Наукова організація праці студента

План
Вступ. 2
1. Загальна характеристика діяльностістудентів. 5
1.1 Виявлення властивостей особистості вдіяльностістудентів. 7
2. Форми організації навчального процесуу вищійшколі 12
2.1 Роль і місце лекції у Вузі. 12
2.2 Семінарські й практичні заняття у Вузі. 14
2.3 Лабораторні роботи. 16
3. Системний підхід до науковоїорганізації праці студентів в умовах вищих навчальних закладів. 19
3.1 Організація самостійної роботистудентів. 24
3.2 Результативність наукової організаціїпраці студентів. 30
Висновки. 31
Список використаних джерел та літератури. 33

Вступ
Реформуванняконцептуальних, структурних і організаційних засад освітянської системи Українивимагає підготовки нового покоління педагогічних кадрів, здатного до роботи вінших соціально-економічних, політичних умовах. Останнім часом здійснюютьсяактивні пошуки нових педагогічних технологій підготовки майбутньогоспеціаліста, які зорієнтовані на формування особистості, розвитку йоготворчості й самостійності. Мова йде про розробку нової концепції навчання, девсі її складові спрямовані на особистісно орієнтований розвиток майбутньогофахівця, формування його як творця, здатного не лише самостійно здобуватизнання, а й реалізувати їх відповідно до практичних вимог сьогодення. Важливароль у цьому складному процесі належить науковій роботі студентів.
Розробкапроблеми організації наукової праці студентів складна й багатогранна. Удослідженнях М.О. Данилова, І.Я. Лернера, М.І. Махмутова, І.Т. Огороднікова,Н.А. Половнікової, О.Я. Савченко, М.М. Скаткіна, Т.І. Шамової та іншихпереконливо доведено, що наукова праця є засобом підвищення усвідомленості йдієвості матеріалу, який вивчається. У працях цих учених-дидактів накресленіпідходи до практичного розв’язання проблеми наукової організації працістудентів. У працях Л.В. Жарової, Р.А. Нізамова, А.О. Смірнова визначені методологічній наукові засади розгляду суті, структури процесу організації роботи та умінь,що забезпечують цей процес. У дидактиці й методиці вищої школи існує низкапраць, автори яких порушували проблеми наукової організації праці студентів (В.Б. Бондаревський,А.А. Вербицький, В.А. Козаков, М.Д. Нікандров та інші). Різні аспектицього виду навчальної діяльності знайшли висвітлення в дослідженнях В.П. Безпалька,В.К. Буряка, Н.В. Кузьміної, Ю.М. Кулюткіна, В.А. Маркової, В.А. Сластьоніната інших. Окремі аспекти зарубіжного досвіду професійної підготовки у контекстіпроблеми дослідження висвітлено у роботах Н.В. Абашкіної, Т.С. Кошманової, М.П. Лещенко,Л.П. Пуховської.
Актуальністьпроблеми. Незважаючи на широкий і багатоплановий характер досліджень,присвячених науковій організації праці студентів, багато питань цієї складноїпроблеми залишаються поки що не з’ясованими. Не розкриті достатньою міроюзв’язки і відношення між метою організації, наприклад, самостійної роботистудентів педагогічного вищого навчального закладу і способами її реалізації,не виявлені теоретичні передумови наукової організації роботи студентів,орієнтованої на їхні індивідуальні особливості, не розроблені практичнірекомендації з наукової організації роботи майбутніх учителів, у яких врахувалисяб нові ціннісні орієнтації і підходи. Актуальність проблеми, її недостатнядослідженість, потреби практики зумовили вибір теми курсового дослідження«Наукова організація праці студентів»
Об’єктдослідження – робота студентів різного виду: наукова, самостійна, практична. Предметдослідження – форми і методи наукової організації праці студентів.
Мета дослідження –теоретично обґрунтувати і описати технологію наукової організації працістудентів.
Відповіднодо предмета та мети визначено основні завдання дослідження:
1.        Визначити психолого-педагогічні ознаки, які характеризуютьіндивідуально-типологічні особливості студентів;
2.        Виявити властивості особистості в діяльності студентів;
3.        Проаналізувати форми організації навчального процесу у вищій школі;
4.        Теоретично обґрунтувати ефективність системного підходу донаукової організації праці студентів.
Методологічнуоснову дослідження становлять загальнотеоретичні й методологічніпринципи наукового пізнання; концептуальні положення педагогіки щодо розвитку івсебічного формування особистості; принцип єдності теорії і практики; принципнауковості, об’єктивності, цілісного дослідження дидактичних процесів такомплексного використання методів дослідження. Основою дослідження єсистемний, комплексний та діяльнісний підходи, за яких наукова організація працістудентів розглядається як функціональна система, утворена на основівзаємозв’язку навчально-виховних компонентів, що дає змогу аналізуватипедагогічну взаємодію у змістовій цілісності й часовій неперервності.
Методидослідження. Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети, використовувавсякомплекс взаємодоповнюючих методів дослідження, зокрема: теоретичні: аналіз,синтез, порівняння, узагальнення, систематизація теоретичних та дослідних даних
Науковановизна дослідження: визначено психолого-педагогічні ознаки, щохарактеризують індивідуально-типологічні особливості студентів; виявленоспецифіку діяльності педагога в науковій організації праці студентів.
Практичнезначення дослідження полягає в розробці та впровадженні у практикуроботи університетів технології наукової організації праці студентів. Отриманірезультати можуть бути використані в організації навчального процесу у ходіпрофесійної підготовки майбутніх учителів різних спеціальностей і спеціалізацій.
Структуракурсової роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків,списку використаних джерел та літератури.

1. Загальна характеристика діяльності студентів
Діяльністьстудентів є своєрідною по своїм цілям і задачам, змісту, зовнішнім і внутрішнімумовам, засобам, особливості проходження психічних процесів, виявленнюмотивації, стану особистості і колективу, по здійсненню управління ікерівництва.
Діяльністьстудента має велике соціальне значення, так як її головне значення – забезпечитипідготовку спеціалістів для різних галузей народного господарства, реалізуватисуспільні потреби в людях з відповідною освітою і вихованням.
Зрозвитком суспільства змінюються цілі, способи, результати і предмет діяльностістудентів: змінюється система знань, навичок, умінь, змінюються засобинавчання, підвищується роль професіональної культури, самоосвіти на протязі,всього життя і т.д. В діяльності студента все більшу роль буде відіграватисамостійна робота, участь в наукових дослідженнях, виконанні професійних задач,спілкуванні з викладачами тієї професії, до вступу якої він готується у вузі.Дані дослідження показують, що основними метою та мотивами студентів вузу є:бути корисними Батьківщині, стати гарним спеціалістом, добре навчатися, братиучасть в суспільній роботі, досягнути певних результатів в спорті і т.д. [5,58]
Мотиваціястудентів в процесі навчання підвищується по своєму рівню, вони всенаполегливіше реалізують мету – успішно підготуватися, до майбутньої трудовоїдіяльності, виробити в собі якості, необхідні спеціалісту. Але зустрічаютьсявипадки, коли мотивами діяльності студентів виступає лише бажання навчатися,отримати освіту.
Діяльністьстудента професійно направлена, вона є формою його соціальної і пізнавальноїактивності, вираження прагнень до життєвого самовизначення і самоствердження.Більшість студентів проявляють самостійність в навчальному процесі, займаютьактивну позицію, віддають перевагу також формам навчання, які є не тількизасобом пізнання, але і засобом самовираження, можливістю відстояти особистуточку зору.
Дочисла особливостей діяльності студентів слід віднести: своєрідність мети тарезультатів (підготовка до самостійної праці, оволодінню знаннями, навичками,уміннями, розвитку особистих якостей); особливий характер об'єкту вивчення(наукові знання, інформація про майбутню професію і т.д.); діяльність студентівпроходить в запланованих умовах (програми, строки навчання); особливі засобидіяльності – книги, лабораторне обладнання, моделі майбутньої професійної праціі т.д.; для діяльності студентів характерна інтенсивність функціонуванняпсихіки, висока інтелектуальна напруга; в ході діяльності у студентівпроявляються перевантаження, що викликають напругу (складання іспитів, заліків,захист дипломних проектів і т.д.). [6, 71]
Вважких ситуаціях навчальної або суспільної праці можуть наступати деякінебажані зміни в діяльності: втрата внутрішньої організованості психічнихпроцесів; зниження пам'яті, погіршення мислення (зустрічається на екзамені, підчас перших публічних виступів); коливання ефективності, зниження точностіпрактичних дій (при виконанні залікових завдань); заміна або втрата мети(тільки найкраща оцінка на екзамені, а не зміст відповіді на питання);ослаблення активності і зниження рівня дієздатності (внаслідок перевантажень,відсутності наукової організації навчальної праці); при зупинка навчання,відмова, зрив (подача заяв про відрахування).
Особливостідіяльності студента яскраво проявляються вже на першому курсі. Перехід віднавчання в середній школі до навчання у вузі характеризується різкою зміноюумов, в яких здійснюється діяльність. Змінюється навчальний матеріал,викладацький склад, відбувається зміна оточуючого середовища в аудиторії,навчальному закладі, по місцю проживання і т.д. Всі зміни певним чиномвпливають на психічний стан навчаючих і в кінцевому випадку впливають на хіднавчальної та суспільної діяльності.
Труднощів діяльності першокурсників особливо помітні у тих студентів, які не отримали вшколі достатніх навичок і умінь мисленнєвої діяльності. П.К. Анохіннаголошував, що недостатній розвиток мислення викликає серйозні порушенняздоров'я людей на перших курсах навчання у вузі. В дослідженнях Куриленко Т.М.показано, що на перших курсах самий низький процент успішності (особливо втехнічних вузах) і самий великий процент відрахування (в основному черезнеуспішність). Причини цього такі: перш за все відсутність послідовності всистемі навчання і виховання між середньою і вищою школою, невмінням першокурсниківсамостійно організовувати свою працю в нових для них умовах; порушеннястудентами режиму сну, харчування, відпочинку, аврали під час сесій, недостатнядопомога і керівництво самостійною роботою першокурсників зі сторонивикладачів; слабкий контроль деканатів і студентських суспільних організацій. Втой же час певна частина першокурсників не знає, ким би вони хотіли бути і депрацювати, і що свій факультет вони обрали по мірі ситуації, яка склалась(вплив батьків, вчителів, приклад друзів і т.д.). [6, 72–73]
Адаптаціястудентів до навчального процесу у вузі – складне явище, що має різнінаправлення: адаптація до нового культурного середовища (місто, вуз,гуртожиток), колективу, діяльності (навчальної, суспільної, виробничої та ін.).Звідси випливає три основних аспекти адаптації: біофізіологічна, психологічна,соціальна.
Такимчином, діяльність студента у вузі специфічна по своїй меті, умовам, мотивам,співвідношенню з навчанням у школі. Разом з тим вона є основним шляхомформування особистості майбутнього спеціаліста з вищою освітою. 1.1 Виявленнявластивостей особистості в діяльності студентів
Вуправлінні діяльності студента важливу роль грає обернений зв'язок, всебічне іглибоке розуміння вихователями її ходу і результатів. Частіше за все зв'язокмістить інформацію про успішність студентів, їх суспільну діяльність, культуруповедінки. Набагато менше в ній виявленні знання направленості, темпераменту,характеру, здібностей, психічних процесів і станів студентів як психологічнихпередумов ефективності їх діяльності. В той же час вивчення цих передумов,врахування їх ролі в діяльності студентів в значній мірі визначаютьнавчально-виховну роботу у вузі.
Направленість– одна з важливих властивостей особистості студента. Вона виражається в цілях імотивах його поведінки, потребах, інтересах, ідеалах, установках, переконаннях.Аналіз діяльності студента допомагає розкрити те, до чого він прагне, чому і вім'я чого він цього хоче – словом, допомагає розкрити механізмцілеспрямованості його багатогранної діяльності. Направленість може носитисуспільний характер, є нестійкою (повністю залежить від ситуації) або ж стійкою(визначити лінію поведінки).
Прагненнястудентів до успішного оволодіння вузівською програмою, стійка направленістьзастосовувати свої знання, здібності і досвід на користь суспільству, показатисебе в майбутньому творчим спеціалістом – важлива індивідуально-психологічнапередумова успіху і ефективності його діяльності у вузі.
Воснові направленості особистості лежать її потреби, які можуть бутиматеріальними (потреба в харчуванні, одязі, повітрі, житлу і т.д.). Потребипередбачають своє подальше задоволення і породжують захоплення, бажання,прагнення, емоційний стан, які заставляють студента проявляти активність.Однією з важливих потреб є потреба в спілкуванні. У студентів перших курсіввона проявляється особливо помітно: у деяких із них перериваються особистіконтакти, що склалися до вступу у вуз. В спілкуванні студенти пізнають нетільки інших, але і себе, опановують досвід соціального життя. Потреба вспілкуванні сприяє встановленню різносторонніх зв'язків, розвиткутоваришування, дружби, стимулює обмін знаннями і досвідом, думкою, настроєм іпереживаннями. [10, 81–82]
Важливимпоказником розвитку направленості студентів є постановка ними суспільневажливих цілей, що стосуються навчання, і вироблення особистої професійноїцілеспрямованості. Мотиви, що розвиваються збуджують студента до постановки всебільш значних цілей, а через їх досягнення задовольняються його духовні потреби.
Важливоюпсихологічною передумовою успіху діяльності студента є інтереси, різнобічні позмісту: до викладачів предметів, спорту, музики, техніки і т.д. Вонирозрізняються також по стійкості, широті, впливу на діяльність. Стійкий інтересстудента до своєї майбутньої професії викликає у нього активність, творчість,прагнення скоріше і краще оволодіти спеціальністю. Слабкість або відсутністьтакого інтересу – одна з психологічних причин низької якості діяльностістудента. Виникнення глибоких і стійких інтересів студентів до навчання, різнимпредметам є важливою умовою успішного формування їх особистості.
Пізнавальніінтереси можуть розвиватися, але можуть і затухати. Причиною затухання інтересудо навчання можуть бути виникнення великих труднощів, недоліки в методицінавчання, організації навчальних занять і т.д.
Надіяльність студента впливають схильності, які визначаються інтересом.Схильність як виражена тенденція займається якою-небудь діяльністю задовольняєголовним чином пізнавальну потребу, потребу в діях.
Більшістьстудентів мають схильність до участі в діяльності різного роду: до роботи внаукових кружках, суспільній роботі, культурно-масовій діяльності, до занятьспортом і т.д.
Викладачуважливо знати і враховувати ідеали студентів. Ідеали виступають в якостізбудника і мети, а також прикладу для наслідування. В залежності від того, накого хоче бути схожий студент, кому він хоче наслідувати в своєму житті,формується його особистість. Професійний ідеал служить одним із мотивівсамовиховання студента, його роботи над собою, стає внутрішньою його опорою іметою, допомагає не тільки подолати окремі недоліки, але і змінити поведінку іособисті якості. [10, 83]
Вдіяльності і розвитку студентів велику роль грає світогляд – система знань,переконань, поглядів на оточуючий світ. Він проявляється в розумінні і оцінцідійсності, різних подій і фактів, в соціальній поведінці людини, його вчинках,діяльності.
Суттєвіособливості в поведінці і діяльності студентів викликаються відмінностями в їхтемпераменті.
Темпераментвпливає не тільки на виявлення почуттів або швидкість переключення уваги, але іна інші психічні процеси, а також на виявлення рис характеру, на поведінкустудентів на заняттях, на їх реакції в складних ситуаціях, на питання,завдання, оцінки. Темперамент впливає на хід і результати різних видівдіяльності. Педагогічна дія, організація діяльності можуть вплинути на проявтого чи іншого темпераменту. Наприклад: у флегматиків можна підвищити швидкістьвідповідних реакцій, у холериків – зняти неврівноваженість, схильність доафектів, у меланхоліків – виробити впевненість і т.д. Це проходить головнимчином за рахунок формування навичок, звичок, уміння володіти собою, вплив навибір товариша. Важливе значення для впливу на темперамент має правильна самооцінкастудентами плюсів і мінусів особистої динаміки психіки і поведінки. [10, 86]
Найкращіриси темпераменту розвиваються там, де панує бадьора, життєрадісна ситуація, депідтримується гарний робочий настрій, впевненість.
Разомз направленістю особистості, темпераментом в діяльності студентів проявляєтьсяїх характер. Під характером розуміють відносно стійкий психічний склад людини.Це сукупність рис, що впливають на всю його поведінку. Викладачу важливоглибоко вивчати і знати характер кожного студента, його позитивні і негативністорони. Це одна з умов правильного, цілеспрямованого і ефективного виховання,навчання і керівництва діяльністю студентів.
Головне,що розкриває характер студента – це вчинки і дії, особливо поведінка вколективі, успішність і суспільна робота. Але зовнішня поведінка не обов'язковоадекватна внутрішнім якостям людини: соціально корисна поведінка не завждисвідчить про позитивні риси характеру.
Практичноважливим є питання про недоліки характеру (лінь, скритність, недисциплінованість,жорстокість та ін.), причинах появи і шляхах їх подолання у того чи іншогостудента. Характер формується в процесі діяльності в залежності від її мотивіві загального відношення студента до оточуючого середовища.
Вдіяльності студентів яскраво проявляються здібності, тобто такі їх психологічніособливості, які дозволяють і вдало оволодіти програмою вузу, ефективноудосконалюватися як майбутнім спеціалістам. В структуру здібностей входятьувага, спостереження, виявлення якості мислення, пам'яті, уяви і т.д. Здібностістудентів розвиваються разом з вдосконаленням їх уваги, пам'яті, творчої уяви,мислення і інших психічних процесів і властивостей особистості. Не можна бутиздібним педагогом, лікарем, інженером, фізиком, не будучи спостережливим, намаючи запасу знань, не володіючи живою уявою, гарною пам'яттю, глибокиммисленням, на виявляючи інтерес до своєї роботи.
Однієюз передумовою гарного розвитку здібностей у студентів є їх інтерес до своєїмайбутньої професії, наполегливість, розуміння відповідальності за своюпідготовленість. Для того щоб розвивати свої здібності, навіть талановиті людиповинні наполегливо працювати. Корисно самих студентів націлити насамовиховання здібностей.
Успішнонавчатися у вузі, свідомо готуватися до майбутньої професійної діяльності – значитьрозвивати необхідні здібності, удосконалювати свої розумові якості. 
2. Форми організаціїнавчального процесу у вищій школі 2.1 Роль і місцелекції у вузі
Вузівськалекція – головна ланка дидактичного циклу навчання. Її ціль – формуванняорієнтовної основи для наступного засвоєння студентами навчального матеріалу. Ужитті сучасної вищої школи лекцію часто називають «гарячою крапкою». Слово «лекція»походить від латинського «lection» – читання.
У нашчас поряд із прихильниками існують супротивники лекційного викладу навчальногоматеріалу. У їхніх контраргументах є доля істини, у всякому разі над ними вартоподумати. Які їхні доводи?
1.    Лекція привчає до пасивного сприйняття чужих думок, гальмуєсамостійне мислення. Чим краще лекція, тим ця ймовірність більше.
2.    Лекція відбиває смак до самостійних занять.
3.    Лекції потрібні, якщо немає підручників або їх мало.
4.    Одні студенти встигають осмислити, інші – тільки механічнозаписати слова лектора. [15, 136–137]
Однакдосвід показує, що відмова від лекцій знижує науковий рівень підготовкистудентів, порушує системність і рівномірність роботи протягом семестру. Томулекція як і раніше продовжує залишатися провідною формою організації навчальногопроцесу у вузі. Зазначені вище недоліки значною мірою можуть бути перебореніправильною методикою й раціональною побудовою матеріалу.
Унавчальному процесі складається ряд ситуацій, коли лекційна форма навчання неможе бути замінена ніяку іншу:
-    при відсутності підручників по новим складним курсам лекція – основнеджерело інформації;
-    новий навчальний матеріал по конкретній темі не знайшов щевідбиття в існуючих підручниках або деяких його розділах застаріли;
-    окремі теми підручника особливо важкі для самостійного вивчення йвимагають методичної переробки лектором;
-    по основних проблемах курсу існують суперечливі концепції. Лекціянеобхідна для їхнього об'єктивного висвітлення;
-    лекція незамінна в тих випадках, де особливо важливо особистий емоційнийвплив лектора на студентів з метою вплинути на формування їхніх поглядів.Емоційне забарвлення лекції, сполучаючись із глибоким науковим змістом, створюєгармонію думки, слова й сприйняття слухачами. Емоційність впливу лекціївідіграє важливу роль у викладанні гуманітарних дисциплін. Але й викладачамприродних і точних наук не треба її недооцінювати. [15, 138]
Перевагилекції:
-    творче спілкування лектора з аудиторією, співтворчість, емоційнавзаємодія;
-    лекція – досить ощадливий спосіб одержання в загальному виглядіоснов знань;
-    лекція активізує уявну діяльність, якщо добре зрозуміла й уважнопрослухана, тому завдання лектора – розвивати активну увагу студентів,викликати рух їхньої думки слідом за думкою лектора.
Якимже вимогам повинна відповідати лекція?
Вимогидо лекції: моральна сторона лекції й викладання, науковість і інформативність(сучасний науковий рівень), доказовість і аргументованість, наявністьдостатньої кількості яскравих, переконливих прикладів, фактів, обґрунтувань,документів і наукових доказів, емоційність форми викладу, активізація мисленняслухачів, постановка питань для міркування; чітка структура й логіка розкриттяпитань, які викладаються послідовно; методична обробка – виведення головнихдумок і положень, підкреслення висновків, повторення їх у різних формулюваннях;виклад доступною і ясною мовою, роз'яснення термінів і назв; використання поможливості аудіовізуальних дидактичних матеріалів. Перераховані вимоги лежать воснові критеріїв оцінки якості лекції. 2.2 Семінарські йпрактичні заняття у вузі
Процеснавчання у вузі передбачає практичні заняття. Вони призначені для поглибленоговивчання дисципліни. Їхні форми різноманітні. Це родове поняття: урокиіноземної мови, лабораторні роботи, семінарські заняття, практикуми.
Практичнізаняття відіграють важливу роль у виробленні у студентів навичок застосуванняотриманих знань для рішення практичних завдань разом з викладачем. На молодшихкурсах практичні заняття проводяться через 2–3 лекції й логічно продовжуютьроботу, розпочату на лекції.
Цільпрактичних занять. Практичні заняття покликані поглиблювати, розширювати,деталізувати знання, отримані на лекції в узагальненій формі, і сприятивиробленню навичок професійної діяльності. Вони розвивають наукове мислення ймову, дозволяють перевірити знання студентів і виступають як засобиоперативного зворотного зв'язку.
Планпрактичних занять відповідає загальним ідеям і спрямованості лекційного курсу йспіввіднесений з ним у послідовності тем. Він є загальним для всіх викладачів іобговорюється на засіданні кафедри.
Методикапрактичних занять може бути різною, вона залежить від авторськоїіндивідуальності викладача. Важливо, щоб різними методами досягалася загальнадидактична мета.
Структурапрактичного заняття в основному однакова:
•вступ викладача;
•відповіді на питання студентів по неясному матеріалу;
•практична частина як планова;
•заключне слово викладача.
Розмаїтістьзанять виходить з практичної частини. Це можуть бути обговорення рефератів,дискусії, рішення завдань, доповіді, тренувальні вправи, спостереження,експерименти.
Цільзанять повинна бути ясна не тільки викладачу, але й слухачам.
Практичнізаняття не повинні бути топтанням на місці. Якщо студенти зрозуміють, що всійого навчальні можливості вичерпані, то різко впаде рівень мотивації. Вартоорганізовувати практичне заняття так, щоб студенти постійно відчувалинаростання складності виконуваних завдань, відчували позитивні емоції відпереживання власного успіху в навчанні, були зайняті напруженою творчоюроботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення маютьіндивідуальний підхід і продуктивне педагогічне спілкування. Ті, яких навчають,повинні одержати можливість розкрити й виявити свої здатності, свійособистісний потенціал. Тому при розробці завдань і плану занять викладачповинен враховувати рівень підготовки й інтереси кожного студента групи,виступаючи в ролі консультанта й не придушуючи самостійності й ініціативистудентів.
Припроведенні практичного заняття варто враховувати роль повторення. Але воноповинне бути не нудним, одноманітним. Повторення для закріплення знань вартопроводити варіативно, під новим кутом зору, що далеко не завжди враховується впрактиці вузівського навчання. [15, 143]Семінарські заняття
Семінарськізаняття як форма навчання мають давню історію. Семінари проводилися вдавньогрецьких і римських школах як сполучення диспутів, повідомлень учнів,коментарів і висновків учителів. З XVII ст. ця форма навчання використовуєтьсяв Західній Європі, а з XIX ст. – у російських і українських університетах.Семінарські заняття носили практичний характер і являли собою школу того абоіншого вченого, під керівництвом якого студенти практично освоювали теоретичнийкурс дисципліни, методику наукового дослідження. Семінарська форма навчанняпостійно розвивалася, усе більш чітко реагуючи на завдання вищої школи.
Усучасної вищої школи семінар є одним з основних видів практичних занять згуманітарних і технічних наук. Він являє собою засіб розвитку в студентівкультури наукового мислення. Семінар призначений для поглибленого вивчаннядисципліни, оволодіння методологією наукового пізнання. Головна метасемінарських занять – забезпечити студентам можливість опанувати навичками йуміннями використання теоретичного знання стосовно особливостей досліджуваноїгалузі. На семінарах вирішуються наступні педагогічні завдання:
•розвиток творчого професійного мислення;
•пізнавальна мотивація;
•професійне використання знань у навчальних умовах:
а)оволодіння мовою відповідної науки;
б) навичкиоперування формулюваннями, поняттями,
визначеннями;
в)оволодіння вміннями й навичками постановки й рішення
інтелектуальнихпроблем і завдань, спростування,
відстоюваннясвоєї точки зору.
Крімтого, у ході семінарського заняття викладач вирішує й такі завдання, як:
•повторення й закріплення знань;
•контроль;
•педагогічне спілкування. [15, 149–151]2.3 Лабораторні роботи
Лабораторнізаняття інтегрують теоретико-методологічні знання й практичні вміння й навичкистудентів у єдиному процесі діяльності учбово-дослідницького характеру.Експеримент у його сучасній формі грає все більшу роль у підготовці інженерів,які повинні мати навички дослідницької роботи з перших кроків своєї професійноїдіяльності. «Лабораторія» походить від латинського слова «labor» – праця,робота, труднощі. Його зміст із далеких часів пов'язаний із застосуваннямрозумових і фізичних зусиль для вирішення виниклих наукових і життєвих завдань.
Лабораторніроботи мають яскраво виражену специфіку залежно від навчальної спеціальності.Тому в кожному конкретному випадку доречні приватні методичні рекомендації. Іззагально-педагогічних рекомендацій відзначимо наступні.
Спільнагрупова діяльність – одна з найефективніших форм. Її конкретна орієнтаціязалежить від зусиль викладача. Важливо так ставити практичні завдання, щоб вонивели студентів до подальшої поглибленої самостійної роботи, активізували їхнюрозумову діяльність, озброювали методами практичної роботи.
Найважливішоюстороною будь-якої форми практичних занять є вправи. Основа у вправі – приклад,який розбирається з позицій теорії, розвитих у лекції. Як правило, основнаувага приділяється формуванню конкретних умінь, навичок, що й визначає змістдіяльності студентів – рішення завдань, графічні роботи, уточнення категорій іпонять науки, що є передумовою правильного мислення й мови. Проводячи вправи зістудентами, варто спеціально звертати увагу на формування здатності доосмислення й розуміння.
Досвідпоказує, що в переважній більшості випадків ані в школі, ані в інституті ненавчають цілеспрямованій логіці міркувань на матеріалі окремих предметів, невчать правилам і логічним вимогам визначення понять. У результаті розуміннявизначення, уміння його самостійно сформулювати підмінюється буквальним запам'ятовуваннямготового формулювання. [15, 156–157]Колоквіум
Слово«колоквіум» походить від латинського «collocvium» – розмова, бесіда. Це одна зформ навчальних занять, бесіди викладача з учнями для з'ясування знань.Колоквіум виконує контрольно-навчальну функцію. Він особливо доречний, колипредмет читається у 2–3 семестрі, а підсумковий контроль один. Його можнапризначати замість семінару на підсумковому практичному занятті. Колоквіум даєможливість діагностики засвоєння знань, виконує організуючу функцію, активізуєстудентів і може бути рекомендований у викладацькій практиці як одна з найбільшдіючих форм зворотного зв'язку. [15, 158–159]


3. Системний підхід до наукової організації праці студентів вумовах вищих навчальних закладів
Підвищення ролі людськогофактора в різних сферах життя й діяльності суспільства обумовлює ускладненнявимог, пропонованих до рівня професіоналізму випускників вищої школи. Повсюдноспостерігається попит на висококваліфікованих фахівців, здатних творчовирішувати складні завдання, прогнозувати й моделювати результати власноїпрофесійної діяльності, шукати шляхи й засоби самовираження й самоствердження вумовах практичної, самостійної роботи. Багато з розроблювачів проблеми, якацікавить нас, відзначають низький рівень готовності майбутніх фахівців дотворчого виконання професійних функцій, нестандартному рішенню виробничихпитань. Недооцінка наукового підходу до рішення професійних завдань, не завждиналежна готовність до наукової праці й володіння її методикою майбутнімипедагогами дозволяє дійти висновку про те, що в підготовці професійних кадрівусе ще не повністю використовується потенціал науково-дослідної діяльності.
Орієнтація в практиці вищоїшколи на предметне навчання, недооцінка особистісно-орієнтованої освіти багатов чому знижує результативність наукової праці, що нерідко не працює наформування.
Всі складникиучбово-дослідницької й науково-дослідної роботи студентів являють собоюскладний і взаємозалежний процес, результативність якого визначається системнимпідходом до його організації.
Під системним підходом мибудемо розуміти таку організацію праці, при якій всі її компоненти перебуваютьу взаємозумовленості, постійній рефлексії й корекції результатів, створенніумов, що забезпечують досягнення її результативності, формування якостейособистості майбутнього фахівця, що дозволяють йому нестандартно вирішуватипрофесійні завдання, володіти інноваційними технологіями й методикою науковоїдіяльності.
Системний підхід передбачаєвизначення цілей і завдань праці студентів, створення концепції (основнихнапрямків, стратегії їхньої реалізації, програми й методики) підготовкимайбутніх фахівців до науково-дослідної діяльності; визначення структурнихкомпонентів цієї системи; встановлення характеру взаємозв'язку між ними;виявлення рівнів і критеріїв оцінки результативності наукової праці; вибірформ, методів, засобів реалізації наміченої програми; прийомів рефлексуючої, щодіагностуючої, корегуючої діяльності студентів в області наукового пошуку, самостійноїабо практичної роботи. [21, 170]
Здійснення системногопідходу носить поетапний характер. В організації й проведенні, наприклад,наукової праці зі студентами велике значення надається мотиваційному,діагностичному, проективному, діяльному, рефлексивному й корекційному етапам.Реалізація системного підходу припускає поетапне рішення завдань: виробленняконцептуальних положень, створення матеріальної й науково-методичної бази;розробка графіка наукової праці у відповідності зі специфікою факультету йграницями навчального процесу; забезпечення грамотним науковим керівництвомстудентів; включення їх в учбово-дослідницьку й науково-дослідну діяльність ізурахуванням рівня їхньої підготовленості й досвіду наукової праці.
Наукова праця, як важливаланка підготовки конкурентоспроможного фахівця, повинна займати провідне місцев умовах вищої освіти. Завдання вищої школи полягає в тому, щоб скоротитиперіод адаптації студентів до учбово-дослідницької й наукової праці. Рішенняцього завдання можливо в тому випадку, якщо з перших днів перебування у вищійшколі студент буде брати активну участь у різноманітних формах наукової праці,проведених кафедрами, факультетами.
Успішність ірезультативність праці студента в першу чергу визначається створенням органівкерування, студентського активу, що покликаний визначити мету, завдання,основні напрямки наукової діяльності, завдання, форми, методи й засоби їхньоїреалізації.
У практиці деякихуніверситетів таким органом виступає науково-методична рада (НМР), до складуякої входять по одному представнику від студентів і викладачів від кожногофакультету. У свою чергу на кожному факультеті створена рада, що поєднує в собіпредставників від кожного курсу для наукової організації й координації праці зурахуванням специфіки курсу, рівня підготовки й досвіду наукової працістудентів. НМР засідає один раз на місяць по заздалегідь складеному плану, якийскладається наприкінці травня кожного навчального року. [21, 173]
Науково-методична радавизначає зміст роботи по роках навчання й по напрямках роботи. Головна її ціль:забезпечення умов для формування особистості майбутнього фахівця, здатного йготового до науково-дослідної діяльності. Науково-методична рада координуєнаукову працю факультетів, курсів, планує загально-університетські заходи,спрямовані на формування позитивної мотивації й позитивного відношеннястудентів до наукової праці.
Студентський актив своїзусилля зосереджує на загально-університетських заходах, покликаних переконатистудентів у можливостях наукової праці, у їхньому професійному збагаченні,підвищенні рівня їхнього професіоналізму й конкурентоспроможності.
Останнім часом великийінтерес у студентів, аспірантів і викладачів мають творчі ігри – Брейн-ринги.
Брейн-Ринги проводятьсящорічно (кінець листопада – початок грудня). Команди складаються зі студентіврізних факультетів, аспірантів і викладачів. Їх ціль: широка пропаганда знань,компетентності, інтелектуальної культури, уміння користуватися знанням якзасобом творчої адаптації. Беручи участь у них, студенти переконуються в тому,що без знань, широкого наукового кругозору, інформаційної культури й оволодінняметодикою наукової праці не можна стати сьогодні професіоналом,конкурентоспроможним фахівцем. У здоровій конкурентній боротьбі майбутні фахівцівчаться формулювати свої ідеї, відстоювати їх перед великою аудиторією,доказово й у нестандартній формі показувати їхню перевагу перед представникамиконкуруючих сторін і обґрунтовувати способи рішення наукових проблем.
У практиці роботи НМР покеруванню й наукової організації праці студентів використовуються різноманітніформи. Причому вони диференціюються з урахуванням змісту роботи, специфікифакультету, курсу навчання, рівня підготовленості й досвіду науково-дослідноїдіяльності студентів. Велике значення надається проведенню вузівськихпредметних олімпіад і конкурсів. Їх ціль: перевірити рівень знань і здатностівирішувати нестандартні завдання професійної спрямованості. Конкурси на кращунаукову працю проводяться в різноманітних формах вираження науковогорезультату: реферат, наукова стаття, макети, плакати, комп'ютерні програми,творчі роботи.
Для об'єктивної оцінкирезультатів конкурсних робіт з фахівців предметних кафедр створюються комісіїекспертів по таких напрямках: літературно-мовознавчі, природно-математичні,художньо-графічні, психолого-педагогічні. Конкурсні роботи, що зайняли призовімісця рекомендуються на підсумкову науково-практичну студентську науковуконференцію, що проводиться щорічно у квітні. Кращі роботи публікуються взбірнику студентських робіт.
Широке визнання одержалинаукові семінари, якими керують провідні спеціалісти, доктори наук, професори.На різних кафедрах університетів доцільно створювати семінари молодихдослідників. У ньому беруть участь аспіранти й студенти. Ціль семінарускладається в оволодінні методикою й технологією наукового дослідження,придбання навичок спілкування й комунікативної культури. На засіданнях семінарустуденти й аспіранти по черзі виступають із доповідями, разом з керівникомсемінару активно обговорюють підходи, методики, технології рішення науковихпроблем, які їх цікавлять, перші наукові результати й теоретичні узагальнення.Молоді дослідники вчаться працювати з науковою літературою, становити методикудослідження, аналізувати зібрані дані, робити висновки, оцінювати знахідки йрішення інших дослідників. Семінари виступають гарною школою підготовкиаспірантів і студентів до науково-дослідної роботи.
Зібрані матеріали в ходівивчення й аналізу наукової літератури по вибраній проблемі, відпрацьовуванняметодики й технології дослідження створюють основу для участі студентів унаукових конференціях. Підготовка до участі в цих конференціях служить гарноюшколою наукової праці студентів. Майбутні вчителі здобувають уміння підготуватинаукову доповідь, оформити зібрані факти, доповісти й захистити свої науковіпогляди. У ході конференцій студенти опановують умінням слухати інших,культурою постановки питання й відповіді на нього, доказовості викладу власнихдумок, умінням оцінити новизну й практичну значимість наукової інформації.
Розширення географіїучасників міжнародних і всеукраїнських наукових студентських конференційпідвищують значимість наукової праці в очах студентів. Тематика конференційвизначається на основі опитувань студентів, вивчення їхніх наукових інтересів,які систематично проводяться студентським активом факультетів і узагальнюютьсяНМР.
Комплексний підхід донаукової організації праці передбачає систематичну роботу з розвитку творчихздатностей студентів, озброєнню їхньою методикою наукового дослідження,підвищення їхньої розумової культури. Рішення цих завдань здійснюється впроцесі оволодіння педагогічних дисциплін: наукові основи пізнавальноїдіяльності, педагогіка, методика виховної роботи, історія педагогіки, а такожпід час позааудиторської роботи: кружки, проблемні групи, наукові лабораторії,самостійна пошукова й дослідно-експериментальна діяльність.
Процес підготовки студентівдо наукової праці буде результативним, якщо майбутні фахівці будуть залучені врізноманітні форми науково-дослідної діяльності. Із цією метою на кафедрахдоцільно створювати наукові лабораторії, які розглядаються як база проведенняучбово-дослідницької й науково-дослідної роботи студентів, перевіркиефективності розроблених програм, методик, підходів до рішення досліджуванихпроблем. Становлення творчої особистості майбутнього фахівця буде проходитиуспішно, якщо мотивувати пізнавальну й наукову діяльність студентів; створюватитворчі групи з урахуванням наукових інтересів, здатностей, можливостей ідосвіду наукової праці студентів; забезпечити науково-дослідну базу; озброюватиїхньою методикою наукової праці; створювати ситуації успіху при впровадженні впрактику наукових результатів; заохочувати творчу діяльність і самостійністьдослідників при рішенні наукових проблем. [11, 6–8]3.1 Організація самостійної роботи студентів
Самостійнаробота студентів поряд з аудиторною представляє одну з форм навчального процесуі є істотною його частиною. Для її успішного виконання необхідні планування йконтроль із боку викладачів, а також планування обсягу самостійної роботи внавчальних планах спеціальностей профілюючими кафедрами, навчальною частиною,методичними службами навчального закладу.
Самостійнаробота студентів призначена не тільки для оволодіння кожною дисципліною, але йдля формування навичок самостійної роботи взагалі, у навчальній, науковій,професійній діяльності, здатності приймати на себе відповідальність, самостійновирішити проблему, знаходити конструктивні рішення, вихід із кризової ситуаціїй т.д. Значимість самостійної роботи студентів виходить далеко за рамкиокремого предмета, у зв'язку із чим випускаючі кафедри повинні розроблятистратегію формування системи вмінь і навичок самостійної роботи. При цьомуварто виходити з рівня самостійності абітурієнтів і вимог до рівнясамостійності випускників для того, щоб за період навчання шуканий рівень бувдосягнутий. [14, 10–13]
На третьому й четвертомукурсах студенти прилучаються до самостійної роботи над науковою проблемою.Результатом самостійної наукової праці під керівництвом досвідчених викладачівє наукові статті, конкурсні роботи, кваліфікаційні роботи.
На думкунауковців, система вищої освіти покликана не лише давати студентам певнусистему знань, формувати в них професійні вміння та навички, розвивати творчемислення, але й озброювати методикою самостійного пошуку і здобуття інформації,необхідної для подальшої професійної діяльності.
Самостійнаробота– це спеціально організована діяльність студентів з урахуванням їх індивідуальнихособливостей, спрямована на самостійне виконання навчальних завдань різнихрівнів складності як на аудиторних заняттях, так і в позааудиторний час. Метоюорганізації самостійної роботи студентів є її спрямування на виконаннясоціального замовлення, тобто у формуванні у студентів уміння самостійнопоповнювати свої знання, орієнтуватися у потоці наукової інформації. [14, 15]
Відповіднодо нової освітньої парадигми незалежно від спеціалізації й характеру роботибудь-який починаючий фахівець повинен мати фундаментальні знання, професійнівміння й навички діяльності свого профілю, досвід творчої й дослідницькоїдіяльності за рішенням нових проблем, досвід соціально-оцінної діяльності. Дваостанні складники освіти формуються саме в процесі самостійної роботистудентів. Крім того, завданням кафедр є розробка диференційованих критеріївсамостійності залежно від спеціальності й виду діяльності (дослідник,проектувальник, конструктор, технолог, ремонтник, менеджер і т.д.).
Увузі існують різні види індивідуальної самостійної роботи – підготовка долекцій, семінарів, лабораторних робіт, заліків, іспитів, виконання рефератів,завдань, курсових робіт і проектів, а на заключному етапі – виконаннядипломного проекту. Самостійна робота більше ефективна, якщо вона парна або вній беруть участь 3 чоловік. Групова робота підсилює фактор мотивації йвзаємної інтелектуальної активності, підвищує ефективність пізнавальноїдіяльності студентів завдяки взаємному контролю. [22, 34–35]
Участьпартнера істотно перебудовує психологію студента. У випадку індивідуальноїпідготовки студент суб'єктивно оцінює свою діяльність як повноцінну йзавершену, але така оцінка може бути помилковою. При груповій індивідуальнійроботі відбувається групова самоперевірка з наступною корекцією викладача. Цядруга ланка самостійної навчальної діяльності забезпечує ефективність роботи вцілому. При досить високому рівні самостійної роботи студент сам може виконатиіндивідуальну частину роботи й демонструвати її партнеру-однокурснику.
Співвідношеннячасу, що відводиться на аудиторну й самостійну роботу, в усьому світі становить1:3,5. Таке співвідношення ґрунтується на величезному дидактичному потенціаліцього виду навчальної діяльності студентів. Самостійна робота сприяє:
•поглибленню й розширенню знань;
•формуванню інтересу до пізнавальної діяльності;
•оволодінню прийомами процесу пізнання;
•розвитку пізнавальних здатностей. [24, 35]
Саметому вона стає головним резервом підвищення ефективності підготовки фахівців.
Теоретичнийаналіз і вивчення практики діяльності вищих навчальних закладів показує, щорозгортання самостійної роботи студентів починається з постановки навчальнихзавдань. Можна констатувати, що організацію самостійної роботи студентів слідрозпочинати з розроблення системи навчальних завдань різних рівнів складностізалежно від особливостей виокремлених типологічних груп.
Загальнимнедоліком усіх підходів до організації самостійної роботи студентів є їходнобічність, обмеженість дидактичного аналізу одним або декількома аспектами.
Незважаючина відмінність підходів, більшість дослідників дійшли висновку, що сьогоднінеобхідний загальнопедагогічний, а не частково-аспектний підхід до організаціїсамостійної роботи, який потребує єдності між тим, хто навчається, і тим, хтонавчає, оскільки самостійна робота як частина освітнього процесу завжди включаєпряме або непряме педагогічне керівництво, тобто єдність методів навчання іспособів учіння. Саме такий підхід призводить до комплексного впливу назасвоєння кожним студентом наукових понять, способів дій, на формування певнихособистісних характеристик.
Самостійну навчальну роботуможна визначити «як сукупність різноманітних видів індивідуальної і колективноїнавчальної діяльності студентів, яка здійснюється ними на заняттях або вдома зазавданням викладача, під його керівництвом, проте без його безпосередньоїучасті» [15.297]. Більшість дослідників розглядають проблему підготовкистудентів до самостійної роботи і керівництва нею викладацьким складом намотиваційному, технологічному та організаційному рівнях. [2, 176]. Іншимисловами, 1) сформувати у студентів мотивацію до самостійного вивченнянавчального матеріалу та 2) забезпечити впровадження технології з бокувикладачів, враховуючи при цьому індивідуальні психологічні властивостістудента.
Організаціюсамостійної роботи студентів як складову навчальної діяльності схематично можнапредставити таким чином:
усвідомленняцілей та задач  мотиви  способи 
контрольта самоконтроль  оцінювання  результат.
Виходячиз цього, для успішної організації самостійної роботі студентів викладач маєвиконати ряд заходів:
1.            встановити завдання стосовно самостійної роботи;
2.            забезпечити студентів необхідною навчальною та методичноюлітературою;
3.            розробити та довести до студентів рекомендації щодо вивчення теорії;
4.            надати зразки виконання практичних вправ;
5.            поставити контрольні питання та орієнтири для самоконтролюстудентами своєї самостійної роботи.
Самостійнадіяльність вимагає від студентів активної розумової праці, вміння застосовуватираніше засвоєнні знання. Найбільш поширеними видами самостійної роботи є роботаз підручником, навчальними посібниками, дидактичними матеріалами, персональнимкомп’ютером, розв’язування задач, виконання вправ, написання рефератів,самостійні спостереження, лабораторні роботи, дослідницька діяльність,конструювання, моделювання.
Задидактичною метою самостійну роботу можна поділити на: підготовчу, спрямовануна засвоєння нових знань, тренувальну, узагальнююче-повторювальну й контрольну.Найбільш широко самостійна робота застосовується під час закріплення івдосконалення знань, умінь та навичок студентів. Мають самостійний характер усівиди творчих робіт. Завдання для самостійної роботи можуть бути фронтальними таіндивідуальними. В усіх випадках завдання, які вимагають самостійної роботи,даються студентові з урахуванням його індивідуальних особливостей тапізнавальних можливостей. [15.297].
Вченимидоведено, що темперамент людини протягом життя в основі своїй не змінюється ізалежить від фізіологічних особливостей організму. Тому визначення таврахування темпераменту студента при організації його самостійної роботи – однез важливих завдань викладача. Наприклад, у сангвініка проблем з самостійноюроботою виникати не повинно, бо люди-сангвініки легко пристосовуються до будь-якихвимог, оточуючих, колективів, установ. Вони працюють достатньо швидко, але принеобхідності можуть уповільнити темп і виконати роботу з особливою точністю йретельністю. [17, 62]
Меланхоліквиконує роботу повільніше за сангвініка. Тому на виконання самостійної роботитаким студентам необхідно виділити у двічі більше часу. Меланхоліка швидкостомлює будь-яка діяльність, навіть легка і приємна. Його лякають нові завданняі великі обсяги роботи. Тому, щоб меланхолік якісно виконав роботу, викладачевідоцільно розподілити завдання на частини. Саме студенти з цим типомтемпераменту в процесі навчання потребують найчастіших консультацій звикладачем та його підтримки. [17, 69]
Найскладнішебуде самостійно працювати над навчальним матеріалом холерикові. Йому складнонадовго зосередитися на одній роботі. Він швидко стомлюється від рутини,одноманітності. Як правило, все робить надзвичайно швидко і не якісно, часто недоводить справ до кінця. Завдання студентові холерикові слід, як імеланхолікові, видавати невеликими частинами. Розпорядження й інструкціїхолерики, переважно, на дослуховують до кінця, не вникають глибоко в сутьсправи, тому слід інформувати холерика стисло, небагатослівно, акцентуючи йогоувагу на основних аспектах. Не зайве також переварити, чи зрозумів холерик сутьсправи. [17, 76]
Самостійнонавчальну роботу студент-флегматик виконує сумлінно, якісно, але надзвичайноповільно. В кожну проблему флегматик намагається вникнути як найглибше.Флегматик – це людина, яка спочатку все ретельно продумає, прорахує, виважить,і лише потім скаже чи зробить. Студент-флегматик не здатний швидкозорієнтуватися, тому усі завдання потрібно видавати йому заздалегідь. [17, 83]
Отже,вважаємо, щоб організація самостійної роботи студентів у вищому навчальномузакладі при вивченні різних предметів була ефективною, необхідно забезпечити вцьому процесі врахування індивідуальних особливостей студентів.
Такимчином, організація самостійної роботи студентів дає змогу індивідуалізуватинавчальний процес, активізувати науково-дослідницьку роботу студентів, залучитиїх до участі в олімпіадах та науково-технічних конференціях. А головне, даєстудентам впевненість в тому, що вони зможуть розв’язати встановлені задачі і вмайбутній професійній діяльності. 3.2 Результативністьнаукової організації праці студентів
Результативність науковоїпраці в підготовці студентів до майбутньої професійної діяльності багато в чомувизначається своєчасним стимулюванням (моральним і матеріальним). Повинна бутипродумана ціла система заохочень студентів за успіхи в науково-досліднійдіяльності. Наказ про нагородження повинен готуватися по доповідній НМР, у якійдається мотивоване обґрунтування кожної кандидатури, поданої активом груп. Заперемогу в предметній олімпіаді, конкурсі наукових праць, кращу статтю абодоповідь, повідомлення на науковій конференції студенти можуть одержуватигрошову премію, грамоту, подяку.
Результати наукової працістудентів можуть висвітлюватися на сторінках періодичної преси університету,міста й області. Гласність не тільки затверджує в правильності обраного шляху,але й сприяє залученню в різноманітні форми наукової праці нових студентів.
Останнім часом став більшепомітним і такий фактор наукової праці як позитивний її вплив на якість навчальноїроботи. До закінчення університету багато студентів мають досвід дослідницькоїроботи, володіють методикою наукової праці. Такі студенти при захистікваліфікаційних робіт рекомендуються в аспірантуру. Комплексний підхід доорганізації наукової праці студентів в університеті сприяє якісному виконаннюсоціального замовлення, дозволяє задовольнити потреба суспільства увисококваліфікованих педагогічних кадрах.

Висновки
Науковай навчальна робота студентів – це велика складна система, що виражаєтьсянескінченною розмаїтістю станів, відносин, зв'язків різних компонентів, які їїскладають. Щоб ця система була оптимальною й дійсно розвивалася, вона повиннабути раціональною мати необхідне науково-теоретичне обґрунтування й наукову організацію.
Новізавдання вищої школи, її безперервний розвиток пред'являють до навчальногопроцесу зростаючі вимоги як у частині вдосконалювання його змісту, форм іметодів, так і в частині його оптимальної організації й керування. Цілкомобґрунтовано, що досить значні вимоги останнім часом стали пред'являтися донаукової організації навчального процесу й роботі студентів, завданням яких єстворення певного, цілеспрямованого порядку побудови, функціонування й розвиткусистеми навчання у вищій школі.
Длянавчального й наукового процесу вищої школи усе більше стає необхіднимудосконалювання його організації на основі наукового аналізу, який охоплює всійого сторони.
Удосконалюванняорганізації праці студентів вимагає встановлення найбільш сприятливих відносинміж студентами й викладачами в їх навчальній і навчальній діяльності,забезпечення максимального успіху цієї діяльності у рішенні завдань попідготовці висококваліфікованих фахівців з найменшими матеріальними витратами.Перед науковою організацією роботи студентів відповідно ставиться завданнявишукування нових, найбільш результативних форм і методів діяльності зобґрунтованим застосуванням засобів, які інтенсифікують, навчання.
Щобсистема навчального й наукового процесу дійсно була раціональною, у її організаціюповинні бути закладені якості й засоби передбачення оптимальних шляхів їїфункціонування й розвитку, з обліком складних, що важко вирішуються ситуацій іпротиріч і можливостей їхнього вирішення.
Унавчальній і науковій діяльності студентів і викладачів, в умовах застосуваннянових засобів і методів навчання необхідним виявляється виявлення прихованихможливостей підвищення ефективності навчання й у той же час нещадна боротьба ізвтратами навчального часу через погану організацію навчального й науковогопроцесу й необґрунтованого застосування нових засобів і методів. Тому,найважливіша роль в науковій організації навчального процесу та самостійноїроботи студентів, приділяється службі інформації, що характеризує стан системинавчального процесу, для відповідного впливу як на всю систему, так і на їїкомпоненти.
Длянавчального процесу вищої школи й організації роботи студентів характернілогічна й дидактична визначеність, тому для оптимального його функціонуваннянеобхідне чітке й обґрунтоване визначення завдань, вибір форм і засобів їхньогооптимального рішення, перевірка правильності рішення, встановлення шляхівудосконалювання системи.
Істотнийінтерес для наукової організації навчального процесу представляє дидактичнийексперимент, тісно пов'язаний з удосконалюванням форм, методів, засобівнавчання, тому підготовка й проведення експерименту, а також оцінка йогорезультатів є важливим завданням.
Визначальноюособливістю системи навчального процесу й роботи студентів є їх суспільнийзміст – організована діяльність колективу людей, що вирішують цілеспрямованінавчальні, наукові й практичні завдання. Рішення цих завдань вимагає відколективу навчального закладу й кожного його члена свідомості відповідальностіперед державою й постійним розумінням того, що вся навчальна й науковадіяльність повинні бути оптимальними й безупинно вдосконалюватися.
Науковаорганізація навчального процесу вимагає дидактико-психологічного розглядусутності навчання, встановлення строгої дисципліни навчальної діяльностістудентів і в той же час надання їм широкої ініціативи в самостійній роботі.

Список використаних джерел та літератури
 
1.    Абдулина О.А. Личность студента в процессепрофессиональной подготовки // Высшее образование в России. 1993. №3;
2.    Буланова-Топоркова М.В. Педагогика и психология высшейшколы: учебное пособие. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 544 с.;
3.    Габай Т.В. Учебная деятельность и ее средства. – М.,1988;
4.    Гончаренко С.У. Український педагогічний словник – К.:Либідь, 1997. – 376 с.;
5.    Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология высшейшколы: особености деятельности студентов и преподавателей. – Минск: Изд-воБГУД978;
6.    Луценко В.В. Управління учбовоюдіяльністю в умовах нових педагогічних технологій // Засоби навчальної танауково-дослідної роботи: Зб. наук. праць. – Х.: ХДПУ, 1998. – Вип. 7. – С. 71–75;
7.    Луценко В.В. Особливості інноваційноїдіяльності в освіті на сучасному етапі // Засоби навчальної танауково-дослідної роботи: Зб. наук. праць. – Х.: ХДПУ, 1998. – Вип. 8–9. – С. 72–76;
8.    Луценко В.В. Класифікація педагогічнихтехнологій навчання // Вісник Харківського державного педагогічногоуніверситету ім. Г.С. Сковороди. Серія «Психологія»: Зб. наук. праць. –Х.: ХДПУ, 1999. – Вип. 2. – С. 27–34;
9.    Луценко В.В. Педагогічне діагностуваннястудентів // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. праць. –Х.: ХДПУ, 1999. – Вип. 4. – С. 13–17;
10.  Луценко В.В. Урахуваннятипологічних особливостей студентів у їхній навчально-пізнавальній діяльності //Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. праць. – Х.: ХДПУ, 2000. –Вип. 6. – С. 81–87;
11.  Луценко В.В. Організованість студентівяк педагогічна проблема // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи:Зб. наук. праць. – Х.: ХДПУ, 2000. – Вип.12. – С. 5–13;
12.  Луценко В.В. Формуванняпедагогічного середовища, сприятливого для самостійної діяльності студентів //Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць. – Х.: ОВС,2002. – Вип. 17. – С. 21–27;
13.   Нові педагогічнітехнології викладання фізико-математичних дисциплін у середніх навчальнихзакладах нового типу: Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичноїконференції, присвяченої 200-річчю від дня народження М.О. Остроградського.– Полтава. – 2001. – С. 173–178;
14.  Організація самостійної роботи студентів зпедагогіки: Навчальний посібник / Під ред. В.І. Євдокимова. – Х.: ХДПУ, 2000. –160 с.;
15.   Основы педагогикии психологии высшей школы /Под ред. Академика ВПН СССР А.В. Петровского. –М.: Изд-во Московского ун-та, 1986. –303 с.;
16.   Педагогика ипсихология высшей школы: Учебное Пособие. – Ростов н / Д: Феникс, 2002;
17.   Симонов П.В. Ершов П.М. Темперамент.Характер. Личность – М.: Наука, 1984. – 161 с.
18.   Солдатенко М.М.Самостійна пізнавальна діяльність у контексті Болонського процесу / Ріднашкола. – 2005. – №1. – 3 – 5 с.;
19.   Шайдур І.А. Навчальнавзаємодія викладачів і студентів у процесі самостійної роботи // ВісникПолтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г. Короленка:Збірник наукових праць. – Полтава. – 1999;
20.   Шайдур І.А.Педагогічні умови визначення індивідуально-типологічних особливостей студентів //Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Збірник наукових працьУманського державного педагогічного університету. – Київ: Науковий світ. –2003. – Випуск 5. – С. 54–62;
21.   Шайдур І.А. Сучаснийпідхід до підготовки спеціалістів у ВНЗ // Наукові запискипсихолого-педагогічного факультету: Збірник наукових праць. – Полтава. – 1998.– С. 170–173;
22.   Шимко І. Проблемиорганізації самостійної роботи у вищій школі / Рідна школа. – 2005. – №8. – 34–35 с.