Зміст
Вступ
1. Розвиток самосвідомості уранній юності
2. Пошук сенсу життя
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Юнацький вік один звідповідальних періодів формування особи, який включає усвідомлення сенсу життяі її цілей. Більшістю учених визнається, що підлітковий і юнацький вік є головнимперіодом формування власних переконань і уміння самостійно будувати свою життєвудорогу. У справжній період ситуація розвитку для хлопців ускладнена ще і труднощамисоціального перевлаштування нашого суспільства, у зв'язку з чим необхідне вивченняпсихології сучасних підлітків і хлопців/дівчат, зокрема особливостей формуванняпошуку сенсу життя.
Проблема пошуку сенсужиття в юнацькому віці залишається актуальною оскільки, по-перше, немає єдиногопідходу до трактування поняття сенсу життя; по-друге, кардинальні зміни в політичній,економічній, духовній сферах нашого суспільства спричиняють за собою радикальнізміни в ціннісних орієнтаціях і вчинках людей, особливо яскраво це виражено у хлопціві дівчат. Особливої гостроти сьогодні набуває вивчення змін, що відбуваються в свідомостісучасної молоді. Неминуча в умові ломки засад, що склалися, переоцінка цінностей,їх криза понад усе виявляються в свідомості цієї соціальної групи.
Дослідження проблеммолоді взагалі — веління часу. Питання про молодь завжди гостро стоїть, перш завсе, тому, що це покоління найменш інтегроване в соціальні зв'язки, найменш стійков своїх поглядах, в своїй поведінці, у відношенні до навколишнього світу.
У зв'язку з важливістюпошуку сенсу життя для особового розвитку в юнацькому віці, актуально і необхіднедослідження ціннісних орієнтацій у вказаний віковий період.
1. Розвитоксамосвідомості у ранній юності
Важливою особливістю психічного розвитку особистостів ранньому юнацькому віці є становлення самосвідомості, яке відбувається як відкриттяучнем свого неповторного внутрішнього світу, індивідуальності своєї особистості,усвідомлення незворотності часу, формування цілісного уявлення про себе.
Відкриття юнаком свого неповторного внутрішньогосвіту, індивідуальності своєї особистості. Цей вияв самосвідомості полягає в тому,що старший школяр починає сприймати свої переживання, емоції не як відображеннязовнішніх подій, а як стан свого внутрішнього Я, усвідомлює свою неповторність,неподібність до інших. Відкриття свого внутрішнього світу збуджує радість, хвилюванняі водночас супроводжується тривогою. Внутрішнє Я особистості старшокласника не тотожнезовнішній поведінці, що актуалізує проблему її саморегулювання (самоконтролю, самооцінки,корекції, планування тощо).
Юнацьке Я ще нецілісне, невизначене, його усвідомленнянерідко супроводжується тривогою або відчуттям внутрішньої порожнечі, яку необхідночимось заповнити. У зв'язку з цим посилюється потреба у спілкуванні, яке, поприте, стає більш вибірковим. Водночас юнак усе частіше відчуває бажання усамітнитися.
Усвідомлення юнаком незворотності часу. У ранньомуюнацькому віці з'являється усвідомлення незворотності часу, скінченності свого існування,що змушує серйозно замислюватися над сенсом життя, своїми перспективами, майбутнім,особистими життєвими цілями, життєвим шляхом. Поступово з мрії, для якої все можливо,та ідеалу як абстрактного, часто недосяжного зразка починають вимальовуватися більшчи менш реалістичні плани дійсності, між якими молодій людині доведеться обирати.Життєвий план охоплює всю сферу самовизначення старшокласників. Йдеться про стильжиття, рівень домагань, вибір професії і свого місця в житті.
Усвідомлення плину часу спонукає юну особистістьдо самооцінки, перегляду засвоєних у дитинстві цінностей, розуміння вічних цінностей(добра і зла, щастя і нещастя, значущого і незначущого, справедливості і несправедливості,краси і потворності, творчості і рутинності тощо), осмислення життєвих суперечностей,криз та успіхів власного розвитку. У ранньому юнацькому віці минуле (дитинство)і майбутнє (дорослість) ще не перетинаються в теперішньому часі, піддаючи випробуваннюпочуття неперервності свого Я, спадкоємності в часі (самоідентичності).
Однією з характеристик особистісного часу є наскрізнебачення людиною з позиції теперішнього свого минулого і майбутнього, тобто індивідуальначасова трасспектива.
Індивідуальна часова трасспектива — форма часовоїінтеграції психіки людини, яка виявляється у співвіднесенні у свідомості минулого,майбутнього і теперішнього часових етапів людського життя.
Для юнаків тривалість життєвої перспективи (хронологічнавіддаленість подій майбутнього) є значною. її реалістичність (бачення різниці міжреальністю і фантазією) досить неадекватна, а розчленування майбутнього на послідовніетапи (диференційованість перспективи) — невиразне. Життєва перспектива для більшостіюнаків є оптимістичною, бо вони впевнені, що очікувані події відбудуться у визначенийтермін. Узгодженість подій минулого, актуального теперішнього і потенційного майбутньогоневисока.
Сприймання власного психологічного часу зумовлюєвнутрішню картину становлення особистості. За певних умов дівчата і хлопці можутьпереживати перехід від минулого до теперішнього як зміну на гірше, особистіснийрегрес. Минуле вони сприймають як період, у якому залишилося все краще, що відповідаєголовним цінностям особистості. До минулого тяжіє Я-ідеальне. В деяких старшокласниківтеперішнє і минуле тісно пов'язані й утворюють спільний полюс. У ранній юності можливетакож тяжіння Я-ідеального до майбутнього. У такому разі молода людина не задоволенасобою, вважає себе інфантильною, сподівається і прагне стати іншою, кращою. Трапляється,що всі три часові виміри Я ізольовані один від одного, тобто теперішнє не пов'язанез минулим, а майбутнє не є продовженням теперішнього.
Оптимальний варіант особистісного розвитку на етапіранньої юності передбачає відносну наступність минулого і майбутнього Я з одночаснимиякісними поступальними змінами, які відкривають шлях до нових можливостей. Ознакамитакого розвитку, на відміну від простої зміни, є розв'язання деяких ціннісно-смисловихсуперечностей, чітке самовизначення між добром і злом, любов'ю і ненавистю, конструктивністюі деструктивністю, відповідальністю і безвідповідальністю, прогресом і регресом.
Формування цілісного уявлення юнака про себе. Устаршому шкільному віці учень спочатку усвідомлює та оцінює особливості свого тіла,власну привабливість, а пізніше — духовні, морально-психологічні, інтелектуальні,вольові якості. Важлива роль при цьому належить особистісній рефлекси — заглибленнюу світ власних учинків, почуттів, переживань, співвіднесення їх з навколишньою дійсністю.У ранній юності вона здійснюється через постійні самоспостереження, самоспогляданнята самоаналіз. Це зумовлює певний відхід від дійсності, роздуми про своє Я: якимвоно є на певний час, яким намагається бути, яким повинно бути, яким хотіло б бути.Таке самозаглиблення може здійснюватися не тільки в думках, мріях, а й на папері.Юнацький щоденник стає реальним втіленням особистісної рефлексії.
Відкриття себе як неповторної особистості нерозривнопов'язане з розумінням соціального світу, в якому старшокласник живе. Юнацька саморефлексіяспрямована на усвідомлення свого становища і призначення в світі. “Який мій життєвийідеал?", “Хто мої друзі, і хто вороги?", “Ким я хочу стати?", “Щоя можу зробити, щоб я і навколишній світ стали кращими? ” — над такими питаннямироздумує юнак, у якого самоаналіз стає засобом соціально-морального і духовногосамовизначення. Цей самоаналіз інколи ілюзорний, нерідко необґрунтованими є і юнацькіплани. Але потреба в ньому є свідченням розвиненої особистості, важливою передумовоюцілеспрямованого самовиховання.
Рефлексія дає змогу юнацтву аналізувати життя,дивитися на нього збоку, що є важливим моментом його психічного розвитку. Пізнанняжиття і свого місця в ньому зумовлює глибоке розуміння своїх зв'язків, стосунківз іншими людьми, правил, моральних основ цих взаємин, усвідомлення потреби в духовному.Результатом роздумів про себе, діалогів із собою, самоаналізу стає обґрунтуванняморальних мотивів, визначення духовно-моральної позиції.
Відкриття юнаком свого внутрішнього світу, усвідомленнянезворотності часу, формування цілісного уявлення про себе свідчать про перехідсамосвідомості на якісно новий рівень. Розвиток когнітивних аспектів самосвідомостівиявляється у підвищенні значущості системи власних цінностей, посиленні особистісного,психологічного, динамічного напрямів самовиховання. Новий рівень емоційного аспектусамосвідомості юнаків полягає у переростанні характерних для підлітків частковихсамооцінок у загальне, цілісне ставлення до себе. Якісні зміни регулятивного аспектусамосвідомості виявляються в умінні відокремлювати успіх чи невдачу в конкретнійдіяльності від загального уявлення про себе, свої здібності та можливості.
Важливою ознакою самосвідомості особистості у раннійЮності є самоповага — узагальнене ставлення людини до себе, міра прийняття чи неприйняттясебе як особистості, яка виявляється у задоволенні собою, почутті власної гідності,позитивному ставленні до себе, узгодженні свого Я-реального з Я-ідеальним. Позитивнеставлення до себе свідчить про високу самоповагу; незадоволеність собою, негативнаоцінка своєї особистості — про низьку.
Юнаки і дівчата із заниженою самоповагою частовідчувають труднощі у спілкуванні. Чим нижча самоповага людини, тим вірогіднішимє виникнення відчуття самотності. Низька самоповага зумовлює невисокий рівень соціальнихдомагань особистості, спонукає її ухилятися від діяльності, в якій наявний елементзмагання. Молоді люди часто відмовляються від досягнення поставленої мети, оскількине вірять у власні сили, що зміцнює їхню занижену самооцінку.
Враховуючи особливості формування у дівчат і хлопцівцілісного уявлення про себе, вчитель повинен підтримувати їхню високу самоповагу,створювати ситуації, в яких індивіди із заниженою самоповагою відчули б свою соціальну,особистісну цінність, змінили б ставлення до себе на краще.
Загалом, розвиток самосвідомості старшокласниківпередбачає відкриття ними свого внутрішнього світу, усвідомлення незворотності часу,формування цілісного уявлення про себе, виникнення самоповаги, що свідчить про становленняособистості.
2. Пошуксенсу життя
Сучасний етап життясуспільства, пов'язаний з кардинальною перебудовою всієї системи стосунків (соціальних,економічних, політичних, родинних і так далі), створює нові можливості для особовогостановлення зростаючої людини. Проте величезні труднощі перехідного періоду в розвиткусуспільства пов'язані з появою різного роду психологічних дезадаптації. У складномуположенні опиняються діти, чиї батьки важко переживають життєву дезорганізацію.Особливо уразливі в цьому відношенні діти, що переживають так звані нормативні кризиабо критичні періоди, пов'язані з переходом від одного вікового етапу до іншого.Повною мірою це відноситься до такої соціальної групи, як підлітки. Вони, як відомо,переживають кризу дорослішання, і, якщо клубок психологічних переживань, пов'язанихз цим станом, посилюється життєвими критичними ситуаціями, складаються деструктивніумови, що перешкоджають особовому зростанню людини. Підлітки погано усвідомлюютьзначущість власного життя. До того ж, вони переживають кризу самооцінки, коли рушатьсяминулі уявлення про себе і формуються нові. В зв'язку з цим пошук інтеграційнихмеханізмів творення особи виступає як величезна загальнозначуща проблема.
У психологічних дослідженняхпоказано, що одним з особових утворень, які виконують інтегруючу функцію в психічномурозвитку людини, є сенс життя. Це психічна освіта має свою специфіку виникнення,свої етапи становлення (Чудновський, 1995, 1997). Дослідники відзначають, що передумовидля становлення сенсу життя створюються вже в підлітковому віці — віці відкриттясвого «Я». Саме «в період дорослішання життєві сили, що прибувають,можливості, що відкриваються, налаштовують на пошук перспективи і життєвого сенсу»(Чудновський, 1995). Становлення сенсу життя в підлітковому віці обумовлене значноюмірою розвитком процесів особового самоаналізу. Підліткам властива нестійка самооцінка.Так само як, поведінка їх самосвідомість багато в чому залежить від зовнішніх впливів.Оскільки підлітки шукають для себе референтні групи серед однолітків і потребуютьблизьких друзів, часто думка останніх стає таким, що визначає. Інколи під впливомприятеля або групи діти здійснюють вчинки, на які самостійно не вирішилися б і прояких пізніше можуть жаліти. Автономна мораль і етична незалежність те групи з'являютьсядо 16 років лише в 10%.
Підліток зі своєю збенетеженоюдушею намагається зрозуміти себе і відкриває все нові і нові риси. Його окремі образи“Я" (наскільки я здатний, наскільки красивий, сильний, товариський і так далі)мінливі і не складаються в єдину, гармонійну і стійку систему. Про особову нестабільністьпідлітка судять і по реальному прояву у нього абсолютно різних якостей, часто протилежних,по суперечності його характеру і устремлінь.
Що розвиваються самосвідомістьсаме в отроцтві робить людину особливо тривожною і невпевненою в собі. Завдяки рефлексіїна себе і інших підліток просувається у напрямі самопізнання. Він прагне зрозумітисебе самого.
У цей період у багатьохдітей спостерігається підліткова криза. Він пов'язаний з духовним зростанням і зміноюпсихічного статусу. Хоча в цей період відбувається об'єктивна зміна соціальногоположення отрока (виникають нові стосунки з близькими, однолітками, вчителями, розширюєтьсяполе діяльності і ін.), найважливішим чинником, що впливає на виникнення кризи,є рефлексія на внутрішній світ і глибоке незадоволення собою. Втрата ідентичностіз самим собою, неспівпадіння колишніх уявлень про себе з сьогоднішнім чином — осьосновний вміст підліткових переживань. Незадоволення може бути настільки сильним,що з'являються нав'язливі стани: непереборні пригноблюючі думки про себе, сумніви,страхи. При цьому зберігається критичне відношення до цих станів, що посилює важківідчуття підлітка.
Багато підлітків переживаютькризу в зовнішніх проявах негативізму — безглуздій протидії іншому, невмотивованомупротистоянні (часто батькам). Завдання близьких — необхідно включиться в проблемиотрока і постаратися полегшити його життя в це період. Проте не всякий підлітокпроходит настільки важке випробування душевною кризою. А ті,хто проходят, здебільше вибираються з нього самостійно; близькіне зрідка не здогадуються про душевні бурі своїх дорогих чад.
Підліткове відчуттядорослості — головним чином новий рівень домагань, що передбачає положення, якогопідліток фактично ще не досяг. Звідси — типові вікові конфлікти і їх заломленняв самосвідомості підлітка.
Підлітки, що потрапляютьв міліцію або наркотичний диспансер, необов'язково з неблагополучних сімей. Буває,що “важкими” стають і улюблені діти, не обділені турботою будинку, але незадоволеністосунками з дорослими або однолітками, недостатньо завантажені реальними справамиі нудьгуючі, такі, що відчувають себе невдахами і так далі Причини підліткових проблемвсілякі. Одна з них — бажання затвердиться і виділиться, що поєднується з протестомпроти норм, що існують в суспільстві, і правил, проти, як пояснює такий “важкий"підліток, “сірого безликого натовпу”, для якого “ти нічого не вартий. Ти нуль, нікчемнийгвинтик у всьому цьому механізмі. Твій бунт нічого не означає для них”.
Протест наводить деякихпідлітків в особливі неформальні групи або руху зі своїми знаками відмінності іідеологією. Всі підлітки, що влилися в такі рухи соціально дезадаптовані, навітьякщо не проявляють прямої агресивності.
Протест наводить ідо втеч з будинку, бродяженню. Деякі підлітки бачать своєрідну романтику у пошукахнічлігу і прожитку, сутичках з міліцією. Слід зазначити, що частина тих, що пішлиз будинку, своє “вільне" життя не ідеалізують, їх утримує на горищах і в підвалахстрах перед покаранням за досконалу провину, перед побоями, домашніми скандаламиі тому подібне
Обернені до себе питання:“Хто я?", “Який Я? ” ставить, не завжди усвідомлюючи це, вже підліток. Загальніші,світоглядні питання: “Який мій життєвий ідеал?", “Ким Я хочу стати? ” ставитьхлопець, в якого самоаналіз стає елементом соціально-етичного самовизначення. Так,підлітки, описуючи майбутнє, говорять переважно про свої особисті перспективи, тодіяк хлопці висувають на перший план загальні проблеми. Взагалі здатність відстрочитибезпосереднє задоволення, працювати ради майбутнього, не чекаючи негайної винагороди,- один з головних показників морально-психологічної зрілості людини.
В ході різних світогляднихпошуків хлопець шукає формулу, яка разом відповіла б йому і сенс власного існування,і перспективи розвитку всього людства. Але де узяти таку формулу? Задаючись питаннямпро сенс життя, хлопець думає одночасно і про напрям суспільного розвитку взагалі,і про конкретну мету власного життя. Він хоче не лише з'ясувати об'єктивне, суспільнезначення можливих напрямів діяльності, але і знайти її особовий сенс, зрозуміти,що може дати ця діяльність йому самому, наскільки відповідає вона його індивідуальності:як саме моє місце на цьому світі, в якій саме діяльності найбільшою мірою розкриютьсямої індивідуальні здібності? На ці питання немає і не може бути загальних відповідей,їх потрібно вистраждати самому, до них можна прийти лише практичною дорогою.
Питання про сенс життяє симптом певного незадоволення. Коли людина цілком поглинена справою, він зазвичайне задається питанням, чи має цю справу сенс, — таке питання просто не виникає.Рефлексія, критична переоцінка цінностей, найбільш загальним вираженням якої і єпитання про сенс життя, як правило, пов'язана з якоюсь паузою, “вакуумом" вдіяльності або стосунках з людьми.
Це не означає, звичайно,що рефлексія і самоаналіз — “надмірність” людської психіки, від якої потрібно поможливості позбавлятися. Така точка зору, при послідовному її розвитку, привелаб до оспівування тваринного або рослинного способу життя, що вважає щастя в тому,аби повністю розчинитися в якій завгодно діяльності, не замислюючись про її сенс.Критично оцінюючи свою життєву дорогу і свої стосунки з навколишнім світом, особапідноситься над безпосередньо “даними" їй умовами, відчуває себе суб'єктомдіяльності. Тому світоглядні питання не вирішуються раз і назавжди, кожен поворотжиття спонукав особу знову і знову повертатися до них, підкріплюючи або передивляючисьсвої минулі рішення. У юності це робиться найкатегоричніше.
Таким чином, ще в підлітковомувіці були створені передумови для становлення сенсу життя. Завдяки рефлексії насебе і інших підліток просувається у напрямі самопізнання. Він зі своєю збентеженоюдушею прагне зрозуміти себе самого і відкриває все нові і нові риси. Не завжди усвідомленопідліток сам собі ставить питання: “Хто Я?", “Який Я?". Хлопець же ставитьбільш світоглядні питання. Хлопець замислюється не лише про свої проблеми, але іпро проблеми всього суспільства, світу. Задаючись питанням про сенс життя, хлопецьдумає одночасно і про напрям суспільного розвитку взагалі, і про конкретну метувласного життя. Хлопець шукає відповіді на питання. Ці шукання містять в собі високийпозитивний потенціал: у пошуку сенсу життя виробляється світогляд, розширюєтьсясистема цінностей, формується той етичний стержень, який допомагає впоратися з першимижиттєвими неладами, хлопець починає краще розуміти навколишній світ і самого себе,стає насправді самим собою.
Так, як визначеннясенсу життя відбувається відносно виробленої системи цінностей, то актуальним інеобхідним буде дослідження ціннісних орієнтацій молоді.
Висновки
Отже, сенс життя — це природжена мотиваційна тенденція, властива всім людям і що є основним двигуномповедінки і розвитку особи.
У пошуку сенсу життявиробляється світогляд, розширюється система цінностей, формується той етичний стержень,який допомагає впоратися з першими життєвими неладами, хлопець починає краще розумітинавколишній світ і самого себе, стає насправді самим собою.
На основі виробленоїсистеми цінностей відбувається визначення сенсу життя.
Потреба в сенсі життя,в тому, аби усвідомлювати своє життя не як серію випадкових, розрізнених подій,а як цілісний процес, що має певний напрям, спадкоємність і сенс, — одна з найважливішихпотреб особи в юнацькому віці
Списоквикористаної літератури
1. Сапогова Е.Е. Психология развитиячеловека: Учебное пособие. — М.: Аспект Пресс, 2001. — 461с.
2. Мухина В.С. Возрастная психология:феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузов. — 9-е изд.стереотип. — М.: Издательский центр “Академия”, 2004. — 456с.
3. Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастнаяпсихология: Полный жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентоввысших учебных заведений. — М.: ТЦ Сфера, 2004. — 464с.
4. Кон И.С. Психология ранней юности:Кн. для учителя. — М.: Просвещение, 1989. — 255с.: пл. — (Психол. наука — школе).
5. Бернс Р. Развитие Я-концепциии воспитание. М., 1986.