Зміст
Вступ
1. Прогресивні технології при обробці заготовок
1.1 Електрохімічне полірування
2. Автоматизація виробництва як вищий етап технологічногорозвитку підприємства
3. Поняття гнучких виробничих систем
4. Поняття науково-технічної підготовки сучасноговиробництва
5. Оцінка та вибір технологічнихрішень на підприємстві
Завершення
Література
Вступ
Тема реферату«Сучасний технологічний розвиток на рівні машинобудівельного підприємства».
В металообробцічасто виникають проблеми, пов'язані з обробкою матеріалів і деталей, форму істан поверхневого шару яких важко або й неможливо одержати механічнимиспособами. Є матеріали дуже міцні, в'язкі, крихкі, тверді. Іноді потрібнообробляти тонкостінні деталі, одержувати дуже малі отвори, з криволінійноювіссю, вузькі щілини, пази. Часто потрібно провести напилення дуже тонким іточним шаром. Такі проблеми розв'язують завдяки застосуванню прогресивнихтехнологій. Серед цих технологій дуже ефективними є електрохімічні йелектрофізичні способи обробки. Для їх проведення використовують електричну,хімічну, світлову, звукову, променеву та інші види енергії. Силові навантаженняабо зовсім відсутні, або надзвичайно малі. Такі методи не тільки дають змогузмінювати форму, вони впливають на стан поверхневого шару заготовки. При цьомупідвищується міцність, зносостійкість, корозійна стійкість та іншіексплуатаційні характеристики. Процеси, як правило, прості, що забезпечує їхточне регулювання й автоматизацію. Такі методи обробки універсальні ібезперервні, дають змогу виконувати одночасне формоутворення всіх оброблюванихповерхонь.
Мета написанняреферату — ознайомлення з сучасним технологічним розвитком на рівнімашинобудівельного підприємства.
1. Прогресивні технології при обробцізаготовок1.1 Електрохімічне полірування
Процес належить доелектрохімічної обробки. Така обробка ґрунтується на законах анодногорозчинення при електролізі. При проходженні постійного електричного струмучерез електроліт на поверхні заготовки, що увімкнена в електричне коло і єанодом, проходять хімічні реакції і поверхневий шар металу перетворюється нахімічну сполуку. Продукти електролізу переходять у розчин або видаляютьсямеханічним способом.
Приелектрохімічному поліруванні оброблювану заготовку 2 (рис.1) підмикають доаноду. Катодом є металева пластинка 3 виготовлена зі свинцю, молібдену, мідіабо сталі. Електролітом є розчин лугу або кислоти. Для більшої інтенсивностіпроцесу електроліт 4 підігрівають до температури 40-80°С. При подачі напруги наелектроди проходить процес окислення на аноді (заготовка розчиняється). Розчиненняпроходить головним чином на виступах 5 мікронерівностей поверхні внаслідокбільш високої щільності струму на їх вершинах. Крім того, впадини 6 між мікровиступамизаповнюються продуктами розчинення. Мікронерівності вирівнюються, і оброблюванаповерхня полірується.
Техніко-економічні показники.
Електрохімічнеполірування поліпшує електрофізичні показники деталі, оскільки зменшуєтьсяглибина мікротріщин, поверхневий шар деталі не деформується, виключаєтьсязміцнення і термічні зміни структури, підвищується корозійна стійкість.
Можна одночаснообробляти партію деталей на всіх їх поверхнях, що забезпечує високупродуктивність процесу. Таким способом декоративно обробляють деталі, очищаютьїх, виготовляють фольгу, тонкі листи, доводять робочі поверхні різальнихінструментів. Процес проходить при невисоких температурах.
/>
Рис.1. Схемаелектрохімічного полірування
Електрохімічнарозмірна обробка.
Схему обробкипоказано на рис.2.
Черезміжелектродний простір (щілину), утворений оброблюваною заготовкою-анодом 2 таінструментом-катодом 1 безперервно під тиском подається електроліт. Вінрозчиняє утворені на заготовці-аноді солі і видаляє їх із зони обробки. Прицьому одночасно обробляється вся поверхня заготовки, що знаходиться підактивною дією катода. Інструмент-катод має форму, обернену до формиоброблюваної поверхні. Ділянки заготовки, які не потребують обробки, ізолюються.Електроліт є таким, щоб інструмент не зношувався (нейтральним).
Техніко-економічні показники.
Розглянутий процесвідзначається високою продуктивністю і точністю обробки. Точність обробки підвищуєтьсяпри зменшенні щілини між інструментом та заготовкою. Цим способом обробляютьзаготовки із високоміцних сплавів, карбідних і важкооброблюваних матеріалів.
/>
Рис.2. Схемаелектрохімічної розмірної обробки
Можна оброблятитонкостінні деталі й одержувати високу точність розмірів і малу шорсткістьповерхонь (штампи, прес-форми, турбінні лопатки). Можна одержувати наскрізніциліндричні отвори.
Ультразвуковаобробка.
Така обробкаґрунтується на руйнуванні поверхні заготовки абразивними зернами від ударівінструмента, який коливається з ультразвуковою частотою. Для ультразвуковоїобробки застосовують спеціальні верстати, частиною яких є вібратори з феромагнітногоматеріалу — нікелю, пермалою (нікель із залізом), та ін.
Вібратор 1 (рис.3)виготовлено з тонких пластин феромагнітного матеріалу.
/>
Рис.3. Схема ультразвуковоїобробки
Його розміщують вобмотці збудження 2, ультразвукової під'єднаний до генератора частоти. Електромагнітніколивання генератора перетворюються на механічну вібрацію з амплітудою 0,1 — 0,12мм. Далі вібрація через концентратор (стержень) 4 передається інструменту 5. Робочийторець інструмента виготовлений за формою отвору заготовки 3. В зону обробкипідводиться струмінь рідини 6 в суміші з абразивним пилом (алмазний пил,карбокорунд, карбід бору). Енергія коливання інструмента передається абразивнимчастинкам. Вони набувають великих прискорень і вдаряються по оброблюванійповерхні з силою, яка в десятки тисяч разів перевищує їх масу. Матеріалзаготовки руйнується.
Техніко-економічніпоказники.
За допомогоюультразвукової обробки можна свердлити отвори дуже малих діаметрів, зкриволінійними осями, нарізати канавки, пази, різьбу у твердих сплавах,загартованих сталях, у кварцах, алмазах, склі та ін. Можна проводити чистовуобробку (шліфування, полірування). Оброблені деталі відзначаються високоюточністю розмірів і малою шорсткістю поверхонь. Для підвищення цих показниківпотрібно використовувати абразиви меншої зернистості. Використовуючимікропорошки, можна довести шорсткість поверхні до шорсткості полірування.
Процесвисокопродуктивний. Так, в порівнянні з обробкою різанням продуктивністьультразвукової обробки підвищується в 10-20 разів. При цьому економія матеріалустановить 20-50%.
Плазмова обробка.
Суть цього методуобробки полягає в тому, що плазму (повністю іонізований газ) з температурою10000-30000°С направляють на оброблювану поверхню заготовки.
Плазму одержують вплазмотронах (рис.4). Дуговий розряд 3 виникає між вольфрамовим електродом 5 імідним електродом 4.
Електрод 4виконано у вигляді труби, він охолоджується нротічною водою. У трубу подають газ(аргон, азот або їх суміш). Обтискаючи дуговий розряд, газ при з'єднанні зелектронами іонізується та із сопла плазмотрона виходить у вигляді яскравогопотоку 2, який направляють на оброблювану заготовку 1.
Можна проводитиплазмове напилення. Для цього в камеру плазмотрона подають порошкоподібнийконструкційний матеріал (і одночасно інертний газ), який у вигляді плазминаправляють на заготовку. Відбувається нарощування металу.За допомогою спеціальних систем плазму на заготовці можна переміщувати.
Техніко-економічніпоказники.
За допомогоюплазми можна обробляти будь-які матеріали — тверді сплави, загартовані сталі,скло, природні камені, алмази та ін. Можна проводити різні операції — точіння,стругання, свердління та ін. Процес високопродуктивний. Впровадження обладнаннядля плазмового різання і механічної обробки деталей сприяє підвищеннюпродуктивності праці в 5-10 разів. Можна обробляти заготовки дуже складнихформ, тонкостінні.
/>
Рис.4. Схемаплазмової головки
Процесвисокоавтоматизований — спеціальні пристрої стежать за процесами обробки,нарощування покриття і автоматично відключають систему, коли деталь готова.
2. Автоматизація виробництва як вищийетап технологічного розвитку підприємства
Автоматизаціявиробництва — основа розвитку сучасної промисловості, генеральний напрямоктехнологічного розвитку. Розвиток автоматизації — довготривалий еволюційнийпроцес — історично здійснюється на основі механізації. Автоматизація вимагаєпідвищення технічного й організаційного рівня виробництва на всіх його етапах. Вимагаєтьсячіткість і безперебійність роботи від усіх ланок виробництва. Розрізняють часткову,комплексну і повну автоматизацію виробництва.
Частковаавтоматизація виробництва передбачає автоматизацію окремих операцій, процесів,що здійснюються в тих випадках, коли керування ними є недоступним (вонискладні, швидкоплинні). Частково автоматизується, як правило, діюче виробничеобладнання. Часткова автоматизація найбільш ефективна тоді, коли виробничеобладнання розробляють одразу як автоматизоване.
При комплекснійавтоматизації виробництва дільниця, цех, підприємство функціонують як єдинийавтоматизований комплекс. Вона охоплює всі основні виробничі функціїпідприємства. Така автоматизація ефективна лише при високорозвиненомувиробництві на базі досконалих технологій і прогресивних методів роботи тауправління. Функції людини при цьому обмежуються лише загальним контролем ікеруванням роботою комплексу.
Повнаавтоматизація виробництва передбачає передачу всіх функцій управління і контролюкомплексно-автоматизованим виробництвом автоматичним системам управління. Вонапроводиться тоді, коли автоматизоване виробництво рентабельне, стійке, йогорежими практично незмінні, можливі відхилення завчасно можуть бути враховані, атакож в умовах складних та небезпечних для життя і здоров'я людей. Намашинобудівних підприємствах є великі можливості для застосування різнихзасобів і методів автоматизації. Автоматизують окремі механізми машин іобладнання, створені нові автоматизовані верстати, які частково або повністювикопують технологічні операції в автоматичному режимі, автоматизують процесивиготовлення заготовок, їх обробки, складання машин і цілі виробничі комплекси.
Верстатинапівавтомати.
Це машини, щовиконують виробничий цикл в автоматичному режимі, але для його повторенняпотрібне втручання робітника. Робітник закріплює заготовку, включає і виключаєверстат, знімає готову деталь, проводить контроль.
Верстати автомати.
Це самокеруючамашина, що автоматично проводить всі роботи, крім контролю і налагодження. Наавтоматах можна обробляти одну або декілька заготовок одночасно. Робітник можеобслуговувати декілька таких машин.
Агрегатні верстати.
Спеціальніверстати, що компонуються із нормалізованих стандартних складових частин — агрегатів- уже готових і перевірених у роботі. На агрегатному верстаті за одну операціюобробляють багато поверхонь. Обробку ведуть при нерухомій заготовці одночаснодекількома інструментами, які виконують свердління, розточування, зенкерування,розвертання, фрезерування, підрізування, різьбонарізання. Агрегатні верстативисокопродуктивні, менш трудомісткі у виготовленні, універсальні. Вони можутьлегко переналагоджуватися на виготовлення інших деталей. Застосуванняагрегатних верстатів дає змогу найбільш раціонально організувати випусквиробів, знизити їх собівартість, забезпечити ефективну їх експлуатацію таремонт.
Автоматичні лінії.
Це групи верстатіві транспортних пристроїв, що автоматично виконують в технологічнійпослідовності цикл операцій по обробці заготовок. Заготовки потоком з єдинимтемпом автоматично обробляються і переміщуються від одного верстату до іншого. Такілінії найчастіше складають з агрегатних і спеціальних верстатів, автоматів,напівавтоматів, універсальних верстатів для обробки однотипних деталей.
Дуже часто впромисловості застосовують роторні автоматичні лінії. Вони включаютьзавантажувальні, розвантажувальні і робочі ротори, які зв'язані єдинимтехнологічним процесом. На таких лініях інструмент і деталь одночаснопереміщуються в процесі обробки і обертаються навколо центральної осі. Заготовкитут послідовно передаються від одного ротора на другий. При цьому вонирухаються по хвилястій кривій. Роторні лінії займають значно меншу виробничуплощу, їх продуктивність не залежить від тривалості виконуваних операцій.
Існують комплексніавтоматичні лінії, в які крім верстатів входить ливарне, термічне, зварювальне,складальне та інше устаткування.
Недолікомавтоматичних ліній є те, що використання їх є ефективним лише в масовомувиробництві.
Обробні центри.
Так називаютьверстати, де максимально сконцентровані в єдиному агрегаті операції для обробкизаготовок. Це не верстат, це мініатюрний заводський цех. Верстат оснащений ЕОМі програмами, які легко і швидко можна змінювати на обробку інших заготовок. Вонимають магазини, в яких зберігаються комплекти інструментів (до 60 шт.),потрібних для обробки та механізми для автоматичної зміни інструментів. На цихверстатах виконуються операції свердління, розточування, зенкерування,розвертання, фрезерування, різьбонарізання та ін. За одне встановлення повністюобробляється заготовка. В таких верстатах вирішені складні завдання — автоматизаціяобробки заготовок, заміна заготовок та інструментів, контроль за обробкоюзаготовки і роботою інструментів.
Застосуванняобробних центрів сприяє зменшенню числа верстатів, економії виробничих площ,зменшенню обслуговуючого персоналу. Забезпечується висока точність і надійністьобробки.
Техніко-економічніпоказники.
Автоматизаціязабезпечує досягнення високої продуктивності виробництва "і якостівиготовленої продукції, поліпшення умов праці. Підвищується ефективністьвиробництва, створюються умови для оптимального використання всіх ресурсіввиробництва. При визначенні ступеня автоматизації враховується її економічнаефективність і доцільність в умовах конкретного виробництва. Праця людейотримує нові якості, стає більш складною і змістовною. Центр тяжіння в трудовійдіяльності людини переміщується на технічне обслуговування машин-автоматів. їхдіяльність стає більш аналітичною. Робота однієї людини стає такою ж важливою,як і робота цілого підрозділу.
Рівеньавтоматизації виробництва визначається відношенням часу автоматизованої роботидо загального часу, необхідного для виконання даної роботи. Це кількісна оцінка.Для оцінки якісних результатів використовують показники соціально-економічноїефективності — зниження собівартості, підвищення продуктивності тощо.
Досвід підприємствта галузей в області автоматизації показує, що застосування нових методівобробки значно підвищує її економічну ефективність. Якщо автоматизуєтьсявиробництво і одночасно впроваджуються нові прогресивні технології, які замінюютьтрадиційні, ефективність підвищується в 4-5 разів і більше. Нові прогресивнітехнології в умовах автоматизації ведуть до різкого підвищення продуктивностіпраці.
3. Поняття гнучких виробничих систем
Найбільшрозповсюдженим типом виробництва є серійний. Щоб в умовах серійного виробництвамати можливість швидкого переналагодження обладнання, автоматичні лініїзамінюють гнучкими автоматичними системами. Вони організовуються на базіобладнання керованого ЕОМ за допомогою програм. Зміна програм проводитьсядосить просто і швидко, при цьому обладнання швидко переналагоджується наобробку іншої заготовки. Гнучкими можуть бути лінія, дільниця, цех, завод. Всіелементи виробництва керуються єдиною системою. Погоджено, в автоматичномурежимі, працюють транспортні пристрої, склади заготовок і деталей, системазміни і встановлення інструментів та ін.
Гнучкі виробничісистеми (ГВС) — це якісно новий рівень технічного оснащення і організаціївиробничих процесів, який визначається наявністю не тількивисокоавтоматизованого основного технологічного обладнання, а й такихелементів, як автоматизоване транспортне обладнання, засоби обчислювальноїтехніки, контрольно-вимірювальне і діагностичне обладнання та ін. Створеннясьогодні гнучких виробничих систем має статус самостійної технічної проблеми,що вирішується на основі використання найсучаснішого арсеналу обладнання, атакож створення принципово нових технічних і програмних засобів. Протеочевидним є факт, що методологія створення ГВС має виходити за рамкирозв'язання тільки технічних проблем. Потрібно розв'язувати проблемитехнології, організації і управління, які не тільки пов'язані з технічнимипроблемами, але мають вагомий вплив на їх правильне вирішення.
Складність ібагатогранність проблем створення ГВС призводить до того, що технічнепереозброєння машинобудівних підприємств на основі ГВС вимагає значних трудовихі капітальних затрат. Тому дуже важливе значення має підвищення якості йоптимальності прийнятих проектних рішень. Вони мають забезпечувати досягненнянайвищих техніко-економічних і експлуатаційних показників функціонування ГВС.
Проблеми створенняГВС не повинні розглядатися самостійно з відривом від загальних концепційсучасного розвитку і вдосконалення виробничих систем машинобудівних підприємств.Створення ГВС є важливим, але лише одним із напрямків в загальному обсязі робітщодо вдосконалення і комплексної автоматизації в усіх сферах виробничоїдіяльності підприємства. Тому методологія технологічної підготовки і створенняГВС має бути невіддільною складовою частиною єдиної системи технологічноїпідготовки виробництва (ЄСТПВ). В світлі нових технічних і технологічнихможливостей змінюються позиції технологічної підготовки виробництва іпроектування гнучких виробничих систем.
Основнимипринципами побудови ГВС є:
гнучкість, тобтоздатність системи до швидкої автоматичної перебудови з мінімальними витратамина випуск нової продукції;
автоматизація, щозабезпечить досягнення максимального підвищення продуктивності праці,підвищення і стабілізацію якості продукції;
інтеграціявиробничих процесів в ГВС;
модульність, щозабезпечує компоновку ГВС і її елементів, а також формування окремих підсистеміз уніфікованих і стандартних гнучких виробничих агрегатів і модулів. Цеодиниця технологічного обладнання для виробництва виробів довільноїноменклатури у встановлених границях значень їх характеристик з програмнимкеруванням, що функціонує автономно, автоматично виконує всі функції і маєможливість вбудовуватись в гнучку виробничу систему.
Ідеальною (теоретичноможливою) ГВС вважають таку, при побудові якої реалізовано всі чотири принципи.Проте часто на можливості їх реалізації впливають різні фактори. Це означає, щонеможливо побудувати ідеальну систему.
Розрізняютьнаступні чотири групи гнучких виробництв.
1. Виробництва,принцип побудови і роботи яких ґрунтується на жорсткій технології виробництва. Технологічнеобладнання тут призначене для виготовлення однієї деталі (виробу) і післязакінчення її випуску не може використовуватися для виготовлення нового виробу.Ступінь гнучкості відсутня.
2. Виробництва,здатні до перебудови. При цьому обладнання при заміні окремих його компонентівабо заміні компоновки може використовуватися для виготовлення нового виробу.
3. Виробництва,здатні до переналагоджування. Тут є можливості чергувати обробку різнихдеталей, перехід на випуск нових деталей.
4. Виробництва,побудовані на гнучкій технології виробництва і обладнання, пристосованого довисокого рівня автоматизації.
Впровадження іподальший розвиток ГВС відкриває шлях до створення в машинобудуванніавтоматизованого підприємства майбутнього. Це буде повністю інтегрованевиробництво, яке включатиме в єдину систему всі необхідні функціональніпідсистеми для виготовлення виробів (від ідеї до реалізації готової продукції).Всі підсистеми будуть автоматизовані на базі ЕОМ і мікропроцесорної техніки.
Техніко-економічніпоказники.
У виробничомупроцесі ГВС людина безпосередньої участі не бере. Вони функціонують на основібезлюдної технології. ГВС сприяють різкому підвищенню продуктивності праці вумовах серійного виробництва, дозволяють дуже швидко переходити на виготовленняподібної але іншої продукції, забезпечують підвищення якості продукції,покращують умови праці робітників. Знижуються затрати на виробництво,скорочуються виробничі цикли, тривалість технічної підготовки. Гнучкі виробничісистеми швидко адаптуються до зовнішніх і внутрішніх дій, забезпечуютьавтоматизацію як основних, так і допоміжних процесів. Створення ГВС забезпечуєефективне використання нових технологій, нової техніки, матеріалів.
В умовахфункціонування ГВС забезпечується значне скорочення чисельності основних ідопоміжних працівників, які приймають участь у виробничому процесі, одночасно єтенденція на розширення категорій фахівців, необхідних як для створення, так ідля експлуатації ГВС. Це означає, що при широкому впровадженні ГВС намашинобудівних підприємствах виникає проблема підготовки відповідних фахівців.
4. Поняття науково-технічноїпідготовки сучасного виробництва
Вирішенняекономічних, соціальних та інших завдань на підприємстві безпосередньопов'язано із технологічним прогресом виробництва і використанням його досягненьв усіх сферах господарської діяльності. На підприємстві він здійснюється тимефективніше, чим досконаліше проведена науково-технічна підготовка. Піднауково-технічною підготовкою розуміють комплекс наукових, конструкторських,технологічних та організаційних заходів, що забезпечують розробку й освоєннявиробництва нових видів продукції, а також удосконалення виробів, щовипускаються. Впровадження у виробництво виробів, що пройшли повнунауково-технічну підготовку, дозволяє домогтися високої рентабельності їхньоговипуску вже через 1-2 роки. Виробництво виробів без належної технічної підготовкиподовжує термін освоєння у 2-2,5 рази. У цьому випадку рентабельний періодскорочується тому, що настає моральне старіння продукції, зниження попиту іціни на неї.
Науково-технічнапідготовка виробництва за своїм змістом поділяється на науково-дослідницьку ітехнічну (конструкторську і технологічну) стадії.
На першій (науково-дослідній)стадії проводяться прикладні дослідження, експериментування, вивченняможливостей використання нових конструктивних рішень, матеріалів, технологічнихпроцесів, прогнозування попиту на продукцію тощо. Наукові дослідження буваютьфундаментальні і прикладні. При фундаментальних дослідженнях формуютьсяпринципово нові теоретичні проблеми, закони і теорії. їх проводять в структурахакадемії наук, вищих навчальних закладах. Прикладні дослідження спрямовані напошуки шляхів практичного використання результатів фундаментальних досліджень увиробництві. їх здійснюють наукові підрозділи галузі чи підприємства.
На другій (конструкторській)стадії проводять всі необхідні види робіт з конструювання нових виробів (розробляютьпроект), виготовлення дослідних зразків, удосконалення виробів, що випускаються.
На третій (технологічній)стадії розробляють нові та вдосконалюють існуючі технологічні процеси,технологічне оснащення, засоби і методи контролю якості, удосконалюютьорганізацію виробництва в цехах і на виробничих дільницях.
Основнимизавданнями технічної підготовки виробництва на машинобудівному підприємстві є: формуванняпрогресивної технічної і технологічної політики; створення умов для ритмічної ірентабельної, високопродуктивної роботи підприємства; послідовне скороченнятривалості технічної підготовки виробництва, її трудомісткості і вартості приодночасному підвищенні якості усіх видів робіт.
Рівень технічноїпідготовки виробництва залежить від багатьох факторів. їх можна поділити нагрупи, що включають технічні, економічні, організаційні і соціальні аспекти.
Технічні фактори — розробка і впровадження типових і стандартних технологічних процесів,використання стандартизованих і уніфікованих засобів технологічного оснащення; застосуваннясистем автоматизованого проектування технологічного оснащення; застосуванняАСУП, верстатів із числовим програмним управлінням, прогресивних режимівобробки заготовок; використання прогресивних технологій; впровадженняпрогресивних заготовок з метою зниження трудомісткості їх обробки; застосуванняпрогресивних методів контролю, їх автоматизація.
Економічні фактори- поетапне фінансування робіт технічної підготовки виробництва; надання пільговихкредитів; створення фонду стимулювання освоєння нової техніки.
Організаційніфактори — розвиток і поглиблення спеціалізації виробництва; атестація якостітехнологічних процесів і виготовлених засобів технологічного оснащення,нестандартного устаткування за результатами якості дослідного зразка чи першоїпромислової партії виробів основного виробництва, поліпшення організаціїдопоміжного виробництва; удосконалення відносин між основним і допоміжнимвиробництвами; розширення кооперування.
Соціальні фактори- підвищення кваліфікації працівників; механізація й автоматизація основних ідопоміжних операцій з метою поліпшення умов праці, розвиток соціальної сфери; поліпшенняпсихологічної атмосфери в колективі.
Технічнапідготовка виробництва може передбачати технічне переозброєння, реконструкцію ірозширення окремих виробничих ділянок, модернізацію устаткування.
Існує визначенасистема технічної підготовки виробництва. Це сукупність взаємозалежнихтехнічних процесів, що забезпечують технологічну готовність підприємствавипускати продукцію з заданими технічними умовами та якістю. В умовах переходудо ринку підготовка підприємства до виходу зі своєю продукцією на міжнароднийринок буде ускладнюватися. Тому сьогодні застосовується єдина система технічноїпідготовки виробництва (ЄСТПВ). Це встановлена державними стандартами системаорганізації та управління технічною підготовкою виробництва. ЄСТПВ покликаназабезпечити єдиний для кожного підприємства системний підхід до вибору тазастосування методів і засобів технічної підготовки виробництва, високуздатність виробництва до постійного його вдосконалення, швидкогопереналагодження на випуск більш досконалої продукції, раціональну організаціюмеханізованого виконання комплексу інженерно-технічних робіт.
Терміни технічноїпідготовки виробництва можуть бути значно скорочені, якщо механізувати іавтоматизувати трудомісткі обчислювальні, графічні, пошукові, розмножувальні таінші роботи, характерні для більшості етапів конструкторської і технологічноїпідготовки виробництва. Найбільшого ефекту від механізації й автоматизаціїтехнічної підготовки виробництва досягають з використанням автоматизованихсистем (АСТПВ), автоматизованих систем управління технологічними процесами врамках автоматизованої системи управління виробництвом. У цьому випадкузабезпечується прискорення і підвищення технічного рівня конструкторських ітехнологічних розробок, вибирається оптимальний технологічний процес,раціонально використовуються виробничі потужності, матеріальні і трудовіресурси, підвищується якість продукції.
5. Оцінка та вибір технологічнихрішень на підприємстві
Нові технології ітехнологічні рішення на підприємствах мають бути такими, щоб забезпечитиефективність підприємства, поліпшити його техніко — та соціально-економічніпоказники. За допомогою цих показників проводять оцінку технологічних рішень,визначають правильний їх вибір.
Ефективність — цевідносна величина, що характеризує результативність будь-яких витрат. Якщорозглядаємо технологічний розвиток, то тут маємо на увазі витрати навпровадженій! нових технологій або технологічних рішень. Визначаютьефективність шляхом порівняння ефекту з витратами на його досягнення. Ефект єрезультатом від впровадження нових технологій, нових технологічних рішень (абоінших заходів). Цим результатом є підвищення якості продукції, продуктивності,зменшення собівартості, вивільнення ресурсів, економія сировинних матеріалів таін. Найчастіше величину економічного ефекту оцінюють певною грошовою сумою. Вінможе бути позитивним і негативним (збитки).
Відповідно дометодичних рекомендацій, економічний ефект нових технологічних рішень,технологій (нововведень) визначають як різницю між отриманим результатом івитратами за певний період, тобто з врахуванням вартісної оцінки результатіввід їх впровадження за розрахунковий період (Р) і вартісної оцінки витрат на їхвпровадження за той же період (В):
Е = Р — В
Залежно від обсягуврахованих ефекту і витрат є декілька видів оцінювання, а саме:
1. Народно-господарськаефективність нових технологій. Вона характеризує відношення ефекту до витрат умасштабі народного господарства.
2. Госпрозрахунковаефективність, що оцінює результативність витрат в масштабах галузі (підприємства).її розраховують як відношення прибутку до собівартості продукції або довартості виробничих фондів.
3. Порівняльнаефективність. Це коли потрібно вибрати кращий варіант впровадження.
4. Абсолютнаефективність. Оцінюється відношенням кінцевого народно-господарського ефекту довитрат на реалізацію вибраного варіанту. Цей розрахунок завершує процесоцінювання і вибору оптимального варіанту технологій.
При виборі йоцінюванні технологій і технологічних рішень потрібно враховувати й іншіпоказники. Це витратні коефіцієнти, продуктивність праці (процесу),собівартість і якість продукції за новою технологією та ін. Одним з важливихпоказників є якість продукції. Адже ми знаємо, що якість продукції визначає конкурентоспроможністьїї на ринку. Продукція може бути дешевою але не високої якості. Така продукціясьогодні не користується попитом. Якість продукції залежить від багатьохфакторів, в тому числі від технологічного процесу, його структури й організації.Нові технології повинні бути такими, щоб забезпечувати якість продукціїсьогодні і можливості підвищення якості завтра.
Важливимифакторами прискорення впровадження нових технологій є комп'ютеризація, що даєзмогу автоматизувати не тільки основне виробництво, а й допоміжні процеси,процеси перенесення наукових знань у виробництво, отримання нових знань. Автоматизованісистеми наукових досліджень, автоматизованого проектування, гнучкіавтоматизовані виробництва є елементами системи, котра дозволяє автоматичноформувати найновіші досягнення науки і техніки.
Завершення
При написаніреферату ми ознайомилися з прогресивними технологіями при обробці заготовок,автоматизацією виробництва як вищого етапу технологічного розвиткупідприємства, поняттям гнучких виробничих систем та науково-технічноюпідготовкою сучасного виробництва, оцінкою та вибором технологічних рішень напідприємстві.
Література
1. Колотило Д.М. Системи технологій і екологія промисловості — К., НМКВО,1992 — 143 с.
2. Основы технологии важнейших отраслей промышленности. Ч.I, II / Под ред. И.В. Ченцова — Минск, Вышейшая шк., 1989
3. Технологічні процеси галузей промисловості: Навч. посіб. / За ред. Д.М. Колотила, А.Т. Соколовського — К, КНЕУ, 2008- 372 с.