Міністерствоосвіти і науки України
Житомирськийдержавний технологічний університет
КафедраТМ і КТС
ГрупаМС-112
Курсовийпроект
здисципліни: «Технологія машинобудування»
Тема:«Розробка технологічного процесу виготовлення деталі — »Корпус""
Житомир
Зміст
Завдання на проектування
Вступ
1. Призначення і характеристика об’єкта виробництва
2. Технологічний розділ:
2.1 Аналіз технологічності деталі
2.2 Вибір виду і форми заготовки
2.3 Розрахунок припусків на обробку
2.3.1 Розрахунок припусків табличним методом
2.3.2 Визначення припусків розрахунково-аналітичнимметодом
2.4 Розробка технологічногопроцесу
2.5 Вибірметалорізального обладнання
2.6 Розрахунок режимів різання
2.7 Технічне нормування технологічного процесу
3. Організаційний розділ
4. Конструкторський розділ
4.1 Обґрунтування необхідності проектування спеціального пристрою для однієїз операцій
4.2 Розробка теоретичної схеми базування та затискання на заданій операції
4.3 Розрахунок похибок базування, затискання та встановлення заготовки впристрої
4.4 Розробказагальної схеми взаємодії сил та моментів, що діють на заготовку. Визначеннянеобхідної величини сили затискання
4.5Визначення фактичної сили затискання заготовки в пристрої
4.6 Описпринципу роботи спроектованого пристрою
4.7 Технічні вимоги на виготовлення конструкції пристрою
Література
Завдання напроектування
Вихідними данимидля проектування є:
— робочекреслення деталі типу «Корпус», для якої розробляється технологічнийпроцес (наведено в додатку до курсової роботи);
— річна програмавипуску деталей: N = 5000 шт./рік.
За цим даниминеобхідно спроектувати операційний технологічний процес виготовлення заданоїдеталі.
Вступ
Машинобудування — провідний комплекс галузей в промисловості. Його рівень визначає подальшийрозвиток всього народного господарства.
Розвитокмашинобудування ставить нові проблеми, пов’язані з підвищенням якості виробів,продуктивності праці і вимагає їх вирішення. Сучасне машинобудуваннявикористовується практично в усіх сферах людської діяльності, досягловеличезних успіхів у підвищенні її ефективності і врешті перетворилось утехнологічну базу промисловості, що визначає рівень технічного розвитку країнита її безпеки.
Технологіямашинобудування, як галузь науки, займається дослідженням технологічнихпроцесів виготовлення машинобудівних виробів з метою використання результатівдослідження для забезпечення необхідної якості та кількості виробів з найвищимитехніко-економічними показниками.
Сучаснатехнологія розвивається за наступними основними напрямками: створення новихматеріалів; розробка нових технологічних принципів, методів, процесів,обладнання; механізація і автоматизація технологічних процесів, що зменшуєбезпосередню участь в них людини.
Будівництвоматеріально-технічної бази і необхідність безперервного підвищенняпродуктивності праці на основі сучасних засобів виробництва ставить перед машинобудуваннямдосить відповідальні задачі. До їх числа відносяться підвищення якості машин,зниження їх матеріаломісткості, трудомісткості і собівартості виготовлення,нормалізація та уніфікація їх елементів, запровадження поточних методіввиробництва, його механізація і автоматизація, а також скорочення термінівпідготовки виробництва нових об’єктів. Вирішення вказаних задач забезпечуєтьсяполіпшенням конструкції машин, удосконаленням технології їх виготовлення,застосуванням прогресивних засобів і методів виробництва.
У зв’язку знеперервно зростаючими вимогами до якості виробів, швидкої зміни номенклатуривиробів зростає обсяг технологічної підготовки виробництва за одиницю часу.Таким чином виникає проблема, яка полягає в тому, що технолог в сучасних умовахповинен виконувати не тільки більший обсяг роботи, а й робити її на більш якісномурівні. Вирішення цієї проблеми полягає в автоматизації праці технолога, а це всвою чергу, вимагає подальшого розвитку наукових основ технологіїмашинобудування. Все це повинно проходити в напряму більш глибокого вивченнязакономірностей технологічних процесів, підвищення рівня узагальнень,формалізації результатів досліджень, застосування математичних методів,удосконалення методів розрахунку та розробки технологічних процесів,проектування засобів технологічного оснащення, методів організації технологічноїпідготовки виробництва.
1. Призначення і характеристика об’єктавиробництва
Призначеннядеталі
По заводськомушифру на кресленні деталі визначаємо, що вона входить до приводу поздовжніхподач револьверного супорту верстату 1В340Ф30.
Токарно-револьвернийверстат з револьверною головкою на хрестовому супорті з ОСУ підвищеної точностімод. 1В340Ф30 призначений для виконання різноманітних токарних робіт у межахвстановленої потужності, в основному, при обробці складних деталей зіступінчатим і криволінійним профілем. Верстат призначений для роботи в умовахсерійного та дрібносерійного виробництва.
Основні перевагиверстату:
- конструкція8-ми позиційної револьверної головки забезпечує високу жорсткість (фіксаціяголовки на плоскі зубчасті колеса) і високу швидкодію;
- обробкадеталей з прутка в автоматичному циклі;
- широкийдіапазон нарізуваних різьб, включаючи багатозаходні;
- хрестовийсупорт з вертикальною віссю револьверної головки дозволяє виконувати всі видитокарної обробки малою кількістю інструментів;
- наявністьоперативної системи управління дозволяє робітнику на робочому місці, в ходіобробки першої деталі за допомогою засобів ручного управління та використовуючиелементи автоматичного управління формувати керуючу програму, яка дозволяє уженаступну деталь обробляти в автоматичному циклі.
Задана деталь(корпус) призначена для закріплення кулькової гвинтової пари поздовжньогопереміщення супорту верстата.
Поздовжніпереміщення револьверного супорту здійснюються за допомогою високомоментного електродвигуна,що встановлюється на кронштейні, який кріпиться до правого торцю станини.Обертання двигуна на пару гвинт-гайка кочення передається зубчастою пасовоюпередачею. Опорою гвинта служать підшипники, що встановлюються в КОРПУС (заданадеталь), який жорстко кріпиться на правому торці станини. Для контролюположення револьверного супорту існує датчик зворотного зв’язку, вал якогоз’єднаний з парою гвинт-гайка кочення за допомогою спеціальної муфти.Натягування зубчастого пасу здійснюється переміщенням кронштейну у вертикальнійплощині.
Характеристикаматеріалу деталі
Матеріал деталі,виходячи з креслення, — сірий чавун СЧ 20. Сірий чавун є технологічнимматеріалом, йому властива гарна рідко текучість, мала схильність до утворенняусадочних дефектів в порівнянні із чавунами інших типів. З нього можнавиготовляти виливки самої складної конфігурації з товщиною стінок від 2 до 500мм. Механічні властивості сірого чавуну забезпечуються в литому стані або післятермічної обробки.
Областьзастосування чавуну СЧ 20 наведена в табл. 1.1.:
Таблиця 1.1. Застосуваннячавуну СЧ 20Вимоги до деталей Деталі, що виготовляються Умовні напруження згину приблизно до 30 МПа Станини довбальних верстатів, вертикальні стійки фрезерних, стругальних та розточувальних верстатів Умовні тиски між поверхнями, що труться > 0,5 МПа (> 0,15 МПа у виливках масою більше 10 т) або піддавання поверхонь загартуванню Станини з направляючими більшості металорізальних верстатів, зубчасті колеса, маховики, гальмівні барабани, диски зчеплення Висока герметичність Гідро циліндри, гільзи, корпуси гідронасосів, золотників і клапанів середнього тиску )до 8 МПа)
Механічнівластивості матеріалу заданої деталі представлені у табл. 1.2.
Таблиця 1.2. Механічнівластивості сірого чавуну СЧ 20 за ГОСТ 1412-85Товщина стінки, мм
Границя міцності на розтяг,
МПа, не менше Твердість НВ 4 270 255 8 220 240 15 200 230 30 160 216 50 140 170 80 130 163 150 120 143
Хімічний складчавуну вказаний в табл. 1.3.
Таблиця 1.3. Масовадоля складових елементів сірого чавуну СЧ 20, у %C Si Mn P S не більше 3,3 – 3,5 1,4 – 1,7 0,6 – 0,9 0,3 0,12
2. Технологічний розділ
2.1 Аналізтехнологічності деталі
Детальвиготовляється з сірого чавуну литтям, тому конфігурація зовнішнього контуру івнутрішніх поверхонь не викликає значних труднощів при отриманні заготовки.Однак виливка потребує застосування стержневої формовки для утвореннявнутрішніх порожнин (для формування внутрішніх отворів застосовується збірністержні).
Багато поверхоньдеталі необроблювані, тобто отримуються литтям.
До внутрішніхоброблюваних поверхонь ø 85Н7 та ø 95Н7, окрім точності обробкисамих отворів, ставиться жорсткий доступ щодо їх співвісності. Такі вимогиможуть бути забезпечені обробкою поверхонь з однієї установки. Форма і розташуванняотворів зручні для обробки з одного боку виливки.
До плоскихповерхонь висуваються вимоги щодо їх паралельності, це забезпечується привзаємному їх базуванні. Конструкція деталі допускає обробку площин на прохід,такій обробці нічого не заважає.
Передбаченаобробка ряду глухих отворів, що використовуватимуться як кріпильні, томунаскрізними отворами їх замінити не можна.
Дещо складною єобробка отворів, розташованих на зовнішній циліндричні поверхні. Отворирозташовані під різними кутами до площини входу-виходу. Тому така обробкавимагає спеціального поворотного пристрою.
В цілому деталь єдосить технологічною, допускає застосування високопродуктивних режимів обробки,оскільки:
— до оброблюванихповерхонь є вільний доступ інструмента;
— жорсткістьдеталі є достатньою і не обмежує режимів різання;
— базові поверхнімають велику протяжність;
— відсутніоброблювані площини, що розташовані під тупими або гострими кутами;
— в конструкціївідсутні внутрішні різьби великого діаметру.
2.2 Вибір виду іформи заготовки
Спосіб лиття длядеталі не заданий. Оскільки деталь містить необроблювані поверхні, то зарекомендаціями [п.3, 10] вибір способу лиття проводимо за чотирма ознаками: — точність розмірів і висота шорсткості таких поверхонь, а також матеріал і типвиробництва (середньосерійний) — (табл. 2.2.1.). Спосіб вважається обраним,якщо значення усіх чотирьох ознак в таблиці, характерних для цього способу,відповідають значенням цих ознак, наведеним у кресленні деталі.