ЗМІСТ
1. Вступначастина
2. Конструктивначастина
2.1.Інструменти
2.2. Матеріали
3. Технологічначастина
4. Охоронапраці. Безпека праці
Висновок
Використаналітература
1. Вступна частина
Деревина за своїми фізико-механічними властивостями і,зокрема за питомою міцністю перевищує показники міцності окремих металів ісплавів. Тому її використання в техніці і побуті постійно зростає.Напочатковому етапі розвитку суспільство використовувало деревину длявиготовлення найпростіших предметів побуту, мистецтва. Подальший розвитоксуспільства зумовили виникнення ремесел, більш широке використання деревини длябудівництва споруд, мостів, суден, вагонів тощо. Зростали потреби в розширеннівиробництва продукції різного призначення і вимоги до рівня їх якості.
Деревинапорівняно з іншими матеріалами має переваги. Вона природно поновлюється. І зараціонального використання та поновлення її запаси можуть бути невичерпними.
Деревинувикористовують в подрібненому вигляді для виготовлення паперу, волокнистих тастружкових плит, декоративних паперово-шаруватих пластиків, синтетичного шпонута іншого. У процесі хімічної і мікробіологічної переробки деревини отримуютьштучні тканини, спирти, лікарські препарати, глюкозу, дубильні речовини,гліцерин тощо. Таким чином з розвитком технічного прогресу зросло комплексневикористання деревини як сировинного та конструкційного матеріалу.
Столярно-меблевівиробництва за класифікацією належать до другої групи виробництв. Вонивикористовують напівфабрикати у вигляді дощок, брусків, брусів, фанери,фанерних плит, натурального та синтетичного шпону, плівок на основі полімернихматеріалів, столярних плит, деревиностружкових та деревиноволокнистих плит,покривних, настилових і личкувальних матеріалів для м’яких меблів, фурнітуру,метизи, лакофарбові матеріали.
2. Конструктивна частина
Пропонований столик може послужити не тільки місцем триманняжурнально-газетних речей, а й як підставка для телефону, автовідповідача,записника і безлічі інших речей.
Чисті, витончені лінії цього виробу приховують простоту конструкції. Столикскладається з двох однакових рам, передньою і задньою, сполучених з фанернимкорпусом, створюючим дві полиці. Легкість виготовлення з'єднань. Деталі рамскріплені схованими шурупами в криво просвердлених отворах; фанерні кромкикорпусу склеєні встик.
Список матеріалів та деталейПозначка деталей Деталі Товщина, мм Ширина, мм Довжина, мм Матеріал Кількість БОКОВІ ДЕТАЛІ A Ножки 19 51 692 В 4 B Перекладини рами 19 51 248 В 6 C Бокові стінки 13 254 298 ВФ 2 D Полки 13 254 298 ВФ 2 E Бокові перекладини 19 51 254 В 6 F Опорні планки 19 52 254 В 2 G Кришка 19 343 400 ВЩ 1 ВАРІАНТ З ДВЕРЦЯТАМИ H Задня стінка 6 298 337 ВФ 1 I Вертикальні бруски 19 51 311 В 2 J Поперечні бруски 19 51 178 В 2 K фільонка 6 175 225 ВФ 1
Позначення матеріалів: В – вишня; ВФ – вишнева фанера;ВЩ – вишневий щит, склеєний на гладку фугу.
Додатково: аерозольний клей, шурупи 4,5х32 мм ізнапівкруглою головкою, шайби 25 мм, шурупи з мілкою різьбою для косих щілин.Для варіанту з дверцятами: латунна ручка – кнопка, накладні петлі.
2.1 Інструменти
При виконанні облицювальних робіт для допоміжних операцій (склеювання,обробки, обрізання основи, шліфування) застосовується звичайний столярнийінструмент.
Для виконання робіт нам буде потрібно наступні інструменти:
а) розмічальні: складаний метр, рулетка, метрова лінійка, косинець, рейсмус, шило;
б) допоміжні: молоток, кліщі, плоскогубці, кусачки, набір викрутокзвичайних і хрестових, ніж-косяк, набір напилків, точильні камені;
в) інструменти для пиления: лучкова пила, ножівка;
г) інструменти для стругання: шерхебель (для первинного грубогостругання); рубанок (для зняття тонкої, рівної стружки), зензубель (для отборки чвертей; шпунтубель (для отборкишпунтов — низів — на кромках і пластях деталі.
Основним же інструментом для облицювальних і мозаїчних робіт є плоскийніж-різець з лезом у вигляді косяка, яке має бути з міцної загартованої сталі.У продажу ножів-різців не буває, але їх легко виготовити самому.
На перших порах можна використовувати звичайний хірургічний скальпель.Для зручності в роботі лезо скальпеля переточують, а ручку обмотуютьізоляційною стрічкою. Рекомендується мати два скальпелі: для вирізуваннякрупних і дрібних деталей. Лезо скальпеля для дрібних деталей має бути в 1,5-2рази тонше, ніж для великих. Аби уникнути порізу руки, його ріжучу частину напевну довжину слід притупити (зняти на жорні), залишивши гострою лише робочучастину (приблизно 20 мм).
Зазвичай мозаїсти роблять ніж-різець з уламка ножівкового полотна. Вцьому випадку немає необхідності переточувати лезо по товщині, оскільки стальполотна пружна, тверда, загартована. Ріжучу частину полотна притуплюють щобуникнути травми руки, а само полотно або вставляють в пластмасову готову ручку,або ж обмотують ізоляційною стрічкою. Аби отримати необхідну довжину ножа,довжина ножівкового полотна має бути 160-170 мм.
Вже традиційним став спосіб виготовлення ножа-різця з леза небезпечноїбритви, високоякісна сталь яка добре ріже навіть найтвердіші породи деревини.Лезу бритви надають потрібну форму і приробляють до нього дерев'яну ручку,кінець якої служитиме притиром. Ручку слід зрізати під кутом 30-35°, а кінчикзрізу притупити, тоді згладжування буде зручнішим і якіснішим.
Слід зазначити, що для виготовлення ножів найбільш вживаються вуглецевісталі У-7, У-8, У-9 і ін. При їх гартуванні виходить твердість, якій цілкомдостатньо для того, щоб ніж не тупився на таких породах, як дуб, палісандр,біла акація і так далі
При виконанні робіт інструмент має бути гостро вигострений в ріжучійчастині і притуплений на останній. Від правильності заточування ножа-різцязалежить результат роботи при наборі. Заздалегідь ніж заточують наелектрожорні. Кут заточування різця (25°) повинен виявитися саме на цьому етапі. Товщину його зводять нанівець докінчика леза. Фаску знімають в тому випадку, якщо кінчик різця зламався. Призаточуванні не слід сильно натискувати на ніж, оскільки він при цьомуперегріється, внаслідок чого знизиться твердість сталі. Задирки знімають набруску, змоченому водою або вазеліновим маслом. Спочатку вирівнюють фаску, потім правлять на бруску, роблячикругові рухи. Замість бруска можна правити і на дрібнозернистій шкірці 4; далініж полірують на фетровому крузі, доводячи блиск до дзеркального. Ніж-різецьнеобхідно класти на спеціально відведене місце, а не встромляти в деревинуоснови столу або похилої підставки. Біля місця, де повинен лежати інструмент,слід влаштувати борт, аби інструмент не впав на ноги того, що працює.
Для нарізування у великій кількості смужок служить рейсмус-різець, в бруски якого вставлені гостро вигострені плоскі шматочки металу.Такий рейсмус можна застосовувати дляпопередньої розмітки, але при цьому не можна сильно натискувати, аби неперерізувати волокна матеріалу.
У облицювальних і мозаїчних роботах використовуються і інші спеціальніінструменти. До них належить дерев'яний або металевий ніж-циркуль, який неважковиготовити самому.
Смуги, шпони певної довжини можна нарізувати різаком-гільйотиною,службовцем для обрізання фотопаперу.
Вставки мозаїчного набору скріплюють клейовою стрічкою. Аби вона міцнішеприставала до набору, застосовують притиральні молотки. Такий молотокнезамінний і в тих випадках, коли виріб неможливо затиснути в прес, коли вономає велику довжину і так далі
Для випилювання криволінійних поверхонь при товщині матеріалу більше 2 мм використовують лобзик. При цьому листи деревини стискують в пачку і випилюють лобзиком наспеціальній підставці.
Оскільки при наборі використовуються листи шпони різної товщини, товиходить поверхня, що не має строгої горизонтальності. В такому разі дляшліфування поверхні застосовується пристосування. Підстава пристосування єдерев'яним кругом діаметром 160 мм. Завдяки гумовій прокладці, яка під часроботи прогинається, приймаючи зручні положення, підстава діє за принципомплаваючої голівки. Знизу за допомогою гумового джгута або пружинного обтиску допідстави кріпиться шліфувальна шкірка. Гумова гнучка прокладка прикріплена доалюмінієвої основи гвинтами, а стержень-валик, за який пристосування кріпитьсядо свердлувального верстата, — тими гвинтами, але що вже проходять черезпластину підстави і через гумову прокладку. Клейову стрічку зчищають легкими,короткочасними дотиками диска, що обертається, до поверхні виробу. Одна рукастоляра повинна управляти рухом дриля, інша — рухати в певному напрямі самудеталь. Зважаючи на деревний і абразивний пил, що виділяється при шліфуванні,роботу слід виконувати в передній або на балконі. Поряд з пристосуванням можнарозмістити шланг від пилососа, тоді пил відразу ж втягуватиметься йогоголівкою. Це шліфувальне пристосування можна використовувати для поліруванняповерхонь, покритих лаками нітроцелюлози, для шліфування готового покриттяпастами.
Фрезер — механічний інструмент, який використовують під час обробкиповерхонь з різних матеріалів. Фрезери застосовуються для зняття фаски, виготовлення пазів і шліц в деталяхз дерева, для виробництва декоративних профілів. Так само фрезер використовуютьдля з'єднання між собою дерев'яних деталей на шпунтах або Шипі. З фрезера зовсім не складно зробити верстат дляобробки дерева, для цього фрезер потрібно міцно закріпити на верстаку.
Фрезер з верхньою фрезою має 2 головних вузла: це сама основа фрезера іелектричний двигун. Ці частини об'єднуються механізмом для підйому. Механізмконтролює необхідну глибину, на яку фрезер врізатиметься. Біля двигуназнаходиться лінійка, штифт, висота якого регулюється, і шайба, що знаходиться вгоризонтальній площині. У всіх фрезеровобов'язкова наявність такою, що прямолінійною направляє, це пояснюється тим, щопаз, який робить фрезер, має бути лише прямим. Ця напрямна забезпечує рухфрезера по рівній лінії на одній відстані від деталі, в якій робиться паз.
Електролобзик використовується практично так само часто, як іелектродриль. У деяких ситуаціях без нього практично не обійтися.Електролобзиком можна робити не лише прямі пропили, але і випилювати різні фігури з пластика, металу, дерев'янихлистів і кераміки. Останні моделі лобзиків працюють дуже якісно і швидко. Вониможуть повторювати практично будь-які лінії розмітки, зробленої заздалегідь наматеріалі, що випилюється.
Найчастіше лобзики застосовують для роботи з дерев'яними поверхнями.
Головний елемент, який і здійснює випилювання деталей, це маленька пила.Зазвичай її довжина складає п'ять — дванадцять сантиметрів. Ця пила безперервноі швидко рухається. Вона працює з частотою приблизно п'ятсот — три тисячіколивань за одну хвилину. Її робота здійснюється за допомогоюзворотно-поступальних рухів. Рухається вона уподовж вертикально розташованійосі. Амплітуда рухів приблизно двадцять п'ять — двадцять шість міліметрів.Ширина пропилу дорівнює приблизно одному міліметру.
У електролобзиках використовуються різні пили. Для кожного матеріалуіснує свій вигляд пилки. Розрізняються ці пили частотою зубців, сталлю ірозмірами. Наприклад, якщо випилювати необхідне дерево, то в цьому випадку слідвикористовувати пилу з двох — чотири міліметровим «кроком» зубців. Для металу«крок» має бути сім десятих 7/10 міліметра — півтора міліметри. Випилюватиметал необхідно пилою, завдовжки п'ять — сім з половиною сантиметрів, дерево — пилою п'ять — дванадцять сантиметрів довгі.
У колекторному двигуні електролобзика є редуктор, який і «заставляє» пилурухатися. Для того, щоб пила служила довше і аби робота виконувалася швидшимвона здійснює так само маятникові рухи. В цьому випадку для того, щобопуститися вниз, пила відводиться трохи убік від матеріалу, з яким вона працює,і контактує з ним вона зазвичай лише під час руху вгору. Для того, щоб, незалежно від навантаження, яким піддається пила, швидкість була однаковою велектролобзиках використовуються електронні регулювальники.
Завдяки конструкції електролобзиків, в роботі з ними задіюється лише однарука, що дуже зручно. Ручка, на якій розташована кнопка виключення і включеннялобзика, знаходиться зверху на редукторі і двигуні. На передньому торці, внизузнаходиться вузол кріплення і захисне скло.
Для того, щоб лобзик міг точно повторювати намічені на матеріалі лінії,він знаходиться на ідеально рівній опорній плиті. Завдяки ній, не потрібнотримати лобзик на вазі, можна поставити кут випилювання (не більше сорока п'ятиградусів) і відстань від лобзика до матеріалу, що самого випилюється, завждизалишатиметься однаковим.
Є такі види електролобзиків, які забезпечують освітлення зонивипилювання. Крім того, лобзики можуть самі здувати тирсу, що утворилася, і їхможна підключати до пилососа.
Функції, які в змозі виконувати електролобзик, залежать від того, якупотужність має його двигун. Наприклад, при потужності електродвигуна 700Вт,лобзик з легкістю розрізатиме аркуш дерева, що має товщину десять, — одинадцятьсантиметрів, аркуш з кольорового метала завтовшки 3 сантиметри, сталевий аркушв 1 сантиметр. При потужності двигуна в 400Вт, лобзик може пиляти деревозавтовшки не більше 5 сантиметрів, сталеві листи завтовшки 3 міліметри ікольорові метали не більш за 1 сантиметр товщини.
Безпровідні дрелі-шуруповерти
Ці апарати з автономним живленням, що поєднують потужність, зручністьвикористання і швидку зарядку акумуляторів, були по гідності оцінені якпрофесіоналами, так і майстрами-аматорами. Легкість і зручність в обігу зробилиїх багатофункціональними інструментами. Їх можна швидко пристосувати для такоїтонкої роботи, як, наприклад, поліровка різних поверхонь.
Потужність більшості портативних електроінструментів залежить від напругиі сили струму. І не дивлячись на те, що зараз є інструменти з потужнимибатареями на 14,4В, перевага залишається за 12В, в яких щонайкраще поєднуютьсяпотужність, автономія, вага і зручність. Зменшення часу зарядки акумулятора — теж важливий чинник. Всі моделі нашого огляду забезпечені зарядними пристроями,що заряджають протягом 1 години. А деякі моделі комплектуються другим наборомбатарей, що дозволяє не простоювати під час роботи.
Для виконання важких робіт, при яких дриль потрібно тримати двома руками,зараз розробляються моделі з точніше орієнтованими по центру тяжіннярукоятками. Акумуляторна батарея розташована так, щоб залишалася відстань точнопо ширині долоні. Поверхня рукоятки для більшої зручності покрита еластомеромабо зроблена шорсткою.
Свердління твердої деревини вимагає великої швидкості обертання свердла ісильного натиску. Також необхідно міцно тримати інструмент, для чого можнабратися за його передню частину другою рукою.
Віброшліфувальні машини призначені для доведення плоских поверхонь достану тонкої обробки. З їх допомогою шліфують деревину, пластмасу, камінь,метал, композиційні матеріали. М'яка прямокутна підошва цих машин здійснюєколивання з невеликою амплітудою, але з дуже великою швидкістю.
На підошву за допомогою затиску або «липучого» з'єднання закріплюютьсяшліфувальні листи з отворами для видалення пилу. Для обробки важкодоступнихмісць і дрібних деталей (меблі, дверні коробки, віконні рами, перила сходів іт. д.).
Регулювання частоти коливань — розширює універсальність машин по обробцірізних матеріалів і в різних режимах.
Кріплення шкірки за допомогою зажимів/«липучки» — кріплення затискамидешевше, оскільки не потрібний спеціальний матеріал, але кріплення на «липучці»швидше і зручніше.
Пиле-смок — пил, що часто утворюється при шліфуванні, дуже шкідливий дляздоров'я. Більшість віброшліфувальних машин мають або вбудований пиле-смок,коли пил, що утворюється, збирається в спеціальний мішок, або патрубок дляпідключення пилососа. Функцією видалення пилу не слід нехтувати. Використанняшліфувальних листів без отворів привело б до підвищеного зносу шліфувальнихлистів і самої машини, до забруднення робочого місця. Тому більшістьвиготівників шліфувальних машин пропонують також пристосування для проколюваннядірок в шліфувальному папері (у вигляді шаблону і пробійника).
Амплітуда руху підошви — чим більше, тим грубіше і швидше ведетьсяобробка.
2.2 Матеріали
Аби правильно вибрати деревину, необхідно знати властивості деревнихпорід.
Хвойні породи використовують як основу при облицюванні деталей шпоною зтвердих коштовних порід; тверді листяні породи (дуб, бук, березу звичайну ікарельську, волоський горіх, граб, клен звичайне і «пташине око», ясен і ін.)застосовують в натуральному, цілісному вигляді. У мозаїчних роботах використовуютьшпону листяних і хвойних порід. Для різьблення по дереву при тому, щоподальшому труїть і фарбуванні деревини в темний колір вибирають лише деякілистяні породи — липу, осику, вербу, горобину, березу. Якщо хочуть залишитинатуральний колір деталей різьбленого виробу, то для його виготовлення берутьгрушу, клен, волоський горіх, каштан, дуб і ін.
Хвойні породи в основному мають м'яку деревину, тому для лицьових деталейу виробах використовуються рідко. Це пов'язано з тим, що м'яка деревина чутливадо механічних пошкоджень і ударів. Практика показує, що при дотриманні вимог дотехнологічного процесу хвойні породи можна з успіхом використовувати длявиготовлення меблів.
Вироби невеликих розмірів виготовляють в основному з хвойної деревини безсучків, з красивими, яскраво вираженими річними шарами (кипарис, ялівець,модрина, червона сосна і ін.). Ялина з великою кількістю сучків, а також біласосна і ялиця — породи, що вимагають додаткової декоративної обробки тонуваннямабо орнаментальним різьбленням. Деревина хвойних порід легко забарвлюється, алепри інтенсивному забарвленні колірний тон глушить її декоративні властивості.
При висиханні деревина стискується в об'ємі і піддається природномувикривленню.
У столярній справі потрібно правильно визначати час сушки дерева,оскільки і недосушений і пересушений матеріал однаковою мірою непридатний дляроботи. В умовах експлуатації з нормальною вологістю середовища пересушенадеревина неминуче вбере вологу з повітря і покоробиться. На нормальний стандеревини згубно впливає і змінна зміна температури: матеріал при цьомутріскається.
На стан деревини, її сушку і розбухання впливає ряд причин: часзаготівки, тривалість, умови витримки і тому подібне В дерева, заготовленоговзимку, деревина (в порівнянні з літньою заготівкою) менш волога, оскільки вцей період воно уповільнює своє зростання. Необхідно пам'ятати, щонедосушування і пересушування найсильніше позначаються на твердих і щільнихпородах і слабкіше — на м'яких і рихлих. Для виробу необхідно підбирати деревинуоднорідних по структурі порід, аби міра усихання заготовок була однаковою.
В розпилювального матеріалу при висиханні спостерігаються прогини іопуклості, тобто відбувається його викривлення. В центрової дошки викривленнябуде ледве помітним, оскільки тверда ядерна деревина усихає значно меншезаболоні.
Придатність столярного матеріалу якоюсь мірою можна визначити позовнішніх ознаках ствола зваленого дерева. При відборі деревини звертають увагуна променеві тріщини в торці: відсутність їх або наявність дрібних тріщинсвідчить про доброякісність матеріалу; глибокі тріщини є ознакою його низькоїякості. При глибоких променевих тріщинах в стволі можуть бути порожнини, які,наприклад в сосни, заповнюються смоляною речовиною — живицею (цей порок сосниназивають засмолком). Якщо тріщини йдуть порічних шарах деревини, тобто дугами, то таке дерево непридатне для столярнихробіт.
При виборі деревини м'яких хвойних порід звертають увагу на щільністьрічних шарів. Чим вони густіше і переходи їх плавніше, тим деревина щільніше і однороднее, а значить, якісний. Широкослойністьдеревини вказує на її рихлість і незначну міцність; вироби з такої деревини неповинні піддаватися різким і змінним навантаженням. Паралельність річних шарівсвідчить про відносну прямолінійність деревини в подовжньому розрізі, а отже,про доброякісність матеріалу.
В окремо зростаючих дерев після валяння і розпилювання можна спостерігатинепаралельність деревних волокон, тобто косослойність. Разом з косослойністю в таких дерев ядерна частина зміщена до заболоні. Деревина з цимипороками більше тріскається і сильніше коробиться.
При відборі деревини слід звертати увагу на вік дерева. Молода деревинам'яка і рихла, а стара більшою мірою схильна до гниття, тому краще всьоговибирати деревину середнього, зрілого періоду зростання. Так, для столярнихробіт кращою вважається деревина сосни у віці 80-90 років, дуба – 80-150,берези і ясена – 60-70, їли — 120, вільхи — 60 років і так далі. Вік зваленогодерева визначають по його поперечному розрізу, на якому добре видно річні шари.
У столярній справі одні деревні породи вважаються більш, інші — меншгнучкими (пружними). В той же час деревина осінньої заготівки гнучкіша, ніжзимовою. Встановлено, що найбільшою мірою гнучкість дерева виявляється в йогосередньому віці.
Гнучка порода легко гнеться, але важко ламається. Слід знати, що погнучкості сосна поступається липі, а вільха — березі. Липа, береза, ільм, осикає найбільш гнучкими; потім слідують дуб, бук, ялина, ясен, клен; найменшгнучкими вважаються модрина, вільха, граб, ялиця, сосна. Гнучкість деревабагато в чому залежить від місця його зростання, наявність в грунті різнихживильних элементів, в якому зростає дерево (у гущавині лісу або на відкритомумісці), наявність сучків і так далі
У столярній справі при гнутті деревини дуже важливим є таке їївластивість, як в'язкість. При високій в'язкості дерево гнеться по всіхнапрямах не ламаючись, але і не приймаючи колишньої прямолінійності. Такоюякістю володіють клен, в'язнув, ялівець, ліщина, береза, ясен, модрина, бук,молодий дуб і т. д.; крихкими породами вважаються вільха, осика, ялина і ін.
Великою мірою на в'язкість і крихкість деревини робить вплив грунт, наякому зростає дерево. Так, якщо сосна і бук зростали на вологому грунті, то їхдеревина матиме високу в'язкість, а якщо на сухій — те середню. Дуб має високукрихкість, якщо виростає у вологій або дуже сухій середовищу. У виробничихумовах для здобуття однорідної в'язкості певні породи перед обробкоюзаздалегідь пропарюють, насичуючи деревину вологою, а потім піддають гнуттю.
Деревина має властивість розколюватися по напряму волокон і чимпрямолінійніша її структура, тим легше вона розколюється. Щільні і гнучкіпороди розколюються легше м'яких. Сучковатість, завилькуватість, напливність іперепутанність деревних волокон знижують міру розколювання. Легше розколюютьсядуб, бук, ясен, вільха, ялина і ін., важче — груша, тополя, граб і так далі Длярізьблення підбирають породи з нижчою мірою розколювання.
Довге зберігання деревини знижує її міцність, тому столяр повинендотримувати умови зберігання матеріалу, а готові вироби захищати відатмосферних впливів, покриваючи їх лаками, мастиками і так далі
Відбираючи матеріал для столярних робіт, столяри звертають увагу на колірв розрізі або відщепи деревини. Якщо її колір нерівномірний або дуже яскравий,то це свідчить про грибкове захворювання, що почалося. Таке дерево непридатнедля столярної роботи.
Сучки в деталях конструкцій небажані, оскільки знижують міцністьдеревини. При висушуванні деревини вони зазвичай випадають. В хвойних порідпорожнина випавшого сучка заповнюється смолистою речовиною і тодіспостерігається «тютюновий» сучок. Матеріал з наявністю великої кількостісучків використовують для невідповідальних конструкцій.
Склеювання. Клеї
Склеюванню піддаються елементи меблів, облицювальні листи фанери, шпони(про приклеювання шпони буде сказано особливо), накладних прикрас і так далі. Вцьому процесі велике значення має підготовка поверхонь до початку їхсклеювання.
При вживанні білкових клеїв (столярного, казеїнового) час від нанесенняклею до запрессовки (пригруза) повинен складати без підігріванняне більше 10 хвилин. Найбільш оптимальний тиск при запресовці — 3-5 кг/см2. Тривалість запрессовки для елементів колючкуватої в'язки іщитів близько 2 годин, при фанеруванні — до 4 годин. Витримка деталей іелементів після зняття струбцин — до 1 доби. Наноситься клей зазвичай шаром0,06-0,12 мм.
Фарбування підрозділяється на поверхневе (пряме), протравне і таке, щопроявляється.
Деякі розчини для поверхневого фарбування:
а) «під горіх» — горіхова морилка — 20 г на 1 літр води, Бейц — 50 г
б) у чорний колір (тополя, бук, граб) — водорозчинний нігрозин — 50 г
в) береза, у вишневий колір — кислотний хром жовтий «Н» — 2 г, хром коричневий «К» — 10 г, кислотний хром чорний — 3 г, спирт нашатирний — 10 г на 1 літр розчину
г) береза, в червонувато-коричневий колір — горіхова морилка — 20 г на 1 літр води, фарбник «Рубін» — 2 грами
д) «під морений дуб» — кассельска бура фарба — 50 г, поташ — 2 г, вода, що дистилює, — 100 р.
е) вишнево-червоний колір — анілінова вишнева фарба — 3 г, вода з температурою до 80°С — 150 г
ж) «під горіх» (для берези і клена) — англійська сіль — 30-міліграм,марганцевокислий калій — 30 г на 1 літр води
з) «під морений дуб» — поташ 16 г, коричнева суха анілінова фарба — 20 г, вода — 500 р. Ця суміш повинна прокип'ятитися протягом 25-30 хвилин, потім додати чайну ложкуоцту.
Столярна плита — ще один матеріал, що повністю складається з натуральноїдеревини. По структурі нагадує «сэндвич», в якому між двома шарами фанери затиснута соснова серцевина.Столярну плиту використовують для виготовлення меблевих фасадів і каркасів,«прикрашаючи» і захищаючи зовні обробним матеріалом.
Шпона — тонкий зріз деревини, який наклеюють на основу (наприклад, плитуДСП) і покривають декількома шарами меблевого лаку. Створюється враження, щомеблі повністю зроблені з масиву дерева, але при цьому вона коштує набагатодешевше. Правда, аби добитися цього ефекту, шпона має бути ретельно підібраназа кольором і фактурі. Мабуть, в цьому і полягає головна вимога до нього.
Деревні плити
Тут безумовний лідер — ДСП (деревно-стружкова плита). Проте останнімчасом її «доганяє» MDF (Middle Density Fiberboard, що в перекладі з англійськогоозначає «средньоплотне волокнисте покриття»). ДСП і MDF роблять приблизно за однією технологією,але ДСП — із стружок і дрібної тріски, а MDF — з тирси, подрібненої допорошкоподібного стану.
Скло і дзеркало
У виробництві сучасних меблів використовують два види скла і дзеркал:звичайне і безпечне. Простий варіант безпечного скла (дзеркала) — «листовий»матеріал, наклеєний на синтетичну плівку. Як і будь-яке скло, воно б'ється(правда, для цього потрібно більше зусиль, чим зазвичай), але, навітьрозбившись, не розлітається на дрібні осколки. Ще надійніший варіант — триплекс(багатошарове скло, в якому спеціальна плівка знаходиться між шарамиматеріалу). Безпеку дзеркала і скла мебельники стали використовувати порівнянонедавно.
Безпечне скло для меблевого виробництва буває прозоре, тоноване,кольорове і матове. Що стосується дзеркал, то окрім срібних є ще бронзові,золоті, графітові і навіть блакитні і зелені. Додатковими прикрасами такогоскла або дзеркала можуть бути «накладки» з металу або дерева.
Синтетичні матеріали
Обробний пластик, меблеві плівки, кромки, профілі, лаки, фарби, клеї, просочення- ось далеко не повний перелік виробів, до складу яких входять синтетичні компоненти.
Обробний пластик — листовий або рулонний матеріал, в який «одягають»головним чином столешниці і меблеві фасади.
Ще один поширений матеріал кромки — профілі з ПВХ. Аби їх пустити всправу, не потрібно жодного спеціального устаткування. Вони досить жорсткі,такий профіль можна просто «одягнути» на торець («П»-форма) або зафіксувати впазах заготовки («Т»-форма). Але з іншого боку, профілі з ПВХ все-таки гнуться,тому їх широко застосовують для обробки закруглених кутів. ПВХ-профиль надає готовим меблям закінченомувигляду. Профіль з ПВХ — досить поширений матеріал кромки
3. Технологічначастина
Збирання рами
1. Робимо чотири копії шаблону нижньої частини ніжок відповідно довибраного варіанту і відкладаємо їх вбік. Випилюємо ніжки А вказаної ширини ідовжини.
2. Аерозольним клеєм наклеюємо шаблони на кожну з ніжок А. Якщо варіант зпрямими ніжками, випилюємо нижні звуження за допомогою електролобзіка, після чогошліфуємо профіль.
3. Випилюємо щаблину рам В по вказаних розмірах. Для варіанту столика ізвигнутими ніжками, розмічаємо і випилюємо дуги в двох щаблинах. Потім задопомогою спеціального пристосування-кондуктора свердлимо косі отвори на кінцяхвсієї щаблини.
4. Починаємо збірку рами, закріпивши шурупами щаблини в рівень з верхнімиторцями двох ніжок.
Для столика із зігнутими ніжками використовуємо щаблину з дугами. Потімрозміщаємо під верхньою щаблиною проставку з обрізка дошки завдовжки 152 мм, притиснувши її до ніжки.
Закріплюємо шурупами наступну щаблину, щільно притиснувши її до проставки. Зробимо проставку довжиною 298 мм і використовуємо її для установки нижньої щаблини. Так само збераємо іншу раму.
Виготовляємо корпус
1. Випилюємо бічні стінки і полиці по вказаних розмірах.
2. Вирізаємо шість бічних щаблин по вказаних розмірах. Приклеюємо їхзверху і знизу до бічних стінок, вирівнявши рівень їх задньої сторони іпоєднавши торці з бічними кромками. Дві щаблини, що залишилася, знадоблятьсяпізніше.
3. Виготовляємо пару кутових стягувань. Приклеюємо полицю D до зібраноїбоковини С/Е.
4. Коли клей висохне, склеюємо разом два Г-подібні вузли C/D/E і фіксуємозбірку струбцинами.
5. Остаточно шліфуємо корпус абразивами зернистістю до 220 одиниць. Потімцентруємо корпус C/D/E відносно нижнього отвору однієї з рам А/В, так абиверхня полиця D була розташована на 6 мм нижче за верхню грань середньої щаблини В.
Піднімаємося вгору
1. Встановлюємо дві бічні щаблина-царги Е. Закріплюємо бічні царги міжніжками А шурупами, укрученими в косі отвори (фото Н).
2. Вирізаємо опорні планки F по вказаних розмірах. Свердлимо в них рядотворів, що перекриваються, аби сформувати щілинні отвори шириною 5 мм в одного з кінців кожної планки.
3. Прикріплюємо дверцята
4. Охорона праці. Безпека праці
Загальні правила організації робочого місця:
• на робочому місці повинні бути матеріали, інструментиі приспосіблення тільки ті, які необхідні для даної роботи;
• площа робочого місця не повинна викликати додатковихрухів, перепон в роботі;
• інструменти на робочому місці потрібно розміщувати внайбільш зручному, завжди однаковому порядку, щоби не тратити час на їх пошук;
• кожне приспособлення повинно знаходитися на постійномумісці – поблизу працюючого;
• всі інструменти і приспосіблення повинні бутисправними;
• основні матеріали повинні розміщуватися так, щобиможна було їх брати для подальшої обробки не тільки без переходів, а й безлишніх рухів;
• робоче місце повинно мати нормальне освітлення,опалення та вентиляцію.
Правила безпечної роботи діляться на загальні для всіхпрацівників і спеціальні, складені для кожної групи спеціальностей.
При організації робочого місця слід звертати увагу направильному розміщенні інструментів та пристроїв на робочому місці (інструментиповинні знаходитися в робочій зоні, розміщення їх повинне бути зручне увикористанні).
Найбільш небезпечним моментом в роботі ручними пилами єзапил. При роботі викружною пилою можливий розрив її полотна. При пилянні неможна тримати пальці лівої руки поблизу пропилу. Особливу увагу звернути наспецодяг (не повинно бути звисаючих частин).
При ручному струганні деревини слід дотримуватись такихправил безпеки праці:
1. Оброблювальний інструмент слід міцно закріплювати уверстак або інший пристрій.
2. Не слід класти інструмент лезом догори, до себе.
3. Всі інструменти мають бути добре загострені.
4. Заточувати інструмент на точилі можна лише в захиснихокулярах. Заточувальний інструмент надійно закріплювати.
5. Наждачний круг і різальні інструменти мають бутизакритими захисними кожухами.
6. Інструмент необхідно зберігати в спеціальновідведених місцях.
7. Не можна залишати інструмент на краю верстака,настилу.
8. При вибиванні ножа рубанка необхідно підтримуватийого великим пальцем.
9. Прибирати стружку з боку підошви рубанказабороняється.
10. Під час стругання не допускається, щоб передоброблюваною деталлю знаходився інструмент чи побічний матеріал.
При ручному свердлінні слід дотримуватись таких правилбезпеки праці:
1. Оброблювальні заготівки слід міцно закріплювати уверстак або інший пристрій.
2. Передавати інструмент з рук в руки лише ручкоювперед.
3. Всі інструменти мають бути добре нагострені.
4. Заточувати інструмент на точилі можна лише в захиснихокулярах. Заточувальний інструмент надійно закріплювати.
5. Наждачний круг і різальні інструменти мають бутизакритими захисними кожухами.
6. Інструмент необхідно зберігати в спеціальновідведених місцях.
7. Не можна залишати інструмент на краю верстака,настилу.
8. Наприкінці свердління обертання свердла слідсповільнити, щоб не пошкодити нижній край отвору.
9. Висвердлюючи горизонтальні отвори, ручку-головкувпирають у кортус, притискаючи її рукою, а не грудьми.
10. Свердлильний інструмент слід тримати так, щобсвердло не було направлено в бік робітника.
Вимогибезпеки перед початком роботи
Провіритигостроту заточки, рівномірність розведення зубів пили, упевнитись в відсутностітріщин, зламаних зубів, згину полотна пили. Дискові пили не допускаєтьсяексплуатувати при відсутності хоча б одного зуба.
Провіритиправильність установки і кріплення пильного диска. Короткочасним включеннямпровірити напрям обертання пили. Пильний диск повинен обертатись назустрічподаваному матеріалу.
В станку з нижнімрозміщення пильного валу вершини зубів пили повинні виступати над площиноюстола на відстань, рівну висоті пропилу плюс не менше 10 мм, а в станках з верхнім розміщенням пильного вала повинен бути не нижче площини стола на 3...5мм.
Провіритинаявність і справність огородження пильних дисків і приводу стола. Пильні дискине повинні дотикатись огородження.
Упори повиннібути гострими, не прокручуватись в напрямі, зворотному подачі матеріалів. Зазорміж нижніми кромками упорів і поверхнею подаючого пристрою станка повинен битине більше 2 мм; зазор між пластинками упорів—не більше 1 мм.
Провірити стандерев’яного вкладиша в столі станка. Ширина щілини пили в дерев’яному вкладиші,виготовленого з деревини твердолистяних порід, не повинен перевищувати 10 мм. Вкладиш повинен щільно входити в отвір станка, а робоча поверхня його—лежати в одній площині зробочою поверхнею стола. Пильний диск не повинен дотикатись кромок вкладиша.
Провіритинаявність і правильну установку розклинюючого ножа. Розклинюючий ніжустановлюють за диском пили на відстані між ножем і пилою не більше 10 мм по всій його довжині.
Висота ножаповинна бути не менше висоти робочої частини пили.
На багатопильнихстанках розклинюючі ножі установлюють позаду крайніх пил, а напрямніножі—позаду пил, розміщених між крайніми пилами.
Провірити щобпили, установлені на одному валу, мали однаковий діаметр, товщину, профільзуба, розвід, плющення, пайку. Допускається установлювати пили діаметром,відрізняючимся не біль чим на 5 мм.
Провіритикороткочасним включенням дію блокіровочних пристроїв: огородження ріжучогоінструменту і приводу станка; аспіраціонної системи; механізму для підйомузавіси з упорів; механізму подачі. Провірити дію тормозних пристроїв.
Впевнитись всправності дії місцевих відсосів.
Вимоги безпекипід час роботи
Перед включеннямстанка попередити лиць, працюючих одночасно.
Подачупиломатеріалів виконувати рівномірно, без товчків. Зменшити зусилля подачі принаявності в дошці тріщин, гнилі і сучків. Допилювання заготовок при ручнійподачі проводити за допомогою штовхача.
Слідкувати, щоб встанок не поступали дошки з цвяхами і іншими інородними включеннями.
На станках змеханічною подачею оброблювати деталі тільки по товщині заданого розміру, нависоту якого встановлено притискні ролики.
Слідкувати, щобдовжини оброблювального матеріалу була більшою відстані між осями передніх ізадніх посилочних роликів, дисків не менше ніж на 100 мм.
На станках зручною подачею оброблювати пиломатеріали коротше 400 мм і вужче 30 мм тільки з допомогою спеціальних шаблонів.
Вилучати обрізки,застрявші в щілині, тільки при повній зупинці пили за допомогою спеціальногокрючка.
Не тормозитипили, нажимаючи яким-небудь предметом на поверхню диска чи зубів.
Не знаходитись вплощині працюючої пили в зоні можливого викиду оброблювального матеріалу.
Не заглядати підогородження пильного валу до повної зупинки його в випадку попадання обрізків вщілину.
Не розпилюватиодночасно декілька заготовок без спеціального пристрою, забезпечуючого прижимїх до напрямної лінійки.
Не оброблювати встанку обледенілі дошки.
Обзор, очистку,обтирку, провірку точності обробки деталі, закріплення огорожі, ручнуприбирання обрізків і опилків з стола станка виконувати тільки при повнійзупинці пильного вала.
При появі стуку,вібрації, зміни характеру шуму, перегріві ріжучого інструменту потрібновиключити станок і повідомити майстру.
Висновок
Обробка дерева — одне з перших ремесел, яким оволодівала людина. Багато що, що оточує нас впобуті — меблі, двері, вікна, підлоги — зроблено з дерева, все це робитьмайстер столярних робіт. Важливий розділ столярного мистецтва — уміння вибиратиматеріал і правильно його обробити, аби виріб приносив естетичну насолодулюдям.Деревина як матеріал застосовується в усіх галузяхнародного господарства, але значна кількість деревини використовується вбудівництві. Дякуючи своїм якостям — порівняно високої механічної міцності,малої теплопровідності, не великої щільності, легкості обробки, стійкості докислот, солей, масел-деревину широко використовують для виготовлення несучих іобгороджуючих елементів будівель спорудження ферм, арок, балок, прогонів,стійок, панелей, лаг, підлоги, вікон, дверей та ін:
Великий, розвитокотримують дерев'яні клеєні конструкції, використання яких цілеспрямовано в усіхвидах будівництва і в першу чергу в сільськогосподарських будовах у виглядіарок, прогонів, а також при спорудженні підприємств з хімічноагресивнимсередовищем. Застосування клеєних конструкцій дозволяє використовуватималомірні відходи деревини шляхом їх склеювання в елементи будівельнихконструкцій.
В наш час при виконанні столярнобудівельних робітзастосовують ручний механізований інструмент, який був створений спеціально длякожного виду робіт. Сучасний інструмент сьогодні дуже урізноманітнений.Інвентар може поміститися в ручному чемаданчику для столяра будівельника,тесляра, паркетника і інших будівельних робіт.
Столярно-будівельнідеталі і вироби виготовляють на деревообробних підприємствах поточним способоміз застосуванням напівавтоматичних і автоматичних ліній.
Список використаної літератури
1.Амалицкий В.В. Деревообрабатывающие станки и инструменты,2008
2.Крейндлин Л.Н. Плотничные работы.-М.: Высшая школа, 1996
3.Діагностика властивостей деревини в технологічних процесахдеревообробки: монографія / І.М. Озарків, Є.В. Басалига, Я.Ф. Кулешник та ін.; Укр. держ. лісотехн. ун-т. — Л.: Панорама, 2003
4.Крейндлин Л.Н. Столярные работы.-М.: Высшая школа, 1996
5.Григорьев М.А. Материаловедение для столяров и плотников.-М.:Высшая школа, 1991
6.Розміщенняпродуктивних сил України: Піручник /Е.П. Качан, М.О. Ковтонюк і інші/ — К.:Вища школа, 1998
7.Рига В.В., Гушулей И.М. Справочник по обработке древесины:Пособие для учащихся учеб.-произв. комб. и цехов.-К.: Радянська школа, 1994.
8.Коротков В.И. Деревообрабатывающие станки, 2007
9.Клюев Г.И. Мастер столярного и мебельного производства, 2008
10.Клюев Г.И. Справочник мастера столярного и мебельногопроизводства, 2007
11.Степанов Б.А. Справочник плотника и столяра, 2004
12.Клюев Г.И. Столяр (повышенный уровень), 2007
13.Столярно-плотничные и паркетные работы.Иллюстрированное учебное пособие, 2004
14.Клюев Г.И. Столярно-плотничные, стекольные и паркетныеработы повышенной сложности, 2007
15.Степанов Б.А. Материаловедение (деревообработка), 2007
16.Соколова Е.Н. Материаловедение (металлообработка):Рабочая тетрадь, 2008
17.Степанов Б.А. Материаловедение для профессий,связанных с обработкой дерева, 2009
18.Рыкунин Н. Технология деревообработки, 2008
19.Клюев Г.И. Технология столярно-плотничных и паркетныхработ: Рабочая тетрадь, 2007
20.Технологія деревинної маси [Текст]: навч. посіб. /Р.О.Козак, П.А.Козакєвич. За ред. Бехти П.А.; Укр.держ. лісотехн. ун-т. — К.:Основа, 2004
21.Сучасні теоретичні розробки в деревообробному імеблевому виробництвах [Текст]: зб. наук.-техн. праць. — Л.: [б. и.], 2002
22.Дереворежущий инструмент [Текст]: каталог / Інтекс. — Каменец-Подольский: [б. и.], 2003
23.Методологія наукових досліджень технологічних процесів[Текст]: підручник для студентів вищ. навч. закладів / П.В. Білий, М.Г.Адамовський, Я. М. Ханик та ін. — Л.: Панорама, 2003
24.Калібрування-шліфування деревностружкових плитжорсткими абразивними інструментами [Текст]: моногр. / О.А. Кійко; Укр. держ.лісотехн. ун-т. — Л.: Панорама, 2005
25.Каталог фрез [Текст]: каталог / ИБЕРИУС-Киев ТМ. — К.: [б. и.], 2005