Напівтони та колір у поліграфії
Вступ
Початкомбудь-якого видання є його оригінали і від них багато в чому залежить і якістьвидання і його суспільна значимість. І основною задачею, що вирішуютьполіграфічні технології, є високоякісний друк кольорових зображень, максимальнонаближених по відтворенню кольору до оригіналу.
1. Видавничі оригінали
Всі оригінали, що надходять у виробництво після редакційної підготовкиі підлягають відтворенню поліграфічними засобами, називаються видавничими. Вонирізноманітні за змістом, форматами, технікою виконання, і це має вирішальнезначення (не зважаючи на фактори економічного характеру) для вибору способурепродукування.
Насамперед, розрізняють оригінали текстові та ілюстраційні.
Текстовий оригінал найчастіше являє собою рукопис, надрукований надрукарській машині з дотриманням установлених технічних правил (друк на однійстороні паперового аркуша стандартного розміру, через два інтервали, дотриманнявизначеної кількості знаків у рядку, а також визначених полів і т.д.).
Надалі з такого оригіналу, що має всі необхідні редакційні вказівки,набирають тим або іншим способом текст, що після друкування на машині будевиглядати значно краще вихідного завдяки використанню шрифтів необхіднихрозмірів і накреслень, правильних інтервалів між словами, необхідних прийоміввиділення букв, слів і різноманітної рубрикації і т.д.
В окремих випадках, коли у виданні потрібне документальне зображення,рукопис (або його частина) відтворюється з використанням методу фотографування,що дозволяє зафіксувати на відбитку всі особливості написаного.
Образотворчі оригінали, що підлягають репродукуванню поліграфічнимизасобами, є найбільш різноманітною групою і вони класифікуються:
- за видом підкладки (прозорі, непрозорі; гнучкі,тверді);
- за кольором (чорно-білі – монохромні, кольорові);
- за структурою зображення (штрихові, напівтонові,растрові – вторинні);
- за способом одержання (фотографічні, мальовані,живопис, друковані).
Одними з вирішальних факторів, що обумовлюють вибір технологіївідтворення зображення і способу друку тиражу, є техніка виконання оригіналу іматеріал, на якому він створений.
Основа його може бути прозорою (скло, целофан, фотоплівка й ін.),непрозорою (папір, полотно, метал, пластик і т.п.) або напівпрозорою (калька,восківка).
По техніці виконання, що різноманітна і найчастіше пов'язана з видомматеріалу-основи, це може бути офорт, малюнок пастеллю, ліногравюра, акварель,фреска, картина масляного живопису і т.д.
Усі образотворчі оригінали можна умовно розділити на дві групи:оригінали, відтворення яких поліграфічними засобами не представляє особливихтехнічних труднощів, і оригінали, що технічно складно або навіть неможливорепродукувати точно.
До першого відносяться акварель, креслення і схеми на папері, малюнкиолівцем, а до числа других – картини олією, для одержання точних копій яких упринципі потрібно заґрунтоване полотно і нанесення на нього соковитих, щокриють мазки, фарб.
У повному обсязі це для поліграфічного виробництва доки недосяжно,однак сьогодні імітація, досить близька до оригіналу, може бути досягнута привикористанні визначених матеріалів і відповідних витрат сил і засобів, інодідуже великих.
Тип оригіналу багато в чому визначає характер репродукційного процесу,вид устаткування і матеріалів, кваліфікацію персоналу.
У цілому можна сказати, що розмаїття видавничих оригіналів, по-перше,породжує необхідність мати значну кількість варіантів технологічного процесуїхнього відтворення, а по-друге, висуває до оригіналів визначені вимоги.
2. Відтворення кольору
Один з найбільш важливих моментів, про який необхідно пам’ятати,вивчаючи колір, полягає в тому, що деякі предмети людське око бачить тому, щовони випромінюють світло, а інші – тому, що вони його відбивають. Таким чином, випромінюванесвітло – це світло, що виходить з активного джерела: сонця, лампи, екрана монітора;відбите світло – це світло, „відбите” від поверхні об’єкта.
Саме його бачить спостерігач, коли дивиться на будь-який предмет, що невипромінює власного світла.
Випромінюване світло може містити всі кольори (біле світло), будь-якуїхню комбінацію або тільки один колір. Випромінюване світло, що йдебезпосередньо з джерела до ока, зберігає в собі всі кольори, з яких воно булостворене. Деякі хвилі випроміненого світла поглинаються об’єктом, тому доходятьдо спостерігача і сприймаються оком тільки не поглинені, відбиті хвилі.
Білий лист папера виглядає білим тому, що він відбиває всі кольори вбілому світлі і жоден не поглинає. Якщо освітити його синім світлом, папір будевиглядати синім.
Якщо освітити білим світлом лист червоного папера, папір буде виглядатичервоним, тому що він поглинає всі кольори, крім червоного. Що відбудеться,якщо освітити червоний папір синім світлом? Папір буде виглядати чорним, томущо синій колір, що падає, він не відбиває.
На сьогоднішній день діаметрально протилежні способи генерації кольорумоніторів і принтерів є основною причиною перекручування екранних кольорів підчас друку. Для того, щоб правильно робити кольороподіл, треба добре уявлятироботу двох протилежних систем опису кольору в комп’ютері: адитивної і субтрактивної.
/>Адитивний колір (віданглійського add – додавати, складати) виходить при з’єднанні променів світларізних кольорів.
У цій системі відсутність усіх кольорів являє собою чорний колір, априсутність усіх кольорів – білий.
Система адитивних кольорів працює з випромінюванимсвітлом, наприклад, від монітора комп’ютера.
У цій системі використовуються три основних кольори: червоний, зеленийі синій (RGB). Якщо їх змішати у рівній пропорції, вони утворять білий колір, апри змішуванні в різних пропорціях – будь-який інший.
В поліграфічних системах адитивний синтез має місце у комбінованомувигляді разом з субтрактивним у автотипних растрових видах друку.
У системі субтрактивнихкольорів (від англійського subtract – віднімати) відбувається зворотний процес:будь-який колір є вирахуванням інших кольорів із загального променя відбитогосвітла.
Суть його полягаєв тому, що частина спектрального складу випромінювання при проходженні черезречовину поглинається. Іншими словами – шар речовини віднімає певну долювипромінювання. Поліграфічні фарби мають властивість поглинати випромінюванняодної з трьох зон спектра і пропускати у двох інших.
Пропускання взоні поглинання повинно бути керованим. Засобом керування при субтрактивномусинтезі служить товщина фарбового шару. З її зменшенням пропускання зростає інавпаки. Колір фарби є додатковим до кольору дозованого нею випромінювання.
Жовта поглинаєсинє випромінювання, пурпурна – зелене, а голуба – червоне.
У цій системібілий колір з’являється в результаті відсутності всіх кольорів, тоді як їхняприсутність дає чорний колір. Система субтрактивних кольорів працює з відбитимсвітлом, наприклад, від листа папера.
Білий папірвідбиває всі кольори, пофарбований – деякі поглинає, а інші відбиває. Тільки укласичному варіанті глибокого друку реалізується у чистому виглядісубтрактивний синтез кольору.
У системі субтрактивних кольорів основними є блакитний, пурпурний іжовтий кольори (CMY) – протилежні червоному, зеленому і синьому. Коли цікольори змішуються на білому папері в рівній пропорції, виходить чорний колір.Вірніше, повинний вийти чорний колір.
У дійсності типографські фарби поглинають світло не цілком і томукомбінація трьох основних кольорів виглядає темно-коричневою. Щоб виправитивиникаючу неточність, для представлення тонів істинно чорного принтери додаютьнебагато чорної фарби. Систему кольорів, засновану на такому процесічотирьохкольорового друку, прийнято позначати абревіатурою CMYK.
Для одержаннякольорової репродукції у високому і плоскому видах друку застосовуєтьсясуміщене накладання трьох фарбових растрових зображень. Відносне розміщеннявідбитків кожного з одно-фарбових растрових елементів на кольоровій репродукціїпоказано на рисунку 1.
/>
Рисунок 1 –Розміщення растрових елементів на кольоровому відбитку при автотипному способідруку трьома фарбами: елементи Ж – жовтої, П – пурпурної, Г – голубої фарб;кольори суміщень С – синій, 3 – зелений, Ч – червоний, Чо – чорний; Б – білийколір ділянок, на яких відсутні друкарські елементи
З нього видно, щона одиниці площі є ряд елементарних кольорів, що сприймаються внаслідокобмеженої гостроти зору як сумарний, синтезований цим накладанням. Цей колірзабезпечується таким поєднанням фарб:
а) однофарбовимиелементами – жовтим, пурпурним, голубим;
б) двофарбовиминакладаннями – зеленим (жовта + голуба), синім (голуба + пурпурна), червоним(пурпурна + жовта);
в) трифарбовиминакладаннями (жовта + пурпурна + голуба);
г) ділянками,на яких відсутні друкарські елементи.
Кольоринакладань, як видно з рисунка, утворюються шляхом субтрактивного синтезу, азагальний колір виникає в результаті просторового адитивного синтезу вказанихвище восьми елементів. Такий змішаний субтрактивний і адитивний синтезназивається автотипним.
На питання, як утворяться кольори в машинній графіці, однозначновідповісти неможливо, тому що усе залежить від того, яку колірну модельвикористовувати. Кожна з них підходить у визначеній галузі, кращого результату можнадомогтися, комбінуючи різні можливості, надані програмою./>/> 3.Основні колірні системи
Колірна модельRGB – це одна з моделей, яка набула широкого розповсюдження і частоговикористання. Вона застосовується в приладах, що випромінюють світло, таких,наприклад, як монітори, прожектори, фільтри й інші подібні пристрої.
Ця модельбазується на трьох основних кольорах: Red – червоному, Green – зеленому і Blue– синьому. Кожна з перерахованих вище складових може варіюватися в межах від 0до 255, утворюючи різні кольори і забезпечуючи, таким чином, доступ до 16мільйонів кольорів.
Дана колірна модель вважається адитивною, тобто при збільшенніяскравості окремих складових буде збільшуватися і яскравість результуючогокольору: якщо змішати всі три кольори з максимальною інтенсивністю, торезультатом буде білий колір; навпаки, при відсутності всіх кольорів виходитьчорний.
Монітор комп’ютера створює колір безпосередньо випромінюванням світла івикористовує, таким чином, систему кольорів RGB. Поверхня монітора складаєтьсяз дрібних крапок (пикселів) червоного, зеленого і синього кольорів, формакрапок варіюється в залежності від типу електронно-променевої трубки (ЕПТ).
Пушка ЕПТ подає сигнал різної потужності на екранні пикселі. Кожнакрапка має один із трьох кольорів, при влученні на неї променя з гармати вонавипромінює визначений відтінок свого кольору, у залежності від сили сигналу.
Оскільки крапки маленькі, уже з невеликої відстані вони візуальнозмішуються один з одним і перестають бути помітні. Комбінуючи різні значенняосновних кольорів, можна створити будь-як відтінок з більш ніж 16 мільйонів,доступних у RGB.
Лампа сканера світить на поверхню зображення (або крізь слайд); відбитесвітло або світло, яке пройшло крізь слайд, за допомогою системи дзеркал,попадає на чуттєві датчики, що передають дані в комп’ютер теж у системі RGB.
Система RGB адекватна колірному сприйняттю людського ока, рецепториякого теж настроєні на червоний, зелений і синій кольори.
Безсумнівними перевагами даного колірного простору є те, що віндозволяє працювати з усіма 16 мільйонами кольорів, а недолік полягає в тому, щопри підготовці зображення до друку частина з цих кольорів губиться, в основномунайяскравіша і найнасиченіша, а також виникає проблема із відтворенням синіхкольорів.
/>Система кольорів CMYK була широко відома за довгий час до того, яккомп’ютери стали використовуватися для створення графічних зображень. Тріадаосновних друкарських кольорів:
Cyan – голубий,
Magenta – пурпурний і
Yellow – жовтий (CMY, без чорного) є, по суті, спадкоємцем трьохосновних кольорів живопису (синього, червоного і жовтого).
Зміна відтінку перших двох пов’язано з хімічним складом друкарськихфарб, відмінним від художніх, але принцип змішування залишився тим самим.
І художні, і друкарські фарби, незважаючи на проголошуванусамодостатність, не можуть дати багатьох відтінків. Тому художникивикористовують додаткові фарби на основі чистих пігментів, а друкарі додають,як мінімум, чорну фарбу (введення чорного дозволяє досягти більшої глибини івикористовується при друці чорних об’єктів).
Ця модель є субтрактивною. Робота її заснована на тому, як людське окобачить колір і як світло розкладається на складові. Око сприймає відбитийспектр, інші ж складові поглинаються.
Кольори в розглянутій колірній моделі були обрані такими не випадково,а через те, що голубий поглинає лише червоний, пурпурний – зелений, жовтий –синій.
При змішуванні окремих колірних складових можна одержати наступнірезультати:
Голубий + Пурпурний = Синій з відтінком фіолетового, котрий можнапідсилити, змінивши пропорції кольорів, що змішуються.
Пурпурний + Жовтий = Червоний. У залежності від співвідношення вхідниху нього складових, він може бути перетворений на жовтогарячий або рожевий.
Жовтий + Голубий = Зелений, який може бути перетворений привикористанні тих же первинних кольорів як на салатний, так і на смарагдовий.
Варто освоїти обидві колірні моделі – RGB і CMYK, тому що кожназастосовується у своїй галузі. Система CMYK створена і використовується длядруку. Усі файли, призначені для виводу в друкарні, повинні бути конвертовані вCMYK. Цей процес називається кольороподілом.
/>Системи кольорів RGB і CMYK базуються на обмеженнях, що накладаютьсяапаратним забезпеченням (моніторами і сканерами у випадку з RGB ітипографськими фарбами у випадку з CMYK). Більш інтуїтивним способом описукольору є представлення його у виді тону, насиченості і яскравості – системаHSB. Вона ж відома як система HSL (тон, насиченість, світлота).
Тон являє собою конкретний відтінок кольору, відмінний від інших:червоний, зелений, голубий і т.п. Насиченість кольору характеризує йоговідносну інтенсивність (або чистоту).
При зменшенні насиченості, наприклад, червоного, цей колір стає більшпастельним, наближається до сірого. Яскравість (або світлота) кольору показуєвеличину чорного відтінку, доданого до кольору, що робить його більш темним.
Система HSB має перед іншими системами важливу перевагу: вона більшевідповідає природі кольору, добре узгоджується з моделлю сприйняття кольорулюдиною, а також є апаратно-незалежною. Багато відтінків можна швидко і зручноодержати в HSB, конвертувавши потім у RGB або CMYK.
/>/>Але найбільш широкого розповсюдження набула колірнамодель Lab. Такій моделі віддають перевагу в основному професіонали, тому щовона об’єднує переваги як CMYK, так і RGB, тобто забезпечує доступ до всіхкольорів, працюючи з досить великою швидкістю. Компонент L визначає яскравістьзображення, хроматичні компоненти a і b несуть інформацію про кольори.
Побудова кольорів тут, так само як і в RGB, базується на злитті трьохканалів. У каналі Luminosity здійснюється контроль над яскравістю кольорів,утворених двома іншими, а саме a і b складовими. Білий колір зіставляється змаксимальною інтенсивністю.
a – містить колір від темно-зеленого через сірий до рожевого.
b – ясно-синій, сірий, яскраво-жовтий.
При змішанні двох кольорів результуючий буде більш яскравим, що є щеодною подібністю до колірної моделі RGB.
Модель Lab визнана апаратно-незалежною, тобто ця модель описує кольоритак, як вони сприймаються людиною, і є проміжною при перетворенні однієї моделів іншу в програмах обробки зображень.