Форми і методи краєзнавчої роботи

Зміст
Вступ
Розділ 1
1.1 Науково-методичнеобґрунтування необхідності краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі наприкладі історичного розвитку
1.2 Значенняфакультативних занять з краєзнавства
1.3 Система методичноїроботи з краєзнавства
1.4 Етапи, форми і методикраєзнавчої роботи
1.5 Значенняетнографічних досліджень у краєзнавчій роботі
Розділ 2
2.1Практичне використання краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі
2.2Приклади та можливості використання краєзнавства в загальноосвітній школі
2.3 Урокз краєзнавства
Висновок
Список літератури

Вступ
Актуальністьтеми. Значення краєзнавчої роботи в школі не тільки в тому, що вона сприяєвсебічному вивченню природноекономічних та соціально-історичних умов розвиткурідного краю, а й у тому, що дає вчителю можливість вивчити психолого-педагогічніособливості учнів, виявити їхні інтереси. участь у суспільно-корисній роботі, виконанняіндивідуальних завдань краєзнавчого змісту формує в школярів пізнавальнийінтерес до краєзнавчих знань, а через них – і до історії. Краєзнавство це однез видів науково-освітньої діяльності, якому властиві свій зміст, техніка,функції, етапи, методи і форми.
Отжеактуальність теми дослідження полягає в необхідності емпіричного татеоретичного вивчення проблеми використання краєзнавчої роботи в школі.
Об’єктдослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає дослідженняформ та методів краєзнавчої роботи в школі.
Предметдослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є можливості використаннякраєзнавчої роботи в школі.
Метадослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розглядіпроблеми використання краєзнавчої роботи в школі
Метароботи передбачає виконання таких завдань:
·         Дослідити значення краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі;
·         Визначити методичні основи краєзнавчої роботи в школі;
·         Визначити і дослідити форми краєзнавчої роботи в школі та краєзнавчихдосліджень учнів в позанавчальний час;
·         Дослідити практику використання краєзнавчого матеріалу взагальноосвітній школі;
Практичнезначення. Практичне значення курсової роботи полягає у визначенні форм іметодів краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі, в тому числі на різнихетапах розвитку педагогічної думки в Україні; визначенні структури і змістуорганізації навчального процесу засобами теоретичного моделювання;обґрунтуванні поняття “готовність до краєзнавчої роботи”, що виходить ззагального поняття “готовність до професійної діяльності”; визначенні змістузнань, умінь і навичок з краєзнавчої роботи та показників їх сформованості вучителів.
Краєзнавство в школі є одним із джерел вихованнягідних громадян України, формування справжніх будівельників свого майбутнього.Воно допомагає дітям усвідомити нерозривний зв’язок, єдність історії свого селачи міста з історією та сьогоденням країни; відчути причетність до них кожноїлюдини, кожної родини; визнати своїм найпершим обов’язком, честю стати гіднимпослідовником кращих традицій рідного краю. Через призму дослідження подій вокремих місцевостях краєзнавство сприяє глибокому і всебічному вивченню яскравої,але непростої історії нашої Батьківщини, осмисленню її ролі на тлі європейськоїі світової культури, прилученню підростаючого покоління до духовної та історичноїскарбниці свого народу.
Краєзнавство належить до нового типуміждисциплінарного знання, що складається у сучасній науці, і включає в себегеографічні, історичні, економічні, демографічні, біографічні, фольклорні,літературознавчі, соціологічні, екологічні, музеєзнавчі, бібліографічніаспекти. Об’єднуючим компонентом є те, що вся ця інформація стосується однієїмісцевості. Взаємодія у краєзнавчій роботі різноманітних видів людського знанняі діяльності сприяє поступовому формуванню науково – теоретичного ядракраєзнавства у тісному зв’язку із загальнокультурною просвітницькою роботою. Донапрямків такої роботи можна віднести збереження матеріальних пам’яток, збіраудіо – та відео – спогадів, складання родоводів тощо. Активним учасником цієїроботи повинна бути учнівська молодь.
Для ефективної краєзнавчої роботи необхіднокеруватися:
— способами активізації учнів у цій роботі;
— можливостями педагогічних технологій, груповихметодів та
індивідуальних форм навчання;
— дослідницькими краєзнавчими уроками, які маютьсуттєві переваги над традиційними;
— існуючими технологіями моделювання науковогокраєзнавчого дослідження;
— можливостями для формування в учнів дослідницькихвмінь;
— установкою на кінцевий результат залучення учнівдо краєзнавчої роботи – цілеспрямований розвиток їх особистості.
Таким чином, історичні події, факти, біографії видатнихземляків розглядаються як призма, через яку можна найповніше відтворити картинижиття людей певної епохи; урок перетворюється на спільне з учнями краєзнавчедослідження.
Особливостями інноваційних технологій використаннякраєзнавства у навчально–виховному процесі є те, що:
— змінюється роль учителя, як керівника навчально –виховного процесу (учень сам стає керівником краєзнавчого пошуку);
— перевага надається дослідницьким комунікативно –діалогічним та моделюючим формам роботи;
— основою краєзнавчої роботи є не засвоєння певноїсуми знань, а розвиток особистості та опанування продуктивними способамидіяльності;
— максимально використовується особистий досвідучня, розвивається його творче мислення, зростає його внутрішня мотиваціяотримання нових знань та навичок;
— зміст краєзнавчої роботи з прикладної площинипереходить в більш теоретичну;
— визнається існування „ білих плям ” та „відкритихпроблем”;
— домінує позитивний виклад матеріалу.
Гіпотеза. Краєзнавча робота в школі повинназабезпечити виховання національної свідомості, а також навчити дітейаналізувати отримані дані.

Розділ1
1.1.Науково-методичне обґрунтування необхідності краєзнавчої роботи взагальноосвітній школі на прикладі історичного розвитку
Краєзнавчевиховання в Україні велося ще за часів Київської Русі: підлітки залучались доремесел і домашньої роботи, вивчали побут, культуру рідного краю, видовий складта особливості місцевої флори і фауни. Навчальний і виховний вплив на дітеймали промови, написані монахами на честь князів, де звеличувались їхні воєнніперемоги, описувались найважливіші мандрівки землепрохідців і купців, уснанародна творчість тощо. Формування краєзнавчих понять нерозривно пов’язувалисьз образним розкриттям історичних подій, географічних та етнографічних подійрідного краю.
УXVI-XVII ст. у братських школах південно-західної Русі широко пропагувалиськраєзнавчі ідеї. Навчальні посібники того часу були фактами про історичніподії, етнографію, географічні особливості рідного краю. З метою засвоєнняучнями, елементів природничих знань, проводилися спостереження за погоднимиумовами, сезонними змінами в природі. Усе це поєднувалося з дослідженняминавколишнього середовища.
Однез чільних місць у краєзнавчо-педагогічній спадщині належить українськійкозацькій педагогіці, головна мета якої – формування козака-лицаря, мужньогогромадянина, захисника рідної землі, з українською національною свідомістю,дійовим патріотизмом, високим рівнем духовності. У той час в Україні діялирізні типи навчально-виховних закладів (академії, колегіуми, братські, церковнішколи, народні професійні школи мистецтв і ремесел, січові і козацькі школи).Головне місце у них відводилося ідеям і засобам народної педагогіки,українознавства і краєзнавства.
Подальшомурозвитку краєзнавства сприяло запровадження викладання в школах географії(початок XVIIIст.). один із перших провінційних журналів – “Уединенныйпешеходец”, був краєзнавчим. Він видавався в Ярославлі в 1786 р. Тоді ж вуставі перших російських шкіл, написаному під керівництвом Ф. Янковича, говорилосьпро необхідність збирання природних речей із всіх трьох царств природи,потрібних для пояснення і очевидного пізнання природної історії, особливо жвсіх домашніх, притаманних тій губернії виробів, в якій головне народне училищезнаходиться[10: стр. 32].
Прогресивніпедагоги і вчителі практики розглядали краєзнавство як одну з форм зв’язкунавчання з навколишнім життям. М. Ломоносов у 1761 році організував науковекраєзнавче вивчення рідного краю. З цією метою в різні місця були розісланіанкети з 30 різними питаннями про особливості рідного краю. Це й стало першимпрограмовим краєзнавчим матеріалом для вивчення місцевості.
Ідеюпро необхідність дослідження учнями рідного краю підтримав А. Дістервег, якийпоставив в основу розвивального навчання три головних принципи:
1.        природовідповідність;
2.        культуровідповідність;
3.        самодіяльність;
Розвитоккраєзнавчої діяльності, на його думку, не можливий без їх обґрунтування.
Удругій половині XIX століття важливу роль у поповненні даних про рідний крайвідіграло “Російське географічне товариство” (1845 р.) до якого залучалось імісцеве населення. Основними напрямами роботи цього товариства довелося і Т.Шевченку.
Інтенсивноюрозробкою питань з краєзнавства, яке в ті часи називались родинознавством ібатьківщинознавством у 60-ті роки XIX століття займалися видатні педагоги К.Ушинський і Н. Вессель, які були авторами перших методичних посібників зпредмета. Так К. Ушинський включив, наприклад, в “Рідне слово” (1861 р.)вказівки що до “вивчення околиць”. А в 1863 р. запропонував ввести в початковійшколі “батьківщинознавство”, вказуючи, на те, скільки яскравих, правильних,дійсних образів зберігається в душі у дітей при вивченні цього курсу.
“Вітчизнознавством”називав краєзнавство Н. Вессель і вбачав у ньому основу всієї освіти, вказуючина те, що “весь курс навчання потрібно будувати на грунті використаннямісцевого конкретного матеріалу, тобто на основі краєзнавчого підходу, тобто наоснові краєзнавчого підходу, краєзнавчого принципу.”[10: стр. 37]
Натериторії України краєзнавство поширилося в XIX столітті. Йому приділяли багатоуваги вчені, письменники, дослідники – Т. Шевченко, П. Куліш, А. Метлинський,Я. Макарович, В. Полетика.
Краєзнавчіідеї пропагувало Кирило-Мефодієвське товариство (1845-1847 рр.). У публікаціяхкирило-мефодіївців – В. Білозерського, М. Гулака, М. Костомарова, П. Куліша, О.Макаровича, йдеться про українське національне відродження і панславізм,побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, рівність усіхслов’янських народів та ін. Кирило-мефодіївці піклувались про розвиток народноїосвіти, Поширювали ідеї краєзнавчого вивчення міст і сіл України тощо.[12: стр.47]
В70-х роках XIX ст. у Києві засновано “Товариство Нестора Літописця”, а в1872-1878 роках була проведена етнографічно-статистична експедиція П.Чубинського, яка започаткувала систематичну краєзнавчу роботу на Україні.Неоціненний внесок у вивчення української регіональної етнографії зробив Ф.Вовк, філології – П. Житецький, І. Франко, мистецтва – П. Мартинович, музики М.Лисенко, М. Леонтович та ін.
Значнуроль у розвитку краєзнавства відіграла організація “Руська трійця”. Під часнародознавчих мандрівок учасники “Руської трійці” вивчали ремесла іархітектуру, одяг і господарство, торгівлю і релігію, розшифровували рукописнікниги та давні документи, вивчаючи за допомогою цього історію і розповідаючипро неї сучасникам. Складена членами “Руської трійці” програма-опитувальник,яким вони користувалися під час своїх подорожей по краю, була спробоювироблення наукової основи краєзнавчої роботи. Ця перша програма з краєзнавствав Україні успішно використовувалась у роботі послідовників “Руської трійці” якпрограмний документ а в роботі вчителів краєзнавців.
Особливуроль краєзнавчої діяльності у навчально-виховному процесі відводив визначнийпедагог П. Каптерев: “Безперечно, прийде час, коли навчальні прогулянки іосвітні подорожі стануть необхідним і значним елементом виховання, і людина,яка не бачила достатньо різних куточків своєї батьківщини, не буде вважатисяосвіченою людиною”.
В1896 році в освіті з’являється нова течія – “локалізація” навчального процесуна всіх етапах під час вивчення різних предметів, з якою виступив Е.Звягінцев.Ним була розроблена система вивчення рідного краю:
1.        послідовний консерватизм – спочатку краєзнавчий матеріал умасштабі свого села, мікрорайону, потім району, області, країни – дляпочаткових класів;
2.        сполучений концентризм – коли наводяться приклади з усіх трьохмасштабних ареалів: міського, районного, обласного.
В Україніна початку XX століття про наукові краєзнавчі дослідження йшлося у працяхвчених П. Туровського, Л. Рудницького. Зокрема, в “Задачах и дределахгеографии”, “Короткій історії України” Рудницького(1910).
СофіюРусову захоплювала діяльність “Південно-Західної філії РосійськогоГеографічного Товариства” яка вивчала етнографію, словесність, історію,діалекти та економіку України. С. Русова їздила по селах і записувала пісні,обряди, казки. Водночас з цим вона наголошувала на тому, що величезне значенняу навчанні і вихованні підростаючих поколінь мають географія і природознавство,історія, філософія та ін.[27: стр. 33-34]
Проблемикраєзнавчого вивчення особливостей конкретної територій вивчали і гурткитовариства “Просвіта”, які створювалися в Україні в 1905-1907 роках. У статуті товариствайшлося про піднесення культурного рівня і етнографічного добробуту.
Завдякикомплексній системі навчання краєзнавство в Україні і в Росії успішнорозвивалося в 20-30 роках XX століття. У 1918-1922 роках цей предмет називався“Вивчення рідного краю”, а з 1922 року в педагогічних інститутах були введеніспе5ціальні курси – “Краєзнавство”, “Основи краєзнавства”, “Методикакраєзнавства”.[12: стр. 75-76]
Незважаючина значні досягнення в галузі наукового і шкільного краєзнавства, до кінця 30-хроків масовий краєзнавчий рух пішов на спад.
В60-х роках краєзнавство знову вивчається. Разом з тим виникає потребапереглянути деякі принципові питання дидактичного плану саме з цього предмета.Більшість тогочасних учених, педагогів, краєзнавців-любителів наголошували нанагальній необхідності дослідження рідного краю.
Найінтенсивнішевелася краєзнавча роботи в 1960-1980 роках на всій територій Радянського Союзу.Краєзнавчо-туристичні експедиції учнів досліджували територію за такиминапрямами: по місцях бойової слави, географічний, історичний, екологічний тощо.
1.2 Значенняфакультативних занять з краєзнавства
Важливоюділянкою краєзнавчої роботи в школі є факультативні заняття. Досвідпідтверджує, що вони хоча й належать до категорії навчальних, однак в основномупередбачають широку позакласну і позашкільну діяльність. Головнимиособливостями факультативів є: поглиблене теоретичне вивчення матеріалу,різноманітність форм і методів роботи. В їх основі лежить добровільний таглибокий інтерес учнів до краєзнавства, а також самостійна діяльність.Краєзнавчі факультативи організовують тих школярів, які прагнуть самостійноотримати знання про рідний край, поглиблено вивчають документальні матеріалимісцевих архівів, музеїв, наукову краєзнавчу літературу, беруть участь векспедиціях.
Аналізнауково-методичної літератури засвідчує, що за змістом факультативні курсиподіляються на ті, які повністю ґрунтуються на краєзнавчому матеріалі, та назагально-історичні, з використанням місцевого матеріалу. Перші дають учнямможливість отримати систематичні знання з історії рідного краю, в других –краєзнавчий матеріал включається тільки на основі логічних зв`язків. Вибірфакультативу з історії краю обумовлюється підготовкою вчителя до йогопроведення, інтересом учнів до вивчення свого краю, наявністю навчальної бази.Дослідницька спрямованість у роботі факультативу з історії краю є необхідноюумовою його успішної діяльності. Тому в роботі краєзнавчого факультативуособлива увага приділяється самостійній дослідницькій діяльності його слухачів.Факультативні заняття вимагають диференційованого підходу до учнів, врахуванняїхніх інтересів, умінь і пізнавальних можливостей.
1.3Система методичної роботи з краєзнавства
Наоснові вивчення досвіду організації і проведення краєзнавчої роботи буларозроблена система методичної роботи з краєзнавства. Вона передбачає:покращення рівня знань, умінь і навичок учнів; поглиблення історичної пам`ятіпро минуле рідного краю і тим самим сприяє вихованню любові до нього.
Розробленіпрограма і методичні рекомендації проведення факультативних занять зкраєзнавства включають в себе різноманітні форми і методи навчання,зорієнтовані на поглиблене вивчення краєзнавчих об`єктів учнями. Серед нихвизначальними є: методичні схеми і рекомендації вивчення краєзнавчих об`єктів;екскурсії до краєзнавчого музею; тематичні розповіді екскурсовода і керівникафакультативу; навчально-практичні роботи, лабораторні (з документами, архівнимиматеріалами з історії краю); зустрічі з ветеранами війни, національно-визвольногоруху українського народу; практикуми в місцевому архіві; тематичні походи таекспедиції; конференції з історії краю; організація книжкових тематичнихвиставок і занять з бібліографії краю; робота з краєзнавчими текстами;дидактичні ігри з краєзнавства; ярмарки народних пісень, приказок, предметівпобуту.
Длявчителя, який організовує вивчення історії рідного села (міста) рекомендуємотаку послідовність цієї роботи:
Розповідьпро першу історичну згадку про село (місто).
Розпочатизбір матеріалів про історію села (міста) або якщо вони зібрані, то їхпідготовку(або вивчення) здійснити у такій послідовності:
— історичні відомості про заснування і назву села (міста);
— якздійснювалась його забудова;
— перші поселенці і їхні заняття;
— якзростала чисельність жителів;
— умови життя, національний і соціальний склад населення;
— вулиці і площі населеного пункту, їх назви та історія;
— яківизначні історичні місця знаходяться у вашому селі (місті);
— формування архітектурного обличчя села (міста);
— визначні особистості – вихідці з рідного села (міста).
Впроцесі виконання цієї роботи періодично з учнями проводяться бесіди на тему:”Історія села (міста) – історія нашої Батьківщини”, “Роль і місце вивченняісторії села(міста) в нашому житті”, “Історія села (міста) в народних піснях,переказах, легендах, віршах, оповіданнях”.[3: стр. 27]
Поглиблюєтьсявивчення певного краєзнавчого об`єкту з учнями і під час тематичних екскурсійдо краєзнавчого музею села (міста). Підсумком роботи, своєрідним звітом можутьбути учнівські реферати, до написання яких ставляться певні вимоги:різноманітність тем, відображення в них всієї специфіки краєзнавчої роботи,самостійність у роботі над рефератом, збір і оброблення матеріалу, йогосистематизація, написання і захист реферату.
Дляпоглиблення і деталізації краєзнавчої роботи можна запропонувати учнямнаписання рефератів про історію вулиці села(міста), де вони проживають увідповідно обраний період. Схема підготовки матеріалів до написання реферату зісторії вулиці буде мати такий вигляд: історія назви вулиці; події, щовідбулися на цій вулиці; історія її забудови, перспективи розвитку; історіяпобудови та розвитку промислових підприємств, установ та закладів, щорозташовані на цій вулиці; історія окремих будинків і споруд; бібліографіїцікавих людей. які жили або проживають на вулиці; пам`ятники історії, культурина вулиці. Крім цього учням, які бажають вивчати історію конкретної вулиці,можна запропонувати підготувати реферат на одну з таких тем: “Рідна вулиця”,“Історія вулиці, на якій ти живеш”, “Роль вулиці у твоєму житті”. “Меморіальнадошка – візитна картка історії вулиці”.
Важливимоб`єктом для вивчення може стати історія якогось підприємства, процесуколективізації або створення першого фермерського господарства. Зазначений видкраєзнавчої роботи крім суто історичного аспекту має виховне значення. Адже впроцесі дослідження конкретного господарського об`єкту чи соціально-історичногоявища учні отримують безцінний досвід сприйняття соціальної інформації з першихрук, у всіх її проявах.
1.4Етапи, форми і методи краєзнавчої роботи
Усучасній методиці викладання краєзнавства в школі розроблено систему, щовключає ряд етапів та різноманітні форми і методи її реалізації.
Першийетап (підготовчий) передбачає орієнтовні поради щодо вибору школярами темидослідження історії рідного краю. Вона повинна:
— мати важливе освітньо-виховне значення;
— бути тісно пов`язана з навчальною програмою;
— сприятиглибокому розумінню загальних закономірностей історичного процесу йособливостей історичного розвитку краю;
— мати новизну і актуальність;
— відображати єдність цивілізаційного й культурного підходів при її дослідженні;
— враховувати диференційований підхід до учнів.
Другийетап (освітньо-пізнавальний) передбачає рекомендації щодо організації іпроведення краєзнавчого дослідження у такій послідовності:
— вибір теми, визначення мети і завдань дослідження;
— розроблення загального плану роботи;
— підготовка програми збирання і систематизації краєзнавчих матеріалів;
— розподіл пунктів плану теми, видів роботи і встановлення строків виконання;
— визначення форм, методів і прийомів роботи;
— встановлення строків підбиття підсумків з кожного розділу теми;
— вивчення різноманітних джерел з теми дослідження;
— виявлення і вивчення документальних джерел, які зберігаються в місцевихархівах, музеях;
— пошук учасників історичних подій, очевидців, що мають відношення до проблемидослідження;
— збирання предметів матеріальної і духовної культури, перевірка їхдостовірності;
— науково-методичне оформлення зібраного матеріалу;
— використання зібраного і опрацьованого дослідницько-краєзнавчого матеріалу внавчально-виховному процесі школи.
Синхроннодругий етап роботи з учнями передбачає формування практичних умінь і навичокроботи з першоджерелами на факультативному занятті, в місцевому архіві, музеї,бібліотеці, участь у походах, тематичних екскурсіях.
Певначастина учнів об`єктом дослідження вибирає усну народну творчість на територіїкраю. Їм можна запропонувати таку схему роботи, порядок вивчення:
— видтворчості (дума, легенда, переказ, прислів`я, пісня);
— місце запису (населений пункт, район, область);
— дата запису (рік, місяць, число);
— автор твору (певна особа, колектив);
— події, що могли лягти в основу твору;
— відомості про осіб. які згадуються в творі;
— ступінь поширеності твору в даній місцевості;
— популяризація твору гуртами художньої самодіяльності.
Дляпоглибленого вивчення учнями усної народної творчості використовуються різніформи і методи діяльності: стаціонарну й експедиційну. Можливе також створенняспеціалізованих гуртків для поглиблення краєзнавчих знань, а такождослідницьких досліджень.
1.5 Значенняетнографічних досліджень у краєзнавчій роботі в школі
Схожуроботу можна проводити з тими учнями, які прагнуть вивчати етнографію. Роботапо організації етнографічних досліджень учнями може мати таку сутність іпослідовність:
— виді назва етнографічного твору;
— давність виявленого твору, предмета та його місцезнаходження, реєстрація (село,район, область);
— дата запису (рік, місяць, число);
— автор твору (певна особа, колектив);
— наявність регіональної специфіки;
— ступінь поширення етнографічного твору в даній місцевості.
дляпоглиблення знань з даної наукової дисципліни постає можливість створенняетнографічних гуртків. Тематика занять може мати такий вигляд: “Суть етнографіїта її методи”, “Етнографія нашого краю”, “Традиційні народні ремесла краю”.Важливо провести з учнями екскурсії в музеї етнографії з подальшою підготовкоюповідомлень, виступів на такі теми: “Українське житло та його особливості”,“Особливості побуту гуцулів”, “Особливості одягу бойків”, “Старовинні знаряддяпраці селян на території краю”. З метою систематизації і закріплення знань зетнографії можна з учнями провести вікторини: “Чи знаєте ви народні ремеслакраю?”, “Традиційний одяг етнічних груп краю та його елементи”.[8: стр. 14]
Важливимкраєзнавчим об`єктом для вивчення може стати вивчення історія свого роду. Можназапропонувати такі рекомендації щодо вивчення історії родоводу:
Моїбатьки, їхнє походження, національність.
Моїпредки: дідусі, бабусі, прадіди, прабаби. Їхнє походження, заняття. Про яківажливі факти з життя краю ви дізналися від них?
Щомені відомо про життя інших родичів? Чи знають вони український фольклор? Які знародних пісень їм найбільше до вподоби? За що ви любите і поважаєте своїхродичів? Як ви доглядаєте за могилами померлих? Запишіть до свого родоводупісні, легенди, приказки, колядки і гаївки, які знають ваші рідні. Яким єпоходження вашого прізвища?
Зметою поглиблення цієї роботи можна організувати і провести цикл бесід на тему:“Пам`ять родоводу”. “Історія роду – історія нашого народу”; експедицію:“Визначні діячі краю та їхні родичі”.
Зацікавленістьпевної частини учнів школи історією родоводу і родинними традиціями може сприятистворенню секції “Пам`ять родоводу”. Підсумки цієї важливої роботи можнапідвести на загальношкільному святі “Родина, родина – від батька до сина…Родина. Родина – це вся Україна”, де у різних формах звітують всі, хто займавсядослідженням проблем родоводу. Можна також провести конференцію, на яку винестизахист таких науково-дослідницьких робіт: “Славетні галицькі родини”, “Історіяроду – історія України і краю”.
Особливемісце займає вивчення героїчних і трагічних сторінок з історії рідного краю. Цяробота проводиться в тісному поєднанні з вивченням всієї історії України. Можнаорганізувати і провести експедиції по рідному краю з метою ознайомлення з їїгероїчним минулим, зокрема, з історією “Українських січових стрільців”.Привести в порядок їхні могили та вшанувати їхню пам`ять, організуватитематичний вечір “Наші земляки – українські січові стрільці”.[25: стр. 7]

Розділ 2.
2.1 Практичне використання краєзнавчої роботи взагальноосвітній школі
На різни етапах краєзнавчого дослідження використовувавсякомплекс таких методів: історико-порівняльний, історико-ретроспективний.історико-генетичний та історико-типологічний.
Порівняльний метод дозволяє зіставити первинні факти,відомості, а відтак знайти існуючі закономірності розвитку краєзнавчої роботиучнів загальноосвітніх шкіл в досліджуваний період.
За допомогою ретроспективного методу учні мають змогу вивчитиокремі аспекти проблеми від нинішнього часу з проектуванням у минуле, віднаслідку до причини, до соціально-економічних і педагогічних чинників, щодозволило визначити специфічні ознаки досліджуваних проблем.
Генетичний метод дозволив концентрувати увагу на аналізіумов, за яких виникло дане явище і спостерігати його розвиток від передумови докінцевого результату.
Використання типологічного методу сприяло врахуванню тавизначенню специфіки краєзнавчої роботи, допомагало акцентувати увагу нааналізі внутрішньої структури досліджуваного явища і його класифікації.
Аналіз педагогічної, історичної і методичної літератури, дозволяєстверджувати, що краєзнавча робота учнів є стійким педагогічним явищемзагальноосвітньої школи України.
Особливе значення в краєзнавчій діяльності є позакласнізаходи краєзнавчого спрямування: екскурсії, пошук пам'яток старовини, вивченняприродних умов рідного краю.
Екскурсійним загонам, що створюються у школах і позашкільнихзакладах, рекомендується проводити пошукову роботу з історії рідного краю,досліджувати природу чи виробництво, архітектуру чи мистецтво, пам'ятки історії,але обов'язково у руслі загальної мети виховання і його провідних принципів.
На основі дослідження науково-педагогічної літератури,архівних документів, педагогічного досвіду виявлені численні форми позакласноїі позашкільної роботи з краєзнавства. Це гуртки, екскурсії, подорожі, походи,експедиції, вікторини, конкурси та інші споріднені за змістом і завданнямизаходи, які в контексті Ідеології того часу були спрямовані на вивченняшколярами рідного краю під керівництвом вчителя.
Вивчаючи природу, пам'ятки історії чи культури, працюючи злітературними, музейними чи архівними документами, учні набувають знань просвій край, оволодівають певними практичними уміннями І навичками, роблятьвласні відкриття імен, подій, фактів, процесів і явищ, систематичноприлучаються до посильної суспільне корисної праці, виконують дорученнядослідницько-інформаційного характеру від базових господарств, науковихустанов, громадських організацій.
На основі аналізу теоретико-методологічних і концептуальнихзасад виховання у національній системі освіти встановлено, що краєзнавство вшколі грунтується на принципах гуманізації, демократизації, системності,науковості і культуровідповідності. Його зміст формується навколо таких базовихелементів як природа, історія, соціальна сфера, що мають територіальну єдністьу межах незначних за розмірами адміністративних одиниць. У цьому контекстікраєзнавча робота є тим засобом виховання, де на основі вільного вибору інеобмежених можливостей для творчості, особистість опановує знаннями про різнісфери матеріального і духовного життя людей, локально близьких територій танабуває на цій основі певного соціального досвіду.
Шкільне краєзнавство ми розглядаємо у трьох взаємозв'язанихаспектах: а) як систему знань про рідний край, адаптованих до віковихособливостей дітей; б) як підхід (принцип) у викладанні навчального матеріалу;в) як напрям практичної діяльності, спрямованої па всебічне пізнання рідногокраю. Його методика відповідно диференціюється, залежить від форми іподіляється на методику вивчення курсу «Рідний край», методикувикористання краєзнавства на уроках та методику позакласної і позашкільноїкраєзнавчої роботи. Одночасно виявлено деякі проблеми в організації вивченняцього курсу До них, передусім належить, недостатнє теоретико-методологічнеобгрунтування змісту, форм і методів його реалізації у навчально-виховномупроцесі сучасної загальноосвітньої школи. Внаслідок цього, курс «Ріднийкрай» вважається як складова шкільної географії. Однак, з точки зорусучасних уявлень про українське національне краєзнавство та аналізу результатівнашого дослідження, цей курс має рівномірно презентувати знання про рідний крайв площині географічного, історичного і соціального краєзнавства.
Організаційною формою позакласної і позашкільної краєзнавчоїроботи, стає Всеукраїнський рух учнівської молоді «Моя земля — земля моїхбатьків». Програма руху спрямовувала педагогів на активне використання увихованні традицій, звичаїв, духовної і матеріальної культури, історії, природирідного краю. У зв'язку з цим були запропоновані орієнтовні напрями діяльностішколярів, такі як «Мій рідний край — моя історія жива», «Ріднамова — пісня солов'їна», «Ой роде наш красний», «Струнисерця», «Кришталеві джерела». Орієнтований на пізнання учнямикультурно-історичної спадщини українського народу, рух сприяє засвоєнню ними цілісноїкартини життя локально малих територій, як генетичної єдності«природи-історії-суспільства». Практична реалізація ідей рухувідбувається у формі Всеукраїнських експедицій «Краса і більУкраїни», «Мікротопоніми України». «Сто чудес України»та низки місцевих заходів. Аналіз їх змісту засвідчив, що відтепер об'єктомкраєзнавчих досліджень школярів є людина, її матеріальна та духовна культура вєдності з природою і соціально-економічним оточенням. Розвиваючись на якісноіншій методології, краєзнавча робота розкриває перед юними дослідникамиоб'єктивні процеси розвитку суспільства у сфері найближчого спілкування. Ріднамова, історія, природа, мистецтво, символіка, родинно-побутова культура ітрадиції, що склались у етнокультурному середовищі, близькому для сприймання,сприяють кращому засвоєнню як особистих так і національних цінностей.
2.2 Приклади та можливості використання краєзнавствав загальноосвітній школі
На уроках в загальноосвітній школі учні отримують лишеелементи краєзнавчих знань в зв’язку з навчальним матеріалом. Основний змісткожного уроку повідомити учням лише основних знань про події, факти, принципи іположення певних наукових тенденцій розвитку суспільства. Завданням уроку зкраєзнавства стає можливість сформувати в школярів інтерес до краєзнавчих знаньв цілому. В останні роки краєзнавство мало доступ для школярів лише впозакласній та позашкільній роботі. Роль краєзнавства полягає не тільки взбагаченні учнів знаннями, але й в значному емоційно-естетичному впливу, котредіти відчувають як від власної участі так і від участі цікавих їм людей.
Прикладом такого уроку може стати урок з краєзнавства. Заразя спробую проаналізувати даний урок.
2.3 Урок з краєзнавства
 
Тема уроку – Темою може бути будь-яке дослідження з краєзнавства (історіясела чи міста, соціокультурні аспекти розвитку певної місцевості в якійзнаходиться школа чи виховний захід.
Метауроку – Надати школярам знання з краєзнавства:
·         вивчити історичну особистість, видатного земляка, місцевість зісторико-географічного чи соціально-культурного аспекту;
·         розвинути навички аналізу краєзнавчих фактів, вміння виділятиголовне;
·         учні можуть отримати результати краєзнавчих досліджень;
·         сприяти формуванню національної свідомості та патріотизму учнів.
Данийурок розпочинає вивчення теми з краєзнавства тому за типом він є урокомвивчення певного матеріалу або обґрунтування учнівських досліджень.
Структурнимикомпонентами даного уроку є:
I.Організаційний момент, мотивація навчальної діяльності учнів – 2 хв.
II.Актуалізація опорних знань, вмінь учнів – 3 хв.
III.Вивчення нового матеріалу – 22 хв.
1. Історіясела.
2. Видатніземляки.
3. Історико-географічнийрозвиток території села.
IV.Закріплення нових знань та вмінь учнів – 10 хв.
V.Підсумки уроку – 4 хв.
VI.Домашнє завдання – 3 хв.
Оскількиза типом урок є уроком вивчення певного матеріалу, то розподіл часу (відведеннязначної його частини саме на вивчення нового матеріалу) є цілком доцільним.
Організаціяпочатку уроку була здійснена шляхом мотивації необхідних знань.
Перевірказнань та вмінь учнів не проводилась, оскільки даний урок є початковим етапом увивченні нової теми.
Актуалізаціяопорних знань, вмінь та навичок була здійснена шляхом з’ясування значущостіданої теми у загальному курсі краєзнавства, шляхом бесіди з учнями з’ясованообставини, в яких перебувало їхнє село в той чи інший історичний період, в тихчи інших історико-географічних чи соціально-культурних аспектах.
Вивченнянового матеріалу здійснювалося кількома способами – через повідомлення вчителя,через здійснення учнями самостійної пізнавальної діяльності, через пошук учнямивідповідей на поставлені проблемні запитання.
Середвикористаної на уроці наочності можна назвати Краєзнавчу карту області районучи села та атласи з історії України.
Наданому етапі уроку можна відзначити досить активну діяльність учнів переважнопізнавально-пошукового характеру, особливо на етапі самостійної пізнавальноїроботи.
Первиннезакріплення вивченого на уроці матеріалу здійснювалася двома способами – шляхомусного опитування та шляхом загального тестування по основних положеннях змістунового матеріалу. Дидактичний матеріал, використаний на уроці, цілкомвідповідав меті, поставленій перед даним уроком.
Змістомдомашнього завдання є складання хронологічної таблиці по вивченому матеріалі,причому ця таблиця містить і певний елемент порівняння: події в селі чи містінеобхідно порівняти або певним чином поєднати за допомогоюпричинно-наслідкового зв’язку з подіями, що відбувалися одночасно в Україні.Інструкція до виконання була подана чітко та детально, з точним зазначенням пошуковихметодів, якими слід користуватися під час виконання завдання. Диференційованийта індивідуальний підхід до учнів виявився у додаткових завданнях деяким учням– виконанні реферативних повідомлень.
Підведенняпідсумків уроку здійснювалось у два етапи – перший – підведення підсумків понавчальному навантаженню уроку, другий – підведення підсумків та оцінюванняроботи учнів під час уроку. Поурочні бали відповідали критеріям оцінюваннянавчальних досягнень учнів.
Такимчином, основна мета, поставлена перед даним уроком, була досягнута. Взаємодіяміж вчителем і учнями на невербальному рівні здійснювалась в атмосферідоброзичливості та взаємопідтримки.
З метою покращення ефективності роботи вчителя і учнів науроці слід покращити матеріально-технічне оснащення кабінету школи шляхомстворення краєзнавчих лабораторій, яких, на жаль, не вистачає в сучасній школі.

Висновок
1. За результатами дослідження з'ясовано, що краєзнавчаробота учнів залишалась стійким педагогічним явищем, яке розвивалось навідповідній науково-теоретичній базі. у зв'язку із соціально-педагогічнимипроцесами, що протікали в освіті.
2. На основі аналізу історії краєзнавчої роботи школярівУкраїни були визначені і обгрунтовані такі її етапи: перший — (1950-ий -60початок 60-х рр.), другий — (60-і початок 80-х рр.), третій — (80-і — початок90-х рр.), четвертий — (з 1991 р.).
3. Історико-педагогічне дослідження теоретичних основ тазмісту краєзнавчої роботи дає підстави визначити основні тенденції її розвитку.Зміст і форми пошукової діяльності школярів були підпорядковані основній метівиховання. Ідейно-політична спрямованість навчально-виховного процесурадянської школи автоматично ставала головним принципом краєзнавчої роботиучнів, який органічно поєднувався з принципом зв'язку навчання з життям, щозумовлювало організаторів і юних краєзнавців досліджувати рідної місцевості.
4. Аналіз численних матеріалів, що зосереджені в друкованихносіях інформації, архівних документах, показує, що краєзнавча робота учнівхоча і була жорстко регламентована і спрямовувалась політичними та державнимиорганами управління освітою, мала все-таки недостатню педагогічну ефективність.
5. Краєзнавча робота школярів має бути невід'ємною складовоюнавчально-виховного процесу, входити до складу навчальних програм, переважногеографії та історії. Аналіз їх змісту, методології та методики викладаннясвідчить, що в цьому випадку використання краєзнавства носить системнийхарактер і тісно переплітається з позакласною роботою.
6. Становлення і розвиток національної системи освіти івиховання сприяли, починаючи з 1991 року, формуванню відповідного змістукраєзнавчої роботи, яка грунтується на принципах гуманізації, демократизації,ціннісних орієнтацій, науковості, системності і культуровідповідності.Організаційно-педагогічною формою шкільного краєзнавства виступаєВсеукраїнський рух учнівської молоді «Моя земля — земля моїхбатьків», який орієнтує на пізнання культурно-історичних цінностейукраїнського народу локально малих територій, як генетичної єдності«природа-історія-суспільство».
7. 3 введенням курсу «Рідний край» краєзнавствотрансформується у педагогічне явище, яке ми розглядаємо як систему знань,адаптованих до вікових особливостей дітей, як підхід (принцип) у викладанніоснов наук і як позакласну і позашкільну діяльність спрямовану на вивченнярідного краю. Це стимулює творчу роботу педагогічних працівниківзагальноосвітніх шкіл, сприяє появі нового покоління навчально-методичнихпосібників з краєзнавства в різних регіонах України.
8. Зважаючи на особливості і соціально-філософську сутністьшкільного краєзнавства, цей напрям педагогічної творчості і надалі залишитьсястійким елементом навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи,складовою позакласної і позашкільної діяльності, ефективним засобом вихованняучнів, розвитку пізнавальної активності, наукової творчості.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми ісвідчить про необхідність розробки перспективних Історико-педагогічних проблем,які стосуються краєзнавчої роботи учнів загальноосвітніх шкіл як в минулому,так і на сучасному етапі розвитку теорії і практики шкільного краєзнавства.
Передусім потребують поглибленого вивчення питання, якістосуються розвитку теорії і практики шкільного краєзнавства на рубежі XIX«XX століть, в період Української народної республіки 1917-1920років та ушколах західноукраїнських областей до 1939 року.
Доцільно глибше осмислити питання, які стосуються краєзнавчоїроботи і розвитку музеїв, взаємозв'язку шкільного туризму і краєзнавства, атакож ролі краєзнавства у формуванні національної свідомості і світогляду.виховання особистості і громадянина.
Актуальність останньої проблеми зумовлюється процесамивідродженням нації, а громадянське виховання у цьому контексті відіграє важливуроль ще й тому, що воно є серцевиною української національної ідеї. Саме набазі демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянськоговиховання, пізнання рідного краю сприяє об'єднанню різних етносів і регіонівУкраїни. Отже, виникає потреба у визначенні основних засад, цілей, напрямів,змісту, форм і методів краєзнавчо-пошукової роботи, які б цілеспрямовано іефективно забезпечували процес розвитку і формування громадянина, якомупритаманні громадянська зрілість патріотизм, професійна компетентність.
Важливо розробити теорію і методологію сучасного шкільногокраєзнавства. Проблемність цього питання полягає в тому, що на рубежі століть,в умовах множинності соціально-філософського знання виникає необхідністьобгрунтувати його роль у засвоєнні ідей національного відродження і формуванняі громадянського суспільства.

Список літератури
1.        Белов А.В. Новые подходы к изучению местной истории ииспользование краеведческого материала в школе // Преподавание истории иобществоведения в школе. – 2000. — №10.
2.        Методика историко-краеведческой работы в школе / Сост.Н.С.Борисов. – М., 1982.
3.Трефяк Я. Методика краєзнавчої роботи в школі // Історія в школах України. –2002. — №1.
4. Остапец А.А.Педагогика туристско-краеведческой работы в школ -М.: Педагогика, 1985.
5.Всеукраїнська спілка краєзнавства: матеріали та документи. — К.: Рідний край,1997.
6.Демідієнко О.Я., ІоноваО.М., Кузнецова В.І. Основи краєзнавства. — К., 2001.
7.Жупанський Я.I., Крулъ В.П. До питання про географічні засади сучасногонаціонального краєзнавства // Український географічний журнал. — 1993. — № 3.
8.Жупанський Я., Крулъ В. Про об'єкт і предмет вивчення національногокраєзнавства // Краєзнавство. — 1994. — № 1-2.
9.Історичне краєзнавство в Українській РСР / П.Т. Тронько, В.О. Гербик, О.І.Лугова та ін.; відп. ред. П.Т. Тронько. — К.: Наукова думка, 1989.
10.Костриця М. Витоки українського краєзнавства // Географія та основи економіки вшколі. — 2000. — М. №2.
11.Костриця М. Географічне краєзнавство: Поступ у III тисячоліття // Краєзнавство.Географія. Туризм. — 2002. — № 2.
12.Костриця М. З історії становлення шкільного географічного краєзнавства вУкраїні // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2001. — № 7.
13.Костриця М. Кому заважає краєзнавство? // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 1999. — № 5.
14.Костриця М. Становлення організаційних форм українського географічногокраєзнавства // Географія та основи економіки в школі. — 2005. — № 3.
15.Костриця М.Ю. Туристсько-краєзнавча робота в школі. — К.: Радянська школа,1985.
16.Краеведение: Пособ. для учителя / Под. ред. А. В. Дарин-ского. — М.:Просвещение, 1987.
17.Краєзнавство в Україні: сучасний стан і перспективи: Наук, збірник. — К.:Академія, 2003.
18.Крачило М.П. Краєзнавство і туризм. — К.: Вища школа, 1994.
19.Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Теоретичні основи географічного краєзнавства ісоціальне районування / Сучасний стан та перспективи вивчення географії рідногокраю у школах: Тези доповідей Міжнародного наук.-метод, семінару. — Харків,1994.
20.Програма курсу „Основи туризму і краєзнавства“ // Краєзнавство.Географія. Туризм. — 2002. — № 35.
21.Рєпніна В. Краєзнавчо-пошукова діяльність учнів у позашкільному закладі //Географія та основи економіки в школі. — 2000. — № 1.
22.Рудницъкий С. Коротка географія України: Фізична географія. — К.: Лан, 1910.
23.СафиулинА. 3. Географическое краеведение в общеобразовательной школе: Пособ.для учителей. — М.: Просвещение, 1979.
24.Серебрій В. Краєзнавство в системі народної освіти // Краєзнавство. Географія.Туризм. — 2001. — № 13. — С. 7-8.
25.Серкіз. Я. Історичне краєзнавство: Навч.-метод, посіб. — Л.: ЛОНМІО, 1995.
26.Сов'як П. Яким шляхом піде Дрогобицьке краєзнавство? // Вісник Дрогобиччини. — 1997. — 5 квітня.
27.Соловей М.В. Шкільна географія і краєзнавство у педагогічній спадщині СофіїРусової // Географія та основи економіки. — 2001. — № 1.
28.Тімець О. Значення краєзнавства на різних етапах розвитку суспільства // Ріднашкола. — 2002. — Серпень-вересень. —
29.Тронько П.Т. Краєзнавство у відродженні духовності і культури. — К.: Ріднийкрай, 1994.
30.Тронько П.Т. Родовід українського краєзнавства // Краєзнавство. — 1993. — № 1.
31.Тушковський П.А. Краєвиди України в зв'язку з її природою і людністю. — К.:Червоний шлях, 1924.
32.Шаблій О.І. Академік Степан Рудницький: Фундатор української географії. — Львів; Мюнхен, 1993.