти з тим, як Демосфен завзятим тренуванням виправивдефекти своєї мови і досяг вершин в ораторському мистецтві, став знаменитиморатором.
Саме на практичні аспекти вивченнялогіки звертали насамперед увагу видатні розуми минулого. Так, уже згаданийвище середньовічний філософ і вчений Сходу аль-Фарабі — видатний коментаторпраць Аристотеля, що заслужив голосне ім'я «Другого вчителя»(післяАристотеля), спеціально підкреслював: логіка вчить сукупності законів і правил,«сприятливих удосконалюванню інтелекту, що наставляють його на шляхістини», що охороняють його від помилок і допомагають перевіряти нашідумки. Правила логіки, їхнє значення для перевірки правильності наших знань проречі він порівнював з «вагами і мірами, лінійкою і циркулем». Вінвідзначав «велику цінність» логіки і розкривав негативні наслідки їїнезнання. Якщо ми неосвічені в логіці, вважав він, то не можемо бути упевненимив правильності тверджень того, хто правий, і не будемо знати помилки того, хтопомиляється, — словом, «рубаємо дрова вночі».
М. Лейбниц цілком справедливо думав, що якби вчені так самостаранно займалися логікою, як музиканти музикою, то вони творили б чудеса.
Дж. Ст. Милль вважав, що єдиною задачею логіки є керуваннявласними думками.
В. Минто зтверджував: «головною метою іпризначенням» логіки є «запобігання розуму від оман ».
Як бачимо, логіка в тому чи іншому ступені булапотрібна людині в самі різні історичні епохи. Але особливо необхідна вона всучасну епоху. Пояснюється це тим, що чим вище рівень розвитку суспільства, тимбільші вимоги пред'являються до самої людини, рівню її власного розвитку, їїзагальній і спеціальній культурі. Тим більш високої повинна бути і її логічнакультура. Все більш нагальною потребою для неї стає уміння масштабно мислити іміркувати, здатність глибоко розбиратися в процесах громадського життя.Відповідно до цього підсилюється роль і значення логіки як науки про мислення.Така тенденція особливо помітна в умовах економічної реформи, здійснюваної вУкраїні і демократизації країни. Ці кардинальні процеси захоплюють все більшширокі версти населення, жадають від них підйому ділової і суспільно-політичноїактивності, а отже, і активності мислення. Її напрямок — переміщення центраваги з вузькопрофесійної убік широко фундаментальної підготовки фахівця,здатного краще орієнтуватися в досягненнях науки і техніки, повніше відповідатишвидко мінливим потребам суспільства, що переходить до ринкової економіки.
У цих умовах особливу значимість здобуває такафундаментальна наука, як логіка. В силу своєї граничної спільності йабстрактності вона має відношення буквально до всіх галузей науки і техніки.Тому що як би не були різні і своєрідні ці галузі, усе-таки закони і правиламислення, на яких вони ґрунтуються, єдині. Правда, також, як фахівець зхарчування може дати нам будь-яку інформацію, як харчуватися, але не може ніхарчуватися за нас, ні переварювати їжу, так і логік може видати найбагатшуінформацію про правильне мислення, але не здатний допомогти тим, хто не вчитьсямислити самостійно.
Як самостійна наука логіка склалася більше двох тисячроків назад в ІV ст. до н.е. Її засновником є давньогрецький філософ Аристотель(384-322 рр. до н.е.). В своїх працях, які отримали назву “Органон” (грец.“знаряддя пізнання”), Аристотель сформулював основні закони мислення:тотожності, протиріччя і виключеного третього – описав важливі логічніоперації, розробив теорію поняття і судження, змістовно дослідив дедуктивний(силогістичний) умовивід. Арстотелівське вчення про силогізм склало основулогіки предикатів (математична логіка). Античні стоїки доповнили теоріюсилогізму, описавши складні умовиводи (Зенон, Хрисипп та ін.). Також великийвклад зробили такі мислителі як Гален, Порфірій, Боецій.
В середні віки логіка слугувала в основному релігійнійсхоластиці, тим самим удосконалюючи і розвиваючи свої можливості.
В Новий час значний вклад зробив Ф.Бекон (1561-1626),розробивши на противагу дедуктивній логіці Аристотеля індуктивний метод,принцип якого виклав у праці “Новий Оганон”. Розроблені методи науковоїіндукції, систематизовані пізніше англійським філософом і логіком Д.С.Міллем(1806-1873) суттєво укріпили позиції логіки як окремої науки. Тим самимдедуктивна логіка Аристотеля і індуктивна логіка Бекона-Мілля склали основузагальноосвітньої дисципліни названої формальною логікою. Подальший розвитоклогіки пов’язаний з іменами таких видатних філософів як Р.Декарт, Г.Лейбніц,І.Кант.
Р.Декарт (1569-1650) розробив ідеї дедуктивної логіки,сформулювавши правила наукового дослідження. Г.Лейбніц (1646-1716) сформулювавзакон достатньої підстави, висунув ідею математичної логіки. В другій половиніХІХ ст. в логіці починають широко застосовуватися математичні методи вичислення. Цей напрямок розроблений в працях Д.Буля, І.С.Джевонсонц,П.С.Порецкього, Г.Фреге, Ч.Пірса, Б.Россела, Я.Лукашевича та ін. математиків ілогіків. Теоретичний аналіз дедуктивних міркувань методами ви числення звикористанням формалізованих мов отримав назву математичної, чи символічноїлогіки. Символічна логіка включає багато “логік”, таких як: багатозначналогіка, модальна логіка, ймовірнісна і часова логіка. Особливе значення дляправознавства має деонтична логіка, яка досліджує структури мови наказів(приписів), тобто висловлювань зі значенням “обов’язково”, “дозволено”,“заборонено” і т.д., які широко використовуються в юриспруденції.
Виділяють ще окрім формальної логіки діалектичнулогіку, яка вивчає не самі форми мислення, а мислення в його виникненні,зміні, розвитку.
Вперше розроблена вона була Гегелем (1770-1831).Методологічні принципи, які формуються на основі діалектичного підходувиявляють об’єктивність і всебічність розгляду предмету, принцип історизму,роздвоєння єдиного на протилежні частини, сходження від абстрактного доконкретного, принцип єдності історичного і логічного і ін. Ці дві логікидоповнюють одна одну.
Сучасна логіка формувалась наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХст. Але її засновником по праву можна вважати видатного німецького вченого ГотфрідаЛейбниця (1646-1716). Хоча він жив у ХVII ст., однак його праці випереджалисвою епоху на декілька століть вперед. Вони навіть не були сприйнятісучасниками. Лише у ХХ ст. з розвитком сучасної логіки ідеї Г. Лейбницяотримали підтримку та були розвинуті у працях сучасних логіків.
Перш за все це торкається його ідеї побудови соціальноїштучної мови, завдяки якій можна будь-яке міркування перетворити в ланцюжокзнаків певного типу. Ще в двадцять років Г. Лейб ниць в своїй праці “Прокомбінаторне мистецтво” писав, що його основною метою є створення загальногометоду, за допомогою якого всі істини можна буде звести до деякого видуобчислення. Вчення про спеціальну мову було кроком у побудові такого методу.
Аналіз цієї мови свідчить про те, що вона була прототипомсучасних формалізованих мов логіки. Перша така формалізована мова булапобудована лише наприкінці ХІХ ст. у 1879 р. німецьким вченим Готлобом Фреге уйого праці “Шрифт понять”.
Ще одна ідея Г. Лейбниця – це його теорія можливих світів.Саме вона покладена в основу побудови сучасних семантик для модальних логік,розробка яких почалася у 60-70-ті рр. ХХ ст.
Сучасна логіка, засновником якої був Г. Лейбниць, суттєвовідрізняється від традиційної, основу якої заклав Аристотель. На другому етапірозвитку логічного знання інтереси логіків значно розширюються. Вони починаютьзвертатися до аналізу таких типів міркування, яким раніше взагалі буловідмовлено в можливості логічного аналізу. Так, поряд з різними видамитеоретичних (наукових) міркувань, основна мета яких полягає в обґрунтуваннізнання, предметом дослідження багатьох логіків стають практичні міркування,основна мета яких полягає у поясненні дій людини. Виникають нові розділилогічного знання, істотно пов`язані із різними галузями наукового знання ітипами міркувань у них. Це – математика, лінгвістика, право, філософія,психологія, економіка, інформатика тощо.
Однак, разом із цим треба зазначити, що сучасна логіка не єзапереченням традиційної (аристотелівської) логіки. Вона – її продовження. Яскравепорівняння цих двох логік дає англійський вчений А. Уайтхед (1861-1947) упередмові до книги У. Куайна “Система логістики”. Він пише: “У сучасномурозвитку логіки традиційна аристотелівська логіка займає своє місце як спрощенеформулювання проблем, зумовлених предметом. У цьому наявна аналогія арифметикипримітивних племен із сучасною математикою.”
Спочатку сучасна логіка орієнтувалася повністю на аналіз лишематематичних міркувань. За її допомогою вчені намагалися розв`язати проблемуоснов математичного знання після того, як були знайдені парадокси у теоріїмножин. Цей період її розвитку іноді називають “класичним”.
Біля джерел класичної логіки стояли поряд з багатьмадослідниками Джордж Буль (1815-1864), Огастес де Морган (1806-1871), ЧарльзПірс (1839-1914) та інші. В їхніх працях була поступово реалізована ідеяперенесення у логіку тих методів, які звичайно застосовують у математиці.Результатом цієї роботи стало створення таких розділів сучасної логіки яклогіка висловлювань та логіка предикатів.
Критика класичної логіки почалася на початку ХХ ст. і велася урізних напрямках. ЇЇ результат – виникнення нових розділів сучасної логіки, якістановлять у сукупності так звану некласичну логіку.
Некласична логіка важко піддається визначенню, бо її гілкирозглядають різни типи міркувань. Так, наприклад, розділами цієї логіки є:
· алетична логіка, якарозглядає міркування, до складу яких включаються такі модальні поняття як“необхідно”, “можливо”, “випадково” та їх різновиди;
· логіка часу (темпоральналогіка), яка описує логічні зв`язки висловлювань про минуле, сучасне, майбутнє;
· епістемічна логіка, щорозглядає такі міркування, до складу яких включаються модальні поняття“спростовано”, “доведено” тощо;
· логіка норм (деонтичналогіка), яка розглядає зв`язки нормативних висловлювань;
· логіка оцінок(аксіологічна логіка), яка має справу з поняттями “добре”, “погано” тощо;
· логіка дії, яка описуєміркування, пов`язані з діями людини.
Цей перелік не охоплює всіх розділівнекласичної логіки. Перелічити їх усі практично неможливо, бо їх ріст незакінчився і сьогодні. Можна лише сказати, що в цілому завдання, яке стоїтьперед некласичною логікою – це повні описати ті елементи логічної форми (схеми)міркування, які були пропущені класичною логікою.
Таким чином, етапами розвиткулогічних знань є:
1. традиційний етап (традиційна (аристотелівська) логіка) IV ст. до н.е. – друга половина ХІХ ст.;
2. сучасний етап (сучасна логіка) друга половина ХІХ ст. – до нашого часу,який в свою чергу поділяється на класичну та некласичну логіку.
Як випливає з вищесказаного, знання логіки потрібнотак чи інакше всім нормальним людям, оскільки вони мислячі істоти. Однак єгалузі людської діяльності, професії і спеціальності, де ці знання особливонеобхідні. Так, логічні знання сугубо важливі для працівників системи народноїосвіти. Адже ці люди беруть участь у здійсненні дуже важливого соціальногопроцесу — передачі знань, накопичених людством, від одного покоління до іншого.Їхня діяльність також у значній мірі пов'язана з формуванням мисленняпідростаючого чи молодого покоління. І тут важливо не тільки самим ясноправильно мислити, тому що «хто ясно мислить, ясно викладає». Не меншважливо навчити цьому інших, сформувати логічну культуру що навчаються.
Знання логіки необхідно працівникам засобів масовоїінформації. Адже їхня думка і слова звернені до величезних мас населення іможуть викликати самі серйозні соціальні наслідки. Тому тут дуже важливо, щоббудь-яка інформація була строго вивірена, зважена, точна, щоб у ній не булонеправди, фальші, логічних помилок, щоб висловлювані думки були логічнопов'язані між собою, не суперечили собі, були не тільки щирими, але йобґрунтованими.
Необхідність знання логіки очевидне для медичних працівників.Вони мають справу з найдорожчим для людини — його життям і здоров'ям. Тому ваналізі ознак хвороби, діагнозі, визначенні методів лікування особливонебезпечні логічні прорахунки. Відомий лікар Остроумов не раз заявляв, що ємедики, які краще, ніж він, знають медицину, однак кращим діагностиком вважаютьсаме його. «Чому, — запитував він, — мені вдаються діагнози краще, ніжіншим? Тільки тому, що крім медицини я знаю ще логіку. Знаючи логіку, я легкосправляюся з тим матеріалом, що дає історія хвороби. Я можу побудувати силогізму будь-якій формі, я можу зробити індуктивний умовивід і оцінити ступіньвірогідності висновку. Будь-яку логічну форму я можу застосувати до тихпоказників, якими характеризується дана хвороба на своїй першій стадії. Усімцим інші медики скористатися не можуть, тому що вони не вчилися логіці.”
Знання законів і правил нормального мисленнявикористовується в психіатрії як засіб виявлення порушень розумової діяльностів психічних хворих. Тут застосовуються такі логічні прийоми, як аналіз, синтез,узагальнення, класифікація і т.п.
Логіка має особливе значення також у діяльностіюристів. Ще Цицерон, говорячи про судові справи, радив оратору, які б справивін не взявся вести, „ретельно і ґрунтовно в них розібратися“. Вінпідкреслював, що на судовому форумі документи, свідчення, договори, угоди,зобов'язання, укази магістратів, висновки правознавців, усе життя тих, чиясправа розбирається, усе це повинно бути розібрано. У цій попередній роботіЦицерон особливо виділяв логічну сторону справи: „Той довід, у якомубільше допомоги, чим шкоди, я намічаю привести; де я знаходжу більше зла, чимблага, то я цілком відкидаю. Так мені і вдається спочатку обміркувати, що менісказати, а потім казати“.
В сучасній юридичній практиці широко використовується,власне кажучи, весь найбагатший арсенал логічних засобів: визначення (юридичнихпонять), розподіл (наприклад, класифікація злочинів), підведення під поняття(наприклад, кваліфікація конкретного діяння), версія як вид гіпотези(наприклад, як слідча версія), умовивід (наприклад, в обвинувальному висновку),доказ і спростування (наприклад, під час судового розгляду) і т.д..
Мислити логічно — це значить мислити точно іпослідовно, не допускати протиріч у своїх міркуваннях і вміти розкриватилогічні помилки. Ці якості мислення мають велике значення в будь-якій областінаукової і практичної діяльності, у тому числі й у роботі юриста, що вимагаєточності мислення, обґрунтованості висновків. Наприклад вирок суду повиннийґрунтуватися на ретельно перевіреному фактичному матеріалі. Для правильного судовогорішення важливе значення при розгляді справи має також переконлива, логічнамова прокурора чи захисника.
І навпаки, мова, що містить логічні помилки, плутана ісуперечлива, утрудняє з'ясування справи, а в деяких випадках може служитипричиною винесення неправильного вироку.
Для успішного використання логічного арсеналу потрібнов досконалості їм володіти. І тут немає іншого шляху, крім глибокого івдумливого вивчення логіки — освоєння визначеної суми логічних знань,вироблення відповідних логічних умінь і навичок. Можна сміливо сказати: щобстати сьогодні гарним юристом, необхідно дві речі: висока правова культура інастільки ж висока логічна культура. І в цьому немає ніякого перебільшення.
Про те, яке значення має логіка для юристів, свідчатьстенограми матеріалів Конституційного Суду, які були опубліковані. Як видно зістенограм, на засіданнях безліч разів вживається сам термін „логіка“:»звичайна логіка", «усупереч логіці», «справи логічнооб'єднані», «логічна форма думки». Використовуються і спеціальнілогічні терміни: «визначення» ,«теза», «доказ»,«довід», «аргументи», «підстава»,«висновок» (чи «висновки»). Робляться посилання на закони івимоги логіки: говориться про «підміну тези» (закон тотожності),виявляються логічні протиріччя в міркуваннях сторін (закон протиріччя),застосовується вимога «чи» (закон виключеного третіх), говоритися про«достатні підстави» для висновків (закон достатньої підстави).
Зрозуміло, що рішення суду могло бути правильним лишев тому випадку, якщо не тільки його юридичні підстави вірні, але і хідміркувань правильний. А це і є логічна сторона юридичних доказів. Характерно,що самі юристи визнають важливість і значення логіки для юридичної практики.Так, у підручнику «Криміналістика» підкреслено: «Широко і творчокриміналісти запозичають положення логіки і особливо такі прийоми логічногомислення, як аналіз, синтез, дедукція й індукція, аналогія, узагальнення,абстракція і т.п. Використання зведень з області логіки дозволило розробити»логіку наслідку", «логічні основи криміналістичноїтактики». У складних ситуаціях розслідування, говориться там, не можнадосягти успіху в розкритті злочинів без знання законів діалектичної іформальної логіки, без уміння слідчого мислити, без здатності його до ймовірнихсуджень, припущень.
В зв'язку з використанням новітньої техніки,заснованої на математичному моделюванні, відзначається, що при побудові такзваних формалізованих мов і створенні автоматизованих систем збору, збереження,переробки і видачі юридичної інформації традиційна символіка математики ілогіки модифікується і використовується з урахуванням характеру конкретногооб'єкту дослідження.
Логіка має велике значення не тільки длякриміналістики, але і для рішення всього спектру юридичних задач, регулюваннятрудових, майнових і інших відносин, соціального і правового захисту трудящих,пенсійного забезпечення і т.п..
В нинішніх умовах розвитку нашої країни значеннялогіки для юристів ще більш зростає. Становлення правової держави в Україніприпускає висування на одне з перших місць у суспільстві всього комплексуюридичних наук як теоретичної основи правового регулювання всієї сукупностісуспільних відносин в умовах переходу до ринкової економіки. Має бути такожвеличезна практична робота, зв'язана з приведенням усього різноманітногозаконодавства у відповідність з вимогами ринкових відносин. У зв'язку з цим іпідсилюється роль логіки як однієї з незамінних теоретичних опор юридичноїнауки і практики.
Мислення людини підкоряється логічним законам іпротікає в логічних формах незалежно від науки логіки. Багато людей мислятьлогічно, не знаючи її правил. Зрозуміло, можна правильно мислити, не вивчившилогіку, однак не можна недооцінювати практичного значення цієї науки.
Задача логіки в тім, щоб навчити людини свідомозастосовувати закони і форми мислення і на основі цього логічніше мислити,правильно усвідомлювати навколишній світ. Знання логіки підвищує культурумислення, виробляє звичку мислити «грамотно», розвиває критичневідношення до своїх і чужих думок.
Логіка — необхідний інструмент, що звільняє відособистих, непотрібних запам'ятовувань, що допомагає знайти в масі інформаціїте коштовне, що потрібно людині. Вона потрібна будь-якому фахівцю, будь вінматематик, медик, біолог.
Мислити логічно — це значить мислити точно і послідовно,не допускати протиріч у своїх міркуваннях, уміти розкривати логічні помилки. Ціякості мислення мають велике значення в будь-якій області наукової і практичноїдіяльності, у тому числі в роботі юриста.
Знання логіки допомагає юристу підготувати логічнострунку, добре аргументовану мову, розкрити протиріччя в показаннях і так далі.Усе це має значення в роботі юриста, спрямованої на зміцнення законності іправопорядку.
Список використаної літератури:
1. Хоменко І.В. Логіка –юристам., Київ 1998.
2. Гейтманова А.Д. Учебник пологике. Москва 1995г.
3. Ивлев Ю.В. Курс лекций пологике. Издательство Московского университета 1988г.
4. Иванов Е.А. Логика. Москва1996г.
5. Краткий словарь по логике.Под редакцией Горского. Москва Просвещение 1991г.
6. Кириллов В.И., СтарченкоА.А. Логика. Издание 5-е 1991г.