1.Вимогидо викладача вищої школи за умов сьогодення, його психологічний профіль.
Розуміння того,що якісна освіта є одним з основних ресурсів розвитку суспільства, породжує потребузмін у відношенні до освіти. Оскільки ключовою фігурою, що формує якістьосвіта, безумовно, є вчитель, оцінка якості професійної діяльності педагога всвітлі нових уявлень і вимог висувається на перший план. Сьогодні як ніколизросла потреба у вчителеві, здатному удосконалювати зміст своєї діяльності задопомогою критичного, творчого осмислення і застосування передових педагогічнихі інформаційних технологій.
Орієнтуючись напроцеси гуманізації навчання, на цілісне формування особи що вчиться, визнанняїї цінності і необхідності для сучасного суспільства, ми, перш за все, повинніпам'ятати, що вона формується особою вчителя, педагога.
Аналізпрофесійної діяльності педагогів вищої школи дозволяє констатувати, що вони,крім освітньої, виховної і розвиваючої, виконують ще цілий ряд взаємозв'язанихфункцій: пропедевтичну, реабілітаційну, орієнтаційну, компенсаторну, функціюсоціалізації. [1] Розглянемо їх детальніше.
Реалізаціяпропедевтической функції пов'язана із здійсненням педагогічної підтримки людинив освітньому процесі, направлена на становлення людини як індивідуальності іпредставляє процес сумісного визначення з вихованцем його власних інтересів ішляхів подолання проблем, що заважають йому самостійно досягати бажанихрезультатів в різних сферах, шляхом вибору педагогом найбільш ефективнихтехнологій з урахуванням індивідуальних можливостей вихованців і забезпеченняїм дозованої педагогічної допомоги.
Реабілітаційнафункція педагогів полягає у відновленні у студентів упевненості в своїх силах іможливостях за допомогою створення ситуацій успіху. У сфері реалізаціїпізнавальних інтересів особистості студента педагоги повинні забезпечитивільний вибір різної значущої для учня діяльності.
Реабілітаційнафункція забезпечується диференційованим підходом до навчання і виховання,включенням вихованців в освітній процес як активних учасників і творчихспівробітників. В результаті цього відбувається зняття «психологічнихзатисків», «комплексів неповноцінності» у дітей чи студентів.
Орієнтаційнафункція педагога виявляється в допомозі що вчиться в їх життєвому, особовому іпрофесійному самовизначенні; у поступовому формуванні у учнів внутрішнійготовності до усвідомленої і самостійної побудови професійних перспектив свогорозвитку, в практичній підготовці до життя і професійної кар'єри в умовахсоціальних змін.
Педагогистворюють умови для розвитку у учнів усвідомленого і відповідального відношеннядо свого майбутнього на основі реальної оцінки всієї сукупності інформації.
Компенсаторнафункція полягає в створенні можливостей для формування кожною дитиною власнихуявлень про саму себе і навколишньому світі, свобода вибору форми освітидоповнюється свободою ухвалення рішення, самостійністю в самоздійсненні завдякитій справі, яку кожен робить сам.
Педагогивиконують також функцію соціального захисту дітей, підсилюючи стартовіможливості особи на ринку праці і професійної освіти.
Деякі автори,аналізуючи вимоги до викладача, кажуть, щ повинна бути готовність до виконанняцієї діяльності, розвинутись певні якості, уміння. Наприклад, автор розкриваєзначення готовності, поділяючи її на теоретичну та практичну.
Теоретичнаготовність складається з наступних умінь:
— складати робочіучбові програми по предмету на базовому і профільному рівні;
— визначати найбільшраціональні види діяльності учнів по оволодінню учбовим матеріалом іпередбачати складнощі в його освоєнні учнями;
— визначатинайбільш ефективні методи і прийоми ведення лекції чи практичного заняття;
— розроблятидіагностичний інструментарій;
— діагностувати іаналізувати труднощі, визначати причини і шляхи їх подолання;
— проектувати наоснові результатів діагностики особистості учнів освітній процес, направленийна максимальну індивідуалізацію навчання, розвиток дослідницької діяльностіучнів, посилення творчого, самостійного початку в діяльності учнів;
— будувати логікувикладання предмету, витікаючу з потреб і можливостей учнів конкретного профілюнавчання;
— систематичнопоповнювати свої знання шляхом самоосвіти;
— систематичнорозширювати свої знання шляхом вивчення досвіду колег;
— здобувати новізнання з реального педагогічного процесу.
Практичнаготовність припускає наявність умінь:
— вивчатиособистість учнів і студентський колектив з метою виявлення рівня їх розвитку іумов, що впливають на результати навчання і виховання.
— аналізувати іпрактично оцінювати учбовий матеріал, навчальні і методичні посібники, програмикурсів, засоби навчання і творчо їх використовувати.
— не стількитранслювати знання, викладені в підручнику, скільки організовуватиучбовий-пізнавальну діяльність учнів;
— адекватноінтерпретувати результати діагностики особистості учнів;
— вестимоніторинг просування учащихся по наміченому освітньому маршруту;
— стимулюватисамостійну роботу з різними джерелами інформації і базами даних,використовувати в учбовому процесі можливості інформаційних технологій длявідкритої освіти;
— забезпечитипрактичну орієнтацію і інструментальну спрямованість освіти для формування увчащихся, предметних, надпредметних і ключових компетентностей;
— організовуватиспільну творчу діяльність, направлену на розвиток соціально значущих якостейособистості;
— формувати устудентів досвід відповідального вибору і відповідальної діяльності, досвідсамоорганізації;
— вивчатидостоїнства і недоліки власної особистості і діяльності і перебудовувати своюдіяльність відповідно до цілей і умов її протікання.
Мотиваційнаготовність виражається:
— у наявностістійкої мотивації професійного зростання;
— у розуміннінеобхідності оновлювати професійні знання і удосконалювати педагогічні уміння;
— в наявностібажання переносити отримані знання в нові умови педагогічної діяльності;
— у прагненнітворчо вирішувати педагогічні задачі;
— у умінніадекватно оцінювати результати своєї професійної діяльності з урахуванням умовїх отримання;
— у визнанніосвітнього процесу, вчащегося суб'єктом, і бажанні вибудовувати з ним взаємодіюна паритетних початках. [1]
До важливихпрофесійних якостей, по А.К. Маркової [6] відносяться: педагогічна ерудиція,педагогічне цілеполагання, педагогічне (практичне і діагностичне) мислення,педагогічна інтуїція, педагогічна імпровізація, педагогічна спостережливість,педагогічний оптимізм, педагогічна винахідливість, педагогічне передбачення іпедагогічна рефлексія. У дослідженні Л.М. Мітіной були виділені більшеп'ятдесяти особових властивостей вчителя, викладача (як професійно-значущихякостей, так і власне особових характеристик). Цей загальний переліквластивостей складає психологічний портрет ідеального вчителя. Стрижнем,серцевиною цього портрета є власне особистісні якості: спрямованість, рівеньдомагань, самооцінка, образ «Я»
Узагальнопсихологічному сенсі спрямованість особи визначається як «сукупністьстійких мотивів, орієнтуючих діяльність особи і щодо незалежних від наявнихситуацій. Особова спрямованість характеризується інтересами, схильностями,переконаннями, ідеалами, в яких виражається світогляд людини». Розширюючипонятійний зміст цього визначення стосовно педагогічної діяльності, Н.В.Кузьміна [6] включає в нього ще і інтерес до самих учнів, до творчості, допедагогічної професії, схильність займатися нею, усвідомлення своїх здібностей.
Основним мотивомістинно педагогічній спрямованості є інтерес до змісту педагогічної діяльності.У педагогічну спрямованість як вищий її рівень включається покликання, якеспіввідноситься в процесі свого розвитку з потребою у вибраній діяльності. Нацьому вищому ступені розвитку — покликання — «педагог не мислить себе безшколи, без життя і діяльності своїх учнів» (Н.В. Кузьміна). Я вважаю, що цетакож актуально і для викладача вищої школи.
У найбільшузагальненому вигляді педагогічні здібності були представлені В.А. Крутецким[5] який і дав їм відповідні загальні визначення.
1. Дидактичніздібності — здатності передавати вчащимся учбовий матеріал, роблячи йогодоступним для дітей, підносити їм матеріал або проблему ясно і зрозуміло,викликати інтерес до предмету, порушувати у учнів активну самостійну думку.
2. Академічніздібності — здібності до відповідної області наук (до математики, фізики,біології, літератури і т.д.).
3. Перцептивніздібності — здатності проникати у внутрішній світ учня, вихованця, психологічнаспостережливість, пов'язана з тонким розумінням особистості учня і йоготимчасових психічних станів.
4. Мовні здібності— здатності ясно і чітко виражати свої думки і відчуття за допомогою мови, атакож міміки і пантоміміки. Мова здатного вчителя на уроці завжди звернена доучнів.
5.Організаторські здібності — це, по-перше, здатності організувати учнівськийколектив, згуртувати його, надихнути на рішення важливих задач і, по-друге,здібності правильно організувати свою власну роботу.
6. Авторитарніздібності — здатність безпосереднього емоційно-вольового впливу на учнях іуміння на цій основі добиватися у них авторитету (хоча, звичайно, авторитетстворюється не тільки на цій основі, а, наприклад, і на основі прекрасногознання предмету, чуйності і такту вчителя і т.д.).
7. Комунікативніздібності — здібності до спілкування зі студентами, уміння знайти правильнийпідхід до учнів, встановити з ними доцільні, з педагогічної точки зору,взаємини, наявність педагогічного такту.
8. Педагогічнауява (або, як би їх назвали зараз, прогностичні здібності) — це спеціальназдатність, що виражається в передбаченні наслідків своїх дій, у виховномупроектуванні особистості учня, пов'язаному з уявленням про те, що з учня вийдев майбутньому, в умінні прогнозувати розвиток тих або інших якостей вихованця.
9. Здібність дорозподілу уваги одночасно між декількома видами діяльності має особливезначення для роботи вчителя.
Як ми бачимобагатьма авторами були виділені різні якості, здібності викладачів, педагогів.На цю тему проводиться безліч досліджень. На мій погляд, психологічний профільпедагога найчіткіше і повно представлений в професійному стандарті педагогічноїдіяльності (Під редакцією Я.І. Кузьмінова, В.Л. Матросова, В.Д. Шадрікова) [9].
Спочатку,звичайно, треба розкрити зміст термінів, що вживаються.
Компетентність –новоутворення суб'єкта діяльності, що формується в процесі професійноїпідготовки, є системним проявом знань, умінь, здібностей і особових якостей, щодозволяють успішно вирішувати функціональні задачі, складові суть професійноїдіяльності.
Компетенції –опредмечені в діяльності компетентності працівника; круг питань, в якиххто-небудь добре поінформований, круг чиїх-небудь повноважень, прав.
Компетенціївідносяться до діяльності, компетентність характеризує суб’єкта діяльності.Компетентність не протистоїть знанням, умінням, здібностям і особовим якостям.За певних умов знання, уміння, здібності і особові якості можуть розглядатися зпозицій професійної компетентності.
Ключовікомпетенції, що виділяються в європейських дослідженнях
(У роботі взялиучасть більше 100 університетів з 16 країн-підписантів Болонской декларації, вконсультаціях і опитах були задіяні 5183 випускники вузів, 998 професорів, 944працедавці.)
Виділені:1.загальні компетенції:
— Інструментальні
— міжособистісні
— Системні;
2. Спеціальнікомпетенції.
Ключовікомпетенції (результати європейського дослідження)
Інструментальні
— здібність доаналізу і синтезу;
— здібність доорганізації і планування;
— базові загальнізнання;
— базові знанняпо професії;
— комунікативнінавики в рідній мові;
— елементарнікомп’ютерні навики;
— навикиуправління інформацією (здатність витягувати і аналізувати інформацію з різнихджерел);
— здатністьвирішувати проблеми;
— здатністьухвалювати рішення.
Міжособистісні
— здібність докритики і самокритики;
— здатністьпрацювати в команді;
— міжособистіснінавики;
— здатністьпрацювати в міждисциплінарній команді;
— здатністьвзаємодіяти з експертами в інших предметних областях;
— здатністьсприймати різноманітність і міжкультурні відмінності;
— здатністьпрацювати в міжнародному контексті;
— прихильністьетичним цінностям.
Системні
— здатністьзастосовувати знання з практики;
— дослідницькіздібності;
— здібність донавчання;
— здібність доадаптації до нових ситуацій;
— здібність догенерації нових ідей (творчості);
— здібність долідерства;
— розуміннякультур і звичаїв, інших країн;
— здатністьпрацювати автономно;
— здібність дорозробки проектів і їх управління;
— здібність доініціативи і підприємництва;
— відповідальність за якість;
— волю до успіху.
Висновки
Проаналізувавшилітературу з питання якостей викладача вищої школи, я дійшла певних висновків.
Педагог повиненмати великий об’єм уваги, стійкість та розділення бо він працює з великоюкількістю людей одночасно, повинен охоплювати увагою усе, що відбувається підчас заняття.
Також він відразуповинен аналізувати велику кількість інформації і утримувати її не тільки вувазі, але і в пам’яті. Можна казати, що короткочасна та довгочасна пам’ять, їхдобра розвинутість є також необхідною складовою для успішної діяльностіпедагога.
Оскільки педагоганалізує велику кількість інформації, то повинна бути розвинена, може неідеально, але певною мірою, зорова, слухова, моторна пам’ять.
Для того, щоб,проаналізувавши інформацію викладач міг адекватно донести її до учнів, йомупотрібне не тільки репродуктивне мислення, але й багато що залежить від розвинутості творчого, образного, логічного мислення. Теоретичне і практичне мисленнятакож виграють важливу роль, особливо теоретичне. Тому що багато викладачіввищої школи є науковцями, тому теоретичне мислення повинно бути дуже розвинутим.Це є необхідною складовою для аналізу інформації.
Для роботи такожважливі і деякі особистісні характеристики та риси характеру. Стриманість,емпатія, відчуття інших, розуміння їх проблем, відчуттів, спокій у відношенняхз іншими людьми це необхідні складові для успішної праці педагогом, тому що вінпостійно спілкується з людьми, студентами і для взаєморозуміння та збереженнявласного спокою і здоров’я йому потрібно бути спокійним.
Чесність,справедливість повинні бути невід’ємними характеристиками педагога, інакше вінне зможе повноцінно працювати, мати добру репутацію (а це дуже важливо), незможе бути авторитетом для студентів.
Слід такожвідзначити врівноваженість, самоконтроль, психічну стійкість, якими повиненволодіти педагог.
обов’язково повиненбути розвинутий загальнокультурний рівень, ерудиція, енергійність,дисциплінованість.
2.Особистісно-професійна характеристика магістра
Визначенняспрямованості особистості
Ця орієнтаційнаанкета використовується для визначення спрямованості особи. За допомогоюметодики ми виявляли наступні спрямованості особи: спрямованість на себе, наспілкування, на справу.
Узагальнопсихологічному сенсі спрямованість особи визначається як «сукупністьстійких мотивів, орієнтуючих діяльність особи і відносно незалежних від наявнихситуацій. Особистісна спрямованість характеризується інтересами, схильностями,переконаннями, ідеалами, в яких виражається світогляд людини».[10]
Відповівши напитання анкети, я отримала наступні результати.
Більше всьоговиражена спрямованість на себе (31 бал, що складає 38,3%). Можна говорити, що яорієнтуюся на пряму винагороду і задоволення безвідносно роботи іспівробітників, може спостерігатися агресивність в досягненні статусу,владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність,интровертованность.
Але, оскільки покількості балів у мене спрямованість на себе і на справу не сильновідрізняються (3 бали, що складає 3,7%) і цими відмінностями можна нехтувати, атакож після якісного аналізу відповідей на питання анкети, можна говорити, щотакож досить виражена спрямованість на справу(28 балів, що складає 34,6%).Тобто, я майже в рівній мірі орієнтована і на ділову співпрацю, зацікавлена втому, щоб виконувати роботу якнайкраще, зацікавлена у вирішенні ділових проблем.Здатна відстоювати свою думку, якщо знаю, що вона піде на користь загальнійсправі.
Шкалаоцінки рівня реактивної і особистісної тривожності (Ч. Д. Спілберг, Ю. Л.Ханін)
Реактивнатривожність – тривожність як стан, характеризується напругою, неспокоєм, нервозністю.
Особистіснатривожність – тривожність як стійка характеристика людини, характеризує стійкусхильність сприймати великий круг ситуацій як загрозливі, реагувати на такіситуації станом тривоги.
Після проходженняданого тесту у мене були отримані наступні результати.
Рівень реактивноїтривожності (РТ) – 60 балів, що відповідає високому рівню тривожності.
Рівень особовоїтривожності (ЛТ) – 66 балів, що також відповідає високому рівню тривожності.
Тест«Провідна півкуля»
Після виконаньзавдань тесту я отримала наступні результати. У мене вийшов варіант 9 – ЛЛПП,що говорить про те, що мені властиві дружелюбність, простота, деякарозкиданість інтересів, схильність до самоаналізу.
Тестина визначення право- і ліворукості
За наслідкамиданого тесту у мене провідна рука права, тільки в двох з шести вправ я діялалівою рукою.
Тест-опитувальникАйзенка
Аналізрезультатів тесту показав, що у мене 10 балів за шкалою інтроверсії –екстраверсії і 21 бал за шкалою нейротизма, що відповідає меланхолійному типутемпераменту.
Темперамент — сукупність типологічних особливостей людини, що виявляються в динаміці йогопсихологічних процесів: у швидкості і силі його реакції, в емоційному тонусійого життєдіяльності.
Темперамент — цепрояв в психіці людини природженого типу нервової діяльності.
На відміну відінших типів темпераменту, у меланхоліка висока сензитівність, що виявляється вхворобливій чуттєвості, в образливості. Мала реактивність і знижена активністьвиявляються у меланхоліка в тому, що він рідко сміється, не упевнений в собі,часто і легко втрачається, не доводить роботу до кінця. Відрізняється повільнимпсихічним темпом — його рухи мляві, слабкі, говорить поволі. Швидко стомлюєтьсявід людей і нової обстановки, відчуття поволі виникають, але виявляється завглибшки.Ці люди легко уразливі, хоча зовні цього не показують. Тактовні, м'які,сором'язливі. Їм властива недовірливість і песимізм.
У меланхоліківповолі протікають психічні процеси, вони насилу реагують на сильні подразники;тривала і сильна напруга викликає у людей цього темпераменту сповільненудіяльність, а потім і припинення її. У роботі меланхоліки зазвичай пасивні,часто мало зацікавлені (адже зацікавленість завжди пов'язана з сильною нервовоюнапругою). Відчуття і емоційні стани у людей меланхолійного темпераментувиникають поволі, але відрізняються завглибшки, великою силою і тривалістю;меланхоліки легко уразливі, важко переносять образи, засмучення, хоча зовні всіці переживання у них виражаються слабо. Представники меланхолійного темпераментусхильні до замкнутості і самоти, уникають спілкування з малознайомими, новимилюдьми, часто бентежаться, проявляють велику незручність в новій обстановці.Все нове, незвичайне викликає у меланхоліків гальмівний стан. Але в звичній іспокійній обстановці люди з таким темпераментом відчувають себе спокійно іпрацюють дуже продуктивно. У меланхоліків легко розвивати і удосконалювативластиву ним глибину і стійкість відчуттів, підвищену сприйнятливість дозовнішніх дій.
Психологивстановили, що слабкість нервової системи не є негативною властивістю. Сильнанервова система успішніше справляється з одними життєвими завданнями, а слабка- з іншими. Слабка нервова система — нервова система високої чутливості, і вцьому її відома перевага. [8]
Тест«Вибір фігури»
У цьому тесті явибрала круг, що говорить про те, що я володію високою чутливістю, розвиненоюемпатією. Я щаслива, коли всі ладнають один з одним, тому в спору швидше за всепоступлюся першою. Мені властиво прагнення знайти загальне навіть в протилежнихточках зору.
Тест«Вибір символів»
За наслідкамицього тесту я набрала 26 балів, що може говорити про те, що я вважаю себенепогрішимою, але все таки схильна до зовнішнього впливу. Мені властивопрагнення знайти «золоту середину» між власними поглядами, переконаннями і тимиситуаціями, які ставить переді мною життя. Швидше за все я інстинктивно вибираювірний шлях.
Тест«Іграшки і характер».
Більше всьогоуваги в дитинстві я приділяла фарбам і пластиліну. Тому про мій характер іособові особливості можна сказати наступне.
Я сприйнятливалюдина, здатна уловлювати якнайтонші відтінки відносин. Але, проте, реакція наних може бути різною. Я тонка, душевна людина, з якою завжди затишно. Явідкрита світу у всіх його проявах і радію повноті життя. Сподіваюся, що менівдасться реалізувати свій творчий потенціал і я не реагуватиму на невдачіагресією і депресією.
Оцінкатворчого потенціалу особистості.
Відповівши напитання тесту, я отримала 121 бал при максимальному 162. це складає 75% відмаксимального результату. Тобто це достатньо високий результат. Значить, на мійпогляд, мій творчий потенціал достатньо високий, це дає мені можливістьрозвиватися, проявляти свої здібності. Після побудови профілю творчих якостей явизначила тип творчої особи. У мене вийшла тріада: енергійний, незалежний,принциповий (це якості, які я оцінила максимальною кількістю балів).Мінімальною кількістю балів я оцінила такі якості як лідерство, оптимізм,авторитет, гнучкість.
Висновки
Проаналізувавширезультати, отримані по всіх тестах, я прийшла до наступних висновків. Маючимеланхолічний темперамент, тобто слабку нервову систему, я маю і всі тінедоліки, які з цим пов'язані. Тобто, я часто песимістично відношусь до різнихречей, погано пристосовуюсь до умов, що змінюються, бентежусь у новійобстановці. Але мені притаманні і ті сильні сторони, що є у меланхоліка. Я дужечутлива, вразлива людина, здатна відчувати людей, їх відносини.
Головне в цьому,що над недоліками, які я виявила є можливість працювати і виправляти їх, атакож ще більше розвивати свої сильні сторони. Головне, що я про них знаютепер, а це вже дає мені можливість працювати над собою.
Дуже добре, що ямаю досить високий творчий потенціал, це дає мені можливість длясамовдосконалення, продуктивної роботи з учнями, до виработки гнучкості,пристосування до нових ситуацій, обставин.
Я маю високутривожність, що є насторожливим знаком, бо з цим треба працювати, я усвідомлюю,що це може заважати мені, як в роботі, так і у житті. Цей показник ще разпідтверджує, що я погано пристосовуюсь до змінюющихся обставин.
Також меніпритаманна інтровертованість, я не схильна відразу приймати людину, довірятиїй, мені не дуже легко вступати в контакти з незнайомими людьми.
Не дивлячись напоступливість та бажання уникати конфліктів – все це зовні, я досить принциповалюдина, здатна відстояти свою думку, якщо це треба для справи. Але звичайно цяпринциповість може бути лише зовнішнім проявом того, що я важко пристосовуюсьдо змін, це може бути лише підміна гнучкості принциповістю, такий собі захиствід реалій життя.
Проходженнятестів та виявлення різних рис свого характеру, особистості дуже, з моєї точкизору, корисна річ. Бо після того як ти про щось дізнався, з цим можна працюватиі щось робити, а це важливо, якщо хочеш розвиватися, самовдосконалюватися,змінювати життя, пізнавати та покращувати себе.
3. Стратегія і тактика індивідуальногоособистісно-професійного розвитку та самовдосконалення
3.1. Методрелаксації Бенсона.
У існуючійтехніці медитації Бенсон[2] виділив 4 основних елемента:
1. Спокійнаобстановка. 2. Об'єкт зосередження. Їм може бути слово, звук, відчуття(наприклад, інструктор кожному «дає» індивідуальне слово длямедитації — мантру). Це слово не слід нікому повідомляти. Дієвим є і послідовнезосередження на відчуттях напруги і розслаблення м'язів, на вдиху і видиху. 3.Пасивне відношення. Звільнення розуму від думок, цілей, спустошеність безнапруги. 4. Зручна поза. Рекомендується сидяча, щоб не заснути. Головне — комфорт і можливість розслабитися. Ґрунтуючись на цих елементах, Бенсонсформулював свою інструкцію релаксації, що не вимагає ні вчителя, ні якихосьособливих тренувань.
1. Сядьтеспокійно, в зручній позі.
2. Закрийте очі.
3. Розслабте всім'язи, починаючи з м'язів ніг і кінчаючи м'язами обличчя. Зберігайте станрозслаблення.
4. Дихаєте черезніс. Усвідомте своє дихання. Після видиху вимовляєте про себе слово«один». Наприклад, вдих.… видих — «один», вдих.… видих- «один», і т.д. Дихайте легко і природно.
5. Зберігайтеприйняту позу від 10 до 20 хвилин. Ви можете розплющити очі, щоб подивитися нагодинник, але, не турбуючись при цьому. Коли ви закінчите, посидите декількахвилин — спочатку із закритими, а потім з розплющеними очима. Не вставайте щедекілька хвилин.
6. Не турбуйтесяпро те, наскільки успішно і глибоко ви досягаєте релаксації, не мучтеся і ненапружуйтеся — дозвольте виникати релаксації в своєму темпі. Коли вивідволікаєтеся, не зупиняючись на відволіканні і повертаючись до повторенняслова «один», то поступово, у міру повторення, релаксація виникатимелегше.
Требазастосовувати цю техніку 1-2 рази на добу у будь-який час — але не раніше чимчерез 2 години після їжі. Замість слова «один» можна повторюватибудь-яке інше. Можна також міняти на свій розсуд окремі компоненти описаноїтехніки релаксації. Так, одні люди потребують повної тиші, інші практикуютьрелаксацію в транспорті. Деякі прагнуть практикувати релаксацію в один і той жечас у визначеному місці. Це не обов'язково. Деякі застосовують описану технікуперед сном, лежачи в ліжку, щоб заснути. Відомі випадки, коли таким чиномвдавалося припиняти прийом снодійних. «Проте, — підкреслює Бенсон, — засипання і сон — це не те ж саме, що релаксація». Він розглядає регулярнурелаксацію як необхідний момент «компенсації» безперервних обороннихреакцій, що виникають у відповідь на стреси. Зниження тривожності, підвищеннябадьорості і енергії, поліпшення уваги і зосередженості, успішніше рішенняжиттєвих проблем і творчі успіхи і тому подібні позитивні зрушеннянаголошуються у людей, що застосовують щоденну релаксацію по методу Бенсона. Релаксація — це відключення мозку від зовнішнього світу і«заклопотаності», від думок про минулому і сьогоденні. Вона (яквважає Бенсон) дає можливість «почути розладнані внутрішні системи, „відрегулюватиїх і відновити рівновагу“. Постійне застосування релаксації (1-2 разивдень протягом декількох місяців) призводить до того, що зменшується ступіньнапруги в стресових ситуаціях, помітне „загальне зрушення у бікспокою“. Нерідко очевидні і глибші зміни, людина стає більшою міроюгосподарем своєї долі: з'являються адекватне відношення до навколишньоїреальності і до самого собі, упевненість в своїх силах, підвищуєтьсявідповідальність за власне життя.
3.2.Самомасаж
Прийомисамомасажу застосовувалися дуже давно. У Стародавній Греції і в СтародавньомуРимі самомасаж широко застосовувався серед атлетів і гладіаторів. Старогрецькілікарі радили своїм пацієнтам використовувати самомасаж при лікуванні різнихзахворювань.
Самомасаж зручнийтим, що його можна застосовувати у відсутність професійного масажиста: удомапісля уранішньої гімнастики, в сауні, в поїздках і турпоходах, при заняттяхспортом. [4;11]
Зазвичайгігієнічний самомасаж проводиться вранці (після сну або гімнастики) і увечері(перед сном) в цілях тонізації організму, зняття стомлення і напруги,поліпшення настрою.
В ранкові годиникраще використовувати такі прийоми, як погладжування, розтирання, розминання,поплескування, биття, а увечері — погладжування і розтирання. Якщо увечерівикористовується розминання, воно повинне бути неглибоким, ударні прийоми увечірні години застосовувати не рекомендується.
Перед масажемнеобхідно прийняти таке положення, при якому б досягалося максимальнерозслаблення м'язів масажованої області.
Самомасаж,подібно до масажу, не можна робити при підвищеній температурі тіла, гарячкових,шкірних і грибкових захворюваннях, а також якщо шкіра забруднена. Не можнамасажувати в області лімфатичних вузлів. Не рекомендується масажувати ноги прирозширених венах. Живіт можна масажувати тільки натщесерце або через дві годинипісля їжі. Під час менструації, при вагітності і захворюваннях жовчного міхурайого масажувати не можна.
Можна розділитисамомасаж на загальний і локальний. При загальному масажі послідовномасажуються всі частини тіла, при локальному — окрема частина тіла, наприкладрука або нога. Локальний масаж слід проводити протягом 3-5 хвилин, загальний —5-20 хвилин.
Самомасаж задопомогою вібраційного електроприладу
Вібраційний масаж— хороше доповнення до ручного. Вібраційним електроприладом можна користуватисяпри будь-якій напрузі в електромережі. Техніка масажу досить проста: утримуючиприлад за рукоятку, потрібно поволі водити насадкою по масажованій частині тілавід периферії до центру. Краще всього даний масаж робити вранці.
Вібраційний масажслід проводити спеціальними насадками (вони входять в комплект приладу).Починати масаж з сильних і швидких вібрацій не слід. Окрему частину тіла слідмасажувати від 5 до 10 хвилин.
Воднийсамомасаж
Цей видсамомасажу здійснюється струменем води за допомогою особливого наконечника абогнучкого шланга.
Інший різновидводного самомасажу — це погладжування і розтирання тіла під час ванни, купанняі душу. Масажувати при цьому можна руками або щіткою. Даний вид масажу викликаєпочервоніння шкіри, яке тим сильніше, чим нижче температура води і чим більшеїї натиск. Даний масаж здійснюється струменем води, направленої на тіло з тієюабо іншою силою (“душ Шарко”). Дія душу заснована не тільки на тиску струменя,але і на температурі води. Чим вище температура і чим сильніше тиск, тимсильніше дія душу.
Удома для водногомасажу зручно користуватися гнучким шлангом.
3.3.Психотерапія
Для вирішеннясвоїх особистісних проблем, для розвитку своєї особистості важливо відвідуватисеанси психотерапії як групової, так і індивідуальної. В рамках груповоїтерапії можна відвідувати тренінги розвитку комунікативних навиків, групиособистісного росту, тренінг розвитку творчих здібностей. Бажано, щоб тренінгибули з елементами психогімнастикі. Психогімнастика — один з невербальнихметодів групової психотерапії, в основі якого лежить використання руховоїекспресії як головний засіб комунікації в групі. Психогимнастіка припускаєвираз переживань, емоційних станів, проблем за допомогою рухів, міміки,пантоміми. У основі психогимнастики лежить система прийомів, розробленихчеським психологом Юновою (Junova H., 1975), і невербальні методики,використовувані в групах зустрічей. Психогимнастіка дозволяє пацієнтампроявляти себе і спілкуватися без допомоги слів; це метод реконструктивноїпсихотерапії, мета якого — пізнання і зміна особистості пацієнта. [10] Явважаю, що це необхідно, оскільки дозволить мені краще розуміти оточуючих,особливо учнів, з якими я працюю.
Так самопсихотерапія необхідна, щоб особисті проблеми не заважали працювати, оскількичасто педагог може бути зайнятий рішенням внутрішніх неладів, а не навчанням івихованням, тобто своїми прямими обов'язками. Внутрішня свобода, яку даєусвідомлення і вирішення своїх проблем, є могутнім поштовхом для розвитку власноготворчого потенціалу, своєї особистості.
Окрім вирішенняособистих проблем психотерапія може запобігти професійним деформаціямособистості, до яких схильні викладачі.
3.4.Правильне харчування.
Існує багатодумок, як треба правильно харчуватися. На мій погляд, слід звертати увагу наспецифіку діяльності людини, для того, щоб вибрати режим харчування і раціон.Оскільки діяльність педагога є розумовою, з цього витікає і специфіка йогохарчування. Який повинен бути режим харчування людей розумової праці?
Помірність — одназ перших рад у всьому керівництві по режиму харчування. І глибоко має раціюакадемік Н.М.Амосов, який пише: „Людина з'їдає їжі значно більше, чим цепотрібно для життя і роботи. Це починається з дитинства. Організм навчивсяпереробляти надлишки їжі, щоб мати можливість отримувати задоволення від неї.Апетит — це не об'єктивний сигнал тіла, що вимагає енергії для кліток, афункція психіки, звичка. Потрібно обмежувати їжу до тих пір, поки вага незнизиться до норми, а далі лише підтримувати її постійною, перевіряючи якможливо частіше.
Питання пронорму. Всі знають формулу: зріст мінус 100. Проте вона була зліченагігієністами для працівників фізичної праці. Для інших людей потрібно скинутище 3-5 кілограмів, тільки тоді буде якраз. Що їсти? Потрібні білки, вітаміни,мікроелементи. Але так, щоб був великий об'єм і мало калорій. Самий кращийнабір — сирі овочі і фрукти, різні, не менш 0,5 кілограма в день. Інше — м'ясо,молоко, сир, яйця, чорний хліб. Не слід мудрити: просто не наїдатися вволю ідивитися по вазі, скільки можна собі дозволити.
Не менше значеннядля людей розумової праці має і характер розподілу їжі в режимі дня. Тут заоснову можна узяти інше народне правило: “Сніданок з'їси сам, обідомподілися з другом, а вечерю віддай ворогові».
При напруженійрозумовій праці необхідна велика кількість вітамінів, особливо вітаміни«А», «В», «С». Можна вказати на важливе значеннятаких елементів, як фосфор, глютамінова кислота і її солі. Багаторічнідослідження нейрофізіологів показують, що для нормальної діяльності клітинмозку украй необхідні поліненасищені жирні кислоти. Недолік їх в раціонігальмує обмінні процеси в мембранах нейронів. Мозок без «мастила» якби спить.
Отже, требавживати риб'ячий жир, волоські горіхи, бутерброди з вершковим маслом, салати зрясною заправкою соняшниковою або соєвою олією.
Американськіучені встановили, що регулярне споживання всього лише двох рибних блюд втиждень (краще морської) скорочує вірогідність інфаркту на 50%. Виявлена їхцілюща дія на кров і стінки судин, а також на діяльність мозку і зору.Стимулюють розумову діяльність яйця.
Корисні і багатофруктів і овочі. Яблука, наприклад, допомагають зосередитися на чомусь одному,найістотнішому. Вони гасять мозкову надактивність. Банани містять багато вітамінуВ6 — його недолік веде до забудькуватості. У помідорах багато марганцю, щочудово для пам'яті. Ананаси багаті серотоніном, який як би «очищає»відчуття. Морквина — з її високим вмістом оксидантів — уповільнює процесистаріння. Виноград, як і яблука, сприяє зосередженості, добре допомагає внавчанні.
Шампіньйони іінші гриби привносять в мозок вітамін ВЗ і пантотенову кислоту, що дуже добредля боротьби з втомою. Паприка містить вітаміну С в три рази більше, ніжапельсини. Лук знижує вміст цукру в крові, а цукор сприяє неуважності іагресивності. Йогурт містить кальцію ще більше, ніж молоко, а кальцій впливаєна збереження самовладання.
Соняшникова оліявпливає на ступінь жвавості уяви. Воно необхідне тим, кому доводиться багатоговорити, як наприклад, викладачам, що читають лекції. Стара добра картоплядопомагала і допомагає зберігати працездатність.
У житньому хлібі,так само як і в хлібному квасі, що готується з житньої муки, міститься вітамінВ1. Він тонізує нервову систему. Його називають «вітаміномбадьорості».
Японський ученийС.Ториви з університету Тохо прийшов до висновку, що запахи деяких квітівволодіють здатністю стимулювати або уповільнювати діяльність мозку людини.Запах жасмину, наприклад, додає людині бадьорість сильніше, ніж кава. Тонізуючадія надає також запах лаванди. А жасминові компоненти учений рекомендуєвключати в косметичні засоби, вживані вранці.
Якщо виразити вчислах все вище сказане, то виходять наступні результати для людей переважнорозумової праці.
Енергетичнацінність раціону в межах 2400-2500 ккал, з яких 1200-1400 ккал повиннізабезпечуватися за рахунок вуглеводів, 720-810 ккал — за рахунок жирів і400-460 ккал — за рахунок білків.
В середньомуможна вважати добовою нормою білка 100-115 г, жиру — 80-90 г і вуглеводів — 300-350 г.
Білок тваринногопоходження повинен складати не меншого 50% добової норми.
Склад жировоїчастини раціону: вершкове масло — 25%, рослинне масло — 25%, далі, жир, щоміститься в самих харчових продуктах, і кухонні жири, використовувані з кулінарноюметою.
Від загальноїкількості вуглеводів на долю цукру повинно доводитися не більше 15%. Вуглеводикартоплі, овочів і фруктів повинні складати не менше 25% загальної кількостівуглеводів (приблизно 80-100 г).
У харчуваннілюдей розумової праці особливе значення мають такі продукти, як сир, курячем'ясо, деякі риби (лосось, тріска, оселедець і ін.). Корисні білки бобових іжита (житній хліб). Стимулюють окислювально-відновні реакції в тканинахорганізму вітаміни В2, В6, З, Р, PP. Володіють антисклеротичною дією вітаміниЕ, В12, фолієва кислота.
3.5.Підвищення кваліфікації.
Важливе значенняв розвитку викладача має постійне навчання. Не можна живити ілюзії з приводутого, що, закінчивши навчання у ВОЗі, людина вже стала професіоналом і йому вженічого не треба. Освіту треба здобувати постійно. Читання літератури,відстежування нових досліджень, відвідини конференцій, семінарів, курсівпідвищення кваліфікації – все це повинен постійно робити викладач, щоб бутипрофесіоналом, кваліфіковано виконувати свої обов'язки.
Висновки.
Розвитокособистості педагога повинен бути гармонійним, тому не можна упускати з виглядутакі аспекти як правильне харчування, рівномірне фізичне навантаження. Будь-якалюдина, щоб бути професіоналом, повинна самовдосконалюватись, займатисьсамоосвітою, але також не повинна забувати про розвиток свого внутрішньогосвіту, своєї особистості. Важливо володіти технікою релаксації, розслаблення,оскільки ми випробовуємо в повсякденному житті безліч стресів. Вони,накопичуючись, і приводячи до дістрессу, можуть істотно підірвати фізичне іпсихічне здоров'я.
Составляючи планособистісного розвитку, я звертала увагу, перш за все, на підвищенутривожність. Цей фактор може заважати мені у роботі, крім того, це можепризводити до постійних стресів і погіршення здоров'я. Тому мені, перш за все,треба оволодіти методами розслаблення, релаксації. Крім того, я маю доситьдобре розвинену емпатію, але це така корисна риса, що її треба постійнорозвивати, обов'язково звертати увагу на це. Тому я вважаю за необхіднезайматись психогімнастикою, щоб поліпшувати відносини з людьми, краще розумітиїх.
Групові тренінгитакож потрібні мені для розвитку здібності працювати у колективі.
Списоклітератури
1. Бахтиярова В.Ф., доцент кафедрыпедагогики БИРО./ Современные подходы к качеству образования. Сборникучебно-методических разработок. Серия «В помощь преподавателям ссузов». Уфа:БИРО, 2007.
2. Бенсон Г. Чудо релаксации. – М., АСТ,2004.
3. Большая энциклопедия психологическихтестов. – М, Эксмо, 2006.
4. Васичкин В. И.Все о массаже. – М., АСТ-Пресс Книга, 2006
5. Крутецкий В. А. Психология: Учебник:Навчальне видання.- 2-е изд., перераб и доп..- М.: Просвещение, 1986.
6. Кузмина Н. В. Основы вузовскойпедагогики, ЛГУ, 1972.
7. Курс практической психологии, или какнаучиться работать и добиваться успеха: учебное пособие для высшегоуправленческого персонала / Автор-сост. Р.Р. Кашапов. — Ижевск.: Изд-во Удм.ун-та, 1996 г.
8. Общая психология /Состав. Е.И. Рогов- М. ВЛАДОС, 1995 г.
9. Профессиональный стандартпедагогической деятельности /Под редакцией Я.И. Кузьминова, В.Л. Матросова,В.Д. Шадрикова. Разработан по государственному контракту №П243 от 11.09.2006
10. Психология. Словарь/под общ. ред. А.В. Петровского, М. Г. Ярошевского. – М., Политиздат, 1990
11. Урокидомашнего мас сажа./под ред. Буренок А. – М., Махаон, 2007