Особливості розвитку дітей молодшого шкільного віку
(реферат)
ЗМІСТ
1. Анатомо-фізіологічні особливості
2. Психологічні особливості
3. Фізичні якості школяра
Використана література
1. АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Для правильного фізичного виховання дитини треба знати і враховуватиособливості її вікового розвитку. Молодшого школяра не можна розглядати якмаленьку копію дорослої людини. Розвиток дитини супроводжується змінами ворганізмі, що мають кількісні і якісні показники росту й розвитку та залежитьяк від біологічних, так і від соціальних факторів. Кожному віку властиві своїособливості.
У нашій країні склалася система умовного поділу так званого «шкільногоперіоду дитинства» на три вікові групи, а саме:
· молодшийшкільний вік (діти 6—10 років — учні І—IV класів),
· середнійшкільний вік (підлітки 11 —14 років — учні V—VIII класів),
· старшийшкільний вік (юнаки, дівчата 15—17 років — учні IX—XI класів).
У молодшому шкільному віці відбувається інтенсивний розвиток організмудитини — зріст щороку збільшується на 3—5 см, вага — на 2—2,5 кг. Процесокостеніння ще не закінчений, поперекова кривизна хребта не сформувалась і незакріпилася, кістки « таза не зрослися, кістки скелета легко зазнаютьдеформації. Хребет відзначається великою гнучкістю і рухомістю. М'язи ізв'язковий апарат слабкі — потрібне велике напруження м'язів, щоб утримати тілоу вертикальному положенні; тому неправильне положення тіла, однобічненавантаження, велике м'язове напруження можуть призвести до викривлення хребта.Відхилення від норми в положенні хребта спостерігається найчастіше у виглядібічних викривлень (сколіозів), а також у вигляді плоскої, сідлоподібної,сутулуватої чи круглої спини.
У цей період поступово закінчується окостеніння кисті руки, що надає їйпевної міцності — важливої якості, необхідної для ручної праці. Скороченням'язів кисті і плеча спричиняють прискорення росту відповідної ділянки кистіспочатку в перпендикулярному напрямі до її сили, а потім — уздовж неї.
Слід простежити за симетричним розвитком лівої і правої рук, оскільки цемає велике значення для правильного фізичного розвитку дитини. Вправи з малим івеликим м'ячем, стрибки з короткою скакалкою, ходьба на лижах, плавання та іншівправи сприяють гармонійному розвитку рук. Достатня м'язова діяльність — одна знеобхідних умов розвитку кісток. Кістки краще ростуть і зміцнюються у дітей,які систематично займаються фізичними вправами та беруть участь у фізичнійпраці. Проте слід ураховувати, що й занадто великі м'язові навантаженнязавдають шкоди і можуть призвести до передчасного окостеніння й затримки росту.
До 11-12 років хімічний склад кісток дитини вже наближається до хімічногоскладу кісток дорослої людини. Надалі завершення окостеніння веде допоступового припинення росту тіла в довжину.
М'язова система розвивається інтенсивно, але нерівномірно — відстають урозвитку дрібні м'язи. Внаслідок великої рухливості діти цього віку витрачаютьбагато енергії і через це швидко стомлюються, особливо, коли виконуютьодноманітну роботу.
У 7-8-річної дитини м'язи становлять 27% ваги тіла, а в 15 років — 33%.М'язова сила рук збільшується приблизно на 2 кг щороку. У 10 років сила правоїруки досягає 16—17 кг, а до 12 років — 21—22 кг.
Розвиткові м'язів сприяють рухи: бажання бігати, лазити, стрибати, просторухатись — фізіологічна потреба дитини, пов'язана з розвитком м'язів.
Серцевий м'яз дитини 7-8 років ще слабкий. Процес розвитку серця і йогоскладного нервового апарату ще не закінчений, звідси й різкі коливання частотипульсу, порушення ритму скорочень серця іноді через зовсім незначні причини.Водночас серце швидко пристосовується до фізичних навантажень. Отже, умілездійснення фізичного виховання — чудовий засіб зміцнення серцево-судинноїсистеми. Неправильний режим, оберігання дітей від фізичних вправ, руховоїдіяльності можуть стати причиною їх поганого розвитку.
Тісно пов'язані із системою кровообігу органи дихання. Вони збагачуютькров киснем, потрібним для окислювальних процесів, що відбуваються у тканинах.Окружність грудної клітки набагато збільшується (до 64 см), її форма стає більшпристосованою до виконання своєї функції. Зміцнюється співвідношення окружностігрудної клітки з половиною зросту. У 6—7 років ці величини рівні між собою, а в11 років завдяки швидкому витягуванню тіла в довжину окружність грудної кліткина 2-4 см менше половини довжини тіла.
У цьому віці ще відносно слабкі дихальні м'язи. Недостатня глибинадихання компенсується порівняно більшою його частотою — від 20 до 22 раз захвилину, а повітря, що видихає дитина, містить тільки 2% вуглекислоти проти 4%у дорослого. Життєва місткість легень (тобто кількість повітря, яке можнавидихнути після максимального вдиху) за період від 7 до 12 років збільшується з1300 до 2000 см 3. У цьому віці намічається диференціація типів дихання:діафрагмальне — у хлопчиків, грудне — у дівчаток.
Важливо привчати дітей до правильного дихання. Що означає правильнодихати? Які резерви має дихальний апарат? Перш ніж відповісти на ці запитання,треба пригадати, який шлях проходить повітря, попадаючи до нашого організму.
Через ніс і ходи носової порожнини, а іноді через рот і ротову порожнину,повітря надходить до носоглотки, звідти через гортань— до дихального горла,трахей і бронхів.
Бронхи, як дерево, розпадаються спочатку на великі, а потім на все меншій зовсім малі бронхіальні гілочки — бронхіоли, які закінчуються купкаминайдрібніших пухирців, що називаються альвеолами.
Найтонші стінки альвеол оповиті сіткою кровоносних капілярів. Альвеолдуже багато: в обох легенях — кілька мільйонів, а їх поверхня становитьприблизно 100 м2! Це фізіологічне доцільно — велика поверхня сприяє кращомуобмінові газів між кров'ю і повітрям.
Ну то як же правильно дихати — частіше чи глибше? Краще рідше, алеглибоко, якомога глибше. Часте дихання поверхневе, повітря не встигає дійти доальвеол і відразу виштовхується з легень. Отже, слід дихати так, щоб забирати затмосферного повітря більше кисню. Це можна зробити за рахунок досить значнихрезервів дихального апарату.
Коли вдихати повітря через ніс, а видихати через рот, повітря надходитьдо легень попередньо підігрітим та очищеним у носовій порожнині, а вуглекислотавиводиться активніше й повніше. У 7—8 років дихання дітей іноді ускладнюєтьсячерез вузькість носових ходів або внаслідок розростання пухкої аденоїдноїтканини. Незамінний засіб активного розвитку дихального апарату – фізичнівправи на свіжому повітрі.
У живому організмі весь час відбуваються процеси обміну речовин таенергії. Під час руху людини ці процеси посилюються. Чим різноманітніша руховадіяльність, тим досконаліша будова організму живої істоти.
Видатний російський фізіолог І.М. Сєченов так визначив роль рухів у життілюдини: «Уся нескінченна різноманітність зовнішніх проявів мозкової діяльностізводиться остаточно лише до одного явища — м'язового руху».
Навіть найпростіший рух здійснюється за участю багатьох м'язів.Скорочення одних м'язів забезпечує основний рух, діяльність інших сприяєплавності й розміреності рухів. Під час рухів відбувається перерозподілпостійного напруження усіх скелетних м'язів людини, завдяки чому вона моженабувати необхідної для виконання рухів пози.
Скорочення м'язів — наслідок складних фізико-хімічних процесів, якіпочинаються в нервових клітинах і поширюються по нервових волокнах до кінцевихнервових пластинок. Переходячи на м'язові волокна, вони викликають їхскорочення, слідом за яким іде розслаблення. До фізико-хімічних процесів підчас роботи м'язів залучаються різні похідні вуглеводів, білків, жирів та іншихречовин, що входять до складу м'язів і постачаються кров'ю. М'язова діяльністьвідбувається з частковою затратою цих речовин, які є джерелом енергії.Інтенсивність обміну речовин у м'язі при переході від стану спокою додіяльності збільшується більш як у 1000 раз.
Коли правильно чергуються м'язова праця і відпочинок, затрачені речовинипоповнюються з певним перевищенням, тобто підвищуються робочі можливості м'яза.
Різноманітні м'язові рухи викликають взаємні переміщення суглобовихкінцівок кісток, окремих сегментів скелета, натягання сухожиль, м'язовихзв'язок. Кістки та суглобно-зв'язковий апарат зазнають під час рухів стиснення,розтягування, скручування, що поєднується з підвищеним постачанням цих тканинкров'ю та поживними речовинами від працюючих м'язів. Кістковий апарат дитининабуває більшої механічної міцності як за рахунок збільшення маси кістковоїречовини (кістки стають масивнішими), так і її структури (збільшення поверхніщільного шару кістки і т. д.).
Діяльність м'язів і внутрішніх органів взаємозв'язана. Сигнали, щонадходять від м'язів, пристосовують діяльність внутрішніх органів длязадоволення потреби у кисні та продуктах живлення, завдяки чому координуєтьсяпраця м'язів і внутрішніх органів.
Найчутливіше реагують на м'язову діяльність серцево-судинна і дихальнасистеми. Серцево-судинна система працює значне економніше під час різноманітноїм'язової роботи і в стані спокою. Дуже тісно пов'язані між собою м'язовадіяльність і дихання. Різні види м'язових навантажень впливають на дихальнірухи і вентиляцію повітря, що відбувається в легенях, на обмін у легенях киснюі вуглекислоти між повітрям і кров'ю, на використання кисню тканинамиорганізму. Зміни в положенні грудної клітки здійснюються скелетними м'язами,тому дихання регулюється усіма рухами людини. Якщо рухи виконуються вперше, цявзаємодія може бути ще недосконалою. Вдих і видих можуть не збігатися з розширеннямчи звуженням грудної клітки і тоді можуть мати місце напруження і затримкадихання.
Заняття фізичними вправами сприяють поглибленню дихання, вдосконаленнюгазообміну у легенях і тканинах. Дихальні рухи регулюються довільно. Томувеликого значення під час занять фізичними вправами набуває свідоме узгодженнядихання з рухами. При цьому швидше формується механізм дихальних рухів,оптимізується кількість і глибина вдихів та об'єм повітря, що проходить крізьлегені.
Від роботи м'язів залежить також і функціонування нирок. Внаслідокпосилення м'язової діяльності, яка супроводжується потовиділенням, кількістьсечі, що виводиться нирками, зменшується. Одночасно в ній збільшується вмістрізних залишкових продуктів обміну речовин.
Складна взаємодія м'язів і внутрішніх органів під час рухів спрямовуєтьсяі регулюється нервовою системою. При цьому прискорюється проходження різнихімпульсів від одних відділів нервової системи до інших, активізується зв'язокміж нервовими центрами і різними органами. Інформація від органів рухів,органів чуттів і внутрішніх органів стає повноціннішою, швидше надходить донервових центрів.
Удосконалюється діяльність різних органів чуттів. М'язово-суглобовечуття, що супроводжує будь-який рух членів нашого тіла і будь-яку зміну в їхположенні один щодо одного, чудово розвинуто в артистів цирку, майстрів балету,гімнастів, лижників, фігуристів тощо.
Під впливом занять фізичними вправами поліпшується також і зір,удосконалюється слух, рівновага, тактильна чутливість. Вдосконалюється здатністьаналізувати сигнали, що надходять до нервової системи під час рухів, таформування потрібних відповідей у вигляді рухових дій.
Центральна нервова система збагачується більшим запасом різних нервовихзв'язків, і це сприяє швидшому формуванню нових рухів. Найпростіші з них можутьвідразу, «з ходу» перетворитись у повноцінно координовані рухові навички.
Таким чином, під впливом різноманітної м'язової діяльності, зокремазанять фізичними вправами і спортом, удосконалюється будова і діяльністьорганізму людини: підвищується її працездатність, зменшуються витратиорганізмом енергетичних речовин на виконання тієї самої роботи, економнішимистають витрати організму на підтримку його життєдіяльності в стані спокою.
2. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Усю діяльність організму регулює нервова система, підпорядкована корівеликих півкуль головного мозку. У молодшому шкільному віці закінчуєтьсяанатомічне формування його структури. Проте у функціональному відношенні мозокще розвинений слабко. Його розвиток здійснюється під впливом навчальних занятьу школі, що потребують тривалого напруження, уваги, зосередженої розумовоїпраці, навчання та утримання в пам'яті навчального матеріалу, підпорядкуваннявсієї роботи і поведінки встановленому в школі режиму і правилам дисципліни. Узв'язку з цим посилюються процеси збудження і гальмування, дедалі більшезростає роль другої сигнальної системи (мова).
У школі з перших днів навчання ставляться великі вимоги до уваги дітей:вони повинні протягом уроку уважно слухати вчителя, точно виконувати йоговимоги, домашнє завдання вдома, тобто увагу першокласника в школі відразупочинають спрямовувати з певною метою на той чи інший предмет.
Увагу до якихось об'єктів, яку викликають з певною метою, називаютьдовільною. Розвиток її — тривалий і складний процес, що вимагає від дітейвеликих вольових зусиль протягом усіх років навчання. Отже, не варто батькамвпадати у відчай, коли їхні першокласники у перші дні і місяці шкільного життявиявляють неуважність і забутливість.
Невміння дітей зосередитися тривалий час на певних предметах і явищах уцей період закономірне. Дитина не залишиться неуважною, якщо батькидопомагатимуть учителеві, особливо в перші роки навчання, тренувати її увагу. Адля цього вони повинні знати і враховувати деякі особливості.
Так, молодші школярі не можуть сприймати кілька об'єктів одночасно, їмважко зосередитись одночасно на трьох-чотирьох незвичних завданнях, навітьпевною мірою взаємозв'язаних і не дуже складних, на думку дорослих. Інодібатьків дратує, коли син чи дочка щоразу відволікаються від основної справи, невміють розподілити увагу одночасно між двома діями.
— Чому ти перестала їсти? Їж і слухай, що я тобі кажу, а то спізнишся дошколи,— сердиться мати.
— Не роздивляйся навколо, а пиши! — обурюється батько.
Цей етап у розвитку уваги молодшого школяра не можна перескочити, алешвидше його проходять ті діти, яких у сім'ї терпляче навчають керувати своєюувагою, створюють необхідні умови для виконання домашніх завдань, грають вігри, які тренують увагу.
Психологічний портрет молодшого школяра визначається ще рисамитемпераменту й характеру. Якщо темперамент закладений у людині від народження,то характер вона виробляє і може змінити під впливом навколишнього середовищата виховання. Темперамент може сприяти формуванню одних позитивних рисхарактеру та утруднювати (якщо людина не вміє ним управляти) розвиток інших.
Хоч у молодших школярів характер ще тільки починає формуватися, вже нацьому етапі можна констатувати працьовитість і лінощі, активність і байдужістьдо загальних справ, доброту і жадібність, правдивість, чесність інеправдивість, нещирість, зазнайство, хвалькуватість і скромність. Усі ціознаки показують ставлення молодших школярів до праці, до інших людей, доколективу, до самих себе.
Воля у дітей цього віку виявляється в різних формах, а тому требарозвивати вольові якості, пов'язані із здатністю долати труднощі —наполегливість, рішучість, витримку, вміння стримувати почуття,підпорядковувати вчинки певній меті.
Заняття фізичною культурою створюють дуже сприятливі умови для розвиткусприймання і пам'яті молодших школярів, виховання працьовитості, активності,правдивості, чесності, вольових рис характеру, підвищення рівня фізичногорозвитку і загальної працездатності учнів. Численні дослідження показують: успішністьучнів, які активно займаються фізичною культурою і спортом, значно вища, ніж утих, хто ними не займається.
3. ФІЗИЧНІ ЯКОСТІ ШКОЛЯРА
фізіологічний психологічний школяр витривалість
Великого значення для гармонійного розвитку набуває вироблення у молодшихшколярів життєво важливих фізичних якостей: спритності, сили, швидкості,витривалості, гнучкості, а також уміння довільно розслаблювати м'язи.
Спритність — це здатність людини швидко оволодівати новими рухами таперебудовувати рухову діяльність відповідно до зміни умов.
У дітей віком від 7 до 12—13 років відбуваються найбільш істотні зміни врозвитку координації рухів. За своєю структурою мозок 7—8-річної дитини вженаближається до структури мозку дорослої людини: об'єм коркових полів руховогоаналізатора становить близько 80%, а підкоркових утворень — 95% об'єму дорослоїлюдини. Від 7 до 12 років швидко розвивається руховий аналізатор, поліпшуєтьсядиференційна здатність зорового аналізатора. У 8—12 років рухливістьнервово-м'язової системи досягає норми дорослої людини.
Таким чином, дітям можна і потрібно давати якомога більше вправ длявиховання координації рухів. При цьому важливо вдосконалювати в них м'язовечуття — розрізнення темпу і амплітуди рухів, ступеня напруження і розслабленням'язів, а також чуття часу і простору.
Для виховання координації рухів використовуються різні поєднанняелементарних рухів рук і ніг, що поступово ускладнюються, танцювальні рухи —ритмічна ходьба, ходьба і біг у різних комбінаціях; стрибки через різніперешкоди; вправи з великим м'ячем — передавання, перекидання з ловінням та ін.
Метання в ціль; вправи з малим м'ячем — удари об підлогу, кидки об стінкуз ловінням, підкидання і ловіння м'яча з різними додатковими рухами; складніманіпуляції з іншими дрібними предметами — паличками, кільцями, кубиками тощосприяють вдосконаленню здатності до точних рухів, а також кращому оволодіннютехнікою письма і малювання, а головне, як показали останні науковідослідження, позитивно впливають на розвиток мови і розумової діяльностідитини.
Одним з проявів спритності є вміння зберігати рівновагу тіла в статичномуположенні і під час руху. Основні вправи для виховання рівноваги в молодшихшколярів — ходьба по лаві і колоді різними способами, з додатковимиускладненнями, інші елементи гімнастики та ігри.
У дітей, що прийшли до школи, краще розвинуті м'язи тулуба, ніж кінцівок.Під впливом фізичних вправ сила розгиначів тулуба швидко зростає тільки після 9років. У період з 8 до 9 років спостерігається найбільший приріст сили згиначівкисті і передпліччя, розгиначів передпліччя, литкових м'язів.
Для розвитку у молодших школярів сили застосовують, головним чином,динамічні вправи. Слід стежити, щоб навантаження не були граничними, оскількимаксимальні напруження і граничні за об'ємом навантаження пов'язані з великимиенергозатратами, а це може призвести до загальної затримки росту. Вправи нарозвиток сили не повинні викликати тривалого напруження. Посилене напруженнявикликає підвищення внутрішнього грудного тиску, що веде до здавлюванняпорожнистих вен і утруднює доступ крові до серця. Внаслідок підвищення внутрішньолегеневого тиску відбувається удавлення легеневих капілярів, погіршуєтьсялегеневий кровообіг, а це може призвести до анемії мозку й знепритомніння.Отже, для розвитку сили рекомендуються ігри, що вимагають короткочаснихшвидкісно-силових напружень і помірних навантажень.
У період від 6-7 до 9-11 років найшвидше зростає відносна сила м'язів (уперерахунку на 1 кг ваги тіла). Показники відносної сили в цьому віці ближчі допоказників 20-30-річних людей. Звідси випливає висновок, що діти легко можутьвиконувати різні вправи на лазіння в похилому та вертикальному напрямах полаві, гімнастичній стінці, канату, з поступовим збільшенням кута нахилу, задопомогою рук і ніг.
Молодшим школярам необхідно також давати вправи для розвитку силовоївитривалості.
У молодшому шкільному віці швидко зростає витривалість до статичнихзусиль, темпи її зростання вищі, ніж у середньому і старшому шкільному віці.Однак 7-8-річні діти часто не можуть підтримувати зусилля на суворо постійномурівні. Навіть під час нетривалої праці (1-1,5 хв) вони ненавмисневідволікаються. Це пояснюється легкою іррадіацією процесів збудження ігальмування в корі головного мозку, а також невмінням точно диференціювати ступіньм'язового напруження.
Витривалість під час статичної роботи визначається часом (у секундах)утримання зусилля, воно становить 50% від максимального. У 8-11 років цей часдля різних груп м'язів має різні величини.
Відмінність у величинах приросту витривалості різних груп м'язівзумовлюється тим, що вони зазнають неоднакового навантаження. Найбільше заперіод від 8 до 11 років збільшується витривалість розгиначів тулуба (на84,8%), ікроножних м'язів (на 76,5%) та згиначів кисті (на 75,5%). Витривалістьзгиначів передпліччя збільшується на 50,3%, розгиначів передпліччя — на 40,8%.
Для виховання статичної витривалості молодших школярів використовуютьсярізні вправи на досить тривале утримання певних поз: мішані виси та упори,стояння на носках, вправи з рівноваги на одній нозі та ін. Вправи для розвиткувитривалості динамічного характеру — багаторазові повторення згинання ірозгинання рук у положенні мішаних висів і упорів, присідання тощо. Фізичнінавантаження для розвитку силової витривалості даються з урахуванняміндивідуальних можливостей учнів, які в них не однакові. Так, у 8-річних дітейпоказник витривалості згиначів передпліччя варіює від 35 до ПО с, витривалостірозгиначів тулуба-до 76 с, литкових м'язів — від 35 до 97 с.
Особливу увагу у фізичному вихованні молодших школярів треба приділитивдосконаленню швидкості рухів. Швидкість — здатність виконувати рухи замінімальний час. Вона залежить від швидкості рухових реакцій (відповідних дійна будь-який сигнал), швидкості окремих рухів і частоти рухів, що визначаєтьсякількістю за секунду.
Під час виховання швидкості ставляться два основних завдання: збільшенняшвидкості поодиноких простих рухів і частоти рухів у локомоторних діях, тобтодіях, пов'язаних з переміщенням усього тіла в просторі. Прості рухові реакції —це відповідні рухи на раптові відомі сигнали. У житті вони мають велике значенняпід час дій, наприклад, у важкій місцевості, при керуванні механізмами.Можливий досить швидкий перехід від уже вироблених рухових реакцій до нових їхвидів: люди, які швидко реагують в одних умовах, швидко реагують і в інших. Цедуже важливо, адже швидка реакція часто рятує людині життя.
Швидкість реакції дитини великою мірою залежить від типу її нервовоїсистеми і є якістю, яку вона дістала у спадок від батьків, але її можна ірозвинути відповідними вправами.
Велике значення мають для життя людини і складні рухові реакції. Основніз них — реакція на об'єкт, що рухається, та реакція вибору. З метоювдосконалення в дітей здатності швидко вловлювати очима рухомий предмет,використовуються рухливі ігри з великими і малими м'ячами, воланами тощо.Вправи можна ускладнити за рахунок збільшення швидкості та раптовості кидківабо скорочень дистанції між гравцями. Поступово у дітей виробляється вмінняпередбачати наперед напрям і швидкість руху предмета за діями того, хто кидає,вдаряє, коле. Одночасно розвиваються і швидкість відповідного руху, йоготочність.
Реакція вибору — це знаходження найкращого способу дії чи відповіді надію «противника» (з кількох можливих варіантів). Вона починає розвиватися ще вранньому дитинстві, і фізичні вправи на її вдосконалення дуже корисні.Кількість можливих варіантів спочатку має бути невеликою, з поступовимзбільшенням до повного обсягу вправи. Природно, що більшість вправ краще проводитиу формі рухливих ігор.
Виховання частоти рухів під час ходьби, бігу, плавання, лижних походівпроводиться двома способами: виконанням з максимально можливою швидкістю руху вцілому та вдосконаленням швидкості окремих елементів руху (відштовхування, махуногою та ін.). Для молодших школярів рекомендуються ігри-вправи з раптовимизупинками, з подоланням невеликих відстаней за якнайкоротший час.
Крім розвитку швидкості, до завдань фізичного виховання дітей молодшогошкільного віку входить також формування у них здатності виконувати швидкіснуроботу якомога триваліший час. Витривалість під час виконання швидкісної роботивизначається багатьма факторами, головні з яких — функціональні можливостірізних систем організму, стійкість проти несприятливих змін у внутрішньомусередовищі організму і центральній нервовій системі, що виникають під частривалої напруженої роботи, фізичних вправ.
Розвитку витривалості сприяють вправи, які дають загальне фізичненавантаження на організм дитини, трохи більше за те, до якого вона звикла.Виконуючи такі вправи, дитина поступово адаптується до стану стомлення, набуваєздатності виконувати той чи інший рух (біг, серії стрибків тощо) тривалішийчас, а потім швидко відновлювати свої сили.
Витривалість насамперед виявляється в бігу, стрибках, ходьбі па лижах. Цетак звана спеціальна витривалість, яка має властивість переходити на інші видидіяльності такого ж характеру, інтенсивності та тривалості. Так підвищуєтьсязагальна витривалість дитини.
Для виховання витривалості у молодших школярів широко застосовуються ігриз короткими повтореннями дій та з неперервним рухом, пов'язаним із значноювитратою сил та енергії. Однак треба враховувати, що загальна кількістьповторних дій має бути невеликою і чергуватися з короткими перервами для відпочинку.
Батьки повинні добре знати стан розвитку фізичних якостей своєї дитини.Оцінити його можна за допомогою спеціальних тестів (контрольних випробувань).Тестами для перевірки та оцінки розвитку фізичних якостей молодших школярівможуть бути природні рухи — біг, стрибки, метання з місця, а також розгинаннятіла в положенні стоячи, нахилившись уперед; стискування кистей рук та ін.Вимірювання виконується за допомогою найпростіших інструментів — спеціальноїстрічки, секундоміра, станового та ручного динамометрів. Результати, показанідитиною, зіставляють з умовними нормативами (стандартами) республіки, області,міста і роблять висновки щодо розвитку фізичних якостей. До найпоширенішихтестів для їхньої оцінки належать стрибок у довжину з місця, стрибок угору змісця, біг на 30 м, метання набивного м'яча (вага — 1 кг), стиснення кисті,станова сила.
Стрибок у довжину з місця показує розвиток сили та швидкості рухів. Дляйого виконування треба стати на лінію, не переступаючи її носками, ногирозставити на ширину плечей. Під час змаху руками п'ятки від підлоги невідривати. З трьох спроб оцінюють найкращу.
Стрибок угору з місця доповнює попередній тест (стрибок у довжину змісця), але він трохи складніший щодо вимірювання результатів. Для оцінкирезультатів цього тесту на певній висоті закріплюють лінійку або сантиметровустрічку. Школяр стає під цей пристрій з витягнутою рукою. Треба запам'ятати,якої поділки торкаються його пальці. Потім він робить змах руками і стрибаєвгору, торкаючись пальцями поділок стрічки або лінійки. Результат стрибкафіксують, а потім віднімають від нього результат попереднього вимірювання.
Біг на 30 метрів — спеціальний тест для оцінки швидкісно-силових якостейдитини. Проводити біг можна в приміщенні або на майданчику в гумових тапочках звисокого старту. Дитина біжить двічі з перервою 10-15 хв. До уваги беретьсякращий результат.
Метання набивного м'яча (вага — 1 кг) використовують для оцінкишвидкісно-силових якостей під час фізичної праці, що виконується за рахунокм'язів рук і тулуба. Метати м'яч треба з-за голови обома руками, сидячи напідлозі. З трьох спроб зараховується кращий результат.
Силу стискання кисті вимірюють ручним дитячим динамометром двічі кожноюрукою по черзі. Динамометр слід тримати в руці, витягнутій у сторону. З двохспроб до уваги береться кращий результат.
Станову силу вимірюють становим динамометром. Школяр стає на підставку додинамометра так, щоб вона була біля середини стопи, а ручка динамометра маєбути на рівні колін. З двох спроб зараховується кращий результат.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. — Екатеринбург: Деловая книга,1999.
2. Анастази А. Психологическое тестирование / Под редакциейК.М. Гуревича, В.И. Лубовского. — М., 1982
3. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. — К.: Радянськашкола, 1976.
4. Волков К.Н. Психологи о педагогических проблемах / Под редакцией А.А. Бодалева. — М., 1981.
5. Педагогика: Учебное пособие / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев,А.И. Мищенко, Е.Н. Шиянов. — М.,1997.