Органі внутрішніх справ: правова регламентація та реформування

ТЕМА: ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ. ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ТА КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ ЗМІСТ ВСТУП I. ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ с.3 ІІ. МІЛІЦІЯ, ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА СИСТЕМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ с.III. СПЕЦІАЛЬНІ ПІДРОЗДІЛИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ -

ОСНОВА ДЕРЖАВНОЇ ПОЖЕЖНОЇ ОХОРОНИ с.9 IY. ОРГАНИ ПОПЕРЕДНЬОГО СЛІДСТВА В СИСТЕМІ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ с.13 Y. ВНУТРІШНІ ВІЙСЬКА МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ с.15 ЗАКЛЮЧЕННЯ. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ с.17 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ с.20

В С Т У П Права людини унікальні за характером, важливістю та обсягом соціально-гуманітарних проблем. Вони визначають статус людини у будь-якому суспільстві і є конструктивним засобом здіснення цивілізованої діяльності людей, задоволення їх інтересів та потреб. Свідоцтвом прагнення до формування правової держави, утвердження демократичних принципів в житті суспільства є проголошення Конституцією

України (ст.3) відповідно до Декларації прав і свобод людини, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Фактично всі внутрішні та зовнішні функції держави безпосередньо або опосередковано спрямовані на зміцнення і вдосконалення загальносоціальних гарантій прав людини та громадянина.

Згідно з цим певні державні органи й інші владні суб’єкти на виконання норм Конституції більш конкретно і предметно в своїй діяльності мають реалізовувати дані положення Основного Закону. Це передусім стосується органів влади та управління різних ступенів, а також посадових осіб, починаючи з Президента України як глави держави. Забезпечення реалізації та охорони прав і свобод особи здійснюється через більшість

їх різноманітних функцій, включаючи правоохоронну. Особливе місце в цій системі займають суд, прокуратура та інші правоохоронні органи, до яких належать і органи внутрішніх справ. Сфера діяльності органів внутрішніх справ має складну систему. Вона включає в себе певні групи суспільних відносин, що пов’язані з захистом особи та держави від злочинів

й інших посягань, і містить забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, захист об’єктів незалежно від форм власності; розкриття і розслідування злочинів; забезпечення дотримання правил перебування в Україні іноземців і осіб без громадянства; виправлення і перевиховання засуджених та ін. Хоча ці види суспільних відносин взаємопов’язані, вони не є ідентичними та характеризуються специфічними рисами та ознаками.

Це в свою чергу визначає відмінність в основних видах діяльності органів внутрішніх справ (адміністративна, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, виконання покарання); різновиди складових систем органів внутрішніх справ (міліція, органи попереднього слідства, державна протипожежна служба та ін.); розподіл компетенції між міліцейськими структурами (підрозділи охорони громадського порядку, по боротьбі з економічними злочинами, кримінального пошуку, державної автомобільної

інспекції та інші); різноманітність форм, методів їх роботи, заходів, що вживаються. Існуючі відмінності не впливають на загальну оцінку діяльності органів внутрішніх справ як правоохоронної. Правозахисна орієнтація більшості їх функцій закономірна й обумовлена вирішенням переважно охоронних завдань, а також стосовно прав та свобод людини і громадянина окремо. Це невипадково, оскільки основу прав та свобод становлять важливі для особи блага у економічному, політичному,

духовному та особистому житті, а більшість злочинів і адміністративних порушень, з якими ведуть боротьбу органи внутрішніх справ, безпосередньо чи опосередковано зазіхають на ці блага. Від ефективної боротьби залежить можливість користування ними особою, реальність і міцність їх прав та свобод, тобто те, що впливає на рівень демократизму, благополуччя та стабільності суспільства, на законність і правопорядок. Рівень розвитку свободи та демократії у суспільстві визначається

не тільки формальним визнанням влади прав та свобод людини, включаючи офіційне приєднання до міжнародно-правових документів, що їх регламентують, але й багатьма іншими факторами. Одним з найважливішим серед них є наявність діючого, ефективного соціально-юридичного механізму реалізації прав та свобод, що містить гарантії їх забезпечення і захисту. У цьому механізмі вагоме місце, згідно з специфікою діяльності, займають

правоохоронні органи, зокрема органи внутрішніх справ. I. ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від противоправних посягань є Міністерство внутрішніх справ України, яке діє у відповідності до

Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, а також "Положення про Міністерство внутрішніх справ України", затвердженого розпорядженням Президента України від 07.10.92 р. № 157/92-рп. Головною метою МВС України є координація органів внутрішніх справ по боротьбі

із злочинністю, охороні громадського порядку і забезпечення громадської безпеки. У зв'язку з цим перед МВС України поставлені слідуючи завдання: • організація і координація діяльності органів внутрішніх справ по захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охороні громадського порядку і забезпеченню громадської безпеки; • забезпечення запобігання злочинам,

їх припинення, розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень; • організація роботи, пов'язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху та пожежної безпеки; Ці завдання виконуються Міністерством через керовані ним органи на місцях (органи внутрішніх справ) шляхом реалізації наступних основних функцій: 1) організація роботи по охороні громадського порядку

на вулицях, майданах, у парках, скверах та інших громадських місцях, запобіганню та припиненню адміністративних правопорушень і забезпеченню провадження у справах про них, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ; 2) організація профілактичних і оперативно-розшукових заходів щодо запобігання, виявлення, припинення і розкриття злочинів, провадження дізнання і попереднього слідства у справах про злочини, розслідування яких законом покладено на органи внутрішніх

справ; 3) здійснення спеціальних заходів забезпечення безпеки працівників суду, органів прокуратури, внутрішніх справ, митних органів, органів державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, Антимонопольного комітету України, їх близьких родичів, а також заходи безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві; 4) проведення роботи по виявленню, розкриттю і розслідуванню злочинів, що мають міжрегіональний

і міжнародний характер, боротьба з організованою злочинністю та наркобізнесом і злочинами в сфері економіки; 5) забезпечення профілактики правопорушень; 6) запобігання дитячої безпритульності та правопорушенням серед неповнолітніх; 7) розшук громадян у випадках, передбачених законодавством та міжнародними угодами; 8) ведення оперативно-пошукового та криміналістичного обліку;

9) проведення експертиз у кримінальних справах і криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності; 10) організація додержання законодавства про паспорти, в'їзд в Україну і виїзд з України громадян, перебування на її території іноземних громадян і осіб без громадянства; 11) забезпечення функціонування дозвільної системи здійснення контролю за придбанням, зберіганням,

носінням і перевезенням зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, та за відкриттям і функціонуванням об'єктів, де вони використовуються; 12) забезпечення реєстрації й обліку автомототранспортних засобів, та безпеки дорожнього руху;

13) здійснення державного пожежного нагляду, пожежну охорону населених пунктів і об'єктів; 14) організація на договірних засадах охорони майна всіх видів власності; 15) здійснення заходів щодо врятування людей, охорони їхньої безпеки, забезпечення громадського порядку, збереження майна у разі стихійного лиха, аварій, пожеж, катастроф та щодо ліквідації їх наслідків; 16) здійсненні заходів по охороні навколишнього природного

середовища; 17) забезпечення режиму воєнного або надзвичайного стану в разі його оголошення на території України або в окремих місцевостях; Слід зазначити, що до недавнього часу однією з важливішою функцією органів внутрішніх справ була функція забезпечення виконання кримінально-виконавчого законодавства, та організація роботи установ по виконанню покарань. Але з набуттям чинності Указу Президента України "

Про утворення Державного департаменту України з питань виконання покарань" від 22.04.98 р. № 344/98 та Указу Президента України від 12.03.99 р. № 248/99, на базі Головного управління виконання покарань Міністерства внутрішніх справ України, що ліквідовано, утворено Державний департамент України з питань виконання покарань як центральний орган виконавчої влади.

Це був один із кроків, що направлений на реалізацію Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ, затвердженої Постановою КМ України від 24.04.96 р. № 456. Але в Концепції зафіксований також і той факт, що досі "немає законодавчого визначення поняття "органи внутрішніх справ", їхніх завдань та повноважень, структурної побудови системи

МВС та інших умов їхньої діяльності". Тому автором роботи був запропановий традиційний підхід в визначенні завдань та функцій ОВС скрізь призму відповідних понять притаманних МВС, як центральному органу системи виконавчої влади України. Узагальнюючи викладене, можна дати таке визначення органам внутрішніх справ – як органам системи виконавчої влади, що безпосередньо підпорядковані Міністерству внутрішніх справ, які здійснюють функцію

зміцнення законності і правопорядку, боротьби зі злочинністю, захисту прав і законних інтересів громадян нашої держави. До системи органів внутрішніх справ входять: І І. МІЛІЦІЯ - ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА СИСТЕМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ. Міліція в Україні — державний озброєний орган ви¬конавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище,

інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Міліція — це єдина система органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України. Правовою основою діяльності міліції є: Конститу¬ція України, законодавчі та інші підзаконні акти, нормативні акти МВС України. Центральне місце в системі правових актів, що регу¬люють діяльність міліції, посідає

Закон України "Про міліцію" від 20.12.90 р який закріпляє її обов'язки і права; умови застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї; порядок проходження служби в міліції; правовий і соціальний захист працівників міліції, їх відпові¬дальність. Згідно з чинним законодавством основними завдан¬нями міліції

є: забезпечення особистої безпеки грома¬дян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів; за¬побігання правопорушенням та їх припинення; охоро¬на й забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забез¬печення безпеки дорожнього руху; захист власності від зло¬чинних посягань; виконання адміністративних стягнень; участь у поданні соці¬альної та правової

допомоги громадянам, сприяння в межах її компетенції державним органам, підприєм¬ствам, установам та організаціям у виконанні покла¬дених на них законом обов'язків. Отже, міліція виконує такі функції: • адміністративну • профілак¬тичну • оперативно-розшукову, • кримінально-проце¬суальну • виконавчу • охоронну (на договірних заса¬дах) Відповідно до завдань і функцій внутрішню структуру міліції складають такі підрозділи: 

кримінальна міліція;  міліція громадської безпеки;  транспортна міліція;  державна автомобільна інспекція;  міліція охорони;  спеціальна міліція. Особовий склад міліції формується з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції. На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діло¬вими

й моральними якостями, освітнім рівнем, фізич¬ною підготовкою і станом здоров'я виконувати покла¬дені на міліцію завдання. З прийняттям на службу може бути встановлено іспитовий строк до одного року. Працівники міліції приносять присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Не можуть бути прийняті на службу до міліції осо¬би, які раніше засуджувалися

за вчинення злочину. Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, яке затверджує Кабінет Міністрів України. У межах чинного законодавства міліція має право обмежувати права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу. Вона забезпечує право на юридичний захист та

інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніш як через 24 години повідомляє про їх місцеперебування близь¬ким родичам, адміністрації за місцем роботи чи на¬вчання і в разі необхідності вживає заходів до негайно¬го подання їм медичної та іншої допомоги. Міліція функціонує гласно, інформуючи органи влади та управління, трудові колективи, громадські організації, населення

і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об'єд¬нань, що мають політичну мету. Під час виконання службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних чи громадських об'єднань. Міліція повинна виконувати свої завдання неупереджено, в точній відповідності

до закону. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій чи бездіяльності міліції. Державні органи, громадські об'єднання, службові особи, трудові колективи, громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні громадського порядку та бо¬ротьбі зі злочинністю. На території України забороняється створення військових або інших збройних формувань чи груп, не передбачених законодавством

України. Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади. Законні вимоги працівників міліції є обов'язкови¬ми для виконання громадянами і посадовими осо¬бами. Працівник міліції під час виконання покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам. Ніхто інший, окрім уповнова¬жених службових осіб, у передбачених законом випад¬ках

не має права втручатися в законну діяльність пра¬цівника міліції. Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання обов'язків, не передбачених чинним зако¬нодавством. Втручання в діяльність міліції тягне за собою відпо¬відальність за законом. Працівник міліції перебуває під захистом закону, норми якого гарантують захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна працівника міліції та членів його сім'ї від злочинних посягань та

інших протиправних дій. Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби й вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених Законом України "Про міліцію". Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогне¬пальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби

і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпо¬середня загроза життю або здоров'ю громадян чи пра¬цівників міліції. До спеціальних засобів належать: наручники, водомети, гумові кийки, службові собаки, засоби зв’язування, бронемашини, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту. Забороняється застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби й вогнепальну зброю до жі¬нок

з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малоліт¬ніх, окрім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників мі¬ліції, або збройного нападу чи збройного опору. За неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для вико¬нання покладених на міліцію обов'язків, і має зводи¬тися до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників

та інших громадян. У разі завдання шкоди міліція забезпечує подання необхід¬ної допомоги потерпілим у найкоротший строк. Перевищення повноважень працівником міліції, в тому числі в застосуванні сили, спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, установлену законом. Нагляд за додержанням законності в діяльності мі¬ліції здійснюють Генеральний прокурор України і під¬леглі йому прокурори.

III. СПЕЦІАЛЬНІ ПІДРОЗДІЛИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ - ОСНОВА ДЕРЖАВНОЇ ПОЖЕЖНОЇ ОХОРОНИ Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. У відповідності до Закону України "Про пожежну безпеку" ці обов'язки покладаються на державні органи, юридичні

і фізичні особи незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Центральні органи державної виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади, органи місцевого та регіонального самоврядування в межах своєї компетенції організують розроблення та впровадження у відповідних галузях і регіонах організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів

і об'єктів. Закон визначив поняття пожежної охорони, як систему спеціальних підрозділів, створених з метою захисту життя і здоров'я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об'єктах і в населених пунктах. Основними завданнями пожежної охорони є:  здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;  запобігання пожежам і нещасним випадкам на них;  гасіння пожеж, рятування

людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха. Види пожежної охорони Державна пожежна охорона - формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони органів внутрішніх справ України, входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і здійснює державний пожежний нагляд. Закон

України "Про пожежну безпеку" закріпив за Міністерством внутрішніх справ, та підпорядкованими йому органами наступні функції: • забезпечення державного пожежного нагляду, пожежної охорони населених пунктів і об'єктів; • координація діяльності міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади з питань удосконалення пожежної охорони; Державна пожежна охорона

є одночасно складовою частиною державної системи цивільної оборони, і у межах своєї компетенції розв'язує завдання мобілізаційної підготовки. У своїй діяльності Державна пожежна охорона керується Конституцією України, Законом України "Про пожежну безпеку", іншими законами України, постановами Верховної Ради

України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а саме - Положенням "Про Державну пожежну охорону", затвердженого Постановою КМ України від 26.07.94 р. № 508, нормативними актами МВС, та іншими підзаконними актами. Основними завданнями

Державної пожежної охорони є:  організація розроблення та впровадження організаційних і науково-технічних заходів та нормативне регулювання в галузі пожежної безпеки;