Педагогічні основи правового виховання дітей молодшого шкільного віку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Тернопільськийнаціональний педагогічний університет
іменіВолодимира Гнатюка
Кафедрапедагогіки та
методикипочаткового навчання
Дипломнаробота
натему:
«Педагогічніоснови правового виховання дітей молодшого шкільного віку»
Тернопіль- 2009
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ1. ПРАВОВЕВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯКПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1Теоретичні основи правового вихованнямолодших школярів
1.2 Молодший школяр як об'єкт і суб’єкт правового виховання
1.3 Стан правовиховної роботи з молодшими школярами в сучасній школі
Розділ2. Шляхивдосконалення правового виховання молодших школярів
2.1 Забезпечення єдності впливу родини і школи у правовому вихованні молодших школярів
2.2 Результати пошуково-експериментальноїроботи
ВИСНОВКИ
СПИСОКВИКОРИСТАНих джерел
ДодаткИ 
ВСТУП
Усучасних умовах інтенсивної розбудови української правової держави особливогозначення набуває проблема правового виховання населення взагалі, і молодогопокоління зокрема. Тому перед загальноосвітньою школою постала необхідністьвирішення завдань, які забезпечили б послідовне входження у правове поледержави всіх своїх вихованців відповідно до основних положень КонституціїУкраїни, Закону України «Про освіту», Національної програми правовоїосвіти населення, затвердженої Указом Президента України 18 жовтня 2001 року,Національної доктрини розвитку освіти та Національної програми виховання дітейта учнівської молоді, Міністерства освіти і науки України.
Національнадоктрина розвитку освіти серед пріоритетних напрямів реформування вихованняпередбачає формування в учнів «глибокого усвідомлення взаємозв'язку міжідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю».Серед компонентів головної мети національного виховання цей державний документвимагає й формування правової культури у молодого покоління.
Потребау посиленні правового виховання учнівської молоді зумовлена певними факторами.
По-перше,розбудова правової держави вимагає загального піднесення рівня правовоїобізнаності всього населення, зокрема учнівської молоді. Оскільки сьогодніінтенсивно твориться правова база, приймаються нові закони, у виховній роботі зшколярами важливо своєчасно інформувати їх про ухвалення того чи іншого правовогоакту, тому що він починає діяти з часу його прийняття. Особа, яка порушилаправову норму цього акту, не може виправдовувати свій вчинок тим, що вона незнала про його існування. Саме знання вимог законів є передумовою їхдотримання. Окрім цього, своєчасне інформування привчає особистість постійноцікавитись правовим життям країни.
По-друге,віднедавна сфера правового регулювання поширилась на неповнолітніх зодинадцятирічного віку (створено службу у справах неповнолітніх, кримінальнуміліцію у справах неповнолітніх, спеціальні суди для неповнолітніх), що вимагаєвідповідних правових знань дітей вже до досягнення цього віку.
По-третє,на фоні девальвації моральних та загальнолюдських цінностей, зниження життєвогорівня населення стрімко відроджуються кримінальні традиції та звичаї, якіактивно проникають у молодіжне середовище, омолоджується дитяча злочинність.Однією з причин поширення цього явища серед неповнолітніх є їх низька правоваобізнаність.
По-четверте,в країні поширений правовий нігілізм, який потрібно долати шляхом інтенсивноїправовиховної роботи серед усіх верств населення, у тому числі серед учнівськоїмолоді.
Проблемаправового виховання школярів почала інтенсивно розроблятись з восьмидесятихроків минулого століття, коли у школах було введено вивчення спеціальногонавчального предмета «Основи Радянської держави і права». У площинінашого дипломного дослідження викликають певний інтерес наукові пошукивчених-педагогів І. Козубовської, А. Нікітіна, В. Обухова, В. Оржеховської, Л. Твердохліб,М. Фіцули та вчених-правників Т. Барило, В. Бермана, Г. Миньковського, В. Оксамитного,М. Подберезького, Н. Ткачової, Я. Шевченко. У цих працях розкрито зміст таметодику правового виховання учнів середніх та старших класів загальноосвітньоїшколи. Однак проблема правового виховання молодших школярів до певної міривисвітлюється тільки в працях І. Козубовської, В. Оржеховської, М. Фіцули, алев них не розкрито проблему правового виховання молодших школярів як системудіяльності початкової школи. Окрім того, вони не завжди за своїм змістом іметодикою відповідають реаліям сьогоднішнього дня.
Недостатнярозробка проблеми правового виховання молодших школярів у науково-теоретичномуплані, відсутність системи правового виховання учнів цього віку в загальноосвітнійшколі зумовили вибір теми дипломної роботи, а саме: „Педагогічні основиправового виховання дітей молодшого шкільного віку”.
Об'єктдослідження –правове виховання молодших школярів.
Предметдослідження –зміст, форми і методи правовиховної
роботи з учнями молодших класів загальноосвітньої школи.
Мета– розробитизміст і шляхи правового виховання молодих школярів та експериментальноперевірити їх ефективність.
Відповіднодо предмету і мети дипломного дослідження було поставлено такі завдання:
–    на основіаналізу педагогічної та юридичної літератури розкрити суть правового вихованняучнівської молоді;
–    вивчитистан проблеми правового виховання молодших школярів у сучасній школі;
–    вивчити іобґрунтувати функціональну роль взаємодії людини і школи у правовому вихованімолодших школярів;
–    розробитиі експериментально перевірити зміст і шляхи вдосконалення правового виховання молодшихшколярів;
–    визначитиумови підвищення ефективності правового виховання молодших школярів упозакласній роботі.
Методологічноюі теоретичною основою дослідження є Державна національна програма „Освіта”,концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти, Національна програмаправової освіти населення, положення Конституції України, а також положенняфілософської, правової, психологічної і педагогічної науки про особистість, пророль діяльності в її розвитку, про вплив оточення на її формування, провзаємозв'язок теорії і практики, свідомості особистості та її поведінки.
Дляреалізації поставлених завдань використовувався такий комплекс методівнауково-педагогічного дослідження: теоретичні методи (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація,класифікація); практичні методи (спостереження, вивчення результатів тапродуктів діяльності, анкетування, бесіда, інтерв’ю, метод експертних оціноктощо). Основним методом нашого дослідження був педагогічний експеримент (констатуючий,формуючий).
Основноюбазою дослідження стала Перемишлянська загальноосвітня школа №2 I-III ступенів.У дослідно-експериментальній роботі взяли участь 56 школярів, 20 учителів,батьки молодших школярів Перемишлянщини.
Практичнезначення: дослідження полягає у розробці змісту і шляхів, вдосконаленняправового виховання молодших школярів. Матеріали дослідження можуть бутивикористані студентами і вчителями початкових класів для ефективного розширенняправових знань і загально-культурного кругозору молодших школярів.Удосконалення форм позаурочної роботи, які сприятимуть формуванню усвідомленняучнями особистої відповідальності за свої вчинки і поведінку.
Структурароботи: дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, спискувикористаної літератури та додатків.
/>РОЗДІЛ 1 ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯМОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА 1.1  Теоретичні основи правового виховання молодших школярів
„Однієюз основних складових системи виховання підростаючого покоління нашої держави єйого правове виховання, – справедливо стверджує Й. Васькович. – Народнаправосвідомість завжди утверджувала право на свободу, землю, власність, працю,вільне господарювання, житло тощо. Однак в останні десятиліття рівень правовоїкультури громадян України значно знизився. Загрозливих масштабів набулискептицизм, цинізм, лицемірство, недодержання законів” [3].
Окрімтого, потреба у формуванні правової культури підростаючого поколіннявикликається тим, що майбутні фахівці різних рівнів уже сьо­годні мають добрезнати свої права і обов'язки, додержуватись правових і моральних норм, неприпускатись правопорушень. Такого стану можна досягти за умовицілеспрямованого, систематичного та добре організованого правового виховання,формування нової правосвідомості молоді, розвитку її правового світогляду, системиправових знань, навичок правомірної поведінки, потреби керуватися правовиминормами у повсякденному житті.
Правовевиховання молодших школярів є необхідним компонентом ранньої профілактикивідхилень у їх поведінці, тобто проведення виховної роботи на стадії формуванняосновних рис характеру, відношень із середовищем. Спостереження класнихкерівників переконують, що у 98 відсотків важких учнів і правопорушниківчетвертих-восьмих класів середньої школи несумлінне ставлення до навчання івідхилення у поведінці були помітно виражені вже у початковій школі, вчителіякої не змогли виправити їх поведінку.
Заданими спеціальних досліджень збільшується число учнів початкової школи справияких розглядають служби у справах неповнолітніх. Окрім того, на думкупедагогів, сьогодні до першого класу приходить значна кількість дітей, які маливідхилення у поведінці в дитячому садку, не бажають учитися, тобто недостатньопідготовлені до школи. За даними вибіркових досліджень вони складають 6-8 відсотків.На час закінчення початкової школи кількість важких учнів складає 10-12відсотків [42].
Ранняпрофілактика викликана тим, що спостерігається такий тривожний симптом, якомолодження дитячої злочинності. Сьогодні на обліку в правоохоронних органах питомавага молодших школярів складає 6-8 відсотків [27].
ЗробленийВ.Оржеховською аналіз 4500 негативних проявів поведінки, з яких 3400 межували зправопорушеннями (ситуація ризику), показав, що 10,1% вчинків скоєно учнями7-10 років (початкових класів і молодшими підлітками), 13% – учнями 11-12років, 22% – 13-14 років, 44,9% – 15-16 років [27].
Загальновідомапершопричина порушень поведінки учнів – втрата інтересу до навчання. Нерідко вйого основі лежить затримка чи порушення розумового, психічного розвитку,педагогічна занедбаність тощо. Як наслідок, уже в третьому класі третина учніввідвідує школу без інтересу, кожен десятий не любить школу, кожен п'ятнадцятийїї ненавидить [19].
Упершепоняття «правове виховання» в науковій літературі появилося у 1969році і означало цілеспрямований, систематичний вплив на особистість дляформування правової свідомості, розвитку правових почуттів, вироблення навичокі звичок правомірної поведінки.
Характеризуючипоняття «правове виховання», слід виділити чотири його аспекти. По-перше,правове виховання ґрунтується на точному знанні правових фактів і явищ. Знаннязакону – перша і основна умова правового виховання. Проте просте засвоєння тихчи інших норм права нерідко буває нейтральним процесом, якщо правові факти іявища не відібрані з певних позицій, якщо їх вивчення належним чином неорганізоване, якщо вони не виховують особистість у потрібному для суспільства напрямі.По-друге, для нормального функціонування закону і суспільства, його поваги інеухильного, добровільного виконання всіма громадянами необхідне виховання нетільки поваги до права, до закону, але й до органів міліції, суду, прокуратури,а також до осіб, які стоять на охороні законів. По-третє, виховуючи нетерпиместавлення до антисуспільних проявів, не слід зводити таке виховання доформування такого ставлення до людини, яка вчинила проступок. По-четверте, правовевиховання не мо­жна зводити лише до формування правової свідомості особистості.Правосвідомість, як частина світогляду людини, відображає тільки ті явища, якірегулюються нормами права, включаючи почуття громадянськості і високоївідповідальності особистості за свої вчинки і поведінку [12].
Правовевиховання школяра має два тісно пов'язаних між собою аспекти. З одного боку,воно орієнтує на вирішення конкретних завдань, що стоять перед учнями сьогодні,а з другого, – повинно дати школяреві перспективу на майбутнє. Суть правовоговиховання школяра саме у перспективності: необхідно навчити кожну молоду людинуне тільки виконувати вимоги закону, а проявляти активність у здійсненнізаконності і встановленого правопорядку [20].
Принциповиму правовому вихованні неповнолітніх є питання, з якого віку можна доводити досвідомості дітей суть основних правових норм. Важливим аргументом на користьвведення правового виховання у школі, починаючи з молодших класів, є ставленнядо цього питання видатного українського педагога А.Макаренка. Він підкреслював,що саме школа повинна з першого же дня ставити до учня тверді, незаперечнівимоги суспільства, озброювати дитину нормами поведінки, щоб вона знала, щоможна і чого не можна, що похвально і що не схвалюється.
«Добревідомо, – пише з цього приводу М. Фіцула, – що молодші школярі суворіше, ніждорослі, дотримуються правил гри і дитячого кодексу поведінки (не бреши, недоноси, не будь жадібним, не будь боягузом). На ці риси почуття справедливості удітей і слід спиратися у правовому вихованні молодших школярів. Принципиправосуддя цілком доступні дітям 8-10 років, треба тільки використовувативідповідні сюжетні приклади» [41].
Дослідникипроблем правового виховання учнівської молоді М. Володько і О. Карпов вважають,що «морально-правове виховання лише тоді може дати позитивний ефект, коливоно має комплексний характер і починається в сім'ї, дитячих садках, у школібуквально з першого класу» [6]. В.Воронов також стверджує, що з метоюзапобігання правопорушень з боку неповнолітніх, правову освіту й вихованняпотрібно розпочинати не з восьмого класу, а з 9-10 років [7].
Надумку М.Орзих, систему правового виховання потрібно будувати стосовно до такихвікових груп: до 7 років – «нероздільна» програма морально-правовоговиховання; з 7 до 11 років – формування правових почуттів, правильного уявленняпро основні права і обов'язки школярів перед державою, школою, класом, сім'єю; з12 до 16 років – формування правової свідомості на основі сприймання підліткомелементів правового становища громадянина України, засвоєння основних уявлень ісоціальної, і особистісної цінності права, правопорядку, законності; з 15 до 17років – розширення правових знань, формування уявлень про роль держави і правау суспільному розвитку. Правовиховна робота після 17 років має будуватисяпередусім з урахуванням освітнього та професійного становища молодої людини[28].
Уметодичних рекомендаціях Міністерства освіти і науки України з питань правовоговиховання школярів пропонується правове виховання учнів «здійснюватипоетапно, починаючи з молодшого шкільного віку, і продовжувати протягом усіхшкільних років молодої людини» [23]. Якихось заперечень чи сумнівів середучених, які займаються проблемами правового виховання учнівської молоді, щодоможливості розпочати його з молодшого шкільного віку, немає.
Мицілком погоджуємося з думками цих авторів, бо фактично у людини з дитячих роківзакладаються елементи правових знань. Адже дитині вже у сім'ї, дитячому садочкуі тим більше, починаючи з першого року навчання, доводиться стикатися з певнимиправилами поведінки, вибирати певне ставлення до них: бути чемною, чесною,справедливою, поважати старших, цінити працю інших, не ображати слабших і т.п.Для дітей ці явища виступають і як моральні, і як правові, тому що вони ще неможуть розділити морально допустиме і законне. Ці поняття виступають як єдинеціле. З розвитком таких якостей, як чесність, справедливість, дисциплінованістьта інших, у і дітей формується і певне морально-правове ставлення довстановленого порядку вдома, у школі, на вулиці.
Науковідослідження і нагромаджений практичний досвід дозволяють сформулювати тізавдання, які повинні вирішуватись у процесі правового виховання учнівзагальноосвітніх шкіл. До них слід віднести формування поваги до законів іправил співжиття, зокрема до правил поведінки учнів у школі та за її межами.
Формуванняправових знань, умінь і навичок правомірної поведінки у молодших школярівґрунтується на тому, що до школи дитина приходить з певним моральним багажем,тобто з елементарно сформованим ставленням до людей, з деяким знанням нормповедінки. Зміна умов життя, новий вид діяльності – учіння – покладає нашколяра нові обов'язки, змінює його життєву позицію, характер взаємовідносин злюдьми. Для нього зрозумілим стає поняття суспільного обов'язку.
Управовиховній роботі дуже важливо поєднувати зміст, форми і методи правового іморального виховання. Виділяти тільки правові норми, не пов'язуючи їх зморальними, недоцільно. Адже на практиці школяр не стикається з ситуаціями, яківимагають тільки юридичної оцінки без звертання до моральних уявлень, поглядів,почуттів.
Законстає для учнів значущим засобом входження в соціальну дійсність тільки заумови, що в засвоєнні правових фактів бере участь їх моральна усвідомленість.Тому про правову свідомість людини можна говорити тільки у тому випадку, якщо упроцесі виховання подолано суперечність між засвоєними особистістю моральниминормами і правовими вимогами, якщо правове і моральне регулюванняіндивідуальної поведінки діють на єдиній основі, тобто на переконаностіособистості в необхідності і доцільності такої поведінки [11].
Ставленнядо різних юридичних фактів часто визначається ступенем моральної вихованостілюдини. Не усвідомивши моральної суті права, школярі не можуть зрозуміти і сутіправового регулювання різних суспільних відносин і процесів, засвоїти обов'язковістьвиконання вимог закону.
Зіншого боку, правові знання і уявлення поглиблюють і конкретизують погляди учняна моральність, допомагають йому зробити правильний моральний вибір. Правовізнання, уміння і навички корисні для школяра тоді, коли йому доводиться вирішуватиморальні питання, не пов'язані з юридичною сферою. Розуміння принципівправомірної поведінки допомагає школяреві засвоювати основи моральноїповедінки. Усвідомлення учнями тісного зв'язку моралі і права, що проходить наемоційному і раціональному рівнях, з'єднує окремі знання і уявлення учнів укомплекс її морально-правових переконань [11].
Вумовах, коли на поведінку неповнолітніх істотно впливають недостатністьвласного досвіду і тенденція до його генералізації, емоційність, динамізмвідносин, наслідування, навіювання, загострене прагнення до самоствердження,дорослості, не завжди легко визначити справжнє значення того чи іншого факту,явища, правильно розібратися у складній ситуації, протистояти тискові негативновпливаючого мікросередовища. У таких умовах правове виховання перетворюється уважливе джерело вироблення у молодого члена нашого суспільства системисоціальних цінностей, оволодіння ним життєвим досвідом, зафіксованим упринципах і нормах права [24].
Правовевиховання може дати позитивні результати тільки за умови, що при йогоорганізації враховують не тільки вікові особливості молодших школярів, а йздійснюють його диференційовано, тобто з урахуванням реального стануправосвідомості і поведінки учнів. У школі, на жаль, такого положення недотримуються, правовиховна робота здійснюється на загал.
Врахуваннярівня правової вихованості школярів має бути систематичним, а не базуватисятільки на даних, отриманих на початку організації правового виховання.Систематичні «заміри» правової вихованості школярів дозволяютьвносити корективи у правовиховну роботу, необхідність у яких виникає часто[30].
Управовиховній роботі з молодшими школярами важливо дотримуватисьзагальнопедагогічних принципів виховання та специфічних принципів правовоговиховання. До специфічних принципів правового виховання відносять такі: єдністьправового і морального виховання; оперативність використання правовоїінформації; поєднання переконання з примусом; дотримання законності у правовомувихованні; єдності прав і обов'язків школярів. «Знання педагогамиособливостей загальних принципів виховання і специфічних принципів правовоговиховання, – пише М. Фіцула, – дозволяє добирати оптимальний зміст, ефективніформи і методи роботи з формування в учнів правової свідомості, вироблення уних навичок і звичок правомірної поведінки» [41].
Метоюправового виховання слід вважати досягнення такого рівня розвиткуправосвідомості особистості, коли контроль вихователя за її поведінкоюзамінюється самоконтролем, а вдосконалення морально-правової сфери свідомостіособистості стає функцією самої особистості. Значить, правове виховання досягаєсвоєї мети, якщо воно формує у дитини здатність самостійно управляти власноюактивністю. Ця здатність у значній мірі залежить не тільки від характерувиховного впливу, наприклад, які вимоги і в якій формі ставляться до дитини,яким чином організується її діяльність, спілкування, але й від того, як самадитина внутрішньо сприймає ці впливи, в тому числі і свою участь управоохоронній діяльності [35].
Правильнаорганізація правового виховання у початковій школі, поряд із загальним процесомвиховання, сприяє формуванню розуміння школярами необхідності і доцільностізакону, його гуманності і справедливості. Разом з тим формує уявлення про правояк систему загальних правил, за допомогою яких держава встановлює норми поведінкилюдей, визначає міри можливого, дозволеного і міру обов'язкового, встановлюєправові заборони, порушення яких спричинює відповідальність.
Правовевиховання сприяє і розширенню загального кругозору учнів, їх уявлень про життясуспільства, про діяльність нашої держави, про основні норми взаємовідношеньлюдей, про допустиме і неправомірне. Відсутність його призводить до того, що,виявляючись у різноманітних життєвих ситуаціях, учні нерідко дають неправильніоцінки певним морально-правовим явищам, фактам і, опираючись на неточні іпомилкові погляди, неправильно поводяться під час вирішення тих чи іншихпитань. Підвищення рівня правових знань сприяє тому, що людина отримує чіткішеуявлення про дозволене, у неї розширюються можливості для вибору у поведінці іприйнятті відповідного рішення у різних життєвих ситуаціях [26].1.2 Молодший школяр як об'єкт і суб’єкт правового виховання
Науковіоснови організації правовиховної роботи з молодшими школярами вимагають урахуваннярозвитку їх пізнавальних процесів, особливостей формування особистості умолодшому шкільному віці.
Головнаособливість розвитку особистості молодшого школяра – зміна його соціальноїпозиції: дитина приступає до систематичного учіння, стає членом класного ішкільного колективів. Змінюються стосунки з дорослими, головним авторитетомстає учитель. Завдання дорослих стосовно молодшого школяра в цей період полягаєв тому, щоб сформувати у нього позицію учня, підвести його до розуміння йогообов'язків [2].
Длямолодшого школяра характерна різнобічна активність у пізнанні життя,навколишнього середовища, прагнення використати для цього «найкоротшішляхи» – безпосереднє сприймання, постійну готовність наслідувати кращі,на думку дитини, взірці та вчинки [9]. «У схильності душі до звички інаслідування, – писав К.Ушинський, – виховання знаходить дуже сильний засіб длявпливу на вихованця: вся сила прикладу ґрунтується на них» [40]. У процесіправового виховання важливо створювати ситуації, де б наслідування відбувалосяневимушено, природно. За таких умов успішно формуватимуться звички правомірноїповедінки.
Організовуючисприймання правових фактів і явищ, слід враховувати специфіку перебігу цьогопроцесу у молодших школярів, що характеризується гостротою і свіжістюсприймання навколишнього життя, яке кожного дня розкриває перед ними щось нове.
Упроцесі навчання відбувається перебудова сприймання. Воно піднімається на вищийступінь розвитку. Якщо, наприклад, сприймання першокласників зумовлюється першза все зовнішніми особливостями самого предмета (діти помічають тільки яскравовиражені ознаки, часто виділя­ють випадкові деталі, не сприймаючи при цьомуважливих, суттєвих), то до кінця четвертого класу сприймання все частішевизначається потребами, інтересами, життєвим досвідом учнів.
Длясприймання учнів 1-2 класів характерна яскраво виражена емоційність. У першучергу сприймаються ті об'єкти або їх властивості, ознаки, особливості, яківикликають у дітей безпосередню емоційну реакцію.«Емоційно-нейтральне» для цього віку недоступне.
Упроцесі навчання сприймання ускладнюється і поглиблюється, стає більшаналізованим, диференційованим, набирає характеру організованого спостереження.В учнів 1-2 класів слово, як правило, виконує функцію називання (словеснеозначення після пізнавання), цим і завершується аналіз сприймання. В учнів 3-4класів слово – назва, є загальним позначенням об'єкта, передує глибшому йогоаналізу.
Уроботі з правового виховання молодших школярів слід врахувати ту обставину, щоними сприймається на віру все, сказане вчителем. Його думка для них часто буваєавторитетнішою, ніж думка батьків. У цьому віці діти найбільш уразливі,надзвичайно емоційні. «Незмінена дитяча психіка не завжди зможевідокремити добре від поганого, – пише Є. Мельникова. – Немає у дитини інеобхідного життєвого досвіду. І ще одна важлива обставина: на жаль, зло даєнерідко більш швидкий результат. Ось і виходить, якщо підліток не набув удитинстві позитивних уявлень про життя, він може піти на повідку у цієї спокуси– отримати швидше те, що хоче.» [4]. У зв'язку з цим виховна робота з нимимає базуватися на використанні моральних установок, переваг чуттєвогосприймання дітьми наявних життєвих ситуацій. На прикладах конкретних ситуаційважливо дохідливо пояснити дітям категорії добра, зла, жорстокості,справедливості, несправедливості, заздрості і т.д. Одночасно учням 1-4 класів удоступній формі повідомляють елементарні уявлення про важливі закони нашоїкраїни, правила праці та поведінки у школі, вдома, на вулиці, пояснюється рольосіб, які охороняють порядок у місті, селі, прищеплюється повага до цих людей.
Управовиховній роботі з молодшими школярами необхідно враховувати те, що в них недостатньорозвинена довільна увага, обмежені можливості вольового регулювання і управліннянею. Молодшого школяра можна примусити зосереджено працювати тільки принаявності „близької” мотивації (перспектива заслужити похвалу вчителя, отримативідмінну оцінку, краще всіх виконати завдання). Стосовно правового матеріалу,який „працює на майбутнє”, то зосередити на ньому увагу молодшого школяра требашляхом поступового поєднання близьких і все більш віддалених цілей (наприклад,розкриваючи проблему відповідальності особистості за свою поведінку, можнамалювати „перспективу”: за систематичну негативну поведінку неповнолітній можепотрапити до спеціальної школи з 11 років, до спецпрофтехучилища – з 14 років,до виховної колонії – з 16 років).
Кращеу молодших школярів сформована мимовільна увага. Усе нове, яскраве, цікавезахоплює увагу учнів саме по собі, без особливих зусиль з їх боку. Мимовільнаувага стає особливо концентрованою і стійкою за умови, коли правовий матеріалвирізняється наочністю, яскравістю, викликає в учнів емоційне ставлення. Протепри цьому враховують, що молодші школярі надто вразливі, і яскраві наочні враженняможуть гальмувати можливості розуміти пояснення, аналізувати та узагальнюватиматеріал [22].
Управовиховній роботі з молодшими школярами враховують те, що у них більшерозвинута наочно-образна пам'ять, ніж словесно-логічна. Вони краще і швидше запам'ятовуютьта міцніше зберігають у пам'яті конкретні правові відомості, події, предмети,факти, ніж визначення і пояснення. Молодші школярі (особливо в 1 та 2 класах)схильні до механічного запам'ятовування шляхом повторення, без усвідомленнясмислових зв'язків між складовими матеріалу. Вони часто дослівно заучують івідтворюють навчальний матеріал без його реконструкції, без спроб передати йогозміст іншими словами.
Розкриваючизміст елементарних правових положень, важливо давати завдання на запам'ятовування:запам'ятати дослівно, якщо це важливе визначення чи формулювання; запам'ятатисуть, яку можна розповісти своїми словами; не намагатись запам'ятати взагалі,якщо це неістотна деталь і т.д. При цьому слід мати на увазі, що ученьзапам'ятовує матеріал залежно від того, яка була установка на запам'ятовування.Якщо учень запам'ятовує один матеріал з установкою, що цей матеріал йому небуде потрібен у навчанні, а інший з установкою, що він буде використанийнезабаром, то в другому випадку матеріал запам'ятовується швидше, пам'ятаєтьсядовше і буде відтворюватися точніше [22].
«Спрямованістьна запам'ятовування, – пише А. Смирнов, – бажання запам'ятати той чи іншийматеріал, ставлення до запам'ятовуваного у значній мірі визначається тим, якийемоційний вплив цього матеріалу, який його емоційний тон. Всім добре відоме ізособистого досвіду бажаннязапам'ятати те, що сподобалось, щовикликало позитивну емоцію» [34].
Засвоєннямолодшими школярами правового матеріалу неможливе без активної діяльності їхуяви, без уміння уявити те, про що говорить учитель, про що написано в книжці,без уміння оперувати наочними образами. Передусім, у цьому віці вдосконалюєтьсявідтворююча уява, пов'язана з уявою раніше сприйнятого або створенням образіввідповідно до даного опису, малюнку, схеми і т.п. Уявлення молодших школярів непозбавлені яскравості і конкретності, але стають вже більш реалістичними, всебільше відображають зміст вивченого матеріалу навчальних предметів, прочитанихними книжок, перестають бути фрагментарними, об'єднуються в системи. Творчауява, як створення нових образів, також зазнає подальшого розвитку. Образистають реальнішими, стримується фантазія, що не зв'язана із законами логіки. Вуяві молодших школярів все частіше створюються образи, які не суперечать дійсності,що засвідчує про розвиток здатності дитини до критичної оцінки. Таким чином,уява молодших школярів, з одного боку, поступово звільняється від впливубезпосередніх вражень, що і надає їй творчого характеру, з іншого боку,посилюється реалізм їх уяви, пов'язаний з розвитком здатності контролювати іоцінювати образи з позицій логіки, законів об'єктивного світу [22].
Управовиховній роботі з молодшими школярами враховують специфіку їх мислення. Так,дитина, яка поступає в школу, володіє конкретним мисленням. Під впливомнавчання відбувається зміна від пізнання зовнішньої сторони явищ до пізнання їхсуті, відображення у мисленні істотних властивостей і ознак, що дає можливістьробити перші узагальнення, перші висновки. На цій основі у дитини поступово починаютьформуватися наукові поняття (на відміну від життєвих понять, які складаються удитини на основі її досвіду поза цілеспрямованим навчанням).
Ученістверджують, що переважна більшість виховних дій педагогів стосовно молодшихшколярів базується на механізмах навіювання, наслідування та індифікації. Тобтобільшість норм поведінки та вимог сприймаються учнями як зовнішньо нав’язані, дотриманняяких тісно пов'язане з авторитетом вихователя, з санкціями заохочення та покарання.Це, в свою чергу, призводить до того, що вихованець керується цими нормами усвоїй поведінці не за власним переконанням, а лише за умов наявності зовнішньогоконтролю [36].
Управовиховній роботі з молодшими школярами враховують специфіку їх пізнавальнихінтересів. В. Сухомлинський підкреслював, що "інтерес – це особливеемоційне забарвлення думок, що супроводжують процес оволодіння знаннями",а тому «навчання повинно бути цікавим, захоплюючим», оскільки«чим цікавіше дитині те, що вивчається, тим більше зосереджує вона увагу,тим глибше засвоюються знання». Інтереси молодших школярів (1-2 класів)вирізняються такими характерними особливостями: наслідуванням; непостійністю,легкою і безпричинною зміною; поверховістю (цікаві тільки зовнішні факти,особливо яскраві, незвичайні, заглиблюватись у суть – незахоплююче); близькістюдо власного життєвого досвіду; розкиданістю (учень цікавиться багатьма галузямизнань, діти задають багато запитань, які виходять за межі навчальногоматеріалу); спрямованістю на ближній результат («Яку оцінку поставивучитель?», «Скільки допустив помилок?»).
Зметою розвитку інтересу молодших школярів до правових знань у дипломномудослідженні ми дотримувались певних умов, а саме: по-перше, правильнеспіввідношення нового і вже відомого є істотною умовою виникнення пізнавальногоінтересу у дітей; по-друге, можливість використання своєї ініціативи, своєїактивності в творчому перетворенні предмета (підвищує інтерес учня до роботи); по-третє,інтерес виникає і підтримується досягнутим успіхом діяльності; по-четверте, інтересу дітей викликає практичне використання вивченого матеріалу, його застосуванняу житті людей; по-п'яте, інтерес у дітей до навчального матеріалу викликаєтьсяі захопленістю учителя своєю роботою, його педагогічною майстерністю; по-шосте,формуванню пізнавальних інтересів у значній мірі сприяє вся позакласна тапозашкільна робота [14].
Спостереженняпереконують, що зміст правових норм викликає у молодших школярів великийінтерес. Діти не піддають сумніву необхідність дотримання як вимог законів, такі моральних норм, вони добре їх запам'ятовують і хочуть виконувати.
Оскількизагальні норми поведінки, які стали законами нашої країни, дуже лаконічні, упрактичній роботі зі школярами вони вимагають деталізації.
Зогляду на сказане у процесі правового виховання молодших школярів не вартозахоплюватися детективними історіями. Корисний для учнів правовий матеріалсприймається ними надто поверхово, а захоплюючий сюжет закриває правильнуморальну оцінку подій і явищ. Краще використовувати позитивні приклади, поданів цікавій формі. Спираючись на позитивний морально-правовий досвід учнів,учитель повинен підкреслювати творчий характер українського права, домагатисясприйняття права не як системи заборон, а як важливого регулятора суспільнихвідносин і діяльності кожного громадянина України.
Якзасвідчує М.Боришевський, першокласники досить успішно переймають від учителя критеріїоцінювання навчальної діяльності і поведінки школярів. Їх оцінні судження, щостосуються конкретних випадків додержання чи порушення норм поведінкиоднокласниками, за змістом досить близькі до суджень учителя. Це – неодміннаумова успішного формування ціннісних орієнтацій у дитини на початковому етапіїї шкільного навчання.
Упроцесі правового виховання молодших школярів важливо навчити їх критичноставитись до себе. Уміння аналізувати свої вчинки досягається спостереженням завласною поведінкою, зіставленням потрібного взірця з реальними діями,усвідомленням вад своєї поведінки. Якщо учень критично ставиться до себе, він кращесприймає вимоги, зауваження вчителя, так само думає про свою поведінку [32].
Упродовжмолодшого шкільного віку спостерігається посилення стриманості і усвідомленостіу проявах емоцій, підвищення стійкості емоційних станів. «Саме в молодшомувіці, коли душа дитини піддатлива до емоційних впливів, – писав В. Сухомлинський,– ми розкриваємо перед дітьми загальнолюдські норми моральності, вчимо їхазбуки моралі» [39]. Молодші школярі вже вміють управляти своїминастроями. Вони більш урівноважені, ніж дошкільники, а також підлітки. Дітяммолодшого шкільного віку характерний тривалий, стійкий радісний і бадьорийнастрій. Разом з тим у окремих дітей спостерігаються негативні стани, головноюпричиною яких можуть бути розходження між рівнем домагань і можливостями їхзадоволення. Якщо таке розходження тривале і дитина не знаходить засобів дляйого подолання, то негативні переживання проявляються у злих і гнівнихвисловлюваннях та вчинках [5].
Формуванняу молодших школярів морально-правової поведінки вимагає створення у них єдиноїсистеми, яка включає відповідні знання, ставлення і дії. Якщо вихователь непрацює одночасно над усіма складовими цього комплексу, то виникають помилки інедоліки у вихованні дитини. Діти можуть добре знати, що і як робити, але діютьінакше.
Молодшийшкільний вік найсприятливіший для формування навичок морально-правовоїповедінки, в основі якої лежать правові знання, набуті в дитинстві (норми,правила поведінки, оцінки). Рівень правових знань залежить від усвідомленняособистістю суспільних вимог. Для учнів цього віку шлях такого усвідомлення –від уявлень до правових понять, які пов'язані з конкретними особами, ситуаціямиабо предметами.
Ужез перших днів перебування у школі молодший школяр зустрічається з чіткоюсистемою вимог, дотримання яких постійно контролюється. Учнів знайомлять ізсистемою норм і правил поведінки, якими вони повинні керуватися увзаємовідносинах з учителями і дорослими в різних ситуаціях, при спілкуванні зтоваришами на уроках і перервах, під час перебування у громадських місцях і навулиці. Діти семи-восьми років психологічно підготовлені до розуміння суті цихнорм і правил і до їх щоденного виконання.
Нерідкопедагоги і батьки не використовують цю готовність. Формулюючи вимоги до дитини,довго «розжовуючи» їх, вихователі не завжди послідовно перевіряютьвиконання своїх вказівок. У дітей виникає таке почуття, що дотримання норм іправил поведінки залежить від дорослих, від умов, які складаються, від їхвласних бажань. Виникає небезпека появи у дітей уявлення про те, що нібитонорми і правила поведінки мають формальний характер і повинні виконуватися нечерез їх внутрішню необхідність, а під впливом тих чи інших зовнішніх чинників,у тому числі і страху покарання [5].
Умолодшому шкільному віці формування правових мотивів поведінки здійснюєтьсячерез розвиток елементарних правових звичок на основі виконання простих вправ іучасті в іграх, що мають правоохоронний характер. Психічні механізми виробленняданих мотивів у молодших школярів в якості основного компонента включають усебе сприймання яскравих образів, пов'язаних з діяльністю правоохороннихорганів, і переживань за людей, які здійснили обумовлені завданнями охоронисуспільного порядку позитивні вчинки [35].
Управовиховній роботі з молодшими школярами дуже важлива роль усвідомленняоцінювання ними власного становища в колективі. Особливе значення має адекватнаоцінка, оскільки саме в школі відбувається інтенсивне формування особистості.Правильне оцінювання свого статусу активно сприяє пізнанню дитиною самої себе,взаємин з іншими людьми і навколишньою дійсністю. На цій основі у школярів формуєтьсявміння зважати на вимоги товаришів і дорослих, враховувати їх у власнійповедінці [29, 19].
Зарезультатами дослідження Л. Пилипенка, першокласники здебільшого недостатньо усвідомлюютьставлення товаришів до себе, хоч через кілька місяців спільного навчання маютьпостійних друзів. Оцінка першокласниками своїх ровесників має нестійкий ірепродуктивний характер, значною мірою вона визначається оцінним ставленнямучителя до того чи іншого учня.
Дещоінші наслідки оцінної діяльності дітей простежуються у другому й особливо утретьому класі. Це пояснюється розвитком самосвідомості молодших школярів.Тривале спілкування з однокласниками дає змогу краще пізнати їх у різнихситуаціях, допомагає пізнати самого себе, зрозуміти, як до тебе ставлятьсяровесники: що вони в тобі цінують, а що засуджують. З віком у молодших школяріврозвиваються ті психічні функції, завдяки яким діти глибше проникають у сутьявищ, знаходять у них істотне, спільне й відмінне, що позитивно позначається нарозвитку їхньої самосвідомості взагалі, на оцінці інших людей і самооцінцізокрема [29, 20].
Управовиховній роботі з молодшими школярами враховують і ті відхилення, якіможуть зустрічатися в їх свідомості і поведінці.
Заданими спеціальних досліджень, у дітей молодшого шкільного віку відхилення вповедінці проявляються в негативному ставленні до навчальної (88-92%), ігрової(42-56%), трудової (85-92%), громадської (18-36%) діяльності, негативнеставлення до дисципліни (32-74%), ігнорування вимог дорослих (від 34 до 93%), уконфліктних стосунках з колективом товаришів (від 47 до 62%), неадекватнійоцінці своїх вчинків (34-86%), в емоційно-вольовій сфері переважаєімпульсивність (від 48 до 74 %), афективний стан (46-57 %), емоційнарозгальмованість (66-76%) [36]. Ці відхилення є тією базою, на якій ґрунтуєтьсяформування малолітнього правопорушника, омолодження злочинності неповнолітніх.Одним із шляхів попередження цього явища може стати ефективна правовиховнаробота з молодшими школярами. У процесі пошуково-експериментальної роботи насцікавило питання правової обізнаності молодших школярів. З цією метою булавикористана анкета, розроблена І. Запорожаном, за допомогою якої передбачалосьвиявлення доступних і необхідних для молодших школярів знань з різних галузейправа (конституційного, адміністративного, сімейного, трудового, цивільного,кримінального). (Додаток 1).
Ванкетуванні взяли участь 60 учнів початкових класів.
Аналізвідповідей молодших школярів на поставлені в анкеті запитання засвідчує, щонавіть на ті з них, які вимагають загальновідомих знань, не всі учні правильновідповіли. Так, з опитаних 20 учнів сільської і 40 – міської шкіл 4,7 % незнають назву нашої держави, 5,4% – назву її столиці, 10% – не мають уявленняпро Державний Герб України. Якщо зважити, що ці питання є предметом обговоренняна багатьох уроках з різних навчальних предметів і позаурочних виховнихзаходах, то можна було очікувати кращих знань учнів.
9,8%учнів не знають того, що основним законом нашої країни є Конституція України,15 % учнів вважають, що виконання законів стосується тільки Президента України,депутатів Верховної Ради, суддів, а не всіх громадян.
Значначастина учнів (50 %) не знає про те, що за систематичні порушення правилповедінки в школі та за її межами можна потрапити до спеціальної школи зпосиленим режимом з одинадцятирічного віку. 49,2% дітей не підозрюють проіснування дитячих притулків, куди може потрапити молодший школяр, який заблукавабо утік з дому. 83,0% учнів не знають, що за заподіяну ними шкоду несутьвідповідальність їх батьки. 60,7% молодших школярів не знають про існуванняслужби у справах неповнолітніх, яка покликана захищати їхні права.
Якзасвідчують результати анкетування учнів початкових класів, особливої різниці управовій обізнаності вихованців сільських і міських шкіл не спостерігається.
Такаправова необізнаність молодших школярів пояснюється передусім недосконалістю, ато й відсутністю у багатьох школах цілеспрямованого правового виховання.1.3 Стан правовиховної роботи з молодшими школярами в сучасній школі
Особливемісце школи у правовому вихованні учнів визначається тим, що тут вони отримуютьперше уявлення про наше суспільство. Адже школа – це передусім соціальний інститутпідготовки майбутнього громадянина, працівника, сім'янина, захисника Вітчизни.Саме в школі діти уперше по справжньому починають відчувати себе маленькимигромадянами своєї країни, і саме тут необхідно, щоб вони отримали впевненість усправедливому до них ставленні. Це стане доброю основою для подальшогоформування більш складних правових почуттів, уявлень, поглядів, переконань танавичок правомірної поведінки.
Упроцесі дипломного дослідження ми поставили перед собою завдання здійснитианаліз сучасної практики правового виховання молодших школярів з виявленнянайістотніших позитивних і негативних сторін у плані його змісту, шляхах йогореалізації в процесі позаурочної виховної роботи, підготовленості класоводів ібатьків до правовиховної роботи з учнями молодших класів.
Аналізнауково-методичної літератури з питань правовиховної роботи з учнями молодшихкласів у сучасній школі показав, що в окремих школах України мають місце цікавітехнології організації різних аспектів цієї роботи, які варто творчовикористати і в інших школах.
Так,наприклад, вдало організовано правове виховання учнів початкових класів усередній загальноосвітній школі №58 м. Львова [38].
Тутздійснюється робота з ознайомлення класоводів зі змістом Конвенції прав дитини,законодавством України про права дитини, про правовий статус учнів, батьків,учителів та іншими документами, в яких задек­ларовано права дитини. Спільно зпсихологами розроблена програма вивчення особистості учнів молодших класів.Учителі використовують її, особливо, коли йдеться про ранню профілактикуправопорушень.
Середучнів проведено конкурс на кращу казку, оповідання, малюнок за темою«Права дитини». Періодично організовують виставки учнівських робіт.Так, учениця 2 класу Анелія Троценко зайняла III місце у конкурсі малюнків,організованому Української Фондацією. Дівчинка одержала Диплом і ціннийподарунок. До тематики методичної роботи вчителів 1-4 класів введено питанняпро вивчення досвіду роботи з правового та морально-етичного виховання.
 Уцій школі розроблено програму «Права дитини», яку запроваджено у навчальнийпроцес. Вона містить 17 тем, розрахованих на 17 уроків (Додаток 2).Запропоновані теми вивчаються в 3-4 класах цієї школи.
Позитивнооцінюючи зміст даної програми і досвід правового виховання молодших школярів уданій школі, слід зауважити, що зміст правового виховання учнів молодших класівне можна обмежувати тільки вивченням прав дитини. Адже у своєму житті молодшийшколяр має справу з багатьма нормами різних галузей права, яких він повинен дотримуватисьчи ними користуватися.
Вивченнядосвіду шкіл з правовиховної роботи з молодшими школярами переконує, щонайкраще вона організована з такого аспекту адміністративного права, яквивчення Правил дорожнього руху. У кращих школах України вже склалася певнасистема цієї роботи. Під час бесід з молодшими школярами повторюються вжевідомі з житейського досвіду правила і зосереджується увага на формуванні вучнів свідомого ставлення до їх виконання, непримиренності до всіх проявівнедисциплінованості на вулиці, прагнення надати допомогу людям похилого віку,попереджувати малюків і своїх ровесників про важливість дотримання цих правил.Такі бесіди допомагають переконати школярів, що Правила дорожнього руху є однимз правових документів нашої держави, який потрібно виконувати всімбеззаперечно. Його невиконання веде не тільки до можливих аварійних ситуації надорогах, а й до юридичної відповідальності за їх спричинення.
Вартийуваги досвід планування занять з вивчення Правил дорожнього руху [6]. Заняттяпроводяться за розробленим планом (Додаток 3), затвердженим директором школи.Якщо це екскурсія по місту, її маршрут, кількість учасників і час погоджують зорганами Державтоінспекції.
Уході підготовки визначають мету заняття, а також розповідають дітям про порядокйого проведення, підкресливши, на що слід звернути особливу увагу. Дітивідповідають на запитання, що стосуються, наприклад, будови перехрестя,засобів, якими воно регулюється, руху транспорту і пішоходів на перехресті,видів транспортних засобів та дорожніх знаків. Розказують і про сигналисвітлофора, регулювальника, помічені порушення правил руху пішоходами чиводіями та розмітку перехрестя.
Підчас обговорення аналізується весь хід екскурсії виставляються оцінки в класномужурналі.
Наприкінцінавчального року в 1-4 класах вище названої школи проводять підсумкові заняття.Це виховні заходи, на яких діти розповідають вірші, читають невеликі за обсягомоповідання, розігрують окремі сценки, пов'язані з правилами руху, а такожберуть участь в іграх, вікторинах та конкурсах.
Дляпідвищення ефективності занять з Правил дорожнього руху в окремих школах №58 м.Львова, №3 м. Тернополя обладнаноспеціальні куточки або кабінети. До їх оформлення (виготовлення макетів,дорожніх знаків, моделей транспортних засобів та ін.) залучають актив учнів,учителів праці, керівників гуртків, шефські організації та громадськість.
Утаких куточках і кабінетах є набір з кольорових плакатів, що відповідаютьтематиці 1-4 класів з безпеки руху, а також ігри: «Вчись водіння»,«Відкрий очі», «По місту», «За кермом»,«Дорожні знаки до іграшкових автомобілів», «Твої знайомі»,«Маленький шофер», «Пішохід», «Світлофор».
Ефективнимнаочним матеріалом для вивчення Правил дорожнього руху в 1-4 класах євідповідні діа- і відеофільми, як-от: «Щиголь», «Альошинвелосипед», «Баран, який не знав „правил дорожнього руху“(діафільми); „Як Вовці пощастило“, „Чемпіон вулиці“,»Обережно! Червоний колір!", «Гачок», «Я вжедорослий» (відеофільми).
Укуточку також є настільні моделі світлофорів (трисекційний, чотирисекційний здодатковою правою секцією, чотирисекційний з додатковою лівою секцією іп'ятисекційний з лівою і правою додатковими секціями), які використовуються увивченні теми «Сигнали світлофора і регулювальника» в 3 класі. Задопомогою цих чотирьох моделей вдається створювати всі комбінації світловихсигналів, які застосовуються на перехрестях для регулювання руху.
Бажаногорезультату важко досягти без практичних занять: ігор, змагань та ін., якіпроводяться на шкільному майданчику. Там розміщують усі елементи вулиць,перехрестя, дороги, встановлюють світлофор, який діє. Колір розмітки і засобіврегулювання має відповідати еталонам кольорів з Правил дорожнього руху, аповерхня майданчика повинна бути твердою.
Якна теоретичних, так і на практичних заняттях використовують жезл –регулювальника, який теж неважко виготовити в шкільних майстернях.
Описанийдосвід вивчення Правил дорожнього руху заслуговує на увагу і може бути творчовикористаний класоводами у виховній роботі з учнями.
Вокремих школах робиться спроба організувати навчання батьків з проблемправового виховання дітей і сім'ї. Так, наприклад, у СШ №58 м.Львова длябатьків учнів початкових класів організовано «Правовий всеобуч». Йоготематика:
1.Права та обов'язки дітей молодшого шкільного віку.
2.Як розвивати індивідуальні здібності дитини.
3.Роль сімейних традицій у вихованні дітей.
4.Що дає самостійність мислення і вчинків дітям молодшого шкільного віку.
5.Рання профілактика наркоманії, алкоголізму, паління.
6.Як організувати побут і відпочинок у сім'ї [38].
Хочатаку спробу педагогічного колективу школи пропагувати правові знання середбатьків молодших школярів слід оцінити позитивно, але зміст пропонованогоправового всеобучу ще не забезпечить батьків знаннями права для організаціїправового виховання дітей у сім'ї.
Особливовдалим у формуванні культури поведінки молодших школярів у школі, вдома і вгромадських місцях є досвід учительки початкових класів СШ № 3 міста ТернополяГ.О. Пасічник, яка протягом трьох років працює з дітьми й батьками над книгоюО.Дорохова «Як поводитися». Вчителька радить батькам створювати вдомапевні ситуації, в яких дитина самостійно зуміла б виявити себе, скористатисязнаннями, набутими в процесі навчальної та ігрової діяльності. А з учнями 2-3класів та їхніми батьками проводить етико-практичні конференції, на яких дітивчаться будувати поведінку і підкоряти свої відносини з навколишнім логіці.спільної діяльності, вступити у взаємозалежні стосунки, у конкретній ситуаціїпояснювати зміст застосовуваних у них норм і правил поведінки, вичленитиморальну сторону вчинку й аналізувати його, глибоко усвідомлювати суспільнезначення морально-етичних норм. Опанування молодшими школярами нормморально-правової поведінки відбувається в різних формах за широкого спілкуванняв колективі, з довколишніми людьми, в сім'ї.
Однимз напрямків правовиховної роботи школи є формування у молодших школярівкультури поведінки. Саме її відсутністю характеризуються неповнолітніправопорушники. Адже, як правило, учні, які добре поводяться в школі, так самоповодяться й за межами. Хто привчився й звик безвідмовно виконувати правила дляучнів, той легко виконуватиме і всі інші правила людського співжиття. Правилаповедінки для учнів – це специфічні вимоги суспільства до свого молодогопокоління.
Усвій час колишнє Міністерство освіти зробило добру справу – відмінило формальніправила для учнів. Сьогоднішня школа не має загальних правил для учнів.Прекрасні можливості для творчості у цьому плані, але чи багато шкілвикористали ці можливості? У переважній більшості вся творчість проявилася втому, що до Статуту школи внесено загальні права і обов'язки учнів із ЗаконуУкраїни «Про освіту». Ці правила настільки загальні, що важкоговорити про можливість їх опрацювання школярами. Школі потрібні свої правиладля учнів, які б деталізували вимоги цього закону до них.
Вокремих школах для вчителів початкових класів організовано спеціальні семінарина правову тематику. Так, наприклад, в СШ №58 м. Львова для класоводіворганізовано семінар «Правовий всеобуч». Його програма:
1.  Що слідрозуміти під поняттям «права дітей». Зміст основних міжнародних таукраїнських документів, що визначають права дітей.
2.  Економічніта соціальні права дітей. Моральні та духовні аспекти прав дитини.
3.  ЗаконодавствоУкраїни щодо прав дітей. Обов'язки держави щодо захисту материнства ідитинства.     
4.  Правовакультура неповнолітніх громадян. Правосуддя стосовно неповнолітніх.
5.  Ознайомленняіз збірником ООН для викладання прав людини у початкових класах.
6.  Загрозанаркоманії, алкоголізму, СНІДу та система морально правових профілактичнихзаходів у школі та сім'ї.
Позитивнооцінюючи намагання поповнити багаж знань класоводів правовими знаннями, слідзауважити, що пропонована тематика, не забезпечить їх таким обсягом правовихзнань, який дозволив би організувати правовиховну роботу з молодшими школярамиз усіх галузей українського права.
Станправовиховної роботи з учнями, рівень їх правової вихованості залежить відпідготовленості класоводів до здійснення цього напрямку виховної роботи вшколі. Для здійснення правового виховання молодших школярів учитель повиненчітко уявити собі основні цілі, завдання, форми і методи цієї роботи.
Длявиявлення рівня підготовленості класоводів до правового виховання учнів упроцесі констатуючого зрізу було проанкетовано 28 класоводів Львівської області(Додаток 4). Як засвідчують відповіді вчителів, під час навчання у вищихпедагогічних закладах спеціальної підготовки до здійснення правового вихованняучнів вони не отримали. Тільки 40% опитаних згадують, що деякі відомості зправа отримали під час вивчення курсу правознавства у вищому закладі освіти,але ці знання мають відношення лише до життя і діяльності дорослих.
Черезнедостатню підготовленість до правовиховної роботи з учнями класоводизустрічаються з певними труднощами у цій роботі (Таблиця 1.1).
Таблиця1.1 Утруднення класоводів в організації правового виховання молодших школярівВиди утруднення Кількість класоводів Абс. число У відсотках Відбір змісту матеріалу 20 71,43 Відбір методів і форм реалізації змісту правового матеріалу 18 64,29 Використання виховних можливостей сім’ї 16 57,14
Недостатнятеоретична і практична підготовленість учителя почат­кових класів доправовиховної роботи з учнями, відсутність необхідної методичної літературипризводить до серйозних недоліків у справі правового виховання молодшихшколярів.
Найістотнішимнедоліком правового виховання учнів молодшого віку є те, що воно має хаотичнийхарактер, не цілеспрямоване і не систематичне, відсутня програма правовиховноїроботи з учнями початкових класів. Відсутність єдиної програми здійсненняправового виховання негативно позначається на його ефективності. Наявністьтакої програми дозволила б підняти правовиховну роботу зі школярами на вищийорганізаційний і змістовний рівень, а також надати такому вихованню характернеперервного і управляючого процесу [16].
Керівникишкіл і класоводи стверджують, що важливим недоліком правовиховної роботи змолодшими школярами є те, що вони не чітко уявляють собі мету, завдання і змістправового виховання молодших школярів. У цілому вони правильно розуміють, що кінцевоюметою правового виховання є формування правомірної поведінки учнів. Але вони незавжди можуть конкретизувати загальну мету, виділити конкретні завдання. Дляпедагога надто важливо знати часткові конкретні завдання правового вихованняшколярів, оскільки таке знання підказує шляхи досягнення кінцевої метиправовиховної роботи.
Увиховній роботі з молодшими школярами недостатньо враховуються тенденціїрозвитку негативних явищ серед учнівської молоді (паління, вживання алкоголю,наркоманія, токсикоманія, азартні ігри, рекет, хуліганство, статеварозбещеність) і є потреба звернути особливу увагу на їх профілактику.
Ефективністьі результативність правовиховної роботи з молодшими школярами в значній мірізалежить від того, наскільки вдалося створити атмосферу поваги до вимог законув сім'ї, у школі, на вулиці. На жаль, діти нерідко спостерігаюсь фактинеправомірної поведінки дорослих у ближньому їх оточенні. Вони розповідають проте, як батько чи мати розпивають спиртні напої, сквернословлять, приносятьдодому нечесно зароблені речі. У школі учні є свідками, як учителі«спішать» після дзвоника на уроки, не дотримуючись вимог Правилвнутрішнього розпорядку. На вулиці не залишаються непомітними для них фактигрубощів, негідної поведінки окремих дорослих, яка ніким не осуджується.Говорити про формування правопослушної особистості в таких умовах важко.                  
Пронедостатню участь батьків у правовому вихованні дітей молодшого шкільного вікусвідчать відповіді опитаних класоводів на запитання «Яка роль батьків управовому вихованні учнів?» З опитаних нами 28 класоводів відповіли щобатьки не підготовлені до такої роботи – 18 осіб (62,3%), що вони у правовомувихованні покладаються на школу – 15 (30,4%), що правовим вихованням учнівповинні займатись правоохоронні органи – 8 (7,3%). Таким чином, батькипотребують не тільки підвищення загальної психолого-педагогічної, а й правовоїкультури.
Окрімзазначених недоліків у правовиховній роботі зі школярами, які мають місце удіяльності багатьох шкіл, протиправна поведінка неповнолітніх та молоді тіснопов'язані з сьогоднішньою соціально-економічною ситуацією і політичноюнестабільністю у суспільстві, конкретною ситуацією та умовами виховання усім'ї, несприятливим побутовим оточенням, негативним впливом антигромадськихелементів, незадовільною організацією дозвілля [31].
Управовому вихованні молодших школярів недостатньо враховується те, що підвпливом телебачення вони отримують досвід і технологію кримінальності,збуджується передчасний інтерес до сексу як до розваги і джерела насолод,відбувається звикання до смерті, розвивається безособистісний погляд на цеявище, навіюється підсвідоме прагнення досягти багатства і розкошів будь-якою ціною.Ця “демократизація” телебачення нерідко зводить виховну роботу школи нанівець.
Подоланнятакого негативного впливу телебачення на молодших школярів можливе передусім заумови підвищення загальнокультурної бази шкільного виховання, зокрема підвищеннязагальнокультурного рівня самих учителів, усього життя школи – від естетикиоформлення приміщень класів і школи до культури взаємин, а також залученняшколярів до найкращих надбань народної культури, до класики світового мистецтва[21].
/>Розділ 2. Шляхивдосконалення правового виховання молодших школярів 2.1 Забезпеченняєдності впливу родини і школи у правовому вихованні молодших школярів
Прогнозуючи виховну роботу з батьками, ми виходили ізнаявного стану правовиховної роботи у сучасній сім’ї (Додаток 8), тому щонаявність у нашому суспільстві правопорушень і злочинності серед неповнолітніх,омолодження цих небажаних явищ в основному спричинюється помилками танедоліками сімейного виховання, вони є «продуктом» несприятливих умовжиття в сім'ї. Соціологічні, правові, психолого-педагогічні дослідженняпереконують, що неповнолітні правопорушники свій перший негативний досвіднабули в сім'ї та побутовому оточенні.
«Уході дослідження встановлено, – пише І.Козубовська і С.Деркач, –що переважнабільшість неповнолітніх, які у віці 12-15 років стали на шлях правопорушень,виховувались тривалий час у сім'ях, де змалку були свідками постійних сварок,пиятик, бійок, аморальної поведінки батьків та інших членів родини (відкритоаморальні сім'ї), хабарництва, корисливості, кар'єризму (формально нормальнісім'ї). Як правило, ніхто по-справжньому не цікавився малюками, не звертавуваги на їхні захоплення і нахили, думки та прагнення. Зате діти уважнопридивлялись до поведінки батьків, їхніх взаємин, вчинків, ставлення до іншихлюдей, прислухалися до розмов у родинному колі. Все почуте й побачене стало їмприкладом для наслідування» [18].
Одниміз шляхів попередження та подолання означеного явища, на думку вчених, маєстати правова освіта батьківської громадськості взагалі і своєчасне, обґрунтованезастосування правових заходів впливу на сім'ї, які «продукують»неповнолітніх, схильних до аморальної та неправомірної поведінки.
Управовому вихованні дітей в сім'ї важливо, щоб сімейні моральні і правові нормибазувалися на загальнолюдських моральних принципах і нормах права, бо уявленняпро добро і зло, про те, що чесно і що нечесно, гідне і ганебне, формуєтьсязалежно від того, що саме схвалюється чи засуджується родиною [15].
Управовиховній роботі з батьками ми передусім домагалися усвідомлення ними того,що виховання дітей в сім'ї – не приватна справа батьків, а діяльність, якаспрямовується законом. Саме закон визначає її цілі, принципи. Правоверегулювання взаємовідносин в сім'ї спрямоване на те, щоб забезпечити найбільшдоцільний зміст виховного ставлення до неї. Воно спирається на закономірностіжиття сім'ї і формування особистості дітей.
Рольсучасної сім'ї, її завдання, стан сімейного виховання та взаємодія батьків іпедагогів базується на правовій основі життєдіяльності сім'ї. Моральні іправові вимоги стосовно сімейного виховання не суперечать один одному, аскладають оптимальне поле для ефективної виховної діяльності батьків іпедагогів.
Правовінорми, які регулюють виховання в сім'ї та її взаємодію з іншими учасникамивиховання неповнолітніх, допомагають батькам та іншим старшим членам сім'їточно визначити своє конкретне місце у формуванні особистості підростаючогопокоління.
Длятого, щоб правові норми активно впливали на процес сімейного виховання,необхідно, щоб батьки й інші дорослі члени сім'ї не тільки знали загальнийзміст закону як регулятора сімейного виховання, а щоб знали самі принципи,зміст правової характеристики, роль і сутність сімейного виховання, джереладеталізованої інформації про вимоги законів, що мають відношення до тих чиінших життєвих ситуацій [17].
Уроботі з батьками ми виходили з того, що необхідною передумовою і складовоючастиною формування відповідального ставлення батьків до виховання дітей всім'ї є повна, всебічна і своєчасна інформованість їх стосовно діючогозаконодавства про їх обов'язки з формування особистості, охороні інтересів,фізичного і морального здоров'я дітей. Без точного знання закону важкозабезпечити гармонійне поєднання прав і обов'язків батьків або осіб, які їхзаміняють. Вимоги закону слід розглядати і як орієнтир для самовиховання,регулювання життєдіяльності батьків і інших членів сім'ї [17].
КонституціяУкраїни, законодавство про освіту, шлюб, сім'ю та інші формулюють права іобов'язки батьків та інших дорослих членів сім'ї, визначають зміст виховання всім'ї, вказують на найдоцільніші виховні дії, передумови для вирішення вконкретних випадках складних ситуацій і суперечок, які виникають у цьомупроцесі, для того, щоб спрямувати його хід і результати відповідно до вимогсуспільства. Права даються батькам не над дітьми, а в ім'я їх інтересів,інтересів їх правильного виховання.
Всясистема виховання дітей в сім'ї, у тому числі і правового, позиція батьків іінших дорослих членів сім'ї стосовно дітей повинна ґрунтуватися на знанні іусвідомленні своїх і дитячих прав, обов'язків, виховних цілей, визначених законом,розумінні їх значення і солідарності з ними.
Управовиховній роботі з батьками важливо домагатися розуміння ними того, що не вихованав дитинстві людина, як зауважив В. Сухомлинський, подібна на літак, випущений уполіт з ушкодженим двигуном: якщо його відремонтувати не вдасться, він гине самі призводить до загибелі людей. Це образне порівняння видатного педагога дозволяєусвідомити роль в суспільстві і відповідальність сім'ї за майбутнє дітей.
Зпогляду правового виховання саме в сім'ї у дітей формується ставлення до прав іобов'язків громадянина, до поєднаних з ними розуміння соціальних ролей в усіхїх різномаїтті, усвідомлення відповідальності перед близькими, перед іншимилюдьми і перед усім суспільством. У сім'ї формуються і життєві цілі, ставленнядо можливих способів їх реалізування, вміння це зробити. Батьки передають дітямсвою моральну позицію, світогляд, своє уявлення про щастя і обов'язок, життєвіпринципи, життєві цілі [17].
Управовиховній роботі батьків орієнтували на те, що майже всі їх дії стосовнодітей – це не тільки факти житейської поведінки, а й одночасно і факти, якімають правове значення. Правове регулювання охоплює власну поведінку, позиціюбатьків як членів суспільства, відповідальних за створення і підтримування нимисімейного виховання, нормального середовища виховання, виконання функцій іззахисту прав і інтересів, поза сім'єю.
Оскількивиховна діяльність сім'ї має індивідуальний характер, який визначаєтьсярізноманітними умовами її життя, держава не може регламентувати її виховнудіяльність в деталях. Батьки самі ставлять конкретні цілі виховання дітей йпідбирають відповідні засоби їх досягнення. Загальні завдання перед сім'єю усфері виховання ставить закон; права і обов'язки, а тим самим і основні методи,визначає він же. Батьки мають навчитися співвідносити свої конкретні дії ззагальними положеннями закону [4].
Управовиховній роботі з батьками важливо домагатися не знання ними правовихприписів на рівні юриста-професіонала, а щоб вони: а) бачили в них соціальнусутність і значення законодавства про сімейне виховання; б) знали принциповіположення; в) знали свої завдання, права й обов'язки; г) знали про існуваннягарантій сімейного виховання; д) усвідомлювали наявність правовоївідповідальності та її форм; е) знали, в якому законодавчому акті знайти норми,про застосування яких йде мова і до кого звернутися за консультацією тадопомогою [17].
Завданнявиховання, його засоби, форми і методи, способи охорони прав і законнихінтересів сім'ї і дітей, захист дітей від негативних впливів пронизує всюсистему життєдіяльності суспільства, а тому регулюється різними галузями права.Тому у процесі правовиховної роботи з батьками важливо розібратися у положенняхсімейного права, які регулюють взаємні права та обов'язки батьків і дітей,виховні завдання, засоби правового захисту неповнолітніх; цивільного права, яківстановлюють правоздатність і дієздатність неповнолітніх у широкому коліособистих і майнових стосунків; трудового права, які регулюють трудовівідносини неповнолітніх; адміністративного і кримінального права, якізабезпечують захист неповнолітніх від негативних впливів.
Правоверегулювання виражає політику Уряду України в галузі зміц-нення сім'ї іпідвищення її відповідальності за виховання дітей. У ньому поєднуєтьсяпіклування про створення кращих умов для здійснення сім'єю її виховних функційі контролю за їх виконанням. У статтях 51 і 52 Конституції України визначеніправа і обов'язки батьків стосовно своїх дітей. Перша з них встановлює: „Коженіз подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язаніутримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися просвоїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківствоохороняється державою”. Стаття 52 засвідчує: «Діти рівні у своїх правахнезалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом”.
Управовиховній роботі з батьками передусім важливо ознайомити їх з правами іобов'язками, передбаченими Законом України „Про освіту“.
Якзазначено в цьому документі, батьки або особи, які їх заміняють, мають право»вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей" (Ст. 60). Це правоздійснюється батьками й іншими законними представниками з урахуванням бажаннядитини.
Батькимають право «захищати у відповідних державних органах і суді законніінтереси своїх дітей» (Ст. 60). Згідно законодавства батьки є законнимипредставниками своїх дітей і виступають на захист їх прав та інтересів стосовноз будь-якими фізичними і юридичними особами, у тому числі в судах, безспеціальних повноважень. Проте батьки не мають права представляти інтересисвоїх дітей, якщо органом опіки і піклування встановлено, що між інтересамидитини і батьків мають місце суперечності. У випадку розходжень між батьками ідітьми органи опіки і піклування зобов'язані призначити представника захиступрав та інтересів дитини. Захист прав учня може бути адміністративний,прокурорський і судовий.
Дляцього батьки можуть звернутися із заявою до директора школи, про­курора або досуду.
ЗакономУкраїни «Про освіту» передбачено, що «на кожного з батьківпокладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвитокдитини» (Ст. 59.2). Батьки та особи, які їх заміняють, зобов'язані:
–  постійнодбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови длярозвитку їх природних здібностей;
–  поважатигідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя,шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, донародних традиції та звичаїв;
–  виховуватиповагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та іншихнародів, дбайливе ставлення до історико культурного надбання та навколишньогоприродного середовища, любов до своєї країни :
–  сприятиздобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати повноцінну домашнюосвіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
–  виховувати повагу до законів,прав, основних свобод людини (Ст. 59.3).
Стосовноформування сім'єю особистості молодшого школяра як гідного громадянина вільноїУкраїни, то це завдання випливає із загальної мети виховання особистості, якійвластива національна свідомість, високі морально-правові, трудові,художньо-естетичні якості, гуманізм, доброта, чесність, скромність, соціальнаактивність, яка поважає наші закони і правила співжиття, непримиренна добудь-яких їх порушень, любить свою вітчизну і готова захищати її. Сім'я, як ішкола, стосовно змісту і завдань виховання дітей має керуватись програмнимидокументами з питань освіти і виховання підростаючого покоління. Батьки маютьусвідомити, що вирішення цих виховних завдань є не тільки їх моральним, а йправовим обов'язком. Уникнення, як і зловживання батьківськими правами,спричинює відповідні правові санкції: від накладення штрафу до позбавленнябатьківських прав.
Досвідомості батьків доводять, що за порушення обов'язків щодо виховання інавчання своїх неповнолітніх дітей вони несуть адміністративну, цивільну ікримінальну відповідальність.
Так,Адміністративний кодекс передбачає, що за доведення батьками неповнолітнього достану сп'яніння, вони можуть бути оштрафовані (Ст. 180). Ухилення батьків абоосіб, які їх заміняють, від виконання передбачених законодавством обов'язківщодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніхдітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу. Штраф накладаєтьсяна батьків або осіб, які їх заміняють, за скоєння неповнолітніми діянь, щомістять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом,якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність (Ст.184).
Цивільнийкодекс передбачає повну відповідальність батьків (опікунів) за дії своїхнеповнолітніх дітей, які нанесли шкоду майну юридичних чи фізичних осіб абошкоду здоров'ю громадянам, якщо нанесення цієї шкоди пов'язане з несумліннимвиконанням своїх батьківських обов'язків.
Кримінальнийкодекс передбачає, що кримінальна відповідальність батьків (опікунів) настає утаких випадках: умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під часпологів або зразу після пологів (Ст. 117); доведення особи до самогубства абодо замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу,примусу до протиправних дій або систематичне приниження її людської гідності(Ст. 120); статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (Ст. 155);вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку (Ст. 156);ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (Ст. 164); злісне невиконаннябатьками (опікунами) встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, щоспричинило тяжкі наслідки (Ст. 166); схиляння неповнолітніх до вживанняодурманюючих засобів (Ст. 324) та інші.
Зпогляду правового виховання дітей у сім'ї дуже важливим є стиль взаємовідносинбатьків і дітей. Тут має панувати максимум справедливості стосовно дітей імаксимум поваги до них з боку батьків і старших членів сім'ї. Саме з такихпозицій батьки мають бачити місце дітей в сім'ї, спілкуватись з ними.
Повагадо дітей передбачає взаємне визнання позитивних якостей, взаємний інтерес одиндо одного, до думки відносно питань життя сім'ї. Повага до дітей має на увазі ідотримання такту в критичних зауваженнях, недопустимість грубості, виховання удітей почуття власної гідності.
Управовиховній роботі батьків з дітьми особливе місце займає власний прикладправомірної поведінки самих батьків і старших членів сім'ї.
Виходячиз інтересів правового виховання молодших школярів у родині, під час дослідженнябатькам пропонувалось дотримуватись певних принципів, а саме:
–    створенняв родині атмосфери поваги до моральних та правових норм, дотримання їх всімачленами родини і за межами сім'ї;
–    справедливеставлення батьків до всіх дітей, не виділення серед них улюбленців чи неулюбленців;
–    дотриманняєдності вимог до дитини з боку дорослих членів родини;
–    доступністьвимог, які пред'являються до дитини;
–    врахуваннявікових та індивідуальних особливостей при реалізації вимог до неї;
–    проявповаги до особистості дитини, її прагнення до самостійності, активності таініціативи;
–    здійсненняконтролю за дотриманням дитиною поставлених до неї вимог з одночаснимпривчанням до самоконтролю;
–    постійнаоцінка батьками виконання дитиною норм моралі і права.
Управовиховній роботі долалось помилкове уявлення батьків про те, що у дітейтреба виховувати слухняність. Адже соціальна адаптація особистості не зводитьсядо механічного засвоєння зовнішніх вимог, пристосування до них, автоматичноговиконання дозволеного чи уникнення забороненого. За таких умов гальмуєтьсяформування власної позиції дітей, їх соціальна активність, формуєтьсяпристосуванець.
Дітейтреба вчити дотримуватись норм соціальної поведінки, щоб кожен член суспільствазнав і дотримувався їх. А для цього недостатньо просто повідомити, що і якробити, а розкрити суть і значення норми поведінки. Діти повинні зрозуміти іприйняти моральну суть вимог суспільства. Виховувати дитину треба так, щоб вонав складних ситуаціях навчилася діяти не через страх чи вигоду, а посправедливості.
Регулярневиконання вимог батьків щодо сумлінного ставлення до справи сприяєнагромадженню дитиною необхідного досвіду поведінки, формуванню міцних звичок,хоча повне, глибоке розуміння необхідності подібних дій з'явиться значно пізніше.Важливо, щоб вимоги були обґрунтованими, висловлювалися у доброзичливій формі,ґрунтувалися на довір'ї. Якщо дитину батьки заохотять, похвалять за те, що вонадотримується даного слова, виявляє порядність, чесність, то у неї з'явиться ізакріпиться позитивне ставлення до такої поведінки [15].
Повневикористання прав і обов'язків батьками як вихователями, встановлених законом,оптимізує умови їх складної праці і визначає успіхи сім'ї у підготовці дітей доповноцінного виконання функцій нашого суспільства. Для цього потрібно навчитимислити не тільки категоріями «добре – погано» або «доцільно –недоцільно», а й категоріями «відповідає – не відповідаєзакону», бачити взаємозв'язок цих категорій.
Знаннянорм законодавства про виховання і охорону прав неповнолітніх батьками й іншимидорослими членами сім'ї не тільки спрямовує внутрішню життєдіяльність сім'ї,допомагає «вихованню вихователів», а й дозволяє об'єднати зусиллясім'ї, школи, громадськості в єдину систему соціального виховання [17].
Управовиховній роботі з батьками учнів важливо дотримуватись певних педагогічнихвимог, а саме: 1) виклад батькам такої морально-правової інформації, яка сприяєвиробленню у них критеріїв правильної правової оцінки вчинків, фактів правовоїдійсності; 2) логічна система аргументів у правовій пропаганді – необхіднаумова її переконливості і дохід­ливості; 3) проблемний виклад морально-правовоїінформації з навчанням прийомів творчого мислення в галузі етики і права; 4) додержанняпочуття міри між теоретичним та ілюстративним матеріалом, між позитивними інегативними прикладами під час висвітлення теми.
Оскількиі батьківські права потребують захисту, батьків у процесі правовиховної роботиз ними орієнтували, куди і в яких випадках за таким захистом звертатися,починаючи від органів освіти, консультацій при органах охорони здоров'я, ізакінчуючи такими установами, як служба у справах неповнолітніх, кримінальнаміліція у справах неповнолітніх, прокуратура, суд. Адже всі вони наділеніпевними функціями щодо захисту сім'ї та інтересів правильного виховання дітей.
Управовиховній роботі з батьками слід мати на увазі, що законодавство передбачаєповагу, бережливе ставлення до особистого життя членів сім'ї, необхідністьохороняти її від непотрібного вторгнення. Правове регулювання охоплює тісторони життєдіяльності сім'ї, які мають суспільну значущість, стосуютьсяінтересів суспільства в цілому. Сюди, в першу чергу, відноситься питаннявиховання дітей. І закон у конфліктних ситуаціях забезпечує захист інтересіввиховання, створює оптимальні умови для його нормального здійснення і дляусунення або ослаблення перешкод, що чиняться членами сім'ї, які зловживаютьсвоїми правами [17].
Упроцесі пошуково-експериментальної роботи з батьками учнів експериментальнихкласів було проведено цикл бесід з проблем правового виховання дітей в сім'ї(Додаток 9), виховних заходів (Додаток 10, 11). Результати опитування 35 батьківучнів експериментального і 30 батьків учнів контрольного класу відображені в таблиці2.2.
Таблиця2.2. Порівняльні дані про участь батьків у правовому вихованні молодшихшколярівЗміст правовиховної роботи в сім'ї Батьки учнів експериментального класу Батьки учнів контрольного класу Абс. число Відсотки Абс. число Відсотки Знання стану цієї роботи в школі 30 85,71 15 50 Знання змісту правовиховної роботи з дітьми в сім'ї 28 80 14 46,67 Володіння методикою правовиховної роботи з дітьми в сім'ї 26 74,29 13 43,33 Створення в сім'ї атмосфери поваги до норм моралі і права 23 65,71 18 60 Прагнення до підвищення рівня правової обізнаності 20 57,14 12 40
Якзасвідчують дані, узагальнені в таблиці, рівень правової обізнаності батьківучнів експериментальних класів значно вищий, ніж батьків учнів контрольноїгрупи. Цю різницю можна пояснити тільки як результат спеціально проведеноїправовиховної роботи з батьками учнів експериментальної групи.2.2 Результатипошуково-експериментальної роботи
Весьпроцес дослідження проблеми правового виховання молодших школярів тривав дванавчальних роки. Був започаткований під час проходження практики у 2008 р. Експериментальнаробота здійснювалась у Переминлянській ЗОШ №2 I-III ступенів. У дослідженнівзяло участь 80 учнів початкових класів, 28 класоводів і 65 батьків молодшихкласів. З метою проведення констатуючого зрізу було розроблено і підібраноспеціальні анкети (див. додатки 1, 4, 8). Отримані дані дозволили зробитикількісний і якісний аналіз та на його підставі розробити методику формуючогоексперименту. У його основу була покладена розроблена нами програма зміступравового виховання молодших школярів та методика його в позакласній виховнійроботі,
Формуючийексперимент передбачав відповідну роботу з батьками учнів у плані підвищення їхправової обізнаності (див. додаток 9).
Уформуючому експерименті з реалізації розробленої методики правового вихованнямолодших школярів взяло участь 60 учнів початкових класів Перемишлянської ЗОШ№2 I-III ступенів, із них 25 учнів контрольного класу. Виявлення рівнясформованості правових уявлень у молодших школярів здійснювалось за спеціальнорозробленою анкетою, яка складалась із запитань з різних галузей українськогоправа (див. додаток 1).
Результатививчення динаміки формування правових уявлень у молодших школярів у процесіпошуково-експериментальної роботи представлені у таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 Рівень сформованості правових уявлень умолодших школярів за результатами формуючого експериментуЗміст запитання Правильні відповіді Контрольна група Експериментальна група К-сть учнів Відсоток К-сть учнів Відсоток Яку назву має наша держава? 25 100 35 100 Яке місто є столицею нашої держави? 24 96,0 35 100 Як називається Основний закон нашої держави? 20 80,0 35 100 Які кольори має Державний прапор України? 23 92,0 35 100 Що зображено на Державному Гербі України? 22 88,0 35 100 Слова і музика якої пісні є Державним Гімном України? 19 76,0 28 80,0 Яка мова є державною в Україні? 20 80,0 35 100 Хто обирає Президента України? 18 72,0 27 77,1 Хто повинен дотримуватись законів нашої країни? 22 88,0 21 65,7 Яка установа покликана захищати права дитини? 12 48,0 20 57,1 До якого закладу може потрапити молодший школяр, який заблукав чи утік з дому? 20 80,0 26 74,3 До якого віку за заподіяну дитиною шкоду відповідають батьки? 17 68,0 17 48,6 До якого закладу направляють одинадцятирічного учня, який систематично порушує правила поведінки в школі і за її межами 19 76,0 21 60,0 У якому документі викладено права і обов’язки учнів ? 22 88,0 16 45,7 З якого віку дитини права і обов’язки батьків з її виховання припиняються? 25 100 19 54,3
Якзасвідчують статистичні дані цієї таблиці, у процесі дослідницької роботи векспериментальній групі змінилися на кращі всі показники рівня правових уявленьмолодших школярів. У контрольній групі ці показники також певною міроюзмінилися, але ці зміни значно менші.
Упроцесі пошуково-експериментальної роботи нас цікавило і питання, як вплинувзапроваджений нами зміст правового виховання на поведінку молодших школярів. Зцією метою в експериментальних класах під час всього експерименту велисяспеціальні журнали, в яких фіксувалися негативні вчинки, що допускалися учнями.Результати обліку допущених молодшими школярам негативних вчинків векспериментальних і контрольних класах відображені в таблиці 2.4.
Таблиця2.4 Порівняльні дані стану дисципліни учнів в експериментальній і контрольнійгрупахВиди відхилень у групі Кількість відхилень у поведінці Контрольна група Експериментальна група К-сть учн. Відсоток К-сть учн. Відсоток Прогули уроків 5 1,10 2 0,70 Запізнення на уроки 8 2,00 4 1,40 Бійки 12 3,00 5 1,75 Паління 2 0,50 - - Вживання спиртного 1 0,22 - - Утеча з дому 2 0,50 - - Крадіжки 8 2,00 1 0,35 Пошкодження шкільного майна 18 4,05 5 1,75 Невиконання розпоряджень учителя й інших дорослих 19 4,10 4 1,40 Образа, приниження інших 10 2,05 1 0,35
Якзасвідчують результатидослідження, наведені в таблиці, в експериментальній групі кількість допущенихмолодшими школярами відхилень у поведінці і в цілому, і за окремими видами,набагато менша, ніж у контрольній групі.
Матеріаликонтрольного зрізу засвідчили, що за рік значно зросла правова вихованістьмолодших школярів за всіма її показниками.
Проведенийексперимент з правового виховання молодших школярів на основі розробленого намизмісту правового виховання показав, що його реалізація сприяє ефективномузасвоєнню системи доступних для цієї категорії учнів правових понять,формуванню відповідних уявлень, умінь та навичок правомірної поведінки.
ВИСНОВКИ
Вумовах розбудови України як правової держави особливого значення набуваєпроблема піднесення рівня правової культури всього населення взагалі, і підростаючогопокоління зокрема. Формування основ правової культури молоді покликаназабезпечити загальноосвітня школа. Вирішення школою цього завдання сприятимепідвищенню правової обізнаності учнівської молоді, що протидіятиме скоєннюправопорушень неповнолітніми, омолодженню дитячої злочинності.
Напідставі аналізу результатів психолого-педагогічних досліджень і досвідувиховної роботи в школі можна стверджувати, що основи правових знань можутьуспішно засвоюватись вже учнями початкових класів. У молодших школярів дляцього наявна різностороння активність у пізнанні правових фактів, явищ, подій.Під впливом навчання здійснюється перехід пізнання зовнішньої сторони цихфактів і явищ до пізнання їх суті. Дослідження переконують, що зміст правовоїінформації викликає у молодших школярів великий інтерес. Вони не піддаютьсумніву необхідність дотримання як вимог законів, так і моральних норм, учнідобре їх запам'ятовують і хочуть виконувати.
Конструюючизміст правового виховання учнів, потрібно виходити з особливостей українськогоправа як регулятивного явища, що охоплює суспільні відносини, які стосуються інеповнолітніх.
Результатиформуючого експерименту переконують, що школярам потрібно давати знання такихправових положень, які допоможуть їм правильно вибрати лінію поведінки в життіі діяльності, сформувати у них правильні уявлення про необхідності поводитись гіднимчином. Тому зміст правового виховання має передбачати ознайом­лення школярів здоступними їм правовими положеннями, що стосуються конституційного,адміністративного, цивільного, сімейного, трудового, кримінального,природоохоронного права.
Особливароль у правовому вихованні молодших школярів, зокрема у формуванні у нихнавичок і звичок правомірної поведінки, належить втіленню в їх життєдіяльністьправил для учнів. Дослідження переконує, що в початкових класах такі правиламають бути деталізовані і повинні регламентувати поведінку дітей на уроці, наперервах, на шкільних урочинах, удома, на вулиці і в інших місцях. Робота надправилами проводиться у двох напрямках: роз'яснення їх змісту і привчання учнівдо дотримання цих правил. Систематичне виконання правил поведінки всімашколярами впорядковує ритм життя школи, спрямовує його в необхідному напрямку, привчаєучнів до дисципліни, правопорядку.
Управовому вихованні учнів молодшого віку особливе місце належить класоводу. Результативністьйого правовиховної діяльності на уроках і в позакласній виховній роботізалежить від рівня його правової культури, авторитету серед учнів, знаннязмісту і специфіки методики правового виховання цієї категорії учнів у школі ів сім'ї.
Ефективнездійснення правового виховання молодших школярів вимагає тісної взаємодії школита сім'ї. Така взаємодія сприяє подоланню стихійного виховного впливу в сім'ї.Для цього школа має озброїти батьків певною сумою педагогічних, психологічнихта правових знань, уміннями застосовувати ці знання у повсякденній виховнійроботі з дітьми.
Пошуково-експериментальнаробота дозволила значно розширити правові знання і загальнокультурний кругозірмолодших школярів, домогтися усвідомлення ними розуміння особистоївідповідальності за свої вчинки і поведінку. Вивчення правових питань викликалов учнів значний інтерес, сприяло якісним змінам джерел правової інформаціїдітей, виробленню у них правильної громадянської позиції в юридично значущихситуаціях. У процесі пошуково-експериментальної роботи учні отримали початковеуявлення про громадянство України, Конституцію України, про основніконституційні права і обов'язки громадян, про найважливіші закони країни;загальне уявлення про державу і органи влади, про символіку нашої держави(Прапор, Герб і Гімн). Школярі усвідомили необхідність постійно дотримуватисьправил поведінки у школі і за її межами, розуміння особистої відповідальностіза порушення дисципліни й порядку в школі, вдома і на вулиці. У них зрісінтерес до правової інформації. Матеріали підсумкового зрізу засвідчили, щозначно зросла правова вихованість молодших школярів за всіма її показниками.
СПИСОК ВИКОРИСТАНих джерел
1.           Бармак М.Основи правознавства. Кишеньковий довідник. – Тернопіль, 1999– 200.
2.           Бех І.Наукове розуміння особистості як основа ефективності виховного процесу // Початкова школа. – 1998.– №1.– С. 2-6.
3.           ВаськовичЙ. Проблема правового виховання молоді // Право України. – 1997.– №2. – С. 49-50.
4.           ВоєцькаТ.В., Горобець Н. Формування соціального досвіду учнів у процесі правового іморального виховання: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Гуманізаціянавчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед учнівськоїта студентської молоді” /За ред. В.М. Герасименка. – К.: ІСДО МО України, 1994.– С. 181-184.
5.           Возрастная ипедагогическая психология /Под ред. А.В. Петровского. –М.: Просвещение, 1979. – 288 с.
6.           ВолодькоМ.В., Карпов О.М. Правове виховання в школі, сім’ї – основа профілактикиправопорушень серед учнівської молоді: Матеріали Всеукраїнської науково-практичноїконференції „Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередженняправопорушень серед учнівської та студентської молоді” / За ред. В.М. Герасименка.– К.: ІСДО МО України, 1994. – С. 120-122.
7.           Воронов Б. Предупреждениеправонарушений несовершеннолетних //Воспитание школьников. – 1991. – №5. – С. 3.
8.           ГалузинськийВ.М. Вплив педагогічних відносин на формування особистості учня // Початковашкола. – 1975. – №9. – С. 5-12.
9.           ГлущенкоА.Г. Вікові особливості молодших школярів і завдань морального виховання // Початковашкола. – 1976. – №5.– С. 8-14.
10.         ГлущенкоА.Г. Моральне виховання в процесі навчання // Початкова школа. – 1975. – №2. –С. 9-13.
11.         Головатенко А.Ю.Формирование нравственно-правовыхубеждений школьников // Нравственно-правовое воспитаниешкольников: Из опыта работы: Книга для учителя /Сост. А.Ф. Никитин. – М.:Просвещение, 1986. – С. 107-113.
12.         ГоловченкоВ.В., Нелін Г.І. Правове виховання учнівської молоді: Питання методології таметодики. – К.: Наукова думка 1993. – 138 с.
13.         Давыдов Г.П.Теоретические основы отбора правовых фактов явлений для формированияправосознания и поведения // Формирование правосознания и поведения учащихся / Подред. Г.П. Давыдова. – М.: НИИОП, 1981. – С. 6-22.
14.         Детскаяпсихология: Учебное пособие для студентовпедагогических институтов /Под ред. А.А. Люблинской. – М.: Просвещение,1971. – 415 с.
15.         ДокукінаО.М. Виховання молодших школярів у сучасній українській сім’ї // Початковашкола. – 1997. – №5. – С. 17-21; №6. – С. 6-14.
16.         ЗапорожанІ.Г. Педагогічні основи правовиховної роботи з молодшими школярами: Дис. канд. пед.наук. – Тернопіль, 2002. – 273 с.
17.         Итогнев К.Е.,Миньковский Г.М. Семья, дети, школа. – М.: Юрид. лит., 1989. – 448 с.
18.         Козубовська І.В., Деркач Є.Д. Профілактикатрудновиховуваності молодших школярів // Початкова школа. – 1976. – №10. – С. 71-74.
19.         КолесінаТ.Є. Психолого-педагогічна діагностика відхилень у поведінці учнів // Початковашкола. – 1996. – №12. – С. 11-13.
20.         Корниенко Л.М. Об опыте изучения уровня правосознанияшкольников //Правовоспитание молодежи /Под ред. В.Н. Кудравцева. – М.: Юрид. лит., 1974. – С. 58-59.
21.         КрасовицькийМ. Моральне виховання учнів у теорії і практиці американської школи // Ріднашкола. – 1998. – №4. – С. 29-52.
22.         Крутенький В.А.Основы педагогической психологи. – М.: Просвещение, 1972. – 255 с.
23.         Методическиерекомендации по непрерывному правовому воспитанию школьников (О.В. Борисова,Т.Н. Мирошниченко, О.П. Песоцкая). – К., 1989.– 16 с.
24.         Миньковский Г.М.Система и основные условия эффективности правового воспитания молодежи // Проблемыправового воспитания молодежи / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Юрид. лит., 1974. – С. 6-9.
25.         Никитин А.Ф. Формированиеправовых взглядов и убеждений учащихся //Формирование правосознания и поведенияучащихся / Под ред. Г.П. Давыдова. – М.:АПН СССР, 1981. –С. 36-50.
26.         Обухов В.М.Влияние правового воспитания на формирование правосознания и поведенияшкольников / Правовое воспитание школьников (Из опыта работы) /Составили: Г.П. Давыдов,А.Ф. Никитин, В.М. Обухов. – М.:Просвещение, 1979. – С. 58-60.
27.         ОржеховськаВ.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Навчально-методичнийпосібник. – К.: ВіАн, 1996. – 352 с.
28.         Орзых М.Ф. Правов системе коммунистического воспитания советской молодежи // Правовоевоспитание молодежи / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Юрид. лит., 1974. – С. 40-42.
29.         ПилипенкоЛ.І. Становище в колективі ровесників як фактор морального розвитку школяра //Початкова школа. – 1978. – №7. – С. 19-22.
30.         Пирогов В.Н.,Ломтев С.П. Вопросы повышения эффективности правового воспитания школьников //Проблемы предупреждения правонарушений учащихся общеобразовательных школ / Подред. В.В. Панкратова. – М.: ВНИИ проблемукрепления законности и правопорядка, 1990. – С. 39-48.
31.         Про станнегативних тенденцій серед неповнолітніх та заходи щодо їх попередження: МатеріалиВсеукраїнської науково-практичної конференції „Гуманізація навчально-виховногопроцесу як засіб попередження правопорушень серед учнівської та студентськоїмолоді” / За ред. В.М. Герасименка. – К.: ІСДО МО України, 1994. – 230 с.
32.         СапожніковаЛ.С. Знана і реальна поведінка молодших школярів // Початкова школа. – 1994. – №3.– С. 11-13.
33.         СапожніковаЛ.С. Формування в учнів дисциплінованої поведінки // Початкова школа. – 1975. –№6. – С. 9-14.
34.         Смирнов А.А.Избранные психологические труды: В 2-х т. – М.: Педагогика, 1987. – Т.2. – 344 с.
35.         Соколов Л.Б.Организация и руководство правоохранительной деятельностью учащихся //Формирование правосознания и поведения учащихся / Под ред. Г.П. Давыдова. – М.: АПН СССР, 1981. – С. 50-65.
36.         СтавицькийО.О. Переконуючий вплив у виховному процесі // Початкова школа. – 1993. – №11.– С. 3-5.
37.         СтельмаховичМ.Г. Теорія і практика українського національного виховання. – Івано-Франківськ,1996. – 180 с.
38.         СтепаненкоС. Нові пріоритети нашої школи // Початкова школа. – 1999. – №1. – C. 8-10.
39.         СухомлинськийВ.О. Розмова з молодим директором школи / Вибрані твори: У 5-ти т. – К.: Радянська школа, 1977. – Т.4.– С. 394-582.
40.         УшинськийК.Д. Людина як предмет виховання / Вибрані педагогічні твори у двох томах. – К.,1981. – Т.1. – С.142-472.
41.         ФіцулаМ.М. Правове виховання учнів: Методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 148 с.
42.         Яковлева Н.Г.Проблемы профилактики правонарушений учащихся общеобразовательных школ // Проблемы предупрежденияправонарушений учащихся общеобразовательных школ / Под ред. В.В. Панкратова. – М.: ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка,1990. – С. 4-13.
ДодаткИ
Додаток1
Анкетадля учнів 3-4 класів
Дорогідіти! Перед вами перелік запитань, на які просимо дати від­повіді, вибравшиправильну із запропонованих (обрану вами відповідь підкресліть):
1.Яку назву має наша держава?
а)Угорщина;
б)Київ;
в)Тернопіль;
г)Україна;
д)Польща.
2.Яку назву має Основний закон нашої держави?
а)правила поведінки;
б)закон;
в)Конституція України;
г)указ;
д)постанова.
3.Які кольори має Державний Прапор України?
а)синій, червоний, білий;
б)жовтий, синій;
в)жовтий, зелений;
г)червоний;
д)червоний, синій.
4.Що зображено на малому Державному Гербі України?
а)зірка;
б)щит із зображенням тризуба;
в)тризуб;
г)півмісяць;
д)серп і молот.
5.Словаі музика якої пісні є Державним Гімном України?
а)«Ой у лузі червона калина »;
б)«Ще не вмерли України ні слава, ні воля»;
в)«Боже, великий, єдиний»;
г)«Ой, на горі, там женці жнуть »;
д)інша.
6.Яке місто є столицею України?
а)Львів;
б)Тернопіль;
в)Москва;
г)Харків;
д)Київ.
7.Яка мова є державною в Україні?
а)українська і російська;
б)українська;
в)російська;
г)українська і польська;
д)українська і англійська.
8.Хто обирає Президента України?
а)Верховна Рада;
б)Конституційний Суд;
в)народ України;
г)його обирають депутати;
д)його обирають міністри.
9.Хто повинен дотримуватися законів нашої країни?
а)всі керівники держави;
б)судді;
в)Президент України;
г)депутати Верховної Ради;
д)весь народ України.
10.До якого закладу направляють одинадцятирічну дитину на перевиховання, якщо вонасистематично порушує правила поведінки в школі і за її межами:
а)спеціальна школа з посиленим режимом;
б)спеціальне професійно-технічне училище з посиленим режимом;
в)виховно-трудова колонія;
г)виправно-трудова колонія;
д)в’язниця.
11. Яка установа покликана захищати права дитини:
а)кримінальна міліція у справах неповнолітніх;
б)сільська рада;
в)служба у справах неповнолітніх;
г)районний відділ освіти;
д)батьківський комітет.
12.До якого закладу може потрапити молодший школяр, який заблукав чи утік з дому:
а)приймальник-розподільник;
б)спеціальна школа з посиленим режимом;
в)дитячий притулок;
г)виховно-трудова колонія;
д)школа інтернат.
13.До якого віку дитини за заподіяну нею шкоду несуть відповідаль­ність батьки:
а)до 11 років;
б)до 15 років;
в)      до16 років;
г)до 18 років.
14.З якого віку молода людина може влаштуватись на роботу:
а)у 18 років
б)у 16 років;
в)у 15 років;
г)у 14 років.
15.В якому документі викладено права та обов'язки школяра:
а) наказі директора школи;
б) Конституції України;
в)Статуті школи.
16.З якого віку дитини права і обов'язки батьків з її виховання припиняються:
а)з 15 років;
б)з 16 років;
в)з 17 років;
г)з 18 років;
д)з 19 років.

Додаток2
Правадитини (програмадля учнів початкових класів СЗШ №58 м. Львова)
Тема1. МИ – УКРАЇНСЬКІ ДІТИ – ДІТИ СВІТУ
Людина,її життя, здоров'я, гідність – найвища цінність на Землі. Конвенція про правадитини 1989р. про право дитини на індивідуальність. Правова захищеність дітейУкраїни та дітей інших країн. Шлях до миру і злагоди в світі через повагу доправ дитини.
Тема2. СИЛА ЛЮДЕЙ В ЄДНОСТІ
Обов'язоклюдей допомагати один одному. Допомога іншим – доброчинність і благородство.Необхідність допомоги сім'ям з боку держави. Особливий захист дітей у зонахвоєнних конфліктів та стихійних лих.
Тема3. МОЄ ІМ'Я І МОЯ ЗЕМЛЯ
Праводитини на ім'я, на громадянство в Конвенції про права дитини 1989р., уКонституції України. Твоє рідне місто. Твоя родина. Місце, де ти народився.Твоя батьківщина.
Тема4. ЯКИМ Я ПОВИНЕН БУТИ
Правалюдини – це її можливості існувати і розвиватися як особистість. Поняття«честь», «гідність», «доброта»,«правдивість». Право дитини на можливість вільно висловлювати своїпогляди. Права людини як вияв і реалізація загальнолюдської моралі. Правовийзахист гідності людини в Україні.
Тема5. МАТЕРИНСТВО В ХРИСТИЯНСЬКІЙ МОРАЛІ
Правадитини в сім'ї. Конвенція про права дитини 1989 р. про право дитини знати своїхбатьків та користуватися їхньою підтримкою. Мати – друг і наставник. Обов'язкибатьків перед дітьми і дітей перед батьками.
Тема6. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ – ТВІЙ ЗАКОН. ОСНОВНІ ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
Людина,її права і свободи – стратегічний конституційний пріоритет. Вчитися жити задемократії. Захист Конституцією України прав і свобод людини.
Тема7. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КОНВЕНЦІЇ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ 1989р.
Видиправ дитини. Загальні принципи захисту прав дитини. Якнайкраще забезпеченняінтересів і потреб дитини – головний пріоритет у захисті прав дитини.Спеціальний правовий захист дітей.
Тема8. ЗАКОН ЖИТТЯ У ТВОЄМУ КЛАСІ
Праводитини на освіту. Законодавчі акти, за якими працює школа. Конвенція правдитини про підтримку шкільної дисципліни методами, які не принижують гідністьдитини. Обов'язки і права учня. Статут нашого класу.
Тема9. ЗНАЧЕННЯ ПРИРОДИ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ
Поняттяпро навколишнє середовище. Право людини на здорове довкілля. Захист природи —як потреба душі. Екологічні проблеми людства.
Тема10. ЯК ЗБЕРЕГТИ СВОЄ ЗДОРОВ'Я
Праводітей на охорону здоров'я. Здоровий спосіб життя. Режим дня. Особиста гігієна.Здорове харчування. Ранкова зарядка. Фізкультура і спорт – запорука здоров'я.
Тема11. ДЖЕРЕЛА НЕБЕЗПЕКИ І СТИХІЙНІ ЛИХА
Конвенціяправ дитини про форми посягань на здоров'я і здоровий спосіб життя. Стихійнілиха і самозбереження. Допомога іншим людям під час стихійного лиха.
Тема12. ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ
Дотриманняправил дорожнього руху – це забезпечення права на здоров'я, на життя.Небезпечні місця дорогою зі школи до твого дому. Іг­ри і небезпека для життя.
Тема13. ЯК ПОВОДИТИСЯ В ТОВАРИСТВІ?
Повагадо особистості іншої людини — норма поведінки людини, яка поважає права інших.Право на свободу висловлювань і межі відвертості. Поведінка в громадськомутранспорті. Поведінка в гостях. Поведінка в театрі. Мистецтво спілкування.
Тема 14. МОЇ ПРАВА В ШКОЛІ
Правашколяра. Права вчителя. Права школяра поза школою. Правовий захист учнів.
Тема15. МОЇ ОБОВ'ЯЗКИ
Обов'язкиучня 2-3 класів. Обов'язки щодо своїх батьків, сім'ї. Обов'язки у стосунках зучителем. Обов'язок працювати і право на захист від експлуатації. Обов'язкиперед природою.
Тема16. У ЩО І КОМУ ВІРИТЬ ЛЮДИНА
Потребалюдини у вірі. Кому людина довіряє свої думки і сумніви. Право дитини насвободу совісті і віросповідування. Поняття про релігію. Повага до релігійнихпочуттів інших людей.
Тема17. СКАРБИ НАРОДНОЇ МУДРОСТІ — ПІДРУЧНИК ЖИТТЯ
Рольказки, прислів'я, приказки в житті людини. Мудрість і благородство українськогонароду. Книга у твоєму житті. Хто такі книголюби. Основна книга нашого життя.