КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНИВЕРСИТЕТКУЛЬТУРЫ
ОДЕСЬКА ФІЛІЯ
КУРСОВА РОБОТА
ПО ПСИХОЛОГІЇ
НА ТЕМУ: „ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕДОСЛІДЖЕННЯ УЯВИ І ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ”
/>
г. Одесса, 2011г.
ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ I. УЯВА ТА ТВОРЧІСТЬ, ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1 Аналіз психологічної літератури з проблемирозвитку уяви у дітей дошкільного віку
1.2 Поняття творчості у дітей дошкільного віку впсихологічної літературі
РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ УЯВИ ІТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1 Експериментальне дослідження уяви у дітейдошкільного віку
2.2 Експериментальне дослідження творчості у дітейдошкільного віку
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Реформуваннясистеми освіти, що торкнулося й дошкільної справи, висуває розвиток творчоїособистості дитини як одне з пріоритетних завдань. Без його розв'язаннянереально здійснити головну мету дошкільної освіти, окреслену Базовимкомпонентом дошкільної освіти в Україні: формування базису «особистісноїкультури дитини через відкриття її світу в його цілісності тарізноманітності». При цьому дитина не повинна пасивно спостерігати світдовколо неї, споживати готову інформацію і репродукувати чи копіюватипропоновані їй готові моделі, алгоритми дій тощо. Бо відтак людство перетворитьсяна сукупність бездумних виконавців чиєїсь волі, а „цивілізація зупиниться насвоєму шляху до прогресу”.Вікова психологія / За ред. Г. С. Костюка.— К.,1976.-с. 56.
Саме від творчихлюдей, які можуть досягти успіхів у діяльності завдяки певним індивідуальним татипологічним рисам, залежить розвиток суспільства. Перші творчі проявиособистості з'являються на етапі дошкільного дитинства, Про них свідчать іпостійні запитання дитини, і прагнення до перевтілень в іграх, і перші спробизаримувати слова у віршик, заспівати власну пісеньку, намалювати неповторногоказкового птаха… Проблема розвитку творчо спрямованої особистості дошкільнятирізноаспектна. Творчо спрямованій особистості притаманні: активність у мисленніта діях; ініціативність; наявність певних нахилів, здібностей, інтересів,творчої уяви; небайдуже ставлення до навколишньої дійсності; здатністьпомічати, переживати, творити нове, сумніватися й шукати шляхи рішень,отримувати задоволення від результату й самого процесу творення; достатнійрівень життєвої компетентності. Трактуючи зазначену проблему, дослідники частоприділяють більшу увагу одному з її аспектів. Зокрема, найчастіше розглядаєтьсяаспект розвитку творчих здібностей. Педагоги та психологи висловлюють щодоцього різні погляди. Дехто ставить під сумнів саме існування творчих здібностейу дітей дошкільного віку та можливість їхнього розвитку на даному віковомуетапі. Інші, навпаки, вважають обдарованим і талановитим від природи кожногомалюка, стверджуючи: всі діти обдаровані в тій чи іншій галузі, а отбездарність дитини є наслідком бездарного виховного впливу з боку дорослих.Саме цей погляд співзвучний із сучасними тенденціями гуманізації дошкільноїосвіти, з новітніми концепціями становлення дитячої особистості. Одним із наріжнихкаменів чинних освітніх стратегій є пріоритетна зорієнтованість на розвитокдитини та активізацію її творчості. Отже, в розмові про формування творчоїособистості не слід обмежуватися лише розвитком творчих здібностей. Відомо, щостановлення особистості взагалі та її творчого спрямування зокрема залежить відгармонійного поєднання природних задатків, вагомих для конкретної дитинимотивів діяльності та сприятливого розвивального середовища. Важливим чинникомуспіху є також виховання морально-вольових якостей, розвиток емоційної сфери танабуття дошкільнятами певних знань, умінь і навичок, необхідних для повнішогопрояву творчого потенціалу. Водночас педагоги мають пам'ятати, що власнезнання, уміння й навички — це необхідні "інструменти" втіленнядитячих творчих задумів. Доводиться тепер дещо змінювати й усталенийстереотипний погляд на дитину лише як на об'єкт виховання, що потребує прямогокерівництва, тим паче в такій тонкій сфері, як творчість. Якщо ж розглядатидитину як суб'єкт творчого процесу, то слід визнати її право на активність,самостійність, Ініціативу у виборі виду діяльності, способів дій,інструментарію, партнерів тощо. Неприпустиме жорстке, безальтернативнеуправління творчою діяльністю малюків, яке ґрунтується на авторитарностідорослого й постійному нав'язуванні регламентованих норм, зразків, шаблонів тавласного бачення.
У даній курсовійроботі будуть розглянути наступні питання. Такі як: аналіз психологічноїлітератури з проблем розвідку уяви у дітей дошкільного віку; поняття творчості удітей дошкільного віку в психологічної літературі. Далі буде розглянуто врозділі II. Експеріментальне дослідження у уяві і творчості дітей дошкільного,в якому буде розглянуті такі питання як єкспериментальне дослідження уяви удітей дошкільного віку, та єкспериментальне дослідження творчості у дітейдошкільного віку. Будуть дани висновки до розділовI і II, список використанихджерел та літератури.
РОЗДІЛ I. УЯВА ТА ТВОРЧІСТЬ,ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1.Аналіз психологічноїлітератури з проблеми розвитку уяви у дітей дошкільного віку
Через своюспецифічність уява до цих пір не має стійкого і загальноприйнятого визначення. Кожендослідник пропонує своє визначення даного процесу. Проте, погоджуючись з А.В.Брушлінськім, уяву не слід зводити до різновиду творчого мислення. „Воно маєсвою специфіку”.Брушлинский А.В. Воображение и творчество. //Научное творчество. – М.:«Знание», 1965.- с. 45.
Традиційно (С.Л.Рубінштейн, А.В. Петровській, А.Я. Дудецкий) виділяють активнуі пасивну уяву.Пасивне може бути навмисним, (марення), і ненавмисним (сновидіння,галюцинації). Активну уяву підрозділяють на те, що відтворює, направлене настворення образів відповідно до опису, і творче створення абсолютно новихобразів, що має на меті, без опори на зразок. На думку А.В. Петровського,творча уява припускає самостійне створення нових образів, закріплених воригінальних і цінних продуктах діяльності людини. Їм наголошується, що роботауяви пов'язана з істотною невизначеністю пізнаваних ситуацій, яким відповідаєвиділений У. Рейтманом ряд «відкритих» завдань, тобто, що припускають декількаваріантів відповідей (твір розповідей, доповнення образів, придумуваннязаголовків розповідей). „Деякі подібного роду завдання допускають кінцеве числоваріантів рішення, а інші – необмежена різноманітність варіантів відповідей”. Педагогічна психологія / Заред. Л. М. Проколієнко, Д. Ф. Ніколенко.— К., 1991.- с. 78.
А.Р. Луріявиділяє етапи рішення подібного роду завдань: орієнтування в умовах завдання,тобто, визначення мети і шляхів її досягнення; вибір одного з декількохальтернативних рішень; побудова стратегії і вибір тактики рішення задачі;реалізація вибраних стратегій і знаходження відповіді. Більшість авторів (Л.С.Виготській, С.Л. Рубінштейн, А.В. Петровській) стверджують, що „специфіка уявиполягає в особливому перекомбинировании образів, такому, що характеризуєтьсясвоєрідним відльотом від дійсності”. Возрастная и педагогическаяпсихология / Под ред. А. В.Петровского. — М., 1979.- с.91.
На думку О.М.Дьяченко, специфіка форми організації уяви полягає в тому, що в уявівідбувається злиття наочного змісту образу одного об'єкту з наочним змістомобразу іншого.Дьяченко О. М. Пути активизации воображения дошкольников // Вопр. психол.-1987. -№ 1. -С. 44—51.
Дьяченкоспирається на вислови А.Н. Леонтьева, Э.В. Ільенкова, підкреслюючи, що цяособливість уяви виявляється при аналізі уяви дитини, включеної в різні видидитячої діяльності, а перш за все, в грі; О.М. Дьяченко наводить слова Л.С.Виготського про подвійну природу гри, дитина «плаче як пацієнт і радіє як щограє».ВыготскийЛ.С. Собр. соч.: В 6 т. -М., 1983 -т.4. -с. 87. Уява, сполучаючи два шаруючиреальності, здатна переводити, утілювати ідею, образні уявлення про дійсність,емоційні стани в метафоричні, символічні форми, виражати їх непрямим шляхом. Такимчином, специфічним для форми організації уяви виступає трансформація наочногозмісту, коли на одному об'єкті розкриваються істотні характеристики іншого.Фундаментальні функції уяви, описані різними авторами: евристична (Л.С.Виготській,С.Л. Рубінштейн, И.М. Розет), сприяюча вирішенню проблеми шляхом перетворенняїї наочного змісту; прогностична (А.В. Петровській, Я.З. Неверовіч, А.В.Запорожець). В рамках даної функції, на думку Р.Г. Натадзе, уява детермінуєдіяльність людини за допомогою настановної дії; комунікативна (В.С. Мухина,Н.П. Сакуліна, В.А. Льовін); захисна (З. Фрейд, До. Хорні, Р. Гріффітс і ін.).Немов Р.С. Психология: Учеб.для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. — 4-е изд. — М.: Гуманит. изд.центр ВЛАДОС, 2003. — Кн. 1: Общиеосновыпсихологии. — с.85-88.
Розглядаючипитання про походження і розвиток уяви, можно виділити дві основні проблеми,які знайшли віддзеркалення в багатьох концепціях: співвідношення розвитку уявидитини з можливостями пізнання дійсності і сама природа цього процесу. Так, Т.Рібо указує на безпосередній зв'язок уяви в пізнанні реальності. Він виділяєосновні стадії розвитку уяви дитини: на першій — дитина може перетворювати сприйманіпредмети, тобто в одному предметі він бачить інший; на другій — уява дитинивиявляється в одушевленні іграшок; на третій — уява знаходить віддзеркалення вігрових перевтіленнях; на четвертій — дитина комбінує образи, тобто починаєформуватися власне художня творчість. Основний механізм уяви, на думку Рібо, складаєтьсяз двох операцій: дисоціації, тобто розділення рядів станів свідомості, іасоціації — їх об'єднання. Рибо Т. Творческое воображение. 1901.
Концепція Д. Дьюїприпускає, що в основі уяви лежать інстинкти. І завдання педагога допомогтидитині закріпити корисні для творчості звички за допомогою постійних вправ. Представникигештальт-психологии (М. Вертгеймер, Д. Коффка, Р. Арнхейм) основою розвиткууяви вважають здібність до візуалізаціїі аналізують її в процесі вирішеннядітьми життєвих ситуацій і спеціальних завдань, що вимагають прояву творчогопотенціалу кожної дитини. З. Фрейд за основу творчих процесів приймає ранніпереживання дитинства. Завдяки творчій уяві дитина може заміщати напружені длянього ситуації, що справляють сильне враження. Подібного припущеннядотримуються так само Э. Крис і Д. Кюбі. Ж. Піаже розглядає уяву як тимчасовустадію спотвореного віддзеркалення реальності. Він стверджував, що уява непозитивно впливає на дитину, а навпаки, може сильно деформувати його уявлення прореальність. Уява, на його думку, не відкриває нічого нового для дитини, лишеспотворюючи картину дійсності. А. Валлон, бачивши суперечливий характерконцепції Ж. Піаже, виділяє два види уяви: уява «неначе», що відокремлюєфантазію від реальності; «приріст реальності», коли це розділення відсутнє, ідитина цілком вірить у фантастичність своїх уявлень. М. Уотсон, вивчаючирозвиток уяви у дошкільників, виділяє чотири рівні переходу від повногопанування фантазії у внутрішньому світі дитини до відмежування уяви від світуреальності. На першому рівні у дитини відсутня межа між фантазією і реальністю.На другому — вона між ними намічається. На третьому — стає чіткою. А начетвертому — відбувається відділення фантазії від реальності. Цей рівеньдозволяє дитині усвідомити, в якій з сфер він знаходиться. Дослідники Е.П. Торренс і Ф. Баррон,вивчаючи уяву, детально описували або основні його характеристики (побіжність,гнучкість, оригінальність), або умови творчого акту, або рівні функціонуванняуяви (перетворення, пошук, створення нових ідей). У вітчизняній психологіїразом з рештою психічних функцій уява виступає як віддзеркалення навколишньоїдійсності, будучи соціальним за своєю природою, і активно розвивається саме вдошкільному віці. Так, Л.С. Виготській вважає, що уява апріорі пов'язана зреальністю, і указує на різні форми зв'язки уяви з реальністю. Перша формаполягаєв тому, що будь-який образ уяви будується з елементів дійсності і минулогодосвіду людини. Другою формою є зв'язок між продуктом уяви і явищем дійсності. Третяформа характеризує зв'язок з емоціями. І, нарешті, четверта форма зв'язку уявиз дійсністю полягає в тому, що продукт уяви може не відповідати реальноіснуючому предмету, але, знайшовши матеріальне втілення, починає реальноіснувати в світі і впливати на інші речі. Л.С. Виготській прямо указує навиникнення уяви з самої істоти гри, а не як наслідку прояву особливостейповедінки дитини в ній. Таке розуміння природи уяви акцентує увагу на йогоактивному, дієвому характері. О.М. Дьяченко відзначає, що спеціально розвитокуяви в грі дошкільника практично не вивчався. Але при дослідженні самої гривиявлялися значущі для розвитку уяви моменти. Вона виділяє дві лінії аналізугри, де вона – основне джерело розвитку уяви дошкільника. Перша лініяпов'язаназ розвитком самих особливостей гри (Д.Б. Эльконин, Н.Я. Міхайленко). У роботахцих авторів були показані можливості розвитку уяви дитини у міру оволодіння їм наочноюі сюжетно-ролевою грою. Разом з ігровою дією розвиваються і зачатки уяви, якавизначається можливістю входження в елементарну ігрову ситуацію з вариативнымвикористанням спочатку окремих предметів, а потім ланцюжків ролевих дій. Крімтого, Д.Б. Эльконин стверджує, що в грі зароджуються найбільш значні сторонипродуктивної уяви: „його спрямованість на рішення самих різних задач іможливість в специфічній формі розкривати істотні характеристики реальності”.Эльконин Д. Б.Психологияигры. М., 1978.-с.25.
У роботі Н.Я.Міхайленко наголошуються істотні зрушення в розвитку гри старших дошкільниківпісля направленого навчання їх сюжетосложению. Зароджуючись в грі ірозвиваючись разом з нею, уяву, у свою чергу, визначав розвиток ігровоїдіяльності. Друга лініяаналізу гри пов'язана з можливостями интериоризацииуяви, переходу його в план уявлень (Л.С. Виготській, А.Н. Леонтьев). Так Л.С.Виготській підкреслює, що „гра дошкільника невідривна від предмету, починаєтьсяз нього і припускає його обов'язкове використання”. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. Т.3. М., 1983. с.68.
У більш старшомувіці уява вже не вимагає постійних зовнішніх опор, може повністю протікати увнутрішньому плані, тобто в грі відбувається становлення уяви як власневнутрішній, психічній діяльності дитини. Відривши уяви від предмету і йогоперехід у внутрішній план особливо явно простежується в іграх рубежів, одній зформ яких, на думку А.Н. Леонтьева, є гра — фантазування. У грі зароджуютьсяінші види діяльності, що мають істотне значення для розвитку уяви дитини. Якуказує Л.С. Виготській, гра «служить підготовчим ступенем художньої творчості дитини».Выготский Л.С. Воображение итворчество в детском возрасте. М., 1967.-с.38. З неї виділяють окремі, більш меншсамостійні види дитячої творчості (малювання, драматизація, твори). Він вважав,що будь-який вид дитячої творчості схожий з грою по своєму характеру(одномоментність творчого акту, відсутність тривалої роботи над творами) і позв'язаності з емоціями дитини. Але при загальному походженні від гри кожен видпродуктивної діяльності має свої специфічні особливості, яка полягає в тому, щоїх виконання дозволяє прямо ставити перед дитиною творче завдання (придумати,скласти, зробити самостійно). Це дозволяє якнайповніше актуалізувати уяву іцілком проявити творчий потенціал дитини. При аналізі розвитку різних видівдіяльності виділяються, але спеціально не аналізуються дві лінії становленнятворчих здібностей: перша – оволодіння спеціальними засобами діяльності; друга– розвиток уяви як такого, безвідносно до специфіки виду діяльності. Але,проте, питання про співвідношення розвитку специфічних для кожного видудіяльності творчих можливостей і уяви дитини так і залишається відкритим. Йогорішення можливе тільки при аналізі самих механізмів уяви і їх розвитку впродовждошкільного періоду. До подібного аналізу і звертається в своїй концепції В.В.Давидов. Він вважає, що уява є одним з основних новоутворень дошкільного віку,яке формується на основі ігрової діяльності дитини і дозволяє йому проводити всвоїх діях перенесення властивостей одних речей на інші, заміщення одногопредмету іншим. Головною особливістю уяви, на думку даного автора, є можливістьвиділяти ціле раніше частини і переносити риси одного об'єкту реальності наіншій. Сама уява розуміється їм як основна форма пізнання в дошкільному віці,яка обов'язково супроводжує всі види розумової діяльності дитини. Недостатнярозробленість проблеми творчості є причиною складності і неоднозначності увиборі критеріїв оцінки творчої діяльності і рівня розвитку творчих процесів.Оцінка продуктивної уяви повинна носити комплексний характер і об'єднувати показникспрямованості на завдання з показником креативности в процесі її рішення. Так, Я.А.Пономарев заперечує наявність надійних критеріїв оцінки творчої діяльності.Пономарьов Я. А.Психологіятворчості // Тенденціїрозвиткупсихологічної науки. М.: Наука, 1988.С. 21-25.
Р.Халманнвважає, що існують різні сторони розуміння природи творчих процесів, які і єосновою критеріїв оцінки. Під творчістю він розумів здатність знаходити новізв'язки, схильність до здійснення і створення нового. В цілому всі підходи дорозробки критеріїв оцінки творчості розділяють на дві групи (по Ю. Дери, И.М.Розет): креативность розглядається як творчий продукт, якість якого згодом іпіддаються оцінці (Е.П. Торренс, С.В. Тейлор і ін.); креативность виступає якпроцес, риси якого стають об'єктом оцінки (Р. Арнхейм). Деякі автори пропонуютьзастосовувати комплексні показники розвитку творчих процесів. Наприклад, Д.Шмуклер вводить факторну модель дитячої творчості, основними показниками якої є«виразна уява» і «соціальна компетенція», тобто прагнення до вдосконаленнямайстерності дитини. А.Я. Дудецкий пропонує оцінювати особливості уяви занаслідками рішення завдань. Він виділив такі якості уяви, як сила (яскравістьобразів), широта (їх кількість) і критичність (наближеність до дійсності).Проте, ці параметри, на думку автора книги, не піддаються точній оцінці. Е.А.Лустіна оцінює результати творчих завдань по продуктивності і оригінальності.На підставі їх співвідношення вона виділила три види фантазування: рівнозначне–обидва показники однакові; змістовне– показники оригінальності вищі; формальне–вище показники продуктивності. Всі спроби дослідників оцінити творчий продуктавтор ділить на три групи: продукт вважається творчим, якщо він володієсоціальною значущістю і представляє особливу цінність для суспільства; продуктоцінюється за мірою його новизни для самого суб'єкта; продукт оцінюєтьсянезалежно від його соціальної або індивідуальної новизни по параметрах, щодозволяють порівнювати його з продуктами індивідів однієї групи. О.М. Дьяченкоуказує на три традиційні параметри, які представляються їй найбільш адекватнимидля оцінки творчих продуктів. Це флуенция (кількість правильнихвідповідей), флексибильность (кількість різних категорій відповідей) іоригінальність (оцінка частоти відповіді, що зустрічається).Дьяченко О. М., Кириллова А.И. О некоторых особенностях развития воображения у детей дошкольного возраста// Вопр. психол.- 1980. -№ 2.- С. 107—114.
Дані критерії, надумку Дьяченко, відображають основні тенденції в розвитку продуктивної уяви.Наприклад, флуенция визначає продуктивність, спрямованість уяви;флексибильность показує вариативность відповідей дітей, а оригінальністьвідображає ступінь індивідуалізації виконання творчих завдань. Застосування цихкритеріїв є адекватним для оцінки рівня розвитку творчих компонентів виконанняспеціальних завдань. Це повинні бути такі завдання, які припускаютьнайрізноманітніші варіанти рішення і дозволяють дитині будувати цілісні образиуяви, відштовхуючись від окремих властивостей реальності. Саме тодіпредставляється можливим визначити рівень розвитку творчої уяви і оцінитиступінь сформованості його основних механізмів у дітей.
1.2 Поняття творчості у дітейдошкільного віку в психологічної літературі
В умовахпостійної динаміки процесів, що прискорюється, в культурі, економіці, політиці,різних сферах професійно-трудової діяльності одним з провідних чинниківуспішності людини виступає креативность. Це інтегральна якість забезпечуєможливість успішної адаптації особи до змінних реалій життя, додання творчогохарактеру праці, дозвіллю, освіті і кінець кінцем — самоздійснення людини.„Спеціальні дослідження і практичний досвід переконливо показали, що найбільшоптимальним (сензитивным) періодом розвитку креативности виступає старший дошкільнийвік”.ЗаброцькийМ. М. Вікова психологія: Навч. посібник.-К.: МАУП, 1998.- 92 с.
Особливимпотенціалом розвитку креативности у дошкільників володіє образотворчадіяльність, освоєння якої інтенсифікує роботу відділів мозку, відповідальних запсихофізичні процеси, логічне мислення, образні уявлення і ін. У нашій країні іза кордоном виконані фундаментальні дослідження з проблем психології творчості(Л.А.Потебня, П.К.Енгельмейер, С.О.Грузенберг, Л.В.Петровській, Л.С.Виготській,А.Флосев, Д.Б.Богоявленськая, Дж. Гилфорд, Е.Торренс і багатьма ін.), загальнихі спеціальних здібностей (С.Л.Рубінштейн, Л.Н.Леонтьев, Б.М.Теплов,В.Д.Шадріков і ін.), генетичним передумовам індивідуальних відмінностей(Ф.Гальтон, А.Біне, Г.Айзенк, Э.А.Голубева та інші.), психології творчоговчителя (Л.В.Брушлінській, Л.М.Матюшкин, Я.Л.Пономарев, Б.М.Тешов,Л.В.Запорожец, Л.Л.Мелік-Пашаєв, Б.М.Йеменській, М.С.Каган і ін.). Смирнова Е.О.Детскаяпсихология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений. — М.: Гуманит.изд. центр ВЛАДОС, 2003. – с. 36.
Питаннявиникнення, виявлення і розвитку здібностей відвіку займали розуми філософів,психологів, педагогів. «Творчество- творенье, сотворенье, созидание как деятельное свойство.Творческий дар немногим дан. Способный — годный к чему или склонный, ловкий,сручный… способности качество по прилагательному...».Даль В.И.Толковыйсловарь живого великор)сскогоязыка.: В 4 т., т.2, М.,: Рус.яз., 1998г., с. 25. Повнішевизначення поняття в статті «Творчість», що увійшла до енциклопедичного словникаБрокгауза і Эфрона, написаною Ф. Батюшковим, де творчість — у прямому розумінні— є творення нового. У такому значенні це слово могло бути застосоване до всіхпроцесів органічного і неорганічного життя, бо життя — ряд безперервних змін іщо все оновлюється і все зароджується в природі є продукт творчих сил. Алепоняття «творчість» припускає особистий початок і відповідне йому словоуживається по перевазі в застосуванні до діяльності людини. У цьомузагальноприйнятому сенсі творчість — умовний термін для позначення психічногоакту, що виражається у втіленні, відтворенні або комбінації даних нашоїсвідомості, в (відносно) новій формі, у області відвернутої думки, художній іпрактичній діяльності (творчість наукова, поетична, музична, образотворча іт.п.) По визначенню філософського словника «творчість — процес людськоїдіяльності, що створює якісно нові матеріальні і духовні цінності. Творчість євиниклою в праці здатністю людини з матеріалу, що доставляється дійсністю,творити нову реальність, що задовольняє « багатообразним суспільним потребам. Философский словарь /под.ред. Фролова И.Т. -5-е изд. — М.; Политиздат, 1986 — с.474.
Питаннямтворчості цікавилися ще стародавні філософи: Арістотель, Платон, Лукреций,Сенека. Західні філософи теж зверталися до проблем творчості. Так у моментпереходу від Ренесансу до Освіти в Західній філософії народилася велика думкапро те, що людина є творча істота, здатна змінювати мир і творити самого себе.Це самоудосконалення чоловік покликаний здійснювати, спираючись на сили свогорозуму. Значними роботами з проблем творчості сталі роботи німецьких філософівXIX в. Гегеля і Шеллінга. Гегель визначає творчість як „індивідуальні зусиллялюдей, але все, що роблять люди, є здійснення цілей світового духу, якийнезримо диригує історією”. ГегельГ.В.Ф. Соч.: В 12-тит.-М.-Л., 1935.Т.8.-С.125. Шеллінг відзначає, що художнятворчість заснована на протилежності діяльності і розмежовує поняття діяльностіі творчості. Він підкреслює, що творець, створюючи своє творіння, слідуєвабленню своєї природи. Тільки суперечність між свідомим і несвідомим у вільнійдії може спонукати творчий імпульс і лише мистецтву дано утихомирювати нашібезмірні пориви і вирішувати в нас останнє, найглибше протиріччя». Західнийучений XIX-XX вв. Арнольд Тойнбі визначає людину як, та сама істота, яка несе всобі «божественний» творчий початок. Перетворення «внутрішнього творчогоімпульсу» на постійний стимул сприяє реалізації потенційно можливих творчихваріацій ТойнбиЛ. Постижение истории. М., Мысль, 1991, с. 122. Російські філософи кінця XIX почалаXX століття B.C. Соловьев і Н.А. Бердяєв в своїх працях також розглядалипроблему творчості. B.C. Солов'їв визначає художню творчість як „областьвтілення ідей”. СоловьевB.C. Соч. в 2 т. 2-е изд. Т.2 — М.: ЛИ СССР, Мысль, 1990.- с.390. По Н.А.Бердяєву для філософії творчості основною є свідомість, що людина незнаходиться в закінченій і стабілізованій системі буття, і лише тому можливий ізрозумілий творчий акт людини. Можливість творчості в світі свідчить про недостатністьцього світу, про постійне подолання його, про існування для цього сили,витікаючої з іншого світу. „Людина не тільки покликана до творчості як дії всвіті і на світ, але він сам є творчість і без творчості не має обличчя”. Бердяев Н.Л. Царство Духа ицарство Кесаря. М.: Республика, 1995. -с. 252-258.Аналізуючи роботи дослідників зпроблеми творчості, потрібно відзначити, що понад усе їх представлено у областіпсихології. Психологи намагаються виявити «механізм» творчості, навчитисяуправляти творчістю. За визначенням психологічного словника, творчість — продуктивна форма активності і самостійності людини. Його результатом є науковівідкриття, винаходи, створення нових музичних, художніх творів… Творчість якпроцес, складається з усвідомлених і неусвідомлених компонентів: Краткий психологическийсловарь. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.Л. — Мн.: Хэлтон, 1998 — с.282.постановки питання, мобілізаціїнеобхідних знань, особистого досвіду, висунення гіпотези визначення шляхів іспособів рішення задачі, спеціальних спостережень, експерименту, узагальненняодержаних фактів, їх оформлення у вигляді логічних образних, математичних,графічних, наочних структур. У психологічній літературі зустрічаються різнітрактування творчості: Л.С. Выготский розглядав творчість як „створеннянового”.ВыготскийЛ.С. Собр. соч.: В 6 т. -М., 1983 -т.5. -с. 95. С.Л.Рубинштейн визначав творчість як„діяльність, що створює щось нове, оригінальне, що потім входить в історіюрозвитку не тільки самого творця, але науки і мистецтва”. Рубинштейн С.Л. Проблемыобщей психологии. — М, 1973, — с. 121Л.В. Брушлинскийв творчостівиділял„відкриття незвіданого, створення нового, подолання стереотипів ішаблонів”.БрушлинскийА.В. Воображение и творчество. //Научное творчество. — М,1965, с. 345.
Тіхоміровособливу роль в творчій діяльності відводив целеполаганию: (прихильність людинизавданню, його цілеспрямованість) яке повинне виступати як особова передумоватворчості. ТихомировO.K. Структура мыслительнойдеятельностичеловека. — М., 1969, -с. 35.А. Маслоу вважав, що„справжнєтворчество — креативность виявляються у людини і в повсякденномуреальному житті, щоденному виборі життєвих ситуацій, в різних формахсамовираження”. Маслоу А. Самоактуализирующаяся личность // Психология личности. Под ред.Ю. Б. Гиппенрейтера, А. А. Пузырея. М., 1985. – с. 44. Я.Н. Пономарев відзначав, щодля особи, прагнучої до творчості, характерна оригінальність, ініціативність,висока самоорганізація, величезна працездатність. Творча особа знаходитьзадоволення не стільки в досягненні мети праці, скільки в самому процесі. Пономарев Я.А.Психологиятворческогомышления. — М., 1960, с. 49.Творчий потенціал — це сукупністьможливих творчих виявів особистості, творчі можливості, закладені в кожнійлюдині від народження, які розкриваються в різних сферах творчої діяльності.Творчий потенціал дошкільників — це творчі можливості дитини, її креативність,що може виявлятися в мисленні, спілкуванні, іграх і характеризувати якособистість загалом, так і її окремі здібності, продукти творчої діяльності,процес «нього створення. У різних дітей творчий потенціал виявляється залежновід індивідуальних особливостей, творчих здібностей і особистісних рис:зацікавленості, інтересу, пізнавальної активності, емоційної лабільності. БеловаЕ.С. Одаренностьмалыша: раскрыть, понять, поддержать. — М.:Московскийпсихолого-социальныйинститутФлинта, 2004. — 144 с.
Останнім часомусе більше уваги приділяють спеціальним розробкам, спрямованим на подальшевивчення проблеми обдарованості, творчої діяльності, потенціалу людини. Порад збазовими поняттями «обдарованість», «здібності», «талант» принципово важливогозначення набуває поняття «творчий потенціал», що поєднує «потенційні здібності»дитини я актуальний рівень їхнього розвитку. Психологічна структура творчогопотенціалу, що може характеризуватися різними рівнями виявлення загальноїобдарованості й творчих можливостей, збігається з основними структурнимиелементами творчості, обдарованості, творчого розвитку. Результати дослідженьтворчого мислення дітей дошкільного віку показали можливість виявлення якісноїхарактеристики творчого потенціалу, показниками якого є кількісні та якісніхарактеристики творчої діяльності: продуктивність, оригінальність, гнучкість.„Високий творчий потенціал обумовлений переважним розвитком одного або двохкомпонентів творчого мислення”. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальнапсихологія: Навч. посібник. — К.: МАУП, 2000. — 256 с.
У дослідженняхдитячої творчості обдарованих дітей характеризують за такими особливостями:висока пізнавальна активність;
допитливість,прагнення створити нове; виявлення самостійності в розв'язанні нових завдань, упошуку оригінальних рішень; швидкість засвоєння нової інформації, високашвидкість перебігу розумових процесів, схильність до широкодіапазонноговикористання своїх знань, порівняно швидке опанування умінь, навичок, прийомів;фантазування, схильність до творчої інтерпретації.
А.Матюшкінрозглядає творчу обдарованість як загальну психологічну передумову творчогорозвитку і становлення творчої особистості і визначає такі основні структурнікомпоненти обдарованості дитини: домінуюча роль пізнавальної мотивації;дослідницька творча активність, що виражається у виявленні нового, постановці івирішенні проблем; можливість генерування оригінальних рішень;
прогнозування іпередбачення; здатність до створення ідеальних еталонів, що розвивають високіестетичні, моральні, інтелектуальні оцінки. Див. Одаренность и возраст.Развитие творческого потенциала одаренных детей / Под ред. А.М.Матюшкина. — М.;Воронеж, 2004. — 192 с.
Умови розкриттятворчого потенціалу залежать як від зовнішніх, так і внутрішніх умов розвиткуособистості дитини. До внутрішніх належать природні задатки: пізнавальнийінтерес, схильність до творчих виявів, спонтанність, допитливість, пошуковаактивність, фантазія, уява. До зовнішніх — соціальне оточення і навчання дітей,створення умов для їхнього творчого розвитку і стимулювання творчої активності. М.Поддьяков, аналізуючи різні види творчості дітей, вважає, що ядромтворчості в дошкільному віці є пошукова діяльність, у якій виявляється природнадопитливість, активність, творча трансформація дитиною нових знань і досвіду.Тому основний шлях розвитку творчості й розкриття творчого потенціалу вдошкільному віці полягає у створенні дорослими посильних для вирішення дітьмипроблемних ситуацій, постановці творчих завдань, формуванні в дитинисвоєрідного евристичного досвіду, внаслідок якого активно розвивається уява ітворчість дитини. Поддьяков Н.Н. Особенности познавательного развития детейдошкольного возраста // Актуальные проблемы современной психологии: Материалымеждународной конференции. М., 1983.
Дошкільникамможна запропонувати такі розвивальні ігри та вправи: Ігри на розвитокдослідницької активності, уміння знаходити протилежності: «І добре, і погано»,«Чомучка», «Що в руці?». Ігри на переформулювання: «Винахідник», «Золоті руки».Ігри на розвиток здатності генерувати ідеї: «Настрій у кольорі», «Пантоміма длякмітливих», «Придумай речення», «Чарівні кола», Прямокутне королівство». Ігрина розвиток творчої уяви: «А що далі», «Домалюй фігуру», «Незакінчениймалюнок», «Придумай історію». Ігри на розвиток уміння створювати кілька образіві вибирати з них оригінальний: «На що схожа фігура?», «Ляпки», «Найсмішніше».Ігри на уміння використовувати предмети — замінники: «Живі фігурки», «Водійтаксі», «Скринька з казками». Ігри на розвиток здатності створювати образпредмета за його словесним описом: «Чарівний мішечок», «Відгадай загадку»,«Буває — не буває». Ігри на уміння комбінувати ціле з частин: «Збери картинку»,«Пазли». Ігри на розвиток просторової уяви: «Серветки з візерунком»,«Кубики-невидимки». Ігри на розвиток творчої уяви: створення і реалізаціязадуму: «Розшифруй казку», «Морські пригоди», «Космічна подорож», «Архітектор».Самостійна творчість дитини передбачає експериментування і пошукову діяльність,спрямовану на подоланні невизначеності проблемної ситуації. На думку В.А.Молякодослідницька поведінка є однією з найважливіших умов розвиткуінтелектуально-творчого потенціалу дошкільника, а пізнавальні потреби, щовиявляються в дітей у формі дослідницької пошукової активності, є загальноюхарактеристикою їхнього творчого потенціалу. Моляко В.А. Психологическиепроблемы творче ской одаренности. -~- К.: Знание, 1995. — 52 с.
Дослідженняособливостей розуміння старшими дошкільниками творчих завдань здатностіадекватно їх оцінювати також констатують наявність і розмаїття ознак їхньоготворчого потенціалу. Поділяючи думку Н.А.Ваганової, яка вважає, що вдослідженнях необхідно орієнтуватися на широкий діапазон ознак обдарованості, атим паче на значну прихованість творчого й інтелектуального потенціалу в дітей,віднесемо до принципово важливих показників творчого потенціалу дітей такийважливий розумовий процес, як розуміння. Ваганова Н.А. Розуміння як показникінтелектуальної та творчої обдарованості старших дошкільників // Збірникнаукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К., 2001. —Т.III. — Ч. 8. — С. 56-64.
Розглядаючипроцеси розуміння як безпосередні показники загальної розумової обдарованостідітей, наприклад, опанування значного обсягу інформації, здатність успішноінтегрувати й синтезувати нову інформацію, досить високий рівень суб'єктивноїорганізації цієї інформації, уміння робити логічні висновки, ми можемо говоритипро наявність яскраво виражених (чи прихованих) компонентів інтелектуальногоабо творчого потенціалу. Отже, високий творчий потенціал у дошкільному віціможе бути обумовлений активним розвитком одного або кількох компонентівтворчого мислення і творчих здібностей дитини в певному виді діяльності йвиявлятися в готовності і здатності дитини до самостійної творчої діяльності.Створення умов для розвитку творчого потенціалу сприятиме розкриттю творчоїособистості та її обдарованості. Показниками виявлення творчого потенціалубудуть кількісні та якісні характеристики творчої діяльності дітей:оригінальність, ознаки здогаду й фантазування, швидкість досягнення результату.В. П. Нікітін — видатний батько-новатор, який протягом свого життя виростив 7 дітей,багато з яких раніше закінчили школу (в 16 і 15 років), деякі з них ранішезакінчили інші навчальні заклади. Всі вони вміли творчо мислити і вирішуватижиттєві проблеми з творчого боку. І все це завдяки двом основним принципамНікітіних — ранньому фізичному розвитку та розвиваючим іграм. Свій досвідБ.П.Нікітін виклав в книгах «Ми та наші діти», «Развивающие игры или ступени творчества»,«Первый день, первый год».
Нікітін показує,що у тих дітей, що вже до школи мали високий рівень розвитку, не виникає, якправило, труднощів з навчанням. Чим молодше діти, тим ближче вони по розвитку,тим менше вони відрізняються один від одного. При цьому „чим краще дитинарозвинена фізично, тим краще вона буде розвинена інтелектуально”.НикитинБ.П… Развивающие игры. — 5-е изд. доп. — М.: „Знание”, 1994.-с.76.
Нікітіни,наприклад, просовували навонародженому в стиснені калачки по пальцю, ідивувалися, як міцно він тримається, як легко його можна посадити, поставити наніжки й навіть підняти. У трьохмісячного він в кроватці закріпив перекладину,за яку дитина сама хапалася, садилася й намагалася встати. Він дозволяв своїмдітям повзати по всьому дому. Деякі вчені, відносять раннє та вільне повзаннядо “сильнодіючих факторів інтелектуального розвитку”. Важливими були й іншіфактори: раннє знайомство з літерами на кубіках, літерами зігнутими зпроволоки, з крейдою та дошкою для малювання, з олівцем та папером, а також зінструментами й матеріалами в майстерні. Перші роки життя дитини — найціннішідля його майбутнього й потрібно найповніше їх використовуати. Розвинути,виховати в дітей творче мислення – завдання кожного педагога, при цьомуособливо вражаючим є досвід педагогів-новаторів. Вони, впроваджуючи нові,нестандартні методи навчання, роблять неймовірне – прищеплюють дітям жадобузнань, насаджують в них зернята творчості, а в результаті отримують розумних,талановитих учнів, які люблять навчатися, прагнуть нових знань, здібні дотворчого мислення, творчої діяльності. Дошкільний вік – важливий етап вихованнятворчого мислення дитини. У пошуках методів розвитку творчого потенціалу слідвраховувати особливість психіки, своєрідність пізнавальної та емоційної сфердітей цього віку. І тут особливу увагу потрібно звернути на такі моменти.Організувати спостереження: діти “дивляться”, але “не бачуть”. Потрібноакцентувати увагу дітей на суттєвому, новому, тому, що робить роботуоригінальною. Стимулювати творчу уяву: діти 3-5 років яскраво сприймають світ,для них характерна особлива емоційність уяви. Потрібно допомогти зрозуміти побачене,почуте, пережите, допомогти віднайти зв’язки, відношення між явищами тапредметами, і тим самим закласти основи творчого мислення. Розвинути потребутворчості: створити атмосферу престижності творчого процесу. Варто використатипритаманну дітям цього віку імпульсивність та спрямувати її на творчість:запропонувати придумати риму, загадку, казку, самостійно віднайти цікаве уприроді тощо. Підтримувати позитивні емоції: відомо, що діти молодшогошкільного віку сильно цінують думку дорослих, радіють власним і чужим успіхам.Тому завдання педагога – дозволити дитині отримати почуття задоволення відвласних досягнень, від власної творчої праці. Відомий грузинськийпедагог-новатор Шалва Амонашвілі, автор багатьох навчально-методичних збірок, вхудожній формі аналізує головні чинники та методи формування у дітей бажаннявчитися, дізнаватись нового та постійно вдосконалюватися. На думку Амонашвілі,“головною силою, яка встановлює погоду в духовному світі дитини є враження, ітому потрібно, щоб воно було добрим і звеличуючим. Які у дитини створюютьсявраження в організованому нами виховальному процесі — від цього буде залежатинаправленість її особистісних орієнтацій, мислення та поведінки.” АмонашвіліШ.А. „Какживёте дети?”- М.: “Просвещение”.- 1991.- с.112.
Висновки дорозділу I
уява творчість психологія дитина
Різноманіття форм дитячої творчості тісно пов'язане з особливим, покимало вивченим класом емоцій, суперечливих і несподіваних, як сам процестворчості. У кожному конкретному випадку взаємодії творчості і емоційутворюється якісно неповторна єдність, яка і визначає новизну, оригінальністьяк самого творчого процесу, так і одержуваного продукту. Дослідження порозвитку дитячої творчості дозволяють виділити як одну з основних лінійпедагогічної роботи з дітьми дошкільного віку формування у них загальноготворчого відношення до явищ навколишньої дійсності як в плані сприйняття іпізнання цих явищ, так і в плані їх практичного перетворення. Творчість — одназ найбільш змістовних форм психічної активності дітей, яку можна розглядати якуніверсальну здатність, що забезпечує успішне виконання найрізноманітнішихдитячих діяльностей.
Розділ II. Експериментальнедослідження уяви і творчості дітей дошкільного віку
2.1 Експериментальнедослідження уяви у дітей дошкільного віку
Сучасні люди всебільше усвідомлюють, що саме творчість є найважливішою складовою особистогощастя і професійного успіху. Творчі люди постійно перші у роботі — відкриваютьпідприємства, щось вигадують, будують, живуть повноцінним життям, зустрічаютьсяз цікавими людьми, мандрують, стають лідерами в компаніях, бо знають, яквирішувати проблеми і як заряджати енергією інших. На жаль, більшість людейупевнена, що здатність творити — вроджена і її не можна розвинути. Щобдізнатися, чи є у вас схильності до творчості, спробуйте виявити свої творчідосягнення. З роками наш творчий рівень помітно знижується. Іронія долі в тому,що кожен із нас — природжений художник, поет, музикант, експериментатор, але мизмушені стримувати свої бажання, бо мусимо підкорятися багатьом правилам,учити, іноді не замислюючись, навіщо. А тим часом „творчі здібностіатрофуються, як нетреновані м'язи”.Ваганова Н.Розвиток творчого потенціалу вдошкільному віці //Психолог.- 2006.-№20.-с.16-18.
Для розвиткутворчих здібностей велике значення мають такі психофізіологічні станиособистості, як фантазія, натхнення, інтуїція, уява, інсайт. А традиційненавчання розвиває у дітей здебільшого виконавчі здібності, тоді як творчізалишаються на низькому рівні. Фантазія — відображення об'єктивноїреальності в людській свідомості або уявлення про реальні та нереальні явища,засновані на уяві. Уява — це створення в нашій свідомості нових образів,предметів та явищ шляхом сполучення і переробки уявлень, які вже є в пам'ятілюдини. Будь-які нові уявлення — це активність клітин нервової системи.Активність потребує енергії. Тому натхнення виникає з активізації душевних сил.Натхнення та інсайт приходять лише в тому випадку, коли працюють, усвідомившимету і внутрішню домінантну потребу у розв'язанні проблеми. Інсайт можливийза умови згорнутої логічної операції в активній грі асоціацій. Натхнення являєсобою відображення неясно відчутих образів, які потребують виявлення. Інтуїція— здатність до внутрішнього осяяння, завдяки якому людина може пізнатиістину без участі логічної діяльності свідомості. Коли розум мовчить, інтуїціяробить людину дивовижною, інформація про навколишній світ доходить до нас,оминаючи фільтри понять мислення. Порівняно з натхненням, інтуїцією, інсайтом,у сучасній системі освіти більше розвивають уяву. Уяву поділяють на три типи: Логічнауява. Виводить майбутнє з теперішнього за допомогоюформально-логічних перетворень. Критична уява. Шукає, що всучасній техніці, суспільному житті потребує змін. Творча уява. Породжуєпринципово нові ідеї та уявлення, їй належить вирішальна роль у розвиткуцивілізації. Уява вкрай необхідна для творчої діяльності. Без уяви неможливийпроцес праці, якщо тільки вона не підпорядкована жорсткій стандартизації.„Розпочинаючи будь-яку роботу, ми повинні уявляти її результат. Без уявинеможливо щось планувати”.Венгер Л.А., Мухина В.С. Психология.– М., 1988.
Творча уява — це здатність яскраво уявити відсутнє. З точки зору фізіології будь-якатворча діяльність являє процес створення нових функціональних відношень уструктурі мозку. Здатність до творчої уяви формується поступово, проходячикілька стадій розвитку. В історії психології творчості визначають багато різнихфаз, етапів творчого процесу, що є аналогом розвитку творчої уяви. Різні автори(французький математик Ж.Адамар, психолог Росмен, американський філософ Д.Дьюї)пропонують різні класифікації. Але загалом їх зміст зводиться до такихположень: накопичення знань, навичок, які необхідні для чіткого з'ясування таформулювання завдань, свідома робота; зосередження, пошук додатковоїінформації; відхід від проблеми, переключення на інші види занять, несвідомаробота над проблемою, інкубація спрямованої ідеї; перехід ідеї з несвідомого усвідоме, натхнення та ідея у вигляді гіпотези, принципу, задуму; свідомаробота, розвиток ідеї, її оформлення, перевірка. Розвиток та виховання творчихякостей особистості потребує вдосконалення сучасної системи освіти, а такожрозв'язання різних творчих завдань в естетичному середовищі. Узгоджена з вікомтворча діяльність учнів сприятиме підвищенню мотивації до праці, розвиткуінтелекту, максимальному розкриттю здібностей кожного з них. Важливою сфероюширокої та вільної реалізації творчого потенціалу особистості є спілкування.Упроцесі міжособистісної взаємодії відбувається обмін ідеями, думками,почуттями, міркуваннями, інтересами, що неможливо без наявності в індивідатворчої уяви. Спілкування стимулює творчий процес. Дослідники вважають, що 99 %конструктивних ідей виникають під час контакту з думками інших людей.Спілкування є важливою умовою життя людини в суспільстві та існуваннясуспільства загалом. Основною формою спілкування між людьми є діалог. Діалог— це розмова, бесіда між двома особами, яка має на меті пізнання предметачи явища в процесі обміну думками суб'єктів спілкування. Діалог — це конкретнаподія спілкування, у процесі якої відбувається міжособистісний взаємовплив.Діалог, який використовується в системі освіти, має три значення; кожне науковепоняття — це діалог різних логік, культур, способів розуміння; під часнавчального діалогу виникає особливе спілкування між дітьми та вихователями, уякому учасники знаходять своє бачення світу. Це діалог голосів; навчальнийдіалог адекватний сучасному діалогічному мисленню тоді, коли зіткнення логічнихта культурних блоків зіставляється з внутрішнім діалогом мислення із самимсобою. М.Лазарєв вважає, що діалогічне спілкування— це орієнтація не лише насвої потреби, а й на інтереси і потреби дітей. Воно передбачає свободудискусії, прагнення творчості, особистісного та професійного зростання,імпровізації, готовності до пошуку, домінування методів і прийомів. Тільки„загальна творча взаємодія педагога та учнів через діалог дає змогу успішновирішити актуальні проблеми формування творчої особистості”. Лазарєв М.О.Основи педагогічної творчості. — Суми: ВВП «Мрія»-ЛТД, 1995. — 212 с.
Важливою умовоютворчого розвитку дітей є використання діалогічних методів. Багато педагогіввикористовували і використовують діалогічні методи для розвитку творчихздібностей дітей, серед них — В.Шаталов, А.Толстих, І.Волков, О.Вербицький,С.Падалко, Т.Гончарова, А.Павлова, В.Андрєєв, М.Лазарєв, С.Курганов, ДжонАрнольд, Ф.Зарянова, В.Дьяченко, В.Архіпова, Джон Дьюї, О.Пометун. Длядослідження уяви у дітей дошкільного віку використовують такі методики: методика діагностики рівнякреативности дошкільників, заснована на модифікації тестів Е.П.Торранса МТТМ(Миннесотскі тести творчого мислення), тестів Г.Роршаха «Чарівні плями», тестівС.Медника RAT (тест віддалених асоціацій), тест Керна – Герасика, проективна методика Р.Бернса«Автопортрет» на визначення високого, середнього та низького рівня творчоїуяви. Щобзрозуміти, що твориться в душі дитини, треба заглянути в його «творчулабораторію» — туди, де він найбільшою мірою самовиражається. Більшевсього на світі дитина любить ігри і творчість. Тому, давайте поглянемо на те,як і що він малює. Зазвичай для тестування використовують малюнки на наступнітеми: Автопортрет – зображення людини, створене їм самим. По тому, якийнамальований автопортрет, можна зробити висновок про душевний стан людини, йогоуявлення про самому себе, про характерні особливості особи. Для проведеннянеобхідний простій олівець середньої твердості, лист паперу стандартний. Папірповинен бути орієнтований вертикально. Інструкція: «Намалюй свійпортрет». На всі уточнюючі питання слід відповідати, що він може малюватитак, як йому хочеться. Неіснуюча тварина, за інструкцією якої пропонують намалювати неіснуючутварину, якої випробуваний не бачив у мультфільмах і про яку не читав укнижках. Одна знайбільш поширених проектних методик для оцінки агресивності дитини, а такождля з'ясування або уточнення рис особи, установок і психологічних проблемдитини. Для проведення необхідний простій олівець середньої твердості, лист паперустандартний. Папір повинен бути орієнтований вертикально. Інструкція:«Придумай і намалюй неіснуючу тварину і назви його неіснуючим ім'ям».Далі можна уточнити, що небажано брати тварину з мультиків, оскільки воно вжекимось придумано. Вимерлі тварини теж не підходять. Моя сім'я.Уявляєбагату інформацію про сімейну ситуацію дитини. Він допомагає виявити відношеннядитини до членів своєї сім'ї: сімейні відносини, які викликають тривогу абоконфлікти для того, що малює, показують, як дитина сприймає взаємовідношення зіншими членами сім'ї і своє місце в сім'ї. Для виконання тесту дитині даєтьсястандартний лист паперу, кольорові олівці і гумка. Інструкція дитині:«Будь ласка, намалюй свою сім'ю, щоб її члени були чем–то зайняті».На всі уточнюючі питання слід відповідати без яких – або вказівок («Можешмалювати, як хочеш»). Під час малювання слід записувати всі спонтаннівислови дитини, відзначати його міміку, жести, а також фіксувати послідовністьмалювання членів сім'ї. Після того, як малюнок завершений, з дитиноюпроводиться бесіда по наступній схемі: Хто зображений на малюнку, що робитькожен член сім'ї; Де працюють або вчаться члени сім'ї; Як в сім'їрозподіляються домашні обов'язки; Які взаємовідношення між членами сім'ї. „Будинок — дерево – чоловік”. Допомагає оцінити ступіньконфліктності дитини, негативізм, ворожість, агресивність, особливості йогоособи. Для виконання тесту дитині пропонується папір, простій олівець і гумка.Інструкція для дитини: «Намалюй, будь ласка, якнайкраще будинок, дерево і людину».На всі уточнюючі питання слід відповідати, що він може малювати так, як йомухочеться. Багату інформацію дає спостереження за тим, як дитина малює.Записуються всі спонтанні вислови, наголошуються які-небудь незвичні рухи. Колидитина закінчує малювати йому задається ряд питань про його малюнок. Опитзазвичай починається з малюнка людини. Наприклад, питається, кого віннамалював, вік намальованої людини, який у нього настрій, чи нагадує вінкого-небудь із знайомих.
2.2 Експериментальнедослідження творчості у дітей дошкільного віку
Розвиток творчихздібностей дітей передбачає впровадження в навчальну практику гуманістичногопринципу організації освіти, коли в центрі навчально-виховного процесузнаходиться особистість дитини з її потребами, інтересами і можливостями, авихователь за допомогою педагогічних форм, методів і засобів виконує функцію«екранування», щоб не допустити згубної дії зовнішніх чинників на розвитоктворчих здібностей дітей, і певною мірою стимулює останні. Тунік Е.Психодиагностика творческого мышления // Школьный психолог. — 2001. — № 45.
Залучення дітейдо творчої діяльності розкриває перед ними горизонти людських можливостей ісприяє правильному визначенню свого місця на широкому полі знань, умінь таздібностей. Це відбувається з тієї причини, що в творчості дитина реалізує вусій повноті свої знання, уміння та здібності, а отже, отримавши можливістьвипробувати себе в різних видах діяльності, наочно переконується в наявномуарсеналі знань, умінь та здібностей і цим самим адекватно оцінює своїможливості, що безумовно, сприяє правильному вибору професії. Романовська Д.Методи та прийоми стимулювання творчої активності//Психолог.-2006.-№11.-с.13-16.
Своєчасневиявлення і розвиток творчого потенціалу дитини є досить складним завданням.Для вивчення початкового рівня розвитку дітей з метою виявлення їхніх творчихздібностей здійснюють такі дії: анкетування батьків за допомогою тесту «Читалановита ваша дитина?»; опитування з метою вивчення творчого потенціалупедагогів і батьків; діагностування дітей за допомогою тесту визначення творчихнахилів дітей; інтерв'ювання дітей і батьків; аналіз результатів творчих робітдітей. Психологічні тести для діагностування дітей з метою виявленняіндивідуальних творчих особливостей. Тест «Домальовування фігур»: дітям 3 – 6 років пропонуютьіндивідуальні завдання по модифікованому варіанту методики Е.П. Торренса –дорісовать задану фігуру так, щоб вийшла картинка (всього 16 фігур – по однійна окремій картці; запропоновані фігури були контурами елементів наочнихзображень або простими геометричними фігурами різного ступеня схожості знаочним зображенням). Для оцінки рівня розвитку продуктивної уяви дошкільниківза основний показник беруть коефіцієнт оригінальності (Кори.); його параметри:флуенция (кількість відповідних завданню відповідей), флексибильность(вариативность відповідей у однієї дитини) і оригінальність (частота відповіді,що зустрічається, в групі). Окрім цього було виділено 6 основних типіввиконання завдань на уяву дітьми різних дошкільних вікових груп: 0-дитина несприймає завдання побудови образу з використанням заданого об'єкту; найчастішемалює поряд з еталоном, не використовуючи його, або зовсім відмовляєтьсямалювати. 1-«окреміоб'єкти»: фігура добудовується до цілого; результатом домальовування стає одинсхематично зображений, не деталізований об'єкт. 2-«об'єкти з деталями»: одиничнийобраз наділений великою кількістю деталей. 1 і 2 типи характерні для дітеймолодшої групи дитячого саду. 3-«сюжети»: детально домальовував пропоновануфігуру, дитина вбудовує її в сюжет, співвідносить його з деякою ситуацією – цекомплексний образ. 4-«сюжет з додаванням об'єктів»: дитина малює декількаоб'єктів об'єднаних в сюжеті; це образ – ансамбль. 2, 3, 4 типам рішеннявдаються дошкільники середньої і старшої груп. 5-«включення»: задана фігуравключається як один з другорядних елементів об'єкту, що зображається. Здесь –новий спосіб створення образу: дитина співвідносить сприйману дійсність не зцілісним наочним уявленням, а з однією з його деталей. Це забезпечує найбільшуоригінальність і вариативность в рішенні задачі. «Асоціативне поле»–назадане слово дитина називає всі слова, які приходять на думку. Пред'являють 6слів. Сказані дитиною асоціації оцінюються по Кори. (оригінальність, вариативностьі продуктивність відповідей) і по переважному використанню слів у функціїузагальнення або у функції наочної отнесенности. «Твір казки» — дітям пропонуєтьсяскласти казку на задану тему. Оцінюється продуктивність, оригінальність івариативность (описується 5-балльная системи оцінки). Специфіка використанняслова як засоби уяви полягає, в основному, в особливостях структури семантичнихполів, які починають складатися у дітей старшої групи. При цьому дляхарактеристики рівня розвитку уяви не существен сам тип такої структури(переважне використання слова в його номинативной або категоріальній функції).Набагато важливіше можливість переходу від однієї структури до іншої (змінаконтекстів, в яких використовується задане слово) і широта кожного такого контексту.З дітьми проводяться повчальні заняття, направлені на формування специфічнихособливостей використання слова: уміння широко використовувати контекст слова ігнучко переходити від одного контексту до іншого. Було проведено 8 однотипнихзанять на різному матеріалі. Описуються 3 серії експерименту: констатуюча,така, що формує і контрольна, — а також результати, показані дітьми двох груп,– експериментальною і контрольною. В ході формуючих занять були виділеніосновні тенденції: збільшення від заняття до заняття загальної кількості званихслів до кожного заданого слова, що говорить про розширення семантичних полівкожного слова; зростання нестандартних відповідей за рахунок зміни контекстівслів;
зменшенняповторів, але повного їх зникнення не відбулося; перехід від зовнішніх ознак дофункціональних, не наочних; поява метафор – істотне розширення зв'язків слова іїх перехід на новий якісний рівень (зв'язки за відвернутими ознаками).Направлений розвиток специфічних особливостей використання слова як засоби уявисприяє активізації уяви дитини. Такими специфічними особливостями виступають,широта семантичних полів і можливості переходу від одного контекстувикористання слова до іншого. Існує диференційований підхід до виховання і навчаннядошкільників. Психологами, педагогами проведений ряд досліджень. Об'єкт дослідженьдіти 4-5 років. Дьяченко О.М., Кириллова А.И. О некоторых особенностях развитиявоображения. Вопросы психологии. №2 1980г.
Мета дослідження- виявити вплив стимулювання уяви, як психологічного процесу, на розвиток творчоїактивності дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Через проблемидіагностики такі традиційні методи, як запитальники, виявляються неефективними.Дошкільники і молодші школярі зазнають труднощі, пов'язані з недостатнім уміннямусвідомлювати аналізувати, висловлювати свої проблеми. Тут необхідновстановлення тривалого довірчого контакту, в ході якого стає можливим вільне, відвертеобговорення конкретних переживань дитини. Таким чином, не маючи необхідних умовдля тривалого контакту, доводиться використовувати графічні методи дослідження.Що у свою чергу дає добрі результати. Існують наступні методи і способи.
Дослідженнявивчення оригінальності рішення задач на уяву. Підготовка дослідження. Підібратиальбомні листи на кожну дитину з намальованими на них фігурами: контурне зображеннячастин предметів наприклад, стовбур з однією віткою, кружок — голова з двомавухами і т. д., і прості геометричні фігури ( круг, квадрат, трикутник і т. д.).Підготувати кольорові олівці, фломастери. Проведення дослідження. Дитину 5-8років просять домальовувати кожну фігур так, щоб вийшла яка-небудь картинка. Заздалегідьможна провести вступну бесіду про уміння фантазувати ( пригадати на що буваютьсхожі хмари на небі і т. д.). Обробка даних. Виявляють ступінь оригінальності, незвичностізображення. Встановлюють тип рішення задач на уяву. Нульовий тип.Характеризується тим, що дитина ще не приймає завдання на побудову образу уявиз використанням даного елементу. Він не домальовував його, а малює поряд щосьсвоє ( вільне фантазування). Перший тип. Дитина домальовувала фігуру на картці так,що виходить зображення окремого об'єкту ( дерево ), але зображення контурне,схемне, позбавлене деталей. Другий тип. Також зображається окремий об'єкт, але зрізноманітними деталями. Третій тип. Зображаючи окремий об'єкт, дитина вже включаєйого в який-небудь уявний сюжет ( не просто дівчинка, а дівчинка, що робитьзарядку ). Четвертий тип. Дитина зображає декілька об'єктів по уявному сюжету (дівчинка гуляє з собакою ). П'ятий тип. Задана фігура використовується якіснопо новому. Якщо в 1-4 типах вона виступає як основна частина картинки, яку малювавдитина ( кружок — голова і т.д. ), то тепер фігура включається як один здругорядних елементів для створення образу уяви ( трикутник вже не дах будинку,а грифель олівця, яким хлопчик малює картину). Далі обчислюється коофіціенторигінальності: сума типів рішення завдань на уяву/кількість дітей. ГильбухЮ. З. Внимание: одаренные дети. М.: „ Знание”, 1991.- с. 44.
Робота порозвитку уяви, на підключення творчого потенціалу дитини.
Журналнебилиці в особах. Захід проводиться у вигляді змагання. Група дітей ділиться на двікоманди. Кожна команда — це так звана редакція журналу. У кожного членаредакції свій порядковий номер. Ведучий починає казку: „Жил-был маленькийГвинтик. Коли він з'явився на світло, то був дуже красивий, блискучий, зновеньким різьбленням і вісьма гранями. Всі говорили що його чекає велике майбутнє.Він разом з деякими гвинтиками буде брати участь у польоті на космічномукораблі. І ось нарешті настав той день коли Гвинтик опинився на бортувеличезного космічного космічного корабля… На найцікавішому місці ведучий зупиняєтьсяіз словами: ”Продовження триває в журналі “.......” в номері .......” Дитина, укого у руках цей номер, повинен підхопити нитку сюжету і продовжити розповідь.Ведучий уважно стежить за оповіданням, в потрібному місці перериває. Дитинаповинна сказати: ”Продовження триває в журналі “.......” в номері .......” Перерватиказку може ведучий словами: ”Закінчення в журналі “.......” у номері .......” Врезультаті дитячої творчості головний герой побував на багатьох планетах, зустрівсяз інопланетянами. Проте діти один раз склавши продовження про нову планету і їїжителів, повторювали потім те ж саме змінивши лише назву планети. В цілому цейвид діяльності показав, що дітям важко ще підключити вільне фантазування. Вони кращесправляються з роботою по готових шаблонам. Презентація миру. Наочнесприйняття навколишнього світу, властиве дітям ( ось кішка, місяць, лавка, людина,палиця і т. д.), з розвитком дитини перетвориться в соціально-цінніснесприйняття, коли підростаюча людина виявляє за предметами відношення, бачить цінніснізв'язки і взаємини. Таке перетворення протікає непомітно, воно не позначаєтьсяякимсь різким переходом, коли б раптом проста “лавка” перетворилася б на “місцедля відпочинку старого, побачення для закоханих” і т.д. Воно здійснюється черезсоціалізацію особи, її духовний розвиток інтелектуального і емоційногозбагачення. Зміна наочного сприйняття, проте, не завжди відбувається взагалі.Іноді ми бачимо людину, яка живе серед предметів, фактів, випадків але вінвипадає з суспільних відносин, культурних цінностей. Зовні — живе як все, посуті — живе поза всіма, оскільки виключений з системи ціннісних відносин. “Презентаціямиру” направлена перш за все на переклад наочного сприймання миру в його цінніснесприйняття. Пред'являється який-небудь предмет групі дітей і пропонуєтьсяописати роль цього предмету в житті людини, навіщо він для людства, яку роль вінграє в прагненні людини на щастя, які відносини несе в самому собі, коли включенийв повсякденний побут. Таким чином виявляється для дітей духовна цінністьматеріального предмету, зміщує межі духовного і матеріального розвиває здібністьдо одухотворення і зрештою допомагає дитині знайти свою особу, піднятися над ситуацією.Для проведення даної роботи обирається будь-який предмет, що оточує дітей(немає сенсу брати щось незнайоме дітям, як тостер або пуанти) задаєтьсяпитання про його роль в житті людини, матеріальному і духовному призначенні, атак само питання про особисте відношення дитини до даного предмету. Необхідно створитинадлежащюю атмосферу, так щоб все його достоїнства і особливості булипідкреслені, як цінність загальнолюдською культури. Діти по черзі висловлюють своїміркування. При цьому вони підходять до предмету, беруть його в руки,демонструючи всій групі, розкриваючи то зміст, який виявлений ним. ШурковаН.Е. Собрание пеструх дел. М.: „Новая школа”, 1994.-с. 67. Роблячивисновок, хочеться сказати про досить високе ціннісне сприйняття дітьмиреальності. Вражає їх готовність і уміння міркувати, будувати висновки,загальний високий рівень інтелекту. Надалі можна ускладнити роботу, пропонуючидітям самим вибрати предмет презентації, їм може стати явище, подія, факт,процес. Що на що схоже. Розвиток уяви грає велику роль в творчому вихованніособи дитини. Необхідно якомога більше включати в практику види діяльностінаправлені на активізацію процесів уяви. Даний захід проводиться у формі гри. Уній можуть брати участь до 30 дітей, роль ведучого краще узяти на себе вчителеві,вихователеві. Діти з допомогою ведучого вибирають 2-3 людини, які винні на декількахвилин бути ізольовані від загальної групи. В цей час всі інші загадують якесь слово,бажано предмет. Потім запрошуються ізольовані хлоп'ята. Їх завдання — відгадатите, що було загадане за допомогою питання: “На що це схоже?” Наприклад, якщозагадано слово “бантик”, то на питання: “На що це схоже?” із залу можуть поступатитакі відповіді: ”На пропелер у літака” і т.д. Як тільки ті, що водятьздогадуються про те, що було загадане ведучий міняє їх, і гра повторюєтьсязнову. Безумовно така робота корисна. Фотомомент. Ця форма групової діяльностітак само направлена на розвиток уяви. Проте її ефективності нижче, ніжефективність описаною вище діяльності. Перш за все тому що об'єктом активного розвиткутут виступає що лише водить. Опишемо методику проведення заходу. Провівшикоротку бесіду на тему “Що таке фотомомент”, роз'яснивши сенс цього слова, виховательвводить дитини в світ фотографії: люди на згадку про якісь події хочуть завждищось залишити, часто це буває фотографія. Фотографії бувають різні: смішні ісумні, маленькі і великі, кольорові і чорно-білі, а бувають фотографії, де людивставляють свою особу в маленьке віконце, вирізане в картині із зображеннямтварин, знаменитих людей і т.д. Потім діти вибирають того, що одного водить,який вставляє свою особу в таку ось картину, не знаючи, що на ній намальоване. Йогозавдання — відгадати кого він зображає, ставлячи навідні питання. Театр“Рукавиця”. Форма гри в театр визначає цілеспрямований розвиток плотськоюсфери дітей. Представляючи той або інший персонаж в різних ситуаціях хлоп'ятазасмучуються, радіють, веселяться, сердяться, обурюються — емоційно освоюютьмир відносин і форми їх прояву, що сприяє більш глибокому розумінню духовнихзв'язків в реальному житті. Крім того використовуючи народні літературні твори,ми тим самим залучаємо дітей до національній культурі, російському фольклору.Мета роботи — навчання виразному читанню на основі наслідування багатократногоперечитування, розвитку пам'яті, мови, простих рухів уміння говорити передаудиторією. Діяльність дитини орієнтована на зразок. В процесі спілкуваннявоспитатель- дорослий своїм прикладом навчає мови, руху, поведінці надаєненастирливу допомогу якщо діти щось забули. Основа поведінки дорослого — доброзичливість, розумність, спокій і зацікавлене участь. Реквізит(ляльки-рукавиці) — це опора для відтворюючої уяви розуміння характеру персонажа,передумова до розкріпачення відчуттів рухів, до свободи мови. Привертає ізначна простота у виготовленні самих ляльок, можна відшукати старі рукавички,рукавички, а вже на їх основі з допомогою шматочків матерії, різноколірногопаперу, гудзиків, голки з ниткою ножиць і фантазії можна зробити і діток з бабцею,і мишку, і лисицю, і собачку і т.д.
Висновки дорозділу II
Творча уява розвиваєтьсяпоступово: від найпростішого до найскладнішого видів діалогу. Держава, в якійми живемо стала незалежною зовсім недавно, хоча Україна була відома у світі щез давніх давен своєю історією, традиціями, культурою. Розбудова молодоїдемократичної держави — це нелегка справа, але актуальна та вкрай потрібна длянашого майбутнього. Необхідні насамперед зусилля кожного з нас — громадянУкраїни. І від того, наскільки хорошими громадянами ми будемо, залежить і нашемайбутнє. Добре орієнтуючись у сьогоденні, ми краще розуміємо і уявляємомайбутнє. А для передбачення майбутнього треба активізувати творчу уяву.
Висновки
Отже авторкурсової розглянула тему: ”Уява як джерело творчості особистості”.Уява-продуктивна сила, що створює внутрішній і зовнішній світи; духовна творчафункція, яка разом з інтенцією передчуває таємниці життя у символах смислу;посередник між сокровенними глибинами духу й дійсністю; конструктивна іруйнівна функція свідомості.
Творчість-процеснародження нового, що об’єктивно здійснюється в людині-створення нових думок,почуттів або образів, які стають безпосередніми регуляторами творчих дій.
І тому творчийпроцес має результатом продукт оригінальний, об’єктивно цінний і самодостатній.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ”
Амонашвілі Ш.А. „Какживёте дети?”- М.: “Просвещение”.-1991.- с.112.
Белова Е.С. Одаренностьмалыша: раскрыть, понять,поддержать. — М.: Московскийпсихолого-социальныйинститутФлинта, 2004. — 144 с.
Бердяев Н.Л. Царство Духа и царство Кесаря. М.:Республика, 1995. -с. 252-258. Брушлинский А.В. Воображение и творчество. //Научное творчество. – М.:«Знание», 1965.- с. 45.
Брушлинский А.В. Воображение и творчество. //Научноетворчество. — М,1965, с. 345.
Ваганова Н.А. Розуміння як показник інтелектуальної татворчої обдарованості старших дошкільників // Збірник наукових праць Інститутупсихології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К., 2001. — Т.III. — Ч. 8. — С.56-64.
Ваганова Н.Розвиток творчого потенціалу в дошкільномувіці //Психолог.- 2006.-№20.-с.16-18.
Венгер Л.А., Мухина В.С. Психология.– М., 1988.
Вікова психологія / За ред. Г. С. Костюка.— К.,1976.-с. 56.
Возрастная и педагогическаяпсихология / Под ред. А. В.Петровского. — М., 1979.- с.91.
Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. Т. 3. М., 1983.с.68.
Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. -М., 1983 -т.5. -с.95. ГегельГ.В.Ф. Соч.: В12-тит.-М.-Л., 1935.Т.8.-С.125. Гильбух Ю. З. Внимание: одаренныедети. М.: „Знание”, 1991.- с. 44.
Даль В.И. Толковыйсловарь живого великор)сскогоязыка.:В 4 т., т.2, М.,: Рус.яз., 1998 г., с. 25. Дьяченко О. М., Кириллова А. И. Онекоторых особенностях развития воображения у детей дошкольного возраста //Вопр. психол.- 1980. -№ 2.- С. 107—114.
Дьяченко О. М. Пути активизации воображениядошкольников // Вопр. психол. -1987. -№ 1. -С. 44—51.
Заброцький М. М. Вікова психологія: Навч.посібник.-К.: МАУП, 1998.- 92 с.1.- с. 78. .,
Кириллова А.И. О некоторыхособенностяхразвитиявоображения.Вопросыпсихологии. №2 1980г.
Краткий психологический словарь.Дьяченко М.И., Кандыбович Л.Л. — Мн.: Хэлтон, 1998 — с.2
Лазарєв М.О. Основи педагогічноїтворчості. — Суми: ВВП «Мрія»-ЛТД, 1995. — 212 с.82.
Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальнапсихологія: Навч. посібник. — К.: МАУП, 2000. — 256Маслоу А.Самоактуализирующаяся личность // Психология личности. Под ред. Ю. Б.Гиппенрейтера, А. А. Пузырея. М., 1985. – с. 44.
Моляко В.А. Психологическиепроблемытворческойодаренности. -~- К.: Знание, 1995. — 52 с.
Педагогічна психологія / За ред. Л.М. Проколієнко, Д. Ф. Ніколенко.— К., 1999
Пономарьов Я. А. Психологіятворчості //Тенденціїрозвиткупсихологічної науки. М.: Наука, 1988. С. 21-25.
Пономарев Я.А. Психологиятворческогомышления. — М.,1960, с. 49.
Поддьяков Н.Н. Особенности познавательного развитиядетей дошкольного возраста // Актуальные проблемы современной психологии:Материалы международной конференции. М., 1983.
Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед.учеб. заведений: В 3 кн. — 4-е изд. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. — Кн. 1: Общиеосновыпсихологии. — с.85-88.
Никитин Б.П… Развивающие игры. — 5-е изд. доп. — М.:„Знание”, 1994.-с.76.
Одаренность и возраст. Развитиетворческогопотенциалаодаренныхдетей/ Под ред. А.М.Матюшкина. — М.; Воронеж, 2004. — 192 с.
Рибо Т. Творческое воображение. 1901.
Романовська Д. Методи та прийоми стимулювання творчоїактивності //Психолог.-2006.-№11.-с.13-16
Смирнова Е.О. Детскаяпсихология: Учеб. для студ. высш.пед. учеб. заведений. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – с. 36.
СоловьевB.C. Соч. в 2 т. 2-е изд. Т.2 — М.: ЛИ СССР,Мысль, 1990.- с. 390. ТихомировO.K. Структура мыслительнойдеятельностичеловека. — М., 1969, -с. 35. Тойнби Л. Постижение истории. М.,Мысль, 1991, с. 122.
Тунік Е. Психодиагностикатворческогомышления //Школьный психолог. — 2001. — № 45.
Шуркова Н.Е. Собраниепестрыхдел. М.: „Новая школа”,1994.-с. 67.
Философский словарь / под.ред. Фролова И.Т. -5-е изд.- М.; Политиздат, 1986 — с.474.
Эльконин Д. Б. Психологияигры. М., 1978.-с.25.