--PAGE_BREAK--Послідовність індексів
У ББК закріплена певна умовна послідовність рубрик у таблицях і роздільників у каталозі. Порядок розташування індексів на одному щаблі розподілу:
1. індекси загальних типових розподілів,
2. індекси територіальних типових розподілів,
3. індекси спеціальних типових розподілів,
4. індекси із двокрапкою,
5. індекси основної таблиці з літерними позначеннями,
6. індекси основної таблиці із цифровими позначеннями.
1.4 Методика систематизації
Систематизація добутків печатки — це розподіл їх залежно від змісту й інших ознак по відділах і подальших підрозділах таблиць Бібліотечно-Бібліографічної класифікації. Щоб забезпечити однаковий підхід до аналогічних книг і виключити різнобій у прийнятті рішень, систематизація проводиться на основі спеціально розроблених принципів, положень і правил — на основі методики систематизації, що ділиться на загальну й приватну.
Загальна методика — це сукупність положень і правил, що застосовуються при систематизації літератури всіх галузей знання. Приватна методика містить правила для систематизації літератури по окремих галузях знання або циклам родинних наук і розробляється на основі принципів загальної методики.
При розробці методики укладачі враховували, що в масових бібліотеках систематизація книг здійснюється головним чином для організації фондів, а не тільки систематичних каталогів і картотек.
У даному виданні окремо дається лише загальна методика систематизації. Правила приватної методики включені в методичні вказівки розділів і підрозділів основних таблиць.
Загальна методика систематизації
1. Визначальним принципом при систематизації є зміст книги. Ознаки, не зв'язані безпосередньо зі змістом, виступають, як правило, у якості вторинних. Наприклад, «Теорія ймовірностей для астрономів і фізиків» повинна бути відбита у відділі математики під індексом «22.171 Теорія ймовірностей», а не у відділі астрономії. Виключення становлять випадки, коли в самих таблицях є розподіли по виду видання або читацькому призначенню.
Принцип наукової об'єктивності жадає від бібліотекаря розкриття з найбільшою повнотою змісту добутку печатки й виявлення в ньому самого істотного з наукового погляду.
Основним принципом систематизації є перевага частки, конкретного питання загальному. Так, наприклад, у розділі «22.3 Фізика» література загального характеру по фізичних приладах, застосовуваним у багатьох галузях фізики, збирається під індексом 22.3с. Книги по приладах, використовуваним в окремих галузях фізики, ставляться до відповідних галузей. Література про хімічний склад окремих природних об'єктів — земної кори, води, повітря, ґрунту, живих організмів ставиться до цих об'єктів, а не до хімічних наук.
2. Повторне відбиття літератури в систематичному каталозі застосовується для багатобічного розкриття змісту книг. У масових бібліотеках метод повторного відбиття рекомендується застосовувати при систематизації особливо важливих матеріалів з погляду їхньої наукової цінності й актуальності теми[5;18]/
Повторно відбиваються книги, у яких розглядаються два питання або предмета. У цьому випадку при визначенні основного індексу враховується, чому в книзі приділено більше уваги. Якщо немає підстав віддати перевагу тому або іншому питанню, то добутку печатки привласнюється індекс предмета, відбитого першим у класифікаційному ряді, і додатково індекс, що відповідає другому предмету.
3. Систематизація літератури по аспекті розгляду предмета, про співвідношення й взаємозв'язки предмета:
o Література про предмет, що ставиться до якої-небудь області знання або галузі практичної діяльності, але розглядається в аспекті іншої області знання або практичної діяльності, ставиться до тої науки, з погляду якої розглядається предмет. Наприклад, література про правові питання аграрних реформ одержить індекс «67.407 Земельне (аграрне) право. Гірське право. Лісове право. Водне право».
o Література про використання положень, законів і методів якої-небудь науки або галузі практичної діяльності в інших науках або галузях практики відносяться до областей застосування. Так, наприклад, книги по акустиці збираються у відповідному підрозділі роздягнула «22.3 Фізика», але література по музичній акустиці ставиться до музики, по електроакустиці — до радіоелектроніки. Література загального характеру про практичне застосування даної науки в багатьох або декількох галузях збирається в загальній частині роздягнула відповідної науки. Так, до розділу «26.1 Геодезичні науки. Картографія» ставиться література загального характеру про прикладну геодезію в цілому. Але книги про геодезичні роботи при меліорації, у будівництві й т.д. ставляться до відповідних підрозділів класифікації: «40.6 Сільськогосподарська меліорація», «38.2 Вишукування й проектування в будівництві» і т.д. Науки, що є перехідними, проміжними, віднесені до тих галузям, з потреби яких вони виникли; так, астрофізика віднесена до астрономії, біофізика — до біології, хімічна технологія — до відділу технічних наук.
o Література про вплив, вплив принципів і правил якої-небудь науки або галузі практики на інші науки або галузі практики ставиться до областей, що випробовують вплив, вплив. Наприклад, якщо в роботі про льодовики й клімат розглядається вплив клімату на льодовики, то книга одержить індекс 26.222.8, де збирається література про льодовики.
4. Добутку печатки широкого змісту, у яких розглядаються три й більше предмети або предмет висвітлюється в трьох і більше аспектах, ставляться до узагальнюючої рубрики. Наприклад, книги, у яких розглядаються одночасно питання садівництва, огородничества й рільництва, ставляться до узагальнюючої рубрики «42 Спеціальне (частка) рослинництво (без додаткового відбиття в каталозі в приватних розподілах).
Книги, що висвітлюють питання, що не одержали основного місця в таблицях класифікації, і розглянуті багатосторонньо, у розрізі ряду дисциплін, ставляться, як правило, до відділів, у яких представлені теоретичні науки, або до відділів, де дані питання висвітлюються з погляду їхнього використання. Наприклад, добутку печатки, у яких корисні копалини характеризуються з позицій різних галузей знання й практичної діяльності, систематизуються в розділах природничих наук, а не в більше вузкоспеціалізованих розділах прикладних наук, де представлені питання їхнього видобутку, переробки або використання. Якщо добуток печатки характеризує дитячу іграшку в цілому, то воно одержить відбиття в розділах педагогіки, оскільки іграшка — це засіб виховання дітей.
Якщо для добутку печатки загального характеру по проблемі, розглянутої в розрізі декількох дисциплін, важко встановити основне місце в каталозі, те, виходячи зі змісту, воно систематизується під індексом відділу, що коштує першим у класифікаційному ряді.
Роботи, у яких виклад спеціальної наукової дисципліни, сполучається з викладом більше загальної дисципліни, ставляться до спеціальної, приватної дисципліни. Так, книга „Ботаніка з основами загальної біології“ повинна бути відбита в розділі ботаніки.
Багатотомні видання систематизуються по загальному змісті, а окремі томи, що мають характерні заголовки, на які складені додаткові бібліографічні описи, повторно відбиваються відповідно до їх змісту.
5. Книги, що висвітлюють історію науки (галузі, предмета) у цілому або декількох галузей науки, у тому випадку, якщо вони не можуть бути віднесені в який-небудь галузевий розділ, збираються під індексом „72.3 Історія науки“. Література по історії окремих галузей науки або практичної діяльності ставиться до відповідних розділів класифікації. Для книг по історії окремих галузей під індексом кожної галузі виділяють рубрики з типовим розподілом „г“, наприклад, „22.Зг Історія фізики“. У тих відділах, де історія науки або предмета має самостійний індекс ( наприклад: „74.03 Історія утворення й педагогічної думки“), типовий розподіл „г“ не застосовується. [5;2]
6. Література про життя й діяльність учених, письменників, художників, державних і суспільних діячів і т.д. ставиться до відповідних галузевих відділів класифікації.
Біографії вчених, діяльність яких зв'язана з багатьма галузями науки (наприклад, М.В.Ломоносов), збираються в підрозділі „72.3 Історія науки“. Книги про діяльність цих учених тільки в одній галузі знання відбиваються у відповідних підрозділах класифікації. Так, дослідження про поезію Ломоносова повинне бути віднесене до розділу літературознавства.
Якщо особа виявила себе в різних областях діяльності, то основне місце літератури про нього буде в тім розділі, де представлений вид діяльності, з яким переважно зв'язане дана особа або в якій дана особистість одержала найбільшу популярність. Наприклад, основним місцем для літератури про Леонардо да Вінчі буде індекс „85.143(3) Живопис закордонних країн“.
Іноді в книгах висвітлюється окрема сторона діяльності особи, що становить інтерес тільки як факт його біографії. Книги такого характеру одержують індекс основного розділу, де збирається література про дану особу. Наприклад, книга „Л: Толстой і шахи“ одержить індекс 83.3(2Рос=Русявий)1.
У систематичному каталозі бібліографічні описи біографічних добутків рекомендується розташовувати в наступному порядку: на початку містяться загальні роботи з історії науки й збірники біографій у загальному алфавіті їхніх прізвищ. Для зручності розміщення карток у каталозі на їх правому верхньому куті (над авторським рядком) вказуються прізвище й ініціали особи, діяльність якого освітлена в книзі; інший спосіб -o ставити розділову картку з половинним виступом, на якому, не повторюючи індексу, указати прізвище й ініціали даної особи.
7. У кожному відділі, де доцільний розгляд літератури в регіональному аспекті, виділяється підрозділ для літератури про свій край (області, районі, місті, селі). Варто пам'ятати, що краєзнавча література збирається не тільки в спеціально виділених рубриках, але й у відповідних розподілах галузевого відділу. Так, наприклад, література по історії свого краю повністю збирається під індексом 63.3(2...) і одночасно відбивається в розподілах відповідних періодів історії Росії й СРСР.
При наявності краєзнавчого каталогу (картотеки), у якому поряд із книгами відбиваються статті, рукописні матеріали, фотографії та інше, у систематичному каталозі можна в спеціальних підрозділах збирати тільки краєзнавчу літературу загального характеру (»Сільське господарство Ростовської області" і т.д.). У цьому випадку від регіональних розділів систематичного каталогу обов'язково даються відсилання до краєзнавчого каталогу (картотеці).
1.5 Перспективи розвитку ББК
Таким чином, ББК, що увібрала і розвинула цінні досягнення попередніх класифікаційних систем, гнучка, дає можливість зі значною повнотою і точністю відобразити в індексі не тільки тематичний зміст, а й різного роду додаткові, формальні характеристики друкованих видань. Звичайно, це не означає, що структура ББК ідеальна.
Відомо, що нині на українському книжковому ринку досить широко представлений асортимент видань з Росії — це приблизно 60 % від загальної кількості всіх книжок, що продаються у нас. Стає очевидним і те, що в усіх цих книгах російського виробництва проставлено відповідні індекси саме ББК, а не якоїсь іншої класифікаційної системи, що значно полегшує роботу систематизаторів, обов'язки яких не такі вже й прості, навіть з огляду на те, що відповідний індекс вже проставлено. В будь-якому разі, говорячи про процес індексування, слід зазначити, що створення дієво-якісного апарату з масиву заіндексованих у різних установах карток — процес вельми складний, враховуючи перспективність створення довідкового апарату в конкретній бібліотеці[5;23].
2.
Систематичний каталог
2.1 Розвиток каталогізації
Щоб знайти у фонді документ по будь-який темі, що цікавить читача,, звертаються до систематичного каталогу. Тут ті ж описи добутків печатки, що й в алфавітному каталозі, але згруповані відповідно до змісту по відділах галузей знання — відповідно до схеми бібліотечної класифікації.
Для надання допомоги в здійсненні пошуку по систематичному каталозі створений алфавітно-предметний покажчик (АПУ) до таблиць УДК, ББК, систематичному каталогу (СК) і ГСК. До нього варто звертатися, коли невідомо, у якому розділі СК треба шукати тему, що цікавить, або проблему.
В алфавітно-предметному покажчику рубрики — це предмети. На кожну рубрику — коштує окрема картка, тут же вказується аспект розкриття предмета й індекс.
Наприклад: Електростанції:
-теплові 621.311.2
-атомні 621.311.25:621.039
Фізика 53
- атомна 539.18
- вибуху 541.126
- металів 669.017:53
- напівпровідників 537.311.33
- теоретична 530.1
- твердого тіла 539.2
- філософські питання 53: Ю
В алфавітно-предметному покажчику (АПУ) розосереджені в систематичному каталозі поняття збираються в алфавіті цих понять із наступним відсиланням до рубрик каталогу. Індекс рубрики направляє читача до відповідного розділу СК, наприклад:
Урбанізація — соціологія З5 5 5.661
В АПУ застосовані прямі й інверсовані формулювання рубрик. При прямому формулюванню включаються в покажчик сталі терміни, наприклад, опір матеріалів, теоретична механіка. Інверсована форма рубрик дає можливість організувати інший комплекс рубрик, що не повторює галузеву структуру каталогу:
Альдегіди ациклічний
Ациклічні з'єднання
Спирти ациклічні
Вуглеводи ациклічні
Предметні рубрики (ПР) і їхні підзаголовки формуються, як правило, у називному відмінку: Відчуття Ю935.111
У формулюваннях ПР застосовується як єдине, так і множина. Однина застосовується в тих випадках, коли дане поняття не може бути відбите в множині, а також для найменувань природних явищ (дощ, сніг), видів і жанрів літератури й мистецтва (симфонія, пейзаж), хвороб людини й тварин (кір, малярія), явищ (процесів), що відбуваються в соціальному й культурному житті (громадянська війна)[5;60].
Назви, що мають повну й коротку форми, відбиваються в АПУ, як правило, у повній формі. Від скороченої форми — абревіатури — до повного дається відсилання, наприклад:
АСУ
см. Автоматизовані системи керування Посилання «див.» направляє від неприйнятого терміна до прийнятого терміна:
Технічна психологія
см. Інженерна психологія
від застарілого терміна — до сучасного: Персія див. Іран
Література, предметом вивчення якої є життя й діяльність окремої особи, називається персоналією, в АПУ включаються персональні (індивідуальні) рубрики
Ферми, Эріко (1901- 1954) фізик 53(09)
Статті з журналів і збірників по темі, що цікавить, можна знайти в Головній довідковій картотеці (ГСК), де матеріал розташований так само, як і в систематичному каталозі.
З огляду на це, відомі визначення каталогізації не можуть цілком задовольнити сучасних фахівців і тому потребують певного уточнення. Оскільки термінологія допомагає з'ясувати закономірності розвитку будь-якого об'єкта дослідження, звернення до дефініцій обов'язкове.
Так, стандартизоване визначення, подане в ГОСТІ 7.26-80 [1], надто схематичне й не віддзеркалює всього комплексу сучасних каталогізаційних проблем. Визначення, подане в тлумачному словнику «Современная каталогизационная терминология»[2], достатньо широке, але й воно не позбавлене деяких недоліків. Каталогізація, пояснює словник, — це сукупність процесів, що забезпечують створення і функціонування бібліотечних каталогів. Сюди включене формування бібліографічних записів (складання бібліографічних описів (БО), систематизація, предметизація), введення даних в автоматизовану інформаційно-бібліотечну систему (або тиражування каталожних карток), роботу з каталогами — організацію, ведення, редагування бібліотечних каталогів у різних формах, підготовку посібників і навчання користувачів, інформування, консультування, обслуговування читачів за каталогами, а також управління системою каталогів і технологічними процесами. Суперечливим здається використання дефініції «бібліографічний запис»: воно надто вузьке щодо сфери каталогізації. На наш погляд, його доцільно було б замінити поняттям «каталогізаційний запис», який включає в себе поряд з бібліографічним записом специфічну іі [формацію, притаманну саме каталогам. Це зумовлено тим, що будь-який каталог передбачає обов'язкову наявність даних про місце зберігання документа та його місце у фонді, тобто шифр. У свою чергу, бібліографічний
запис містить заголовок, вибір і конструювання якого займає значне місце в каталогізаційних процесах, однак це не відбилося у визначенні. У словнику ж хоча й зачіпається перехід каталогізації на нові інформаційні технології, навіть не згадується про роботу в сфері створення і розвитку форматів подання бібліографічних даних. Цей напрям став одною з провідних функцій каталогізації.
Отже, спробуємо лаконічно сформулювати сучасне визначення каталогізації як управління Каталогізаційними даними, що стало можливим і необхідним з переводом каталогізації на сучасні інформаційні технології з метою формування електронних каталогів як системи БО, що відображає знання, зафіксовані в документах будь-яким способом — рукописним, друкованим, на магнітних чи оптичних носіях.
Рівень розвитку традиційної каталогізаційної технології уможливлював організацію інформаційного доступу до документів тільки на макрорівні (на рівні цілого монографічного або серіального видання, а кількість заголовків каталогізаційних записів обмежувалася правилами складання БО й зумовлювалася завданнями кожної окремої бібліотеки). Правила вимагали створення основного бібліографічного запису, котрий забезпечує пошук за основною пошуковою ознакою та додатковими бібліографічними записами, що складаються під заголовком або назвою, які відрізняються від початкових слів основного бібліографічного запису і забезпечують пошук за додатковою пошуковою ознакою[8;70].
Дескриптивну каталогізацію можна характеризувати як етап каталогізаційного процесу, пов'язаного з аналізом документа для виявлення необхідного набору елементів опису, визначенням і формулюванням першого елемента опису для традиційного каталогу й точок доступу для ЕК, та запис цієї інформації у формі каталогізаційного запису. Дескриптивна каталогізація своїм об'єктом має ідентифікуючі документ бібліографічні дані, тобто вихідні відомості, та фізичні дані (обсяг, розмір). Ідентифікація даних і опис — це взаємопов'язані процеси дескриптивної каталогізації. Ідентифікація передбачає виділення бібліографічних елементів, регламентованих певними правилами. Елементи складаються в бібліографічний запис і разом з обов 'яз-ковим позначенням місця збереження документа створюють каталогізаційний запис, який фактично є унікальним бібліографічним кодом для ідентифікації документа в конкретній бібліотеці, або бібліотеках, і дає змогу відрізнити його від будь-якого іншого.
Основною частиною каталогізаційного записує БО. На розвиток правил його складання традиційно впливали принципи організації і ведення алфавітних каталогів, необхідність давати в описі найповнішу інформацію про зміст і форму документа, зважаючи на можливості його ідентифікації серед кількості інших. Проблеми історії та сучасного стану методики складання БО розглядали Р.Гиляревський, І.Госін, Н.Никифоровська, Б.Винар, А.Тейлор та інші бібліотекознавці. Створені правил та інструкцій з методики опису має давню історію! в своєму розвитку пройшло кілька етапів: від розробки розрізнених інструкцій книгоопису, що не знайшли послідовного застосування у бібліотеках (XVII — друга пол. XIX ст.), створення національних зведень каталогізаційних правил, обов'язкових для використання у бібліотеках відповідних країн (перша пол. XX ст.), до стандартизації і розробки міжнародних принципів БО (друга пол. XX ст.)[9;18].
Однак лише на початку 60-х років рівень розвитку бібліотечної теорії каталогізації і виникнення потреби обміну інформацією між бібліотеками різних країн дозволив реально порушити питання про створення міжнародного зведення правил, що мало грунтуватися на стандартизованих засадах. Це завдання неможливо було вирішити без встановлення міжнародних принципів каталогізації. Важливість цієї проблеми пояснюється тим, що рівень розвитку науки, техніки, світової культури загалом викликав необхідність вищого рівня організації документальних комунікацій, їх упорядкування для розширення можливостей обміну інформацією, що неможливо без розробки єдиних принципів БО взагалі та подання заголовків бібліографічних записів (або точок доступу) зокрема.
Розв'язанню цих проблем було присвячено Міжнародну конференцію з принципів каталогізації, проведену під егідою ІФЛА в Парижі (1961). Обсяг застосування прийнятих форумом принципів каталогізації включає тільки вибір і форму заголовка та порядкових слів опису, тобто основні елементи, що визначають послідовність описів у бібліотечному каталозі. Згідно з принципами, необхідно забезпечувати пошук документів у каталозі у випадках, коли індивідуальний автор відомий більше ніж під одним іменем або формою імені; коли документ містить твір, відомий підрізними назвами. Вперше на міжнародному рівні були прийняті принципи застосування опису під колективним автором. Порушувалося й питання щодо доцільності одноразової обробки документів та подальшого використання її результатів у бібліотеках різних країн для створення банків даних на основі впровадження у бібліотечну практику засобів обчислювальної техніки.
Рішення паризької конференції спричинили удосконалення національних каталогізаційних інструкцій багатьох країн. Це було пов'язано, з одного боку, з розробкою єдиних принципів складання та стандартизацією структури БО в міжнародному масштабі, а з другого — зі впровадженням у каталогізаційні процеси електронно-обчислювальної техніки, що радикально змінила технологію організації та підтримки бібліотечних каталогів.
У діяльності щодо подання бібліографічної інформації в машинній формі з метою швидкого її розповсюдження та автоматизованої обробки лідируюче місце посіла Бібліотека Конгресу США, де вперше було розроблено уніфікований формат MARC. Після цього в бібліотечні» системах понад 20 країн світу (Канада, Великобританія, Франція, Голландія, Швеція, Іспанія тощо) були прийняті аналогічні формати класу MARC, за основними параметрами сумісні один з одним.
. Однак ISBD регламентують лише зміст та структуру БО і не мають відношення до правил подання заголовків. На відміну від цих стандартів, ГОСТ 7.1-76 «Библиографическое описание произведений печати», а пізніше ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления» заголовок умовно включено до переліку областей БО.
Реалізація другої умови була спрямована на розробку стандартної організації бібліографічних даних та обмін ними на машинних носіях. Це завдання вирішувалось у рамках міжнародної програми MARC (International Machine-readablecataloguingProgramme). Haоснові формату MARCрозроблено міжнародний формат ISO2709-1981, що регламентує структуру запису на фізичному рівні.
У 1987 р. програма MARC злилася з програмою UBC у комплексну програму UBCIM. її мета — сприяти використанню сумісних бібліографічних записів та обміну ними між бібліотеками й національними бібліографічними службами. Щоб уникнути надмірних витрат на численні конверсії вже існуючих форматів, робоча група ІФЛА в 1987 р. розробила узагальнюючий ці формати міжнародний комунікативний формат UNIMARC. Важливо, що в сферу діяльності програми включено АК форми та структури заголовків опису. Тобто проблема управління каталогізаційними даними набула міжнародного значення і всі напрацювання, започатковані «Паризькими принципами» та отримані в ході стандартизації БО і форматів подання цих описів, почали складатися в спеціальну методику проведення авторитетної роботи і створення систем АК.
Отже, розробка MARC-форматів, розвиток бібліографічних мереж і проектів кооперативної каталогізації революціонували каталогізацію. Застосування стандартів БО та АК дало можливість бібліотекам інтегрувати свої каталогізацій ні ресурси та використовувати записи, створені різними бібліотеками в локальних каталогах з мінімальними змінами. Прикладом такої організації машиноорієнтованої каталогізації слугує досвід США.[10,23]
Оскільки Бібліотека Конгресу створює більшість записів, що використовуються й іншими бібліотеками, останні прагнуть точно наслідувати її практику, а бібліотечні мережі адаптують бібліографічні стандарти згідно з політикою цієї книгозбірні. Внаслідок цього інтерпретовані Бібліотекою Конгресу каталогізаційні правила та політика їх застосування стали defactoнаціональними стандартами. Усвідомлення того, що бібліотеки, як правило, не мають можливості зберігати всі необхідні документи, призвело до необхідності забезпечення бібліографічного доступу до тих документів, котрі фізично відсутні в бібліотеках. Розповсюдження факсів і комп'ютерних мереж, які сприяють передаванню документів та інформації про них, зробило розподіл ресурсів реальнішим. Кооперативна система каталогізації підвищила вимоги до локальної інформації, а саме — принципів її подання, збереження, користування. Це змусило бібліотеки точно подавати свою інформацію з обов'язковим наданням спеціального ідентифікатора (сигли) до відповідного запису OCLC.
продолжение
--PAGE_BREAK--