РЕФЕРАТ
ЗАСОБИ УСПІШНОГО ВИСТУПУ
Мелітополь 2010
Засоби невербальної комунікації
1. Тактильний контакт – поштовхи,поплескування, погладжування тощо.
2. Дистанція між співрозмовниками. Відстаньміж учасниками ділового спілкування свідчить про його формальність абонеформальність, про ставлення партнерів один до одного, рівень зацікавленості врозмові.
3. Орієнтація, тобто просторове положенняпартнерів щодо один одного: обличчям, боком тощо. Орієнтація може змінюватисязалежно від ситуації та свідчить про рівень суперництва або співпраці.
4. Зовнішній вигляд. Основна мета – повідомити просебе. Через імідж партнери інформують інших про свій соціальний стан, виддіяльності, самооцінку і т.п.
5. Поза тіла. Позавказує на певні міжособистісні стосунки, на соціальне становище партнера. Вонаможе змінюватися залежно від настрою та емоційного стану людини. Однак приінтерпретації необхідно враховувати культурний потенціал людини ізагальноприйняті етикетні умовності, яких варто дотримуватися у певнихконкретних ситуаціях.
6. Вираз обличчя (міміка) – даєможливість для широкої інтерпретації, приховування або демонстрації емоцій,допомагає зрозуміти інформацію, передану за допомогою слів, сигналізує проставлення до когось або до чогось.
7. Погляд – дозволяєзчитувати найрізноманітніші сигнали: від виявлення інтересу до когось абочогось до демонстрації абсолютної зневаги. Вираз очей тісно пов'язаний зкомунікацією.
8. Паравербальні й екстравербальні сигнали. Зміствисловлювання може змінюватися залежно від того, яка інтонація, ритм, тембрбули використані для його передачі. Мовні відтінки впливають на зміствисловлювання, сигналізують про емоції, стан людини, її впевненість абосором'язливість.
9. Жести –можуть бути не дуже виразні, наприклад, рухи голови або тіла, але використовуютьсяпаралельно з мовленням, що виділити в ньому певні елементи, а іноді й замінити.Жести:
• відкритості–розкриттяруки, розстібування піджака;
• підозрілості –потирання чола, скронь, підборіддя, вуха, прагнення прикрити обличчя руками;
• захисту –просте схрещування рук, стискання пальців у кулак, кисті схрещених рукобхоплюють пальці, плечі тощо;
• образи –піднімаються плечі й опускається голова;
• небажання слухати –опускає повіки, почухує вухо, поглядає на двері, знімає окуляри і демонстративновідкладає їх у бік;
• переваги –закладання рук за голову.
Завждикраще виступати зі своїми природними жестами, ніж намагатися стримувати себе.Дехто використовує такі жести, що не використовуються у повсякденному житті, цепереважно жести руками або кистями рук. Ці жести переважно використовуються длязаміни усних наголосів. Не треба розмахувати руками, будьте стримані внадмірних кроках та розмахуванні руками. Варто уникати ненатуральних жестів:театральних та хореографічних. Жести хвилювання відволікають увагу слухачів тапсують усю промову.
Рисиособистості, необхідні для позитивного іміджу
• умінняі бажання справляти враження;
• здатністьнести відповідальність;
• готовністьдо змін;
• готовністьдо співпраці;
• мистецтвошвидко приймати рішення;
• здатністьпередбачати майбутнє;
• широкий світогляд;
• відчуттяситуації;
• здатністьпобачити і виділити головне;
• наполегливість;
• уміннякерувати своєю думкою;
• повагадо інших;
• цілеспрямованість;
• рішучість;
• евристичністьмислення;
• гнучкістьповедінки;
• готовністьризикувати;
• впевненістьу собі;
• конкурентноздатність;
• енергійність;
• прагненнядо успіху;
• умінняспілкуватися;
• ініціативність;
• умінняподобатися людям.
Способи контролю страху
Страх–це примітивний інстинкт,який говорить, що від небезпеки потрібно втікати. Щоб перемогти цю реакцію,потрібно користуватися логікою та розумом.
Сплануйте,уявіть, який вигляд матимете перед аудиторією (одяг, взуття, зачіска).
Домісця, з якого будете виступати, рухайтеся повільно. Тоді складається враження,що ви контролюєте ситуацію.
Слідкуйте за поставою: випрямтешию, тримайте голову так, щоб лінія підборіддя була горизонтальною.
Подивітьсяв очі тим, хто вас слухатиме. Коли дивитеся у вічі співрозмовнику, вивстановлюєте невидимий контакт.
Посміхніться.У цей час виникає невелика пауза, підчас якої ви злегка відкриваєте губи, можна про себе сказати слово «два».
Стійтеспокійно. Зведіть рухи до мінімуму.
Жестиповинні підсилювати значення сказаних вами слів. Жести, зроблені на рівнігрудей, створюють відчуття сили, впевненості.
Зоровий контакт
Потрібнодивитись на аудиторію так, ніби ви розмовляєте з ними у приватній бесіді. Якщодивитися прямо в очі вам незручно, тоді намагайтеся дивитися на брови, ніс абочоло. Не варто дивитися тільки у свої записи або поверх голів слухачів.
Контроль над голосом
Голосповинен бути спокійним та виказувати позитивне ставлення; використовувати свійголос для передачі впевненості, зацікавленості, ентузіазму тощо. Без використанняголосових наголосів промова буде здаватися нудною та звучати невпевнено.
Швидкість
Промовецьповинен використовувати швидкість свого голосу так, щоб все, що він робить,було зрозумілим. Виразно говорячи, ви змінюєте швидкість свого голосу. Швидкови говорите тоді, коли хочете підкреслити поспішність дій, повільно тоді, колипояснюєте свої ідеї. Промовці повинні виділяти важливі слова логічнимнаголосом, уникайте невпевненості, повільності у своїй промові, водночас неговоріть дуже швидко, ніби ви кудись поспішаєте.
Пауза
Паузинайкраще робити перед та після проголошення ідей, складних пунктів та розділівсвоєї промови. Пауза повинна бути настільки довгою, щоб слухачі були здатніз'ясувати сказані ідеї та приготуватися до сприйняття наступних. Але варто уникатипримусових пауз (або просто вигуків). Пауза достатньої довжини виділяє сказаніідеї краще за всі інші засоби усного мовлення.
Звук
Виступхороший лише тоді, коли вас добре чують. Треба говорити голосно та не дужезнижувати свій тембр голосу. Направляйте свій голос на слухачів, а не,наприклад, на стіну. Дехто змінює тембр свого голосу, щоб промова звучалацікавіше. Говоріть голосно, коли хочете підкреслити інтенсивність, та тихо,коли передаєте емоції.
Суб'єктивноголос може бути хорошим або поганим.
Хороший: спокійний, з переважаннямнизьких тонів, добре модульований, оксамитовий, керований, владний, інтонаційнозабарвлений, виразний, природний, звучний, доброзичливий, довірчий,турботливий, теплий.
Поганий: вібруючий, скрипливий,гугнявий, шепелявий, хрипкий, тремтячий, боязкий, уривчастий, гучний, ледьчутний, безбарвний, помпезний, плаксивий, високого тембру, монотонний,невпевнений, нудний, слабкий, напружений.
Характеристики людського голосу
Темп мовлення
Жваваманера говорити, швидкий темп мовлення свідчать про імпульсивністьспіврозмовника, його впевненість у собі; спокійна, повільна манера вказує нанезворушність, розважливість, виваженість; помітні коливання швидкості мовленнясигналізують про брак урівноваженості, невпевненість, легку збуджуваністьлюдини.
Гучність
Гучнийголос вказує на щирість радості чи обурення або є ознакою зарозумілості ісамовдоволення. Негучне мовлення характеризує стриманих, скромних, тактовних, атакож слабких людей. Раптові зміни сили голосу свідчать про емоційність іхвилювання співрозмовників. Як показує комунікативна практика, посиленняемоційності мовлення у певних випадках допомагає компенсувати відсутністьлогічних доказів. Прем'єр-міністр Великобританії У. Черчіль, готуючись довиступів, робив на полях текстів промов позначки типу: «Аргументи слабкі,підсилити голос...»
Артикуляція
Яснаі чітка вимова слів указує на внутрішню дисципліну, потребу в ясності й нанедолік жвавості; нечітка, нерозбірлива вимова свідчить про поступливість,невпевненість, м'якість, млявість волі.
Висота голосу
Фальцетнайчастіше властивий людині, у якої мислення і мовлення є значною міроюінтелектуальними продуктами; низький грудний голос свідчить про те, що мисленняі мовлення супроводжуються підвищеною емоційністю, вони природні, а не штучні;високий пронизливий голос – ознака страху і хвилювання; низький тон голосу – церозслабленість, спокій і достоїнство.
Режим (або потік) мовлення
Ритмічне мовлення (плавний потік слів знезначними періодичними коливаннями) вказує на багатство почуттів,урівноваженість, гарний настрій. Суворо циклічне, правильне мовлення означаєусвідомлення пережитого, напруження волі, дисципліну, педантичність,незворушність. Уривчаста манера мовлення свідчить про тверезе, раціоналістичнемислення.
Голос і артикуляція
•Пристосовуйте голос до оточення, у якому ви говорите.
• Говорячитихо, ви залишаєте про себе враження як про людину, що не вірить у свої сили.
• Говорячидуже голосно, ви видаєтесь в очах інших людиною агресивною.
е Багато хто говорить невиразночерез погану, нечітку артикуляцію. Для усунення недоліку запишіть свій голос намагнітофон і проаналізуйте свою мову, звертаючи увагу на погано артикульованізвуки.
• Підвищуйтетон голосу, запитуючи. Якщо ж вам потрібно висловити рішучість, довіру, переконатив необхідності зробити щось або відповісти на запитання, то висоту голосупотрібно знизити.
аудиторія імідж контакт виступ
Правила полегшення говоріння
1. Передтим, як говорити, а також після кожного видиху вдихайте достатню кількістьповітря. «Достатню»–означає не надмірну: кожен мовець повинен керуватисявласним досвідом і вдихати таку кількість повітря, яка відповідає особливостямйого організму.
2. Післявдиху витрачайте повітря повільно й ощадливо. Пам'ятайте, що надмірний запасповітря в легенях може, особливо на перших фазах видиху, призводити до йогодаремної втрати.
3. Непідвищуйте голос, говоріть так, як завжди. Підвищуючи голос, ви витрачаєтебільше повітря.
4. Вдихатиповітря потрібно і носом, і ротом.
5. Тримайтегруди рівно, трохи випнувши їх уперед – це поліпшує дихання.
6. Говоріть,будучи у хорошій фізичній і психічній формі. Нервова система не повиннавитримувати надмірного навантаження.
Конструювання речень
1. Чергуйтедовгі речення з короткими. Довгі речення складно сприймати і розуміти.Накопичення простих речень одне за іншим робить говоріння монотонним.
2. Невикористовуйте занадто часто особових займенників замість особистих імен. Цеможе призвести до їх неправильного тлумачення.
3. Основнадумка повинна завжди висловлюватися головним реченням, а не підрядним.
4. Речення,у якому кілька іменників стоять поруч, сприймати важко.
5. Якщови хочете розповісти щось нове, дайте слухачам час для розуміння, про що виговорите. Для цього наведіть приклади або перефразуйте сказане.
6. Намагайтесяопускати несуттєві подробиці, швидко і послідовно просуваючись до розв'язки.
7. Будуйтевисловлювання від простого до складного, від відомого до невідомого.
Як підтримувати увагу слухачів
1. Поставте себе на місце слухачів. Утриматиувагу слухачів вдається, коли висловлюєш цікаві для них думки. Дляпідтвердження положень своєї промови використовуйте статистичні дані, цитати,анекдоти тощо.
2. Вашаповедінка має свідчити про те, що ви радінагоді виступити й не збираєтеся говорити довго інудно. Дивіться людям у вічі.
3. Дужеефектною є вчасно зроблена пауза. Користуйтесяпаузами як розділовими знаками. Рамка тиші навколо речення виділить його середпромови. Стратегічно розумно розташовані паузи змусять слухачів бути уважними,чекати вашого наступного висловлювання.
4. Аудиторіямає «швидкість слуху» від 130 до 170 слів на хвилину. Тому, щоб вас слухали, неговоріть надто швидко чи надто повільно. Навчіться зводити складні речення допростих, але чітких висловів.
5. Майжевсі говорять «е-е-е» («ну, значить»). І говорять тоді, коли сумніваються чи незнають, що говорити, використовуючи цей звук як маленьку хитрість, якадопомагає дати лад думкам. Краще замість «е-е-е» промовчати.
6. Жартуйтевдало. Не ігноруйте емоції.
Керування увагою слухачів
1. Увагуслухачів можна утримати розповіддю про щось нове і цікаве.
2. Виступаючиперед великою кількістю слухачів, інтереси яких не збігаються, намагайтесяговорити на загальні теми.
3. Щосьнове, мало відоме широкому колу людей, може привернути увагу слухачів.
4. Увагаслухачів підвищується, якщо в товаристві починається дискусія навколо якоїсьпроблеми.
5. Красивийстиль висловлювання разом з відповідними прикладами також привертає увагу.
6. Багатозалежить від людини, що переконує: чизуміє вона справити на слухачів приємне враження своїм зовнішнім виглядом,поведінкою або манерами, встановити з ними контакт.
7. Переконуйтеаргументами, правильно упорядкувавши і сформулювавши їх.
8. Якщооратор повний натхнення, то він обов'язково викличе інтерес у слухачів.
9. Людиохоче погоджуються з тим, що повторює їхній приятель, але наперед відкидаютьте, про що говорить малосимпатична для них людина.
10. Переконуватилегше під час дискусії, а не лекції.
11.Чимстарша людина, тим важче переконати її в необхідності змінити погляди.
12.Людинамагаються відкидати інформацію, що не узгоджується з їхньою системоюпоглядів.
13.Підчас будь-якої дискусії варто визначити головні проблеми і зосередити зусилля наїхньому вирішенні.
14. Питання,що не мають істотного значення для доведення певної тези, необхідно усунути.
15.Поступітьсяопонентові всім, у чому можна поступитись; не стверджуйтенічого, чого не можете довести.
16.Важко переконати інших у тому, у щови не вірите самі.
Типи виступів
Тема виступу тісно пов'язана з його метою.Таким чином, лише з'ясувавши, з якою метою він говоритиме, оратор може обиратитему свого майбутнього виступу.
Мета виступу може бути така:проінформувати, розважити, надихнути, переконати, спонукати до певних дій абовчинків, Часом один виступ може підпорядковуватись поєднанню двох або й трьохзавдань. Наприклад, у виступі з метою розважити слухачів рідко вдаєтьсяобійтися без їхнього інформування. У виступізаради переконання часто наявне спонукання до чогось.
Залежно від мети виступу,визначають його тип.
Інформаційний виступ
У добуінформаційної революції такий тип виступу є найпоширенішим. Певною мірою доцього типу можна віднести і лекцію у ВНЗ, і пояснення вчителя, і відповідьшколяра, і повідомлення тележурналіста. В основу такого виступу, як правило,покладено конкретне, точне й правдиве повідомлення слухачам фактів, явищ,подій.
заслуг,визначення суспільної та моральної цінності певних вчинків конкретних осіб.Сюди можна віднести виступи політичних діячів у переддень виборів. Матеріал,який використовується у таких виступах, дібрано та скомпоновано таким чином,щоб привернути увагу слухачів, підкреслити значення певних традицій чи звичаїв,увиразнити значимість певних осіб. Такі виступи можуть надихати на почуттявдячності, відданості, виконання обов'язку.
Виступ з метою переконати
Мета виступу – задопомогою логічних доказів довести або спростувати певну думку. Такий виступ – зверненняі до розуму, і до почуттів. Суть справи викладають, оперуючи логічнимиміркуваннями, намагаючись вплинути на емоції та почуття аудиторії. Тема такоговиступу зазвичай дискусійна. Метаоратора – досягтитого, щоб слухачі погодилися з його думкою щодо спірного питання. Проте такийвиступ ніколи не має на меті заклик до безпосередніх вчинків.
Ораторзавжди ставить перед слухачами два питання: кому вірити та що робити. Тематакого виступу має бути винятково актуальною, проблема значною і такою, щопіддається вирішенню. Успіх такого виступу найбільше залежить від доборупереконливих аргументів.
Виступ з метою спонукати
Спонуканнядо певних дій може бути прямим (у такому випадку лунають недвозначні заклики) іопосередкованим (коли заклики приховано у підтексті сказаного). Заклики можутьносити політичний характер (стосуватися голосування за певного кандидата),економічний (подешевшання послуг міського транспорту чи організаціїбезкоштовних сніданків у школі), стосуватися релігійного життя (закликивідвідувати богослужіння, ходити до сповіді, читати Біблію), благодійництва(організувати боротьбу проти розповсюдження СНІДу, туберкульозу, у зв'язку зпроведенням кампаній на допомогу потерпілим від стихійних лих тощо). Успіхвиступу залежить від забезпечення таких умов: сказане повинне знайти відгук удушах людей; слухачі мають бути спроможними до дій чи вчинків, до яких їхзакликають.
Структуравиступу
Вступ є необхідною частиною навіть найбільшстислих виступів. Він містить кілька речень, за допомогою яких оратор маєпривернути увагу слухачів, сформулювати й пояснити свій задум і взагалі –підготувати підґрунтя до сприйняття того, про що йтиметься у промові. Бажано,щоб оратор-початківець хоча б стисло відобразив ці моменти виступу в конспекті.
Підхід до теми:
— Чивідомо вам...
— Конкретна мета виступу: – Сьогодніми з'ясуємо...
– Хотілося б навести кілька міркувань про...
Пояснення (мотивація):
– Все це має відношення до нашого щоденного життя,оскільки.
Стислий огляд основних пунктів вигляду: – Неможна не замислитись над тим, що...
— Відразувпадають в око такі моменти...
Заумов обмеженого часу виступу можна скомбінувати два або три з названихмоментів. З метою активізації уваги слухачів можна не повністю пояснити задумсвого виступу. Головну думку промови розкривати у виступі недоцільно, якщооратор знає, що слухачі сприймуть її неприязно. Якщо слухачі знають промовцяабо поінформовані про проблему виступу, вступ може бути коротким.
Слід завжди пам’ятати: якщозавершення має стосуватися суті порушеної у виступі проблеми, то вступ повинен стосуватися слухачів. Самероблячи вступ до виступу, необхідно зацікавити слухачів, завоюватиїхні симпатії. Оратор не має права говорити аудиторії, що він не мав можливостіпідготуватися як слід, що він має не досить досвіду тощо. Слухачі не хочутьспілкуватися з маленькою і слабкою людиною, яка неспроможна приховати свогостраху. Слухати люблять людину компетентну та впевнену в собі.
Вступне повинен бути надто серйозним, надто сухим і надто довгим. Ще ораториДавнього Риму рекомендували вже у вступі привернути увагу слухачів приємнимидля них речами. Чим краще знає оратор свою аудиторію, тим кращий початок вінзробить.
Готуючиосновну частину виступу (виклад), найкраще рухатись від простого доскладнішого. Необхідно навчитися ставити себе на місце слухачів, яким буваєважко збагнути зв'язки між окремими думками, подіями, фактами. Через теаудиторія починає слухати неуважно, відволікатися.
Окремідумки промовець може розвивати по різному: розповідати, описувати, пояснювати,доводити.
Скажімо, темою виступу є гра в шахи. Оратор може пояснити суть гри,витлумачивши її правила, може за допомогою дібраних ним аргументів довести, щошахи – найкраща гра, може докладно описати, як відбувся чемпіонат із шахів, аборозповісти про останнє змагання чи нагородження переможців
Слідпам'ятати, що найцікавішою формою викладу є розповідь про певні події та їхучасників. Чому? Тому що найбільш цікавим для слухачів є те, що відбувається зживими людьми, те, що перебуває в русі, у розвитку, у динаміці.
Нерухомей неживе цікавить слухачів менше. Тому описи предметів і навіть живих істот,зокрема, деталей їх вигляду, якщо вони не пов'язані з розвитком та з дією,слухачам, як правило, менш цікаві.
Якщопромовець доводить певне твердження, він повинен бути максимально об'єктивним.Упередженість і необ'єктивність дратують слухачів, викликають у них спротив.
Закінченнявиступу є дуже важливим.
Існує кілька способів завершити свій виступ:
1. Підбитипідсумки всього сказаного, повторивши основні положення виступу.
2. Закликатидо конкретних дій.
3. Зробитислухачам комплімент.
4. Процитуватидоречні поетичні рядки.
5. Пожартувати,викликавши сміх.
6. Створитикульмінацію.
Якщовиступ щодо його цікавості й вагомості зобразити графічно, ми мали б передсобою криву, яка на початку виступу піднімається досить високо, далі трохиспадає, а відтак повільно, але неухильно піднімається до найвищої точки –кульмінації – в кінці промови. Кожний наступний вислів повинен підсилювативраження, здійснене попереднім висловом, аж поки думка не сягне кульмінаційногоефекту.
Потрібновизначити 5–6 основних питань, на які буде звернена увага слухачів. Коли цімоменти будуть сформульовані, решта промови сформується досить легко.
Необхіднодотримуватися теми виступу. А сам виступ має бути якнайкоротшим.
Висловлюйтедумки простими словами й короткими реченнями, щоб текст був зрозумілим,стислим. Пам'ятайте, що більша частина щоденних розмов складається з простихслів.
Стислість –основна риса хорошого виступу. Мизвикли до того, що за перші дві хвилини вечірніх новин знаємо про події в світімайже все.
Вступ задає тон усьому виступу й дає слухачам загальне уявлення про те,що вони почують. Для створення атмосфери взаємоповаги проговоріть вступнапам'ять, а не читайте. Це також дозволить встановити зоровий контакт із слухачами
Уже увступі виділіть основну думку таким чином, щоб слухачі одразу сприйняли її якосновну і швидко зрозуміли, що ви маєте на увазі.
Основначастина–це 5–6яскраво і детально сформульованих ідей.
Закінченнявиступу–це кульмінація. Вона має бути ефектною. Виступ потрібно закінчуватитоді, коли слухачі не хочуть, щоб промова ваша закінчувалася, а не тоді, коливони вже мріють про це.
МОВА ВИСТУПУ
Для успіху вашого виступу необхідно:
1. Позбутися звичкидоречно і недоречно вживати слова-паразити типу«значить», «так би мовити», «тобто», «зрозуміло», «власне кажучи» тощо. Моваоратора від цього тільки програє й швидко починає надокучати, ускладнюючирозуміння самої промови.
2. Уникати у своїй мові непотрібних скорочень, абревіатур. Декомувони не зрозумілі, іноді вони не благозвучні.
3. Намагатися говоритикороткими висловами. Задовгий вислів часто заплутує нетільки слухача, але й самого промовця, а то й віддаляє його від суті виступу.
Уникати великої кількості цифр. Цифраповинна бути влучною, тільки підкріплювати думку, а не заплутувати й обтяжуватиїї.
4. Уникатинагромадження географічних назв, дат історичних подій,складних наукових термінів. Оратор повинен орієнтуватися за географічною картоюта в історичних подіях, які використовує як приклад.
Про вибір слів
1. Длязбагачення словникового запасу читайте твори видатних авторів і слухайтекваліфікованих ораторів. Намагайтеся записувати слова, що сподобалися, івислови, які потім ви будете використовувати у своїй мові.
2. Визначте,які слова ви використовуєте дуже часто, і намагайтеся замінити їх іншимисловами і висловами. Постарайтеся, щоб ваш словниковий запас поповнювавсясинонімами.
3. Навчітьсявисловлюватися точно. Обирайте точні й однозначні слова.
4. Занадточасте використання абстрактних понять потребує від слухачів великогонапруження. Читаючи афоризми, робіть паузи.
Частопроблемою виступу є слова-штампи. Колись живі слова, навіть влучні й дотепні,від багаторазового вживання перетворилися на «заготовки» на всі випадки життя («гаряча– підтримка», «розмах – широкий», «допомога – повсякденна»тощо).