Оновленнясистеми підготовки майбутнього вчителя початкової школи у процесі викладанняосвітньої галузі «математика»
Сучаснийстан розвитку суспільства потребує такої підготовки педагога, яка орієнтованана розвиток особистості дитини та на саморозвиток і самовдосконалення вчителя,здатного творчо працювати. Діюча система педагогічної освіти недостатньо сприяєповній реалізації творчого потенціалу майбутнього вчителя початкової школи тане задовольняє його потреб у професійному становленні. Саме тому, вкрайнеобхідним є пошук нових підходів, які дозволяють досягти нової якості удидактичній і методичній підготовці майбутнього вчителя початкової школи.
Аналізспеціальної літератури, вивчення стану підготовки молодих педагогів досамостійної викладацької діяльності засвідчують, що однією з найскладнішихпроблем їхнього професійного становлення є вміння застосовувати нові навчальнітехнології. У зв’язку з цим, перед професійною педагогічною освітою виниклапроблема підготовки майбутнього вчителя початкової школи до вмілоговикористання навчальних технологій. Таке завдання виконують нові навчальнікурси, серед яких і «Сучасні навчальні технології в методиці викладанняосвітньої галузі «Математика».
Прохарактеристику змісту навчального курсу «Сучасні навчальні технології вметодиці викладання освітньої галузі «Математика» для підготовки фахівців зіспеціальності «Початкове навчання» освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»більш детально описано в статті Л. Коваль «Підготовка майбутніх учителівпочаткової школи до використання навчальних технологій у процесі викладанняматематики» (див.: «Початкова школа», 2004, №11, С. 50–54).
Метастатті – розкрити особливості оновлення системи підготовки майбутньоговчителя початкової школи у процесі вивчення курсу «Сучасні навчальні технологіїв методиці викладання освітньої галузі «Математика».
Принциповеоновлення системи підготовки майбутнього вчителя початкової школи під часоволодіння методикою застосування навчальних технологій ми запропонували наоснові використання технологічного підходу.
Головнамета технологічного підходу – досягнення гарантованого рівня навченості студентів.Шлях від мети до результату – це певним способом організована взаємодіявикладача й студентів. Усі дії викладача й студентів мають економно йцілеспрямовано вести до задуманої, заздалегідь визначеної мети, а саме – дооволодіння майбутніми вчителями методикою застосування навчальних технологійдля подальшого їх використання в практичній діяльності.
Нова системапідготовки майбутнього вчителя початкової школи висуває особливі вимоги доособистості сучасного викладача ВНЗ.
Розглянемопрофесійно-значущі якості викладача, які впливають на професійно-особистіснезростання майбутнього вчителя, розвиток його мотиваційно-ціннісного ставлення вцілому до педагогічної діяльності і, зокрема, до впровадження сучаснихнавчальних технологій. Професійно-значущі якості викладача так само стосуютьсяі вчителя початкової школи, оскільки професійна і шкільна освітавзаємопов’язані.
Виходячиз вищесказаного, сучасний викладач вищого педагогічного закладу (вчитель) маєбути, в першу чергу, орієнтованим на успіх, тому що тільки той, хтовідчуває впевненість у своїй особистісній і професійній компетентності можепозитивно впливати на студента (учня) та стимулювати його наполегливість доуспіхів в навчальній діяльності. Успішний викладач (вчитель) є джерелом успіхудля своїх вихованців.
По-друге,важливою професійно-значущою якістю викладача (вчителя) є експресивністьабо просто експресія, що означає здатність наповнювати процес спілкування івзаємодії із студентами позитивними емоціями. Якщо цю якість викладачарозглядати стосовно процесу оволодіння майбутнім учителем методикоювпровадження сучасних навчальний технологій, то це означає вміння впливати наемоційну сферу майбутнього вчителя з метою переконання в доцільності такоїдіяльності.
По-третє,не менш важливою професійною якістю сучасного викладача (вчителя) є його здатністьрозуміти та поважати дитину. У психолого-педагогічній літературі такупрофесійну якість викладача (вчителя) називають емпатією. Під часзапровадження курсу «Сучасні навчальні технології в методиці викладанняосвітньої галузі «Математика» викладач ВНЗ має спрямовувати діяльністьмайбутнього вчителя в напрямку розвитку в собі емпатії, тому що діти дужечутливі і їм притаманне захоплення емоціями вчителя. Крім того, без емпатії неможливеемоційне виховання учнів.
По-четверте,особливу роль в професійному самовдосконаленні відіграє педагогічнамайстерність. Під педагогічною майстерністю розуміють комплекс властивостейособистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійноїдіяльності на рефлексивній основі (І.Я. Зазюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос).До таких важливих властивостей, на думку вчених, належить гуманістичнаспрямованість діяльності вчителя, його професійна компетентність, педагогічніздібності і педагогічна техніка. У цьому визначенні вони виділяють такіособливості:
1) педагогічна майстерність у структурі особистості – це система,здатна до самоорганізації, системотвірним чинником якої є гуманістичнаспрямованість;
2) підвалиною професійної майстерності є професійна компетентність;
3) педагогічні здібності забезпечують швидкість самовдосконалення;
4) техніка, що спирається на знання і здібності, дає змогу виявитивнутрішній потенціал учителя, гармонізуючи структуру педагогічної діяльності [4,30].
Отже,для ефективного навчання важливою є наукова ерудиція педагога, яка забезпечуєвикладання без штампів, в творчому трактуванні, зі своїм ставленням до нього,його наукової і прикладної значущості.
Методикавикладання вузівських дисциплін потребує, щоб викладач володів дидактичноюгнучкістю, враховував особливості змісту і призначення предмету вивчення,аудиторії, умов, засобів і форм навчання, що використовуються.
Задачавикладання у вищій школі – не натаскування студентів, а підведення їх доглибокого розуміння закономірностей предмета, який вивчається, і досамостійного розширення знань. У результаті вивчення навчального предметустуденти мають достатньо орієнтуватися у відповідних галузях науки, глибокорозуміти основне та істотне, вміти користуватися мовою і апаратом науки тавикористовувати накопичені знання у відповідній практичній діяльності.
Майбутнійучитель особливо чутливий до складних педагогічних ситуацій, саме тому періоднавчання у ВНЗ вважають сенситивним (сприятливим) для розвиткумотиваційно-ціннісного ставлення до педагогічних інновацій. Як свідчить аналіз,для багатьох педагогів-практиків характерний низький рівень готовності довпровадження сучасних навчальних технологій в практику початкової школи, щозначною мірою є породженням традиційного вузівського навчання.
Підчас оволодіння майбутнім учителем методикою застосування навчальних технологійслід звертати його увагу на те, що інтерес до їх впровадження не завжди можеспівіснувати із спрямованістю на розвиток вихованця, існують інші зовнішні цілі:підвищення престижу в очах адміністрації, колег, батьків вихованців,задоволеність від володіння «модними» методиками. Це означає, що особистіснацентрація вчителя може спрямовуватись у різні сфери. Зауважимо, що під особистісноюцентрацією педагога розуміють його спрямованість на учасників навчальногопроцесу і зацікавленість його інтересами.
І.М.Дичківська виділяє такі види особистісної центрації педагога:
– бюрократичнаособистісна центрація (на адміністрацію навчального закладу);
– авторитетнаособистісна центрація (на батьків);
– конформістськаособистісна центрація (на колег);
– егоцентричнаособистісна центрація (на особисті інтереси і переживання);
– методичнаособистісна центрація (на засоби навчання);
– гуманістичнаособистісна центрація (на інтереси дитини).
Лишегуманістична центрація вчителя, на думку вченої, є умовою формування позитивноїмотивації до навчання в учнів [2, 287].
Крімтого вона вважає, що важливу роль у процесі оволодіння майбутнім учителемметодикою застосування навчальних технологій відіграє творча обстановка впроцесі навчання, утвердження якої можливе за таких умов:
· відсутність внутрішніх перепон творчим виявам, тому що дляналаштованості студентів до творчого пошуку необхідно допомогти їм у набуттівпевненості в стосунках з однокурсниками, викладачами;
· організація активної роботи підсвідомості, бо навіть якщо проблемане перебуває в центрі уваги, підсвідомість людини може непомітно працювати наднею, а деякі ідеї можуть на мить виринути на поверхню, тому важливо своєчаснозафіксувати їх, щоб пізніше прояснити, впорядкувати і використати;
· утримування від оцінювання, бо воно не сприяє розширенню потокуідей, зосередженню над осмисленням проблеми;
· розвиток уяви, фантазії з відповідним контролюванням їх: післястворення обстановки внутрішньої свободи, періоду дозрівання ідей усіпропозиції обговорюються і критично переглядаються;
· допомога тим, хто навчається, знаходження сенсу у творчійдіяльності [2,279].
Навчальнийпроцес, який здійснюється за таких умов, передбачає вільне спілкування, обміндумками, ідеями, а найголовніше – особистісне включення майбутніх учителів утворчість.
Процесоволодіння тією чи іншою навчальною технологією передбачає формування такихкомпонентів професійної діяльності майбутнього вчителя, як мотиваційно-цільовий,змістовно-процесуальний, оцінно-рефлексивний.
Мотиваційно-цільовийкомпонент виявляється в позитивному ставленні і прагненні майбутньоговчителя початкової школи до оволодіння новими навчальними технологіями, йогоособистісної мотивації на творчу активність у професійно-педагогічнійпідготовці. Ознаками прояву особистісно-мотиваційного компоненту є наявність умайбутнього вчителя пізнавального інтересу, визнання цінності його творчоїпраці в педколективі та бажання удосконалювати власну педагогічну діяльністьрізними засобами, у тому числі і шляхом експериментальної роботи.
Змістовно-процесуальнийкомпонент професійної діяльності майбутнього вчителя характеризуєтьсяобсягом, глибиною, системністю знань про сучасні навчальні технології та наявністюумінь використовувати їх у власній педагогічній практиці. Його основнимикритеріальними показниками виступають: знання про сутність та структурунавчальних технологій та здатність до їх застосування під час викладанняосвітньої галузі «Математика» з урахуванням індивідуальних особливостеймолодших школярів.
Оцінно-рефлексивнийкомпонент передбачає самоаналіз майбутнім учителем своєї діяльності щодовпровадження сучасних навчальних технологій у практику початкової школи.Головними критеріальними показниками цього компоненту є такі: здатність оцінитисвою діяльність відповідно до науково-теоретичних та педагогічних знань, про щосвідчить сформованість рефлексивної позиції; вміння вести самостійний пошукнової інформації з метою саморозвитку.
Разомз тим, процес оволодіння майбутнім учителем навчальними технологіямивідбувається поступово, і умовно його можна поділити на чотири етапи:когнітивний, моделюючий, тренувальний і рефлексивний.
Напершому і другому етапах (когнітивному й моделюючому) у процесі теоретичної іпрактичної підготовки під час навчання у вузівідбувається формуваннясистеми знань і вмінь методичного характеру. Однак слід зауважити, що формиорганізації навчальної діяльності студентів істотно змінюються, оскількипередбачається фізична, соціальна та пізнавальна активність як студентів, так івикладача.
Фізичнаактивність полягає в тому, що студенти і викладач ініціюють зміни в оточуючомусередовищі відповідно до навчальних задач, що в свою чергу передбачає організаціюгрупової роботи, періодичну зміну робочого місця, вміння робити записи,малюнки, презентації, виступи тощо.
Соціальнаактивність проявляється у взаємодії студентів один з одним і викладачем зприводу обміну досвідом та вирішення поставленої проблеми. Стосунки міжстудентами та викладачем набувають характеру партнерських.
Пізнавальнаактивність полягає в тому, що студенти разом з викладачем ініціюють відповіднінавчальній задачі питання, визначають спосіб аналізу матеріалу та викладеннявисновків. Відомо, що передусім запам’ятовується власне рішення, аніж те, доякого прийшов хтось інший. Тож самостійне формулювання проблеми та їївирішення, теоретичне узагальнення одержаного професійного досвіду сприяютьглибокому засвоєнню знань.
Утеоретичній підготовці дуже багато важить вузівська лекція. З метоюотримання студентами мінімуму опорних знань про використання сучаснихнавчальних технологій у початковій школі лекції інформативного характерувтрачають те виняткове значення, яке вони мають в умовах традиційного навчання.При впровадженні курсу «Сучасні навчальні технології в методиці викладанняосвітньої галузі «Математика» слід надавали перевагу лекціям аналітичним,проблемним, оглядовим, настановчим. Потужно активізують лекцію зустрічі зкращими вчителями, науковцями, демонстрування відеофрагментів, фото з пластуінновацій, анотований показ нових посібників щодо впровадження навчальнихтехнологій.
Доцільновикористовувати також діалогову лекцію-бесіду, лекцію-консультацію, лекцію змультимедійною підтримкою. Діалогова лекція передбачає безпосередній контактвикладача з аудиторією, розгляд та вирішення студентських гіпотез, якідопомагають оволодінню знаннями і виробленню в майбутнього вчителя початковоїшколи свого бачення проблеми впровадження навчальних технологій, що сприяє виникненнюнестандартного мислення, пошуку нового. Лекція-консультація проходить зарізними сценаріями. Перший варіант здійснюється за типом «питання-відповідь»,другий варіант такої лекції – за типом «питання-відповіді-дискусія» щодо тих чиінших інноваційних навчальних технологій. До таких лекцій студентам заздалегідьпропонуються завдання проблемного характеру, щоб потім інформацію обговорити,доповнити і узагальнити під керівництвом викладача. До підготовкимультимедійних лекцій доречно залучати самих студентів. Викладач в такомувипадку може виступати в ролі консультанта.
Укурсі «Сучасні навчальні технології в методиці викладання освітньої галузі «Математика»практична підготовка майбутнього вчителя початкової школи здійснюється підчас проведення семінарсько-практичних, лабораторних робіт та педагогічноїпрактики. Форми організації діяльності під час практичної підготовки –активні, нетрадиційні. Ними є:
1.Педагогічний тренінг, що передбачає відпрацювання вмінь і навичок застосуванняелементів різних навчальних технологій в роботі з дітьми.
2.Ділова професійно-орієнтована гра, спрямована на проектування тамікровикладання фрагментів уроків математики на основі використання сучаснихнавчальних технологій.
3. «Мозковийштурм», який використовується для прийняття кількох рішень з конкретноїпроблеми, мозковий штурм спонукає студентів розвивати свою уяву і творчість,уможливлює вільне висловлювання ними власних думок. Мета «мозкового штурму» чи «мозковоїатаки» полягає у збиранні якомога більшої кількості ідей щодо даної проблемивід усіх студентів упродовж обмеженого часу.
4.Робота в малих групах, яка організується для розв’язання складних проблем, щопотребують колективного обговорення, і використовується з метою формуванняумінь і навичок діалогічного спілкування, співробітництва, співтворчості.
5.Створення навчально-методичних матеріалів портфоліо (самостійне та колективне),яке передбачає проектування майбутніми вчителями вмісту відповідної складовоїпортфоліо, обговорення з колегами розроблених навчально-методичних матеріалівта оцінювання і самооцінювання навчальної діяльності студентів щодо створенихними окремих складових і в цілому портфоліо та ін.
Зперших днів навчання у вищій школі студент – майбутній фахівець – маєусвідомити, що якісної професійної підготовки можна досягти лише за умовивласної наполегливості у самовдосконаленні. Одним із засобів професійногосамовдосконалення є створення навчально-методичних матеріалів портфоліо. Віндопомагає майбутнього фахівцю не тільки систематизувати педагогічний досвід,накопиченні знання, але й дати об’єктивну оцінку власному професійному рівню.Портфоліо як засіб професійного самовизначення є своєрідним методичнимпортфелем, який складається із описів методів роботи, аналізів їх ефективності,найбільш вдалих методичних розробок, прикладів та творчих робіт тощо. Він можевключати в себе і документи, що фіксують професійний розвиток (дипломи,грамоти, подяки, характеристики та ін.); наукові, творчі роботи, власні статтіта статті відомих науковців, які розкривають і висвітлюють особливості тієїпроблеми, над якою працює власних портфоліо; навчальні та виховні плани,навчальні програми, результати спостережень, психологічні дослідження,конспекти занять, виховних заходів, їх аналіз. Таким чином, професійний портфоліо– це така форма упорядкування матеріалу, накопиченого студентом впродовжнавчання в університеті, яка забезпечує якісну організацію не лише педагогічнихпрактик, а й професійні успіхи перших кроків педагогічної діяльності.
Алеперш ніж почати збирати портфоліо, а пізніше і використовувати його, необхіднопрофесійно визначити мету цієї роботи, а також висвітлити, розглянути ідеюпрофесійного самовизначення та самовдосконалення майбутнього вчителя початковоїшколи.
Портфоліоможе збиратися як «методична скарбничка», відображення поглядів майбутньоговчителя на свою професію. У цьому випадку розділи у ньому визначаються самимфахівцем. Проте існують і загальні рекомендації, які допомагають його підбору йбільш ефективному використанню. А. Чернявська пропонує різні підходи доупорядкування матеріалів портфоліо: « за напрямками педагогічної діяльності, заінтересами, за обраною провідною проблемою, довільне накопичення, за рокамироботи» [9, 106–107].
Воснову складання професійного портфоліо у курсі Сучасні навчальні технології вметодиці викладання освітньої галузі «Математика» доцільно покласти загальнуідею використання особистісно-орієнтованих навчальних технологій на урокахматематики, спрямованих на реалізацію вимог Державного стандарту, формування мислительноїдіяльності учнів, на розвиток їх творчого нестандартного мислення.
Накогнітивному і моделюючому етапах оволодіння методикою застосування навчальнихтехнологій найбільшою мірою відбувається формування мотиваційно-цільового тазмістовно-процесуального компонентів професійної діяльності майбутнього вчителяпочаткової школи. Що стосується оцінно-рефлексивного компоненту, то саме на цихетапах закладаються основи його формування.
Натретьому етапі (тренувальному) відбувається організація педагогічноїпрактики, яка спрямовується на удосконалення отриманих знань і вмінь, щодовпровадження навчальних технологій. Окремо на цьому етапі викладачу слідзвертати увагу студентів на здійснення їх науково-дослідної інавчально-дослідної діяльності. Щодо завдань для організації такої діяльностістудентів, то вони передбачені в змісті програми курсу «Сучасні навчальнітехнології в методиці викладання освітньої галузі «Математика».
Начетвертому (рефлексивному) етапі, який теж відбувається під часорганізації педагогічної практики, основна увага має бути зосереджена на формуванніоцінно-рефлексійного компоненту професійної діяльності майбутнього вчителя.Тобто майбутні вчителі випробують свої уміння щодо здійснення рефлексії своєїпедагогічної діяльності та можливостей формування рефлексивних здібностей умолодших школярів.
Головнимзасобом оволодіння методикою застосування навчальних технологій є розв’язаннянавчальних задач, проте вони не є кінцевою метою діяльності майбутньоговчителя, а є засобом досягнення навчальних цілей. Будь-яка задача стаєнавчальною лише тоді, коли студент (учень) співвідносить її розв’язання зпевними актуальними для нього навчальними цілями. У такому випадку навчальназадача набуває для студента (учня) особистісного смислу. Саме тут закладаєтьсямеханізм переходу від найближчих навчальних цілей до віддалених, спрямованих наособистісний розвиток майбутнього вчителя.
Поняттязадачі дається по-різному. Найбільш просте визначення будується наінформаційному підході. Задача – це інформаційна система, що має описчого-небудь, але не має інформації, що задовольняє цей опис. Задача – цебільш-менш визначена система інформаційних процесів, що містить неузгоджене абонавіть суперечливе співвідношення між умовами і вимогами, яке викликає потребув перетворенні інформації(У.Р. Рейтман, В.М. Соколов,Ю.І. Машбиць О.Ф. Єсаулов та ін.).
Навчальназадача має форму, структуру та зміст. Форма задачі відображає внутрішнюорганізацію та взаємодію її елементів як між собою, так і зовнішніми умовами.Відомі задачі на знаходження, на доказ, на пояснення та ін. Структура задачівизначає зв'язки між включеними в неї об'єктами. Основну структуру, подібну досхеми, складають зв'язки між елементарними об'єктами, що можуть ускладнюватисяза рахунок кількості зв'язків і складності самих об'єктів. Зміст задачівизначається сукупною характеристикою об'єктів, зв'язків і структуроюелементів, включених до складу задачі. Зазвичай, навчальні задачі маютьдостатню кількість даних, на основі яких можна їх вирішити. Навчальні задачіможуть мати надлишкову кількість даних або суперечливі дані, що робить їх більшскладнішими.
Навчальназадача займає в структурі діяльності студентів інше місце, ніж, наприклад,виробнича або наукова задача в діяльності відповідних спеціалістів. Тут розв’язаннязадачі відповідає не навчальній меті, а виступає лише як засіб її досягнення,при цьому для здійснення навіть найближчої мети, наприклад, засвоєння певногоспособу дій, потрібне розв’язання не однієї задачі, а декількох.
Ключовиму розумінні сутності навчальної задачі, на думку Машбиця Ю.І., є положенняпро те, що задача, яку ставить викладач перед студентами, стає такою лише вконтексті системи «учень – задача», тобто в контексті такої ситуації, якою їїсприймає студент [3,48].
Відомийряд способів класифікації навчальних задач. Задачі розрізняються між собою запредметом, об'єктом вивчення та можуть бути систематизовані відповідно донавчальної дисципліни (задачі з математики, фізики, педагогіки і т. Ін.).Другою загальною ознакою систематизації навчальних задач є види діяльності.Самеза цим критерієм можна виділити професійно-педагогічні навчальнізадачі.
Підчас запровадження курсу «Сучасні навчальні технології в методиці викладанняосвітньої галузі «Математика» на кожному етапі його вивчення (когнітивному, моделюючому,тренувальному, рефлексивному) студентам доцільно пропонувати розв’язаннянавчально-професійних задач двох типів: базових (психолого-дидактичних) тапохідних (методичних).
Тематикабазових (психолого-дидактичних) навчально-професійних задач може бути пов’язаназ питаннями формування в майбутнього вчителя системи знань і вмінь щодостворення психологічно сприятливого мікроклімату; прийомів організації ісамоорганізації навчання учнів у класі, способів мобілізації уваги учнів, активізаціїїх мислення, корекції поведінки; а також з питаннями, які пов’язані зформуванням мотиваційно-цільової діяльності учнів та рефлексивних здібностейпід час професійної діяльності вчителя та навчальної діяльності учнів.
Базові(психолого-дидактичні) навчально-професійні задачі мають розв’язуватисяпротягом усього курсу, тому що питання, з якими вони пов’язані, вимагаютьбагато часу для формування в майбутнього вчителя відповідної системи знань івмінь.
Тематикапохідних (методичних) навчально-професійних задач пов’язана з основнимипитаннями, які розглядаються під час оволодіння тією чи іншою навчальноютехнологією, а також формуванням у студентів умінь і навичок самостійноїнавчальної діяльності.
Укурсі «Сучасні навчальні технології в методиці викладання освітньої галузі «Математика»студенти ознайомлюються з різними навчальними технологіями, і тому похідні(методичні) навчально-професійні задачі будуть постійно відрізнятись, бо вониобумовлені специфікою використання тієї чи іншої навчальної технології.
Тематикабазових і похідних навчально-професійних задач може бути поглиблена взалежності від того, для чого призначена задача і на якому етапі оволодінняметодикою застосування навчальних технологій потрібно сформувати професійнівміння студентів.
Зафункціональним призначенням доцільним є використання навчальних задач на:
1)планування організаційної діяльності;
2)проектування та реалізації педагогічних вимог на різних етапах уроку;
3)активізації мислення учнів;
4)формування позитивної мотивації;
5)інтелектуальний розвиток студентів;
6)діагностику, тобто, які орієнтовані на визначення рівня готовності учнів дозасвоєння навчального матеріалу;
7)постановку проблем, які залучають студентів у навчальний процес;
8)формування в студентів організаційних умінь поєднувати функції різнихпедагогічних дій;
9)формування практичних навичок професійного спілкування з учнями з урахуваннямпредметної специфіки, цілей та прийомів активізації мислення учнів;
10)навчання студентів постановки учбової проблеми перед учнями на уроці;
11)формування рефлексивних здібностей у студентів.
Здебільшогоконкретні навчально-професійні задачі, що вирішує вчитель, мають неодну, а декілька цілей. Функції задач не просто поєднані, а злиті між собоютаким чином, що одні з них вирішуються засобами інших.
Викладачзмістовно визначає, направляє та регулює діяльність студентів, щодо розв’язаннянавчально-професійних задач, а саме, перед ним стоять наступні проблеми:
– описатите, чого слід навчити студентів;
– визначитиконкретні види задач;
– визначитизв'язки між задачами;
– виділитицентральні та допоміжні, задачі які служать етапами дидактичної підготовкистудентів до розв’язання головних навчальних задач, тобто створити послідовнуїх серію за принципом від простого до складного;
– зіставитиі розмірити складену програму задачного навчання з іншими технологіямикерування навчальними діями;
– розподілитизадачі в часі.
Спеціальнозауважимо, що організація задачного навчання найбільш типова насемінарсько-практичних та лабораторних заняттях, тобто на когнітивному і моделюючомуетапах оволодіння майбутнім учителем методикою застосування навчальнихтехнологій. На тренувальному етапі, викладач не має того безпосередньогоконтакту зі студентом, як під час навчання у ВНЗ, і тому організація задачногонавчання буде носити дещо інший характер. Майбутні вчителі під час проходженняпедагогічної практики мають самостійно розв’язувати професійно-педагогічнінавчальні задачі, зокрема, які були поставлені перед ними на когнітивному і моделюючомуетапах з метою вироблення творчого стилю мислення, професійного бачення, атакож набуття професійних умінь.
Сучаснийперіод розвитку вищої освіти в Україні доречно було б назвати перехідним,оскільки у зв’язку з запровадженням ідей Болонської конвенції плануєтьсяперехід професійної освіти тільки на двоступеневу систему підготовки «бакалавр-магістр».Тому на перспективу планується використати навчальний курс «Сучасні навчальнітехнології в методиці викладання освітньої галузі «Математика» для підготовкифахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Доцільність такого підходубуло обговорено на Міжнародній науково-методичній конференції «Підготовкавчителя початкової школи в умовах нової парадигми освіти» м. Київ, 1–2 квітня,2004 р. Вона підтримана розробниками Державного стандарту ступеневоїпідготовки фахівців початкового навчання, науковцями в галузі початкової освітиАкадемії педагогічних наук України, викладачами-практиками.
Література
1. Бондар В.І. Підготовка вчителя початкової школи в умовах запровадженняБолонської конвенції. Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції: 1–2квітня 2004 р./ Укл. Л.Л. Макаренко, М.С. Севастюк, О.П. Симоненко.– К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – С. 7 – 16.
2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч.посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.
3. Машбиць Ю.І. Психологічний механізм довизначення учбовоїзадачі: сутність і евристичний потенціал. Теорія і технологія проектуваннянавчальних систем. Збірник наукових праць інституту психології ім. Г.С. КостюкаАПН України/ За ред. Ю.І Машбиця. К.: 2002. – Вип. 3. С. 48 – 53.
4. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко,І.Ф. Кривонос та ін.; ЗА ред. І.А. Зязюна. – 2‑ге вид., допов.і переробл. – К.: Вища шк., 2004. – 422 с.
5. Підготовка майбутнього вчителя до впровадження нових технологійнавчання в сільській початковій школі: Монографія / О.А. Біда, Г.П. Волошина,М.В. Картель та ін.; За заг. ред. Н.С. Побірченко. – К.: Наук. світ, 2002.– 229 с.
6. Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічнихтехнологій: Навч. посіб. / О.М. Пєхота та ін. За ред. І.А. Зязюна, О.М.Пєхоти. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 240 с.
7. Савченко О.Я. Підготовка вчителя в контексті інноваційноїшкільної освіти. // Школа першого ступеня: теорія і практика: Збірникнаукових праць Переяслав – Хмельницького державного педагогічного університетуімені Григорія Сковороди. – Переяслав – Хмельницький. – 2004. – Вип. 10 С. 109– 117.
8. Савченко О.Я. Інваріантна компонента у підготовці вчителяпочаткових класів. Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції: 1–2квітня 2004 р./ Укл. Л.Л. Макаренко, М.С. Севастюк, О.П. Симоненко.– К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – С. 3 – 7.
9. Чернявская А.П. Педагогическаятехника в работе учителя. – М., 2001. – 176 с.