КИЇВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТМІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
Рефератз політології на тему
ПОЛІТИЧНИЙПОРТРЕТ: УГО ЧАВЕС
Виконала: студентка 2 курсу
спеціальності МП 2 групи
Друзь Анна Ігорівна
Лектор: Бартименко О.В.
Семінарист: Каращук М.Г.
КИЇВ-2010
План
Вступ
1. Шлях вполітику: вплив історичної ситуації, політичного ладу, політична культура вкраїні, політичні покровителі, фінансова підтримка, способи боротьби зсупротивниками
2. Політика:лідерські якості, навички боротьби з командою, уміння набирати людей,створювати команду, ораторські та інтелектуальні здібності, здатністьвстановлення дружніх стосунків з людьми, вести переговори, пристосованістьособистості
3. Політично-практичнийаспект: політичний та соціальний статус лідера, становище в партії, масштабучасті в прийнятті та реалізації державних рішень, рівень впливовості назовнішньополітичній сцені, стиль керівництва, команда політичного лідера
4. Політичнийімідж: динаміка зміни політичного іміджу політика, його відповідність смакам тауявленням електорату та еліти
5. Медіопростірполітичного лідера: яке інформаційне поле політик створює навколо себе, якуформу участі в комунікаційних процесах використовує: пряму чи опосередковану
6. Причинавибору цієї політичної особистості
Висновок
Джерела інформації
Вступ
Чим була відома Венесуела раніше? Світовим рекордом закількістю 'міс Всесвіт', кількістю запасів нафти і рівнем корупції на всіхрівнях влади та побуту. Експорт нафти тільки в період з 1960 по 1998 рік даввенесуельської казні суму, рівну п'ятнадцяти планам Маршалла.
Незважаючи на це, сім з кожних десяти венесуельцівзалишалися за межею бідності. 'Клянуся цієї вмираючої конституцією ...' — Такпочав свою присягу новий президент Венесуели Уго Чавес Фріас, який одержав навиборах 6 грудня 1998 56,29% голосів. Він став президентом, щоб змінитиВенесуелу, колишні закони і колишній менталітет. Щоб повернути країну тим, комувона ніколи не належала, — венесуельцям. Чавес — індіанець. І навіть здомішкою негритянської крові. А міністр освіти у нього — негр. І в них немає рахунків у швейцарських банках і наКайманових островах. І вони не хочуть бути ні службовцями МВФ, ні чиїмиб то не було партнерами по 'антитерористичної кампанії'.
І багато хто з членів уряду Чавеса,прийшовши до влади, не переїхали зі своїх кварталів середнього класу в новімансіони шикарних районів Каракаса. Венесуельські і міжнародні ЗМІ,представники потужних економічних груп і держдепартаменту США не припиняютьзвинувачувати венесуельського президента в тому, що він — диктатор. За весь часцієї дивної 'диктатури' в країні не було і немає жодного політв'язня, не бувзакритий жоден інформаційний орган опозиції; ні одна демонстрація протесту небула ні заборонена, ні розігнана поліцією.
Не була ні націоналізована, ні експропрійована нічиявласність. Зате повітряний простір Венесуели було закрито для іноземноїавіації, яка летіла бомбити спочатку Югославію, а потім Афганістан. Венесуелавідмовилася брати участь в економічному ембарго проти Куби і від участі вгромадянській війні в сусідній Колумбії.
Це чи не єдина країна Західної півкулі, яка намагаєтьсяпроводити свою власну незалежну політику. Тому її президент оголошений'диктатором' або 'божевільним', а її уряд — поза законом.
1. Шлях в політику вплив історичноїситуації, політичного ладу, політична культура в країні, політичні покровителі,фінансова підтримка, способи боротьби з супротивниками
Після того як Чавес провів два роки у в'язниці, він бувпомилуваний президентом Рафаелем Кальдера в 1994 р. Відразу ж після звільненнястворив «Рух V республіка». У грудні того ж року впершепобував на Кубі. Виступаючи в Гаванськомууніверситеті, він оголосив свої революційні принципи, згодом втілені ним ужиття. У той час Уго Чавес перебував під ідеологічним впливом аргентинцяНорберто Сесесоле, який і переконав його звернути увагу на ідеї лівійськоголідера Каддафі. Через багато років — у листопаді 2004 — Уго Чавесу буде врученав Тріполі Міжнародна премія імені Муамара Каддафі за внесок у захист правлюдини. Будучи на посаді президента республіки Чавес прославився тим, щовсупереч ембарго проти Іраку відправився в цю країну, щоб особисто зустрітися зСаддамом Хусейном. Тим самим він став першим главою іноземної держави, якийзустрічався з Саддамом Хусейном після іракської агресії проти Кувейту в 1990році. На парламентських виборах в листопаді 1998 підтримала Чавеса коаліціяПатріотичний полюс у складі його Руху П'ята Республіка (ДПР), Руху досоціалізму (МАС), партії Батьківщина для всіх, Комуністичної партії Венесуелита інших груп, набрала близько 34% голосів і завоювала 76 з 189 місць у Палатідепутатів і 17 з 48 місць у Сенаті.
2. Політика:лідерські якості, навички боротьби з командою, уміння набирати людей,створювати команду, ораторські та інтелектуальні здібності, здатність встановленнядружніх стосунків з людьми, вести переговори, пристосованість особистості
Чавес вперше привернув до себе увагу країни в 1992 році,коли влаштував невдалий путч проти тодішнього президента Карлоса Андреса Пересаі був за це засуджений, але через два роки вийшов з в'язниці за амністією, а в1998 році був уперше обраний на пост президента. Уго Чавес в одній особіпоєднав риси відразу кілька типових персонажів латиноамериканської історії — він і військовий, і путчист одночасно, і популіст, і лівак, і законнийцивільний президент, і авторитарний лідер, майже «каудільо». Вихід наарену «синтезованого» історичного типу, нового для ЛатинськоїАмерики, означає, що історичні умови змінилися, і тепер затребувані саме такітипажі. Це підтверджується і всенародноюпідтримкою, що забезпечила йому повернення до влади. Так хто ви,полковник Чавес? Весь імідж його самого і йогосоратників проникнуть популізмом, викликом усталеному образу поведінки «багатихбілих сеньйорів». Уго Чавес — індієць, і навіть з домішкою негритянськоїкрові. А міністр освіти у нього — зовсім темношкірий. Чавес публічно івідкрито ображає президента США, робить одне скандальну заяву за іншим. Виникає питання: чому США прощають Чавесу те, що, якправило, не дозволяти іншим? Вашингтон міг би легко знищити режимЧавеса. Одним «клацанням». Але цьогоне відбувається. Чи то в США вирішили, що ціни на нафту досягли такого рівня,коли Америка просто не може дозволити собі ніяких додаткових різких кроків унафтовидобувних країнах. Чи то порахували, що високі ціни на нафту — ненайгірший варіант для американської економіки і її конкурентоспроможності усвіті. Але факт залишається фактом — сьогодні Чавес при всьому йогоантиамериканізмі швидше ставленик Вашингтона, ніж ворог. Чавес — це свого роду «дамба»,стримуюча соціальний тиск, і ринки це розуміють. Вони в цьому впевнені. Ринки набагато розумніші політичних коментаторів, томущо вони ніколи не хочуть зазнавати збитків. Явно приглушена реакція Вашингтонана перемогу Чавеса, так само як і те, що офіційний спостерігач від Вашингтона — екс-президент Джиммі Картер поквапився підтвердити результати референдуму,говорять про правильність цього судження. Зрештою, адміністрація Буша, тіснопов'язана з нафтовими компаніями, погодилася з логікою ринків. Насправдіпрограми, введені в дію Чавесом, вельми схожі на заходи, що вживали помірнимибуржуазними урядами країн Латинської Америки в 1960 і 1970 роки. Просто вонивиділяються на тлі багатьох десятиліть «неоліберальної» політики, щопроводиться на всьому континенті і виключає будь-які соціальні перетворення.Хоча суперники Чавеса метають громи і блискавки, його політику навряд чи можнаназвати соціалістичною. Земля у Венесуелі все ще залишається в рукахлатифундистів: 3% найбагатших землевласників володіють 77% сільськогосподарськихугідь, а на частку 50% найбідніших селян припадає лише 1% земель. Мільйониінших взагалі не мають землі.
3. Політично-практичнийаспект: політичний та соціальний статус лідера, становище в партії, масштабучасті в прийнятті та реалізації державних рішень, рівень впливовості назовнішньополітичній
Нафта — не єдиний ресурс режиму Уго Чавеса. Є й інший — набагато меншпомітний, але, ймовірно, не менш значимий. Мова йде про транзит кокаїну. У силусвого географічного положення, Венесуела перетворилася на зручний транзитнийпункт на шляху прямування наркотиків з Південної Америки в США і Європу.Світовим лідером з виробництва кокаїну є сусідня з Венесуелою Колумбія. А однимз основних ринків для збуту наркотиків з Південної Америки є США. І великачастина колумбійського кокаїну потрапляє в США саме з Венесуели — абодоставляється невеликими літаками, які приземляються на узбережжі південнихштатів, або ж потрапляє до Північної Америки морем через Мексиканську затоку.На кожному рівні кокаїнового бізнесу накопичуються величезні прибутки. Ціприбутки в останні десятиліття стали наростати в такому шаленому темпі, щодозволяють ефективно лобіювати у владних структурах США рішення, що дозволяютьв цілому функціонувати «кокаїновому маршрутом». Примітно, що навітьтакий респектабельний фінансист, як Джордж Сорос, вклав десятки мільйонівдоларів у діяльність Фонду з політики в царині наркотиків (DPF), що очолює вСША «лобі» з легалізації наркобізнесу. З 1996 року Сорос фактичнопросуває кампанію за легалізацію наркотиків в США по всіх фронтах, включаючипідтримку її проходження в Конгресі. Є підставивважати, що і у Чавеса є в США своє добре проплачуємо «лобі», і це,як то кажуть, багато що пояснює. Але подробиці тримаються в таємниці, чого неможна сказати про кокаїнової «мережі», що формується безпосередньонавколо Венесуели. За легалізацію вирощування коки відкрито виступаєболівійський один Чавеса — новообраний президент Ево Моралес. А в кокаїновому «Ельдорадо»Південної Америки — Колумбії — Уго Чавес, за що заслуговує довіри інформації,підтримує лівацькі партизанські формування, контролюючі значну частинуплантацій коки і, що найголовніше, що володіють лабораторіями для виробництвакокаїну та інших алкалоїдів. Ево Моралес — індієць, який виріс із лідера спілкиселян — виробників коки в політика загальнонаціонального масштабу, шанувальникЧе Гевари і ненависник «грінго», робить на Чавеса головну ставку.Болівія — не просто бідна, що роздирається національно-расовими, політичними,соціальними та економічними протиріччями країна, вона, по суті, маложиттєздатна як держава. Зараз Моралес пропонує нації черговий лівий проект, алебез підтримки ззовні братися за нього безглуздо. Раніше такі режими апелювалидо СРСР, зараз їх головною надією є Каракасская режим. При цьому Чавесу Моралеспотрібен не менше, ніж Моралесу Чавес. І ось чому: Моралес прийшов до влади підгаслом дозволу селянам вирощувати коку — мовляв, жування коки — національнатрадиція болівійських індіанців, вона допомагає їм переносити голод і втому.Моралес відверто робить ставку на виробництво коки в якості основи болівійськоїекономіки. Країна, населена наркоманами і виробляє тільки наркосировину, — чице не подарунок болівійським наркопроізводітелям? Чавес пообіцяв постачати вБолівію дизпаливо в обмін на сільгосппродукцію. Це забавно, тому що всі рокисвого правління Чавес скаржиться на захоплення венесуельського ринку іноземнимисільгоспвиробниками. Моралес не приховує, що в обмін на венесуельську соляркуйого країна буде поставляти листя коки. У венесуельців, до речі, звичаю жуватилистя коки немає. Може бути, Чавес хоче завалити весь світ дешевимианальгетиками і кока-колою? У це, м'яко кажучи, не дуже віриться. Звинувачення у співпраці з колумбійськими «наркопартізанамі»з Революційних збройних сил (ФАРК) або «Червоним картелем» на адресувенесуельської влади звучать давно. Схоже, Чавес збирається особисто довестисвітовій спільноті свою причетність до торгівлі наркотиками. Виходить наступнасхема: Болівія і Перу — постачальники сировини для виробляють кокаїнлабораторій, схованих у горах і джунглях Колумбії, Венесуела — основний маршруттранзиту. А державна «дах» для всього циклу виробництва кокаїну — просто «мрія» для цього кримінального бізнесу. Схоже, Уго Чавесзбирається не тільки будувати «соціалізм XXI століття», а й статиголовним «наркобароном» Латинської Америки. Точніше, не бароном — імператором. Можливості у нього для цього є: старі колумбійські наркокартелірозгромлені урядовими військами і партизанами, а лівацькі угруповання монополізуваливиробництво і торгівлю кокаїном. Перехід від боротьби за ідеалиМаркса-Леніна-Че Гевари до війни за монополію на кокаїновому ринку перетворивлатиноамериканських революціонерів. Тепер уявімо, що нарковиробництво отримуєдержавну підтримку. Колумбійська, перуанська і болівійська кока спокійнопереробляється у Венесуелі і звідти поставляється по всьому світу. Цегігантські суми, велика частина яких буде осідати у Венесуелі. АмериканськеУправління з боротьби з наркотиками стверджує, що ця ситуація вже сьогодні єреальністю. Схоже, воно згущує фарби. Втім, цілком можливо, що через кількамісяців американці матимуть рацію. Головним претендентом на пост президентаПеру, де в березні мають відбутися вибори, є ще один «революціонер» — теж індіанець, колишній підполковник і лідер Націоналістичної перуанськоїпартії Ольянта Умала. Він вимагає націоналізувати економіку, ненавидитьімперіалізм, захоплюється Фіделем Кастро і Уго Чавесом. Цвях його програми,природно, легалізація коки. Умала вже побував в Каракасі, і Чавес, незлякавшися міжнародного скандалу, назвав його «справжнім представникомперуанського народу». Якщо Умала переможе, «кокаїнова ланцюжок»замкнеться. Виробництво сировини, переробка його в чистий кокаїн і постачанняна світові ринки будуть зосереджені в руках гігантського картелю, «контрольнийпакет акцій» якого буде в руках режиму Уго Чавеса, а «міноритаріями»стануть Моралес, Умала і лідер колумбійських «наркопартізан» МануельМаруланда. Хоча проглядається і ще більш грандіозна конфігурація — ті ж плюснові влада Мексики, де президентські вибори заплановані на літо. Там фаворит — кандидат лівої Партії демократичної революції, колишній мер Мехіко АндресМануель Лопес Обрадор.
4. Політичнийімідж: динаміка зміни політичного іміджу політика, його відповідність смакам тауявленням електорату та еліти
Уго Чавескористується підтримкою більшості бідного населення Венесуели і два разиперевибирався президентом країни, останній раз 10 січня 2007 року. Наміжнародній арені Уго Чавес є непримиренним критиком глобалізму, імперіалізму,політики США і персонально Джорджа Буша-молодшого. Поза Венесуелою він такожкористується широкою популярністю серед населення Латинської Америки й іншихкраїн світу. Неодноразово підтримував режим на Кубі і персонально Фіделя Кастро,якого вважає своїм другом. Пропонував плани інтеграції і співпраці у південнійпівкулі Американського континенту. У грудні 2005 році отримав міжнародну преміюЮНЕСКО імені Хосе Марті за внесок в об'єднання й інтеграцію країн ЛатинськоїАмерики й Карибського басейну. Також висловлював підтримку режимам, критичнимщодо політики США, таким, як Іран, Лівія, Білорусь. За підтримку Ірану отримаву липні 2006року Орден Ісламської республіки Іран І ступеня.
Антиамериканізмі антиглобалізм стали візитівкою Чавеса. Під його керівництвом Венесуела сталапретендувати на лідерство в опозиції до США в західній півкулі [3][22][23]. За повідомленнями преси, уряд Венесуели надавав допомогу колумбійськимпартизанам, витрачала чималі суми на допомогу іншим латиноамериканськимдержавам, виступало проти створення Загальноамериканської зони вільної торгівлі(англ. Free Trade Area of the Americas) [24][8][4].Чавес намагався завоювати симпатії всередині самих США, Венесуела виділяє коштина лобіювання своїх інтересів у Конгресі, виникли групи прихильниківвенесуельського президента Чавес домовився про постачання за пільговою ціною мазутудля малозабезпечених районів на півночі США.
Випадамипроти США Чавес завоював симпатії в усьому світі. Створено було союз лівихлідерів — «вісь добра»
· іранськийпрезидент Махмуд Ахмадінеджад,
· президентБолівії Ево Моралес,
· президентКуби Фідель Кастро.
ЗКубою у Венесуели встановилися особливо дружні відносини, Чавес за низькимицінами продавав енергоносії (Куба заробляла на їх перепродажі) та надавав прямуекономічну допомогу. Кастро у відповідь направив до Венесуели численнихкубинських фахівців, зокрема медиків, які відіграли важливу роль у реалізаціїсоціальних програм уряду.
Улипні 2006 року Чавес здійснив візит до Росії, де зустрічався з російськимпрезидентом Володимиром Путіним. Країни уклали важливі угоди про постачанняросійської зброї, військової авіації до Венесуели та про партнерство венергетичній області — розробка нових нафтових родовищ у Венесуелі за участюкомпанії «Лукойл» Наприкінці червня 2007 року венесуельський лідерзнову відвідав Росію. Як і в попередній раз, головними темами візиту стализакупівлі російських озброєнь і співробітництво в нафтогазовидобувної галузі. 10вересня 2008 два російські стратегічні бомбардувальники Ту-160 здійснилипосадку на військовому аеродромі Лібертадор у Венесуелі Наступного дня, 11вересня Чавес звинуватив владу США в підготовці його вбивства і оголосив персоноюнон-грата американського посла. У своєму виступі Чавес заявив, що спирається напартнерство з Росією: "валіть до диявола сто разів,ви, гівно американське! Відтепер Венесуела не одна — з нами Росія! Вони нашістратегічні партнери. Ми більше не самотні. Коли до наших берегів прийдеросійський флот, який вже рухається до нас, американці зійдуть з розуму!
10 вересня 2009року, під час офіційного візиту до Росії Чавес оголосив про те, що Венесуелавизнає незалежність Південної Осетії і Абхазії. У відповідь державний міністр Грузіїз питань реінтеграції Темур Якобашвілі заявив: "Чавес є маргіналом, і його заява небуде мати ніяких наслідків"
Широкоїпопулярності набув виступ Чавеса на засіданні Генеральної асамблеї ООН увересні 2006 року, на якому венесуельський лідер назвав тогочасного президентаСША Джорджа Буша дияволом і передрік крах «американської імперії» .
Улютому 2008 року, після оголошення незалежності Косово, Чавес заявив про те, щоне буде визнавати суверенітет цієї республіки, додавши, що подібні крокинаправлені на ослаблення Росії, дестабілізують регіон і створюють низкунебезпечних прецедентів. За словами Чавеса, США також спровокували заворушенняв Тибеті, щоб зіпсувати імідж КНР напередодні Олімпійських ігор.
Усічні 2009 року у відповідь на збройну операцію Ізраїлю проти ХАМАС в секторіГаза Венесуела вислала ізраїльського посла з країни (аналогічно вчинила також Болівія),Чавес назвав дії ізраїльтян агресією і оголосив про розрив дипломатичнихвідносин з Ізраїлем. У відповідь Ізраїль вислав з країни амбасаду Венесуели.
5. Медіопростір політичного лідера: якеінформаційне поле політик створює навколо себе, яку форму участі вкомунікаційних процесах використовує: пряму чи опосередковану
Уго чавесбезпосередньо використовує пряму форму участі у комунікаційних процесах, тобтоучасть у прямих єфірах, публічних дискусіях, у засіданні круглих столів. Вінвідкрито спілкується з народом, виступає з промовами у школах та вищихнавчальних закладах.
23 травня 1999 в телеефір вийшла програма «Алло, президент» заучастю самого президента країни. Чавес пояснив своє бажання спробувати себе вякості телеведучого тим, що хоче донести правду про події у країні і навколонеї до кожного венесуельця. В ефірі Чавес задає питання своїм міністрам,спілкується з місцевими жителями, веде телемости з іншими регіонами, роз'яснюєполітику уряду, робить історичні екскурси, посилає повітряні поцілунки іжартує. З 15 лютого 2007 р. президент Уго Чавес став спілкуватися зі своїм народомщодня по робочих днях протягом півтори години з 20.00 до 21.30. Але він нацьому не зупинився. У серпні Чавес встановив рекорд, спілкуючись звенесуельським народом 7 годин 43 хвилини. Під час трансляції з президентськогопалацу Чавес не зробив жодного перерви і лише зрідка випивав чашку кави. А вході вересневої телепрограми Уго Чавес встановив новий рекорд по її тривалості.Він, не перериваючись, при тридцятиградусну спеку вів популярну в країніпередачу протягом 8 годин і 06 хвилин. В рамках цієї програми Чавес дуже частокритикує будь-які явища чи персони. Наприклад, жорстокі ігри, окремихпредставників бізнес-еліти і т. д.
6. Причина вибору цієї політичноїособистості
Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм, про який, безумовно, згадуєш з ім’ям Уго Чавеса.Я вважаю, коли дивишся на цього політичного лідера, вольову людину і справжного політика, саме тоді розумієш, що таке справжній патріотизм, та до якого рівня може піднятися людське ораторське мистецтво та вміння триматися у найскладніших ситуаціях.
У квітні 2005 Уго Чавес звернувся до венесуельського народу зі словами:«Ми всі повинні прочитати» Дон Кіхота ", щобперейнятися духом цього борця, який прийшов у наш світ боротися протинесправедливості". Цей заклик був приурочений до 400-ї річниціпублікації твору Мігеля де Сервантеса. Щоб допомогти здійсненню цього заклику,на вулицях 24 міст населенню безкоштовно роздали мільйон екземплярів книги. Цяакція отримала назву «Операція Дульсинея» і була сприйнята зентузіазмом.
Коли 11 квітня 2002 року венесуельські пучісти увірвалися допрезидентського палацу і заарештували Чавеса військові перевозили його з місцяна місце, намагаючись добитися від нього підписи під заявою про відставку, якамогла б додати видимість законності «новим владі '. 12 квітня в одній зказарм один з співчуваючих Чавесу офіцерів зміг передати на кілька хвилинарештованому президенту свій мобільний телефон. Чавес зателефонував дружині іодній з дочок, щоб передати через них, що він не подавав і не подасть увідставку. Жодне з великих засобів масової інформації країни, ні міжнародніагентства не відтворили цієї інформації. Венесуельці змогли довідатися про цетільки багато годин з передач міжнародної служби радіо Гавани. Запискав кошику для паперів На наступний день, 13 квітня,коли Чавес був доставлений на військову базу острова Орчіла, він попросиводного з солдатів, які охороняли його, дістати йому аркуш паперу, написав наньому короткий текст, зім'яв його і залишив у кошику для паперів. Коли Чавеса перевелив наступне місце укладання, солдатів дістав з кошика записку і відправив їїфаксом комусь із знайомих. Через кілька годин цей факс циркулював по всійкраїні та світу. У ньому йшлося: 'Я, Уго Чавес Фріас, венесуелець, президентБоліваріанської Республіки Венесуела, заявляю, що не подав у відставку і невідмовився від законної влади, що дана мені народом'. Нижче стояли дата іпідпис. Коли ця інформація почала надходити в казарми і гарнізони країни,військові, вірні президентові, які до цього моменту були паралізованідезінформацією ЗМІ, почали заявляти один за іншим про непідкорення самозваному'уряду' і зажадали негайного відновлення конституції і повернення Чавеса.Тисячі беззбройних людей вийшли на вулиці найбільших міст країни. Вперше вісторії Латинської Америки запланований і профінансований ззовні державнийпереворот був зірваний.
Висновки
û Уго Чавескористується підтримкою більшості бідного населення Венесуели і два разиперевибирався президентом країни, останній раз 10 січня 2007 року. Наміжнародній арені Уго Чавес є непримиренним критиком глобалізму, імперіалізму,політики США і персонально Джорджа Буша-молодшого. Поза Венесуелою він такожкористується широкою популярністю серед населення Латинської Америки й іншихкраїн світу. Неодноразово підтримував режим на Кубі і персонально Фіделя Кастро,якого вважає своїм другом. Пропонував плани інтеграції і співпраці у південнійпівкулі Американського континенту. У грудні 2005 році отримав міжнародну преміюЮНЕСКО імені Хосе Марті за внесок в об'єднання й інтеграцію країн ЛатинськоїАмерики й Карибського басейну. Також висловлював підтримку режимам, критичнимщодо політики США, таким, як Іран, Лівія, Білорусь. За підтримку Ірану отримаву липні 2006 року Орден Ісламської республіки Іран І ступеня.
û Чавес за тріумфом повернувся до влади і продовжує їїутримувати — але чи надовго? Сьогоднішня венесуельська реальність вкрайскладна. Незважаючи на підтримку більшістю населення, уряду Чавеса стає всеважче контролювати ситуацію в країні, розколотою на два непримиренні табори.Чавес постійно обіцяє допомогти бідним і робить це за рахунок доходів від нафтиі кокаїну. Одночасно він проводить політику, спрямовану на згуртування націїпроти „зовнішньої загрози“, — Сполучених Штатів. Венесуеладиверсифікує свої нафтові поставки, експортуючи нафту не тільки в США, а й доКитаю. Однак базові характеристики венесуельської економіки від цього незмінюються. Варто цінами на нафту впасти, і Чавес опиниться перед обличчямбунту еліт, які не бажають ділитися, і бунту бідних, незадоволених, що їмбільше не надається колишній обсяг допомоги. Неважко припустити, що йогосупротивники вивчають сьогодні урок свого недавнього провалу і готують новийудар. Який урок з досвіду Венесуели можуть витягти інші країни?Побудова експортно-сировинної економіки рано чи пізно призводить до виникненняцілих класів населення, що потрапили в зону застійної бідності. При відсутностінормальної національної ідеї та соціально орієнтованої політики удавана звичноїполітична система може звалитися з появою харизматичного військового лідера, заяким піде армія і натовпу бідняків, що вимагають „справедливого розподілу“матеріальних благ. Незалежно від того, який їх джерело.
Список джерел талітератури
· Э. С. Дабагян,Уго Чавес. Политический портрет, ИНИОН РАН, 2005 г. ISBN 5-248-00229-X
· Boudin,Chesa; Chavez, Hugo; Harnecker, Marta (2005). Understanding the VenezuelanRevolution: Hugo Chávez Talks to Marta Harnecker. Monthly Review Press. ISBN1-58367-127-7. (англ.)
· БорисКагарлицкий Венесуэла: кто выиграл, кто проиграл? scepsis.ru/library/id_1612.html
· АлексейСтрогин „Синдром Чавеса“.Российские вести. 29марта. rosvesty.ru/1814/expert/?id=888