ЗМІСТ
ВСТУП
1. МАРКУВАННЯТА ТИПОЛОГІЯ ЕЛЕКТРОДІВ
2. ВИДИ СТАЛІ
3. РЕЖИМИЗВАРЮВАННЯ РІЗНИХ МАРОК СТАЛІ
ВИСНОВКИ
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Зварка — технологічний процес здобуття нероз'ємних з'єднань матеріалів задопомогою встановлення міжатомних зв'язків між зварюваними частинами при їхмісцевій або пластичній деформації, або спільною дією того і іншого. Зваркоюсполучають однорідні і різнорідні метали і їх сплави, метали з деякиминеметалічними матеріалами (керамікою, графітом, склом і ін.), а такожпластмаси.
Зварка — економічно вигідний, високопродуктивний і в значній мірімеханізований технологічний процес, широко вживаний практично у всіх галузяхмашинобудування.
Залежно від форми енергії, використовуваної для утворення зварногоз'єднання, всі види зварки розділяють на три класи: термічний, термомеханічнийі механічний.
Зварюваність — властивість металу або поєднання металів утворювати привстановленій технології зварки з'єднання, що відповідає вимогам, обумовленим конструкцієюі експлуатацією виробу.
1. МАРКУВАННЯ ТА ТИПОЛОГІЯ ЕЛЕКТРОДІВ
Не дивлячись на активний розвиток передових технологій і їх впровадженняу виробничі процеси, ручна зварка електродуги була і залишається одним знайбільш поширених способів здобуття надійних з'єднань між металевими деталямиі окремими елементами металевих конструкцій. Основними елементами, яківизначають якість зварювального шва, є електроди, вибору яких слід приділятиособливу увагу.
Традиційний штучний електрод — це тонкий металевий стержень, на поверхнюякого нанесений шар спеціальної обмазки, яка забезпечує зону зварювального шванеобхідним захистом від зовнішніх чинників, а також наповнює його елементами,значно поліпшуючими його характеристики. Процес зварки, в якому беруть участьелектроди, носить металургійний характер, при його проходженні відбуваєтьсявзаємодія між металами деталей, що сполучаються, і електроду, шлаками і газами.Від того, наскільки правильно підібрані електроди, повною мірою залежитьстійкість цього процесу, а також якість результату, до якого вони приведуть.
Основними вимогами, що пред'являються в зв'язку з цим до електродів, є:
— Легкість і висока швидкість утворення електричної дуги;
— Забезпечення стійкого горіння зварювальної дуги;
— Рівномірність утворення шлакового шару на поверхні розплавленогометалу;
— Можливість швидкого і легкого видалення шлакового шару з поверхнізастиглого зварювального шва;
— Забезпечення здобуття зварювального шва високої якості: відсутністьраковин, пір, тріщин, непроварів і інших зовнішніх і внутрішніх дефектів.
Звичайно, на якість отримуваного зварювального шва впливає безліччинників, але електроди все ж грають вирішальне значення.
При виборі електродів в першу чергу керуються складом металу, з якоговони виготовлені, а також їх діаметром, вибираним залежно від товщини деталей,що сполучаються.
Основними характеристиками електродів, окрім вищеназваних, є наступніпараметри:
— Величина тимчасового опору розриву;
— Відносне подовження, яким володіє матеріал електроду;
— Величина ударної в'язкості;
— Кут вигину.
Основний з цих параметрів, якому відповідають електроди, можна визначитипо їх марці. Перші дві цифри в позначенні електроду, наступні за буквою «Е»,позначають мінімальний тимчасовий опір на розрив (у кгс/кв.мм.), якомувідповідатиме метал отриманого шва.
Вибір електродів для виконання зварювальних робіт і основні типипокриттів, які для них використовуються.
Одним з основних показників, якому відповідають зварювальні електроди, єтип покриття або обмазки, яка на них нанесена. Існуєдекілька основних типів покриттів, які використовуються для виробництваелектродів:
— Окислені покриття, що позначаються буквою «А»;
— Рутилові покриття — «Р»;
— Основні покриття — «Б»;
— Целюлозні покриття — «Ц»;
— Змішані — «П».
Зварювальні електроди, окрім типу покриття, класифікують, також понаступних параметрах:
— Тип матеріалу, з якого виготовлені електроди;
— Тип сталі, для зварки якої вони призначені;
— Товщина шаруючого покриття, нанесеного на електроди;
— Характер шлаку, який утворюється в процесі зварки і розплавленніпокриття;
— Характеристики металу шва, що формується при зварці;
— Яким може бути просторове положення швів, для здобуття якихвикористовуються електроди;
— Тип електричного струму: його рід і полярність, який можевикористовуватися для зварки.
Вибираючи електроди для зварки різних марок сталі, поважно забезпечитисполучуваність складу їх металевого сердечника з матеріалом зварюваних деталейабо елементів різних конструкцій. Для того, щоб полегшити такий вибір,електроди випускають і класифікують по наступними основним типам:
— Для зварки вуглецевих і низковуглецевих конструкційних сталей — «У»;
— Для зварки легованих конструкційних сталей — «Л»;
— Для зварки легованих теплостійких сталей — «Т»;
— Для зварки високолегованих сталей, що володіють особливими властивостями, — «В».
Якщо уміти знатися на інформації, яка наноситься на упаковку, в якупоміщені електроди, то можна скласти досить повне уявлення про їххарактеристики. Як правило, позначення на етикетці електродів містить наступніхарактеристики:
— Товарний знак або найменування підприємства — виготівника;
— Прийняте за стандартом умовне позначення;
— Дата виготовлення і номер партії;
— Основні сфери застосування;
— Режими струму, при яких повинна виконуватися зварка в різнихпросторових положеннях;
— Особливі умови виконання зварки, якщо вони є;
— Властивості, якими володітиме отриманий зварювальний шов;
— Вміст вологи в покритті — допустиме значення;
— Режим прожарення, якому слід піддавати електроди перед їхвикористанням;
— Маса електродів, що містяться в упаковці.
Області використання електродів з різними складами покриттів.
Довжина електроду в залежності від діаметруДіаметр електроду, мм Довжина електроду, мм Вуглецевого або легованого високолегованого 1,6
200
250
150
200 2,0 250
200
250 2,5
250
300 250 3,0
300
350
300
350 4,0
350
450 350
5,0
6,0
8,0
10,0
12,0 450
350
450
Залежно від того, в якому просторовому положенні виконується зварка,електроди підрозділяються:
для зварки у всіх положеннях з умовним позначенням — 1;
для зварки у всіх положеннях, окрім вертикального зверху вниз, — 2;
для положень нижнього, горизонтального на вертикальнійплощині і вертикального від низу до верху -3;
для нижнього і нижнього «в човник» — 4.
Електроди підрозділяються по роду і полярності струму, а також пономінальній напрузі холостого ходу джерела живлення зварювальної дуги змінногоструму.
Підрозділ електродів по типах виконаний в ГОСТ 9467-75, 10051-75 і10052-75. По ГОСТ 9467-75 передбачено 9 типів електродів для зварки вуглецевихі низьколегованих сталей (Е38, Е42, Е42А, Е46, Е46А, 350, Е50А, Е55 і Е60), 5типів електродів для зварки легованих сталей підвищеної і високої міцності(Е70, Е85, Е100, Е125 і Е150) і 9 типів електродів для зварки легованихтеплостійких сталей (Е-09М, Е-09МХ, Е-09Х1М, Е-05Х2М, Е-09Х2М1, Е-09Х1МФ,Е-10Х1М1НФБ, Е-10Х3М1БФ, Е-10Х5МФ). Позначають електроди для зварки вуглецевихі легованих сталей по ГОСТ 9466-75. Наприклад,електроди типу Е46А по ГОСТ 9467-75 марки УОНІ-13/45 діаметром 3,0 мм длязварки вуглецевих і низьколегованих сталей позначаються так:
/>
де Э — електрод для дугової зварки; 46 — мінімальний тимчасовий опіррозриву, що гарантується, обумовлене ГОСТ 9467-75; А — покращуваний типелектродів; буква В означає, що електроди призначені для зварки вуглецевих інизьколегованих конструкційних сталей з тимчасовим опором розриву до 60 кгс/мм2(600 МПа); Д — товщина покриття; 2 — друга група. У знаменнику цифри 43 2 (5)вказують характеристики наплавленого металу і металу шва; буква Б позначаєосновний тип покриття; 1 — просторове положення, в якому може виконуватися зварка,про постійний струм зворотної полярності. Для електродів, вживаних для зваркивуглецевих і низьколегованих сталей зтимчасовим опором розриву до 60 кгс/мм2 (600 МПа), після букви Е тире неставиться.
Для зварки високолегованих сталей з особливими властивостями електроди згідно ГОСТ 10052-75класифікуються по хімічному складу наплавленого металу і його механічнимвластивостям. ГОСТ 10052-75 передбачає 49 типів електродів. Позначення типівелектродів складаються з індексу Э і наступних за ним цифр і букв. Дві цифри,що стоять після індексу, вказують середній вміст вуглецю в наплавленому металів сотих долях відсотка. Хімічні елементи, що містяться в наплавленому металі,позначені наступними буквами: А- азот, Б — ніобій, В — вольфрам, Г — марганець,Д — мідь, М — молібден, Н — нікель, З — кремній, Т — титан, Ф — ванадій, X — хром. Цифри, наступні за буквеними позначеннями хімічних елементів, вказуютьсередній вміст елементу у відсотках. Після буквеного позначення елементів,середній вміст яких в наплавленому металі складає менше 1,5% цифри непроставляються.
Покриття, яке нанесене на електроди, багато в чому визначає властивостізварювального шва, а також забезпечує найбільш оптимальні умови для здобуттяякісного з'єднання. Вибору покриття в зв'язку з цим слід приділяти особливуувагу і здійснювати його залежно від характеристик зварювального шва, якіпотрібно отримати, а також від особливостей виконання зварювальних робіт.
Руднокислі покриття є досить універсальними, з їх допомогою можнаотримувати зварювальні шви різного просторового положення, використовуючи дляцього як постійний, так і змінний струм. Як правило, електроди з руднокислим покриттям використовують при роботі з низковуглецевими інизьколегованими сталями.
Рутилові покриття використовують в тих випадках, коли потрібне здобуттявідповідальніших з'єднань деталей або елементів конструкцій, виготовлених знизковуглецевих і низьколегованих сталей.
Для зварки конструкцій з вуглецевих і легованих сталей, до яких пред'являються особливівимоги за якістю, використовують покриття, виготовлені на фтористо-кальцієвійоснові.
Найбільш універсальними по роду зварювального струму, а такожнекапризними по відношенню до якості поверхні зварюваних елементів іпросторового розташування зварювальних швів є електроди з органічнимипокриттями. Такі покриття можна використовувати для зварки в найсприятливішихумовах: при проведенні монтажних робіт в польових умовах, на будівництвах, атакож в багатьох інших випадках, коли немає можливості забезпечити процесздобуття зварного з'єднання найбільш сприятливими умовами.
Кваліфіковано вибираючи того або іншого типу покриття електродів можназабезпечити не лише високу якість отримуваного зварювального шва, але ішвидкість його формування, що безпосередньо впливає на такий важливий параметр,якою є продуктивність зварювальних робіт.
Марки електродів для зварювання корозійностійких марок та сплавівМарка електродів Тип електродів Діаметр, мм Марки сталей та область використання ОЗЛ-7 Э-08Х20Н9Г2Б 2,0; 2,5; 3,0; 4,0; 5,0 08Н18Н10, 08Х18Н10Т, 12Х18Н10Т, 08Х18Н12Б, 08Х22Н6Т, для харчової промисловості, коли до метала шва пред'являються жорсткі вимоги до стійкості проти МКК ОЗЛ-8 Э-07Х20Н9 2,0; 2,5; 3,0; 4,0; 5,0 08Х18Н10, 12Х18Н9, 08Х22Н6Т, 08Х18Н10Т, 12Х18Н10Т, які працюють в агресивних середовищах, коли до метала шва не пред'являються жорсткі вимоги до стійкості проти МКК ОЗЛ-20 Э-02Х20Н14Г2М2 3,0; 4,0 03Х16Н15М3, 03Х17Н14М2, 08Х17Н15М3Т, які працюють у високоагресивних середовищах ОЗЛ-36 Э-04Х20Н9 3,0; 4,0; 5,0 08Х18Н10, 06Х18Н11, 08Х18Н12Т, 08Х18Н10Т, коли до метала шва пред'являються вимоги до стійкості проти МКК ОЗЛ-40 08Х22Н7Г2Б 3,0; 4,0 08Х22Н6Т, 12Х21Н5Т ОЗЛ-41 08Х22Н7Г2М2Б 3,0; 4,0 08Х21Н6М2Т, 03Х24Н6АМ3 ЦЛ-11 Э-08Х20Н9Г2Б 2,0; 2,5; 3,0; 4,0; 5,0 12Х18Н10Т, 12Х18Н9Т, 08Х18Н12Т и 08Х18Н12Б, для харчової промисловості, коли до метала шва пред'являються жорсткі вимоги до стійкості проти МКК ЦЛ-9 Э-10Х25Н13Г2Б 3,0; 4,0; 5,0 Зварювання двошарових сталей з боку легованого шару сталей 12Х18Н10Т, 12Х18Н9Т, 08Х13, коли до метала шва пред'являються вимоги до стійкості проти МКК НЖ-13 Э-09Х19Н10Г2М2Б 3,0; 4,0; 5,0 1017Н13М2Т, 1017Н13М3Т, 08Х21Н6М2Т, які працюють в агресивних середовищах при температурі до 700°С.
2. ВИДИ СТАЛІ
Сталь по хімічному складу ділиться на дві групи: вуглецеву і леговану, заякістю — на сталь звичайної якості, якісну, підвищеної якості, високоякісну іособливо високоякісну.
/>
Вуглецевою сталлю називається сплав заліза з вуглецем (вміст вуглецю до2%) з домішками кремнію, сірки і фосфору, причому головною складовою, щовизначає властивості, є вуглець.
Процентний вміст елементів в сталі приблизно наступний: Fe — до 99,0; З — 0,05-2,0; Si — 0,15-0,35; Mn — 0,3-0,8; S — до 0,06; P — до 0,07.
До недоліків вуглецевої сталі відносяться:
відсутність поєднання міцності і твердості з пластичністю;
втрата твердості і ріжучої здатності при нагріванні до 200°C і втрати міцності при високійтемпературі;
низька корозійна стійкість в середовищі електроліту, в агресивнихсередовищах, в атмосфері і при високих температурах;
низькі електротехнічні властивості;
високий коефіцієнт теплового розширення;
збільшення ваги виробів, дорожчання їх вартості, ускладнення проектуванняунаслідок невисокої міцності цієї сталі.
Легованою називається сталь, в якій разом із звичайними домішками єлеговані елементи, різко поліпшуючі її властивості: хром, вольфрам, нікель,ванадій, молібден і ін., а також кремній і марганець у великій кількості.Домішки вводяться в процесі плавки.
По хімічному складу (ГОСТ 5200) легована сталь ділиться на три групи:
низьколегована сталь — не більше 2,5% домішок;
середньолегована — 2,5-10%;
високолегована — понад 10%.
Легована сталь володіє коштовними властивостями, яких немає у вуглецевоїсталі, і не має її недоліків. Вживання легованої сталі підвищує довговічністьвиробів, економить метал, збільшує продуктивність, спрощує проектування і томув прогресивній техніці набуває вирішального значення.
3. РЕЖИМИ ЗВАРЮВАННЯ РІЗНИХ МАРОКСТАЛІ
Сталь вуглецева. Зварку конструкцій з низьковуглецевої киплячої інапівспокійної сталі слід виконувати електродами Е42 або Е46 марок МР-3, ОЗС-4,АНО-4 і ін. Для зварки конструкцій із спокійної сталі рекомендують електродиЕ42А і Е46А марок СМ-11, УОНІЇ-13/45 або ним аналогічні. Конструкції, щопрацюють в умовах динамічних або вібраційних навантажень (транспортні естакади,галереї, підкранові балки, пролітні будови і ін., фасонки кроквяних ферм), іконструкції, експлуатовані при температурі мінус 40 °С і нижче, також повиннізварюватися електродами Е42А або Е46А. Ці ж електроди повинні застосовуватисяпри зварці судин і високого для трубопроводів тиску, листових об'ємнихконструкцій з елементами завтовшки 20 мм і більш. При зварці товстої сталі(стиковими і кутовими багатошаровими швами) рекомендується попереднєпідігрівання до 120-150 °С перед накладенням кореневих і перших шарів кутовихшвів для попередження утворення кристалізаційних тріщин, оскільки підігріванняуповільнює охолоджування металу і перешкоджає утворенню гартівних структур.
Сталь легована. Ці сталі не гартуються і не схильнідо перегріву, який спричиняє за собою зростання зерна і зниження пластичних властивостей.Проте із збільшенням вмісту вуглецю в цих сталях їх властивості міняються. Так, стали15ХСНД і 14Г2 з вмістом вуглецю0,18 % мають схильність до утворення гартівних структур і перегріву в зонітермічного впливу. Тому для зварки цих сталей слід підбирати оптимальний режим, не допускаючи утвореннягартівних структур і перегріву. Зварку ведуть електродами діаметром 4-5 мм вдекілька шарів, а при товщині стали більше 15 мм застосовують спосіб зварки«каскадом» або «блоками», при цьому не дуже розігрівають метал, аби неперегріти зону впливу. Для сталі 15ХСНД і 10ХСНД застосовують електроди Е50Аабо Е55, які перед зваркою прожарюють. Для зварки сталей 09Г2С,10Г2С1, 14Г2 з вмістом З = 18 % застосовують електроди Е42Аї Е50А. Зварка сталіз межею текучості більше 390 МПа (16Г2АФ) вимагає особливої уваги. Ця сталь унаслідок підвищеноговмісту вуглецю схильна до утворення кристалізаційних тріщин, проте менш схильнадо перегріву біляшовної зони. Зварку її слід виконувати електродами Е60, Е55або Е50А. Електроди Е60 марки ВСФ-65У придатні для зварки у всіх положеннях напостійному струмі зворотної полярності. Для зварки цих сталей можна застосовувати електродиУОНІЇ-13/55, СЬк2-50 і ПСЬК-50. Сталь, що готується до зварки, треба особливоретельно очищати; зварювані кромки і прилеглі до них поверхні металу шириною неменше 20 мм мають бути очищені від іржі, окалини, жирів, фарби, грязі, волога ітому подібне. Крім того, місця приварювання складальних пристосувань слідзрізати і ретельно зачищати абразивним інструментом у рівень з основнимметалом. При товщині сталі більше 25 мм застосовують попереднє місцевепідігрівання перед зваркою каскаду, блоку або секції, а ткаже підігрівши місцяприварювання пристосувань до температури 120-160°С незалежно від температури довколишньогоповітря. При температурі повітря мінус 15 °С і нижче застосовують попереднємісцеве підігрівання незалежно від товщини сталі.
Низьколеговані теплостійкі сталі володіють тривалою механічною міцністюпри високій температурі. Їх застосовують в машинобудуванні при виготовленніпарових енергетичних установок. При зварці цих сталей можуть утворюватисятріщини в зоні термічного впливу, особливо при товщині сталі більш за 6-7 ммабо підвищеному вмісті вуглецю і хрому. Сталі 15ХМА і 12Х1МФ товщиною до 6 ммможна зварювати без підігрівання; сталі 20ХМА, 20ХМФЛ, 12Х2МФ, 12Х2М1Л і ін. зпідвищеним вмістом З або Сг потребують попереднього і супутнього підігріваннядо температури 150- 200 °С при будь-якій товщині зварюваних елементів.Необхідно також регулювати режим зварки, добиваючись сповільненої швидкостіохолоджування від 1 до 25°С/с залежно від марки сталі. Такий усередненийтепловий режим при зварці цих сталейнеобхідний по двох причинах: аби уникнути появи гартівних структур; абиуникнути перегріву зони термічного впливу, що наводить до зростання зерна іпогіршення механічних властивостей, що досягається помірним тепловкладенням. Для зварки теплостійкихнизьколегованих сталей передбачено 9 типівелектродів. Наприклад, для зварки сталі 15ХМА — електроди марки Е09МХ, для зварки сталі 12Х1МФ — електроди марки Е09Х1МФ. Конструкції завтовшки більш 6 мм,а також конструктивні концентратори напруги, що мають, після зварки піддаютьвисокій відпустці. В даний час встановлено, що істотною причиною появи тріщин взварному з'єднанні є розчинений в сталі водень, який потрапляє в шов з покриттяелектродів, іржі, волога і тому подібне і проникає (шляхом дифузії) в зонувпливу. Для боротьби з воднем застосовують наступні засоби: збільшуютьтемпературу прожарення електродів; проводять низькотемпературну термообробку,яка полягає в стриманні зварної конструкції при температурі 150-200°С протягом 8-10 ч для видалення водню.Четвертим важливим технічним заходом, що забезпечує якість конструкції, євисока відпустка при температурі 650-750 °С, вживаний майже для всіх марок сталей. Зварка теплостійких низьколегованихсталей неплавким електродом всередовищі аргону дає надійніші результати, оскільки забезпечує кращий захистметалу від Н2.
Низьколеговані високоміцні сталі марок 14Х2ГМ, 14Х2ГМРБ та інші зварюютьза технологією, близькою за технологією зварки стали 16Г2АФ, з деякимпосилюванням вимог до підготовки, збірки і техніки зварки. Що підлягають зварцікромки деталей і прилеглий до них метал на відстані не менше 20 мм від кордонушва мають бути ретельно очищені від грязі, окалини, іржі, масла, вологи і іншихзабруднень. Зроблені в деталях вирізи газовим різанням, надрізи, подряпини,складки на кромках і поглиблення від ударної маркіровки мають бути зачищенішліфувальним кругом на глибину 0,2-0,3 мм. Підготовка кромок, збірка з'єднаньпід зварку повинні точно відповідати розмірам, передбаченим ГОСТ 5264-80 і ГОСТ 14771-76.
Для зварки використовують електроди Е70 марки АНП-2 з основним покриттям.Зварку ведуть постійним струмом зворотної полярності. При температурідовколишнього повітря нижче 0°С ітовщині стали до 30 мм застосовують попереднє підігрівання кромок до 100- 120°, апри товщині більше 30 мм-до температури 130-150°C. При позитивній температурі ітовщині стали 20 мм і більш застосовують попереднє підігрівання до 60-100 °С, апри товщині 40 мм і больше- 100-150°С. Стики слід зварювати безперерв, не допускаючи перегріву зварного з'єднання між окремими проходами вище 200-230°С. Для контролю температуризастосовують термопари, термоелектричні пірометри або олівці термоіндикаторів.Рекомендується безпосередньо після зварки продовжувати підігрівання до вказанихвище температур, а потім закривати шов азбестовою тканиною для уповільненняохолодження.
Зварка легованих сталей середньої (
у деталях з високоміцної легованої сталі мають бути конструктивнопередбачені плавні переходи при примиканні елементів і зміні перетинів, плавнізакруглення кутових з'єднань і інші конструктивні форми, що усуваютьконцентрацію напруги;
збірку елементів, як правило, рекомендується виробляти в складальнихпристосуваннях, що забезпечують вільну усадку швів і збереження при цьомурозмірів конструкцій;
зварні шви виконують двома способами:
з попереднім і супутнім підігріванням, якщо до зварного з'єднанняпред'являються вимоги міцності, рівній або близькій міцності основного металу.Листові конструкції завтовшки 3 мм і менш зварюють без підігрівання, прибільшій товщині призначають підігрівання. Для сталей марок ЗОХГСА, 25ХГСА і ін.температура підігрівання 200-300 °С. Зварку ведуть покритими електродами, щомістять в металі стержнів знижений відсоток вуглецю і що забезпечують високімеханічні властивості шва за рахунок його легування. Електроди застосовують зпокриттям основного типа;
без попереднього і супутнього підігрівання, якщо до зварного з'єднання непред'являються вимоги міцності, близької до міцності основного металу. В цьомувипадку зварку швів виконують електродами, що забезпечують здобуттяаустенітного металу шва з
ВИСНОВКИ
Режимом зваркиназивають основні показники, що визначають процес зварки, які встановлюються наоснові вихідних даних і повинні виконуватися для здобуття зварного з'єднаннянеобхідної якості, розмірів і форми, встановлених проектом. До цих показниківпри ручній дуговій зварці відносяться: марка електроду, його діаметр, сила ірід зварювального струму, полярність при постійному струмі, число шарів в шві.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. ВерховенкоЛ.В., Тукин А.К. Справочник сварщика. – Минск: Вышэйшая школа, 1991 г.
2. Сам себесварщик. – Ростов-на-Дону: „Издательский Дом «Проф-Пресс», 2004 г.
3. Демидов Н.В.Сварочные работы. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000 г.
4. Лупачёв В.Г.Сварочные работы. – Минск: Вышэйшая школа, 1997 г.
5. М.В.Ханапетов. Сварка и резка металлов. – Москва: «Стройиздат», 1987 г.
6. В.Г.Геворкян. Основы сварочного дела. – Москва: «Высшая школа» 1985 г.
7. Зварювальнеустаткування. Каталог-довідник, ч. 1—3. — К., 1992
8. БельфорМ.Г., Патон В.Е., Устаткування для дугового і жужільного зварювання інаплавлення, М., 1984;
9. ГитлевичА.Д., Етингоф Л.А., Механізація й автоматизація зварювального виробництва, М.,1982;
10. Севбо П.І.Комплексна механізація й автоматизація зварювального виробництва. — К., 1984;
11. ЧверткоА.І., Тимченко В.А., Установки і верстати для електродугового зварювання інаплавлення. — К., 1999.