Міністерствоосвіти і науки України
Харківськийгуманітарно-педагогічний інститут
Кафедраіноземної філології
«Концепціяпідготовки вчителя іноземної мови в початкових класах»
Курсова робота
з англійської мови
студентки 412 групи
факультету початкової освіти
Дзюби Ірини Олександрівни
Науковий керівник –
викладач-методист Бєлкіна Л. В.
Харків2007
План
ВСТУП
1. Концепція підготовки вчителя іноземної мови впочаткових класах
1.1 Суспільна значущість професії вчителя іноземноїмови
1.2 Обов’язки вчителя іноземної мови, його професійніфункції
1.3 Поняття педагогічної діяльності вчителя початковихкласів, її структура
1.4 Професійно-педагогічна діяльність вчителяіноземної мови в початкових класах як мета-діяльність
1.5 Якості вчителя іноземної мови в початкових класах
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вступ
Темою нашої курсової роботи ми обрали: «Концепція підготовки вчителяіноземної мови в початкових класах». Ця тема на нашу думку є доситьактуальною на сучасному етапі розвитку освіти, тому щоу школі все починається зучителя і хоча результати навчання та виховання учнів залежать від трьохчинників: хто навчає, кого навчають, як навчають, — важко сказати, щонайважливіше. Безумовно, величезною у справі виховання є роль учителя, йогоособистості. В. Сухомлинський у статті «Суспільство і вчитель» описуєвипадок у сільській школі, де молода вчителька, мало обізнана з методикою,завдяки самовідданій праці і бажанню спілкуватися з учнями змінила ставленнядітей до вивчення іноземної мови: якщо раніше директорові доводилося змушуватибатьків вплинути на своїх дітей, які вперто не хотіли читати остогидлі їмпараграфи, то тепер учні юрбою ходили за вчителькою й просили: «АнтоніноАндріївно, допоможіть перекласти це речення», «Подивіться, чи немаєпомилок у дописі до стіннівки...». Коли через два роки ця вчителька пішлау відпустку, а на її місце призначили нового, досвідченого вчителя, ставленняучнів до іноземної мови різко змінилося: цілими тижнями діти не заглядали допідручника. Коли ж їхня улюблена вчителька повернулася з відпустки, вони зновузасіли за переклади, з'явилися оголошення щодо проведення різних цікавихзаходів. Ті самі діти, та сама програма, та інший учитель, інша особистість,здатна домагатися чудових результатів. Кожний із нас може навести подібнийприклад, бо вчитель-майстер надовго залишається в пам'яті своїх учнів. Такоювже є ця професія.
Тисячі професій народжуються івмирають. Але живуть і до цього часу найдавніші з них — хлібороба,будівельника, лікаря, вчителя. Та й серед цих вічних професій учительськапосідає особливе місце: вона — початок усіх професій. Змінюються умови й засобивиховання, та незмінним залишається головне призначення вчителя — навчитилюдину бути Людиною.
Написано багато книжок, де показано івелич педагогічної праці, і труднощі її.
Спробуймо поглянути на професіювчителя іноземної мови в початкових класах з різних позицій: з глобальних — якуроль відіграє в суспільстві ця професія, з позиції учня — чого чекає дитина відпедагога, ким він є для неї, з позиції вчителя — якими є його обов'язки, як вінрозуміє їх.
1. Концепціяпідготовки вчителя іноземної мови в початкових класах
1.1 Суспільназначущість професії вчителя іноземної мови в початкових класах
Педагогічна діяльність вчителяіноземної мови в початкових класах, як форма вияву активного ставлення людини,до навколишньої дійсності, сконцентрована в галузі залучення молодого поколіннядо накопичення суспільного досвіду у сфері вивчення іноземної мови.
Вчитель має справу з конкретнимилюдьми: дітьми свого класу школи, іншого закладу, проте його завдання не лишеособистісні, а і суспільне зумовлені – підготовка підростаючого покоління доактивної участі у вивчення іноземної мови, як засобу міжнародного спілкування.Чому суспільство змушене відкривати школи з поглибленим вивченням іноземних мов,тримати армію вчителів? Для того, щоб нові покоління могли включитися у різнісфери життя (розвивати науку, мистецтво, виробляти продукцію, поширюватидосвід). Саме тут, в освіті, у згорнутому вигляді діти проходять попереднійшлях людства і засвоюють ті результати яких воно досягло впродовж тисячоліть.
За багатовікову історію людинанагромадила величезний досвід. Суспільство зацікавлене в тому, щоб відібрати знього найцінніше, необхідне не для засвоєння молодим поколінням, щоб череззасоби масової манії, а головним чином через школу і вчителя, трансформуватисвідомості молоді. Призначення вчителя іноземної мови – бути ланкою упередаванні суспільного досвіду, сприяти соціальному прогресові. Під часнавчання іноземній мові вчитель передає пізнавальний досвід, допомагаючи дітямопанувати знаряддя праці — трудовий, організовуючи взаємини у процесідіяльності людини – моральний.
Брак цілеспрямованої гуманістичноїосвіти може призвести як до інтелектуальної, так і до моральної деградаціїнових поколінь. На вчителя іноземної мови, а особливо у початкових класах, покладеносоціальну відповідальність за наслідки його праці. Його роль як організатораосвіти, виховання не може бути перебільшеною: за рівень розвитку новогопокоління він відповідає перед державою. Особливо значущою є місія вчителяіноземної мови у початкових класах у наш час, коли виразно позначивсянебезпечний для долі цивілізації розрив між технічною підготовкою людини ірівнем її соціальної свідомості, її моральності. Саме цей розрив є однією зпричин ядерної загрози, що нависла над світом, екологічної, продовольчої таінших глобальних проблем. Усе це потребує підвищення культури народу, знаннямови, якою користуються майже у всьому світі, а отже, гуманізації освіти. Ітому для школи і вчителя сьогодні надзвичайно важливим є соціальне замовлення — виховати поборників виживання людства, збереження планети, що стала нашоюспільною домівкою.
Позиція вчителя іноземної мови завждиспецифічна. З одного боку, він готує своїх вихованців до потреб певного моменту,до конкретних запитів суспільства (нині актуальною є орієнтація на ринковівідносини, виховання дисциплінованості тощо). З іншого боку, вчитель,об'єктивно залишаючись носієм і провідником культури, несе в собі позачасовийчинник, беручи участь у формуванні особистості як синтезу всіх багатствлюдської культури. Вчитель, який викладає іноземну мову в початкових класах —це людина, скерована в майбутнє, він формує у молодих людей активне івідповідальне прагнення оновлення світу, в якому вони живуть.
Служіння сьогоденню і втіленнягуманістичної місії сповнюють драматичну долю вчителя, який нерідко скутийвказівками й рекомендаціями адміністрації, поточними потребами. Що більшевчитель іноземної мови підпорядковує свою діяльність конкретним запитам дня, томеншою мірою він є гуманістом і моральним наставником. Піднестися надбуденністю, усвідомивши своє покликання, і гідно йому служити — ось що нинінайважливіше для вчителя. Хоча діяльність учителя суспільне зумовлена іспрямована на завдання соціалізації людини, кінцеву мету своєї праці йому слідбачити в пріоритетах самої людини, дитини, в ім'я якої й існує суспільство. Цепринципова позиція в роботі педагога, якою він керується повсякчас, і особливоу складних ситуаціях, коли постає питання вибору конкретного розв'язку.
Чого чекає дитина в початкових класахвід вчителя іноземної мови, ким він є для неї? Об'єктивно в кожної дитини єпотреба усвідомлювати себе особистістю, тобто бути впевненою у повазі до себе,у власній значущості і звідси — у позитивній оцінці з боку інших людей. І ученьчекає від учителя іноземної мови передусім розуміння своїх проблем, прагнень,він вдячний над усе за створені для самоутвердження умови вивчення нерідноїмови. Вчитель забезпечує учневі визнання через вияв власного ставлення іорганізацію атмосфери життя в класі, через створення ситуацій розвитку учня науроці і в позаурочному спілкуванні. Залучаючи дитину до діяльності, спілкуванняіноземною мовою, вчитель скеровує її на пізнання світу і себе в ньому, дозуючидопомогу, реалізує важливий принцип виховання: «Допоможи мені, щоб язробив це сам».
Отже, для дитини, яка навчається впочаткових класах вчитель іноземної мови потрібний як організатор живогоспілкування іноземною мовою, що забезпечує кардинальні потреби людини у само-актуалізаціїі визнанні.
1.2 Обов'язки вчителя іноземної мови,його професійні функції
Педагогічна професія вчителяіноземної мови виникла на ранніх етапах розвитку людства у зв'язку з потребоюпередати набутий досвід іншим країнам. Необхідність підготовки нових поколіньдо трудової діяльності зумовила виокремлення навчання і виховання в самостійнугалузь. Представникам цієї професії доручалося передавати знання, навчативільно спілкуватись іноземною мовою. З часом учителями ставали жерці, а вДавній Греції з'явилися особи, які займалися навчанням дітей і підлітківспеціально, – вільнонаймані вчителі. Масового характеру професія вчителяіноземної мови набула у зв'язку з розвитком шкільної справи, коли длявиробництва й торгівлі знадобилися грамотні робітники. І хоча головне завданнявчителя – навчати і наставляти – не змінювалося з плином часу, за змістомсамого навчання і виховання можна побачити, як ускладнювалися функції педагога.
Традиційно на перше місце висуваласянавчальна (дидактична) функція вчителя. Вважалося, що він як носій знаньпередає їх учням і чим більше володіє ними сам учитель, тим краще засвоятьнауку діти. З часом, коли обсяг знань зріс до неможливості осягнути їх однієюлюдиною, дидактична функція вчителя іноземної мови почала формулюватися так: непередавати знання, а вчити, як здобувати їх. Діяльність учителя не стільки втому, що він несе інформацію дітям, скільки в умінні бути організатором їїзасвоєння, проводирем у лабіринті знань. Школа має бути не коморою знань, асередовищем думки. От тоді-то предмет, що його викладає вчитель, стає некінцевою метою його діяльності, а засобом розвитку дитини.
Велику роль у діяльності вчителявідіграє розвивальна функція. Сутність її — у створенні сприятливих умов длярозвитку творчого потенціалу дитини в іншомовному середовищі, для їїсаморозкриття, самоутвердження. Найскладнішою є виховна функція. Бутивихователем – означає вміти трансформувати цілі, що їх поставило суспільствоперед школою, у конкретні педагогічні завдання — формування необхідних якостейособистості у кожного школяра. Визначальним при цьому є «соціокультурнийдіалог у системі „педагог — дитина“ на основі її розуміння, прийняттяі визнання».
Виховна функція полягає в організаціїдіяльності, «спрямованої на усвідомлення вихованцем себе як особистості вкраїні мову якої вивчає, на його вільне і відповідальне самовираження».
Зрештою, метою виховання єсамовиховання учня, тобто спонукання його до керування своїм розвитком віншомовному середовищі.
Процес навчання і виховання вчитель іноземноїмови організовує у співдружності з сім'єю, громадськістю та класоводом.Звичайно, роль школи провідна, адже вона здійснює вплив через кваліфікованихфахівців, підготовлених до роботи з дітьми. Вчителі мають домагатися єдностісвоїх вимог з вимогами сім'ї, що стає можливим за умов реалізації ще однієїїхньої функції – громадсько-педагогічної. Вчитель здійснює цю функцію,відвідуючи домівку учня, під час проведення батьківських зборів.
На завершення слід уточнити сутністьосновних понять, якими ми послуговувалися, визначаючи професію вчителя. Хтотакий учитель іноземної мови в початкових класах? У Педагогічній енциклопедіїзасвідчено: «Спеціаліст, що веде навчальну і виховну роботу з учнями узагальноосвітніх школах різних типів»2. Але слово «учительіноземної мови» вживається і в широкому розумінні — авторитетна мудралюдина, яка має великий вплив на людей. Добре, коли професія і визнанняпоєднуються в одній людині — скромному і чесному трудареві, покликаному навчатиіноземній мові й виховувати у дітей любов та повагу до іноземної мови у школі.
1.3 Поняттяпедагогічної діяльності вчителя іноземної мови, її структура
Педагогічна діяльність вчителяіноземної мови — об'єкт дослідження різних галузей педагогічної науки.Дидактика вивчає загальні закономірності навчання як складової педагогічноїдіяльності. Методика розробляє ефективні способи викладання конкретнихпредметів. Теорія виховання визначає принципи й закономірності виховного впливувчителя на учня.
У широкому розумінні педагогічнадіяльність вчителя іноземної мови в початкових класах розглядається якдіяльність, метою якої є виховання в іншомовному середовищі підростаючогопокоління. Існує кілька підходів до розуміння будови педагогічної діяльності:структурний, функціональний, рефлексивний. Відповідно до структурного підходудо головних її складових відносять: мету та мотиви, сукупність педагогічнихдій, педагогічні вміння й навички вчителя іноземної мови в початкових класах.Розгляньмо зміст кожної складової.
Загальна мета діяльності педагога іноземноїмови — формування творчої особистості учня в процесі навчання іноземної мови. Зпсихологічного погляду мета — це прогнозований людиною результат її діяльностіз певним об'єктом. Результат діяльності демонструє зміни, що відбуваються зоб'єктом під час взаємодії людини з ним. Так, результати роботи столяравиявляються в певних перетвореннях заготовки, яку він обробляє. Тому плануванняцих перетворень (змін) у свідомості столяра (до початку роботи) є метою йогопрофесійної діяльності. Прогнозування змін, що відбудуться у процесі взаємодіїлюдини з навколишнім середовищем, є механізмом утворення мети. Спираючись напсихологічні уявлення про природу мети у структурі діяльності, педагогічну метувикладання іноземної мови нам слід розглядати як зміни, які прогнозує педагог урозвитку особистості учня в процесі навчання. Педагогічні цілі заступенем узагальненості утворюють певну ієрархічну систему. Так, виокремлюютьвихідні або загальні цілі, які визначають спрямованість роботи певної системиосвіти. Вихідні цілі втілюються в конструктивних педагогічних цілях.Конструктивні цілі зумовлюють рівень розвитку знань, умінь, навичок учнів напевному віковому етапі їхнього розвитку. Такі цілі, на відміну від загальних,мінливіші й динамічніші. Нижчий рівень в ієрархічній системі педагогічних цілейстановлять цілі оперативні, що їх визначає вчитель під час реалізації програминавчально-виховної роботи в конкретній педагогічній ситуації з конкретнимучнем. Таким чином, цілі професійно-педагогічної діяльності можуть мати яккороткочасний, так і тривалий характер.
Мотив педагогічної діяльності вчителяіноземної мови в початкових класах — це внутрішній рушій, що спонукає педагога допрофесійної діяльності. Мотивами можуть бути ідеали, професійні інтереси,переконання, соціальні установки та професійні цінності педагога. Проте воснову формування мотиву покладено насамперед потреби. Під мотиваційною сфероюособистості розуміють стійкі мотиви, що мають певну ієрархію і визначаються успрямованості особистості. Дослідження мотивації педагога іноземної мови показало,що вона складається із зовнішніх та внутрішніх мотивів.
Внутрішня мотивація пов'язана іззмістом педагогічної діяльності вчителя іноземної в початкових класах іґрунтується на потребі у спілкуванні з учнем. Зовнішня мотивація зумовленачинниками, які не мають безпосереднього зв'язку з професійною діяльністю, наприклад, мотивисоціального престижу, потреба у владі тощо. Визначено залежність між типоммотивації педагогічної діяльності та задоволеністю професією. Що більшеактивність педагога іноземної мови вмотивована змістом педагогічної діяльності,то вищою є його задоволеність професією. І навпаки, мотиви, які віддалені відпедагогічної діяльності, спричиняють зростання невдоволеності та емоційноїнапруженості педагога.
Педагогічні дії є складовою операційної сферипедагогічної діяльності. Вони охоплюють різновиди як психомоторних, так ірозумових дій. Психомоторні дії виявляються у виразних рухах і загальніймоториці тіла педагога. Сформованість цих дій впливає на рівень оволодіннявчителем педагогічною технікою. Розумові дії пов'язані з розв'язанням завдань,що потребують професійної уваги, уяви, мислення, спостережливості педагога.Рівень виконання педагогічної діяльності пов'язаний із наявністю педагогічнихумінь.
До основних педагогічних уміньвідносяться: уміння переносити відомі вчителеві іноземної мови знання, варіантирішення, прийоми навчання та виховання в умови нової педагогічної ситуації;вміння знаходити для кожної педагогічної ситуації нове рішення за допомогоюкомбінації відомих ідей, знань, навичок; уміння створювати нові елементипедагогічних знань, конструювати нові прийоми для вирішення педагогічнихситуацій.
Визначається десять груп педагогічнихумінь.
Перша група охоплює вміння бачити впедагогічній ситуації проблему і формулювати її у вигляді педагогічної задачі;вміння під час постановки педагогічної задачі орієнтуватися на учня як наактивного співучасника навчально-виховного процесу спілкуванні іноземною мовою;вміння обирати оптимальне педагогічне рішення в умовах невизначеності; вмінняпередбачати близькі та віддалені результати рішення.
Другу групу становлять вмінняпрацювати зі змістом навчального іншомовного матеріалу, визначати між предметнізв'язки; вміння виявляти реальні навчальні можливості молодших школярів,передбачати можливі перешкоди у їхньому розвитку; вміння виходити з мотиваціїсамих учнів у плануванні та організації навчально-виховного процесу.
Третя група – уміння професійноїсамоосвіти та саморозвитку.
Четверта група – уміння оптимальноїпедагогічної комунікації в іншомовному середовищі, володіння прийомамиреалізації внутрішніх резервів партнера у спілкуванні.
П’ята група охоплює прийоми, якізабезпечують високий рівень іншомовного спілкування: вміння зрозуміти позиціюіншого у спілкуванні, виявити інтерес до його особистості; уміння «читати»його внутрішній стан, володіти засобами невербальної комунікації; домінуваннядемократичного стилю керівництва.
Шоста група – уміння підтримуватистійку професійну позицію педагога іноземної мови, який усвідомлює значущістьсвоєї професії; вміння реалізовувати та розвивати власні педагогічні здібності;вміння керувати власними емоційними станами.
Сьома група – складається зіздатності усвідомлювати перспективу професійного розвитку, визначатиособливості свого індивідуального стилю, максимально використовувати свійтворчий потенціал.
Восьма група – вміння оцінюватипродуктивність педагогічної діяльності; уміння виявляти окремі показникивихованості та ефективності навчання, стимулювати готовність школярів досамоосвіти.
Дев’ята група — оцінка вчителем рівнявихованості учнів; уміння створити умови в іншомовному середовищі длястимуляції достатньо розвинутих рис особистості учнів.
Десята група – інтегральні вміннявчителя оцінити власну професійну позицію, визначити свої сильні та слабкісторони.
Педагогічні вміння виступають як способипедагогічної діяльності.
Сутність педагогічної діяльності вчителяіноземної мови може бути зрозумілою лише в межах системного підходу.Виокремлено п'ять функціональних компонентів у структурі педагогічноїдіяльності.
Гностичний компонент пов'язаний із сферою знаньпедагога іноземної мови та традицій країни мову, якої викладає. Йдеться прознання предмета, який він викладає, знання засобів педагогічної комунікації,психологічних особливостей учнів і особливостей власної особистості тадіяльності.
Проектувальний компонент містить близькі таперспективні цілі навчання і виховання, а також стратегії та засоби їхдосягнення.
Конструктивний компонент відображає особливостіконструювання педагогом власної діяльності та діяльності учнів з урахуваннямнайближчих (урок, цикл занять) цілей навчання й виховання.
Комунікативний компонент характеризує специфікувзаємодії вчителя з учнем при досягненні дидактичної мети.
Організаційний компонент пов'язаний з умінняморганізувати діяльність учнів і власну діяльність в іншомовному середовищі.
Часто педагогічну діяльність учителяіноземної мови порівнюють із мистецтвом. Творчий характер його діяльностівизначається низкою чинників. По-перше, розмаїттям індивідуальних особливостейучнів, які залучені до педагогічної взаємодії, по-друге, нестандартністюпедагогічних ситуацій, у межах яких відбувається взаємодія.
Відповідно до головних положень рефлексивногопідходу особливість педагогічної діяльності полягає також у тому, що вона єдіяльністю сумісною, що відбувається за законами спілкування. Учитель і ученьпостають як суб'єкти спілкування, тому пасивність хоча 6 одного з нихпризводить до порушення контакту й зрештою до зниження ефективностіпедагогічної діяльності. З цього погляду навчання й виховання виступає яктворче спілкування вчителя та учня, результатом якого є формування не тількизнань і вмінь, а й системи ставлення учня до себе, до інших, до світу.Звичайно, під час спілкування зміни відбуваються як в особистості школяра, такі в особистості вчителя. Зростає педагогічна майстерність учителя та йогосоціальна зрілість.
На думку Ш. Амонашвілі, Ю. Кулюткіна,А. Маркової, продуктивність педагогічної діяльності залежить від уміння вчителястворити систему діалогу в спілкуванні з учнем. Тому на вчителя покладенообов'язки не тільки учасника діалогу, а й організатора, творця його. Загальнастратегія вчителя, його над завдання полягають у тому, щоб сформувати учня яксуб'єкта навчальної діяльності й спілкування. За влучним висловом Ш.Амонашвілі, справді гуманістична педагогіка — це така педагогіка, яка даєможливість залучити дітей до процесу творення самих себе. У зв'язку з цим можназробити висновок: об'єктом педагогічної діяльності є процес керівництванавчально-пізнавальною діяльністю учня, який є активним суб'єктом цієїдіяльності.
Предметом спеціального вивчення єтакож визначення критеріїв ефективності педагогічної діяльності. Спираючись назакони психічного розвитку, головним показником продуктивності педагогічноїдіяльності можна вважати формування в учнів механізму внутрішньої регуляції тасамоконтролю, що орієнтований на соціальна прийняті норми поведінки. Саме вінзабезпечує перехід від зовнішньої регуляції, яку організовує педагог, довнутрішньої, яка виявляється у здатності учня до керування власною діяльністю,собою як суб'єктом пізнання та спілкування.
Важливу роль у досягненні цихрезультатів відіграє особистість педагога, його фахова підготовка, професійнасамосвідомість, професійно значущі властивості та сформованість індивідуальногостилю діяльності.
Аналіз психологічної сутностіпедагогічної діяльності дає можливість сформулювати таке її визначення: професійно-педагогічнадіяльність— це діяльність учителя, змістом якої є керівництводіяльністю учнів у навчальна-виховному процесі. Головна мета педагогічноїдіяльності — розвиток особистості дитини.
1.4 Професійно-педагогічнадіяльність вчителя іноземної мови в початкових класах як мета-діяльність
Визначені особливості педагогічноїдіяльності дають підстави розглядати її як своєрідну мету-діяльність, тобто яктаку, що надбудовується над діяльністю учня. Йдеться про особливу позиціювчителя в системі взаємодії з учнями, її суть полягає в тому, щоб організуватий контролювати діяльність учня, який виступає як об'єкт власноїнавчально-пізнавальної діяльності. Керівництво активністю іншої людини впсихологічній науці пов'язують із рефлексивними процесами.
Під рефлексивними процесами розуміютьпроцеси, що супроводжують міжособистісну взаємодію і дають можливість формуватиуявлення про мотиви й наміри учасників спілкування, особливості сприймання нимикомунікативної ситуації. Рефлексивні процеси забезпечують формування образуіншої людини та її розуміння.
Діяльність учителя іноземної мови передбачаєне лише відтворення внутрішнього світу учня, а й активне та цілеспрямоване йогоперетворення відповідно до мети навчання. Якщо врахувати, що ці перетворенняможливі при активності самого учня, то можна зробити висновок, що завдання вчителяполягає у створенні умов, які стимулювали б цю активність.
Знайти правильний шлях до рішенняпедагогічної ситуації дає можливість уміння побачити проблему очима школярів,зрозуміти їхні переживання.
Кожний учитель має свої професійніустановки, які зумовлюють вибір системи керування діяльністю учня. Добре відомітакі різновиди професійно-педагогічних установок: учитель навчає, а учнівчаться; вчитель уже знає, а учень не знає нічого; вчитель говорить, а учнімусять його слухати; вчитель карає, а учні мають йому підкоритися тощо.Керування, в основу якого покладено такі установки, також можливе, проте вононе враховує активної позиції учня, отже, не може бути рефлексивним.
Взаємодія з учнями має будуватися зурахуванням таких умов: надання учням права вибору навчальної діяльності привільній і відкритій організації навчання; спільне прийняття вчителем і учнямирішень, пов'язаних із визначенням обсягу змісту навчальної роботи; організаціянавчання не як механічного заучування фактів, а як відкриття, яке здійснюєучень під час розв'язання реальних життєвих ситуацій.
Таким чином, професійно-педагогічнадіяльність має будуватися на підставі такого типу керівництва, при якомувчитель іноземної мови:
— вбачає в учневі активного суб'єктанавчання, яке здійснюється в загальній системі колективної роботи класу;
— розвиває здібності учня зсамокерування власною діяльністю;
— організовує процес навчання якрозв'язання навчально-пізнавальних проблем на ґрунті творчої взаємодії(діалогу) з учнями.
У сучасній науці виокремлюють двавиди функцій педагогічного керівництва вчителя іноземної мови діяльністю учнів.Перший — коли вчитель конструює предметний зміст цієї діяльності (добираєзміст, методи навчання). Другий — коли вчитель в доповнення до предметногозмісту навчання ще й прогнозує форми спільної діяльності з учнями, щозабезпечують формування продуктивних відносин, розвиток певнихсоціально-психологічних якостей особистості школяра.
В основу реалізації цих функційкерівництва покладено загальну ідею розвитку активності й самостійності учнів упроцесі оволодіння знаннями, іншомовним матеріалом.
На підставі викладеного можна зробититакі висновки:
1. У науці існує три підходи щодорозуміння структури педагогічної діяльності: структурний, функціональний ірефлексивний.
2. У межах структурного підходуаналізуються психологічні складники педагогічної діяльності: мотив, мета,педагогічні дії, педагогічні вміння та навички.
3. Відповідно до функціональногопідходу розглядають функції, які реалізує вчитель у професійно-педагогічнійдіяльності. До складу основних функціональних елементів діяльності вчителявідносять: організаційний, комунікативний, гностичний, проектувальний,конструктивний.
4. Особливістю рефлексивного підходує розгляд педагогічної діяльності як діяльності спільної, що відбувається за законамиспілкування. Вчитель та учень виступають як суб'єкти спілкування, в якомупедагогові належить роль організатора й керівника. Тому педагогічна діяльність- це діяльність учителя, змістом якої є керівництво діяльністю учнів унавчально-виховному процесі, спрямоване на розвиток головних сфер йогоособистості.
5. Різноманітність індивідуальнихособливостей учнів, які залучені до педагогічної взаємодії, та нестандартністьпедагогічних ситуацій, в межах яких відбувається взаємодія, визначають творчийхарактер педагогічної діяльності.
6. Вирізняють рефлексивне танерефлексивне керівництво діяльністю учнів.
Рефлексивне керівництво ґрунтується на уявленні, за яким учень є центральною постаттюнавчально-виховного процесу, його головним учасником. Завдання педагога —полегшувати учням процес розвитку, створювати для них умови та всіляко сприятидосягненню повного самовиявлення.
1.5 Якості вчителя іноземної мови для початковихкласів
Зупинимось на кількохаспектах. Передусім, учитель іноземної мови має бути підготовлений до нової професійноїролі. Звісно, він не може вже бути і в принципі не є (маю на увазі гарноговчителя) абсолютним носієм знань. Він не може бути наглядачем за учнем. Вінповинен бути людиною, яка супроводжує процес самопізнання і саморозвиткудитини, скеровує й динамізує його відповідно до конкретних сутнісних задатківкожного школяра. У цій площині нової професійної ролі потрібно розглядати іготовність учителя до нових функцій навчального процесу. Сьогодні не можназвести навчальний процес лише до засвоєння учнем суми знань, а треба навчатийого вчитися, застосовувати здобуті знання та інформацію. В епоху, коли зміназнань, технологій відбувається швидше, ніж зміна людського покоління, безефективного виконання освітою цих функцій ми як країна не зможемо бутиконкурентоспроможними.
Наступне, до чого повиненбути готовий учитель іноземної мови у початкових класах у площині новоїпрофесійної ролі, — це до переходу від суспільства індустріального досуспільства знань. Чим, скажімо, відрізняється роль знання та освіти, науки таосвіти у XX та у XXI ст.? XX століття й особливо другайого половина, безумовно, засвідчили, що країна, яка не має розвинених освіти інауки, не може бути конкурентоспроможною і не здатна ефективно працювати як увиробничому, економічному секторі, так і в інших сферах. У XXI столітті будедоведено, що цього не досить. Потрібно, щоб освіта і наука, знання булистрижнем діяльності і конкретної людини, і суспільства в цілому. Тількижиттєдіяльність суспільства, а отже, і конкретної особистості, побудована насучасних знаннях, може бути ефективною і забезпечить конкурентоспроможність ікраїни, і людини. Безумовно, вчитель іноземної мови повинен бути здатнимготувати саме таких людей.
Ще одна складова у новійпрофесійній ролі вчителя іноземної мови – це готовність учителя до цілісногобачення дитини і готовність, викладаючи конкретний предмет, забезпечувати системнийрозвиток школяра, системне бачення світу, готовність органічно поєднуватинавчальний і виховний процес. Ми повинні забути часи розподілу сфер навчання івиховання. Це єдина діяльність щодо сприяння формуванню особистості. І коженучитель виховує, навіть незалежно від свого бажання. Виховує вже тим, якзаходить до класу, як ставиться до учня. Виховує власним прикладом, може,значно більше, ніж розповідаючи, яким слід бути учневі, а наочно інодідемонструючи протилежний, власний тип поведінки.
Безперечно, вчитель маєбути готовий до сучасної соціальної ролі — виховати людину, ефективну внаціональному і глобальному демократичному просторі. Звідси акцент наформування самодостатньої людини, на перехід від авторитарної до толерантноїпедагогіки, на надання всьому процесу взаємодії з учнемконструктивно-позитивного змісту; рішучий відхід від репресивної педагогіки, їїдомінування, і, певна річ, відхід від приниження особистості дитини. Бо як донеї будуть ставитись у школі, так у дорослому житті вона ставитиметься і доінших, в тому числі й до старших. Ми повинні через зміну парадигми у відносинахучителя і учня, і взагалі, у ставленні до людини в суспільстві, розірватиланцюг неповаги до особистості. Ланцюг, який сковує Україну навіть недесятиліття, а століття.
Нова соціальна рольпотребує готовності до патріотичного виховання громадянина України. Ми говоримо«патріотизм», але дуже часто, відстежуючи процеси патріотичноговиховання, ловимо себе на думці, що певною мірою ці процеси мають абстрактнийхарактер. Мабуть, тут є відповідне нерозуміння частини вчителів. Тому нам украйважливо швидше утвердити систему патріотичних цінностей — патріотизму саме доУкраїни. Адже процеси глобалізації не нівелюють, не зменшують, не перекреслюютьзначення патріотичного виховання, національного згуртування, а навпаки –посилюють. Глобалізація передбачає більшу орієнтованість і своєрідністьнаціонального розвитку кожного народу, кожної країни. І цього можна досягти,знову ж таки, шляхом патріотичного виховання. Тільки згуртована нація може бутивідповідним чином представлена у міжнародному співтоваристві, ілише Із цьому випадку вона здатна усвідомити і захистити свої національніінтереси, а отже, забезпечити краще життя своїм громадянам.
Говорячи про новусоціальну роль учителя іноземної мови, треба сказати і про морально-етичнеобличчя вчителя. Тут кілька зрізів проблеми. Передусім, ми повинні відновитизначення моральних цінностей у нашому суспільстві, допомогти суспільству увихованні школярів, щоб вони розуміли — ринок не означає аморальності ідеморалізації. Ринок може бути довготривалим і справді ефективним тільки тоді,коли він моральний. Поєднати моральність і ринкову економіку, ринкові відносини– це надзвичайно важливе завдання, яке ми повинні реалізувати і через освіту.Треба поновити значення істинних моральних цінностей. Часто, не задумуючись, мипродовжуємо утверджувати моральні цінності не першорядної ваги. Ми повинні тутдискутувати, повинні реанімувати, а десь і утвердити істинні загальнолюдськіцінності. Безумовно, вчитель має якнайглибше усвідомити значення власногоморального вплину.
Крім того, вчитель маєбути готовим до професійних технологій, до нових технологій навчальноїдіяльності. Тобто йдеться про технологічну підготовленість реалізовуватинавчальний процес із використанням усіх можливостей сучасного впливу(інформатизації, комп'ютеризації).
Іноді лунають критичнізауваження щодо комп'ютеризації, протиставлення комп'ютера і підручника. Це йдевід психології деструктивізму, яка значною мірою ще панує в нашому суспільстві.Кожен із засобів навчання має і обов'язково знайде властиву саме йому роль у навчальномупроцесі. І ми повинні орієнтуватись на це, не протиставляючи одні засоби іншим,а сприяючи, щоб кожен із них посів своє місце. Хочу сказати, що необхідністькомп'ютеризації та інформатизації значною мірою зумовлена тим, що вони вводятьлюдину в сучасний інформаційний простір, забезпечуючи її постійне перебування нцьому просторі. Лише шляхом традиційної передачі знань — через друковане слово,в умовах блискавичного поширення знань виконати цю функцію вже неможливо. Томуінформатизація та комп'ютеризація, здатність учителя, а потім і учня, бутиефективним у цьому виді взаємозв'язку відіграє надзвичайно велику роль.
Упровадження там, де цеможливо, профільної старшої школи має бути стратегічною лінією в освітянськійполітиці. Але перехід до профільної школи ставить цілу низку нових вимог такожі до вчителя. Тут він повинен бути готовий варіювати зміст освіти, вимоги,підходи, готовий ефективніше працювати і в умовах профільності предмета, і вумовах непрофільності.
Безумовно, можнавизначити ще багато вимог до сучасного вчителя. Це й сповідування ним дитиноцентризму як типу поведінки, і широка загальна культура вчителя: вона необхіднане тільки для того, аби вчитель був особистістю, а й для того, щоб йогопостійні відносини з учнем не були затьмарені аморальним, некультурним,неефективним спілкуванням, щоб кожне слово, кожний вчинок педагогадемонстрували багатство його внутрішнього світу й позитивно впливали на учня.Сучасний учитель має сповідувати нову демократичну освітню ідеологію.
Щоб реалізувати ці таінші вимоги, треба змінити і підготовку, і підвищення кваліфікації вчителя.
Загальні висновки
Опрацювавши данупроблему, ми зробили такі висновки, що не можна вимагати від учителя іноземноїмови виконувати нові функції в навчальному процесі, лише розповівши про них вінституті. Потрібно на основі цих функцій здійснювати його навчання. Не можнапідготувати педагога до нової соціальної ролі, не плекаючи особистістьмайбутнього вчителя у вищому навчальному закладі. На жаль, наш студент,майбутній учитель, абсолютно підпорядкований викладачеві. Вони не сталипартнерами в навчальному процесі. Тож як цей студент зможе у майбутньому статипартнером учня? Якщо двоє дорослих людей — професор чи доцент і студент –перебувають на різних полюсах навчальних взаємин, як зможе цей студент,провівши так п'ять років, інакше ставитися до учня? Тому має бути ефективнимстудентське самоврядування, та й просто людське ставлення до кожного студента.
Учителя іноземної мови неможна підготувати до сучасних технологій, не використовуючи їх у педагогічномувищому навчальному закладі. До підсумкових іспитів у педагогічних університетахслід додати обов'язкове випробування за підсумками всього навчання щодо вмінняпрацювати з комп'ютером й орієнтуватися у нових інформаційних технологіях.
Актуальним також єполіпшення психолого-педагогічної підготовки. Треба доповнити формування умінняпрацювати в соціумі, у колективі умінням працювати на особистісному рівні,перебороти зневагу до особистості в суспільстві і навчальному процесі. Миповинні закласти в арсенал майбутнього вчителя знання і досвід зарубіжноїпедагогіки, освітніх систем. Це необхідно, тому що майбутнє залежатиме нетільки від того, наскільки ми розвиватимемо власні педагогічні системи, а й відтого, як перейматимемо кращий досвід інших країн. Ми маємо поліпшити володіннядержавною мовою, а також іноземними мовами; посилити практичну спрямованість:здатність практично здійснювати педагогічний процес. У цьому плані велику рольвідіграє ефективна організація практики майбутніх педагогів. Слід більшезапозичувати досвід кращих педагогів України. Академія педагогічних наук уцьому напрямі проводить певну роботу, але треба ще активніше сприяти виявленнюкращого досвіду, його узагальненню, щоб він став відомим усьому вчительствукраїни і майбутнім педагогам. Адже педагогічний процес — це значною міроюмистецтво. І як мистецтво, воно має індивідуальний характер. Виробити в кожногомолодого педагога здатність оволодіти мистецтвом педагогіки можна лише наоснові знань про педагогічну діяльність його старших колег.
Отже, ці вимоги ставлятьзавдання змінити всю систему підготовки майбутнього вчителя іноземної мови,починаючи з відбору до педагогічних вищих навчальних закладів. За звичкою, щовкоренилася протягом десятиліть, ми перевіряємо під час вступних іспитів тількирівень підготовленості абітурієнтів з того чи іншого навчального предмета. Цепотрібно, але цього недостатньо. Необхідно при прийомі до педагогічних вищихнавчальних закладів найголовнішу увагу приділяти тому, наскільки молода людинамає комунікативні нахили до педагогічної взаємодії з дітьми. Якщо студентпротягом кількох років навчання недостатньо опанував якусь тему, то він умайбутньому зможе це легко надолужити, але якщо він органічно не здатний дороботи з дітьми, то це виправленню не підлягає, і ми п'ять років даремновитрачаємо державні кошти, навчаючи людину, яка ніколи не стане педагогом. Томуслід запровадити спеціальний відбір на педагогічні спеціальності у виглядітворчого конкурсу. Передусім, це має стосуватись абітурієнтів, які вступатимуть за цільовимнаправленням.
Ми не зможемо досягтивизначеної мети, якщо не працюватимемо над підвищенням соціального статусупедагогів. Останнім часом у черговий раз було підвищено оклади педагогічнихпрацівників. Хоча рівень заробітної платні навіть після цього підвищення не єтаким, що може задовольнити вчителя. Проте ми повинні й далі працювати над тим,щоб суспільство усвідомило абсолютну пріоритетність освітянської, науковоїдіяльності, і тоді буде легше домагатися подальшого підвищення оплати праціпрацівників освіти і науки. Це сприятиме тому, щоб випускники педагогічнихвищих навчальних закладів залишалися в освітянській сфері.
Україна має доситьрозвинену систему підготовки педагогів. Потенціал педагогічної освіти сьогодні із108 вищих навчальних закладів, у тому числі 22 педагогічних і 26 класичних ігуманітарних університетів, 27 закладів післядипломної педагогічної освіти. Алемаємо комплекс проблем, які не сприяють тому, щоб випускник педагогічних вищихнавчальних закладів усе-таки прийшов у школу.
Потрібно створюватисучасну нормативно-правову базу. У першу чергу, є важливим ухвалення КабінетомМіністрів постанови щодо забезпечення умов для осіб, які вступають до вищогонавчального закладу і навчаються за педагогічними спеціальностями.
Слід мати більшеінтегрованих навчальних закладів, до складу яких входять педагогічнийуніверситет та педагогічні навчальні заклади інших рівнів акредитації, якіутворюватимуть навчально-наукові комплекси. Взагалі в системі вищої освітитреба рухатись у напрямі створення «освітніх пірамід», на чолі якихбули б провідні університети в тій чи іншій сфері, а також інші навчальнізаклади І-ІІ рівнів акредитації, що працюють в аналогічному напрямі йзосереджені в тому самому регіоні.
Треба подумати також, чиварто створювати педагогічні факультети у класичних університетах, з метоювизначення на ранньому етапі, до якого типу діяльності готується фахівець, щобне готувати його «наполовину вчителем, наполовину вченим».
Сприятиме розв'язанню проблемиі перегляд системи видачі цільових направлень випускникам загальноосвітніхнавчальних закладів, де акцент персональної відповідальності за поверненнямолодого спеціаліста повинен зміститись на замовника — педагогічну радунавчального закладу та відповідні органи управління освітою. Цільовінаправлення мають отримати молоді люди, котрі планують повернутись на роботу дошкіл, рішенням педради яких вони були рекомендовані на навчання. Сьогодні вкраїні відчувається нестача вчителів іноземної мови, гострою є проблема щодозабезпечення освітніх закладів відповідними фахівцями. Для її розв'язанняпередбачається включення до програми підготовки педагогічних працівниківосвітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» (спеціальності «Початковенавчання», «Дошкільне навчання») та «бакалавр»педагогічного напряму відповідних розділів, на підставі яких учителямпочаткових класів і дошкільного виховання надавалася б можливість викладатиодну з іноземних мов у початковій школі чи дошкільному навчальному закладі;розширення переліку поєднаних спеціальностей, якими слід передбачити вивченняіноземної мови; організація в інститутах післядипломної недосвіти та нафакультетах університетів перепідготовки молодих учителів до викладанняіноземних мов у загальноосвітніх школах.
Важливою є розробкадокументів, які визначатимуть підготовку сучасного вчителя іноземної мови,передусім, державні стандарти. Розробку стандартів підготовки фахівцівосвітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» і «бакалавр»здебільшого завершено, і ці стандарти почали впроваджуватися. Водночас єпроблеми з окремих спеціальностей: незавершеною залишається підготовкастандартів із спеціальностей «Педагогіка і методика середньої освіти»,"Іноземна мова", «Професійне навчання». Є потреба змін ідоповнень до переліку напрямів і спеціальностей, за якими здійснюєтьсяпідготовка фахівців у вищих педагогічних навчальних закладах.
Певна річ, не слідабсолютизувати державні стандарти і взагалі будь-який документ, який визначаєпідготовку вчителя. Не можнадопустити, щоб державний стандарт перетворився на прокрустове ложе дляпідготовки фахівців. Це тільки орієнтир. Ми повинні більшою мірою, починаючи зпідготовки і завершуючи конкретною діяльністю вчителя в середній школі,довіряти йому й надавати можливість проявити ініціативу не лише в тому, щостосується методики, а й у змісті навчальної діяльності. Без створення такоїатмосфери у педагогічному вищому навчальному закладі ми не зможемо забезпечитинові підходи в середній школі. Нині започатковано добровільний експеримент щодопереходу до кредитно-модульної системи організації навчального процесу в деякихвищих навчальних закладах, у тому числі і в деяких педагогічних університетахна окремих напрямах. Міністерство освіти та науки України очікує від цьогоексперименту позитивного результату, але його треба добре відпрацювати. Якщо мине застосуємо цей новий для нас, але звичний для Європи і світу, типорганізації навчального процесу, то, навіть прилучившись до Болонськогопроцесу, ми ніколи органічно не ввійдемо в європейський освітній простір.
Деякі міркування щодопрактики студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Тут криються дужевеликі резерви підготовки сучасних педагогів. Слід уважно придивитися, комунадається право опікуватись учнями у школі, якому педагогу, які методи вінсповідує. Адже за час практики можна зосередити діяльність студента,майбутнього вчителя, і на новітніх найважливіших аспектах, і на другорядних.Тому потрібно вимогливіше контролювати спрямованість педагогічної практики.
Серйозна проблемапов'язана з підвищенням кваліфікації тих, хто навчає вчителів, — викладачівпедагогічних університетів і викладачів-методистів обласних інститутів. Замаловикористовується досвід тих педагогічних університетів, які в тому чи іншому напрямімають найбільш помітні результати (Харківський, Тернопільський, Дрогобицький,Уманський педагогічні університети, Національний педагогічний університет ім.М. Драгоманова тощо). Конче потрібно налагодити міжуніверситетські зв'язкипостійного характеру, що охоплювали б різні форми як обміну методиками, так іобміну викладачами. Поки що й Міністерство освіти і науки щенедостатньо використовує сильні сторони педагогічних університетів дляпідготовки відповідного методичного забезпечення: методичної літератури,методичних розробок для вчителів з тих чи інших предметів.
Важко переоцінити рольінформаційної складової у підготовці і діяльності вчителів. В Україні створенодосить розгалужену, як для нинішнього етапу розвитку освіти в державі, системупрофільних фахових журналів. Але знову-таки, справа впирається в кошти, якихбракує, щоб передплатити для кожної школи кожний фаховий журнал.
Державна програма «Вчитель»передбачає реформування системи роботи Державної науково-педагогічноїбібліотеки АІІН. Вона покликана подолати "інформаційний голод" упедагогічному середовищі і задля цього стати справді загальнодержавною, більшеконтактувати з вищими педагогічними закладами та їх відповідними підрозділами,які, у свою чергу, мають бути в регіонах не лише бібліотеками для студентства,а й бібліотеками для вчительства, для колишніх випускників цих же педагогічнихвищих навчальних закладів.
Сьогодні ми маємо близько50 навчально-методичних посібників з педагогіки, психології та методиквикладання навчальних предметів з грифом Міністерство освіти та науки України,підготовлених протягом останніх років викладачами вищих навчальних закладів. Тацього явно недостатньо. Виконуючи Державну програму «Вчитель»,Міністерство освіти і науки України розпочало роботу зі створення авторськихколективів для написання 90 новітніх підручників та навчально-методичнихпосібників для студентів педагогічних спеціальностей. Таку ж роботу будепроведено щодо електронних підручників.
Реформа освіти в Україні— це не лише розроблення і втілення нової моделі педагогічного процесу, а й, якуже зазначалося, зміна соціальної мети та завдань освіти. Педагогічна освітавиконує тут особливу, можна сказати, ключову функцію, адже вона формуєособистість, покликанням якої є творення сучасної людини, її інтелектуальногота духовного потенціалу. Досягнення цієї мети потребує осучасненняфілософсько-ціннісних засад педагогічної освіти, її істотноїструктурно-організаційної перебудови.
Модернізуючи національнуосвіту, слід урахувати як наш власний багатовіковий досвід, так і інтеграційніпроцеси у європейській і світовій освіті, щоб, врешті-решт, забезпечитигромадянам рівний доступ до справді якісної освіти. Уявити модернізацію освітинеможливо без молодих висококваліфікованих спеціалістів, спроможних брати насебе відповідальність, бути активними в ухваленні рішень, у функціонуванні ірозвитку демократичних інститутів суспільства.
Для успіху трансформаційних процесів в освіті їх векториповинні узгоджуватися із загальною доктриною модернізації політичних, культурних,економічних, суспільних інститутів. Наголосимо ще раз: освіта буде ефективною,якщо хоч на півкроку випереджатиме зміни в суспільстві. І потрібно все зробити,щоб виконати цю важливу вимогу часу.
Списоквикористаних джерел
1. АнгеловаО. Не поводир, а провідник//газета «Початкова освіта». -2004, лютий №6, с.15-16.
2. Бреус О.Колективна взаємодія – в усьому//газета «Початкова освіта», -2005,травень № 20, с.17.
3. Ред. Бухбиндер В.А. Основы методикипреподавания иностранных языков. –Киев: издательство «Вища школа»,1986.-с.101-105, 202-211.
4. Гальскова Н.Д., Никитенко З.Н. Теория и практикаобучения иностранным языкам. Начальная школа: методическое пособие. –Москва: «Айрис-Пресс», 2004. -с.83-105.
5. ЖигановаО. Навчання правильного, свідомого, виразного та швидкого читання//газета «Початковаосвіта».- 2004 листопад № 41, с.7-8.
6. КоваленкоО. Учителю про актуальні питання навчання дітей читати//газета «Початковаосвіта». -2004, вересень № 33, с.5-8.
7. Конышева А.В. Современные методы обучения английскомуязыку. Издание 2-е, стереотипное. –Минск: «Тетра Системс», 2004. -с.17-25.
8. Коростелёв В.С.Основы функционального обучения иноязычной лексике. –Воронеж:издательство Воронежского университета, 1990. -с.14-17.
9. Маркова Л.М.,Масталыгина М.А. Мои первые шаги в английском языке. –Москва:Учпедгиз, 1963.с.67-69.
10. Маркушевич Н.В.Внеклассная работа по иностранным языкам. –Москва: «Иностранные языки в школе»,1961, №5. с.47-54.
11. МаслыкоЕ.А., Бабинская П.К., Будько А.Ф., Петрова С.И. Настольная книга преподавателя английского языка. Справочноепособие, 9-е изд., стереотипное. –Минск: «Высшая школа», 2004. -с. 320-330.
12. Мошкин Н.С. Курслекций по методике преподавания английского языка. –Красноярск: «Красноярскийрабочий», 1979. -с.61-75.
13. Ред.Ніколаєва С.Ю. Методика викладання іноземної мови. –Київ: «Радянська школа»,випуск 19, 1990. -с.89-93.
14. Ред.Ніколаєва С.Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах.Підручник для студентів вищих закладів освіти. –Київ: «Ленвін», 1999.-с.38-39, 117-131, 142-158, 167-177, 187-222.
15. Никонова С.М.Английский язык в начальных классах. Пособие для учителя. –Москва: «Просвещение»,1964. -с.5-11.
16. ОлійникС. Система вправ у навчанні першокласників грамотного письма//газета «Початковаосвіта». -2004, січень № 3, с.12-16.
17. ПотапенкоА. Особивлості вивчення навчальних предметів//газета «Початкова освіта».-2004, серпень № 30, с.8-9.
18. Рогова Г.В.,Рабинович Ф.М., Сахарова Т.Е. Методика обучения иностранным языкам в среднейшколе. –Москва: «Просвещение», 1991. -с.42-44.
19. Сирык Т.А., Трубий Г.И. Начальный этап обученияанглийскому языку, издание 2-е, дополненное. –Киев: «Радянська школа», 1981. -с.3-14.
20. Скалкин В.Л.Коммуникативные упражнения на английском языке. Пособие для учителя. –Москва: «Просвещение», 1983. -с.121-123.
21. Филатов В.М.Методика обучения иностранным языкам в начальной и общеобразовательной школе.–Ростов-на-Дону: «Феникс», 2004. -с.216-237.