Реферат
з соціальної педагогіки
на тему:
„ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНА ПІДГОТОВКА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ТА ПРАЦІВНИКА – НОВАПАРАДИГМА ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ”
У державних та міжнародних документах зпроблем вищої освіти наголошується на необхідності формування нової генераціїпедагогічних кадрів, підготовленої до якісного забезпечення освітніх потребособистості, роз витку її інтелектуального та культурного потенціалу. Вирішенняцієї проблеми в сучасних умовах вимагає від вчителя глибокого усвідомленняособистісно-орієнтованої парадигми освіти, творчого підходу до організаціїнавчально-виховного процесу, комп'ютерної грамотності, володіння іноземнимимовами тощо. Сьогодні перетворення торкнулись кожної ланки освіти. Так,Болонський процес є об'єктивною перспективою, яка не має альтернативи, тому щов світі, зокрема і в Європі, відбуваються інтеграційні процеси, обумовленіглобалізацією, яка охоплює і сферу освіти в цілому, і сферу вищої педагогічноїосвіти зокрема. Значення останнього посилюється тим, що входження України уЄвропейській освітній простір, перспектива приєднання до Болонського процесупідвищує попит на соціальне замовлення на справжнього професіонала і надаєнашій країні змогу поглибити відносини з європейськими державами в подальшійінтеграції до Європейського Союзу, За таких умов, підвищення рівня якостіпрофесійної підготовки майбутнього соціального педагога є нагальною потребоюсучасної психолого-педагогічної науки і практики, а також одним з пріоритетнихнапрямів модернізації і фундаменталізації вищої педагогічної освіти в Україніна сучасних теоретико-методологічних засадах. Вихідні концептуальні положеннящодо змісту й організації вищої педагогічної освіти ґрунтуються на основнихзасадах Конституції України, а також на міжнародних документах ЮНЕСКО,матеріалах Міжнародного симпозіуму ЮНЕСКО «Фундаментальна (природничо-науковаі гуманітарна) університетська освіта», Всесвітньої конференції ЮНЕСКО зпроблем вищої освіти (1998 р), Міжнародного конгресу «Університети напорозі третього тисячоліття: проблеми єдності та багатообразності»,Болонської конвенції про взаємовизнання кваліфікації у галузі вищої освіти,Міжнародної організації праці, Міжнародної організації співробітництва ірозвитку освіти (Всесвітня доповідь з освіти ЮНЕСКО, 1998); Доповідьміжнародної Комісії з освіти ЮНЕСКО для XXI століття, 1996 тощо), які наголошуютьна принципах відповідності педагогічної освіти потребам особистості тасуспільства, фундаменталізації університетської педагогічної освіти іпрофесійної підготовки, її гуманістичної спрямованості, демократизму,безперервності, варіативності та інноваційності тощо.
У Всесвітній декларації про вищу освіту для XXстоліття зазначається, що на порозі XXI століття ми є свідками безпрецедентногозапиту на вищу освіту та її широку диверсифікацію поряд із зростаннямусвідомлення її рішучого значення для соціально-культурного та економічногорозвитку і створення такого майбутнього, в якому все більш молоді поколінняповинні будуть оволодівати новими навичками, знаннями та ідеями. Цей важливийдокумент було прийнято на Всесвітній конференції ЮНЕСКО з проблем вищої освіти,що відбулася в Парижі 5-8 жовтня 1998 р.
Затвердженням нової Національної Доктринирозвитку освіти в Україні у XXI столітті, Міністерство освіти і науки Українизаявило про наміри щодо модернізації цієї галузі, інноваційні підходи і методи,якими має бути здійснена трансформація освіти у відповідності з сучасними іперспективними вимогами сьогодення тощо.
Особистісно-орієнтована підготовка соціальногопедагога та працівника – це складова частина педагогічної системи, якувикликало до життя ускладнення умов, в яких протікає практично будь-якадіяльність й само повсякденне життя сучасної людини.
Зростаючий ритм самодіяльності та його проявіву навколишньому середовищі, зростання потоків інформації, дефіцит часу,необхідного для прийняття рішень, а іноді й на «нормальне» виконаннязвичайної роботи, конфлікти з оточуючими, відомості про аварії, катастрофи,військові конфлікти, нещасні випадки при загрозливій екології, які сталихронічними та багато іншого – усе це створює реальний фон повсякденного життяякщо не кожної людини, то принаймні усіх тих, хто живе у містах, особливо увеликих; хто виконує певні різновиди складної діяльності або будь-якоїдіяльності в складних умовах, вступає у конфліктні стосунки з іншими людьми,перебуває в умовах натуральної або штучної небезпеки (стихійні лиха, аварії,стресові впливи ті ін).
Соціальною педагогікою часто називають сферувиховної діяльності, пов'язану з правопорушеннями, конфліктами в суспільстві.Цим же терміном позначають і теорію та практику допомоги молоді, дітям, людямпохилого віку, людям з обмеженими фізичними можливостями.
Зародження тієї чи іншої науки неможливовизначити з точністю до року, але соціально-педагогічна сфера є дітищем XXстоліття, хоча багато вчених знаходять її витоки ще в трактатах Аристотеля, бофілософія тривалий час включала в себе і педагогіку. Однак, більшістьдослідників визнають, що першим, хто узагальнив і систематизував поняття такатегорії соціальної педагогіки, був Пауль Наторп (1854-1924), німецькийпедагог і філософ. Одним з фундаментальних для соціальної педагогіки висновківП. Наторпа є висновок про те, що процес виховання — це передусім вихованняволі. Його мета – стимулювати людинудо морального вдосконалення на основі «спільності свідомості» людей.Виховання в дусі спільноти мало, на його думку, слугувати усуненню ізапобіганню соціальних конфліктів.
Однак, треба нагадати, що довгий час самепідготовка соціальних педагогів не виділялася в окремий напрям. Певною міроютаке положення зберігається й донині. І це цілком зрозуміло, якщо ми звернемоувагу хоча б на ту обставину, що дослідження більшості питань підготовкипедагогів пов'язано з проблемами загальної педагогіки, педагогічної діяльностіта інших. Це також можна пояснити й тим, що в сфері соціальної педагогіки булопорівняно небагато досліджень, не домінувала якась загальновизнана теорія.
Головне ж полягає в тому, що сьогодні ми маємовсі підстави говорити про існування чіткого замовлення на здійснення дослідженьсаме нової парадигми соціальної педагогіки.
Загальновідомо, що офіційне введенняінституції соціальних педагогів та соціальних працівників відбулося в Україні уквітні-березні 1991 року.
Це було обумовлено зміноюсоціально-економічних умов, які поряд із позитивними явищами в державіспричинили і цілу низку негативних. Потрібні були фахівці, які за своїмпрофесійним означенням здатні зосереджувати зусилля на залученні дітей дозасвоєння вироблених людством цінностей, попередженні відхилень у поведінці,особливо тих, хто перебуває у несприятливих умовах виховання, характеризуєтьсянегативною поведінкою, а також тих, хто став на шлях асоціальної і протиправноїповедінки, забезпечуючи таким чином науково обґрунтовані і своєчасно вжитізаходи, спрямовані на запобігання виникненню життєвих колізій в окремихіндивідів і в групах ризику; збереження, підтримку та захист нормального життята здоров'я дітей, своєчасну превенцію різного роду відхилень – соціальних,моральних, педагогічних.
Такими фахівцями повинні були стати соціальніпедагоги, головною метою яких було б створення умов для саморозвитку,самоствердження особистості, підтримки й стимулювання людини до активноїжиттєдіяльності.
Підготовку соціальних педагогів у Запорізькомунаціональному університеті було розпочато у 1992 році на кафедрі керування ісоціальної педагогіки. Це перша в Україні випускаюча кафедра яка булаакредитована по четвертому рівню підготовки соціальних педагогів. Саме тому накафедрі проблем керування та соціальної педагогіки працюють спеціалістинайвищої кваліфікації. Весь склад кафедри має наукові ступені і звання.
Перед кафедрою стояли конкретні завдання. Першза все, необхідно було розробити теоретичні і методологічні засади,освітньо-професійну програму і освітньо-кваліфікаційні характеристики,навчальний план, навчальні програми, науково-методичне забезпечення підготовкибакалаврів, спеціалістів, магістрів соціальної педагогіки.
Саме тому кафедральною темою науковогодослідження було обрано особистісно-орієнтовану підготовку соціального педагогата працівника, об'єктом – процес професійної підготовки соціальних педагогів,предметом – психолого-педагогічні умови та технології науково-методичногозабезпечення особистісно-орієнтованої підготовки соціальних педагогів тапрацівників.
Мета дослідження полягала у виявленні, науково-теоретичномуобґрунтуванні й практичній апробації змісту, психолого-педагогічних,організаційних умов і технологій науково-методичного забезпеченняособистісно-орієнтованої підготовки соціальних педагогів.
Концептуальна ідея дослідження ґрунтувалася наположенні про те, що соціальна педагогіка по суті і призначенню є особистісноюслужбою допомоги людям. Людство своїм існуванням зобов'язано двом речам:управлінню і соціуму. Саме розгляд особистості з точки зору управління, життя вконкретній соціальній ситуації її розвитку, діяльності і відношень виокремлюютьсоціальну педагогіку в самостійну галузь педагогічного знання, як педагогікустосунків в соціумі.
Основні джерела соціального замовлення кафедріз підготовки соціальних педагогів складають: держава, навчальні заклади, наукаі мистецтво, установи, регіони, громадські організації, засоби масовоїінформації, збройні сили, релігійні конфесії, етнічні групи, батьки, служби усправах неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді, кримінальна міліція,пеніцитарні установи, медичні заклади.
Об'єкти професійної діяльності соціальногопедагога – освітні заклади (загальноосвітні школи, гімназії та ліцеї,школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки дорослих,будинки для дітей-інвалідів, а також групи подовженого дня загальноосвітньоїшколи), позашкільні установи, соціальні служби для молоді, центрипрацевлаштування, будинки для людей похилого віку, комісії у справахнеповнолітніх. Спеціалізовані служби різного відомчого підпорядкування.
Соціальні педагоги залежно від профілю іспеціалізації можуть вести роботу у відділеннях соціальної допомоги на дому, вцентрах реабілітації, соціальних притулках, центрах зайнятості,медико-психологічних консультаціях, підприємствах, творчих або громадськихорганізаціях разом з психологами, соціальними юристами, екологами, етнологами,аніматорами, медичними соціальними працівниками та ін., а також виконувати рольсімейного педагога.
Залежно від характеру роботи, соціальнийпедагог виконує такі провідні види діяльності:
Правоохоронна (пропедевтика правопорушень,соціальна підтримка різних категорій населення, соціально-реабілітаційнадіяльність);
Психологічна (консультативно-посередницька,охорона здоров'я і пропаганда здорового способу життя, медико-реабілітаційнадопомога);
Культурно-дозвільна (організація діяльностідітей, сімейно-сусідських спільнот, культурно-освітня робота за місцемпроживання, соціальна анімація, фізкультурно-оздоровча та організаціякультурного відпочинку);
За своїм професійним призначенням соціальнийпедагог зосереджує зусилля на виявленні і подоланні негативних явищ у роботі зконкретною особистістю, своєчасну превентивну профілактику різного родувідхилень – моральних, фізичних, психічних, соціальних.
Соціальні педагоги є своєрідним фундаментом усистемі медико-психологічних, соціальних служб, дії яких визначаютьсяспецифікою національно-регіональних і мікросоціальних умов, характером проблемі потреб населення конкретного мікросоціуму.
Якості особистості соціального педагога спираютьсяна кодекс етики, який є міжнародним еталоном ставлення професіонала до своїхобов'язків. Він являє собою стандарти етичної поведінки соціального педагогавідповідно до його статуту в професійному спілкуванні з колегами, керівниками,представниками інших професій, із сім'ями, а також суспільством у цілому.
Кодекс, побудований на фундаментальнихцінностях соціально-педагогічної допомоги, враховує унікальність кожноїособистості, її права і можливості. За цим кодексом, соціальний педагог єспівробітником соціальної служби, який усвідомлює свою відповідальність укожній конкретній ситуації. Етичні принципи – основа для розгляду будь-якихсуперечок і проблем Асоціацією соціальних педагогів.
Проблеми допомоги окремій особі або конкретнійсім'ї, кожній людині, а також підготовки фахівців для соціальної сферипотребують більш глибокого теоретичного обґрунтування і соціально-педагогічногозабезпечення.
Новий спосіб життя, який став реальністю,потребує перебудови підготовки соціально-педагогічних кадрів танауково-методичного забезпечення їхньої професійної діяльності з точки зорупроектної культури. Інституційно-проектна культура представлена у проектнійдіяльності, яка на сьогодні є полісистемною взаємодією різноманітних фахівців(педагогів, психологів, культурологів, економістів, філософів, методистівтощо), функціонально пов'язана з соціальним середовищем.
Розвиток соціальної педагогіки як науки маєряд специфічних особливостей. Перша з них відбиває сутність соціальноїпедагогіки як власне науки і як соціально-педагогічної практики, спрямованої наподолання відчуження кожної конкретної особистості від своєї справжньоїсоціальної природи. В цій ідеї, на нашу думку, найповніше втілюєтьсягуманістична функція соціальної педагогіки. У сучасних умовах ця ідеяконкретизується в особистісно-орієнтованому підході. Другий фактор утворенийсукупністю філософських, психологічних та педагогічних, акмеологічних та іншихположень, які визначають зміст, форми, стратегії та методи професійноїдіяльності соціального педагога. Найзначнішим у цьому плані є методсоціально-педагогічного впливу. Це поняття багатозначне. У соціальній роботіметод повинен відповісти на запитання, як може соціальний працівник /соціальний педагог за наявності у нього вихідної позиції (аналіз проблеми,стану, ситуації) досягти бажаної мети, тобто досягти кращих результатів, змін івирішити проблему. Як і в інших науках, метод соціальної педагогіки розумієтьсянами як частина об'ємної теорії. Одночасно метод виступає елементом практичноїдії, В такому значенні — це форма впливу (індивідуальна допомога, соціальнатерапія, робота в общині і т.п.). Звичайно такий підхід відбивається у формахпрофесійної підготовки фахівця, який застосовує ці методи. Такі видипрофесійної діяльності, як соціальна робота, соціальна допомога і соціальніпослуги в цілому, розглядаються нами як. види соціально-педагогічної діяльностіЗвідси очевидно, що в ході засвоєння соціальної педагогіки як практичноїдисципліни потрібно забезпечити достатню різноманітність змісту навчання. Томунайголовнішими кваліфікаційними вимогами соціальних педагогів ми вважаємо:
— здатність забезпечувати припустиме ідоцільне посередництво між особистістю, сім'єю, різними державними ігромадськими структурами;
— уміння позитивно впливати на спілкування,стосунки між людьми, на ситуацію в мікросоціумі;
— уміння працювати в умовах неформальногоспілкування;
— сприяння клієнту у розв'язанні його проблем;
— уміння будувати взаємини на основі діалогу;
— уміння допомагати людям в їхньомуповсякденному житті;
— створення умов найбільшого психологічногокомфорту;
— уміння захищати особистість від соціальнихнегараздів.
Звідси – сукупність моральних, громадських таінтелектуальних якостей, якими повинен володіти спеціаліст із соціальноїроботи: особлива екстравертність, прихильність до особистості, комунікативнінавички, емпатійність, психологічна грамотність, делікатність. Людина, яка єспеціалістом з цього фаху, повинна бути гуманістом, володіти організаторськимиздібностями, почуттям такту, здатністю аналізувати явища, процеси, бачити своємісце і роль у суспільстві, бути високо духовною культурною особистістю.
Згідно з теорією і практикою оновленнясуспільної свідомості, навчання та виховання, згідно з перспективнимизавданнями реформування системи освіти України, інтеграцією різнихспеціальностей у світові стандарти, орієнтацією на формування творчої,інтелектуальної, морально розвиненої особистості, спеціаліст, який готується ізспеціальності «соціальна педагогіка», має широкий спектр кваліфікаційнихознак:
— спеціаліст із соціальної роботи у соціальнихслужбах для молоді;
— організатор роботи за різновіковимиоб'єднаннями в соціумі;
— організатор соціальної допомоги населенню,людям похилого віку, інвалідам, соціально занедбаним дітям, молоді;
— менеджер служб та центрів соціальноїдопомоги населенню;
— організатор соціальної роботи у центрахзайнятості;
— сімейний соціальний педагог, соціальнийаніматор;
— організатор соціокультурної діяльності.
Ці кваліфікаційні ознаки реалізуються взалежності від державного або приватного замовлення на підготовку соціальногопедагога та спеціаліста із соціальної роботи на міжвідомчому рівні, оскількивін являє собою нову генерацію педагогічних працівників.
Навчальний план відображає сфери і напрямисоціальної роботи у суспільстві. Таких блоків п'ять: соціальна профілактика,соціальне обслуговування, соціальні послуги, соціальна допомога, соціальнареабілітація.
До блоку «соціальна профілактика»включені такі дисципліни: загальна психологія, соціологія освіти, соціоекологія,соціальна психологія, соціально-педагогічна служба в школі.
До блоку «соціальне обслуговування»включені такі дисципліни: правова система служб соціальної допомоги населенню,соціологія менеджменту, робота телефону довіри, методи аналізу соціологічнихдосліджень.
До блоку «соціальні послуги»включені: діагностика педагогічна, діагностика соціально-педагогічна таметодико-психологічна, профілактика алкоголізму, наркоманії та СНІДу,соціально-педагогічна робота з сім'єю, ділове спілкування.
До блоку «соціальна допомога»включені: консультування, соціально-педагогічна робота з дітьми інвалідами,психолого-педагогічна робота з людьми похилого віку, валеологія,конфліктологія, методика соціально-педагогічної роботи в соціумі.
До блоку «соціальна реабілітація»включені: робота з правопорушниками та людьми, які повернулися з місцьпозбавлення волі, соціально-педагогічна підтримка безробітної молоді, методикароботи з людьми, які мають фізичні та психічні відхилення,соціально-педагогічна робота в осередках соціального обслуговування населення.
Відповідно до навчального плану, сьогоднізначна увага приділяється таким навчальним дисциплінам як:
— консультування у соціальній роботі;
— акмеологія;
— андрагогіка;
— політична культура;
— педагогічна антропологія;
— введення у професію «соціальнапедагогіка»;
— робота соціального педагога у громаді;
— соціально-правовий захист населення;
— соціально-педагогічна робота з дітьми тамолоддю;
— соціально-педагогічна робота з сім'єю;
— соціальне проектування;
— сучасні моделі і технологіїсоціально-педагогічної роботи;
— педагогічна соціологія;
— система соціально-педагогічних служб длянаселення;
— валеологічна діяльність соціальногопедагога;
— самовиховання і саморегуляція особистості;
— етика соціально-педагогічної діяльності.
У кожній навчальній програмі великого значеннянабувають ті, що трансформовані відповідно до специфіки соціальної педагогікияк практично і спрямованої дисципліни, загальнопедагогічні та дидактичнікатегорії та поняття.