Реферат
Система освіти у Великобританії
1. Історія розвиткусистеми освіти у Великобританії
Ще в середині Х1Х століттядержава мало брала участі в організації шкільної справи, як вже в 60-х рокахвсе наполегливіше ставиться питання про загальне навчання. В 1870 році видаєтьсязакон про елементарну освіту (акт Форетера), що започаткував державну шкільнусистему, хоча й існувала вона паралельно із церковними школами та приватниминавчальними закладами, а також з незалежними від держави “паблік скулз”(громадської школи). Церковним організаціям до речі, для утримання шкілнадавались державні дотації.
В 1880 роціоголошувалось обов’язкове відвідування шкіл і пізніше (1893 р.) встановлюєтьсяграничний вік обов’язкового навчання (від 7 до 11 р.). На початку ХХ ст.тривалість навчання в початкових школах доходила до 6-7 років. Школа немалаобов’язкового навчального плану, але для одержання субсидій від держави буввстановлений мінімум: читання, письмо, граматика, арифметика, малювання, а длядівчаток, крім того, рукоділля.
Шкільні комітети малиправо запроваджувати або не запроваджувати в своєму районі закону божого.
Безплатне початковенавчання було фактично здійснене в початковій школі в 1891 році. В 1900 році вАнглії було організоване Відомство освіти, в функції, якого входив розподілдержавних субсидій та інспектування субсидованих шкіл. В1902 році було виданоновий закон (акт Бальфура), який впорядкував діяльність місцевих органівнародної освіти і поклав на них організацію державних середніх шкіл. Післяприйняття цього закону кількість середніх шкіл зросла. Однак середня освітабула недоступною для багатьох громадян, оскільки плата за навчання невідмінялася та й не було належної наступності між елементарними і середнімишколами.
В акті Бальфуравизначалася мета початкового навчання, як формування характеру і розвитокрозумового потенціалу школярів, а також підготовка їх до життя, різних видівпраці як інтелектуальної, так і фізичної. В акті йшлося й про необхідністьдавати учням законів природи, збуджувати в них інтерес до досягнення людствазнайомити з літературою та історією своєї країни, прищеплювати навички мови,озброювати навички практичної роботи, вчити їх вдосконалювати своє тілофізичними вправами, сприяти розвиткові обдарованих дітей.
В 1918 році булоприйнято новий закон з народної освіти (акт Фішера), яким декларувались рівні длявсіх освітні можливості і продовжувався термін навчання в елементарній школі до14 років. Ця школа була розділена на два ступені: молодший – для дітей 5-11років (з 5 до 7 років діти відвідували школи для малюків), і старший — длядітей 11 – 14 років.
Система освіти вВеликобританії має давні традиції. Минуло немало часу від тоді, коли Оксфорд і Кембрідж стали асоціюватисяз поняттям, що символізують якість освіти. Інфраструктура освіти Англії далазмогу країні зайняти одну з провідних позицій у світовому економічномурозвитку. Країна однією з перших підготувала кадри висококваліфікованихробітників у галузі промисловості й досягла високого рівня грамотностінаселення. Завдяки високій індивідуалізації навчального процесу, властивій британськійсистемі освіти випускники таких університетів характеризується незалежністюдумки та суджень, повнотою знань обраного предмету.
Глобальні зміни ХХ ст.значною мірою вплинули на організацію англійської системи освіти та економічнийрозвиток країни. Оскільки дуже часто помилково зрозумілі традиції протиставлялиновим ідеям. Британія втратила економічне лідерство і стала помітно відставативід нових стандартів освіти.
На думку МайклаПортерп протягом останніх десятиріч вища освіта стала доступною лише дляневеликого, а головне для меншого відсотку студентів, ніж у багатьох іншихпередових країнах. Освіта для еліти має здебільшого гуманітарний суто науковийпрофіль і втрачає практичну спрямованість. Відсоток студентів, які вивчаютьпрактичні дисципліни нижчий в порівнянні з іншими країнами.
Найсерйознішоюпроблемою є рівень, якість освіти середнього учня.Система освіти відобразила та посилила в школі тенденцію до вилучення знаньсеред учнів.
Коли уряд очолила МаргаретТетчер, система освіти все ще мала егалітарний характер. Респектабельні люди,як і раніше відправляли своїх дітей до Оксфорда, але недоліки загальної системиосвіти негативно впливали на розвиток країни. Тому реформи проведені урядом Тетчерохопили і сферу освіти. Реформа 1988 року, а також закони про освіту 1992 –1994 роки втілили в собі тенденцію нової політики в галузі освіти.
За допомогою реформиуряд намагався розв’язати проблеми вищої і середньої шкіл. Особлива увагаприділялася розробці нових навчальних програм, підвищенню якості викладання,розширенню типів підготовки молоді, завдяки введенню професійних кваліфікаційта ускладнених додаткових іспитів, вивченню інформаційних технологій і основбізнесу в технологічних коледжах. Середня школа дістала можливість самостійнорозпоряджатися надходженнями з державних та місцевих бюджетів. Реальним ставперехід до самоврядування.
Вища освіта почаларозглядатися не лише,як привілей вищогокласу, а й як внесок до національної економіки, завдяки наповненню їївисококваліфікованими кадрами здатними задовільнити соціальні потреби держави.
Обдаровані діти змалозабезпечених родин дістали можливість продовжувати навчання завдякигрантам, які видають для цього місцеві органи влади, університети та фонди.
Дбаючи про те, щоб вища освіта стала доступнішою, державастала приділяти більше уваги навчанню у вищих навчальних закладах людей зрілоговіку, представників етнічних меншин та інших груп населення, які раніше не малиможливості здобути вищу освіту.
Прем’єр – міністрВеликобританії Тоні Блер, очоливши уряд підкреслив, що “освіта є пріоритетомномер один, до уряду Вона – ключ до конкурентно-спроможливості; нашого бізнесуі вона дає можливості для всіх. Саме тому ми маємо намір підвищити якістьосвіти у Великобританії до рівня найкращого в світі. Насамперед він підписавуказ про те, що вища освіті не буде безкоштовною. Тепер кожен студентзобов’язаний платити як мінімум тисячу фунтів стерлінгів на рік. Блер вважав,що це не тільки гроші, а й автоматичний стимул для підвищення вимог довикладачів, а також і до якості освіти.
Англійці добреусвідомили, що із впровадженням нових інформаційних технологій змінюються нелише умови праці. Нові передові технології ставлять нові завдання й передосвітою Г.Блер вважав, що нинішні діти не зможуть досягти успіху в завтрашньомусвіті, якщо їм дали підготовку вчорашнього дня.”
На думку революційнимизасобами під час навчання повинні стати інформації технології. Не можнавідмовляти вчителям у нових засобах, які інші спеціалісти вважають звичайними.Тому уряд поставив завдання сполучити кожну школу в Англії з інформаційноюсупермагістраллю, забезпечивши безкоштовне підключення шкільних комп’ютерів тадешевих телефонних тарифів, це дає школам можливість спілкуватися між собою вкомп’ютерній мережі, підключатися до всіх британських освітніх закладів – бібліотек,коледжів, університетів, музеїв та галерей.
Коло спілкування єнеобмеженим. Таким чином створюється національна освітянська комп’ютернамережа.
Було дослідженопроблеми, які виникають на шляху розв’язання поставленого завдання. Головні зних це потреба в спеціальній підготовці вчителів та необхідність створенняринку для високоякісних британських програмних продуктів. Перша проблема — розв’язання цільовим бюджетним фінансуванням, друга — за допомогою створеннязагальнонаціональної освітянської мережі.
Г. Блер підкреслив, що завдяки реформі в галузі англійськоїінформаційної технології найближчим часом відбудуться великі зміни:” До 2002року всі школи будуть сполучені з комп’ютерною супермагістраллю безкоштовно;0,5 мільйонів вчителів буде спеціально підготовлено; наші діти, закінчившинавчання в школах будуть грамотними в галузі інформаційної технології післятого, як вони зможуть скористатися найкращим, що ця технологія можезапропонувати.
Таким чином основнийакцент при використанні ефективних методів навчання у Великобританії сьогодніробиться під час навчання грамоти, математики й інформаційних технологій.
2.Реформи освіти другої половини ХХ століття у Великобританії
Особливістьанглійської системи народної освіти полягає в тому, що в управлінні школамивелику роль відіграють місцеві органи влади. У відповідності із законом 1944року система освіти в Англії перебуває у подвійному підпорядкуванні –центрального (Міністерства освіти) і місцевих органів.
Міністерство має такі функції:розподіл державних субсидій, видавництво рекомендацій для шкіл, спостереження зароботою субсидованих шкіл, консультування місцевих органів народної освіти ідиректорів шкіл з усіх питань навчально-виховної роботи, контроль запроведенням місцевими владними структурами національної політики в галузіосвіти. В обов’язок місцевих органів народної освіти (їх 163) входить відкриттянових шкіл і контроль за їх роботою; вони слідкують за виконанням закону прообов’язкове навчання дітей від 5 до 16 років, забезпечення учнів молоком,шкільними сніданками і медичним обслуговуванням.
Головними важелем задопомогою якого Міністерство спрямовує роботу шкіл є фінанси, оскільки розмірдержавних субсидій кожної школи встановлюється в залежності від того, в якіймірі школа визнана ефективною. Дійовою силою через яку Міністерство впливає нашколу є інспектори Міністерства – так звані інспектори її величності –суперкваліфіковані фахівці з усіх предметів, які здійснюють інспектування шкілі дають методичні вказівки вчителям. Характеризуючи функції інспекторіванглійці кажуть, що інспектори – це “очі і вуха”, Міністерство “охоронні псифінансів” і педагогічні місіонери. Школи, які субсидуються безперечноМіністерством освіти називаються школами “прямого субсидування”. Школи, якізасновуються і утримуються школами графств, школи засновані іншимиорганізаціями (переважно релігійними) називаються добровільними школами.
Існують в Англії інезалежні школи. Вони належать приватним особам чи окремим організаціям і неотримують субсидій.
Сьогодні поступовозапроваджений новий порядок у фінансуванні, згідно з яким школи отримують грошіне від місцевої адміністрації, а безпосередньо від уряду — він платить школі закожного учня, якого за своїм вибором привели батьки.
Постановка навчання вАнглійських школах знаходиться в прямій залежності від того як ставиться ірозв’язується в країні питання про всеобуч. Під всеобучем тут розуміють лишеобов’язкове відвідування школи протягом певного періоду часу. Аспектиобов’язкової освіти певного обсягу знань обов’язкового для всіх в це поняття невкладається. В результаті більшість шкіл отримують погану освіту. Їх знаннянизького рівня, мало пов’язані з реальним життям. В середині 70-х років кожний п’ятийвипускник школи не отримав документа про складання екзаменів. В англійськійпресі регулярно з’являлося повідомлення про те, що багато молодих людей невміють читати і писати, незважаючи на довгі роки перебування в школі.
В 1978 році булиопубліковані результати дослідження проведеного національним інститутомматематики. Більш, як 7 тисяч випускників шкіл запропонували тест, який повиненбув виявити мінімальний рівень їх математичної підготовки. З тестом повністюсправились лише 6,5 % випускників. Керівник інституту назвав отриманірезультати “ вкрай жахливими”. Ще зовсім недавно Британія гордилась, якдосягненням розгалуженою і ефективною мережею безплатних державних шкіл. На їхфоні існування привілейованих приватних учбових закладів з високою платою занавчання не виглядало дуже антидемократичним. Сьогодні ж переважна більшістьанглійців впевнені, що високий рівень навчання зберігся лише в платних учбових закладахчи принаймні в нечисленних граматичних школах. Не випадково опозиції партійнаполягають на перегляді бюджету народної освіти, виділенні додатковихасигнувань місцевим органам влади на утримування шкіл.
В 1988 році в Англіїбув прийнятий Закон про реформу освіти. Сучасна шкільна реформа проводиться втаких основних напрямках: перегляд змісту, запровадження національної оцінкизнань учнів, зміни в управлінні.
До цього часу система освітив країні була настільки децентралізованою, що учбові плани складалися на рівнішкіл, а вчителі самі розробляли учбові програми, користуючись рекомендаціямиміністерств, екземенаційними вимогами, методичними матеріалами підготовленимиурядовими і незалежними педагогічними організаціями.
В Законі виділено положення протестування в національному масштабі всіх учнів 7,11,14 і 16 років. Ці вікові межівідновлюються основними стадіями навчання – в сім років діти закінчують першуступінь початкової школи, в одинадцять – початкову школу, в чотирнадцять –початкова диференціація навчання, в шістнадцять років молоді люди закінчуютьобов’язкову неповну середню школу. Одночасна розробка змісту освіти і способівоцінки знань сприяла їх взаємному збагаченню, давала уявлення про ефективненавчання програми.
Щодо змісту освіти, тов результаті реформи 1988 року його поділили на 10 рівнів для учнів у віці від7 до 16 років.
Великобританія, мабуть,єдина країна в Європі де в повному обсязі збереглася система приватноїпривілейованої освіти. Особливе місце школи паблік скулз.
Центральним органомуправління паблік склз усіх типів є конференція директорів, яка вирішуєнайзагальніші питання і координує діяльність цих навчальних закладів нанаціональному рівні. Вона традиційно об’єднує тільки чоловічі школи. До6о-х років склад її обмежився відповідно до статуту двомастами шкіл. Стільки жналічувала й асоціація жіночих шкіл.
З посиленнямселективності незалежних навчальних закладів, тобто з поворотом їх до обслуговуваннябільш вузького в класовому відношенні кола дітей, з’явилася потреба в приєднаннінових шкіл до найбільш привілейованих навчальних закладів, оскільки навчання івиховання в них проводилися в дусі старих традицій. Тому на початку 60-х роківбула створена ще одна організація – Товариство директорів незалежних шкіл, якаоб’єднує нові школи, що дістали статус паблік скулз і функціонують як молодшівідділення Конференцій директорів.
Наприкінці 6о-х напочатку 80 – х років у паблік скулз спостерігається тенденція непомірногозростання плати за навчання, викликаного не лише інфляцією і дороговизною, а йпрагненням панівних класів підняти селективний бар’єр на шляху проникнення велітарні школи дітей середніх верств населення. Однак, незважаючи на такий соціальнийвідбір у паблік скулз спостерігається не зменшення, а збільшення кількостіучнів. Поповнення відбувається за рахунок дітей із заміжніх родин, якінавчаються в школах прямого субсидування, котрі після того як у 1976 роцілейбористський уряд постановив припинити державне фінансування цих державнихзакладів, обрали статус незалежних.
За один рік з 1977 по1978 роки кількість учнів зросла до 3000 осіб. У паблік скулз працюють 40 тисячучителів. Одним з показників якості роботи вчителів привілейованих шкіл є кількістьстипендій, що надаються їхнім учням за відмінне навчання. У 1980 –1981навчальному році незалежні школи які становлять лише 6-8% від усіх навчальнихзакладів системи освіти країни одержали 654 стипендії, а всі державні – тільки549.Кінцевою метою навчання в паблік скулз є вступ в університети, насамперед вОксфордський та Кембріджський.
У 1975 році випускникипаблік скулз становили 37 % від загальної кількості вступників у Оксфордськийуніверситет. Дані свідчать, що за 20 –ти річчя (з 1950 по 1970 роки) спостерігаєтьсядеяке зменшення кількості випускників найбільш відомих приватних шкіл,зайняти у сфері дипломатичної діяльності.
Переважна кількість суддів ібарристерів (адвокатів) у свій час закінчили привілейовані навчальні заклади. У1950 їх кількість становила 84,9%; в 1970 – 80,2%; у 1981 – 79%. Кількістьвипускників паблік скулз у вищому командному складі зросла з 59,1% в 1950 р. до62,5% у 1970 р.
У60-80 роки верховніпости у Великобританії продовжували залишатися монополією випускників паблікскулз.
3. Місце трудовоїпідготовки учнів у системі освіти Великобританії
Трудове навчання взагальноосвітній школі має довгу історію. На початку від нього вимагалиширокого виховного плану. Однак поступово воно стало підпорядковуватись швидшелогіці ремесла, ніж потребам розвитку дитини. Основна увага стала приділятисязасвоєнню учнями навичок ремісничої праці, причому особливо велике значеннянадавалось виконанню робіт по дереву і металу. Значною мірою це характерно ідля постановки трудового навчання в сучасній англійській школі. Уроки праціобов’язкові для учнів початкових шкіл (5-11 р.) і з перших класів середніх(11-14 р.). На них відводиться по дві години на тиждень – від 5 до 8 % учбовогочасу. Починаючи з четвертого класу середньої школи, праця входить в списокобов’язкових предметів за вибором, так що її вивчають окремі учні (так звані“практично орієнтовані”). На заняття працею виділяється від 4 до 7 годин натиждень.
В масовій практицітрудового навчання молодших дітей зберігається багато традиційних елементів. Впочатковій школі дітям прищеплюють навички роботи з папером, глиною,пластиліном, деревом, знайомлять з елементами ткацтва, з садівництвом ігончарством. Дівчата, крім того, вчаться шити і в’язати. Вибір видів працізалежить від можливостей школи. Велике значення надається виготовленню знепотрібних матеріалів іграшок, учбових посібників тощо. В молодших класахсередніх шкіл учні займаються виготовленням різних рухомих моделей(паровоз,аероплан, крокодил, жирафа тощо). Вони роблять столи і стільці, іграшки,іншікорисні речі.
Нововведенням останніхроків можна вважати залученням учнів до виконання різних проектів в процесітрудового навчання. Так, в одній з початкових шкіл графства Ковентрі їм булозапропоновано виготовити модель парашута. При цьому, щоб обговорити з малимигрупами, на які поділений клас, в початковій стадії проектування, а приреалізації того чи іншого проекту – бути консультантом.
Кульмінаційниммоментом природно ставала перевірка виготовлених моделей в дії. Така роботадійсно сприяє виробленню в учнів міцних умінь і навичок, творчого підходу довиконання набутих знань, в тому числі і в галузі загальноосвітніх дисциплін(особливо математики і фізики), розвиває їх пізнавальні здібності.
На екзаменах від учніввимагається хороше знання властивостей різних металів і деревини, умінняправильно їх вибрати для практичних цілей. Перевіряється ознайомлення школяра зручними інструментами, нагрівальними пристроями, з токарними і фрезернимиверстатами, причому він повинен продемонструвати уміння працювати на них.
Предметом домашньоїекономіки займаються всі дівчата і частина хлопців. До недавнього часу окремовикладались шиття, ткацтво, рукоділля і кулінарне мистецтво. В ряді шкіл це маємісце і сьогодні. Однак мета курсу домоводства — “ допомагає учням вестиефективний спосіб життя в якості індивідуалів, членів сім’ї і членівсуспільства”. Новою формою трудової підготовки стала практика учні навиробництві, в торгівлі, в адміністративних установах, в сфері обслуговування.