МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
РЕФЕРАТ
з дисципліни “Педагогікавищої школи”
на тему «Структура вищоїосвіти в Україні. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст.»
Харків 2011
ВСТУП
Основнінапрями державної політики у сфері вищої освіти визначені Конституцією України,Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ ст., законами України «Проосвіту» та «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність»,указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Державнаполітика у галузі вищої освітиґрунтується на принципах: доступності таконкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України; незалежностіздобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійнихорганізацій; інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищоїосвіти при збереженні й розвитку досягнень і традицій української вищої школи;наступності процесу здобуття вищої освіти; державної підтримки підготовкифахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних науковихдосліджень; гласності при формуванні структури й обсягів освітньої йпрофесійної підготовки фахівців.
Зазначеніпринципи забезпечуються шляхом: збереження і розвитку системи вищої освіти тапідвищення її якості; підвищення рівня освіченості громадян України, їхможливостей для отримання вищої освіти; створення та забезпечення рівних умовдоступності до вищої освіти; надання цільових пільгових державних кредитівособам для здобуття вищої освіти; забезпечення збалансованої структури таобсягів підготовки фахівців з вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальнихзакладах державної та комунальної форм власності за кошти відповідних бюджетів,фізичних і юридичних осіб з урахуванням потреб особи, а також інтересів державита територіальних громад; надання особам, які навчаються у вищих навчальнихзакладах, установлених пільг і соціальних гарантій; належної підтримкипідготовки фахівців з числа інвалідів на основі спеціальних освітніхтехнологій.
Структура вищої освіти, рівні підготовки фахівців
Структураосвіти в Україні відповідно до Закону України«Про освіту» (далі Закон «Про освіту») має такі складові: дошкільну освіту,загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищуосвіту, післядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру, самоосвіту.
Вищаосвіта забезпечує фундаментальну наукову, професійнута практичну підготовку за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями. Воназдійснюється у вищих закладах освіти відповідних рівнів акредитації: першого ідругого (училище, технікум, коледж та інші прирівняні до них заклади освіти) татретього і четвертого (університети, академії, інститути, консерваторії та іншіприрівняні до них заклади освіти).
Ступеневість вищої освіти
Ступеневістьвищої освіти полягає у здобутті різнихосвітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.Виходячи зі структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає отриманнякваліфікації «молодший спеціаліст»; другий – кваліфікації «бакалавр» (базовавища освіта); третій – кваліфікації «спеціаліст», «магістр» (повна вищаосвіта).
Длябудь-якого ступеня мають бути визначені професійна та академічна кваліфікації,які громадяни здобувають одночасно в процесі засвоєння відповідноїосвітньо-професійної програми певного освітньо-кваліфікаційного рівня тавідповідного до нього освітнього рівня, їх здобуття підтверджується дипломом– документом про вищу освіту, який є одночасно і сертифікатом, і, в більшостівипадків, ліцензією.
Освітнійрівеньпередбачаєзадоволення потреб особистості у здобутті загальної середньої та вищої освітишляхом навчання в різних типах закладів освіти.
Освітньо-кваліфікаційнийрівень передбачає здобуття певного рівняосвіти і кваліфікації.
Законом«Про освіту» встановлено такі освітні рівні: початкова загальна освіта; базовазагальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічнаосвіта; базова вища освіта; повна вища освіта.
Освітнійрівень вищої освіти–це характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованостіінтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, якавідповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню.
ЗакономУкраїни «Про вищу освіту» встановлені такі освітні рівні:
· неповної вищої освіти – характеристикасформованості інтелектуальних якостей особи, що визначають її розвиток якособистості та є достатніми для здобуття особою кваліфікацій заосвітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста;
· базової вищої освіти – характеристикасформованості інтелектуальних якостей особи, що визначають її розвиток якособистості та є достатніми для здобуття особою кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційнимрівнем бакалавра;
· повної вищої освіти – характеристикасформованості інтелектуальних якостей особи, що визначають її розвиток якособистості та є достатніми для здобуття особою кваліфікацій заосвітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.
Законом«Про освіту» визначаються також наукові ступені (кандидат наук, доктор наук) тавченні звання (старший науковий співробітник, доцент, професор).
Усистемі вищої освіти України освітньо-кваліфікаційні рівні (у тому числі рівні бакалаврай магістра) характеризують вищу освіту за ознаками рівня сформованості компетенції,що забезпечують здатність працівника виконувати роботи визначеного рівняпрофесійної діяльності – характеристики професійної діяльності за ознакамивизначеної сукупності професійних робіт, виконуваних фахівцем. Є певний зв’язокміж освітніми рівнями й освітньо-кваліфікаційними рівнями вищої освіти. Напідставі аналізу кваліфікаційних характеристик первинних посад можна сказати,що, крім стереотипного рівня професійної діяльності, яка відповідаєосвітньо-кваліфікаційному рівню кваліфікованого робітника, всі інші рівніпотребують освіти вищих рівнів, ніж рівень повної загальної середньої освіти.Водночас ці рівні професійної діяльності потребують професійних кваліфікацій,що належать до певних кваліфікаційних груп.
Ступеневістьвищої освіти може бути реалізована як через неперервну програму підготовки, такі диференційовано, відповідно до структури ступеневості.
Неперервнапрограма підготовки для здобуття найвищого освітньо-кваліфікаційногорівня реалізується, як правило, у вищих закладах освіти третього і четвертогорівнів акредитації, диференційована підготовка може забезпечуватися вищимизакладами освіти різних рівнів акредитації шляхом їх об’єднання в навчальні, навчально-науковікомплекси або на інших договірних засадах.
Такимчином, система вищої освіти в Україні має складну багаторівневу структуруєвропейського типу. Наявність такої багатоступеневої за рівнями структури маєпринципове значення, оскільки гарантує людині вільний вибір і дає можливістьздобуття освіти відповідно до розумових і професійних здібностей. Такіможливості додатково розширюють право громадян на здобуття освіти за різнимиформами навчання.
Зміст освіти
Змістосвіти – це науково обґрунтована системадидактично та методично оформленого навчального матеріалу для різних освітніх іосвітньо-кваліфікаційних рівнів. Зміст освіти визначається освітньо-професійноюпрограмою підготовки, структурно-логічною схемою підготовки, навчальнимипрограмами дисциплін, іншими нормативними актами органів державного управлінняосвітою та вищого закладу освіти і відбивається у відповідних підручниках,навчальних посібниках, методичних матеріалах, дидактичних засобах.
Змістосвіти має нормативний та вибірковий компоненти. Нормативний компонентзмісту освіти визначається відповідним державним стандартом освіти, а вибірковий– вищим закладом освіти.
ЗакономУкраїни «Про вищу освіту»врегульовуютьсясуспільні відносини у галузі навчання, виховання, професійної підготовкигромадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та іншізасади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізаціїособистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованихфахівцях.
Закономвизначено, що громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту вдержавних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межахстандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянинздобуває вперше. Вони вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищогонавчального закладу, напряму підготовки і спеціальності.
Іноземціта особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах,мають право на здобуття вищої освіти, але не за рахунок державного чи місцевогобюджетів, якщо інше не встановлено чинними міжнародними договорами.
Законом(розд. VI) визначені принципи автономії вищих навчальних закладів,централізація та децентралізація процесу ухвалення управлінських рішень. Навищі навчальні заклади покладено обов’язок такої самоорганізації, щоб їхрішення ухвалювали після всебічних консультацій, але без зайвого зволікання, аузгоджені дії впроваджували в життя повною мірою і сумлінно, за витрачаннямінімальних коштів. Як спільнота вчених, викладачів і студентів, вищийнавчальний заклад несе колективну відповідальність за діяльність своєїадміністрації.
ЗакономУкраїни «Про вищу освіту» передбачено право вищого навчального закладусамостійно визначати форми навчання та види організації навчально-виховногопроцесу, самостійно розробляти та впроваджувати власні програми наукової танауково-виробничої діяльності, вдосконалювати та актуалізувати організаційнуструктуру, створюючи певні структурні підрозділи (інститути, коледжі,технікуми, факультети, відділення, філії тощо).
Стандарти вищої освіти
Досвідмодернізації системи освіти в Україні показав, що якість вищої освітивизначається передусім якістю стандартів освіти та професійної підготовки,інфраструктурами внутрішнього й зовнішнього середовища, рівнем управліннянавчальним закладом.
Державнийстандарт освіти – це сукупність норм, яківизначають вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівня.
Державністандарти освіти розробляються для кожного освітнього(освітньо-кваліфікаційного) рівня та напрямку підготовки (спеціальності) йзатверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду таперезатвердженню не рідше як один раз на десять років.
Складовимидержавного стандарту освіти є: освітня (освітньо-кваліфікаційна)характеристика; нормативна частина змісту освіти і тести.
Основнимифункціями державних стандартів освіти є забезпечення досягнення і підтриманнявищим закладом освіти високого рівня вищої освіти через реалізацію нормативноїчастини змісту освіти та самооцінки чи державної оцінки результатів роботи.
Освітняхарактеристика–це основні вимоги до якостей і знань особи, яка здобула певний освітній рівень.Зміст освітньої характеристики як складової частини державного стандарту освітивизначається Міністерством освіти і науки України окремо для кожного освітньогорівня: початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повназагальна середня освіта, професійно-технічна освіта, базова вища освіта, повнавища освіта.
Відповіднодо ст. 15 Закону України «Про освіту», стандарти освіти встановлюють вимоги дозмісту, обсягу й рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони єосновою оцінювання освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів громадяннезалежно від форми здобуття освіти. Відповідно до Державного класифікаторапрофесій України, кваліфікація фахівця визначається рівнем освіти таспеціалізацією.
Такимчином, є певний зв’язок між кваліфікацією (рівнем професійної діяльності) ірівнем вищої освіти. Цей зв’язок має бути закріплений у системі стандартіввищої освіти як вимоги до змісту, обсягу й рівня вищої освіти певних освітніхта освітньо-кваліфікаційних рівнів.
Форми навчання
Навчанняу вищих закладах освіти здійснюється за такими формами: денна (стаціонарна),вечірня, заочна (дистанційна), екстернат.
Основноюформою здобуття певного освітньо-кваліфікаційного рівня є денна(стаціонарна) форма навчання. Організація навчального процесу на денній(стаціонарній) формі навчання вищим закладом освіти здійснюється з відривом відвиробництва.
Вечірняі заочна (дистанційна) форми організовуються длятих осіб, які не мають можливості навчатись з відривом від своєї основноїпрофесійної діяльності. Для таких осіб чинним законодавством передбачено певніпільги.
Особливоюформою навчання є екстернат. Ця форма навчання дає можливість особам, які маютьвідповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень, здобути певний рівеньосвіти або кваліфікації шляхом самостійного вивчення навчальних дисциплін іскладання у вищому закладі освіти заліків, іспитів та інших форм підсумкового контролю,передбачених навчальним планом. Навчання за екстернатом регламентуєтьсяПоложенням про організацію екстернату у вищих навчальних закладах України,затвердженим Наказом Міністерства освіти і науки України від 08.12.1995 р. №340.
Управління освітою
ДляУкраїни з розгалуженою мережею вищих навчальних закладів державної інедержавної форм власності характерне управління галуззю освіти, що поєднує якелементи централізованої, так і децентралізованої системи з розгортаннямгоризонтальних і вертикальних зв’язків між різними рівнями й суб’єктамиуправління.
Основнимиознаками громадсько-державної моделі управління освітою в Україні можнавважати:
· демократизацію освітнього процесу ізалучення до управління вищою школою органів студентського самоврядування,громадськості;
· громадський контроль за розвиткомосвіти, її якістю, соціальним захистом учасників навчально-виховного процесу;
· діяльність громадських рад з освіти інауки національного, регіонального і місцевого рівнів;
· підтримку інноваційного розвитку освітичерез цільові програми, пріоритетне фінансування інноваційних проектів,впровадження новітніх технологій;
· об’єднання і партнерство громадськостінавколо пріоритетних напрямів освіти;
· об’єднання зусиль держави, вищої школи ібізнесу в інформатизації вищої освіти, зокрема, приєднанні до європейськоїнауково-освітньої мережі Geant-2, що об’єднує понад 3500 університетів танаукових установ Європи; в розвитку дистанційної освіти; поширенні мережіелектронних бібліотек; функціонуванні інформаційно-виробничої системи «Освіта»;створенні Grid-інфраструктури;
· участь Ради молодих вчених у вирішеннізаконодавчих та організаційних питань підтримки талановитої наукової молоді;
· відкритому, конкурсному розподілігрантів для проведення наукових досліджень.
Такамодель передбачає формування нової концепції державного управління в системісоціального партнерства у сфері вищої освіти, зорієнтованої на нову філософіюосвіти і управління, інноваційний розвиток суспільства, що зосереджує державнуполітику на таких напрямах:
1)формування нормативно-правових засад для інноваційної освіти та інтеграціїосвіти, науки і виробництва;
2)фінансування пріоритетних напрямів інноваційного розвитку і відповіднеформування державного замовлення на випускників вищої школи;
3)оптимізація мережі навчальних закладів;
4)створення інноваційної інфраструктури та інноваційного менеджменту вищоїосвіти;
5)стимулювання інноваційної наукової діяльності в вищих навчальних закладах.
Вважаємо,що основні проблемні питання, які постають перед органами державного управлінняв рамках партнерських відносин, стосуються:
· вдосконалення законодавства;
· формування вимог доконкурентоспроможності ВНЗ;
· розподілу державних коштів для тихнапрямів підготовки спеціалістів, які принесуть максимальну економічну вигоду ібудуть відповідати реальним потребам ринку праці;
· розробки національних проектів у галузіосвіти;
· розвитку оптимальної мережі вищоїпрофесійної та додаткової і післядипломної освіти;
· системного підходу у розробці загальноїстратегії високоякісної підготовки фахівців, що відповідають міжнароднимстандартам;
· інформатизації системи освіти, створеннясистеми електронних навчальних ресурсів;
· забезпечення соціального захистуучасників навчального процесу;
· якісної підготовки майбутніхуправлінців.
Національна доктрина розвитку освіти України в XXIст.
Національнадоктрина є державним документом, що визначає систему поглядів на стратегію таосновні напрями розвитку освіти в Україні у першій чверті XXI ст. (2001).
Відповіднодо Національної доктрини головною метою державної політики в розвиткувищої освіти є створення умов для особистісного розвитку і творчоїсамореалізації кожного громадянина України, збереження й розвиток цінностейнаціональної культури і громадянського суспільства. Пріоритетами державноїполітики в розвитку освіти є: особистісна орієнтація освіти, формуваннянаціональних і загальнолюдських цінностей, створення рівних можливостей длямолоді у здобутті якісної освіти, постійне оновлення змісту освіти і форморганізації навчально-виховного процесу, розвиток системи неперервної освіти таосвіти протягом життя, формування за допомогою освіти здорового способу життя,розвиток україномовного освітнього простру, забезпечення освітніх запитівнаціональних меншин, забезпечення економічних і соціальних гарантій дляпрофесійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників,підвищення їхнього соціального статусу, інтеграція освіти і науки, розвитокпедагогічної та психологічної науки, розробка і впровадження освітніхінновацій, інформаційних технологій, створення індустрії виробництва навчальнихзасобів, створення ринку освітніх послуг та його науково-методичногозабезпечення, інтеграція української освіти у європейський та світовий освітнійпростір.
ЛІТЕРАТУРА
1. Про невідкладні заходи щодо забезпеченняфункціонування та розвитку освіти в Україні: указ Президента України // ОсвітаУкраїни. – 2009. – 4 лип.
2. Конституція України, 1996.
3. Андрусь О. Модульно-проектувальнийкомплекс: освітні завдання та методологічна основа [текст] / О. Андрусь // Вищаосвіта України. – 2009. – № 1. – С. 97-101.
4. Про вищу освіту: закон України. – К.:Книга, 2007. – 97 с.
5. Про наукову і науково-технічнудіяльність: закон України, 2007.
6. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст. –К.: Шк. світ, 2001. – 21 с.