Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні засади вивченнята характеристика методичного забезпечення теми ''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші''
1.1 Економіка як навчальна дисциплінау плані загальноосвітньої школи
1.2 Зміст матеріалу теми ''Міжнароднавалютна система. Міжнародні гроші''
1.3 Методичне забезпечення з теми ''Міжнароднавалютна система. Міжнародні гроші''
Розділ 2. Методичні особливостіурочної діяльності з економіки
2.1 Підготовка вчителя до урокуекономіки
2.2 План-конспект уроку з економікина тему ''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші''
2.3 Мотиваційний компонент прививченні теми ''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші''
Висновки
Список використаної джерел
Вступ
Актуальність. Узв’язку з розвитком міжнародного поділу праці, міжнародної торгівлі, туризму,інтеграції країн до світового співтовариства досить важливого значення набуваютьвалютні відносини, оскільки їх функціонування і розвиток пов’язані зобслуговуванням усього комплексу економічних зв’язків, що складаються між окремимикраїнами. Перш ніж здійснити покупку на території іншої держави, потрібнообміняти гроші на національну валюту цієї держави, а для цього необхідно знатиособливості функціонування валютної системи і принципи обміну однієї валюти наіншу. Тому вивчення теми ''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші'' і їїметодичного забезпечення є досить актуальним. Предметом дослідження виступаєнавчально-виховний процес у загальноосвітній школі та особливості вивчення теми''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші''. Об’єктом дослідження є методичнезабезпечення при вивченні теми ''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші''. Мета – розкрити необхідність ідоцільність використання схем, таблиць, графіків, посібників, як методичнихзасобів навчання при опрацюванні теми ''Міжнародна валютна система. Міжнароднігроші''. Завдання: 1) розкритиосновний зміст теми ''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші''; 2)розглянути зміст теми при вивченні складових елементів валютної системи,простежити періоди її історичного розвитку; 3) проаналізувати необхідністьзастосування різних методичних прийомів і засобів при опрацюванні теми ''Міжнароднавалютна система. Міжнародні гроші''; 4) дослідити та вказати методи ефективногопроведення уроків економіки у старшій школі.
Розділ 1.Теоретичні засади вивчення та характеристика методичного забезпечення теми ''Міжнароднавалютна система. Міжнародні гроші''
1.1 Економікаяк навчальна дисципліна
Сьогодніекономіка відіграє вирішальну роль у зміні людського світогляду на глобальномуй особистісному рівні. Це навчальна дисципліна, яка вчить орієнтуватися вскладних соціально-економічних процесах на рівні споживача та виробника,держави і світового господарства. Глобалізація і загостреннясоціально-економічних, природно-ресурсних та інших проблем підвищують роль ізначення економічної освіти.
Вивченняекономіки у загальноосвітніх навчальних закладах України здійснюється на основіДержавного стандарту базової і повної середньої освіти України. Програма«Економіка» складена відповідно до Типового навчального плану ( Наказ МОН Українивід 20.05.2003 р., №306) і призначена для вивчення економіки у 10 (11) класахзагальноосвітніх навчальних закладів універсального, фізико-математичного,філологічного, природничого, технологічного та художнього напрямків навчання.
З 2001-2002навчального року предмет «Основи економіки» включено до індивідуальноїскладової типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів.
Мета і завдання вивчення економіки в навчальних закладах:
l формування системи економічних знань та умінь,необхідних у повсякденному житті та майбутній трудовій діяльності;
l розвиток економічного мислення, навичок раціональноїекономічної поведінки та адаптації до змін в економічному житті суспільства;
l розвиток здатності застосовувати економічні знання танабуті вміння для аналізу господарських процесів, подій, явищ;
l формування економічної культури, підготовку учнів до свідомоїактивної участі в суспільному житті української держави.[5]
Відповідно домети та змісту програми основними завданнями навчального предмета « Економіка»є набуття учнями глибоких знань про:
· базовіекономічні категорії і закони, які становлять загальну основу економічноїдіяльності людей (потреби, виробництво, виробничі ресурси, економічний вибір,власність, економічні системи), об’єктивні чинники економічної поведінкиспоживачів та виробників;
· економічнікатегорії і явища, які становлять фундаментальні поняття ринкової економіки:ринок, товарне виробництво, товар, закон вартості. Гроші, ринкова ціна, ринокфакторів виробництва, доходи суб’єктів економічного процесу, ринкова інфраструктура;
· економічнусутність підприємництва, організаційні форми підприємств, зміст та фінансуванняпідприємницької діяльності, її економічні результати (підприємницький дохід),функції менеджменту та маркетингу;
· загальніриси та зміст основних макроекономічних явищ: макроекономічну рівновагу тамеханізми її забезпечення, загальні макроекономічні показники, явищамакроекономічної нестабільності, регулюючу роль держави;
· світовуекономіку, форми міжнародних економічних відносин, міжнародну валютну систему,міжнародне підприємництво, міжнародні валютно-фінансові організації.
Мета економічноїосвіти – розвивати підприємницькі здібності у майбутніх громадян, які станутьносіями національної і людської гідності, патріотизму, порядності, діловоїкультури, активними творцями матеріальних і духовних цінностей, тобтопідготувати відповідальних громадян, які зможуть приймати ефективні рішення задопомогою економічного знань. Ефективні економічні рішення приймаються тоді,коли крім знання основних понять учні вміють їх застосовувати у реальномужитті.
Введення економіки в школах було викликано насамперед перетвореннями,які відбуваються в суспільстві, при переході до ринкових відносин,економізацією соціальних зв'язків, а також необхідністю формування свідомостінаселення з урахуванням ринкового досвіду багатьох розвинених країн світу.Особливо важливим завданням предмета є підготовка молоді до життя і праці вумовах ринкової економіки та розуміння економічних пріоритетів суспільства,виховання економічної культури.
Економіка якнавчальна дисципліна — це широкий комплекс різнопланової інформації, що маєсвій понятійний матеріал, свої категорії, закони, власну систему алгоритміврозв'язування найрізноманітніших задач. Вона входить до гуманітарного блокубазових дисциплін.
Програма предмета«Економіка» охоплює 5 розділів системного курсу.
Перший розділОкреслює коло знань про загальні основи економічного розвитку: визначенняпредмета і методу економіки. З’ясування фундаментальних засад економічногопроцесу (економічні потреби, виробництво та виробничі ресурси, відносини власності,основні типи економічних систем).
Другий розділпередбачає вивчення загальних основ ринкової економіки: поняття ринку,товарного виробництва, грошей, механізму утворення ринкової ціни, ринкувиробничих ресурсів, ринкової інфраструктури, формування доходів.
Змістом третьогорозділу програми є проблеми мікроекономічного рівня ринкової економіки ( деякітаємниці підприємницької діяльності – формування підприємницького доходу,фінансування діяльності підприємств).
Четвертий розділвключає проблематику макроекономічного рівня ринкової економіки:макроекономічна рівновага, загальний продукт національного виробництва, безробіття,інфляція, податково-бюджетна та грошово-кредитна політика.
П’ятий розділ присвячений вивченнюпроблем світового господарства, світової торгівлі, міжнародних валютнихвідносин. Міжнародного підприємництва.
Вивченняекономіки сприяє досягненню таких цілей:
1. Забезпеченняучням і студентам соціально необхідного мінімуму систематизованих економічнихзнань як бази формування сучасної економічної культури особистості;
2. Сприянняучням і студентам у набутті стійких навичок самостійного аналізу й оцінкинайпоширеніших економічних явищ, зв'язків, принципів ефективногогосподарювання;
3. Формуванняі розвиток соціально зрілої творчої особистості, здатної до свідомогосуспільного вибору, і збагачення на цій основі економічного потенціалу України.
Навчання накожному рівні спрямовано на вивчення економіки, але відрізняється завданнями,змістом бази знань, методикою викладання.
Базовий зміст 5комплексів, в яких концентруються основи сучасних економічних знань:
Вивченняекономіки, її розуміння, виявляється у здатності приймати ефективні рішення зекономічних питань. На вибір економічних рішень у ринковій економіці впливаютьтакі основні соціальні цілі: економічна воля, економічна справедливість,економічна захищеність, економічна стабільність (повна зайнятість, відсутністьінфляції), економічне зростання. Приймаючи рішення, дуже важливо вчитися робитикомпромісний вибір між цілями, поєднуючи власні та суспільні цінності.
Вивченняекономіки дає тим, хто навчається, повніше уявлення про світ, в якому вониживуть, вчаться і працюють, забезпечує їх теоретичною основою, яка допомагаєприймати деякі найважливіші в їхньому житті рішення.
Якщовиділити базові економічні поняття, без яких важко уявити собі формуванняекономічного способу мислення і поглиблене вивчення економіки, то можна назватитаке.
1. Вся система сучасних уявлень про предмет і метуекономічної науки базується на розумінні концепції обмеження ресурсів тапроблеми вибору.
2. Для усвідомлення способу функціонування ринкунеобхідне розуміння механізму взаємодії попиту і пропозиції.
3. Для того, щоб випускник школи мав цілісне уявлення проекономіку як систему, він має розуміти суть понять: «економічна система,економічні цілі, які суспільство ставить перед собою» і «методи, за рахунокяких досягаються економічні цілі».
Упроцесі викладання економіки особливу увагу слід приділити формуванню розуміннятого, що:
-основою матеріально процвітаючихкраїн є розвинені ринкові механізми,
-ринкова економіка — це не самоціль,не розкіш, не примха, а життєво необхідний засіб подолання нашої економічноїкатастрофи,
-створення ринкових механізмів вукраїнській економіці — дуже важка, суперечлива і тривала справа,
-длястворення ринкової економіки потрібні спеціалісти-професіонали, люди зекономічним способом мислення.
Сутьрозуміння економіки полягає у вмінні осмислити безліч економічних подій, фактівта спостережень і здатності прийняти економічно грамотне рішення.
Економічнірішення можна приймати значно ефективніше, якщо замінити емоційні, неаргументованітвердження об'єктивним, послідовним і обгрунтованим підходом. Таким чином, метаекономічної освіти: найдоступнішими і найцікавішими методичними засобами іприйомами розвинути в учнів основи раціонального (економічного) мислення ізакріпити його (хоч би у формі гри) на рівні поведінки. Найважливішою функцієюекономічної освіти є створення та розвиток середовища малого і середньогобізнесу, яке може забезпечити поступове «взаємопроникнення капіталізму ісоціалізму».
Розглянемомісце теми ''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші'' у навчальному плані та її значення увихованні економічної культури особистості.
Тема ''Міжнароднавалютна система. Міжнародні гроші''входить до п’ятого розділу програмипредмета «Економіка», який присвячений вивченню проблем світового господарства,світової торгівлі, міжнародних валютних відносин, міжнародного підприємництва.Ця тема вивчається в 11 класі і в календарно-тематичному плануванні з основекономіки за програмою І.Ф. Радіонової на вивчення цієї теми відводиться двігодини (загальна кількість годин зазначена у тематичному плануванні длявивчення предмета «Економіка» складає 70 годин).
Програмовий змісттеми: Зміст міжнародних валютних відносин. Чинники попиту і пропозиції наіноземну валюту. Міжнародна валютна система. Міжнародна ліквідність, валютнийкурс, валютні ринки. Еволюція міжнародної валютної системи. Система золотогостандарту. Система золотовалютного(золотодоларового стандарту). Ямайськавалютна система система плаваючих валютних курсів). Види світових грошей.Чинники впливу на валютний курс.
Після вивченнятеми учні повинні:
· знати, щотаке валютний курс; елементи міжнародної валютної системи; чинники попиту іпропозиції на іноземну валюту;
· розумітизміст міжнародних валютних відносин; причини зміни однієї форми міжнародноївалютної системи на іншу;
· розрізнятисистему золотого, золотовалютного (золотодоларового стандарту) та системуплаваючих валютних курсів;
· наводитиприклади основних валют;
· характеризуватипереваги та недоліки валютних систем.
Якбачимо, вивчення економіки позитивно впливає на розвиток самодостатньої тасоціально адаптованої та соціально адаптованої особистості учнів, формує в нихтакі якості, як ініціативність, відповідальність, шанобливе ставлення до праці.
1.2 Зміст матеріалутеми ''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші''
Тема ''Міжнароднавалютна система. Міжнародні гроші'' входить до п’ятого розділу програми предмета «Економіка», який присвяченийвивченню проблем світового господарства, світової торгівлі, міжнародних валютних відносин, міжнародногопідприємництва. Програмовий зміст теми: Зміст міжнародних валютних відносин.Чинники попиту і пропозиції на іноземну валюту. Міжнародна валютна система.Міжнародна ліквідність, валютний курс, валютні ринки. Еволюція міжнародноївалютної системи. Система золотого стандарту. Система золотовалютного (золотодоларовогостандарту). Ямайська валютна система ( система плаваючих валютних курсів). Видисвітових грошей.Чинники впливу на валютний курс.
Після вивченнятеми учні повинні:
· знати, щотаке валютний курс; елементи міжнародної валютної системи; чинники попиту іпропозиції на іноземну валюту;
· розумітизміст міжнародних валютних відносин; причини зміни однієї форми міжнародноївалютної системи на іншу;
· розрізнятисистему золотого, золотовалютного (золотодоларового стандарту) та системуплаваючих валютних курсів;
· наводитиприклади основних валют;
· характеризуватипереваги та недоліки валютних систем.
1.3 Методичнезабезпечення з теми ''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші''
Iнформацiйно-методичне забезпечення — це наявнiсть таких джерелiнформацiї, як текстовi (книги, брошури, газети, журнали), графiчнi матерiали(креслення, схеми, дiаграми, таблицi), аудiовiзуальнi засоби (звукозаписи,кiнофiльми, вiдеофiльми), програмнi продукти. Всi цi матерiали повиннi бутипiдiбранi з урахуванням фахової орiєнтацiї, що сприятиме розвитковiемоцiйно-мотивацiйної сфери сприйняття iнформацiйних матерiалiв, i маютьзабезпечувати всi види занять.
При опрацюваннітеми ''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші'' доцільно використовувати інформаційні схеми(ІС). Які дозволяють стисло і у зручному для сприйняття і засвоєння виглядівідобразити основні поняття з теми. Так при розгляді …
Також доцільновикористовувати таблиці і малюнки. Які дозволяють коротко відобразити основнийзміст теми у стислому вигляді, що сприятиме швидкому сприйняттю ізапам’ятовуванню матеріалу.
Розділ 2.Методичні особливості урочної діяльності з економіки
2.1 Підготовкавчителя до уроку економіки
Підготовка доуроку потребує глибокого продумування кожного його структурного елемента і можевідбуватися в такій послідовності:
Формулювання метиі завдань уроку. Мета уроку має бути: освітня — домогтися міцного засвоєннязнань, формування практичних умінь і навичок з конкретного навчальногоматеріалу; розвиваюча — розвивати мовлення, пам'ять, увагу, уяву мислення,спостережливість, активність і самостійність учнів, прищепити їм способипізнавальної діяльності та ін.; виховна — сприяти формуванню наукового світогляду,моральних, естетичних та інших якостей особистості кожного школяра, вихованнюколективу класу.
Визначення обсягуі змісту навчального матеріалу. Опрацьовуючи програму, підручник і посібники,визначають провідні положення та ідеї і практичний матеріал для їх розкриття.Слід окреслити внутрішньопредметні та міжпредметні зв'язки, підібрати новіфакти, приклади для наповнення теми новим змістом. Цей матеріал повинен матиналежний виховний потенціал, сприяти формуванню навичок практичної роботи,розвивати інтереси і здібності учнів.
Вибір форморганізації навчання. Підібравши тип уроку, слід попрацювати над раціональноюйого структурою, визначити тривалість кожного її елемента. Важливо продуматиможливість поєднання на уроці фронтальної, групової, парної та індивідуальноїроботи.
Вибір методів іприйомів навчання. Потрібно намітити, які методи використовуватимуться накожному етапі уроку, їх поєднання, взаємодоповнення, виходячи з потребмаксимальної пізнавальної діяльності учнів. При цьому слід зважати на: провіднімотиви, інтереси учнів до предмета, ставлення їх до уроків учителя; рівеньсформованості вміння навчатися, працездатність, регулярність навчальної праці,виконання домашнього завдання; активність на уроках, уважність ідисциплінованість учнів; їх уміння застосовувати знання на практиці; здібності,потенційні можливості кожного.
Наочно-технічнеоснащення уроку. Вчитель визначає, яку наочність або технічні засоби навчання іяк буде використано на уроці.
Визначення змістуй методики виконання домашнього завдання. Обсяг домашнього завдання має бутитаким, щоб не перевантажувати учнів. Учитель повинен продумати змістінструктажу щодо його виконання.
Складанняплану-конспекту уроку. Кінцевий результат підготовки вчителя до уроку на основітематичного плану (з урахуванням його реальності під час вивчення теми). Уньому зазначають тему, мету й завдання уроку, його тип і структуру —послідовність навчальних ситуацій під час викладання навчального матеріалу тасамостійної роботи учнів, перелік і місце навчальних демонстрацій, час на коженетап уроку, необхідне для проведення уроку обладнання та навчальні посібники.Учителі математики, фізики, хімії записують до плану розв'язки задач, якібудуть запропоновані на уроці.
Перевіркаготовності вчителя до уроку. Визначення подумки міри володіння змістомнавчального матеріалу, методами і прийомами його розкриття. Слід обов'язковопередбачити труднощі, що можуть виникнути під час уроку, і способи їхподолання.
Перевіркаготовності учнів до уроку. Здійснюється на організаційному його етапі й під часперевірки виконання учнями домашнього завдання.
Для успішногощоденного і перспективного планування необхідно:
1) урахуваннятого, який матеріал є найскладнішим для засвоєння; з окремих тем програмидоцільно мати резервні години за рахунок ущільнення доступнішої для учнівінформації;
2) добрі знанняучнів, щоб уявляти рівень їхньої підготовленості до оволодіння програмою курсу;
3) осмисленнявнутрішньоредметних і міжпредметних зв'язків явищ, що вивчаються;
4) добір навчальногоматеріалу, що дає змогу успішно формувати в учнів світогляд, творчу активністьі пізнавальну самостійність;
5) пошук ісистематизація в матеріалі програми інформації, цікавої для учнів, яка бактивізувала увагу, сприяла вихованню вольових зусиль;
6) продумуваннясистеми використання наочних посібників і додаткової інформації на кожномууроці, системи практичних і лабораторних робіт згідно з вимогами навчальнихпрограм;
7) визначеннясистеми категорій і понять, осмислення яких є підґрунтям для оволодінняматеріалом програми (засвоєння категоріального апарату для осмислення тарозв'язання практичних завдань);
8) визначення обсягу знань та умінь, якими повинні оволодіти слабкий,середній та сильний учні.
2.2 План-конспектуроку економіки по темі: ''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші''
Тема уроку: Міжнароднавалютна система. Міжнародні гроші.
Мета уроку:Ознайомити учнів з поняттям міжнародна валютна система, основними її елементами,з поняттями валютний курс, міжнародні гроші.
Простежитиосновні періоди історичного розвитку міжнародної валютної системи. Розвивати вучнів уміння розрізняти систему золотого, золотовалютного стандарту та системуплаваючих валютних курсів. Розвивати вміння визначити курс однієї валюти повідношенню до іншої. Виховувати зацікавленість учнів у вивченні основнихзаконів економіки.
Обладнання:таблиці, схеми, методичні посібники.
Тип уроку:комбінований.
Хід уроку:
I.Актуалізація знань учнів
Перевіркадомашнього завдання
1) Що такеміжнародна торгівля? Назвати основні міжнародні торгівельні організації.
2) Щорозуміють під терміном «міжнародна економічна інтеграція»?
3) Щорозуміють під поняттям «експорт»?
4) Щорозуміють під поняттям «імпорт»?
5) Що такеторгівельний баланс країни?
6) В якихвипадках сальдо торгівельного балансу буде мати позитивне значення, а в якихнегативне?
7) Що такегроші?
8) Дайтевизначення поняттю «валюта»?
II. Повідомленняучням теми, мети і завдання уроку
На сьогоднішньомууроці ми розглянемо тему ''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші''. Виознайомитесь з основними поняттями міжнародна валютна система, валютний курс,міжнародні гроші, СДР, ЕКЮ. Розвинете в собі вміння розрізняти системузолотого, золотовалютного стандарту та систему плаваючих валютних курсів.Навчитесь визначити курс однієї валюти по відношенню до іншої.
III. Мотивація учіння школярів
Прокоментуйтевислів Цицерона: Немає нічого святого, чого б не спаплюжити гроші, нічогонастільки сильного, чого не можна було б подолати грошима.
IV. Усвідомлення і сприйняттяучнями нового матеріалу
Кожна країна мав свою національнувалюту.
Термін «валюта» вживають у такихзначеннях:
1) грошова одиниця країни — її національна валюта;
2) грошові знаки іноземних держав, яківикористовують в міжнародних розрахунках.
У процесі поглиблення міжнародногоподілу праці та розвитку економічних зв'язків відбуваєтьсяінтеграція національнихгрошових і валютних відносин, функціональні відмінності між ними поступовозвикають, розвивається світова валютна система.
Міжнародна валютна систем» виникла в XIXст. на основі грошових систем, що існували в окремих країнах, пройшла складнуеволюцію, стала формою організації міжнародних валютних (грошових) відносин,закріпленою міждержавними домовленостями, і нині являв собою сукупністьспособів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюютьсяплатежі та розрахунки країн у межах світового господарства.
Елементами міжнародної валютної системиє: міжнародна ліквідність, валютний курс, валютні ринки, міжнароднівалютно-фінансові організації Міжнародна ліквідність— це сукупність усіхплатіжних інструментів, які можуть бути використані в міжнароднихрозрахунках. Їїутворюють золото, кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки, депозити),міжнародні, або композитні, гроші (СДР, ЕКЮ).
Вексель — ціннийпапір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатитипісля настання терміну визначену суму грошей власнику векселя, тобто вексель —це письмове боргове зобов'язання. Вексель має ряд специфічних ознак, яківідрізняють його від інших боргових зобов'язань: строго встановлена форма,абстрактність, безспірність, конкретний строк платежу. Строго встановлена формаробить вексель універсальним, легко зрозумілим і доступним для використанняшироким колом суб'єктів грошових відносин. Абстрактність векселя означає, що вньому не пояснюються конкретні причини виникнення боргу, а вказується лише сумаплатежу. Безспірність векселя означає, що суб'єкт, який його виписав чиакцептував, не має ніякого права відмовитися від сплати боргу. Безспірність передбачаєтьсязаконами країни і плата за векселем забезпечується примусово через судовіоргани. Конкретність строку платежу вносить конкретність у взаємовідносини між позичальником і боржником, робитьвексель зручним для використання в економічних розрахунках на перспективу.Завдяки цим ознакам вексель набуває важливої властивості оборотності, щопроявляється у використанні його як засобу обігу і платежу, а також як об'єктазастави чи дисконту в банках.
Банкнота —(в самому широкому розумінні є простим векселем емісійного банку. Особливочітко спорідненість банкноти з векселем виявилася на першому етапі розвитку,коли вона мала форму так званої “класичної” банкноти. Характерними ознаками“класичної” банкноти є: 1)випуск її емісійним банком замість комерційнихвекселів; 2) обов'язковий обмін на золото за першою вимогою власників; 3)подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційнимивекселями, що знаходяться в
портфелібанку). Завдяки цим ознакам банкнота істотно відрізняється від комерційноговекселя. Якщо останній має приватну гарантію, що забезпечується капіталомодного чи групи підприємств, то банкнота ( суспільну гарантію, яка базується накапіталах усіх підприємців, що зберігаються в банках. Банкнота на відміну відвекселя є безстроковим зобов'язанням, не пов'язаним з конкретною торговоюоперацією. Вони можуть випускатися в будь-яких купюрах і знаходитися в обігубудь-який строк, що дає можливість розрахуватися ними по всіх можливихплатежах. Це зняло ті обмеження, які стримувало розвиток обігу векселів.Вказані переваги надали банкноті особливої якості ( загальної оборотності, якоїне має вексель.
ек— документ,який містить безумовний наказ власника поточного рахунку (чекодавця) банку провиплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред’явнику(чекодержателеві). Чеквиник, як і банкнота із депозиту, коли власник депозиту даєписьмовийнаказ про виплату бенефіціору певної суми грошей. Власникрахунку,що підписав чек іменується трасантом, а банк -трасат.Чек виписується напред'явника або згідно наказу на поіменованогобенефіціара.Чек може бути: іменним (виписаний певній особі без права передачі;ордерним( виписаний на певну особу з обов'язковим застереженням пронаказоплатити; пред'явницьким (в якому не зазначене найменування одержувача, азазначенасума виплачується пред'явителю чека. Увнутрішньому господарському обороті чеки використовують юридичні тафізичніособи для безготівкових розрахунків (розрахункові чеки), а такожприодержанні готівки з рахунків, відкритих у банках (грошовий чек).Акцептований( чек, який має акцепт банку, що гарантує зарахуваннякоштівна рахунок одержувача. Основне призначення чека полягає в тому,щовін слугує засобом одержання готівки в банку, виступає засобом обігу іплатежу.І як форма безготівкових розрахунків. Незважаючи на спільність походження, чекмає багато істотних відмінностей від банкноти як за формою, так і за роллю вобігу. Він виписується небанком, а його клієнтом і, отже, не повністю гарантує те,щочекодавець, дійсно, має вклад у банку і що банк обов’язкововиконає його наказ про видачу грошей. Тому чек не став загальним засобомплатежу, і участь його в грошовому обігу виявилась обмеженою.
Депозитнігроші —це також неповноцінні знаки вартості, але на відміну від готівкових не маютьречового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках(“абстрактні гроші”. На основі чеків виникла система безготівкових розрахунків,які проводяться без участі грошей готівкою, тобто шляхом переказу або списаннябанком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача, або залікомвзаємних вимог суб’єктів господарської діяльності.
Валютний курс — це кількіснеспіввідношення обміну однієї національної грошової одиниці на грошові одиниціінших країн. Розрізняють фіксовані (тверді) та плаваючі (гнучкі) валютні курси.
Валютнийринок — це складний економічний механізм, який забезпечуєкупівлю та продаж окремих валют, формування валютних курсів. Існує три груписуб'єктів валютного ринку: а) фірми, організації та окремі особи, які займаютьсязовнішньоекономічною діяльністю; б) комерційні банківські установи таброкерські контори, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв'язків;в) державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки таказначейства (державні скарбниці) окремих країн
Як мивже зазначали, міжнародна валютна система пройшла тривалу еволюцію. За останністо років вона існувала в таких системах: золотого стандарту; золотодоларового(золотовалютного) стандарту; плаваючих курсів. (див. рис. 1.1.)
Розглянемодетальніше ці етапи функціонування світової валютної системи.
Системазолотого стандарту сформувалась у XIX ст. і проіснуваладо
20—30-хроків XX ст. Юридично вона сформувалася на Міжнародній конференції, щовідбулась у Парижі в 1867 р.
Основнимирисами системи золотого стандарту були:
1)наявність фіксованих валютних курсів;
2)встановлення певного золотого вмісту національних валют;
3)підтримка країнами жорсткого співвідношення між своїми запасами золота ікількістю грошей в обігу;
4)вільний експорт та імпорт золота.
Зачасів існування золотого стандарту обмін валют був украй простим, оскількипропорції обміну залишалися незмінними, іншими словами, валютний курс бувфіксованим. Уряди брали на себе зобов'язання гарантовано обмінювати за бажаннямгромадян паперові гроші на золоті монети. Обмінний валютний курс національних(паперових) грошей розраховувався на основі співвідношення їх золотого вмісту.Наприклад, якщо США прирівнювали вартість долара, припустимо, до 25 грамів золота, а Великобританія — вартість фунта стерлінгів до 50 грамів золота, то це означало, що британський фунт коштував 2 долари (50: 25).
Системазолотого стандарту мала певні переваги. Стабільні валютні курси сприялизниженню невизначеності та ризику в міждержавних відносинах. Це стимулюваломіжнародну торгівлю. Крім того, ця система автоматично, без втручання держави,долала дефіцити платіжних балансів за рахунок міграції золота.
Водночасзолотий стандарт мав і недоліки. Найбільший з них — це те, що окремі країнибули позбавлені можливості проведення незалежної державної політики. Який» якась країна збільшувала паперовуемісію грошей, то реакцією на їх інфляційне знецінення були відплив золота за кордоні зменшення золотих запасів. У цих умовах можливість впливати на інфляцію табезробіття в окремій державі була дуже незначною. Ще одним недоліком є те, щозолотий стандарт може існувати доти, доки один з учасників не вичерпає своїхзолотих запасів.
Системазолотого стандарту почала руйнуватися під час першої світової війни. Урядикраїн, які воювали, були змушені у відповідь на зростання своїх витратзбільшувати емісію паперових грошей, що негайно викликало інфляцію. Після війнибули спроби відродити систему золотого стандарту. Але «велика депресія» 30-хроків остаточно призвела до краху цієї системи. До початку другої світовоївійни практично всі країни Заходу припинили обмін паперових знаків на золото.Крім того, різні країни здійснювали спроби девальвувати (офіційно знизитикількість золота) свою валюту для того, щоб зробити свій експорт привабливішим,а імпорт менш бажаним. Ці девальвації остаточно підірвали внутрішні основифункціонування золотого стандарту й існуючу тоді міжнародну валютну систему.
Системазолотовалютного (золотодоларового) стандарту почаласвоє існування після підписання угоди на міжнародній конференції в 1944 р. уБреттон-Вудсі (США). Система золотовалютного стандарту є системою регульованихі пов'язаних між собою валютних курсів. За задумами засновників, нова системамала зберегти переваги попередньої й усунути її недоліки. На конференції булостворено Міжнародний валютний фонд (МВФ), який ваяв на себе функцію управлінняБреттон-Вудською системою, що з деякими модифікаціями проіснувала до початку70-х років.
Принципифункціонування Бреттон-Вудської системи такі:
1.Основними інструментами міжнародних розрахунків є золото й американський долар.Кожна країна — член МВФ встановлювала золотий (доларовий) еквівалент своєїгрошової одиниці. Отже, визначався валютний паритет між власною валютою івалютами інших держав.
2.Кожна країна зобов'язувалася зберігати курс валюти відносно будь-якої іншої.Курси національних валют твердо фіксувалися щодо долара, і їх ринковівідхилення не могли перевищувати 1%. Для підтримки цього обмеження центральнібанки повинні бути продавати або викуповувати свою національну валюту за долар.
3. Якщокраїна не утримувала свій валютний курс або мала дефіцит торговельного балансу,угодою дозволялося здійснювати девальвацію (зниження курсу валюти) аборевальвацію (підвищення курсу валюти), але не більше як на 10 %. Отже, в межах системиздійснювалося періодичне регулювання курсів валют під контролем МВФ, задопомогою якого можна було подолати збалансованість платіжних балансів.
4.Купівлю-продаж золота здійснювали тільки центральні банки за фіксованою ціною(35 доларів за унцію). Долар прирівнювався до золота також фіксовано: 1 долардорівнював 0,888 грамів золота.
Протена шляху виконання доларом функцій світових грошей за правиламизолотадоларового стандарту з часом виникли перепони. Серед них — зменшеннязолотих резервів США, нагромадження значних доларових запасів у інших країнахсвіту, виникнення дефіциту платіжного балансу США. В 1971 р. адміністраціяПрезидента США Р.Ніксона заборонила обмін долара на золото. Це означало, щосистема золотодоларового стандарту припинила своє існування.
Назміну Бреттон-Вудській системі прийшла досить складна система плаваючих курсів,або Ямайська валютна система. На нараді представників країн — членівМіжнародного валютного фонду у Кінгстоні (Ямайка) було підписано угоду, щоознаменувала початок існування сучасної валютної системи (1976 р.).
Основні положення Ямайськоївалютної системи такі:
1. У сфері міжнародних валютних відносин — повнадемонетизація золота і ліквідація офіційної ціни на золото. Золото стаєзвичайним товаром, ціна його на світовому ринку визначається під впливом попитуі пропозиції. Водночас золото залишається високоліквідним товаром, який можнапродавати для стабілізації власного платіжного балансу з метою одержання валютиіншої країни.
2. Новавалютна система заснована на кільках ключових валютах. Проте долар у нійвберігає особливе місце. Нині ним здійснюється до 2/3 міжнародних розрахунків.
3. Обмінвалют відбувається за плаваючим курсом. Пропорції обміну валют (їх курси)досить гнучкі і відображають внутрішній стан економіки окремих країн.Передбачено регулювання центральними банками валютних співвідношень шляхомкупівлі та продажу іноземної валюти, у
4. Кожнакраїна сама вибирає валютний курс, який заборонено виражати в золотомуеквіваленті,—фіксований або плаваючий. У наш час існує багато режиміввалютних курсів. Наприклад, незалежне «плавання», коли курс складається під впливомпопиту і пропозицій (США, Японія, Великобританія, Австралія, Гана та ін.);кероване «плавання», що передбачає формування курсу під впливом попиту іпропозицій, але здійснюється за умови втручання центрального банку країни(Греція, Туреччина, Індія, Республіка Корея та ін.). Деякі країни мають кількавидів валютних курсів, наприклад: курс для зовнішньоекономічних операцій, курсдля фінансових операцій, курс для туристів. Країни Європейського співтовариствавикористовують спільне «плавания», яке передбачає два валютних режими: один —для операцій усередині співтовариства, другий — для відносин з Іншимипартнерами. Деякі слаборозвинуті країни встановлюють курс своєї валютивідповідно до валютного курсу будь-якої розвинутої країни. Так, доамериканського долара «прив'язано» валюти 40 країн, до французького франка — 13 країн. Деякі країни «прив'язують»вартість своїх валют до «кошика» або групи інших валют — так званий кошиковийвалютний курс (Австрія, Фінляндія, Швеція, Кіпр, Ізраїль, Угорщина та ін.). Якбачимо, існуюча валютна система досить складна.
Міжнароднігроші — гроші, створені міжнародними організаціями для здійсненнярозрахунків між країнами. До них належать: СДР — “спеціальні правазапозичення”, створені Міжнародним валютним фондом, та ЕКЮ — міжнароднарозрахункова одиниця, створена Європейським фондом валютного співробітництва.Запитання: що визначає їх суспільну цінність, якщо сучасні гроші не маютьзолотого забезпечення. По-перше, гроші наділено феноменальною суспільноюкорисністю — здатність обмінюватись на товари та послуги, бути гарантомекономічного кругообігу не лише у поточному періоді, а й у майбутньому.По-друге, гроші мають суспільну корисність тому, що вони визнане державою,тобто держава оголосила їх законним платіжними засобами. По-третє, цінністьгрошей визначається їх суспільною спроможністю.
5.Важливе місце в новій валютній системі займають спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights) — СДР. СДР —це колективна міжнародна одиниця МВФ. СДР утворено у 1969 p.Саме на Ямайці (у Кінгстоні) було заплановано перетворити СДР у головний резервнийта міжнародний розрахунковий і платіжний засіб, тобто СДР розглядалась якальтернатива долару в ролі світових грошей.
СДРвипускається Міжнародним валютним фондом (МВФ). Це безготівкові гроші у виглядізапису на спеціальних рахунках країни в МВФ. СДР — наднаціональна валюта, якадіє тільки в межах Міжнародної валютної системи і на рівні міждержавнихекономічних відносин країн — членів МВФ. СДР використовується для: 1)регулювання сальдо платіжних балансів, тобто ліквідації дефіциту платіжногобалансу країни за допомогою СДР; 2) міжнародних платежів: 3) придбання вільноконвертованої валюти.
Іншимпроявом міжнародних штучних грошей є ЕКЮ(Europen Current Unit) —валюта, що функціонує в межах Європейського співтовариства. Для її створенняцентральні банки європейських країн виділили 20 % своїх золотих запасів і 20 %доларових активів. У обмін на це вони одержали спеціальні рахунки в ЕКЮ. Золотоі доларові активи лише на половину покривають емісію ЕКЮ. Друга половинапокривається за рахунок внесків країн-учасниць у їх національній валюті.
ЕКЮмає багато спільного з СДР, але є й істотні відмінності в її функціонуванні.Насамперед, ЕКЮ використовується як засіб кредитування не тільки країнами Європейськогоспівтовариства, а й США, Японією, Канадою, країнами СНД, міжнароднимиорганізаціями. Крім того, ЕКЮ функціонує і в приватному обігу, тобтовикористовується не тільки юридичними, а й фізичними особами, які займаютьсяприватним бізнесом.
Євробуло впроваджено 1 січня 2002 року в 12 країнах Євросоюзу – Австрія, Бельгія,Німеччині, Голландії, Португалії, Греції, Ірландії, Іспанії, Італії. Фінляндії,Франції. Купюри в залежності від країн де вони видрукувані, розрізняються лишебуквами в номерах, монети мають загальний реверс. Єдиним обов’язковимелементом національної сторони всіх монет є 12 зірок – за кількістю країнєврозони. Монети є обов’язковимидля прийому в будь-якій з 12 країн.
Важливийелемент валютної системи — встановлення валютних курсів; воно відбуваєтьсядвома шляхами:
1)через гнучкі, або плаваючі, валютні курси, коли пропорція обміну національнихвалют визначається під впливом попиту і пропозиції;
2)через фіксовані валютні курси, які офіційно встановлюються державою (див. табл.1.1)
Розглянемофактори, під впливом яких змінюються попит і пропозиція на валютному ринку:
1. Змінив смаках споживачів на користь виробів іншої країни підвищують попит на валютуцієї країни. Отже, змінюється валютний курс. Наприклад, якщо британці стануть віддаватиперевагу американським автомобілям, то, купуючи їх, вони постачатимуть більшефунтів стерлінгів на валютні ринки, і курс долара щодо фунта стерлінгів зросте.1 навпаки, якщо англійський твід стане популярнішим у США, то попит на фунтзросте, а курс долара впаде.
2. Зростаннянаціонального доходу (а відповідно й доходів населення) даної країни порівняноз іншими країнами призводить до зниження курсу її валюти. Наприклад, якщоекономіка США розвивається швидше, ніж британська, то американський імпортбританських товарів, отже, і попит у США на фунт стерлінгів зростатимуть. Цінабританського фунта стерлінгів у доларах підвищуватиметься, тобто доларзнецінюватиметься.
3. Змінавнутрішніх цін у країні впливає на курс валюти. Якщо рівень внутрішніх цін у Великобританіїшвидко зростає, а в США залишається незмінним, то британський споживачкупуватиме відносно дешеві американські товари, підвищуючи цим попит на долари.1 навпаки, американці менше купуватимуть британські товари, знижуючи пропозиціюдоларів, що викличе знецінення фунту стерлінгів.
4. Якщокраїна, з метою подолання інфляції, проводитиме політику «дорогих» грошей,підвищуючи процентні ставки, то це призведе до притоку іноземного капіталу вкраїну і підвищить курс національної валюти.[12]
V. Осмислення,узагальнення і систематизація знань учнів.
Практичнаробота
Учніусно повинні закінчити речення:
1) Євро… замінили національні гроші країн-учасниць ЄС.
2) СДР випускається… Міжнародним валютним фондом
3) За Бреттон-Вудської системи… одночасно користувалисяі золотом, і доларом США в міжнародних розрахунках
4) Із 2002 року міжнародні розрахунки в межахЄС… здійснюється єдиною валютою — Євро.
5) У сучасній міжнародній валютній системі валютні курсивизначаються… під впливом попиту і пропозиції
6) Важливою ознакою Ямайської валютної системиє… плаваючі валютні курси
Задачі
1 євро=1,2 долара. Обмінний курсстановить 1,2 $ за €.
1. Визначити курс гривні повідношенню до долара США.
Гривня = 1дол.США: 8,00=0,125 дол. США
2. Ви хочете обміняти 50 євро на долари. Банкдає тобі по 1,2 долара за кожне євро. Визначити, скільки ви можете отриматидоларів.
50 євро 1,2 долара=60 доларів
3. Споживчий кошик певного складу вУкраїні коштує 100грн. Ціна споживчого кошика=100грн. Той же споживчий кошик уСША коштує 20$. Знайти курс долара повідношенню до гривні.
Ціна споживчого кошика (У)= 100грн.
Ціна споживчого кошика (США)= 20 $
Ціна споживчого кошика (У) / Ціна споживчого кошика (США) =
=100грн. / 20 $=5грн.
VI. Підсумок уроку і повідомлення домашнього завдання
Конспект уроку. Повтореннятеоретичного матеріалу підручника Радіонова І.Ф. «Основи економіки» — розділ 5,§ 3. Підготовка до короткого повідомлення.
2.3 Мотиваційнийкомпонент при вивченні теми ''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші''
Під мотивацієюрозуміють застосування різних способів формування в учнів позитивних мотивів іставлення до навчання. Мотивація здійснюється протягом усього заняття, накожному з його етапів, різними способами залежно від дидактичної мети, логікипроцесу засвоєння знань, типу уроку.
Основнимиспособами мотивації є: показ практичного значення знань, наведення цікавихприкладів, створення ситуацій успіху, повідомлення учням теоретичної значущостінавчального матеріалу, постановка близьких і далеких перспектив у навчанні. Доважливих засобів формування в учнів мотивів та пізнавальних інтересів належать:чітка організація і логіка процесу навчання, авторитет вчителя, стильспілкування, залучення учнів до самостійного здобування знань. Сучасних учнівнайбільше цікавлять ті проблеми, з якими вони постійно стикаються у реальномужитті: динаміка цін на товари, вплив курсів іноземних валют на зміну цін наімпортні товари, знецінення національної грошової одиниці, бізнес та інші. Томудля того, щоб коротко викласти суть певного економічного явища, процесу,проблеми і показати практичну значимість вивчення теми доцільно використовувативлучні цитати, вислови відомих людей, приклади з художніх творів. Нижченаведені вислови відомих економістів, письменників, філософів, які доцільновикористовувати для мотивації учіння школярів при опрацювання теми ''Міжнароднавалютна система. Міжнародні гроші''. Навіть любов не зробила дурнями стількохлюдей, скільки мудрування про природу грошей.
Уільям Ю.Гладстон
— Дайте менікерувати грішми країни, і мені байдуже, хто ухвалює закони.
М. Ротишильд
— Робити гроші коштує грошей.Гроші — це влада і захист.
Б. Ебботт
— Щастя не в грошах, а в їх кількості.
Ю. Вільям
— Ніщо так не б'є по кишені, як порожній гаманець.
Л. Леонідов
— Влада грошейграбує країну в мирний час і влаштовує змови у воєнні часи.
Авраам Лінкольн
— Час – цегроші…. Гроші за своєю природою плодоносні і здатні приносити інші гроші.
Б. Франклін
— Потурбуйся запенс, а фунт потурбується про себе сам.
Честерфилд
— Пам’ятайте:мільйон доларів тепер зовсім не те, що колись.
Пол Петті,мільйардер
— Придбаннягрошей потребує відваги; збереження грошей потребує розсудливості; витрачаннягрошей потребує мистецтва.
Авебах Бертольд
— Якщо в країніблукають якісь грошові знаки, то мають бути люди, у котрих їх багато.
І. Ільф і Є.Петров
— Не можливоборотися проти грошей без грошей.
Джон Стейнбек
— Того, хтоговорить мовою грошей, зрозуміють у будь-якій країні.
Бен Афлек
— Є речіважливіші за гроші, але без грошей ці речі не купиш.
Проспер Меріме
— Гроші – цесвобода, викувана із золота.
Єріх Марія Ремарк
— Добробутдержави забезпечують не ті гроші, які вона щорічно відпускає чиновникам, а ті,що вона щорічно залишає у кишенях громадян.
Йожеф Етвеш
— Якби все, щоблищить, було золото – золото коштувало б набагато дешевше.
Висновки
Проведене в курсовій роботі комплекснедослідження дає підстави зробити такі висновки.
У зв’язку зрозвитком міжнародного поділу праці, міжнародної торгівлі, інтеграції країн досвітового співтовариства досить важливого значення набувають валютні відносини,оскільки їх функціонування і розвиток пов’язані з обслуговуванням сьогокомплексу економічних зв’язків, що складаються між окремими країнами Першийрозділ є суто теоретичним, в ньому розглянуто місце предмета «Економіка» уплані загальноосвітньої школи, визначено основну мету і завдання економічноїосвіти, її важливість у практичному житті. Чітко окреслено коло понять, якіобов’язково повинні бути розглянуті при вивченні даної теми, а майже: міхжнароднавалютна система, міжнародна ліквідність, міжнародні гроші, валютний курс,валютний ринок, міжнародні гроші.
Другий розділаналітичний
Списоквикористаної літератури
1. Аксьонова О.В. Методика викладанняекономіки: Навч посібник. — К.: КНЕУ, 2006. — 280 с.
2. Вивчення розділу “Загальні основи педагогікив педагогічному інституті”. За редакцією О.А. Дубасенюк та А.В. Іванченка,Житомир, 1994.
3. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник длястудентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. –576с. (Альма-матер)
4. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка:теорія та історія: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1995. – 237 с.
5. Грінченко О.І., Уткіна В.Б. Поглядна економічну освіту і сучасний урок економіки // Економіка в школах України. –2006.- №10.- с. 2-8
6. Івасів Б.С. Гроші і кредит:Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, К.: Кондор, 2008. – 528с
7. Ковальчук Г.О. Активізаціянавчання в економічній освіті: Навч. посіб. — Вид. 2-ге, доп. — К.: КНЕУ, 2005.- 298 с.
8. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальнийпосібник. 3-є видання, доповнене, 2001р. – 608с.
9. Оновлення змісту, форм та методівнавчання і виховання в закладах освіти: Збірник наукових праць: Наукові записи Рівненськогодержавного гуманітарного університету. Випуск 12. У 3-х частинах. Ч.3. Шляхстановлення педагогічного професіоналізму у майбутніх вчителів. – Рівне РДГУ,2000 рік, 235с.
10. Педагогіка: підручник.Кузьмінський А.І., Омелеченко В.Л. К.: Знання, 2007. — 447 с.
11. Професійна підготовкапедагогічних працівників. Науково-методичний збірник. Київ-Житомир – 2000р.
12. Радіонова І.Ф. 3-те вид., доп іперероб. — Камянець-Под.: Абетка- НОВА, 2002. — 384 с.
13. Романенко В.П., Тименко М.П., ТезіковаС.В. Зміст і форми орієнтації школярів на педагогічні професії. К., 1997.
14. Фібула Л.М. Педагогіка: Навч. посібник.Видання 2-ге, виправлене, доповнене. – К.: Видавничий центр “Академія”. 2006р. –560 с. (Альма-матер).
15. Ярмаченко М.Д. Актуальні питанняпедагогічної науки.-К.: Знання.225.-48с