Національний університет біоресурсів таприродокористування України
Факультетпедагогічний
Рефератз теми:
«Поняттяпро пам’ять: системи і функції»
Виконав:студент заочної
форминавчання педагогічного
факультету
ІльченкоРоман Сергійович
Перевірила:
Прилипко Валентина Антонівна
Київ — 2010
Вступ
Пам'ять- форма психічного відбиття, що полягає в закріпленні, збереженні й наступномувідтворенні минулого досвіду, що робить можливим його повторне використання вдіяльності або повернення в сферу свідомості.
Пам'ятьзв'язує минуле суб'єкта з його сьогоденням і майбутнім і є найважливішоюпізнавальною функцією, що лежить в основі розвитку й навчання.
Пам'ять- основа психічної діяльності.Безїї неможливо зрозуміти основи формування поводження мислення, свідомості,підсвідомості. Тому для кращого розуміння людини необхідно якнайбільше знатипро нашу пам'ять.
Образи предметів або процесів реальної дійсності, які мисприймали раніше, а зараз подумки відтворюємо, називаються поданнями.
Історикизатверджують, що перський цар Кир, Олександр Македонський і Юлій Цезар знали вособу й по імені всіх своїх солдатів, а кількість солдат у кожного перевищувало30 тисяч чоловік. Такими ж здатностями володів знаменитий Фемістокл, що знав вособу й по імені кожного з 20-ти тисяч жителів грецької столиці Афіни. АкадемікА.Ф. Йоффе по пам'яті знав таблицю логарифмів. Сучасник А.Ф. Иоффе — академіки А.А. Чаплигін міг на парі вивчити будь-яку книгу, безпомилково назвати номертелефону, по якому він дзвонив років п'ять назад, випадково й усього один раз.Книгознавці — найдавніший пам'ятник індійської літератури протягом столітьпередавалося усно, зберігаючи лише в пам'яті індіанців. Жерці й заразпам'ятають народний епос, всі пісні Махабхари в 300 тисяч рядків. Всі ціприклади наочно демонструють безмежні можливості пам'яті.
Значення пам'яті в житті людини дуже велика. Абсолютно все, що ми знаємо,уміємо, є наслідок здатності мозку запам'ятовувати й зберігати в пам'ятіобрази, думки, пережиті почуття, рухи і їхні системи. Людина, позбавленапам'яті, як указував І.М. Сєченов, вічно перебував би в положенні немовляти,був би істотою, не здатним нічому навчитися, нічим опанувати, і його діївизначалися б тільки інстинктами. Пам'ять створює, зберігає й збагачує нашізнання, уміння, навички, без чого немислимі ні успішне навчання, ні пліднадіяльність. Людина запам'ятовує найбільше міцно ті факти, події і явища, якімають для нього, для його діяльності особливо важливе значення. І навпаки, всете, що для людини малозначиму, запам'ятовується значно гірше й швидшезабувається. Велике значення при запам'ятовуванні мають стійкі інтереси, щохарактеризують особистість. Усе, що в навколишнім житті пов'язане із цимистійкими інтересами, запам'ятовується краще, ніж те, що з ними не зв'язане.
Поняття про пам'ять
Розвиток людини якособистості, ускладнення її поведінки і поступове збагачення її діяльностівідбувається за рахунок нагромадження індивідуального досвіду. Його формуваннябуло б неможливим, якби відчуття, сприймання, думки, переживання, які виникаютьв корі головного мозку, безслідно зникали. Ніяка актуальна дія немислима позапроцесами пам’яті, бо протікання будь-якого психічного акту передбачаєутримання його елементів для скріплення з наступним. Без цього неможливийрозвиток людини. Будучи найважливішою характеристикою всіх психічних процесів,пам’ять забезпечує єдність і цілісність особистості людини.
Пам’яттю називаютьпроцеси запам’ятання, збереження, відтворення і забування різноманітногодосвіду.
За ім’ям грецькоїбогині пам’яті Мнемозіни їх ще називають мнемічними процесами.На думкуАрістотеля, пам’ять є соціальною спадкоємницею, нашим безцінним багатством ісилою. Завдяки їй людина у вигляді знань може присвоювати надбання попередніхпоколінь. Пам’ятаючи минуле, вона краще розуміє теперішнє і може прогнозуватимайбутнє. Людина без пам’яті перестає бути особистістю, не орієнтується в часіі просторі.
Матеріальною основоюпроцесів пам’яті є здатність кори головного мозку утворювати тимчасові нервовізв”язки, зберігати, закріплювати і відновлювати сліди минулих вражень.
Для розумінняпричинного обумовлення процесів пам’яті важливе значення має поняттяпідкріплення, під яким найчастіше розуміють досягнення безпосередньої мети діїіндивіда. Підкріплення, таким чином являє собою співпадання утвореного зв”язкуз досягненням мети дії, а „як тільки зв”язок співпав з досягненням мети, вінзалишається і зміцнюється” (Павлов).
Коригуюча функціяпідкріплення в здійсненні дії була переконливо показана і обґрунтована в працяхросійського фізіолога П.К. Анохіна.
Отже, фізіологічнепоняття підкріплення співставлене з психологічним поняттям мети дії, являєтьсяпунктом злиття фізіологічного і психологічного аналізу механізмів запам’ятання.
В 1961 році Галамбосвисловив припущення про роль гліальних клітин головного мозку в процесахпам’яті. Він вказував, що довготривала пам’ять пов”язана саме з функцієюгліальних елементів. Інші дослідники показали, що глія бере участь у замиканніумовних рефлексів. Однак переконливих даних про роль глії в процесах пам’ятіпоки-що не отримано.
За даними американськоїпсихологічної асоціації серед усіх вищих психічних функцій найбільша кількістьпублікацій у світі присвячена розв”язанню проблем пам’яті і з”ясуванню їїмеханізмів. Проте повністю розробленої і завершеної теорії пам’яті не існує іпонині. Представники різних психологічних напрямів розробляли „свої” теоріїпам’яті. Найбільш поширеними серед них є асоціативна, гештальтпсихологічна,біхевіористична, когнітивна і діяльнісна. Асоціації
З фізіологічної точки зору асоціація являє собоютимчасовий нервовий зв'язок. Розрізняють два роди асоціацій: прості й складні. До простого відносять тривиди асоціацій (поняття про їх зложилося ще із часів Аристотеля):
1. Асоціація по суміжності. Образисприйняття або які-небудь подання викликають ті подання, які в минуломупереживалися одночасно з ними або безпосередньо слідом за ними.
2. Асоціація по подібності. Образисприйняття або певні подання викликають у нашій свідомості подання, подібні зними по яких-небудь ознаках.
3. Асоціація по контрасту. Образисприйняття або певні подання викликають у нашій свідомості подання іякому-небудь відношенні протилежні їм, що контрастують із ними.
Крім цих видів, існують складні асоціації — значеннєві.У них зв'язуються два явища, які й у дійсності постійно зв'язані: частина йціле, рід і вид, причина й наслідок. Ці асоціації є основою наших знань.
Існування асоціацій пов'язане з тим, що предмети і явищадійсно запам'ятовуються й відтворюються не ізольовано друг від друга, а узв'язку один з одним. Відтворення одних спричиняє відтворення інших, щообумовлюється реальними об'єктивними зв'язками предметів і явищ. Під їхнімвпливом виникають тимчасові зв'язки в корі мозку, що служать фізіологічноюосновою запам'ятовування й відтворення.
Для утворення асоціації потрібні повторення. Інодізв'язок виникає з одного разу, якщо в корі більших півкуль мозку виникло сильневогнище порушення, що полегшує утворення асоціацій. Більше важливою умовою дляутворення асоціації є підкріплення на практиці, тобто застосування того, щопотрібно запам'ятати в самому процесі засвоєння. Пам'ять — це збереженняінформації про сигнал після того, як дія сигналу вже припинилося.
В процесі онтогенезу кожний організм одержує іззовнішнього середовища інформацію, що він обробляє, зберігає й відтворює абовикористає в поводженні.
Для роботи мозку необхідне не тільки надходженняінформації, переробка, але й зберігання певного запасу її. У нервовій системізберігається два види інформації: інформація, накопичена в процесі еволюціївиду й закріплена в безумовних рефлексах, або інстинктах, і інформація, щоздобуває в індивідуальному житті організму у вигляді умовних рефлексів.Відповідно існує й два роди пам'яті: пам'ять видова й пам'ять індивідуальна.
Системи пам'яті
Існує кілька основних підходів у класифікації пам'яті. Уцей час як найбільше загальна підстава для виділення різних видів пам'ятіприйнято розглядати залежність характеристик пам'яті від особливостейдіяльності по запам'ятовуванню й відтворенню. Класифікація систем пам'яті за характером психічноїактивності
Класифікація систем пам'яті по характері психічноїактивності була вперше запропонована П.П. Блонским. Хоча всі чотири виділені їмвиду пам'яті не існують незалежно друг від друга, і більше того, перебувають утісній взаємодії, Булонському вдалося визначити розходження між окремими видамипам'яті.
Рухова (або моторна) пам'ять — цезапам'ятовування, збереження й відтворення різних рухів. Рухова пам'ять єосновою для формування різних практичних і трудових навичок, так само як і навичокходьби, листа й т.д. Без пам'яті на рухи ми повинні були б кожним раз учитисяздійснювати відповідні дії. Правда, при відтворенні рухів ми не завждиповторюємо їх точнісінько в тім же виді, як раніше. Але загальний характеррухів все-таки зберігається.
Найбільше точно рухи відтворюються в тих умовах, у якихвони виконувалися раніше. У зовсім нових, незвичних умовах ми часто робимо рухиз більшою недосконалістю. Неважко повторити руху, якщо ми звикли виконувати їх,користуючись певним інструментом чи за допомогою якихось конкретних людей, а внових умовах ми виявилися позбавлені цієї можливості.
Емоційна пам'ять — це пам'ять напочуття. Даний вид пам'яті полягає в нашій здатності запам'ятовувати йвідтворювати почуття. Емоції завжди сигналізують про те, як задовольняютьсянаші потреби й інтереси, як здійснюються наші відносини з навколишнім світом.Тому емоційна пам'ять має дуже важливе значення в житті й діяльності кожноїлюдини. Пережиті й збережені в пам'яті почуття виступають у вигляді сигналів, абоспонукують до дії, або утримуючих від дій, що викликали в минулому негативніпереживання. Відтворені, або вторинні, почуття можуть значно відрізнятися відпервісних. Це може виражатися як у зміні сили почуттів, так і в зміні їхньогозмісту й характеру.
Образна пам'ять — це запам'ятовування, збереження йвідтворення образів раніше, що сприймалися предметів, і явищ дійсності. Характеризуючиобразну пам'ять, варто мати на увазі всі ті особливості, які характерні дляподань, і, насамперед їхня блідість, фрагментарність і нестійкість. Ціхарактеристики властиві й для даного виду пам'яті, тому відтворення сприйнятогораніше нерідко розходиться зі своїм оригіналом. Причому із часом ці розходженняможуть істотно заглиблюватися.
Відхилення подань від первісного образа сприйняття можейти по двох шляхах: змішання образів або диференціація образів. У першомувипадку образ сприйняття втрачає свої специфічні риси й на перший план виступаєте загальне, що є в об'єкта з іншими схожими предметами або явищами. У другомувипадку риси, характерні для даного образа, у спогаді підсилюються,підкреслюючи своєрідність предмета або явища.
Особливо варто зупинитися на питанні про те, від чогозалежить легкість відтворення образа. Відповідаючи на нього, можна виділити дваосновних фактори. По-перше, на характер відтворення впливають змістовніособливості образа, емоційне фарбування образа й загальний стан людини в моментсприйняття. По-друге, легкість відтворенні залежить від стану людини в моментвідтворення. Точність відтворення значною мірою визначається ступенем залученнямови при сприйнятті. Те, що при сприйнятті було названо, описано словом,відтворюється більш точно.
Багато дослідників розділяють образну пам'ять на зорову,слухову, дотикальну, нюхову, смакову. Подібний поділ пов'язане з перевагою тогоабо іншого типу відтворених подань.
Словесно-логічна пам'ятьвиражається в запам'ятовуванні й відтворенні наших думок. Ми запам'ятовуємо йвідтворюємо думки, що виникли в нас і процесі обмірковування, міркування,пам'ятаємо зміст прочитаної книги, розмови із друзями.
Особливістю даного виду пам'яті є те, що думки неіснують без мови, тому пам'ять на них і називається не просто логічної, асловесно-логічної. При цьому словесно-логічна пам'ять проявляється у двохвипадках:
а) запам'ятовується й відтворюється тільки зміст даногоматеріалу, а точне збереження справжніх виражень не потрібно;
б) запам'ятовується не тільки зміст, але й буквальнесловесне вираження думок (завчання думок). Якщо в останньому випадку матеріалвзагалі не піддається значеннєвій обробці, то буквальне завчання йоговиявляється вже не логічним, а механічним запам'ятовуванням.
Розвиток обох видів словесно-логічної пам'яті також відбувається непаралельно один одному. Завчання напам'ять у дітей протікає іноді з більшоюлегкістю, чим у дорослих. У той же час у запам'ятовуванні змісту дорослі,навпаки, мають значні переваги перед дітьми. Це пояснюється тим, що призапам'ятовуванні змісту насамперед запам'ятовується те, що є найбільш істотним,найбільш значимим. У цьому випадку очевидно, що виділення істотного в матеріалізалежить від розуміння матеріалу, тому дорослі легше, ніж діти, запам'ятовуютьзміст. І навпаки, діти легко можуть запам'ятати деталі, по набагато гіршезапам'ятовують зміст.Класифікація пам'яті по характері цілей діяльності
Існує й такий розподіл пам'яті на види, що прямопов'язане з особливостями самої виконуваної діяльності. Так, залежно від цілейдіяльності пам'ять ділять на мимовільну й довільну. У першомувипадку мається на увазі запам'ятовування й відтворення, що здійснюєтьсяавтоматично, без вольових зусиль людини, без контролю з боку свідомості. Прицьому відсутня спеціальна мета щось запам'ятати або пригадати, тобто неставиться спеціальне мнемічне завдання. У другому випадку таке завданняприсутня, а сам процес вимагає вольового зусилля.
Невимушене запам'ятовування не обов'язково є більшеслабким, чим довільне. Навпроти, часто буває так, що мимоволі засвоєнийматеріал відтворюється краще, ніж матеріал, що спеціально запам'ятовувався.Наприклад, мимоволі почута фраза або сприйнята зорова інформація частозапам'ятовується більш надійно, ніж якби ми намагалися запам'ятати їїспеціально. Мимоволі запам'ятовується матеріал, що виявляється в центрі уваги,і особливо тоді, коли з ним зв'язана певна розумова робота. Здатність постійнонакопичувати інформацію є найважливішою особливістю психіки, носитьуніверсальний характер, охоплює всі сфери й періоди психічної діяльності й убагатьох випадках реалізується автоматично, майже несвідомо.
Ефективність довільної пам'яті залежить:
1. Від цілей запам'ятовування (наскільки міцно,довго людина хоче запам'ятати).
2. Від прийомів завчання. Прийоми завчаннябувають:
а) механічне дослівне багаторазове повторення — працюємеханічна пам'ять, витрачається багато сил, часу, а результати низькі.
6) логічний переказ, що включає логічне осмислення матеріалу,систематизацію, виділення головних логічних компонентів інформації, переказсвоїми словами — працює логічна пам'ять (значеннєва) — вид пам'яті, заснованийна встановленні в запам'ятовує матеріалі, що, значеннєвих зв'язків.
в) образні прийоми запам'ятовування (переклад інформації в образи,графіки, схеми, картинки) — працює образна пам'ять. Образна пам'ять буваєрізних типів: зорова, слухова, моторно-рухова, смакова, дотикальна, нюхова,емоційна;
г) мнемотехнічні прийоми запам'ятовування(спеціальні прийоми для полегшення запам'ятовування).
Пам'ять є у всіх живих істот. З'явилися дані проздатності до запам'ятовування навіть у рослин. У самому широкому змістіпам'ять можна визначити як механізм фіксації ні формації, придбаної йвикористовуваної живим організмом. Людська пам'ять — це насампереднагромадження, закріплення, збереження й наступне відтворення людиною свогодосвіду, тобто всього, що з ним відбулося. Пам'ять — це спосіб існуванняпсихіки в часі, утримання минулого, тобто того, чого вже немає в сьогоденні.Тому пам'ять — необхідна умова єдності людської психіки, нашоїпсихологічної ідентичності.Класифікація пам'яті по тривалості збереження матеріалу
Більшість психологів визнає існування декількох рівнівпам'яті, що розрізняються по тому, як довго на кожному з них може зберігатисяінформація. Першому рівню відповідає сенсорний тип пам'яті. Її системивтримують досить точні й повні дані про те, як сприймається мир нашими органамипочуттів на рівні рецепторів. Тривалість збереження даних 0,1- 0,5 сек.
Якщо отримана інформація приверне увагу вищих відділівмозку, вона буде зберігатися ще близько 20 сек. (без повторення або повторноговідтворення сигналу, поки мозок її обробляє й інтерпретує). Це другий рівень — короткочасна пам'ять.
Короткочасна пам'ять все-таки піддається свідомійрегуляції, може контролюватися людиною. А «безпосередні відбитки» сенсорноїінформації повторити не можна, вони зберігаються лише десяті частки секунди йпродовжити їхня психіка можливості не має.
Будь-яка інформація спочатку попадає в короткочаснупам'ять, що забезпечує запам'ятовування однократно пред'явленої інформації накороткий час, після чого інформація може забутися повністю або перейти вдовгострокову пам'ять, але за умови 1-2-кратного повторення. Короткочаснапам'ять (КП) обмежена по обсязі, при однократному пред'явленні в КП міститься всередньому 7(2. Це магічна формула пам'яті людини, тобто в середньому з одногоразу людина може запам'ятати від 5 до 9 слів, цифр, чисел, фігур, картинок,шматків інформації. Головне домогтися, щоб ці «шматки» були більш інформаційнонасичені за рахунок угруповання, об'єднання цифр, слів у єдиний цілісний«шматок-образ».
Довгострокова пам'ять забезпечуєтривале збереження інформації. Вона буває двох типів:
1) ДП зі свідомим доступом (тобто людина може по своїй волівитягти, згадати потрібну інформацію);
2) ДП закрита (людина в природних умовах не має до неїдоступу, лише при гіпнозі, при роздратуванні ділянок мозку може одержати до неїдоступ і актуалізувати у всіх деталях образи, переживання, картини всьогожиття).
Оперативна пам'ять — вид пам'яті,що проявляється в ході виконання певної діяльності, що обслуговує цю діяльністьзавдяки збереженню інформації, що надходить як із КП, так і із ДП, необхідноїдля виконання поточної діяльності.
Проміжна пам'ять забезпечує збереження інформаціїпротягом декількох годин, накопичує інформацію протягом дня, а час нічного снуприділяється організмом для очищення проміжної пам'яті й категоризаціїінформації, накопиченої за минулий день, перекладу її в довгострокову пам'ять.По закінченні сну проміжна пам'ять знову готова до прийому нової інформації. Улюдини, що спить менш трьох годин у добу, проміжна пам'ять не встигаєочищатися, у результаті порушується виконання розумових, обчислювальнихоперацій, знижується увага, короткочасна пам'ять, з'являються помилки в мові, удіях.
Основні процеси й механізмипам'яті
Пам'ять, як і будь-який інший пізнавальний психічнийпроцес, має певні характеристики. Основними характеристиками пам'яті є: обсяг,швидкість засвоєння, точність відтворення, тривалість збереження, готовність довикористання збереженої інформації.
06ъем пам'яті — ценайважливіша інтегральна характеристика пам'яті, що характеризує можливостізапам'ятовування й збереження інформації,
Швидкість відтворення характеризуєздатність людини використати в практичній діяльності наявну в нього інформацію.Як правило, зустрічаючись із необхідністю вирішити яке-небудь завдання абопроблему, людина звертається до інформації, що зберігається в пам'яті.
Точність відтворення відбиваєздатність людини точно зберігати, а сам головне, точно відтворювати відбиту впам'яті інформацію. Тривалість збереження відбиває здатність людинивтримувати певний час необхідну інформацію. Наприклад, людина готується доіспиту. Запам'ятовує одну навчальну тему, а коли починає вчити наступну, тораптом виявляє, що не пам'ятає те, що вчив перед цим. Іноді буває по-іншому.Людина запам'ятала всю необхідну інформацію, але коли треба було неївідтворити, то він не зміг цього зробити, Однак через деякий час він з подивомвідзначає, що пам'ятає все, що зумів вивчити. У цьому випадку ми зіштовхуємосяз іншою характеристикою пам'яті — готовністю відтворити відбиту в пам'ятіінформацію.Запам'ятовування
Запам'ятовування — це процес засвоєнняй наступного збереження сприйнятої інформації. По ступені активності протіканняцього процесу прийнято виділяти два види запам'ятовування: ненавмисне (абомимовільне) і навмисне (або довільне).
Ненавмисне запам'ятовування- це запам'ятовування без заздалегідь поставленої мети, без використанняяких-небудь прийомів і прояву вольових зусиль. Це простої засвоєння того, щовпливало на нас і зберегло деякий слід від порушення в корі головного мозку.Найкраще запам'ятовується те, що має життєво важливе значення для людини: усе,що пов'язане з його інтересами й потребами, із цілями й завданнями йогодіяльності.
На відміну від мимовільного запам'ятовування довільне(або навмисне) запам'ятовування характеризується тим, що людина ставитьперед собою певну мету — запам'ятати якусь інформацію — і використає спеціальніприйоми запам'ятовування. Довільне запам'ятовування являє собою особливу йскладну розумову діяльність, підлеглу завданню запам'ятати. Крім того, довільнезапам'ятовування містить у собі різноманітні дії, виконувані для того, щобкраще досягти поставленої мети. До таких дій ставиться завчання, сутьякого полягає в багаторазовому повторенні навчального матеріалу до повного йбезпомилкового його запам'ятовування.
Головна особливість навмисного запам'ятовування — цепрояв вольових зусиль у вигляді постановки завдання на запам'ятовування.Багаторазове повторення дозволяє надійно й міцно запам'ятати матеріал, у багаторазів перевищуючий обсяг індивідуальної короткочасної пам'яті.
Запам'ятовується, як і усвідомлюється, насамперед те, щостановить мету дії. Однак те, що не ставиться до мети дії, запам'ятовуєтьсягірше, при довільному запам'ятовуванні, спрямованому саме на даний матеріал.При цьому все-таки необхідно враховувати, що переважна більшість нашихсистематичних знань виникає в результаті спеціальної діяльності, ціль якої — запам'ятати відповідний матеріал, для того щоб зберегти його в пам'яті. Такадіяльність, спрямована на запам'ятовування й відтворення утриманого матеріалу,називається мнемічної діяльністю.
По іншій ознаці — по характері зв'язків (асоціацій), що лежатьв основі пам'яті, — запам'ятовування ділиться на механічне й осмислене.
Механічне запам'ятовування — цезапам'ятовування без усвідомлення логічного зв'язку між різними частинамисприйманого матеріалу. Основою механічного запам'ятовування є асоціації посуміжності.
На відміну від цього осмислене запам'ятовування заснованена розумінні внутрішніх логічних зв'язків між окремими частинами матеріалу.
Якщо порівнювати ці способи запам'ятовування матеріалу,то можна дійти висновку про те, що осмислене запам'ятовування набагато продуктивніше.При механічному запам'ятовуванні в пам'яті через одна година залишається тільки40 % матеріалу, а ще через кілька годин — усього 20 %, а у випадку осмисленогозапам'ятовування 40 % матеріалу зберігається в пам'яті навіть через 30 днів.
Сприйняття матеріалу досягається різними прийомами, інасамперед виділенням у досліджуваному матеріалі головних думок ігрупуванням їх у вигляді плану. Корисним прийомом осмислення матеріалу єпорівняння, тобто знаходження подібності й розходження між предметами, явищами,подіями й т.д.
Найважливішим методом осмисленого запам'ятовуванняматеріалу й досягнення високої міцності його збереження є метод повторення. Повторення- найважливіша умова оволодіння знаннями, уміннями, навичками. Але, щоб бутипродуктивними, повторення повинні відповідати певним вимогам. По-перше,завчання протікає нерівномірно: слідом за підйомом у відтворенні може наступитидеяке його зниження. По-друге, завчання йде стрибками. Іноді кілька повтореньпідряд не дають істотного приросту в пригадуванні, але потім, при наступнихповтореннях, відбувається різке збільшення обсягу засвоєного матеріалу.По-третє, якщо матеріал у цілому не представляє праці для запам'ятовуванні, теперші повторення дають кращий результат, чим наступні. По-четверте, якщоматеріал важкий, то запам'ятовування йде, навпаки, спочатку повільно, а потімшвидко. Це пояснюється тим, що дії перших повторень через труднощі матеріалунедостатній і приріст обсягу матеріалу, що запам'ятовує, зростає лише при багаторазовихповтореннях. По-п'яте, повторення потрібні не тільки тоді, коли ми вчимоматеріал, але й тоді, коли треба закріпити в пам'яті те, що ми вже вивчили. Приповторенні навченого матеріалу його міцність і тривалість збереження зростаютьбагаторазово.
Дуже важливо також правильно розподілити повторення вчасі. У психології відомі два способи повторення: концентроване й розподілене.При першому способі матеріал заучується в один прийом, повторення требаодне за іншим без перерви. При розподіленому повторенні кожне читання відділеневід іншого деяким проміжком. Дослідження показують, що розподілене повторення раціональнішеконцентрованого. Воно заощаджує час і енергію, сприяючи більше міцномузасвоєнню знань.
Дуже близький до методу розподіленого завчання метод відтворенняпід час завчання. Його суть складається в спробах відтворитиматеріал, що ще повністю не виучений. Наприклад, вивчити матеріал можна двомаспособами:
а) обмежитися тільки читанням і читати доти, поки невиникне впевненість, що він виучений;
б) прочитати матеріал один-два разу, потім спробуватийого вимовити, після чого знову прочитати його кілька разів і знову спробувативідтворити й т.д.
Експерименти показують, що другий варіант набагатопродуктивніше й доцільніше. Завчання йде швидше, а збереження стає більшеміцним.
Успіх запам'ятовування багато в чому залежить від рівнясамоконтролю. Проявом самоконтролю є спроби відтворити матеріал при йогозавчанні. Такі спроби допомагають установити, що ми запам'ятали, які помилкидопустили при відтворенні й на що варто звернути увагу в наступному читанні.Крім того, продуктивність запам'ятовування залежить і від характеру матеріалу.Наочно-образний матеріал запам'ятовується краще словесного, а логічно зв'язанийтекст відтворюється повніше, ніж розрізнені пропозиції.Збереження
Збереження — процес активноїпереробки, систематизації, узагальнення матеріалу, оволодіння ім.Збереженнязаученого залежить від глибини розуміння. Добре осмислений матеріалзапам'ятовується краще. Збереження залежить також від установки особистості.Значимий для особистості матеріал не забувається. Забування відбуваєтьсянерівномірно: відразу після завчання забування сильніше, потім воно йдеповільніше. От чому повторення не можна відкладати, повторювати треба незабаромпісля завчання, поки матеріал не забутий.
Іноді при збереженні спостерігається явище ремінісценції.Суть її в тім, що відтворення, відстрочене на 2-3 дні, виявляється краще,ніж безпосередньо після завчання. Ремінісценція проявляється особливо яскраво,якщо первісне відтворення не було досить осмисленим. З фізіологічної точки зоруремінісценція пояснюється тим, що відразу після завчання, за законом негативноїіндукції, наступає гальмування, а потім воно знімається. Установлено, що збереженняможе бути динамічним і статичним. Динамічне збереження проявляється воперативній пам'яті, а статичне — у довгостроковій. При динамічному збереженніматеріал змінюється мало, при статичному, навпаки, він обов'язково піддаєтьсяреконструкції й певній переробці.
Міцність збереження забезпечується повторенням, щослужить підкріпленням і охороняє від забування, тобто від вгасання тимчасовихзв'язків у корі головного мозку. Повторення повинне бути різноманітним,проводитися в різних формах: у процесі повторення факти необхідно порівнювати,зіставляти, їх треба приводити в систему. При одноманітному повторенні відсутнярозумова активність, знижується інтерес до завчання, а тому й не створюєтьсяумов для міцного збереження. Ще більше значення для збереження має застосуваннязнань. Коли знання застосовуються, вони запам'ятовуються мимоволі.Відтворення й дізнавання
Відтворення й дізнавання- процеси відновлення раніше сприйнятого. Розходження між ними полягає втім, що дізнавання відбувається при повторній зустрічі з об'єктом, приповторному його сприйнятті, відтворення ж — під час відсутності об'єкта.
Відтворення може бути мимовільним і довільним.Мимовільне — це ненавмисне відтворення, без мети згадати, коли образиспливають самі собою, найчастіше по асоціації. Довільне відтворення — цілеспрямований процес відновлення у свідомості минулих думок, почуттів,прагнень, дій. Іноді довільне відтворення відбувається легко, іноді вимагаєзусиль. Свідоме відтворення, пов'язане з подоланням відомих утруднень, щовимагає вольових зусиль, називається пригадуванням.
Якості пам'яті найбільше чітко виявляються привідтворенні. Воно є результатом і запам'ятовування, і збереження. Судити прозапам'ятовування й збереження ми можемо тільки по відтворенню. Відтворення — непросте механічне повторення відбитого. Відбувається реконструкція, тобторозумова переробка матеріалу: змінюється план викладу, виділяється головне,вставляється додатковий матеріал, відомий з інших джерел.
Успішність відтворення залежить від уміння відновитизв'язку, які були утворені при запам'ятовуванні, і від уміння користуватисяпланом при відтворенні.
Фізіологічна основа дізнавання й відтворення — пожвавлення слідів колишніх порушень у корі головного мозку. При дізнаванніпожвавлюється слід порушення, що був уторований при запам'ятовуванні.
Форми відтворення:
Ø дізнавання- прояв пам'яті, що виникає при повторному сприйнятті об'єкта;
Ø спогад,що здійснюється при відсутності сприйняття об'єкта;
Ø пригадування,що представляє собою найбільш активну форму відтворення, багато в чому залежнувід ясності поставлених завдань, від ступеня логічної впорядкованості щозапам'ятовує й збереженої в ДП інформації;
Ø ремінісценція- відстрочене відтворення раніше сприйнятого;
Ø эйдетизм- зорова пам'ять, що довго зберігає яскравий образ із усіма деталямисприйнятого.
Дізнавання якого-небудьоб'єкта відбувається в момент його сприйнятті й означає, що відбуваєтьсясприйняття об'єкта, подання про яке сформувалося в людини або на основі особистихвражень (подання пам'яті), або на основі словесних описів (подання уяви).Процеси дізнавання відрізняються друг від друга ступенем визначеності. Найменшпевне дізнавання в тих випадках, коли ми випробовуємо тільки почуття знайомостіоб'єкта, а ототожнити його із чим-небудь із минулого досвіду не можемо.Подібні випадки характеризуються невизначеністю дізнавання. Між певним іневизначеним дізнаванням є багато загального. Обоє цих варіанта дізнаваннярозгортаються поступово, і тому вони часто близькі до пригадування, а отже, єскладним розумовим і вольовим процесом.Забування й боротьба з ним
Забування — природний процес. Багато чого з того, щозакріплено в пам'яті, згодом у тім або іншому ступені забувається. І боротисяіз забуванням потрібно тільки тому, що часто забувається необхідне, важливе,корисне. Забувається в першу чергу те, що не застосовується, не повторюється,до чого немає інтересу, що перестає бути для людини істотним. Деталізабуваються скоріше, звичайно довше зберігаються в пам'яті загальні положення,виводи.
Забування проявляється у двох основних формах:
а) неможливість пригадати або довідатися;
б) невірне пригадування або дізнавання.
Між повним відтворенням і повним забуванням існуютьрізні ступені відтворення й дізнавання. Деякі дослідники називають їх «рівнямипам'яті». Прийнято виділяти три таких рівні:
1) відтворююча пам'ять;
2) пам'ять, що пізнає;
3) полегшуюча пам'ять.
Забування протікає в часі нерівномірно. Найбільша втратаматеріалу відбувається відразу ж після його сприйняття, а надалі забування йдеповільніше.
Забування може бути повним або частковим,тривалим або тимчасовим.
При повнім забуванні закріплений матеріал не тільки невідтворюється, але й не упізнається. Часткове забування матеріалу відбуваєтьсятоді, коли людина відтворює його не весь або з помилками, а також тоді, колитільки довідається, але не може відтворити.
Тривале (повне або часткове) забування характеризується тим, що людиніпротягом довгого часу не вдається відтворити, пригадати що-небудь. Частезабування буває тимчасовим, коли людина не може відтворити потрібний матеріал уцей момент, але через деякий час все-таки відтворює його.
Забування може бути обумовлено різними факторами.Першийі самий очевидний з них — час. Менш години потрібно, щоб забути половинумеханічно заученого матеріалу.
Для зменшення забування необхідно:
1) розуміння, осмислення інформації
2) повторення інформації
Забування в значній мірі залежить від характерудіяльності, що безпосередньо передує запам'ятовуванню й відбувається післяїї.
Негативний вплив попередньому запам'ятовуваннюдіяльності одержало назву проактивного гальмування. Негативний впливнаступної за запам'ятовуванням діяльності називають ретроактивнегальмування, воно особливо яскраво проявляється в тих випадках, коли слідомза завчанням виконується подібна з ним діяльність або якщо ця діяльністьвимагає значних зусиль.
Можна припустити очевидну залежність: чим більше часзнаходження інформації в психіці, тим глибше забування. Але для психікихарактерні парадоксальні явища: люди похилого віку легко згадують про давноминулому, але настільки ж легко забувають тільки що почуте. Цей феноменназивається «законом Рибо», законом зворотного ходу пам'яті.
Важливим фактором забування звичайно вважають ступіньактивності використання наявної інформації. Забувається те, у чому немаєпостійній потребі або необхідності. Це справедливо найбільше стосовносемантичної пам'яті на інформацію, отриману в дозрілих літах.
Забування може бути обумовлено роботою захиснихмеханізмів нашої психіки, які витісняють зі свідомості в підсвідомістьмнас, що травмують, враження, де вони потім більш-менш надійно втримуються.Отже, «забувається» те, що порушує психологічну рівновагу, викликає постійнунегативну напругу («мотивоване забування»).
Другими формами забування є помилкове пригадування йпомилкове дізнавання. Загальновідомо, що сприйняте нами із часом втрачає в спогадісвою яскравість і виразність, стає блідим і неясним. Однак зміни сприйнятогораніше матеріалу можуть носити й інший характер, коли забування виражається неу втраті ясності й виразності, а в істотній невідповідності пригаданого дійсносприйнятому.
Основнимиістотними причинами забування, що виходить за рамки середньостатистичнихзначень, є різні хвороби нервової системи, а також сильні психічні й фізичнітравми. У цих випадках іноді наступає явище, називане ретроградноюамнезією. Вона характеризується тим, що забування охоплюєсобою період, що передує події, що послужила причиною амнезії. Із часом цей періодможе зменшитися, і навіть більше того, забуті події можуть повністю відновитисяв пам'яті.
Забуваннятакож наступає швидше при розумовому або фізичному стомленні. Причиноюзабування може бути й дія сторонніх подразників, що заважають зосередитися на потрібномуматеріалі, наприклад дратівних звуків або предметів, що перебувають у поленашого зору.Розлади пам'яті
Пам'ять — одна із самих уразливих здатностей людини, їїрізноманітні порушення досить поширені. Індивідуальні параметри людськоїпам'яті відрізняються дуже більшим діапазоном, тому поняття «нормальна пам'ять»досить розпливчасто. Наприклад, ваші спогади раптом стають живі й різкі,детальніше звичайного, у них відтворюються самі дрібні подробиці, ви й непідозрювали, що все це «помнете». У цьому випадку говорять про гіперфункціїпам'яті, що зв'язана звичайно із сильним порушенням, пропасним хвилюванням,прийомом деяких наркотиків або гіпнотичним впливом.
Порушення емоційної рівноваги, почуття непевності йтривожності задають тематичну спрямованість гіперфункції пам'яті, що приймає вцих випадках форму нав'язливих спогадів. Ми непереборно згадуємо своївкрай неприємні або ганебні вчинки.
Набагато частіше зустрічається ослаблення функційпам'яті, часткова втрата здатності зберігати або відтворювати наявнуінформацію. До самих ранніх проявів погіршення пам'яті ставиться ослабленнявибірної репродукції, утруднення у відтворенні необхідного в цей моментматеріалу.
При амнезії спочаткувтрачаються здатності запам'ятовувати нову інформацію, а потім послідовноскорочуються інформаційні запаси пам'яті. У першу чергу забувається те, що булозасвоєно зовсім недавно, тобто нові дані й нові асоціації, потім втрачаютьсяспогади про останні роки життя. Зафіксовані в пам'яті події дитинства, юностізберігаються набагато довше.
Порушення безпосередньої пам'яті, або «корсаковскийсиндром», проявляється в тім, що порушено пам'ять на поточні події, людиназабуває, що він тільки що зробив, сказав, побачив, тому нагромадження новогодосвіду й знань стає неможливим, хоча колишні знання можуть зберігатися.
Виділяють також порушення опосередкованої пам'яті, колиопосередковані способи запам'ятовування, наприклад малюнки, символи, пов'язаніз якоюсь інформацією, не допомагають, а утрудняють роботу пам'яті, тобтопідказка не допомагають у цьому випадку, а заважають.
Якщо при повноцінному функціонуванні пам'ятіспостерігається «ефект Зейгарник», тобто незавершені діїзапам'ятовуються краще, те при багатьох порушеннях пам'яті відбувається йпорушення мотиваційних компонентів пам'яті, тобто незавершені дії забуваються.
Цікаві факти обманів пам'яті, що мають звичайно формувкрай однобічної вибірковості спогадів, помилкових спогадів і перекручувань пам'яті.Обумовлено вони звичайно сильними бажаннями, незадоволеними потребами йпотягами. Перекручування пам'яті часто пов'язані з ослабленням здатностірозрізняти своє й чуже, те, що людина переживала й дійсності, і те, про що вінчув або читав. При багаторазовому повторенні таких спогадів відбувається їхняповна персоніфікація, тобто людина зовсім природно й органічно вважаєсвоїми чужі думки, ідеї, які він іноді сам і відкидав, згадує про деталі подій,у яких ніколи не брав участь. Це показує, наскільки пам'ять тісно пов'язана зуявою, фантазією й з тим, що іноді називають психологічною реальністю.
Виявилося, що більшу роль у закріпленні інформаціїграють ті ж підкіркові області, які відповідальні за афективну й мотиваційнуактивацію психіки.
Висновок
Наш психічний мир різноманітний і різнобічний. Завдякивисокому рівню розвитку нашої психіки ми багато чого можемо й багато чоговміємо. У свою чергу, психічний розвиток можливо тому, що ми зберігаємопридбаний досвід і знання. Усе, що ми довідаємося, кожне наше переживання,враження або рух залишають у нашій пам'ятівідомий слід, що можезберігатися досить тривалий час і при відповідних умовах проявлятися знову йставати предметом свідомості. Тому під пам'яттю ми розуміємо запечатані,збереження, наступне дізнавання й відтворення слідів минулого досвіду. Самезавдяки пам'яті людей у стані накопичувати інформацію, не втрачаючи колишніхзнань і навичок. Пам'ять займає особливе місце серед психічних пізнавальнихпроцесів. Багатьма дослідниками пам'ять характеризується як «наскрізний»процес, що забезпечує наступність психічних процесів і поєднує всі пізнавальніпроцеси в єдине ціле.
Свідомість того, що сприйманий у цей момент предмет абоявище сприймалися в минулому, називаєтьсядізнаванням.
Однак ми можемо не тільки дізнаватися предмети. Ми можемовикликати в нашому знанні образ предмета, що у цей момент ми не сприймаємо, алесприймали його раніше. Цей процес — процес відтворення образа предмета,сприйманого нами раніше, але не сприйманого в цей момент, називається відтворенням.Відтворюються не тільки сприймані в минулому предмети, по й наші думки,переживання, бажання, фантазії й т.д.
Необхідною передумовою дізнавання й відтворення є запам'ятовування,того, що було сприйнято, а також його наступне збереження.
Таким чином, пам'ять — це складний психічний процес, щоскладається з декількох приватних процесів, зв'язаних один з одним. Пам'ятьнеобхідна людині, — вона дозволяє йому накопичувати, зберігати й згодомвикористати особистий життєвий досвід, у ній зберігаються знання й навички.Перед психологічною наукою коштує ряд складних завдань, пов'язаних з вивченнямпроцесів пам'яті: навчання того, як запам'ятовуються сліди, які фізіологічнімеханізми цього процесу, які умови сприяють цьому збереженню, які його границі,які прийоми можуть дозволити розширити обсяг відбитого матеріалу. Крім цьогоіснують і інші питання, на які необхідно дати відповідь. Наприклад, як довгоможуть зберігатися ці сліди, які механізми збереження слідів на короткі й довгівідрізки часу, які ті зміни, які перетерплюють сліди пам'яті, що перебувають усхованому (латентному) стані і як ці зміни впливають на протікання пізнавальнихпроцесів людини.
Список використаної літератури
1. Крутецкий В.А. Психологія. — М.: Освіта, 1986.
2. Маклаков А.Г. Загальна психологія. — Спб.: Питер, 2001.
3. Загальна психологія. За редакцією В. В. Богословського.- М.: Освіта, 1973.
4. Столяренко Л.Д. Основи психології. — Ростов н/Д: Фенікс,1999.
5. Лурия А.Р. Маленька книжка про великупам'ять. Изд.МГУ, 1968.
6. НемовР.С. Психологія. Кн. 1. «Загальні основи психології», 1997.
7. ПетровЕ.А. «Метод навчання ЦИТ», 1932.
8. ПлатоновК.К. «Цікава психологія», 1962.
9. ФайгенбергИ.М. Пам'ять і навчання. ЦОЛИТУВ. – М, 1984.