Дипломна робота
на тему:
«Методикароботи над українською народною казкою»
Зміст
Вступ1. Українська народна казка як літературний жанр
1.1 Класифікаціяукраїнських народних казок
1.2 Аналіз українських народних казок як складової сучаснихпідручників з читання
2. Методика опрацювання української народної казки упочатковій школі та експериментальна її перевірка
2.1 Аналіз українських народних казок на уроках читання впочаткових класах
2.2Методика вивчення українських народних казок змішаного (перехідного) типу
2.3Організація та зміст експериментального дослідження
ВисновкиСписок використаних джерел
Додатки
Вступ
Казка,що так органічно увійшла в душу дитини, допомагає їй вчитися івдосконалюватися, переносити у сферу реалій вимріяне і такі бажані дива, колидолаються будь-які труднощі й страхи, негативні імпульси.
Казковийсвіт магічно впливає на дитину, манить таємницями, чудесами, чаклунством. Дітиз радістю подорожують в уявному, нереальному світі, активно діють у ньомутворчо трансформують, перетворюють його. За допомогою казок вони здобуваютьзнання про довкілля, про взаємостосунки людей, проблеми, які трапляються вжитті.
Казкинавчають дитину знаходити вихід із складних ситуацій, вірити в силу добра,любові, справедливості, краси. Діти дуже люблять казки, бо в них компенсуєтьсянедостатність дій у реальному житті і стає можливою реалізація їх творчогопотенціалу.
Різноманітніаспекти виховної системи казок, їх педагогічна спрямованість знайшли глибокеосмислення у творчості таких українських письменників і педагогів, якГ. Сковорода, І. Франко, С. Русова, Н. Забіла,О. Іваненко, В. Сухомлинський. Характерною в цьому плані є,наприклад, передмова І. Франка до збірки казок «Коли ще звірі говорили».Ставлячи перед собою суто педагогічну мету, автор висловив бажання, щоб наоснові казок «наші діти в інтересі здорового і морального розвою якнайдовшевитали фантазією в тім світі простих характерів і простих відносин, у світі, девсе видно ясно і симпатії не потребують ділитися. Відси вони винесуть перші іміцні основи замилування до чесноти, правдомовності і справедливості, а надтолюбов до природи і охоту придивлятися близько її творам, прислухатися їїтаємній мові, чути себе близькими до неї, підглядати, а далі просліджувати їївеликі загадки» [89].
Зарубіжнівчені теж всебічно висвітлювали функції казок. Група російських психологів підкерівництвом Т.Д. Зінкевич-Євстегнєєвої видала серію книжок-практикумів зказкотерапії, де йдеться про можливості використання казок у процесіпсихологічної роботи, характеризуються прийоми створення спеціальних казок, щодопоможуть дітям навчатися, знімуть неадекватні емоційні прояви, скоригуютьповедінку й допоможуть подолати стресові ситуації, а також наводяться конкретніпрограми для розвитку і корекції дітей. Дитина потрапляє у світ, де існують нетільки добро і любов, але й жорстокість, і біль, де відчуваються недостатністьлюбові, злість і страх. Дуже часто джерелом хворих дитячих душ стає школа, щедалека від практичної реалізації особистісно-орієнтованої системи. Ось іпотрапляють маленькі пацієнти до психотерапевтів, які лікують їх за допомогоюказки. Правда, автори посібника рекомендують використовувати казки вчителям івихователям. Проте ж ми знаємо, що реально працюючий у традиційній школівчитель відразу ж поставить питання: де і коли, тобто на яких урокахвикористовувати ці казки? Можемо стверджувати, що можливості їх використаннядуже великі. Треба тільки розвинути власну думку, пробудити в ній творчі сили,відчути свободу, що несе гра фантазії та уяви. Адже казка зближує дитину ідорослого, дає останньому ключ до внутрішнього світу дитини.
Засвідченням Т.Д. Зенкевич-Євстигнєєвої, казкотерапія ґрунтується на п’ятивидах казок (художніх, дидактичних, психокорекційних, медіативних іпсихотерапевтичних), то педагогічна технологія «виховання казкою, передбачаєвикористання художніх казок, до яких належать казки, створені багатовіковоюмудрістю народу, і казки літературного походження. Причини такого підходу нетільки в тому, що ми вважаємо за потрібне виховувати дитину на перлинахсвітового казкарства, а й у тому, що поділяємо думку російського вченого проте, що в «художніх казках є і дидактичний, і психотерапевтичний і навітьмедіативний аспекти» [20].
Водночаспотрібно зауважити, що завдяки майстерності педагога посилюється й стаєдомінуючою одна з функцій казки (дидактична, психотерапевтична,психокорекційна). Медіативна ж, зазвичай, проявляється при особливій естетичнійнасолоді, яку одержують від казки учні.
Вихованняказкою передбачає не тільки вербальний вплив на особистість казковим змістом, ай гру в казку, в якій поєднується драматична, образотворча, музична, поетичнатворчість учнів.
Загальнийалгоритм з казкою передбачає такі функціонально пов’язані етапи:релаксаційно-мотивуючий, входження в казку, збагачення нею; гра в казкупроектувально-імпровізаційний, підсумковий; прощально-мотивуючий.
Казкинесуть читачам інформацію про те, що в світі існує добро і зло, але перемагаєдобро; найцінніше досягається через випробування, а те що дається даром, легковтратити; навколишній світ – живий, і в будь-який момент усе в ньому може знами заговорити.
Педагогічнатехнологія «виховання казкою» – дієвий засіб практичної реалізаціїособистісно-орієнтованої системи навчання в початковій школі. В основуособистісної спрямованості покладено класифікацію М. Карне сфер виявленняособистісних задатків дітей: інтелектуальної, академічних досягнень; творчогомислення; спілкування і лідерства; художньої діяльності. Робота з казкоюстворює умови для виявлення потенційних можливостей кожного учня в одній абокількох сферах. Потрібно підкреслити, що вчитель, використовуючи педагогічнутехнологію «виховання казкою», особливу увагу приділяє розвитку творчогомислення, формуванню вмінь знаходити розв’язання в нестандартних ситуаціях,трансформувати набутий досвід з однієї сфери в іншу, стимулює здатністьособистості до пізнання.
Розширення кола казок зумовлене тим, що для глибшогоусвідомлення провідних ідей доцільно їх визначити на основі кількох тематичноблизьких сюжетів. Цій же меті служить розгляд тематичних сюжетних варіантіводнієї і тієї ж самої казки. Все це і обумовлює актуальність теми дипломноїроботи.
Метадослідження – узагальнення методичних прийомів та форм роботи над українськоюнародною казкою на уроках читання в початковій школі.
Об’єктомдослідження є українська народна казка з чинних підручників для читання, а предметом– методика роботи над українською народною казкою.
Гіпотезоюдослідження стало твердження, що за умови ефективної роботи над казкою науроці покращиться рівень домагань учнів, мотиваційна сфера та результатинавчально-пізнавальної діяльності загалом.
Дляперевірки висунутої гіпотези, реалізації мети нашого дослідження нам необхіднобуло реалізувати такі завдання:
· проаналізувати українські народні казки, що вивчаються впочатковій школі;
· провести класифікацію українських народних казок;
· провести аналіз підручників з читання на наявність у нихукраїнських народних казок;
· узагальнити та запропонувати нові методичні прийоми роботи надукраїнською народною казкою на уроці;
· експериментально перевірити визначений комплекс методичнихприйомів роботи над українською народною казкою на різних етапах навчання.
Принаписанні дипломної роботи ми використовували комплекс теоретичних таемпіричних методів: порівняльно-історичний аналіз; вивчення та аналізпедагогічної і методичної літератури; спостереження; інтерв’ювання; методиматематичної статистики.
Теоретичнезначення дипломної роботи – зроблено аналіз та систематизацію українськихнародних казок, що вивчаються в школі, запропоновані нові методичні прийомироботи над українською народною казкою на уроці.
Практичназначущість нашого дослідження – результати роботи можуть бути використанівчителями початкової школи в своїй професійній діяльності.
Результатитеоретико-експериментального дослідження доповідались на науково-практичнихконференціях студентів ТНПУ ім. В. Гнатюка в 2004–2006 рр.
1. Українська народна казка як літературний жанр
1.1Класифікація українських народних казок
Казка– жанр усної народної прози: епічні оповідання алегоричного,повчально-розважального, дивовижного, героїчного або побутового змісту з установкоюна вигадку.
Першізаписи українських народних казок були здійснені І. Срезневським у 1829 р.,М. Костомаровим у 1843 році, І. Головацьким в альманасі «Вінокрусинам на обжинки» у 1847 р. Дослідження цього жанру розпочавЙ. Бодянський книгою «Наські українські казки» в 1835 році. Казки збирали,систематизовували, досліджували М. Максимович, П. Куліш,Д. Мордовець, К. Шейковський, М. Драгоманов, П. Чубинськийта ін. У 1857 році П. Куліш видає «Записки о Южной Руси», казки є складовоючастиною цієї книги. Відомий письменник І. Рудченко вважається першимвидавцем збірника українських народних казок.
Підназвою «Народні південно-руські казки» збірник був опублікований у 1869–1870роках. Чималу кількість народних казкових матеріалів друкував у 60‑хроках ХІХ ст. журнал «Основа».
Завдякиподвижницькій праці етнографа і фольклориста Б. Грінченка було видано«Етнографічні матеріали, зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях»(Вип. І-ІІІ, Чернігів, 1895–1897), збірки казок, анекдотів для дорослих і для дітей.У 1890, 1894 роках український письменник І. Манжура опублікував двізбірки «Казки, прислів’я і т. ін.», записані в Катеринославській та Харківськійгуберніях та «Малоросійські казки, прислів’я та повір’я, записаніІ. Манжурою».
ГаннаБарвінок, Олена Пчілка, Леся Українка публікували казочки в «часописах длядітей» – «Дзвонику» та «Молодій Україні». Завдяки саме їх подвижницькій працізбережені казки «Кривенька качечка», «Дивна сопілка», «Казка про Івашка»,«Казка про коржика».
Умовноукраїнський казковий епос поділяють на казки про тварин, чарівні,соціально-побутові.
Існуютьтакож новелістичні, гумористичні казки, казки-легенди, казки-анекдоти,казки-притчі. Провести межу між різними видами казок досить важко. У казках протварин часто наявний чарівний елемент, одухотворення предметів і явищнавколишнього світу, в багатьох чарівних казках діють тварини, наявна пригода,повчання, мораль. У чарівних казках дія відбувається у вигаданому світі, всоціально-побутових – усе неймовірне відбувається в реальному світі, елементчарівного поданий у таких казках як своєрідний художній прийом, що допомагаєповніше розкрити деякі явища дійсності, розвиток суспільного життя.
Ученібагатьох країн прагнуть проникнути в таємницю схожості сюжетів, персонажівказок різних країн світу. Серед теорій, які вони пропонують, найбільш популярна– міфологічна (автори: брати Грімм, О. Афанасьєв, Ф. Буслаєв). Усіказки розвинулись з прадавнього міфу, переказу про явища природи, про різніподії, про богів. Інша теорія – міграційна: казки «мандрують» по світу (автори:Т. Бенфей, C. Ольденбург). В. Пропп стверджував, що казка – цетвір історичний, оскільки вона неодмінно відображає певний етап життя народу,який її склав.
Казкафіксує національні традиції. Мотиви, теми, образи, мова казок як невід’ємноїскладової частини усної народної творчості представляють самостійний світ,особливий для кожного народу, що впродовж історії розвивався у певнихсуспільно-економічних умовах. У центрі казки завжди перебуваєгерой-добротворець і антигерой-злотворець. Герой-добротворець визволяє ріднуземлю від зміїв, чужоземців, рятує красуню; антигерой засуджується,проганяється, гине.
Образужінки, дівчини-героїні притаманні вірність коханому, материнському обов’язку,готовність до самопожертви заради дітей, чоловіка. Краса героя казкиописується, як правило, кількома штрихами: «Такий гарний, що ну!», «Що на світітакого нема». Традиційним засобом є протиставлення: герой у казці постаєспочатку в потворному вигляді, а потім красенем (красунею) («Царівна-жаба»,«Про ужа-царевича та його вірну жону»).
Розглядаючиказку як глибоку i мудру книгу життя, звернемо увагу на національні особливостідіалогу. Досить часто він дуже лаконічний, його треба вміти прочитати.Запитання, яким зустрічають героя, звучить переважно так: «Чи по волі прийшов,чи по неволі?» Герой вiдповiдає: «Добрий козак усе по волі ходить». Данепитання, швидше, не з сфери етикету, воно є своєрідним паролем, після якого ужеконкретизується справа, з якою приходять до предків, пращурів.
Казкаобрамляється традиційними висловами, початковими та фінальними формулами-кліше:«Сказала б казки – не вмію, сказала б приказки – не смію, сказала б небилиці –так багато плутаниці», «Живуть і хліб жують, і постолом добро возять», «Живсобі», «Був собі», «В якомусь царстві, в якомусь государстві був собі», «І ятам був, мед-вино пив, у роті не було, а по бороді текло», «От вам казка, амені бубликів в’язка, мені колосок, а вам грошей мішок…».
Зодного боку, казка ритмічна, насичена зміною одних дій іншими, які проявляютьсяв русі персонажів, їх діалогах, з іншого – в казці досить часто знаходимоповтори подій, окремих висловів, що вказує на повільність оповіді. У нійвідсутні великі описи природи, інтер’єру. Казці притаманний своєрідний гумор.Наприклад, у кумулятивній казці «Дід, баба і курочка-дрібушечка» – дрібничкапостає таким чудом, що вже згодом про неї говорять як про важливу подію.
Длякомпозиції казки характерні: єдиний початок (анафоризація), триразовеповторення певних подій (ретардація), градація дії – наростання ефекту.Художній рівень казки залежить від рівня майстерності записувача, бофольклорний твір позначений імпровізацією. Дослідники відзначають, що в жанріказки сформувалося своєрідне ставлення до дійсності, відтак – особливістьчасово-просторових зв’язків.
Час,вік у казці – поняття умовні. Герой, як правило, сталого віку: це дитина, юнак(хлопець, парубок), доросла людина (чоловік), або старець. Зміна у віцівідбувається не через перебіг років, а перехід з одного вікового стану в інший:«і коли чоловік постарів…», «і виріс із нього красивий парубок…» тощо. Геройпроводить у дорозі три, п’ять, сім, дев’ять, дванадцять, але за ці роки він незмінюється, навпаки, повертається додому таким, яким покинув свою оселю. Часвідлічується лише дією героя, простір – теж величина умовна.
Указці ми не знайдемо детальних описів природи, житла, оточення. Все це фон, наякому відбувається дія, що завжди знаходиться в центрі уваги.
Убагатьох творах простір ділиться на 2 виміри – цей світ і той світ – реальністьі «тридев’яте царство». Між цими вимірами досить плинна межа: змій з’являєтьсяіз потойбіччя і викрадає царівну, у своє володіння за мить, а героєвідоводиться подолати шлях довжиною у кілька років.
Простірі час нерозривно зв’язані між собою. Реалізовується простір у вигляді порогу,воріт, річки, мосту, лісу, берега моря. Дім у казці – це не просто житло, центр«свого» світу із цілим арсеналом компонентів. Через вікно вищі сили передаютьдобрий знак у вигляді білого голуба або яскравого промінчика сонця. Героямказки слід бути обережним, адже через вікно може потрапити і злий дух. Двері йпоріг оберігають добробут хатини, не дозволяючи зовнішнім силам проникнутивсередину, і таким чином відмежовують будинок від «чужого» простору. Щобподолати кордон між двома світами, героєві необхідно дотримуватись певнихнастанов: «Приїжджає у десяте царство, дивиться – стоїть хатка. Він до тієїхатки сотворив молитву, святий Юрій і відчинив».
Персонажіу казках можуть бути рухомі й нерухомі. До нерухомих, належать наприклад,батьки головного героя або Баба-Яга, котрі упродовж казкової розповідіперебувають у закритому мікросвіті – хатинці.
Серед інших словесно-виражальних засобів літературна мова широковикористовує й засоби багатожанрового фольклору, зокрема казки. Як усному, такі в писемному різновидах мови спостерігаються дво-, три-багатокомпонентніодиниці, що з прямим значенням широко побутують в українських народних казках іє загальновідомими. Це традиційні комплекси казки (ТКК). За функціональнимихарактеристиками їх прийнято поділяти на дві основні групи: традиційніномінації казки (ТКК) традиційні формули казки (ТФК). До першої належать ТКК,що називають казкових героїв, чарівні предмети, до другої – загальні місця, щоє найвищою мірою стереотипними і часто набувають стабільного характеру,словесних формул. За традицією, їх поділяють на ініціальні, медіальні тафінальні формули (жив собі; ні в казці сказать, ні пером описать; вам казка, амені бубликі в’язка). Функціонально до цієї групи належить ряд відомих літературніймові ТКК, що вживаються лише в одній казці (битий небиту везе; цок в лобок і вмішок; ловись, рибко, велика і маленька) Вони співвідносні медіальним формуламказки [62].
Досліджуючи ТКК, слід зазначити, що в літературній мові вони більшусталені щодо складу і форми, ніж у фольклорних текстах [63, 9].
Межі функціонування ТКК також зумовлені сукупністю фонетичних,граматичних і лексичних рис діалектів. Казки з однаковими сюжетами можуть матиТФК, що різняться за лексичним складом, фонетичною та граматичною формоюкомпонентів, за структурою, можуть мати різні ТФК, а також матеріальне інульове вираження ТФК. Аналізуючи територіальні різновиди ТФК, якібезпосередньо стосуються викладу сюжету, треба відзначити, що казкарнамагається передати не стільки формулу, скільки образність казки, створенийсловом чуттєвий традиційний образ, спосіб, напрям вираження думки засобамимови.
Менше уваги також приділяється зовнішній формі ТКК. Іноді на місцівідомої у східному регіоні формули спостерігається лише слово, співзвучне зкомпонентом ТКК. А оскільки ТКК використовуються в мові здебільшого якстилістичний прийом, то важливим є «пізнання» казкового походження ТКК. Середряду модифікацій ТФК цим вимогам найбільше відповідають римовані одиниці,поширені в казках Наддніпрянської України. Саме їх оформлення в мовному потоціі в тексті привертає увагу. Зазначене стосується лише ТФК, що маютьбезпосереднє відношення до викладу сюжету. ТФК суто орнаментального характеру –це ритмізовані і римовані одиниці, і регіональні особливості виявляються не вїх формі, а в складі одиниць [94, 327].
ТКК також мають регіональні особливості і різнетериторіальне поширення. В одному й тому ж казковому мотиві можна спостерігатирізних персонажів. Один персонаж може мати назви, що являють або не являютьсобою ТКК. Граматичними формами ТКК різняться рідко (живуща вода, жива вода).
Зіставляючи відомі літературній мові ТКК з ТКК фольклорнихтекстів, можна зробити висновок, що всі вони представлені в казкахпівденно-східної України. На інших територіях вони спостерігаються не всі або уформах, що не характерні для сучасної української мови.
У період формування нової літературної мови усталені одиниці казковоїспадщини широко залучаються письменниками в твори художньої літератури, що, всвою чергу, свідчить про їх широке побутування в усному народному мовленні. Цятрадиція продовжується І в наступні періоди розвитку літературної мови [61, 8].
У мові творів І.П. Котляревського, Г.Ф. Квітки-Основ’яненка,Панаса Мирного, І. Карпенка-Карого, тобто письменників, твори якихвідбивали загальнонародні риси південно-східних говорів, а також особливостіполтавських, слобожанських і степових говірок, спостерігаютьсянайрізноманітніші ТКК, поширені в казках цього регіону: «Чи по неволі, чи поволі?», (І.П. Котляревський); «Данило серця слуха – куди ж веде його тесерце золоте? За тридев’ять земель, у Чорноморію, шукати хліба, а в батька тіктріщить!» (І. Карпенко-Карий); «За царя Гороха, значить? – чухаючись, одказавСидір» (Панас Мирний); «Не поратись нічого, а тільки хороше жити, щоб пити йїсти і хороше ходити було що» (Г.Ф. Квітка-Основ’яненко).
Аналогічні ТКК у більшій або меншій кількості спостерігаються і втворах інших галицьких, буковинських і закарпатських письменників. Зростаєпродуктивність ТКК і в сучасній західноукраїнській поезії і прозі: «Ойкоза-дереза, бідолаха простуджена, Як в ту пору снігами у злидні мело! Комубубликів в’язку чи казку – що суджено» (М. Людкевич) [61, 8].
У сучасній українській літературній мові фіксується близько 80одиниць ТКК, що мають яскраві ознаки художнього мовлення і незначнуваріантність, яка в основному пов’язується не з особливостями територіальногопоширення фольклорних текстів, а з кількісним складом багатокомпонентниходиниць (для них характерне усічення), а також різноманітними авторськимитрансформаціями.
Сфера використання ТКК у сучасній українській мові пов’язана з їхпервісним значенням у фольклорному творі. Проте в новому контексті воно виявляєздатність до розвитку. Цьому сприяє функціонування ТКК як емоційно-оцінних,експресивних, стилістично маркованих одиниць, Співвідношення ТКК з новимпоняттям, можливість одиниці утворювати нові синтаксичні зв’язки в рядівипадків приводить до структурно-семантичних змін. Отже, структура, функції Ірозвиток значення ТКК нерозривно взаємопов’язані.
Як уже відзначалося, до аналізу залучені стійкі комплекси, щоскладаються, як мінімум, з двох лексем, які зберігають, принаймні частково,відмінкову парадигму, їх можна розглядати як складні слова, фразеологізми,словосполучення, речення, що мають властивість постійного відтворення.Співвіднесеність ТКК з відповідним структурним рівнем мови поза казкою залежитьвід їх кваліфікації в фольклорному творі і розвитку значення. Заструктурно-семантичними ознаками серед ТКК можна виділити кілька груп:
1. Назви чарівних предметів, у яких атрибутивним компонентомномінативного словосполучення виступають слова чарівний, золотий, срібний,залізний. Прикметники в таких словосполученнях перш за все вживаються з метоювказати на незвичайність предмета, рідше – істоти, і можуть додатися практичнодо всіх слів, що позначають побутові предмети, природні явища. Традиційнимвиступає не все словосполучення, а вузьке коло означень, які використовуються вказці, проте деякі одиниці цієї групи є загальновідомими: золоті волосинки,золоте яблучко, золоте яєчко тощо. Значно більше ТКК, назва яких конкретновказує, в чому полягає незвичайність казкового предмета,
2. До другої групи належать складні слова, екстапозити, компонентияких синтаксично координуються (гуси-лебеді, царство-государство) абопідпорядковуються (килим-самольот, чоботи-скороходи).
3. Атрибутивні словосполучення – субстантивно-ад’єктивні (калиновасопілка, жива вода) І рідше субстантивно-субстантивні (хатка на курячій ніжці).
4. На межі слова і словосполучення перебуває група ТКК – назвиперсонажів анімалістичних казок. Тут чимало одиниць, другий компонент яких єобразною характеристикою персонажа за зовнішньою або внутрішньою властивістю(курочка-господиня), звуконаслідувальним словом або виражає функціональнуознаку (жабонька-кваконька). В одиницях вовчик-братик, лисичка-сестричка,бичок-третячок, рак-чотирдак другий компонент не виконує характеристичної ролі.Щодо структури цієї групи одиниць висловлюються різні погляди. На нашу думку, їхслід вважати лексемами, оскільки другий компонент ТКК може варіюватися(зайчик-стрибайчик, – косолапчик, – лапанчик, – побігайчик тощо), йогосемантика не впливає на значення цілісної одиниці; крім того, тут висуваєтьсяна перший план ідея римування, яка може бути здійснена лише при наявностідвокомпонентної структури слова.
5. Більшість номінацій на позначення персонажів чарівної казки,які функціонують у сучасній українській літературній мові, – це такождвокомпонентні одиниці. Серед них є назви персонажів, що виступають лише водній казці: Соловей-розбійник, Івасик-Телесик, Кирило Кожум’яка, Царівна-жабатощо, деякі трапляються в окремих казках, проте мисляться як один персонаж, щомандрує з казки в казку. Такі номінативні одиниці є нерозкладними словосполученнямина позначення одиничних понять – казкових істот. ТКК цієї групи часто вносятьсяв заголовок казки і служать для розрізнення сюжетів, проте поза казкоюнайбільшу частотність мають ТКК, що втратили мотивованість значення – Баба-Яга,Чахлик Невмирущий.
ТФК мають свої структурні особливості. Виділення певного уривкатексту, крім плану змісту, із рядом структурних особливостей. ТФК вже уфольклорному творі сприймаються як «прикраса», щось самодостатнє, створене зазаконами народної поетики, чому сприяють ритмічна організація і рима. Убагатьох випадках можна навіть сказати, що ритмічна організація і римавизначають межі одиниці, і характерні структурні елементи сприяють цьому.Центром ТФК можуть бути бінарні конструкції, мінімальні одиниці яких становлять,за визначенням М.М. Шанського, «парні сумарні зближення» 10(думати-гадати, поспішитись-поскоритись, йти-поживати). Серед таких ТФК багатоутворень-різних частин мови, в яких сурядний зв’язок компонентів найбільшоюмірою забезпечує ритмічну організацію тексту: ні сказати, ні описати; ніздумати, ні згадати. В основі ТФК часто спостерігаються підряднісловосполучення із спільнокореневими головним і залежним словом (видом видати,мова мовиться тощо). Такі структурні особливості характеризують більшість ТФК,проте зустрічаються вони здебільшого не в «чистому» вигляді, а як елементи ТФК:скоро казка кажеться, та не скоро діло робиться.
Як уже зазначалося, ТФК – це одиниці різних рівнів мови: складніслова (жити-поживати), підрядні словосполучення (слихом слихати),словосполучення з сурядними сполучниками (чи довго, чи недовго), змішаніскладні, словосполучення із сурядно-підрядним зв’язком (їсти, пити, хорошеходити). Більшість ТФК-речень – це прості односкладні речення (півцарствавіддам), складносурядні речення (ні в казці сказати, ні пером описати), частинияких є односкладними реченнями. В окремих випадках ТФК може становити складнусинтаксичну конструкцію (ідеш день – чия земля? Калитчина; їдеш два – чияземля? Калитчина; їдеш три – чия земля? Калитчина» (І. Карпенко-Карий). Дляструктури ряду ТФК характерний еліпсис. Як просте речення, так і частинискладних речень можуть бути неповними. Так, наприклад, у ТФК-реченні «на чолімісяць, а на потилиці зорі сяють» пропущений присудок. Такий склад одиниць є усталенимі не залежить від контексту. Поза казкою ряд ТФК може членуватися на фрагменти.
Основне призначення ТКК – художнє зображення дійсності. Черезособливість семантики і стилістичну маркованість досліджувані одиниціпо-різному представлені в функціональних стилях мови. ТКК поза фольклорнимтвором виступають символами казки, постійно зберігають з нею асоціативний зв’язок,і, відповідно, найбільша їх частотність – у розмовно-побутовому стилі та стиліхудожньої літератури. В залежності від авторських уподобань і специфікиконтексту за межами казки ТКК можуть виконувати функції стилізації мови підказку, народнорозмовну мову, виступати як заголовки або бути їх складовимичастинами, використовуватися як засіб сатиричного та алегоричного зображення,поетизації, доступний спосіб звернення до дитячої аудиторії. Всі вищеназваніфункції ТКК якнайтісніше пов’язані з прямим їх призначенням: називати казковіреалії, формувати традиційні елементи сюжету, служити обрамленням тощо – іпізнанням навколишньої дійсності, усвідомленням її через засоби мови.
Поза казкою ТКК активно формують переносні значення. ТФК можутьназивати дію, а частіше характеризують її, даючи якісну оцінку: «Буду їсти тапити, та хороше ходити, – звісно, так, як панові вельможному годиться» (Марко Вовчок).ТКК порівняно з ТФК активніше набувають нових значень. В асоціативні зв’язкивтягуються не лише назви конкретних предметів, а й назви абстрактних понять. Цеобразні назви-характеристики предметів, людей, явищ тощо: «То були важкі часи.А хіба сьогодні ти вже бачиш молочні ріки з кисільними берегами?»(М. Стельмах). Однак не всі поняття реальної дійсності, названі через ТКК,співвідносяться із загальномовними словами-синонімами, мовець прагне донайбільшої концентрації думки, найвиразнішої її передачі. ТКК сприяютьобразному її висловленню, у ролі непрямої номінації завжди ускладнюютьсяекспресивно-оцінними відтінками значення, отже, виконують функцію оцінки ізасобу створення експресії. Походження досліджуваних одиниць визначає їх зміст,образність, спосіб організації мовного матеріалу, що зумовлює особливість їхфункціонування в сучасній українській літературній мові.
1.2 Аналіз українських народних казок як складової сучаснихпідручників з читання
Програми початкової школи з літературного читання побудовані наоснові двох принципів: художньо-естетичного і літературознавчого. У зміствключені такі твори літературного мистецтва, які формують у дитини відчуттяпрекрасного, виховують духовні якості. Вирішення цих завдань можливе черезвдумливе прочитання – вивчення того або іншого художнього твору. У зв’язку зцим вчителям початкових класів необхідно прищепити дітям первинні навичкианалізу твору.
Найбільш доступний і зрозумілий молодшим школярам сюжетно-образнийаналіз. Він дозволяє вчителю спільно з учнями спостерігати за особливостямикомпозиції, сюжету, авторської позиції, мови. Розглянемо це на прикладі казки.Спочатку ми визначаємо з дітьми, до якого з трьох типів належить казка(чарівна, побутова або про тварин). Далі спостерігаємо композицію казки. Убільшості казок є приказка. Її роль схожа з роллю заспіву і в окремих випадкахє зав’язкою сюжету. Мета приказки: підготувати аудиторію до слухання казки.(Наприклад, приказка в одній з казок звучить так: «У той давній час, коли світнаповнений був лісовиками, відьмами та русалками, коли річки текли молочні,береги були киселеві, а по полях літали куріпки, у той час жив-був цар по іменіГорох…») Звертаємо увагу дітей на те, що народні казки сходять до глибокоїстаровини. У них збереглися стародавні вірування, уявлення про водяного царя,лісовиків і русалок (це ознаки язичництва). Ту ж мету переслідують і казковізачини: «У тридев’ятому царстві, в тридесятому государстві» і т.д.
Ускладненість сюжету – характерна риса казки. У ній немаєхарактерів, що розвиваються; дії героїв лише відтворюються, і лише через нихрозкриваються характери. Тому при аналізі доцільно поставити запитання: «Заякими вчинками героя ми можемо говорити про його характер?»
Відмінна риса сюжету казки – багатоподійність. Герой має пройтичерез випробування, які у міру розвитку сюжету ускладнюються. Предмети і речідопомагають людям в критичні моменти їх життя.
Більшості казок властива така особливість, як триразове повтореннядій, три завдання повинні виконати герой, три брати тощо). Мабуть тутвідобразилося вірування людей в магічне число 3.
У міру розвитку сюжету вчитель повинен звернути увагу учнів намовні особливості казки.
У багатьох чарівних казках є прізвиська героїв. Наприклад: «Свинка– золота щетина», «Півник – золотий гребінець, маслена голівка».
Прийомом, що найбільш часто вживається, є використання постійнихепітетів. Наприклад: палац білокам’яний, добрий молодець і ін.
У сучасній методиці існує декілька підходів до аналізу казок:
1. Стилістичний (мовний) аналіз показує, як в підборіслів-образів виявляється авторське ставлення до того, що зображається.Тлумачити потрібно не слова, а образи, створені з цих слів. Робота повинна бутинаправлена на те, щоб допомогти дітям з’ясувати сенс твору, думки і відчуттяавтора. Тому для мовного аналізу вибираються ті слова і вирази, які допомагаютькраще зрозуміти образи твору.
2. Проблемний аналіз – це аналіз проблемнихпитань і ситуацій.
Постановка проблемних питань доцільна при читанні тих творів, вяких зустрічаються ситуації, що припускають різне розуміння героїв, їх дій чи вчинків, епічнихпроблем, які зачепив автор.
Висловивши свої думки, діти повинні зробити висновок і довестийого прикладами з тексту.
3. Аналіз розвитку дії має на меті роботу надсюжетом твору. При цьому завдання вчителя – знайти разом з дітьми межіцілісності в кожній частині твору.
Аналіз подій в їх послідовності близький молодшим школярам і непредставляє для них труднощів, разом з цим більшість казок в підручникахпочаткової школи невеликі за обсягом і прості композиційно.
При проведенні цього виду аналізу потрібно прагнути до того, щоб вуяві дітей якомога повніше, яскравіше була відтворена картина, створена автором(для цього можна використовувати фрагменти інших видів аналізу).
4. Аналіз художніх образів
У літературознавстві розрізняють образ-персонаж, образ-пейзаж,образ-річ. Розглянемо, в чому ж полягає аналіз художніх образів при роботі надказкою.
Аналіз художніх образів – це робота не стільки над словом, скількинад образами в їх взаємодії. В процесі розбору учні повинні зрозуміти іхарактеристику образу (героя, пейзажу і т. д.), і його сенс, тобтонавантаження, яке він несете загальній структурі твору. Аналіз художніх образівмає наступну послідовність:
· проводиться робота над характером героя з опорою на сюжет,оскільки характер виявляється тільки у дії;
· розглядаються взаємостосунки героїв. При цьому необхідно, щоб дітизрозуміли мотивацію, причини поведінки персонажів, які криються або в особистихякостях характеру, або в обставинах, що склалися.
· якщо в творі є опису пейзажу або інтер’єру, розглядається їх рольв тексті;
· на основі взаємодії образів виявляється ідея твору. Розуміння ідеївпритул наближає до усвідомлення позиції автора, тому що ідея – це те, що самехотів сказати автор своїм твором;
· виявляється особисте ставлення читача до описаного.
Аналіз образу героя вчить розбиратися в тому, як автор зображуєперсонажів: думки і відчуття персонажів, риси їх вдачі. Потрібно навчити дітейсудити про основні якості персонажів, оцінювати героя не тільки за вчинками,але і за мотивами.
Діти спостерігають вчинки і співставляють з героями казки.
Таким чином, аналіз змісту твору направлений на з’ясування йоготеми і ідеї, сюжету і композиції, образів і художніх засобів зображення.
З’ясування ідеї – кінцева мета аналізу твору. Розкриття ідеї об’єднуєвсі компоненти аналізу (роботу над образом, композицією,художньо-образотворчими засобами).
Отже, вчителю початкових класів необхідно володіти всімавидами аналізу казок, щоб повніше і достовірніше донести ідею твору до дітей,виховувати інтерес і пошану до народної творчості.
Сучасні підручники з читання володіють великою кількістю різних зажанром казок. Зробимо короткий аналіз Читанок для 2,3,4 класів автораСавченко О.Я. та Букваря авторів Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф.[65, 66, 67, 68, 69, 70, 13]
Клас Назва казки
2 клас
Казки про тварин:
«Вовк та козенята», «Рукавичка», «Лисичка та їжак», «Лисиця та журавель», «Колосок», «Дрізд та голуб»
3 клас
Чарівні казки:
«Кирило-Кожум’яка», «Кривенька качечка», «Кобиляча голова»
4 клас
Соціально-побутові казки:
«Мудра дівчина»
Вже в 1 класі в Букварі діти ознайомлюються з казками. «Лисичка іжуравель» подана як українська народна казка, на основі якої проводиться роботавласне з розвитку навички читання. Аналізується в деякій мірі і сам змістказки.
Читанка для 2 класу особливо перша частина насиченанародними казками. До неї входить цілий розділ під назвою «Українські народніказки», в який ввійшли казки про тварин виховного та розвивального характеру:«Вовк та козенята», «Рукавичка», «Лисичка та їжак», «Лисичка та журавель»,«Колосок», «Дрізд і голуб».
Аналогічнопобудований підручник для 3 класу. Перша частина насичена українськиминародними казками чарівного змісту («Кирило-Кожум’яка», «Кривенька качечка»,«Кобиляча голова»), у другій частині вміщено авторські казки.
У Читанці для 4 класу (частина перша): вміщено розділ «Уснанародна творчість», в якому розглядається соціально-побутова казка «Мудрадівчина».
Загалом, практично кожен підручник з читання (при аналізіробіт різних авторів) максимально насичений народними казками, адже, по-перше,вивчення їх змісту передбачене програмою, по-друге, у казковому фольклорізакладено чимало виховних та розвивальних ідей, які беруть на озброєння автори.
2. Методика опрацювання української народної казки упочатковій школіта експериментальна її перевірка
2.1 Аналіз українських народних казок на уроках читання впочаткових класах
Казка відома дітям з дошкільних років. ЇЇ привабливість – усюжетності, таємничості, фантастичності. Діти з захопленням грають у вовків ілисиць, з любов’ю готують маскарадні костюми зайців і півників, а на дитячихранках з інтересом відтворюють повадки улюблених казкових персонажів. Однак цене може служити підставою для того, щоб вважати, що учні розуміють специфікуказки як літературного жанру. Від них не слід домагатися наукового визначенняказки, адже діти не усвідомлять його змісту, хоч, можливо, й запам’ятаютьформулювання. У початкових класах мова може йти лише про набуття загальних уявленьпро казку і її відмінностей від інших творів.
Дітям не слід говорити, що казкові події видумані.Умовність казки вони самі відчувають. Вона їм подобається. Вони і в класі ладніу вигаданих казкових героїв. І це треба всіляко підтримувати. Текст багатьохказок піддається читанню за особами. Методика рекомендує вчителеві скористатисяцією можливістю: учні залучаються до діалогу.
У процесі такої зацікавленої роботи дітей над казкоюстворюються сприятливі умови для розкриття перед ними особливостей цього видународної творчості. Вони ще раз переконують, що казка – це розповідь про якусьнезвичну подію. В її основі – видумка, фантазія, адже насправді звірі нерозмовляють, а в казках вони користуються людською мовою. Проте дітей це небентежить, вони цікавляться казкою саме тому, що в ній звірі живуть ірозмовляють зрозумілою мовою.
Діти усвідомлюють, що в житті вовк і лисиця не товаришують,а в казці вони – нерозлучні друзі. Це й переконує в тому, що казки з участюзвірів – чарівні. Поряд із звірами у казках діють явища природи: Зима, Мороз,Сонце та ін. А це також дива. Діти сприймають це захоплено [41], тому доситьчасто вдаються до власного фантазування – створення казок про звірів, а то йпро навколишні предмети: столи, стільці, книжки, зошити. Завдання вчителя –всіляко заохочувати учнів до написання казок. У меморіальному музеї у Павлиші,де працював В.О. Сухомлинський, зберігається 80 томів казок, написанихучнями. Видатний вчитель вважав, що створення казок – не розвага, а засіброзумового й естетичного розвитку дітей.
Діти молодшого віку свідомо сприймають умовність казки, атому чітко відрізняють фантазію від реальності. До фантазії вони ставляться якдо гри.
Тому немає потреби повторювати відоме їм і підкреслювати,що казковий персонаж видуманий. У казці йдеться про добро і зло, про погане ігарне. Дитяча увага повинна бути зосереджена на цих моральних і людськихкатегоріях, а не на розвінчанні незвичності казкових ситуацій. Іще однаобставина застерігає вчителя від загострення уваги дітей на чарівній основіказки. Це – наявність у читанках казок, сюжет яких мало схожий на якісь дива,незвичність. Наприклад, болгарська казка «Хто ж був працьовитий?» абоескімоська казка «Мудре рішення» розповідають про реальні речі, а називаютьсяказками. До речі, в них діють люди. Крім казок про звірів і явища природи, є йказки з участю людей. У казці «Кирило Кожум’яка» розказується про князя,князівну, Кирила. Але події, описані в ній казкові. Про казковість описаного вній свідчить, хоч би те, що одним з її персонажів чудовисько-змій.
Багатий матеріал для розвитку дитячої уяви й творчостіпредставляють українські народні казки, недарма вони становлять значну частинутекстів, на яких діти осягають багатство рідної мови. З нею дитина знайомитьсяще у ранньому дитинстві. «Колобок», «Курочка Ряба», «Рукавичка» стають першимиказками, які мами й бабусі читають дитині. В дитячому садку вони такожзнайомляться з казками. Але казка в цьому віці захоплює дитину тільки своєюяскравою образністю і часто гумором. Вони ще не замислюються над вчинкамиперсонажів. Школа, на жаль, робить те ж. У жодному підручнику для читання учнямне пояснюють такі, на наш погляд, важливі питання, як: коли виникла казка?Навіщо вона потрібна була людям у стародавності? Навіщо вона потрібна нам сьогодні,у час телебачення й комп’ютерів? Хто і як створював народні казки? Чому казки«Колобок», «Рукавичка», «Дідова дочка і бабина дочка», «Яйце-Райце», «Лисичка іЖуравель», «Солом’яний бичок» називаються народними й чим вони відрізняютьсявід казок І. Франка, Н. Забіли, О. Іваненко?
Поверхнево розглядаються питання, пов’язані з композицією йособливостями казки, немає детальної рекомендації для того, як сам учень міг бискласти свою казку.
Зрозуміло, що навчання творчості – процес тривалий,потребує багаторазового й різноманітного повторення, але його необов’язковопроводити відразу ж до кінця. Процес навчання складання казок можна включитиелементом не лише в уроки читання, але й української мови, застосовувати більшенаочності, елементи драматизації казкою.
Процес розвитку уяви і на його основі самостійної дитячоїтворчості поділяється на два етапи. Перший – в II класі, де проводиться роботанад українськими народними казками про тварин. Ці казки найдавніші, невеликі зарозміром й більш прості за своєю композицією. Саме тут ставиться завдання –відповісти на багаточисельні запитання, що виникають в дітей [36].
Для цього в ряді шкіл провели усне опитування з метою з’ясувати,що ж знають діти про казки взагалі і казки, присвячені тваринам зокрема, чиусвідомлюють чим казка відрізняється від оповідання і чому вона зветьсянародною. На запитання чи люблять другокласники казки, всі відповіли ствердно,але чому казки називаються казками, та ще й народними, точних і повнихвідповідей не дали.
Першим має бути ознайомлення з поняттям казка й ознаками,що відрізняють казку від оповідання, повісті. Оповідання – це твір, у якомуповідомляються справжні, дійсно колишні події. Оповідання або повість маютьодного автора, і міняти що-небудь у них строго заборонено. А що таке казка?Казка – це літературний твір, де завжди розповідається про щось незвичайне,чарівне. У казці завжди йде боротьба добра й зла; чесне, добре завждиперемагає. Вона несе в собі елемент моралі. Казка одержала свою назву від словарозповідь. Розповідь – це усне оповідання, оповідання-повідомлення, щопередається з вуст у вуста. Людей, які вміють дуже добре розповідати казки,називають казкарями.
Чим же цікаві були казки для наших далеких предків? Вони уних передавали своє уявлення про світ. Предки не вміли пояснити, чомузмінюються пори року, чому влітку дні довгі, а взимку короткі. Не могли вонипояснити, звідки з’явилися люди, тварини, чому виникають грози, сонячнізатемнення. Здогадуючись, що тварини з’явилися раніше людей, вони приписувалиїм людські якості [36].
Казка була цікава древнім людям своєю незвичайністю.Слабкій людині хотілося хоробрих захисників, розумних порадників. Так у казкахз’явилися тварини, птахи й навіть риби, які допомагають людям. Казка не тількицікава своєю захопливістю, вона допомагала в довгі зимові вечори, коли вся сім’япри світлі скіпки трудилася, знімали утому. Якщо вам щось цікаво, то навітьважка й нецікава робота виконується швидше й легше. Крім того, у казці багатосмішного й веселого, а веселощі завжди дають бадьорість.
Казки виникли багато тисячоліть назад, коли люди жили ще восновному за рахунок полювання й рибного лову, а деяких тварин тількиприручали: коня, корову, вівцю, свиню. А в будинок взяли собі служити лишекішку й собаку. Наші предки складали казки тільки про знайомих тварин і тих, наяких вони полювали. Але зброя для полювання в них було слабкою, і тому потрібнобуло довго сидіти в засідці, щоб підчатували звіра. Свій досвід наші предки йпередали в казках про тварин.
Казка – це літературний твір, де обов’язково присутнє щосьнезвичайне, вигадане, те, чого не буває на світі. Народна казка – це результатуяви, вигадки, фантазії не однієї людини, а багатьох протягом цілих століть.
«Казка – животворне джерело дитячого мислення. Багаторічнийдосвід переконує, що інтелектуальні, моральні та естетичні почуття, якінароджуються в душі дитини під враженням казкових образів стимулюють потікдумки, що пробуджує до активної діяльності мозок, зв’язує повнокровними ниткамиживі острівці мислення. Під впливом почуттів дитина мислить словами. В казковихобразах перший крок від яскравого, живого, конкретного до абстрактного. Завдякиказці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем», – писавВ.О. Сухомлинський [84]
Казка – найбільш важливий помічник у розумовій роботі учня.Це можна простежити на різних етапах засвоєння нового матеріалу. Перший етап:розумова робота над новим матеріалом починається з уваги, яку К.Д. Ушинськийназвав дверима, «через які проходить все, що входить у душу людини іззовнішнього світу» [88].
Ось чому матеріал який вивчається у початкових класах, маєохоплювати яскраві образи. Ними можуть бути казки: розповідь з інсценізацією чирозглядом ілюстрації до неї.
Поступово перший етап переходить у другий етап розумовоїроботи – уяву. Саме під час роботи над казкою учень має можливість оживитиматеріал, «наповнити його додатковою інформацією», «ввійти в нього». Ценеповний перелік методів ейдетики, що згодом допоможуть учням запам’ятатиінформацію. Ейнштейн писав, що уява – важливіша ніж знання. Вона залишаєвеликій слід у дитячій пам’яті, викликає певні емоції, почуття» [88]
Дослідження В.О. Сухомлинського показали, що в періодивеликого емоційного піднесення думка дитини стає особливо ясною, а запам’ятовуваннявідбувається найінтенсивніше. Тепер уже другий етап розумової роботи надзасвоєнням матеріалу переходить у третій – запам’ятовування (пам’ять). Мистворили умови для запам’ятовування через казку. Саме вона привабила дитинусвоєю яскравістю, незвичайністю, зацікавила маленького учня, зумовила виникненняасоціацій. Під час запам’ятовування дитина логічно мислить. Отже, третій етапрозумової праці вміщує у собі і четвертій – мислення. Виходячи із завданьсучасної школи – навчаючи, розвивати – казку можна неповністю розповідати, нерозкривати її таємниці. Створення проблемної ситуації а потім її розв’язання –це вже робота логічного мислення таким чином, казка у навчальному процесірозвиває дитячу увагу, уяву, пам’ять, мислення, якідопомагають учневі в оволодінні необхідним матеріалом.
Казка відіграє важливу роль у шкільному житті дитини.С. Русова писала: «для учнів школа повинна стати чимось рідним, щозадовольняє усі потреби. Дає їм не тільки знання, а й розваги, дає радістьвласної творчості і щастя спільного товариського життя» [63].
Складною є робота щодо з’ясування ідейно-тематичного змістуй художньої своєрідності казок.
Орієнтовна тематика завдань може бути такою:
1. Виготовте рекламне оголошення про книжку, використовуючияк мінімум чотири художні техніки. Чи можна ввести сюди тривимірний компонент?Чи можна якось озвучити оголошення?
2. Уявіть, що ви є одним з персонажів книги. Розкажіть, якуроль ви виконуєте. Розповідь ведіть від першої особи. Розкажіть, чи задоволеніви собою як персонажем. Що ви думаєте про інших героїв книги?
3. Уявіть, що ви автор книги. Проведіть певне біографічнедослідження і скажіть, які життєві ситуації спонукали вас до написання твору.Розкажіть вашим прихильникам про свої творчі плани.
4. Використовуючи камеру, зніміть фрагмент вибраної зкнижки сцени. Напишіть сценарій, вказавши елементи, на який повинен звернутиувагу оператор.
5. Напишіть різні закінчення прочитаної історії. Познайомтез ними клас. Спробуйте використати під час читання музичний супровід.
6. Використовуючи почерпнуту з книжки інформацію, виготовтеальбом з наклейками, вирізками речей, про які йдеться.
7. Придумайте монолог чи діалог на основі прочитаноїісторії, підготуйте пантоміму і запропонуйте, як відгадати назву книжки.
8. Виготовте мініатюрну сцену для інсценізації казки,розмістіть ляльки-персонажі, розв’яжіть проблему озвучування ляльок.
9. Виготовте уявну карту описаної в книжці фантастичноїкраїни, відобразіть на ній події, які відбулися, з’єднайте малюнки лініями ірозкажіть історію подорожі цією країною. Подумайте, як цю країну можна використатидля дитячих ігор.
10. Візьміть дві добре відомі народні казки, напишіть націй основі казку, розширюючи її зміст.
11. Візьміть відому книжку, дочитайте до середини, а далізапитайте: Що було б, якби головний герой не зробив певного вчинку (рушниця невистрелила, друг не прийшов на допомогу тощо)?
12. Обговоріть негарні вчинки, драматичні чи трагічні подіїв книжці. Що сталося б, якби їх не було?
13. Уявіть, як зміниться ваше життя вдома, якщо членом сім’їстане Пеппі Довга Панчоха, Чарівний Павук чи якийсь інший герой улюбленоїкнижки.
14. Перенесіть персонаж з минулого в теперішній світ,покажіть його реакцію шляхом інсценізації, дискусії, оповіді.
15. Приготуйтеся до балу книжкових персонажів;перевдягніться в якогось героя, відгадайте, кого зображають ваші друзі, з якоївони книжки, хто її автор.
16. Виберіть абзац з улюбленої книжки і спробуйте записатийого як вірш, спочатку розбийте речення на частини, а потім експериментуйте зримою, можливо, вийде щось цікаве.
Безперечно, надзвичайно важливі виховні ідеї несуть у собінародні казки, бо саме в них наші предки передавали наступним поколінням свійдосвід, концентрат життєвої мудрості, своє розуміння добра і зла, прекрасного іпотворного.
Головне в казці може бути осмислено молодшими школярами втому випадку, якщо вчитель при керівництві читанням казок спиратиметься на їхлітературознавчу специфіку і буде послідовно формувати необхідні уміння,важливі в плані літературного розвитку учнів. Про ці уміння і піде мова нижче.
Спочатку визначимо, що ж входить в поняття«літературознавчі основи» казки? Казка, народна і літературна, у всіх їїжанрових різновидах створює свій особливий «казковий світ» завдякицілеспрямованому використанню казкової вигадки. «Казковий світ» об’ємний,змістовний і специфічно оформлений.
У поняття «об’єм» ми включаємо кількість знаків і частин, впоняття «форма» – ускладнену і неускладнену, зв’язану і не пов’язану зфольклорною традицією композицію, оповідну (епічну) віршовану (ліро-епічну) ідраматургічну мовну структуру цього світу. Поняття «зміст» «казкового світу»включає такі ознаки: специфіка фантастики; характеристика персонажів;характеристика життєвого простору і часу цього світу; предмет сюжету [3].
Названі ознаки важливі не тільки з погляду художніхособливостей цього світу, але і в психолого-педагогічному плані. Вони допомагають глибшезрозуміти і описати інваріанти «казкового світу» – чарівний, умовний, змішаний,урахування специфіки яких дає можливість педагогічно осмислити казку як жанр,скоректувати відомі прийоми і методи навчання читанню казок з опорою наоптимальний об’єм умінь молодших школярів при роботі над текстом казок.
Як показує досвід, при читанні казки «Гуси-лебеді» учніздатні практично усвідомити предмет сюжету «людина і чарівні предмети,помічники», але за умови комплексного підходу до характеристики змістовноїсторони «чарівного світу». Адже предмет сюжету лише умовно схематизувався довищеназваного визначення, насправді він вміщає в себе всю тканину «чарівногосвіту», живими нитками зв’язується зі всіма елементами його змісту [3].
Щоб допомогти учням розібратися у казці, треба допомогтиучням практично осмислити всі елементи сюжету і те, як змінюютьсявзаємостосунки персонажів з «чарівним світом».
При читанні казки «Гуси-лебеді» подібні спостереження можнаорганізувати як самостійний пошук учнів, зрозуміло, що проводиться підкерівництвом вчителя. В процесі читання-пошуку школярі повинні узагальнити іпоглибити практичні уявлення про казку як жанр, про «чарівний світ», тобто їм необхіднозакласти основу для поступового оволодіння таким оптимальним об’ємом умінь, як:
· уміння бачити специфічнийпочаток казки – зачин і кінцівку для позитивних героїв (це уміння і подальшітри уміння формуються і при роботі з іншими видами казок);
· уміння визначати казкове місцеі час дії;
· уміння при роботі з текстомзнаходити переломний момент в розвитку дії, що дає можливість прослідкуватизміну героя;
· уміння давати елементарнуоцінну характеристику поведінці персонажів;
· уміння знаходити і називатичарівні (чудові) предмети і чарівні істоти, визначати їх місце та роль врозвитку сюжету, функцію добра або зла по відношенню до персонажів.
З метою організації читання-пошуку вчитель ставить передучнями таке завдання: уважно вчитатися в текст, виділити в ньому слова івирази, які часто трапляються в казках, а також чарівні (чудові) предмети,чарівних героїв; поспостерігати за розвитком сюжету. Завдання це виконуєтьсяпоступово під керівництвом вчителя в процесі читання казки з коментарями. Самевчитель узагальнює спостереження учнів над специфікою «чарівного світу» [4].
Важливо звернути увагу на особливості чарівних абогероїко-фантастичних казок, їх відмінності від «звіриного епосу». Так,наприклад, чарівні казки мають складнішу будову, вони довші, складаються з багатьохепізодів, пригод, відзначаються особливою вигадливістю, мають потужнийфантастичний елемент [4].
Головними позитивними персонажами цих казок частовиступають герої – богатирі, добротворці, подвиги яких маютьвизвольно-патріотичний характер; вони наділені незвичайними якостями:надприродною силою, кмітливим розумом, чуйною вдачею («Кирило Кожум’яка»,«Котигорошко», «Іван – мужичий син»).
На відміну від казок про тварин, у чарівних казках наявнічудесні перетворення: вони наповнені дивовижними речами та істотами. Носіїдобра і справедливості в цих казках виходять переможцями над будь-якими(реальними чи міфічними) силами («Кирило Кожум’яка»). Уважне і доброзичливеставлення людини до природи оплачується сторицею і навпаки («Казка про липку»,«Кривенька качечка»). Працюючи над змістом цих казок, учитель залучає цюпривабливу казкову екологічну істину з метою виховання школярів у дусібережливого ставлення до всього живого.
Під час ознайомлення учнів з соціально-побутовими казкамиучителю варто наголосити на відсутності у змісті дивовижних істот, надприроднихсил, чудесних перетворень, на тому, що у таких казках, порівняно з попередніми,значно більше елементів дійсності, реальних життєвих подій [4].
Немає потреби усі дані одразу подавати учням початкових класів.Їм достатньо того, що чарівність цього жанру (чарівні казки) вони зрозуміють наказках про звірів, явища природи. Коли ж за програмою дійде черга до вивченняказок про людей (соціально-побутові казки), учитель зверне увагу дітей на те,що героями казок можуть бути й люди. Але і в цьому випадку лишається чарівністьоповіді. З часом вчитель назве дітям інші ознаки казки: казки бувають народні йавторські, тобто написані одним казкарем.
На третьому році навчання увагу учнів можна привернути доособливостей будови казки. Кожна казка побудована по-своєму. Однак у казках яксвоєрідному жанрі є й певні закономірності, за якими ведеться викдал. На нихтреба вказати. Навіть учні 1 і 2 класів легко схоплюють, що зачин казкивідкривається переважно словами: «Жив-був» чи «Жили-були», «Жив собі» або«Давно, давно це було». Нехай і діти саме так починають вигадані ними казки.
Шкільна практика показує, що учні без труднощівусвідомлюють одну з важливих особливостей багатьох казок – повторенняоднотипних дій чи ситуацій. Повторюючи їх автор казки досягає послідовогорозгортання подій. У казці-загадці «Старик-роковик» В. Даля таким повторамє вираз «Махнув Старик-роковик». Таку дію він зробив і раз, і два, і три, ічотири. З повтором пов’язана поява нових обставин або нових дійових осіб казки[4].
Не всі казки ґрунтуються саме на таких засадах розгортанняподій. Але у переважній їх більшості повтор епізодів визначає структуру казки.
Неодмінною частиною казки є її кінцівка. У ній – результатусього здійсненого героями казки. Кінцівка більшості народних казок, як і їхзачин, є своєрідна: «Ось і казці кінець, а хто слухав – молодець», «Казцікінець, а мені – меду корець», «І стали вони жити-поживати та добра наживати» іінші. На композиційну частину казки доречно особливо звернути увагу дітей.Зробити це можна по-різному. Один з прийомів – поставити запитання: «Чим жезакінчилась казка?».
Таким чином, у початкових класах не дається визначенняказки як жанру. У процесі читання казок дітям розкривається їх своєрідні риси:чарівність, змалювання незвичайних подій з участю звірів, явищ природи і людей,специфічний зачин, типово казковий виклад з повтором однотипних дій, кінцівка.Під кінець навчання в початковій школі учні зможуть виділити казку як жанрз-поміж інших розглядуваних на уроці читання текстів. Для цього їм вистачитьзнання названих особливостей. Виділення трьох груп казок: про звірів, чарівні іпобутові – не входить до програми початкових класів. Про цю літературознавчукласифікацію казок учні дізнаються у старших класах.
У Максима Горького є таке цікаве спостереження: «У світінемає нічого, що не може бути повчальним, – немає і казок, які не утримували бу собі матеріал «дидактичний», «повчання». Справді, хто б у казках не діяв,його вчинки зрозумілі дорослим і дітям. У казці «Лисичка і Журавель»,наприклад, діють звір і птах. Це незвично. Зате читачеві ясно, що приймаютьвони одне одного нечемно. Сюжет казки спрямований на викриття неуважності,корисливості, егоїзму. Методика рекомендує скористатися повчальністю казок.
Особливість казки полягає в тому, що у казці повчальністьвиражена не нав’язливо, не прямолінійно. Дітей приваблює захоплююча фабула,яскраво намальовані образи, дотепні характеристики. Учням запам’ятовується,наприклад, висновок болгарської казки «Хто ж був працьовитий?» – «Один нічогоне робить, а другий йому допомагає». Неробство братів досить влучносформульоване. Його легко запам’ятають діти як дотепний вираз.
Ось ще один приклад. Українська народна казка «Нехайло».Скільки в ній такого, що здатне викликати цікавість у дітей, насампередпрізвище чоловіка – Нехайло. Це ж так у народі називають недбайливих людей,ледарів. Вони діють за правилом: «нехай потім, а не зараз». Далі: оцінку діямНехайла дає лисиця. Знаючи його як ледаря, лисиця не тривожилась і тоді, якдізналась, що Нехайло обіцяв сапою виполоти бур’ян, і у випадку, коли вінвирішив узяти косу для знищення бур’яну. І тільки тоді, як він сказав, що підеза сірниками, щоб спалити бур’ян, вона серйозно сприйняла його намір. Будучипереконаною в цьому, лисиця каже лисенятам: «Це він зробить!» Тому й пропонуєтікати з виноградника. Будова казки захоплює дітей, адже неробство персонажарозкривається не людиною, а лисицею.
У казках міститься значний освітній і виховний потенціал.Діти щиро переживають горе, нещастя ображених. Зокрема, вони не байдужеставляться до загибелі вівці, кози, собаки в казці «Самому вовка не побороти».Їм жаль невдачливих месників за смерть батька, брата, подруги. У цьому випадуслід не розвіювати співчуття дітей загиблим, а спрямовувати їх на усвідомленнятого, у чому помилка дій тих, хто не повернувся з лісу, де був вовк.
Не менш емоційно молодші школярі сприймають текст, у якомудобро бере верх над злом або знедолені і бідні перемагають багатих і ситих.Педагогічна цінність казок полягає в тому, що в них перемагає справедливість.Радість дітей слід всіляко підтримувати. Вияв радості – виховний момент.Учителеві залишається тільки підвести своїх підопічних до знаходження причинрадості. Так, сюжет казки «Дружні звірі» складний. Спочатку всіх домашніхтварин і птахів об’єднувало спільне горе: вони тікали від холоду. Потім їх роз’єдналаособиста пихатість: кожен сподівався, що його врятує власний одяг – баранячашуба, гусячий пух тощо. Нарешті вони знову разом. Тепер живуть у теплій хаті іспільно завдали прочухана ведмедеві, вовкові й лисиці. Перемогу друзів надзажерливими звірами діти сприймають схвально. Однак для вчителя цьогонедостатньо: необхідно довести причини цієї перемоги.
Аналіз казок збуджує дітей до формулювання оціночнихсуджень. Це важливо для розвитку мислення молодших школярів. Наприклад, донаймолодших школярів автори читанки після прочитання казки «Колосок»звертаються із запитанням: «Як назвали мишенят? Як півника? Чому?» У відповідідітей має прозвучати оцінка характеру казкових дійових осіб.
Учні самостійно визначають характерні ознаки казковихперсонажів: доброту, сміливість, чесність або боягузтво, чванливість,пихатість.
При розгляді казок правомірно ставити запитання дляузагальнень, роздумів такого типу: Чим приваблює вас казковий герой? Щовідмінного ви помітили в дійових особах казки? За що ми цінуємо їх?
Добір казок у читанках задовольняє й іншу сторонунавчального процесу початкової школи – пізнавальну. Наприклад, пізнавальнийзміст має українська народна казка «Найближчий родич», яка пояснює, чомухлібина є родичем зерну жита.
Працюючи над казкою, не слід випускати з поля зору вимог,які ставляться до всіх уроків читання: домогтися усвідомлення змісту тексту.Тільки в цьому випадку можливе здійснення освітньої і виховної мети уроківчитання.
Структура уроків читання казок нічим не відрізняється відбудови опрацювання оповідань. Після ознайомлення з текстом казки і тлумачення(при необхідності) слів і виразів застосовується вибіркове читання, відповідіна запитання (учнів і вчителя), складання плану (різних типів – малюнкового ісловесного), різноманітні форми переказування. Зміст, мета і завдання кожного зцих етапів залежить від тексту казки [4].
Головна увага має бути зосереджена на тому, щоб діти свідоморозуміли текст казки, чітко уявляли послідовність розгортання подій і мотивидій персонажів. Допомагають у цьому питання, відповіді на які підкажуть, чизрозуміли діти сюжетну канву твору і змальованих картин.
У роботі над казкою широко застосовуються прийомиінсценізації й драматизації. Інсценізація – це переробка будь-якого твору (утому числі й казки) для сцени або кіно. У захоплюючому творенні сценаріюучитель дістане змогу працювати і над складанням плану, і над розвиткоммовлення.
Під драматизацією розуміють передачу подій, розказаних упрозовому чи віршованому творі, у драматичній формі, тобто в особах. Длядраматизації підходять тексти казок «Дружні звірі», «Лисичка і Журавель» та ін.У цих випадках доречно скористатися масками, деталями костюмів героїв казок.
Отже в цьому пункті ми намагались розкрити змістові ознакиказок трьох типів: чарівні, соціально-побутові та про тварин, показати прийоми,засоби та форми роботи з ними для кращого сприймання та аналізу творів учнямипочаткових класів.
2.2 Методика вивчення українських народних казок змішаного(перехідного) типу
В основі казок «змішаного» (перехідного) типу лежить так званийзмішаний світ, тобто в них поєднуються, «змішуються» ознаки, властиві якказкам з умовним світом, так і казкам з чарівним світом. Іншими словами,змішані казки – це казки перехідного типу. Місце дії в них, як і в умовномусвіті, звичайне. Але в змішаних казках є елемент чудового. Він або присутній увигляді чарівних предметів, навколо яких звичайно концентрується основна дія,або виявляється в процесі «звернень» чарівних сил, що здійснюються не по волі,як в чудовому світі, а самостійно, по казковій логіці добра і зла.
При роботі над казками зі змішаним світом треба ретельнопроаналізувати момент: і причину появи в ньому чарівного; виділити й у деталяхосмислити епізоди, що характеризують диво, що обрисовують його зовнішній вигляду статиці або динаміці. Поглиблений аналіз характеристики дива загострить увагуучнів до мовної деталі, до специфіки художнього вимислу саме цей тип казки,буде сприяти розвитку мовлення, спостережливості, образного бачення дітей ідопоможе їм зрозуміти, чому саме так, а не інакше склалися долі казковихперсонажів, чому в такий послідовності, у такому напрямку розвивались події взмішаному світі.
Вся робота з казкою будується на виявленні і осмисленні оцінки казковихподій. Втім, казковими вони можуть бути названі достатньо умовно, в усякомуразі на перший погляд. Спочатку слід запропонувати дітям вдуматися, що ж в заголовкупереконує читачів в тому, що перед ними саме казка, а потім дати можливістьучням уважно прочитати і осмислити її.
При роботі над українськими народними казками змішаного типу,перед читанням учням необхідно ставити різноманітні проблемні ситуації,питання, на які вони зможуть відповісти після читання казки, проводитизмістовний і структурний аналіз. Тим самим школярі отримають персональніуявлення про героїв і про подію.
У результаті всієї роботи учні відповідатимуть на такі питання:яке диво здійснилося у казці? Хто головний герой в цій казці? Чому казка маєтаку назву? тощо.
До українських народних казок перехідного типу належать «Яйце-райце»,«Гадюка», «Повітруля і вівчар», «Казка про гоніння мачухи» та ін.
Проаналізуємо ці казки. Відьмина дочка рятує героя, допомагаючийому виконати материні завдання, і тікає разом з ним із того світу. Але проситьне цілувати малих дітей, коли парубок повернеться в рідну хату («Яйце-райце»).Це дуже цікавий момент: чому, поцілувавши мале дитя, хлопець забуває все, що зним діялось? Може, тому, що дитина до семи років – невинна душа, при ній,кажуть старі люди, ангели стоять. Поцілувавши її, парубок ніби очищається відвпливу того іншого, потойбічного світу, і забуває про свою наречену. А двоєголубів, які оживають і перемовляються між собою, – вічний символ чистоти,вірності і Божого Духа в українському світогляді, – єднають душі хлопця ідівчини, котра прожила певний час межи людьми, очистилась і стала «своєю» убілому світі [95].
Перед читанням казки учнів потрібно націлити на її глибинні народнівитоки. Потрібно досягти розуміння учнями не лише чудесного, а й духовногозмісту казки. Адже саме через нього розкривається її внутрішня сутність.
В українській міфології і демонології дуже часто зустрічаютьсяобрази перевтілених жінок, як, скажімо, в казці «Гадюка». При роботі з казкоюварто звернути увагу дітей на наступних моментах.
Колись люди вміли шанувати найвищий Божий дар – слово. Вонирозуміли, що кожне слово має свій матеріальний, енергетичний образ. Називаючите чи інше слово, ми закликаємо до себе його образ, тобто матеріалізуємо його.На Гуцульщині донині повсюдно зберігається звичай задобрювати злі сили, даючиїм пестливі назви, аби не накликати на себе біду. Не годиться називати тяжкіхвороби, згадувати при дитині нечистого. Жінка, що вийшла з гадючого царства, –скинула з себе його оболонку, але зв’язок з тим, іншим світом, повністю непереривається.
У казці «Гадюка» медіатором стає слово – навіть не мовлене, аподумане. Жінка не просто знову стає гадюкою: її перевтілення – це смерть, поверненнядо своєї земноводної сутності. На пам’ять про себе залишає чоловікові дар:вміння розуміти мову звірів і птахів, всього живого, – свою зміїну мудрість[95].
У «Читанках» інших країн є казки змішаного типу: «Айога» і«Зозуля». Вони близькі між собою тим, що етичний сенс казкових подій найглибшерозкривається саме в сценах, де розповідається про «звернення» героїнь.
«Айога» – це нанайська народна казка, тому вчителька, готуючидітей до її сприйняття, влаштувала спільно з учнями виставку збірок казокнародів світу, у тому числі і казок північних народностей.
При розгляді малюнків в збірці «Казки Півночі», де вміщені інанайські народні казки, вчитель пояснив: «Нанайці – це північна народність.Живуть вони в басейні річки Амура в чумах, що мають вид шатра. У цьому суворомукраю для збереження тепла нанайці покривають чуми взимку шкурами, а вліткукорою і повстю. Селяться вони в так званих стійбищах, тобто в спеціально обладнаних дляжиття місцях».
Після первинного знайомства з казкою «Айога» другокласникиодержали завдання: читаючи казку про себе, підкресліть в тексті олівцем слова,які допомагають зрозуміти, що це саме нанайська народна казка.
Виконуючи завдання, учні звертають увагу на те, що в казцінезвичайні імена, місце дії не село, як в українських народних казках, астійбище. Помічають вони, що нанайці харчуються коржиками, які печуть нарозжареному вогнищі, а не у печі.
Далі казка аналізувалася так, що центральне місце приділялосяобразу головної героїні, зокрема з’ясовувалося, чому Айога не хотіла трудитися.Діти намагалися уявити собі і описати зовнішність цієї красивої дівчинки (аджев казці не розкривається її краса) і зіставляли зовнішність Айоги іззовнішністю сусідської дівчинки. А дійсно, чи була красивою сусідська дівчинка?Як текст казки допомагає нам розібратися, якою ж вона була зовні і по своїхрисах вдачі? Адже надзвичайно важливо примусити дітей задуматися над справжнімсенсом людської краси. З цією метою вчитель запропонував дітям розглянутиприготовані наперед два малюнки, на яких зображені дві красиві нанайськідівчинки, і подумати, хто з них Айога, а хто сусідська дівчинка. Свою точкузору необхідно було обґрунтувати. При цьому слід було перш за все спиратися натекст казки, а також включати і роботу уяви.
Подібні уроки – результат дбайливого й уважного ставлення дотворів казкового жанру. Учитель тільки тоді може жваво й цікаво провести роботуз текстом казки, коли він усвідомлено враховує особливості даного типу казки йвибирає у зв’язку із цим необхідні форми, методи й прийоми аналізу, продумуєзміст бесіди. Головне – проникнути в глибину казкового світу, а не сковзати пойого поверхні.
2.3 Організація та зміст експериментального дослідження
Експериментальне дослідження проводилося протягом2003–2006 років.
Дослідження проводилось поетапно:
І етап (у 2003 році):
· визначення теми;
· огляд навчально-методичної літератури;
· формування наукового апарату дослідження.
ІІ етап (у 2004 році):
· визначення структури роботи;
· аналіз чинних підручників з читання;
· з’ясування напряму подальшого дослідження.
ІІІ етап (2005–2006 рік):
· проведення експериментального дослідження з питань, запропонованиху меті роботи;
· проведення кількісно-якісного аналізу результатів роботи.
Дослідження проводилось на базі ЗОШ №1, №2 м.Шумська Тернопільської обл.
Загальна кількість учнів, які взяли участь уекспериментальному дослідженні становила 70.
Нами були вибрані 2–4 класи і розподілені наекспериментальний (2‑А, 3‑А, 4‑А) та контрольний (2‑Б,3‑Б, 4‑Б).
В експериментальному класі уроки з опрацюванняказок проводились за запропонованою нами методикою. Навчання в контрольномукласі проводилось в звичайному режимі.
Наша методика включала використання у процесіопрацювання казок наступних прийомів та методів роботи:
1. Створення проблемних ситуацій для учнів перед первинним їхознайомленням з текстом. Внаслідок застосування такого прийому діти буливідразу націлені на виконання завдань, які ставились перед ними при читанніказки. При відповіді вони вже вміли скористатись власним життєвим досвідом, наоснові якого могли будувати первинні роздуми відносно твору. Надалі аналогічніпроблемні ситуації покращували мотиваційну сторону опрацювання казки тарозвивали мовлення, мислення і увагу школярів.
2. Змістовний і структурний аналіз твору, що пропонувався длявиконання дітьми після ознайомлення з казкою. В процесі його колективного(групового) виконання під керівництвом вчителя учні отримували первинні навичкиз аналізу мовностилістичних особливостей казок, зокрема визначення теми і метиказки, характеристики змісту тощо.
3. Складання плану – малюнкового і словесного – для кращого засвоєнняосновного змісту казки, характеристики образів та персонажів. Застосуваннятакого прийому сприяє розвитку уяви та фантазії дитини.
4. Взаємозапитання учнів щодо змісту твору, розкриття певнихзв’язків, ролі персонажів. Такий прийом покликаний розвивати перш за всемовлення учнів, навички зв’язного викладу матеріалу. Разом з тимвзаємозапитання несуть в собі великий виховний потенціал.
5. При роботі з народними казками нами були застосовані також ірізноманітні форми переказування (вибірковий, детальний, з продовженням,творчий та ін.). Такий прийом допомагає учням продемонструвати свої аналітичнівміння.
6. Прийоми інсценізації й драматизації дозволяють продемонструватиучням свої акторські здібності. Разом з цим такий прийом дозволяє вчителюсформувати належні знання із змісту твору, розкрити образи.
Орієнтовна тематика завдань для опрацювання певної казкиможе бути такою:
· Виготовте рекламне оголошенняпро книжку, використовуючи як мінімум чотири художні техніки. Чи можна ввестисюди тривимірний компонент? Чи можна якось озвучити оголошення?
· Уявіть, що ви є одним зперсонажів книги. Розкажіть, яку роль ви виконуєте. Розповідь ведіть від першоїособи. Розкажіть, чи задоволені ви собою як персонажем. Що ви думаєте про іншихгероїв книги?
· Уявіть, що ви автор книги.Проведіть певне біографічне дослідження і скажіть, які життєві ситуаціїспонукали вас до написання твору. Розкажіть вашим прихильникам про свої творчіплани.
· Використовуючи камеру, знімітьфрагмент вибраної з книжки сцени. Напишіть сценарій, вказавши елементи, на якийповинен звернути увагу оператор.
· Напишіть різні закінченняпрочитаної історії. Познайомте з ними клас. Спробуйте використати під час читаннямузичний супровід.
· Використовуючи почерпнуту зкнижки інформацію, виготовте альбом з наклейками, вирізками речей, про якійдеться.
· Придумайте монолог чи діалог наоснові прочитаної історії, підготуйте пантоміму і запропонуйте, як відгадатиназву книжки.
· Виготовте мініатюрну сцену дляінсценізації казки, розмістіть ляльки-персонажі, розв’яжіть проблемуозвучування ляльок.
· Виготовте уявну карту описаноїв книжці фантастичної країни, відобразіть на ній події, які відбулися,з’єднайте малюнки лініями і розкажіть історію подорожі цією країною. Подумайте,як цю країну можна використати для дитячих ігор.
· Візьміть дві добре відомінародні казки, напишіть на цій основі казку, розширюючи її зміст.
· Візьміть відому книжку,дочитайте до середини, а далі запитайте: Що було б, якби головний герой незробив певного вчинку (рушниця не вистрелила, друг не прийшов на допомогутощо)?
· Обговоріть негарні вчинки,драматичні чи трагічні події в книжці. Що сталося б, якби їх не було?
· Уявіть, як зміниться ваше життявдома, якщо членом сім’ї стане Пеппі Довга Панчоха, Чарівний Павук чи якийсьінший герой улюбленої книжки.
· Перенесіть персонаж з минулогов теперішній світ, покажіть його реакцію шляхом інсценізації, дискусії,оповіді.
· Приготуйтеся до балу книжковихперсонажів; перевдягніться в якогось героя, відгадайте, кого зображають вашідрузі, з якої вони книжки, хто її автор.
· Виберіть абзац з улюбленоїкнижки і спробуйте записати його як вірш, спочатку розбийте речення на частини,а потім експериментуйте з римою, можливо, вийде щось цікаве.
Зазначені вище вправи та завдання, які ми ставилиперед молодшими школярами в експериментальному класі дозволили нам отриматипевні результати на кінець експерименту. При перевірці зверталась увага перш завсе на ті аспекти, оволодіння якими є одними з пріоритетних в вивченні народнихказок на уроках читання.
На початку та в кінці вивчення відповідного розділубули зроблені контрольні зрізи знань для отримання оптимально точнихпоказників. Пропонуємо вашій увазі такі результати в 2–4 класах:
2 клас
Об’єкт перевірки
Середня к-сть балів в контрольному класі
Середня к-сть балів в експериментальному класі На початку вивчення розділу В кінці вивчення розділу На початку вивчення розділу В кінці вивчення розділу
вміння відрізняти літературну казку від народної
5,5
5,9
5,4
7,4
знання українських народних казок
7,6
8,1
7,8
9,1
визначення специфічності структури казки
5,1
5,3
5,3
7,5
вираження емоційно-чуттєвої сфери
6,0
7,2
6,1
8,7
встановлення причиново-наслідкових зв’язків
6,2
6,9
5,9
7,6
бажання читати казку на уроці
8,5
9,1
8,2
9,8
3 клас
Об’єкт перевірки
Середня к-сть балів в контрольному класі
Середня к-сть балів в експериментальному класі На початку вивчення розділу В кінці вивчення розділу На початку вивчення розділу В кінці вивчення розділу
вміння відрізняти літературну казку від народної
6,2
6,4
6,6
8,5
знання українських народних казок
5,9
6,1
6,2
7,9
визначення специфічності структури казки
5,1
5,7
5,0
7,2
вираження емоційно-чуттєвої сфери
6,8
7,5
6,5
7,9
встановлення причиново-наслідкових зв’язків
6,4
6,5
6,3
7,8
бажання читати казку на уроці
7,9
8,6
7,5
9,2
4 клас
Об’єкт перевірки
Середня к-сть балів в контрольному класі
Середня к-сть балів в експериментальному класі На початку вивчення розділу В кінці вивчення розділу На початку вивчення розділу В кінці вивчення розділу
вміння відрізняти літературну казку від народної
7,9
8,3
7,8
9,6
знання українських народних казок
7,4
7,9
7,6
9,2
визначення специфічності структури казки
6,8
7,5
6,9
8,3
вираження емоційно-чуттєвої сфери
7,2
7,9
8,6
8,9
встановлення причиново-наслідкових зв’язків
7,9
8,8
7,2
10,6
бажання читати казку на уроці
8,4
8,9
8,6
10,4
Отже, як бачимо з результатів, запропонованих в таблицях навчанняза запропонованою нами методикою покращило знання учнів щонайменше на 1–2 бали.Також варто сказати, що пропонована методика покращує мотиваційну сферунавчання, знайомить учнів з історичним минулим народу, його побутом, звичаями,збільшує рівень домагань школярів і, як наслідок покращує їх результативність.
Загалом казка в початковій школі здатна виконати не лише виховні,але й, як бачимо з результатів, у великій мірі, розвивальні та навчальнізадачі. За правильної організації процесу роботи над казкою учні зможутьістотно покращити мислення, увагу, пам’ять, мовленнєвий розвиток тощо.
Висновки
Казка– животворне джерело дитячого мислення. Багаторічний досвід переконує, щоінтелектуальні, моральні та естетичні почуття, які народжуються в душі дитинипід враженням казкових образів стимулюють потік думки, що пробуджує до активноїдіяльності мозок, зв’язує повнокровними нитками живі острівці мислення. Підвпливом почуттів дитина мислить словами. В казкових образах перший крок відяскравого, живого, конкретного до абстрактного. Завдяки казці дитина пізнаєсвіт не тільки розумом, а й серцем.
Вивчення досліджуваної проблеми в теоретичному аспекті показало,що казка – найбільш важливий помічник у розумовій роботі учня. Це можнапростежити на різних етапах засвоєння нового матеріалу. Перший етап: розумоваробота над новим матеріалом починається з уваги, яку К.Д. Ушинський назвавдверима, через які проходить все, що входить у душу людини із зовнішньогосвіту.
ДослідженняВ. Сухомлинського показали, що в періоди великого емоційного піднесеннядумка дитини стає особливо ясною, а запам’ятовування відбуваєтьсянайінтенсивніше. Ми намагались запропонувати умови, серед яких длязапам’ятовування через казку найсуттєвішими є: казка приваблює дитину своєюяскравістю, незвичайністю, зацікавлює маленького учня, зумовлює виникненняасоціацій. Тому процес її опрацювання відбувається поетапно: на І етапівідбувається первинне ознайомлення зі змістом казки, на ІІ – аналіз образівтвору, причиново-наслідкових зв’язків тощо і вже на ІІІ етапі відбувається власне запам’ятовуванняузагальнення мовних засобів твору, ідейно-тематичної спрямованості тощо. Підчас запам’ятовування дитина логічно мислить. Отже, третій етап розумової працівміщує у собі і четвертій – мислення. Виходячи із завдань сучасної школи –навчаючи, розвивати – казку можна неповністю розповідати, не розкривати їїтаємниці. Створення проблемної ситуації а потім її розв’язання – це вже роботалогічного мислення таким чином, казка у навчальному процесі розвиває дитячуувагу, уяву, пам’ять, мислення, які допомагають учневі в оволодінні необхіднимматеріалом.
Як показали результати експериментальної частини нашоїроботи, методичні рекомендації, прийоми та форми роботи над казкою, єефективними. Їх доцільність визначається:
ü використанням різноманітних, методично обґрунтованих прийомівроботи над казкою, що спрямовані на покрашення мотиваційної сторони навчання;
ü застосуванням цікавих форм роботи, які впливають на емоційний тонуроку.
Отже, запропонована нами на початку роботи гіпотеза(за умови ефективної роботи над казкою на уроці покращиться рівень домаганьучнів, мотиваційна сфера та результати навчально-пізнавальної діяльностізагалом) знайшла своє повне відображення та підтвердження в її результатах.Внаслідок проведеного дослідження ми досягли кінцевої мети дослідження –узагальнили методичні прийоми та форми роботи над українською народною казкоюна уроках читання в початковій школі. В ході написання роботи ми такожреалізували всі поставлені на початках завдання.
Теоретична та практична значущість дипломної роботидозволяє стверджувати, що її проблема може знайти своє подальше відображення унаступних наукових дослідженнях.
Список використаних джерел
1. Антонова Т., Харитонов А. Мультимедийный учебник. Поискижанра // Компьютер-пресс. – 1999. – №9. – С. 26–31.
2. Бибко Н.С. Изучение сказок смешанного типа //Начальная школа. – 1990. – №3 – С. 36–38.
3. Бибко Н.С. Обучение первоклассников умению читать сказки //Начальная школа. – 1996. – №7. – С. 17–21.
4. Бибко Н.С. Обучение воспринимать сказки //Начальная школа. – 1988. – №5. – С. 36–42.
5. Богоявленська Д.Б. Психологія мотивації. – К.: Освіта, 1990.
6. Богуш А.М. Методика розвитку рідної мови. – К.: Вищашкола, 1995.
7. Буган Ю.В., Уруський В.І. Словник психолого-педагогічнихтермінів і понять. – Тернопіль: Астон, 2001.
8. В.О. Сухомлинський. Слово рідної мови. – Вибрані твори в 5 т.– Т.3, – К., 1976.
9. Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф. Буквар. – К.:Освіта, 2002.
10. Вашуленко М.С. Навчанняграмоти в 1 класі. – К.: Рад. школа, 1987.
11. Вашуленко М.С. Удосконаленнязмісту і методики навчання української мови в 1–4 класах. – К.: Рад. школа,1991.
12. Вашуленко М.С.,Скрипченко Н.Ф. та ін. Навчання в 1 класі. – К.: Рад. школа, 1991.
13. Вашуленко М.С.,Скрипченко Н.Ф. Буквар. Підручник для 1 класу – К.: Освіта. – 2003.
14. Выготский Л.С.Педагогическая психология / Под. ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика,1991.
15. Волошина Н.Й.та ін. Концепція літературної освіти // Початкова школа. – 1994. – №3 – С. 3–8.
16. Гамалій А.Т.Ігри та цікаві вправи з української мови для 1–3 класів. – К.: Рад. школа,1980.
17. Ґудзик І. П.Читання вголос і читання мовчки // Початкова школа. – 1991. – №4. –С. 22–23.
18. Ґудзик І. П.Навчаємо слухати-розуміти українську мову // Рідні джерела. – 1998. – №2.– С. 14–17.
19. Детская риторика.– 1,2,3,4 кл./ Под ред. Т.А. Ладыженской. – М.: Педагогика, 1999.
20. Джежелей О.В.та ін. Навчаємо слухати, говорити, читати. // Початкова школа – 1994. – №6– С. 26–32.
21. Джежелей О.В.та ін. Уроки читання і види мовної діяльності // Початкова школа. – 1994.– №6. – С. 12–16.
22. Джежелей О.Досвід розробки авторської програми // Початкова школа. – 1999. – №6. – С. 54–57.
23. Едігей В.Б. Думкународжує інтерес. // Початкова школа. – 1995 – №9. – С. 46–48.
24. Єгорова Л.Б.Лінгвістичне коментування художнього тексту // Початкова. школа. – 1992. –№2 – С. 28–30.
25. Єрмоленко С.Я.,Мацько Л.І. Навчально-виховна концепція вивчення української (державної)мови // Початкова школа. – 1995. – №1. – С. 33–38.
26. Каштанова А.А. Некоторыеприемы работы с детьми // Начальная школа. – 1995. – №7 – С. 34–38.
27. Коваль А.П. Методикапреподавания русского языка в школах с украинским языком обучения. – К.: Вищашкола, 1989.
28. Ковська О.Н.Урок українського читання // Початкова школа. – 1995. – №9. – С. 28–30.
29. Контроль таоцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. – К.: Початкова школа,2002.
30. Костогриз С.Особливості інтеграції під час навчання грамоти // Початкова школа. –1999. – №5. – С. 10–12.
31. Костюк Г.С. Навчально-виховнийпроцес і психічний розвиток особистості. – К.: Вища школа, 1984.
32. Культураукраїнської мови / За ред. В.М. Русанівського. – К.: Либідь, 1990.
33. Лазаренко Н.Розвиток пізнавальної активності першокласників у період навчання грамоти //Початкова школа. – 1999. – №5. – С. 13–16.
34. Лумсецька Л.Дидактичні вірші на уроках рідної мови в початкових класах. – Тернопіль: Астон,2001.
35. Львов М.Р. Словарь-справочникпо методике преподавания русского языка. – М.: Академия, 2000.
36. Лещенко М.Шкільне життя, казковий світ і особистість учня // Шлях освіти. – 2002. – №2.– С. 17–21.
37. Львов М.Р.,Горецкий В.Г., Соснов О.В. Методика преподавания русского языкав начальных классах. – М.: Академия, 2000.
38. Львов М.Р.,Рамзаева Т.Г., Светловская Н.Н. Методика обучения русскому языку вначальных классах. – М.: Просвещение, 1987.
39. Машбиц Е.И. Психолого-педагогическиепроблемы компьютеризации обучения. – М.: Педагогика, 1998.
40. Мельник В.М.Искусство быстрого и интенсивного чтения. – Ч. I. – К.: Знання, 1990.
41. Методикавикладання української мови / За ред. С. І. Дорошенка. – К., 1989.
42. Методикавикладання української мови в середній школі / За ред.І. С. Олійника. – К.: Вища школа, 1989.
43. Науменко В.О. Формуваннянавичок читання // Початкова школа. – 1991. – №4. – С. 34–38.
44. Наумчук М.М. Вчимосьчитати залюбки. – Тернопіль: Астон, 2001.
45. Наумчук М.М. Позакласнечитання (1,3,4 кл.) Тернопіль: Підручники і посібники, 1995, 1998, 2001.
46. Наумчук М.М. Сучаснийурок української мови в початковій школі. – Тернопіль: Астон, 2002.
47. Наумчук М.М.та ін. Новий універсальний довідник «Хочу все знати». – Тернопіль: Підручники іпосібники, 2002.
48. Наумчук М.М.,Лушпинська Л.П. Словник-довідник основних термінів і понять зметодики української мови. – Тернопіль: Астон, 2002.
49. Олійник Г.А. Виразнечитання в початкових класах. – Тернопіль: Астон, 2001.
50. Пальченко І.І.Система вправ для розвитку навичок читання // Початкова школа. – 1991. – №3.– С. 50–52.
51. Пальченко I.Г.Про вдосконалення техніки читання // Початкова школа. – 1989. – №11. – С. 20–21.
52. Пархоменко Н.Методика роботи над словом, текстом на уроках читання // Початкова школа.– 1997. – №6. – С. 25–27.
53. Пентилюк М.І.Основні аспекти навчання рідної мови. // Початкова школа. – 1997. – №4. – С. 20–21.
54. Перемот С.Інтегрований курс рідної мови й мовлення. // Початкова школа. – 1998. – №2.– С. 54–60.
55. Плисько К.М. Принципи,методи і форми навчання української мови. Теоретичний аспект: Навчальнийпосібник. – Харків: Основа. – 1995.
56. Програма з курсу«Методика викладання української мови в початковій школі» За ступеневоюпідготовкою вчителів початкових класів: молодший спеціаліст, бакалавр,спеціаліст, магістр. – К.: Рута, 2002.
57. Програми длясистем середньої загальноосвітньої школи 1–2 кл. – К.: Початкова школа, 2001.
58. Програмисередньої загальноосвітньої школи. 1–4 (1–3) класи. – К.: Початкова школа,2002.
59. Речь. Речь. Речь./ Под ред. Т.А. Ладыженской. – М.: Педагогика, 1990.
60. Розвиток навичкичитання (мет. рекомендації І. П. Ґудзик) – К.: Освіта, 1993.
61. Роздольський О.Галицькі народні казки: Етнограф. зб. – Львів, 1999.
62. Рошияну Н.Традиционные формулы сказки. – М., 1974.
63. Рудченко И.Народные южно-русские сказки. – Киев, 1869.
64. Русова С.Т. Пед.твори в 2 т. – К., 1986.
65. Савченко О.Я. Читанкадля 2 класу (частина перша). – К.: Освіта. – 2002.
66. Савченко О.Я. Читанкадля 2 класу (частина друга). – К.: Освіта. – 2002.
67. Савченко О.Я. Читанкадля 3 класу (частина перша). – К.: Освіта. – 2003.
68. Савченко О.Я. Читанкадля 3 класу (частина друга). – К.: Освіта. – 2003.
69. Савченко О.Я. Читанкадля 4 класу (частина перша). – К.: Освіта. – 2004.
70. Савченко О.Я. Читанкадля 4 класу (частина друга). – К.: Освіта. – 2004.
71. Савченко О.Я.Підготовка учнів до сприймання нових художніх творів на уроках читання //Початкова школа. – 1990. – №3. – С. 18–26.
72. Савченко О.Я. Урокв початкових класах. – К.: Освіта, 1993.
73. Салькова Т.П. Методикаобучения чтению. – М.: ТЦ. «Сфера», 2000.
74. Сальникова Т.П. Методикаобучения грамоте. – М.: ТЦ «Сфера», 2000.
75. Сальникова Т.П. Методикапреподавания грамматики, правописания и развития речи. – М.: ТЦ «Сфера», 2000.
76. Светловская Н.Н. Методикавнеклассного чтения. – М.: Просвещение, 1991.
77. Светловская Н.Н. Основынауки о читателе. – М.: Педагогика, 1993.
78. Светловская Н.Н.,Пиче-оол Т.С. Обучение детей чтению: Практическая методика. – М.:Академия, 2001.
79. Січовик І.Загадкова абетка // Початкова школа. – 1990. – №З. – С. 36–40.
80. Синиця О.І.Психологія усного мовлення. – К., 1974.
81. Скрипченко Н.Ф.,Вашуленко М.С. Буквар. – К.: Освіта, 2002.
82. Соловейчик М.С.,Жедек П.С., Светловская Н.Н. Русский язык в начальных классах:Теория и практика обучения. – М.: Академия, 2000.
83. Сухомлинський В.О.Вибрані твори. – Т. 2 – М.: Просвещение, 1979.
84. Сухомлинський В.О. Виховатилюдину / Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 тт. – К.: Радянська школа,1976.
85. Татушко Є.Р.Малечі – про серйозні речі // Початкова школа. – 1995. – №1. – С. 50.
86. Трунова В.А.Лінгвістичні основи формування мовленнєвих умінь // Початкова школа. –1995. – №2. – С. 26–30.
87. Трунова В.А. Розвитокмовлення молодших школярів в умовах білінгвізму. – К.: Вища школа, 2001.
88. Ушинський К.Д.Вибрані пед. твори в 2 т. – К., 1988.
89. Франко І.Я. Колище звірі говорили / Вибрані твори у 50‑ти т.т. – Т. 17. – К.: Науковадумка, 1993.
90. Хорошковська О.А. Розвитокукраїнського мовлення молодших школярів. – // Початкова школа. – 1997. – №9.– С. 42–46.
91. Чепурко О.Г. Урок-спілкуванняз художнім твором // Початкова школа. – 1995. – №3. – С. 23.
92. Чередниченко Д.Материнка. – К.: Освіта, 1992.
93. Чубинский П.П. Трудыэтнографическо-статистuческой экспедиции в западно-русский край. – Л., – Т.2. – 1878.
94. Чуйко Г.А. Методикавикладання української мови в початкових класах. – К.: Радянська школа, 1974.
95. Чумарна М.Мандрівка в українську казку // Початкова школа. – 1994. – №4. – С. 6–13.
96. Щукина Г.І.Мотивация учения – М.: Научное образование, 1980.
97. Ямщикова Т.Д. Учимчитать по Эльконину // Начальная школа. – 1995. – №6. – С. 39.
Додатки
Нестандартні форми роботи над українською народною казкою здітьми шестирічного віку
Тема. Українська народна казка «Курочка ряба»
Мета: формувати у дітей поняття про казку як художнійтвір, розвивати мовлення, уяву, фантазію; збагачувати мовленнєвий словникдітей, виховувати почуття доброти, уваги до ближнього.
Обладнання: роздатковий матеріал з малюнків, малюнок нарозпізнавання предметів, малюнки до казки, картка із словом.
Хід уроку
І. Організація класу
ІІ. Актуалізація знань учнів
1. Хвилинка психологічного, настрою
Станьмо в коло, щоб зібратись,
З настроєм урок почати.
Ось дзвенить шкільний дзвінок –
Починається урок.
– На що схоже коло, яке ми з вами утворили? (На сонечко, яєчко)
– Скажемо одне одному теплі слова, щоб вони зігріли нас так самоласкаво та ніжно, як промінці сонечка.
2.Відгадування загадки
Маленьке, кругленьке,
На сонечко схоже.
Таке воно гоже!
Жовточок жовтенький,
І дуже маленьке. (Яєчко)
3. Робота в парах
– У вас на партах – малюнки яєчка. Візьміть олівці і зробіть йогодобрим та веселим. Підберіть йому ласкаве ім’я. (Яєчко-раєчко,яєчко-веселечко, яйце-райце)
/> /> />
– Покажіть ваш витвір. Що б ви хотіли нам розповісти про своєяєчко?
Чому ви так розфарбували його?
– Кому б ви подарували свій малюнок?
4. Виконання пісеньки
О‑о-о! Яєчко одне
Знесла курочка рябенька.
– Чим схожі буква «о» та яєчко?
5. Робота з чистомовкою
Ко-ко-ко – гляне сонечко… (в вікно).
Ка-ка-ка – бігла курочка… (ряба).
Ки-ки-ки – ти яєчко нам… (знеси).
Кі-кі-кі – дуже дякуєм… (тобі).
6. Бесіда
– А які страви з яєчка можна зготувати? (Яєчню, варене яєчкоіт. д.)
7. Розповідь «Шанування яйця в українців»
Яйце – символ весняного відродження. А яке народне свято ми з вамисвяткуємо навесні і при цьому вшановуємо яйце? (Свято Великодня)
– Ось перед вами крашанки (учитель демонструє). Якщопокласти у воду крашанку та вмитися цією водою, то будеш завжди гарним та рум’яним.А ось перед вами писанка (демонстрація). Писанка захищає людину від злаі приносить до оселі добробут. Діти, а як ви розумієте слово «добробут»?
ІІІ. Повідомлення теми уроку
– Сьогодні ми поговоримо про казочку, в якій головним героєм єяєчко. Можливо, ви знаєте цю казочку?
ІV. Сприймання матеріалу
1. Потішка (хорове заучування)
Кінь катає дітлахів, Кіт Мурко ковбаску з’їв, Квочка квокче«ко-ко-ко». Кинь ці витівки, Мурко.
– Кого з тварин можна назвати зайвим у потішці та чому? (Квочку)
2. Встановлення зв’язку між предметами та виділенняїх із групи
– Кого ви бачите? Які букви написано? Які домашні тварини у своїйназві мають букви «к» и «о»? (Корова, когут, курочка, бичок)
V. Знайомство з казкою «Курочка Ряба»
1. Робота над назвою казки
– Чому курочку звати Ряба?
– Як ще можна назвати курочку? (Квочка, Кудкудашка)
2. Робота з початком казки. Будова твору
– А які початки мають казки?
– Подивіться на малюнок (дід і баба). Як ви почнете такуказку? (Був собі дід та баба… Жили собі дід та баба…)
3. Слухання казки за книжкою-складалкою
4. Відтворення казки за пальчиковим театром
5. Розвиток мовлення та аналіз прочитаного. Сумнета веселе в казці
– Коли вам було сумно? А коли ви раділи?
6. Розширеннятадоповненнязмісту казки за малюнкамита питаннями (фрази читають сильніші учні)
Жили-були дід і баба.
– А як вони жили? Що ще вони мали в господарстві? Чи працьовитівони були?
Була в них курочка Ряба.
– Де жила курочка? Що вона любила їсти? Як її доглядали дідусь ібабуся?
Знесла курочка яйце.
– А яке було яєчко? Де курочка його знесла?
/>
Бігла мишка, хвостиком зачепила яйце та й розбила.
– Чому там бігала мишка? Що їй було там потрібно? Яка мишка булаза характером? Чи хотіла мишка зробити зле дідусеві та бабусі? Якщо вона малапоганий характер, то які б ще лихі справи вона могла зробити?
Дід плаче, баба плаче.
– Як би ви втішали бабусю і дідуся? Які б хороші слова говорили?Що б могло більше заспокоїти і розрадити стареньких?
– Як курочка у казці заспокоїла дідуся і бабусю?
– Які б події моглипродовжити казочку?
7. Стислий переказ та усне малювання до казки
– Давайте усно намалюємо три картинки до діафільму та підпишемо їхпотрібними словами.
/>
8. Мовно-логічні вправи
– Які букви повторюються у слові курочка?
– Перебудуйте слова так, щоб кожне з них мало букву«к».
Яйце (яєчко), дід (дідик), миша (мишка), баба(бабусенька, бабка, бабулька).
9. Утворення слів з поданого
Курочка – курка, урок, ручка, курок, качка, рука, крук, кора, рак.
VІ. Підсумок уроку
– Хто з героїв казки вам сподобався? Які ще казочки ви хотіли бпочути?