Зміст
Вступ
1. Життєвий шлях М. Монтессоріі розвиток її педагогічної системи
2. Технологіясаморозвитку Марії Монтессорі
2.1 Концептуальніположення
2.2 Мета і завдання
2.3 Понятійний апарат
2.4 Зміст технології
2.5 Вимоги до особистостіпедагога
2.6 З досвіду роботи
3. Особливості зміступедагогічної технології «Будинок вільної дитини»
3.1 Дидактичний матеріалтехнології
3.2 Основний урок –презентація
3.3 Уроки номенклатури –індивідуальні уроки
3.4 Диференційованасистема матеріалів для саморозвитку дитини
3.4.1 Матеріали для вправу повсякденному житті та вироблення навичок соціальної поведінки
3.4.2 Матеріали для вправна розвиток сенсорики
3.4.3 Матеріали для вправна розвиток мовлення, навичок письма, читання, математичних уявлень
3.4.4 Матеріали для вправіз розділу «Космічне виховання»
Висновки
Список використанихджерел
Вступ
Педагогікавидатного італійського гуманіста Марії Монтессорі (1870-1952), як справедливостверджують, « завоювала весь світ » у світовому педагогічному досвіді не булоі не має такого органічного поєднання різних знань, як у розробленій неютехнології. Загалом педагогічна система М. Монтессорі репрезентує теоріювільного виховання й сенсуалізму (напрям у теорії пізнання, який визнаєвідчуття єдиним джерелом знань) у педагогіці. Глибина реалізованих у ційтехнології теоретичних положень, досконалий методичний і дидактичнийінструментарій дають змогу використовувати їх у різних педагогічних умовах.
Небагатьом ученим і педагогам пощастило за життя здобути світове визнання іповагу, побачити, як поширюються та реалізуються їхні ідеї. М. Монтессоріналежить до таких постатей у світовій педагогіці. Засади Монтессорі — педагогіки реалізують Монтессорі — дитячі садки, Монтессорі — школи.Функціонують вони в країнах Європи, Америки, Азії, Австралії. На початку ХХсторіччя такі навчально-виховні заклади діяли в нашій країні, однак згодом узв’язку з уніфікацією типів освітніх закладів, програм і методів роботи здітьми, а також через різку критику теорії Монтессорі за її невідповідністькомуністичній ідеології їх було заборонено. На початку 90 – х років ХХ ст…вітчизняну Монтессорі – педагогіку відроджено. Нині в окремих дошкільнихзакладах України, як і Росії та Білорусії, принципи Монтессорі – педагогікиінтегруються з традиційними для вітчизняної педагогіки виховними та освітнімипрограмами.
Світовевизнання технологія М. Монтессорі здобула завдяки гуманістичному підходу длявиховання і навчання дітей, вірі у безмежні можливості розвитку дитини, опоріна її самостійність та індивідуальність. Виховна мета цієї технології полягає врозкритті духовного та інтелектуального потенціалу дитини, засобами її досягненняє не зовнішні впливи на особистість, а спеціально сформоване середовище,своєрідна «духовна екологія».
Метакурсової роботи – ознайомитися з історією виникнення, впровадження івикористання педагогічних ідей Марії Монтессорі в сучасних дошкільних закладах.
1. Життєвийшлях М. Монтессорі і розвиток її педагогічної системи
МаріяМонтессорі народилася 1870 р. неподалік портового міста Анкона, що наАдріатиці, в сім’ї військового. Батьки її були глибоко релігійними людьми,неухильно дотримувалися католицьких правил і звичаїв. У такому дусі виховувалиі свою єдину дочку.
Шістнадцятилітньоювона вступила до Технічної школи Мікеланджело Буанаротті з наміром здобутипрофесію інженера. Однак невдовзі її інтереси переорієнтувалися на медицину, іМарія стала студенткою медичного факультету університету. На той час це бувризикований вчинок, оскільки вища освіта жінок не схвалювалася. У липні 1896року М. Монтессорі отримала (перша серед жінок Італії) диплом доктора терапіїта хірургії Римського Університету.
Післязакінчення Університету вона створила спеціальну школу, а згодом і медико –педагогічний інститут для дітей з бідних сімей та сиріт, де розробила тазастосувала різноманітний дидактичний матеріал, який пізніше увійшов в історіюяк « Золотий матеріал » Монтессорі.
Завласною методикою М. Монтессорі навчила дітей читати і писати так, що навступному іспиті до народн6оїь школи вони виявляли значно кращі результати, ніждіти з нормальних сімей. Це викликало справжню педагогічну сенсацію.Успішність, як вважала Монтессорі, залежить від методів навчання: психічнийрозвиток занедбаних дітей підтримували і стимулювали, а розвиток дітей знормальних сімей затримували через відсутність індивідуальних програм навчання.
Розробляючивласну педагогічну систему, М. Монтессорі спирались на ідеї французькихпсихіатрів і педагогів Жанна–Гаспара Ітара (1775-1838) та Едуарда Сегена (1812-1880),які теоретично обґрунтували і практично довели неабиякі можливості вихованнядітей з особливими потребами за допомогою спеціальних вправ. В ідеї Е.Сегенапро доцільність застосування у процесі виховання нормально розвинених дітейфізіологічного методу, що ґрунтується на індивідуальному дослідженні дитини,організації виховних прийомів з урахуванням фізіологічних і психологічних явищ,М. Монтессорі побачила потенціал, реалізація якого могла б реформувати школу,виховання загалом.
Вонапочала працювати зі звичайними дітьми, становище яких у школах було набагатогіршим, ніж її вихованців. Необхідність послуговування найновішими науковимиданими спонукала її до вступу на філософський факультет університету, де вонаопанувала проблеми експериментальної психології, дидактику початкової школи,одночасно викладаючи педагогічну антропологію. Результатом цієї праці сталакнига « Педагогічна антропологія », в якій Монтессорі підтримує положення своговчителя, відомого італійського антрополога Джузеппе Серджі про те, що«проводити антропологічні виміри зовсім не означає встановлювати системупедагогіки», а «для відшукування розумних природних методів виховання суттєвонеобхідно проводити точні та раціональні спостереження над людиною якособистістю, особливо в період до 7 років, оскільки це вік, у якому повиннізакладатись основи виховання і культури».
Післябагаторічних наукових пошуків М. Монтессорі задумалася над створенням системи,яка була б строго індивідуалізованою, давала б змогу педагогові спостерігати задитиною і вивчати її. Посередником між педагогом і дитиною, за її переконанням,має бути дидактичний матеріал, покликаний пробудити самодіяльність дитини,допомагати її самовихованню, самонавчанню, саморозвиткові. Зібравши, осмисливший інтегрувавши компоненти багатьох педагогічних теорій (Р.Перейри, Ж.-Г. Ітара,Е.Сегена, Дж.Локка, Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Песталоцці, Ф.Фебеля та ін.), М. Монтессорірозробила цілісну систему, в якій відсутність, на перший погляд, теоретичноїновизни й оригінальності, за багатьох безперечних переваг, є її головноюпрактичною силою.
У1907 р. М. Монтессорі трапилася нагода застосувати на практиці свою теорію тарезультати перших спостережень і дослідів. Генеральний директор Римськоїдомобудівної асоціації, талановитий інженер Едуардо Таламо, наважившись насоціальний експеримент, запропонував їй відкрити в реконструйованих Асоціацієюбудинках новий тип дошкільного закладу – денний притулок, школу для малюків.Створений « Будинок дитини » М. Монтессорі використала як своєріднийекспериментальний майданчик. Спеціальне середовище в ньому стимулювалоприродний роз0виток дітей. Навчалися вони з 9 до 16 год.; а їхні заняттяпоєднували вільні ігри з молитвами, різноманітну пізнавальну діяльність – зіспівами. Все в школі було зорієнтовано на те, щоб привчити дитину досамостійності, сприяти її різнобічному вдосконаленню, допомогти їй організуватисвою діяльність, реалізувати свою природу. Не визнаючи класно урочної системи, М.Монтессорі змінила інтер’єр приміщень, у яких навчалися діти. Переставлятивідповідно до своїх потреб легкі переносні столики, маленькі стільчики й крісламогла навіть трирічна дитина. Різновікові Монтессорі – групи об’єднуваливихованців від 2-х з половиною до 6-ти років. Кожен із них вчився працюватинаодинці або разом з іншими. Цей вибір дитина робила сама, дотримуючисьосновних правил групи і спонукаючи до цього інших. Новачкам допомагали старші,досвідченіші. Здобувши згодом навчальні навички, вони вже допомагали тим, хтоцього потребував. Так малюки вчилися поводитися у товаристві різних людей,тобто набували навичок соціальної поведінки.
Затаких умов у дітей швидко з’являвся довільний, внутрішній інтерес до занять, щой було метою виховання. Цей досвід М. Монтессорі виклала в книзі « Методнаукової педагогіки, застосовуваний до дитячого виховання у Будинках дитини »(1909).через кілька років стало зрозуміло, що її соціально – педагогічнийексперимент завершився великим заслуженим успіхом.
Популярністьнової педагогічної системи ширилася за межі Італії. Щоб ознайомитися з нею, доРиму прибували вихователі, вчителі з Іспанії, Голландії, Англії, Швеції.
Педагогічніідеї м Монтессорі стрімко здобували прихильників у різних країнах. Багатьох ізних у 20-40-ві роки вона відвідувала особисто, організовуючи там зфеноменальним успіхом лекції й демонстраційні заняття. Всюди створювалисядитячі заклади, які працювали за системою Монтессорі. Її педагогіка не зналадержавних, національних і релігійних кордонів. Серед друзів М. Монтессорі булиавстрійський психіатр, психолог Зігмунд Фрейд (1856-1939), американськийфілософ, психолог і педагог Джон Дьюї (1859-1932), швейцарський філософ,психолог Жан Паже (1896-1980), американський винахідник у сфері техніки ТомасЕдісон (1847-1931) та ін.
Немалоприхильників здобула педагогічна система М. Монтессорі й серед вітчизнянихспеціалістів, які започаткували суспільне дошкільне виховання в Україні.Найактивнішими і найпослідовнішими серед них були О. Дорошенко, Н. Лубенець,С.Русова. Ідеї Монтессорі пропагував журнал « Дошкольное воспитание », щовиходив друком у Києві. У 1915 р. побачила світ книга ініціатора створення ікерівника київського Товариства народних дитячих будинків Наталії Лубенець(1877-1943) « Фребель і Монтессорі », яка зазначала, що « праці Монтессорістановлять еру в історії дошкільного виховання і доводять, що це – найважливішеі найшляхетніше завдання, яке потребує інтелігентності та великої душі ». авторпершої концепції національного дитячого садка в Україні Софія Русова(1856-1940) майже у кожному розділі книги « Дошкільне виховання » (1918)апелювала до авторитету Монтессорі. Високо оцінювала вона « уроки номенклатури», які « готують дитину до абстрактного думання », « новий дитячий садок », які головні принципи її педагогічної системи. Поділяла Русова погляди М.Монтессорі на педагога як на уважного спостерігача і вдумливого дослідникадитячої души.
Протягом20-30-х років ХХ сторіччя багато навчально-виховних установ України широкозастосовували елементи технології М. Монтессорі.
Противникнасильства і тоталітаризму, глибоко релігійна людина, М. Монтессорі післявстановлення фашистської диктатури Беніто Муссоліні (1883-1945) була змушенавиїхати з Італії. Перебуваючи в Індії під час Другої світової війни, вонавивчала східну мудрість, заснувала Індійський Монтессорі – рух, який швидконабув там великої популярності. Він до тепер має багато прихильників.Повернувшись після війни до Європи, вона читала лекції на започаткованих вІталії у 1913 році міжнародних навчальних курсах. З часом їх було організованов Іспанії, Бельгії, Голландії, Англії на Цейлоні.
Водній з останніх праць «Всотуючий розум» (1949) М. Монтессорі заснувала напрям,що зосередився на проблемах розвитку дітей протягом перших трьох років життя,оскільки саме в цьому віці вона бачила величезні потенційні можливостіформування особистості людини.
ПраціМ. Монтессорі були перекладені майже всіма мовами світу. Найвідоміші з них: «Методнаукової педагогіки» (1909), «Педагогічна антропологія» (1913), «Самовихованнята самонавчання у початковій школі» (1922), «Виховання для нового світу» (1946),«розвиток потенційних можливостей людини» (1948), «Формування людини» (1950). Висуненнякандидатури М. Монтессорі для присудження Нобелівської премії в 1949,1950 і1951 рр. свідчило про всесвітнє визнання її творчого доробку.
ЖиттяМ. Монтессорі обірвалося в 1952 р. у Голландії, однак її ідеї популярні й нині.У світі існують десятки тисяч шкіл Монтессорі (дитячих садків, початкових шкіл,гімназій, ліцеїв), у деяких університетах та інститутах є відділення, якіготують Монтессорі – вчителів. У США, Голландії налагоджено випуск дидактичногоматеріалу Монтессорі. З 1929 р. діє Міжнародна асоціація Монтессорі «AssociationMontessori International – AMI», президентом якої до 1952 р. була М. Монтессорі.у 1993 р. було створено Міждержавну альтернативну Монтессорі – асоціацію(МАМА), що об’єднала учених, педагогів практиків України, Росії, Білорусії,Казахстану, які вивчають і застосовують її технологію.
Усеце підтверджує слова російської послідовниці педагогіки М. Монтессорі ЮліїФаусек (1863-1943), яка у 1924 р. писала: « Настане час, коли школи Монтессорівкриють мережею всю Європу…Немає більш інтернаціонального методу вихованнядітей, ніж метод Монтессорі. Найрізніші діти найрізніших країн у виявах свогоінтелектуального розвитку є дітьми однієї нації – дітьми мислячого людства».
2.Технологія саморозвитку теорії Монтессорі
2.1Концептуальні положення
МетодикаМонтессорі є моделлю особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання.В її основі лежить ідея про те, що кожна дитина, з її можливостями, потребами,системою стосунків проходить свій індивідуальний шлях розвитку. В продовжусього життя Марія Монтессорі уважно спостерігала за дітьми. Вона зрозуміла, щовсе, що вони роблять, аж ніяк не випадково. Не випадково вони починають співатиабо вимагають, щоб іграшка лежала на певному місті. Монтессорі зробилависновок, що діти проходять певні етапи розвитку. З двох до чотирьох років –час порядку, дитина вимагає точного виконання всіх церемоній. Якщо батькипривчають її до порядку в цьому віці, то це залишається з нею на все життя.Приблизно 3,5 до 4,5 років дітям подобається писати, а з 4,5 до 5,5 дітям подобаєтьсячитати. Тільки до шести років діти « убирають » у себе запахи, кольори, звуки.Яким покажуть їй світ дорослі в цьому віці, таким вона його і сприйматиме наслух, на зір, на запах. У 4-6 років дитина виходить із власного світу іперетворюється на активного дослідника довкілля і людей. У неї розвиваєтьсяздатність до абстракції. В дев’ять років діти починають почуватися вченими, їмсамим хочеться пояснити світ.
Трипровідних положення характеризують сутність педагогічної теорії М. Монтессорі:
1. Виховання повинно бути вільним;
2. Виховання повинно бути індивідуальним;
3. Виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.
Зверненнядитини до вчителя: « Допоможи мені це зробити самому » — девіз педагогікиМонтессорі.
Феноменпедагогіки Марії Монтессорі полягає в її вірі у природу дитини в її прагненнівиключити будь-який авторитарний тиск на людину, яка формується, в їїорієнтації на ідеал вільної, самостійної, активної особистості.
Біологічноюпередумовою тут є ідея про те, що життя будь-якої людини є існуванням вільноїактивності, а, отже, дитина, яка розвивається, має природжену потребу в свободіі спонтанності. Виходячи з цього, Монтессорі відмовилася бачити сутністьвиховання у формуючому впливі на дитину, протиставивши йому проблему організаціїсередовища, найбільш відповідного дитячим потребам, здібностям та інтересам.При цьому обов’язково враховувалися перспективи того, що Л.С. Виготський назвав«зоною найближчого розвитку».
Монтессорібула переконаним противником класно-урочної системи. Вона відмовилася від парт,за якими діти повинні сидіти нерухомо, від кафедри, що ставить учителя наавторитарну позицію, від колективних уроків, що не враховують індивідуальнихздібностей конкретної дитини. Вона виступала проти єдиних для всіх навчальнихпрограм, що не дозволяють дитині просуватися своїм темпом і реалізувати своїінтереси.
Усежиття дитини – від народження до громадянської зрілості – є розвиток їїнезалежності і самостійності.
Урахуваннясенситивності і спонтанності розвитку.
Єдністьіндивідуального і соціального розвитку.
Урозумі не має ні чого такого, що колись не було б у почуттях.
Сутністьрозуму в упорядкуванні і заставленні.
Замістьнавчання дітей потрібно надати їм умови для самостійного розвитку й освоєннялюдської культури.
Мисленнядитини повинно проходити всі необхідні стадії від предметно-діючого донаочно-образного, і тільки після цього досягається абстрактний рівень.
2.2Мета і завдання
Головнамета школи М. Монтессорі постачати « харчі » для природного процесу саморозвитку,створювати довкілля, яке сприяє цьому.
Завдання:
1. Навчити дитину якомога раніше здійснювати свій вибір.
2. Виробити в дитині уміння користуватися наданими свободою ідовірою.
3. Допомогти дитині створювати і підтримувати навколо себе порядок.
4. Навчити в ранньому дитинстві шанувати закон.
5. Навчити терпимого і шанобливого становлення до всіх оточуючих.
6. Створити умови для розвитку в дитині почуття любові й поваги досамого себе.
7. Тренувати волю дитини в ранньому дитинстві, щоб виробити цивілізовануповедінку в будь-якій ситуації.
8. У ранньому дитинстві сформувати культуру поводження з усіманавколишніми предметами.
9. Навчити дитину в ранньому дитинстві самостійно планувати своюдіяльність і досягати наміченого.
2.3Понятійний апарат
Активнадисципліна– поняття, що вбирає в себе важливий виховний принцип,далекий від абсолютної вимоги нерухомості. Для реалізації його виховательповинен володіти спеціальною технікою.
Вільневиховання – виховання, що базується на волі дитини. Воно повинно допомагатидитині «здобути» собі цю волю, тобто зменшити тягар соціальних кайданів, щообмежують діяльність дитини.
Дисциплінав свободі– принцип системи Монтессорі. Якщо дисципліна дитини базуєтьсяна свободі, вона повинна бути перш за все активною. Людину вважаютьдисциплінованою, коли вона вміє володіти і вільно керувати собою, додержуючижиттєвих правил.
Інтелектуальневиховання– стосовно дітей дошкільного віку полягає в тому, щобполегшити долю неусвідомленого розвитку особистості.
Методекспериментальної педагогіки– метод, яким користується науковапедагогіка, спираючись на дані гігієни, антропології і психології.Використовується для вивчення індивідуальності вихованця.
Монтессорі– матеріал — частина педагогічного підготовчого середовища, яке спонукаєдитину виявляти можливості її власного розвитку через самодіяльність, щовідповідає її індивідуальності.
Моторневиховання– вправи, які полегшують нормальний розвиток фізичних рухів істимулюють розвиток розумово відсталої дитини.
Сенсорневиховання– це виховування відчуттів і підготовка фундаменту, на якомурозвивається ясний і сильний дух. У вихованні відчуттів відкриваєтьсяможливість виявляти і виправляти недоліки, що зоставалися непоміченими.
2.4Зміст технології
ОнукМарії Монтессорі, Маріо, у своєму посланні Ірландському товариству іменіМонтессорі в 1989 р. писав: «Марія Монтессорі відкрила «секрет дитинства», йоговажливість для формування людини. Це дає можливості вести дитину її власнимвільним внутрішнім шляхом, з чистим екологічним бачення її зв’язку іспорідненість з природним і соціальним оточенням. З цього виникає потребаборотися за ідеали миру в сьому світі заради виживання всього людства ».на межіХІХ – ХХ століть педагогічна наука вже підійшла до розуміння того, що освіта неформує дитину, а лише надає можливості для розвитку і її здібностей задопомогою власної діяльності. Вчитель повинен тільки організувати цю діяльністьналежним чином.
У ційсистемі відсутній учитель, якому важко підтримувати дисципліну повноїнерухомості, який виснажує себе і дітей довгими нотаціями. Вчительку замінивдидактичний матеріал, а вона керує самодовільною безпосередньою діяльністюдітей. Цей матеріал – найважливіша частина методу Монтессорі це в узагальненомувиді досвід попередніх поколінь, сконцентрована людська культура. Освоюючи їх,діти освоюють досвід, накопичений у суціумі.
Шкільнийперіод.
Єдинихпрограм навчання в школі не існує, кожна дитина здійснений даний їй природоюунікальний шлях розвитку. У школі не має уроків. День починається із загального« кола ». Щоранку на 15-20 хв. Усі збираються разом. Звучить тиха музика. Учнямподобається коли вчитель сам грає на якомусь інструменті – піаніно, скрипці,гітарі. Потім починається загальна розмова або обговорення. Після « кола » всірозходяться, кожний вибирає сам чим він займатиметься — математикою, історією,літературою. Хтось розмовляє з учителем, хтось готує доповідь бібліотеці. Колироботу закінчено цілком, дитина показує вчителю, щоб обговорити здобутийрезультат.
Дитинане отримує оцінок, але обов’язково дістає оцінку своєї праці від дорослих тадітей, оцінює себе сама.
Учнямніхто не дає ні яких завдань, не пояснює нову тему, ніхто їх не запитує білядошки. Навчальна робота базується на абсолютній довірі до дитини, на вірі в їїпрагнення до пізнання довкілля.
Кожнийучень веде запис досягнень. Там можуть бути написані такі слова: « Я відразубіжу допомогу, коли мене кличуть », « Я вмію придумати цікаву справу ». Просвої успіхи дитина розповідає на « колі », а діти вирішують чи так ценасправді. Якщо всі погодилися, то на аркуші особистих досягнень з’являєтьсяпро це запис.
Середдня буває ще одне загальне заняття, яке в старших дітей довше, ніж у молодших.Це занурення в предмет. Діти знову на 20 хв. Збираються разом, а вчителіназивають це « коло » дидактичним. Тут звичайно формуються в систему знання зтого або іншого предмету, уточнюються поняття, обмислюється термінологія,обговорюються доповіді й повідомлення.
Структурабудь-якого дидактичного матеріалу цілком відповідає логіці формування певногопоняття. Це фіксується в спеціально розроблених учителем зошитах. Таких зошитівв учня три, з трьох інтегрованих предметів – рідної мови, математики ікосмічного виховання. Заповнюючи їх один за одним, учень мовби добудовує логікувивчення предмета, переводить матеріальне в абстрактне, уточнює й систематизуєсвої знання.
Багаторічніспостереження за самостійним розвитком дітей навели Монтессорі – педагогів надумку про необхідність читання предмета « космічне виховання » в двох площинах.Горизонталь — щорічно повторюванні і пов’язанні зі зміною пір року зміни вприроді і житті людей. Вертикаль – прямування дитячої душі в гору, розумінняневідомого світу від його невеликих частинок до створення єдиної величезноїкартини. Від атома до Всесвіту –ось кінцеві точки цієї вертикалі. Учні прагнутьпроводити досліди з різноманітними речовинами, довідуватися про їх властивості.Для вчителя це можливість допомогти дітям замислитися про першооснови світу (землю,воду, вогонь, повітря). Інтерес до неживої природи швидко змінюється інтересомдо вивчення рослин, тварин, людини, їх будови процесів розвитку і розмноження.«Космічне виховання» — інтегрований предмет.
2.5Вимоги до особистості педагога
МетодМонтессорі потребував нового вчителя: перший крок, який повинен зробитимайбутній Монтессорі — вчитель, — це підготувати себе. У нього повинна бутирозвинена уява. Він постійно шукає « відсутню » дитину. Він повинен вірити, щодитина відкриє себе в роботі. Він повинен звільнити себе від упередженості щодо« рівнів » і « типів », за якими прийнято розподіляти дітей. У своїй уявівчитель бачить звичайну дитину, яка живе в духовному світі. Вчитель повиненвірити, що дитина виявить свою справжню сутність, коли знайде роботу, яка їїзацікавить.
МетодМонтессорі потребує постійної граничної напруги сил кожного педагога, розумінняним психології дитини, вміння знайти індивідуальний підхід.
Монтессорівськийучитель нічого не робить за дитину, а допомагає досягти всього самостійно. Такдитина вчиться незалежності й уміння відповідати за свої дії.
Учительбагато спостерігає, він поводиться як дослідник.
Якщоучень висловив бажання почати нову програму, вчитель пропанує йому відповіднийнавчальний матеріал.
Учительне створює дитині неочікуваних ситуацій і у своєму викладанні цілком спираєтьсяна знання сенситивних періодів.
Монтессорівськийучитель прискіпливо ставиться до свого зовнішнього вигляду. Він повинен бутигарним, мати приємний голос, дбати про свою зовнішність, як це роблятьдраматичні актори перед виходом на сцену.
Любов,повага, бадьорість, втіха, що виходять із саме глибини душі вчителя дозволяютьрозвиватися дитині, яка перебуває поруч з ним.
Активністьучителя повинна бути спрямована не на дитину, а на абсолютну повагу до явищ їїжиття і душі. Марія порівнює роботу педагога з напруженою роботою астронома, щонерухомо сидить біля телескопа.
2.6З досвіду роботи
Групи,що сповідують метод Монтессорі, існують у дитячих садках №17, №67, №93, №127 м.Миколаїва. для розвитку творчих здібностей і трудових навичок дітей там використовуютьсяокремі елементи системи. Метою роботи вихователів є підготовка дитини до школиі подальшого життя в суспільстві.
Удитячому садку №17, де працюють вихователями І.Б. Колеснікова і Л.П. Бєліх,навчаються і виховуються діти, які мають діагноз « затримка психічного розвитку». кількість дітей у групі 14 осіб, група існує 7 років. Вона є різновіковою,до неї входять діти від трьох до семи років. Ведеться уважне спостереження зарозвитком кожної дитини, для чого існує докладний індивідуальний щоденник.Тричі на рік проводяться медичні обстеження, дані яких докладно вивчаються.Після закінчення кожного навчального року дається оцінка темпів і рівняіндивідуального розвитку кожної дитини. Комісія є медико-педагогічною. Крімтого дитина відповідає на пакет тестів з таких навчальних предметів, якматематика, граматика, проходить обстеження тактильної, зорової, нюхової,смакової і слухової пам’яті; розвиток мовлення; класифікація предметів;самообслуговування; побутова праця; аплікація; ліплення. Обстеження проводятьсяв жовтні, січні і травні щороку.
Угрупі існує шість предметних зон, в яких містяться монтессорівські матеріали зпевного предмета. Дитина має право сама вибирати, з яким матеріалом вона хочепрацювати. Кожна гра повинна бути в єдиному варіанті. За теорією Монтессорі, цезабезпечує порядок, тому що знайдені дитиною частини якоїсь гри буде повернутона місце без особливої плутанини. Головне завдання – виховання терпіння. Угрупі існує такий порядок: дитина, яка взяла якусь гру має право гратисяскільки хоче, а та дитина, котра теж хотіла б пограти в неї, повинна почекати.Якщо, звичайно їй не дозволили приєднатися до гравця.
Зонаматематики.
У ційзоні містяться матеріали, що розвивають уявлення дитини про цифра, просталічба, дроби та елементарні математичні дії. Наприклад, матеріал – гра « Веселалічба ». дитина отримує картинки з певною кількістю якихось предметів (м’ячики,зайчики, машинки) і відповідною цифрою внизу, під малюнком. Дитина обводитьпальцем цифру при цьому проговорює її. Як вона звучить – дитина дізнається вучителя. У цій грі працює механізм тактильної, зорової і слухової пам’яті.
Задопомогою гри «Частки і дроби» діти вільно оперують такими поняттями, як 1/2 і 1/6.Матеріал складається з кольорових пластмасових кружечків поділених на частини. Діти,освоюючи цю гру, вільно орієнтуються в дробах на рівні другого класузагальноосвітньої школи.
Такожу зоні математики є матеріал для розвитку просторового уявлення. Є різніоб’ємні геометричні фігури, утворені простими поверхнями, і діти легкоупізнають відомі плоскі фігури – трикутники, к4вадрати тощо.
Зонарозвитку мови, писемності.
Тутмістяться матеріали з розвитку пам’яті, уяви і мислення. Можна навести прикладматеріалів « Інтуїтивне читання ».ця гра складається з двох етапів.1 етап –дитина отримує картинку з написом під зображенням. До неї додається декількакарток зі словами. Дитина повинна знайти серед карток слово, що відповідаєнапису на картинці. На 2-му етапі дитина отримує картинки без підписів іповинна по пам’яті знайти картинку з назвою зображеного предмета. В результатіінтуїтивного читання з пізнавальними елементами відбувається розширеннясловникового запасу дитини.
У ційзоні також містяться матеріали з упорядкування розповіді за картинками.
Науковазона.
Узоні містяться матеріали, що сприяють розвитку в дітей понять про вагу, зріст,пори року, доби тощо. Містяться колекції рідкісних комах (жуків, метеликів,скорпіонів), каміння, видів тканин. Є колекція кори дерев, діти вивчають їїтактильним способом.
Зонасенсорики і моторики.
Тутмістяться матеріали, що готують руку до письма.
1.Ящикіз різноколірними защіпками. Чіпляючи ці защіпки на стінки ящика, діти роблятьтакі рухи пальцями, що схожі на рухи під час письма.
2.Складаннясерветок за німецьким зразком. К коробочці міститься величезна кількістьрізноколірних серветок із яскравими лініями, за якими повинен здійснюватисявигин, і діти складають їх.
Є туті шумові коробочки, їх 12, кожна має собі пару за шумом вмісту. Діти повинніпопарно розставити коробочки визначаючи вміст за звуком, що лунає під частрясіння (манка, горох, камінці, бісер, рис, палички.
Зонавідпочинку.
У нійє м’який куточок – крісло, диванчики з м’якими іграшками.
Зона — їдальня.
У ційзоні розташований індивідуальний посуд дітей. Діти самі накривають на столики,самі прибирають за собою, миють посуд і сушать під сушарками.
Особливаувага – жовтій лінії намальованій на підлозі у центрі групи у формі еліпса. Націй лінії діти займаються фізичними вправами розвивають концентрацію уваги іпочуття рівноваги. М. Монтессорі зауважила, що якщо дітей поставити колом, тозгодом воно набуде форми еліпса.
Цікавоює одна із вправ на розвиток концентрації уваги. Діти ходять одне за одним полінії, в руці кожного тарілка, на ній стоїть невеличка запалена свічка.Завдання дитини – йти мовчки, не зводячи очей з вогника, не сходити з жовтоїлінії, поки не зупинить учитель. При цьому часто вчителі створюють додатковийшумовий фон гукають дітей по іменах, вимовляючи їх пошепки.
3.Особливості змісту педагогічної технології «Будинок вільної дитини»
3.1Дидактичний матеріал технології
Центральнемісце у педагогічний технології М. Монтессорі належить дидактичному матеріалу,який є важливим засобом становлення фізичних і психічних функцій дитини,розвитку її творчості, уваги, волі, навчання письма та елементарної математики.Головну його цінність М. Монтессорі вбачала у сприянні впорядкуваннюпопереднього досвіду дитини. Матеріал не лише знайомить дитину з предметами таїх ознаками (якостями), а й дає їй змогу самостійно працювати, міркувати,помилятися і виправляти помилки, зосереджувати увагу на зробленому,порівнювати. Його привабливість розвиває інтерес до речей і дій з ними,прагнення до самостійної діяльності. Допомога педагога при цьому незначна, акерівництво діяльністю дитини є опосередкованим.
Дидактичнийматеріал Монтессорі не вважають навчальним обладнанням у загальноприйнятомурозумінні, оскільки його головна мета полягає не в навчання дітей навичок іпередаванні знань через правильне використання, а втому, щоб допомагати самобудівництву, духовному розвитку дитини. Дидактичний матеріал є зовнішнімстимулом, що привертає увагу дітей, ініціює процес їхнього зосередження.Запропонувавши матеріали, які привертали б дитячу увагу, педагог зможе надатидитині свободу, необхідну для її розвитку.
Монтессорі– матеріали засновані на концепції активної особистості, яка розмірковує іспілкується, розвивається у процесі вільної діяльності. Усі вони розробленіекспериментально. Лише після тривалої і ретельної перевірки, відкидаючи все, щоне фіксувало інтересу та уваги і не стимулювало самостійних повторних вправдітей, М. Монтессорі визнавала їх придатність. Матеріал повинен задовольняти реальніпотреби дитини, враховувати її здібності, бути доступним їй у потрібний моментрозвитку. Тому для кожного М. Монтессорі запропонувала вікові рівні.Оптимальний час для дитини педагог має визначати шляхом спостереження таекспериментування.
Діти,здатні до самовиховання, дуже чутливі до своїх внутрішніх потреб. У зв’язку зцим, щоб підібрані засоби відповідали їх певним потребам, а також викликали «довільний розвиток внутрішньої енергії дитини ». у кожному сенситивному періодідомінує певна потреба, яка стимулює активність дитини щодо її задоволення.Педагог повинен знаходити предмети для вивчення дитиною в різні вікові періодирозвитку, передбачати відповідно до сенситивних періодів програми навчання.
Роботаз Монтессорі – матеріалами дає дітям змогу самостійно визначати помилки,усувати їх, відновлюючи порушений порядок. Ці матеріали мають різний ступеньскладності. Дитина займається з кожним з них стільки, скільки їй цікаво, азгодом приступає до складнішого. Важливо, щоб вона мала змогу вільновправлятися з матеріалом, що є суттєвою умовою формування її особистісної незалежності.Не варто побоюватися, що, працюючи тривалий час із одним матеріалом, дитинавідстане в іншому. Приступаючи з належно сформованими навичками до іншогоматеріалу вона швидше досягне успіху.
Крімвертикального структурування (за складністю), Монтессорі – матеріали логічновпорядковані й горизонтально, що передбачає паралельні вправи, до яких дитинанадовго зберігає інтерес.
Змінаформ діяльності дає змогу розглянути одне й те саме навчальне завдання підіншим кутом, глибше усвідомити проблему, відкрити нові її грані.
Самодіяльність,вільний вибір матеріалу, вдосконалення методів роботи сприяють розвиткуорганізаційних можливостей дитини. Адже вона вчиться самостійно планувати,розподіляти, узгоджувати, виконувати домовленості, працювати разом з іншими,тобто поводити себе диференційовано (по-різному, неоднаково), ефективно іцілеспрямовано.
Дидактичнийматеріал Монтессорі опосередковано готує дитину до майбутнього учіння. Він ненавчає письма – письмом, читання – читанням, малювання – малюванням, а надаєдитині змогу самостійно «скласти з елементів» ці складні дії, причому кожну – усвій час, відповідно до сенситивного періоду. Наприклад, опосередкованапідготовка дитини до письма передбачає оволодіння « елементами », втіленими вконкретних Монтессорі – матеріалах, які не мають прямої мети готувати дитину дописьма. Однак сукупно вони забезпечують необхідний рівень інтелектуальної тамоторної готовності до письма. Цьому сприяє робота з блоками циліндрів (координаціярухів трьох пальців руки, що беруть участь у письмі), робота з металічнимивкладками (обведення олівцем, штрихування контурів), звукові ігри, робота збуквами з піщаного паперу, що розвиває м’язову пам'ять на зразки букв, тощо. Упроцесі непрямої підготовки дитина переживає успіх, розвиває впевненість усобі, ініціативність. Маючи змогу самостійно « скласти з елементів » новевміння, дитина переживає незрівнянне радісне почуття, що супроводжує її успіхиу пізнанні світу. Так відбуваються її кроки з пізнаного в непізнане, іззробленого – у ще не зроблене.
КористуванняМонтессорі – матеріалами має бути підпорядковане таким основним правилам:
1) діти повинні ставитися до матеріалів з повагою;
2) використовувати матеріали охайно і лише зрозумівши як;
3) для виконання певної вправи дитина має взяти всі необхідні
4) матеріали, а закінчивши вправу, повернути їх на місце у первинномувигляді;
5) дитина має право користуватися матеріалом самостійно, без участіінших дітей і педагога.
3.2 Основний урок– презентація
Важливароль належить при цьому презентації (основному уроку) – демонстрації дитиніправильного використання нового матеріалу. Її мета полягає не лише вознайомленні з основними якостями застосуванням матеріалу, а й у створенні дляпедагога можливостей більше дізнатися про дитину та її внутрішній розвиток. Уцьому сенсі урок співвідноситься з експериментом. Оптимальний вибір моменту длятакого уроку залежить від уважності та досвіду педагога. Основний урок повиненвибудовуватися на основі індивідуального підходу, оскільки діти в один і тойсамий момент не можуть мати однаковий рівень розвитку.
Основнийурок розглядують як « певне враження від контакту із зовнішнім світом ». щобцей контакт був чітким і зрозумілим, педагог повинен досконало вивчити всіМонтессорі – матеріали і заздалегідь обрати найефективніший спосіб презентаціїнової вправи.
Необхідністьпроведення презентації педагог визначає на підставі оволодіння дитиноюматеріалом, над яким вона працює. Для проведення уроку він створює атмосферу івстановлює особистий контакт із дитиною.
Головнимивимогами до уроку є простота («нічого, крім безумовної істини»), лаконічність(«рахуй свої слова»), об’єктивність (« кинути промінь світла і піти своєюдорогою»). Тривати він має від 0,5 до 2-3 хв.
Накилимку або на столі розташовують лише матеріал для уроку, щоб «обмежити полесвідомості дитини предметом уроку». Спочатку педагог показує послідовність дійпід час роботи з матеріалом, потім пропанує дитині спробувати використатиматеріал так, як було показано. Якщо вона зрозуміла презентацію, то переходитьдо самостійної роботи, а педагог спостерігає.
Забезпеченнясвободи дитини можливе за дотримання таких умов:
1) не примушувати дитину виконувати показану вправу;
2) не засуджувати дитину, якщо вона після презентації працює зматеріалом неправильно.
Основнимна такому уроці є метод спостереження, який передбачає свободу і самостійністьвихованця. Завдяки цьому реалізується один із найважливіших принципівпедагогіки Монтессорі: «допоможи мені зробити це самому». Він означає, щодорослий не вчить дитину, а допомагає їй освоювати навколишній світ. Якщоповедінка дитини переконає педагога, що момент для презентації обраний неправильно, необхідно відкласти матеріал і дочекатися сприятливішого часу.
Зізнання того, як правильно використовувати матеріал, лише починається йогокористь для дитини. Справжнє її зростання, що виявляється в розвитку психічноїприроди, відбувається в процесі повторного його використання. Але для цьогодитина повинна зрозуміти ідею вправи, і ця ідея має відповідати її внутрішнійпотребі.
Післяповторення вправи дитина створює нові способи використання матеріалу,комбінуючи кілька взаємопов’язаних вправ або порівнюючи матеріал ізвідповідними об’єктами в навколишньому середовищі. Цей вибух творчої активностістає можливим завдяки поєднанню внутрішнього розвитку дитини з творчимиможливостями, прихованими в задумі матеріалів. Оскільки дитина не знає, що їївідкриття стосовно матеріалів були вже зроблені іншими, вони по – особливомуналежать їй, викликають хвилюючи відчуття.
3.3Уроки номенклатури – індивідуальні уроки
Упевнившись,що дитина засвоїла ідею, педагог репрезентує той самий матеріал, але яквираження нової ідеї. Це реалізується у формі індивідуальних уроків – уроківноменклатури, на яких закріплюють навички роботи та ознайомлюють з новимипоняттями. Такий урок має три ступені :
1. Асоціаціясенсорного сприйняття предмета з його назвою. Суть етапу полягає у встановленніпедагогом зв’язку між предметом або ознакою і його назвою. Монтессорі – вчительназиває дитині предмети, властивості або кількості: « Це… » Нові термінибажано повторити кілька разів, залучаючи при цьому: слухове, зорове, тактильне (пов’язанез відчуттям дотику), стереогностичне (стосується пізнання об’ємних фігур та їхпросторових відношень) сприймання дитини, її баричне (пов’язане з атмосфернимтиском) відчуття, мускульну пам'ять. Наприклад, при запам’ятовуванні назвгеометричних тіл педагог показує як їх обмацують з усіх боків двома руками, даєїх по черзі дитині, щоб та повторила дії, і називає їх: « Це куля. Це куб. Цеконус.». Знайомлячи з назвами кольорів, він промовляє і вказує на відповіднутабличку: « Це зелений. Це білий. Це фіолетовий. ».
2. Розпізнаванняпредмета чи ознаки, що відповідає назві. На цьому етапі дитині дають завданнятипу: «Дай мені… Покажи мені…». виконуючи їх вона не просто пасивно споглядаєпредмети а й активно діє з ними. Таких завдань має бути достатньо, щоб дитинакраще запам’ятала нові поняття. Вони повинні бути різноплановими, що підтримуєінтерес до них, стимулює рухову активність. Наприклад, працюючи з геометричнимитілами, можна запропонувати не тільки подати чи показати їх, а й попроситидитину: «Поклади, будь ласка, кулю в кошик. Постав конус на куб. поклади кулюна долоню лівої руки».
Першийі другий ступені сприяють збагаченню пасивного словника дитини.
3.Запам’ятовування слова, що відповідає предмету або ознаці. На цьому етапі новітерміни переходять із пасивного словника в активний. Для сприяння цьому педагогвказує на предмет і ставить запитання, щодо його назви, будь-якої властивостіабо представленої ним кількості: « Що це? який це? Скільки це?».
3.4Диференційована система матеріалів для саморозвитку дитини
ПедагогікаМ. Монтессорі має глибоко продуману і добре відпрацьовану технологію. Допомогасаморозвитку дитини дошкільного віку здійснюється через диференційовану системуматеріалів, що належать до таких навчальних розділів: матеріали для вправ уповсякденному житті та вироблення навичок соціальної поведінки; матеріали длявправ на розвиток сенсорики; матеріали для вправ на розвиток мовлення, навичокписьма, читання, математичних уявлень; матеріали для вправ із розділу «Космічневиховання». така різноманітність матеріалів породжує необхідність встановленнячіткої послідовності їх презентації.
3.4.1Матеріали для вправ у повсякденному житті та вироблення навичок соціальноїповедінки
Зтаких вправ повинна розпочинатися презентація використання нового матеріалу,оскільки вони мають прості й чіткі цілі. Дитина вже бачила, як виконували цідії дорослі вдома, і їй хочеться їх повторити. Її наслідування маєінтелектуальний характер, оскільки воно засновано на попередніх спостереженняхі знаннях. Вправи повинні стосуватися найближчого оточення дитини, її культури,тому не можливо скласти стійкій перелік необхідних для них матеріалів. Хочавправи орієнтовані на формування різних навичок і умінь (помити стіл, допомогтизашнурувати черевик товаришеві, поставити у вазу квіти тощо), це не єсамоціллю. Завдяки їм у повсякденному житті дитина стає незалежною віддорослих, самостійною, а це посилює почуття власної гідності, самоцінності; унеї формується вміння співвідносити свої дії й володіти собою; розвиваєтьсяпочуття відповідальності, організованість; засвоюються і вдосконалюються моделісоціальної поведінки; реалізується потреба у руховій активності; формуєтьсявнутрішній духовний склад. Виконання цих вправ готує дитину до складнішихзавдань, стимулює її емоційний, соціальний та інтелектуальний розвиток.
Вправиу повсякденному житті поділяють на таки види:
— підготовчі вправи (елементарні маніпуляції) на контроль і координацію рухів.Вони охоплюють підготовку робочого місця, а також вправи, виконуючи які дітивчаться переносити з одного місця на інше стільчики, розгортати й згортатикилимки, переставляти й переносити різні предмети, матеріал для роботи, нічогоне зачіпаючи і обминаючи інших дітей, пересипати сипкі речовини, переливативоду;
— піклування про себе (миття рук, чищення взуття, застібання й розстібанняґудзиків змійок, кнопок та інші види догляду за собою;
— догляд за навколишнім середовищем (витирання пилу, чищення килима, миттяпосуду, догляд за рослинами і тваринами, робота у саду та на городі, прання йпрасування білизни);
— вправи у соціальній поведінці (уроки в ввічливості).засвоєння дітьми нормсоціальної поведінки, форм ввічливості відбувається у процесі спеціальноорганізованих групових вправ і природним шляхом – за умови, що дорослі, якіоточують дитину, уважні один до одного і дітей, добре виховані: вміютьвітатися, висловлювати повагу, ввічливо переривати за необхідності розмовуінших, попросити про послугу, надавати її тощо;
— особливі вправи для розвиту координації рухів (ходіння по лінії та вправи втиші).
Вправиу повсякденному житті, на думку М. Монтессорі, є координованою активністю майжетакого порядку, як бігання, стрибання; вони дають мету цим простим рухам. Умовипідготовленого середовища налаштовують на активність, унаслідок чого дитинапостійно без втоми вдосконалює свої рухи, набуває грації і спритності. Таківправи враховують природні імпульси особливих періодів дитинства. Вониспрямовані на адаптацію дитини до навколишнього середовища, що разом ізефективним функціонуванням у ньому є найголовнішою суттю правильного виховання.Мета навчання досягається не тоді, коли дитина слухає пояснення, а коли вонанабуває власного досвіду в певному середовищі. Тому завдання педагога полягаєне в поясненні матеріалу, що вивчається, а в формуванні в дитині мотивівкультурної діяльності у спеціально підготовленому середовищі.
Сукупновправи у повсякденному житті створюють широкі можливості для оволодіння дітьмирізними видами повсякденної діяльності.
Виконаннядій кожної вправи має відбуватися в певному порядку, інакше важко буде досягтибажаного результату. Наприклад, якщо спробувати спочатку «намилити» білизнусухим милом, а потім принести води й намочити її, то вона не стане чистішою.
Дляефективного навчання дитини таких « складних » видів діяльності М. Монтессоріпропанує здійснити аксіологічний аналіз – спочатку проаналізувати ірозчленувати на « простіші », а потім продемонструвати « складну » дію якпослідовність елементарних кроків.
ММонтессорі зазначала, що кожна складна дія має послідовні, але дуже відмінніодин від одного етапи. Аналіз рухів полягає в тому, щоб спробувати розпізнатиці послідовні кроки, а потім точно й ізольовано виконати їх, тобто кожен рух (крок)повинен бути самостійним і завершеним. Разом вони утворюють неперервнупроцесуальну лінію.
Усеце означає, що під час презентації педагог демонструє дитині алгоритмконкретної вправи, який вона повинна засвоїти на підсвідомому рівні. Не рідкоця « складна » діяльність, що потребує виконання багатьох дій, передбачаєтренування окремих умінь (переливання води є спочатку самостійною вправою, апізніше – складовим елементом миття посуду, фруктів і овочів тощо). Якщо дитинаосвоїла, наприклад, спосіб миття рук у тазику з водою, вона повинна вмітиприбрати за собою: помити тазик, ретельно витерти стіл та інші предмети,замінити рушник і ганчірку. Завдяки цьому більш прості й короткі алгоритми абоїх окремі ланки (послідовності дій) стають частинами складніших алгоритмів.
Займаючисьіз дітьми вправами у повсякденному житті, педагог може використовувати такіформи організації дитячої діяльності:
1) групові уроки (заняття з усією групою або підгрупою). Ініціаторомдитячої активності є дорослий, який формулює завдання і пропанує способи йогорозв’язання;
2) індивідуальні уроки (спільна діяльність дитини і дорослого).Педагог включається у діяльність дитини, якщо вона попросить його про це абоякщо дитина вагається у виборі роботи;
3) вільнай самостійна діяльність дітей у спеціально організованому середовищі. У цьомуразі вихователь надає дітям право вибору діяльності, займаючи позиціюспостерігача. Цю форму організації дитячої діяльності М. Монтессорі вважаланайпродуктивнішою. Позиція спостерігача полягає в тому0, що педагог неорганізовує діяльність дітей у традиційному розумінні, а прогнозує її.Переконавшись, що діти чимось зацікавились, ускладнює завдання, добираючинеобхідний матеріал.
Заняттяпрактичною повсякденною діяльністю опосередковано готують дитину до роботи ізсенсорними та математичними матеріалами, а також з матеріалами для розвиткумовлення, навчання письма та читання.
3.4.2Матеріали для вправ на розвиток сенсорики (сенсорні матеріали)
Їхметою є виховання і вдосконалення відчуттів: зору, слуху, смаку, нюху,тактильного, баричного і термічного відчуттів. Чуттєве сприймання М. Монтессорівважала основою розумового і морального життя. Розроблені нею сенсорніматеріали унікальні щодо розвитку всіх сфер відчуттів. Вони вчать слухатитишину і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу предметів, якості матеріалівтощо. Диференційоване вдосконалення вміння усвідомлено сприймати такі відчуттясприяє виробленню в дитині уміння сконцентровуватися на якомусь одному з них,тобто керувати своїми емоціями і пізнавати світ у всій різноманітності.
ЗапропонованаМ. Монтессорі технологія саморозвитку передбачає ретельне вивчення фізичного іпсихічного розвитку дитину. В основу такого вивчення, а відповідно і вихованнядітей, покладено так звану сенсорну культуру – культуру сприйняття зовнішньогосвіту. Таке виховання має дві мети: біологічну, яка допомагає полегшитиприродний розвиток особистості, і соціальну, що дає змогу підготуватиособистість до повноцінного життя у навколишньому середовищі.
Користуватисясенсорними матеріалами дитина починає у трирічному віці. Спершу їй пропануютьдерев’яні блоки з вкладними циліндрами розміри яких змінюються у певнійпослідовності. Дитина може маніпулювати циліндрами, виймаючи їх з отворів задопомогою невеликої кнопки зверху. Такі кнопки мають дерев’яні плоскі фігури зботанічного та геометричного комодів (ящичків та шафок з матеріалами длявивчення рослин і геометричних фігур), різноманітні географічні пуцле-карти –карти поділені на частини за різними ознаками: координатами країн, материківтощо, робота з якими розвиває дрібну моторику (тонкі рухи) руки. Середсенсорних матеріалів є Рожева вежа (сприяє засвоєнню понять « великий », «маленький », розвитку окоміру), Коричнева дробина (формує уявлення про поняття« товстий », « тонкий », розвиває окомір), Червоні штанги (для засвоєння понять« довгий », «короткий », розвитку окоміру), таблички з піщаного паперу (сприяютьрозвитку тактильного відчуття, розвитку дрібної моторики, підготовці до письма),слухові й смакові коробочки (відповідно для розвитку слухових і смаковихвідчуттів), геометричні тіла (для ознайомлення дитини з науковими назвами таознаками об’ємних тіл) та ін.
3.4.3Матеріали для вправ на розвито мовлення, навичок письма, читання, математичнихуявлень
Природнимпродовженням процесу виховання органів чуття є академічні матеріали, щовикористовуються для початкового навчання мовлення, письма і читання,математики. У створенні їх враховано знання і конструкції, які дитина здобулапід час попередніх дій на конкретному сенсорному рівні. Головна мета цихматеріалів полягає не в накопиченні кількості знань, а в реалізації потребивчитись і розвивати свої сили. Використання їх дає дитині змогу підготуватисядо сприймання більш абстрактних знань.
Надумку М. Монтессорі, мова є одночасно наслідком і основою соціального життялюдей, засобом « спільного мислення ». Дитячий розум має унікальну властивістьвсотувати – невпинно сприймати і фіксувати в мозку навколишню дійсність,зокрема й мову. Збагачення словникового запасу вимагає систематизації отриманоїдитиною інформації. Класифікації понять сприяють спеціальні набори, що містятькартки із зображенням одиничних предметів або живих істот і карту дляузагальнення понять. Узагальнюючі поняття умовно поділяються на три великігрупи: рослини, тварини, людина. Набори карт виготовляють відповідно до понятькожної групи із зеленим, червоним і жовтим кантом, що полегшує роботу якдитині, так і педагогу.
Сенсорніматеріали опосередковано готують дитину для сприймання математичних знань. Дитячийрозум одночасно всотує багатоманітний сенсорний і моторний досвід, природнорозвиваючи при цьому математичні здібності. Математичні Монтессорі – матеріалискладені так, щоб зримо поставав зв'язок арифметики та геометрії. Наприклад, «Золотий матеріал » з намистин допомагає дитині не лише сформувати поняття прочисла та операції з ними, а й уявити одну намистину як точку, десяток — якпряму, сотню – як квадрат десяти, тисячу – як куб десяти. М. Монтессорі розглядаламатематичну освіту як єдине ціле, прагнучі зробити дитину здатною за допомогоюматематичного мислення осягнути світ природи, культуру.
3.4.4Матеріал для вправ із розділу «Космічне виховання»
Завданняцих матеріалів полягає в ознайомленні дитини з навколишнім світом, культуроюлюдства. Космічне виховання є мета предметом Монтессорі – школи, на якомудитина осягає перші знання з фізики, хімії, біології, історії, географії,астрономії тощо. У спеціально створеному середовищі діти вчаться бути спостережливими,захоплюватися навіть незначною часточкою світу, розуміти гармонію природи,берегти її, працювати з книгами, енциклопедіями, виявляти свої думки і почуттяза допомогою письма, мови, жестів, живопису, скульптури.
Метоюкосмічного виховання є формування в дітей цілісного сприйняття картини світу,усвідомлення відповідальності за перетворення, що здійснює людство на землі тав космосі. М. Монтессорі розуміла необхідність зберігати й підтримувати дитячесприймання світу як єдиного цілого, доводячи, що вже у дошкільному віці дитинамає здобути різноманітні знання про навколишній світ: «У вихованні ми повинніторкатися не стільки науки, скільки інтересу до Людства і його культури… Самекультура – всезагальний акцент, здатний об’єднати розум усіх людей в однугармонію, до якої ми спрямовуємо космічне виховання».
Восвітніх закладах, які використовують технологію Монтессорі, є спеціальна зона– « Космічне виховання », в якій зосереджено різноманітний розвивальнийматеріал: глобуси, географічні карти, астрономічні календарі, за яким дітивстановлюють час року, місяць, день тижня, число, день свого народження,візуально визначають відрізок прожитого року. Крім календарів там є об’ємний іплощинний макети Сонячної системи, карти зоряного неба. Макети допомагаютьдітям дізнатися, що планети відрізняються розміром і що кожна розташована напевній відстані від Сонця. Дитина Монтессорі – школи легко розміщує планетиСонячної системи на відповідні орбіти, позначаючи їх картками з написами.Попрацювавши з об’ємним макетом, на якому кожна планета має форму кулі, дітирозпочинають роботу з площинними зображеннями планет. Сформовані на об’ємномумакеті уявлення вони легко переносять на площинний макет Сонячної системи, апотім переходять до роботи із зоряними картами, самостійно складаючи картузоряного неба. Після ознайомленні з глобусом діти працюють із площиннимизображеннями материків на дерев’яних і паперових картах.
УМонтессорі – школах діти виготовляють хронологічну стрічку, на якійрозмальовують різними кольорами 12 частин, кожна з яких відповідає важливомуперіоду життя на Землі. Заздалегідь скопійовані ілюстрації з книг, журналіввони розфарбовують, вирізають і наклеюють на відповідне місце на стрічці. Уцьому процесі діти наочно і хронологічно простежують складний і неперервнийпроцес виникнення та розвитку життя на Землі.
Багатоматеріалів у розвивальному середовищі Монтессорі – закладів дають змогу дітямвільно працювати з ними без допомоги дорослих. Перебуваючи в особливому місці –лабораторії, в якій є матеріали з географії (діючі макети вулкана, річки,озера, острова, півострова та ін.), діти можуть спостерігати, як вивергаєтьсявулкан, переконатися, що розпечена лава піднімається з надр гори і стікає їїсхилами.
Наекспериментальному майданчику кожна дитина має свою рослину, яку вона садила,за якою доглядає і спостерігає. Використовуючи схеми, рисунки у щоденниках,діти фіксують результати своїх спостережень, що є основою їхньої майбутньоїаналітичної діяльності та першим етапом планування.
І влабораторії, і працюючи з іншими дидактичними матеріалами, у спілкуванні дітиздійснюють багато відкриттів для себе. Це дає змогу педагогу відстежити рівеньрозвитку кожної дитини і вдосконалення її навичок соціальної поведінки.
Отже,дидактичні матеріали і посібники М. Монтессорі допомагають дітям черезспостереження і самостійну діяльність відчути себе частиною природи, культури ілюдського суспільства, розвинути інтерес до пізнання світу, реалізувати своїзнання на практиці. Вихованці Монтессорі – шкіл легко спілкуються з людьми івільно долають конфліктні ситуації, уміють робити вибір і приймати рішення врізних життєвих ситуаціях.
Висновки
Освітняпарадигма ХХІ ст. націлена на пошук такої системи освіти, яка вчила б людинужити й діяти відповідно до універсальних законів Природи і Космосу. Діяльністьгромадянина постіндустріальної цивілізації потрібно спрямувати на збереженняжиття. В цьому сенсі педагогічні ідеї М. Монтессорі набувають особливоїактуальності. Вони мають увійти до активного арсеналу гуманізації навчально-виховнихзакладів як складова частина проблеми культивування у людини ноосферноїсвідомості.
Створеннянезалежної самостійної Української Держави датується 24 серпня 1991 р., колиреспубліканський парламент майже одноголосно ухвалив Акт проголошення незалежностіУкраїни.
Важливимичинниками становлення незалежної України є освіта і виховання. Тому вже в 1991р. постало питання про вироблення нової освітньої політики, завдяки якій можнабуло б узгодити з місць освіти відповідно до сучасних потреб суспільства. Зцією метою було прийнято Державну національну програму «Освіта» («Україна ХХІстоліття»). Незважаючи на декларативний характер програми і певні недоліки,вона віддзеркалила певні прогресивні тенденції. Концепція цієї програмипередбачала координальні зміни всієї системи освіти, серед основних загальнихаспектів яких слід назвати:
- загальну гуманізацію навчальних програм;
- розширення вивчення національної історії та культури;
- поступове утвердження в сфері освіти української мови;
- надання більшої свободи педагогічній творчості;
- урізноманітнення спектра навчальних закладів з метою урахуванняінтересів, уподобань молоді, потреб суспільства.
Удержавній національній програмі заслуговують на увагу: мета, принципи, основніреалізації програмних завдань, ланки системи освіти. Розбудова національноїсистеми ґрунтується на ідеях народності. У змісті виховання особистості дитинипріоритетними є ідеї свободи, рівності, національної та особистої гідності,шанування родинних зв’язків, формування працелюбності, взаємодопомоги ісамодисципліни, заощадливості, потреби здобувати знання і вміння у всіх видахпраці, ставлення до свого життя і життя інших людей, як до найвищої цінності.
Увиховному процесі центральними є виховання загально – людських цінностей особистості(доброти, милосердя, толерантності тощо), стимулювання її внутрішніх сил досаморозвитку і самовиховання.
Але,щоб виховати творчу особистість, необхідно створити умови для розвитку їїздібностей. За цією метою створюють навчальні заклади різних типів. Серед нихпочесне місце належить альтернативним й авторським навчальним закладам.
Альтернативаозначає необхідність вибору одного з двох або кількох можливих рішень,напрямів, варіантів.
Альтернативнішколи виникають, як правило, на противагу державним офіційним навчальнимзакладам. Вони відрізняються своєю метою і змістом. Наприклад, за кордономшколи Монтессорі відомі, як навчальні заклади, які за мету виховання ставлятьрозвиток внутрішніх сил і почуттів дитини, а всі методи і форми навчання та вихованняпідпорядковані реалізації цієї мети. Ідеї виховання італійського педагога М.Монтессорі тримають своїх прихильників не лише в Бельгії, Німеччині, Голландії,Італії, США, Франції, Англії, а й в Україні. У Києві з 1992 р. розпочала роботу«Школа Монтессорі – від 3 до 7». Головний принцип М. Монтессорі, яким керуютьсявихователі, — «Допоможіть мені це зробити самому». Тому діяльність учителя — Монтессорі значно відрізняється від діяльності вчителя у традиційних навчально– виховних закладах. Учитель – Монтессорі має пристосуватися до учнів,полегшити його внутрішню роботу, допомогти душі дитині почати жити. Головнезавдання вчителя розвивати, пробуджувати духовний світ дитини, а не навчати.Для цього він повинен забути про себе і проживати життя разом з учнем. Учительне вимагає, а запрошує учня до пізнавальної діяльності, спонукає його довідкриття своєї сторінки у Всесвіті.
Вонові роботи вчителя – Монтессорі лежить метод спостереження. завдяки цьомуметоду вчитель бачить результати свого впливу на дитину, його недоліки іперспективи подальшого розвитку.
Важливиму педагогічній діяльності вчителя є створення атмосфери взаємо сприйняття тавзаєморозуміння. Досягти цього можна лише забезпечивши свободу розумової тафізичної діяльності учня.
Свободарозумової діяльності реалізується у праві учня самостійно обирати питання, надяким він працюватиме сьогодні. Наприклад, учень може вивчати одну тему 2-4уроки, доки добре не засвоїть її. Такий стан речей нормальний, бо дитина маєпрацювати на своєму рівні. Крім того вчитель не має права сам, тим більше неможе дозволяти іншим учням відволікати від роботи товариша в період найвищоїконцентрації його пізнавальної діяльності. Допустимі тільки ті активні діїучня, які ведуть до його розвитку.
Учитель-монтессорінадає перевагу практичним методам над словесними. Він мало говорить, а більшепоказує і намагається розпалити жагу до самостійної роботи. Тільки тоді, колиучень сам здобуває знання, вони стають невід’ємною часткою його світогляду.
Учителів-монтессорідля київської школи допомагала готувати вчителька з Нідерландів Елізабет ванСантян. За кордоном учителі-монтессорі проходять три ступені підготовки і маютьспеціальний диплом.
У «школіМонтессорі – від 3 до 7» велику увагу приділяють організації навколишнього середовища,розробці дидактичного матеріалу, який використовується: 1) для сенсорногорозвитку; 2) для когнітивного розвитку; 3) для набуття практичних навичок.
Ушколі вчителі і вихователі чітко дотримуються трьох основних положеньпедагогічної теорії М. Монтессорі:
— виховання має бути вільним;
— виховання має бути індивідуальним;
— виховання має спиратися на дані спостережень за дитиною.
Слідзазначити, що незмінними залишаються тільки основні фундаментальні положенняконцепції Марії Монтессорі, але педагогічний колектив школи Монтессорі творчовикористовує ідеї італійського педагога, враховуючи національні тасуспільно-економічні умови України.
Київська«Школа Монтессорі – від 3 до 7» — це лише перший в Україні паростокальтернативної школи. У перспективі педагогічний колектив планує створити «ШколуМонтессорі» ІІ ступеня. Будемо сподіватися, що і в нас з часом школи Монтессорібудуть охоплювати навчання дітей до 18 років, як це практикується в Голландії.
Списоквикористаних джерел
1. Монтессори М. Значениесреды в воспитании — Частные школи, № 4, 1995
2. Борисова З.,Семерникова Р. Спадщину Марії Монтессорі – сучасним дошкільним закладам //Дошкільне виховання – 1996, №№ 5,6,8,9.
3. Володин С.П.,Блонський П. О Марії Монтессорі // Дошкільне виховання – 1994, № 10.
4. Глазунова Л. Золотізерна «буржуазної» педагогіки зійшли і на нашому грунті: Школа Монтессорі //Освіта – 1993 – 8 квітня.
5. Глазунова Л. « Чистийтип » з національними ознаками: Школа Монтессорі / Освіта – 1993 – 16 квітня.
6. Городня О. Без покараньі заохочень вчаться діти в єдиному, поки ще, в Україні навчальному закладі –школі Монтессорі // Сім’я – 1997, № 2
7. Дичківська І. Черезсвободу і самостійність: розвиток індивідуальності дитини в теорії і практиці М.Монтессорі // Дошкільне виховання – 1993, № 5.
8. Дичківська І.М.Інноваційні педагогічні технології: навчальний посібник – К, Академвидав, 2004– 352 с.
9. Житкова Е. Первые шагив педагогике М Монтессори // Дошкільне виховання – 1995, № 9.
10. История педагогики:Учебное пособие / под редакцией М.Ф. Шабаевой – М, Просвещение, 1981 – 367 с.
11. Корнетов Г. МетодМонтессори // Частные школы – 1995, № 4.
12. Кулик Ф. Мотессори –лицей // 1 сетября – 1994.
13. Михальчук Т. Сім’я всистемі Монтессорі // Освіта – 1994, № 46-49 (6 липня).
14. Степанов О.М., ФіцулаМ.М. Основи психології і педагогіки: навчальний посібник – К, Академвидав, 2005– 520 с.
15. Стрюк К. СистемаМарії Монтессорі – нове чи старе? // Дошкільне виховання – 1996, № 3.
16 Освітні технології:навчально-методичний посібник / за редакцією О.М. Пєхоти – К, А.С.К., 2003 –255 с.
17. Фіцула М.М.Педагогіка і навчання, посібник – К, Академвидав, 2005 – 560с.