Введення
Взагалі проституція- це загальносвітове явище з глибоким історичним корінням. В умовахцивілізованого суспільства дитяча проституція перетворилася на проблему. Маючибіологічну основу, проституція не має аналогів в тваринному світі і є чистолюдським феноменом. Тісно пов'язана з культурою, проституція протистоїть їй якщось чуже і вороже. Культура постійно оновлюється і видозмінюється, зберігаючикращі досягнення. Проституція залишається майже не зачепленою прогресом,гальмує його своїм низовинно-примітивним початком.
Питання доступноїлюбові постійно залишається актуальним, і причини його обговорення, як всередовищі фахівців, так і винесення на суд громадськості в різні епохи істотноне розрізнялися: у чому причина проституції, і як з нею боротися? У розглядітеми використаний сучасний підхід сексології для аналізу надзвичайно поширеногосоціального явища, безумовно, що має пряме відношення до статевого життялюдини. При цьому особливість полягає в тому, що статеве життя в суспільствізмінюється услід за розвитком інших сфер життя, а проституція – ні.
I.Історія дитячої проституції
1. Храмовапроституція
Храмовапроституція — найраніші приклади
У стародавньомусвіті повсюдно була поширена священна проституція в храмах. Відомо, що храмовапроституція в Єгипті, Вавілоні, Греції і інших стародавніх державах малаглибоко релігійне значення. Перші документально підтверджені випадки такоїпроституції мали місце в Месопотамії і відносяться приблизно до 2300 року донашої ери. А вже звідти храмова проституція розповсюдилася по всьому БлижньомуСходу.
Храмовапроституція — самі недавні приклади
У деяких країнаххрамова проституція збереглася до наших днів. Скотт відзначає, що «ні водній країні в світі релігійна проституція не процвітала сильніше, ніж в Індії,і ні в одній країні вона не збереглася довше в умовах прогресуцивілізації». Є численні докази того, що храмова проституція збереглася ів двадцятому столітті. Терстон, якого цитує Скотта, приводить безліч випадків,запозичених з судових справ про діяльність дева-даси (служниць богів), — такназивають танцівниці при храмах Таміла. У зв'язку з одним такою справою в суді,«обвинувачений, Мадіга з округу Белларі, оголосив свою неповнолітню дочкуприсвяченою в басави, влаштувавши її брак з ідолом». Як з'ясувалося,басави «практикують безладні стосунки з чоловіками».
Повії — самі юні
У історії дитячапроституція існувала завжди. Траплялося, що храмовим повіям було по шість-сімроків.
2. Стародавній Схід
У СтародавньомуКитаї хлопчиків вже з чотирилітнього віку навчали «прекрасному мистецтву пасивноїпедерастії». Борделі з маленькими дівчатками і хлопчиками були широко поширенів стародавньому світі і продовжують існувати і понині. Китайські хлопчики, щозаймаються проституцією, по звичаю отримували благо славлення Чжу Вана, богасодомії. Без сумніву, самими юними повіями всіх часів були немовлята впублічних будинках Стародавнього Риму. Є відомості, що в борделях були«невідлучні від грудей матері немовлята». Імператор Доміциан заслуживсхвалення сучасників за те, що він спробував викоренити всі види дитячоїпроституції. У Есиваре — кварталі повій японської столиці Едо — для фелляцииспеціально містили маленьких дівчаток. Завдяки різного роду домислам, гейші, щозаймають високий суспільний статус, були доступні лише для вагинальногокоїтусу.
Які асоціаціївикликає словосполучення «якнайдавніша професія»? Нічні метелики… Асвященнодіяння, богоугодна справа — не хочете?
3. Дитяча проституція у Стародавній Греції
Дитячапроституція існувала в різні часи. Ще у Стародавній Греції серед філософів побутувалоуявлення про те, що розум і знання передаються через сексуальні контакти. Томустарші чоловіки займалися сексом із хлопчиками і вважали, що таким чином дохлопчика переходить мудрість і наснага. Відомо також, що в Японії й Китаїхлопчики грали жіночі ролі в театрах. Їх малювали, вбирали у жіночий одяг,навчали жіночості. А після виступів могли пропонувати для сексу. Якщо хлопчачапроституція пішла з давньогрецьких шкіл і азійських театрів, то витоки дівчачоївиділити важче, оскільки дівчат досить рано видавали заміж. Батьком жіночоїпроституції вважається давньогрецький імператор Солон, який у 559 році до н. е.створив офіційний інститут проституції. Він вирішив наповнювати казну,експлуатуючи жіночі тіла. Імператор легалізував будинки розпусти, проституткамибули рабині. У борделі продавали дітей і самі батьки, там їх навчалиобслуговувати клієнтів, подобатися, співати, декламувати вірші. Навіть в Японіїще не так давно — у XIX, XX ст. — батьки продавали дітей для навчанняпроституції. Дівчат продавали на рівні зі свійськими тваринами й прирівнювалидо вартості худоби. Японія мала цілі квартали, де дівчата росли й училися бутигарною повією чи гарною гейшею. Варто також згадати існування релігійноїпроституції. До нашого часу в Індії й Непалі дівчат віддають у монастирі на“служіння” богу: там вони танцюють, співають і використовуються монахами длязадоволення сексуальних потреб. Потім таких дівчат продають у борделі. І хочана законодавчому рівні ці дії переслідуються, та через кастовий устрій — духовніслужителі стоять дуже високо на ієрархічній сходинці — у країні й досізакривають на це очі.
4. Дитячапроституція в Україні
Якщо говорити проУкраїну, то існування і розвиток проституції пов’язаний із розвиткомпроституції у царській Росії. 1843 року проституція тут була легалізована, алезайматися цим ремеслом дозволялося дівчатам із 17 років. Молоді повії прагнулибути старшими, а старші жінки намагалися здаватися молодшими, бо знали, що єпопит на малолітніх. Повіям видавали жовтий квиток і брали на облік. Завсеросійським переписом 1889 року було зареєстровано 17 603 проститутки. Середних більше половини засвідчили, що працювали в цій сфері до 18 років, ачетверта частина — до 16. Ще тоді жінки вказали на причини: перший сексуальнийконтакт із застосуванням грубого насильства, бідність, вплив подруги абостаршої сестри, потреба у грошах на випивку. І сьогодні ця тенденція має місце.Дослідження й опитування, проведені в різних країнах, показали: 75—80 % повійбули примушені до сексу в ранньому віці, зґвалтовані або зраджені в сім’ї; іншібрали приклад із матері, сестри чи подруги; а деякі шукали гроші для наркотиківй алкоголю. У кінці XIX століття в Росії розвинувся аболістичний рух, якийпривів до змін у законодавстві щодо проституції: мінімальний вік для можливоїроботи повією — 21 рік. Уже тоді зрозуміли, що це ненормально, коли молодіжінки залучені до проституції. Однак Перша світова війна, революція, голод,розруха призвели до збільшення сиріт. Часто ці діти опинялися на вулиці, аопинившись на вулиці, шукали заробітку: жебракували, крали, надавалисекс-послуги. Побільшало проституток. Тому в 1919 році при Наркомі соціальногозабезпечення створили комісію з боротьби з проституцією: робота передбачалазалучення до праці й підвищення освітнього рівня проституток. А 1921 рокуДзержинський переконав Леніна у потребі боротьби з безпритульністю. Булистворені спеціальні заклади освітнього типу, колонії, військові училища. На тойчас армія безпритульних дітей складала 5 мільйонів. У 30-ті роки в країні вжепроводили масові облави на проституток. Примусово, без права повернення, їхнаправляли на роботи у створені для цього поселення. Дітей також направляли убудинки закритого типу: напіввійськові-напівтюремні заклади. Та Друга світовавійна відволікла увагу на військові події. Так було до 60-х років: у 1961 роцідо Кримінального кодексу СРСР увели статтю про кримінальну відповідальність заорганізацію проституції та втягування неповнолітніх у проституцію. Таким чиномдержава визнала існування цієї проблеми. У наш час на дитячу проституцію існуєпопит: залучають і дівчат, і хлопців. Дівчата працюють повіями з 14—15 років,хоча існують випадки залучення дітей і в 5—7 років. Як засвідчило останнєдослідження, працюють і 13-річні хлопчики. У Києві відомі випадки, колихлопчиків 12—14 років продавали для комерційного сексу біля гей-клубів. Загаломже дітей, залучених у проституцію, — 10—30 % від загальної кількості повій.Дітьми цікавляться педофіли. Неуспішні чоловіки, ті, з яких у дитинствізнущалися, насміхалися, і які не можуть знайти нормальний контакт із жінкою чиз чоловіком, шукають фізично й морально слабших партнерів. Ними стають діти:доступні, менші, їх можна принизити, вдарити. Дитячій проституції сприяє іпоширення СНІДу, бо шукачі сексу на стороні бояться бути інфікованими івважають дитину здоровішою. Насправді ж діти більше вразливі до хвороб, аніждорослі. І нарешті, азіатські чоловіки мають хибне уявлення, що секс із молодоюдівчиною, особливо незайманою, дає сили, енергію й здоров’я. В Україні допроституції залучають безпритульних дітей. У Києві працювала благодійнаїдальня. До неї почали приїжджати машини, сутенери силою і погрозами забирали12—14-річних дітей і вивозили їх на Кільцеву дорогу займатися проституцією.Причиною дитячої проституції стає й насильство вдома, незаконна експлуатаціядитячої праці батьками, коли вони свідомо виштовхують дитину заробити напляшку. Боячись повертатися додому, діти шукають способів вижити на вулиці.Відомі також випадки, коли самі батьки продавали дітей, мовляв, іди, покатайсяз дядями на машині, бо “дядя” привіз горілку. Інший випадок, коли на дорогувиставляли п’ятикласницю-сироту свої ж односельці. Або коли студентка, не маючикоштів для оплати навчання, організувала набір “на роботу” дівчат без комплексів.Сексуальні послуги неповнолітніх дешевші. Якщо в дорогих готелях повії коштують200 доларів, то дитину можна купити за 5 доларів. Ці діти працюють унайнебезпечніших місцях: на вокзалах, великих кільцевих дорогах Одеси, Криму,навколо Києва, на трасах, зупинках дальнобійників, у саунах і квартирах. Крімдітей вулиці, які шляхом продажу власного тіла намагаються вижити, продаютьсебе й діти із благополучних родин. Так вони прагнуть здобути гроші на якусьріч. Так, у Японії серед підлітків існує суперництво, в кого найкрутіша модельстільникового. Батьки не дають на такі речі грошей, ось вони і знайшли свійспосіб заробити: сідають у кафе, починають посміхатися старшим чоловікам,показуючи, що не проти контакту, а потім домовляються про вартість послуги. УКиївському міському притулку для неповнолітніх, який належить Міністерствувнутрішніх справ (до них надходять київські діти вулиці, діти, які були проданіабо втекли), 80—85 % дітей мають венеричні хвороби. Отже, вони вже малисексуальні стосунки. Якось із притулку втекло кілька дівчат. Виявилося, подругарозповіла, що за 5 хвилин можна заробити нормальні гроші, отже, смачно поїсти вМакДональдсі. Чому дівчата погодилися? Справа в тому, що діти вулиці вже булибитими, голодними, терпіли знущання, тому додатковий фізичний біль для них — нетакий страшний, порівнюючи з грошима, які вони можуть отримати. Цих діток важкореабілітувати. Вони не знають про венеричні хвороби й психічні розлади. Томусьогодні головне завдання наших служб — вилучати дітей із вулиці. А ще требавідроджувати духовні цінності українців, піднімати мораль молоді. У статтівикористана інформація, надана Ольгою Володимирівною ШВЕД — представникомміжнародної організації “Ecpat International” для регіону СНД. Організаціяпрацює над ліквідуванням дитячої порнографії і торгівлі дітьми з метоюсексуальної експлуатації.
ІI.Школярі: особливості виховання
Чинники, щовпливають на виникнення дитячої проституції у дітей підлітків
Основнезавдання освіти — дати кожній дитині, з урахуванням його психофізичнихможливостей, той рівень освіти і виховання, який допоможе йому не загубитися всуспільстві, знайти своє місце в житті, а також розвинути свої потенційніздібності.
Кількістьшколярів, яких виділяють, як що вчаться з девіантною поведінкою, на жаль, зкожним роком зростає, тому що збільшується число провокуючих чинників,сприяючих формуванню поведінки, що відхиляється.
Данапроблема вже перестала бути тільки психолого-педагогічною. Вона сталасоціальною. І свідоцтвом тому є ухвалення протоколу до Конвенції про правадитини. У ній записано, що профілактика бездоглядності і правопорушень — цесистема соціальних, правових, педагогічних і інших мерів, направлених навиявлення і усунення причин і умов, сприяючих бездоглядності, безпритульності,правопорушенням і антигромадським діям неповнолітніх.
Усистему профілактики бездоглядності і правопорушень неповнолітніх входятькомісії у справах неповнолітніх і захисту їх прав, органи управління соціальнимзахистом населення і органи управління освітою, установи опіки і опікування,організації охорони здоров'я, служби зайнятості і органи внутрішніх справ.Проте для того, щоб профілактична діяльність тих або інших служб булаефективною, необхідно усвідомити, що поведінка, що відхиляється, має складнуприроду, обумовлено різноманітними взаємодіючими чинниками.
2.Вікові статеві особливості дітей і підлітків 8-18 років
Уюнацькому віці кожному неминуче доводиться усвідомити свої сексуальніустремління і сформувати своє відношення сексуальної чутливості, що зародилася,– це важливий компонент юнацької самосвідомості. Відносини молодих людей досвоїх сексуальних устремлінь може бути різним:
1. Перебільшенняфізичних аспектів сексуальності, розрядка сексуальної напруги за допомогоюцинічних розмов, сальних анекдотів і тому подібне;
2. Аскетизм,підкреслено презирливе відношення до сексуальної чутливості як до чогосьнизовинного, прагнення подавити в собі сексуальний потяг;
3. Інтелектуалізм,коли сексуальну чуттєвість вважають «нецікавою», примітивною і тим самимнамагаються позбавитися від неї;
4. Розрядкасексуальних потягів в онанізмі (професор сексології Свядощ вважає, що «помірнийонанізм (мастурбація) в юнацькому віці зазвичай носить характер саморегуляціїстатевої функції, сприяє зниженню підвищеної статевої збудливості і єнешкідливим. Але надмірний онанізм може ослабити організм і тому слід уникатичинників, сприяючих статевому збудженню»).
5. Початок статевого життяслідство: а) появи закоханості, або б) сильних сексуальних бажань, або в) якзасіб доказ своєї дорослості, як засіб самоствердження і підвищення свогопрестижу в очах однолітків.
Визначеннядитячої проституції як феномена:
1) Вікова градація виходячи іззагальних законів становлення сексуальної свідомості і фізіологічної статевоїзрілості можна умовно виділити три вікові групи дівчаток-повій:
а) дівчатка від 8до 11 років. У нормі цей вік характеризують понятійна стадія сексуальноїсвідомості, статева незрілість, конвенційний (договірною) рівень моральності,тобто поняття «Що таке добре, що таке погано» нав'язує або активновиховує навколишнє соціальне середовище;
б) дівчатка 11-14років. У нормі цей вік характеризують романтична стадія сексуальної свідомості,період пубертату, активного статевого дозрівання, що супроводжується високоюгормональною насиченістю крові, формуванням вторинних статевих ознак,пробудженням лібідо, конвенційний рівень моральності;
в) дівчатка 14-16років. У нормі цей вік характеризують еротична стадія сексуальної свідомості,закінчення юнацтва і вступ до дітородного віку, автономний рівень моральності,тобто здатність самостійно рефлексувати, оцінювати і осмислювати, позитивні інегативні чинники соціального середовища. Через характерний для юнацькогомаксималізму вік оцінки і результати рефлексії не завжди адекватні.
Таким чиномвивчивши чинники, що впливають на відхилену поведінку дітей підлітків, явиділила основні, найбільш значущі: біологічні, психологічні,соціально-психологічні. Велику роль в розвитку дитини грають взаємини в сім'ї.Для того, щоб дізнатися причини появи проституції, треба спочатку вивчитичинники по яких відхиляється дитяча поведінка від норми. Величезне значеннямають вікові статеві особливості дітей і підлітків від 8 до 18 років.Відношення молодих людей до своїх сексуальних устремлінь грають велику роль врозвитку психологічних відносин між однолітками і іншими людьми.
III. Підліткова проституція
1. Проблемаі особливості дитячої проституції
«Серед всіх жахів життя, середвсіх страждань і кошмарної потворності її, чи не найжахливішою гримасою цьогожиття здається нам передчасне доросле обличчя дитини, що продає або продаєтьсяна панелі і в будинках розпусти», що отупіло, — так писав на початку XXстоліття один з наших співвітчизників. Пройшло понад 80 років, а дитячапроституція і порнографія не тільки не пішли в минуле, але придбали ще більшімасштаби в нашому суспільстві. Це обумовлюється поряд причин, зокрема,лібералізацією статевої моралі, ослабленням соціального і правового контролю збоку держави, а також падінням престижу інституту сім'ї і материнства всучасному суспільстві.
Термін«проституція» походить від латинського prostitutio -осквернення,обезчещення. Проституція (вступ до статевого зв'язку за плату) це один зрізновидів статевої деморалізації, іншими проявами якої вважаються вступ достатевого зв'язку осіб, що не досягли статевої зрілості, вступ до випадковихстатевих зв'язків, безладне статеве життя.
Різнівиди деморалізації у сфері статевої поведінки неповнолітніх особливо поширенісеред дівчаток, про що свідчить кількість дефлорованих дівчаток 12-13 літньоговіку, число звернень неповнолітніх з приводу виробництва аборту, розповсюдженнясеред них венеричних захворювань.
Проблемадитячої проституції посилюється виробленою за роки радянської влади тезою «вРосії сексу немає», а значить, немає і дітей, що надають оплачувані сексуальніпослуги. Хоча якщо звернутися до минулому, то по звіту Петербурзькоголікарський-поліцейського комітету, в 1889 році в Росії серед офіційнозареєстрованих повій число дітей у віці до 18 років складало 31%; у 1909г. їхстало вже більше 45%. А притулки петербурзьких будинків милосердя вже в 1910г.приймали дітей, що займаються продажем свого тіла, починаючи з 13 років, хочапо статуту там повинні були міститися діти старше 16 років. Залишалася гостроюпроблема дитячої проституції і в 20-х роках.
УСРСР які-небудь відомості і наукові знання про проституцію практично буливідсутні. У «Словнику російської мови» проституція, як втім, і добродійність,значиться елементом експлуататорського суспільства і розуміється як «продажжінками свого тіла з метою добути кошти для існування».
Хочарозрізняють чоловічу і жіночу; дорослу і дитячу проституцію, найбільш вивченоює жіноча проституція. Жінки, які вступають на цей шлях, є товаром, їх тіло — об'єктом купівлі-продажу. Здатність жінки привертати чоловіків — це її«капітал», який обачливо інвестується з метою отримання максимального прибутку.Початковою причиною приходу жінок в цю сферу бізнесу є наявність попиту на«сексуальні послуги», за які чоловіки платять і які найчастіше надають жінки. УРосії проституція не переслідується, оскільки немає кримінальногозаконодавства, що забороняє цю діяльність, а ось, наприклад, в США передбаченірепресивні заходи для жінок, що займаються проституцією, у вигляді затримання абоарешту.
Кажучипро дитячу проституцію, всі нечисленні наукові вітчизняні джерела розглядаютьяк основний об'єкт сексуальної діяльності дівчинку-повію, замовчуючи, що всуспільстві існує і інший вид дитячої проституції — гомосексуальна проституція.При цьому хлопчики можуть надавати платні сексуальні послуги як«професіоналів», для яких це заняття є постійним і основним джерелом заробітку;«хлопчиків по виклику», що підробляють таким чином; «хлопчиків на підхопленні»,які час від часу отримують дохід від наданих ними послуг. Їх називаютьальфонсами. Є лише приблизні дані про їх чисельність. У 1996 р. в Москві булоблизько 100 підлітків, що заробляють на життя у такий спосіб. Поза сумнівом, щов сьогодення, час у зв'язку з соціально-побутовими умовами, що змінилися, їхстало набагато більше. У місяць альфонсів мають близько 400-600 дол., нерахуючи безкоштовної їжі і подарунків. Пані, які користуються послугамипідлітків-альфонсів, — це, як правило, розведені жінки від 35 до 55 років.
УРосії немає законів, що забороняють проституцію, але існує дуже тісний зв'язокміж проституцією, законом і злочином. Проституція, як і порнографія — один змеханізмів перекладу аморальної поведінки в злочинне. Як свідчить практика,повії рано чи пізно переступають рамки закону, причому скоювані ними злочиничасто обтяжуються сексуальним садизмом.
Нерозробленість державних і наукових підходів до усвідомлення самої проблемидитячої проституції, бездіяльність соціальних, медичних і правових служб на тлізахоплених описів красивого життя і невимірних доходів валютних повій і ділківпорнобізнесу в засобах масової інформації, відсутність грамотного статевоговиховання в школі і безпорадність батьків в сім'ї ставлять дітей переднеобхідністю самостійно вирішувати цю проблему, робити свій власний вибір.
Безграмотнерішення цієї проблеми самими дітьми через їх юний вік і малий соціальний досвідприводить до сумних наслідків, на яких іноді зосереджують свою увагу державні,суспільні і приватні організації. До таких наслідків можна віднести: підірванедитяче здоров'я, обтяжене побоями, кримінальними абортами, венеричнимизахворюваннями, Снідом, наркоманією і пияцтвом; зв'язки із злочинним світом інастання кримінальної відповідальності за досконалі правопорушення і злочини;сексуальну комерцію, пов'язану з перевезенням і продажем дітей за рубіж;психічні травми, що ведуть до руйнування особи дитини.
УКонвенції ООН про права дитини, яка підписана і наший країною, статтею 34зафіксовано, що «держави-учасники зобов'язуються захищати дитину від всіх формсексуальної експлуатації і сексуального спокушання». Проте до теперішнього часупрактично ніяких реальних кроків у напрямі вироблення і здійснення державноїполітики відносно дітей і підлітків, що займаються проституцією, зроблено небуло.
Жоденз наукових колективів країни на сьогоднішній день не займається вивченнямпроблеми дитячої проституції. Розроблено законодавство про охорону прав дітей,різні міністерства і відомства із залученням учених і практиків займаютьсярозробкою національного плану дій, де окремим рядком виділена проблема «Діти,що знаходяться в особливо скрутних умовах», проте сфера знеособлених статевихвідносин в це поняття не включається, хоча право на життя, вільне відсексуальних домагань, дарувало дитині від народження.
Врезультаті в суспільстві зміцнюється свідомість того, що заняття проституцією —суто особиста справа кожного, яке за свідченням багатьох підлітків є суспільнокорисним заняттям, оскільки вносить позитивний внесок до зняття соціальноїнапруженості між людьми. Але є і оборотна сторона такого вільного вибору.Приведемо лише деякі факти. Так, за останні п'ять років в Росії більше двохтисяч неповнолітніх мам убили своїх новонароджених дітей; від самотніхмалолітніх матерів поступає в будинки дитини близько шести тисяч дітей в рік.
Відомо,що проблема проституції має глибоке культурне, політичне і соціально-економічнекоріння, тому для розробки найбільш ефективного механізму захисту дитини відбудь-якої форми сексуального домагання необхідно знати історію цієї проблеми.
Данийсоціальний феномен зафіксований в історії в VI в. до н. э., хоча швидше за всеце явище існувало і раніше, і пов'язаний з ім'ям Солона, який вважається першимвідомим організатором публічних будинків, оскільки він купував жінок іпропонував їх в «загальне користування» за внесення певної плати.
Проституціяпочала зароджуватися ще в первісні часи і існувала у вигляді культу у різнихнародів, і, як суспільне явище, вона постійно збільшувалася в масштабах. Вже всередньовічній Європі церква була вимушена миритися з цим явищем, визнаючи йогонеминучість.
Рівеньпроституції різко виріс в результаті розвитку капіталістичних суспільнихвідносин, і масштаби цього явища почали викликати серйозний неспокій. Уостанній третині XIX в. були розроблені методи регламентації і способимедико-поліцейського нагляду з метою упорядкувати і по можливості обмежитиданого роду відношення. Проте політика заборон виявилася малоефективною.
Удореволюційній Росії повії складали особливий шар суспільства, так званих«розрядних жінок». Вони зобов'язані були вставати на облік в поліції, здаватипаспорт, а замість нього отримували «жовтий квиток» — офіційне свідоцтво того,що жінка вже не належала до «порядних». Всі «розрядні жінки» були зобов'язанірегулярно проходити медичні огляди.
Причинипроституції активно вивчалися в перші роки Радянської влади, проте в періодсталінської диктатури дослідження були припинені і поновилися лише в 60-і рр.XX сторіччя. У відкритому друці результати досліджень з цієї проблеми почалипублікуватися зовсім недавно. Стало відомо, що в порівнянні з 20-ми рр.минулого століття істотно змінилися і громадська думка по відношенню допроституції, і соціально-психологічний портрет повії, і мотиви заняття цимремеслом, і вік, і категорії повій.
Атмосферасексуальної вседозволеності, що панує в підлітковому і молодіжному середовищіXX століття, приводить до появи нових страшних понять — «загальні дівчатка»,«діти дискотек», тобто діти, що народилися в результаті безладних статевихконтактів і зв'язків. У Щорічному звіті Департаменту сім'ї, жінок і дітейзначиться, що в 1990 р. органами внутрішніх справ виявлено більше 12 тис.неповнолітніх наркоманів, повій, гомосексуалістів. Причому, як наголошується вдокументі, ці дані явно занижені — висока латентна (прихована) проституція.Так, вважають фахівці, тільки в Москві число дітей, що займаються проституцією,складає не менше 10 тисяч.
Такимчином, сьогодні проституцію, і в першу чергу дитячу, необхідно розглядати першза все як щонайгострішу соціальну проблему, як один з видів соціальноїпатології, який виділяється по наступних ознаках: віддача себе багатьом особам;віддача себе за винагороду; повна байдужість до особи одержуючого сексуальніпослуги.
Уцьому аспекті можна дати наступне визначення проституції, це форма девіантноїповедінки, що виражається в безладних, знеособлених, позашлюбних статевихвідносинах, здійснюваних за плату.
Особливістьпроституції як поведінки, що відхиляється, полягає в тому, що це явище зумовлюєвзаємозв'язані з ним інші соціальні відхилення: алкоголізм, пияцтво,злочинність, адміністративні правопорушення, соціальний паразитизм, аморальнаповедінка, самогубства.
Продитячу проституцію говорять у тому випадку, коли її ознаки вперше виявляютьсядо досягнення дитиною 18 років.
Поведінкадітей, що займаються проституцією, принципово відрізняється від поведінкидорослих повій. До найбільш характерних відмінностей можна віднести наступні:
- Неусвідомленістьздійснюваних вчинків. На відміну від дорослих повій, усвідомлено іцілеспрямовано ведучих антисоціальний спосіб життя для отримання доходу, удітей як основні мотиви заняття проституцією виступають такі, як прагнення досамоствердження; цікавість; бажання виглядати дорослими.
- Отриманняоплати за свою працю в різних формах. Якщо дорослі повії винагороду за своюпрацю отримують, як правило, виключно в грошовому виразі, з дітьми часторозраховуються речами, косметикою, спиртними напоями, вечерею в ресторані,сигаретами і ін.
- Продажсвого тіла в будь-якому місці за бажанням статевого партнера. Тоді як доросліповії зазвичай мають для надання сексуальних послуг певні умови (постійнаквартира, що знімається, місця в готелях і ін.), діти займаються проституцією,як правило, на вокзалах, в салонах автомобілів, підвалах, під'їздах, на горищахі т.д.
- Ухваленнядитиною при наданні сексуальних послуг великих доз алкоголю або наркотичнихречовин. Дитині нерідко ставиться в обов'язки пити з своїм клієнтом якомогабільше і при цьому обпоювати своїх клієнтів, особливо таких, яких можнапограбувати на крупну суму.
- Заняттяпроституцією з вимушеною перервою, оскільки
час від часу діти потрапляють, наприклад, в приймачі-розподільники, притулкиабо примусово повертаються до батьків.
- Залякування,шантаж підлітка можливим обнародуванням заняття проституцією перед значущоюгрупою однолітків, батьками або шкільним колективом у разі відмови займатисяцим видом діяльності.
- Правовийнігілізм підлітків, що полягає в тому,
що в число друзів підлітка, як правило, входять кримінальні елементи:фарцовщики, валютники, наркомани, сутенери, але нікого з них вони не вважаютьзлочинцями і не пов'язують себе із злочинним світом.
Розглянувши проблему і особливості підліткової проституції, язрозуміла, що це вона існує з давніх часів. Але в останнє ця проблема загострилася.В даний час в країні немає законів, що забороняють проституцію. У суспільствізміцнюється свідомість того, що заняття проституцією – суто особиста справакожного.
Особливості дитячої проституції полягають в тому, що в більшостівипадків діти не усвідомлюють правильності своїх вчинків.
Щоб уникнути таких наслідків за дітьми потрібний контроль з бокудорослих. Діти і підлітки, які займаються цим «бізнесом», вступили на такийшлях унаслідок неправильного виховання і безконтрольного відношення з бокудорослих.2. Типологія проституції. Дитяча і підліткова проституція ікримінал
Допроблеми виявлення причин дитячої проституції звертаються як вітчизняні, так ізарубіжні учені: медики, психологи, соціологи і ін.
Аналізуючивітчизняний і зарубіжний досвід, виділимо основні причини дитячої проституції.Їх можна розділити на три групи: генетичні, або їх ще називають фізіологічні,соціальні і психологічні.
Генетичнітеорії розглядають вплив спадкових чинників, що приводять дітей до заняттяпроституцією. Біофізіологічні теорії пов'язують вибір «професії повії» з певнимморфоконституційним типом людини.
Заданими учених XIX в. У. Тарновського, В. Окорокова і ін.[1],що піддали повій антропометричним і біологічним дослідженням, було встановлено,що хоча дана категорія справляє загалом враження миловидних і навіть красивихдівчат, при детальнішому вивченні виявляється ряд фізичних недоліків:наприклад, переважання лицьових розмірів над головними, що дає можливістьзробити висновок і про менший об'єм мозкових мас, що йдуть в збиток якрозумовому, так і етичному розвитку людини, що надає сексуальні послуги;існування фізичних ознак звироднілості, таких як неправильні форми в розвиткучерепа, сідлоподібне і незрощене верхнє небо, аномалії вух, зубів, кінцівок,асиметрія особи і ін.
Напідставі цих фізичних особливостей був зроблений про те вивід, що з біологічноїточки зору повії — це категорія природжено-порочних жінок, які можуть бутиохарактеризовані як «хворобливі або недорозвинені істоти, загостренінесприятливою спадковістю, що представляє безперечні фізичні або психічніознаки звироднілості, всього що різкіше проявляють своє відхилення віднормальних жінок у відсутності етичних уявлень і в статевому відправленні».
Психологічнітеорії дають різне пояснення природи проституції, перш за все дитячої. Теоріїособових рис підкреслюють наявність у індивіда певних якостей, що приводятьйого до такого роду суспільної поведінки, а саме залежність; труднощі увідносинах з однолітками; відсутність прагнення до освіти.
Мотівационно-потребностнітеорії вважають, що заняття проституцією є другорядною потребою, на перше жмісце висувається задоволення потреб в грошах, а також в реалізації сексуальнихбажань. Психодинамічні теорії зв'язують тягу до заняття проституцією зпрагненням подавити негативні переживання підлітка, такі як відчуття провини,страху, тривожності, що виникають в ранньому дитинстві в результатіспотвореного сімейного виховання.
Трансактнийаналіз розглядає заняття проституцією як одну з «ігор», яка сприяє досягненнюіндивідом своїх, як правило, деструктивних цілей. Ці цілі закладаються батькамив ранньому віці у формі життєвого сценарію особи, внаслідок чого виробляєтьсяпевний тип сценарної поведінки, змінити яке буває практично неможливо.
Навідміну від біологічних і психологічних теорій, які розглядають проблемупроституції на рівні розвитку і становлення конкретної особи, тобто намікрорівні, соціальні теорії вивчають цю проблему на макрорівні (взаємозв'язокз соціальною політикою держави, культурними і етнічними нормами суспільства,економічними умовами) і на мезорівні (взаємини дитини з різними соціальнимигрупами).
Намакрорівні проституція обумовлена, в першу чергу, соціально-економічноюобстановкою в країні, залежно від якої вона переживає свої підйоми і спади. Уперіоди високого безробіття або інфляції вона зростає, оскільки низьказаробітна плата або її відсутність штовхає людину, зокрема дуже юного віку, донадання сексуальних послуг, до участі в порнофільмах і ін. Серед соціальнихгруп для дитини найбільш значущою є сім'я. Тому коли говорять про схильністьйого до заняття проституцією на мезорівні, то виділяють наступні причини:
- неблагополуччясім'ї. Аналіз соціологічних опитів сімей, де були виявлені діти, що займаютьсяпроституцією, показав, що взаємини між батьками і дітьми носили емоційнознеособлений характер або приймали форму фізичного або психічного насильстванад дитиною; у
більшості сімей не проводився контроль за дітьми з боку батьків або контрольприймав жорсткий характер, що провокує протидію дитини встановленим вимогам, іприводив до конфліктних ситуацій; у більшості сімей спостерігалася серйознаматеріальна потреба і тривале безробіття батьків; серед членів сім'ї частовиявлялися раніше судимі люди з кримінальним минулим; для більшості сімейхарактерний низький культурний рівень;
- відсутністьсім'ї, відсутність кого-небудь з батьків, наявність в сім'ї вітчима або мачухи;
- раннєзалучення дітей до спиртних напоїв, сексуальні домагання з боку дорослих. Данісоціологічних опитів професійних повій, проведених в 1975 р. в США, показали,що в дитинстві практично всі вони були спокушені, зґвалтовані батьками абородичами, примушені до співжиття з чоловіками старшого віку, а потім кинуті;
- бажаннястати матеріально незалежними від сім'ї;
- сексуальнаактивність підлітка, позбавленого матеріальної і сімейної підтримки;
- недостатняінформованість підлітка про статеві відносини. На підставі досліджень Д. Бойераі Дж. Джеймса[2], проведених в 1978 р.серед підлітків, що надають сексуальні послуги, було виявлено, що 63% отрималипервинний поштовх до заняття проституцією, почерпнув збочену інформацію просексуальні відносини від друзів або в результаті випадкового власного досвіду.У них були відсутні знання про контрацепцію, венеричні захворювання;
- безконтрольністьі байдужість адміністрації освітніх установ до позашкільних занять дітей.
Дужечасто в категорію повій потрапляють випускники дитячих будинків, які черезрозпад системи початкової професійної освіти, куди могли б піти вчитися діти знизьким освітнім рівнем, підвищення престижу освіти у вузах, де колишнівипускники дитячих будинків просто не конкурентноздатні, високого рівнябезробіття і практично повної відсутності роботи для неповнолітніх вимушенішукати інші джерела засобів існування.
Якщопідліток не дістає належного схвалення соціально прийнятними способами, не можереалізувати себе в соціально значущій діяльності, не потрапляє у поле зорупедагогів і вихователів, то відбувається підміна соціальних нормантисоціальними, соціально значущій діяльності — аморальною, кримінальною абозлочинною, а замість педагогів приходять кримінальні авторитети, якіорганізовуючи життєдіяльність підлітка, залучають його до протиправних дій,експлуатуючи здоров'я, піддаючи небезпеки його життя. Порівнюючи діяльність«експлуататорів розпусти» почала XX століття і сутенерів, які успішноорганізовують працю неповнолітніх в даний час, можна виявити одні і ті жособливості організації даного процесу.
Сутенер— це людина, що живе на засоби повії, розглядає її як джерело доходів і щорозпоряджається ними як своєю власністю.
Невід'ємноючастиною проституції є сутенерство. Як правило, більшість сутенерів — жінки,колишні повії. Але буває, що сутенерством займаються не тільки дорослі, але іпідлітки. Вони, так само як і дорослі, отримують за це гроші, але набагатоменші, тому економія очевидна. До того ж неповнолітньому сутенерові безпечнішезнаходитися на вулиці, чим дорослому. З одного боку, його самого і його «товар»не чіпатимуть бандити, тому що по неписаних бандитських законах, чіпати дитину— останню справу. З іншого боку, підліток до 14 років, згідно нашому законодавству,неосудний, Навіть 15-річного підлітка можна притягати до кримінальноївідповідальності тільки за особливо небезпечні злочини, але звідницьке до цьогочисла не входить.
Механізмдії сутенерів вигострений століттями і може розглядатися як свого роду технологія.
Початковийетап їх діяльності припускає організацію сутенером «своєї справи» шляхомвкладення засобів в покупку або оренду приміщень, створення інших умов дляперетворення його на підприємство, що приносить дохід.
Наступнийетап — придбання «живого товару». На початку XX століття існувала певнакатегорія торговців, які вербували і продавали дівчат в будинки терпимості. УМоскві чоловіків, що займаються такою роботою, називали «Маккавеямі» (переважноце були євреї), а жінок-торговців називали «няньками». Досвідчені торговціпрацювали на вулицях, поблизу магазинів, куди посилали господині своїх молодихмайстринь; у лікарнях, де після одужання молоді дівчата часто опинялися вскрутному положенні; у сім'ях, де вербувальники з'являлися в потрібний момент іпотрібну годину з радами і реальною допомогою; на фабриках, де заздалегідьіснувала домовленість між скупником «живого товару» і господарем, якийоголошував про скорочення кадрів, але під виглядом добродійника переводивдівчат нібито на іншу «фабрику»; через газетні оголошення, в яких недосвідченимдівчатам пропонувалися «хороші місця постійної роботи», і т.д.
Багатохто з цих прийомів використовується і сучасними сутенерами:
- ті жгазетні оголошення (тільки якщо на початку століття
оголошення були завуальовані і пропонувалася добре оплачувана робота гіднихпрофесій: швалі, економки, покоївки, то в сучасній ситуації нерідко відкритомовиться про запрошення дівчат або хлопців для надання інтимних послуг);
- та жвулиця (тільки на початку століття це по перевазі були магазини, тепер цевокзали, де зосереджена основна маса бездоглядних і безпритульних дітей, які,як правило, згодні на будь-яку роботу і крім того відсутній будь-якийсоціальний контроль за їх життям, що дозволяє сутенерові розпоряджатися нимитак, як він цього побажає, аж до фізичного знищення без страху пошуку такоїдитини);
- та жсім'я, коли дитина, наприклад, залишається без батьків і коштів для існування ів потрібний момент з'являється «добрий дядько», який допомагає подолати тимчасовітруднощі, плата ж за таку допомогу — віддача себе і своєї квартири в загальнекористування злочинної групи;
- та жквартира господаря, куди запрошують дівчат в гості для ближчого знайомства,обіцяючи їм, що нічого з ними не трапиться.
УXIX в., коли дівчина погоджувалася на таке запрошення, то з нею починалипрацювати ввічливі і порядні агенти-розпусники, усипляючи її пильність. Іноді здівчиною працювало до шести фахівців. Таке спокушання могло тривати впродовждекількох днів. Як пригощання обов'язково були присутні спиртні напої, щоспеціально виготовляються господарем з настою нюхального тютюну або сигар,розчинених в міцному вині. В стані сп'яніння дівчину оббирали, забиралидокументи і насильно примушували працювати в публічному будинку.
УXX в. існує практика прийому на роботу, особливо юних дівчат, на посадусекретарів-референтів, що включає як обов'язковий елемент відвідини квартирипрацедавця з метою детальнішого знайомства з претенденткою. В умовах безробіттяі гонитви за красивим безтурботним життям на це йдуть більшість дівчат. Далівсе як в XIX в. — пригощання, спиртні напої, наркотики, закінчується цедійство, як правило, виконання сексуальних послуг на вимогу «господаря».
Щеодна форма залучення підлітків в проституцію — коли їх насильницький викрадаютьв стані алкогольного або наркотичного сп'яніння (найчастіше це відбувається надискотеках), а потім морально і фізично пригнічують (на початку століття такаформа вербування теж існувала, але не на дискотеках, а, наприклад, в темнихпровулках, алеях, коли група вичікувала свою жертву, викрадала і насильнопродавала в публічний будинок).
Крімтого, заняття проституцією тісно пов'язане з індустрією розваг і фактичнолегалізоване в таких видах бізнесу, як масажні салони, гральні заклади,приватні фірми, що надають інтимні послуги, які для прикриття містятьсяякою-небудь нейтральною третьою стороною. Клієнтами в них, як правило, є дрібніпідприємці у віці 35-50 років, що мають сім'ї і дітей.
Третійетап — продаж «товару». На початку століття, коли «товар» привозився до місцяпризначення, збиралися покупці — власники публічних будинків, визначалисядостоїнства і недоліки товару, а потім починався торг.
Торгросійськими дівчатами для задоволення цілей розпусти не обмежувався Росією. Вжев XIX в. існувала міжнародна торгівля, де світовою популярністю користувалисяневільничі ринки Відня, Лейпціга, Данцига, куди вивозилися російські дівчата зміст Одеси, Варшави і Риги.
Цяпроблема в наший країні, поза всяким сумнівом, існує і сьогодні, проте цифри,розміри, що показують її, відсутні. Але за кордоном ці цифри відкриті. Так,наприклад, в Парижі в 1994 р. в країни «третього світу» для використання всексуальній комерції було продано 8 тисяч дітей (3 тис. дівчаток і 5 тис.хлопчиків).
Дитина,що опинилася у сфері проституції, проходить ряд етапів, що перетворюють«нормальну» поведінку на девіантну.
Напершому етапі дитина набуває статусу людини нижчого рангу із спотворенимиморальними і етичними нормами.
Надругому етапі осягнулися певні сексуальні знання і уміння як теоретичного, такі практичного характеру.
Третійетап характеризується тим, що в свідомості підлітка складається переконання, щоприродних статевих відносин по любові між чоловіком і жінкою не існує.
Четвертийетап закріплює усвідомлення негативного відношення суспільства до заняттяпроституцією, унаслідок чого підліток відчуває себе людиною другого сорту.
У1991 р. були зроблені соціологічні дослідження московських повій з метоюрозібратися в їх психологічному, внутрішньому світі і зрозуміти мотиваціювибору цієї сфери діяльності. 87% з опитуваних були неповнолітніми. Дослідженняпоказали, що до морально-етичної сторони своєї професії вони відносятьсядостатньо байдуже, практично всі вступають в статеві зв'язки в станіалкогольного або наркотичного сп'яніння, знають правові аспекти притягання доадміністративної відповідальності і штрафів, не побоюються офіційнихпопереджень, усвідомлюють, що гроші, які вони здобувають, торгуючи собою,осідають в руках сутенерів, рекетирів, фарцовщиків і т.д.
Зодного боку, при аналізі даних міркувань здається, що повії є достатньоупевненою публікою, але з іншого боку, в результаті психологічних дослідженьбуло з'ясовано, що вічний супутник життя повій страх. Вони страшаться, щопопадуться на зв'язках із злочинним середовищем, побоюються, що ті, що оточуютьдізнаються про їх доходи, побоюються бути пограбованими, бояться за майбутнєсвоїх дітей.
Намагаючисьвирватися з круга страху, вони починають непомірно пити, вживати наркотики.Багато хто з них опиняється в числі бродяг, багато хто гине, або стаючижертвами злочину, або закінчуючи життя самогубством.
Підведемопідсумок: Хто і чому встає на цей слизький шлях?
- Молодідівчата, відірвані від своєї сім'ї (студентки, що проживають в гуртожитку,приїжджають на роботу з інших міст і сільської місцевості).
- Дівчатказ неблагополучних сімей.
- Дівчатка,що перенесли в дитинстві психосексуальну травму, після чого у них виникхворобливий інтерес до статевих відносин.
- Дівчатка,схильні до девіантної поведінки. Вони складають основну масу підлітків-повій.
Мотивизаняття проституцією самі різні. Вони такі:
- безвихідність,коли дівчинка, пішовши з будинку, віддається за шматок хліба, щоб вижити;
- примушуваннярідної матері зайнятися цим ремеслом;
- наслідуваннядорослим, зокрема власній матері;
- прикладподруги або знайомої.
Єдекілька шляхів залучення дівчаток-підлітків в дану асоціальну групу:
- Черезоголошення в газетах.
- Урубриках «Розваги», «Робота», «Запрошую», «Пропоную» друкуються оголошенняфірм, що набирають дівчат для занять проституцією. І такі оголошення друкуютьсящодня.
- Черезусесвітню мережу Інтернет. На його сторінках можна знайти багато оголошень продобре оплачувану «роботу» для підлітків, як для дівчаток, так і для хлопчиків.
- Черезмодельні агентства. У багатьох агентствах примушують неповнолітніх топ-моделейдо сексуальних відносин. Після закінчення роботи в агентствах багато хто з нихстає професійними повіями.
- Участь взйомках порнографічних фільмів. Дітям за гріш пропонують брати участь в зйомкахфільму. На чорному ринку ціна оригіналу касети з дитячою порнографією коштуєвід 500 до 700 дол.
Вданий час склався певний круг клієнтів, дівчаток-повій, що користуютьсяпослугами. Це ділки злочинного бізнесу, комерсанти, синки багатих батьків,карні злочинці-рецидивісти, а також одружені чоловіки. Останні, на думкупсихологів, купують у малоліток утіху, самоутверджуються з їх допомогою,реалізують свої найнеймовірніші фантазії.
Вартістьпослуг малолітніх повій в містах Росії різна. Наприклад, в Москві так званітранспортні повії, що працюють уздовж московської кільцевої автодороги,віддаються за 150—200 рублів і діють в основному поодинці. Вуличні і такі, щопоставляються на замовлення по дзвінку клієнта не менше чим за 150 дол., з якихдві третини, як правило, забирає сутенер. Іноді плата зростає до 500 дол. Алеце означає, що повія працюватиме всю ніч і обслуговувати цілу компанію.Приблизно ту ж ціну сутенери беруть за діву, пошук якої багато часу не займає.Кажучи про проституцію, необхідно знати і те, що заняття цим ремеслом веде дозахворювання Снідом і різних венеричних захворювань, що часто приводить добезпліддя жінки.
Допроблеми класифікації повій, виділення певних критеріїв відмінностіпредставниць цього роду занять зверталися учені XIX і XX століть. Так, увітчизняних дослідженнях минулого століття (І. Канкаровіч, А. І. Федоров[3])виділено три категорії повій, що існували тоді в Росії:
1) що живуть цілком самостійно вкімнаті або квартирі;
2) що живуть за відому плату наповному пансіоні у квартирних господинь;
3) вуличні повії, серед якихосновну більшість складали неповнолітні.
Коштувалидіти по-різному. Як правило, для підтримки свого бюджету вони були вимушеніобслуговувати по декілька відвідувачів (від 3 до 5) в день. Скільки б вони незаробляли, всі гроші переходили в чужі кишені (як правило, сутенера, який дававїм роботу). Їх експлуатували абсолютно безсовісним чином: зверталися як зтваринами, в будь-яку негоду виганяли на заробіток, били, морили голодом і т.д.Якщо з якої-небудь причини вони переставали заробляти гроші, їх виганяли навулицю — і тоді ці діти ставали до певного часу безпритульними, поки непопадали до спеціальних дитячих установ.
Аренадіяльності вуличних повій — головним чином була вулиця, хоча вони моглипрацювати і в ресторанах, інших розважальних закладах, лазнях.
Середнятривалість діяльності повії — 5-7 років, рідко — 10. Якщо припустити, що вонапочинається зазвичай з 15-16 років, то до 25-28 років жінки опинялися або вустановах охорони здоров'я, або в спеціальних установах, або кінчали життясамогубством.
Середсучасних повій можна виділити наступні категорії:
- елітарні,центрові, кульові, валютні. Цю групу складає нечисленна категорія матеріальнозабезпечених повій, що мають високий освітній рівень, постійну роботу іклієнтів, що віддають себе за високу плату;
- разові.Дана група складається із зовні привабливих молодих людей, що ретельно стежатьза собою. Багато хто з них працює і обслуговує клієнтів у міру знаходженнязамовлень. Як правило, рано чи пізно ці люди звільняються з своєї основноїроботи і починають вести тільки дозвільний спосіб життя зі всіма витікаючи мизвідси наслідками;
- сімейні.Молоді сім'ї, що зовні виглядають благопристойними, завжди на хорошому рахунку.Проте, у разі появи додаткового заробітку, завжди готові виїхати за замовленнямі обслужити клієнта. Посередником в таких випадках виступає сутенер;
- плечовіабо дальнобійщиці, серед яких багато неповнолітніх. Отримали свою назву за те,що їздять з водіями вантажних машин (рефрижераторів, трейлерів) дальньогопроходження, обслуговуючи їх в дорозі. Розплачуються з ними зазвичай покупкоюїжі або в деяких випадках одяг, іноді при розставанні водії дають їм невеликусуму грошей. Якщо повія сподобається шоферові, то він може її рекомендувати іпередати своєму напарникові або іншому водієві. Основні місця роботи такихповій — заправні станції, закусочні або придорожні кафе, місця стоянок івідпочинку водіїв;
- автомобільніабо трасові. Даний тип повій, теж, в основному, неповнолітніх, вибирає своїхклієнтів на автомобільній дорозі під приводом підвезти, прокотитися. Вонинерозбірливі в зв'язках, часто міняють партнерів (по декілька чоловік за добу),представляють великий ризик розповсюдження венеричних захворювань. Місцемроботи може бути не тільки автомобільна траса, а наприклад, автомобільнастоянка. Охоронці стоянки можуть відкрити будь-яку вподобану клієнтові машину,а повія готова віддатися клієнтові або групі клієнтів прямо в автомобільномусалоні;
- вокзальні,швидше алкоголіки, чим повії. Віддаються за невелику плату, флакон одеколонуабо пляшку горілки. Серед них багато підлітків, мир яких обмежений трикутником:вокзал, дитприйомник, вендиспансер. Сутенерів вони не цікавлять, але іноді цюроль можуть виконувати дорослі-бомжі, відбираючи у них все запрацьоване ізалишаючи підлітків навіть без цих малих коштів для існування;
- школярки-малолітки(починаючи з 8-річного віку).
Вступають в статеві контакти або з примусу найближчих родичів, або сутенера.Працюють часом в антисанітарних умовах (вокзальні туалети, підвали і ін.), замінімальну ціну.
Вданий час залежно від психофізіологічних особливостей, завдатків і соціальнихумов, які приводять жінок на панель, повій можна розділити на 2 категорії.
1.«Порочні». У них схильність до проституції закладалася в сім'ї. З малих років вних прокидаються погані інстинкти: брехня і лицемірство, до яких вони постійновдаються, формується схильність до крадіжки, жорстокості, вживання алкоголю інаркотиків, що поступово приводить до повної деградації особи. Такі дівчатастають повіями тому, що ця професія, на їх думку, добре оплачується. При цьомувони аніскільки не піклуються про своє майбутнє. Навіть ті з них, кому вдаєтьсявийти заміж, нерідко повертаються до свого колишнього ремесла і закінчують своїдні в убогості, в лікарні або у в'язниці.
2.«Випадкові». Вони встали на шлях проституції по не залежних від них причинах.Ці повії не такі потворні в етичному відношенні і не так цинічно безсоромні, як«природжені». Вони почали торгувати своїм тілом із-за убогості, безпритульностіабо дитячої легковажності, тобто із-за несприятливих обставин, яким не змоглипротистояти.
«Випадкові» повії звертають насебе увагу чоловіків блиском або розкішшю свого наряду. Але при цьому уникаютьзустрічей з людьми, які знали їх до початку заняття проституцією. Поблизу своїхбудинків вони поводяться пристойно і одягаються дуже скромно, прагнуть непривертати до себе уваги.
Середтаких повій немало тих, хто, народивши дитину, стають дбайливими матерями,залишають свій колишній спосіб життя, не дивлячись на те, що потрапляють в дужеважкі матеріальні умови.
Вониє у великих і малих містах. Наприклад, за неофіційною статистикою в Києвіі в1998 р. було близько 200 тис. повій. До 2000 р. їх кількість зросла у декількаразів — тільки за 5 місяців було затримано близько 300 тис. повій і серед нихбагато дівчаток-підлітків, є і такі, яким менше 10 років. Отже, можнаконстатувати, що в наший країні виникла інша серйозна проблема — підлітковапроституція.
Приведемовизначення, яке дається даному явищу в коментарі до статті 151 п. 4.Кримінального кодексу РФ:
Заняттяпроституцією неповнолітньою — це неодноразовий (не менше двох разів) вступобличчя жіночої статі, що не досягла 17 років, в статевий зв'язок за гроші абоіншу матеріальну винагороду з обличчям чоловічої статі.
Єі інше визначення поняття «Підліткова проституція», яке найповніше відображаєсучасний сенс даного соціального явища. Підліткова проституція особливесоціальне явище, що характеризується тим, що підлітки, тобто особи, 18лет, щоне досягли, причому як жіночої, так і чоловічої статі, вступають неодноразово(не менше двох разів) у позашлюбні статеві відносини з великим числом осіб запевну (матеріальне) винагороду по соціально-економічних іпсихолого-педагогічних причинах.
Деморалізаціяв статевій сфері як форма девіантної поведінки вельми тісно пов'язана іззлочинністю. Цей взаємозв'язок найвиразніше виявляється в декількох відносинах.
По-перше,особи, для яких характерні дані форми поведінки, часто є організаторами абоактивними учасниками злочинних груп. Рання статева розбещеність дівчаток яквираз зневаги до етичних заборон суспільства сприяє в психологічному плані можливостіскоїти злочин. Каталізатором тут виступають: негативне, як правило, оточеннятаких підлітків; що неправильно сформувалися, пов'язані із статевоюрозбещеністю, збочені або непомірні матеріальні потреби; звичка вживати спиртнеі дозвільно проводити вільний час.
По-друге,підлітки, яким властива статева розбещеність, створюють кримінальні ситуації, аіноді і прямо провокують скоювання злочинів. Як для злочинця, так і дляпотерпілої характерний низький етичний рівень. За даними статистики 27%опитаних засуджених за зґвалтування показали, що до скоєння злочину мали всвоєму розпорядженні відомості про репутацію потерпілої як аморальною; 25%потерпілих від зґвалтування своєю аморальною поведінкою сприяли скоєннюзлочину; 22% потерпілих мали негативну побутову характеристику; 15% потерпілихбули раніше зґвалтовані або засуджені у справжній справі (5%), або іншимиособами (10%).
Всеце дає підставу стверджувати, що особи, для яких характерна деморалізація усфері статевої поведінки, не тільки створюють кримінальну ситуацію, але і своєюповедінкою формують рішучість у злочинця скоїти злочин і сприяють здійсненнюцієї рішучості.
По-третє,такі підлітки нерідко самі стають жертвами злочинних посягань. Проведенедослідження зґвалтувань, здійснених підлітками, показало, що 84% всіхпотерпілих складали дівчатка «легкої поведінки». Серед неповнолітніх,потерпілих від зґвалтування, включаючи і малолітніх, 16,8% вже до зґвалтуваннязнаходилися в інтимному зв'язку, тобто відносно їх раніше було здійсненозлочин.
Враховуючивсе вищесказане, можна виділити основні чинники, стримуючі розвитокпроституції:
1)на макрорівні, пов'язаному з державною соціальною політикою і плануванням,вживанням законодавчих заходів, вирішенням суспільних і державних питань врегулюванні проблеми дитячої проституції, організацією інфраструктури допомоги,як основні чинники виступають наступні:
підвищенняжиттєвого рівня населення
згладжуваннясоціальної нерівності в суспільстві
зміцненняі стабілізація інституту сім'ї
контрольнад порнографічною літературою і відеозаписами
введеннякримінальної відповідальності за діяльність сутенерів
змінагромадської думки відносно повій;
2) намезорівні, що розглядає відносини між дитиною і основними соціальними групами —сім'єю і колективом освітньої установи, де він повинен знаходитися,найважливішим чинником є:
реалізаціяпрограми статевого виховання школярів
через інститут сім'ї і різні типи освітніх установ;
3) намікрорівні, що розглядає розвиток і становлення конкретної особи, виділимонаступні чинники:
розвінчуванняпроституції як дозвільного, забезпеченого і красивого способу життя;
вихованняв дитині високоморальних якостей і моральних норм.
Вцілому ж проституція — це чітко організована злочинна структура, вийти з якоїпідліткам практично неможливо.
Покив Кримінальному кодексі РФ статті про кримінальну відповідальність запроституцію немає. Та і чи потрібно її вводити? Адже наївно було б думати, щоякщо сьогодні прийняти закон про заборону проституції або про відповідальністьза заняття проституцією, то завтра її не буде. Проституція — це соціальнеявище. І боротися слід не з повіями, а з кримінальним оточенням, яке їх створюєі підтримує. Але вже зараз є багато інших законів, що передбачають кримінальнепокарання, особливо у разі протиправних дій з неповнолітніми. Проте недивлячись на наявність цих статей в Кримінальному кодексі РФ, діти захищенізаконом слабо. У будь-якому випадку, будь це спровокована дорослими дитячапроституція або побутове насильство, — діти практично не мають права голосу.Вони цілком у владі батьків. І справа може бути збуджена тільки на підставізаяви дорослого. Навіть у разі зґвалтування близькими родичами про це непоспішають заявляти в правоохоронні органи, вважаючи за краще розібратися всім'ї. Це є пряме порушення не тільки Федерального закону «О основних гарантіяхправ дитини в Російській Федерації» (від 24.07.98 р. № 124-ФЗ), але і КонвенціїООН про права дитини, прийнятою в 1989 р. і яку Росія ратифікувала в 1990 р., атакож багатьох інших ухвал уряду.
Щож до закону про легалізацію проституції, то такого закону поки немає. А чипотрібна легалізація самим повіям? Соціологічні опити серед них показали, щодівчата згодні платити податки (тобто виступають за легалізацію), з тим щобвідчувати себе захищеними від «дахів» і рекету.
Покиоргани влади в Україні вирішують проблему проституції на федеральному рівні, знею борються в регіонах країни самостійно. Наприклад, в Липецьку для боротьби зпроституцією була створена «Поліція вдач». За 1996 р. вона провела більше 60операцій по розгрому звідницьких контор. У Києві з недавніх пір теж з'явиласясвоєрідна «Поліція вдач». З довколишніх монастирів і інших міст України встолицю приїжджають сестри Господні. Їх мета — етичне перевиховання дівчат зпанелі. За допомогою домовленостей, тривалих бесід черниці намагаютьсяпереконати дівчат в неправильності вибраного ними способу життя. Така роботадає результати.
Проблемапроституції існує і в інших країнах, але там — своє відношення до неї. Убільшості європейських країн жриці любові діють на цілком легальній підставі.При дотриманні ними ряду умов і обмежень жодних проблем з властями у них немає.
Наприклад,в Голландії, в столиці і інших крупних містах країни, цим ремеслом дозволенозайматися, але строго у межах спеціальних кварталів.
УКримінальному кодексі Куби є стаття, що передбачає тюремний висновок засутенерство. Особам, визнаним винними в розтлінні неповнолітніх, вважаютьсятерміни від 15 до 20 років.
Кримінальнийкодекс Іспанії передбачає для винних в зґвалтуванні неповнолітніх тюремнийвисновок до 15 років. У Англії і Германії давно прийняті закони, караючі тих,хто користується послугами малолітніх повій.
УТуреччині проституція існує абсолютно законно. У решті мусульманських країн,особливо близькосхідних, же, відношення до повій далеко від турецького ієвропейського гуманізму. Проституція тут категорично заборонена, і до виннихзастосовуються строгі покарання, починаючи від штрафів і арештів і закінчуючизабиванням каменями обидві що брали участь в процесі сторін.
Підлітковапроституція набула найбільшого поширення в Південно-східній Азії, перш за всена Тайвані, де зареєстровано близько 600 тис. зовсім юних повій. У Індії їхтрохи менше — 400 тис. На Філіппінах — порядку 60 тис., причому до цього числавходять діти в основному 10-13 років. У Гамбурзі на 6 тис. повій доводиться 300малоліток, послуги яких не перевищують 100 мазкий в час.
Проте,згідно із законом дитяча проституція знаходиться під строгою забороною у всьомусвіті, у тому числі і в Росії. Проте ми стоїмо на початку шляху боротьби зтаким злом, як підліткова проституція. Поза сумнівом, цей шлях буде довгим інелегким.
Зостаннього параграфа я з'ясувала, що психологи вивчили повій і розділили їх нарізні категорії в залежності: від місця роботи, від віку, від клієнтів і ін.Наприклад, є повії, що живуть самостійно в своїх квартирах, а є вуличні. Існуєі інше розділення на: елітарних, сімейних, автомобільних, вокзальних,школярок-малоліток. Так розділяють людей, що займаються проституцією, для того,щоб було легко досліджувати їх психологію, їх спосіб життя і причини, по якихвони ведуть такий спосіб життя. Основні причини, по яких діти і підліткизаймаються проституцією, діляться на три групи: генетичні, соціальні іпсихологічні. Кожна з груп складається з безлічі дрібних причин, які граютьвелику роль в житті дитини. Причини можна розглядати починаючи із спадковості ізакінчую безвихідним матеріальним положенням.
Наслідкипроституції жахливі для суспільства і для самих людей, що займаються цією«професією»: дуже велика вірогідність зараження різними венеричнимизахворюваннями. По-друге, особи, для яких характерні дані форми поведінки,часто є організаторами і активними учасниками злочинних груп. По-третє,підлітки, яким властива статева розбещеність, створюють кримінальні ситуації, аіноді і прямо провокують скоювання злочинів. Також підлітки нерідко самі стаютьжертвами злочинних посягань.
Проституціядуже тісно пов'язана з криміналом. Для того, щоб якось боротися із злочинністю,спершу треба усунути її основи. Ліквідував проституцію в стані, помітнознизиться кримінал. У Кримінальному кодексі статті про кримінальнувідповідальність за проституцію немає, в регіонах страни з нею потрібноборотися самостійно, щоб запобігти її тяжким наслідкам.
IV. Сучасні дослідження проблемидитячої і підліткової проституції
Практичначастина моєю курсовою складається з трьох частин:
1.бесіда з соціальним педагогом в школі
2.опит школярів по даній темі
3.бесіда з інспектором у справах неповнолітніх
Побувавшив школі №15 (в якій я навчалася), я зрозуміла, що соціальної педагогіки на темупроституції розмовляти не дуже люблять. У школі конкретно сказали, що такоїпроблеми у них немає, не було і не буде, тому що всі діти знаходяться підчітким наглядом соціальних педагогів і батьків.
Ушколі всього один соціальний педагог. Я поговорила з ним. Все що мені вдалосядізнатися це те, що випадки проституції не фіксуються, тому що вона недоводиться. «Не спійманий, не злодій». Соціальні педагоги знають дівчаток 10-11класів, які можуть цим займатися. Такі дівчаток не багато, але точна кількістьмені не сказали, природно, і імен теж не назвали. Вони вважають, якщо підлітокйде на такий крок, означає він психічно не здоровий, ніякий іншої причини тутне може бути. У старших класах підліткам хочеться мати по більше грошей, а йтина роботу в такому віці немає бажання.
Томувони і шукають легкий заробіток. З ними проводять бесіди соціальний педагог іпсихолог, ставлять на «шлях істинний». Але, здається думці, ці роботи (бесіди)не дадуть ніякого результату. З підлітками повинна розмовляти людина, якаавторитетна для них, той, кого вони слухатимуть, і це ніяк не соціальнийпедагог. Хоча якщо педагог завоює у них довіру, тільки тоді можна буде говоритипро якусь допомогу.
Наступниммоїм кроком було дізнатися у школярів як вони відносяться до проституції. Ясклала анкету з трьох питань (анкета додається в кінці роботи) і провела її удвох одинадцятих класів (з дозволу моєї вчительки – класного керівника).Загальна кількість чоловік складає 50. Хлопчиків були 23 людини (46%), адівчаток — 27 (54%).
Напитання: як ви відноситеся до проституції — більшість відповіли негативно,тільки 6 хлопчиків відносяться до проституції позитивно. Пояснювати своювідповідь вони не захотіли. Мені здається, що якщо молода людина не можепояснити свій вибір, означає цей вибір зроблений не обдумано, навмання або подурості.
Наступнепитання звучало так: як варто поступати з повіями? І даний вибір відповідей: а)ліквідовувати; б) ізолювати; у) допомагати; г) ігнорувати; д) прийматиякі-небудь інші заходи (запропонувати які?). Тут думки хлоп'ят розділилися.Більшість — це 77, 8 % було за те, щоб повій ліквідовували, допомагали їм абоприймали які-небудь інші заходи. Зовсім мало — це 22,2 % голосів було за — ізолювати і ігнорувати. На запитання, хто винен у виникненні підлітковоїпроституції?, більшість навіть не змогли чітко відповісти. Чи самі повії, чикраїна, в якій ми живимо, чи оточення, чи соціально – психологічний станлюдини.
Ціж питання були поставлені студентам вищого учбового закладу. На що 82 % щовчаться відповіли — повіям треба допомагати, 8 % — ігнорувати і 10 % — прийматиінші заходи.
V.Стурбованість ООН розвитком дитячої проституції в Україні
ОрганізаціяОб'єднаних Націй стурбована розвитком дитячої проституції в Україні.
Проце сказано на офіційному сайті ООН, повідомляють «Українські новини».
Відповіднодо повідомлення, спеціальний доповідач ООН з питання про торгівлю дітьми,дитячу проституцію й дитячу порнографію Хуан Мігель Петіт подав на розглядчленів Ради з прав людини доповідь про візит до України наприкінці жовтня 2006року.
Уцій доповіді повідомляється, що в Україні «процвітає дитяча проституція, аторгівля дітьми є величезною проблемою й суворою реальністю».
Удоповіді підкреслюється, що 10% жертв торгівлі людьми становлять діти віком від13 до 18 років, половину дітей у транскордонній торгівлі посилають в сусіднікраїни, в основному в Росію.
«Дітиексплуатуються у вуличній торгівлі, як домашня прислуга, у сільськомугосподарстві, як танцівниці, офіціанти й офіціантки або з метою наданнясексуальних послуг», — сказано в доповіді.
Удоповіді зазначається, що найчастіше від дітей вимагають ставати танцівницями,жебрати або надавати сексуальні послуги.
УООН відзначають, що характерною рисою торгівлі дітьми в Україні є те, що вбільшості випадків вони стають об'єктом торгівлі всередині країни.
Торговцідітьми заманюють своїх жертв у боргову кабалу, вони змушують їх відробитивитрати, пов'язані з поїздкою й такими послугами, як харчування й житло, при цьомуможливості вирватися з кабали з'являються вкрай рідко, — сказано уповідомленні.
Заданими дослідження, проведеного Українським інститутом соціальних дослідженьсеред жінок, які займаються наданням сексуальних послуг у комерційних цілях,11% становили діти віком від 12 до 15 років й 20% — віком від 16 до 17 років.
ПредставникООН висловив особливу стурбованість тим, що сутенери, торговці людьми йвиробники порнографічних матеріалів використовують дітей у своїх цілях.
Вінпідкреслив, що зі скасуванням віз для туристів з більшості західних країнУкраїна дедалі більше стає одним із основних напрямків для секс-туризму, уякому використовуються й діти.
ПредставникООН заявив, що Україні необхідно буде сформувати нову модель захисту правдітей, інакше вона зіштовхнеться з наслідками, які серйозно позначаться намайбутніх поколіннях.
Висновок
Повертаючисьдо поставлених цілей в моїй курсовій роботі, можу сказати, що проблемипроституції і причини її появи я вивчила. І зрозуміла, що проблема проституціїмає глибоке культурне, політичне і соціально-економічне коріння, тому длярозробки найбільш ефективного механізму захисту дитини від будь-якої формисексуального домагання необхідно знати історію цієї проблеми.
Психологибачать генетичні або фізіологічні причини проституції. Генетичні теоріїрозглядають вплив спадкових чинників, що приводять дітей до заняттяпроституцією. Так само існує ряд фізичних недоліків: наприклад, переважаннялицьових розмірів над головними, що дає можливість зробити висновок і про меншийоб'єм мозкових мас, що йдуть в збиток як розумовому, так і етичному розвиткулюдини, що надає сексуальні послуги. Є ще декілька причин, по яких діти іпідлітки займаються проституцією, — це якась залежність, труднощі у відносинахз однолітками, відсутність прагнення до освіти.
Педагогивважають, що проституція обумовлена, в першу чергу, соціально економічноюобстановкою в країні, залежно від якої вона переживає свої підйоми і спади. Вперіод високого безробіття або інфляції вона зростає, оскільки низька зарплатаабо її відсутність штовхає людину до надання сексуальних послуг. Ще причиниможуть ховатися в сім'ї і школі дитини: наприклад, неблагополуччя в сім'ї,відсутність сім'ї, безконтрольність і байдужість адміністрації освітніх установдо позашкільних занять дітей.
Щож треба зробити, щоб не було такої проблеми, як проституція в наший країні?
Простоусунути всі причини її появи, описані вище. Поліпшити соціально-економічнуобстановку в країні. Підходити до кожної дитини індивідуально і уберегти йоговід зв'язку з таким бізнесом. Треба зайняти дітей творчими справами художнікухлі, танці, музичні школи та інші. За такими дітьми повинні стежити школа,соціальні працівники і, звичайно ж, сім'я.
УКиєві знайшли метод боротьби з проституцією. Це швидше не боротьба, а допомогадівчатам з панелі. З довколишніх монастирів і інших міст країни в столицюприїжджають сестри Господні. Їх мета — етичне виховання дівчат з панелі. Задопомогою домовленостей, тривалих бесід, черниці намагаються переконати дівчатв неправильності вибраного ними способу життя. Така робота дає результати.
Згідноіз законом дитяча проституція знаходиться під строгою забороною у всьому світі,у тому числі і в Україні. Проте ми стоїмо на початку шляху боротьби з такимзлом, як дитяча і підліткова проституція. Поза сумнівом, цей шлях убуде довгимі нелегким.
Списоклітератури
Андреева Г.М. «Соціальнапсихологія». — М., 2000.
Бандура А. Уолтерс Р.«Підліткова агресія: вивчення впливі виховання і сімейних відносин». — М. 2000.
Василькова Ю.В. «Соціальнапедагогіка». — М., 2000.
Венгер А.Л., Десятникова Ю.М.«Девіантна поведінка школярів» // Питання психології. – 1995, — №1, — с. 24-36.
Гурко Т.А. «Особливостірозвитку особи підлітків в різних типах сімей» // Социс. – 1996, — №3, — с.31-39.
Дронов І. «Групова робота ізстаршокласниками, направлена на їх адаптацію» // Сім'я, — 2003, — № 7/787.
Зайка Е.В., Ячина А.С.«Психологія школьников»//Вопросы психології. – 1990 №4, с. 18-25.
Закатова И.Н. «Соціальнапедагогіка в школі». — М., 1996.
Іванова Л. «Підлітковапроституція» Виховання школярів, — 2002 №9, с. 41 47
Иванов В.Н. «Девіантнаповедінка: причини і масштабы»//Социально-политический журнал, — 1995 №2, — с.20-31.
Іванова Л. «Школярі здевіантною поведінкою: особливості виховання» // Виховання школярів, — 2002, — №5, — с. 8-14.
Каган В.Е. «Про сексологію».- М., «Педагогіка», 1991.
Крайг Р. «Психологіярозвитку», 7-е міжнародне видання. — М., «ПІТЕР», 2000.
Лачина І. «Соціальна поведінка»// Социс, — 1997, — №5, -с.13-21.
Ліхачев Би. «Педагогіка. Курслекцій». — М., 1999.
Мудрік. Л.В. «Соціальнапедагогіка». — М., 1999.
Новіков Р. «Сімейневиховання» // Сім'я, — 2002, — №5/556.
Павлов А.Г. «Поведінкапідлітків» // Соціально-політичний журнал -1993, — №4, — с. 24-37.
Потапов Л. «Проблема проституції»// Аргументи і факти, — 2003, — №10(1167).
Райс Ф. «Психологіяпідліткового і юнацького віку», — М., «ПІТЕР», 2000.
Романенко С. «Проституція:Спосіб життя» // Абсолютно таємно, — 2002. №7(158).
Самойлов А. «Так званийСекс», — Спб., «Леніздат», 1991.
«Соціальна педагогіка». Курслекцій / під редакцією Галагузової М.А., -М., 2000.
Столяренко Л.Д. «Основипсихології», — Ростов-на-Дону, 1997.
Фром Э. «Антологія людськоїдеструктивности», — М., 1998.
Шибутані Т. «Соціальнапсихологія». — М., 1996.
Додаток
Анкетадо курсової роботи
1. Як вивідноситеся до проституції?
А) негативно;
Б) позитивно.
2. Як вартопоступати з повіями?
А) ліквідовувати;
Б) ізолювати;
В) допомагати;
Г) ігнорувати;
Д) прийматиякі-небудь інші заходи (запропонувати які?).
3. Хто винену виникненні підліткової проституції? (запропонувати).