Зміст
Розділ1. Життєвий шлях Віктора Ющенка
1.1 Допрезидентськийперіод життя Віктора Андрійовича Ющенка
1.2 Хроніка сходженняЮщенка на вищий Україні пост розвивається наступним чином
1.3 Деякі факти зособистого життя Віктора Ющенка
Розділ2. Отруєння Віктора Ющенка
2.1 Хронологія отруєння
2.2 Коментарі політиківта посадовців з цього питання
2.3 Розслідування
2.4 Версії отруєння
Розділ3. Історичні обставини обрання В. Ющенка на посаду президента України
Розділ 4. Характеристика окремих рис В.А.Ющенка
Розділ 5. Критичні зауваження дополітичної позиції Ющенка
Висновки
РОЗДІЛ 1.ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ВІКТОРА ЮЩЕНКА 1.1 Допрезидентський період життя ВіктораАндрійовича Ющенка
Віктор Ющенконародився 23 лютого 1954 року в селі Хоружівка Сумської області в сім’ївикладачів.
Батько – АндрійАндрійович Ющенко (1919-1992), фронтовик, після війни викладав англійську мовув місцевій школі. Мати – Варвара Тимофеївна Ющенко (1918-2005) була викладачемфізики та математики.
Зроставмайбутній Президент України в сім’ї непартійних. Більше того, його батькослухав Радіо Свобода, Німецьку хвилю, ВВС та активно обговорював передачі зсусідами, що в радянські часи погрожувало в’язницею. А сам Ющенко, будучистудентом, читав Солженіцина, а також симпатизував консерватизму талібералізму, ризикуючи бути відрахованим з інституту.
Не дивлячись натаке вільнодумство, Ющенко не пішов проти влади. В дитинстві він хотівпотрапити у піонерський табір та мріяв про комсомол. «Мі йшли болотом, лісомпішки в Недригайлів, щоб нас прийняли в комсомол. Я чекав, що райком схожий нахрам. Готувався до вступу, як до самого суворого іспиту. Вивчив дати з’їздів таконференцій, які питання на них розглядалися, — розповідає він. – Виявилося,райком – непримітна будівля, де коридор з зеленими стінами та простимистільцями, як в клубі. Та прийняли мене формально». Ющенко прийняли не лише вкомсомол, а й в КПРС, а в середині 1980-х комуніста-банкіра навіть перевели наоблік в центральний апарат КПУ. Правда, він стверджує, що комуністом став запосадою, і партійні заходи значною мірою заважали роботі.
У віці 16-тироків Віктор Ющенко вступив до Тернопільського фінансово-економічногоінституту.
В 21 рік –закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут за спеціальністюБухоблік. Кандидат економічних наук, лауреат Державної премії України в областіекономіки та техніки. Захистив кандидатську роботу з теми: «Розвиток попиту тапропозиції грошей в Україні». Академік Академії економічних наук України,академік Української Академії економічної кібернетики.
В 21 рік –одразу після інституту Віктор Ющенко влаштувався на роботу заступникомголовного бухгалтера колгоспу в Косівському районі Івано-Франковської області.
Трохи згодомЮщенко був призваний до Радянської армії та служив у прикордонних військах нарадянсько-турецькому кордоні недалеко від Ленінакана.
Протягом 23 — 31років свого життя керував відділом Держбанку СРСР в селищі Ульяновка Сумськоїобласті.
У 31 — 33 роки –був заступником начальника Управління Української республіканської конториДержбанку.
В 33 — 35 роківВіктор Ющенко працював на посаді начальника планово-економічного управлінняУкраїнського республіканського банку «Агропромбанк СРСР», був заступникомголови правління «Агропромбанка».
В 35 – 38 років– працював заступником голови правління, першим заступником голови правлінняАкціонерного комерційного агропромислового банку «Україна». В 2001 році «БанкУкраїна» став банкрутом, і політичні опоненти пізніше неодноразовозвинувачували Ющенко у причетності до корупційної схеми по відмиванню черезбанк грошових коштів у розмірі десятків мільйонів доларів.
В 38–44 рокиЮщенко стає головою правління, згодом – головою Національного банку України. Націй посаді він провадить історичну грошову реформу в Україні – введення гривні.На посаді голови НБУ він також увів електронну платіжну систему, міжнародністандарти обліку та моніторингу банківської системи. В 43 роки згідно рейтингужурнала Global Finance, Ющенко увійшов до шістки кращих банкірів світу, а рікпізніше Нацбанк увійшов до п’ятірки кращих Центробанків світу.
У той же часробота в НБУ пов’язана зі ще одним із скандалів у кар’єрі Ющенка. Опонентизвинувачували його в тому, що при його керівництві головний банк країнизаключив наперед збиткову угоду зі швейцарським банком, помістивши в ньомувеликий депозит із золотовалютного резерву України. Прокуратура нарахувала, щов результаті цього контракту державі був нанесений збиток у 5 млн. доларів США.Ющенко та його соратники заперечували ці звинувачення, називаючи їх політичнимзамовленням.
В свої 45 років,під час правління Президента Леоніда Кучми, Віктор Ющенко посідає постпрем’єр-міністра України та стає наймолодшим прем’єром за всю історію України.
«Я не хотів йтив Кабмін, знаючи, що мене хочуть вивести з Нацбанку, кинути на хитку посаду йтам дискредитувати. Але повірив Президенту, який сказав, що йому немає когоставити на прем’єра», — пояснював пізніше Ющенко. За його словами, перспективаочолити уряд, була для нього цікава як професійний виклик.
Ставшипрем’єром, Ющенко залишив свою першу ілюзію. «Я був вражений до якого рівнякорупції опустилися в уряді», — згадує він. За його словами, функції уряду дужечасто зводились до лобіювання інтересів певних комерційних структур, що виливалосяв мільярди гривень невиплачених податків для держави. Крах другої ілюзії Ющенкопережив після того, як Президент Кучма почав нещадно критикувати уряд післятрьох місяців його роботи. «Я зрозумів, що мене здають. Після цього в меніутворився надрив, й рана ця болить і досі. Наші з Президентом життєві цінностірозійшлися», — каже Віктор Ющенко.
До того часуЮщенко не приховує розчарування Кучмою. Напередодні своєї відставки з постапрем’єра в квітні 2001 року Ющенко сказав про свою роботу з Президентом: «Меніздається, що це відносини батька й сина». А через півтора роки він вжепретендуючи на роль очільника опозиції, визнав, що Кучма тяжіє доавторитаризму: «Ми кажемо влада – маємо на увазі Президент. Ми кажемо Президент– маємо на увазі влада».
В квітні 2001-гороку Віктор Ющенко звільнений з посади прем’єра. Офіційна причина, згідно указуПрезидента Леоніда Кучми, — «у зв’язку з відставкою Кабінету міністрів».Неофіційна причина – зростаючий вплив у політичних та ділових колах, зростанняпопулярності серед населення.
В 47–48 роківЮщенко очолював Україно-російський інститут менеджменту та бізнесу ім. БорисаЄльцина.
Пізніше він береучасть у виборах до Верховної Ради 2002-го року, очолює список блоку «НашаУкраїна». Стає членом Комітету Верховної Ради України з питань прав людини,національних меншин та міжнаціональних відносин, а також стає головоюдепутатської фракції «Наша Україна».
У 49–51 рік погромадській лінії займав посади голови правління Всеукраїнської громадськоїорганізації «Наша Україна» та голови спостережної ради Міжнародногоблагодійного фонду «Україна 3000».
В 49 років В.Ющенко активно вливається в політичну боротьбу, направлену на вищу посаду вкраїні. Ще до початку президентських перегонів він опинився в опозиції діючоївлади Леоніда Кучми, яка масштабно та не соромлячись використовувала протиЮщенка адмінресурс. Лідера «Нашої України» всіляко обмежували у можливостяхпоспілкуватися з виборцями, як через мас-медіа, так і напряму. Більш того, В.Ющенко заявив, що планується замах на його життя. Не дивлячись на тиск, «НашаУкраїна» провела форуми в Луганську, Харкові, Донецьку, Сумах та інших містах.В Донецьку невідомі молодики зайняли залу, де мав відбутися з’їзд партії.Місцева міліція не втручалась. По місту були розвішані білборди з зображеннямЮщенка в фашистській формі. Після зриву з’їзду в Донецьку Ющенко звинувативАдміністрацію Президента у перешкоджанні проведенню заходів. В якості доказіввін надав інструкцію адміністрації про те, як перешкоджати форумам «НашоїУкраїни».
Увесь рікпройшов під знаком боротьби двох Вікторів. «Протягом року соціал-демократинанесли декілька ударів по «Нашій Україні». Мабуть, найбільш масштабним з нихстав проект політичної реформи та внесення змін в Конституцію, які можутьзвести нанівець шанси Ющенка стати президентом. СДПУ (о) також декілька разівпроводила збір підписів за відставку Петра Порошенка, члена «Нашої України»(НУ), з посади голови бюджетного комітету парламенту. І, нарешті, апогейпротистояння настав на кінець жовтня, коли, на думку деяких депутатів НУ,Медвечук опинився причетним до зриву з’їзду їх блоку в Донецьку.Соціал-демократи ж це категорично заперечують. Майже в усіх проявах конфліктудвох лідерів Медвечук вважав за потрібне діяти негласно, а Ющенко – публічно,намагаючись всіма шляхами привернути увагу людей до того, що відбувається. «ВУкраїні, де непублічна політика завжди домінує у прийнятті політичних рішень,це означає нерівний бій».
Проте Ющенкозумів втримати свою стратегічну перевагу перед діючою владою – рейтинг довіривиборців, який коливався у межах 20–25%, в той час як рейтинг Медвечуказнаходився на рівні 3–9%. Ющенко показав новий для України тип лідера – він нетакий радикальний, як інші опозиціонери. Його головний ресурс – неспадаючийрейтинг довіри простих громадян. Ющенко вважає свої завдання глибокоморальними. «В мене є місія. Я хочу бачити мою Україну вільною, багатою тадемократичною. Щоб на сході, заході, півдні та півночі країни пишалисяспільними цінностями», — стверджує він.
В свої 50 роківЮщенко балотується на пост Президента України у виборах 2004-го року, післячого переживає самий бурний рік у своєму політичному житті. Лідер «НашоїУкраїни» вів кампанію в умовах інформаційної блокади. Зі сторони могло здатися,ніби вона взагалі не проходила. Насправді в Ющенка було в день по п’ятьдвохчасових виступів. Іноді він проїжджав по 300 км на добу.
1.2Хроніка сходження Ющенка на вищий у країні пост розвивається наступним чином
Березень 2004року – «Наша Україна» та Блок Юлії Тимошенко підписують угоду проспівробітництво під час виборів.
Червень 2004року – Ющенко офіційно заявив про свій намір прийняти участь у президентськихвиборах в якості кандидата. У липні Ющенко повідомляє про своє самовисування вкандидати на пост Президента України. На Печерському полі проходить мітинг уйого підтримку. Олександр Зінченко очолює передвиборчу кампанію лідераопозиції.
У вересні 2004року справдилася загроза життю, про яку неодноразово попереджав табір Ющенка.Прес-служба Ющенка заявила, що 9 вересня він був отруєний невідомою речовиною.Пізніше встановлено, що зовнішні прояви отруєння були недостатньо характернимидля діоксинової інтоксикації. Ющенко проходить курс лікування в австрійськійклініці Рудольфінерхаус. Хоча міцне здоров’я та медицина допомогли Ющенкувижити, його обличчя лишилося спотвореним. У спробі отруїти його Ющенкозвинувачує владу.
Жовтень 2004-гороку – продовжив президентську кампанію, не дивлячись на проблеми зі здоров’ям,після першого туру виборів 31-го жовтня Ющенко отримує найбільшу кількістьголосів серед 24-х кандидатів у президенти і виходить до другого туру, де йогоопонентом стає ставленик Кучми – діючий прем’єр-міністр Віктор Янукович.
Листопад 200-го4 року – Центрвиборчком після довготривалого підрахунку голосів оголошуєрезультати другого туру виборів. Згідно цьому, переміг Віктор Янукович. Ющенкота його прибічники звинувачують опонентів у фальсифікації результатів виборівта звертаються до Верховного Суду. Починається «помаранчева революція».
«Помаранчевареволюція» стала піком кампанії Ющенко. 21 листопада 2004 року ввечері наМайдані Незалежності в столиці почався паралельний підрахунок голосів.Наступного дня був заявлений мітинг, і в Києві вже протестувало до півмільйоналюдей. В наступні тижні хвиля масових протестів та мирних демонстрацій охоплюєвсю Україну. Палатки з’являються навіть на майданах тих міст, які початкововважаються «краєм Януковича» — це східна Україна.
Грудень 2004-гороку – Верховний Суд оголошує вердикт, в якому визнає результати другого турувиборів Президента України сфальсифікованими і призначає дату повторногоголосування другого туру на 26 грудня. Верховна Рада змінює склад ЦВК.
26 грудня 2004року – на повторному голосуванні виборів Президента, у підсумку трьохраундовоїпрезидентської кампанії Ющенко отримав 51,99% голосів, його опонент – 44,19%.Різниця голосів склала 7,8%.
23 червня 2005року Віктор Ющенко в свій 51 рік пройшов інаугурацію на посту ПрезидентаУкраїни (третього у новітній історії України після Леоніда Кравчука та ЛеонідаКучми, який був головою держави двічі).
В 2005-му роціпрогнози багатьох експертів частково збуваються. Ющенко втрачає «дивіденди»,отримані на Майдані. Він не може розділити владу з минулими помаранчевимисоратниками та переживає ряд скандалів, пов’язаних із обвинуваченнями укумівстві. Головною проблемою для Віктора Ющенка стає минулий політичнийпартнер – Юлія Тимошенко, яка прагне влади, стає прем’єром та швидкими темпаминабирає рейтинги.
«Сьогоднібагато з тих, що стояли на Майдані – у кроці від розчарування лідерамипомаранчевої революції. Відчутних поліпшень і кардинальних змін поки ненастало. Віктор Ющенко назвав своїм першочерговим завданням боротьбу зкорупцією, виступив за розділення бізнесу й політики, за свободу слова йвідкритість влади. В Україні дійсно стало дихатися легше, і корупція, здавалосяб, перестала бути системною. Але глава держави начебто не помічає більш тонкихїї проявів. Уже перші місяці перебування у владі показали його манеру роздаватипосади родичам й кумам. А недавній скандал навколо його сина, Андрія Ющенко(він їздить на розкішному автомобілі й користується телефоном Vertu, вартістюкілька тисяч доларів), продемонстрував, що президент не настільки вжепослідовний і у відстоюванні свободи слова», — пише журнал «Кореспондент»у 2005-му році.
«ВіктораЮщенка без перебільшення можна назвати найпопулярнішим президентом України закордоном. «Марафонський забіг» Ющенка закордоном виявився досить довгим. Ізсічня по грудень 2005 року Президент зробив більше 30 поїздок у зарубіжнікраїни й провів поза домівкою 65 днів. Успішними можна було назвати два візитиу Францію й один — у Великобританію. Скасування віз для громадян ЄС і США сталапотужним стимулом для розвитку бізнесу й туризму. Під час переговорів з НАТОз'явилася реальна перспектива членства України в Альянсі. На саміті в Києві1 грудня Україна нарешті одержала бажаний статус країни з ринковоюекономікою. Досить суттєво просунулися переговори й по вступу в СОТ. Зробилисвою справу два візити Ющенко в США й успішний виступ у Конгресі.
Не залишав безуваги Ющенко й потенційних інвесторів — як удома, так і за кордоном. У Києвівін кілька разів збирав форуми, на яких були присутні великі бізнесмени ізусього світу. Саме після зустрічі з ним у Відні інвестори оголосили про планибудівництва в Києві величезного торгівельного центру, а представники одного знайбільших австрійських банків «Erste» виявили зацікавленість у купівлі Ощадбанку.Протягом 2005-го року Україна почала стверджуватися як регіональний лідер.Сприяла цьому й активна позиція по врегулюванню конфлікту в Придністров’ї. Планпо примиренню цієї невизнаної республіки з Молдовою, представлений Ющенко, бувфактично схвалений усіма зацікавленими сторонами», — відзначає видання.
Осінь — зима2005-го року — Ющенко відправляє у відставку уряд своєї помаранчевої соратниціЮлії Тимошенко. Починається затяжна політична криза в країні – часнескінченних, багатогодинних «круглих столів» між представникамиконфліктуючих політсил, які не приносять результатів. Для того, щоб забезпечитизатвердження кандидатури Юрія Єханурова на пост прем'єр-міністра, Ющенкудоводиться укласти меморандум з лідером Партії регіонів Віктором Януковичем,який передбачає також і питання, пов'язані зі звільненням прихильниківЯнуковича від карної відповідальності, а це, що майбутній Президент обіцявМайдану — покарати фальсифікаторів.
Січень 2006 року- Новий рік починається з міжнародного скандалу – Росія обвинувачує Україну внесанкціонованому відбиранні російського газу із транзитних газопроводів.Досягнута нашвидкоруч угода по газу приводить до скандалу всередині країни.Давні супротивники й колишні союзники Ющенко, об'єднавшись у Верховній Раді,ухвалюють постанову про відставку уряду. Ющенко не поступається тиску й діючий Кабінетміністрів перетворюється в «тимчасовий уряд». Ющенко втрачаєпопулярність.
2006 рік – навиборах до Верховної Ради президентська сила – «Наша Україна» отримує лише13,95% голосів виборців, поступившись «Партії регіонів» (32,14%) і Блоку ЮліїТимошенко (22,29%).
В цьому ж роціВіктор Ющенко втрачає лідерські позиції. «Віктор Ющенко більше не сидитьна вершині владної піраміди. Але справа навіть не у втрачених повноваженнях, ав згасаючій підтримці народу. Ще два роки тому на президентських виборах занього віддавали свої голоси більш половини українців. На минулих жепарламентських — мандат у владу очолюваної їм партії готові були дати вжевчетверо менше людей. І якщо вчорашньому затятому суперникові ПрезидентаВіктору Януковичу вдалося залишитися лідером по ту строну барикад, то прапорзмін і прозахідних перетворень із рук Ющенко вирвала Юлія Тимошенко. Ющенкостав жертвою своїх же колег по партії, які численними скандалами дискредитувалине тільки себе, але і його», — пише преса.
В Українірозвивається політична криза, що повністю паралізувала парламент, де партіїпереможці на виборах-2006 ніяк не можуть створити більшість і почати працювати.У середині квітня 2007 року доповідачі Парламентської Асамблеї Ради Європивідзначали недостатність політичної волі Президента Ющенка як одну із причинкризи в Україні.
Навесні свого53-го року життя — Ющенко збирає політичну волю в кулак й оголошує в цьому ж2007-році дострокові парламентські вибори. В ході довгих і непростихпереговорів з колишнім супротивником на президентських виборах-2004 ВікторомЯнуковичем Ющенкові вдається змусити опозицію визнати дострокові вибори, якіпризначаються на осінь 2007 року. Самі рішучі кроки Ющенко зробив по краюправового поля: він видав три укази про розпуск парламенту, звільнив декількохсуддів Конституційного Суду, підпорядкував внутрішні війська – усе це лютооскаржувалося опонентами. Президент переніс великий тиск не тільки з бокуочолюваної Януковичем коаліції, але й лідера БЮТ Юлії Тимошенко.
У вересні 2007року на дострокових виборах президентська політична сила «Наша Україна», навітьв союзі з «Народною самообороною» міністра внутрішніх справ Юрія Луценка,набрала 14,15% голосів виборців. В результаті представництво НУНС в Раді склало72 людини, що дало можливість сформувати з БЮТ більшість із запасом всього лишев два голоси. Та головну роль у цій більшості відіграють або прибічники БЮТ,або внутрішня опозиція голові держави – самооборонці.
В свої 54 рокиодностайним рішенням Віктор Ющенко був обраний головою партії «Народний союзНаша Україна» (НСНУ) 29 листопада 2008 року. В 2008 році Віктор Ющенкопродовжує втрачати позиції. «Віктор Ющенко стає дрібнуватим для влади, адже усяйого сила містилася в підтримці народу, яку він майже повністю втратив. Томукритикувати Президента зараз вважається гарною манерою в колі його нещодавніхсоратників», — пише преса.
«Заразпозиції Президента нестійкі, адже він делегував частину повноважень главівласного Секретаріату Віктору Балозі. Репутація цього генія сучасних інтриг іраніше не булла бездоганною, а в нескінченних зіткненнях із прем'єром ЮлієюТимошенко він і зовсім набув славу безпринципового фаворита. У результатіЮщенко не тільки виглядає слабким, він по-справжньому є слабким: занадто багаточого сконцентровано на вихідці із Закарпаття, який аж ніяк не рівний у своїхбійцівських якостях головному опонентові — прем'єрові», — додає видання.
«Українськіурядовці примудрилися зробити все, щоб не тільки проігнорувати уроки боротьбиіз кризою, які їм надали уряди західних країн, але й максимально погіршитиситуацію», — відзначає видання й продовжує: «Усього за місяцьстабільна протягом декількох років національна валюта впала. Уже на початкужовтня було очевидно, що вкладники масово штурмують відділення банків інеобхідний цілий пакет заходів як практичного, так і психологічного характеру.Нацбанк відмовлявся що-небудь робити, списуючи падіння гривни на якихосьспекулянтів. Глава уряду Юлія Тимошенко заявила, що економіка — це взагалі неїї компетенція. Депутати традиційно з'ясовували відносини, незважаючи накритичну необхідність вживання антикризових заходів. Президент Віктор Ющенкоусвідомив серйозність становища лише до кінця жовтня, коли він у телеефіріспробував збити ажіотаж. Не допомогло. До початку грудня гривня втратила вже50%».
1 квітня 2009року Верховна Рада України призначила наступні вибори президента на 25 жовтнятого ж року (при цьому «за» проголосував 401 депутат із 450). Пропозиціяпровести вибори 27-го грудня підтримав всього один депутат. Сам же Ющенко хотівпровести чергові вибори 17 січня 2010 року. Він не погодився із такою датою ізаявив через свого представника, що буде оскаржувати це рішення уКонституційному Суді.
15 квітня 2009року — з'явився текст інтерв'ю Ющенко виданню «Коммерсантъ». У ньомуукраїнський Президент, незважаючи на свій украй низький рейтинг, заявив пробажання балотуватися на другий строк. «У мене є цінності, з якими я вмру.Незалежно від того, зрозуміє мене нація чи ні, я буду розповідати про поколінняукраїнців, замучених, знівечених. Знаєте, я ніколи не був і не буду хохлом,ніколи не був малоросом і ніколи їм не буду. Якщо мені потрібно буде другу дозудиоксину прийняти, я це зроблю, не відмовлюся. У мене п'ятеро дітей, і япрагну, щоб у мене була можливість сказати їм: я передав вам Україну кращою,чому я її одержав», — заявляє Ющенко. Також він відзначив, що виступає задострокові парламентські вибори й збирається балотуватися в депутати. Також уплани українського президента входить зміна Конституції, одним із ключовихмоментів якого є створення двопалатного парламенту.
13 травня 2009року Конституційний суд України визнав неконституційною постанову ВерховноїРади про призначення чергових виборів Президента України на 25 жовтня.
Наприкінцідругої декади травня 2009 року – голова Секретаріату Президента Віктор Балогаподав у відставку, яка була прийнята Ющенко. Сам Балога назвав причиною своєївідставки категоричну незгоду з рішенням Ющенко другий раз балотуватися на постПрезидента, який, на його погляд, не має на це морального права. Також у числіпричин відставки були названі кумівство, характерне для найближчого оточенняЮщенко, особиста відповідальність Президента за постійні політичні конфлікти йкризи у владі, які відбувалися весь період його правління. На місце БалогиЮщенко призначив свою давню соратницю – Віру Ульянченко.
29 жовтня 2009року ЦВК реєструє Віктора Ющенка кандидатом в президенти України. В свої 55років він балотується вже вдруге.
За результатамипершого туру президентських виборів, який відбувся 17 січня 2010 року, віннабрав 5,45% голосів (п’яте місце).
25 лютого цьогож року Ющенко передав повноваження Президента України Віктору Януковичу. 1.3Деякі факти з особистого життя Віктора Ющенка
Віктор Ющенкоодружений на колишній громадянці США українського походження – Катерині Ющенко(у дівоцтві — Чумаченко). Вона в минулому працювала в Державному департаментіСША й саме цей факт став приводом для критики й обвинувачень Ющенко в«прислуговуванні Заходу» під час президентської кампанії 2004 року.На тлі критики на її адресу Катерина Чумаченко прийняла українськегромадянство. Перша леді України — голова наглядацької ради Міжнародногоблагодійного фонду Україна 3000, веде активну благодійну діяльність. У Ющенківп'ятеро дітей і два онуки. Сини — Андрій і Тарас, дочки — Віталіна, Софія йХристина, онуки – Яринка й Віктор. Ще до президентства Ющенко часто з'являвся йна трибуні Майдана Незалежності, і перед телекамерами разом зі своїми дітьми,почавши нову традицію для українського політикуму – не приховувати свою родину,а зробити її частиною суспільного життя.
Старший братПетро Ющенко – народний депутат IV–VI скликань від «Нашої України». НебіжЯрослав Ющенко – заступник губернатора Харківщини Арсена Авакова.
Ющенко полюбляєводити автомобіль, захоплюється бджіловодством, живописом, історією та побутомУкраїни.
Про свої хобі тауподобання Віктор Андрійович розповідає так:
Про Живопис:«Чесно кажучи, довго не тримав пензля в руках, але на різдвяні канікули випаланагода. Ми на кілька днів з родиною вирвалися у гори. Йшов лапатий казковийсніг: дахи, ялинки закидані кучугурами. Це була справжня ідилія, яка нагадаламені атмосферу дитинства. Мене потягло до фарб, я намалював олією дваукраїнські зимові пейзажі. Тепер один з них прикрашає вітальню, де є ще 7-8моїх робiт. Більшість картин дарую. Передостанню передав на аукціон, якийпроводила благодійна організація «Приятелі дітей», що опікується сиротинцями.Дехто з друзів переслідує мене вже кілька років, просять, щоб я подарував їмкартину. Щороку обіцяю, як тільки-но в мене з'явиться три-чотири вільних доби,обов'язково намалюю. Але все не вистачає часу.»
ПроБджільництво: «Це хобі родом з дитинства: у нас вдома завжди була пасіка,пасічниками були і батько, і дід, і прадід… А ми з братом змалечку допомагалидорослим доглядати за бджолами і слухали їх повчання. Батько любив повторювати:«Бджоли - це унікальне суспільство, в якому і людям є чому повчитися.Вулик живе за строгим порядком, одні бджоли оберігають сім'ю, другі носять мед,треті годують дітей, і всі обов'язки чітко розподілені».
«Сьогодні у мене80 бджолиних сімей, на пасіці маю як сучасні, так і раритетні вулики з різнихкуточків України. Свою пасіку розташував на дачі, недалеко від Києва. На літовивожу своїх бджіл кудись поближче до медоносів. Більшу частину меду передаю вдитячі будинки, або роздаровую друзям. Для мене бджільництво — це спосібзберегти частинку того світу, в якому жили наші прадіди, адже він вже ніколи неповториться.»
Про Спорт:«Вперше на гірські лижі я став у Карпатах кілька років тому. Початковийінструктаж мені дали друзі, а далі все залежало від власного бажання ітерпіння. Сьогодні гірські лижі — мій улюблений вид спорту. Тренуюся завждисам, без інструктора. Поступово ускладнюю маршрути. У своєму послужному спискувже маю так звані «чорні траси». Так що сьогодні вважаю себе гарним лижником.Не можу похвалитись широкою географією гірських вершин, які покорив — катаюсьпереважно в Україні, дуже люблю Карпати. Напередодні дня народження я сам собізробив подарунок — на день вибрався з друзями в Карпати і годин з шістькатався! Мої старші діти також катаються. А донька Ліна освоїла сноуборд іактивно агітує мене. Думаю, це буде моя наступна «висота».
«Також люблюдайвінг, хоча мій досвід підводного плавання невеликий. Цей спорт дійснозахоплює. Одного разу на мисі Сарич ми разом з дружиною спускались на глибину20 метрів у підводні печери. А пізніше мали щасливу нагоду насолоджуватисьрізноманіттям підводного світу Червоного моря.»
«Давнястудентська любов — волейбол. На жаль, сьогодні вибираюся разом з друзями намайданчик не частіше разу на місяць. Але це неправильно. Коли пауза міжтренуваннями затягується, відчуваю, що обділяю себе. Насамперед — емоційно.»
ПроКолекціонування: «Протягом багатьох років я збираю колекцію предметівукраїнського народного побуту, народного одягу, а також предметівтрипільської культури. Завжди мріяв, щоби цей скарб став частиною музейноїекспозиції. Одна з найяскравіших моїх знахідок — можливо, єдиний в Українідерев'яний велосипед, зроблений у маленькому селі невідомим самородком понадсто років тому.»
«Для менеукраїнські мотиви в мистецтві, одязі, в дизайні — завжди сучасні. Досі вбабусиних скринях зберігається чимало унікальних, безцінних речей, яківикликають захоплення сучасників. Завдання нашого покоління — зберегти це. Повнаісторія українського побуту чи костюму від старовини до сьогодення ще чекаєсвого автора.»
«Частина моєїприватної колекції предметів народного побуту та костюму була представлена навиставці «Коло. Україна в моді» у березні 2003 року. Мрію про музей українськоїмоди, який прийме до себе мою колекцію.»
«Я підтримуютакож ідею створення музею трипільської культури і готовий передати своюколекцію предметів трипільського періоду до експозиції майбутнього музею.»
Про Гори: «Удитинстві я так мріяв побачити гори, що це бажання частково визначило вибірмною ВНЗ. Я вирішив вступати до Тернопільського фінансово-економічногоінституту, прагнучи присвятити студентські роки не лише навчанню, а ймандрівкам. В інституті я одразу ж записався у три гуртки: спелеології,альпінізму і туризму. Тоді ж я чотири роки пропрацював інструктором гірськоготуризму. У студентські роки і зародилася традиція разом з друзями раз на рікходити в гори. А з 1990 року, коли у липні Верховна Рада прийняла декларацію продержавний суверенітет, ми приурочуємо наше сходження на Говерлу цій даті.»
Про Уподобання: «Якщоговорити про кольорову гаму, то мені подобається шляхетний малиновий колір (маюу гардеробі улюблений червоний светр). Доречною буде й льняна сорочка, вишита білимпо білому. Звичайно, жінки більш вимогливо ставляться до новорічного вбрання.Дівчата збираються бути принцесами, а Катя хоче здивувати нас новою сукнею,пошитою зі старовинних рушників.»
«Головна моявимога до святкового одягу — щоб він був зручний і красивий. У новорічну нічхочеться відчуття затишку, тому я віддаю перевагу неофіційному стилю або стилюкантрі — отже, не буде жодних краваток і строгих костюмів.»
Про Відпочинок:«Для мене новорічні свята — це в першу чергу можливість побути із найріднішимилюдьми, бодай на кілька днів забути про політику.»
ВікторАндрійович Ющенко має такі нагороди:
1) Орден «Зазаслуги ІІІ ступеня».
2) Заслуженийекономіст України (1997 рік).
3) ЛауреатДержавної премії України (1999 рік).
4) Орден короляТоміслава зі стрічкою та Великою Даніцею (2007 рік, Хорватія).
5) Орден БілоїРози (2006 рік, Фінляндія).
6) Орден БілогоОрла (2005 рік, Польща).
7) ОрденВітаутаса Великого (2006 рік, Литва).
8) Орден ТрьохЗірок (2006 рік, Латвія).
9) Великий хрестз ланцюгом орден Заслуг (2008 рік, Угорщина).
10) ОрденГейдара Алієва (2008 рік, Азербайджан).
11) ОрденСерафімів (2008 рік, Швеція).
12) ОрденУкраїнської Православної Церкви преподобних Антонія і Феодосія Києво-ПечерськихІ ступеня.
13) ОрденЛицарів Гроба Господня (2007 рік, Ієрусалім).
Декларація продоходи Віктора Ющенка за 2008 рік.
Центральнавиборча комісія оприлюднила декларацію про доходи кандидата на пост президентаУкраїни, діючого голови держави Віктора Ющенка. Ющенко за 2008 рік заробив1млн. 41 тис. 60 грн. Його дохід складався із заробітної плати (492 тис. 20грн), а також дивідендів, процентів і роялті (549 тис. 40 грн).
У власностіЮщенка знаходиться земельна ділянка (131 тис. 385 кв. м), житловий будинок(656,7 кв. м), квартира (371, 9 кв. м), автомобіль ЗАЗ-965 та мотоциклHarley-Davidson. На рахунках у банках він має 3 млн. 14 тис. 181 грн.
Сім’я ВіктораАндрійовича у минулому році отримала 549 тис. 320 грн. доходу. З цієї суми 93тис. 355 грн. – дохід від дивідендів, процентів та роялті і 455 тис. 965 грн. –дохід від підприємництва. Також сім’я має земельну ділянку (1633, 5 кв. м),квартиру (300 кв. м) та рахунки в іноземних банках на суму 2 млн. 420 тис. 495грн.
Разом з тим, в2004 році, коли Ющенко вперше приймав участь у президентських виборах, згіднодекларації за 2003 рік, він отримав доходи на суму 34 тис. 790,25 грн. З них 29тис. 350,46 – зарплата, 1727,79 грн. — дивіденди, проценти та роялті та 3712 грн.– матеріальна допомога. Крім того, тоді він мав земельну ділянку (54 596 кв. м)та житловий будинок (370 кв. м). В банках на той час Ющенко мав 61917,57 грн.
Члени його сім’їу 2003 році мали дохід в розмірі 480 тис. 756, 85 грн., який був отриманий зарахунок дивідендів, відсотків і роялті (115 тис. 545 грн), доходу відпідприємництва (363 тис. 955 грн.) та від відчуження цінних паперів (1256,85грн). У власності сім’ї була земельна ділянка (6070,29 кв. м) та квартира(399,4 кв. м). Сім’я Віктора Ющенка мала на рахунках у іноземних банках 2 млн.650 тис. грн… Автомобілів ні Ющенко, ні його сім’я у 2003 році не мали.
Якщо порівнятидекларацію Ющенко за 2004 і 2009 роки, то за п’ять років він збільшив розмірсвоєї земельної ділянки на 76 тис. 789 кв. м.(7,7 га), придбав автомобіль тамотоцикл.
РОЗДІЛ 2. ОТРУЄННЯ ВІКТОРА ЮЩЕНКА
Отруєння ВіктораЮщенка— один із нерозкритих злочинів новітньої історії України, що стався підчас президентських виборів 2004 року. Віктора Ющенка було отруєно хімічними речовинами,які зазвичай не входять до продуктів харчування езультати аналізу крові свідчатьпро те, що Віктор Ющенко був отруєний діоксинами (тетрахлордібензапародіоксином).Вміст діоксинів у крові Віктора Ющенка перевищував допустиму концентрацію у тисячіразів. 2.1Хронологія отруєння
Увечері 5 вересня2004 р. В. Ющенко був запрошений на спеціальну нараду на дачу тодішнього заступникаголови СБУ Володимира Сацюка, що розташована на Осокорках. На цій вечері також бувприсутній голова СБУ Ігор Смешко та народний депутат Давид Жванія. На думку самогоВ. Ющенка, отруєння сталося саме на цій вечері.
Вранці 6 вересняпочав скаржитися на нудоту, страшні головні і шлункові болі. Через кілька годинвід болю Ющенко вже не міг встати з ліжка. Через хворобу В. Ющенко скасовує передвиборчіпоїздки.
В ніч з на 10 вересня2004 року В. Ющенко був доставлений в австрійську клініку «Рудольфінерхаус», дейому було встановлено діагноз «гострий панкреатит» з ускладненнями, викликанимиотруєнням токсинами. На думку професора-хірурга Микола Корпана, якщо б В. Ющенкане доставили до клініки ще протягом 24-72 годин, ризик смерті сягав би 80 %".
11 вересня 2004 керівникавстрійської клініки «Рудольфінерхаус» Міхаель Цімпфер повідомив, що В. Ющенко бувотруєний діоксинами.
Відповідно до висновкулікарів австрійської клініки, погіршення здоров'я В. Ющенка 6 вересня було викликано«важкою вірусною інфекцією і хімічними речовинами, що звичайно не містяться у продуктаххарчування».
Консиліум із одинадцятипровідних австрійських лікарів поставив діагноз «гострий панкреатит з інтерстиціальниминабряковими змінами» і на цьому тлі ще кілька суміжних діагнозів. За наполяганняммедиків біля палати Віктора Ющенка було виставлено цілодобову охорону. 2.2.Коментарі політиків та посадовців з цього питання
Отруєння В. Ющенкамало широкий резонанс в українському суспільстві. На думку деяких фахівців, отруєннястало одним із факторів перемоги В. Ющенка а також змінило психологію й світоглядсамого Віктора Андрійовича. Проте коментарі українських політиків були неоднозначними.Прихильники В. Ющенка розцінюють отруєння, як замах на життя кандидата у Президенти:
Керівник виборчоїкампанії кандидата в Президенти Олександр Зінченко — «Ідеться не про звичайне отруєнняі навіть не про сильне отруєння. Мова йде про процеси, які загрожували життю ВіктораЮщенка».
Начальник прес-службиГенеральної прокуратури Сергій Руденко — «Йде мова про замах на життя кандидатав Президенти і чи є для того підстави. Якщо такі підстави нами буде встановлено,то, звісно, нами буде порушено кримінальну справу, бо замах на вбивство це є кримінальнийзлочин. Але для того щоб прийняти рішення, одних тільки заяв для нас замало. Миповинні бачити всі документи, які свідчать про те, як мінімум, що це не є типовехарчове отруєння».
Сам Віктор Ющенко21вересня в своєму зверненні з парламентської трибуни до народних депутатів зокремасказав: «Те, що зі мною сталося — не проблеми їжі. Це проблеми політичного режимув цій країні»
В той же час представникиофіційної влади, яку прихильники Ющенка підозрювали в організації отруєння, а такожряду політичних сил обмежилися лише цинічними зауваженнями:
Василь Базів (заступникглави адміністрації президента, Медведчука) «Хай Зінченко першим пробує їжу, а потімЮщенко… Так робили правителі у середні віки»
Сергій Тигіпко: «Яне вірю у те, що хтось чинив замах на життя В. Ющенка».
Олександр Мороз «РаджуЮщенку й іншим вживати надійні, перевірені продукти, щоб не згадувати потім проотруєння через два тижні… Я їм картоплю і сало, і ніяк воно життю не загрожує».
За інформацією ізоточення Ющенка, єдиною людиною з боку влади, яка подзвонила і підтримала лідера«Нашої України», був Володимир Литвин. 2.3Розслідування
На сьогоднішній деньсправа отруєння Ющенка є нерозлідуваною.
20 вересня 2004 уВерховній Раді створено слідчу комісію зі з`ясування обставин отруєння кандидатав Президенти Віктора Ющенка. Головою комісії став Володимир Сивкович.
21 вересня Генеральнапрокуратура України, по заяві Олександра Зінченко, порушила кримінальну справу застаттею 112 Кримінального кодексу (замах на життя державного або громадського діяча)для «повного й об'єктивного розслідування» обставин отруєння кандидата в президенти.Потім кримінальна справа була передана для розслідування в СБУ, після чого зновбула повернута в Генпрокуратуру.
25 жовтня прокуратураобнародувала висновки комісії українських експертів, які констатували, що погіршеннястану здоров'я Ющенка було обумовлене «активізацією латентної вірусної герпетичноїінфекції», і кримінальна справа була припинена.
11 грудня 2004 ГПУскасувала свою постанову про закриття справи у зв'язку з отруєнням Віктора Ющенка.
Подальші розслідуванняможна прослідкувати з наступних цитат:
«Немає ніяких підтвердженьфакту умисного отруєння Ющенко В. А. і застосування проти нього біологічної зброї»Голова слідчої комісії Верховної Ради по розслідуванню обставин отруєння ЮщенкомВолодимир Сівкович, 19 листопада 2004 року
«Коло осіб, якихми підозрюємо, вже визначено, і ми працюємо щодо цих осіб дуже серйозно» ГенпрокурорСвятослав Піскун, 5 травня 2005 року
«Зараз відпрацьовуєтьсяі нова версія в справі про отруєння Віктора Ющенка — про причетність до нього бандиМарьянчука» Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, 6 січня 2006 року
«Залишилося лишеодне — треба довести, хто виконав цей злочин. Над цим ми зараз працюємо разом зСБУ» Генпрокурор Олександр Медведько, 8 вересня 2006 року
«Формулювання доказувже не є таким складним, як виглядало ще рік тому. Вже є достатньо знання, що бприйти з наручниками і забрати людей, частина яких відсутня в Україні… Установленіостанні факти відносно того, хто ставив на стіл, і яке блюдо. Де могла виникнутизагроза передачі отрути в їжу.»Президент України Віктор Ющенко, 14 грудня 2006 р.
«Але я відповідальнопро це заявляю…, я про це говорю, що цей злочин є нерозкритим» Генпрокурор ОлександрМедведько, 15 грудня 2006 року. 2.4Версії отруєння
Відсутність результатіврозслідування, безпорадність Генпрокуратури та ціла низка питань, пов'язаних з обставинамиотруєння викликали до життя цілу низку версій інциденту, серед яких можна виділитинаступні.
1) Основною вважаєтьсяверсія отруєння під час нічної вечері на дачі заступника голови СБУ Володимира Сацюка.Обслуговували «вечерю» дев'ять чоловік, серед яких були два узбецьких кухарі, спеціальнозапрошених для готування фірмового плову. Крім плову, вся інша їжа перебувала взагальних тарілках. Зустріч була організована з ініціативи Давида Жванії й кількаразів переносилася. На вечерю Ющенко приїхав із запізненням на 4-5 годин. Протеверсія не відповідає на питання стосовно організаторів та виконавців злочину.
2) Хвороба Ющенкає наслідком вираженої алергійної реакції на лікування так званими «стовбурними клітинами»(як уточнююча версія: причина ексцесу з обличчям Ющенка у використанні відомогоагента, що омолоджує — botox). Найбільш активним прихильником цієї версії у свійчас виступав народний депутат Володимир Сивкович, пізніше активно підтримуваласякомуністами. Дана версія протирічить клінічній картині.
3) Отруєння диоксинамивзагалі не було. Версія аргументується відсутністю результатів експертиз в ГПУ,однак протирічить результатам експертиз лабораторій «Біо Дитекшн Системс», нідерландськогоінституту «Рикилт» и німецької дослідницької групи «Єврофінс». Натхненниками цієїверсії вважають С. Піскуна та О. Турчинова, які наголошували на тому, що «експертизадо цього часу не проведена у зв'язку з небажанням Президента здавати необхідні аналізи»4)Отруєння кандидата Ющенко було організовано Юлією Тимошенко, ймовірно за підтримкиБ. Березовського. Автором версії виступив Давид Жванія, який 15 жовтня 2005 рокусказав таке: «Но поскольку сегодня существует версия об отравлении, и если говорить,кому оно было выгодно, то все указывает на Тимошенко».
Автором концепціїотруєння виступив Борис Березовський, тоді як одним з безпосередніх виконавців — Давид Жванія.
5) Отруєння булоорганізовано членами ближнього оточення як навмисна PR-технологічна акція, без повідомленнякандидата в президенти.
6) Отруєння Ющенкабуло сплановано й здійснене російськими спецслужбами за проханням або при взаємодіїз В. Медведчуком та Л. Кучмою.
7) Автором отруєнняй координатором всієї програми виступив скандальний російський політтехнолог ГлібПавловський. Ця версія одержала широке поширення після опублікування 23 грудня 2004року в програмі Володимира Ар'єва «Закрита зона» на «5 каналі» записів телефоннихпереговорів за участю Павловського, у яких сам Гліб Олегович радісно й задерикуваторозповідає про свою «отравительскую миссию». Сам Гліб Павловський відкидає своюпричетність до отруєння.
8) Отруєння Ющенкаорганізовано кримінальним лідером Максом Курочкіним. Про роль і місце Курочкінав історії отруєння говорив Жванія 16 березня 2005 р.: «Есть такой Курочкин. Он говорил,что готов на все, и такие услуги предлагал Медведчуку и остальным представителямвласти. А, кроме того, он дружил с Клюевым, Ахметовым, другими людьми с той стороны».
РОЗДІЛ 3. ІСТОРИЧНІОБСТАВИНИ ОБРАННЯ В. ЮЩЕНКАНА ПОСАДУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Коли почавсяшлях Ющенка на посаду Президента України, нині однозначно сказати важко. Принаймнідеякий час він таких амбіцій на здобуття влади не демонстрував. Коли ж у листопаді1999 року Л.Кучма був вдруге обраний на посаду Президента України, Ющенка було призначеноПрем’єр-Міністром. Вже тоді він мав репутацію реформатора, досвідченого фінансиста.
Періодпрем’єрства Ющенка був відзначений зростанням економіки, скороченням боргів передіноземними країнами. Разом з тим не без його зусиль було зменшено кількість категорійгромадян, що мають право на пільги. Зокрема, їх втратило чимало осіб, що ними користувалися.Пільги залишилися практично у невеликої кількості людей: учасників бойових дій,пенсіонерів за віком, ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС тощо. Проте список осіб,що мали право на пільги, скоротився значно.
Уряд,очолюваний Ющенком, відчував на собі тиск з боку різних фінансово-промислових груп.Деякі з них не приховували бажання позбавитись його на посаді прем’єра.
Не складалисяй відношення Ющенка з Президентом Л.Кучмою. І це при тому, що сам Ющенко проти Кучмирізких заяв не робив. Мало того, він постійно у пресі нагадував, що він шанує Кучмутак, як шанує син свого власного батька. Проте стосунки дійсно не складалися.
Требавідзначити, що другий строк президентства Кучми супроводжувався доволі великою кількістюскандалів. Цей період найчастіше називають «кучмізмом». Сам Президент ігнорувавдемократичні норми про свободу слова, право людини на плюралізм думок тощо. У редакціїгазет та журналів почали приходити так звані «темники», які змушували журналістівписати лише дозволену й фільтровану інформацію. Проти лідерів опозиційних політичнихпартій запроваджувався так званий адмінресурс. Репутацію Кучмі дуже пошкодили плівкимайора його охорони М. Мельниченка, який оприлюднив їх. Вони були записані у кабінетіПрезидента. На цих плівках Кучма виглядав як грубий і невихований чоловік, що чиниввсякі неподобства, зокрема, тиснув на підлеглих, організовував «дах» від правоохороннихорганів своїм знайомим. І, головне, Кучму почали підозрювати у причетності до вбивствавідомого опозиційного журналіста Г.Гонгадзе. Опозиційно налаштовані до Кучми політики,зокрема Ю.Луценко, О.Мороз, Т.Чорновіл, Ю.Тимошенко, яка тоді вже побувала під слідством,організували акцію «Україна без Кучми!» Проте акція не вдалася. 9 березня 2001 року у день 140-ї річниці від дня смертіТ.Г.Шевченка, учасники акції навіть вступили у сутички з міліцією. Проте владі вдалосяподолати кризу. І хоч її авторитет був підірваним, вона зберегла свої позиції.
26 квітня 2001 року уряд Ющенка Верховна Рада відправилау відставку. Це був перший (і єдиний) випадок, коли уряд був відправлений у відставкупарламентом. У парламенті на той час вже склалася доволі стала прокучмівська більшість,контрольована з його адміністрації. Ющенко, промовляючи свою останню прощальну промову,сказав, що йде, щоб повернутися. Уряд очолив А.Кінах. Через деякий час на посадіПрем’єра став В.Янукович. Власне саме цей представник донецької команди став основнимопонентом Ющенка у боротьбі за посаду Президента.
Ющенкозосередив свою політичну діяльність на створенні широкого опозиційного блоку. Вінстав називатись «Наша Україна». До нього увійшли доволі різноманітні політичні силиправого і правоцентристського спрямування, зокрема УНР Костенка і НРУ Удовенка,КУН та ін. Примкнули до Ющенка і лідер профспілок О. Стоян та сумський губернатор,виходець з Донбасу, В. Щербань. Блок отримав на виборах за партійними списками 23,55%голосів виборців. Блок Юлії Тимошенко – 7,25%. Про низький авторитет влади середнаселення свідчило те, що провладний блок «За єдину Україну»(у народі його називали«За єду…») мав лише 11,79%. Це був третій результат. Якщо враховувати, що на цейблок був спрямований увесь адмінресурс, то результат був не вельми втішний.
Протезусилля адміністрації Президента не могли не дати своїх результатів. Шляхом певнихманіпуляцій «Нашу Україну» було дещо послаблено. Щодо фракції «Єдина Україна», тоїї було підсилено за рахунок депутатів-мажоритарників. Представники «Нашої України»все ж продемонстрували спроможність активної роботи в опозиції. Зокрема, успішнопрацював і бюджетний комітет на чолі з П. Порошенком.
Кучма,очевидно, був не проти залишитись на третій термін свого президентства, зокрема,на догоду йому Конституційний Суд України визнав, що він знаходиться на посаді Президенталише перший строк. Отже має право балотуватись на посаду Президента. Проте, незважаючина угодовську позицію КС, він балотуватись не наважився. Амбіції на президентствовже відверто демонстрував В. Янукович.
Янукович,виходець з Донбасу, мав репутацію прем’єра, що на відміну від політиків, мало говоритьі багато працює. Він перетворив Донецьку область на провідну область України. Дійсно,на Донеччині спостерігався великий промисловий підйом. Опозиція ж у свою чергу звинувачувалаЯнуковича у криміналізації регіону, ігноруванні свободи слова та прав людини в області.Кучма симпатизував Януковичу. За Януковича був і Л. Кравчук. Не без допомоги тодіще губернатора Януковича Кучма у 1999 році на президентських виборах мав на Донеччинідоволі високі результати (і це при тому, що Донеччина є традиційно «лівим» регіоном).Саме Янукович зміг забезпечити більш-менш пристойний рейтинг блоку «За єду…» у 2002році. На Донеччині ж перемога провладного блоку була абсолютною.
Разомз тим, рейтинг Януковича по Україні поступався рейтингу Ющенка. Не вдавалося підвищитийого і попри величезний адмінресурс, що застосовувався щодо Ющенка протягом 2002– 2004 рр. У Центрі, на Заході України він був практично харизматичним лідером.
У жовтні2003 року «Наша Україна» вирішила провести свій з’їзд у Донецьку. З’їзд був запланованийна 31 жовтня. Виправдати цей намір вони намагалися тим, що згідно з КонституцієюУкраїни кожна політична сила має право збиратись там, де вона забажає. Організаториз’їзду орендували палац молоді «Юність». Проте у «Вальпургієвий день» донецька якміська, так і обласна влада приклали всіх зусиль для того, щоб зірвати цей з’їзд.Для зриву з’їзду залучалися звільнені у той день з роботи робітники та працівникиустанов, студенти вузів, учні ПТУ. Ось як писала про цю подію Інтернет газета «Грані+»:«Началась раздача водки и закуски, для чего перед Дворцом были установлены четырепивных палатки. Ученики из школ и ПТУ моментально упились до бессознательного состояния,через полчаса на заблеванной площади уже валялась пьянь. Милиции нет». Треба сказати,що донецька влада діяла брутально і відверто. Усвідомлюючи, що від Президента Кучмизасудження акції не надійде, її організатори розбудили у свідомості багатьох людейвідверті маски і фобії, найпримітивніші інстинкти. Ющенкові намагалися довести,що його приїзд у Донецьк небажаний. Ось як прокоментував донецький «подвиг» прем’єр-міністрЯнукович: «Все, кто сегодня занимаются политикой, — заявил Янукович, — и хотят острыхощущений и при этом не понимают, как к этому относится украинский народ, навернякадолжны запастись памперсами и не заниматься политикой. Во всех вопросах и политики,и все, кто участвует в этих процессах, должны в первую очередь подходить с умом,а во-вторых, с учетом существующих факторов. Представители “Нашей Украины”, едущиев Донецкую область, должны были измерить там температуру, прежде чем там что-тоделать”.
Ющенказустрічали біг-борди, на яких він був зображений у формі есесівця. На одному з біг-бордівмолодиця в українському національному костюмі передає Ющенкові гарбуза від Донеччини.Керівники Донеччини, зокрема губернатор Близнюк та мер Донецька Лук’янченко, назапитання журналістів лише розводили руками і демонстрували, що вони нібито неспроможніконтролювати народний гнів. Проте свідки акції відзначають її дуже ретельну організаціюз боку власне влади. Існував своєрідний штаб, з якого координувалася вся ця акція.Крім того, спостерігалася повна причетність до справи комунальних служб міста. Аджевстановити велику кількість транспарантів антиющенківського змісту на контактнихпроводах тролейбусних і трамвайних ліній могли лише ті, хто обслуговує ці лінії.
Звичайно,організатори акції не понесли за це ніякого покарання. «Донецький феномен» здивувавнавіть недоброзичливців Ющенка з інших регіонів. Наприклад, у Сумах, у Криму, кудитеж їздив тоді Ющенко, теж використовувався адмінресурс, проте повторити там навітьприблизно донецький «варіант» зустрічі не вдалося.
Подіїнеминуче йшли до виборів Президента. Влада застосовувала проти Ющенка всі можливізасоби його дискредитації. Зокрема, навіть такі, як рекламні ролики на ТБ, де Ющенкозображався у ковбойському одязі на коні. Натяк був на нібито проамериканську орієнтаціюЮщенка. Профіль коня дуже нагадував карту України.
У вересні2004 року Ющенко був отруєний. Лише швидке реагування на цей замах на життя врятувалойого від неминучої смерті. «Українська правда» містить інтерв’ю Б. Володарського,розвідника, що живе у Відні. Він, зокрема говорить: «Нет ни малейших сомнений втом, что кандидат в президенты Украины был умышленно отравлен. И дело не тольков том, что я верю Виктору Андреевичу Ющенко (вспомните его речь в Верховной Раде21 сентября 2004 г.) и министру внутренних дел Украины Юрию Луценко, который 11февраля заявил «Известиям»: «Мне известно, кто перевозил через границуотраву, какой депутат ее сопровождал, какой чиновник переносил к месту преступления,кто ее подмешивал в еду».
«Утверждатьэто позволяет мой личный опыт бывшего офицера, прошедшего специальную подготовкув военной разведке, а также длительное изучение убийств посредством отравления,организованных советскими (российскими) спецслужбами за годы советской власти ив постсоветское время.»
31 жовтня2004 року відбувся 1-й тур виборів. Ющенко у ньому набрав 39,26% голосів. Янукович– 39,11%. Незважаючи навіть на чисельні фальсифікації, владі не вдалося забезпечитиперемогу Януковича. 21 листопада пройшов другий тур цих виборів. Голосування супроводжувалосямасовими фальсифікаціями на користь Януковича. Зокрема, існувала ціла програма «відбирання»голосів у Ющенка і «додавання» голосів Януковичу. Центральна Виборча комісія (ЦВК)на чолі з С. Ківаловим теж демонструвала свою заангажованість і причетність до фальсифікацій.Результати незалежних екзит-полів дуже відрізнялися від офіційних заяв ЦВК. 24 листопадаЦВК на своєму засіданні поспішно заявила про перемогу Януковича.
Таке ігноруванняЦентральною виборчою комісією результатів виборів сприяло масовому народному зриву,що увійшов в історію як Помаранчевареволюція. Вона власне почалася щев ніч з 21 на 22 листопада 2004 року і тривала приблизно по 8 грудня. На Хрещатикуі Майдані Незалежності зібралося дуже багато людей. Ющенко навіть змушений був скластиприсягу президента України у залі Верховної Ради.
Про унікальністьтакого явища, як Майдан, говорять і пишуть багато. Відомий ветеран боротьби за незалежністьУкраїни В.Яворівський відзначає унікальність Майдану: «Знаете, я вел большинствомитингов в начале 90-х годов. Тогда меня слушали представители обедневшей интеллигенции— технической, творческой, — среднего достатка киевляне. А сейчас на Майдане я виделпрекрасно одетых людей — в шикарных дубленках, шубах, с мобильными телефонами. Необозленных на жизнь, не обиженных. Они стояли и слушали, как дети. Для меня этобыло просто потрясающе.»
КолишнійПрезидент України Кравчук Л.М. також вважає Майдан унікальним явищем: «Конечно!Поэтому я поддерживал Майдан, — пожалуйста, митингуйте! — но когда вы, как при Ульянове,заблокировали почту, банки, телеграф, а затем еще и помещение правительства». Проте,як бачимо, думка Кравчука критичніша. Далі події розгорнулися дуже швидко. ВерховнийСуд визнав результати другого туру недійсними. І призначив повторне голосуванняна 26 грудня 2004 року. Переголосування дало такі результати: 51,99% виборців проголосувалоза Ющенка, а 44,21% — за Януковича. Інаугурація нового президента відбулася 23 січня2005 року. Політичну кризу було розв’язано. На переголосування було запрошено рекорднукількість міжнародних спостерігачів. Було підтверджено демократичність голосування.Янукович подав скаргу до Верховного Суду, проте її було відхилено. Переголосуванняпроходило в умовах змін до Закону «Про вибори Президента», що унеможливлювали фальсифікації.Про діяльність Януковича у ці часи так писали «Донецькі новини»: «Сам Виктор Януковичнастроен решительно: “Мы никогда не признаем Ющенко, его команду и те принципы,по которым они работают”, — заявил он в интервью газете “Известия”. — Мы не станемс ними сотрудничать ни при каких обстоятельствах. Мы прежде всего не можем проститьЮщенко унижения наших избирателей, нарушения прав человека и смерти пожилых людейна избирательных участках. Они на совести сторонников Ющенко, не разрешивших этимлюдям голосовать на дому. Ветераны умерли потому, что их заставили больными прийтина избирательные участки”, — считает премьер.
Если оспоритьрезультаты выборов не удастся, то Виктор Янукович намерен уйти в оппозицию: “Мыуйдем в жесткую оппозицию. Мы получим большинство в парламенте и таким образом будемдавить на Ющенко. Наша оппозиция появится не только в парламенте. Об этом рано говорить,но мы готовы к разным вариантам. Цель нашей жесткой оппозиции — парламентские выборы2006 года. Нам надо взять в Верховной Раде большинство и создать свое коалиционноеправительство.»
На останньомуетапі Янукович діяв як прем’єр у відпустці. Ще 7 грудня Кучма підписав указ провідпустку провладного кандидата. Його команду покинули такі відомі політики, якС. Тігіпко, С. Гавриш, В. Коновалюк. Проте у його штабі став активно діяти син відомогопокійного правозахисника В. Чорновола Т. Чорновіл. Янукович розробив новий плансвоєї діяльності у нових умовах. Ось як подають його позицію під час Помаранчевоїреволюції «Донецькі новини»: Виктор Янукович: «Я не кандидат от этой власти — трусливой,позорной и предательской»
ВікторЯнукович вирішив вестиполітичнуборотьбу до переможного кінця. Про це говорятьйогозаяви, зроблені в понеділок у Києвійусереду,на зустрічі з виборцями в Донецьку. Він пішов у відпустку зпостапрем'єр-міністрай тепер різко дистанціюється від нинішньої української влади. Схоже, Віктор Януковична собі переконався в справедливості висловлення відомогополітологаГліба Павловського про сучасніукраїнськіполітичні еліти: «Воздух в Киеве пахнет предательством».
Ситуаціюв країні Віктор Янукович охарактеризував як повільний державний антиконституційнийпереворот. «На вулицях Києва люди в незрозумілій формі перевіряють документи, ходятьозброєні». Молодшого сина прем’єра побили (після цього Янукович вивіз свою сім’юз Києва).
Вінзаявив, що «нічого не зміг зробити у боротьбі з ошаленілою вулицею, помаранчевоючумою та в боротьбі з діючою владою, вони об’єдналися та роблять свою справу».
Засловами прем'єра, він не має змоги впливати на ситуацію в країні. Кабмін заблокований,уряд не працює. Верховна Рада голосує «підтискомвулиці й за допомогою боягузів і зрадників».Президент не квапиться зупинити безладдя. Більшетого, вимагав від прем'єра написати заявупровідставку. «все, щовідбувається–насовістівлади,яка зараз є».«Янекандидат від цієї влади — боягузливої,ганебноїйзрадливої».
Відзначимо,що останнім часом Віктор Янукович часто говоритьпрозрадництво. Так, на прес-конференції в Києвівінзаявив:«протягомвсієїкампанії ми відчували внутрішню протидію. Тепер команда очистилася від боягузіві випадкових людей, і слава Богу. Тепер ми маємоможливість вибудуватиштабиз опорою тільки на твердихприбічників».Підчас виступу в Донецьку Віктор Янукович зновупіднявцю тему. За його словами, частинайогоприхильників у Західній Україні зазнає утиску, багатьомдоводитисяїхатина Схід України або за рубіж. «Ачастина–засланіказачки»,- заявив Янукович. Він уважає, що приформуваннівиборчогоштабу«специальнобуливпроваджені люди, які приносили шкоду». Прем'єрпоскаржився, що був ізольований від інформації й від людей,«знаючихправду».«відзрадництва захисту немає», — сказав він.
Нагадаємо,що Сергій Тігіпко й Степан Гавриш відмовилися під час третього туру виборчої кампаніїпрацювати з Віктором Януковичем.
Крімтого, прем'єр-міністр незадоволений позицією, обраноюцентральнимиЗМІ. Він заявив, що його виступи не транслюються, зрозмовивихоплюютьсяокремі слова й фрази, проте лідерам опозиції — режим повного сприяння.
Щостосуєтьсямайбутнього,то ВікторЯнукович готовий боротися до кінця. «Яніколивас незраджу.Я скоріше вмру, ніж вних (опозиціонерів) вийде мене зламати».
Якщона виборах переможуть прихильники Віктора Ющенко, то«мистанемотериторією, де будуть житиираби»,-уважаєВікторЯнукович. «якщомине виграємо вибори, нашихпредставниківнебуде вКиеві»,- додав він.
АувиступівКиєвівінзаявив:«сьогоднінаМайданістворенамодель такого режиму, якийвонипрагнутьдлявсієї країни. Паспортні перевірки, прописка, кордони, обмеження для роботи журналістів,дискримінація за національноюірегіональною ознакою».
Відзначимо,що на зустрічі в Донецьку люди скаржилися, що в Горлівці виборцям дзвонять якісьлюди й пропонують 1000 гривеньзапідтримку Віктора Ющенко. Нібито їм навіть не потрібно нікуди ходити голосувати,просто на якийсь час віддати свій паспорт .
ВікторЯнукович заявив: «Яневпевнений,що дадуть можливість чесноголосувати».«Тесвавілля,якедієтьсявзахідних регіонах України й у Києві, він буде спроектованийі навыбори».«Унасзабрали перемогу й у мене не вистачило силїївідстояти. Якщо при повторномуголосуваннімипереможемо й у нас знову спробують украсти перемогу, потрібно буде відстоювати свійвибір».
Упершому й у другому турах він робив ставку на свої економічні досягнення, виступавнасамперед як досвідченийгосподарник, однак західні області віддали перевагу економічнійконкретиці політичні міфи й гасла. Тепер Віктор Янукович виступає як «политикнової волны» і буде намагатися не тільки мобілізувати свій електорат на Сході,але й завоювати симпатії виборців Заходу країни." Проте це вже не могло врятуватийого позицій.
Справупогіршило й те, що прихильники Януковича провели в Сіверодонецьку з'їзд депутатіввсіх рівнів, на якому прийняли рішення створити Південно- Східну Автономну Республіку.На позачерговій сесії Донецької обласної ради депутати ухвалили рішення: 9 січня2005 року провести консультативний референдум. Кількістьпитань,яка буде винесена насуд народу, поки невідома,оскільки до 8 грудня кожен бажаючийможе вносити свої пропозиціїпотемах референдуму.
Алеоднепитаннябудеточно — про внесення пропозиційпозміні Конституції, якадозволитьзробити Україну федеративною державою, а Донецьку область-рівноправним суб'єктом федерації.
ПрихильникиЮщенка оцінили ці рішення як сепаратизм і курс на розкол країни.
Ось таким був шляхЮщенка до президентства.
РОЗДІЛ 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ РИС В.А. ЮЩЕНКА
ПрезидентУкраїни Віктор Андрійович Ющенко дуже сильно відрізняється від двох своїх попередників.Його орієнтація на інтеграцію України у європейські і міжнародні структури очевидна.Він не приховує, що майбутнє України у Європейському союзі (ЄС) та НАТО.
Він маєвеликий авторитет серед відомих іноземних політиків. У нього багато добрих знайомиху цьому середовищі. Особиста дружба поєднує його з такими людьми, як Хав’єр Солана,Олександр Квасьневський, Лех Валенса, Президент Грузії Михайло Саакашвілі.
Чималийінтерес Ющенка до історії України. Він вважає себе нащадком останнього кошовогоотамана Запорозької Січі Петра Калнишевського. Спостерігається інтерес Президентадо музейної справи. Так, зокрема він виступає за відродження національних святиньУкраїни, таких як палац останнього гетьмана України Кирила Розумовського в Батуринічи національного комплексу Кам’яна Могила. Президент причетний також до створеннявеличезного музейного комплексу на базі київського заводу «Арсенал». Велика дружбапов’язує Ющенка з відомими митцями, художниками, поетами. Зокрема, відомий українськийхудожник Іван Марчук подарував Ющенкові створений ним портрет Президента. І портретцей є вельми цікавим. Він передає внутрішній світ самого художника.
Ющенко– віруюча людина. У своїх виступах і під час передвиборчої агітації, і вже на посадіпрезидента, він постійно говорить про релігійну толерантність, терпимість, необхідністьзваженого підходу у питаннях розв’язання релігійнихпроблем. Більш тісними є його стосунки з традиційними українськими церквами. Зокрема,з українською православною церквою Київського патріархату (УПЦ КП) та українськоюгреко-католицькою церквою (УГКЦ). Разом з тим, Президент співпрацює й з іншими релігійнимконфесіями. Він постійно акцентує увагу на необхідності церковного примирення іоб’єднання головних християнських конфесій з метою створення єдиної помісної церкви.Під час передвиборчої агітації Ющенко підкреслював, що він сповідався і попросивблагословення у храмі УПЦ МП – церкви Московського патріархату. Бо у його ріднійХоружівці стоїть храм цієї конфесії. Разом х тим, сама УПЦ МП доволі довго працювалана режим Кучми, а під час виборів віддавала перевагу Януковичу. Що, до речі, невідповідає демократичним нормам. Бо духовні особи не можуть відверто підтримуватиполітиків. Це було помітно особливо на Донеччині, де Янукович приймав участь у відродженніреставрації важливої православної святині – Святогірської лаври. Нині служителіУПЦ МП намагаються про це не згадувати. Сам Президент виступає ініціатором спільнихмолебнів в ім’я незалежної України представників різних конфесій. Так, на день незалежностіУкраїни 24 серпня 2005 року відбувся такий спільний молебень у Софійському соборіу Києві.
Своєрідневідношення Ющенка і до такого не вельми простого питання, як відзначення пам’ятіучасті українців у Другій світовій війні. Зокрема, він відмовився від традиції проведенняу День Перемоги традиційних військових парадів. У своєму зверненні до учасниківДругої світової війни, що воювали у Червоній Армії та УПА, він закликав їх до примирення.Проблема ця не вельми проста. І потребує свого розв’язання на високому державномурівні.
Ющенкобув і лишається переконаним прихильником ненасильницького розв'язання усіх суспільнихконфліктів. Згадаємо, як він щовечора заклинав Майдан і всю Україну через телеекрани:тільки без крові! тільки без жертв! тільки шляхом ненасильницьких дій! З нами Богі Україна, з нами духовна сила – тому ми не можемо уподібнитися тим, хто будує політикуна обмані і силі!
До речі:неприйняття Ющенком кампанії «Україна без Кучми», схоже, значною міроюґрунтувалася на тому, що певна частина учасників цієї кампанії була налаштованавкрай радикально. Лишень згадаймо, як Тарас Чорновіл, прорвавшись до пам'ятникаШевченку, зірвав і топтав жовто-блакитну стрічку на вінку, покладеному перед тимЛеонідом Кучмою .
ВікторЮщенко віддає очевидну перевагу моральним чинникам і моральному осуду перед формально-юридичноюсудовою процедурою. Згадаймо його слова щодо самогубства Юрія Кравченка – що коженвибирає свій шлях і кожного чекає свій суд. З погляду християнина самогубство –тяжкий гріх. Але вбивство іншої людини – гріх не менший, то ж чи не виглядає самогубствояк краща спроба спокути цього гріха, ніж постання перед людським судом, перед формальноюпроцедурою?
ВікторЮщенко, як і належить, надзвичайно відданий родинним цінностям. Це відчули на собіжурналісти, котрі зачепили походеньки, скажемо прямо, не надто порядного джиґунаЮщенка-молодшого. Але для Ющенка-старшого замах на родинні цінності, на його ближнєколо, був чимось страшнішим, аніж замах на власне фізичне життя. Згадаймо ще одне:чи не головним аргументом Ющенка-батька у полеміці з журналістом було: Андрій –порядний, віруючий хлопець.
Для ВіктораЮщенка те, що називають «кумівство», має зовсім інше значення, ніж длябільшості українського населення, яке реально тільки вдає із себе щирих християн,кілька разів на рік ідучи до церкви і від випадку до випадку хрестячи лоба.
Кум дляЮщенка – це не людина, з якою добре пити чарку, а хрещений батько його дітей. Целюдина, з якою довічно встановлений містичний, духовний і душевний, метафізичнийзв'язок. Це не менш близька тобі людина, ніж кревні рідні, можливо, ще й більш близька.Це той, кому ти можеш і мусиш беззастережно довіряти, це найнадійніший друг.
Тому цілкомлогічним став вибір для призначення на високі посади тих, хто є хрещеними батькамиі матерями дітей Віктора Ющенка. До речі: у когось є повний список Ющенкових кумів,щоб знати, яких ще персональних призначень слід очікувати?
Як битам не було, мотивація такого кумівства радикально відрізняється від засад існуваннякумівства в його атеїстично-радянському варіанті, чи не так? Інша річ, що різнамотивація може виливатися в однакові наслідки, але це вже інша тема.
І нарешті.Покликання. Місія. Доля. Відповідальність перед Богом. Моя нація, яку я повиненвивести з пітьми. Це зовсім не манія величі і не зарозумілість політика.
Це щиравіра у своє покликання, у своє незвичайне місце у всій цій земній катавасії. Цеупевненість у тому, що ти знаєш, що робити Україні, краще за всіх мешканців цьогокраю, і готовність іти до кінця, попри всі перешкоди. А ще це і налаштованість наслужіння українському народові, також до кінця.
Можна,звичайно, заявити: він занадто багато на себе бере, але чи не буде це (звісно, збоку того, хто вважає себе віруючим) відвертою зухвалістю, спробою самому раціональнимизасобами проникнути в наміри Бога і Його плани?
Зрештою,коли Віктор Ющенко в парламенті підкреслював: він був урятований від отрути завдякитому, що його янголи-охоронці не спали, це не була тільки метафора. Видається, йшлосяпро точну формулу ситуації, як її бачив нинішній президент України.
Середпозитивів першого року президентства Ющенка слід відзначити, що він і його командазупинили великі потоки нещирості відвертої брехні, що стала нормою в минулі роки.Хотілося б, щоб назавжди відійшли у минуле часи цензури і темників. Щоб дійсно усуспільстві панували чесність, прозорість. Щоб були забезпечені демократичні принципив організації бізнесу і політики.
РОЗДІЛ 5. КРИТИЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ ДО ПОЛІТИЧНОЇ ПОЗИЦІЇ ЮЩЕНКА
Справау тому що, визнавши свою поразку, сили, що перебували до нього в опозиції, розпочаликритику його політики. Цьому сприяють і декларовані самим Ющенком принципи свободислова, невтручання влади у роботу ЗМІ, відокремлення бізнесу від політики тощо.
ПопулярністьЮщенка останнім часом дещо зменшилася через ряд скандальних справ, що мали місцеостаннім часом. Скандали негайно освітлюються у ЗМІ і люди мають змогу аналізуватиїх.
Ліві сили,зокрема Комуністична партія України, очолювана Петром Симоненком, і ПрогресивнаСоціалістична партія України на чолі з Н. Вітренко, переважно критикують політикуі дії В. Ющенка. Їхні роздуми переважно такі: Ющенко є продовжувачем справи свогопопередника Кучми. Кучмізм триває, але у дещо витонченішому вигляді.
Справапогіршується ще й тому, що попри великі обіцянки, зроблені на Майдані, істотнихякісних зрушень не сталося. Особливо в економіці. Так, голова Партії регіонів В.Янукович у своїй доповіді на з’їзді партії сказав: «Керівництво держави жваво переконуєнас у тому, що для української економіки настав час стабілізації, кризи залишилисяпозаду і найближчими місяцями ситуація відчутно поліпшиться. Мав рацію «залізнийканцлер» Бісмарк кажучи, що ніколи так багато не брешуть, як під час війни,після полювання та перед виборами. Статистика – річ уперта. І що ми маємо в реальності?Приріст ВВП за 9 місяців 2005 року склав лише 2,8%, а за аналогічний період минулогороку – понад 13%. У 5 разів маємо зниження! Загрозливо стійким стало й зниженнятемпів росту у промисловості. За 9 місяців поточного року вони скоротилися майжев 4,5 рази. Під час нашого перебування в регіонах ми казали людям: «Піднімітьруки ті, кому стало жити краще.» Жодної руки ми не побачили. Люди втратилидовіру до влади, а разом з нею – віру в майбутнє.»
Багатоможна почитати нині і про те, що політика Ющенка призвела до погіршення стосунківз Росією. Знову наведемо слова Януковича: «Ми вважаємо, що вагомою причиною падінняекономіки є відмова керівництва держави від стратегічного партнерства з РосійськоюФедерацією. Коли кажуть, що цього не відбулося, ми знаємо, що з такою політикоюРосія ніколи не повернеться до України і її проблем так, як це було ще рік до того.З Росією треба розмовляти не з позицій «молодшого брата», а з великоюповагою, – так, як це робив наш уряд.
Требамати на увазі, що 90% енергоносіїв по дуже вигідних цінах постачає Росія, а щорічнийтоварообіг між нашими країнами складає 20 млрд. дол. Тому не слід дивуватися, щона початок року ми вже мали нафтову кризу. Дуже ймовірно, що Україні доведетьсявже згодом платити світову ціну за газ. І що тоді? Це буде катастрофою. Адже цінина газ для громадян виростуть майже вдвічі, житлово-комунальні тарифи – в 1,6 рази.Ще гіршими будуть наслідки для промисловості, особливо металургійної та хімічноїгалузі, які дають майже 60 відсотків валютних надходжень країни, стануть нерентабельними.Цих фактів, гадаю, досить для того, щоб робити висновки.»
Особливопрямолінійний у своїх висновках щодо бачення політики Ющенка перший Президент незалежноїУкраїни Леонід Кравчук. Ось його слова: «Нынешняя власть, которая зарабатывала себеочки на противостоянии, сейчас осталась с народом один на один. Ей уже не на когокивать, и теперь ее авторитет будет зависеть не от плохого Кучмы, а от хороших илиплохих действий Ющенко. Увы, сегодня Ющенко и его команде за большинство их действийможно поставить твердую двойку по пятибалльной системе — новой 12-балльной шкалыя не знаю.»
Ось якКравчук оцінює появу Майдану: «Почему они собрались? Я размышлял над этим. Их объединилонеуважение к власти, которая все время обманывала народ, его ожидания. На фоне этогопротивостояния и вышла в лидеры оппозиция. Авторитет оппозиции был не ее личный,не собственный (многое видя, я могу это утверждать) — он был лишь отражением критическогоотношения к власти. «Да, — думали люди, — Кучма плохой, но Ющенко — лучше!».Сейчас можно говорить: «Ющенко плохой», а кто лучше? Этой фамилии ещенет, поэтому и реальной оппозиции не имеется.»
Разомз тим, незважаючи на свою критичність, Кравчук не робить різких заяв. Про свою позиціювідносно Ющенка він каже таке: « Обратите внимание: критикуя Ющенко, я не говорю:«Ющенко, геть!», потому что, во-первых, я реалист, а во-вторых, нравитсяили не нравится мне Виктор Андреевич, его избрал народ, и я с уважением отношуськ воле народа».
Ющенкакритикують за те, що під час акції «Україна без Кучми!» в 2001 році він підписаввідому «Заяву трьох». Її підписали тодішній президент Кучма, голова Верховної РадиПлющ і прем’єр-міністр Ющенко. В ній говорилося про те, що Україна втягується окремимиполітиками у конфронтацію. Говорилося також про загрозу в Україні фашизму. Ющенконе демонстрував активності щодо захисту у 2001 році Юлії Тимошенко, яка після відставкиз посади мінісра паливно-енергетичного комплексу навіть деякий час перебувала підслідством і знаходилася у Лук’янівському слідчому ізоляторі.
І зновузвернемося до слів Кравчука. Леонід Макарович, чий досвід у політиці є надзвичайновеликий, дає ще одну оцінку Ющенкові. Він, зокрема, говорить наступне: «Я абсолютноне сомневаюсь, что он украинский патриот, но судя по некоторым моим наблюдениямЮщенко не чувствует высоты президентской власти. На эту мысль наталкивает его, ябы сказал, легкомысленное отношение к Конституции, к закону, к своему окружению.Виктор Андреевич старался помирить членов своей команды, причем своеобразным способом:«Пожмите друг другу руки», но это возможно в кругу товарищей, за столом,когда все равны. Кто-то ссорится, и, чтобы дружеский ужин не был испорчен, старшийв компании говорит: «Ребята, перестаньте, пожмите друг другу руки». Тамэто логично, нормально, но Президент такого себе позволить не может. У него достаточнополномочий, чтобы тем, кто затеял свару, сказать: «Если не прекратите, ужезавтра вас на этих должностях не будет. Обоих.»
«У менянет никакого сомнения, что Ющенко действительно болеет за Украину. Может, не придаетэтому значения? Может, считает, что его должность выше Конституции? Может быть,рассуждает: „Да ладно, это жизнь. Сейчас время сложное, есть проблемы поважнее,чем сама Конституция“? Все это небезопасно! Мне кажется, Ющенко должен ещеподумать над тем, кто такой Президент Украины и что он для страны значит. Нельзязабывать, что за каждым словом Президента следят, каждую фразу ловят и запоминают».«Знаете, Ющенко нужно забыть, что он оппозиционер. Виктор Андреевич и сейчас частовыступает как лидер оппозиции, хотя это уже история — он глава государства. ТакжеЮщенко нужно отказаться от лекций на моральные темы, перестать всех учить, как жить,потому что иногда это выглядит. Не подберу деликатного слова, а другое не хочуупотреблять, но в народе уже говорят: „А сам-то ты кто?“. И не нужно демонстрироватьчистые руки, потому что, к сожалению, позади у всех нас такая жизнь, что называтьруки чистыми можно только тогда, когда ты их помыл с мылом». Оскільки Кравчука наврядчи можна звинуватити у пересмикуванні фактів і реалій, то наведемо ще деякі йогороздуми. «И последнее. В народе сложился стереотип: Ющенко — мужик вежливый, обходительный,незлой, как говорят люди. Хотя, видя политические репрессии, которые зачастую происходятс его участием, и, слыша те ярлыки, которые лично он навешивает, я могу говорить,что какое-то внутреннее ожесточение у него есть». «На его инаугурации и мы с Кучмойприсутствовали. Если бы я был на его месте, наверняка обратился бы к предшественникамили по дороге к трибуне сделал бы подобающий жест — в общем, нашел бы слова. Сказалбы: „Я — третий Президент, но в этом зале сидят еще два. Кто из них что совершил,рассудит время, но они здесь, и это уже наша история“. Все, больше ничего ненужно, но сделать вид, что нас в зале нет, мог только недальновидный человек, которыйне думает о будущем. Потому что завтра придет еще кто-то, и в зале будут сидеть,если мы доживем, уже три президента, но четвертый поступит так же, как Ющенко. Иликак еще раньше это сделал Кучма, не пригласив на свою инаугурацию Кравчука.» Кравчукдуже скептично відноситься до тієї символічної присяги президента, яку виголосивЮщенко у напівпустій залі Верховної Ради під час Помаранчевої революції, і до першихпрезидентських указів ще не президента Ющенка, виголошених ним на Майдані. Вони,до речі, так і не набули юридичного оформлення.
Часомв ЗМІ з’являються критичні статті щодо запального характеру президента, щодо йогоне виваженості, відсутності у нього системності у підходах до розв’язання окремихпитань. До властивої йому характерної жестикуляції під час виступів.
У останнімісяці Ющенко пережив декілька скандалів навколо нього, його сім’ї, його команди.Особливо складною була криза щодо його старшого сина Андрія. Криза стосується невельми скромного його способу життя. У ряді Інтернет-видань та ЗМІ пройшла серіяпублікацій про те, як Андрій відвідує дорогі ресторани, бари та нічні клуби, користуєтьсядорогими мобільними телефонами і їздить на надзвичайно дорогих авто. Батько у розмовіз журналістами на цю тему був надзвичайно знервованим. Виглядав схвильованим. Схоже,його справді зачепили за живе. ЗМІ доволі оперативно відреагували на все це. Незважаючина те, що перші сутички з пресою було полагоджено, з’являються нові подробиці зжиття Ющенка-молодшого. Вже давно у ЗМІ містилася інформація про те, що у команді«помаранчевих» немає єдності, що її зсередини роздирають конфлікти і протистояння.Що серед корупціонерів фігурують імена П. Порошенка, Д. Жванії, М. Мартиненка, Є.Червоненка та ін. Дещо з’ясувалося у вересні 2004 року, коли Ющенко відправив увідставку увесь склад Кабінету Міністрів на чолі з Юлею Тимошенко. Остання виголосиладуже гучну заяву на телеканалі «Інтер» з критикою на адресу Президента. Проявилисявеликі недоліки у діяльності нової влади, колишньої опозиції. Вона, дружно взявшивладу, продемонструвала неспроможність працювати командою. Мало того, складаєтьсявраження, що у влади практично немає людей на лаві запасних. А нові кадрові призначеннянеобхідні.
Цьоголіта під час сходження Ющенка на Говерлу в Карпатах загинуло двоє людей. Громовимзарядом зачепило п’ятьох чоловік, двох з них відправили до шпиталю. Президент зробивдля себе сходження на найвищу точку України традицією. Проте у той день, 16 липня,різко погіршилася погода. Разом з Ющенком на Говерлі було близько 16 000 людей майжез усієї Західної України. 135 чоловік звернулися за медичною допомогою У 35 з нихбули травми. Опозиційні ЗМІ негайно відреагували критично щодо цієї події. Мовляв,хочеш бувати на Говерлі, будь ласка, бувай, проте не перетворюй такі заходи у шоуі не бери з собою невинних людей. Тим більше, що Говерла без шкоди для своєї екологіїможе витримати на собі одночасно лише 300 чол.
Ось такимє наш Президент. Такі його людські риси. Він звичайна людина і чинить властиві йомувчинки.
ВИСНОВКИ
Особистоя щиро захоплююсь та поважаю таку особистість як Віктор Андрійович Ющенко з багатьохпричин. По-перше, це щира віра у своє покликання, у своє незвичайне місце у всійцій земній катавасії. Це упевненість у тому, що ти знаєш, що робити Україні, кращеза всіх мешканців цього краю, і готовність іти до кінця, попри всі перешкоди. Аще це і налаштованість на служіння українському народові, також до кінця.
Як бачимо,Ющенко належить до того покоління українців, що народилися у сільській місцевості.На формування його світогляду і характеру вплинули традиції українського народу.Він пройшов тривалий шлях. Стояв біля витоків національної валюти – гривні.
По-друге,Ющенко як Президент України намагався створити позитивний імідж нашої держави усвіті. Він розгорнув активну діяльність за кордоном, намагаючись вибороти для Українистатус країни з ринковою економікою. Щирими є його наміри бачити Україну у сім’їбратніх вільних європейських народів.
По-третє,Ющенко, незважаючи на критичні зауваження до його особи, є переконаним демократом.Саме демократично намагається розв’язати він всі конфліктні ситуації, непорозуміння.Незважаючи на заяви деяких його опонентів, за великим рахунком можна визнати, щовін не належить до тих керівників, що залякують підлеглих, принижують їх, змушуютьїх тремтіти чи давати хабарі.
По-четверте,Ющенко щиро вірить, що влада не має бути корумпованою. Що вона не має зв’язуватибізнес з політикою, не ставити особисті проблеми вище державних. Для досягненняцих принципів він готовий працювати. Працювати віддано і дуже багато.
На жаль,серед пересічних громадян на Півдні та Сході України зберігся застарілий стереотипмислення про особу Ющенка. Він склався під впливом темників, що складалися під керівництвомпопередньої влади. Ми повинні позбавитись у майбутньому цих стереотипів.
Такожсеред позитивів першого року президентства Ющенка слід відзначити, що він і йогокоманда зупинили великі потоки нещирості, відвертої брехні, що стала нормою в минуліроки. Хотілося б, щоб назавжди відійшли у минуле часи цензури і темників. Щоб дійсноу суспільстві панували чесність, прозорість. Щоб були забезпечені демократичні принципив організації бізнесу і політики, але чи готове прийняти наше суспільство такі докоріннізміни одразу і чи може вистачити сил і впевненості в однієї людини їх реалізуватиза такий короткий термін як президентство це вже інше не менш важливе та складнепитання.