Реферат на тему:
Особливості проявівсуїцидальної поведінки
Зміст
Вступ
1.Історія самогубства
2.Причини скоєння суїциду
3.Аномалії душі, або теорії самогубства
Списоквикористаних джерел
Вступ
самогубствосуїцид поведінка
Однією знайболючіших проблем сьогодення є проблема самогубства, зростання кількостісамогубств у дітей, підлітків, молоді та дорослих.
Що ж спонукаєлюдей забувати про найголовніший інстинкт нашого життя – інстинктсамозбереження, і йти з цього світу, не жити?
Вже довгий часнауковці сперечаються над цим запитанням, але конкретної відповіді ми так і незнайшли, не винайшли тієї вакцини, що лікувала б від бажання померти.
Визначаютьосновні мотиви самогубств: 1)відчуття самотності, образи, відчуженості;2)реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, коханнябез взаємності, ревнощі; 4)переживання втрати чи розлучення батьків; почуттяпровини, сорому, незадоволення собою; 5)страх перед ганьбою, приниженням;6)страх перед покаранням; 7) любовні невдачі; сексуальні ексцеси, вагітність;8)почуття помсти, погроз, шантажу; 9)бажання привернути до себе увагу,викликати співчуття, жаль; 10)співчуття або наслідування приятелів, героївкниг, кінофільмів («ефект Вертера»).
Самогубство(suicidium) – навмисне позбавлення себе життя.
Самогубство можебути розглянуто і як порушення сприйняття навколишнього світу психічно хворихлюдей, які не розуміють небезпечності своїх дітей, або ж як свідомий актпротесту (відмова від їжі і т.п.). Так звані ритуальні самогубства булиісторично першими формами самогубства (ІІІ тис. до н.е., територія сучасногоІраку), коли в останню путь разом з властителем відправлялись воїни йоговласної охорони, які приймали отруту і навіки завмирали біля воріт вічності.
1. Історія самогубства
У древніхкельтів (ІІ – І тис. до н.е., територія сучасної Західної і Центральної Європи)доживання до немічної старості вважалося за сором для воїна. Датські воїнивважали негідну смерть на власному ліжку від хвороби чи старості, томудобровільно йшли з життя. В середньовічній Японії ритуальне самогубство булоодним зі способів змити нанесену образу – самураї нерідко на очах недосяжногопротивника розпорював мечем свій живіт. При цьому його зброєносець, дляполегшення болю, мав відрубати самураю голову. В Індії спокійно очікуватисмерті вважалось за сором до середини ХІХ ст… Мудрецями вважали тих, хтоспалював себе живцем, коли підходила старість чи хвороба. Така ж участь чекалаі вдову.
Історіяантичного світу розповідає про випадки самогубств знаменитих людей того часу.Марк Юній Брут, Марк Антоній пішли з життя, кинувшись на власні мечі. Не меншуроль віддавали самогубствам як реакції на стрес. В Римській імперії помітнуроль зіграв звичай, відповідно до якого посадовці, які вчинили щось поганедобровільною смертю намагались «змити» з себе провину. У всіх цих випадкахлюдина позбавляла себе життя не тому, що сама цього хотіла, а тому, що повиннабула так вчинити. Якщо ж вона ухилялася від виконання, то на неї чекалибезчестя чи релігійна кара.
Суїцид –виключно людський акт, психологічне явище і, щоб зрозуміти його, необхіднозрозуміти душевний стан людини, бо, зазвичай, це страждання сильної депресії,душевного болю. В такому стані людина відчуває неспроможність самостійновирішити свої проблеми. Психологія самогубства є, перш за все, психологія безнадії.Коли надія ще є, то можна спробувати вирішити проблему, а втрата надії частопризводить до думки про самогубство. В свідомості суспільства самогубствовідносять до тих складних явищ життя, до яких відчувають подвійністьвідношення. З одного боку, людина, що покінчила життя самогубством, викликаєжалість. З іншого – сам факт суїциду засуджується як гріх і навіть злочин.Часто рідні намагаються приховати цей страшний факт.
Самогубці –люди, що втратили віру, надію і впадають в гріх відчаю, вони думають лише просебе і зовсім забувають про тих, хто поряд. Іноді трапляється, що людиназважується піти з життя, щоб не стати, чи не бути, тягарем для близьких. Цеособливий випадок самогубства, не заснований на егоїзмі, він викликанийхворобою, немічністю без надії на покращення, втратою спроможності працювати.Однак, у будь-якій ситуації це трагедія для близьких.
Інодісамогубство може виглядати як вияв сили. Важко покінчити з собою, необхіднабезмірна рішучість. Але в дійсності, самогубство не є проявом сили людськоїособистості, воно здійснюється нелюдською силою, яка за людину здійснює цейстрашний вчинок.
Можна умовновиділити три основні концепції суїцидної поведінки, а саме: 1)психологічна;2)психопатологічна; 3)соціальна.
Психопатологічнаконцепція виходить з думки, що всі самогубці – душевно хворі люди, а всі суїцидальнідії – результат гострих і хронічних психічних розладів.
Згіднопсихологічній концепції, ведучими і основними в формуванні суїцидальнихтенденцій є психологічний фактор. З.Фрейд розглядав самогубство як проявінстинкту смерті, який може виявитися в агресії проти інших і як одиничнихвипадок – в агресії проти самого себе.
Засновниксоціальної концепції Е.Дюркгейм вважав, що самогубство в усіх випадках будезрозуміло лише з точки зору взаємовідносин індивідуума із соціальним середовищем,причому соціальний фактор грає провідну роль.
У світі кожні 20секунд одна людина закінчує життя самогубством, а кожні 2 секунди хтосьбезуспішно намагається звести рахунки з життям. Кількість смертей від самогубстваперевищує кількість жертв вбивств і війн разом взятих. За офіційноюстатистикою, кожен рік йдуть з життя самогубством 1 100 000 людей. Українав цьому списку посідає 6 місце (12 тис. самогубств) після Китаю, Індії, Росії,Америки, Японії.
2. Причини скоєння суїциду
Самогубство,зазвичай, скоюються від відчаю, на знак протесту, щоб зберегти почуття поваги,щоб уникнути болю чи помститися. «Факторами ризику» є бідність, безробіття,втрата близьких та проблеми в сімейних відносинах. Люди, в родині якихсамогубці, схильні частіше закінчувати добровільно життя. Важливу роль такожграють моральні та фізичні травми, отримані в дитинстві. Негативний вплив такожздійснює соціальна ізоляція людини і психічні проблеми, конкретно-депресії.Вважається, що депресія є хворобою самогубців – до 70% депресивних хворихвідчувають схильність до суїцидальних тенденцій, а 15% з них здійснюютьсамогубство. Тому, проблема самогубства – це проблема депресії.
Всесвітняорганізація охорони здоров’я (ВООЗ) нарахувала 800 причин самогубства. Середних: 1) 41% — невідомі; 2) 19% — страх покарання; 3) 18% — душевна хвороба; 4)18% — засмучення домашніми проблемами; 5) 6% — пристрасті; 6) 3% — грошовівтрати; 7) 1.4% — перенасиченість життям; 8)1.2% — фізичні хвороби.
Акти суїциду збільшуютьсяв кількості під час різдвяних свят. Засмучені розпадом сім’ї, смертями рідних,самотністю, соціальними чи економічними негараздами люди відчувають, що«щасливий сезон» не приніс радості, що може стати поштовхом до самогубства.Люди з високим рівнем освіти менш схильні до суїциду, а найбільш схильні – людиз неповною середньою освітою.
Приблизно 80%самогубців попередньо дають можливість дізнатися оточуючим про свої наміри, хочспроби повідомлення можуть бути завуальовані. Спочатку загроза може бутипідсвідомими проханнями про допомогу, захист і втручання. Пізніше, коли незнаходиться нікого, хто міг би допомогти, людина може призначити час івизначити спосіб самогубства. Які б не були ці висновки – у формі прямихвідкритих заяв чи вміло замаскованих натяків, у кожному разі вони не повинніігноруватися оточуючими. Бо це людське життя – найцінніше, що є у нас. І якщонам важливе і дороге наше життя, то треба прикласти максимум зусиль, щоб іблизькі цінували своє.
Підготовка досамогубства залежить від особливостей людини і зовнішніх обставин. Інодіпоказники суїцидів можуть бути невербальними. Дуже часто вони зводяться дотого, що називається, приведеннями до ладу своїх справ. Для когось це можеозначати оформлення заповіту, для іншого – написання довгих листів, розв’язаннясуперечок і конфліктів з рідними і близькими.
До поведінковихознак відносимо: людина починає дарувати іншим речі; що мають великеособистісне значення, приводити до ладу свої справи, намагається примиритися здавніми ворогами, демонструє радикальні зміни в поведінці, такі як: в їжі –їсти мало чи, навпаки, багато; у сні – спати дуже мало або ж багато; узовнішньому вигляді – стати не зовсім чепурним; у звичках – пропускати заняття,уникати спілкування з однолітками, знаходитися в засмученому настрої; бутинадзвичайно діяльнісним чи, навпаки, ігнорувати все і всіх навкруги.
Ситуаційніознаки. Людина може наважитись на самогубство, якщо:
1)соціально-ізольована(не має друзів чи має лише одного друга), відчуває себе відкинутим іншими;2)проживає в нестабільному оточенні (серйозна криза в родині – у відносинах збатьками чи батьків між собою; алкоголізм як власна чи сімейна проблема;3)відчуває себе жертвою насилля – фізичного, сексуального чи емоційного;4)раніше були спроби суїциду (12% після невдалої спроби самогубства на протязідвох років повторює її і досягає бажаного; 80% самогубців намагались в минуломузвести рахунки з життям хоча б один раз); 5) має схильність до самогубствавнаслідок того, що воно мало місце в житті когось із друзів, знайомих чи рідних(у 6% самогубців один з батьків був самогубцем); 6)переніс тяжку втрату (смертьблизької людини, розлучення батьків); 7)дуже критично ставиться до самого себе;8)має прогресуюче захворювання (фактор прогресуючого захворювання є більшзначущим для суїцидального ризику, ніж втрата непрацездатності); 9)економічнінегаразди, що стосуються більш широкої сфери, ніж просто матеріальнезабезпечення (ситуація невизначеності майбутнього); 10)алкоголізм, хронічневживання наркотичних і токсичних речовин.
Існує такожзалежність між релігією і суїцидом. В ісламських країнах кількість самогубстврівняється до нуля (0,1 випадок на 100тис. населення). В країнах християнствата індуїзму цей рівень помітно вищий – в християнських державах 11,2 випадки на100 тис. в індуїстських відповідно 9,63. В атеїстичних державах (наприклад вКитаї) досягає 25,6 на 100 тис. жителів.
До певного часуу європейців існували догми про те, що самогубство вчиняють безумці, душу якихзсередини роз’їдає нечиста сила, повністю задовольняли. Але в ХVІІІ ст. длябільш розумної свідомості такого пояснення стало недостатньо, тим більш, що невсі випадки самогубства вміщались в ці рамки. Саме тоді й виникли перші спробиузагальнити всі відомості про суїцид, тобто вивести теорію самогубства. КінецьХІХ ст. свідчить про те, що кількість самогубств зростає, а теорії щодо їхвиникнення досі в кожного науковця свої. Єдиної теорії досі немає. Однізвинувачують в цьому клімат та раціон харчування, інші звинувачують в цьомунігілізм, матеріалізм і інші руйнівні ідеї. Але з кожним роком все більше людейбажають покінчити життя самогубством, відмовляючись від найбільшого людського скарбу.А це говорить про нашу розгубленість перед цим страшним феноменом.
3. Аномалії душі, або теорії самогубства
Основоположниксуїцидології Е.Дюркгейм звів всю сукупність мотивацій суїциду до негативноговпливу соціального середовища і протікаючи в ньому процесів. Він виділив тритипи самогубств: егоїстичне, альтруїстичне та анемічне.
Егоїстичнесамогубство має місце, коли зв’язки з життям обриваються, коли слабшає зв’язокіз суспільством, результатом чого стає крайній індивідуалізм. На думкуЕ.Дюркгейма високий рівень освіти в сенсі схильностей до суїциду – річнебезпечна. Інтелектуали вбивають себе разів в 10 частіше, ніж людималоосвічені. Це тому, що освіта і пов’язана з нею матеріальна забезпеченістьспонукають до загострення індивідуалізму.
Якщо порівнятиці дані зі статистикою ХХІ ст., то зараз більш підвласні суїцидним думкам людиз незавершеною середньою освітою, а високо освітні особи значно рідшепроявляють такі схильності.
Альтруїстичнесамогубство, навпаки, є наслідком недостатньо розвиненої індивідуальності. Доцієї категорії можна віднести «самознищення» в примітивному суспільстві людейпохилого віку. Але в тому суспільстві, де людина мало цінує власне життя,готова принести його в жертву, так мало цінує і інше, чуже життя.
Анемічнесамогубство (аномія – загальний стан дезорганізації) стає масовим явищем вперіод будь яких значущих соціальних потрясінь – при цьому не лише негативних,а й позитивних. Так, під час катастрофи люди починають вбивати себе з більшоюлегкістю. Різні зміни суспільного і матеріального статусу породжують хвилюсамогубств серед тих, хто не зміг адаптуватися до нових умов.
Звичайно,психіка людини – сфера більш загадкова і менш піддається вивченню, ніж законирозвитку суспільства. Найбільша таємниця для людини – вона сама, механізми їївчинків і дійсні мотиви її поведінки. Аномалія душі, яка і штовхає людину насамогубство, розглядалась до середини ХІХ ст. як дефект, який легко піддаєтьсякорекції. Психіатри рекомендували холодний дуги щоранку, за вуха поставитип’явок, або ж накласти пластир на область печінки з поєднанням з великоюкількістю холодних напоїв. Французькі лікарі Вуазен і Бріє де Буашонстверджували, що ідея самогубства зникне, якщо хворому добре намазати ногипроти наривною маззю – «нарив» в душі лусне, в все буде добре. Або жбагатогодинна ванна – теж хороший спосіб.
Іншийфранцузький психіатр дійшов до висновку, що в багатьох випадках від «чорноїмеланхолії» дівчат повністю вишиковується заміжжям. Ф.Бекон радив займатисяматематикою, яка врівноважує душевну гармонію.
Австрійськийпсихіатр З.Фрейд створив першу психологічну теорію суїциду. В ній вінпідкреслив роль агресії, направленої на самого себе. Американський психіатрК.Менінгер детально розробив ідеї З.Фрейда. Він передбачає, що всі суїцидимають в своїй основі три взаємопов’язаних підсвідомих причин: 1)помста,ненависть (бажання вбити); 2)депресія, безвихідь (бажання вмерти); 3)почуттяпровини (бажання бути вбитим). Американський психолог Е.Шнейдман описавдекілька найбільш серйозних характеристик суїциду: 1)почуття нестерпногодушевного болю; 2)почуття ізольованості від суспільства; 3)почуття безнадії, безпорадності;4)думка, що смерть є єдиним вирішенням усіх проблем.
І.Сікорський,видатний представник української психології, психіатрії та педагогіки вважав,що самогубство має не тільки психіатричне, але й громадське та психологічнезначення. Що стосується великої кількості причин самогубств, то їх автор групуєв 4 великі відділи: 1)бідність; 2)хвороби (фізичні та психічні); 3)стомленняжиттям; 4)моральні причини.
Інтенсивний рістрівня самогубства і суїцидальних спроб стимулює вчених до пошуку нових ефективнихзасобів профілактики суїцидальної поведінки. Серед відомих методіввикористовуються різні види психотерапії та психотропної фармакотерапії. Немедикаментозним методом корекції суїцидальної поведінки є психотерапія,спрямована на вирішення психологічних проблем суїцидента.
Дані дослідженьостанніх років з питань суїцидології свідчать про інтерес до цієї проблеми, алей відображають недостатню ефективність традиційних методів корекціїсуїцидальних проявів.
Психіатріяминулих століть відстоювала думку, що практично всі самогубці – особи психічноненормальні. Але сьогодні дані про психічну ненормальність тих, хто покінчивжиття самогубством сильно розходяться і є неоднозначними. Причини самогубстввідрізняються в різних вікових групах. Так, суїциди через нещасливе кохання упідлітків до 16 років складають практично половину від загальної кількостісамогубств, а після 25 років з цієї причини помирають добровільно значно менше.
Частота суїцидівсеред молоді за останні два десятиліття подвоїлась. Деякі спеціалісти говорятьпро те, що в 10% суїцидальна поведінка має на меті саме покінчити з життям, і в90% — бажання звернути не себе увагу. За даними статистики кількість молодихлюдей, що вчинили самогубство, складає 12,7% від загального рівня померлихнеприродною смертю.
Згідно зрезультатами соціально-психологічних досліджень в Україні 27,2% дітей віком до17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8% — вважають, що нікому немає до нихсправ, 25,5% — не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9%- не стримуються в ситуації конфлікту.
Вивченняпроблеми суїциду в юнацькому віці говорить про те, що часто це спроба не лишезвернути на себе увагу, а й форма протесту проти бездушності, цинізму тажорстокості суспільства. На цю спробу може штовхати відчуття самотності, стресуі втрата сенсу життя. Юнацький вік – вік переходу до дорослого самостійногожиття, коли з’являються не лише права, а й обов’язки. Та, нажаль, багато тих,хто не підготовлений до таких змін. З закінченням школи юнаки та дівчата вступаютьна навчання до різних закладів – новий колектив, нові завдання, нова формароботи, часто нове місце проживання (одні адаптувались одразу і знайшли новихдрузів, нові розваги, нові інтереси, інші не змогли адаптуватись одразу – незнайшли близьких за духом та інтересами одноліток, важко звикають до нових умові т.д.). Часто причиною замаху на власне життя стає депресія, викликана втратоюоб’єкта любові, супроводжується сумом, втратою інтересу до життя і відсутністюмотивації до рішення життєвих завдань. Іноді депресія може не матисуттєво-відкритого характеру: юнак намагається сховати її за підвищеннямактивності, підвищеною увагою до деталей або ж антисоціальною поведінкою –правопорушення, вживання наркотиків, алкоголю, нерозбірливі інтимні стосунки. Вповедінці варіанту 2 прихований страшний ризик. Часто смерть від передозуванняє задуманою. Дослідження серед юнаків і дівчат акцентує увагу на тому, що юнакиі дівчата, які живуть статевим життям і, що вживають алкоголь, схильні добільшого ризику самогубства, ніж ті, які не мають інтимних відносин.
К.Менінгервиділив три психологічні компоненти суїцидальної поведінки: помста (агресія,направлена на оточуюче), провина (агресія, направлена в середину); депресія(бажання померти).
Якщо ж людиназберегла здатність аналізувати і сприймати поради оточуючих, то їй буде легшеповернути душевні сили і стабільність. Тому є необхідним намагатися знайтипідхід до людини, що хоче піти з життя, всіма силами спробувати допомогти.
Предсуїцидальнийсиндром – психологічний симптомо-комплекс, що свідчить про схильність досамогубства, спробу суїцидального акту, тобто етап суїцидальної динаміки,тривалість якого складає від декількох хвилин до декількох тижнів чи місяців.
Список використанихджерел
1.Большаямедицинская энциклопедия: [ В 30-ти Т. / АМН СССР ] / Под ред. Б.В.Петровского.– 3-е изд. – М. – Т.22. – 1984.
2.ДюркгеймЭ. Самоубийство ( социологический этюд ). – М., 1994.
3.КонИ.С. Психология ранней юности. – М.,1989.
4.КоханенкоЛ.Проблема самогубства: погляди І.Сікорського тасучасні досліди. // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. — №4. –с.15.
5.СтепановИ.А. Суицид. О мерах профилактики суицида среди детей и подростков. –http://centercep.ru/content/view/
6.Фрейд З. Печаль имеланхолия.//Суицидология: прошлое и настоящее. – М., 2001.