ЗМІСТ
Лекція 1. Вступна лекція
Лекція 2. Поняття про розміри, їх відхилення тадопуски
Лекція 3. Загальні характеристики з’єднань робочихповерхонь деталей
Лекція 4. Система отвору і система вала
Лекція 5. Взаємозамінність гладких циліндричнихз’єднань
Лекція 6. Розрахунок і добір основних відхилень тадопусків розмірів рухомих з’єднань
Лекція 7. Розрахунок і добір основних відхилень тадопусків розмірів нерухомих з’єднань
Лекція 8. Добір основних відхилень та допуски розмірівдля змішаних з’єднань
Лекція 9. Підшипники кочення
Лекція 10. Відхилення та допуски форми поверхоньвиробів та їх взаємного розміщення
Лекція 11. Параметри шорсткості поверхонь. Нормуванняшорсткості поверхонь
Лекція 12. Спеціальні засоби контролю та вимірюваннярозмірів і якості поверхонь виробів
Лекція 13. Взаємозамінність нарізних з’єднань. Нарізнікалібри
Лекція 14. Контроль якості продукції у машинобудуванні
Лекція №1
Тема: Вступналекція
1.1 Вступ
“Взаємозамінність,стандартизація та технічні вимірювання” (ВС та ТВ) є дисципліною, в якійвивчають здатність будь-якого виробу рівноцінно замінювати інший виріб, так яквони повинні відповідати вимогам креслень, технічним вимогам чи стандартам, вяких наведені марка та стан матеріалу виробу (заготовки, деталі) форма тарозміри, якість поверхонь тощо. Важливе місце в ВС та ТВ займає розглядвзаємозамінності гладких циліндричних рухомих, нерухомих і змішаних з’єднань, різьбовихз’єднань, відхилень допусків форми поверхонь виробів та їх взаємногорозміщення.
“Взаємозамінність,стандартизація та технічні вимірювання” – дає студентам знання про сучасніпрогресивні технології, та знайомить їх з перспективами розвитку й вдосконаленнятехнологічних методів обробки матеріалів та спеціальних засобів контролю,вимірювання розмірів і якості поверхонь виробів, що гарантуватиме високу якістьпродукції.
1.2 Визначення взаємозамінності
Взаємозамінністювиробів (машин, приладів, механізмів, деталей) чи інших видів продукції(сировини, матеріалів), напівфабрикатів називають їхню властивість рівноціннозаміняти при використанні кожної з безлічі екземплярів виробів, їхніх чи частиніншої продукції іншим однотипним екземпляром.
Найбільше широковикористовують повну взаємозамінність, що забезпечує можливість зборки (чизаміни при ремонті) будь-яких незалежно виготовлених із заданою точністюоднотипних деталей у складальні одиниці, а останніх — у вироби при дотриманніпропонованих до них технічних вимог по всіх параметрах якості.
Взаємозаміннимиможуть бути деталі, складальні одиниці і вироби в цілому. У першу чергу такимиповинні бути деталі і складальні одиниці, від яких залежить надійність і іншіексплуатаційні показники виробів (ця вимога, природно, поширюється і на запаснічастини).
Повнавзаємозамінність можлива тільки коли розміри, форма, механічні, електричні йінші якісні і кількісні характеристики деталей і складальних одиниць післявиготовлення знаходяться в заданих межах і зібрані вироби задовольняютьтехнічним вимогам.
При повнійвзаємозамінності спрощується процес складання, а також ремонт виробів, тому щобудь-яка зношена чи поламана деталь чи складальна одиниця може бути заміненановою (запасною).
Повнувзаємозамінність економічно доцільно застосовувати для деталей, виготовлених здопусками квалітетів не вище 6.
Іноді длязадоволення експлуатаційних вимог необхідно виготовляти деталі і складальніодиниці з економічно не прийнятими чи технологічно важко виконуючими допусками.
У цьому випадкудля одержання необхідної точності складання застосовують груповий підбордеталей (селективне складання), регулювання положення деяких частин виробів,прогин і інші технологічні заходи. Таку взаємозамінність називають неповною(обмеженою).
Розрізняютьвзаємозамінність зовнішню і внутрішню. Зовнішня взаємозамінність — цевзаємозамінність покупних виробів за експлуатаційними показниками, а також зарозмірами і формою приєднувальних поверхонь.
Наприклад, велектродвигунах зовнішню взаємозамінність забезпечують за частотою обертаннявала і потужністю, а також за розмірами приєднувальних поверхонь, у підшипникахкочення — за зовнішнім діаметром, діаметром зовнішнього кільця і внутрішнім,діаметром внутрішнього кільця і їхньою шириною.
Внутрішня взаємозамінністьпоширюється на деталь, складальні одиниці і механізми, що входять у вироби.Наприклад, кулькові підшипники мають повну зовнішню взаємозамінність, оскількиза своїм призначенням і монтажними розмірами взаємозамінні, але разом з тимокремі їхні частини (внутрішні і зовнішні кільця, кульки) не взаємозамінні міжсобою, оскільки подаються на складання і конвеєр тільки селективно підібранимикомплектами, тобто не мають внутрішньої взаємозамінності (окремі частиникулькового чи роликового підшипників не взаємозамінні).
Рівеньвзаємозамінності виробництва характеризується коефіцієнтом взаємозамінності (Кз).
/>
Ступіньнаближення Кз до 1 — є об'єктивним показником механічного рівнявиробництва.
Взаємозамінністьв металообробній промисловості вперше у світі була здійснена в 1761 році наТульському, а потім на Іжевському заводах при масовому виготовленні рушниць.
1.3 Види та категорії стандартів
Стандарт – документ, що містить правила для загальногой багаторазового застосування, загальні принципи або характеристики, якістосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимальногоступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений у встановленому порядку наоснові консенсусу.
Міжнародний та регіональний стандарти – стандарти,затверджені відповідним та регіональним органами стандартизації.
Національні стандарти – державні стандарти України,запроваджені центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації тадоступні для широкого кола користувачів.
Системою допусків та посадок називаються закономірнопобудована сукупність допусків і посадок.
Історичні довідки:
1919-1929 – використовували стандарт (усього 4 класиточності);
1935р. – ІSО (міжнародний стандарт);
1977р. – ЕСДП СЕВ – єдина система допусків та посадоккраїн економічної взаємодопомоги (загальний діапазон номінальних розмірів,охоплених системою – 40000 мм).
Державна система стандартизації (ДСС) в Українірегламентована в основних стандартах:
ДСТУ 1.0-93 ДСС. Основні положення;
ДСТУ 1.2-93 ДСС. Порядок розроблення державних(національних) стандартів;
ДСТУ 1.3-93 ДСС. Порядок розроблення, побудови,викладу, оформлення, узгодження, затвердження, позначення та реєстрації ТBтощо.
Питання длясамоперевірки:
1. Що такестандарт і стандартизація?
2. Об’єктистандартизації.
3. Які видита категорії стандартів Ви знаєте?
4. У чомуполягає державна стандартизація України?
5. Перелічітьметоди стандартизації.
6. Перелічітьоргани та організації державної стандартизації.
7. Які Визнаєте міжнародні організації з стандартизації?
8. Що такевзаємозамінність і як її забезпечують?
9. Видивзаємозамінності.
10. Девикористовують повну і неповну взаємозамінність?
11. Наведітьприклади використання повної та неповної взаємозамінності у машинобудуванні.
Лекція №2
Тема: Поняття про розміри, їхвідхилення та допуски
2.1 Визначеннярозмірів, їх відхилень
РОЗМІР- числове значення лінійної величини в обраних одиницях виміру.
ДІЙСНИЙРОЗМІР — це розмір, установлений виміром із припустимою похибкою.
ГРАНИЧНІРОЗМІРИ — два гранично припустимих розміри, між якими повинен перебувати абояким може дорівнювати дійсний розмір (найбільші і найменші граничні розміри).Вони визначені вимогами забезпечення взаємозамінності виробів.
НОМІНАЛЬНИЙРОЗМІР, щодо якого визначаються граничні розміри і який служить початкомвідліку відхилень (D — отвору, d — вала) і який прийнятий під час проектування.
РОЗРАХУНКОВИЙРОЗМІР – це розмір, який отримують, наприклад, з умови міцності, тобто:
/>
де/>
/>
ГРАНИЧНЕВІДХИЛЕННЯ — алгебраїчна різниця між граничним і номінальним розмірами (їх два- верхнє і нижнє).
Вимірятирозмір — значить порівняти його з величиною, прийнятою за одиницю. Для лінійнихрозмірів одиницею виміру є МЕТР.
Уновій системі одиниць СИ 1 метр виражений у довжинах світлових хвиль атомакриптону, тобто пов'язаний із природною величиною. Тепер 1 м = 1 650 763,73довжин хвиль у вакуумі випромінювання, що відповідає жовтогарячій лінії спектракриптону — 86. У новому еталоні довжина 1 м відтворюється зараз із похибкою0,002 мкм (а був +, — 0.1 мкм), що менше похибки старого штучного еталона метрав 50 разів. У системі допусків і посадок широко застосовуються частки метра: 1мм, 1 мкм, (1 мм = 1000 мкм). Далі всі лінійні розміри й граничні відхиленнялінійних розмірів на кресленнях, схемах, у розрахунках і завданнях будемодавати в мм, без позначення одиниці виміру.
НУЛЬОВАЛІНІЯ — лінія, що відповідає номінальному розміру.
2.2 Поняття про допуски
ДОПУСК- різниця між найбільшим і найменшим граничним розмірами або алгебраїчна різницяміж верхнім і нижнім відхиленнями.
ПОЛЕДОПУСКУ — поле, обмежене верхнім і нижнім відхиленнями, воно є наслідкомпохибок, отриманих при виготовленні і у результаті контролю деталі. У з'єднанні двох деталей, щовходять одна в іншу, розрізняють отвір I і вал II.
/>
«Отвір»і «вал» — терміни, що застосовуються для позначення відповідновнутрішніх і зовнішніх елементів деталей не тільки циліндричних, але й плоскихз паралельними площинами.
ВАЛ- d — термін, який умовно застосовується для позначення зовнішніх елементівдеталей.
ОТВІР- D — термін, який умовно застосовується для позначення внутрішніх елементівдеталей.
ПРИКЛАД: ВалØ 16/>
/>
/>
або
/>
КВАЛІТЕТ- сукупність допусків, що відповідають однаковому ступеню точності для всіхномінальних розмірів (характеризує точність).
ОСНОВНИЙВАЛ — вал, верхнє відхилення якого дорівнює нулю.
/>
ОСНОВНИЙОТВІР — отвір, нижнє відхилення якого дорівнює нулю.
/>
2.3 Полядопусків отворів і валів в ЕСДП і їхнє позначення на кресленні
Длярозмірів від 1 до 3150 мм ДСТ 25347-89 рекомендує велику кількість різних полівдопусків, які діляться на:
1)додаткові поля допусків (36 для валів)
2)додаткові поля допусків (32 для отворів)
Щобзменшити кількість типорозмірів виготовлених деталей і спростити виробництво, уполях допусків 1-го і 2-го рядків виділені для кращого застосування 16 полівдопусків для валів і 10 для отворів: d6, h6, js6, n6, p6, r6, s6, f7, h7, h8,h9, d11, h11, H7, IS7, K7, N7, P7, F8, H8, F9, H11.
Кращі поля допусків погоджені з рекомендаціями ІSО, на ці поля в основномуорієнтуються організації по виробництву спеціалізованого інструмента йкалібрів.
/>
Зогляду на похибки обробки, конструктор указує в кресленнях не один, а двагранично припустимих розміри, більший з яких називається найбільшим граничнимрозміром і позначається dmax, Dmax, а менший — найменшимграничним розміром dmin, Dmin. Отож різниця між: dmax — dmin = Dmax — Dmin = TD, називаєтьсядопуском Т.
Допускна обробку в кресленнях показується у вигляді двох відхилень від номінальногорозміру. Відхилення позначаються буквами латинського алфавіту: прописними — дляотвору, рядковими — для вала.
Верхнімвідхиленням ЕS (es) — ekart — відхиленняSuper — S
Inter- i
називаєтьсярізниця між найбільшим граничним розміром і номінальним:
ЕS= Dmax — D
es= dmax – d
Нижнімвідхиленням EI (es) називається різниця між найменшим граничним розміром іномінальним:
ЕI= Dmin — D
ei= dmin – d
Коли граничний розмір > номінального, на кресленніпроставляється "+", навпаки — проставляється "- ", а коли=, то відхилення дорівнює нулю і на кресленні знак не позначається.
ПРИКЛАДпобудови полів допусків:
/>
а)ескіз отвору б) схема отвору в) поле допуску отвору
Найбільшийграничний розмір дорівнює алгебраїчній сумі номінального розміру й верхньоговідхилення:
Dmax= D + ES; dmax = d + es;
Dmax= 55 + 0,005 = 55,005; dmax = 55 + (-0,03) =54,970
Найменшийграничний розмір дорівнює алгебраїчнїй cумі номінального розміру й нижньоговідхилення:
Dmin= D + EI dmin = d + ei
Dmin= 55 + 0,020 = 55,020 dmin = 55 + (- 0.06) = 54.940
Величинудопуску Т можна визначити як алгебраїчну величину алгебраїчної різниці міжверхнім і нижнім відхиленнями:
TD= ES – EI Td = es – ei
TD= 0,05 – 0,02 = 0,03 Td = — 0,03 – (-0,06) = 0,03
Робітникповинен знати, який найбільший і який найменший розміри можуть бути допущеніпри обробці, щоб виріб не був забракований. Іншими словами, йому потрібновказати 2 граничних розміри, між якими повинен перебувати дійсний розмір.
Допусквказує на ту неточність виготовлення, у межах якої будуть перебувати всіпридатні дійсні розміри.
ПРИКЛАД: Припустимо, потрібно виготовити вал. Тому що виконати цей розмір точноне можливо, на кресленні вказується, що dmax = 30,020 мм, dmin= 29,990 мм, всі дійсні pозміри, що не виходять за межі, будуть придатні, тобтоз точністю до 0,010 мм:
30,030Брак
30,020
30,010 dmax=30,020
30,000 dmin=29,990
29,990 Тd= 0,030
29,980 Брак
Отже, умова придатності деталі зведеться дотого, що:
/>
/>
ДЕРЖСТАНДАРТ2.307-68 ЄСКД передбачає 3 способи нанесення граничних відхилень лінійнихрозмірів у робочих кресленнях:
1)умовними позначками полів допусків і посадок 18Н6, 60f6, 16r7 і т.д.
2)числовими величинами граничних відхилень:
3)умовними позначками полів /> і праворуч у дужках числовимивеличинами граничних відхилень: />.
Останнійспосіб кращий, тому що, якщо отвір у системі вала, і отвір і вал мають номінальнийрозмір, що не відповідає ДЕРЖСТАНДАРТУ 6636-69, то вони повинні мати позначеннядопусків тільки з допуском
60r6/>; 60F 7/>
Можливі такі варіанти:
/>
ДСТ25347-89 містить також раціональні з’єднання полів допусків і квалітетів дляотвору і вала.
Питання длясамоперевірки:
1. Яккласифікують розміри?
2. Яккласифікують відхилення розмірів?
3. Що такеномінальний розмір?
4. Що такеграничний розмір?
5. Що такедійсний розмір?
6. Що такерозрахунковий розмір?
7. Які Визнаєте умовні позначення відхилень?
8. Які Визнаєте умовні позначення полів допусків розмірів?
Лекція №3
Тема: Загальні характеристикиз’єднань робочих поверхонь деталей
3.1 Посадки із зазором
ПОСАДКА- характер з'єднання деталі, обумовлений величиною зазорів, що виходять у них,або натягів.
ДОПУСКПОСАДКИ — сума допусків отвору й вала.
ЗАЗОР- різниця розмірів отвору й вала, якщо розмір отвору більше розміру вала: S = D- d
НАТЯГ- різниця розмірів вала й отвору до зборки, якщо розмір вала більше розміруотвору:
N= d — D.
ПОСАДКАІЗ ЗАЗОРОМ (рухлива) — посадка, при якій забезпечується зазор у з'єднанні (поледопуску отвору розташовано над полем допуску вала), тобто, Dmin/> dmax.
До посадок із зазором ставляться також посадки, у яких нижняграниця поля допуску отвору збігається з верхньою границею поля допуску вала,тобто Smin = 0. У зв'язку з коливаннями дійсних розмірівз’єднувальних деталей у межах заданих допусків зазори будуть коливатися віднайменшого до найбільшого значення.
НАЙБІЛЬШИЙ ЗАЗОР (Smax) — є позитивна різниця між найбільшим граничним розміромотвору і найменшим граничним розміром вала або алгебраїчна різниця між верхнімграничним відхиленням отвору і нижнім граничним відхиленням вала:
/>
НАЙМЕНШИЙЗАЗОР — це позитивна різниця між найменшим граничним розміром отвору інайбільшим граничним розміром вала або алгебраїчна різниця між нижнімвідхиленням отвору і верхнім граничним відхиленням вала:
/>
СЕРЕДНІЙЗАЗОР (Scеp) — середньоарифметичне найменшого і найбільшого зазорів:
/>
/>
Рис.1 Посадка з зазором
3.2 Посадки з натягом
ПОСАДКАЗ НАТЯГОМ (нерухома) посадка, при якій забезпечується натяг у з'єднанні (поледопуску отвору розташовано над полем допуску вала), тобто Dmax
НАЙБІЛЬШИМНАТЯГОМ (Nmax) — називається позитивна різниця:
/>
НАЙМЕНШИЙНАТЯГ (Nmin):
/>
СЕРЕДНІЙНАТЯГ (Ncеp):
/>
/>
Рис. 2 Посадка з натягом
3.3 Перехідні посадки
ПЕРЕХІДНАПОСАДКА — посадка, при якій можливе одержання як зазору, так і натягу (полядопуску отвору й вала перекриваються — частково або повністю). У перехіднихпосадках при найбільшому граничному розмірі вала і найменшому граничномурозмірі отвору виходить найбільший натяг, а при найбільшому граничному розміріотвору й найменшому граничному розмірі вала найбільший зазор, тобто Nmaxпри dmax і Dmin, a Smax при Dmax іdmin. При оцінці точності з'єднань користуються поняттям ДОПУСКУПОСАДКИ, що визначається сумою допусків вала й отвору: Тпос= TD +Td=JT
/> />
Рис. 3 Перехідна посадка
3.4 Застосування різних посадок залежно відумов роботи деталей
Привиборі посадки з гарантованим зазором основним завданням є забезпеченнянайменшого тертя між дотичними поверхнями вала і втулки, а отже, і найменшогозношування їх.
Посадказ натягом забезпечується силою тертя між поверхнями деталей і залежать відвеличини натягу. Тому при виборі посадки з N визначають припустимі значення Nmaxі Nmin.
Уковзних посадках (Н7/h6, Н6/h5, Н8/H7) Smin = 0, тому вониперебувають на грані між нерухомими й перехідними посадками. При гарномузмащуванні деталі переміщаються відносно один одного вільно (наприклад:напрямні і пиноли у верстатах, поршневі джерела в циліндрах насосів і поршневихмашин, що центрують поверхні фланців і кришок, центрування корпуса підшипника зкорпусом редуктора, центрування кріплення при точному складанні — H10/h10,H12/h12).
Посадкитипу Н7/g6 (пересувні блоки шестірень, у коробці передач), Н7/g5 мають малийгарантійний зазор, що створює гарне центрування деталей і відсутність ударівпри зміни навантаження. При гарному змащенні посадки застосовують для з’єднанняшийки колін вала із шатуном у поршневому двигуні внутрішнього згоряння, валаротора турбіни.
ПосадкиН7/f7, Н8/f7, Н7/f6 мають великий зазор. Застосовують при з'єднанні деталей,які працюють в основному при помірних і постійних швидкостях і приненаголошеному навантаженні (наприклад: обертові в підшипниках вали ішпинделі), тобто дієвідміни вал-втулка в підшипниках ковзання.
ПосадкиН8/е8, Н7/е7, Н7/е8 мають відносно більші S і застосовують для рухливихз'єднань при великій довжині втулки і частоті обертання 1000 об/хв (наприклад:валів із втулками підшипників у відцентрових насосах, у приводах шліфувальнихверстатів і турбогенераторах, валів холостих шківів і вільно обертових коліс,тобто для підшипників ковзання при широко розставлених опорах або в з’єднаннях, багатоопорного вала — число опор > 2).
ПосадкиH10/d10, Н12/d12 — шарнірне з'єднання (палець-втулка); H8/d9, H9/d9 — маютьвідносно більші S і застосовуються для з'єднання деталей, що працюють ізбільшим n (об/хв), коли за умовамироботи деталей виникає неточне центрування (наприклад: у сільськогосподарських,дорожніх та інших машинах, з’єднання поршня із циліндром у компресорі).
ПосадкиН7/е8 застосовуються для деталей, що працюють при високих t (у тепловихдвигунах).
ПосадкиH7/k6, K7/h6 дають гарну точність центрування й забезпечують швидке складання. Їхзастосовують для швидкохідних шківів, коліс редукторів, маховичків, рукояток,настановних коліс.
Питання длясамоперевірки:
1. Класифікаціяз’єднань за їх характером.
2. Перелічітьметоди добирання відхилень і полів допусків для з’єднань.
3. Якдобирають поля допусків для рухомих з’єднань?
4. Якдобирають поля допусків для нерухомих з’єднань?
5. Щоназивається посадкою?
6. Чимвідрізняються посадка з зазором від посадки з натягом?
7. Що такенатяг?
8. Що такепосадка з натягом?
9. Що такепосадка з зазором?
10. Наведітьприклади визначення полів допуску на кресленнях.
11. Наведітьприклади використовування різноманітних посадок.
12. Коливикористовуються посадки з зазором?
13. Що такедопуcк посадки?
Лекція №4
Тема: Системаотвору і система вала
4.1 Поняттясистеми отвору та системи вала
Утворення різнихпосадок пов'язане з поняттями «посадки в системі отвору» і «посадки всистемі вала».
ПОСАДКИ В СИСТЕМІ ОТВОРУ — це посадки, у яких різнізазори або натяги одержують з'єднанням різних валів (наприклад: f, r, n) зосновним отвором H (таблиця 1).
ПОСАДКИ В СИСТЕМІ ВАЛА — це посадки, у яких різнізазори або натягу одержують з'єднанням різних отворів (наприклад: F, R, N) зосновним валом h (таблиця 2). Графічне зображення системи отвору і системивала.
/>
Рис. 1 Графічнезображення системи отвору і системи вала
I- поля допусків валів;
II- поля допуску основного отвору Н;
III- поля допусків отворів;
IV- поле допуску основного вала h.
Усистемі отвору граничні відхилення отвору для всіх посадок однакові, а різніпосадки досягаються зміною граничних відхилень валів.
Усистемі вала граничні відхилення вала для всіх посадок однакові, а різніпосадки досягаються зміною граничних відхилень отворів.
У позначення посадки входить номінальний розмір,загальний для з'єднань, за ним треба дріб, у чисельнику якої вказується поледопуску отвору, а в знаменнику — поле допуску вала.
4.2 Приклади посадок системи отвору та системивала
Наприклад:
ø60Н7/c8ø60 Н8/d9ø60 Н9/f9 — у системі отворів
ø60С8/h7ø60 D8/h8ø60F9/h9 — у системі вала
Ізприкладів видно, що ту саму посадку можна одержати як в одній, так і в іншійсистемі. При виборі системи посадок варто враховувати, що найпоширенішою єсистема отворів, тому що при роботі із цією системою утвориться менше різних зарозмірами отворів, значить виробництво зажадає менше різних різальнихінструментів для обробки отворів, що безпосередньо формують розміри (свердел,зенкерів, протягань тощо)
Економічноі технологічно вигідніше застосовувати систему вала, коли використовуєтьсясуцільнотягнений матеріал у вигляді прутка або дроту без подальшої механічноїобробки.
Систему вала застосовують також при використанні вконструкціях машин стандартних складальних одиниць і деталей (наприклад:підшипників кочення, валиків тощо), при виготовленні складних конструкцій, колина одному валу необхідно здійснити кілька посадок різного характеру.
Комбінованасистема — ø20 R7/m6.
Питання длясамоперевірки:
1. Що такесистема отвору, де її використовують?
2. Що такесистема вала, де її використовують?
3. Якевідхилення називається основним?
4. Основнарізниця між системою вала та системою отвору?
5. Скількиіснує квалітетів? Наведіть приклад їх визначення?
6. Якіпосадки найкращі?
7. Якихпосадок більше — із зазором чи з натягом?
Таблиця1
Рекомендованіпосадки у системі вала при номінальних величинах від 1 до 500 мм
/>/>
Примітка.
/> — Переважні посадки
Рекомендованіпосадки у системі отвору при номінальних величинах від 1 до 500 ммОсновний отвір Основні відхилення валів a b c d e f g h js k m n p r s t u x z Посадки H5
/>
/>
/>
/>
/>
/> H6
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/> H7
/>
/>
/>;/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>;/>
/>
/> H8
/>
/>
/>
/>;/>
/>;/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/>
/> H9
/>
/>;/>
/>;/>
/>;/> H10
/>
/>;/> H11
/>
/>
/>
/>
/> H12
/>
/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Примітка.
/> — Переважні посадки
Лекція №5
Тема: Взаємозамінністьгладких циліндричних з’єднань
5.1 Положення поля допусків за стандартом
ОСНОВНІ ВІДХИЛЕННЯ — граничні відхилення (верхнє абонижнє), що визначають положення поля допуску щодо нульової лінії.
Длявсіх полів допусків, розташованих нижче 0 лінії, основним (найближчим) є верхнєвідхилення (es або ЕS). а для полів допусків,розташованих вище 0 лінії — ei або EI – нижнє відхилення.
Усьогодля валів й отворів передбачено по 28 рядів основних відхилень, якіпозначаються однією або двома буквами латинського алфавіту – прописні дляотворів і рядкові — для валів.
Таблиця1Поля допусків отворів A B C D CD E EF F G FG H I IS K
Поля допусків вала a b c d cd e ef f g fg h i is k
Поля допусків отворів M N P R S T U Y X V Z ZA ZB ZC Поля допусків вала m n p r s t u y x v z za zb zc
Основнийотвір позначається літерою Н (Е1 — О).
Основнийвал — h (es = 0).
Рядиосновних відхилень від А (а) до Н (h) призначені для утворення посадок іззазором, від I (i) до N (n) — перехідних, і від P (p) до ZC (zс) — згарантованим натягом.
Длякожного літерного позначення величина і знак основного відхилення, а такождопуск наведені в ДЕРЖСТАНДАРТі 25346-89.
Друге(не основне) відхилення визначається із залежностей:EI(ei) = ES(es) — Т або ES(es) =EI(ei) + Т (рис. 1)
/>
Рис.1 Основні відхилення
Длявалів j й js й отворів J й JS поле допуску розташовується симетрично нульовоїлінії. Основні відхилення, що позначаються однією і тією ж літерою, однакові завеличиною, але протилежні за знаком EI=-es для А-Н, ES = -ei для I-ZC.
Ізцього правила зроблене виключення для розмірів понад 3 мм для отворів J, К, Мта N з допусками по 3-8 квалітетам і для отворів від Р до ZC з допусками по 3-7квалітетам, для яких застосовується правило:
ES=~-ei+Δ,де /> - різниця між допускомрозглянутого квалітету і допуском найближчого більш точного квалітету.
ПОЛЕДОПУСКУ В ЕСКД утворюється з’єднанням основного відхилення і квалітету:
для валів: h6, d10, s7, js5; для отворів: Н6, D10, S7,JS5. За основним відхиленням і допуском визначається і друге граничневідхилення, що обмежує дане поле допуску: EI(ei) = ES(es) — Т ES(es) = EI(ei)+T.
Длятих полів допусків, у яких основним відхиленням є верхнє, нижнє визначається:
длявала: es = ei – Td;
дляотвору: ES = EI – TD.
Якщонижнє відхилення є основним, тоді:
длявала: es = ei + Td;
дляотвору: ES = EI + TD.
5.2 Одиницядопуску і квалітет
Усистемі ІSО принципово допускаються будь-які з’єднання основних відхилень іквалітетів. Теоретично для кожного з розмірів до 500 мм з’єднанням до 20квалітетів і 28 основних відхилень можна утворити більш 520 полів допусківвалів і 518 полів допусків отворів. Величина основного відхилення для більшостіполів допусків не залежить від КВАЛІТЕТУ (ступеня точності) — це сукупністьдопусків, що відповідають однаковому ступеню точності для всіх номінальнихрозмірів.
Квалітет позначається порядковим номером, що зростаєзі збільшенням допуску. Всього передбачено20 квалітетів (01, 0, 1, 2, 3, ...,18).
Уцих квалітетів стандартом передбачені посадки. Скорочено допуск по одному ізквалітетів позначається латинськими літерами, наприклад Н7.
Допускпосадки IT = ai, де а — коефіцієнт, що залежить від квалітету, i — одиницядопуску.
Практикою встановлено, що труднощі обробки в основномувиникають зі збільшенням розмірів деталей за законом кубічної параболи:
i/>/>
Тутi — одиниця допуску для номінальних розмірів до 500 мм. D — середньоарифметичний розмір всередині розглянутого інтервалу розмірів.
Так,для 3 мм i = 0.55, а для 500 мм i = 3.89. Тобто величина допуску навиготовлення розміру через i залежить від самого розміру. Для розмірів до 500мм допуски у квалітетах від 01 до 4 визначені за формулами:
IT01 = 0.3 +0,008 Ди,
деДи – середнє геометричне його граничних значень.
IТО= 0,5 + 0,012 Ди
ITI= 0,8 + 0,020 Ди
IT2= ITI * IТЗ
IТЗ= ITI * IТ3
IТ4=IТЗ* IT5
Зацими формулами проводять розрахунок допусків і граничних відхилень для кожногоінтервалу номінальних розмірів.
Системадопусків та посадок поширюється на розміри до 40000 мм. Вказаний діапазонрозбитий на групи:
до500 мм, 500 — 3150 мм, 3150 — 10000 мм, 10000 -40000 мм — всі вони розбиваютьсяна основні й проміжні інтервали.
Длярозмірів до 500 мм установлено 13 основних інтервалів (наприклад: від 10 до 18мм). Проміжні інтервали введені для відхилень, що утворюють посадки з більшиминатягами і зазорами для одержання більш рівномірних зазорів і натягів. Проміжніінтервали починаються з 10 мм (10-14 мм, 14-18 мм).
5.3 Системапохибок
Величинадопуску не зовсім повно характеризує точність обробки.
Основнимиджерелами появи відхилень заданих розмірів і форми виробу є похибки:
- розмірів;
- геометричноїформи;
- взаємногорозташування поверхонь;
- пов'язанііз чистотою обробки (шорсткості):
Ці4 групи похибок у процесі виготовлення виникають під дією ряду причин, середяких слід зазначити:
а)неточністьвиготовлення устаткування (верстат, прес і т.д.);
б)неточністьвиготовлення пристосувань для обробки, їхнє зношування;
в)пружнідеформації різальних інструментів, їхнє зношування, неточність виготовленняінструмента, температурний вплив;
г)неоднорідністьматеріалу, пружні деформації, температурний вплив тощо. Це система технічнихпохибок;
5- виміру, включаючи похибки вимірювальних засобів;
6- залежні від обраної технічної системи й режиму обробки;
7- коливання припуску на механічну обробку тощо.
Похибкипри виготовленні деталей можна поділити на:
1) систематичніпостійні (неправильно настроєний верстат);
2) систематичнізмінні (зношування інструмента);
3) випадковіпохибки.
Якщосистематичні можуть бути виявлені і у ряді випадків усунуті в процесіпідготовки виробництва або виготовлення деталей, то виявлення випадкових похибоквимагає вивчення.
Численнідосвіди показують, що випадкова похибка виготовлення дуже добре узгоджується іззаконом нормального розподілу.
/>
Рис. 2 КриваГауса
Кривапоказує, що найбільше число — 68% всіх виготовлених деталей мають похибки,близькі до середнього розміру, 27,4% деталей мають відхилення в межах від 1/3до 2/3 допуску, і тільки незначна кількість деталей — 4,32% — має розміри,близькі до найменших і найбільших граничних розмірів.
НехайX — випадкова величина
У-щільність імовірності
σ- середньоквадратичне відхилення X
Зазаконом Гауса:
/>
ЯкщоIT – допуск посадки, то площу, укладену між кривою й віссю X приймають за 1 абоза 100%.
Їїможна виразити через інтеграл:
/>, />,dx=σdz
/>
Беремополовину площі:
/> - певний інтеграл функції Лапласа.Його можна знайти в будь-якому інженерному довіднику: при z = 3, х = 3σ, 2x = 6σ:
f(3)~0,4987≈0,5
2f(3)≈1=100%
ВИСНОВОК:для похибок, які підкоряються закону Гауса, за зону розсіювання дійснихрозмірів, що дорівнює допуску на виготовлення деталей, приймається зона +,-3σ або 6σ. Імовірність цього близька до 100%. Вихід за зонурозсіювання становить усього 0.27%.
Приклад:обробляється партія деталей 1000 шт, ІТ- відомий допуск посадки.
/>
/>
деL — дійснийрозмір.
Визначимотак названу залишкову похибку:
X=l1 — L
Згрупуємодійсні розміри за групами:
40,02- nl;
40,02-40,01- n2;
40,01-40,00– n3;
ni~ частота появи того самого розміру
Емпіричнакрива:
/>
Тобтопроводиться селективне складання, наприклад: H7/g6
/>
Длязбільшення точності і однорідності з’єднання деталі сортують на групи з більшевузькими допусками і складання ведуть за цими групами. Цим методом збирають двигунивнутрішнього згоряння, за цим методом працюють шарикопідшипникові заводи.
Додаткові витрати селективного складання окупаютьсявисоким cтупенем автоматизації і механізації виробництва.
Питання длясамоперевірки:
1. Якаодиниця вимірювання використовується для лінійних вимірювань?
2. Якевідхилення називається основним?
3. Скількиіснує квалітетів? Наведіть приклад їх визначення?
4. Наведітьприклади визначення полів допуску на кресленнях.
5. Якіпричини викликають похибки?
6. Назвітьвиди похибок.
7. В чомусутність селективного складання?
Лекція №6
Тема: Розрахунокі добір основних відхилень та допусків розмірів рухомих з’єднань
6.1 Основні положення
/>
Рис. 1
Найпоширенішимтипом відповідальних з'єднань є підшипники ковзання, що працюють з мастилом.Потрібен мінімальний знос, що досягається при рідинному терті, коли поверхніцапфи і вкладеня підшипника повністю розділені шаром мастила (рис. 1) і тертяміж металевими поверхнями замінюються внутрішнім тертям в змащувальній рідині.
Положення валу встані рівноваги буде визначатиcь абсолютним ексцентриситетом з Δ=Д-d — діаметральний зазор. Якнайменша товщина шару мастила, що забезпечує рідиннетертя в з’єднанні:
/>,
де е –величина абсолютного ексцентриситету взаємного зміщення осей отвору та осі вкладенняпідшипнику:
Вводимо відноснийексцентриситет:
/> />
/>/>/>
Тоді:
/>
Одночасно іззабезпеченням рідинного тертя необхідно, щоб підшипник володів необхідноюнесучою здатністю, радіальною силою R (навантаження, діюче на вал, реакціяопори). З гідродинамічної теорії змащування:
/>
/>деμ — коефіцієнт динамічноїв'язкості змащувального мастила (Па∙с);
n — кількістьобертів валу (об/хв);
ℓ — довжина з’єднання (втулкаконтактує з валом);
d — діаметр цапфивалу (мм);
СR — безрозмірний коефіцієнт навантаження підшипника, залежний від χі l/d.
Схема розрахунку:
1. Визначитиколову швидкість м/с:
/>
/>2. Обчислити відносний зазор, мм:
/>
3. Визначитидіаметральний зазор, мм:
/>
4. ПрийнявшиΔ за середній зазор, вибираємо стандартну посадку.
5. Розрахуватикутову швидкість ω=πn/30.
6. Визначитикоефіцієнт навантаження підшипника:
/>/>
7. По відношенню l/dі CR знайти відносний ексцентриситет χ (таблиця 1).Таблиця 1Відносний ексцентриситет λ 0,3 0,4 0,5 0,6 0.65 0.70 0.75 0,80 0.85 0,9 0,925
0,2
0,3
0.4
0,5
0,6
0,7
0,8
0,9
1,0
1,1
1,2
1,3
1.5
2
0,0237
0,0522
0.0893
0,133
0,182
0,234
0,287
0,339
0,391
0.440
0,487
0,529
0.610
0,763
0,0380
0,0826
0,141
0.209
0.283
0.361
0.439
0,515
0.589
0,658
0,723
0,784
0,891
1,091
0,0589
0,128
0,216
0,317
0,427
0,538
0.647
0,754
0,853
0,947
1,033
1,111
1,248
1,483
0.0942
0,203
0.339
0,493
0,655
0.816
0,972
1,118
1,253
1,377
1,489
1,590
1,763
2,070
0,121
0.259
0,431
0,622
0,819
1,014
1,199
1.371
1,528
1,669
2.796
2,912
2.099
2,446
0,161
0,347
0.573
0,819
1,070
1,312
1,538
1,745
1,929
2,097
2,247
2,379
2,600
2,981
0,225
0,475
0.776
1,098
1,418
1,720
1,965
1,248
2,469
2,664
2,838
2,990
3,242
3.671
0,335
0,669
1,079
1,572
2,001
2,399
2,754
3,067
3,372
3,580
3,787
3.968
4,266
4.778
0,548
1,122
1,775
2,428
3,036
3,580
4,053
4.459
4,808
5,106
5,364
5,586
5,947
6,545
1,034
2,074
3,195
4,126
5,214
6,029
6,721
7.294
7,772
8,186
8.533
8,831
9,304
10,091
1,709
3,352
5,055
6,615
7,956
9,072
9.992
10,753
11.38
11,91
12,35
12,73
12,34
12.34
8. Обчислитиякнайменшу товщину шару мастила, мкм:
/>/>
9. Для визначення зазору, що забезпечує рідинне тертя,вибрати значення шорсткості поверхні деталей, що з’єднуються:
· якщо0
· якщоd>180 мм, то RZA = 10; RZB = 6,3.
10. Визначитизапас надійності за товщиною шару мастила :
/>
11. У випадку,якщо К
12. Виконатисхему розташування полів допусків і креслення з'єднання деталей (рис. 2).
6.2 Розглядприклада рухомого циліндричного з’єднання
Розв’язання
Дано:
/>/>1. Визначити колову швидкістьвалу:
/>
2. Визначитивідносний зазор:
/>/> де
/>
3. Знаходимодіаметральний зазор:
/>мкм
4. Прийнявши /> за середній зазор, вибираємостандартну посадку: Æ280 Н8/е8
/>
Рис. 2
Перевіркарозрахунку.
1. Визначаємокутову швидкість валу:
/>
2. Знаходимокоефіцієнт навантаження підшипника ковзання:
/>
3. Визначаємовідносний ексцентриситет:
/>
і за таблицею 1 />
4. Найменшатовщина шарумастила:
/>
де D — середній зазор посадки.
5. Визначеннякоефіцієнта надійності:
/>
Питання длясамоперевірки:
1. Якийпорядок розрахунку рухомих з’єднань?
2. Від якихфакторів залежить найменша товщина шару мастила?
3. Якіпараметри визначають під час розрахунку рухомих з’єднань?
4. Якийпорядок вибору полів допусків і відхилень розмірів робочих поверхонь деталей урухомих з’єднаннях?
5. На чомубазується скорочений метод розрахунку рухомих з’єднань?
6. Що такезазор?
7. Чимхарактеризується зазор?
8. Що такеграничні зазори і як вони визначаються?
9. Що такенатяг і які умови його утворення?
10. Які групипосадок існують? Для яких цілей застосовуються посадки кожної групи ?
11. Якутворюються посадки в системі отвору?
12. Якутворюються посадки в системі вала?
13. Яка зсистем посадок є переважною і чому?
14. Якрозташовано поле допуску основного отвору в системі отвору?
15. Якрозташовано поле допуску основного вала в системі вала?
16. Як повзаємному розташуванню полів допусків отвору і вала при графічному зображенніпосадки визначити характер з'єднань?
Лекція №7
Тема: Розрахунок і добір основнихвідхилень та допусків розмірів нерухомих з’єднань
7.1 Визначення натягів
Посадки з натягом призначені для отримання нерухомихз'єднань без додаткового кріплення деталей, хоча іноді використовують шпони,штифтові та інші засоби кріплення.
Відноснанерухомість деталей забезпечується силами зчеплення (тертя), що виникають наконтактуючих поверхнях внаслідок їх деформації, створюваної натягом прискладанні з'єднання.
Завдякинерухомості і простоті конструкції деталей і складанні з'єднань ці посадкизастосовують у всіх галузях машинобудування (втулки з валами, вкладишіпідшипників ковзання з корпусами тощо).
/>
Рис. 1 З’єднаннявал-втулка
Тут d, d1,d2 — діаметри деталей, що з’єднуються (вал-втулка). Δ1 — деформація валу при запресовуванні, Δ2 — деформація втулки призапресовуванні, р — питомий тиск поверхонь, що з’єднуються, виникаючи підвпливом натягу. Згідно задачі Ламе — визначення Δ і переміщень втовстостінних порожнистих циліндрах, відома залежність:
/>/>
де Е1=Е2=0,206∙1012Па – модулі пружності деталей, що з’єднуються, із сталі 40;
С1, С2 — коефіцієнти, що враховують геометричні розміри деталей, геометрію з’єднання іматеріал, з якого виготовлені деталі.
/>/>
деμ1=μ2≈ 0,3 (для сталі) — коефіцієнти поперечної деформації Пуасона,μ= 0,25 (для чавуну).
ОскількиΔ=Δ1+Δ2 — це натяг (різниця між діаметромвала і внутрішнім діаметром втулки до складання), то:
/>
Для заданихматеріалів і деталей, що з’єднуються, натяг залежить від тиску Рmin,який визначають з умови забезпечення нерухомості деталей, що з’єднуються, приексплуатації, тобто з умови міцності з'єднання:
а) принавантаженні осьовою силою Р — відносного зсуву деталей в з'єднанні невідбудеться, якщо розрахункове зусилля дорівнює або менше виникаючих наповерхні сил тертя:
/>
де πdℓ — номінальна площа контакту, а фактична площа контакту залежить від натягу,властивостей матеріалів деталей та ін., що з’єднуються;
f – коефіцієнт тертя (зчеплення)при поздовжньому зсуві деталей.
/>
б) принавантаженні з'єднання крутильним моментом ця умова має вигляд:
/>/>
де f2– коефіцієнт тертя (зчеплення) при відносному обертанні деталей.
/>/>
/>c) при одночасному навантаженніз'єднання Мкр і зсовуючою силою Р розрахунок треба проводити зарівнодіючою:
/>
де/>
/>
деf -коефіцієнт тертя (зчеплення) в з'єднаннях з N залежать від матеріалу,шорсткості їх поверхонь, натягу, виду мастила, напрямки зсуву деталей і ін.
Практично беруть f= 0,085 (при складанні під пресом К=0,25) і f= 0,14 (при складанні знагріванням охоплюючої деталі або охолоджуванням охоплюваної К= 0,4).
Значить,найменший розрахунковий натяг при осьовому навантаженні:
/>
А принавантаженні крутильним моментом:
/>/>
Необхідно такожзабезпечити міцність деталей, що з’єднуються. В цьому випадку розрахунок слідвести по найбільшому тиску Рдоп. Згідно з теорії найбільших дотичнихнапружень: умова міцності полягає у відсутності пластичної деформації наконтактній поверхні втулки при:
/>
а на поверхнівала при:
/>
де σт=0,313∙109 Па – межа текучості при розтягуванні. Проте длядеталей з пластичних матеріалів при статичному навантаженні допускаєтьсяпластична деформація. Найбільший розрахунковий натяг, при якому виникаєнайбільший допустимий тиск Рдоп.
/>
де p=Рвт, якщо Рвт
/>Причому вводяться поправки (5 штук),оставляємо одну -U- на шорсткість поверхні. Для матеріалів:
— з однаковими механічними властивостями: />;
— для різнихматеріалів: />
деК- коефіцієнтищо враховують висоту нерівностей;
RZ1, RZ2 — висота нерівностей поверхні вала і втулки, RZ не залежить віддіаметра деталей, що з’єднуються, а залежить тільки від методу і режимуобробки, тому вплив висоти нерівностей на натяг тим сильніше, чим менше діаметрі більше RZ .
При механічному запресовуванні найбільша міцністьз'єднання досягається при малій шорсткості, а при складанні з охолоджуваннямабо з нагріванням — при великій шорсткості.
7.2 Приклад
Дано:
/>
/>
Розв'язання:
1. Визначимонайменший розрахунковий натяг:
/>
де/>
/>
/>
2. Визначимодопустимий тиск на контактуючій поверхні втулки і вала.
/>
де σТ– границя текучості сталі, Па.
3. Знайтинайбільший розрахунковий натяг, що допускається.
/>
4. Запроваджуємопоправку на зняття нерівностей поверхні деталей.
/>
5. Найбільшийі найменший функціональні натяги визначаються за формулами:
/>
6. Вибираємостандартну посадку, де табличні натяги:
7.
/>
/>
/>
Отже вимогивиконуються, тому відповідь: Æ250 Н7/u7 – посадка з натягом обранавірно.
Питання длясамоперевірки:
1. За якихумов визначають граничні значення натягів?
2. Якдобирають поля допусків після визначення граничних значень натягів?
3. Що такенатяг?
4. Чимхарактеризується натяг?
5. Що такеграничний натяг і як вони визначаються?
6. Що такенатяг і які умови його утворення?
7. Які групипосадок існують? Для якої мети застосовуються посадки кожної групи ?
8. Якутворюються посадки в системі отвору?
9. Якутворюються посадки в системі вала?
10. Яка зсистем посадок є переважною і чому?
11. Якрозташовано поле допуску основного отвору в системі отвору?
12. Якрозташовано поле допуску основного вала в системі вала?
13. Як повзаємному розташуванню полів допусків отвору і вала при графічному зображенніпосадки визначити характер з'єднань?
Лекція №8
Тема: Добіросновних відхилень та допуски розмірів для змішаних з’єднань
8.1 Крива Гауса
При розрахунку ймовірності зазорів і натягівприймають, що розподіл відхилень вала і отвору при обробці підкоряється законунормального розподілу (кривою Гауса). Нехай х – випадкова величина (зазор S абонатяг N), у – щільність ймовірності випадкової величини, σs –середнє квадратичне відхилення х.
Зазаконом Гауса:
/>
Рис.1 Крива Гауса
ЯкщоIT – допуск посадки, то площу, укладену між кривою й віссю X приймають за 1 абоза 100%.
Їїможна виразити через інтеграл:
/>, />,dx=σdz
/>
Беремополовину площі:
/> — певний інтеграл функції Лапласа.
Йогоможна знайти в будь-якому інженерному довіднику: при z = 3, х = 3σ, 2x = 6σ:
f(3)~0,4987≈0,5
2f(3)≈1=100%
ВИСНОВОК: для похибок, які підкоряються закону Гауса,за зону розсіювання дійсних розмірів, що дорівнює допуску на виготовленнядеталей, приймається зона +, -3σ або 6σ. Імовірність цього близька до100%. Вихід за зону розсіювання становить усього 0.27%. Таблиця 1Z Ф(Z) Z Ф(Z) Z Ф(Z) Z Ф(Z) Z Ф(Z) Z Ф(Z) 0,00 0,000 0,42 0,1628 0,84 0,2995 1,26 0,3962 1,70 0,4554 2,28 0,4887 0,01 0,0040 0,43 0,1664 0,85 0,3023 1,27 0,3980 1,71 0,4561 2,30 0,4993 0,02 0,0080 0,44 0,1700 0,86 0,3051 1,28 0,3997 1,72 0,4573 2,32 0,4898 0,03 0,0120 0,45 0,1736 0,87 0,3078 1,29 0,4015 1,73 0,4582 2,34 0,4904 0,04 0,0160 0,46 0,1772 0,88 0,3106 1,30 0,4032 1,74 0,4591 2,36 0,4909 0,05 0,0199 0,47 0,1808 0,89 0,3133 1,31 0,4049 1,75 0,4599 2,38 0,4913 0,06 0,0239 0,48 0,1844 0,90 0,3159 1,32 0,4066 1,76 0,4608 2,40 0,4918 0,07 0,0279 0,49 0,1879 0,91 0,3186 1,33 0,4082 1,77 0,4616 2,42 0,4922 0,08 0,0319 0,50 0,1915 0,92 0,3212 1,34 0,4099 1,78 0,4625 2,44 0,4927 0,09 0,0359 0,51 0,1950 0,93 0,3238 1,35 0,4115 1,79 0,4633 2,46 0,4931 0,10 0,0398 0,52 0,1985 0,94 0,3264 1,36 0,4131 1,80 0,4641 2,48 0,4934 0,11 0,0438 0,53 0,2019 0,95 0,3289 1,37 0,4147 1,81 0,4649 2,50 0,4938 0,12 0,0478 0,54 0,2054 0,96 0,3315 1,38 0,4162 1,82 0,4656 2,52 0,4941 0,13 0,0517 0,55 0,2088 0,97 0,3340 1,39 0,4177 1,83 0,4664 2,54 0,4945 0,14 0,0557 0,56 0,2123 0,98 0,3365 1,40 0,4192 1,84 0,4671 2,56 0,4948 0,15 0,0596 0,57 0,2157 0,99 0,3389 1,41 0,4207 1,85 0,4678 2,58 0,4951 0,16 0,0636 0,58 0,2190 1,00 0,3413 1,42 0,4222 1,86 0,4686 2,60 0,4953 0,17 0,0675 0,59 0,2224 1,01 0,3438 1,43 0,4236 1,87 0,4693 2,62 0,4956 0,18 0,0714 0,60 0,2257 1,02 0,3461 1,44 0,4251 1,88 0,4699 2,64 0,4959 0,19 0,0753 0,61 0,2291 1,03 0,3485 1,45 0,4265 1,89 0,4706 2,66 0,4961 0,20 0,0793 0,62 0,2324 1,04 0,3508 1,46 0,4279 1,90 0,4713 2,68 0,4963 0,21 0,0832 0,63 0,2357 1,05 0,3531 1,47 0,4292 1,91 0,4719 2,70 0,4965 0,22 0,0871 0,64 0,2389 1,06 0,3554 1,48 0,4306 1,92 0,4726 2,72 0,4967 0,23 0,0910 0,65 0,2422 1,07 0,3577 1,49 0,4319 1,93 0,4732 2,74 0,4969 0,24 0,0948 0,66 0,2454 1,08 0,3599 1,50 0,4332 1,94 0,4738 2,76 0,4971 0,25 0,0987 0,67 0,2486 1,09 0,3621 1,51 0,4345 1,95 0,4744 2,78 0,4973 0,26 0,1026 0,68 0,2517 1,10 0,3643 1,52 0,4357 1,96 0,4750 2,80 0,4973 0,27 0,1064 0,69 0,2549 1,11 0,3665 1,53 0,4370 1,97 0,4756 2,82 0,4974 0,28 0,1103 0,70 0,2580 1,12 0,3686 1,54 0,4382 1,98 0,4761 2,84 0,4976 0,29 0,1141 0,71 0,2611 1,13 0,3708 1,55 0,4394 1,99 0,4767 2,86 0,4977 0,30 0,1179 0,72 0,2642 1,14 0,3729 1,56 0,4406 2,00 0,4772 2,88 0,4979 0,31 0,1217 0,73 0,2673 1,15 0,3794 1,57 0,4418 2,02 0,4783 2,90 0,4980 0,32 0,1255 0,74 0,2703 1,16 0,3770 1,58 0,4429 2,04 0,4793 2,92 0,4981 0,33 0,1293 0,75 0,2734 1,17 0,3790 1,59 0,4441 2,06 0,4803 2,94 0,4982 0,34 0,1331 0,76 0,2764 1,18 0,3810 1,60 0,4452 2,08 0,4812 2,96 0,4985 0,35 0,1368 0,77 0,2794 1,19 0,3830 1,61 0,4463 2,10 0,4821 2,98 0,4985 0,36 0,1406 0,78 0,2823 1,20 0,3849 1,62 0,4474 2,12 0,4830 3,00 0,49865 0,37 0,1443 0,79 0,2852 1,21 0,3869 1,63 0,4484 2,14 0,4838 3,20 0,49931 0,38 0,1480 0,80 0,2881 1,22 0,3888 1,64 0,4495 2,16 0,4846 3,40 0,49966 0,39 0,1517 0,81 0,2910 1,23 0,309 1,65 0,4505 2,18 0,4854 3,60 0,499841 0,40 0,1554 0,82 0,2939 1,24 0,3925 1,66 0,4515 2,20 0,4861 3,80 0,499928 0,41 0,1591 0,83 0,2967 1,25 0,3944 1,67 0,4525 2,22 0,4868 4,00 0,499968 1,68 0,4535 2,24 0,4875 4,50 0,499997 1,69 0,4545 2,26 0,4881 5,00 0,499997
8.2 Прикладрозрахунку
Початкові дані:з’єднання Ø 160 H5/js4 – це перехідна посадка.
1. Визначитиграничні відхилення деталей:
Ø160H5: ES= +18; EI = 0
Ø160js4:es = +6; ei = -6
2. Визначити Smin, Smax, TД, Тd :
Smax =ES –ei = 0,018 – (- 0,006) = 0,024
Smin =EJ – es = 0 – 0,006 = -0,006
Nmax =0,006
/>
TД =ES – EI = 0,018 – 0 = 0,018
Тd =es – ei = 0,006 – (-0,006) = 0,012
3. Визначитиσд, σd, σS:
/>/>
/>
4. Знайти Z:
/>
5. За значенням Z визначити функцію Ф(Z) з таблиці 1.
Ф(Z=2,5) = 0,4938
6. Розрахуватиймовірність і відсоток зазорів в з’єднанні:
7.
P(S) = 0,5 +0,4938 = 0,9938
P(S) =0,9938·100% = 99,38%
8. Визначитиймовірність і відсоток натягу:
P(N) = 0,5 –0,4938 = 0,0062
P(N) =0,0062·100% = 0,62%
8. Визначитинайбільші ймовірні зазори та натяги для зображення на рис. 1.
Spmax= 3σS + Sm = 3·0,0036 + 0,009 = 0,0198
Npmax= 3σS – Sm = 3·0,0036 – 0,009 = 0,0018
Питання длясамоперевірки:
9. Що такепосадка?
10. Чимхарактеризується посадка?
11. Що такезазор і які умови його утворення?
12. Що такенатяг і які умови його утворення?
13. Які групипосадок існують? Для яких цілей застосовуються посадки кожної групи?
14. Якутворюються посадки в системі отвору?
15. Якутворюються посадки в системі вала?
16. Яка зсистем посадок є переважною і чому?
17. Якрозташовано поле допуску основного отвору в системі отвору?
18. Якрозташовано поле допуску основного вала в системі вала?
19. Як повзаємному розташуванню полів допусків отвору і вала при графічному зображенніпосадки визначити характер з’єднань?
20. Дезастосовують змішані з’єднання, як їх добирають?
21. Якдобирають і розраховують поля допусків розмірів робочих поверхонь деталей длязмішаних з’єднань?
Лекція №9
Тема: Підшипникикочення
9.1 Система допусків і посадок для підшипників кочення
Підшипникикочення – найбільш розповсюджені стандартні складальні одиниці, виготовлені наспеціалізованих заводах. Вони володіють повною зовнішньою взаємозамінністю поприєднувальних поверхнях, обумовлених зовнішнім діаметром D і внутрішнімдіаметром d внутрішнього кільця. Підшипники кочення володіють неповноювнутрішньою взаємозамінністю між тілами кочення (кульками, роликами) ікільцями. Внаслідок малих допусків зазорів і малої допустимої різнорозмірностікомплекту тіл кочення кільця підшипників і тіла кочення підбирають селективнимметодом.
Повнавзаємозамінність по приєднувальних поверхнях дозволяє організувати їхмалосерійний випуск на спеціалізованих заводах, а отже, зробити більш дешевимїхнє виробництво, а також швидко монтувати і заміняти зношені підшипникикочення при збереженні їхньої гарної якості.
Класи точностіпідшипників кочення.
Якістьпідшипників визначається:
а) точністюприєднувальних розмірів D, d, ширини кілець «В» (а для роликовихрадіально-упорних підшипників ще і точністю монтажної висоти Т);
б) точністю формиі взаємного розташування поверхонь кілець підшипників і їхньої шорсткості;
в) точністю формиі розмірів тіл кочення в одному підшипнику і шорсткістю їхніх поверхонь;
г) точністюобертання, що характеризується радіальним і осьовим биттям доріжок кочення іторців кілець.
Допуски і посадкипідшипників кочення.
При роботіпідшипника кочення завжди одне кільце обертається, а друге залишаєтьсянерухомим. Для скорочення номенклатури підшипники виготовляють з відхиленнямирозмірів D і d, що не залежать від посадки, по якій їх будуть монтувати. Длявсіх класів точності верхнє відхилення приєднувальних діаметрів прийнято рівнимнулю. Таким чином, діаметри зовнішнього кільця і внутрішнього кільця прийнятівідповідно за діаметри основного вала й основного отвору, а отже, посадкуз'єднання зовнішнього кільця з корпусом призначають у системі вала, а посадкуз'єднання внутрішнього кільця з валом – у системі отвору. Однак, поле допускуна d розташовано в «мінус» від d, а не в «плюс», як у звичайного основногоотвору, тобто не «у тіло» кільця, а вниз від нульової лінії.
9.2Класифікація та маркування підшипників кочення
Підшипникикочення класифікують по виду тертя:
— підшипникикочення;
— підшипникиковзання.
Переваги:
Підшипникикочення краще, тому що малий коефіцієнт тертя, більша вантажопідйомність применшій ширині підшипника, мають нескладність монтажу, відходу й обслуговування,незначна витрата мастильних матеріалів.
Недоліки:
Меншдовгочасний при високих і більших навантаженнях, більше зовнішніх D, обмеженаздатність сприймати ударні навантаження. Класифікацію й маркування підшипниківкочення встановлюють за ДСТ 520-71.
Підшипникикочення класифікують:
1- за формою тіла кочення:
а)кулькові;
б) роликові; ролики можуть бути:
— циліндричні;
— голчасті;
— бочкоподібні;
— конічні;
— кручені.
2-за числом рядів тіл:
а)однорядні;
б)дворядні;
в)чотирирядні.
3 - заспособом компенсації перекосів вала підшипники можуть бути (1.несамоустановлювальні; 2. самоустановлювальні).
4 - залежновід навантаження діючої на підшипники:
а)радіальні(радіальна R):
б)упорні(осьове навантаження):
в)радіально-упорні.
5-за радіальними розмірами (при однаковому діаметрі внутрішнього кільця) серії:
а)надлегкі:
б)особливо легкі;
в)легкі;
г)середні;
д)важкі.
6-за шириною підшипника серії:
а)вузькі;
б)нормальні;
в)широкі;
г)особливо широкі.
МАРКУВАННЯна торці кілець підшипника кочення відбивають їхні основні параметри йконструкторські особливості. Перші дві цифри праворуч — внутрішній d підшипника при dфактичний d, мм 10 12 15
17
j Маркування 00 01 02 03
ТРЕТЯ- підшипник по d і ширині:
1- особливо легка;
2- легка;
3- середня:
4-важка;
5-легка широка;
5 –порівняно
6 широка.
ЧЕТВЕРТА- тип підшипника:
0 -радіальний кульковий однорядний;
1 -радіальний кульковий дворядний сферичний;
2 - радіальнийкульковий з коротким циліндричними роликами:
3 -радіальний кульковий дворядний сферичний з бочкоподібними роликами:
4-голчастий:
5-радіальний ізкрученими роликами:
6- радіально-упорний, кульковий:
7 -радіально-упорний роликовий конічний;
8 - упорнийкульковий:
9 -радіально-упорний роликовий.
П'ЯТАй ШОСТА — конструктивні особливості підшипників.
СЬОМА- серія підшипників по ширині.
Установленонаступні класи точності підшипників 0.6,5.4.2, Т – для кулькових і роликовихрадіальних і кулькових радіально-упорних.
0,6, 5,4,2 -для упорних і упорно-радіальних.
0,6х, 6, 5, 4, 2 — для роликових конічних.
Додатковікласи точності підшипників: 8 і 7 нижче класу точності 0 для застосування зазамовленням споживачів у невідповідальних вузлах. Клас точності вказується передномером підшипника. 6-205 або по ІSО Р6-205 клас підшипника номер підшипника3622 ДЕРЖСТАНДАРТ 5721-75. Дворядний сферичний радіальний роликовий підшипниксерії діаметрів 6, серії ширини 0, із циліндричним отвором із d = 110мм. D=240, B=8O. Діаметри зовнішнього Dm і внутрішнього dmкілець підшипника приймається відповідно за основний Вал (l) і основний Отвір(L). Отже, посадка зовнішнього кільця з корпусом здійснюється в системі вала,внутрішнього з валом — у системі отвору.
Спеціальних полівдопусків для утворення посадок з підшипником немає, а виконується ДЕРЖСТАНДАРТ25347-89. До валів й отворів (у корпусі), оброблюваним під посадки дляз'єднання з підшипником, пред'являються певні вимоги за шорсткістю поверхні ігеометричною формою циліндра. Так конусоподібність і овальність для класівточності 0 й 6 може становити не більш 0,5 допуску на розмір, а для посадокпідшипників класів 4 й 5
9.3Особливості полів допуску підшипників кочення
Поля допусків D іd підшипника кочення розташовані нижче нульової лінії. Таким чином, поледопуску D займає таке ж положення, як поле допуску основного вала, а поледопуску d в порівнянні з полем допуску основного отвору перевернено щодонульової лінії.
Поля допусків, пояких обробляють посадкові поверхні валів і отворів у корпусах у з’єднанні зполями допусків, установленими на D і d підшипників, утворять спеціальніпосадки.
Система допусківі посадок підшипників кочення заснована на системі допусків і посадок гладкихциліндричних поверхонь з деякими особливостями:
а) значенняграничних відхилень на D і d залежать тільки від класу точності підшипників іне залежить від характеру з’єднання підшипника з корпусами і валами (таблиця1).
Таблиця 1Клас точності Поля допусків валів Поле допусків отворів 5 і 4
n5 m5 k5 js5 h5 g5
Г1 Т1 Н1 П1 С1 Д1
N6 M6 K6 Js6 H6
Г1 Т1 Н1 П1 С1 0 і 6
n6 m6 k6 js6 h6 g6 f6
I Т Н П С Д X
P7 N7 M7 K7 Js7 H7 G7 H8 H9
Р Г Т Н Р С Д С3
Оптимальнимиполями допусків розмірів деталей, що з’єднуються з підшипниками кочення, вважаютьсяті, котрі забезпечують найменші натяги і зазори.
Рекомендується:Вибираючи поле допусків для розмірів, рекомендують кільцю, що обертається разомз деталлю (валом, корпусом), за допомогою посадки забезпечувати нерухомістьз'єднання, а кільцю, що не обертається – рухливість з'єднання. Це забезпечуєрівномірність зносу направляючих доріжок унаслідок часткового провертаннянерухомого кільця в напрямку руху його рухливого кільця і тіл кочення (кульок,роликів) (таблиця 2, 3, 4, 5). Наприклад:
/>
Рис. 1Підшипниковий вузол
9.4 Типинавантаження підшипників кочення
При виборі посадок по приєднувальних поверхняхпідшипників ураховують величину й напрямок діючих на підшипник навантажень,частоту обертання, тип підшипника, його температуру, умови монтажу і виднавантаження, що залежить від того, обертається чи ні кільце щодо радіальногонавантаження. Навантаження може бути місцевим, циркуляційним і коливальним.Кільце випробовує місцеве навантаження, якщо воно щодо радіального навантаженняне обертається, а навантаження сприймає лише певна ділянка доріжки коченняцього кільця — у цьому випадку посадка призначається із зазором.
Прициркуляційному навантаженні кільця радіальне навантаження щодо кільця (абокільце щодо навантаження) обертається. Тіла кочення в процесі обертанняпередають сприйману ними радіальне навантаження доріжці кочення послідовно повсій окружності. Посадка призначається послідовно. При коливальномунавантаженні на кільце одночасно діють постійна по напрямку сила і обертова сила.Характер навантаження, прикладеної до кільця, у кожен момент часу визначаєтьсярівнодіючої цих сил, а посадка вибирається із числа щільно рухливих. Приобертовому валу з'єднання внутрішнього кільця підшипника повинне бутинерухомим, а по зовнішньому діаметрі підшипника можливий невеликий зазор.
Якщо вал нерухомий, а обертається корпус із зовнішнімкільцем підшипника, то нерухома посадка повинна бути за зовнішнім діаметромпідшипника, а за внутрішнім діаметром підшипника може бути і невеликий зазор ізвалом.
Таблиця 2
Рекомендовані поля допусків валів та отворів корпусівдля підшипників кочення з циркуляційно-навантаженим кільцемДіаметр, мм P2 кн/м Поля допусків валів для внутрішнього кільця підшипника js5; js6 k5; k6 m5; m6 n5; n6 Понад 18 до 80 до 300 300 – 1400 1400 – 1600 1600 – 3000 Понад 80 до 180 до 600 600 – 2000 2000 – 2500 2500 – 4000 Понад 180 до 360 до 700 700 – 3000 3000 – 3500 3500 – 6000 Понад 360 до 630 до 900 900 – 3500 3500 – 4500 4500 – 8000 Поля допусків отворів для зовнішнього кільця підшипника K6; K7 M6; M7 №6; №7 P7 Понад 50 до 180 до 800 800 – 1000 1000 – 1300 1300 – 2500 Понад 180 до 360 до 1000 1000 – 1500 1500 – 2000 2000 – 3300 Понад 360 до 630 до 1200 1200 – 2000 2000 – 2600 2600 – 4000 Понад 630 до 1600 до 1600 1600 – 2500 2500 – 3500 3500 — 5500
Таблиця 3
Рекомендованіполя допусків валів та отворів корпусів підшипників кочення змісцево-навантаженими кільцямиХарактер навантаження Тип підшипника
Номінальний діаметр
d або D,
мм Рекомендовані поля допусків валів отворів у нероз’ємному корпусі Навантаження спокійне або зі зваженими точками та вібрацією, пере навантаження до 150%, при КП = 1.0 Усі типи, крім штампованих голчатих До 80 h6; h5 H7; H6 Св. 80 до 260 q6; q5 G7; G6 Св. 260 до 500 js6; js5 Навантаження з ударами та вібрацією, пере навантаження до 300% при КП = 1.8 Усі типи, крім штампованих голчатих та роликових конічних дворядних До 80 h6; h5 JS7; JS6 Св. 80 до 260 H7; H6 Св. 260 q6; q5
Таблиця 4
Точність розміріввнутрішніх кілець підшипників радіальних шарикових та роликових (по СТ СЄВ774-77)
Номінальний діаметр отвору,
d, мм Середній діаметр отвору внутрішнього кільця, dm Ширина кільця, В Класи точності підшипників 0,6,5,4 6 5 4 0,6,5,4 Допустимі відхилення, мкм верхнє нижнє нижнє нижнє нижнє верхнє нижнє Понад 18 до 30 -10 -8 -6 -6 -120 Понад 30 до 50 -12 -10 -8 -6 -120 Понад 50 до 80 -15 -12 -9 -7 -150 Понад 80 до 120 -20 -15 -10 -8 -200 Понад 120до180 -25 -18 -13 -10 -250
Таблиця 5
Точність розміріввнутрішніх кілець підшипників радіальних шарикових та роликових (по СТ СЄВ774-77)
Номінальний зовнішній діаметр,
Д, мм Середній діаметр отвору зовнішнього кільця, Дm Радіальне биття доріжки кочення, мкм Класи точності підшипників 0,6,5,4 6 5 4 0 6 5 4 Допустимі відхилення, мкм верхнє нижнє нижнє нижнє нижнє не більше Понад 50 до 80 -13 -11 -9 -7 25 13 8 5 Понад 80 до 120 -15 -13 -10 -8 35 18 10 6 Понад 120 до 150 -18 -15 -11 -8 40 20 11 7 Понад 150 до 180 -25 -18 -13 -10 45 23 13 8 Понад 180 до 250 -30 -20 -15 -11 50 25 15 10 Понад 250 до 315 -35 -25 -18 -13 60 30 18 11
Питання длясамоперевірки:
1. Чимвідрізняються підшипники кочення від підшипників ковзання?
2. Які тілакочення Ви знаєте?
3. Перелічитьсерії підшипників кочення.
4. Якдобирають поля допусків поверхонь, що контактують з підшипниками кочення?
5. Які єспособи навантаження кілець підшипників кочення?
6. Які Визнаєте способи добирання полів допусків розмірів поверхонь для з’єднань зпідшипниками кочення?
7. Скількипосадочних місць Ви розраховуєте у підшипниковому вузлі?
8. Якдобирають поля допусків поверхонь, що контактують з підшипниками кочення?
9. Які Визнаєте способи добирання полів допусків розмірів поверхонь для з’єднань зпідшипниками кочення?
Лекція №10
Тема: Відхиленнята допуски форми поверхонь виробів та їх взаємного розміщення
10.1 Основні положення
Прианалізі точності геометричних параметрів деталей розрізняють такі поверхні:
1.Номінальні (ідеальні);
2.Реальні (дійсні).
Аналогічноварто розрізняти номінальний і реальний профіль, номінальне і реальнерозташування поверхні (профілю). Номінальне визначається номінальними лінійнимиі умовними розмірами, а реальне – дійсними.
Внаслідок відхилень дійсної форми від номінальної одинрозмір у різних перетинах деталі може бути різним.
Розмірив поперечному перерізі можна визначити змінним радіусом R, відлічуваним відгеометричного центра номінального перетину. Цей радіус називають поточнимрозміром, тобто розміром, що залежить від положення осьової координати X (Б-Б)і кутової координати φ точки, що лежить на вимірюваній поверхні (φ — кутова координата радіуса R1).
φ- полярний кут. Контур поперечного перерізу задовольняє умові замкнутості,тобто f (φ) = f (φ+ 2π) (виходить, функція має період 2Т).
/>
Дляаналізу відхилень профілю контур перетину дійсної поверхні можнахарактеризувати сукупністю гармонійних складових із різними частотами.
Дляаналітичного зображення дійсного профілю (контуру перетину) поверхнівикористають розкладання функції погрішностей f(φ) у ряд Фур'є.
ВідхиленняΔR січного розміру R (при обраному значенні Х) від номінального(постійного) розміру R0, можна виразити залежністю:
ΔR=R-R0=f(φ)
Розглядаючивідхилення ΔR радіуса-вектора в полярній системі координат як функціюполярного кута φ, можна представити відхилення контуру поперечногопереріза деталі у вигляді ряду Фур'є:
/>,
де/> — нульовий член розкладання
ак,bк — коефіцієнти ряду Фур'є коливань гармоніки.
К- порядковий номер. Ряд Фур'є можна представити також у вигляді:
/>,
деСк — амплітуда коливань гармоніки.
φk — початкова фаза.
Функціяf(φ) визначається сукупністю величин Ск, (спектра амплітуд) іφk (спектра фаз).
Далівикористаємо ряд з обмеженим числом членів, тобто тригонометричний поліном:
/>
Відповіднодо теорії Фур'є, нульовий член розкладання в загальному випадку є середнімзначенням f(φ) за період 2π :
/>, тобто /> -є постійна, складовавідхилення поточного розміру.
1-йчлен розкладання С1cos(φ + φ1), виражаєрозбіжність центра обертання О с геометричним центром перетину О(ексцентриситет), тобто відхилення розташування поверхні. Тут С1,φ1 — амплітуда й фаза. Члени ряду, починаючи із 2-го і до К = рутворять спектр відхилень форми деталі в поперечному перерізі.
/>
Прицьому 2-й член ряду /> - виражаєовальність, 3-й /> - огранювання із3-х верховим профілем. Наступні члени ряду, що мають номер К > р, виражаютьхвилястість, при досить великій кількості членів ряду одержуємо високочастотніскладові, що виражають шорсткість поверхні.
Аналогічноможна представити відхилення контуру циліндричної поверхні в поздовжньомуперерізі, але умова замкнутості контуру в цьому випадку не виконується, де z-змінна, що відлічується уздовж осі циліндра.
Уявившициліндричну систему координат R, φ, Z і умовно прийнявши, що період Т=2Т,представимо відхилення контуру в поздовжньому перерізі f(z) у вигляді тригонометричногополінома:
/>,
де0≤z≤ℓ
приК= 1
/>;/>,
деК- порядковий номер члена.
/>
Першийчлен розкладання характеризує нахил утворюючого циліндра (конусоподібність).
Другийхарактеризує опуклість контуру в поздовжньому перерізі. Цей же 2-й — принаявності зсуву фази виражає сідлоподібність тощо.
/>
10.2 Терміни івизначення відхилень і допусків форми
Відхиленняформи оцінюється по всій поверхні (по всьому профілі) або на нормованійділянці. Відлік відхилень форми поверхні виробляється від прилягаючої поверхні,під якою розуміється поверхня, що має форму номінальної поверхні. Параметромдля кількісної оцінки відхилень форми є найбільша відстань А від точок реальноїповерхні (профілю) до прилягаючої поверхні в межах ділянки.
Відхиленнямформи називається відхилення форми реальної поверхні від форми номінальноїповерхні. Довідхилень форми ставляться відхилення плоских і циліндричних деталей. Плоскіповерхні деталі характеризуються відхиленнями від площинності й прямолінійності(табл. 1).
Таблиця 1
Відхилення відплощинності й прямолінійності
Зображення
відхилення Визначення
Нанесення допусків
на кресленні
/> Відхилення від площинності (неплощинність). Найбільша відстань від точок реальної поверхні до прилягаючої площини в межах нормованої ділянки
/>
Допуск площинності
поверхні А 0,01 мм
Зображення
відхилення Визначення
Нанесення допусків
на кресленні
Прилягаюча пряма />Реальний профіль Відхилення від прямоліній-ності (непрямолінійність). Найбільша відстань від точок реального профілю до прилягаючої прямої в межах нормованої ділянки
/>
Допуск прямолінійності поверхні А 0,01 мм /> /> /> /> /> /> />
Приватнимивидами відхилення від прямолінійності й площинності є увігнутість і опуклість(табл. 2).
Таблиця 2
Приватні видивідхилення від прямолінійності й площинності — опуклість й увігнутість Зображення
відхилення Визначення
Нанесення допусків
на кресленні
/> Відхилення від площинності (прямолінійності), при якому видалення точок реальної поверхні (реального профілю) від прилягаючої площини (прямій) зменшується від країв до середини
/>
Допуск площинності
поверхні А 0,004 мм,
опуклість не допускається /> Відхилення від площинності (прямолінійності), при якому видалення точок реальної поверхні (реального профілю) від прилягаючої площини (прямій) збільшується від країв до середини
/>
Допуск площинності
поверхні А 001 мм,
увігнутість не допускається
Відхиленняформи деталі, що має вид циліндра, характеризуються відхиленням відциліндричності, під якою розуміються відхилення поверхні деталі від ідеальногоциліндра. Щоб можна було виконувати виміру безпосередньо на виробництві,нормуються два види відхилень: відхилення профілю в поперечному й поздовжньомуперерізах.
Таблиця 3
Приватні видивідхилень форми циліндричних поверхонь Найменування відхилення Визначення Відхилення від круглості
Овальність
/> Реальний профіль являє собою овальну фігуру, найбільший і найменший діаметри якої вказують на овальність
Огранювання
/> Реальний профіль являє собою багатогранну фігуру
10.3 Методи йзасоби контролю форми і розташування поверхонь
Конусоподібність(величина її) визначається як половина різниці між найбільшим і найменшимдіаметрами, отриманими вимірами у двох перерізах по краях деталі або на заданійдовжині.
Таблиця 4
Приватні видивідхилень форми циліндричних поверхоньНайменування відхилення Визначення Відхилення профілю поздовжнього перерізу
Конусоподібність
/>
Утворюючі прямолінійні,
але не паралельні
Бочкоподібність
/>
Утворюючі непрямолінійні,
і діаметри збільшуються від країв до середини перерізу