ПЛАН:
ВСТУП......................................................…………………………………….….3
РОЗДІЛ І. ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ,ОСОБЛИВОСТІ ВИРОБНИЦТВА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЮВЕЛІРНИХ ТОВАРІВ
1.1. Основні матеріали длявиготовлення ювелірних виробів.......……….…5
1.2. Особливості виробництваювелірних виробів.....……………………...13
1.3. Класифікація й асортиментювелірних товарів........…………………...15
РОЗДІЛ ІІ. ПРОБА ТА ЕКСПЕРТИЗА ЮВЕЛІРНИХ ТОВАРІВ
2.1. Проба ювелірних виробів здорогоцінних металів……………………...29
2.2. Експертиза ювелірнихтоварів……………………………..………….......30
ВИСНОВОК...................................................................................................34
ДОДАТКИ....................................................................................................36
ВСТУП
Ювелірнемистецтво — один з найдавніших і широко розповсюджених видівдекоративно-прикладного мистецтва. У ньому знаходить втілення властивого людині прагнення до краси. Ювелірнівироби – предмети прикраси і побуту зі шляхетних металів у сполученні здорогоцінними, напівкоштовними каменями, а також художніх виробів знедорогоцінних матеріалів, виконаних з великою майстерністю.
Для ювелірного мистецтвахарактерне тонке розуміння особливостей матеріалу, уміле виявлення йогодекоративних властивостей і висока майстерність художнього виконання.Майстри-ювеліри прагнуть до того, щоб ожив камінь, заграв метал, заблискалоскло.
Ювелірне мистецтвовиникло ще в далекій давнині. У 7 столітті до нашої ери в Древній Греціїзародилося мистецтво гліптики – різьблення по каменю. У Древньому Римі великоюпопулярністю користалися різноманітні вироби з дорогоцінними каменями.
Золото і срібло здавнавикористовували у всіх видах давньоруського мистецтва. В 11-13 століттяхювеліри Києва і Новгорода з великою майстерністю обробляли створені природоюрізні кольорові камені. Особливо славився виробами з дорогоцінних металів(золота і срібла) Великий Новгород, відкіля це мистецтво потім перейшло уВеликий Устюг.
За останні роки значнозбільшився випуск ювелірних виробів, розширився їхній асортимент, покращиласяякість і художнє оформлення. На багатьох ювелірних заводах країни впровадженалазерна техніка, що забезпечує якісне зварювання, різання і свердліннядорогоцінних металів, збільшився випуск ювелірних виробів з алмазнимгравіюванням, емаллю, рельєфним малюнком.
Шедеври, створенігеніальними майстрами – ювелірами всіх часів, — вироби з золота з діамантами,смарагдами, рубінами, сапфірами, перлами, золоті і срібний посуд – прикрашаютькращі музеї світу.
Тема роботи: Формуванняасортименту ювелірних прикрас із золота в умовах ринку та їх якість.
Мета роботи: Визначенняасортименту ювелірних прикрас із золота, їх вид, а також визначення їхположення в умовах ринку та їх якість.
Предмет дослідження: вданій роботі ми розглянули формування асортименту ювелірних прикрас із золота,а також їх якість.
Методи: теоретичнийаналіз, літературні джерела, узагальнення, практичний досвід авторів по данійтемі.
Структура роботи: курсоваробота складається з двох розділів, вступу, висновків, додатків та використаноїлітератури.
РОЗДІЛ І. ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ,ОСОБЛИВОСТІ ВИРОБНИЦТВА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЮВЕЛІРНИХ ТОВАРІВ
1.1.Основні матеріали для виготовлення ювелірних виробів.
До ювелірних товарів (відголл. juweell – дорогоцінний камінь) відносятьвироби виготовлені з дорогоцінних металів і каменів, а також з деяких іншихматеріалів високомистецької обробки.
Матеріали є одним зфакторів, що впливають на формування споживчих властивостей і якості ювелірнихтоварів.
Основними матеріалами длявиготовлення ювелірних товарів є благородні і кольорові метали і їхні сплави,дорогоцінні, напівкоштовні камені, янтар, перламутр, синтетичні камені, а такожскло, емаль, кіста, ріг, пап'є-маше і пластичні маси.
Благородні метали відрізняютьсяособливою хімічною стійкістю, тягучістю і красивим зовнішнім виглядом. Вонимають щільні кристалічні ґрати, мають гарний блиск, високущільність, стійкістю до атмосферних впливів, а такожпластичність. Усе це значно «підсилює» естетичні властивості ювелірних товарів.
Для виготовлення виробіву чистому вигляді ці метали не застосовують, тому що вони порівняно м'які іволодіють малою механічною міцністю. Тому використовують сплави благороднихметалів з іншими металами. У порівнянні з чистим металом сплави володіютькращими механічними властивостями, більш низькою температурою плавлення і визначенимвідтінком. Метали, що входять до складу таких сплавів, називають лігатурними.Склад сплавів строго регламентується державними стандартами і називаєтьсялігатурою.
До шляхетних металіввідносять золото, срібло, платину, а також метали платинової групи (палладій,родій, рутеній, іридій і осмій).
У земній корі золотознаходиться в самородному стані. Самородне золото містить різні домішки –срібло, мідь, залізо й ін. елементи. У чистому вигляді золото володіє приємнимяскраво-жовтим кольором. Це важкий, блискучий, м'який метал із щільністю 19,3г/см3, твердість по шкалі Мооса 2,5, температура плавлення хімічно чистогозолота – 1063ос.
При виготовленніювелірних виробів застосовують сплави з визначеною кількістю золота і лігатури,що значно підвищує твердість і міцність сплаву. У залежності від складу сплавуміняються відтінки і колір золота.
Кількість чистого золотав сплаві називають пробою. Існує декілька систем проб.
У 1927 році в СРСР булаприйнята метрична проба, тобто кількість хімічно чистого золота в 1000 ваговиходиниць лігатурного сплаву. Найбільш розповсюдженим сплавом золота є сплав583-ої проби.
В Україні ювелірні виробивиготовляють переважно з потрійного сплаву, що складається з золота, срібла іміді.
У самородному виглядісрібло зустрічається рідко. В основному його добувають зі свинцево-цинкових імідних руд шляхом їхнього збагачення і спеціальної обробки.
Срібло – красивийблискучий, білий, м'який, тягучий метал, стійкий до окислювання, що володієвинятковою відбивною здатністю. Воно значно легше золота: щільність 10,5 г/см3,температура плавлення – 960,5 ос, твердість по шкалі Мооса – 2,7.
У виробництві ювелірнихвиробів застосовують головним чином срібно-мідний сплав, що містить найчастіше87,5% срібла і 12,5% міді.
В Україні випускають срібні вироби переважно 875-оїпроби. Виготовляють також вироби зі срібла 916-ої проби, що покриваєтьсяемаллю. Крім того, зустрічаються вироби зі срібла 800-ої і 750-ої проб. Виробиз низькопробних сплавів відносно швидко покриваються темним нальотом у результатівпливу, що міститься в повітрі сірководню. Столове срібло також швидке сутенієпід впливом кислот, що містяться в їжі.
Зараз в Україні зісплавів срібла виготовляють ювелірні вироби понад 1500 найменувань.
Платина. У самородномустані платина зустрічається головним чином у вигляді дрібних блискіток углибинних гірських породах.Платина –сріблисто-білий, важкий, тугоплавкий метал щільністю 21,4 г/см3, твердість пошкалі Мооса – 4,3, температура плавлення – 1773,5 ос. Це дуже стійкий метал, щоне окисляється при найвищих температурах.
Сплави платини численні – з іридієм,родієм, палладієм, сріблом, міддю деякими іншими металами. У виробництвіювелірних виробів використовують сплав платини 950-ої проби, що містить 95% платини і 5%іридію. Сплави платини застосовують в основному длявиготовлення оправ для кілець, каблучок і інших виробівпри кріпленні діамантів, перлів і фарбованих каменів.
Метали платинової групи.Звичайно вони зустрічаються при видобутку платини, тісно пов'язані з нею іблизькі між собою по властивостях. До них відносять палладій, родій, рутеній,іридій і осмій.
Палладій – метал сріблисто-білого кольору, по зовнішньомувигляді нагадує платину. Щільність палладія – 12,16 г/см3, твердість по шкаліМооса – 4,8, температура плавлення – 1554,5 ос. палладій має гарну ковкість ітягучість, але менш стійка, чимплатина.
У ювелірній справі палладій використовують у сплаві з іншимиметалами. Для виготовлення ювелірних виробів звичайно використовують сплавпалладія 850-ої проби, що містить 85% палладія, 13% сріблаі 2% нікелю. Широкого застосування у виробництві ювелірних виробів у нашекраїні не має. Сплави палладія раніше використовували длявиготовлення кілець, каблучок, браслетів для годининників.
Родій – метал блідо-голубого кольору, по зовнішньому вигляду схожий на алюміній. Щільність родію – 12,4 г/см3, твердість пошкалі Мооса – 5,5-6, температура плавлення – 1966 ос. Хімічно стійкий. Застосовується для покриття найтоншим шаром срібних виробівдля захисту їх від тускнення, а також виробів і окремихдеталей зі сплаву білого золота для збереження блиску.
Рутеній – метал сріблисто-білого кольору, щоодержується у процесі переробки й очищення сирої платини. По зовнішньомувигляду подібний із платиною. Щільність рутенію – 12,26г/см3, твердість по шкалі Мооса – 6,5, температура плавлення – 2450 ос. Черезкрихкість рутеній не застосовується в ювелірній промисловості і лише внезначних кількостях використовується в ювелірній справі в сплавах із платиною.
Іридій зустрічається в платинових рудах, виходить у процесіпереробки й очищення сирої платини. Це тендітний метал сріблисто-сірогокольору, хімічно дуже стійки (не розчиняється в кислотах інавіть у «царській горілці»), дуже важкий і твердий. Щільність іридію – 22,42г/см3, твердість по шкалі Мооса – 6,5, температура плавлення – 2454 ос. Уювелірній справі застосовують платиново-іридієвий сплав,що містить 5-10% іридію.
Осмій зустрічається в платинових рудах у виді сплавів зіридієм. Це твердий, тугоплавкий, хімічно стійкий метал олов'яно-білого кольоруіз сіро-блакитним відтінком, найважчий серед металів платинової групи.Щільність осмію – 22,48 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 7, температураплавлення – 2500 ос. Сплави осмію рідко застосовують длявиготовлення ювелірних товарів.
До кольорових металів відносять мідь, цинк, нікель, олово,свинець, кадмій, хром і алюміній.
У ювелірній справі кольорові метали застосовують у вигляді сплавів, що нагадують по зовнішньому вигляді дорогоцінніметали. Основними компонентами сплавів є мідь, цинк і нікель.
Мідь – м'який, тягучий і ковкий матеріал червонуватогокольору, що легко плющиться в тонкий аркуш і витягається в дріт. Щільність –8,93 г/см3, твердість по шкалі Мооса – 3, температура плавлення – 1083 ос. увологому повітрі в присутності вуглекислоти мідь швидко окисляється. Добуваютьмідь головним чином з руд, але вона зустрічається й у самородках. Мідьзастосовують як лігатурний матеріал у сплавах із золотом.
Цинк – легкоплавкий, тендітний матеріал синювато-білогокольору. Щільність цинку – 7,14 г/см3, температура плавлення – 419,4 ос. Ввологому повітрі цинк окисляється, покриваючись захисним шаром окису. Йоговикористовують як лігатурний метал у багатьох сплавах, у тому числі в срібних ів сплавах з міддю. Додавання цинку в сплави робить їхній більш світлими ізнижує температуру плавлення.
Нікель – твердий, тугоплавкий, що не змінюється на повітріметал сріблисто-білого кольору, із сильним блиском. Щільність – 8,9 г/см3,твердість по шкалі Мооса – 5, температура плавлення – 1445 ос. нікель широковикористовують для покриття виробів з інших металів з метою захисту відкорозії.
Олово – легкоплавкий, ковкий метал сріблисто-білого кольору.Щільність олова – 7,2 г/см3, температура плавлення – 231,9 ос. у чистому видіолово широко застосовують для пайки, покриття інших металів і виробів з них зметою захисту від корозії, а також використовують у різних сплавах.
Алюміній – легкий, пластичний, м'який метал сріблисто-білогокольору, що добре прокочується, кується і штампується. Основною сировиною дляодержання є боксити. Щільність алюмінію – 2,7 г/см3, температура плавлення –659,8 ос. Алюміній добре зберігається на повітрі, покриваючись тонкою плівкоюокисла, що охороняє його від подальшого окислювання.
Алюміній широко використовують при виробництві різних прикрас(брошки, браслети, ланцюжки й ін.) і предметів побуту.
Хром – найбільш твердий кольоровий метал сріблистого кольору.Щільність хрому – 6,9-7,1 г/см3, температура плавлення – 1800 ос. Хром чинить гарну опір до механічного зносу. Він є одним знайважливіших легуючих металів. Використовують його в також для покриття тонкимшаром (хромування) металевих ювелірних виробів з метою підвищеннязносостійкості, опору корозії, одержання стійкої відбивної поверхні, доданнякрасивого зовнішнього вигляду.
Кадмій – м'який, тягучий, ковкий метал сріблисто-білогокольору. Щільність кадмію – 8,6 г/см3, температура плавлення – 321 ос.Застосовується для виготовлення золотих і срібних сплавів, а також для покриттяповерхні металевих поверхонь з метою запобігання корозії.
Сплави кольорових металів. Для виготовлення недорогихособистих прикрас, предметів сервіровки столу й інших виробів використовуютьсплави кольорових металів, по зовнішньому вигляду нагадуєзолото і срібло.
Латунь – сплав міді з цинком (40-50%), іноді з добавкою невеликоїкількості інших металів. Щільність латуні – 8,2-8,8 г/см3. Латунь має красивийжовтий колір, подібний до кольорузолота. Його широко застосовують для виготовлення багатьохвидів ювелірної галантереї, предметів туалету й ін.
Томпак – сплав міді з цинком (10-12%). Застосовують длявиготовлення ювелірної галантереї, стопок і інших побутових предметів.
Існує кілька класифікацій ювелірних каменів. У торгівлі іпромисловості ювелірні камені класифікують по їхній відносній цінності надорогоцінні, напівкоштовні і виробні. Дорогоцінні і напівкоштовні каменізвичайно прозорі, вироблені – непрозорі кольоровімінерали, придатні тільки для шліфування. Дорогоцінні камені (алмаз, рубін,смарагд, сапфір) рідко зустрічаються в природі. Напівкоштовні камені(аквамарин, александрит, турмалін, гранат, аметист, опал, бірюза, топаз, янтарі ін.) поширені частіше, оправляють їх звичайно золотом, сріблом і мельхіором,а також використовують у каменерізних виробах. До виробленихкаменів відносять агат, лазурит, нефрит, онікс, яшму, малахіт і ін.
Цінність ювелірних каменів визначається їхніми властивостями:твердістю, спайністю, щільністю, кольором, прозорістю, блиском, хімічноюстійкістю.
Багато властивостей ювелірних каменів обумовлені умовамиутворення цих мінералів і їхньою внутрішньою будовою,тобто структурою. Існує два типи будови речовин:кристалічний й аморфний. Структура ювелірних каменів восновному кристалічна, тому по складу вони однорідні, але фізичні властивостіїх нерівнозначні у всіх напрямках, тобто характеризуються анізотропією.
Перше місце в ряді дорогоцінних каменів по вартості займаєалмаз. Він має виняткову твердість, високесвітлозаломлення, сильну дисперсію і яскравий блиск. З усіх дорогоціннихкаменів алмаз має найбільш простий хімічний склад і являє собою кристалічнийвуглець. У ньому часто є домішки (головним чином окисзаліза), що додають алмазу жовтуватий відтінок і знижують його цінність.Діаманти по вазі умовно поділяють на дрібні (до 0,29карата) і великі (від 0,30 карата).
Дрібні діаманти в залежності від прозорості, кількості,характеру і місцезнаходження наявних у них дефектів поділяють на 8 груп (великі– на 11 груп). Дефектами в діамантах можуть бути крапки, смужки, тріщинки,пухирці, мікрошви, включення графіту.
Рубін і сапфір є різновидом корунду. Розмаїтість і красафарбування корундів, їхня висока твердість (9 по шкалі Мооса) перетворюютьмінерали цього виду в дорогоцінні камені, ідеальні у всіх відносинах.
Найбільш коштовними вважаються рубіни, пофарбовані окисомхрому в червоний колір. Особливо цінуються рубіни кольору «голубиної крові»(червоного кольору зі лілуватим відтінком).
Сапфірами називають різновиду корунду, частіше синьогокольору. Зелені, рожеві, чорні й інші відтінки сапфірів називають фантазійними.
Смарагд – це різновид берилла зеленого кольору. Найбільшуцінність представляють смарагди густо-зеленого кольору, не утримуючих включеньі тріщин. Смарагд на відміну від інших зелених каменів зберігає фарбування приштучному висвітленні.
Перли являють собою органічні відкладення різних молюсків ураковинах. Він характеризується невеликою твердістю (2,5-4по шкалі Мооса), а отже, недовговічний і вимагає обережного поводженняз ним. Він підданий впливу кислот і навіть природних виділень людськоїшкіри, тому не слід мити руки, не знявши попереднє кільце з перлиною, тому щоперли можуть забруднитися і відновити його первісний вид майже неможливо. Разомз тим краса перлів незаперечна. Перли бувають округлими,овальними; рожевого, жовтого, сірого, червонуватого,фіолетового і чорного кольорів.
Аквамарин – це голубий берил різнихвідтінків, твердістю 7,5–8.
Александрит є найбільш коштовним різновидом хризоберилу, щоніколи не користувався величезноюпопулярністю внаслідок одержуваного ефекту «котячого ока». Це рідкийблакитнувато-зелений камінь (при штучному висвітленні фіолетово-малиновогокольору), твердістю 8,5.
Турмалін перевершує більшість ювелірних каменів порозмаїтості фарбувань. Найбільше застосування мають турмаліни рожево-червонийчи рожевий кольори. Кристали турмаліну рідко бувають однородно пофарбованими;звичайно окремі частини кристалів мають різне, часто контрастне фарбування.Твердість турмаліну – 7,0-7,5.
Гранат являє собою групу мінералів складного хімічногоскладу. У ювелірній справі широко використовують вогненно-червоні, малинові,сизо-червоні і смарагдово зелені різновиди гранатів. Особливо високо цінуютьсягранати, близькі по фарбуванню до яскраво-червоного рубіна. Твердість граната –7,0-7,5.
Аметист є різновидом кварцу фіолетового кольору різнихвідтінків. Особливо цінуються аметисти густо-фіолетового кольору. Аметисти, завинятком уральського, при штучному висвітленні здобувають сіруватий відтінок.Твердість аметиста – 7.
Обпа – це тендітний, що легко дряпається прозорий каміньаморфної структури, що складає з кренозема, твердістю 6-6,5. Виділяються кількарізновидів обпала: білий, чорний, вогненний.
Бірюза є непрозорим мінералом групи фосфатів небесно-голубогокольору. Твердість бірюзи – 6. Хімічно бірюза хитлива: вона легко усмоктуєпари, поглинає вологу, тому перед миттям рук завжди варто знімати кільця збірюзою, щоб уберегти її від забруднення і дії води.
Топаз – це фторсилікат алюмінію. Топази бувають безбарвними,жовтими різних відтінків, блакитними. Вони характеризуються високою твердістю –8. Топази мають скляний блиск і часто винятково чисті, відмінно поліруються,здобуваючи сліпучий блиск. Для топазів характерна зроблена спайність, з цієїпричини їх варто носити з особливою обережністю.
Янтар являє собою викопну смолу. Колір янтарю жовтий – відсвітлих до коричневих відтінків. Янтар набагато м'якше багатьох ювелірнихкаменів: його твердість усього близько 2,5.
Виробні камені підрозділяють на тверді (твердість 5,5-7) –родоніт, яшма, агат, лазурит, нефрит; середньої твердості (3,0-4,0) – малахіт,мармур; м'які – гіпс, селеніт.
Серед синтетичних аналогів дорогоцінних каменів особливемісце займає рубін. Це перший кристал, що почали штучно вирощувати впромислових масштабах понад 80 років тому. У ювелірних виробах використовуютьпереважно синтетичні корунди червоного (рубіни) і синього (сапфіри) квітів, що,як природні, можуть бути зірчастими, з ефектом астеризму.
В даний час у ювелірній промисловості використовуються крімсинтетичних корундів наступні види синтетичних каменів: смарагди, аметисти,опали, бірюза, фіанити. Перспективними також є отримані в70-х рр. синтетичні камені: александрит, лазурит, турмалін, шляхетний жадеїт, малахіт і ін.
1.2. Особливості виробництва ювелірних виробів
Виробництво є одним з найважливіших факторів,що впливають на формування споживчих властивостей і якість ювелірних виробів.
Одна з особливостей виробництва ювелірнихвиробів полягає в тому, що при їхньому виготовленні майстер-ювелір прагнемаксимально виявити і показати своєрідну красу і декоративні властивостівикористовуваних матеріалів. Так, золото значно програє в товстихмасивних деталях і, навпаки, красиво виглядає в тонких ажурних роботах. Виробизі срібла звичайно оксидують, щоб підкреслити малюнок і додати красузакріпленому в оправі каменю. Велике значення має сполучення оправи з каменем.Аметист і перли, наприклад, добре сполучаються з золотою оправою, а для бірюзикраще срібна оксидована оправа. Діамант виграє в оправі з білого золота іплатини.
По способу виробництва ювелірні вироби буваютьіндивідуального і масового (серійного) виробництва.
При індивідуальному виготовленні майстер-ювелір виконує всіроботи від початку до кінця вручну, використовуючи устаткування тільки дляодержання первісної заготівлі чи необхідного профілю металу. Цей спосібзастосовується при створенні окремих зразків чи дорогих ювелірних виробів зіскладною і тонкою художньою обробкою, а також при використанні нестандартних порозмірах і формам дорогоцінних і напівкоштовних каменів.
При масовому виготовленні виробу створюються механічноюобробкою і точним литтям по виплавлюваних моделях. Кращі ювелірні виробивиготовляють малими серіями.
Основними процесами виробництва ювелірних виробів є наступні:заготівля матеріалів, створення форм виробів, філігранні й опоряджувальніроботи, декорування і закріплення каменів.
Заготівлю матеріалів здійснюють шляхом складання лігатури іїї плавки, вальцювання, волочіння, кування і різання.
Плавку дорогоцінних металів роблять у графітових тиглях велектропечах (більш зроблений спосіб), а також у газових, нафтових і коксовихпечах. Спочатку плавлять тугоплавкі метали, потім вводять легкоплавкі.
Вальцювання роблять на спеціальному стані, при цьомуодержують аркуші, смуги чи прутки металу бажаної товщини і форми. Отримані врезультаті вальцювання смуги чи аркуші металу розмічають і розкроюють назаготівлі потрібних розмірів для використання в наступних операціях повиготовленню виробів.
Волочіння роблять шляхом протягання злитка круглого перетинудо визначеного розміру через дротові вальці. Потімотриманий дріт протягають через отвори волочильних дощок до бажаного діаметра.
Кування – це зміна поперечного переріза заготівлі в гарячомучи холодному стані без зняття стружки.
Форми виробів створюють шляхом штампування, зборки деталей іпайки, литтям по виплавлюваних моделях.
Штампування на пресах деталей чи цілих виробів – це один зосновних процесів. Для штампування застосовують сталеві штампи, що складаютьсяз двох робочих частин (нижня частина називається матрицею, верхня – пуансоном).
Пайку роблять спеціальними припоями, що складаються зісплавів металів, що відповідають пробі виготовлених виробів, але менштермостійкими. Припой по кольору не повинний відрізнятися від кольору виробу.
Лиття по виплавлюваних моделях є найбільш прогресивнимспособом виготовлення тонкостінних і складних по конфігурації виробів.Характерною рисою є використання спеціальних прес-форм, допоміжних матеріалів іпримусове заповнення ливарної порожнини форм рідким металом під дієювідцентрових сил чи вакуумного всмоктування. Цей метод дає можливість значнорозширити асортимент, збільшити випуск виробів і підвищити їхнюякість.
Після зборки і пайки виробу піддають подальшій обробці – опилюванню, очищенню, шліфуванню, поліруванню й ін.
До оздоблювальних операцій відносять операції, пов'язані зобробкою поверхні виробів: галтовку, піскоструминну обробку, крацовку,шліфування і полірування.
Галтовка – це очищення поверхні виробів шляхом обертання їх убарабанах, завантажених сталевими кульками, шкіряними обрізками, піском ііншими абразивними матеріалами.
Піскоструминну обробку ведуть сухим піском, що під тиском ізсопла направляють на виріб. У результаті такої обробки виробу здобуваютьшорсткувату поверхню.
Крацовку роблять круглими щітками з тонкого латунного чисталевого дроту на обертальному верстаті, щоб додати виробу необхідну матовануповерхню.
Шліфування виробів застосовують для створення рівної поверхніза допомогою обертових шліфувальних повстяних, фетрових чи бязевих кіл іпорошків – пемзи, наждаку.
Полірування додає виробам глянець і дзеркальний блиск. Вручнувиробу полірують гладилами зі сталі і гематиду (мінерал – окис заліза). Вироби,що мають форму тіл обертання, полірують на полірувальних верстатах за допомогоюкіл з бавовняної тканини з застосуванням порошків – крокусу, трепелу. Широкозастосовують електролітичне полірування й обробку поверхні золотих і срібнихвиробів алмазними різцями.
Ювелірні вироби декорують різними способами – золоченням ісрібленням, оксидуванням, анодуванням, гравіруванням, чорнінням, нанесеннямхудожньої емалі, інкрустуванням, карбуванням.
1.3. Класифікація й асортимент ювелірних товарів
Ювелірні товари поділяють по призначенню на наступні групи:
— предмети особистих прикрас;
— предмети туалету;
— приналежності для паління;
— предмети для сервіровки столу;
— письмового приладдя;
— предмети для прикраси інтер'єра;
— приналежності для годинника;
— сувеніри.
По використовуваному матеріалі ювелірні вироби можуть бутизолотими, срібними, мельхіоровими, латунними, з кісти, каменю й ін.
Предмети особистих прикрас (кільця, брошки, браслети, кольє,кулони, медальйони і ланцюжки) дуже різноманітні по видах і фасонам. Усі воникрасиво доповнюють одяг і повинні гармонійно з нимсполучатися. Крім штучних ювелірних прикрас, випускають так називані гарнітури– набори, виконані в одній композиції.
Кільця виготовляють із золота 375, 583, 750 і 958-ої проб, срібла 875-й і 916-й проб і сплавів кольорових металів(латуні, томпаку, мельхіору й ін.). Зустрічаються такожкільця, виготовлені з платини 950-ої проби чи сплаву двох металів, наприкладзолота і платини чи золота і палладія, де одна частина (нижня) із золота, аінша (верхня) з чи платини палладія.
Кільця з металу частіше називають заручними, а кільця,прикрашені вставками з дорогоцінних, напівкоштовних, виробних і синтетичнихкаменів, зі скла і пластмаси; накладенням емалі чи оброблені ажурниминакладками, гравіруванням філігранню, рельєфними, штампованими прикрасами,черню, називають декоративними.
Кільця бувають самих різних форм і фасонів із шинками(ободками) різного перетину – круглого, напівкруглого, півовального,прямокутного, трикутного й ін.
Для кольє установлені розміри, щовизначають по внутрішньому діаметрі, від 15 до 25 мм; різниця між кожнимрозміром – 0,5 мм.
Серьги дуже розповсюджений вид прикрас.Виготовляють їх з різних матеріалів – золота, платини,срібла і сплавів кольорових металів; з підвісками чи без них, різної форми,конфігурації і розмірів, для проколотих і непроколотих вух.
Бувають серьги гладкі, із гравірованимчи штампованим малюнком, з емаллю, філігранні чи з різними вставками з каменівдорогоцінних, напівкоштовних, вироблених, синтетичних, зянтарю, скла, пластмаси й ін.
Серьги для проколотих вухприкріплюють до мочки вуха гачком, замком на гачку, складнимзамком, пружинним відкидним чи замком замочком у виглядігвинта з гаєчкою.
Серьги для непроколотих вух– кліпси – кріплять пружинною чи засувкою на затискних гвинтах. Кліпси восновному виготовляють зі сплавів кольорових металів. Це самий недорогий видсерьг.
Брошки бувають різних форм і розмірів. Їх виготовляють здорогоцінних металів (золото 583-ої проби, платини 950-ої, срібла 875-ої і916-ої проб), сплавів кольорових металів, пластмас і ін. Зустрічаються брошки з500, 750 і 958-ої проб і срібла 800-ої проби.
Брошки мають різні вставки з дорогоцінних каменів, з янтарю,перламутру, скла й ін. Гладкі без уставок брошки прикрашають емалевимпокриттям, гравіюванням чи штампованим малюнком. Бувають брошкиажурно-філігранні з вставками і без них, керамічні (теракота, майоліка,порцеляна, фаянс) з декоративно-художньою обробкою, з кісти з ажурно випиляниммалюнком, з янтарю, перламутру, скла з декоративно-умовним малюнком, з дерева здекоративно-художньою обробкою поверхні різними способами.
Браслети. Розрізняють браслети для прикраси і для закріпленнягодинника на руці. Матеріалами для виготовлення браслетівслужать золото, платина чи золото в комбінації з платиною, палладій, срібло,латунь, томпак, мельхіор, алюміній, янтар, кіста, пластмаси й ін.
Художня обробка браслетів буває найрізноманітнішою: вставки з каменів, скла, янтарю, пластмас і ін. Виготовляютьбраслети і без уставок: гладкі, гравіровані, зі штампованим малюнком, з емаллю,черню, філігранні, дротові й ін.
Браслети для прикрас підрозділяють на тверді і м'які. Твердібраслети роблять у вигляді обручки, підківки,витка в кілька оборотів чи із двох половинок, з'єднаних шарнірами. М'якібраслети складаються з окремо з'єднаних між собою ланокрізних форм і розмірів ( у виді пластин, кілець, ланцюжків, бусин і ін.) іззакріплюють на руці за допомогою замочків різноманітнихконструкцій.
Браслети для годинника виробляють восновному без додаткових декоративних обробок, головним чином м'які рухливі, зланок різної конфігурації, з'єднаних шарнірами, у вигляділанцюжка.
Намисто виготовляють з перлів, аметиста,аквамарина, топаза, кварцу, граната, гірського кришталю, агата, лазуриту,малахіту, орлеца, яшми, корала, янтарю, кісти, скла, порцеляни, пластмаси ідерева. Буває намисто металеві пустотілі – із золота,срібла, алюмінію, виготовлені шляхом штампування.
Намисто із напівкоштовних каменівзвичайно виготовляють гранованими, з виробних – шліфованими, переважно круглоїформи. Кораловому намист бувають круглими й у виглядіпаличок, з янтарю – круглими й овальними, гладкими і гранованими, а такожобробленими частково й ін. З кісти і дерева виготовляють гладкою намист чи іздекоративною обробкою у вигляді орнаментного різьблення йін.
Найбільш поширені круглі (кулястої форми) намисто, що у нитці можуть бути однакового чи розміру різного – уцентрі більш великі, а до кінців поступово зменшувані. Кінці таких нитокпостачені запором (застібкою), але намисто можуть бути з подовженою ниткою інадіватися через голову. Таке намистоздебільшого випускають без замка.
Кольє від намиста відрізняється тим, що має більш великіланки різної форми, що звичайно розташовані в центрі, а до країв ці ланкипоступово зменшуються. Застібається кольє замочком, що може мати декоративніприкраси в залежності від фасону кольє.
Виготовляють кольє з золота, платини, срібла, сплавів різнихкольорових металів із з різного роду вставками з дорогоцінних, напівкоштовних,вироблених і штучних каменів, янтарю, скла, пластмас і ін.Буває кольє у вигляді ланцюгів іпластин різної конфігурацій, з декоративною обробкою поверхні.
Кулони. Вони являють собою одну підвіску (можливірізноманітні художні композиції) на тонкому ланцюжку, шнуру чи чорнійоксамитній стрічці.
Виготовляють кулони з оправою з золота, платини і срібла, ізвставками з дорогоцінних, напівкоштовних, виробних і синтетичних каменів чи увигляді підвіски (без оправи) з напівкоштовних і виробнихкаменів, янтарю, кісти й ін. Є кулони з кераміки,порцеляни, фаянсу різних форм із додатковою декоративною обробкою, з металу увиді пластин – круглих, квадратних, овальних і інших форм, з емаллю, із гравірованим,штампованим чи карбованим малюнком.
У верхній частині підвіски просвердлюють отвір чи припаюютьколечко, у яке уставляють вільно обертове вушко, що служить для просмикуванняланцюжка. Випускають кулони, у яких, крім вушка для ланцюжка, на зворотній сторонідо металевої оправи припаяна шпилька із шарніром і запором. Такий кулонодночасно є і брошкою.
Медальйони бувають овальної, круглої, прямокутної й іншоїформ. У верхній частині медальйона є колечко для просмикування тонкоголанцюжка.
Виготовляють медальйони з золота, срібла і сплавів кольоровихметалів. Поверхня медальйонів прикрашають гравірованим чи штампованим малюнком,вставками з дрібних гранованих напівкоштовних чи синтетичних каменів,гранованого скла на фользі, художньою емаллю.
Розрізняють медальйони що відкриваються і невідкриваються. Щовідкриваються складаються з двох половинок на шарнірах чи без шарнірів.Усередині медальйона звичайно є рамка, що дозволяє вставляти в ньогомініатюрний портрет. Медальйони, що невідкриваються, також складаються з двохполовинок, але вони спаяні між собою.
Ланцюжки виробляють із золота, платини,срібла, мідних сплавів. По розмірах ланцюжка розрізняють тонкозвінні – шийні (для медальйонів і кулонів) і з більш великих ланок –бортові (для годинників); по видах ланок – панцирні,якірні, фантазійні й ін.
На ланцюжках є замочки різноїконструкції.
До групи предметів туалету відносять пудрениці, дзеркала,флакони для парфумів, шпильки для капелюхів, запонки, затиски для краваток іін.
Пудрениці бувають для жіночих сумок і настільні.
Пудрениці для жіночих сумок бувають круглими, овальними,квадратними, багатогранними й іншими формами. Складаються вони з двохполовинок, з'єднаних шарнірами. Одна половинка служить для закріпленнядзеркальця, інша – для пудри. Їх виготовляють зі срібла, латуні, томпаку,мельхіору, алюмінію, пластичних мас і інших матеріалів. Прикрашають пудреницівставками зі шліфованого виробного каменю (яшми, малахіту й ін.), гранованогоскла на фользі; пластмас, що імітують виробні камені; перламутру, янтарю, атакож різними рельєфними зображеннями. Бувають пудрениці, оброблені штампованимчи гравірованим малюнком, емаллю, різними декоративними накладками з металу,перламутру, янтарю й ін.
Пудрениця настільна являє собою коробочку чи баночку різноїємності з кришечкою, частіше на ніжках. Виготовляють настільні пудрениці зметалу (срібла, томпаку й ін.), порцеляни, фаянсу, кришталю, пап'є-маше й іншихматеріалів з різною художньою обробкою поверхні.
Дзеркала. Вони бувають для жіночих сумочок і ручні. Дзеркаладля сумок виготовляють звичайно круглої і прямокутної форми, з фацетом і безфацета, одинарні і подвійні.
Ручні дзеркала можуть бути круглими, овальними, підковоподібними й ін.
Оправи для дзеркал роблять зі срібла, із гравірованими,рельєфними штампованими, оксидованими малюнками чи з гладкою полірованоюповерхнею, а також зі сплавів кольорових металів і інших матеріалів.
Флакони для парфумів бувають для жіночих сумок і настільні.
Флакони для жіночих сумок виготовляють з срібла чи скла вметалевій ажурній позолоченій чи оксидованій оправі.
Настільні флакони виготовляють зі склакришталевого чи звичайного безбарвного, кольорового, різної ємності і декоруютьрізними способами: шліфуванням, поліруванням, гравіюванням, травленням,нанесенням малюнка препаратами рідкого золота, кольоровими силікатними фарбами,що закріплюються випалом. Крім того, є флакониоригінальних форм із кольорового скла, що імітують малахіт, лазурит, мармур.
Шпильки для капелюхів. Вони складаються з металевогозагостреного стрижня довжиною до 10 см, голівки ізапобіжника. Стрижень виготовляють зі срібного, латунного чи сталевого дроту,голівку і запобіжник – з металу, янтарю, пластмаси, кісти, дерева, скла.Бувають голівки, прикрашені вставками з напівкоштовних, виробних і синтетичнихкаменів різних форм.
Голівку звичайно закріплюють наглухо на одному кінці стрижня,а в інший, загострений, кінець вставляють чи нагвинчують на нього запобіжник.
Запонки для манжет виготовляють з однієї чи двома розеткамирізних фасонів. Найбільш розповсюджена конструкція запонок – з однією розеткою.Розетка з'єднується за допомогою стійки чи ланцюжка.Запонка з двох розеток звичайно скріплюється ланцюжком чи дротиком, вигнутим у вигляді вісімки, або шарнірноюстійкою.
Запонки роблять із золота, срібла і сплавів кольоровихметалів, з позолоттю чи без неї. Для обробки запонокзастосовуються дорогоцінні, напівкоштовні, виробні і штучні камені, янтар, скло й ін. Гладкі запонки без уставокприкрашають емаллю, черню, гравіюванням, штампованим малюнком і ін.
Ланцюжок виготовляють із золота, срібла, латуні і томпаку,покритих золотом чи сріблом, а також анодируваного алюмінію, пофарбованого підколір золота чи срібла.
Приналежності для паління. Портсигари, сигаретниці,порттабаки, попільниці, мундштуки складають групу принадлежностей для паління.
Портсигари виготовляють із золота (рідко), срібла з позолоттючи без неї; з мідних сплавів – посрібленими; з анодируваного алюмінію,пофарбованого під колір золота, і інших матеріалів. Стулки портсигарів роблятьз виробленого каменю – яшми, лазуриту, малахіту, агата йін.
Випускають портсигари з різними видами художньої обробкикорпуса: з карбованим, гравірованим чи рельєфним штампованим малюнком;оксидованим, рифованим, гильошированим,емалево-філігранним, з перегородчатою, що просвічує чимальовничою емаллю, з черню. Для прикраси золотих портсигарів використовуютьдіаманти. Портсигари бувають гладкими полірованими, матовими чи, що нагадуютьпо формі самородки золота; останні виготовляють переважно зі срібла.
Сигаретниці від портсигаріввідрізняються в основному тільки розміром. На сигаретниційдуть ті ж матеріали і з такі ж видами художньої обробки,що в портсигар, але вироби менше по розміру.
Порттабаки служать для збереження тютюну і являють собоюкоробочки прямокутної форми. Зовні порттабак подібний з портсигаром, алевідрізняється від нього тим, що має глибокий корпус, що закривається плоскоюкришкою на шарнірі. Порттабаки виготовляють в основному з золота і срібла. Пообробці вони бувають гладкими і полірованими, матовими, рифованимичи з художньою емаллю.
Попільниці виготовляють з порцеляни і кришталевого скла вметалевій оправі чи без оправи, виробних каменів, лаку і дерева зрозфарбуванням, зі сплавів кольорових металів, з карбованим чи гравірованиммалюнком.
Мундштуки курильні роблять зі срібла, кісти, рога й іншихматеріалів. За формою вони можуть бути круглими, овальними, квадратними,ромбічними; без оправи й у металевій оправі, що закріплюють на кінці мундштука.Випускають мундштуки комбіновані, у яких одна частина, що утворить прикус, зянтарю, чи кісти рога, а інша – наконечник, з'єднана насадкою чи гвинтовимрізьбленням, — зі срібла, латуні, томпаку з позолоттю. Наконечник мундштукаможе бути гладким, із гравіруванням, зі штампованим малюнком, з черню, чи філіграннюнакладною філігранню з емаллю.
До предметів для сервіровки столу відносять столові і чайніприлади: ложки, качани, ножі, чарки, келихи, стопки, графини для вина, чайники,чашки з блюдцями, підсклянники, лопатки для тістечка, кільця серветкові,сільнички і перечниці, вироби з кришталевого скла, а також сервізи і прилади(для вина і лікеру) і вироби з кришталевого і звичайного скла. Предмети длясервіровки столу, що входять в асортимент ювелірних магазинів, виготовляють зісрібла, мельхіору, нейзильберу і томпаку з наступним срібленням чи золоченням,а також з нержавіючої сталі, рога, кісти, кришталевого скла і порцеляни.
Ложки по призначенню бувають столовими, десертними, чайними,кавовими, розливальними, для соусу, варення, салату, гірчиці, солі. Ложки буваютьгладкими полірованими чи з гравірованим, карбованим, штампованим оксидованиммалюнком на ручці, з черню, емаллю.
Ложки столові, десертні, чайні, кавові звичайно випускаютьяблуком (чепраком) витягнутим й округлої форми,розливальні – напівкульовий, круглий, із трохи плоскимдном; для соусу – напівкульової зі зливом на бічній частині черпака; дляварення – округлої; для салату – з рога зі срібним черешком.
Качани. Як і ложки вони бувають столовими,десертними, для риби, салату, лимона й ін. Ручки в збірних вилок зі срібла,мельхіору, нейзильберу, порцеляни й ін., а ріжки – з нержавіючої сталі; ручки металеві бувають гладкими полірованими, із гравірованимштампованим чи оксидованим малюнком, з черню, емаллю, а порцелянові – зобробленням живописом і декалькоманією різної тематики.
На відміну від столових і десертних вилок, що мають по 4ріжки, рибна вилка має 3 ріжки, один із яких (лівий) більш широкий і служитьдля розрізування риби. Салатна вилка нагадує ложку, що закінчується 3 короткимиріжками. Качани для лимона бувають різної довжини і мають 2 ріжки.
Ножі. Розрізняють ножі їдальні, десертні, для фруктів, олії,сиру, ікри й ін. Леза ножів можуть бути з нержавіючої сталі,срібла і неметалічних матеріалів (кісти, рога, пластмаси). Ручки ножів виготовляютьзі срібла, посрібленого мельхіору і нейзильберу, порцеляни й ін. Металеві ручкибувають гладкими полірованими, із гравірованим, карбованим чи штампованиммалюнком, з черню, емаллю, а порцелянові – з обробленням живописом ідекалькоманією.
Клинки ножів різні – прямі з виїмкою, широкі і вузькі; ручки– прямі і фігурні, по профілю – овальні, прямокутні, багатогранні й ін. У ножадля фруктів клинок гострий, для олії – широкий криволінійний, закруглений накінці, для сиру – широкий криволінійний із трьома короткими ріжками, щоутворять вилку на кінці, для ікри – фасонний з виїмкою і фаскою на кінціобушка. Іноді клинки ножів для олії й ікри роблять з рога зі срібленим чимельхіоровим посрібленим черешком.
Чарки виготовляють зі срібла і посрібленого мельхіору, різнихфасонів і розмірів. По обробці чарки підрозділяють на гладкі, гравіровані,емалево-філігранні, з черню.
Внутрішню поверхню корпуса чарки позолочують,а потім полірують і крацюють.Гравіровані малюнки здебільшого позолочуюють і оксидують.Чарки зі срібла випускають також із гравірованим, але не позолоченим малюнком.
Стопки. Їх виготовляють зі срібла, мельхіору і томпаку. Вонимають форму правильно усіченого конуса.
Розрізняють стопки гладкі, із гравірованим малюнком чималюнком черню, емалево-філігранні, прес-філігранні і з перегородчатої емалі. Стопки з томпаку покриваютьзолотом чи сріблом, а зі срібла – золотять і полірують чи крацюють. Зовнішня поверхня стопок зі срібла буває матовою,із гравірованим, оксидованим і позолоченим малюнком. Гравіровані стопки можутьбути і не позолені. Стопки змельхіору сріблять, внутрішню поверхню їх полірують чи позолочуютьі полірують, зовнішню – крацюють.
Графини для вина. Такі графини бувають різних форм і фасонів,з ручкою і без ручки. Графини зі срібла декорують гравіюванням, карбуванням, чичорнінням філігранню в сполученні з кольоровими емалями.
Випускають графини, як правило, у складі винних приладів:графин, комплект чарок чи стопок з підносом чи без нього.
Сервізи – це комплект посуду одного призначення, розрахованийна визначену кількість людей. Розрізняють сервізи чайні і кавові, у які входять різні предмети, оформлені в одному стилі.
Сервізи зі срібла бувають гладкими матовими чи крацьованими, зі штампованим, гравірованим чикарбованим малюнком, з черню, прес-філігранними і ручної накладноюфілігранню з художньою емаллю.
Підсклянники виготовляють срібні, мельхіорові, нейзильберові і томпакові, з нержавіючої сталі й алюмінієві.
Срібні підсклянники можуть бути золоченими як зовні, так і всередині; з мельхіору і нейзильберу – посрібленими зовні іпозолоченими усередині; з томпаку – золоченими чи обробленими кислотою способомтравлення під колір золота; з нержавіючої сталі – полірованими; з алюмінію –анодируваними і пофарбованими під колір золота.
Підсклянники бувають з рельєфним штампованим, оксидованим іполірованим малюнком, із гравіруванням і позолоченнямпо малюнку, ажурної філігранної роботи, прес-філігранні з емаллю,емалево-філігранні (ручної роботи), з малюнком черню.
Лопатки для тістечка. Їх застосовують для розкладки тістечок,пирогів і тортів. Матеріалом для лопаток служать срібло, посріблений мельхіор інейзильбер, що неіржавіє полірована сталь, хромована чи нікельована латунь.
Кільця серветкові. Такі кільця виробляють зі срібла,посріблених нейзильберу і мельхіору, кісти, порцеляни й інших матеріалів.Срібні кільця можуть бути гладкими полірованими, зі штампованим, оксидованиммалюнком; гравірованими, з черню, емалево-філігранними; мельхіорові –полірованими чи зі штампованим і оксидованим малюнком; кістяні – гладкими чи зхудожнім різьбленням; порцелянові – з розписом керамічними фарбами,декалькоманією й ін.
Сільнички і перечниці. Їх виготовляють зі срібла, мельхіору йінших матеріалів. У продаж вони надходять у виглядіштучного товару й у складі комплекту; сільничка, перечниця, ложечка для солі іпіднос.
Найбільш розповсюджені форми перечниць – яйцеподібна іциліндрична. Випускають перечниці і сільнички більш складних форм: у вигляді птахів, риб і т.д.
Вироби з кришталевого скла. До нихвідносять вази для цукерок, варення, фруктів, квітів; салатники, сільнички,графини, глечики й інші вироби.
Як правило, їх обробляють срібною оправою зі штампованимоксидованим чи карбованим малюнком. Зустрічаються вироби в срібній оправіхудожньої карбованої роботи.
Вироби з кришталевого чи звичайного скла з алмазною гранню(вази для цукерок, салатники й ін.) можуть бути в мельхіоровій посрібленійгладкій оправі, зі штампованим оксидованим малюнком.
Письмове приладдя, що входять васортимент товарів ювелірних магазинів, виготовляють зі срібла, мельхіору,виробних каменів, пап'є-маше, кісти й ін. До такого приладдявідносять чорнильниці на підставці, пап'є, ножі для різання паперу, склянки дляолівців, настільні блокноти і бювари, письмові прилади з однієї чи двома авторучкамина кам'яній підставці.
Письмові прилади. Срібні письмові прилади декоруютьштампованим, гравірованим і карбованим малюнком емаллю і черню. Прилади йокремі приладдя з виробних каменів прикрашають металевимиобрамленнями і рельєфними накладками.
Ножі для різання паперу. Такі ножі виготовляють зі срібла зручкою, карбованою, штампованим малюнком чи малюнкомчерню; з кісти з художніми ажурними візерунками, із пластмаси з металевоюштампованою ажурною оправою. Випускають ножі з лезом з металу з художнімгравіруванням, позолоченим чи нікельованим і ручкою з виробленогокаменю, кісти й інших матеріалів.
Склянки для олівців. Вони можуть бути зі срібла, виробногокаменю, кісти і пап'є-маше.
Настільні блокноти і бювари. Їх виготовляють з картону й наклеюють на них шовк,шкіру.
Звичайно вони мають срібну пластину з гравірованимпозолоченим чи рельєфним штампованим і оксидованим малюнком, бувають художньоїкарбованої роботи. Випускають також блокноти і бювари з мельхіоровоюпосрібленою пластиною з рельєфним штампованим і оксидованим малюнками.
В асортименті ювелірних магазинів значне місце займаютьхудожні вироби з каменю, кісти, лакові вироби з пап'є-маше. Вони єдекоративними предметами, що прикрашають наш інтер'єр (вази, скульптури,скриньки, декоративні настінні прикраси й ін.).
Каменерізні художні вироби. Ці вироби – вази, скриньки,фігурки й ін. – виготовляють з виробних каменів, іноді в сполученні знапівкоштовними каменями. Їх виточують з цілого шматка чи виробляють з тонкихпластин. Деякі види каменерізних виробів прикрашають шматочками кольоровогокаменю.
Мозаїчна мініатюра може виконуватися з деталей різної форми,вирізаних з каменю різних порід. Тіло такої мозаїкизаповнюють мастикою з кам'яної крихти і клеячи. Іноді композицію мозаїкивисвердлюють у монолітній тонкій пластинці каменю й в отримані отворивставляють деталі мозаїки з каменю іншої породи.
Значне місце у виготовленні каменерізних виробів займаютьм'які виробні камені (гіпсовий камінь і селеніт), що легко розпилюються й обточуюються на верстаті. З цих каменів роблять різні скриньки,вази, ковші з фігурними ручками, настільні коробки з ажурними кришками, різніфігурки птахів, звірів і ін.
Художні вироби з кісти. Це кубки, мініатюрна скульптура, щозображує людей, птахів, тварин і ін. Їх виготовляють з бивнів слона і мамонта,іклів моржів і трубчастих кісток великих домашніх тварин.Такі вироби відрізняються тонким художнім різьбленням вигадливих візерунків.Для виготовлення виробу використовують також ріг великої рогатої худоби, інодів сполученні з кістою. З рога виготовляють головним чином мініатюрнускульптуру.
Лакові художні вироби з пап'є-маше. До них відносятьскриньки, декоративні тарілки й інші предмети, що здобувають широкупопулярність як у нашій країні, так і за рубежем завдяки їх мініатюрам, щоприкрашають. Тематика мініатюр різноманітна: пейзажі, мотиви, запозичені зказок, билин, пісень; портрети, натюрморти, орнаментальні малюнки й ін.
Приналежності для годинників. Виробу цієї групи розділяють надві підгрупи: приналежності для наручнихгодинників (браслети для годинників іремені) і приналежності для кишенькових годинників (бортові ланцюжки, ремені ішатленки). Шатленки – це прикраси до кишеньковим годинникам, що виготовляютьсязі сплавів золота, срібла, кольорових металів. Складаються шатленки з короткоголанцюжка з замками на кінцях за допомогою яких кріпляться до вушка кишеньковихгодинників і ключів (замість брелка).
Сувенір – це пам'ятна річ, пов'язана зі спогадами ізберігається на пам'ять про кого-небудь, про що-небудь. Сувеніри виготовляютьна честь великих подій: олімпіад, спартакіад, космічних польотів, на честьвидатних діячів країни, мистецтва і т.д.
Сувеніри підрозділяють на кілька груп: пам'ятні деталі;нагрудні значки; герби; ключі; брелки-сувеніри; символи;скульптура-сувеніра, скульптури малих форм; сувенірні вироби народних художніхпромислів; інші сувенірні вироби (самовари сувенірні,каганець-світильники-каганці в сувенірному виконанні й ін.).
РОЗДІЛ ІІ. ПРОБА ТА ЕКСПЕРТИЗА ЮВЕЛІРНИХ ТОВАРІВ
2.1. Пробаювелірних виробів з дорогоцінних металів.
Усі вироби з кольорових металів, що випускаються в нашійкраїні для продажу, обов'язково повинні мати пробу, що ставиться Інспекцієюфінансів України.
Державне пробірне клеймо – спеціальний знак, що чеканиться навиробах чи накладається немеханічним способом державними інспекціями пробірногоконтролю. Воно означає, що виріб перевірений у державній інспекції і має пробуне нижче зазначеної в клеймі. Державне пробірне клеймо складається зі знакапосвідчення і знака проби.
Інспекції пробірного нагляду таврують виробипробірними клеймами встановленого зразка, у яких є шифр, привласнений кожноїінспекції.
Пробірні клейма поділяють на дві групи: основні і додаткові.
Основними клеймами є наступні:
1. Клеймо у вигляді кола з п'ятикутною зіркою ззображенням серпа і молота – між променями п'ятикутної зірки повинний стоятишифр, привласнений тієї чи іншої інспекції пробірного нагляду. Це клеймовикористовують для таврування зубопротезних дисків, а також золотих, срібних,платинових виробів у сполученні з одним з додатковим клеймом.
2. Клеймо у вигляді лопатки – для золотих і платиновихвиробів складається зі знака посвідчення, шифру інспекції й однієї зустановлених проб: 375, 500, 583, 750, 958-ої для виробівіз золота і 950-ої для виробів із платини.
3. Клеймо у вигляді фігури з опуклими протилежнимигоризонтальними сторонами – для срібних виробів. Клеймо складається зі знакапосвідчення, шифру інспекції й однієї з установлених проб: 750, 800, 875, 916 і960-ої.
4. Клеймо усічено овальної форми – для паладієвихвиробів. Воно складається зі знака посвідчення, шифру інспекції й однієї зустановлених проб: 500-ої і 850-ої.
5. Клейма двосторонні, круглі – для золотих, срібних, платинових і паладієвих виробів і годин. Ці клейма складаютьсяз двох окремих частин, тобто знака посвідчення із шифром інспекції і круглогознака з цифрами однієї з установлених проб: 375, 500, 583, 750 і 958-й; 750,800, 875, 916 і 960-ої; 950-ої і 850-ої.
6. Клеймо довгастої форми з закругленими кутами – для таврування книжок ізсухозлітним золотом і сріблом. Таке клеймо складається зі знака посвідчення,шифру інспекції й однієї з установлених проб: 910, 920, 930, 940, 950, 960,970, 980, 990 і 1000-ої; 750-ої.
Додаткові пробірні клейма самостійного значення не мають іпри тавруванні виробів з дорогоцінних металів їх застосовують тільки всполученні з одним з основних пробірних клейм.
Додатковими клеймами є наступні:
1. Клеймо квадратної форми з закругленими кутами – для рознімних і легковідокремлюваних другорядних і додаткових частин золотих, срібних, платинових іпаладієвих виробів однієї зустановлених проб: 375, 500, 583, 750 і 958-ої; 750, 800,875, 916 і 960-ої; 500-ої і 850-ої.
2. Клеймо квадратної форми з закругленими кутами і буквами «НП» (не відповідаєпробі) для виробів після реставрації, що є нижче нижчоївстановленої проби. Це клеймо ставлять на виробах у сполученні зі знакомпосвідчення, а також на виробах із золота, срібла, платиниі палладія, представлених підприємством для таврування, але не відповідних заявленій пробі.
Вироби, що складаються з двох половинок(портсигари, серьги, запонки парні й ін.), таврують наобох частинах клеймом.
Ланцюжки різних фасонів таврують на одному з кінцевих вушокклеймом, і на іншому – знаком підприємства.
2.2. Експертизаювелірних товарів.
Експертиза ювелірних виробів проводиться методамиорганолептичної оцінки і лабораторних методів: визначення фізичнихвластивостей, хімічного складу й екологічної безпеки виробів, що визначаютьякість ювелірних виробів.
Модель і конструкція виробів повинна відповідатизатвердженому зразку, ТУ чи ТО (технічний опис), кресленням і технічнійдокументації по малюнку, формі і призначенню.
Вставки з напівкоштовних каменів повинні мати рівномірнопрополіровану і блискучу поверхню. Вставки зі штучно вирощених перлів повиннібути гладкими і не мати на поверхні подряпин.
В окремих виробах і вставках з натуральногоянтарю допускаються включення органічного і неорганічного походження, тріщини,міхури, шаруватість, ділянки з внутрішніми і зовнішніми окислюваннями, що незнижують художньої цінності виробів. У кольорових вставках зі скла допускаєтьсярізнотонність.
У виробах з дорогоцінних і недорогоціннихметалів допускається посадка перлів і янтарю одночасно на клей і на штифти зрізьбовою чи нарізкою насічкою. На поверхні виробів не повинно бутислідів клеючої речовини.
Закріпка вставок і накладок за допомогою стрижня, загнутоговушком, і клепки допускаються у виробах з недорогоцінних металів.
Вироби з дорогоцінних металів не повинні мати раковин,вм'ятин, шорсткостей, гострих крайок, слідів роботи інструмента, подряпин налицьовій поверхні. На поверхні виробів із золота 958-оїпроби допускаються незначні ризики і сиві роботи інструмента на крайках, що непогіршують зовнішній вигляд виробу.
Емалеві покриття на виробах з дорогоцінних металів повиннібути рівномірними, надійними, без помітних неозброєним оком пропусків,просвітів, подряпин і плям.
У виробах з недорогоцінних металів на емалевому покритті недопускається більш однієї тріщини довжиною понад 2 мм, або одного відколу емаліплощею понад 1 мм2, чи більш 2 пухирців, чи включення у виглядікрапки на 2 мм2 емалевого покриття. Наявності в одному виробі трьох видівдефектів не допускається.
Усі деталі повинні бути добре і міцно змонтовані. Декоративнеі захисно-декоративне покриття – рівномірне по всій поверхні, рівним шаромвідповідної товщини, без пропусків, патьоків, тріщин, пористостей,відшаровування, плям, подряпин, міхурів і сторонніх включень. Місця пайки увиробах ретельно заправлені і сліди пайки не повинні бути помітні неозброєнимоком. Колір припоя не повинний різко відрізнятися від кольору виробу.
Художня обробка і форма виробів повиннівідповідати їх призначенню, забезпечувати зручність користування і відповідатисучасним естетичним вимогам.
Форма кілець повинна бути правильною,краї гладко заправлені, касти припаяні без перекосів і суворовідповідати розміру каменю, крапани гладко заправлені і неповинні дряпати руку.
Замки в серьгахповинні бути однакового розміру, щільно припасовані, вільно защіпатися івідмикатися, отвір для запору в складного замка – строго в центрі деталі,вільний кінець гачка – добре заправленим, не мати гострих крайок, каменіповинні бути парними по розміру, кольору.
Браслети для годинників повинні бутиеластичними у вигині й у пружині, браслети з ланок – міцно з'єднаними, ланкирастяжки повинні рівномірно переміщатися і після розтягування вільно приймативихідне положення, засувка замка повинна добре пружинити. При наявності вбраслеті запобіжника останній перевіряється на міцність. Довжина браслетів від130 до 190 мм повинна бути кратною 5 і 7,5.
Бусини повинні бути без відколів, тріщин, подряпин,затертостей, граней, а отвори для ниток розташовані в центрі бусин і не матикрайок, що ріжуть.
Деталі кольє повинні бути міцно з'єднані і забезпечувативільну рухливість, а замок – міцний запор ланцюжка і легко відкриватися,кріплення кольє і кулона до ланцюжку надійне.
Запонки з челночком повинні мати еластичну пружину, запонки зм'яким з'єднанням і запонки без пружин – легко обертаютьсяв заштифтці шарніру, а челночок – не опускатися безнатиску на нього.
У ланцюжків усі деталі повинні бути міцно з'єднані між собою,ланки ланцюжка – рухливі, ланцюжок повинний мати максимальну гнучкість,плинністю і при схилі мати строго вертикальний напрямок. Замок ланцюжка принатиску повинний вільно відкриватися і закриватися, запор добре пружинити.
У парних виробах (серьги, запонки),багатопредметних гарнітурах і приладах предмети повинні бути однаковими заформою, розмірам, малюнку, кольору й огранюванню вставок, а також по видуоправи.
Якість ювелірних виробів на підприємствах-виробникахперевіряється поштучно, а на торгових підприємствах, як правило, вибірковимметодом, відбирається до 10% виробів від партії, але не менш 10 штук.
У відібраних виробах визначають зовнішній вигляд,відповідність опломбованому зразку-еталону і технічно-нормативно-технічноїдокументації), ТЕ (технічний зразок); перевіряють правильність оформленняетикеток (наявність і правильність заповнення всіх реквізитів), відповідністьфактичного розміру браслетів і кілець даним маркування, а також наявність іякість ювелірних каменів (розмір пір, тріщин, міхурів, зазорів і ін.), а такожвизначають дійсність ювелірних каменів.
При діагностиці ювелірних каменів одним із властивостей, щодозволяють одержати важливу інформацію, є люмінесценція, що найбільш частовиникає під дією ультрафіолетових променів. Колір визначають у затемненихприміщеннях.
Міцність закріплення ювелірних каменів визначають легкимнатисканням дерев'яною паличкою чи струшуванням виробу. Міцність пайки ізакріпки вставок, правильність шарнірних з'єднань і замків установлюють шляхомогляду і випробування в дії.
Масу виробів з дорогоцінних металів визначають зважуванням натехнічних вагах 1-го класу, при цьому виробу зі сплавів золота зважують зточністю до 0,01 гр.
У випадку невідповідності хоча б одного з відібранихконтрольних зразків вимогам ДСТ проводять повторнуперевірку подвоєної кількості (до 20%), але не менш 20 зразків. Якщо і при ційперевірці виявиться, що один з виробів не відповідає вимогам ДСТі опломбованому зразку-еталону, то вся партія бракується.
ВИСНОВОК
Ювелірні товари – це високомистецькі вироби тонкої роботи,виготовлені з дорогоцінних металів і їхніх сплавів, дорогоцінних,напівкоштовних, виробних, штучних і синтетичних каменів, а також рога, кістки,художньої емалі, скла, порцеляни, кераміки й іншихматеріалів застосовуваних для декоративних цілей.
Ювелірне мистецтво виникло в далекій давнині. До нас дійшлинайтонші прикраси, пишно декоровані різноманітні кубки і чаші, виготовлені ззолота за кілька тисячоріч до нашої ери.
Друга половина 19-го сторіччя, і особливо рубіж 19 і 20-хстоліть, була часом виняткового розквіту українськогомистецтва, і в тому числі періодом значних успіхів вітчизняної ювелірноїсправи, коли 4,5 тисячі фірм, фабрик і майстерень практично на 95%забезпечували внутрішній ринок ювелірних товарів.
За останні роки значно збільшився випускювелірних виробів, розширився їхній асортимент, покращилася якість і художнєоформлення. На багатьох ювелірних заводах країни впроваджена лазерна техніка,що забезпечує якісне зварювання, різання і свердління дорогоцінних металів,збільшився випуск ювелірних виробів з алмазним гравіруванням, черню, емаллю,рельєфним малюнком.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Бурова М. Товароведение непродовольственныхтоваров: Конспект лекций. – Москва, 2000.
2. Демидова Г. А. и др.Товароведение непродовольственных товаров. В 4-х т. – М.: Экономика, 1988.
3. Исследованиенепродовольственных товаров /И. М. Лифиц, Е. Д. Леженин, А. И. Меркулова и др.– М.: Экономика, 1988.
4. Коломієць Т. Товарознавча експертизанепродовольчих товарів: опорний конспект лекцій. – Київ, 1999.
5. Под ред. Г. А.Васильева. Коммерческое товароведение и ексертиза: Учебн. пособие. – Москва,1997.
6. Сероштан М.,Михеева Е. Качество непродовольственныхтоваров: Учебн. Пособие. – Москва, 2000.
7. Справочник товароведа:Непродовольственные товары: В 3-х томах./Т. Г. Богатырева, Ю. П. Грызанов, Е.Е. Задесенец и др. – М.: Экономика, 1988.
8. Под ред. А. НевероваТовароведение и организация торговли непродовольственными товарами: Учебник. –Москва, 2000.
9. Э.И. Орловский «Товароведениеювелирных товаров и часов».Москва, «Экономика» 1983.
10. А.Ф. Шепелев «Товароведение иэкспертиза ювелирных товаров и часов» Ростов-на-Дону, «Март»,2001.
ДОДАТКИ(зразки ювелірних виробів)
/>
/>