Теоретико-методичні аспекти організації практичного навчання при вивченні студентами дисципліни "Механізація тваринництва"

НАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ІПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
ПРИРОДНИЧО-ГУМАНІТАРНИЙ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙІНСТИТУТ
ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТМАГІСТЕРСЬКА РОБОТА
на тему«Теоретико-методичні аспектиорганізації
практичного навчання при вивченні студентамидисципліни «Механізація тваринництва»
Виконав О.Ю. Павлушко
Керівник магістерськоїроботи Я.М. Рудик
Консультант О.О.Заболотько
КИЇВ – 2009

ЗМІСТ
 
Вступ
Розділ 1. Практична підготовкастудентів аграрних вищих навчальних закладів
1.1 Зміст практичної підготовкистудентів в аграрних вищих навчальних закладах
1.2 Форми та методи практичногонавчання
1.3 Фактори, що впливають наефективність практичної підготовки молодших спеціалістів-аграрників
Розділ 2. Планування та організаціяпрактичного навчання студентів у процесі вивчення дисципліни „Механізаціятваринництва”
2.1 Зміст, роль та місце дисципліни„Механізація тваринництва” у підготовці майбутніх інженерів-механіків
2.2Організаційно-методичні основипрактичного навчання студентів у процесі вивчення дисципліни “Механізаціятваринництва”
2.3 Методика проведення практичногонавчання на тему: „Зрівноваження ротора молоткової дробарки та розміщеннямолотків на ньому”
2.4 Методичні рекомендації щодопланування практичного навчання майбутніх фахівців із дисципліни «Механізаціятваринництва»
Розділ 3. Експериментальна перевіркавпливу методики проведення практичних занять на успішність студентів
3.1 Умови та методика виконанняекспериментальної перевірки впливу методики проведення практичних занять науспішність студентів
Висновки
Список використаних літературнихджерел
Додатки
 

РЕФЕРАТ
 
Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків,одного додатку та списку використаних джерел.
У вступі обґрунтовано актуальність дипломного дослідження,визначено його об’єкт і предмет, сформульовано мету і завдання, розглянутопрактичне значення.
У першому розділі „Практична підготовкастудентів аграрних вищих навчальних закладів”– проаналізовано зміст та форми практичноїпідготовки студентів вищих навчальних закладів Міністерства аграрної політикиУкраїни та з’ясовано її роль у фаховій підготовці фахівцядля потреб АПК.
У другому розділі „Планування та організаціяпрактичного навчання студентів у процесі вивчення дисципліни „Механізаціятваринництва” – розкритозміст та місце дисципліни „Механізація тваринництва” у процесі підготовкифахівців спеціальності 6.091902 „Механізація сільського господарства” у вищихнавчальних закладах Міністерства аграрної політики України, а також проаналізованоорганізаційно-методичні основи практичного навчання студентів. Розробленометодику проведення практичного заняття з дисципліни „Механізація тваринництва”на тему „Зрівноваження ротора молоткової дробарки та розміщення молотків наньому”.
У третьому розділі – „ Експериментальна перевіркавпливу методики проведення практичних занять на успішність студентів – наведеноекспериментальну перевірку впливу методики проведенняпрактичних занять на успішність студентів, що проходила на базі відокремленогоструктурного підрозділу НУБіПУ «Немішаївський агротехнічний коледж».
У висновках узагальнено результатидослідження.
Ключові слова: вищий навчальний заклад міністерства аграрноїполітики України, практична підготовка, практичне навчання, практичне заняття,методика навчання.

ВСТУП
 
Актуальністьтеми. Необхідністьі важливість практичної підготовки фахівців інженерних спеціальностей дляаграрного сектора на сьогоднішній день не можна поставити під сумнів абоспростувати. Практичне навчання є важливим компонентом навчальної програмистудентів і повинне наблизити майбутнього фахівця до виробничої сфери.
Сучасною освітоювизначаються такі основні напрямки практичної підготовки студентів: навчальна,аудиторна, робота під час навчальної та виробничої практик, навчальнапозааудиторна.
Можна визначитибагато шляхів реалізації практичної підготовки у процесі навчання студентів.Тому наукові дослідження її оптимізації, вироблення засобів активізаціїпрактичних вмінь і навиків через різні важелі управління (мотиваційні,організаційні, фізіологічні та інші) є на сьогодні актуальними і необхідними. Необхідністьпідвищення ефективності практичної підготовки фахівців-аграріїв в сучаснихумовах зумовили вибір теми дипломної роботи – «Теоретико-методичні аспектиорганізації практичного навчання при вивченні студентами дисципліни«Механізація тваринництва».
Об’єктомдослідженняє навчально-виховний процес у вищих аграрних навчальних закладах.
Предметдослідження– організація практичного навчання при вивченні студентами дисципліни«Механізація тваринництва».
Метоюдослідженняє аналіз особливостей організації практичного навчання з дисципліни „Механізаціятваринництва”.
Відповідно домети було поставлено такі завдання дослідження:
– проаналізуватизміст та форми практичної підготовки студентів вищих аграрних навчальнихзакладів та з’ясувати її роль у фаховій підготовці майбутніх інженерів.
– розкрити місцедисципліни «Механізація тваринництва» у процесі підготовки фахівцівспеціальності 6.091902 «Механізація сільського господарства».
– визначити танауково обгрунтувати педагогічні шляхи реалізації організаційно-методичногозабезпечення практичної підготовки студентів-аграрників техніко-технологічнихспеціальностей.
– виявити іпроаналізувати основні організаційно-методичні умови та фактори, що впливаютьна ефективність практичної підготовки студентів у вищих аграрних навчальнихзакладах І–ІІ рівнів акредитації.
– розробитиметодику проведення практичного заняття.
– експериментальноперевірити ефективність розробленої методики проведення практичних занять.
Практичне значення роботи полягає у можливостівикористання фактичного матеріалу та висновків науково-педагогічнимипрацівникам вищих навчальних закладів Міністерства аграрної політики України зметою поліпшення фахової підготовки інженерів, слухачів та студентів; унавчальному процесі вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації.

РОЗДІЛ І. ПРАКТИЧНАПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ АГРАРНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
 
1.1Зміст практичної підготовки студентів в аграрних вищих навчальних закладах
 
Аграрна галузьекономіки є життєво важливою сферою матеріального виробництва і соціальногорозвитку суспільства. Вона характеризується специфічними умовами праці,наявністю різноманітних форм власності. Перспективи розвитку цього сектору,відповідно до вимог сучасної ринкової економіки, залежать від рівнятехнологічної, технічної та економічної підготовки фахівців.
Це, природно,висуває низку додаткових вимог до підготовки фахівців, покликаних у першу чергупідняти рівень сільськогосподарського виробництва відповідно до сучасних світовихстандартів. Випускник вищого навчального закладу, поряд з високою професійноюкомпетентністю та ерудицією, повинен вміти раціонально організовувативиробництво в умовах ринкових відносин, бути здібним до впровадженняпрогресивних енергозберігаючих технологій, творчо підходити до вирішеннявиробничих завдань.
Підготовка такихфахівців здійснюється насамперед завдяки навчальному процесу вищого аграрногозакладу освіти, який можна розглядати як сукупність системоутворюючих складовихелементів. Так, залежно від основної дидактичної мети професійного навчаннянавчальний процес можна поділити на теоретичне і практичне навчання.
Домінуюча метатеоретичного навчання – теоретичне освоєння професії, тобто засвоєння системипрофесійних знань про техніку, технологію, економіку, планування, організацію іуправління виробництвом, а практичного – формування системи професійних уміньта навичок, тобто практичне освоєння професійної діяльності. Процестеоретичного навчання у своїй основі будується відповідно до логіки засвоєннязнань, а практичного – до логіки формування умінь та навичок.
Однак, при цьомуслід зазначити, що теоретичне навчання забезпечує не тільки формування знань,але і умінь та навичок. І, навпаки, практичне навчання не зводиться тільки доформування умінь та навичок. Воно має і свою струнку та чітко виражену теорію.
Для позначеннярізних видів практик в їх сукупності використовують терміни: «виробниченавчання», «практична підготовка». У словнику з професійноїосвіти цим термінам дано таке визначення.
Виробниченавчання –складова частина професійної підготовки учнів професійно-технічних закладівосвіти. Виробниче навчання виконує інтеграційну функцію в системі навчання івиховання майбутніх робітників, у ході його перевіряються міцність знань, здобутихучнями, умінь переносити ці знання на навчально-виробничу діяльність,формуються і закріплюються соціально-необхідні і професійно значущі якостіособистості майбутнього робітника, засвоюються основи професійної майстерності.
Практичнапідготовка студента – обов’язковий компонент освітньо-професійної підготовки, щомає на меті вироблення у студентів професійних навичок і умінь для здобуттякваліфікаційного рівня. Проводиться в умовах професійної діяльності підорганізаційно-методичним керівництвом викладача вищого навчального закладу таспеціаліста з певного фаху, здійснюється на сучасних підприємствах і ворганізаціях різних галузей господарства, науки, освіти, охорони здоров’я,культури, торгівлі, державного управління.
На думкуІ.Паламаря в період практичної підготовки знання знаходять сферу свогозастосування, формуються професійно важливі практичні вміння і навички,навчання наближається до виробництва, виявляються нові проблеми і суперечності,пов’язані з потребами в нових знаннях [61].
За своїм змістомці два поняття в основному співпадають. Разом з тим між ними є певна різниця.Наприклад, навчання конкретним видам діяльності майбутньоготракториста-машиніста, токаря, робітника і т.д. називають виробничим навчанням.Разом з тим практичне навчання майбутнього вчителя, юриста, лікаря, агронома,як правило, не називають виробничим навчанням. Так, практичне навчаннямайбутнього вчителя за нормативними документами Міністерства освіти називаютьпедагогічною практикою. У контексті предмета нашого дослідження ці два поняттябудемо вживати як синоніми.
Для визначеннязакономірностей і специфіки розвитку системи практичного навчання у вищихаграрних навчальних закладах необхідно провести ретроспективний аналіз йогорозвитку.
Різні аспектипрофесійної освіти, зокрема практичної підготовки, весь час приветрають увагувчених, педагогів, виробників.
Питаннями історіїпрофесійної освіти займались М.Пузанов, Г.Терещенко, А.Аноков, А.Булгаков,А.Веселов, Н.Кузьмін, Ф.Блінгевський, Г.Зеленко, Д.Павлов, П.Лукашенко, В.Прохорович,Є.Степанович, І.Коваленко, Н.Михайловська та ін. [2; 12; 18; 19; 31; 38; 46; 56;60; 68; 69; 70].
Питання теоріїпрофесійної і практичної підготовки зокрема, розглядали Д.Тхоржевський,К.Катханов, Ю.Якуба, В.Байденко, А.Киверялг, М.Махмутов, Н.Думченко,З.Решетова, Н.Ничкало, В.Симоненко, С.Шапоринський, В.Шипунов, Б.Мотрук,А.Захарцев, Б.Борисов, Н.Розина, А.Фурсенко, В.Коркин, М.Саєнко, С.Котляров,А.Гаврилов, В.Саюшев, Р.Бабалова, К.Марквардт, С.Батишев, А.Бєляєва,В.Беспалько, Е.Бойко, П.Лауш та ін. [3; 4; 7; 9; 11; 17; 22; 25; 26; 34; 35;39- 42; 51-54; 56; 63; 69; 71; 74; 75; 78; 83-85; 89; 91; 92; 95].
Питаннями теорії,методики, організації та змісту сільськогосподарської практичної професійноїпідготовки займались К.Іванович, Е.Корушпін, Л.Островський, В.Сироватко,П.Парамонов, П.Караваєв, В.Рижков, В.Тихєєв, П.Лузан, Т.Іщенко, В.Рябець,В.Чумаченко, П.Гребенщикова, А.Шостак, В.Божієв, І.Каиров, І.Мещерський,А.Храпаль, І.Міклашевський та ін. [14; 27-29; 32;33; 36; 37; 45; 59; 61; 73; 80; 90; 93].
Значний внесок урозробку питань активізації практичного навчання шляхом впровадження в процеснавчання елементів наскрізності зробили вчені-педагоги Національногоуніверситету біоресурсів і природокористування України Д. Войтюк, М. Барабаш,Я. Михайлович, Т. Іщенко (21, C. 26-29). Крім того, в інститутімеханізації й електрифікації сільського господарства Подільского державногоаграрно-технічного університету (м. Кам′янець-Подільський) розроблені ішироко впроваджуються схеми наскрізної організації практичного навчання заспеціальностями „Механізація сільського господарства”, „Енергетикасільськогосподарського виробництва” та „Професійне навчання. Механізаціясільськогосподарського виробництва і гідромеліоративних робіт” [8, C.299-307].
Аналіз останніхдосліджень свідчить про ефективність практичного навчання за принципомнаскрізності в окремо взятих освітньо-кваліфікаційних рівнях: «молодшийспеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст».
Дослідження зпитань організації самостійної роботи у блоці практичного навчанняаграрноінженерних спеціальностей представлені в основному вченими-педагогамиХарківського національного технічного університету сільського господарства ім.П.М. Василенка М. Бойко, Д. Мазоренко, Л. Тищенко, В. Пастухов, Г.Мазнєв, О. Богомолов і Подільського державного аграрно-технічного університетуВ. Дуганець, І. Бендера [15, С.3-9; 62, С.10-16; 47, С.16-28; 13, С.29-31; 8, с.299-307)].
Практичненавчання – це вид навчального заняття, на якому викладач організовує детальнийрозгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формуєвміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконаннястудентами відповідно до сформульованих завдань.
Основна метапрактичного заняття — розширення, поглиблення й деталізація наукових знань,отриманих студентами на лекціях та в процесі самостійної роботи і спрямованихна підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу, прищеплення умінь інавичок, розвиток наукового мислення та усного мовлення студентів. Тематика іплани проведення практичних занять із переліком рекомендованої літературизаздалегідь доводяться до відома студентів. Перелік тем і зміст практичнихзанять визначаються робочою навчальною програмою дисципліни. Практичне заняттяпроводиться, як правило, з академічною групою. З окремих навчальних дисциплін,виходячи з особливостей їх вивчення та вимог безпеки життєдіяльності,допускається поділ академічної групи на підгрупи.
Намистецько-творчих спеціальностях практичні заняття з фахових навчальнихдисциплін можуть проводитися з 2-3 студентами або індивідуально з однимстудентом [55]. Кількісний складнавчальних груп для проведення практичних занять у таких випадках визначаєтьсянавчальною програмою дисципліни або рішенням керівника вищого закладу освіти. Дляпроведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичніматеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхіднимитеоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності длярозв'язування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби. Студентизгідно з тематичним планом проведення практичних занять самостійно опрацьовуютьлекційний матеріал та рекомендовану літературу з відповідної теми, готують, припотребі, необхідні дидактичні матеріали та виконують домашні завдання.
Якість підготовкистудентів до заняття та їх участь у розв'язуванні практичних завдань оцінюютьсявикладачем і враховуються при виставленні підсумкової оцінки з цієї навчальноїдисципліни. Строго кажучи, все, що не є лекцією, можна віднести до практичногонавчання. Головна функція практичних занять — організація і проведеннявідробітку учбового матеріалу і формування у студентів умінь і навичок позастосуванню знань з практики, самостійного їх придбання і поглиблення. Заняттятакого типу, як правило, складаються з двох частин. Спершу проводитьсяпідготовка студентів до самостійної роботи, потім вони самостійно вирішуютьпоставлені задачі. Ця форма занять забезпечує індивідуалізацію навчання ісприяє активізації пізнавальної діяльності студентів. Заняття повинні бутиорганізований так, щоб всі без виключення студенти були зайняті рішеннямпосильної для них пізнавальної задачі. Значить, викладач повинен добре знати (зпозиції діагностики) індивідуальні особливості студентів. Бажано так організуватизаняття, щоб вони сприяли пред'явленню достатньо високих вимог до самихпідготовлених студентів, забезпечували їх максимальний інтелектуальний розвитокі в той же час створювали умови для успішного придбання знань і умінь меншпідготовленими студентами.
Практичнізаняття проводяться як в аудиторіях або учбових лабораторіях, обладнанихнеобхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою, довідковоюлітературою, так і зовні аудиторії — на виробничих базах, на підприємствах і ворганізаціях [55; 65].
Практична підготовка як складова процесупідготовки фахівця аграрної галузі конкретизується системою завдань практичногонавчання, основними з яких є:
-       оволодіння професійнимизнаннями, уміннями і навичками, культурою розумової і фізичної праці;
-       формування соціальнихмотивів позитивного і творчого ставлення до майбутньої фахової діяльності;
-       вироблення високихморальних якостей: працьовитості, відповідальності, цілеспрямованості,підприємливості, діловитості, чесності, ощадливості, практичності, хазяйновитості;
-       розвиток економічногомислення, навичок економічного аналізу. Процес практичноїпідготовки майбутнього фахівця аграрної галузі є досить складним, йомуоб’єктивно притаманні як закономірності, так і певні суперечності. Головнасуперечність цього процесу – між навчальною діяльністю студента і професійноюдіяльністю майбутнього фахівця-аграрника[88, С. 15].
Практичнапідготовка як складова процесу підготовки фахівця-аграрника має безпосереднєвідношення до основних напрямів виховання – морального, патріотичного,трудового, естетичного, фізичного, розумового, емоційного тощо. Отже, цілямипрактичної підготовки студентів-аграрників є не тільки формування професійнихзнань, умінь та навичок, а в першу чергу – різнобічне виховання особистості. Основнимзасобом при цьому є праця як розумова, так і фізична.
Одназ переваг практичних занять порівняно з іншими видами аудиторної учбової роботиполягає в тому, що вони інтегрують теоретико-методологічні знання і практичніуміння і навички студентів в єдиному процесі діяльності учбово-дослідницькогохарактеру. Зіткнення теорії і досвіду, що здійснюється в учбовій лабораторії,активізує пізнавальну діяльність студентів, додає конкретний характер тому, щовивчається на лекціях і в процесі самостійної роботи теоретичному матеріалу,сприяє детальному і міцному засвоєнню учбової інформації. Робота в лабораторіяхвимагає від студента творчої ініціативи, самостійності в ухвалюваних рішення,глибокого знання і розуміння учбового матеріалу.
Практичнізаняття активізують роботу студентів над предметом, що вивчається.Загальновідомо, що найінтенсивніша і ритмічна робота протягом семеструпроводиться студентами по тих дисциплінах, по яких є практичні заняття.
Завдякипрактичним заняттям студенти краще засвоюють програмний матеріал, оскільки впроцесі виконання практичних робіт багато розрахунків і формул, що здавалисявідвернутими, стають цілком конкретними: при цьому виявляється безліч такихдеталей, про які студенти раніше не мали ніякого уявлення, а тим часом вонисприяють з'ясуванню складних питань науки. Словом, зіткнення теорії і досвіду,що відбувається в лабораторії, не тільки сприяє засвоєнню учбового матеріалу,але і розвиває певним чином мислення, додаючи йому активний характер. Окрімкурсового і дипломного проектування, жодна з форм учбової роботи не вимагає відстудента такого прояву ініціативи, як робота в лабораторіях.
Убільшості практичних робіт студентам надається можливість стати«співвідкривачем істини», що сприятливо позначається на розвиткупізнавального інтересу [88].
Реалізовуючифункції експериментального підтвердження і роз'яснення теоретичних положеньучбового курсу, практикум по учбовому предмету повинен бути тісно пов'язаний злекціями і семінарськими заняттями, служити їх активною творчою ілюстрацією.Задача принципового значення: забезпечення єдності всіх практикумів і окремих практичнихробіт по науковому рівню, методології, апаратурі і приладам, дослідницькомухарактеру, що використовується. В рішенні цієї задачі слід йти по шляхустворення уніфікованих лабораторних комплексів, що концентрують новітнюапаратуру і її моделі, відповідаючих сучасним вимогам до методики і технікиексперименту, розрахованих на застосування ПЕВМ і забезпечуючих оволодіннястудентами прийомами автоматизації досліджень і новітніми методами обробкиекспериментальних даних. Таким чином, головний напрям вдосконалення практичнихробіт у вищій професійній школі визначається необхідністю створення цілоїсистеми занять, що забезпечує формування в стінах вузу фахівця, що володієдослідницьким апаратом у відповідній практичній сфері.
Всучасній вищій професійній школі практичні заняття так само, як і всі інші видиаудиторної практичної учбової роботи, у все більшій мірі набувають характеруучбово-дослідницької діяльності. Це означає, що, крім практичного відробіткуматеріалу, що вивчається, заняття розвивають творчу ініціативу студентів,активізують їх пізнавальну діяльність, формують стійкі професійні інтереси.Орієнтація практичної підготовки студентів у вказаному напрямі тісно пов'язаназ моделюванням реальної виробничої діяльності майбутніх фахівців, з реалізацієюв методичній побудові практичних занять принципів проблемного навчання. Урезультаті створюються умови для відтворення в ході заняття складнихуправлінських ситуацій, які сучасний висококваліфікований фахівець повиненвирішувати ефективно в умовах гострого дефіциту часу.
Практичнізаняття по різних учбових предметах мають різне призначення і різний характер.Особливості їх постановки стосовно кожного учбового предмету, природно, можутьбути врахований тільки при розробці методик викладання відповідних предметів,методик керівництва практичними заняттями. Тут же представляється можливим ідоцільним зробити спробу виявити тільки найзагальніші, найпоширенішіособливості практичних занять загальнопедагогічного характеру, властивібільшості вимагаючих експериментів предметів.
Великезначення має правильна організація практичних занять, причому успіх справинерідко залежить від що виробилася у вузі системи організації, сталих вимог іпозитивних учбових традицій, які звичайно присутні в практичних заняттях. Самаобстановка занять повинна організаційно діяти на студентів і викликати у нихбажання творчо працювати.Психологічно дуже важливо створити для студентів ітакі умови, в яких абсолютно немає місця турботі і тривозі за можливі невдачіекспериментування. В лабораторії завжди повинен діяти здоровий стимул,підтримуваний керівником занять, який би безперервно направляв студентів напошуки якнайкращих рішень поставленої задачі. Студенту завжди повиннасупроводити упевненість в успішному виконанні роботи, підкріплювана йоговласною ініціативою, бажанням творчо трудитися, винахідливістю і кмітливістю вз'єднанні з доброю попередньою теоретичною підготовкою [40, С. 8].
Оскількив організації занять бере участь учбово-допоміжний персонал, він не тількиповинен знати техніку справи, але і володіти певною педагогічною підготовкою.Кожний лаборант і препарує повинен розуміти, ніж, коли і як слід допомогтистуденту і в яких випадках «допомога» може принести шкоду.
Насправді,якщо, наприклад, лаборант надасть в розпорядження студента одну з ранішевиконаних схем проведення експерименту, тоді як основною його задачею єсамостійна розробка такої схеми, — природно, це буде не допомога, а явна шкодадля студента. Правильне відношення учбово-допоміжного персоналу до учбовоїроботи досягається настирливо що проводиться викладачами виховної роботи середлаборантів, препарують і інших співробітників.
Практичніроботи можуть виконуватися після проходження всього теоретичного курсу абоодночасно з його вивченням. Організаційно вони можуть бути формальними абогруповими коли студенти розділені на невеликі групи з 2—5 чоловік, виконуючірізні роботи. Для вибору методу і організаційних форм проведення практичнихробіт слід провести всесторонній аналіз їх достоїнств з урахуванням конкретнихможливостей даного учбового закладу.
Питанняпланування і організації роботи учбової лабораторії мають самостійне значення іповинні тісно ув'язуватися з учбовим процесом і перспективами розвиткулабораторії. Успішне планування можливо, коли учбова лабораторія створена яксамостійна одиниця по дисципліні або по двох-трьом дисциплінах, наприклад, потехнічній механіці, включаючи при цьому теоретичну механіку, опір деталей, теоріюмашин і механізмів, деталі машин, підйомно-транспортні машини. У разіоб'єднання предметів при правильному підході можна досягти позитивного ефекту,оскільки концентрація наявного устаткування дозволить більш повновикористовувати його в учбовому процесі разом з відведеними під лабораторіюприміщеннями. Наявність самостійної учбової лабораторії підвищує науковийрівень практичних робіт, а також дозволяє містити устаткування завжди в станіповної готовності до проведення занять.
Лабораторіюнеобхідно постійно розвивати. Розвиток її учбової матеріальної бази можна вестипо двох напрямах: придбаваючи що випускається промисловістю устаткування ірозробляючи і виготовляючи окремі установки своїми силами. При цьому другийнапрям вирішує не тільки задачу поповнення учбової матеріально-технічної бази,але і є добрим об'єктом для експериментальної науково-дослідної роботистудентів. Беручи участь в розробці лабораторних установок, студенти розвиваютьтехнічне мислення, придбавають раціоналізаторські і винахідництва навички; зпідвищеною відповідальністю відносяться до виконання проектних робіт, оскількипо конструкторській документації студенти самі ж і виготовляють деталі ідоводять установку до робочою стани. Таким чином, студенти беруть участь вповному циклі створення виробу (від ідеї до його повного завершення і установкина робочому місці) в учбовій лабораторії.
Практичніроботи необхідно постійно удосконалювати і модернізувати, а іноді і замінюватиновими, більш корисними, цікавими і сучасними. Введення нових практичних робіт,модернізація старих установок, методик проведення занять в лабораторії, успіхиі невдачі студентів на практичних заняттях повинні обговорюватися на засіданняхкафедри [40, С. 8].
Змісті зовнішній вигляд лабораторії повинен відповідати вимогам технічної естетики:необхідно ретельно і красиво оформити установки і робочі місця. Це виховує устудентів культуру роботи. Можна використовувати так зване методичнерозфарбовування установок (об'єкт дослідження виділений червоним, силовий потік— синьою лінією і т.д.); дуже корисно розробити до кожної установки наочний,методичний плакат, на якому б була образно висловлена суть роботи, її ідея,методи реалізації і очікувані результати, тобто мета і задачі. Такізагальноприйняті підходи до організації практичних занять. Далі увазі читачівпропонується реалізація окремих викладених вище ідей на прикладі курсу «Механізаціятваринництва», який викладається у Немішаєвському аграрному коледжі.
Тематикапрактичних робіт по цьому курсу умовно включає три напрями:
•ознайомлювальні практичні роботи, що мають на меті вивчення зразків конструкційредукторів, розробку, збірку і регулювання елементів зачіпляє і підшипників,вимірювання окремих деталей і визначення основних параметрів редукторів іпорівняння їх із стандартними. При ознайомленні з реальними промисловимизразками редукторів студенти засвоюють конструкції об'єктів для майбутньогопроектування, що забезпечує порівнянність проектувальних розрахунків зпрототипом промислового виробу.
•експериментальні практичні роботи, мета яких – визначення окремих характеристик(наприклад, коефіцієнта основного навантаження в затягнутому різьбовомуз'єднанні або випробування з'єднань з гарантованим натягом) на достовірністьексперименту розрахунковим даним.
•проблемно-пошукові практичні роботи, направлені на формування і розвитоксамостійності і технічного творчого мислення студентів. До цієї групивідносяться роботи за визначенням КПД гвинтової пари, черв'ячних редукторів,підшипників кочення при різних поєднаннях пар і способу підведення мастила, щотруть.
Ефективнезасвоєння наукового змісту курсу механізація тваринництва, закладеного в практичнихроботах, неабиякою мірою залежить від їх організації. Приведені вище принципиорганізації практичних робіт сприяють решению наступних педагогічних задач.
По-перше,як відомо, студенти можуть помітно відрізнятися один від одного рівнем свогоінтелектуального розвитку і здібностей до творчого мислення. Інтенсивні формиорганізації занять покликані забезпечити у всіх студентів високий рівеньінтелектуального розвитку. Форми навчання розвиваються лише в тому випадку,якщо дозволяють студенту піднятися на більш високий рівень в своємуінтелектуальному розвитку. У зв'язку з цим, система багатоваріантних занять,коли більш здібним студентам видаються складніші завдання, а менш здібним —менш складні, виявляється недостатньо ефективною тому, що вони одержуютьзавдання, відповідні їхньому сьогоднішньому рівню і не можуть піднятися насходинку вище в своєму інтелектуальному розвитку. Більш доцільно давати студентамзадачі, дещо перевищуючі актуальний рівень їх інтелектуального розвитку. Длявирішення таких задач студентам може бути потрібна допомога викладача. Прицьому допомога повинна бути диференційованою: студентам з високим рівнемрозвитку слід допомагати мінімально, з середнім рівнем розвитку — дещо більше,а з низьким рівнем розвитку — максимально.
Допомогаз боку викладача повинна полягати в роз'ясненні деяких положень в умові задачіі постановці навідних питань, що направляють хід думки студентів у потрібнерусло. Реалізувати викладені вище положення можна через групові форми навчання,при якій учбова група ділиться на три підгрупи з урахуванням рівняінтелектуального розвитку студентів. У першу підгрупу можуть бути об’єднані студентиз високим рівнем розвитку, в другу — з середнім рівнем, в третю — з низькимрівнем розвитку.
По-друге,запропоновані підходи організації практичних занять відповідають багаторівневійсистемі навчання у вищій професійній школі. Тут слід зупинитися на двох рівнях.Перший рівень — це традиційні практичні роботи, виконувані для даної дисциплінив строгій відповідності з робочою програмою курсу на учбовому устаткуванні,спеціально призначеному для цієї мети. Така форма навчання може лежати в основіпідготовки бакалавра техніки. Другий рівень — учбово-дослідницькі роботи, метаяких навчити студентів проводити самостійну роботу з тієї або іншої тематикинаукових методів теоретичного і експериментального досліджень. Цей методнавчання, не виключаючи можливості його використовування на бакалавраті,найбільш ефективний на більш високих ступенях навчання при підготовцімагістрів, інженерів-дослідників, а також при перепідготовці фахівців [40, С. 8].
Практичнапідготовка студентів найперше пов’язана з цілями трудового виховання, від“стовбуру” якого відходять цілі інших напрямів – морального, розумового,фізичного, естетичного тощо. Це конкретизується системою завдань практичногонавчання, основними з яких є:
оволодінняпрофесійними знаннями, уміннями і навичками, культурою розумової і фізичноїпраці;
формуваннясоціальних мотивів позитивного і творчого ставлення до майбутньої фаховоїдіяльності;
виробленнявисоких моральних якостей: працьовитості, відповідальності, цілеспрямованості,підприємливості, діловитості, чесності, ощадливості, практичності,хазяйновитості;
розвитокекономічного мислення, навичок економічного аналізу.
Процеспрактичної підготовки спеціалістів-аграрників забезпечується відповіднимиметодами та прийомами практичного навчання.
Вартододати, що метод практичного навчання є складовою дидактичної категорії методунавчання і виокремлюється за ознакою “мета”. А. Мельничук у цьому аспектідоречно зазначає, що виділення методів практичного навчання досить умовне,оскільки з методами теоретичного навчання вони мають багато спільного – джерелазнань, спільна діяльність педагога і студента тощо. Слід підтримати думкувченої про те, що означені методи в більшості використовують рухові процеси,вони спрямовані на оволодіння студентами найбільш доцільними трудовими діями,прийомами, операціями трудового і виробничого процесу в цілому [55]. Окрім тогозазначимо, що методи практичного навчання, на нашу думку, виділені доситьумовно і функціонують у тісному безперервному зв’язку з теоретичними способаминавчальної діяльності, а співвідношення між цими категоріями слід розглядати зааналогією відношень між “знаннями” і “уміннями”.
Практикастудентів як форма навчання є обов'язковою для вищих професійних учбовихзакладів і передбачає отримання студентами професійних умінь і навичоквстановленого кваліфікаційного рівня. Практична підготовка студентівздійснюється на кращих сучасних підприємствах і організаціях різних галузейвиробництва, науки, охорони здоров'я, культури, торгівлі і управління. Практикаорганізовується в умовах професійної діяльності під організаційно-методичнимкерівництвом викладача вузу і фахівця в даному напрямі.
Такимчином, ми визначили такі умови практичного навчання: організація оволодінням необхіднимипізнавальними уміннями та навичками для засвоєння знань в натуральному вигляді;організація безперервного контролю знань як засобу залучення до систематичноїнавчальної діяльності; створення у процесі практичного навчання виробничихситуацій; застосування на лабораторних заняттях та навчальній практиціадекватних навчальним цілям форм організації праці студентів; забезпеченняадекватності навчально-матеріальної бази змісту практичного навчання.
 
1.2 Форми та методипрактичного навчання
 
У нашій дипломній роботі до методівпрактичного навчання віднесено: пояснення, розповідь, бесіду, демонстрування,ілюстрування, самостійне спостереження, вправи, самостійне виконання виробничихзавдань, лабораторний метод, виробничо-практичний метод.
Охарактеризуємо означені методи практичногонавчання із зазначенням їх характерологічних особливостей.
Пояснення – словесний, науково обґрунтований,доказовий виклад навчального матеріалу із застосуванням практично-наслідковихзв’язків, аналіз властивостей, причин, співставлення, порівняння і висновки.
Розповідь – це словесний, образний, оповіднийопис предмета, явища чи процесу [1].
Самостійна робота як метод практичногонавчання сприяє виробітку в студентів умінь орієнтуватися у виробничо-технічнійдокументації та довідковій літературі за спеціальністю, уявити трудові процеси,технологію виробництва сільськогосподарської продукції загалом. Оволодіннямайбутніми аграрниками таким досвідом не тільки сприяє раціональній організаціїпраці, підвищенню її продуктивності, а й розвиває такі якості особистості, якпізнавальна самостійність, професійна мотивація, компетентність тощо. Практичнізавдання, що передбачають самостійну роботу студентів із виробничо-технічноюдокументацією та довідковою літературою повинні поступово ускладнюватисявідповідно до логіки оволодіння студентами майбутнім фахом.
Бесіда – усний виклад навчального матеріалу увигляді запитань та відповідей. Ці методи усного викладу спрямовані наознайомлення студентів з тим, що йому потрібно виконати, які матеріали чиінструменти використати, як спланувати свої практичні дії. До того ж, ці методиводночас є способами діяльності студента під час виконання майбутньої роботи.Без цих методів студенту неможливо осмислити майбутню трудову діяльність,спланувати, уявити та зкоригувати свої практичні дії. Варто зазначити, що безцього майже неможливо ознайомитися з передовим виробничим досвідом, оволодітиновим, ефективним прийомом виконання трудової операції [1, С.25].
Демонстрування й ілюстрування у практичномунавчанні мають відмінність від теоретичного навчання в тому, що тутздійснюється показ предметів, об’єктів у аспекті трудових дій, необхідних дляотримання продукту праці. У свою чергу самостійне спостереження, як методнавчання, передбачає формування в студентів умінь складати плани трудовихпроцесів і операцій, використання матеріалів, інструментів, машин тощо. Воноспрямоване на формування умінь аналізувати, порівнювати, узагальнювати те, щоспостерігається. Наприклад, виконання будь-якої технологічної операціївирощування сільськогосподарських культур (оранка, боронування, посів,підживлення, збирання врожаю) студентом починається з того, що він повиненпобачити, як кваліфікований працівник (майстер, інструктор та ін.) готуєагрегат, здійснює під’їзд до поля, розпочинає роботу, які прийоми використовуєв її процесі тощо. І лише після спостереження (організованого, з аналізом тависновками) він може самостійно виконувати перші спроби.
Демонстрація способів виконання прийомів,операцій, процесів використовується викладачем (майстром, інструктором) дляформування у студентів умінь і навичок розподіляти м’язові та розумовінапруження під час виконання окремих елементів трудових процесів. Студентиоволодівають навичками розподілу уваги між положеннями покажчиків на приладах,уміннями керувати своєю поставою, узгодженого руху ніг і рук під час керуваннямашинами чи агрегатами тощо.
Дослідники методів навчання зазначають, що дляформування стійких умінь, навичок професійної праці у навчально-виховномупроцесі доцільно застосовувати вправу – свідоме багаторазове виконання подібнихдій з метою оволодіння ними чи їх удосконалення. Зазначимо, що у практичнійпідготовці студентів вправи виступають джерелом знань, засобом оволодінняуміннями і навичками; способом організації і управління навчально-пізнавальноюдіяльністю студентів, однією з форм прояву методів практичного навчання;способом стимулювання, мотивації ефективного оволодіння студентом майбутнімфахом; засобом зв’язку теорій з практикою, контролю за фаховою підготовкою тих,хто навчається.
Принагідно додамо, що за характером умінь інавичок, які необхідно виробити у студентів, розрізняють вправи усні, письмові,графічні та технічні. Організацію проведення вправи може бути умовнорозподілено на такі етапи: перший етап – викладач чи майстер, спираючись насприйняті й осмислені студентами знання, пояснює їх мету, завдання тренувальноїдіяльності; другий етап – показ педагогом, як треба виконувати ту чи іншувправу; третій етап – попереднє відтворення студентами дій із застосуваннязнань на практиці чи оволодіння професійними навичками; четвертий етап –наступна тренувальна діяльність; п’ятий етап – контрольно-оцінювальний:висновки, узагальнення, оцінювання виконаної роботи. У процесідослідно-експериментальної роботи ми зробили висновок, що ефективність вправияк методу практичного навчання детермінована саме дотриманням послідовностіозначених етапів вправи [48].
Дуже часто дослідники основ практичногонавчання лабораторний метод відносять до загальнодидактичних методів, а не дометодів практичного навчання. На наш погляд, цей метод притаманний практичномунавчанню, оскільки лабораторний метод якраз і започатковує оволодіннястудентами практичними навичками роботи з лабораторним устаткуванням,обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальноїроботи в конкретній предметній галузі. На це вказує і значення словалабораторний (від лат. Labor – праця, труд; Laboro – трудитися, долатиутруднення, труднощі). Лабораторний метод реалізують на лабораторних заняттях.
Метод самостійного виконання виробничих завданьі виробничо-практичний метод дуже схожі за організацією, але все ж мають певнівідмінності. Перший застосовується на виробничій базі сільськогосподарськоготехнікуму чи коледжу, другий – під час роботи безпосередньо на виробництві.Самостійне виконання виробничих завдань використовується з метою формуванняраціональної організації праці, підвищення її продуктивності [1, С. 25].
Метод самостійного виконання виробничихзавдань передбачає декілька етапів: планування роботи студентом; підготовкаробочого місця; підбір обладнання, інструментів, матеріалів; вибір раціональнихприйомів виконання практичних дій, операцій, трудового процесу загалом;виконання практичного завдання; контрольне оцінювання результатів роботи.
Виробничо-практичний метод, на відміну відінших методів навчання, має безпосередній вихід у промислове ісільськогосподарське виробництво з метою створення реальних цінностей.
Методи практичного навчання мають безліч формпрояву під час підготовки студентів-аграрників. Їх розрізняють за двома ознаками:за навчальними предметами; за характером і результатами діяльності студентів.Виробничо-практичнийметод передбачає участь студентів у виконанні планових завдань усільськогосподарських підприємствах і організаціях, а також фермерськихгосподарствах. Це сприяє формуванню організаторських, підприємницьких,економічних, фахових умінь і навичок майбутніх молодших спеціалістівтехніко-технологічного спрямування.
Методи практичного навчання, якіхарактеризують внутрішню сторону оволодіння студентами професійними знаннями,уміннями та навичками, конкретизуються формами організацій практичногонавчання. Єдність методів і форм навчання, крім цього, розглядається якзакономірність навчання [1].
У нашому дослідженні під формами (forma – лат.устрій, зовнішність) практичного навчання ми розуміємо зовнішнє вираженняузгодженої діяльності викладача (майстра) і студентів, що здійснюється увстановленому порядку і в певному режимі. Отже, форми практичного навчанняхарактеризують зовнішній аспект навчальної взаємодії: кількість студентів,місце і тривалість практичного навчання, особливості спілкування педагога істудентів тощо.
За кількістю студентів розпізнаютьіндивідуальну та групову форми практичного навчання. За характером взаємодії –фронтальну та ланкову або індивідуально-циклову форми виконаннянавчально-практичних робіт.
Індивідуальна форма практичного навчаннязастосовується під час навчання студентів керування тракторами і комбайнами,роботи на машинно-тракторних агрегатах. При цьому створюються найкращі умовидля індивідуального вправляння, врахування індивідуальних особливостей кожногостудента, дотримання практикантами правил техніки безпеки. Але заіндивідуальної форми навчання витрачається значна кількість паливно-мастильнихта інших матеріалів, задіяно водночас багато майстрів-інструкторів. Крім цього,зазначена організація практичного навчання потребує досить значної кількостінавчальних годин для відпрацювання студентами одних і тих самих вправ чи дій.
Фронтальна форма виконання практичних робітхарактеризується тим, що студенти групи водночас виконують однотипні вправи чиоперації, використовуючи для цього однакові інструменти, машини чи апарати. Затакої організації практичного навчання проводиться колективний інструктаж ізтехніки безпеки, створюються сприятливі умови для контролю та оцінюваннянавчальних досягнень, спостерігається взаємодопомога, взаємовиручка,взаємоконтроль між студентами. Учені справедливо зазначають, що ця формапрактичного навчання ефективна під час навчання студентів роботи намашинно-тракторних агрегатах у період сезонних робіт (оранка, сівба, міжряднийобробіток тощо), коли практичне навчання проходить у сільськогосподарськомупідприємстві [44, С. 27].
Поряд з позитивними сторонами фронтальноїформи практичного навчання слід вказати і на її недоліки. Це, в першу чергу,потреба великої кількості однотипних робочих місць, низький коефіцієнтвикористання засобів навчання (робочих місць), постійна їх заміна перед кожноюновою темою тощо.
Ланково-циклова форма виконання практичноїроботи студентів найбільш ефективна за операційно-комплексної системи навчання.За цієї організації академічна група поділяється на п’ять–сім ланок. Кожна зних виконує навчально-виробничі завдання, послідовно переміщуючись заспеціалізованими дільницями. Навчально-виробничі завдання для студентіввибирають таким чином, щоб вони були близькі за складністю, подібні затехнологією, мали закінчений характер. Наприклад, для майбутніх молодшихспеціалістів з механізації сільського господарства для виконання пропонуютьсятакі роботи: ремонт деталей слюсарними засобами; механічна обробка деталей наверстатах; наплавлення, нарощування і зварювання деталей; складання,облаштування та вирощування двигунів; технічне обслуговування і ремонт двигунівтощо. Під час застосування групової форми навчання використовуєтьсяланково-циклова форма виконання практичних робіт, що дає змогу краще йефективніше використати навчальний час і засоби.
В аграрних вищих навчальних закладах наразідуже важко відбувається процес переходу на лекційно-семінарську системуорганізації навчання. Відомо, що за означеної системи виклад навчальногоматеріалу здійснюється на лекціях, а на семінарських, лабораторно-практичнихзаняттях закріплюються знання, формуються уміння практичного застосування знань,виконується контроль та оцінювання навчальних досягнень студентів. Слідзазначити, що до застосування в технікумах і коледжах лекцій навчальні закладине були готові. Викладачі щоденно працювали лише з однією групою, проводячирізнотипні заняття (вивчення нового матеріалу; вдосконалення знань, умінь інавичок; узагальнення і систематизація; контроль і корекція знань, умінь інавичок; комбіновані заняття). Педагогічним працівникам виявилося дуже важкопобороти “урочні” стереотипи, оволодіти лекційною методикою. Передадміністрацією постала не менш складна проблема – де проводити лекції, в якихаудиторіях, як їх оснастити?
Зважаючи на те, що означені проблеми невходять до завдань нашого дослідження, зупинимося на конкретних формахорганізації практичного навчання студентів в умовах лекційно-семінарськоїсистеми навчання.
У цьому аспекті А.Мельничук справедливозазначає, що лабораторно-практичні заняття забезпечують перший етап формуванняумінь і навичок студентів за фахом [55].
Лабораторне заняття – форма навчальногозаняття, під час якого студент за керівництва викладача особисто проводитьнатурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичногопідтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуваєпрактичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням,обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою проведенняекспериментальних досліджень у поширеній предметній галузі. У “Положенні проорганізацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, крім того,зазначається, що практичне заняття – форма навчального заняття, на якомувикладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положеньнавчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосуванняшляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань[49].
Невід’ємною складовою частиною процесупідготовки фахівців у аграрних вищих навчальних закладах є практика студентів.Її мета – оволодіння студентами сучасними методами, формами організації тазнаряддями праці в галузі їх майбутньої професійної діяльності, формування вних професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під часконкретної роботи, виховання потреби систематично поновлювати свої знання татворчо їх застосовувати у практичній діяльності.
У “Положенні про проведення практики студентіввищих навчальних закладів України” зазначено, що залежно від конкретноїспеціальності чи спеціалізації практика може бути: навчальна, технологічна,експлуатаційна, конструкторська, педагогічна, економічна, науково-досліднатощо.
Розглянемо організаційні аспекти проведенняосновних видів практики в аграрних вищих навчальних закладах – навчальну,виробничо-технологічну та виробничу переддипломну.
До навчальних практик студентів належать:практичне навчання студентів робочих професій; навчальна практика з окремихнавчальних дисциплін; комплексна навчальна практика.
Навчальна практика з дисципліни проводиться влабораторіях навчального закладу, навчально-виробничих майстернях, ветеринарнихклініках, інколи на сільськогосподарських підприємствах.
Мета такої практики передбачає оволодіннястудентами системою умінь і навичок з конкретної навчальної дисципліни. Дляцього академічна група поділяється на дві підгрупи. Керує такою практикою викладач,який проводив теоретичні заняття.
У більшості випадків навчальна практика здисципліни організовується після того, як студенти засвоїли необхіднийтеоретичний матеріал. Інколи залежно від матеріально-технічної бази навчальногозакладу, особливостей дисципліни, кількості студентів тощо, така практикапроводиться почергово з теоретичними заняттями впродовж семестру чи навітьнавчального року.
Комплексна навчальна практика зазвичайпроводиться на виробництві. Вона відрізняється від предметної навчальноїпрактики тим, що практичні роботи, які виконуються студентами, передбачаютьвикористання знань із кількох дисциплін. У процесі виконання комплекснихзавдань студенти оволодівають первинними професійними уміннями і навичками,розвивають здібності застосовувати системні знання на практиці.
Після закінчення терміну навчальної практики(як з дисципліни, так і комплексної) студенти звітують про виконання програмита індивідуальних завдань. Комісія, що призначається заступником директоранавчального закладу, приймає залік у студентів. Результати вносяться дозаліково-екзаменаційної відомості та залікової книжки студента.
Доцільність оволодіння студентами робочимипрофесіями обумовлена вимогами до підготовки фахівця того чи іншогоосвітньо-кваліфікаційного рівня. Наприклад, молодший спеціаліст ізспеціальності 5.091902 “Механізація сільського господарства” повинен уміти:
            працювати наремонтно-технологічному обладнанні, що використовується для слюсарної,механічної і ковальської обробки металів, зварювання, наплавлення танарощування деталей, а також виконувати операції щодо діагностування,обслуговування та ремонту машин і обладнання, технологічної наладкимашинно-тракторних агрегатів та обладнання тваринницьких ферм іремонтно-обслуговуючих майстерень;
            організовувати виконаннявиробничих процесів із вирощування сільськогосподарських культур, виробництвапродуктів тваринництва, обслуговування та ремонту сільськогосподарськоїтехніки;
            керувати тракторами,комбайнами й автомобілями, працювати на машинно-тракторних агрегатах.
Відповідно до означених вимог майбутнімеханіки отримують робочу професію водія (категорії В і С) татракториста-машиніста, слюсаря. Студенти, які навчаються за спеціальністю5.091903 “Електрифікація і автоматизація сільського господарства”, у свою чергуотримують кваліфікацію електромонтера 3-го розряду і кваліфікаційну групу зтехніки безпеки не нижче третьої.
Практичне навчання студентів робочих професійобумовлене навчальним планом і передбачає вивчення теоретичного матеріалу,оволодіння відповідними уміннями та навичками, кваліфікаційні випробування.Воно здійснюється зазвичай після того, як студенти вже оволоділи вміннями інавичками з окремих навчальних дисциплін і виконали програму комплексноїпрактики. Варто додати, що присвоєння кваліфікації з робочих професій сприяєефективнішому проведенню наступного виду практики – виробничо-технологічної.
Виробничо-технологічна практика проводиться вумовах виробництва чи організації, де планується працевлаштування випускника. Увипадку, коли підготовка фахівців здійснюється за замовленням фізичних осіб,бази практики забезпечують ці особи (з урахуванням всіх вимог до проведенняпрактики) або вищі навчальні заклади, визначається умовами контракту напідготовку спеціаліста. На підставі навчального плану і типової програмипрактики складається робочий план проходження студентом виробничо-технологічноїпрактики [66]. У ньому зазначаються всі види робіт, час,необхідний для їх виконання, керівник та місце їх виконання. Перелік робітпідбирається з таким розрахунком, щоб студенти мали можливість конструктивновикористати той досвід, який вони набули у процесі теоретичних занять,виконання лабораторно-практичних робіт, навчальних практик.
Завдання виробничо-технологічної практики –формування умінь і навичок виконувати трудові та виробничі процеси загалом,розвиток професійних здібностей студентів, набуття досвіду ефективногорозв’язування виробничих ситуацій, а також збирання фактичного матеріалу длявиконання курсових та дипломних робіт, проектів. Під час практики студентиповинні навчитись швидко і точно виконувати дії та операції, демонструватидобре скоординовані, енергійні рухи, уміло концентрувати зусилля. Такірезультати досягаються за правильної, логічної, науково обгрунтованої системипрактичних завдань і вправ, яку сумлінно виконують студенти-практиканти.
Якість проведення виробничо-технологічноїпрактики залежить від навчально-методичного керівництва нею з боку викладачів івиробничників. До керівництва практикою студентів залучаються досвідчені викладачі,які брали безпосередню участь у навчальному процесі.
Для керівництва практикою студентів керівникгосподарства наказом призначає кваліфікованого спеціаліста, дії якогорегламентовані трудовою угодою з вищим навчальним закладом. Керівник практикоювід виробництва забезпечує студентів необхідним обладнанням, інструментами,матеріалами, створює відповідні умови для їх праці і побуту. Він складаєдокладний відгук про виконання студентами програми практики, підписує і оцінюєїх письмові звіти. Аналогічні дії проводить фермер, якщо надаєстуденту-практиканту можливість пройти практику. В угоді з навчальним закладомоговорюються трудові відносини і відповідальність. Обов’язково вказується настворення безпечних умов праці та проживання. Відгук про проходження практикистудентом складає і підписує фермер, а також оцінює письмовий звіт.
Після закінчення терміну практики студентиподають письмові звіти-щоденники, характеристики тощо на рецензування керівникупрактики від навчального закладу. Звіт-щоденник має містити відомості провиконання програми практики, індивідуального завдання, мати розділ з питаньохорони праці, висновки та пропозиції, список використаної літератури.Оформляється звіт за вимогами єдиного стандарту конструкторської документації.
Захищають звіт перед комісією, призначенійзавідувачем кафедри або заступником директора навчального закладу. Виставляютьдиференційовану оцінку, яку заносять у заліково-екзаменаційну відомість івраховують під час визначення розміру стипендії. Якщо студент не виконавпрограму практики, йому може бути надано право проходження практики повторно.
Аграрні вищі навчальні заклади проводятьпідсумкові конференції за результатами виробничо-технологічної практики,запрошуючи для цього керівників та спеціалістів базових підприємств іорганізацій. Мета таких конференцій – обмін досвідом, розробка заходів щодополіпшення практичної підготовки майбутніх фахівців-аграрників.
Якщо в перебігу виробничо-технологічноїпрактики студенти вивчали основні трудові процеси, оволодівали способами їхвиконання, способами організації роботи на окремих робочих місцях, набувалипрофесійних умінь і навичок, то виробнича переддипломна практика має глибшізавдання. Це, в першу чергу, вивчення способів організації праці на конкретномупідприємстві, виробництві, господарстві; оволодіння студентами уміннямиорганізаторської роботи на виробництві; узагальнення і закріплення професійнихумінь і навичок; ознайомлення з економікою конкретного виробництва; дозбиранняфактичного матеріалу для завершення дипломної роботи чи проекту.
За час переддипломної практики студентиознайомлюються з умовами господарювання підприємства, його виробничоюструктурою, спеціалізацією, технологічними процесами в рослинництві ітваринництві, економікою. За наявності вакантних місць студенти-практикантиможуть бути зараховані на штатні посади за умови, що робота на них відповідаєвимогам програми практики. Якщо це майбутні механіки сільськогосподарськоговиробництва, то вони беруть участь у організації інженерної служби, виконанні технологічнихоперацій на агрегатах, ремонті та обслуговуванні сільськогосподарської технікитощо.
Організація проведення практики студентівхарактеризується такими видами практичного навчання: концентрований,розосереджений.
Концентрований вид практичного навчанняпередбачає, що навчальна група проходить практику кілька тижнів і відтеоретичних занять на цей час звільняється. Це дає змогу протягом відноснотривалого часу зосередитися на виконанні навчальних і виробничих завдань,побачити результат своєї праці, одержати закінчену продукцію. За наявностіпаралельних груп можна організувати навчально-виробничий процес унавчально-виробничій майстерні протягом навчального року, а також натваринницькій фермі чи в полі з урахуванням сезонності виконання сільськогосподарськихробіт.
Недоліком цього виду організації практичногозаняття є те, що перші паралельні групи починають практику до початку вивченнятеоретичного матеріалу. У цьому разі викладачеві або майстрові доводиться зарахунок часу практики практичних робіт викладати теоретичний матеріал,необхідний для виконання конкретних завдань.
Розосереджений вид організації навчанняхарактеризується тим, що теоретичне навчання чергується з практичним у певнійпослідовності. Наприклад, після вивчення теоретичного матеріалу теми “Системаживлення двигуна” група проходить практичні навчання з теми і тільки післяцього починає вивчати матеріал наступної. Така послідовність – від тільки-ноодержаних знань до застосування їх для набування відповідних умінь сприяєраціональному використанню часу практичних занять, зменшує час для повторноїрозповіді (нагадування) теоретичного матеріалу. Розосереджений вид організаціїпрактичних занять застосовують для проведення лабораторно-практичних занять,ознайомлювальних екскурсій (наприклад, ознайомлення з виробництвом чавуну назаводі). Недоліки цього виду: потреба в значній кількості робочих місць, аотже, і площ для їх розміщення; переобладнання (перекомплектація) робочих місцьза об’єктами, що вивчаються, для виконання робіт наступної теми; неможливістьпов’язати процес практичного навчання з корисною продуктивною працею, звиконанням комплексних робіт у завершеному вигляді .
Проведений аналіз психолого-педагогічнихджерел, діяльності аграрних вищих навчальних закладів результатів опитуваньстудентів та викладачів дав можливість визнати практичну підготовку студентівяк цілеспрямований і організований процес оволодіння майбутніми аграрникамипрофесійними знаннями, уміннями і навичками відповідного рівня та профілю.
Сутність, особливості практичної підготовкистудентів-аграрників обумовлюють психолого-педагогічну структуру цього процесу.Структура практичної підготовки передбачає наявність суб’єкта та об’єкта,обумовлених змістом навчально-виховних цілей та завдань, враховує закономірності,принципи та суперечності цього процесу, методи, форми, види і засобипрактичного навчання, які взаємопов’язані в системі і забезпечують необхіднийрезультат.
Серед найактуальніших завдань, які висуваєжиття перед вищою аграрною освітою, є пошук форм її інтеграції з наукою івиробництвом, підвищення ролі та відповідальності фахівця. Виходячи з вимогвиробництва, аграрна освіта повинна не лише адекватно реагувати на процесигосподарського механізму, але й здійснювати на основі об’єктивнихзакономірностей випереджальну функцію [88,С. 33].
Досліджуючи підготовку спеціалістів в аграрнихзакладах, ми зазначили, що рівень практичної підготовки є недостатнім,розглянули проблеми та фактори, що впливають на її якість. Нами було визначенотри основні педагогічні напрями організаційно-методичного забезпеченняпрактичної підготовки майбутніх спеціалістів-аграрників.
Практичне навчання єосновною складовою підготовки фахівців з вищою освітою, молодших спеціалістівта кваліфікованих робітників. Проте останнім часом визначилася негативнатенденція зниження можливостей та ефективності проведення виробничого навчаннята практик студентів вищих аграрних навчальних закладів, учнів профтехучилищ.Головною причиною цього є відсутність у навчальних закладах фінансових можливостейна придбання сучасної сільськогосподарської техніки, обладнання, діючих моделейтощо. Відсутність бюджетних видатків в останнє десятиріччя зумовила повнефізичне і моральне спрацювання наявної у навчальних закладах техніки. З іншогобоку, значною мірою послабилися напрацьовані роками взаємозв’язки двохскладових підготовки фахівців – освіти і виробництва. Це пов’язано, в першучергу, з кризовим станом сільськогосподарського виробництва, відсутністюдержавного регулювання у цій важливій галузі народного господарства.Спостерігається зниження зацікавленості товаровиробника в організаціїпрактичної підготовки.
Відбулисязначні структурні зміни у співвідношенні між теоретичною і практичноюпідготовкою. Як результат, студент усе частіше під час проведення опитуваннязасвідчує рівень своєї практичної підготовленості, підкреслюючи слова в анкетах„бачив, але не вмію”, „вмію погано” або „взагалі не бачив”.
Для стабілізації практичноїпідготовки студентів вищі аграрні навчальні заклади зосередили увагу на навчальнихпрактиках, що проводяться безпосередньо в навчальних закладах. Але з кожнимроком робити це все складніше. Фактично протягом останніх 15 років непроводилось поповнення лабораторного та демонстраційного обладнання, не кажучипро технічне оснащення. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від13 липня 2004 р. № 905 „Про затвердження комплексної програми забезпеченнязагальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучаснимитехнічними засобами з природничо-математичних і технічних дисциплін” булопроведено аналіз стану матеріально-технічної бази навчальних закладів. Під часвизначення вартості обладнання кабінетів і лабораторій ураховувалася вартістьілюстративно-демонстраційних матеріалів, технічних засобів навчання, комп’ютерногопрограмного забезпечення, інструментів, натурних наочних посібників, макетів,моделей, муляжів, основного обладнання тощо.
Завідсутності сформованих відповідних практичних умінь та навичок відбуваєтьсядевальвація отриманих знань, знижується рівень професіоналізму, ускладнюєтьсяадаптація випускника на виробництві, і як наслідок – претензії роботодавця доякості підготовки фахівця. Важливим для студента-практиканта є не тільки місцяпроходження практик, а й відповідне навчально-методичне забезпечення. Длязабезпечення практичного навчання студентів технікумів і коледжівНавчально-методичний центр по підготовці молодших спеціалістів та вищінавчальні заклади працюють над створенням комплексу навчально-методичногозабезпечення, яке відповідало б вимогам сучасного змісту освіти та навчаннязабезпечення за період.
Значноюмірою ефективність проведення навчальної та виробничої практик залежить відпрофесійної компетентності викладачів, майстрів виробничого навчання. Кількістьвикладачів, які мають стаж виробничої роботи більше трьох років, становить 54,9%. Безумовно, на якості практичного навчання позначається недостатній рівеньзнань викладачів та майстрів практичного навчання сучасноготехніко-технологічного оснащення виробництва, відсутність методологічногоконтролю і професійних консультацій з боку викладачів – керівників практик вумовах виробництва.
Особливо ці фактори позначились на підготовціфахівців техніко-технологічних спеціальностей: “Механізація сільськогогосподарства”, “Електрифікація і автоматизація сільського господарства”.

1.3 Фактори, що впливають на ефективність практичної підготовки молодшихспеціалістів-аграрників
Процес набуттялюдиною професійних знань, умінь і навичок не переривається протягом усьогожиття, він є багатоаспектним та різнобічним. Практична підготовка майбутньогофахівця-аграрника здійснюється під впливом різних факторів та умов. У даномуразі доцільним є визначення методичних значень понять “фактор”, “педагогічнаумова” та їх співвідношення. Аналіз наявної літератури засвідчує, що насьогоднішній день відсутня термінологічна єдність стосовно сутності означенихкатегорій. Умова – це обстановка, від якої щось залежить [57]. Упсихолого-педагогічних дослідженнях учені розглядають: педагогічні умови,психолого-педагогічні умови, організаційно-педагогічні умови, дидактичні умови(об’єктивні та суб’єктивні) тощо [24; 50; 57; 82]. Як справедливо зазначаєВ.Манько, умова традиційно розглядається як видова по відношенню до родовихпонять “середовище”, “обставина”, “обстановка” [50]. Учені тлумачать сутність поняття “фактор” як момент,суттєву обставину в будь-якому процесі, явищі [57] або умову, рушійну силу, причину будь-якого явища [24, С. 486]. Тож нечітке визначенняобох категорій спричиняє досить невизначене їх застосування в методологіїдослідження. Так, зустрічаються підходи, за яких під психолого-педагогічнимиумовами розуміють сукупність факторів [76; 86] (режимних, культури навчальноїдіяльності, пізнавально-психологічної діяльності, педагогічних, психологічнихтощо), які забезпечують обстановку для оволодіння новими знаннями.
Ми визначаємопедагогічну умову як обставину чи обстановку, яка сприяє розвитку абогальмуванню явища, процесу. Вона може бути суб’єктивною, якщо характеризуєпізнавальну діяльність студентів і враховує лише суб’єктивні особливості, іоб’єктивною, незалежно від суб’єктів педагогічної взаємодії, реальнодіючою.Педагогічна умова в навчально-виховному процесі повинна бути реалізованою (їїслід забезпечити). Педагогічний фактор, як доводить П.Лузан [43],перетворюється із можливості в дійсність якраз при реалізації певнихпедагогічних умов.
В організації навчально-виховногопроцесу важливу роль відіграють працівники технікумів та коледжів. Їхдіяльність безпосередньо пов’язана з плануванням занять, вибором форм, методівта засобів навчання, керівництвом самостійним пізнавальним процесом тих, хтонавчається. У той же час сам студент бере участь у організаціїнавчально-пізнавальної діяльності. Пізнавальна самостійність, самоорганізаціята самовиховання є невід’ємними складовими системи психологічних змістів, якізабезпечують ефективне оволодіння знаннями.
Сучасний етап розбудови аграрногосектору економіки характеризується динамічними змінами у виробництві,перебудовою економічних відносин, незвичайністю кадрової політики. Це доситьчітко відчувають викладачі вищих аграрних навчальних закладів І-ІІ рівнівакредитації. Зазначимо, що проблема працевлаштування молодших спеціалістівнадзвичайно актуальна і потребує негайного вирішення на самому високому рівні управлінняосвітою.
У бесідах з респондентами миз’ясували, що у коледжі напряму практичної підготовки студентів не приділяютьдостатньо уваги з таких причин:
·         слабкістьматеріально-технічної бази;
·         роздрібнення(розпаювання, виокремлення самостійних суб’єктів господарювання) господарств,які традиційно були визначені як базові;
·         складністьорганізації роботи студентських бригад, загонів у нинішніх умовах (харчування,ремонт техніки, побутові умови, проживання тощо).
Перспектива отримання вищої освітитакож впливає на оволодіння студентами майбутнім фахом: сума рангів за цимфактором – 558. Це цілком виправдано: на сучасному ринку праці вища освіта єоднією з суттєвих умов працевлаштування.
У практиці виховної роботи за останнідесять років можна було спостерігати повне заперечення виховних впливівколективу студентської групи на особистість студента на початку 90-х років тапоступове повернення колективістської концепції виховання на сучасному етапі.Хоч і останнім часом у педагогічній літературі висловлюється критичне ставленнядо теорії колективу (Ю.Азаров, В.Коротов, М.Нєжинський, В.Кумарін, Б.Лихачов таін.). Ми згодні з думками М.Красовицького, М.Ярмаченка, В.Галузяка,В.Галузинського, М.Сметанського, В.Шахова про умови позитивного впливуколективу на особистість та про необхідність переосмислення колективістськоїконцепції виховання. Педагогічні працівники технікумів, коледжів також були на“колективістському” роздоріжжі і таке положення фактора “норми, цінності,установки студентської групи” скоріше залежали від загальних підходів довикористання колективу як методу виховання, ніж від його дієвості.
Не менш важливим фактором впливу наефективність практичної підготовки може бути “сім’я, родинні традиціїстудентів”. Але викладачі технікумів, коледжів все ж віднесли його на останнємісце. Зазначимо, що сімейні умови, включаючи соціальні умови, рід занять,матеріальний рівень, освіта батьків певною мірою визначають життєвий шляхстудента. Вчені наголошують, що саме в сім’ї закладаються основи ціннісно-мотиваційноїсфери особистості, формується її характер [64]. На жаль, що підтверджує і нашедослідження, не завжди родина створює сприятливі умови для виховання дітей.Такий стан справ у першу чергу, пов’язаний з невмінням батьків узгоджено діятипри вирішенні проблемних виховних ситуацій, створенням сприятливої сімейноїатмосфери, послідовністю в заходах та спілкуванні з дітьми.
На етапі розбудови села даютьсявзнаки соціальні негаразди, що негативно відбиваються на положенні сім’ї.Аморальна поведінка батьків, низький культурний і освітній рівень, недостатнєматеріальне забезпечення, конфліктність у взаєминах – це лише основні знесприятливих умов для виховання.
Результати експертної оцінкивикладачів викликали необхідність більш глибокого дослідження впливу цихфакторів на практичну підготовку студентів. До них, в першу чергу, слідвіднести такі фактори:
·         безпосередньопов’язані з індивідуально-психологічними властивостями особистості (інтерес,здібність, воля, професійна спрямованість тощо);
·         організаційно-соціальні(кількість дисциплін, що одночасно вивчаються; педагогічна технологіяпідготовки молодших спеціалістів, побут, здоров’я);
·         безпосередняпедагогічна взаємодія (професійна компетенція викладача, його емпатія,налаштованість на суб’єкт-суб’єктні взаємини тощо).
Іншими словами можна сказати, що наефективність практичної підготовки студентів найбільш суттєво впливаютьорганізація навчально-виховного процесу та технологія підготовки фахівців увищому закладі освіти. Зупинимося на цих аспектах більш докладно.
Як справедливо зазначає В.Безпалько,педагогічна система включає шість основних взаємопов’язаних елементів: 1 –студенти (учні); 2 – цілі виховання (загальні і часткові); 3 – зміст виховання;4 – процеси виховання (власне виховання і навчання); 5 – викладачі (вчителі)або ТЗН (технологічні засоби навчання); 6 – організаційні форми” [10, С. 67].Доречно зазначити, що сучасне розуміння “педагогічної технології” відображаєпошук способів максимального підвищення педагогічних результатів шляхоманалізу, відбору, конструювання і контролю цих компонентів навчального процесута їх взаємозв’язку. За означенням ЮНЕСКО, це в загальному розумінні системнийметод створення, застосування й визначення всього процесу навчання і засвоєннязнань із урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, якийставить своїм завданням оптимізацію освіти [24]. Іншими словами, це проектпевної педагогічної системи, що реалізується на практиці.
У роботах українськихвчених-педагогів (А.Дьомін, І.Прокопенко, В.Євдокимов, В.Галузинський, М.Євтух,В.Луценко) відмічається, що педагогічна технологія, яка діє нині у вищихзакладах освіти України, переважно зорієнтована на викладання наукових знань зодного боку і їх засвоєння з іншого. Викладач виступає в ролі контролера, інформатора,а студенту відведена роль пасивного споживача інформації і відповідача.Одночасно упродовж семестру студент вивчає 11-13 предметів, і заклопотаний непроблемою оволодіння знаннями, а тим, як “здати” іспит, отримати залік [23; 67].
У традиційному навчальному процесідіє тричленний технологічний ланцюжок: 1) подача інформації викладачем →2) сприйняття, осмислення, конспектування, заучування інформації студентом →3) відтворення вивченої інформації студентом для контролю і оцінюваннявикладачем [94]. Ми підтримуємо думки В.І. Євдокимова про те, що традиційнапедагогічна технологія навчання базується на чіткій установці: викладене налекціях, у підручнику, відповідно до програми навчальної дисицпліни, студентповинен знати і вміти відтворити. Головним ціннісним орієнтиром стає довільнапам’ять студента [94].
Необхідно зазначити, що педагогічнатехнологія структурує елементи, що можуть виступати самостійними детермінантамиефективності практичної підготовки студентів. Основним елементом будь-якоїпедагогічної системи є особистість студента з його цінностями і потребами,здібностями, установками, інтересами та ідеалами. У системі “особистість”значна роль належить ціннісним орієнтаціям як важливим психологічним змістам.Кожен студент має свій набір життєвих цінностей і свою діяльність завжди будуєвідповідно до них.
За існуючими філософськимивизначеннями під ціннісними орієнтаціями розуміють найважливіші елементивнутрішньої структури особистості. Вчені зазначають: “В основі ціннісногоставлення до оточуючого світу, в основі системи цінностей та цінніснихорієнтацій особистості лежать потреби та інтереси [79, С. 351]. Цінностями особистостівиступають предмети людських захоплень, бажань, факти дійсності, явища, що незалишають людину байдужою, здатні примусити її діяти певним чином. Ціннісніорієнтації виступають для особистості цілями життя і основними засобами їхдосягнення й тому набувають функцій “… найважливіших регуляторів соціальноїповедінки індивідів” [79, С. 352].
Проектування ціннісних орієнтацій єдуже багатозначним. Прихильники теорій “установки” розглядають їх якідентичними до уживаних у психології понять “потреба”, “інтерес”, “установка”.В.Мясищев, В.Водзинська вважають, що вони регулюють поведінку особистості вкожному конкретному випадку. Б.Ананьєв, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн та їхпослідовники дотримуються переконань про те, що існує тісний зв’язок цінніснихорієнтацій зі спрямованістю особистості. Для дослідження практичної підготовкистудентів це положення особливо важливе. Сьогодні нові підходи в підготовціфахівців для села повинні забезпечувати принципово нову роль студента восвітньому процесі. Акценти з виявлення рівня засвоєних знань, умінь та навичокпереміщаються до мотиваційної сфери життя індивідуума. Кожен студент повиненчітко усвідомлювати значущість запропонованого навчального матеріалу саме длянього, для його подальшої професійної діяльності. Додамо, що відомий російськийпедагог В.Сєріков підкреслює, що “… є тільки один спосіб реалізаціїособистісного підходу в навчанні – зробити навчання сферою самоствердженняособистості. Особистісно стверджуюча ситуація – це те, що актуалізує сили їїсаморозвитку” [77, С. 51].
Отже, ми розглянули ціннісніорієнтації студента як важливий фактор практичної підготовки, як мотиваційнийкомпонент навчально-пізнавальної діяльності. Зазначимо, що в тісному зв’язку зозначеним фактором виступає операційна складова “готовності студента додіяльності (володіння необхідними знаннями, уміннями та навичками, процесамианалізу, синтезу, порівняння, узагальнення) [24, С. 19].
Психолого-педагогічні дослідженняпереконливо доводять, що на розвиток навчально-пізнавальної діяльності студентазначним чином впливає володіння ним системно-пізнавальними уміннями і навичками[20]. Крім того, якість володіння цими уміннямивраховують і пізнавальні здібності. – “… здібність орієнтуватися внавколишньому середовищі, адекватно його відображати й перетворювати, мислити,навчатися, пізнавати світ і переймати соціальний досвід; спроможністьрозв’язувати завдання, приймати рішення, розумно діяти, передбачати” [87, С.146].
Для засвоєння навчального змісту,оволодіння певною дозою навчального матеріалу необхідно, щоб у студента булисформовані потрібні пізнавальні уміння та навички, які по суті створюютьпізнавальні можливості особистості для вивчення навчальних об’єктів.
З позиції ефективного оволодінняпрофесійними знаннями, уміннями і навичками нас цікавить категорія здібностейнаучування – “… засвоєння тим, хто навчається, соціального досвіду, знань,умінь і навичок, вироблених людством протягом тисячоліть”. [20, С. 103]. Дійсно, повсякчас миспостерігаємо, що один студент здатний швидко оволодіти навчальним матеріалом,ґрунтовно запам’ятати інформацію, засвоїти прийоми виконання складнихпрофесійних дій, а в іншого це виходить складніше; є студенти, яким необхіднонабагато більше часу для осмислення змісту навчальної інформації, вонизустрічаються з труднощами під час застосування знань на практиці. Вчені цеявище пов’язують з різнорівневим розвитком таких властивостей людини:узагальненість розумової діяльності – її спрямування на абстрагування іузагальнення суттєвого в навчальному матеріалі; усвідомленість мислення –визначається співвідношенням його практичної і словесно-логічної сторони;гнучкість та стійкість розумової діяльності; самостійність мислення,прийнятність допомоги [87, С. 103].
У процесі дослідження ми зробиливисновок, що означені властивості мають безпосереднє відношення до пізнавальнихздібностей, які корелюють з прийнятливістю до засвоєння знань і способівнавчальної діяльності.
До видів практичного навчаннявідносять навчальну практику, виробничі технологічну та економічну практики,виробничу переддипломну практику.
Коротко зупинимося на можливостяхрізновидів практики у формуванні професійних умінь і навичок.
Слід зазначити, що до навчальноїпрактики належить:
·         практичненавчання студентів робочих професій;
·         навчальнапрактика з окремих навчальних дисциплін;
·         практичненавчання навичок за спеціальністю (комплексна навчальна практика) [88].
Доцільно зазначити, що залежно відхарактеру спеціальності навчальна практика проводиться в навчальних,навчально-виробничих майстернях, господарствах, на полігонах, у лабораторіяхнавчального закладу, на підприємствах.
Під час виробничої практики студентивиконують завдання, що сприяють реалізації повної дидактичної мети – підготовцівисококваліфікованого фахівця. Такі практики проводяться в господарствах іустановах на робочих місцях, які оплачуються і відповідають робочим професіям,набутим студентами у процесі навчальної практики. Виконуючи робочий планпрактики, студенти вчаться у реальних виробничо-технологічних умовахзастосовувати знання і вміння, набуті у процесі теоретичного навчання,виконання лабораторно-практичних робіт, навчальних практик.
Важливу роль у підготовці фахівцявідіграє виробнича переддипломна практика. Якраз цей вид практики є поєднуючоюланкою між навчально-професійною і виробничою професійною діяльністюмайбутнього молодшого спеціаліста. Завдання проведення переддипломної практики:
·         набуттястудентами умінь і навичок організаторської роботи на виробництві;
·         узагальненняі закріплення професійних умінь і навичок;
·         ознайомленняз економікою конкретного виробництва;
·         підбірматеріалів для виконання дипломної роботи (проекта);
·         адаптаціямайбутніх фахівців до змінних умов (соціальних виробничо-технологічних)сучасного господарювання на селі;
·         подальшеформування професійної спрямованості студента, розвиток його професійноїмотивації;
·         вивченняспособів організації праці на конкретному підприємстві, у господарстві;
·         набуттядосвіду роботи на окремих робочих місцях, становлення професійного динамічногостереотипу [55; С. 136-138].
На підставі вищевикладеного можназробити висновок про те, що на практичну підготовку майбутніх фахівців-аграрниківвпливають такі фактори:
·         технологіяпідготовки молодших спеціалістів у вищих аграрних закладах освіти;
·         професійно-пізнавальнийінтерес та професійна спрямованість особистості студента, його ціннісніорієнтації;
·         матеріально-технічнабаза технікуму, коледжу;
·         сім’я,родинні традиції студентів;
·         професійнакомпетентність викладачів, майстрів виробничого навчання;
·         пізнавальніта спеціальні (технічні, економічні, агрономічні тощо) здібності студентів;
·         групованавчальна діяльність;
·         змістпрактичної підготовки майбутнього фахівця;
·         оцінкаякості підготовки фахівців-аграрників;
·         форми іметоди практичного навчання.
Вищезазначені фактори перетворятьсяіз можливості в дійсність, якщо організаційно-методичне забезпечення практичноїпідготовки студентів буде здійснюватися за певними педагогічними шляхами, якіми спробуємо реалізувати в наступному розділі.

РОЗДІЛ 2. ПЛАНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАКТИЧНОГО НАВЧАННЯСТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ „МЕХАНІЗАЦІЯ ТВАРИННИЦТВА”
 
2.1Зміст, роль та місце дисципліни„ Механізація тваринництва” у підготовці майбутніхінженерів-механіків
 
Дисципліна“Механізація тваринництва” є однією з профілюючих, які забезпечують формуваннякомплексу необхідних знань та вмінь при підготовці бакалавра за напрямком 6.090“Інженерна механіка“
Мета дисципліни –дати знання про будову, принципи роботи, основи теорії і методи розрахункумашин та обладнання для тваринництва з урахуванням агрозоотехнічних,санітарно-ветеринарних, екологічних та техніко-економічних вимог і умов їхроботи.
В результатівивчення дисципліни студент повинен:
знати будову,робочі процеси і регулювання фермівської техніки, методи обгрунтування ірозрахунку основних параметрів та режимів роботи машин та обладнання, головнінапрямки і тенденції розвитку науково-технічного прогресу в областісільськогосподарської техніки;
вмітиздійснюватитехнологічне налагоджування машин і обладнання на заданий режим роботи іпрацювати на них, знаходити і усувати несправності в їх роботі, самостійноосвоювати конструкції і робочі процеси нової фермівської техніки,обгрунтовувати сукупність операцій, що закладаються в технологічний процесмашини, виконувати розрахунки і конструювати удосконалені та принципово новіробочі органи, вузли, механізми і окремі машини для механізації виробничихпроцесів у тваринництві.
Для засвоєнняматеріалу, включеного в програму дисципліни, передбачаються такі види навчання:лекції, лабораторні заняття, технологічна практика, учбово-дослідна ісамостійна робота, індивідуальні заняття під керівництвом викладача. Розподілпрограмного матеріалу за видами занять і послідовність його викладеннявизначається кафедрою. При цьому дотримуються таких принципів подачі матеріалу.
В лекціяханалізуються найважливіші проблемні питання, що визначають основу підготовкибакалавра за напрямком “Інженерна механіка” в галузі агропромислового комплексуі потребують науково-теоретичного обгрунтування.
На лабораторних заняттяхвивчаються будова та принцип дії окремих типових конструкцій машин, проводитьсяїх технологічні регулювання. Навички по налагодженню машин на задані умовироботи набуваються в процесі технологічної виробничої практики всільськогосподарських підприємствах.
Самостійна роботаповинна бути націлена на закріплення лекційного матеріалу, оформлення результатівлабораторних занять, а також передбачати самостійне вивчення деякогопрограмного матеріалу описового, інформаційного чи дослідницького характеру дляпоглиблення чи розширення поданого викладачем лекційного та лабораторногообсягу матеріалу.
Індивідуальнізаняття під керівництвом викладача повинні бути пов’язані з пошуковимирозробками стосовно конкретних виробничих ситуацій чи науково-технічних рішень.
З метоюінтенсифікації і підвищення ефективності процесу навчання доцільно розробляти ішироко використовувати модульний принцип, програмовані завдання як в режимівивчення курсу, так і в режимі контролю знань студентів; проблемні методи тааналіз конкретних виробничих ситуацій; застосування ЕОМ та інших технічнихзасобів [58].
Для контролюякості підготовки доцільно використовувати комплексні контрольні завдання,підготовка відповіді на які вимагає поєднання інформаційного та діяльногопідходів і які дозволяють оцінити не лише одержані знання, але й уміннязастосувати їх в конкретних виробничих умовах.
Вивчення курсу“Механізація тваринництва” базується як на знаннях загальнотехнічних дисциплін,зокрема теоретичної механіки (розділи статики і динаміки); механіки машин іматеріалів (розрахунки на міцність); взаємозамінності та стандартизації(розділи допуски та посадки, засоби вимірювання); гідравліки (розділводопостачання); технології машинобудування (розділи конструктивна уніфікація,технологічність конструкцій, ефективність використання матеріалів);підйомно-транспортних машин (розділи транспортери і конвейєри);сільськогосподарських машин (розділ машин для виробництва та заготівлі кормів),так і на відомостях з основ землеробства і тваринництва, зокрема по утриманню,догляду, годівлі та доїнню тварин .
Знання курсу“Механізація тваринництва” сприяє вивченню дисциплін машиновикористання втваринництві (розділи розробки та комплектування потокових технологічних ліній,монтажу машин та обладнання, проведення технічного сервісу засобівмеханізації); основ охорони праці ( розділ техніка безпеки в тваринництві);надійності сільськогосподарської техніки (розділ по відновленнюроботоздатності); електроприводу та автоматизації (розділи електроприводу тазасобів управління і керування); інженерного менеджменту ( розділ технологічноїексплуатації), а також дисциплін САПР та дизайну і ергономіки.
Робоча навчальнапрограма є основою для проведення технологічної практики та розробки тематикидипломного проектування, які повинні враховувати зональні умови, науковінапрямки кафедри, форм навчання студентів [58].
Загальніположення про дисципліну – 2 години.
Визначеннядисципліни та її місце в підготовці бакалаврів напрямку “Інженерна механіка”для агропромислового комплексу. Задачі та структура курсу. Механізаціятваринництва як процес функціонування біотехнічної системи. Основні завданнягалузі тваринництва на сучасному етапі. Шляхи та перспективи розвиткутваринництва в нових умовах організації сільськогосподарського виробництва наУкраїні.
Розвиток науки тахронологія становлення науково-виробничої бази по створенню машин длятваринництва. Загальна характеристика Національної програми розвиткумашинобудування для агропромислового комплексу. Рівень механізації та затратипраці в тваринництві України та розвинутих країн. Напрямки розвиткутваринницьких господарств, пов’язані з механізацією виробництва.
Класифікаціявиробничих процесів і технічних засобів для їх виконання. Основні терміни(робочий орган, механізм, аппарат, агрегат, машина, установка, комплект машин)та їх визначення.
Машини і агрегатидля підготовки кормів до згодовування.
Зооінженерніоснови технології підготовки кормів до згодовування – 2 години.
Основні вимоги докормової сировини та до переробленого кормового продукту. Оцінка якостіпідготовки та кормової цінності кормових компонентів та сумішок. Види кормовоїсировини як об’єкту машинної переробки. Задачі підготовки кормів. Способиобробки кормів та їх фізична суть.
Машини дляочищення кормової сировини від домішок – 2 години.
Визначення процесумеханізованого очищення. Види домішок, їх вплив на тварин, довговічність машинта безпеку роботи. Визначення ступеня забруднення кормів. Зоотехнічні вимоги дочистоти кормового продукту. Класифікація способів очищення, їх особливостівикористання та оцінка. Спеціалізоване обладнання та пристосування для очистки фуражногозерна, аналіз застосування у відповідності з умовами переробки зерна. Засобидля очищення стебельних кормів. Принципові схеми установок для сухої очисткикоренебульбоплодів.
Коренебульбомийки: типи таоцінка, особливості будови, робочого процесу та регулювань. Основи розрахункулопатевих, барабанних, відцентрових та шнекових коренебульбомийок.
Основи теорії подрібненнякормів – 4 години.
Визначення процесуподрібнення. Фізична і технологічна суть процесу подрібнення кормів.Зоотехнічні вимоги до процесу подрібнення та подрібненого продукту. Методиоцінки якості подрібненого корму. Процес утворення нових поверхонь приподрібненні та ступінь подрібнен–ня. Енергетичні теорії подрібнення.Розрахункові формули для визначення енергетичних затрат на подрібнення. Типиподрібнювачів. Принципові схеми подрібнюючих апаратів, їх технологічні ознакита застосування. Критерії оцінки роботи подрібнювачів.
Основи теорії різання кормів– 4 години.
Застосування процесу різанняпри переробці кормів. Способи різання (клином, лезом, пуансоном), їх суть таприклади використання. Геометричні параметри різання; визначення кутів робочихорганів: заточки, установки, різання; товщина і гострота леза; кут защемлення іумови защемлення матеріалу при різанні. Види різання лезом (рубка, похиле,ковзне), приклади використання в технічних рішеннях. Трансформація кутазаточування ножа. Кут ковзання і коефіцієнт ковзання при різанні. Визначенняопору та питомої роботи різання. Класифікація різальних апаратів, їх оцінка таприклади застосування в машинах.
Машини для подрібненнякоренебульбоплодів – 2 години.
Вимоги до подрібнювачів. Типиподрібнювачів, їх застосування. Робочі органи подрібнювачів; типи подрібнюючихапаратів, їх оцінка, коефіцієнт використання ножа та питомі витрати енергії наподрібнення. Принципові схеми будови подрібнювачів, технологічний процес роботита способи регулювання. Розрахунок дискової та відцентрової коренерізок.
Машини для подрібненнястеблових кормів – 2 години.
Загальна будоваподрібнювача, способи регулювання якості продукту. Типи живильників, аналіз їхроботи. Розрахунок живильника з похилим транспортером; розрахунок вальцевогоживильника. Типи ножових подрібнюючих апаратів. Визначення параметрівбарабанних апаратів. Розрахунок параметрів дискового апарата: розміщенняприймальної горловини, обгрунтування форми леза ножа. Витрати енергіїподрібнюючим апаратом. Пастоприготувачі: застосування, особливості будови тарозрахунок параметрів шнекового пастоприготувача. Штифтові подрібнювачі(дисмембратори та дезінтегратори): принцип будови та технологічний процесподрібнення, розрахунок параметрів штифтового подрібнюючого апарату.
Молоткові подрібнювачі кормів– 4 години.
Загальна будова, аналізроботи, способи регулювання та оцінка молоткових подрібнювачів. Класифікаціядробарок. Визначення параметрів складових частин дробарки: лотковогоживильника, камери подрібнення, решета, ротора; умови розміщення молотків нароторі. Аналіз кінематич–них факторів процесу подрібнення ударом, вплившвидкості молотка на енергозатрати. Енергетичний розрахунок молотковихдробарок.
Вальцьові подрібнювачі кормів– 2 години.
Застосування і класифікаціявальцьових машин. Геометричні параметри вальців і їх взаєморозміщення.Розрахунок параметрів вальцьового подрібнювача.
Машини та обладнання длятеплової та хімічної обробки кормів –2 години.
Задачі та способи обробки, їхсуть. Типи сушарок та технологічні процеси в сушарках, оцінка способів сушіння,кінетика процесу сушіння корму, розрахунок сушарок. Тепловий баланс машин длятеплової обробки кормів. Цикловий процес та розрахунок параметрів запарникаперіодичної дії. Умови використання запарників кормів безперервної дії, їхрозрахунок. Особливості проведення хімічної та термохімічної обробки грубихкормів, принципові схеми обладнання.
Дозатори кормів – 2 години.
Зоотехнічні та технологічнівимоги до процесу дозування кормів. Типи і оцінка дозаторів. Будова, принципдії та способи регулювання подачі в дозуючих апаратах. Технологічні розрахункибарабанного і тарільчатого дозаторів.
Змішувачі кормів – 2 години.
Види і застосування кормовихсумішок, вимоги до сумішок та змішувачів. Типи, оцінка та будова змішувачівкормів. Елементи теорії змішування. Аналіз факторів, що впливають наоднорідність сумішок. Розрахунок змішувачів періодичної та безперервної дії.
Засоби напування тварин іводопостачання пасовищ – 2 години.
Структура системиводопостачання, призначення її елементів. Класифікація, будова і принцип діїнапувалок, їх оцінка. Особливості будови обладнання для водопостачання пасовищ.
Машини та обладнання длянавантаження і роздавання кормів – 4 години.
Типи сховищ для різних видівкормової сировини. Обладнання для накопичення приготовлених кормів. Технічнізасоби для забору, навантаження, транспортування та приймання кормів.
Зоотехнічні та технологічнівимоги до кормороздавачів. Класифікація засобів роздавання кормів, умови їхзастосування та оцінка. Особливості будови, принцип дії та регулюваннямобільних та стаціонарних роздавачів. Розрахунок технологічних показників таосновних параметрів мобільних бункерних роздавачів бітерно-штифтовим таланцюгово-скребковим відділюючим пристроєм. Визначення параметрів стаціонарнихроздавачів (стрічкового, ланцюгово-скребкового та платформного типів).
Системи і технічні засобиприбирання і утилізації гною – 4 години.
Властивості гною тапідстилкових матеріалів. Основні технології видалення та утилізації гною.Засоби внесення підстилки: будова, принцип роботи, регулювання. Класифікаціяспособів та технічних засобів прибирання і видалення гною із приміщень, їх аналізта оцінка.
Стаціонарне механічнеобладнання для видалення гною і посліду (скребкові та скреперні установки);загальна будова, принцип роботи, особливості складових елементів різнихконструктивних рішень та основи розрахунку.
Мобільні засоби прибирання тавидалення гною, їх застосування та визначення технологічних і енергетичнихпоказників роботи.
Лоткові гідротранспортнісистеми видалення гною (прямоточно-змивна, рециркуляційна, самопливніперіодичної та безперервної дії), визначення основних параметрів.
Класифікація способівтранспортування гною у сховища, будова технічних засобів та процес їх роботи.Зберігання гною.
Способи утилізації гною тапосліду. Типи і оцінка обладнання, особливості його будови та принцип дії.
Доїльні машини – 8 годин.
Вимоги до механізації процесудоїння у відповідності з фізіологічними аспектами процесу молоковиділення утварин. Способи доїння. Класифікація та загальна будова доїльних апаратів;призначення його елементів. Принцип дії і режими роботи доїльних стаканів. Типиі оцінка пульсаторів, їх будова та процес роботи. Особливості будовиколекторів, принцип роботи. Технологічна схема двотактних і тритактних доїльнихапаратів, структурна послідовність їх роботи при різних тактах (ссання, стиску,відпочинку).
Варіанти організації доїннякорів і класифікація доїльних установок. Загальна будова доїльних установок,призначення їх елементів.
Вакуумні установки. Типи іпринципові схеми вакуумних насосів, їх оцінка. Будова та розрахунок параметріввакуумних регуляторів. Розрахунок витрати повітря доїльним апаратом. Визначеннятехнологічних параметрів ротаційного вакуумного насоса.
Способи та пристрої дляіндивідуального та групового обліку молока. Транспортування видоєного молока,первинна обробка молока в доїльній установці. Пристрої для підготовки вименікорів до доїння. Засоби автоматизації процесу доїння. Обладнання для промивкидоїльної апаратури.
Обладнання для видачіконцентрованих кормів в доїльних залах.
Технологічні схеми доїльнихустановок. Комплектація доїльних установок різних типів (при доїнні в відра, вмолокопровід; в пересувних доїльних установках; в доїльних залах).Технологічний розрахунок доїльних установок.
Перспективи розвиткумашинного доїння.
Машини для первинної обробкимолока– 2 години.
Властивості та якість молока,задачі первинної обробки.
Очищення молока: суть іспособи. Типи і оцінка очисників, їх будова і робочий процес.
Технологічні схеми ітеплообмінні процеси обробки молока теплом і холодом. Елементи теоріїтеплообміну і температурні графіки теплообмінних апаратів при постійній тазмінній температурі поверхні теплообміну.
Охолодження молока.Класифікація охолоджувачів, принципи їх будови та роботи. Водоохолодні татеплохолодильні машини: типи і оцінка, будова, робочий процес.
Пастеризація молока: способиі режими. Класифікація пастери–заторів, їх будова та робочий процес.
Комбіновані установки дляочистки, пастеризації і охолодження молока. Способи регенерації тепла впастеризаційних та теплохолодильних установках.
Обладнання для стрижки овець– 1 година.
Загальна будова стригальнихагрегатів, призначення їх елементів. Будова, робочий процес та регулюваннястригальних машинок. Основи розрахунку стригальної машинки. Стригальні пункти,їх обладнання.
Засоби збирання і обробкияєць– 1 година.
Способи збирання яєць іобладнання для їх транспортування на приймально – накопичувальні пункти. Будовазбірних транспортерів, елеваторів і столів-накопичувачів.
Машини та обладнання длямиття і очищення яєць, їх технологічні схеми та процес роботи. Ознакисортування яєць. Яйцесортувальні машини: будова та робочий процес.
Обладнання для утримання ідогляду за тваринами, створення мікроклімату – 2 години.
Стійлове, станкове такліткове обладнання для худоби, свиней та птиці: загальна будова тавикористання.
Класифікація робіт татехнічних засобів по догляду за тваринами. Загальна будова та робочий процесобладнання.
Параметри мікроклімату;зоотехнічні та санітарно-гігієнічні вимоги до мікроклімату тваринницькихприміщень. Класифікація систем вентиляції. Технічні засоби організаціїмікроклімату (вентилятори,, повітропроводи, калорифери, теплогенератори).Розрахунок систем повітрообміну.
Машини та обладнання длямеханізації виробничих процесів на малих фермах та в особистих підсобнихкосподарствах – 4 години.
Техніко-економічніособливості застосування засобів механізації. Критерії оцінки ефективностімашин та обладнання. Варіанти багатоцільових технічних рішень для поєднаноговиконання основних і допоміжних операцій. Аналіз умов застосування засобівмеханізації для вибору рішення по створенню спеціальної, універсальної чикомбінованої машини.
Будова, процес роботи тарегулювання машин для підготовки кормів до згодовування (дробарки зерна,плющилки, коренерізки, соломорізки, змішувачі, дозуючі пристрої,розмелювально-змішувальні агрегати, універсальні кормоприготувальні агрегати).
Особливості будови роздавачівкормів для малих ферм. Універсальні машини для навантаження, подрібнення,змішування та роздачі кормосумішок.
Будова, процес роботиіндивідуальних доїльних установок. Обладнання для первинної обробки молока.
Технічні засоби малоїмеханізації на тваринницьких фермах.

2.2Організаційно-методичні основи практичного навчання студентів у процесівивчення дисципліни “Механізація тваринництва”
 
На практичних заняттях здисципліни „Механізація тваринництва” студенти вивчають будову, робочий процеста проведення регулюваньтаких машин і обладнання:
1.        Обладнаннядля напування тварин і птиці – 1 година;
2.        Машинидля обробки коренебульбоплодів – 3 години;
3.        Машинидля подрібнення стеблових кормів – 3 години;
4.        Молотковіподрібнювачі кормів – 4 години;
5.        Кормоприготувальніагрегати – 4 години;
6.        Екструдери,дозатори, змішувачі кормів – 4 години;
7.        Пароутворювачі– 2 години;
8.        Навантажувачікормів – 2 години;
9.        Роздавачікормів – 4 години;
10.     Установкидля прибирання, транспортування та утилізації гною і посліду – 4 години;
11.     Доїльніапарати – 6 годин;
12.     Доїльніустановки – 8 годин;
13.     Машинидля первинної обробки молока – 2 години;
14.     Водоохолодніта теплохолодильні машини – 2 години;
15.     Обладнаннядля стрижки овець – 2 години;
16.     Машини іобладнання для малих ферм – 2 години.
На практичних заняттях здисципліни „Механізація тваринництва” студенти також проводятьекспериментально-теоретичне дослідження:
1.        Різальногоапарату дикового типу – 2 години;
2.        Оцінкаякості подрібнення кормів – 2 години;
3.        Балансуванняротора і розміщення молотків на ньому – 2 години.
4.        Перелікметодичних вказівок по проведенню практичних занять
5.        Механізаціяводопостачання ферм та напування тварин.
6.        Машинидля обробки коренебульбоплодів.
7.        Машинидля подрібнення стеблових кормів.
8.        Молотковіподрібнювачі кормів.
9.        Оцінкаякості подрібнення кормів.
10.     Розміщеннямолотків на барабані.
11.     Обладнаннядля утворення пари.
12.     Обладнаннядля запарювання і змішування кормів.
13.     Кормоприготувальніагрегати.
14.     Машинидля навантаження і роздавання кормів.
15.     Доїльнімашини.
16.     Доїльніустановки.
17.     Обладнаннядля первинної обробки молока.
18.     Водоохолодніта теплохолодильні машини.
19.     Машинидля прибирання та транспортування гною.
20.     Механізаціястрижки і купання овець.
У процесі організаціїпрактичного навчання з дисципліни „Механізація тваринництва” студентівнеобхідно забезпечити необхідними засобами навчання: мийка-подрібнювач ИКМ-Ф-10(ИКМ-5; ИКС-5М), запарник ЗПК-4 (АЗК-3); подрібнювач коренеплодів ИК-Ф-1(КПИ-4); подрібнювач кормів ИКВ-5 “Волгарь”(ПП-Ф-5; ПП-Ф-1); подрібнювач кормівИУ-Ф-10 (ИГК-Ф-4; ИГК-30Б); подрібнювач стебельних кормів ИРМ-50; подрібнювачгрубих кормів ИРТ-80 (ИРТ-165); агрегат для плющення зерна ПЗ-3А; дробаркакормів КД-4 (ДМ-Ф-4; ДКМ-5); ДЗ-3 (ДБ-5); КД-2 (КДУ-2); дробарка зерна дляфермерських господарств Д-0,6 “Мурашка” (ДЗ-0,1; ДЗ-Ф-0,5; ДЗ-1); подрібнювачзерна і коренеплодів ИЗК-Ф-1 (ДЗК-Т-1); агрегат для приготування кормосумішокАПК-10А; агрегат комбікормовий АКМ-1 (УМК-Ф-2; БМКА-1); обладнання длягранулювання кормів 0ГМ-0,8А (ОГМ 0,8Б); дозатор концентрованих кормів ДК-10; змішувачкормів двовальний С-2 (АПС-6; С-7); змішувач кормів одновальний СКО-Ф-3(СКО-Ф-6); змішувач безперервної дії С-30; подрібнювач-змішувач ИСК-3А; котел-пароутворювачД-721 (Д-900; КВ-300М); завантажувач сухих кормів ЗСК-Ф-10 (ЗСК-Ф-15); навантажувачгрубих кормів ФН-1,4 (ФН-1,2; ПС-Ф-5); навантажувач силосу і сінажу ПСС-5,5 (ПСК-5А);роздавач кормів універсальний КТУ-10А (РММ-Ф-6); кормороздавач мобільнийпричіпний для вологих сумішок КМП-Ф-3 (КУТ-3А; КУТ-3БМ); роздавач універсальниймобільний КУС-Ф-2 (КСП-0,8; КС-1,5; КЭС-1,5; КЭС-1,7); роздавач всерединігодівниць РВК-Ф-74 (ТВК-80Б); навантажувач для гною ківшовий НПК-Ф-35; насосНЖН-200 (НШ-50); транспортер скребковий для прибирання гною ТСН-160А(КСП-Ф-100; КСН-Ф-160); транспортер скребковий ТС-1; установка скрепернаУС-Ф-170 (УС-Ф-250); доїльні апарати АДУ-1; ДА-3М; ДА-Ф-50; “Імпульс-66” (“Альфа Лаваль”; “Вестфалія”); доїльна установка АД-100Б (УДБ-100); доїльна установка УДМ-100(АДМ-8); доїльна установка УДА-16 (УДЕ-8); доїльна установка УДА-8А (УДТ-6); універсальнадоїльна станція УДС-3Б (УДП-8; УДЛ-12); доїльна установка для індивідуальнихгосподарств УІД-10 (УІД-20); охолодник-очисник молока ОМ-1А; пастеризаційно-охолоднаустановка ОПФ-1-300; танк-охолодник ТОМ-2А (РПО-1,6; ОМО-2000; ОМО-600); водохолодильнаустановка ТХУ-14 (АВ-30; 4 ОТ 10-2-0); напувалки ПА-1А (АП-1А); ПАС-2Б; АС-Ф-25(ПСС-1; ПБС-1); АГК-4Б (ГАО-4); стригальний агрегат ЭСА 12/200 (АСУ-1-12); станокдля ветсанобробки худоби СВ-30; станок для миття та дезінфекції свиней СОХ-Ф-1;обладнання стійлове для корів ОСП-Ф-26 (ОСК-25А; ОСК-Ф-27); станкове обладнаннядля свиней ОСМ-60Б (ОСМ-120); КГО-Ф-10; кліткова батарея для курей БКН-3Б(КБУ-3); приточно-витяжна установка ПВУ-6М; подрібнювач ИКМ-Ф-10 (ИКМ-5;ИКС-5М); подрібнювач кормів ИУ-Ф-10 (ИГК-30Б; ИГК-Ф-4); дробарка кормів ДМ-Ф-4(ДКМ-5; КДУ-2); дробарка зерна для фермерських господарств Д-0,6 “Мурашка”(ДЗ-Ф-0,5; ДЗ-Ф-1); імітаційний стенд роботи дробарки; дозатор концентрованихкормів ДК-10; змішувач кормів одновальний СКО-Ф-3; обладнання для гранулюваннякормів ОГМ-0,8А (ОГМ-0,8Б); котел-пароутворювач Д-721 (КВ-300М); навантажувачгрубих кормів ФН-1,4 (ФН-1,2; ПС-Ф-5); кормороздавач мобільний причіпний длявологих сумішок КМН-Ф-3 (КУТ-3А); роздавач всередині годівниць РВК-Ф-74(ТВК-80Б); роздавач кормів універсальний КТУ-10А (РММ-Ф-6); транспортерскребковий для прибирання гною ТСН-160А (КСП-Ф-100); транспортер скребковийТС-1; доїльні апарати АДУ-1; ДА-3М; ДА-Ф-50; “Імпульс-66”; імітаційний стенд роботи доїльних апаратів; Електрифікований стенд підготовки корови до доїння;доїльна установка АД-100Б (УДБ-100); доїльна установка АДМ-8 (УДМ-100); водоохолоджувальнаустановка ТХУ-14; охолодник-очисник молока ОМ-1А; пастеризаційно-охолоднаустановка ОПФ-1-300; стригальний агрегат ЭСА 12/200; станок для ветсанобробкихудоби СВ-30; станок для миття та дезінфекції свиней СОХ-Ф-1.
 
2.3 Методикапроведення практичного навчання на тему: „Зрівноваження ротора молотковоїдробарки та розміщення молотків на ньому”
 
Після вивчення теоретичного матеріалу з теми „Молотковідробарки” проводиться практичне заняття на тему „Зрівноваження роторамолоткової дробарки та розміщення молотків на ньому”.
Головною метою заняття є з’ясування значення та порядокбалансування ротора дробарки; вивчити вимоги до розміщення молотків на роторі,схеми їх розміщення і методи розрахунку.
Під час проведення практичного заняття, у процесія якогоформуються професійні уміння та навички, застосовуються відповідні прилади таобладнання: ротор молоткової дробарки з комплектом осей підвісу, молотків та розпірнихвтулок; стенд для балансування, штангенциркуль, ваги.
На різних етапах практичного заняття застосовуютьсярізні методи навчання: вправи, інструктаж, робота з літературою.
Практичнезаняття проводиться за раніше підготовленим науково-педагогічним працівникомпланом або навчально-методичною картою:1.Організаційна частина.2. Актуалізація знань і досвіду студентів.
2.1. Вступнабесіда.
2.2. Вступний інструктаж.
3.Самостійна робота студентів.
3.1.Виконання завдань.
3.1.1.Ознайомлення з молотковими дробарками і їхнімиробочими органами. Призначення, принцип дії.
3.1.2. Визначення суті балансування ротора, вимоги до розміщення молотківна ньому.
3.1.3. Виконання необхідних вимірів та розрахунків. Занесення результатівдо таблиці.
3.1.4. Складання раціональної схемиу розміщення молотків для заданоговаріанту дробарки.
4. Підсумковий контроль виконаної студентами роботи.
5. Домашнє завдання.
6. Заключна частина.
Практичне заняття починається з організаційної частини,де викладач перевіряє готовність студентської групи до заняття, здійснюєпопередній контроль знань, умінь і навичок студентів; повідомляє мету заняття, проводитьвступний інструктаж з техніки безпеки.
Актуалізація знань і досвіду студентів проводиться зметою перевірки теоретичних знань студентів з даної теми і для підготовки їх досамостійної роботи.
У процесі бесіди та вирішення виробничих ситуаційвикладач розглядає наступні питання:
У чому полягає суть і значення зрівноваження ротора?
Які існують методи зрівноваження ротора молотковоїдробарки? За допомогою чого і як здійснюють зрівноваження?
Після цього викладач проводить вступний інструктаж, депояснює мету, завдання, ознайомлює з об’єктом призначення роздатковогоматеріалу, документації, обладнання.
Викладач акцентує увагу на значенні майбутнього фахівцязнань, вмінь яких набувають студенти на даному практичному занятті. Він пояснює, якою повинна бути раціональна організація праці при виконанні роботи. Особливуувагу викладач приділяє інструктажу з техніки безпеки.Він наголошує, що прироботі з дробарками слід суворо дотримуватися правил техніки безпеки.До роботиз дробарками допускаються здорові працівники, які пройшли медичний огляд, інструктажз техніки безпеки.
Після проведення інструктажу з техніки безпеки студентизасвідчують його підпис у журналі. Потім кожному студентові видаєтьсяінструктивна карта по виконанню практичного заняття і підкреслюєтьсяактуальність теми.
Мотивацію навчально – пізнавальної діяльності студентіввикладач проводить у вигляді обговорень зі студентами ролі і місця темиоволодінні навчальним матеріалом.
Поточний інструктаж проводиться під час самостійноїроботи студентів. При цьому викладач інструктує студентів по кожному завданню.
Викладач пояснює, що при збиранні роторів кормопереробних машин, зокрема, молоткових дробарок на заводах-виготовлювачахздійснюється їх статичне та динамічне балансування.
Балансування ротора полягає врівномірному розміщенні власної маси незалежно від кута провертання з тим, щобцентр його маси знаходився на осі обертання ротора. За такої умови підшипники,на які спирається ротор, та цапфи його валу не будуть мати вібраційногонавантаження. Завдяки цьому підвищується надійність і довговічність роботидробарки.
В процесі подрібнення (роботи), відбуваютьсянерівномірний розподіл матеріалу по ширині камери дробарки і різнаінтенсивність спрацювання молотків як на окремих осях підвісу, так і на різнихділянках ширини камери. Нерівномірне спрацювання молотків, може бути обумовленетакож неоднаковою твердістю загартованої зони для різних молотків. При цьомумолотки з меншою твердістю зношуються швидше.
Нерівномірність спрацювання молотків на діаметральнопротилежних осях, в свою чергу, спричиняє статичну неврівноваженість ротора, авздовж ротора — динамічну. Зважаючи на високу частоту обертання ротора (близько50 с-1), порушення збалансованості різко збільшує вібрацію ротора,яка через диски та вал передається на підшипникові вузли, корпус дробарки іраму. Все це призводить до обриву дисків в місцях розміщення осей підвісу,деформування і навіть поломок вала, інтенсивного зношування підшипників,зрізування болтових з'єднань, появи тріщин, а в подальшому і руйнуваннякорпусів підшипників, бункера, корпуса та рами дробарки. В результатівідмічених явищ зменшується надійність, знижується довговічність роботидробарки, погіршуються умови безпеки праці.
У виробничих умовах експлуатації дробарок виконуєтьсялише статичне балансування. При цьому особливого значення набуває зрівноваженняротора в процесі заміни молотків та пальців, що здійснюється в господарствахбезпосередньо на місці роботи машини.
Нові молотки можуть відрізнятися між собою за масою до 10-15 г. Для пакетів молотків, розміщених на різних осях підвісу, така різниця може дати в сумідисбаланс до 150-200 г. Тому довільний набір молотків не допустимий, оскількиможе привести до швидкого виходу машини з ладу.
Статичне балансування проводять в два етапи:зрівноваження (перевірка) ротора без молотків, пальців і розпірних втулок;підбір рівновеликих за масою пакетів молотків, втулок та пальців длядіаметрально протилежних осей підвісу. В справних, добре змащених підшипникахперевірку зрівноваженості при знятих молотках, пальцях та осях можна проводитине знімаючи ротора з дробарки шляхом повертання і нанесення міток при зупинці.В зрівноваженому роторі ці мітки кожен раз не повинні співпадати.
Для точнішого зрівноваження ротор слід зняти з дробарки,розібрати підшипникові вузли, вийняти пальці, молотки, втулки. Після цьогоротор слід встановити на спеціальний стенд точно в горизонтальному положенні.При цьому цапфи посадочними місцями під підшипники повинні розміщуватись наопорних ножах. Якщо при багаторазовому провертанні ротора мітки, нанесені надиски, співпадають, то рівноваги ротора добиваються зняттям металу з боку, де єнадмірна маса, чи додаванням маси з легшого боку до усунення дисбалансу.
Наступним етапом статичного балансування є підбір дляпротилежних осей підвісу однакових за масою пальців, комплектів молотків тарозпірних втулок і встановлення їх на ротор.
Ефективність роботи молоткових кормодробарок значноюмірою залежить від того, наскільки повноцінно використовується робочий простірподрібнювальної камери. Між тим відомо, що в цих машинах перероблюванийматеріал розподіляється по ширині робочої камери досить нерівномірно: зони білябокових стінок є найбільш навантаженими, а в середніх зонах спостерігаєтьсярізке зменшення товщини шару. Причинами такого явища є гальмівна дія нерухомихстінок подрібнювальної камери, а також потужний повітряний потік, якийстворюється молотковим ротором, що обертається з високою частотою, і роздуваєперероблюваний шар від середини до бокових стінок камери.
Нерівномірний розподіл перероблюваного матеріалу поширині камери подрібнювання спричиняє:
— неповноцінне і нерівномірне використання робочогопростору камери, що приводить до зменшення пропускної здатності дробарки.
-нерівномірний гранулометричний склад продуктівподрібнення по ширині камери, в результаті чого погіршується якість(рівномірність) кінцевого продукту в цілому;
— нерівномірне спрацювання робочих органів вздовжротора, що порушує його балансування, знижує довговічність як робочих органів,так і самої машини.
З метою попередження чи послаблення зазначенихнегативних явищ при розміщенні молотків на роторі дробарки необхідновраховувати виконання таких вимог:
— рівномірно перекривати молотками весь простірподрібнювальної камери;
— зберігати рівновагу ротора;
— вирівнювати навантаження (товщину перероблюваногошару) по ширині камери.
Виходячи з вказаних вимог та даних про характеррозподілу перероблюваного матеріалу по ширині камери подрібнювання вибираютьраціональну схему розміщення молотків на роторі.
Основні відомі схеми розміщення молотків на роторінаведено на рис. 2.1.
Експериментальними дослідженнями (таблиця) виявленохарактер впливу схеми розміщення молотків на роторі на рівномірність розподілунавантаження і виходу готового продукту по ширині подрібнювальної камери.
Показники нерівномірності виходу продукту по ширині робочоїкамери дробарки залежно від схеми розміщення молотків на роторіСхема розміщення молотків Середньоквадратичне відхилення, г/мм Коефіцієнт варіації, % В шахматному порядку 1,44 25,3 За односторонньою гвинтовою лінією 1,62 28,4 За гвинтовими лініями, що розходяться 1,79 31,3 За гвинтовими лініями, що сходяться 1,15 20,2
Кращий показник коефіцієнта варіаціївідповідає розміщенню молотків за гвинтовими лініями, що сходяться. Саме цясхема застосована в сучасних молоткових дробарках КДУ-2, ДБ-5, ДКМ-5, ДИС-1М,ДМ-Ф-4.
/>
Рис. 2.1 Варіанти схем розміщення молотків на роторі дробарки
На рис. 2.2 наведено схему розміщення молотків на роторідробарки ДМ-Ф-4.
Перш ніж приступити до підбирання комплектів івстановлення молотків на роторі необхідно виконати відповідні розрахунки.
Залежно від ширини робочої камери L, товщиниδ і щільності розміщення Kгмолотків,товщини l несучих дисків та їх кількості n визначають необхідну загальнукількість молотків
/> />
/> (2.1)
Після цього визначають кількість молотків, яківстановлюють на кожній осі підвісу

/> ,(2.2)
де in- число осей підвісу.
А і Б – за гвинтовими лініями, що відповідно сходятьсята розходяться; В – за односторонніми гвинтовими лініями; Г – зигзагоподібна; Д і Е – в шахматному порядкуза умови, коли по одному сліду проходять відповідно один та три молотки.
Щоб не виникли додаткові динамічної реакції від зміщенняцентру ваги системи, при відносному переміщенні молотків число осей їх підвісурекомендується приймати кратне чотирьом.
Дослідженнями встановлено, що при подрібнюванні зернових і стеблових(грубих) кормів раціональна щільність розміщення молотків на дробильному роторівідповідає значенню коефіцієнта
KГ = 0,5-1,0. При KГ0,5частки матеріалу, що перероблюється, рідко потрапляють під удари молотків, апри KГ> 1посилюється перетиранняпродукту. Обидва ці явища знижують ефективність роботи молоткової дробарки.Крім того, із збільшенням щільності молотків зростає площа їх лобової поверхні,а отже і опір повітря ротору при його обертанні. На подолання цього опорувитрачається значна кількість енергії (до 40-60 % від загальної потужності,споживанної приводом машини).
Зменшення кількості осей підвісу (пальців) погіршує умови рівновагиротора, а значне збільшення – підвищує його масу і затрати енергії на подоланняопору повітря в зв’язку із збільшенням лобової поверхні розпірних трубок.Виходячи з цього, на роторі дробарок зазвичай встановлюють (залежно від йогодіаметра) 4 або 8 пальців.
При виборі товщини молотків слід виходити з таких міркувань. Зменшення їїза умови KГ = const супроводжується зниженням енерговитрат наподрібнення матеріалу, а також на подолання опору повітря при обертанні ротора.Проте в цьому разі зменшується довговічність молотків та підвищуютьсяексплуатаційні витрати на їх заміну або перестановку. Тому всільськогосподарському виробництві, де завантаження дробарок відносно незначне,доцільно використовувати тонкі (δ = 2...5 мм) молотки, а на підприємствахкомбікормової промисловості дещо товщі (δ = 6...8 мм і навіть більше).Накожній осі підвісу слід розміщувати однакову кількість молотків. При цьомукомплекти молотків та розпірних втулок, що встановлюються на діаметральнопротилежних осях, повинні бути рівними між собою за масою, а самі осі підвісутреба розміщувати симетрично відносно осі обертання ротора і рівномірно по колуротора. Якщо за формулою (2) одержуємо не ціле число молотків, його необхідно підкоректувати, після чого дещо зміниться фактичне значення коефіцієнта щільності Кг.
Для визначення відстаней між молотками на осях підвісурозраховують крок гвинтової лінії в
 
/> (2.3)
та відстань між сусідніми слідами молотків а
/> (2.4)
Або
/> (2.5)
Порядок виконання роботи:
1.        Встановити ротор на балансувальний стенд.
2.        Перевірити правильність балансування ротора без осейпідвісу, молотків та розпірних втулок (шляхом кількаразового прокручування йогоі нанесенням міток при зупинках). В разі потреби відкоректувати баланс.
3.        Виміряти ширину робочої камери дробарки (довжину ротораміж крайніми дисками), товщину проміжних дисків, а також молотків.
4.        Обґрунтовано вибрати значення кількості осей підвісу такоефіцієнта щільності розміщення молотків KГ
5.        Розрахувати необхідні величини
6.        Підібрати два пакета молотків відповідно до розрахованоїкількості. Покласти пакети на протилежні чаші терезів і заміряти величинувідхилення стрілки відносно попереднього положення. При відхиленні більше ±5г помінятимісцями два молотки, розміщені на протилежних чашах і знову перевіритипоказання стрілки. Заміну молотків проводити до тих пір, доки відхиленнястрілки буде не перевищувати вказану величину.
7.        До обох пакетів прикріпити бірки з номерами протилежнихосей (відповідно до схеми) їх розміщення на барабані.
8.        Згідно схеми розміщення молотків скомплектувати набірвтулок і зважити їх. Різниця маси втулок для кожної осі підвісу не повиннаперевищувати 3…5 г. Причому кожну пару діаметрально протилежних пакетівмолотків комплектувати треба так, щоб до пакету більшої маси молотків додавативтулки з меншою масою і навпаки.
9.        Підібрати однакові за масою (вагою) по два пальці длядіаметрально протилежних пакетів молотків.
10.     Встановити молотки на ротор згідно раціональної схемирозміщення. Фіксуючу втулку, зашплінтувати.
При проведенні підсумків виконаної практичної роботи студентами,науково-педагогічний працівник коротко аналізує роботу, вказує на недоліки, відмічаєхороші роботи, оцінює результати роботи.
У заключнійчастині науково-педагогічний працівник робить висновки, методичні зауваження ідає домашнє завдання.
 
2.4Методичні рекомендації щодо планування практичного навчання майбутніх фахівцівіз дисципліни «Механізація тваринництва»
Отриманняпозитивного результату для сільськогосподарського виробництва можливе заналежного проходження студентами практик. Для аграрного закладу такимрезультатом є висококваліфікований випускник, майбутній інженер, технік,керівник тощо. Тому в нашій країні щороку зростає роль саме випускниківтехнічних спеціальностей, які мають ґрунтовну практичну підготовку.
Дослідженняпоказують, що головний чинник, який не дає змоги якісно провести практичненавчання студентів на виробництві, закладений у невідповідності об’єктівпрактики вимогам програми навчання. Крім того, загальновизнаний випереджальнийхарактер теорії над практикою може спричиняти нерозуміння теорії йнедооцінювання практики [5, С. 181]. Слід зауважити, щозбільшення годин на практичне навчання як панацея вирішення всіх проблем ємалоефективним засобом [16, С. 15]. Для цього майбутньому фахівцю необхідний зв’язок звиробництвом, навчання не повинно бути відокремлене від практичногозастосування отриманих знань [81, С. 3].
Проектуванняпрактичної складової навчального процесу студентів аграрних закладів включаєврахування певних особливостей технічних спеціальностей. Насамперед, кожнапрофесія потребує оволодіння специфічними компетентностями. Професійнікомпетентності формуються в процесі практичної діяльності внаслідокбагаторазового повторення тренувальних дій. Практична діяльність, залежно відрівня самостійності виконання цих дій, буде містити: початкову складовуоволодіння уміннями на практичних заняттях і під час навчальних практик таскладову вдосконалення професійних умінь у процесі виробничої технологічної йпереддипломної практик [21, C. 76].
У процесіпрактичного навчання відбувається органічне поєднання навчання з продуктивноюпрацею студентів, їх фізичний і розумовий розвиток, моральне й естетичневиховання. Внаслідок фізичної праці забезпечується безпосередній контактстудента зі знаряддями та предметом праці, відбувається його перетворення йпороджується новий досвід. Саме в процесі виконання практичного та технічногозавдання студент може перевірити достовірність знань і формується переконання.При цьому ставлення до праці може виявлятися як життєва необхідність івнутрішня потреба.
Дослідженняпідтверджують, що для проектування необхідного та достатнього обсягу практичнихкомпетентностей, навчання з елементами практики має бути безперервним протягомусього терміну й мати структурно-логічну послідовність проведення [16, C. 25]. Практика студентів аграрнихзакладів передбачає безперервність і послідовність її проведення з метоюнабуття відповідних компетентностей – нормативних способів діяльності [5, C. 179] на різнихосвітньо-кваліфікаційних рівнях, адже провідними компонентами практичногонавчання технічних спеціальностей є способи діяльності: технічний огляд,поточний і капітальний ремонт, технологія виконання монтажних, налагоджувальнихробіт тощо.
Для дослідженнями використовували програми студентів, які навчаються заосвітньо-кваліфікаційними рівнями “молодший спеціаліст”, “бакалавр” і“спеціаліст”, напряму підготовки – “Механізація та енергетикасільськогосподарського виробництва”.
Оскільки молодшіспеціалісти є безпосередніми організаторами технологічного процесу виробництва,навчальними планами передбачено використання близько 50% навчального часу напрактичне навчання. Крім того, випускники аграрних закладів І–ІІ рівнівакредитації здобувають декілька робітничих професій.
Відповідно донавчальних планів, які затверджені Міністерством освіти і науки України,практичне навчання студентів вищих аграрних закладів складається з трьох видівпрактик: навчальна, виробничо-технологічна й виробнича переддипломна. Насьогодні аграрні навчальні заклади планують і проводять практику як на власних,відповідним чином оснащених базах, так і на підприємствах різних галузейгосподарства, керуючись Положенням про проведення практики студентів вищихнавчальних закладів України, затвердженим наказом Міністерства освіти Українивід 8.04.1993 р. № 93.
Навчальнапрактика заплановано як шестигодинне заняття на певному робочому місці – унавчальних, навчально-виробничих майстернях, лабораторіях. Вона є продовженнямвивчення теоретичного матеріалу, і керує практикою викладач (майстер). Слідзазначити, що практика може проводитися концентровано після вивчення всьогонеобхідного матеріалу, а також почергово з теоретичними заняттями. Метоюпрактики є краще засвоєння певної суми знань і на цій основі формування практичнихумінь, з подальшим умінням самостійно поповнювати ці знання.
При проектуванніпрактичної складової навчального процесу майбутніх фахівців, принциповиммоментом, на наш погляд, є паспортизація лабораторій. У паспорт спроектованогонами робочого місця лабораторії “Електрообладнання сільськогосподарськихагрегатів та установок” ми включали такі пункти: тему й мету роботи, стислийзміст роботи, накреслений план робочого місця з експлуатацією обладнання,перелік допоміжних приладів з паспортними даними та перелік засобів з технікибезпеки.
У цьому контекстівважливе значення має прищеплення інтересу до професії за допомогоювнутрішнього вигляду приміщення, оформлення стендів, макетів, загальногопорядку й естетичного смаку, належної організації робочого місця. Ми вважаємо,що при проектуванні місця проведення практики треба звернути увагу наізольованість робочого місця, щоб запобігти нервовому напруженню, яке виникає,коли людина працює в усіх на очах. На практиці цьому питанню не приділяють належноїуваги. Більшість майстрів міркують по-військовому, вважаючи, що завданняполягає в тому, щоб звикнути до роботи в будь-яких умовах, що можуть трапитисьна виробництві. Водночас завдання досягнення ізольованості робочого місця можебути вирішено, наприклад, продуманим розміщенням меблів [72, С. 14].
Отже, майбутнійфахівець технічного профілю зобов’язаний уміти організовувати свою працю таввірених йому працівників.
На наш погляд,сьогодні в аграрній освіті виробнича практика є найменш методичноспроектованою. Ми вважаємо, що будь-які аудиторні заняття, навіть звикористанням найсучасніших комп’ютерів, не можуть замінити безпосередньоговивчення технологічного обладнання на виробництві, адже в основівиробничо-технологічної практики лежить діяльність студента на підприємстві таучасть у виробничому процесі як члена бригади, цеху тощо. Саме там майбутнійфахівець може впевнитися й перевірити свій вибір щодо технічної спеціальності.
Дослідженняпоказують, що проектування виробничої практики включає низку заходів: ознайомитистудентів з метою й завданнями практики; довести права й обов’язки, правилаповедінки; спрямувати студентів на дотримання правил техніки безпеки тавиробничої санітарії; видати студентам програми практики з методичнимивказівками та індивідуальним завданням.
У цьому контекстізаслуговує на увагу вислів Д.Ф. Ільясова [30, C. 19] про те, що проектуванняпедагогічних теорій має бути адресно орієнтованим. Це означає, що провіднимиосновами проектування практичної сторони навчання є властивості та якості адресатів,абітурієнтів, які приходять навчатися до аграрних закладів. Вони мають своюспецифіку. Тому, видаючи індивідуальні завдання, слід врахувати особливостістудентів аграрних закладів, найбільш важливими з яких є: неоднакове трудовевиховання абітурієнтів і різний життєвий досвід.
Ми вважаємо, щопід час практики студент має безпосередньо брати участь у виробничо-технологічнихпроцесах. Навчання студентів із залученням їх до випуску продукції, а саме:монтажу енергетичних установок, виконання технічного й сезонногообслуговування, поточного та капітального ремонтів енергообладнання, як показуєдосвід багатьох років, дає ефективні результати. На наш погляд, цей проміжнийетап навчання започатковує багато чого, що в майбутньому визначає студента, якфахівця.
Така практикастає цілеспрямованою, оскільки суспільно корисна праця має більше значення, ніжпраця з метою набуття практичних знань [21, C. 83]. При проектуванні практичногонавчання студентів технічних спеціальностей в аграрних закладах не варто забуватипро формування умінь виконання сільськогосподарських робіт, тобто вміньпрацювати на землі. У тому полягає специфіка аграрного закладу освіти.
Безумовно, післяпроходження такої практики й виробничо-творчих контактів з фахівцями, якіпрацюють, у студентів змінюється ставлення до професії і підвищується критичнеставлення до своїх професійних якостей.
Переддипломнапрактика має на меті узагальнення й систематизацію знань з обраноїспеціальності, ознайомлення студентів з економікою аграрного підприємства,збирання та підготовку матеріалів до дипломного проектування. Керівництво переддипломноюпрактикою здійснюють провідні спеціалісти виробництва.
На нашу думку,випускник, який планує працювати після завершення аграрного закладу за місцемпроживання, переддипломну практику має проходити на місці майбутньої роботи,хоча це не догма. При цьому на виробництві керівники підприємства, організаціїпридивляються до нього як до майбутнього колеги. У цьому контексті доречнонаголосити на принципі єдності й безперервності навчальних вимог як з бокуаграрного закладу, так і з боку підприємства. Необхідно приділяти увагусаморозвитку студента як особистості та морально-психологічній підготовцістудента до сприйняття реального стану справ у галузі виробництва [21, С. 80]. Саме на таке природнепрацевлаштування покладаються великі сподівання.
При проектуванніпрактичного навчання для практиканта технічної спеціальності важливим є нетільки місце проходження практики, а й відповідне методичне забезпечення. Длязабезпечення практичного навчання студентів НМЦ аграрної освіти працює надпроектуванням навчально-методичного комплексу, який відповідав би вимогамсучасного змісту освіти: звіти-щоденники, навчальні відеофільми, кодопосібники,підручники й навчальні посібники, методичні рекомендації. Майстри виробничогонавчання, враховуючи специфіку змісту практичної діяльності, розробляють формипедагогічного проектування: програму практики, начально-методичні карти,інструкції з техніки безпеки, карту переходу бригад по робочих місцях тощо. Воснові такої роботи лежить спрямування навчального процесу на максимальненаближення його до виробничих умов. Для цього керівнику практики надаєтьсяправо самому обирати місце проведення практики та укладати договори аграрногозакладу й підприємства.
У результатіаналізу встановлено, що практична складова навчального процесу майбутніхфахівців технічних спеціальностей аграрних закладів забезпечена нанедостатньому рівні.
Ми пропонуємонизку пропозицій щодо поліпшення якісної складової практик:
при проектуванніпрактичного навчання слід передбачати розширення співпраці з вітчизняними тазарубіжними заводами-виробниками сільськогосподарських агрегатів та установок;
посилити увагу досучасних методів експлуатації енергетичного обладнання (для цього необхідноукомплектувати навчальні господарства сучасними сільськогосподарськимиагрегатами та установками);
забезпечити належнепедагогічне керівництво навчально-пізнавальною діяльністю студентів;
враховуючи теоріюпоетапного формування розумової діяльності П.Я. Гальперіна, проводитисвоєчасний моніторинг рівнів професійної компетентності студентів;
передбачати взаписах у щоденнику з практики критичне оцінювання її студентом (зауваженнящодо доцільності правильної експлуатації електроприводу, вчасного проведеннятехнічного обслуговування, поточного й капітального ремонту тощо).

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНАПЕРЕВІРКА ВПЛИВУ МЕТОДИКИПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ НА УСПІШНІСТЬ СТУДЕНТІВ
 
3.1 Умовита методика виконання експериментальної перевірки впливу методики проведення практичних занятьна успішність студентів
Експериментальна перевірка впливу методикипроведення практичних занять на успішність студентів проходила на базі відокремленого структурного підрозділу НУБіПУ «Немішаївськийагротехнічний коледж». Участь у ній брали 50 студентів, які утворилиекспериментальну (23 особи) і контрольну (27 осіб) групи. Вибір студентівохопив напрям підготовки “Механізація і електрифікація сільськогосподарськоговиробництва”.
Після відбору для участі в експериментістуденти контрольної групи продовжили навчання за традиційною програмою, астуденти експериментальної групи отримали перелік тем практичних занять здисципліни “Механізація тваринництва” та перелік рекомендованих моделей машинта агрегатів, які передбачалося розглянути на майбутніх практичних заняттях іпровести поглиблений аналіз будови та функцій при активній допомозі студентів. Студентимали можливість підібрати тему, яка їх найбільше зацікавила. Деякі із студентівще під час навчання на попередніх курсах ознайомилися з певними моделямитехнологічного обладнання, але не мали раніше можливості їх дослідити. Мипровели опитування студентів, які приймали участь у експерименті, на предмет чихотіли б вони спробувати самостійно виконати дослідження будови конкретноїмоделі технологічного обладнання та пояснити її своїм колегам-студентам,відповідаючи при цьому на численні питання… Підсумки опитування наведені нарис. 3.1.

/>
Рис. 3.1. Підсумки опитування щодо дослідженнябудови моделі технологічного обладнання
Даний підхід передбачав підготовку студентівдо одного із практичних занять, де вони б змогли проявити свої знання з будовипевної моделі устаткування чи комплексу агрегатів. Організація і проведення такихзанять здійснювалося за підтримки викладачів дисципліни «Механізаціятваринництва» вищезазначеного ВНЗ. Вони проводилися протягом вивчення матеріалудругого модулю дисципліни. Оцінювання підготовки студентів проводили ті ж викладачіпід нашим контролем. Початковий контроль знань проводився з метою перевіркизалишкових знань з тем дисципліни “Механізація тваринництва”, які відносятьсядо першого модулю. По суті, це був модульний тестовий контроль з дисципліни«Механізація тваринництва». Оцінювання здійснювалося за п’ятибальною шкалою,яка перетворилася на чотирибальну. Відмова від шкали ECTS була викликана малимтерміном проведення експериментальної перевірки і невикористанням отриманихрезультатів показників успішності при підрахунках підсумкових оцінок здисципліни «Механізація тваринництва». Підсумки початкового контролю знаньнаведені на рис. 3.2.

/>
Рис. 3.2. Рівень успішності студентівекспериментальної та контрольної груп після початкового контролю знань
Як бачимо, показники успішності у кожній згруп приблизно однакові. Перевірка за критерієм Крамера-Уелча достовірностіспівпадання та відмінності успішності студентів груп показала, що успішність угрупах співпадає на рівні значущості 0,05 (формула 3.1).
/>(3.1)
Отже, математично доведено, що стан успішностістудентів в обох групах співпадає, а це дозволяє нам проводити експеримент.
Разом з обраною темою студентиекспериментальної групи отримали перелік рекомендованої літератури, а такожузгодили з науково-педагогічними працівниками план своєї роботи над підготовкоюдоповіді. Консультації студентам надавали викладачі кафедри, які викладали курс«Механізація тваринництва» у їхній академічній групі. Завдяки цьомустуденти мали змогу консультуватися або узгоджувати час для додатковихзустрічей з викладачами перед чи після чергового заняття. У залежності відобраної теми дослідження, кожен із студентів експериментальної групи потребувавіндивідуального підходу для вирішення майбутніх завдань. Деяким з них потрібнийбув Інтернет, дехто виявив бажання попрацювати у лабораторії, більшістьпрацювала у бібліотеці коледжу та користувалася науково-методичною літературоюкафедри. Підготовка кожним студентом доповіді для участі у конференції включаланаступні етапи:
–         вибір джерел інформації;
–         збір інформації та їїупорядкування;
–         аналіз зібраних матеріалівта побудова плану доповіді;
–         написання тексту доповіді.
На будь-якому із етапів роботи над доповіддюстудент міг звернутися за консультацією до викладача і завжди знаходивпідтримку та пораду.
Наприкінці І-го етапу вивчення модулю дисципліни«Механізація тваринництва» (половина студентів експериментальноїгрупи закінчили свої дослідження, а інша половина чекала черги для оприлюдненнядоповідей) ми провели проміжний контроль знань студентів, які брали участь у експерименті.Підсумки його наведені на рис. 3.3.
/>
Рис. 3.3. Рівень успішності студентівекспериментальної та контрольної груп після проміжного контролю знань
Як бачимо, успішність обох груп зросла упорівнянні з початковим контролем знань. Передусім це пов’язано з тим, щостуденти, готуючи доповіді, вимушені були прискорено опановувати деякі темидисципліни, а в деяких деталях конструкції машин і механізмів розібратисяґрунтовно. Така необхідність вимагає від студента чіткого розуміння завдань,які йому слід вирішити. Він поетапно йде до своєї мети – виступу на практичномузанятті перед колективом студентів. Останній передбачає не лише доповідь, а й обговоренняаудиторією деталей будови та функціональних особливостей роботи технологічногообладнання. Студенти, розуміючи це, намагаються не згубити ніяких деталейдоповіді, а також прогнозують питання, які можуть виникнути в аудиторії. Такийпідхід до підготовки виступу пояснює підвищення успішності в експериментальнійгрупі. Зростання показника успішності у контрольній групі пояснюєтьсякваліфікованим викладанням курсу дисципліни викладачами кафедри. На заняттяхвони намагаються якомога частіше використовувати технічні засоби навчання,ілюстративний матеріал завжди присутній на дошці та стендах, у лабораторіяхприсутні моделі машин, що вивчаються.
/>
Рис. 3.4. Рівень успішності студентівекспериментальної та контрольної груп після підсумкового контролю знань
Перевірка даних підсумкового контролю знань(рис. 3.4) за критерієм Крамера-Уелча показала математично обґрунтованувідмінність у результатах успішності студентів експериментальної та контрольноїгруп (формула 3.2).

/>(3.2)
Підсумковий контроль знань нами було проведенонаприкінці вивчення курсу «Механізація тваринництва». Усі студентиекспериментальної групи вчасно закінчили свої дослідження і гідно виступили здоповідями, отримавши схвальні відгуки колег-студентів та присутніх викладачів.Не викликає сумніву, що ці студенти і надалі продовжуватимуть цікавитисядодатковими навчальними можливостями, які зможе запропонувати їм навчальнийзаклад.
Якщо проаналізувати динаміку зміни показниківуспішності студентів обох груп протягом експерименту, що наведена на рис. 3.5,то можна відмітити їх чітке зростання. Це говорить про те, що експериментальнадодаткова освітня послуга починає свій вплив відразу і продовжує нарощуватийого поступово відповідно руху студента етапами підготовки доповіді.
Як видно з діаграми на рис. 3.5, запропонованаметодика проведення практичних занять дозволяє значно підвищити рівеньуспішності студентів. Іншими словами, майже всі студенти досягнули кінцевоїмети вивчення курсу дисципліни «Механізація тваринництва». При цьомувони оволоділи вміннями та навичками самостійної роботи з науково-методичноюлітературою, інформаційними джерелами тощо. Безумовно, ці фактори матимутьпозитивний вплив на подальший процес навчання студентів у навчальному закладі.

/>
Рис. 3.5. Динаміка зміни успішності за часпроведення експерименту
Поєднання успішного оволодіння матеріаломдисципліни з позитивними наслідками даної методики для подальшого навчаннястудентів дозволяє нам рекомендувати її як методику роботи з майбутнімиінженерами-механіками у процесі вивчення різних дисциплін для випадків, коликількість студентів наближається або перевищує 25 осіб (академічну групу).
У результатіпроведеного експериментального дослідження встановлено, що показники успішностістудентів експериментальної групи зросли, що вказує на математично обґрунтованудоцільність використання запропонованої методики проведення практичних занять здисципліни «Механізація тваринництва» при підготовці фахівців інженернихспеціальностей аграрних ВНЗ.

ВИСНОВКИ
 
У магістерській роботі висвітлено змістпрактичної підготовки студентів аграрних вищих навчальних закладів, розглянуто методи,форми, види практичного навчання на основі аналізу навчально-методичних джерел таузагальнення практичного досвіду.
Як з’ясувалося, одним із основних напрямів удосконалення практичноїпідготовки студентів аграрних вищих навчальних закладів є професійнаспрямованість навчання. Головними педагогічними умовами реалізації цьогонапряму є такі: проведення цілеспрямованої, системної профорієнтаційної роботиіз студентською молоддю; оптимізація методів і форм навчання на засадахреалізації діяльнісного підходу; орієнтація змісту навчального матеріалу намайбутню професійну діяльність фахівця; забезпечення тісного зв'язкутеоретичної і практичної підготовки студентів; індивідуалізація тадиференціація практичних завдань для розвитку в студентів пізнавальноїсамостійності; постійне формування мотиваційних установок щодо самостійногооволодіння студентами практичними уміннями і навичками.
Важливим напрямом удосконалення практичної підготовки студентів єзабезпечення особистісно розвивального підходу до практичної підготовки, заякого у технологіях діяльності педагогічних працівників домінує орієнтування насамоорганізацію і самореалізацію кожного студента.
Також у дипломній роботі розкрито зміст,дисципліни „Механізація тваринництва”, яка є фундаментальною дисципліною припідготовці інженерів-механіків для роботи у галузі тваринництва. Розглянутоорганізаційно-методичні основи практичного навчання і створено методику дляпроведення практичного навчання на тему: «Зрівноваження ротора молотковоїдробарки та розміщення молотків на ньому».
Також експериментально перевірено методикупроведення практичних занять із дисципліни «Механізація тваринництва», щодозволило дослідним шляхом з’ясувати ефективні наслідки її використання унавчальному процесі.
Подальше вивчення дисципліни потребуєособистісних професійних якостей майбутніх фахівців-аграрників, впровадженняінноваційно-педагогічних технологій, психологічно-педагогічної підготовкивикладачів і майстрів виробничого навчання вищих навчальних закладів аграрногопрофілю.
При здійсненні практичного навчання студентівна нашу думку варто дотримуватися таких принципів: а) практичне навчанняповинно охоплювати всі боки практичної діяльності майбутньої спеціальності; б)теоретичне і практичне навчання мають органічно узгоджуватися між собою зазмістом; в) у процесі формування практичних умінь і навичок слідвраховувати вікові і пізнавальні можливості студентів; г) суспільно-кориснапраця, до якої залучаються студенти, має підпорядковуватися навчально-виховнимзавданням; д) практичне навчання здійснюється з використанням передовоїтехніки, сучасної технології і організації сільськогосподарського виробництва.
На основі діяльнісного підходу обґрунтованозагальні вимоги до практичної підготовки фахівців-аграрників, щоконкретизуються такими основними положеннями: максимальне наближення практичноїпідготовки до виробництва; готовність до постійного поглиблення своїх знань,удосконалення практичних навичок; швидке адаптування до змін як внутрішнього,так і зовнішнього середовища у фаховій діяльності; готовність до роботи з новоютехнікою, до впровадження прогресивних технологій; готовність до зміни профілюдіяльності, не пов’язаної з отриманою раніше фаховою підготовкою; сформованістьпотреби до самовдосконалення.

СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
1.        АлексюкА.М., Помогайба В.І. Загальні методи навчання // Педагогіка / Під ред. М.Д.Ярмаченка. – К.: Вища школа, 1986. – С. 160-199.
2.        АноковА.А. Опыт систематического обозрения материалов к изучению среднего и низшеготехнического и ремесленного образования в России. – Спб., 1889. – 436 с.
3.        Бабалова Р.В.Некоторые проблемы практического обучения в вузах // Современная высшая школа,1984. – № 4. – С. 99-102.
4.        Байденко В.И.Научные исследования в сфере профессионального образования. – М., 2000. – 61 с.
5.        Безрукова В.С.Проектирование педагогического процесса в профтехучилище. Свердл. инж.-пед. ин.-т.– Свердловськ, 1990. – 226 с.
6.        Беляева А.П.Дидактические принципы профессиональной подготовки в профтехучилищах. – М.:Высшая школа, 1991. – 205 с.
7.        Беляева А.П.Дидактические принципы профессиональной подготовки в профтехучилищах. – М.:Высшая школа, 1991. – 205 с.
8.        Бендера І.М.Організація навчального процесу на принципах наскрізності при підготовціінженерів-педагогів в галузі механізації для аграрних закладів професійноїосвіти // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: зб. наук. пр. / Укр.інж.-пед. акад. – Х., 2003 – Вип. 5. –С. 299-307.
9.        Беспалько В.П. Окритериях качества подготовки специалистов // Вестник высшей школы, 1998. – №1. – С. 3-9.
10.     Беспалько В.П.Слагаемые технологической технологии. – М.: Педагогика, 1989. – 190 с.
11.     Беспалько В.П.,Татур Ю.Г. Системно-методическое обеспечение учебно-воспитательного процессаподготовки специалистов. – М.: Высшая школа, 1989. – 144 с.
12.     Блинчевский Ф.П.,Зеленко Г.И. Профессионально-техническое образование в СССР. – М.: Просвещение,1967. – 298 с.
13.     Богомолов О.В.Практична підготовка фахівців факультету «Переробка та зберіганнясільськогосподарської продукції». Збірник науково-методичних праць підвищенняефективності практичної підготовки фахівців. Харків. 2003р. – 234с.
14.     Божиев В.Г.Высшее сельскохозяйственное образование в России. – М.: Научная мысль, 1989.
15.     Бойко М.Ф.,Мазоренко Д.І., Тіщенко Л.М. Концептуальні аспекти підвищення ефективностіпрактичної підготовки фахівців. Збірник науково-методичних праць підвищенняефективності практичної підготовки фахівців. Харків. 2003р. – 274с.
16.     Бойко М.Ф. Станта перспективи практичної підготовки молодших спеціалістів в аграрнихнавчальних закладах / М.Ф. Бойко, М.П. Хоменко // Проблеми освіти:науково-методичний збірник. – К.: Науково-методичний центр вищої освіти, 2005.– Вип. 41. – С. 15–26.
17.     Борисов В.И.Новый вид практического обучения // Среднее специальное образование, 1990. – №2. – С. 14-17.
18.     Булгаков А.А.Профессионально-техническое образование СССР на современном этапе. – М.:Просвещение, 1977. – 362 с.
19.     Веселов А.Н.Профессионально-техническое образование в СССР. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. –243 с.
20.     Войтко.Психологічний словник. – К.: Вища школа, 1982. – 215 с.
21.     Войтюк Д.Г.,Барабаш М.П., Михайлович Я.М., Іщенко Т.Д., Оглядничук Р.В. Комплексноепроектирование по общетехническим дисциплинам // Праці Четвертої Міжнародноїнауково-практичної конференції «Проблеми та шляхи розвитку вищої технічноїосвіти». – К., 2002. – С. 38-43.
22.     Гаврилов А.К.Базовые предприятия и профессиональная ориентация // Среднее профессиональноеобразование, 1982. – № 2. – С. 36-38.
23.     ГалузинськийВ.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні. – К.:ІНТЕЛ, 1995. – 166 с.
24.     Гончаренко С.Український педагогічний словник. –К.: Либідь, 1997. – 373 с.
25.     Думченко Н.И.Проблемы дидактики производственного обучения. – М.: Высшая школа, 1978. – 271с.
26.     Захарцев А.И.,Батурин В.Е. Внедряем учебно-производственные комплексы // Среднее специальноеобразование, 1990. – № 1. – С. 17-18.
27.     Иванович К.А.Сельскохозяйственное образование в СССР. – М.: Советская наука, 1958. – 240 с.
28.     Иванович К.А.,Капров И.А., Раскин Л.К., Храпаль П.А. О методах обучения всельскохозяйственных вузах и техникумах. – М.: Изд. научно-исследов. инст.сельскохозяйственных кадров. – М.,1933.
29.     Иванович К.А.Методика лекций и лабораторных занятий в сельскохозяйственных вузах. – М.:Сельхозгиз, 1934.
30.     Ильясов Д.Ф.Проектирование педагогических теорий / Д.Ф. Ильясов // Педагогика. – 2004. – №9. – С. 13–21.
31.     Історіяробітничого класу Української РСР. – Т. 2. – К., 1967. – 547 с.
32.     Іщенко Т.Д.Педагогічні умови організації фахового навчання в системі безперервної освітиагропромислового комплексу. Дис. канд. пед наук. – К., 2000. – 277 с.
33.     Караваев А.П.Учебное хозяйство – база производственного обуче-ния. – М.: Высшая школа, 1965.– 48 с.
34.     Катханов К.Н.Педагогические основы производительного труда. – М.: Высшая школа, 1987. – 358с.
35.     Коркин В.Г. Нашеметодическое пособие по производственному обучению // Среднее профессиональноеобразование, 1990. – № 3. – С. 11-12.
36.     Корушкин Е.Н.Основные принципы построения системы практического обучения студентовфакультета механизации сельского хозяйства, внедренном в Новосибирском СХИ.Труды института, 1964. – Т. 24. – Вып. 2. – С. 8-15.
37.     Корушкин Е.Н.Практическое обучение студентов ІІ курса факультета механизации сельскогохозяйства. Труды института, 1964. – Т. 25. – Вып. 5. – С. 141-164.
38.     Кузьмин Н.Н.Низшее и среднее специальное образование в дореволюционной России. – Челябинск,1971. – 378 с.
39.     Кыверялг А.Л.Методы исследования в профессиональной педаго-гике. – Таллин: Валчус, 1980. –334 с.
40.     Лауш П.В.,Кухаренко В.С., Орищенко С.Б. Організація практичного навчання. – К.: Урожай,1996. – 192 с.
41.     Левченко Т.И.Современные дидактические концепции в образова-нии. – К.: МАУП, 1995. – 168 с.
42.     Лігоцький А.О.Концептуальні підходи до формування новітніх освітніх систем // Педагогіка іпсихологія, 1997. – № 3. – С. 105-114.
43.     Лузан П.Г.Активізація навчання студентів / За ред. А.І. Дьоміна. – К.: Ред. вид. відділНаукметодцентру Агроосвіти, 1999. – 216 с.
44.     Лузан П.Г. Методиі форми навчання у вищій аграрній школі. – К.: Аграрна освіта, 2003. – 224 с.
45.     Лузан П.Г.,Рябець В.І. Навчальна ділова гра “Жнива”. Методичні рекомендації удосконаленняпрактичної підготовки студентів. – К.: Вид. Національного аграрногоуніверситету, 1997. – 44 с.
46.     Лукашенко П.Т.Покликання: нариси з історії професійно-технічної освіти. – К.: Молодь, 1988. –126 с.
47.     Мазнєв Г.Є.Організація наскрізної практичної підготовки фахівців з менеджменту. Збірникнауково-методичних праць підвищення ефективності практичної підготовкифахівців. Харків. 2003р. – 261с.
48.     Манько В.М.,Заболотько О.О. Становлення системи навчання інженерів-механіківсільськогосподарського виробництва в Україні // Науковий вісник НАУ. – К.,2002. – Вип. 50. – С. 343-348.
49.     Манько В.М.Проектування зі спеціальних дисциплін як інтегрована форма засвоєння знань і формуванняпрофесійних вмінь // Нова педагогічна думка. – Рівне, 2000. – № 2 (22). – С.38-42.
50.     Манько В.М.Теоретичні основи методики навчання механізації тваринництва. – К.: РВВНаукметодцентру агроосвіти, 2000. – 359 с.
51.     Марквардт К.Г.Цели и методы развивающей профессионально направленной системы подготовкиспециалистов в технических вузах // Современная высшая школа, 1984. – № 2. – С.32-35.
52.     Махмутов М.И.Принцип профессиональной направленности обучения: Межвузовский сборник науч.трудов. – Челябинск, 1985. – С. 88-100.
53.     Махмутов М.И.Проблемное обучение: основные вопросы теории. – М.: Педагогика, 1975. – 367 с.
54.     Махмутов М.И.,Хамулин И.А., Ельцов С.Б. Интегративный урок производственного обучения: Сб.науч. трудов. – М., 1986. – С. 39-48.
55.     Мельничук А.С.Практическое обучение // Педагогика / Под общ. ред. А.П. Кондратюка. – К.: Вищашкола, 1982. – С. 174-199.
56.     Михайловська Н.В.Науково-методичне забезпечення діяльності професійно-технічних навчальнихзакладів України (1921-1929 рр.) / Автореф. к.п.н. – К., 1997. – 24 с.
57.     Ожегов. Словарьрусского языка / Под ред. чл.-кор. АН СССР Н.Ю. Шведовой. – 20-е изд.,стереотип. – М.: Руск. яз. – 750 с.
58.     Освітньо-професійнапрограма підготовки молодших спеціалістів за спеціальністю 5.091901“Механізація сільського господарства” / С.М. Бондар та ін. – К.: НАУ Центр зпідготовки молод. спеціал., 1994. – 52 с.
59.     ОстровскийЛ.Ф.Планирование и организация учебной практики и производственных работстудентов первых курсов // Совершенствование учебного процесса всельскохозяйственных вузах Сибири и Дальнего Востока. Труды института.Новосибирский СХИ. – 1974. – Т. 66. – С. 162-164.
60.     Павлов Д.И.Промышленно-техническое образование в дореволюционной России // Среднеепрофессиональное образование, 1990. – № 1. – С. 15-17.
61.     ПаламарИ.И. Научно-методические основы совершенствования подготовки студентов поуправлению сельскохозяйственными машинами в высшей школе. Дис… канд. пед.наук: 13.00.02, К., 1990. – 206 с.
62.     Пастухов В.І.Наскрізна програма практичної підготовки фахівців з спеціальності «Механізаціясільського господарства» на механіко-технологічному факультеті ХДТУСГ. Збірникнауково-методичних праць підвищення ефективності практичної підготовкифахівців. Харків. 2003р. – 248с.
63.     Пацула В.Д.Влияние НТР на изменение содержания инженерного труда и подготовку специалистов // Вопросыобщественных наук. – Вып. 28. – К., 1976. – С. 72-82.
64.     Педагогіка:Навчальний посібник / В.М. Галузяк, М.І. Сметанський, В.І. Шахов. – Вінниця,РВВВ АТ “Віноблдрукарня”, 2001. – 200 с.
65.     Поважна Л.І.Зміст і організація практичної підготовки молодших спеціалістів готельногогосподарства. – К.: КМПП “Друкар”. – 1997. – С. 11-27.
66.     Положення пропроведення практики студентів вищих навчальних закладів України: НаказМіносвіти України від 8.04.93 № 93.
67.     Прокопенко І.Ф.,Євдокимов В.І. Педагогічна технологія. Посібник. – Харків: Основа, 1995. – 105с.
68.     Прохорович В.П.,Коваленко И.Г. Очерк развития советской профессионально-техническойшколы.–Минск, Вышейшая школа, 1975. – 355с.
69.     Пузанов М.Ф.Развитие форм и методов подготовки рабочих. –М.: Профиздат, 1978. – 184 с.
70.     Пузанов М.Ф.,Терещенко Г.И. Очерки истории профессионально-технического образования вУкраинской ССР. – К.: Вища школа, 1980. – 231 с.
71.     Решетова З.А.Основные типы производственного обучения и их психологическая характеристика //Научный семинар по психологии труда и производственного обучения. 15-18 июня1961 г. – Казань, 1961. – Вып. 1. – С. 34-37.
72.     Романчиков В.І.Основи наукових досліджень: навч. посібник / В.І. Романчиков. – К.: ІЗМН,1997. – 244 с.
73.     Рыжков В.М.,Тыхеев В.А. Практика студентов в специализированных бригадах // Современнаявысшая школа, 1984. – № 4. – С. 120.
74.     Саенко М.М. Путиулучшения практического обучения // Среднее профессиональное образование, 1980.– № 5. – С. 42-46.
75.     Саюшев В.А.Организация и совершенстивование профессионально-технического образования. –М.: Высшая школа, 1987. – 168 с.
76.     Свистун В.І.Психолого-педагогічні умови удосконалення економічної підготовки студентіввищих аграрних закладів освіти: Дис… канд. пед. наук. 13.00.02. – К., 1999. –287 с.
77.     Сериков В.В.Образование и личность. Теория і практика проектирования педагогических систем.– М., 1999.
78.     Симоненко В.Б.Единство теоретического и практического обучения инженеров в вузе. Автореф.дис. к.ф.н. – Новосибирск, 1980. – 17 с.
79.     Социология: Наукаоб обществе. Учебное пособие / Под ред. проф. В.П. Андрющенко, проф. Н.И.Горлача. – Харьков: Основа, 1996. – 688 с.
80.     Сыроватко В.Г.,Парамонов П.Ф. Индустриализация и кадры сельского хозяйства. – М.:Агропромиздат, 1986. – 191 с.
81.     Терехов А.М.Практичній підготовці студентів – сучасний рівень / А.М. Терехов // Освіта АПК.– НМЦ Міністерства аграрної політики України. – 2004. – № 7 (81). – С. 4.
82.     Ткачук С.І.Організаційно-педагогічні умови залучення учнів 8-11 класів до продуктивноїпраці в учнівських кооперативах. Дис… канд. пед. наук 13.00.02. – К., 1998. –174 с.
83.     Тхоржевский Д.А.,Тетта В.Г. Проблемное обучение на уроках труда. – Минск, Народная освита, 1986.– 128 с.
84.     Тхоржевський Д.О.Система трудового навчання. – К.: Радянська школа, 1975. – 200 с.
85.     Тхоржевський Д.А.Дидактика трудового навчання. – К.: Радянська школа, 1978. – 224 с.
86.     Федоренко И.Т.Дидактические условия оптимизации подготовки учащихся к усвоению новых знаний:Автореф. дис… докт. пед. наук: 13.00.01 / Киевский гос. пед. ин-т. – К.,1976. – 42 с.
87.     Фридман Л.Н.,Кулачина Н.Ю. Психологический справочник учителя. – М.: Просвещение, 1991. –288 с.
88.     Хоменко М.П.Фактори, що впливають на ефективність практичної підготовки молодшихспеціалістів-аграрників // Проблеми освіти: Наук.-метод. центр вищої освіти,2003. – Вип. 31. – 360 с.
89.     Цуканова Е.В.Влияние межличностных отношений на процесс общения в условиях совместнойдеятельности. – М.: Наука, 1981. – 167 с.
90.     Чумаченко В.П.,Гребенщикова П.П. Производственная подготовка и воспитание учащихсясельскохозяйственных техникумов. – Минск, Ураджай, 1974. – 160 с.
91.     Шамков Н.А. Педагогическиеосновы производственной практики учащихся ПТУ. – М.: Высшая школа, 1989. – 80с.
92.     Шапоринский C.А. Вопросы теории производственногообучения. – М.: Высшая школа, 1981. – 203 с.
93.     Шостак А.В.Имитационное моделирование коллективной профессиональной деятельности притехнологической подготовке инженеров сельскохозяйственного производства.Методические указания к деловой игре КВИТ-1. – К.: Изд. УСХА, 1988. – 74 с.
94.     Євдокимов В.І.,Луценко В.В. Особистість студента як об’єкт і суб’єкт альтернативнихпедагогічних технологій // Теор. питання освіти та виховання. – 2000. – № 10. –С. 48-50.
95.     Якуба Ю.А.Методика тестирования качества производственного обучения. – М.: Изд. центрАПО, 2001. – 57 с.

ДОДАТКИ
 
ДодатокА
 
УКРАЇНА МІНІСТЕРСТВО АГРОПРОМИСЛОВОГОКОМПЛЕКСУ
Головне управліннякадрової політики і аграрної освіти
Науково-методичний центр аграрної освіти
МАШИНОВИКОРИСТАННЯУ ТВАРИННИЦТВІ
ПРОГРАМА
для вищих аграрнихзакладів освіти ІІІ-ІУ рівнів акредитації із спеціальності 7.091902 — «Механізація сільського господарства»
Програму підготували доктор технічних наук, професорРевенко І.І., кандидат технічних наук, доцент Манько В.М., кандидат технічнихнаук, доцент Мозоленко Є.М. (Національний аграрний університет), кандидаттехнічних наук Роговий В.Д. (Таврійська державна агротехнічна академія), доктортехнічних наук, професор Шабельник Б.П. (Харківський державний технічнийуніверситет сільського господарства).
Рецензенти: доктор технічних наук, професорКукта Г.М. (Інститут механізації та електрифікації сільського господарстваУААН), кандидат технічних наук, доцент Водяницький Г.П. (Державнаагроекологічна академія України).
Рекомендовано довиданняНавчально-методичною комісією працівників вищих аграрних закладів освіти занапрямом «Механізація і електрифікація сільського господарства»(Протокол N 2 від 18 березня 1998 р.).
Відповідальні завипуск: старшийнауковий співробітник Науково-методичного центру аграрної освіти МінагроггромуУкраїни, канд. техн. наук Л.Ф. Вознюк, методист В.І.Ангелова.
Редактор Л.М.Талюта
ПЕРЕДМОВА
Дисципліна«Машиновикористання у тваринництві» має за мету дати наукові основивибору і високоефективного використання технологічних комплексів та окремихзасобів механізації в тваринництві.
Як результат вивченнядисципліни студент повинен
знати методикуобгрунтованого вибору і розробки механізованих технологічних ліній в галузітваринництва, структуру інженерно-технічної служби (ІТС) тваринницькихоб'єктів, критерії оцінки і вибору технологічних рішень та засобів механізаціївиробничих процесів у тваринництві, методи і засоби технічного обслуговуванняфермської техніки з урахуванням умов її експлуатації;
уміти розроблятиефективні технологічні процеси, обґрунтовувати структуру потоковихтехнологічних ліній (ПТЛ), комплектів машин і обладнання для виробництвапродукції тваринництва, планувати і організовувати заходи з технічноїексплуатації фермської техніки;
володіти методологієюпрогнозування розвитку галузі та основних напрямів її механізації.
Вивчення дисципліни«Машиновикористання у тваринництві» базується на знаннях основземлеробства і тваринництва, будови та принципу дії фермської техніки; в своючергу воно є основою освоєння дисциплін «Електрифікація і автоматизаціясільськогосподарського виробництва», «Економіка та організаціясільськогосподарського виробництва», «Охорона праці».
Згідно з базовимнавчальним планом на вивчення дисципліни відведено 80 год. аудиторних занять і72 год. практики; передбачені також навчально-дослідна і самостійна робота підкерівництвом викладача та курсове і дипломне проектування. Розподіл програмногоматеріалу за видами занять і послідовність його вивчення визначаються кафедрою.
Ця програма є основноюдля розробки робочих програм дисципліни, програм практики, тематики курсового ідипломного проектування, які повинні враховувати зональні умови, науковінапрями кафедри, спеціалізації і форми навчання.
Для контролю якостіпідготовки спеціалістів доцільно використовувати комплексні контрольнізавдання, розв'язання яких потребує поєднання інформаційного і діяльногопідходів, і які дозволяють оцінити не лише одержані знання, а й уміннязастосовувати їх при вирішенні конкретних виробничих ситуацій.
1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАНЯТТЯ
1.1     Вступ
Завдання агропромисловогокомплексу України по виробництву продукції тваринництва. Основні напрями іперспективи розвитку тваринництва.
Суть і значеннякомплексної механізації та автоматизації тваринництва. Стан і перспективикомплексної механізації та автоматизації. Нова система машин, її особливості,ефективність. Особливості механізації малих та індивідуальних ферм.
Реконструкція існуючихкомплексів, ферм, будівництво нових тваринни-цьких комплексів і птахофабрик.Розвиток тваринництва і проблема охорони навколишнього середовища.
Місце дисципліни впідготовці інженерів-механіків сільськогосподарського виробництва. Завдання іструктура курсу.
Основні терміни і поняття(технологічний процес, робочий процес, технологічна лінія, комплект машин,система машин, технологічна експлуатація, технічне обслуговування) та їхвизначення.
1.2     Класифікацїяі загальна структура тваринницьких підприємств
Визначення понятьтваринницька ферма, комплекс, їх спільність і відмінності. Класифікація тавиробничо-технічна характеристика тваринницьких підприємств, основнітипорозміри.
Загальні вимоги дооб'ємно-планувальних рішень ферм і комплексів: вибір ділянки, розміщення зон,взаємне розміщення будівель та їх орієнтація, розміри. Озеленення і огородженняділянки, дезбар'єри. Охорона навколишнього середовища. Типові варіантипланування ферм і комплексів.
Сучасні способи утриманнятварин і птиці. Будова тваринницьких приміщень. Вплив об'ємно-планувальнихрішень ферм і способів утримання тварин на вибір засобів механізації.
Структура виробничихпроцесів. Технологія виробництва продукції тваринництва. Особливості роботимашин та обладнання у тваринництві.
1.3     Організаціяінженерно-технічноїслужби(ІТС) галузітваринництва
Структураінженерно-технічної службі (ІТС) господарства. Схема управління службою. МісцеІТС галузі тваринництва в загальній структурі ІТС господарства. Завдання іфункції цієї служби. Права і обов'язки спеціалістів ІТС. Підготовка, підвищеннякваліфікації і атестація працівників служби. Показники оцінки роботи інженерноїслужби.
1.4     Основи проактування потокових технологічних ліній (ПТЛ) і процесів
Основні риси потоковоговиробництва продуктів тваринництва. Потокові технологічні лінії натваринницьких фермах і комплексах, їх специфіка і особливості. Структура ікласифікація ліній.
Етапи проектування івихідні дані для нього. Загальні принципи розробки структурних схем ПТЛ.Технічні і технологічні обмеження.
Визначення обсягів робіт(річного, добового, разового) і продуктивності ПТЛ. Обгрунтування, вибір ірозрахунок кількості машин та обладнання. Критерії оцінки машин при їх виборі.Розрахунок потреб води, пари, тепла та холоду.
Розробка графіківвикористання машин та витрат енергії. Технологічні ємкості в потокових лініях,їх призначення і роль. Розрахунок місткості технологічних ємкостей.
Умови раціональногорозміщення машин та обладнання, визначення площі технологічних відділень,дільниць.
1.5     Монтаж іпусконалагодження технологічного обладнання
Основні положення іправила монтажу машин і обладнання. Оцінка монтажопридатності. Фактори, щовпливають на монтажопридатність машин і обладнання.
Організація і технологіяпроведення монтажних робіт, технічні засоби, що при цьому застосовуються.
Спеціалізованазаготівельна майстерня (СЗМ) з виготовлення нестандартних виробів. Виробничапрограма СЗМ.
Монтаж машин і обладнанняпотокових технологічних ліній та систем для водопостачання і напування,приготування і роздавання кормів, доїння і первинної обробки молока, прибиранняі транспортування гною, створення мікроклімату, каналізації.Пусконалагоджувальні роботи на фермах і комплексах. Значення пусконалагоджувальнихробіт. Організація та технологія пусконалагоджувальних робіт.
Контроль якості монтажнихі пусконалагоджувальних робіт: методи, пристосування та апаратура.
1.6     Основитехнологічної експлуатації фермської техніки
Експлуатаційнівластивості машин та обладнання. Класифікація машин і обладнання, їхенергетичні властивості. Ергономічні характеристики машин і обладнання.Показники якості роботи машин і обладнання. Вимоги охорони праці, навколишньогосередовища та дизайну до машин та обладнання.
Продуктивність машин ібаланс часу. Основні визначення. Стаціонарні та мобільні технологічні процеси.Шляхи підвищення продуктивності машин та обладнання.
Технологічні таопераційні карти виробничих процесів. Карти організації праці. Нормуваннямеханізованих робіт у тваринництві. Форми організації праці.
Випробування машин іпотокових ліній. Види випробувань. Методи та показники оцінки якості виконаннятехнологічного процесу машинами для тваринництва. Технічні засоби дляексплуатаційних випробувань фермської техніки.
Показники ефективностівикористання машин та обладнання. Затрати праці. Оцінка ефективностікапіталовкладень. Техніко-економічна оцінка і резерви підвищення ефективностівикористання машин та обладнання.
1.7 Технічнеобслуговування машин та обладнання
Основні поняття. Системитехнічного обслуговування фермської техніки. Структура заходів ТО.Періодичність і трудомісткість ТО. Технічне діагностування машин і обладнання.Форми організації технічного обслуговування машин і обладнання для тваринництва.Розрахунок обсягу робіт з ТО. Обгрунтування періодичності ТО машин, обладнанняі потокових ліній. Методика розрахунку обсягу робіт з ТО, кількості слюсарів,ланок майстрів-налагоджувальників. Визначення потрібної кількості запаснихдеталей.
Матеріально-технічна базаі засоби ТО машин та обладнання у тваринництві. Пересувні засоби технічногообслуговування. Пристрої і обладнання, що застосовуються для проведення ТО.
Ефективність ТО машин іобладнання у тваринництві. Наслідки порушення режимів роботи технологічногообладнання у тваринництві. Окупність витрат на ТО фермської техніки.
Технічне обслуговуваннятипових елементів машин та потокових ліній ферм і комплексів.
Технічне обслуговуваннямашин і обладнання потокових технологічних ліній та систем водопостачання інапування, приготування і роздавання кормів, доїння і первинної обробки молока,збирання і утилізації гною, забезпечення мікроклімату та спеціальногообладнання, що застосовується на птахофермах і птахофабриках.
2 ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІКЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ
2.1 Потокові технологічнілінії (ПТЛ) приготування та роздавання кормів для ферм ВРХ та свиноферм.
2.2 ПТЛ доїння тапервинної обробки молока.
2.3 ПТЛ прибирання,транспортування та утилізації гною.
2.4 Комплекти обладнаннядля утримання ВРХ, свиней та птиці.
2.5 Оснащення пункту ТОмашин та обладнання тваринницьких ферм і комплексів.
2.6 Обладнання пересувнихмайстерень.
2.7 Експериментальневизначення пружності дійкової гуми.
2.8 Оцінка технічногостану вакуумного насоса та молоковакуумних магістралей.
2.9 Балансування барабанакормодробарки і розміщення молотків на ньому.
3 ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІКПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
3.1 Розробка генеральногоплану тваринницької ферми.
3.2 Розрахунок і підбір обладнанняпотокових технологічних ліній переробки кормів (грубих, концентрованих, силосу,сінажу, зеленої маси, коренебульбоплодів, харчових відходів) та приготуваннякормосумішей (для великої рогатої худоби, свиней тощо).
3.3 Розрахунок накопичувальнихмісткостей у ПТЛ та сховищ для зберігання кормів.
3.4 Розрахунок і підбіртехнологічного обладнання виробничих ліній:
— водопостачання інапування тварин;
— роздавання кормів;
— доїння і первинноїобробки молока;
— прибирання,транспортування і утилізації гною;
— створення оптимальногомікроклімату в тваринницькому приміщенні;
— стрижки овець іпервинної обробки вовни.
3.5 Розробка графіківвикористання машин і витрат енергії.
3.6 Розробкатехнологічних карт.
3.7 Технологічні карти навиконання операцій ТО вузлів, агрегатів, машин та обладнання.
3.8 Розрахунок трудомісткостіі побудова графіків проведення ТО машин тваринницьких ферм.
3.9 Розрахунок штатуінженерно-експлуатаційної служби.
4 КУРСОВЕ ПРОЕКТУВАННЯ
Завдання курсовогопроекту — закріплення та систематизація знань, одержаних при вивченні курсів«Машини та обладнання для тваринництва» і «Машиновикористання утваринництві», а також набуття навичок проектування та технологічнихрозрахунків з питань механізації виробництва продукції тваринництва.
При виконанні курсовогопроекту студент набуває вміння користуватися посібниками, довідковою іперіодичною літературою, а також досягненнями науки і передового досвіду привирішенні конкретних практичних завдань.
На основі аналізу засобівмеханізації, що застосовуються в тій чи іншій технологічній лінії або привиконанні конкретного виробничого процесу, дається обгрунтування і проводитьсярозрахунок робочих органів однієї з машин. Пропонуються рекомендації стосовноексплуатації конкретної машини.
Студент виконуєрозрахунки техніко-економічних показників, обґрунтовує заходи з охорони праці,подає список використаної літератури.
Курсовий проект міститьрозрахунково-пояснювальну записку обсягом 25 — 35 с. рукописного тексту і 3 — 4листи графічних робіт формату АЗ. При виконанні проекту рекомендуєтьсявикористовувати персональні комп'ютери.
5         РОЗРАХУНКОВО-ПРОЕКТНІРОБОТИ
які рекомендуєтьсявиконувати з використаннямкомп'ютерних програм
5.1 Розрахунокмеханізованих ліній приготування кормів.
5.2 Розрахуноктехнологічних ліній машинного доїння корів і. первинної обробки молока.
5.3 Ділова гра«Розробка генерального плану ферми».
5.4 Ділова гра«Розробка плану кормоприготувального цеху».
6         ОРІЄНТОВНИЙРОЗПОДІЛ ЧАСУ, %
 Назва розділів Орієнтовний розподіл часу, % Лекції Лабор. заняття Практ. заняття Всього Вступ 2 - - 2 Класифікація і загальна будова тваринницьких підприємств 2 - 2 4 Організація інженерно-технічної служби (ІТС) галузі тваринництва 4 - - 4 Основи проектування потокових технологічних ліній (ПТЛ) і процесів 10 8 8 26 Монтаж і пусконалагодження технологічного обладнання 10 4 4 18 Основи технологічної експлуатації фермської техніки 10 6 6 22 Технічне обслуговування машин та обладнання 10 6 8 24 Разом 48 24 28 100