Зміст
Вступ
Ключові поняття та терміни
1. Стрес
2. Нервово-психічнанапруга як різновид стресу
3. Психічністани при конфліктах і стресах4. Психологічний захист від стресу
5. Шляхиподолання й зняття посттравматичного стресу
6. Шкаласоціальної адаптації
Висновок
Використана література
Вступ
У житті кожна ситуаціяпо-своєму впливає на наш організм і може, зокрема, викликати різного родустресорні реакції.
Людина істотасоціальна. І очевидно, що афективні зв'язки, що виникають протягом всього їїжиття, іноді мають для неї вирішальне значення. Тому будь-яке створення міцнихвідносин і особливо їхній розрив (на рівні двох людей, родини або групи) можутьприводити до емоційних розладів, іноді із драматичними наслідками.
Професійне або учнівськежиття молоді також, хоча й у меншому ступені, буває джерелом стресів. Всі мирано або пізно самі проходимо через це. Наше особисте поводження й зміни внашім розумінні життя теж часто викликають напруженість, що дорого обходитьсяорганізму. І нарешті, проведення дозвілля, так само як турботи повсякденногожиття або періоди нездоров'я вимагають іноді, щоб організм черпав сили дляїхнього подолання зі своїх резервів.
У роботі розглядаєтьсяпроблема стресу, причини та наслідки нервово-психічної напруги, шляхи подоланняі зняття посттравматичного стресу.
Ключові поняття та терміни
Стрес, загальний адаптаційнийсиндром, дистрес, фізіологічний (психічний) стрес; когнітивний,емоційно-поведінковий, соціально-психологічний субсиндроми; екологічний,трансактний, регуляторний підходи; нервово-психічна напруга, психічний стан,фрустрація, посттравматичний стрес; ментальний, емоційний, фізичний рівніповедінки; позитивна Я-концепція, фобії, когнітивні процеси, психологічна адаптація.
1. Стрес
Термін стрес в науковутермінологію був введений у 1936 році Г. Сельє, який зробив висновок проіснування загального адаптаційного синдрому, що забезпечує пристосуванняорганізму до умов середовища, які змінюються. При цьому стрес розумівся авторомяк неспецифічна відповідь організму на будь-яку нову вимогу, що до нього ставиться.
Загальний адаптаційнийсиндром характеризується трьома стадіями: на першій стадії (стадія тривоги)відбувається мобілізація захисних реакцій організму; на другій (стадіярезистентності) — виникає збільшення стійкості організму до дії стресорів;третя стадія (виснаження) характеризується виснаженням адаптаційних резервів.Г. Сельє розмежував поняття стрес та дистрес: стрес є корисним і приводить доадаптації, дистрес — шкідливим і призводить до різноманітних психосоматичнихзахворювань. Негативні стресові реакції викликають нервові зриви, руйнуютьздоров'я людини й паралізують або деформують її активну соціальну діяльність.Вони особливо руйнівні для організму, якщо людина «стримує» себе,контролює свої емоційні реакції. Доречно згадати афористичні слова відомогопсихіатра К.М. Викова: «Журба, не виплакана сльозами, змушує плакативнутрішні органи». Все більше і більше сучасна медицина вказує насоціогенний і психогенний характер деяких захворювань людини.
Л.О.Китаєв-Смик в загальномуадаптаційному синдромі виділив ще чотири субсиндроми: емоційно-поведінковий,вегетативний, когнітивний та соціально-психологічний.
Класичні уявленняпро стрес були розвинуті Р. Лазарусом. Ним були виділені два його види:фізіологічний та психічний. Види стресу, згідно з автором, відрізняються засвоєю природою та механізмами розвитку: фізіологічний стрес характеризуєтьсяопосередкуванням стимулів автоматичними гомеостатичними механізмами, апсихічний — психічними процесами оцінки можливої загрози та пошуком адекватноївідповіді на неї.
Пізніше набули поширенняпогляди про умовність цілковитого поділу стресу на фізіологічний та психічний,оскільки в фізіологічному стресі є психічні елементи і навпаки.
Проаналізувавши великукількість вітчизняних і зарубіжних досліджень, А.Б. Леонова виділила три основнихпідходи до аналізу професійного стресу: екологічний, трансактний ірегуляторний. Згідно з першим підходом стрес розуміється як результат взаємодіїіндивіда з навколишнім середовищем; відповідно до другого — якіндивідуально-пристосувальна реакція людини на ускладнення ситуації; третього — як особливий клас станів, що відбиває механізм регуляції діяльності вутруднених умовах.
Один із представниківекологічного підходу С. Касл виділив два основних трактування поняття стресу узв'язку з трудовою діяльністю — звужене та розширене. В першому трактуванністрес розглядається як переважання вимог середовища над тими наявнимиможливостями суб'єкта, що необхідні для їх задоволення (наявністьперевантаження, надстимуляції). В другому — як неадекватність у ціліснійсистемі «людина — середовище», що включає не тільки звуженетлумачення, але й зв'язок між потребами людини і можливостями їх задоволення втрудовому середовищі (недовикористання людських можливостей, знижененавантаження, низька стимуляція).
Згідно з трансактною моделлюстресу Т. Кокса стрес являє собою індивідуальний феномен, що є результатомвзаємодії (чи трансакції) між людиною і ситуацією, в якій вона перебуває.Термін «трансакція» в даному контексті був використаний автором длятого, щоб підкреслити активну й адаптивну природу здійснюваного процесувзаємодії.
Фінськими науковцями А.Маkіrапgаs та U. Кіnnunеn було встановлено, що підвищений рівень психічногостресу в найманих працівників пов'язаний із зниженою самооцінкою та оптимізмомі має виражені статеві особливості.
Виходячи з цього контексту,стресовий стан розуміється як такий, що виникає в результаті невідповідності'«внутрішніх» можливостей людини умовам і вимогам діяльності і якийможе призвести до зниження ефективності діяльності та негативних наслідків дляпсихічного і фізичного здоров'я.
2. Нервово-психічна напругаяк різновид стресу
Нервово-психічна напругарозглядається як загальна реакція організму при зміні стереотипу діяльності інайбільш різко виявляється при реальній або уявній загрозі життю або здоров'ю.
До основних причин, щозумовлюють розвиток нервово-психічної напруги відносять: психологічнунепідготовленість до роботи (відсутність вольової установки, слабкутренованість, невпевненість у своїх силах); фізичну чи психічну втому різногопоходження; несприятливі умови життя.
Стан нервово-психічноїнапруги, за М.С. Корольчуком, може виявлятися у двох формах зрушень: за типомнаростання збудження, або за типом розвитку гальмівних реакцій. Небезпекатакого стану для особистості й колективу полягає в тому, що він призводить додезорганізації поведінки, гальмування раніше напрацьованих навичок, негативнихреакцій на зовнішні подразнення, труднощів у розподілі уваги, звуження обсягууваги та пам'яті, імпульсивних дій (що, природно, негативно позначається навиконанні діяльності).
Від стану нервово-психічноїнапруги необхідно відрізняти стан психоемоційної напруги, який характеризуєтьсяадекватним вираженням емоційних реакцій, спрямованих на мобілізацію функцій дляуспішного виконання професійної діяльності.
3. Психічні стани приконфліктах і стресах
В умовах конфлікту людиведуть себе неоднаково. Одні стають сердитими, інші залишаються зовніспокійними й пасивними, треті шукають різні засоби для подолання перешкод,тобто кожна людина під час конфлікту перебуває у тому чи іншому психічномустані.
Під психічним станомрозуміється цілісна картина психічного функціонування в обмежений проміжокчасу.
Незважаючи на різноманітністьпсихічних станів, при конфліктах можна виділити типові стани.
У деяких людей конфлікти невикликають фрустрацію. Про таких людей кажуть, що вони володіють терпимістю,витривалістю. Найбільш бажаним слід вважати психологічний стан, щохарактеризується спокоєм, розсудливістю, готовністю використовувати те, щосталося, як життєвий урок, але без нарікань на себе. Реакція людини наконфліктну ситуацію може бути виражена в напруженості, стримуванні небажанихемоцій.
Одним із активних проявівфрустрації є агресивність людини — гнів, імпульсивна безпорадність, злість.Досить розповсюдженим проявом фрустрації є грубість. Іншою формою активногопрояву фрустрації вважають фіксацію. У такому стані людина продовжує робитизусилля по досягненню своєї мети тоді, коли ця діяльність марна або навітьшкідлива.
Пасивною формою фрустраціїможе бути депресія — людина охоплена почуттям суму, безсилля, а іноді й відчаю.Депресивні стани частіше виникають у людей з послабленою нервовою системою іпохилих людей. Доводити особу до такого стану особливо шкідливо: людина можеперестати вірити у справедливість існуючого порядку речей.
У людей, які агресивнопереживають фрустрацію, зрив домагань викликає почуття ураженого самолюбства.Людина мобілізує волю на виграш своєї справи або на помсту винуватцю невдачі.Реалізується це у скаргах до вищих організацій (або в анонімних листах), удемагогічній поведінці, у вербовці «співчутливих» в своєму колективі.
Серед психічних станів, яківиникають після конфлікту або якщо конфлікт досить тривалий, слід виокремитипосттравматичний стрес.
Посттравматичний стресрозглядається як особливий стан, який є нормальною реакцією на незвичайнуситуацію. В основі посттравматичного стресу лежить психічна травма, подія, яказдатна викликати психічний стрес.
З-поміж ситуацій, яківикликають посттравматичний стрес, виділяють природні і викликані людиною.Серед природних розрізняють кліматичні (урагани, смерчі, повені) і сейсмічні(землетруси, виверження вулканів).
Серед ситуацій, викликанихлюдиною, розрізняють нещасні випадки (на транспорті, в промисловості, вибухи,пожежі, біологічні, хімічні, ядерні) і навмисні (тероризм, бунти, соціальнівибухи, війни).
У розвитку посттравматичногостресу значну роль відіграють несподіваність, раптовість (вибухи, катастрофи,стихійні лиха) і жорстокість того, що відбувається (військові дії чи нападитерористів), психологічна чи фізична слабкість жертви, недостатня соціальнапідтримка.
Гострий посттравматичнийстрес виявляється на різних рівнях: ментальному, емоційному, фізичному, нарівні поведінки. Так, порушення на ментальному рівні можуть бути у виглядірозгубленості, втрати пам'яті, її погіршення, порушення розумових процесів,уваги тощо. На емоційному рівні порушення виявляються у вигляді страхів,тривоги, горя, депресії, безнадійності, безпорадності, обурення, дратівливості,почуття покинутості, ізоляції тощо.
Фізичні проявипосттравматичного стресу можуть бути у вигляді втоми, тремору, пітливості,запаморочення, головного болю, частого дихання і пульсу.
На рівні поведінкиспостерігаються мовчазність, соціальна ізоляція, гіперактивність, агресивнийгумор, неуважність, лякливість тощо.
Повторне переживанняпосттравматичного стресу виявляється в гнітючих думках; у постійному чиепізодичному згадуванні про психічну травму; в несподіваному відчутті того, щоподія і те, що їй передувало, повторюються знову і знову; у психологічномупригніченні, наприклад, ілюзії, галюцинації, у тих випадках, коли події, щовідбуваються в даний момент, нагадують або символічно пов'язуються з психічноютравмою (сюди відносять дати і різні річниці, пов'язані із психотравмуючимиподіями).
Дослідження останніх роківдали змогу виявити динаміку посттравматичного стресу. Так, виділяють триосновні етапи: шок, удар, вирішення. На першому етапі людина переживає діюстресора, демобілізується, витісняє подію. На другому етапі у неї з'являєтьсятривога, невпевненість, депресія. На третьому етапі відбувається діагностуванняі прийняття події.
На кожному з етапів потрібнасвоя корекційна методика. Так, у роботі з особами, які перебувають у важкомуфізичному стані, важливим є відновлення фізичних ресурсів. Одним з напрямківпсихотерапевтичної допомоги може бути мануальна психотерапія, розроблена Б.Г.Кравцовим. У тих випадках, коли дозволяє фізичний стан потерпілих, важливим єпроведення дебрифінгу.
Оскількипосттравматичний стрес має свої відмінності в залежності від індивідуальних,статевих і вікових властивостей дорослого чи дитини, то важливим є знаннякожною людиною проявів власного посттравматичного стресу. Це дозволяє своєчаснорозпочати роботу по подоланню наслідків власного посттравматичного стресу.4. Психологічний захист від стресу
адаптаційнийстрес соціальний пристосування
Несприятлива подія зумовлюєреакцію стресу, при якій організм прагне пристосуватися до зовсім новоїситуації. Якщо людині вдається досягти рівноваги у стресовій ситуації йпристосуватися до інших обставин, стрес не має ніяких наслідків. Інакше цепризводить до дезадаптації, при якій і виникають різні психологічні й фізичнівідхилення.
Виникає питання: а чи можнауникнути стресових ситуацій? Нам здається, що ні! Життя сучасної людининастільки складне, повне переживань, несподіваностей, ризику, успіхів і невдач,що все це з неминучістю призводить до нервово-психічних і фізичнихперевантажень і, як наслідок, до стресу. Видатний американський психолог Лазарусз цього приводу пише: «Людину спроваджують до божевільні не якісьнадзвичайні обставини, а нескінчена низка дрібних трагедій ..., не смертькоханої, а розірваний шнурок, коли не залишається часу, щоб замінити його наінший».
Що ж може допомогти вийти ізтакої ситуації з найменшими втратами? Перш за все, це знання того, що сприяє йприводить до стресової ситуації.
До числа найбільш характернихдій, станів і ситуацій, що приводять до нервово-психічного й фізичногоперенапруження, відносяться:
— усі види конфліктів;
— критика, особливонеобгрунтована, висловлена в зневажливій, грубій формі;
— різні помилки, прорахунки,порушення;
— виникнення несподіванихбар'єрів, труднощів для творчої самореалізації особистості;
— неподоланнітруднощі, бар'єри для професійного росту, розвитку людини;
— наклеп, брехня, суперечки,моральний дискомфорт;
— необгрунтоване пониження впосаді, в заробітній платі, позбавлення премій, заохочень, нагород;
— нагромадження різноманітнихсправ і дефіцит часу на їх виконання;
— особисті непорядні вчинки,що набувають широкого розголосу;
— тривалі дискусії, щопереходять у суперечки, які до того ж закінчуються не на вашу користь;
— розчарування, особливо ублизьких людях, які вас зрадили;
— розчарування у ранішеприйнятій точці зору, позиції;
— тривалі очікування,пов'язані з якимись надзвичайно важливими подіями, що, однак, не принеслибажаного результату. Наприклад, очікування іспиту, а потім провал при вступі довузу.
Найчастіше чинниківвиникнення стресових ситуацій одночасно декілька. До того ж стресостійкістьлюдини різко знижується, якщо вона тільки що перенесла якусь травму, хворобу.
Відповідно до існуючихтеоретичних концепцій, стресогенні фактори викликають адаптаційні реакції, щовключають три основні фази:
1)реакцію тривоги, мобілізаціївнутрішніх ресурсів і резервів орг- анізму;
2)розвиток опору організму,коли вдається успішно долати труднощі без видимих шкідливих наслідків;
3)виснаження пристосувальнихможливостей організму, зниження його стійкості до зовнішніх впливів, дозахворювань, втрата сил і відмова від боротьби.
Отже, стресогенні впливиможуть як підвищувати стійкість організму (зрозуміло, у певних межах), так ізнижувати її, призводячи до його руйнування. Слід зазначити, що розвитокостанньої фази (дистрес) залежить не лише від характеру несприятливих дляорганізму зовнішніх факторів, а й від особливостей самої особистості, характерусприймання нею стресової ситуації і ставлення до останньої.
Люди, які здатні успішнопротистояти переходу стресу в стадію дистресу (тобто люди з високим рівнемстрес-стійкості), характеризуються особливим комплексом життєвих позицій(С.Кобас, С.Мадді). Вони діяльні й активні, переконані, що завжди контролюютьхід подій. Вони за всіх обставин надаютьсвоїй діяльності значення і смислу (особливо слід підкреслити роль цієїустановки). Вони відкриті змінам і навіть найсерйозніші з останніх сприймаютьспокійно. Вони зберігають стоїчний спокій, коли вже нічого іншого не можнавдіяти.
Високому рівнюстрес-стійкості сприяють також деякі особистісні характеристики (Е.Сігельман),які стосуються передусім ставлення і до інших людей, такі як орієнтація наблизьке, інтимно-духовне спілкування, дружелюбність, емпатія; високий рівеньвідповідальності й надійності; незалежність і самостійність, здатність оцінитиінтелект і знання інших; тактовність і співчутливість тощо.
З іншого боку, здатністьособистості протистояти негативним наслідкам стресу різко знижує жалість досамого себе, оцінку себе як невдахи; схильність до пригніченості; прагненнятриматися на відстані від людей, орієнтація на формально-рольове спілкування зними; облудність і ненадійність, ворожість і підозрілість у стосунках з іншими людьми,схильність приписувати їм свої мотиви і почуття тощо.
Узагальнюючи сказане,зазначимо, що вирішальним фактором стійкості особистості до стресу ( в умовахстресу) є її пошукова активнїсть (В.Ротенберг), тобто активність, спрямована нате, щоб змінити ситуацію (або своє ставлення до неї) при відсутностівизначеного прогнозу кінцевих результатів такої активності, але при постійномуврахуванні проміжних результатів. Протилежний стан — відмова від пошуку — єнеспецифічною умовою, сприятливою для розвитку різноманітних захворювань, якапровокує перехід від стресу до дистресу, від фази підвищеного опору до фази виснаження.
Як допомогти людині уподібних ситуаціях? Результати проведених досліджень свідчать, що проведенняспеціальних занять сприяє психологічній стабілізації особистості, підвищенню їїздатності протистояти тим наслідкам стресу, які негативно впливають на неї тапродуктивність її праці й призводять у кінцевому результаті до розвитку«захворювань стресу».
Прийоми й методиподолання стресових ситуацій:
1) необхіднопереключитися на діаметрально протилежний вид діяльності порівняно з тим, якийстворив стресову ситуацію;
2) спробувати розслабитися,зняти напруження, використовуючи доступні типи аутогенного тренування,цілеспрямованого самонавіювання (вправи для дихання, терморегуляції областілоба, кінцівок і т.ін.);
3) зайнятися улюбленим видомспорту (лижі, плавання, волейбол і т.ін.);
4) зробити аналіз іпереоцінку цінностей;
5) звернутиувагу на:
а) відвідування виставок,кіно, театрів; б)читання художньої, пригодницької літератури, науковоїфантастики; в) зустрічі з друзями,близькими;
6)зайнятися улюбленою справою;
7) негайно виїхати за місто,у ліс, відрядження, яке ніяк не пов'язане з джерелом стресової ситуації.
При виникненні стресовихситуацій корисним буде застосовування формули У.Х. Керріера:
1.Запитайте себе: «Що менеочікує у найгіршому випадку»?
2.Приготуйтесь сприйняти це якнеминуче.
3.Спокійно обміркуйте, якзмінити ситуацію.
Зазначені прийоми й методиподолання стресу націлені на формування у людини позитивної Я-концепції,підвищення рівня сприйняття нею себе як особистості й професіонала, зміну рівнясамооцінки, на розвиток їх комунікативної компетентності.
5. Шляхи подолання й зняттяпосттравматичного стресу
Оскільки посттравматичнийстрес відрізняється від стресу досить частим проявом почуття страху і тривоги,то необхідно навчитися подоланню цих реакцій. Шляхи подолання посттравматичногостресу наступні:
- когнітивна техніка, яка допомагаєтрансформувати думки, що викликають страх, на такі, що породжують більш приємністани. Причин переживання страху чимало. Спільним для вирішення цих проблем єнеобхідність зрозуміти, як людина викликає в себе ці страхи, і це дасть ключ дотого, як виникає саме її специфічна реакція. В основі кожної з них лежитьробота мозку, і коли вдається зрозуміти, що відбувається, можна приступити до вирішенняпроблеми;
- спеціальні музично-терапевтичніпрограми. Серед них окреме місце займає програма, спрямована на подоланняфобій. Для того, щоб робота по подоланню страхів була більш ефективною,необхідно своєчасно їх ідентифікувати, виявити функції страху, йогофізіологічні прояви у вигляді порушення дихання, напруження у певних групахм'язів. З метою подолання цього стану пропонуються вправи на фіксацію моментувиникнення страху, Саме ця навичка дає змогу перебороти страх на початковомуетапі виникнення. Необхідно навчитися розпізнавати «паранояльні»ідеї, які здебільшого і породжують це деструктивне почуття. Розглядається, яккраще відрізнити ситуацію реальної загрози від уявної і тим самим запобігтивиникненню непродуктивних почуттів;
- досягнення внутрішньої рівноваги.
До заходів подоланняпосттравматичного стресу відноситься формування особистісної стійкості достресів. Для формування особистісної стійкості необхідно:
1)розвивати особистіснийконтроль;
2)формувати завдання насаморозвиток;
3)створювати активну соціальнупідтримку;
4) мати адаптаційний період,у ході якого важливе значення має правильна дієта, використання стимулюючихзасобів, фізичні вправи;
5) змінити настрій наоптимістичний.
Яким же чином можнавикористовувати когнітивні процеси для корекції наслідків посттравматичногостресу?
Однією із найбільш вражаючихякостей людської психіки є її здатність успішно переборювати великі особистітрагедії. Більшість людей при виникненні таких серйозних проблем, як власніхвороби або смерть когось із членів родини, досягають рівня психологічногокомфорту, що є не меншим або навіть перевищує рівень комфорту до трагічноїподії. Допомагають їм у таких ситуаціях саме когнітивні процеси. При цьому сампроцес когнітивної адаптації розгортається навколо трьох тем:
— пошуку сенсу події;
— прагнення досягти почуття контролюнад кризовою ситуацією та життям загалом;
— спроби знов досягти високоїсамооцінки. Розглянемо більш детально зазначені теми.
Пошук сенсу події. Цей аспектадаптації пов'язаний з відповіддю на два запитання:
1.Чому відбулася певна подія?
2.Як вона вплине на моємайбутнє? Пошук сенсу події виконує дві функції:
1.Пошук відповіді назапитання про причини події — це насправді пошук нових установок стосовножиття.
Це суттєво для тих, хтозіткнувся із ситуацією, що безпосередньо загрожувала їх життю й життю їхблизьких.
Напр., для людей зонкологічними захворюваннями ці запитання звучать так: «Що важить моєжиття тепер?», «Як вплинув рак на моє життя?» Тут, власне, йневажлива причина захворювання, засадовим є прагнення перевизначити сенс свогожиття. Багато хто в такій ситуації починає жити сьогоденням, радіючитеперішньому, а не переживаючи минуле знову. Вони прагнуть себе якомога більшереалізувати і більше думають про інших. Сімейні стосунки стають більш вагомими,ніж зовнішні зобов'язання. Майже всі хворі відмічають, що їх життя стало більшосмисленим.
У травмуючих ситуаціях пошуксенсу завжди пов'язаний зі смертю. Зіткнувшись із загрозою своєму життю абожиттю близьких, людина завжди відчуває гостру тривогу та біль, підрив віри увласну невразливість, переживає хворобливе усвідомлення особистої смертності.Це і призводить до переосмислення сенсу свого існування.
2.Інший аспект пошуку маєопераційний характер і залежить від конкретного змісту атрибуції. Сенс пошукувідповіді на запитання про причини події перебуває у іншій площині йбезпосередньо пов'язаний з почуттям контролю над ситуацією, яке надаєможливість уникнути повторення кризової події.
Досягнення почуття контролю.
Для багатьох спроби добитисяконтролю виявляються у мислительній формі. Найчастіше це переконання, щоправильна поведінка, добре ставлення до себе й інших, самоконтроль, виконаннярелігійних та інших ритуалів не дозволять події повторитися.
Для тих, хто пережив загрозливуподію, величезне значення має можливість сказати, що ситуація перед подією іситуація зараз відрізняється одна від одної. Люди потребують того, щоб у їхнійсвідомості мала місце «часова розірваність». У добре адаптованихдосліджуваних помітний сильний розрив між «Я в минулому» та «Язараз».
Напр., студентка — жертванасильства, вважає, що головна причина зґвалтування — її довірливість,незрілість, надмірна залежність від інших. «Зараз усе інакше: я інша, нетака як раніше, зі мною такого не трапиться».
Іншою формою досягненняпочуття контролю над подією, яка не повинна більше повторитися, є пряма змінажиття (зміна способу харчування, фізична активність, ритуали).
Напр., хворі, щоб перемогтихворобу, збирають інформацію про неї («Я повинен все про неї знати — цемені допоможе»).
Ефективність психологічноїадаптації після кризової події пов'язана із змістовною характеристикою самоїатрибуції.
Напр.:
- якщо жертви дорожніх пригодприписують причини події самим собі, їх наступне психічне функціонування перебігаєзначно краще, ніж у випадку приписування причин зовнішнім чинникам;
- якщо учасники групи з подоланнякуріння отримують інформацію про те, що їх перші успіхи — це результат їхвласної активності, а не когось іншого, то спостерігається значне прискоренняпроцесу відвикання від тютюну;
- хворі, які вважають, що вонидостатньо успішно переживають больовий шок не завдяки наркозу, а завдякивласним зусиллям, в подальшому ще успішніше справляються з такими переживаннямиболю.
Чому у більшості випадківприписування причини події якомусь внутрішньому чиннику є більш ефективним дляподолання її у майбутньому? Якщо ми вважаємо, що можемо контролювати подію, товиникає почуття контролю над своїм подальшим життям. Нам здається, що тепер мивже ніколи не потрапимо в таку ситуацію. А як показують дослідження, такепереживання має важливе значення для подолання кризи. Якщо причина перебувалапоза нашим контролем, то кризова подія ніяк від нас не залежала, вона може зноввиникнути, хоч як би ми себе не поводили.
У ситуаціях повсякденногожиття люди, які пережили кризу й вважають її причиною якісь внутрішніконтрольовані чинники, краще справляються з наслідками. Напр., якщо в ситуаціїзґвалтування є можливість звинувачення когось (довірливість стосовно балакучих тачарівних незнайомців), подолання кризи відбувається значно ефективніше, ніж увипадку відсутності такої можливості (насильник у ліфті, під'їзді).
Славнозвісний ефект Келлі(приписування причин успіху собі, а причин невдачі — зовнішнім обставинам)корисний лише у перші часи після кризи,коли необхідно перебороти почуття провини. Далі він не тільки менш ефективний,він просто уповільнює процес виходу з кризи.
Саме тому повторення кризовоїподії викликає настільки важкі психологічні наслідки у тих, хто використаввнутрішню атрибуцію, тоді як повторення події повністю руйнує ілюзію контролю.Звичайним підсумком руйнування віри в контроль над ситуацією є перехід дозовнішньої атрибуції в її граничному вираженні у вигляді долі, покарання загріхи, карми, у кращому випадку — порчу. Тут видається доречним навестианалогію з зазначеною безпорадністю, дослідженою Селігманом: щури, що довгоперебували в ситуації неможливості уникання ударів електрострумом, опинившись уводі, потопали за кілька хвилин; щури без попереднього досвіду безпорадностітрималися на плаву майже добу.
Існує ще один важливийчинник, який визначає глибину почуття контролю над ситуацією: атрибуціявідповідальності за розв'язання проблеми. Ця атрибуція також може бутивнутрішньою та зовнішньою: «Я чи не Я відповідаю за розв'язанняпроблеми?»
Ефективність подоланняпсихологічних наслідків кризових ситуацій залежить, передусім, від об'єктивниххарактеристик кризової події, індивідуальних особливостей жертви та характернихдля певної культури механізмів переборювання. Корисним може бути застосуваннячотирьох когнітивних моделей, які використовуються не тільки тими, хто зазнавкризи, але й тими, хто надає їм допомогу (за даними досліджень Брикмана,Рабиновича, Карузо):
1)моральна модель,
2)компенсаторна модель,
3)просвітницька модель,
4)медична модель.
Підвищення самооцінки. Аналізпоказує, що всі жертви кризової події відзначають зниження самооцінки. Цевідбувається навіть тоді, коли причина події належить до зовнішніх чинниківпоза межами особистого контролю. Спільним для всіх, хто пережив загрозливуподію, є прагнення підвищити самооцінку.
До одного із потужнихкогнітивних процесів, що формує самооцінку, відноситься соціальне порівняння.Всі, хто пережив загрозливу для життя подію, оцінили себе «такими якінші» або «кращими ніж інші». Засадовим стосовно формуваннясамооцінки є так зване «порівняння спрямоване вниз» — з тим, хто єгіршим. Респонденти як приклади наводили людей, які значно гірше перенеслиподію. Якщо не було реальних людей як підстави для такого порівняння, тостворювалась певна норма — напр., «ті, хто постраждав в аваріях».
Таким чином, як об'єктпорівняння поставала людина (реальна чи вигадана), як правило, з гіршимипоказниками подолання або гіршими об'єктивними наслідками події.
Але не тільки об'єктпорівняння формує самооцінку. Певний вплив чинить і параметр, за якимпостраждалі порівнюють себе з іншими. В усіх випадках жертви обирали тойпараметр порівняння, за яким вони перевищували інших.
Напр.:
— жінка, яка дістала сильні опікиобличчя порівнює себе з тими, хто втратив зір під час пожежі («принаймні яможу хоча б бачити, читати»);
— заміжня жінка, покалічена вдорожньо-транспортній пригоді, — з незаміжньою («чоловік геть усе розумієй підтримує»);
— незаміжня жінка, що зазналазґвалтування, із заміжньою («як добре, що я не маю чоловіка, я не уявляю,як це можна йому пояснити»).
Отже, створення й підтриманнявисокої самооцінки відбувається за рахунок порівняння з «гіршим»об'єктом. Проте мотиваційний компонент самооцінки (частина Я-образу, якастворює мотиваційну тенденцію для самозміни) спирається на соціальне порівняннясебе з більш «складними» об'єктами з тими, хто сильніше постраждав укризовій ситуації, але справляється успішно або на багато краще.
Таким чином, незважаючи навідмінності у змісті загрозливих подій, для всіх, хто їх пережив, характернітакі когнітивні тенденції:
— прагнення мати теорію події;
— прагнення відчувати контроль надподією, над процесом подолання її наслідків, над власним життям загалом;
— прагнення до підвищення самооцінки.
Ефективність реалізації цихпрагнень означає успішність адаптації. Якщо не реалізується хоча б один елементкогнітивного процесу, порушується сам процес адаптації.
Таким чином, для зниженняпсихічних перенапружень, тривожності, переживання, агресивності,незадоволеності й профілактики психічних перевантажень, стресів,посттравматичних стресів можна рекомендувати здійснення самоконтролю з метою: адекватного визначення емоцій, почуттів,настроїв; набуття навичок контролю й керування психічними станами; розробкипрограм саморозвитку й самовдосконалення.
6. Шкала соціальної адаптації
Лікарі Холмс і Раге вивчализалежність захворювань (враховуючи інфекційні хвороби і травми) відрізноманітних стресогенних життєвих подій.
Вони дійшли висновку, щофізичним і психічним хворобам передують важливі зміни у житті людини.Спираючись на свої дослідження, вони створили шкалу, в якій кожній важливійподії відповідала визначена кількість балів в залежності від ступеня їїстресогенності.
Інструкція. Згадайте всі події, щосталися у Вашому житті протягом останнього року та підрахуйте загальнукількість балів.Життєві події Бали
1. Смерть дружини (чоловіка)
2. Розлучення
3. Розрив з партнером
4. Ув’язнення
5. Смерть близької людини
6. Травма або хвороба
7. Одруження
8. Звільнення з роботи
9. Примирення з дружиною (чоловіком)
10. Вихід на пенсію
11. Зміна стану здоров’я членів сім’ї
12. Вагітність
13. Сексуальні проблеми
14. Поява нового члена сім’ї
15. Реорганізація на роботі
16. Зміна фінансового становища
17. Смерть близького друга
18. Зміна професіональної орієнтації, зміна місця роботи
19. Посилення конфліктності відносин з дружиною (чоловіком)
20. Позика на велику покупку
21. Закінчення строку виплати позики, борги, що зростають
22. Зміна посади, підвищення службової відповідальності
23. Син або донька залишають дім
24. Проблеми з родичами чоловіка або дружини
25. Видатне особисте досягнення, успіх
26. Чоловік залишає роботу (або береться до роботи)
27. Початок або закінчення навчання в учбовому закладі
28. Зміна умов життя
29. Відмова від будь-яких особистих звичок, зміна стереотипів поведінки
30. Проблеми з керівництвом, конфлікти
31. Зміна умов роботи
32. Зміна помешкання
33. Зміна місця навчання
34. Переміна звичок пов’язаних з проведенням дозвілля або відпустки
35. Зміна звичок, пов’язаних з віросповіданням
36. Зміна соціальної активності
37. Позика для невеликої покупки (машини, телевізора)
38. Зміна індивідуальних звичок, пов’язаних зі сном, порушенням сну
39. Зміна кількості членів сім’ї, що мешкають разом, зміна характеру та частоти зустрічей з іншими членами родини
40. Зміна звичок, пов’язаних з харчуванням
41. Відпустка
42. Різдво, зустріч Нового року, день народження
43. Незначне порушення правопорядку
100
73
65
63
63
53
50
47
45
45
44
40
39
39
39
38
37
36
35
31
30
29
29
29
28
26
26
25
24
23
20
20
20
19
19
18
17
16
15
15
13
12
11
150 балів означають 50%імовірності виникнення будь-якого захворювання, а при 300 балах воназбільшується до 90%.
Загальна сума визначаєодночасно ступінь опірності стресу.Загальна сума балів Ступінь опірності стресу
150-199
200-299
300 і більше
Високий
Пороговий
Низький
Якщо, наприклад, сума –більше 300, це означає реальну загрозу, тобто вам загрожує психосоматичнезахворювання, тому що ви наблизилися до фази виснаження.
Підрахунок суми балів надастьвам можливість відтворити картину свого стресу. І тоді ви зрозумієте, що неокремі, незначні події у вашому житті є причиною виникнення стресової ситуації,а їх комплексний вплив.
Висновок
У роботі ми розглянулипроблеми стресу, причини та наслідки нервово-психічної напруги, шляхи подоланняі зняття посттравматичного стресу, привели інструкцію для використання шкали соціальної адаптації,навели декілька прикладів.
Використаналітература
1. Гринберг Дж. Управление стрессом. – 7 изд. – СПб.: Питер, М. И др., 2002.– 495 с.
2. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. – М.: Наука, 1983 –368 с.
3. Наенко Н.И. Психическая напряженность. – М.: Изд-во Моск.Ун-та; 1976. – 112 с.
4. Эмоциональный стресс в этиологии и патогенезе психическихи психосоматических заболеваний /Н.Е. Бачериков, М.П. Воронцов. – Х.: Основа;1995 –275 с.
5. Охременко О.Р. Діяльність у складних, напруженних та екстремальних умовах/Національна академія оборони України. – К.: Національна академія оборониУкраїни, 2004. – 344 с.