Науковий аналізпедагогічного випадку, ситуації, конфлікту, що стався у ЗОШ та ВНЗ
Вступ
Метоюцієї роботи є проаналізувати педагогічні конфлікти, ситуації та випадки, щотрапилися у ЗОШ та ВНЗ. Перед тим, як почати сам аналіз, хотілося б подативизначення цих понять.
Терміни«конфлікт», «ситуація», «випадок» не є суто педагогічними. Їх використовуютьрізні науки, надаючи їм певного забарвлення. Якщо звернутись до тлумачногословника української мови, знайдемо таке:
· Випадок – те, що сталося, трапилося (звичайно несподівано), казус,інцидент, епізод, трапунок. [8, c. 230]
· Конфлікт – зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів;серйозні розбіжності; гостра суперечка. [8, c. 885]
· Ситуація – сукупність умов і обставин, що створюють певні становище,викликають ті чи інші взаємини людей. [9, c. 288]
Звичайно,ці визначення є занадто загальними, для того, щоб бути науковими термінами.
Педагогіка,«наука про навчання та виховання підростаючих поколінь» [2, с. 250],використовує такі терміни, як педагогічний конфлікт, випадок та ситуація. Хоча у переважнійбыльшості книжок ці поняття згадуються, визначення цим поняттям не дає більшістьвикористаної літератури. Під час опрацювання цієї літератури було знайдено лишетакі визначення цих понять:
· Педагогічна ситуація – це фрагмент педагогічної діяльності, щомістить суперечності між досягнутим і бажаним рівнями вихованості учнів таколективу. [6, с. 35].
· Педагогічний конфлікт – конфлікт, змістом якого є педагогічніситуації, що виникають у навчально-виховному процесі.
Педагогічними називають конфлікти, що виникають припедагогічній взаємодії між суб’єктами виховання: дитиною з одного боку табатьками, вчителями з іншого.
За М. Рибаковою, педагогічні конфлікти мають свою специфіку.Перш за все специфіка педагогічних конфліктів полягає в тому, щовідповідальними за педагогічно правильне вирішення ситуації є дорослі, оскількисаме від них діти засвоюють моделі поведінки, соціальні норми стосунків міжлюдьми. Часте виникнення педагогічних конфліктів може дати учням неадекватнеуявлення про взаємовідносини старших з молодшими і відповідальність за це несебезпосередньо школа і вчитель.
По-друге, учасники педагогічних конфліктів мають різнийвіковий і соціальний статус, що й визначає їхню абсолютно різну поведінку вконфлікті.
По-третє, різниця у віці і життєвому досвіді учасниківрозводить їхні позиції в конфлікті, породжує різний ступінь відповідальностіпри їх вирішенні.
Крім цього, професійна позиція вчителя в конфлікті зобов’язуєвзяти на себе ініціативу щодо його вирішення і на перше місце поставитиінтереси учня як особистості, що формується. Адже, конфліктам у педагогічнійдіяльності легше запобігти, ніж подолати [7, c. 3–4]
Визначенняпедагогічного випадку в аналізованій літературі не знайдено.
Ситуаціяу ЗОШ
Умоїй школі працює вчитель математики – гарний фахівець, але поваги серед учнівне має. Як тільки діти перестають ставитися до нього підозріло і з острахом, якдо будь-якого нового вчителя, на уроках починається безлад.
Домашнізавдання виконуються дуже рідко, у більшості випадків їх навіть не списують уоднокласників, як це буває з іншими предметами.
Одногоразу, у 10-му класі, вчитель вирішив все ж таки перевірити домашнє завдання унашому класі. Звичайно ж, виявилось, що завдання виконали лише двоє осіб, рештаж, звиклі до того, що завдання ніколи не перевірялись, отримали двійки вжурнал. Клас наш був доволі сильний, і мав вісім потенційних медалістів, а томуїх відверто занепокоїла ця ситуація. Після закінчення уроку вони підійшли довчителя з питанням щодо того, як виправити ці негативні оцінки, на що вчитель,запитавши прізвища тих, кому необхідно їх виправити, просто «домалював» оцінки.Врешті-решт тим, для кого ці оцінки не мали такого принципового значення, тежвиправили ці оцінки заради досягнення справедливості.
Аналізситуації
Намою думку, у ситуації, що склалася, найбільшою мірою винен вчитель. Маємосправу з педагогічною ситуацією, коли фактичний рівень вихованості,відповідальності учнів виявився нижчим, ніж очікувалось. Маючи достатні знанняз предмету, вчитель не зумів зацікавити учнів, більш того, склалося враження,що йому абсолютно байдуже, як сприймають учні матеріал.
Звичайно,він вийшов із ситуації, не загострюючи конфлікту, коли виправив оцінки. Проте,на мою думку, «намалювавши» оцінки, вчитель тільки ще більше показав учням своюбайдужість, показав, що й далі можна не виконувати домашні завдання і нікомунічого за те не буде. На мою думку, було б краще, якби вчитель дозволиввиправити ці оцінки, виконавши це або додаткове завдання. Виявивши байдужість,вчитель не виконав одного з своїх основних завдань – не просто давати учнямзнання, а ще й виховувати в них певні якості, у цьому випадку відповідальність,виявив певну педагогічну некомпетентність.
Протене можна перекладати всю вину лише на вчителя. Кожен з нас з молодшої школизнав, що потрібно виконувати домашнє завдання. Медалісти теж добре знали, що їмнеобхідно слідкувати за тим, які оцінки вони отримують. Звичайно, кожен із наспостраждав через свою власну недбалість, але ставлення вчителя великою міроюцьому посприяло.
Ситуаціяу ВНЗ
УНаціональному університеті «Києво-Могилянська Академія» є викладач з безпекижиттєдіяльності з доволі оригінальним стилем викладання і ще більш оригінальноюсистемою оцінювання.
Нідля кого, мабуть, не секрет, що більшість студентів не дуже зважають на такийпредмет, як БЖД. Також всім відомо, що будь-який викладач на кожній лекціїнамагається довести важливість саме свого предмету. Але цей викладач, окрімцього, кожного разу намагався довести нам, що через таких, як ми, що не бажаютьвивчати, скільки з точністю до одного тоне кораблів у світі за добу,відбуваються всі нещастя на світі, а також, що ми ні на що не спроможні.
Семінарипроходили у різних групах по-різному: у деяких спочатку вислуховували уснівідповіді, а потім писали тест, у інших – тільки писали тест. Максимальнукількість балів можна було заробити і не відповідаючи на усні запитання.
Наконсультації перед заліком нам повідомили наші оцінки, але у доситьнезрозумілій формі. Нам назвали оцінки за семінари за п’ятибальною шкалою, але загальноїкількості балів за триместр ми так і не дізналися. Складалося враження, щоцього не знає і сам викладач. Він згодився виставити «автомати» відповідно дооцінок, що ми отримали за тести, і сказав, що той, хто не згоден з своєюоцінкою може здавати залік. Виставляючи оцінки, він враховував і уснівідповіді, причому ті, на чиїх семінарах просто не було можливості відповістиусно, отримували нижчі бали. Коли студенти намагалися пояснити, що це не їхпровина, викладач відповідав, що він краще знає, що йому видніше, і взагалі,різними способами намагався довести студентам свою перевагу.
Аналізситуації
Намою думку, викладач повів себе неправильно у декількох моментах, спричинившитаку ситуацію. По-перше, він з самого початку використовував свою системуоцінювання, яку неможливо було зрозуміти, тому кожен згодився зі своєю оцінкою.По-друге, викладач постійно намагався довести студентам, що вони нічого незнають, нічого не знатимуть і ні до чого не здатні, чим остаточно підірвавповагу до себе.
Намою думку, ситуація не загострилась далі лише через те, що попереду у всіхстудентів була досить непроста сесія, а тому витрачати сили на такий предмет,як БЖД ніхто не хотів. Викладачеві б не завадило з більшою повагою ставитися достудентів і використовувати зрозумілі критерії оцінювання.
Висновки
Педагогічнаситуація, конфлікт, випадок – специфічні педагогічні терміни, визначення якихне є однозначним, як не є однозначним визначення понять ситуація, конфлікт,випадок в цілому, і надаються не у всіх книгах з педагогіки. Вони виникають упроцесі навчання та виховання дитини, у взаємодії суб’єктів виховання.
Хоча самі пособі такі випадки не є нормальними, вони показують певні проблеми, що існують уколективі, спонукають до їх розв'язання. Можливо, саме тому педагогічнісиутації вважаються досить важливим елементом виховання.
Чимало увагиприділяється педагогічним ситуаціям, конфліктам, випадкам та методам їхзапобігання та розв'язання і у спеціалізованій літературі, що підкреслюєважливість цих понять у педагогічній практиці.
Література
1. Степанов О.М.,Фіцула М.М. Основи психології та педагогіки: Навчальний посібник. – К.:Академвидав, 2006. – 520 с.
2. Гончаренко С.У.Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
3. Реан А.А., Бордовская Н.В.,Розум С.И. Психология и педагогика. – СПб.: Питер, 2002. – 432 с.
4. Педагогика.Учебное пособие для студентов педагогических вузов и педагогических колледжей/Под ред. П.И. Пидкасистого. – М.: Педагогическое общество России, 1998. – 640 с.
5. Педагогічнамайстерність: Хрестоматія: Навч. Посіб./ Упоряд.:І.А. Зязюн,Н.Г. Базилевич, Т.Г. Дмитренко та ін.; За ред. І.А. Зязюна.– К.: Вища шк., 2006. – 606 с.:іл.
6. Педагогічнамайстерність: Підручник/ І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривоноста ін.; За ред. І.А. Зязюна. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К.: Вища шк.2004. – 422 с.
7. Садова І.І. Особливості розв’язання педагогічних конфліктів вумовах глобалізації суспільства. – www.tspu.edu.ua/php1/include/nauka/conferenc/online/global2/pedagog/Sadova.pdf
– – 10c.
8. Новий тлумачнийсловник української мови у трьох томах. Том 1./ Укладачі: В.В. Яременко,О.М. Сліпушко; За ред. О.А. Аматуні. – К.: Аконіт, 2007. – 926 с.
9. Новий тлумачнийсловник української мови у трьох томах. Том 3./ Укладачі: В.В. Яременко,О.М. Сліпушко; За ред. О.А. Аматуні. – К.: Аконіт, 2007. – 862 с.
10. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. Посібник. – К.: Либідь, 2003. – 560 с.