РЕФЕРАТ
з теми:
Перші кроки до успіху у спілкуванні
План
1.Спілкування
1.1Правила успішного спілкування
1.2Перші кроки до успіху у спілкуванні
2.Зрозумій співрозмовника
2.1Уміння запитувати
3. «Рятувальнеколо» толерантності
Висновок
Література
1. Спілкування
Спілкування — це процес взаємодії між людьми, в якомувідбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, уміннями й навичками, а такожрезультатами діяльності. Воно є природним для людини, бо вона здатна нормальнорозвиватися в суспільстві, тільки спілкуючись з іншими людьми.
Утім, успішне спілкування залежить не тільки від знання йдотримання звичаїв і традицій, а й від вихованості та ввічливості.
1.1 Правила успішного спілкування
Успішним уважається таке спілкування, коли нам вдалосядосягти очікуваного результату: отримати потрібну інформацію, допомогу, інколи— просто дружню пораду, підтримку або задоволення від разом проведеного часу.Досягти своєї мети в спілкуванні можна лише тоді, коли вас розуміють і вирозумієте інших.
Основою різних форм спілкування є бесіда, діалог (завизначенням словника — «взаємна розмова»), У бесіді обмінюються інформацією, знайомлятьсяз новими ідеями, висловлюють наболіле, дістають розумну пораду, відчуваютьемоційне задоволення, естетичну насолоду.
1. Повноцінне спілкування залежить від обох партнерів.
2. Для повноцінного спілкування ми маємо об'єднати обидві«мови»: мову слів і мову тіла (жести, посмішка).
3. Важливим у спілкуванні є вміння говорити й уміння слухати.
4. Правила активного слухання:
4.1 Використовуйте мову тіла: сідайте обличчям до того, з кимговорите, нахиляйтеся вперед, встановіть контакт очима.
4.2 Застосовуйте звуки та жести заохочення: підтримуйтеспіврозмовника доброзичливою посмішкою, словами «так-так»… тощо, хитаннямголовою.
4.3 Ставте уточнюючі запитання: вони допомагають прояснитиситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо. їх треба застосовувати обережно:коли людина схвильована або роздратована, варто утримуватися від будь-якихзапитань, давши їй змогу висловитися.
5. Намагайтеся уникати таких дій:
5.1 Переривати співрозмовника.
5.2 Демонструвати позою або виразом обличчя, що ви не готовізараз слухати.
5.3 Давати поради.
5.4 Змінювати тему розмови або переводити розмову на себе.5-5. Давати оцінку людині, яка говорить.
5.6 Підганяти того, хто говорить.
6.Під час висловлювання своїх думок:
6.1.Чітко формулюйте свою точку зору, добираючислова, зрозумілі не
лише вам, а й співрозмовнику. €.2. Говоріть від себе:«я так думаю», «я вважаю»,« я відчуваю».
6.3 Будьте конкретними — не говоріть загальник або відомихусім речей.
6.4 Намагайтеся зацікавити партнера по спілкуванню.
1.2 Перші кроки до успіху у спілкуванні
Для спілкування важливо встановити контакт зіспіврозмовником. Є певні; правила, дотримання яких підчас спілкування наближуєдо людини. Вони, можливо, не переконаютьспіврозмовника, але можуть стати першими кроками до успіху у слідкуванні.
1. «Власне ім'я»: звучання власного імені завжди приємне(підсвідомо) людині.
Використовуйте в розмові «приємну мелодію імені»співрозмовника.
2. «Дзеркало відносин»: посмішка на обличчі — ознака продобрі стосунки. Щоб позитивно налаштувати до себе співрозмовника, стежте завиразом свого обличчя. Не варто весь час «тримати» усмішку, втім требапам'ятати, що лагідна усмішка здатна притягувати людей.
3. «Золоті слова»: говоріть компліменти, тобто слова, щотрохи перебільшують позитивні риси співрозмовника. Треба пам'ятати: щобкомплімент був «справжнім», він має бути однозначним, без гіпербол(перебільшення позитивного має бути незначним), ураховувати власне ставленнялюдини до тих якостей, про які говорите, не містити рекомендацій щодо їхполіпшення, не містити «ложки дьогтю».
Практична вправа
Дайте завдання учням виконати таку вправу:
1. Поверніться до свого сусіда чи сусідки і протягом двоххвилин розповідайте про себе з теми: «У вільний час мені подобається...». Хайваш партнер чи партнерка вислухають вас, застосовуючи правила активногослухання.
2. Нехай слухачі впродовж хвилини переказують почуте.
3. Обміняйтеся ролями.
4. Обговоріть, які правила активного слухання продемонструвавваш партнер? Чого бракувало вам, коли ви говорили? Що для вас було легшим:розповідати, слухати, переказувати? А що важче?
5. Зробіть для себе висновки. Що ви вже вмієте? Чого ще требанавчитися?
2. Зрозумій співрозмовника
Часто буває так, що люди, які ніби уважно слухають однеодного, не можуть порозумітися. Це результат того, що ми приписуємоспіврозмовнику думки, емоції та потреби, йому зовсім не притаманні. Є гарнийспосіб уникнути такої проблеми, переконатися, чи добре ми зрозуміли співрозмовника:перефразування, тобто повторення, переказування своїми словами того, що сказалаінша людина, починаючи зі слів «Ти маєш на увазі те, що...» або «Якщо яправильно зрозумів(ла)..> чи із запитання «Я тебе правильно зрозумів(ла)?».
2.1 Уміння запитувати
Чи правильно ми зрозуміли людину, можна визначити також задопомогою відповідних запитань: уточнити почуте, з'ясувати для себе окреміаспекти, отримати додаткову Інформацію. Ставити влучні запитання — непростасправа. Якщо відповідь співрозмовника вас не задовольнила, це інколи означає,що ви неправильно поставили запитання.
Як правильно ставити запитання:
1. Формулюйте запитання конкретно і зрозуміло.
2. Застосовуйте відкриті та закриті запитаннязалежно від поставленої мети. Відкриті — це запитання, у відповідях на якізапитуваний може викласти власну думку, тому використовуйте їх, коли потрібноздобути інформацію або підтримати розмову.
Закриті — такі запитання, на які можна відповідати лише «Так»чи «Ні** або обрати одну з відповідей, що відтворюють зміст висловленогораніше. їх задають, якщо потрібна згода людини або в разі, коли перевіряємо,наскільки співрозмовник нас розуміє чи стежить за нашими думками.
3. Використовуйте шість «журналістських» запитань з метоюздобуття різнобічної інформації стосовно конкретної події: хто, що, де, коли,як, чому? (Всі вони відкриті і «підштовхують» співрозмовника розповідати намякомога більше).
4. Намагайтеся уникати тенденційних запитань (які приховуютьвідому відповідь або провокують наперед визначену відповідь).
3. «Рятувальне коло» толерантності
У людському житті не можна обійтися без зіткнення протилежнихпоглядів, бо в ньому завжди є суперечливість, протилежні позиції і думки. І ценормально.
Закриті — такі запитання, на які можна відповідати лише «Так»чи «Ні** або обрати одну з відповідей, що відтворюють зміст висловленогораніше. їх задають, якщо потрібна згода людини або в разі, коли перевіряємо,наскільки співрозмовник нас розуміє чи стежить за нашими думками.
Суперечку не слід відкидати хоча б із тієї причини, що вонадає змогу вибрати крашу думку серед багатьох інших.
Варто навчитися правильно використовувати цю форму людськогоспілкування.
Як правило, у спілкуванні суперечка набуває формидискусії—широкого публічного обговорення спірного питання або полеміки —гострого обміну думками, часто в письмовій формі.
Загальних правил суперечки не буває. Але чимало залежить відумінь учасників дискусії, їх здатності бути толерантними.
Це слово останнім часом набуло широкої популярності.
У перекладі з латини означає «терпіння». У медицині це словоозначає здатність організму переносити вплив тих чи Інших чинників.
У суспільстві це означає терпимість до Інших думок, поглядів,традицій.
У безмежному морі різних поглядів та ідей, що належать людямрізних країн, на допомогу має прийти «рятівне коло» толерантності.
Для того щоб досягти успіху у власному житті, не витрачатисил на конфлікти, потрібно сформувати в собі толерантність як рису характеру.
Якщо ми прагнемо бути толерантними, то мусимо:
1. Бути готовими до того, що всі люди різні — не кращі, негірші, а просто різні.
2. Навчатися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючисьзмінити в них те, що нам неподобається.
3. Цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки,почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими.
4. Зберігати«власне обличчя», знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою.
Висновок
Спілкування — це процес взаємодії між людьми, в якомувідбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, уміннями й навичками, атакож результатами діяльності.
Успішним уважається таке спілкування, коли нам вдалосядосягти очікуваного результату: отримати потрібну інформацію, допомогу, інколи— просто дружню пораду, підтримку або задоволення від разом проведеного часу.Досягти своєї мети в спілкуванні можна лише тоді, коли вас розуміють і вирозумієте інших.
Для спілкування важливо встановити контакт зіспіврозмовником. Є певні; п -вила, дотримання яких підчас спілкування наближуєдо людини. Вони, можливо, не переконаютьспіврозмовника, але можуть стати першими кроками до успіху у слідкуванні.
Література
1. Немов Р.С. Психология. – М., 1980. – 482 с.
2. Колесников В.М. Лекции по психологии индивидуальности. –М., 1996. – 245 с.