Використання засобів педагогічного малювання у процесі удосконалення навичок образотворчої діяльності молодших школярів

Міністерствоосвіти і науки України
Тернопільськийнаціональний педагогічний університет
іменіВолодимира Гнатюка
ДИПЛОМНАРОБОТА
Використаннязасобів педагогічного малювання у процесі удосконалення навичок образотворчоїдіяльності молодших школярів
Тернопіль2009

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретичніоснови педагогічного малювання на уроках образотворчого мистецтва
1.1 Основні завдання педагогічногомалювання
1.2 Образотворчі засоби педагогічного малюнка
1.3 Удосконалення навичок виконання педагогічного малюнка
РОЗДІЛ 2. методика використання засобів педагогічногомалювання у початковій школі
2.1 Особливості педагогічного малюнка для учнівпочаткової школи
2.2 Практика використання засобів педагогічного малювання на уроках
2.3 Результати дослідно-експериментальної роботи
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП
Актуальністьпроблеми. За своєю природою образотворче мистецтво пов’язане із зоровимивідчуттями і сприйманнями. Повноцінне уявлення про художній твір людина можеодержати лише на основі власного зорового сприймання, тому заняття малюваннямбезпосереднім чином пов’язані з наочністю навчання. Ще К.Д. Ушинський звертавувагу учителів на властивість дитячої натури чутливо сприймати зорові образи,наголошував на навчальному значенні малюнків та ілюстрацій. Якщо при вивченнібагатьох дисциплін дидактичний принцип наочності викладання відіграє важливу,але все-таки додаткову роль, то на заняттях з образотворчого мистецтванаочність навчання набуває істотного значення – як один із головних засобівінформації про навчальний матеріал.
Опираючись назорові враження, одержані під час розгляду ілюстрації при поясненні вчителя,школярі одержують повніше й глибше уявлення про вивчене, краще розуміють,осмислюють і запам’ятовують головне у темі уроку. Пояснювальні малюнкивикликають в учнів підвищений інтерес до занять із образотворчого мистецтва.
Ілюстративну діяльність вчителя, пов’язану з ілюструванням навчальногоматеріалу і доповненням усного пояснення під час уроку, у методиціобразотворчого мистецтва називають педагогічним малюванням. Протягом тривалогочасу під педагогічним малюванням розуміли лише малюнки вчителя на класнійдошці, виконані крейдою. У сучасний період таке трактування терміну“педагогічне малювання” вважається застарілим, оскільки воно не повністювідображає ті види образотворчої діяльності вчителя, які за своїм призначеннямслід віднести до педагогічних.
Наприклад, пояснювальний малюнок вчителя, зроблений на полях учнівськоїроботи, а також лаконічні начерки великого розміру, зроблені різноманітнимиматеріалами під час уроку з метою пояснення навчального матеріалу і доповненняусного пояснення, є різновидами педагогічного малюнка.
Малюнок учителя є “своєрідним “інструментом” педагогічної праці іповністю відповідає інтересам підвищення якості навчального процесу загалом,оскільки роз’яснює учням незрозуміле, закріплює у їхній пам’яті набуте,приваблює їх майстерністю зображення і спричинює симпатії школярів і довикладача, і до предмета” [34, 12].
Педагогічні малюнки виконують наступні функції: ілюстрування окремихположень усного пояснення вчителя під час уроку; демонстрація методичноїпослідовності роботи над малюнками; показ однієї із стадій виконання малюнка;пояснення особливостей побудови зображуваних об’єктів; показ принципівкомпозиційного виконання малюнків; демонстрація технічних прийомів роботи,показ технічних можливостей і особливостей різноманітних матеріалів, щозастосовуються в образотворчій діяльності; наочний аналіз правильностівиконання зображальних завдань, пов’язаних із темою малювання; поясненняособливостей виконання малюнків на певну тематику. Можливі й інші випадкивикористання педагогічних малюнків у процесі проведення практичних занять зобразотворчого мистецтва.
Сучасний учитель не має права, засвоївши деяку кількість технічнихприйомів малювання і поверхнево ознайомившись із образотворчою діяльністю, бутиспеціалістом-ремісником, а повинен бути справжнім художником, котрий умієпрофесійно і дійсно творчо підійти до процесу створення малюнків. Окрім того,зрослі сучасні вимоги до ефективності і якості навчального процесу висуваютьвисокі критерії оцінки педагогічної і творчої роботи учителів.
У цьому ракурсі велике значення має зміст і якість підготовки вчителівобразотворчого мистецтва, які впевнено працювати і як художники, і вчителі. Цеозначає, що вчитель образотворчого мистецтва здатний показати школярампривабливість практичної роботи з рисунку чи живопису, довести власнимприкладом, що мистецтво – це не нудна повсякденність, а глибока потреба людиниу спілкування з прекрасним.
Актуальність проблеми педагогічного малювання на уроках образотворчого мистецтва уплані удосконалення процесу формування навичок образотворчої діяльностімолодших школярів та її недостатня розробленість як в теоретичному, так і впрактичному плані зумовили вибір теми дипломної роботи.
Метою дослідження є вивчення педагогічного малювання як засобуудосконалення образотворчої діяльності учнів початкової школи на урокахобразотворчого мистецтва.
Об’єктом дослідження є процес педагогічного малювання, предметом – рольпедагогічного малювання в удосконаленні образотворчої діяльності молодшихшколярів.
Гіпотеза дослідження: якщо в процесі образотворчої діяльності використовуватипедагогічно та методично обґрунтовані педагогічні малюнки, то рівень навчальнихдосягнень молодших школярів значно підвищиться.
Відповідно до мети і гіпотези визначені завдання дослідження:
1.        Проаналізуватисутність і завдання педагогічного малювання.
2.        Вивчитизображальні можливості педагогічних малюнків.
3.        Описати впливпедагогічного малювання на удосконалення навичок образотворчої діяльностімолодших школярів.
4.        Охарактеризуватиособливості організації, проведення та результативність експериментальногодослідження.
Методи дослідження:аналіз педагогічної та методичної літератури; педагогічне спостереження;бесіда; теоретичне узагальнення.
Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, спискувикористаної літератури.

РОЗДІЛ 1. Теоретичніоснови педагогічного малювання на уроках образотворчого мистецтва
1.1 Основні завданняпедагогічного малювання
У практиці вчителя образотворчого мистецтва і початкової, і середньоїшколи часто використовується такий традиційний для школи вид графічноїдіяльності, як малюнок крейдою на класній дошці. Це пояснюється передусімдоступністю і економністю даного матеріалу. Класна дошка і крейда є в будь-якійшколі, з їх допомогою вчитель може швидко проілюструвати своє пояснення.
Крейдове зображення легко стерти, змінити його частину, доповнити іншимиелементами. Це необхідно в тих випадках, коли треба розкрити перед учнямипроцес роботи в динаміці, показати можливість збагачення малюнка деталями абопринципи виправлення помилок. Використовують крейду головним чином длястворення лаконічних лінійно-контурних нарисів на класній дошці.
За необхідності можна виконати і відносно деталізований малюнок крейдою зузагальненою характеристикою тональних відносин і об'ємної форми предметів. Утаких випадках доцільно в тіньових місцях малюнка залишати чисту темну поверхнюдошки, а світла трактувати за допомогою крейдяних штрихів різної товщини і зрізною силою натиску на крейду, домагаючись потрібного співвідношення світла і тіні[10, 25].
Непотрібно затрачати час на складні малюнки, що виконуються крейдою або вкомбінації його з іншими матеріалами, якщо вони вимагають значної витрати часудля свого здійснення. Ефект, що досягається такими малюнками, може бутизабезпечений за коротший відрізок часу швидкими, лаконічними начерками,зробленими вугіллям, сангіною, пастеллю, аквареллю, гуашшю, кольоровою крейдоюна великих листах білого або сірого паперу (рис. 1).
/>
Рис. 1. Ескізивчителя у конспекті уроку
Слід відмітити, що малюнки крейдою мають менші образотворчі можливості,аніж начерки, зроблені за допомогою інших матеріалів, широко вживаних в творчійпрактиці художників. Наприклад, навіть спрощена передача світлотіньових відношеньв крейдяному малюнку досить важка внаслідок негативності зображення. Крім того,такий малюнок досить умовний (білі контури предметів на темному фоні) і лише віддаленонагадує звичні зорові сприйняття. Проте добре підготовлені, уміліхудожники-педагоги спроможні виконати переконливі, виразні малюнки крейдою на класнійдошці. Впровадження в практику роботи вчителів образотворчого мистецтваматеріалів, зручних для виконання педагогічних малюнків, звужує областьзастосування крейди, але не виключає її повністю з арсеналу художника-педагога[4, 68].
Вчені підкреслюють важливість і необхідність дотримання методичноїпослідовності виконання педагогічних малюнків. За діями вчителя пильноспостерігають школярі. Не можна працювати безсистемно, не зважаючи на прийнятів методиці принципи послідовного виконання малюнків: від загального — дочасткового, від головного — до другорядного. Пояснювальне, показове малювання,що проводиться вчителем, активно впливає на школярів, і виконувати такемалювання слід відповідально, враховуючи, що весь процес роботи над малюнком,кожний його етап є педагогічною дією [8, 19]. Можна відмітити своєріднудинамічність педагогічних малюнків, яка полягає в тому, що протягом дуженетривалого часу вчитель поступово створює малюнок в присутності учнів, якібачать весь процес малювання в динаміці: від перших штрихів до останніх.
При виконанні педагогічних малюнків необхідно враховувати вік дітей,рівень їх розвитку, інтереси, можливості. Справа тут не тільки в змістізавдань, передбачених програмою для того або іншого року навчання. Важливо йте, щоб малюнки вчителя по кількості і складності закладеної в них учбовоїінформації, за своїми образотворчими якостями, по своїй цільовій орієнтаціїбули різними для кожної вікової групи учнів. Наприклад, в малюнках, призначенихдля школярів молодших класів, міра спрощення зображення може бути дещо більшою,ніж в малюнках, розрахованих для демонстрації старшим учням. Відповідно укожній віковій групі може змінюватися співвідношення захоплюючого початку іраціонально-логічного матеріалу в малюнках вчителів [22, 57].
Не завжди зміст педагогічних малюнків, що залежить передусім від темиуроку й навчального матеріалу, що ілюструється, може мати яскраво вираженуобразну характеристику або супутнє гумористичне трактування зображення. У тихвипадках, коли змістом пояснювальних малюнків є матеріал методичного характеру(наприклад, демонстрація послідовності створення зображення або методівпобудови об'ємної форми якого-небудь предмета), принцип подачі учбовогоматеріалу буде відбуватися з переважанням логічних елементів над емоційними.
Вчитель образотворчого мистецтва повинен володіти підвищеним педагогічнимтактом, гострим чуттям художника, щоб не перевантажити своє пояснення,образотворчий показ навчального матеріалу зайвою геометризацією, щоб неперетворити процес навчання, цікаві заняття малюванням в нагромадженняметодичних схем.
Малюнок вчителя — авторитетне свідчення правильності тих методичнихположень, які висловлює вчитель під час усних пояснень. Такий малюнок переконуєшколярів в користі і доцільності навчання, в необхідності оволодіти образотворчоюдіяльністю. Педагогічне малювання, уміло і цікаво виконане вчителем, підіймає його авторитет[6, 112].
Вчителя образотворчого мистецтва не мають права малювати слабко,невпевнено, байдуже, професійно безграмотно. Своєю діяльністю, педагогічними іжиттєвими принципами, методами навчання, професійною майстерністюхудожник-педагог бере участь в формуванні особистостей. І якщо він виявитьпоганий художній смак, слабкі професійні уміння, це зменшить його авторитет вочах учнях, знизить інтерес до предмета. Якщо учні отримають неправильнеуявлення про те, що добре і погано в мистецтві, в роботі художника, якщо вонизасвоять неправильні методи виконання малюнків, спостерігаючи за ходом роботивчителя, якщо вони почують невірні думки свого наставника, то це в більшостівипадків відкладається в пам'яті, в підсвідомості учнів і згодом можеспричинити несмак, байдужість, може послужити причиною ряду помилок в роботах ідумках дітей, а потім і дорослих людей. Діти швидко схоплюють інформацію, легкоїї запам'ятовують, тому сама інформація (словесна або візуальна) повинна бути правильною,ємною і корисною [28, 62].
З плином часу в сучасній початковій школі з'являються сучасні технічнізасоби наочного навчання, в тому числі і з образотворчого мистецтва. Вонизначно доповнюють методичний арсенал вчителя, збагачують учбовий процес, але невитісняють малюнок художника-педагога як специфічний, дієвий і незамінний засібнаочного навчання з образотворчого мистецтва [1, 53]. Так, використанняпроекційних апаратів, призначених для демонстрації на великому екраніілюстрацій з книг або малюнків, зроблених вчителем, не зменшує потреби впояснювальних малюнках педагога. Навпаки, застосування таких апаратів викликаєще більше пожвавлення образотворчої діяльності вчителів, дає їм можливістьчастіше і ширше використати свою майстерність для впливу на молодших школярів.
Разом з тим при впровадженні проекційної апаратури для показу малюнківвчителя зростає відповідальність вчителя по створенню зображення в малюнку.Сильне збільшення малюнків на екрані зумовлює ще більш високі вимоги допрофесійної майстерності вчителя, який виконує малюнок на прозорій плівці абона листку паперу, а весь процес роботи над малюнком тут же проектується навеликий екран.
Якщо говорити про електронну апаратуру (типу світлового пера), то вонатакож не може замінити малюнок вчителя. Подібні апарати дозволяють створюватизапрограмовані зображення — символи, що виконуються хоч і за задумом оператора,але тільки відповідно до закладеної програми. Такі зображення, що відтворюютьсяна екрані, менш зручні й ефективні в учбовому процесі з образотворчогомистецтва. За своїми художніми якостями, за впливом на глядачів вони помітнопоступаються малюнкам, виконаним умілим педагогом на папері за допомогою тих чиінших матеріалів (вугілля, сангіна і ін.).
Слід відмітити, що впровадження дорогої технічної апаратури в учбовийпроцес, насичення школи технічними засобами навчання вимагає значного часу. Такщо викладання практичних основ малювання в загальноосвітній школі ще тривалийчас буде пов'язано з виконанням педагогічних малюнків на листах паперу, класнійдошці (можливо, поліпшеного типу, наприклад на дошці білого кольору). Отже,головним, визначальним чинником успіху педагогічного показу методів роботи надмалюнком залишається художня майстерність вчителя. Її треба опановувати йпостійно вдосконалювати [13, 125].
Готуючись до проведення занять, вчитель повинен розробити план-конспектмайбутнього уроку. У такий конспект, крім тексту, доцільно включати нариси-ескізи,що розкривають зміст май бут-нього уроку й ілюструють найважливіші частиниучбового матеріалу, характеризують особливості натурних постановок, етапипояснення вчителя, тематику і принципи виконання педагогічних малюнків.
Вчитель повинен не тільки теоретично уявляти собі завдання іпослідовність проведення занять, пояснення учбового матеріалу, здійсненняобразотворчого показу, але зобов'язаний заздалегідь знайти графічне втіленнясвоїм задумам в ескізах, начерках, які вносяться в конспект уроку. Це сприяєсистематизації і насиченості матеріалів, що викладаються вчителем на уроках,посилює ефективність його роботи. Ескізи в конспектах до окремих уроків, врічних планах занять не призначаються для демонстрації школярам. Це особистийдовідковий матеріал вчителя, його професійний щоденник [86, 34].
Від ескізу до оригіналу — такий звичайний шлях творчої роботи художника,у тому числі вчителя образотворчого мистецтва. Попереднє осмислення завдань іходу уроку, графічне випробування намічених учбових постановок і пояснювальнихмалюнків в ескізах, зроблених у конспектах і на окремих листках паперу, повиннестати звичною частиною роботи вчителя. Він зобов'язаний виходити на заняття зшколярами озброєним не тільки знаннями загальних основ учбової дисципліни, алеі конкретними відомостями по кожному уроку, його окремій частині, визначенійзадачі [65, 217].
Ілюстрований конспект уроку допомагає вчителю швидше орієнтуватися,нагадує йому істотні смислові і образотворчі завдання, підказує принципвиконання пояснювальних малюнків. Це важливо в умовах обмеженості часу, якиймає в своєму розпорядженні вчитель під час уроків. Корисним методичнимдокументом є ілюстрований план уроків на учбовий рік, чверть. Такі планивиробляють уявлення про об'єм учбових завдань по образотворчому мистецтву,тематиці і задачах, що вирішуються на різних етапах навчання.
Щоб успішно виконувати начерки-ілюстрації до методичних документів, требаволодіти достатніми навичками в малюванні по пам'яті і за уявленнями, знанням принципівпобудови і зображення різноманітних об'єктів, потрібно певна культура графічнихзасобів. Важливо, щоб свої педагогічні задуми вчитель виражав за допомогоюмалюнків не менш вільно і переконливо, аніж словами, літературною мовою. На рис.2 показаний начерк з конспекту до уроку. Навчальні завдання, які слідвирішувати вчителю, отримали тут своє ясне графічне втілення. І хоч ілюстрованіплани і конспекти уроків призначені для самих вчителів, проте допоміжні малюнкив цих документах повинні виконуватися на професійному рівні, бо вонихарактеризують педагогічні ідеї і методичні задуми вчителя і в кінцевомурезультаті впливають на зміст і якість навчального процесу [79].
/>
Рис. 2. Фрагментрічного ілюстрованого плану занять з образотворчого мистецтва
Навчальний і виховний вплив педагогічного малюнка на учнів в значній мірізалежить від його художніх якостей. Це положення має особливо важливе значення,якщо мова йде про малюнки, що виконуються вчителями образотворчого мистецтва.Вчитель-художник може піднятися над середнім рівнем педагогічних малюнків-схем,може дати учнем цікавий і змістовний наочний матеріал. Для цього у добрепідготовленого вчителя є необхідні можливості — художня і педагогічнамайстерність.
Цікавий за образотворчим вирішенням, емоційний, образний нарис,наповнений відповідним змістом, виконаний вчителем з урахуванням дидактичнихвимог, є найбільш бажаним типом педагогічного малюнка. Саме він здатнийвикликати у дітей інтерес, безліч асоціацій, справляє на них потрібне враження,а разом з тим виконує навчальні функції [80, 48].
Існують принципові відмінності між прийомами педагогічного малювання іумілою натхненною роботою вчителя-художника, що вільно володіє образотворчимизасобами, творчо здійснює процес створення педагогічних малюнків. Тому художняпідготовка вчителя образотворчого мистецтва і сам процес малювання не повиннізводитися до засвоєння стандартних, розрахованих на використання в будь-якихобставинах прийомів виконання педагогічних малюнків. Мова повинна йти нестільки про вивчення прийомів, скільки про оволодіння методом творчоговиконання малюнків, що ілюструють пояснення вчителя. Це передбачає глибокезасвоєння принципів створення зображення в педагогічних малюнках, що аж ніяк неідентичне поверхневому освоєнню, а тим більше заучуванню прийомів-штампіввиконання швидких пояснювальних малюнків [72, 86].
Якщо засвоєння прийомів байдужого виконання малюнків-схем може бутидосягнуте за допомогою порівняно невеликої кількості тренувань, то оволодінняметодом творчого педагогічного малювання засновується на тривалій іцілеспрямованій роботі над начерками з натури, по пам'яті і за уявленнями, наприкладі значної кількості вправ.
Не викликає сумніву важливість грамотного вирішення малюнків вчителем. Цяобов'язкова умова відповідності педагогічного малювання своєму прямомупризначенню. Але поняття професійної письменності стосовно образотворчоїдіяльності художників-педагогів потрібно трактувати більш широко, ніж цезвичайно має місце в практиці шкільних вчителів. Окрім правдоподібної передачіконтурів і пропорцій предметів, правильного трактування їх просторовогоположення, дотримання загальноприйнятих принципів компонування і побудовизображення в малюнку, потрібно мати на увазі й інші аспекти і критеріїпрофесійної письменності малюнків [79, 126]. Так, художньо-образне трактування,що зображається, виразність рішення малюнка, його естетична привабливість,переконлива, цікава передача змісту є важливими компонентами професійноїмайстерності вчителя.
Якщо при виконанні пояснювальних малюнків педагог буде стежити тільки заправдоподібною передачею зовнішніх контурів об'єктів, пропорцій їх окремихчастин, стане піклуватися лише про документальну точність зображення, то відуваги можуть вислизнути інші важливі задачі: характеристика головного,досягнення лаконізму, виразності рішення малюнків, тобто тих якостей, які взначній мірі визначають їх естетичні достоїнства.
Вчитель в своїй педагогічній творчості не повинен задовольнятисядосягненням тільки правдоподібності в малюнках. Його завдання важливіші, вонизумовлюють необхідність створення цікавих, дидактично насичених наочнихматеріалів, де правильне з методичної точки зору трактування зображуваного буденайкращим образом поєднуватися з художнім вирішенням малюнків [81, 67].
При створенні пояснювальних малюнків до уроків вчитель не обмежуєтьсяконстатацією окремих випадків, перераховуванням деталей, пасивним зображенням.Його мета — дати концентрований, художньо осмислений, узагальнений матеріал в малюнку,і зробити це він повинен з допомогою достовірно художніх образотворчих засобів.
Вчителю необхідно творчо підходити до процесу створення педагогічнихмалюнків. Це означає художню інтерпретацію зображуваних предметів, пошукинових, своєрідних вирішень малюнків, в яких буде виразно виявлятисяіндивідуальність художника.
Образотворче мистецтво не можна викладати нудно і байдуже. Навчанняповинно пробуджувати у школярів допитливість, творчу активність,зацікавленість. В.О. Сухомлинський писав: “Все, що приносить дитині естетичнунасолоду, радість, задоволення, має чудодійну виховую-чу силу. Нехай же імалюнки вчителя несуть дітям радість, нехай в них ховаються багатство і красадійсності, нехай діти, зацікавившись роботами свого педагога, ще більше полюблятьмалювання, повірять в його можливості. Цінно, коли в пояснювальному малюнкувчителя є свого роду зображальна ізюминка. Такий малюнок не залишить дітейбайдужими, приверне їх увагу, а значить, добре виконає свої функції” [76, 147].
Поєднання захоплюючого, цікавого викладання з науково обґрунтованимипринципами навчання — найкращий шлях здійснення художньої освіти в школі. Яквідмічає О.Я. Савченко, «особливості, що становлять суть цікавості, єнайсильнішими пробуджувачами пізнавального інтересу, загострюючиемоційно-розумові процеси і примушуючи пильно вдивлятися в предмет,спостерігати, здогадуватися, згадувати, порівнювати, шукати» [73, 217].
Ілюстрування учбового процесу власними малюнками є специфічним видомтворчої діяльності вчителя. Ми не ставимо в один ряд педагогічні малюнки, щовиконуються вчителями для ілюстрування учбового процесу, і твору, щостворюються художниками для виставок і музеїв. Призначення, змістовність,художня цінність цих видів образотворчої діяльності різна. Але в справі навчанняшколярів малюнки вчителів грають велику роль і є творчим видом роботи. Вона таксамо потрібна, як і творчість художників інших спеціальностей.
Можливі й інші випадки використання художньої майстерності вчителя вроботі з учнями. Наприклад, у педагога досить часто виникає необхідність впоказовому, повчальному виправленні робіт. Іноді такі дії вчителя виправдані ідоцільні. Вони мають достовірно педагогічний характер, оскільки переслідуєтьсямета – добитися розуміння учнями принципів і методів виконання завдань [75,11].
Інакше розцінюється виправлення робіт школярів, що проводиться з метоюполіпшення якості малюнків за рахунок професійної майстерності художника. Востанньому випадку вчитель відверто малює за учнів, піклуючись лише про зовніблагополучну картину успішності школярів, про вирівнювання рівня їх робіт дотієї міри, яка служить сумнівною основою для виставлення учням незаслуженовисоких оцінок.
Часом вчителю доводиться виконувати свої особисті малюнки, начерки, етюдив присутності учнів (наприклад, під час спільних виходів на зарисовки ізчленами гуртка, на екскурсіях). У подібних випадках малюнки, що виконуютьсявчителем для себе, для своїх творчих цілей, попутно здійснюють навчальніфункції, дають школярам наочне уявлення про роботу художника. У цьому полягаєодна з особливостей особистої творчої роботи художника-педагога, їївідповідальність [53, 37].
Отже, вплив художньої майстерності вчителя на школярів, на якістьучбового процесу з образотворчого мистецтва безсумнівний. Тому оволодіння практичниминавичками малювання є першочерговою справою для художників-педагогів.
1.2Образотворчі засоби педагогічного малюнка
Систематичне використання матеріалів, що дають змогу широко і вільно,швидко, лаконічно й ефектно виконувати начерки великого розміру, не тількисприяє освоєнню технічних можливостей цих матеріалів, але й впливає на процесроботи художника, на сприйняття і переробку зорової інформації, тобто навнутрішню структуру створення художнього образу та його інтерпретацію вмалюнку. До таких матеріалів можна віднести вугілля, сангіну, крейду,одноколірну пастель, а також акварель, гуаш, туш (для створення великого,лаконічного зображення).
Властивості цих матеріалів, їх можливості, принципи роботи із нимипідказують художнику такі методи і прийоми виконання нарисів, що допомагаютьвідразу приступати до характеристики великої форми й основних мас предметів.Так, працюючи на великих листах паперу, можна швидко закривати фарбувальноюречовиною широкі поверхні і створювати узагальнені контури об'єктів задопомогою бічної поверхні палички вугілля або сангіни. У цих випадках вдаєтьсяотримати товсті штрихи, які, зливаючись в єдину тональну пляму, створюютьуявлення про узагальнену форму предметів [43, 241].
Використовуючи вугілля і сангіну, можна оперативно й успішно виконувативеликі начерки педагогічного призначення на папері різних відтінків.Застосовуючи сірий папір великого розміру, вдається швидко і ефектно зображатирізні об'єкти, вводячи при необхідності крейду для підкреслення рельєфу виступаючих,найбільш опуклих місць (рис. 3).
На сірому і чорному паперу зручно виконувати педагогічні малюнки,використовуючи як білу, так і кольорову крейду. В останньому випадку художниктільки робить натяк на колір того або іншого предмета, збагачуючи графічнийначерк. Не слід намагатися створити живописний твір за допомогою кольоровоїкрейди. Якщо виконувати нею тривалі, складні кольорові малюнки, змішуючикольори і тонко моделюючи форму, легко впасти в строкатість і несмак [49, 58].
/>
Рис. 3. Ведмежаз бочкою. Класна дошка, крейда
Кольоровою крейдою малюють також на класній дошці. Особливо успішно цимматеріалом можна працювати на білій дошці, яку неважко виготовити самому. Одиніз способів такий: з товстого дзеркального скла вирізають квадрат розміром 1 м кв. При визначенні величини майбутньої класної дошки керуються наступними міркуваннями: треба,щоб малюнок добре читався навіть із задніх парт шкільного класу, і разом з тимрозмір скла не був дуже великим, оскільки це збільшує небезпеку його поломки.Передню поверхню скла піддають нетривалій обробці абразивним порошком длянадання шорсткості лицевій стороні. Задню поверхню скла зафарбовують білоюмасляною фарбою. Після її висихання скло акуратно обклеюють по краях смужкамипаперу або вставляють в неглибоку дерев'яну рамку. Можна зробити також тонкийзадник з дерева, картону, рівної фанери.
Помітно й стимулююче на досягнення цілісності, узагальненості і лаконізмуначерк впливають вправи в силуетному малюванні, яке здійснюється за допомогоюкисті і одноколірної акварельної фарби або туші. У цих випадках переважну увагухудожника направлено на виявлення узагальнених контурів предмета, характеристикуйого великої форми, створення єдиної тональної плями. Силуетне малюваннядопомагає відвернути увагу від великої кількості деталей, орієнтує на істотніознаки об'єкта, привчає оцінювати модель як єдине ціле [41, 70].
Виконання активних, звучних, лаконічних силуетних начерків за допомогоюкисті без попереднього промальовування контурів зображення олівцем вимагаєупевнених і точних дій. Формування таких якостей дуже важливе дляхудожника-педагога.
Силуетне малювання відповідним чином організовує зорове сприйняття,спрямовує увагу художника на роботу по узагальненню ознак зображуваногооб'єкта, на синтезування зорового образу. Два основних діючих поля: активнийтемний силует і світлий фон паперу — створюють в свідомості людини чітке,узагальнене уявлення про сюжет. Природну властивість зору — швидко сприйматисуміжні контрастні плями — сприяє посиленню враження від такого малюнка, якийвідразу привертає увагу, легко читається і добре запам'ятовується.
Завдяки цінним властивостям силуетні зображення можуть бути використаніне тільки як засіб для тренування і розвитку сприйняття, але й як педагогічнімалюнки (наприклад, лаконічні контрастні нариси великого розміру, виконанікистю, тушшю, аквареллю [21, 43].
Проведення вправ у силуетному малюванні доцільно здійснювати разом зіншими видами роботи із виконання начерків. Спочатку, працюючи з натури, можнаполегшити створення силуетних зображень шляхом відповідного підбору об'єктівдля малювання і характеру їх освітлення. Бажано вибирати такі предмети, якімають досить просту узагальнену форму (глек, глиняна ваза, чайник, настільналампа і ін.). Предмети можна поставити вдень на підвіконня, і вони будутьчитатися темними силуетами на світлому фоні вікна. Увечері можна використатиконтражурне освітлення, створене настільною лампою, яка сильно освітлює стінуабо драпіровку і створює яскраву світлову пляму. На останню проектуєтьсяякий-небудь темний предмет, що знаходиться між глядачем і лампою.
У міру набуття досвіду в силуетному малюванні, коли розвинетьсяузагальнене суцільне бачення і сформуються навички упевненого володіння кистю,тематику нарисів можна ускладнити, зображаючи більш важкі за формою об'єкти абоскладаючи постановку із двох-трьох предметів.
Виконання начерків за допомогою кисті, акварельних або гуашевих фарб єкорисним не тільки при освоєнні специфіки силуетного малювання, але й в тихвипадках, коли зображення створюється за допомогою декількох тональних абоколірних плям різної інтенсивності. Частіше за все при цьому використовуєтьсяприйом залиття, коли художник наносить кистю на великий лист паперу декількаодноколірних або кольорових плям, які сукупно складають зображення всьогопредмета [27, 81].
До набуття необхідного досвіду в такій роботі краще починати ізпопереднього контурного малюнка великого розміру, в якому намічаються загальніконтури об'єкта, і використовують акварельну фарбу для створення тональноїплями. Надалі потрібно прагнути працювати відразу кистю, не роблячипідготовчого малюнка олівцем. Це привчає більш відповідально і разом з тимупевнено вирішувати образотворчі задачі в начерках.
Особливої виразності і ефектності вирішення великих начерків можнадосягати, працюючи м'якою кистю і акварельними фарбами на сирому, недавнозмоченому водою паперу. У цих випадках художнику вдається швидко і легкопокривати фарбою великі поверхні паперу, досягати єдності тональних і колірнихвідносин, сплавленості частин начерку в суцільну пляму (рис. 4) [22, 73].
При умілому використанні цього методу роботи зображення виходить м'яким,узагальненим, естетично привабливим. Технічні особливості виконання такихначерків примушують діяти швидко й упевнено. Адже треба встигти прокластиосновні тональні або колірні плями, поки папір не просох остаточно, щобпривабливі риси даного методу роботи могли виявитися повністю.
/>
Рис. 4. Борсук.
Робота пензлем — одна з головних технік художника-педагога, і володітинею треба досконало. Ця техніка дозволяє переконливо і лаконічно зображатирізні об'єкти, дає можливість передавати об'ємну форму, силует, характерніособливості предмета.
Проводячи самостійні заняття із підвищення своєї професійноїмайстерності, вчитель повинен приділяти особливу увагу вдосконаленню навичоквиконання малюнків крейдою. У цьому виді роботи велику роль відіграєлінійно-контурний принцип створення зображення. Ця обставина спонукає вчителяшукати виразні можливості в лінеарній манері малювання, в активізації контуру,що змальовує форму предмета, у загостренні характеристик, в образномутрактуванні сюжетів. Необхідність добитися цілісності таких малюнків примушуєвідмовлятися від ґрунтовної деталізації зображення, призводить до необхідностіпередавати тільки головне, привчає уникати строкатості, використовуватиекономні засоби.
Щоб досягнути високої міри майстерності, треба мати достатній досвідроботи над начерками взагалі і ґрунтовну практику у виконанні крейдянихмалюнків великого розміру зокрема. Вправи в малюванні крейдою на класній дошцітреба провести з самої різноманітної тематики, по кожній групі вивченихоб'єктів, вибираючи для зображення найбільш характерні з них. Таку роботунеобхідно здійснювати систематично, щоб постійно відчувати матеріал,практикуватися в його використанні, не втрачати раніше набутих навичок [21, 74].
Як додаткове тренування в малюванні крейдою можна виконувати начерки натемному папері розміром 0,25-0,5 листа. Це служить хорошим допоміжним засобомосвоєння специфіки малюнка крейдою, для переходу до упевненої роботибезпосередньо на класній дошці. Використання листів чорного або темно-сірогопаперу дозволяє не тільки провести малювання по пам'яті і уявленнях, але йздійснювати натурні зарисовки в різних умовах (наприклад, на вулицях міста, взоопарку і т. ін.). Дана обставина значною мірою полегшує процес зображення йоволодіння технікою крейдяного малюнка.
Працюючи крейдою на темному папері, можна здійснювати не тількилінійно-контурну начерки, але й малювати бічною, широкою стороною шматочкакрейди, прокладаючи широкі штрихи, досягаючи узагальненого трактуваннязображуваного. Цей метод виконання начерків схожий на принцип роботи вугіллямабо сангіною, але зображення створюється на темній основі за допомогою білихштрихів і ліній. Такі малюнки яскраві, контрастні і виразні.
Використання крейди і темного паперу має й інші позитивні властивості. Уцих випадках слід малювати особливо відповідально й лаконічно, що обумовленообразотворчими можливостями самого матеріалу (крейди), який найбільш придатнийдля виконання скупих лінеарних начерків. Це примушує працювати прицільно іупевнено. Справа і у тому, що малюнок крейдою, зроблений на темному папері,дуже важко виправляти. Кожний додатковий штрих для коректування начерку створюєвраження перевантаженості і знижує виразність. Застосування ж гумки для стираннякрейдяних ліній, нанесених на темний папір, небажано, оскільки сприяє появістрокатості, неохайності малюнка і зрештою псує його. Працюючи крейдою натемному папері, доводиться виконувати начерк відразу, в один прийом [10, 42].
Темний (в тому числі й чорний) папір різних розмірів можна легкоприготувати самому. Треба взяти простий малювальний або інший папір, що має недуже гладку поверхню, і забарвити його тушшю, розведеною водою або чорноюакварельною фарбою. Для рівномірності покриття лист паперу потрібного розмірузаздалегідь змочують водою, дають їй злегка увібратися, після чого рівним шаромнаносять розчин туші або акварельної фарби необхідної інтенсивності. Особливохорошим для цієї мети є щільний і шершавий папір сірого або зеленого кольору,який, будучи змоченої, довго залишається вологою, що забезпечує рівномірністьподальшого покриття темним фарбувальним розчином туші або акварелі. По такомупаперу зручно працювати білою і кольоровою крейдою.
Значний інтерес для вчителя образотворчого мистецтва представляєвикористання різних комбінацій матеріалів при створенні нарисів, що ілюструютьнавчальний процес. Часто такі прийоми роботи допомагають посилити дидактичнунасиченість і художню виразність малюнків.
Контурний малюнок, виконаний фломастером, можна доповнити акварельнимзалиттям (рис. 5). У цьому випадку педагог застосував лінеарний метод малювання(контурні контури собак) і прийом роботи тональною плямою (акварельне залиттявсередині контуру). Малюнок вирізняється яскравим образним трактуванням зображуваного.
/>
Рис. 5. Собаки.Начерки великого розміру, призначені для використання як наочний посібник.Флом., акв.
Виконання начерків з натури, по пам'яті і за уявленнями — це ті види образотворчоїдіяльності, які часто використовуються в навчальній роботі із школярами, атакож повсякденно використовуються самими учнями для вираження своїх інтересів,захоплень, життєвих спостережень. Тому одним із важливих завдань вчителяобразотворчого мистецтва є заохочення занять начерками, їх уміле використання зметою художнього навчання і виховання учнів [2, 27].
Потрібно відмітити, що процес створення начерків динамічний та активний,він стимулює розумову і творчу діяльність учнів. При виконанні начерків євеликі можливості для здійснення пошуків, проб, експериментів з матеріалами ітематикою. Створюючи швидкі зарисовки, школярі менш бояться зіпсувати своїроботи, діють сміливіше й активніше. Внаслідок систематичних занять начеркамидіти починають малювати більш вільно, цікавіше, виразніше, краще опановуютьхудожньою грамотою.
Посилення занять начерками і малюнком багато в чому залежить відентузіазму і наполегливості вчителів образотворчого мистецтва. Вони можуть щекраще і ефективніше організувати учбову роботу з начерками, відвести їм належнемісце на уроках і позакласних заняттях з учнями.
Від відданості справі, які можуть виявити вчителі, залежить успіхзалучення в образотворчу діяльність все більшої кількості школярів. Особливуроль в цій справі може зіграти особистий приклад вчителя, відданого мистецтву,який систематично малює і кличе за собою учнів у світ творчої праці. Для цьоговчитель повинен володіти неабиякою майстерністю художника, йому треба постійновдосконалити свої знання і практичні навички малювання, у т. ч. у планіпрофесійного виконання начерків.
Велику роль в справі пропаганди образотворчої творчості можуть відігратиуміло організовані вчителем покази репродукцій робіт майстрів мистецтва,демонстрація оригіналів художніх творів на виставках і музеях. Звичайно, нескрізь є можливість подивитися оригінали робіт художників або побувати в їхмайстернях, але там, де такі умови є, вчитель повинен їх використати. У рядіміст є свої картинні галереї і музеї, проводяться виставки робіт місцевиххудожників. Треба організувати екскурсії школярів на такі виставки або в міськімузеї і на прикладі творчих робіт художників проводити ефективну роботу зестетичного виховання і художнього розвитку учнів [6, 47].
Безпосереднє спілкування з оригіналами художніх творів здатне викликатипідвищений інтерес до мистецтва й роботи художника. Відвідування виставок(особливо в містах, де немає постійно діючих художніх музеїв), стає помітноюподією в житті школярів, якщо вчитель уміло організовує таке відвідування,забезпечивши показ творів мистецтва супровідною розповіддю екскурсовода абовласним поясненням.
У розпорядженні вчителя є широкий вибір різноманітних матеріалів, які врізноманітних поєднаннях можна використати для збагачення прийомів виконанняпедагогічних малюнків. Успіху в роботі комбінованими матеріалами сприяє глибокевивчення особливостей кожного з них, чітке уявлення про образотворчі можливостірізних поєднань матеріалів, освоєння методів практичної роботи ними.
1.3 Удосконаленнянавичок виконання педагогічного малюнка
Ґрунтовне оволодіння майстерністю педагогічного малювання можливе заумови наполегливого, цілеспрямованого тренування у цьому виді образотворчоїдіяльності. Така робота повинна проводитися у двох основних напрямках: впроцесі виконання нарисів з натури і по пам'яті, а також при виконанніспеціальних вправ з педагогічного малювання. Постійна спрямованість наоволодіння майстерністю швидкого, виразного малювання повинна чітко виявлятисяв самостійній роботі художників-педагогів.
Крім того, не можна все життя задовольнятися колись набутими знаннями інавичками. З плином часу переглядаються зміст і методи навчання, зазнають змінестетичні критерії, підвищуються вимоги до якості малюнків, що виконуютьсявчителями. Це ставить перед ними нові завдання, визначає необхідністьвдосконалення власної професійної майстерності. Завдяки тренувальній роботі надначерками і педагогічними малюнками вчитель не тільки зберігає свою професійнумайстерність на певному рівні, але може оволодіти новими прийомами роботи,освоїти нові матеріали і техніку виконання малюнків, отримує можливістьрозвинути своє зорове сприйняття, мислення, відповідні навички [16, 43].
Вправи в тренувальному педагогічному малюванні здійснюються головнимчином по пам'яті і за уявленнями. Інколи частина пробних малюнків на класнійдошці або великих листах паперу може виконуватися з використанням натури якдовідкового матеріалу. Це знімає одну з головних труднощів створення начерківвеликого розміру (необхідність працювати цілком по пам'яті і за уявою) ідозволяє художнику повністю зосередитися на досягненні лаконізму, виразності,хорошої техніки виконання зображення. Однак зорова опора на натуру під часпроведення тренувань у пробному педагогічному малюванні допускається тільки вдеяких випадках, а основна частина малюнків, що виконуються вчителем на уроках,створюється по пам'яті і за уявою. Відповідно до цього принципу й потрібнорозвивати свої образотворчі уміння.
Подібні вправи ефективні ще й тим, що їх можна здійснювати не поспішаючи,в спокійній обстановці. При цьому вдається розв’язувати різноманітні завдання,є можливість неодноразово виправляти малюнки, експериментувати, випробовуватирізноманітні матеріали і методи роботи, домагаючись бажаної міри лаконізму івиразності. Такі тренування можна проводити у вільних класних аудиторіях, вдомачи в майстерні. Крім того, необхідно активно працювати над начерками як знатури, так і з пам'яті, використовуючи такі заняття як засіб підготовки довиконання педагогічних малюнків. При цьому слід [7, 42-45]:
1. Навчитися виконувати швидкі, лаконічні начерки (переважно великихрозмірів). У процесі роботи бажано використати зображальні матеріали, щодозволяють працювати швидко й вільно на великих аркушах паперу (вугілля, сангіна,соус, одноколірна пастель, кисть і акварель, кисть і гуаш, фломастери ізтовстими стержнями, класна дошка, крейда). Корисно комбінувати різні матеріализ метою досягнення виразності начерків.
2. Домагатися обґрунтованого спрощення зображення, коли лаконічний начеркне втрачає своєї виразності і переконливості.
3. Використовувати образотворчі засоби так, щоб домогтися активностівиконання начерку за рахунок підвищення чіткості контурів і створеннядостатнього контрасту між фоном і самим зображенням.
4. Досягати виразності і економності образотворчих засобів через акцентуванняістотних частин об'єкта, прагнучи до образного виконання начерку, який можевиконувати й функції педагогічного малюнка.
5. Періодично виконувати начерки з конкретною цільовою установкою накожне заняття (наприклад, в одному випадку — досягнення максимальноїлаконізації образотворчих засобів, в іншому — створення чіткого силуету вначерку, в третьому — прагнення до гострої образної характеристикизображуваного і т. ін.)
Щоб глибоко осмислити типові особливості педагогічних малюнків, розкритисекрет їх виразності, зрозуміти, за допомогою яких засобів досягаються ціякості, корисно розглядати й аналізувати лаконічні начерки, виконані майстрамимистецтв, вивчати технічні прийоми і художні методи виконання нарисів,плакатів, а також ознайомитися з образотворчою діяльністю досвідченихвчителів-майстрів своєї справи, буваючи у них на уроках і стежачи за роботою.
Тренування у пробному педагогічному малюванні слід починати із зображенняпростих об'єктів, поступово ускладнюючи тематику. Зміст вправ із педагогічногомалювання повинен пов'язуватися з тематикою нарисів з натури, а такожузгоджуватися із програмою з образотворчого мистецтва для школи. Важливо, щобпри цьому вивчалися основні групи об'єктів, що часто зустрічаються в практицівчителя образотворчого мистецтва. Вчителю потрібно знати принципи побудови ізображення найбільш поширених об'єктів, запам'ятати типові особливості тієї абоіншої групи предметів із схожими ознаками.
Доцільно провести вправи у пробному педагогічному малюванні таким чином:протягом певного часу ту чи іншу тематику вивчають у процесі роботи надначерками з натури. Результати вивчення закріплюють виконанням нарисів зпам'яті і за уявленнями. Потім приступають до створення лаконічних начерківвеликого розміру на ці ж теми. Такі начерки є прототипами майбутніхпедагогічних малюнків.
Корисно практикувати і такий метод тренування: після завершення роботинад деякими ґрунтовними малюнками з натури потрібно зобразити ці ж сюжети попам'яті у вигляді лаконізованого пробного педагогічного малюнка (начерку великогорозміру, що виконується крейдою на класній дошці, вугіллям, кистю на папері). Уньому передаються найголовніші особливості об'єкта, сюжету зарисовки безвираженої деталізації й тональних відносин. Такі вправи в тренувальномупедагогічному малюванні не тільки допомагають освоїти специфіку цього видуроботи, але й є додатковим засобом закріплення у пам'яті принципів побудовизображуваних об'єктів.
Потрібно відмітити, що створення лаконічних, виразних начерків великогорозміру в ряді випадків зв'язане з певними психологічними і виконавчими труднощами.Досягнення змістовності, цілісності зображення, економності засобів, щовикористовуються в начерку великого розміру, є нелегкою справою для недосвідченихвчителів. Координація зорових і розумових процесів при роботі над малюнками іначерками великого розміру здійснюється важче, аніж при виконанні маленькихзарисовок. Велике робоче поле педагогічного малюнка вимагає розвиненогосуцільного бачення, уміння швидко оцінювати елементи зображення і упевненооперувати ними [10, 41].
Розгляд прийомів і методів створення лаконічних начерків великогорозміру, що є прототипами майбутніх педагогічних малюнків, доцільно провести наконкретному матеріалі. Це дозволить більш переконливо і обґрунтовано оцінитивибір тих або інших принципів виконання таких малюнків, дасть наочне уявленняпро образотворчі можливості різних матеріалів і технічних прийомів їхвикористання в роботі вчителя.
Приклад лінійно-контурного зображення фруктів в малюнку крейдою, колибуквально однією лінією характеризується форма яблука, даний на рис. 6. Одинмаленький штрих, нанесений всередині контурного абрису, допомагає створитиуявлення про об'єм предмета [12, 17].
/>
Рис. 6. Яблуко.Кл. дошка, крейда
Правдивістю, чіткою силуетністю форм вирізняються великі малюнки фруктіві овочів, виконані кистю і акварельною фарбою. У цих випадках треба відразу,без попереднього намічання контурів предметів відобразити їх форму за допомогоюзалиття аквареллю. У деяких випадках така робота проводиться на сухому папері.Тоді контури предметів будуть більш чіткими. Іноді художник злегка змочує папірі, не давши йому повністю просохнути, швидким залиттям домагається ефектноговиконання малюнка. За допомогою кисті й акварелі вчитель може швидко створитиряд таких начерків, що дуже зручно в педагогічному малюванні.
Іншою групою об'єктів, зручних для проведення первинних вправ в пробномупедагогічному малюванні, є предмети із побуту людини. Частіше усього такіпедагогічні малюнки виконуються лінеарно, з використанням допоміжних лінійпобудови (рис. 7). Продемонструвавши школярам схематичні принципи конструюванняформи предметів в малюнку, вчителю потрібно тут же показати дійсну зовнішнюформу предмета. Це допоможе краще відчути зв'язок між конструкцією предмета ійого повноцінним зовнішнім виглядом, привабливість якого посилюється завдякивикористанню світлотіні й показу важливих деталей [14, 76].
/>
Рис. 7. Малювання предметів. Кл. дошка, крейда
Часто педагогічні малюнки крейдою виконуються за допомогою лаконічнихлінеарних засобів без опрацювання світлотіньових відносин. При необхідностівиразити об'ємну форму предметів іноді і в крейдяних малюнках використовуютьзасоби світлотіні. З цією метою деякі частини зображення покриваютьсякрейдяними штрихами потрібної інтенсивності, що допомагає охарактеризувати світлімісця предметів. У тіньових же частинах рисунка залишається темна поверхнядошки.
Півтони вирішуються за допомогою легких, тонких крейдяних штрихів, крізьякі потрібною мірою просвічує темна поверхня дошки. Таким чином вчитель передаєв малюнку характер освітлення, об'ємну форму предметів. Подібні малюнкивикористовуються головним чином в тих випадках, коли під рукою у вчителя невиявиться паперу великого розміру і вугілля, щоб виконати швидкий малюнок зузагальненою характеристикою світлотіні.
Якщо по темі уроку потрібно показати школярам закінчений або принаймніґрунтовно пророблений малюнок натюрморту, краще використати репродукціювеликого розміру із графічним зображенням або заздалегідь підготовленийвчителем малюнок натюрморту (тобто наочну допомогу). Іноді можна прямо на уроцішвидко виконати малюнок, застосовуючи вугілля і тонований папір (рис. 8).

/>
Рис. 8. Натюрмортз гіпсових геометричних фігур
Цікавий приклад малювання інтер'єра крейдою на класній дошці приведенийна рис. 9. Цей малюнок виконаний відомим російським архітектором С.В. Новаківськимбезпосередньо під час читання лекції з історії архітектури. З дивною свободою івіртуозністю охарактеризовані складні елементи інтер'єру, його простір.Дивлячись на ілюстрацію, переконуєшся, як багато може сказати глядачу умілиймайстер за допомогою скромних засобів малюнка крейдою [6, 73].
/>
Рис. 9. С. Новаківський. Інтер'єр. Кл. Дошка, крейда
Наведемо приклади малювання пейзажу, його окремих частин на класній дошціі на великих листах паперу.
Типовий вигляд ялини відтворений в крейдовому малюнку (рис. 10).
/>
Рис. 10. Ялина. Кл. дошка, крейда
Бурхливий, темпераментний начерк великого розміру, виконаний кистю ігуашевою фарбою, поданий на рис. 11. Автор зумів лаконічними засобамиохарактеризувати далеку частину пейзажу, зосередивши всю увагу на передньомуплані із дуже виразно намальованими деревами. За швидкістю і методами виконаннятакий начерк цілком відповідає вимогам до педагогічних малюнків.
/>
Рис. 11. Двадерева. Нарис великого розміру для супроводу пояснення вчителя на уроці. Акв.,пензель
Проаналізуємо декілька прикладів лаконічних, образних начерків, виконанихдосвідченими художниками. Прийоми роботи, використані для малювання пейзажу,дуже підходять вчителю при створенні педагогічних малюнків. У одному з нарисів (мал.12) художник А.В. Кокорін застосував дуже простий, але надзвичайно ефективнийпринцип виконання пейзажного мотиву. Усього декілька штрихів, зробленихфломастером, дозволили виразно охарактеризувати сюжет. Цікаво трактуєтьсяглибина пейзажу: зліва в начерку видно невелику споруду, яка фіксує першийплан. У глибінь пейзажу спрямовується декілька ліній — і відразу створюєтьсявраження простору. Середній і задній плани лише злегка намічені.

/>
Рис. 12. А. В.Кокорін. Пейзаж. Флом.
При виконанні великих начерків пейзажу крейдою використовують і лінеарнийметод. Білі лінії різної інтенсивності й товщини дозволяють переконливопередати особливості пейзажу. Умілий художник-педагог, що добре володіємайстерністю швидкого малювання, може успішно зобразити навіть складнийпейзажний сюжет, працюючи крейдою на класній дошці (рис. 13). Застосовуючи акцентованілінії, проведені з різною силою натиску, автор добився виразного вирішеннямалюнка. У одних місцях легкі лінії характеризують далекий план пейзажу, асильні штрихи допомагають виявити об'єкти переднього плану [43, 175].
/>
Рис. 13. Г. В. Храпак. Міський пейзаж.
Цікаво трактована вантажна машина на великому листі паперу за допомогоюкисті і туші. Упевнено володіючи цією технікою малювання, художник вдаловикористав контрасти темних і світлих плям та створив яскравий нарис (рис. 14).Такі активні зображення справляють сильне враження на учнів, які сидять навітьна останніх партах.

/>
Рис. 14. Вантажнаавтомашина. Нарис великого розміру для використання як педагогічний малюнок.Туш, пензель
Іноді за допомогою крейди і темних місць класної дошки можна виразитим'яку світлу тональність зимового пейзажу (рис. 15). На створення такогомалюнка потрібно небагато часу [53, 114].
/>
Рис. 15. Зимовий пейзаж.Кл. дошка, крейда
На рис. 16 поданий приклад швидкого і лаконічного малювання машин. Тутохарактеризовані головні частини конструкції, правдиво переданий силуетвертольота. Автор уміло використав скупі образотворчі можливості крейдяногомалюнка для показу своєрідної форми цього літального апарату.
/>
Рис. 16. Вертоліт.Кл. дошка, крейда
Цікаве вирішення пейзажних мотивів при виконанні пояснювальних малюнківдо уроків може бути досягнуте за допомогою кисті і туші (або акварельноїфарби), якщо ними працювати на великих листах паперу. Використовуючи методсилуетного малювання, вчитель має можливість добитися активного звучанняелементів пейзажу й архітектури на світлому фоні неба (рис. 17).
/>
Рис. 17. Московський пейзаж. Кл. дошка
Важливим розділом в роботі педагога є зображення анімалістичної тематики.Розглянемо приклади виконання пробних педагогічних малюнків з цієї тематики. Нарис. 18 відтворений малюнок птаха, зроблений вугіллям на великому листі паперу.Широка, смілива манера виконання, правдиве і виразне трактування форми, яскравахарактеристика індивідуальних особливостей птаха вирізняють цей малюнок. Авторупевнено вирішує лаконічні світлотіньові відносини, досягає великої виразностіі ефектності вирішення, малюючи то широкою бічною поверхнею вугілля, топідкреслюючи в декількох місцях контури форми тонким кінчиком вугілля [60,209].
/>
Рис. 18. В.І. Кніп. Птах. Начерк великого розміру. Вугілля
Приклад упевненого володіння майстерністю швидкого малювання наведений нарис 19. Цей начерк великого розміру зроблений в спокійній обстановці, під частренування в домашніх умовах. Художник сміливо володіє кистю, переконливохарактеризує цілей основні деталі. Зображення створене без попередньогонамічання контурів олівцем, робота здійснювалася відразу кистю, упевнено таенергійно. Це допомогло досягнути особливої жвавості, ефектності виконання, щопоєднується з яскравим образним трактуванням сюжету.
/>
Рис. 19. Голова лані. Туш
В іншому, більш лаконічному начерку, виконаному у тій же техніці, авторузнадобилося усього декілька точних рухів руки для створення надзвичайнопереконливого образу тварини (рис. 20). Затрачена мінімальна кількість часу ізасобів, а отримані вражаючі результати. Це хороший приклад відповідностіхарактеру зображення завданням педагогічного малювання [75, 71].
/>
Рис. 20. Кішка. Педагогічниймалюнок тушшю на великому аркуші паперу
Поряд з виконанням живих, ефектних педагогічних малюнків вчителям частодоводиться створювати начерки методичного характеру, за допомогою якихдемонструється послідовність, етапи роботи. У таких малюнках увага приділяєтьсярозкриттю методичних принципів, ілюструванню дидактичних питань. Проблемавиразності малюнків не знімається, однак вона підпорядковується навчальнимзавданням.
На рис. 21 показаний своєрідний прийом виконання ґрунтовногопедагогічного малюнка на анімалістичну тему. Вчитель намітив крейдою на класнійдошці контури майбутнього зображення, потім широкою бічною поверхнею крейдизаштрихував простір навколо зображуваного об'єкта. Так був створений силуетнийконтур цього об'єкта на світлому фоні. Далі виробляються деякі уточнення цілогоі деталей, подекуди малюнок додатково підкреслюється крейдою, в деяких місцяхвикористовується ганчірка для витирання непотрібних штрихів. Такий прийоммалювання застосовується вчителями нечасто, але інколи він буває необхідний.
/>
Рис. 48. Кінь.Кл. дошка, крейда
Значного педагогічного й художнього ефекту можна добитися при використаннілаконічного лінеарного методу малювання крейдою на класній дошці (рис. 22).Упевненим рухом руки, однією лінією педагог створив вражаючий образнастороженого, полохливого мишенятка. Тонко помічена характерна поза маленькогогризуна, добре виражений рух тіла. Звертають увагу художні достоїнства нарису,його вдале образне вирішення, правдивість і дуже скромні графічні засоби. Такийначерк не залишає дітей байдужими, зацікавлює їх. Це один з яскравих прикладіввдалого виконання педагогічного малюнка [79, 14].
Корисно провести деякі паралелі між пояснювальними малюнками вчителів іроботою художників-ілюстраторів дитячих книг. Хорошим книжковим ілюстраціямвластиве яскраве образне трактування сюжетів. На цих прикладах можнаознайомитися з методами роботи, які використовують художники-ілюстратори, щобдосягнути максимально виразного і вражаючого вирішення малюнків. Наочно цепроступає в ілюстраціях до дитячих книг, де вік читачів, їх великасприйнятливість до зорової інформації, зміст такої літератури визначаютьнеобхідність застосування ефективних засобів для досягнення мети.
/>
Рис. 22. Мишеня. Кл. дошка, крейда
Художники дитячої книги не задовольняються точною характеристикоюзовнішніх особливостей літературних персонажів, часто навіть уникаютьфотографічно достовірних принципів їх зображення, прагнучи до яскравогообразного трактування сюжетів і героїв книг. Так, малюючи тварин, художникиохоче вдаються до гротеску, стилізації характерних рис персонажів, акцентуваннюцікавих особливостей зовнішнього вигляду тварин, їх пластики і руху.
Інколи художники-ілюстратори зображають тварин в обставинах, характернихтільки для людини, надають персонажам рис, властивих лише людям. Це робиться задопомогою обігравання яких-небудь деталей, рухів, дій. Таке умовне олюдненнявчинків і зовнішнього вигляду тварин — своєрідний прийом, що використовуєтьсяписьменниками в байках і казках, а художниками — при ілюструванні цих творівлітератури, при створенні мультиплікаційних фільмів, рекламних плакатів,оформленні упаковок торгових виробів і т.д. Приклади реалізації даного принципуможна побачити в малюнку В.Г. Сутєєва (рис. 23). У першому випадку зображенийкрокуючий півень, одягнутий в пишний східний костюм, в іншому — собака, щорозглядає книгу, і кошеня у позі, характерній лише для людини. Це робитьобразотворчу розповідь більш зрозумілою, цікавішою, надає їй більшого значення[84, 175].
/>
Рис. 23. В.Г. Сутеєв. Собачка і кошеня. Акв.
Вчитель образотворчого мистецтва повинен знати специфіку ілюстративногомалювання і уміло користуватися ним. У ряді випадків вчитель виконує тематичніпедагогічні малюнки, в яких виразно виражений певний смисловий зміст (припроведенні занять з малювання на теми). Іноді потрібно навести учням прикладсюжетного малювання, коли мають місце взаємостосунки персонажів малюнка (рис. 24).
/>
Рис. 24. Вовк іягня. Кл. дошка, крейда
Вчитель повинен бути готовий не тільки правильно намалювати ту чи іншутварину, але й уміти цікаво, переконливо передавати зміст твору, доповненийвласною фантазією. За допомогою таких малюнків вдається не тільки роз'яснюватипринципи зображення тварин, але і пробудити у школярів інтерес доанімалістичної тематики. У подібних випадках зміст малюнка вчителя служитьспонукальним стимулом для учнів, активізує їх творчу діяльність.
Певну трудність для вчителя представляє зображення людини. Передати влаконічному начерку великого розміру так складний об'єкт за пам'яттю або уявою— справа нелегка. Найбільш важким є малювання людини в русі. У цих випадкахособливо доречний лінеарний метод роботи крейдою, вугіллям, сангіною, пастеллю,фломастером.
Дуже виразний начерк голови хлопчика виконаний за допомогою кисті і тушіна великому листі паперу (рис. 25). Такий прийом малювання голови людинидоречний в роботі вчителя, оскільки дозволяє швидко й ефектно створитизображення і пояснити навчальний матеріал [83].
/>
Рис. 25. Голова хлопчика. Педагогічний малюнок. Пензель, туш
Чималу роль в створенні атмосфери зацікавленості темою уроку відіграєвдало вибрана тематика педагогічних малюнків. Конкретний типаж, переконливопереданий рух фігури, характеристика одягу, додаткових аксесуарів — все цездатне викликати інтерес у школярів і забезпечити успіх пояснення педагога.Тематика, знайома і близька дітям, вносить пожвавлення в учбовий процес і даєможливість ефективно провести пояснення матеріалу, показати принципи виконаннямалюнків. У таких випадках активно працюють пам'ять, уява і мислення школярів,виникають різноманітні асоціації з приводу малюнків педагога. Все це підвищуєефективність занять образотворчим мистецтвом.
На уроках образотворчого мистецтва в школі відображається різноманітнатематика. Тому вчитель повинен знати принципи побудови досить широкого колаоб'єктів, уміти працювати з різними матеріалами, володіти різними технікамивиконання малюнків. Не можна обмежити образотворчу діяльність на уроках однимулюбленим матеріалом. Це збіднює навчальний процес, знижує інтерес школярів домалюнків педагога.
Виконуючи пояснювальний малюнок, вчитель повинен пам'ятати, що йогоробота розрахована на огляд всіма учнями, що сидять у класі. Тому педагогповинен часто переміщатися, змінювати своє положення по відношенню до малюнка,щоб останній був добре видно школярам. Важливе значення для успішного засвоєнняматеріалу учнями має синхронність виконавчих дій педагога при виконанні малюнкаі усного пояснення процесу створення зображення. Вчитель, який довго б'єтьсянад створенням пояснювального малюнка, не зможе забезпечити справжньої ефективностіучбового процесу. Він повинен малювати точно, швидко, упевнено. На досягненняцих якостей повинні спрямовуватися зусилля педагога при самостійномувдосконаленні своїх навичок.
Тренуючись в створенні навчальних педагогічних малюнків до уроків,вчитель не тільки поновлює знання особливостей певної тематики чи випробовуєпринципи її зображення, але й вдосконалює свою професійну майстерність. Таківправи можна провести на класній дошці в школі перед уроками або після занять,а також вдома, використовуючи великі листи білого й темного паперу,застосовуючи актуальні матеріали і прийоми виконання малюнків, які в данийперіод є особливо важливими для забезпечення навчального процесу.

РОЗДІЛ 2. методика використання засобівпедагогічного малювання у початковій школі
2.1 Особливості педагогічного малюнка для учнів початкової школи
Успішне здійснення педагогічного малювання значною мірою залежить відуміння вчителя образотворчого мистецтва професійно виконувати начерки. По-суті,пояснювальні малюнки вчителя є начерками, пристосованими для ілюструванняучбового процесу. Враховуючи так важливу роль швидкого малювання в роботіхудожників-педагогів, потрібно добре знати специфіку цієї діяльності і упевненоволодіти практичними навичками її здійснення.
Начерками прийнято називати швидкі, лаконічні малюнки, найчастішеневеликого розміру, що зумовлено цільовим призначенням, задачами і умовами їхвиконання. У багатьох випадках вони створюються там, де знаходяться потрібніхудожнику об'єкти. Начерки є улюбленим, оперативним, зручним засобом фіксаціїспостережень, вражень, задумів художника. Але вони відіграють не тількидопоміжну роль в його творчій практиці. Швидкі зарисовки можуть мати йсамостійне значення, справжню художню цінність [79, 142].
Важко уявити собі художника, в роботі якого в тій або іншій мірі незнаходили б застосування начерки. У творчості деяких майстрів вони займаютьзначну частину, а окремі з них навіть спеціалізувалися у цьому напрямку роботи.
Умілі рисувальники можуть за допомогою лаконічних засобів передатизначний зміст. Хорошим начеркам властиве яскраве образне трактування натури,засноване на узагальненій характеристиці її істотних особливостей. Короткочаснізарисовки — це стисла, скупа за засобами розповідь про зображуване. Малюючибільш тривалий час, можна повніше і переконливіше охарактеризувати освітлення,об'ємну форму, деякі важливі деталі. Хороший начерк — це не точна копія, непротокольний виклад побаченого, а лаконізована інтерпретація зображуваного [78,18]. Виконуючи таку роботу, досвідчений художник свідомо відволікається віддругорядних деталей, зосереджуючи свою увагу на найголовнішому, прагнучивиразити суть зображуваного об'єкта.
Нерідко в начерках, виконаних майстрами мистецтва, можна побачитигранично загострене трактування зображуваного, що доходить ледь не докарикатурності. А тим часом таке вирішення — свого роду попадання в мету. І щоцікаво: гостро характеризовані, дещо стилізовані зображення часом повнішепередають суть моделі, аніж ретельно пророблені, ґрунтовно деталізованімалюнки, що мають виражену тенденцію до документального трактування натури [86,45].
Властиві людині пропорції частин тіла, постава, манера триматися,рухатися, найбільш помітні особливості обличчя, рук, інші ознаки, по яких вонаупізнається, повинні помічатися художниками, потрібною мірою загострюватися,обіграватися в начерку таким чином, щоб у глядача створювалося яскраве іконкретне уявлення про зображену людину.
Той, хто хоче добитися справжнього успіху в малюванні, не задовольняєтьсядосягненням елементарної зовнішньої схожості зображення з натурою, а будепрагнути до більш глибокого її трактування, образного рішення начерків,вираження типового через характеристику індивідуального. «Художній образправдивий тоді, коли його творець уміє через одиничний конкретний виглядвиявити загальне, істотне в колі явищ, що відображається, тобто типове у них»[89, 17].
На рис. 26 репродукована робота відомого художника-анімаліста, котрийдобре знав представників тваринного світу, умів гостро і виразно передавати їххарактерні особливості. А.С. Степанов виконав вражаючий нарис ведмедя [85,173]. Привертає увагу, як помітно відрізняються вигляд, рухи, звички цієїтварини. Приземкуватий, ваговитий, вайлуватий ведмідь незграбно переступає зноги на ногу. Дивлячись на цей начерк, глядач переживає абсолютно різнівідчуття. Він не тільки легко взнає цю тварину, але і отримує її вичерпнупластичну і смислову характеристику. Все це завдяки образному трактуваннюсюжету зарисовки, в яку художник вклав щось більше, ніж проста схожість чидокументальна фіксація зовнішніх даних тварини, завдяки точним характеристикам.У таких випадках пам'ять і уява, спонукувані до активності недомовленістюначерку, доповнюють деталі зображення і повністю відтворюють той зміст, якийавтор хотів передати в малюнку.
/>
Рис. 26. О.С.Степанов. Ведмідь
І.Є. Грабар пише про лаконічні зарисовки В.А. Сєрова: «Просто дивуєшся,розглядаючи їх: ледь намічена потилиця, а перед вами вже жива людина, трохиторкнутий ніс, що висунувся, а ви вгадуєте його володаря, через спину сусідавидно чиясь підведена брова, а ви взнаєте не тільки кому вона належить, але івираз обличчя даної людини» [25, 46].
Таким чином, деяка недомовленість в начерку, концентрація уваги нахарактерних особливостях моделі не тільки не зменшують змістовності зображення,а навіть збільшують його експресію, надають йому особливої жвавості йестетичної привабливості. Уявна незавершеність трактування моделі насправді —специфічна якість начерку. Якщо художник обходиться невеликою кількістюобразотворчих засобів і досягає при цьому правдивого і переконливого художньоговирішення, це свідчить про його майстерність, розуміння специфіки начерку,уміння її використати.
Емоційна, творча схвильованість художника, його зацікавленість сюжетомзарисовки загострюють сприйняття натури, активізують процес мислення,полегшують виконання начерку, сприяють досягненню образної характеристикимоделі. Але одних емоцій автора недостатньо, щоб створити повноцінний художнійобраз і донести свої задуми до глядача, стурбувати, зацікавити його. Крімусього іншого, художник повинен володіти відповідними знаннями і майстерністю.Йому необхідно також мати розвинене творче мислення і уяву. Свої почуття,враження художник повинен викладати чіткою, професійною мовою образотворчихзасобів. Недорікуватість тут так само неприпустима, як і в літературі. Отже,людині, яка професіонально працює в мистецтві, треба опановувати майстерністьшвидкого начерку [29, 41].
Особливо яскраво творчий початок виявляється в тих випадках, коли начеркивиконуються при роботі над виконанням композицій. Тут помітніше вираженацілеспрямованість дій художника, більш активно працюють його уява, мислення,пам'ять. Але буває так, що, проводячи зарисовки з натури, художник може знайтитему для композиції, якщо йому довелося зображати цікавий типаж, сюжет. У такихвипадках натурна зарисовка дає поштовх для роботи уяви, у художника виникаютьуявні асоціації з приводу побаченого в натурі, які можуть сприяти появі творчихзадумів, що відображаються в ескізах композицій.
З начерку-ескізу часто починається тривалий, складний процес створеннятвору мистецтва. У такому начерку, що виконується за уявою, знаходять втіленняпервинні ідеї, принципи реалізації задуманого сюжету. Художник мислить золівцем або кистю в руці, шукає найкращі варіанти вирішення композицій. Частовикористовуються начерки і під час збирання натурного матеріалу, потрібного дляпереконливого вирішення ескізів і оригіналів художніх творів [24, 102].
Потрібно відмітити доступність роботи над начерками, можливістьоперативно, слідами своїх спостережень виконувати швидкі зарисовки,використовуючи будь-які умови, застосовуючи мінімальні образотворчі засоби. Дляроботи над начерками не потрібна спеціальна майстерня, складне обладнання чиособливе оснащення. Начерки можна робити практично скрізь.
Графічні засоби, за допомогою яких створюється зображення в начерку,практично ті ж, що й у звичайному малюнку (лінія, штрих, пляма, комбінація цихелементів). Однак швидкість виконання начерків при цьому, тенденція долаконізму, загостреної виразності, необхідність забезпечити враження жвавості,безпосередності, легкість виконання роботи надає деякої своєрідності цимтрадиційним засобам. Так, лінії, штрихи, тональні плями, що характеризуютьформу предметів, в начерках більш активні, динамічні, акцентовані, аніж цебуває в тривалих малюнках.
У швидкому малюванні дуже часто використовується лінеарний принципстворення зображення, коли за допомогою невеликої кількості ліній відмежовуютьконтурні контури і основні елементи форми предмета від іншої частини паперу (рис.27) [8, 21]. Як правило, такі начерки лаконічні і виразні. Відлінеарно-контурного прийому виконання начерків відрізняється метод створеннязображення за допомогою коротких, переривистих ліній-штрихів. Нанесені налисток паперу, штрихи створюють уявлення не тільки про контурні контуриоб'єкта, але і про його об'ємну форму, характер освітлення, світлотіньовемоделювання [14, 108].
/>
Рис. 27. А.Матісс. Жіночий портрет. Туш, перо
Штрихи різної довжини і товщини, встановлені в різних напрямах,допомагають зобразити форму, характеризувати ціле і окремі деталі, полегшуютьпередачу просторового розташування різних частин об'єкта. У штриховому начеркуможна переконливо характеризувати об'ємну форму моделі.
Існує декілька прийомів використання штрихів для створення зображення.Іноді вони наносяться паралельними рядами. За їх допомогою передаються окремідеталі, характеризується контур об'єкта (рис. 28).
/>
Рис. 28. М.А. Тирса. Портрет художника В. В. Лебедева
В інших випадках може використовуватися перехресне нанесення штрихів.Іноді художники малюють за допомогою дуже коротких переривистих штрихів, з якихніби виткане зображення. Утворюється своєрідний потік рисок-штрихів, що додаєначеркові жвавості. Той, хто малює нечасто, не дотримується якої-небудь системизастосування штрихів, прокладає їх довільно, в різних напрямах, завдяки чомустворюється враження особливої динамічності зображення.
У роботі над начерками застосовуються різноманітні матеріали і технікамалюнка. Вибір матеріалу залежить передусім від задуму художника, завданьмайбутньої роботи, особливостей зображуваного об'єкта, часу, яким володієхудожник, його особистих схильностей, міри володіння тим чи іншим матеріалом.
Виконуючи начерки будинку або в майстерні, частіше за все використовуютьокремі листи паперу різних розмірів. Дещо рідше малюють в альбомах. Припроведенні зарисовок на вулицях, в суспільних місцях, під час поїздок і в рядіінших випадків зручніше робити начерки невеликого розміру. З цією метоюпотрібно завести кишеньковий альбомчик або блокнот, куди будуть заноситисящоденні зорові враження.
Для зарисовок можна використовувати папір будь-яких видів. Застосуванняпаперу, різного за розміром, кольором, тоном, є одним з засобів досягненнявиразності начерків. Дуже ефектні зарисовки виходять на злегка тонованому аботрохи забарвленому в теплі кольори паперу. З успіхом можна робити начерки назворотній стороні шпалер, обгортковому папері. Бажаючи добитися різноманітностівиконання своїх робіт, художники використовують папір з різною фактурою,підкладають під неї металеві пластинки із різними поверхнями (клітчату, точковуі ін.).
Начерки аквареллю, тушшю, пером бажано виконувати на тих видах паперу,які дозволяють із найбільшим ефектом працювати в даній техніці. Наприклад, длямалюнків і начерків пером підходить гладкий, щільний глянсовий папір, на якийдобре лягає штрих пером і не розпливаються чорнило або туш. Для одноколірних ікольорових нарисів аквареллю, тушшю більш підходить папір, що помірно всмоктуєводу, злегка шершавий. На такому папері залиття кистю, акварельна розмивкавиходять більш виразною. У деяких випадках є доречним застосування паперу, якийсильно всмоктує воду, що дозволяє досягати своєрідного вирішення начерків, колизображення буде дещо розпливчатим, «розмитим», м'яким.
Матеріалами для виконання начерків можуть бути різні олівці, вугілля,сангіна, пастель, соус, чорнила, туш, акварель, кисті, палички, пера,автоматичні і прості ручки, спеціальні олівці з фетровим стержнем (фломастери),гуашеві і масляні фарби, малювальна крейда, маркувальні і косметичні олівці іт. ін. [43, 125].
Найбільш часто застосовуються в роботі над начерками прості графітніолівці. Це один з улюблених художниками матеріалів малюнка, з його допомогоюможна створювати лінеарні і тональні начерки.
Дуже зручні для виконання начерків малювальне вугілля, сангіна,одноколірна пастель (коричнева, сіра, чорна). З їх допомогою можна малювати,використовуючи і лінію, і пляму, швидко закриваючи великі поверхні паперу,малюючи то гострим кінчиком вугілля, то його широкою бічною поверхнею, тримаючишматочок палички вугілля (сангіни) плазом, паралельно до паперу. Ці матеріалидозволяють працювати швидко, різноманітно, дають можливість досягати ефектноговиразного рішення з багатством тональних відносин.
Дещо іншими властивостями володіє пресоване малювальне вугілля. Вонобільш активне за силою звучання, краще утримується на папері. Правда, імалювати ним дещо відповідальніше: треба працювати точніше, впевненіше,оскільки пресоване вугілля неможливо швидко стерти з паперу. У разінеобхідності його доводиться стирати гумкою, а це нерідко приводить до забрудненняпаперу. Пресоване вугілля має великі образотворчі можливості і дозволяєдосягати активності тонального звучання, а коли потрібно — тонкого тональногомоделювання начерків.
Нерідко художники використовують соус — досить товсті стержні зпресованої фарбувальної речовини. Соусом можна працювати сухим і мокримспособами. У другому випадку його заздалегідь розтирають і розводять водою добажаної консистенції. Начерки, виконані соусом, добре передають світлотіньовіособливості натури. Однак застосовувати цей матеріал треба уміло і обачно,оскільки малюнки, зроблені паличкою сухого соусу, іноді одноманітні, чорні. Прицьому зображення легко розтирається, розмазується, папір швидко брудниться іробота може набути неохайного вигляду [55, 19].
Красиві виразні начерки можна робити ручками з металевими перами, в томучислі й авторучками, що заправляються чорнилом. Можна використати і кульковіавторучки, хоча вони дають одноманітний штрих.
Застосування певних ручок, пер для малювання — ця передусім справа звичкихудожника. Важливіший сам принцип виконання малюнків і начерків за допомогоюпера, образотворчі можливості цього матеріалу. Міра м'якості пера, широташтриха, різна сила натиску на перо, метод нанесення штрихів і інші технічніособливості застосування цього матеріалу дозволяють досягати цікавих,різноманітних результатів.
Привертає увагу начерк коня, зроблений О.М. Лаптєвим (рис. 29). Майстерлегко і вільно володіє матеріалом, уміло його використовує для передачіхарактерних особливостей натури. Швидкими, упевненими штрихами, застосовуючирізну силу натиску на перо, він точно передає вигляд коня, фактуру, умілочергує світлі і темні дільниці малюнка.
/>
Рис. 29. A.M. Лаптев. Стоячий кінь. Туш, перо
Іноді для виконання зарисовок користуються спеціально заточеною паличкоюз трохи розщепленим кінчиком. Її умочують в туш або чорнило і малюють,отримуючи штрихи різної інтенсивності (спочатку більш активні, а в міру висиханнячорнила ніжні, ослаблені) [66, 124].
Великим діапазоном технічних можливостей для малювання володіє фломастер,стержень якого робиться з фетру або пористого пластика. Фломастери заряджаютьсяспеціальною рідкою фарбою (чорнилом) різних кольорів. Цей матеріал дозволяєвиконувати як лінеарні, так і тонові начерки. Образотворчі можливостіфломастера в значній мірі залежать від товщини і густини стержня, міри йогонасиченості чорнилом, сили натиску на нього. Наявність товстого фетровогостержня допомагає створювати різноманітні зображення, дає можливість працюватинад начерками досить великого розміру; фломастери з тонким пластиковим стержнемзвичайно використовують для лінеарного малювання.
Дуже часто начерки виконують за допомогою м'якого пензля і акварельноїфарби. Застосовуючи техніку залиття, можна переконливо передавати велику формупредмета, силует. Іноді технічний прийом залиття поєднується з промальовуваннямконтурів малюнка пером або фломастером (рис. 30) [68, 7]. Застосовується такожрозмивка заздалегідь зробленого контурного зображення кистю, змоченою розчиномфарби.
/>
Рис. 30. Лист клена. Флом., акв.
Аквареллю можна виконувати як одноколірні, так і кольорові начерки. Востанньому випадку виникають задачі, вирішення яких вимагає більшого часу ідосвіду. Потрібно підкреслити, що виконаний в два-три кольори начерк за своїмвирішенням залишається графічним зображенням, не переходячи в живописний етюд,де основна увага приділяється дослідженню співвідношень кольорів, зв'язку зживописним фоном і т. д.
Цікаві начерки роблять тушшю, використовуючи м'які кисті. При цьомуможлива робота як нерозбавленою тушшю, яку беруть кистю прямо з флакона, так із розбавленням її водою до необхідної консистенції.
Чергування світлих і темних дільниць зображення дозволяє створюватияскраві контрастні начерки, в яких тонке промальовування деталей кінчикомм'якої кисті може поєднуватися з нанесенням широких тональних плям методомзалиття [69, 35].
Хороші результати дає робота акварельною крейдою або олівцями «Живопис»по змоченому водою і ще вологому папері. Тут доречні головним чином швидкізарисовки. Можна працювати чорною або коричневою крейдою (олівцем), виконуючиодноколірні начерки. Іноді роблять і багатоколірні начерки за допомогоюдекількох олівців. У кольоровому зображенні важче досягнути лаконізму іцілісності.
Дуже своєрідно виглядають зарисовки, виконані на папері коричневою абочорною масляною фарбою. Така техніка дає змогу поєднувати можливості лінійногота тонового зображення із промальовуванням контуру і широким залиттям(протиранням) темних місць. Подібні малюнки звичайно роблять плоскими щетиннимипензлями невеликих і середніх розмірів (рис. 31) [78, 67].
/>
Рис. 31. Хлопчик.Пензель, олія
Використання різноманітних матеріалів і техніки малюнка дає можливістьнайкращим чином передати своє враження від побаченого, свої задуми, допомагаєдосягти виразного вирішення нарисів.
Особистість художника, його творчі спрямування, стиль і методи роботи,безумовно, впливають на технічну сторону композицій, засоби вираження своїхзадумів. У свою чергу характер і властивості матеріалів малюнка, принципи їхвикористання небайдужі для художника і нерідко підказують той або інший прийомроботи, беруть участь в формуванні індивідуального творчого почерку майстра.
Образотворчі засоби, вживані у малюванні, не є індиферентнимипосередниками між художником і його твором. Вони беруть участь у вираженнізадумів автора, сприяють виразності вирішення і, крім того, впливають навиникнення ідей, творчих імпульсів, спонук, асоціацій. Матеріал може підказатипринцип рішення малюнка, нарису, ескізу, наштовхнути на цікаві знахідки. І хочматеріал не диктує художнику свої остаточні умови, але він має вплив нахарактер його діяльності. Автор майже завжди бачить свій майбутній твір вматеріалі, через матеріал. Буває, що своїми знахідками художник зобов'язанийтому або іншому образотворчому засобу, його специфічним властивостям, які ідопомогли йому знайти вдале рішення [40, 203].
Вчитель образотворчого мистецтва повинен добре знати властивості іможливості різних матеріалів малюнка, уміти використати їх в своїй практичнійроботі. Велику допомогу в цьому відношенні можуть надати систематичні заняттяначерками, в яких застосовуються різні матеріали і техніка роботи.
2.2Практика використання засобів педагогічного малювання на уроках
Виконання замальовок пов'язане з активною роботою зорового сприйняття,мислення, високою мірою розвитку виконавчих дій. Набуття навичок швидкогомалювання вимагає регулярного тренування, яке може забезпечити систематичнаробота над начерками. Якості, потрібні для успішного швидкого малювання, розвиваютьсяповніше й швидше за умови застосування спеціальних вправ. «Те, що набуваєтьсяшляхом свідомих навмисних вправ і праці, опускається потім за поріг свідомостіі стає несвідомою міцною навичкою...» [18, 358].
Швидкі і надшвидкі начерки виконуються протягом 1-2 хвилин. Мінімальнакількість часу, що відводиться на виконання такої роботи, спонукає вирішуватиобразотворчі задачі не тільки швидко, але і гранично лаконічно. Подібнадіяльність активізує увагу, мислення, пам'ять, всі робочі процеси, пов'язані змалюванням. Особливо доречно в цих випадках зображати рухому модель, колихудожник уважно спостерігає, більше працює по пам'яті, діє швидше й рішучіше.
Натура служить довідковим матеріалом, але тільки протягом дуже короткихвідрізків часу. У роботі над швидкими зарисовками особливо недоречне і практичнонеможливе пасивне змалювання натури, її старанне копіювання, оскільки необхіднопередавати тільки найголовніші особливості моделі, характеризувати її рух.
Тематику короткочасних нарисів треба ускладнювати поступово. Спочаткупотрібно приділити увагу простим за формою предметам, що мають чіткуконфігурацію. У міру набуття досвіду у цьому виді роботи можна ставити передсобою більш важкі завдання, наприклад замальовувати людей і тварин в русі.
Зображати людей в русі можна вдома, в майстерні, на вулиці, стадіоні, вгромадських місцях, на виробництві, за містом. Спочатку доцільно робити начеркилюдей, що здійснюють відносно нескладні дії, виконують нескладні рухи (людинапише лист, в'яже, шиє, працює на кухні, робить купівлі в магазині, газетномукіоску і т.д.). Корисно також провести зарисовки тварин і птахів в зоопарку,вибираючи такі моменти, коли вони знаходяться в русі [21, 27].
Більш складний вигляд роботи — зображення активних, рухомих об'єктів(біг, ходьба, спортивні вправи і ін.). Щоб правильно, упевнено і виразновиконувати таку начерки, потрібен достатній досвід, певний рівень розвиткуспостережливості, зорової пам'яті, швидкості сприйняття, вибірковості іцілісності бачення. Важливу роль відіграє також упевнене володіння матеріаламиі методами виконання начерків.
Розвиток спостережливості вимагає постійної практики в малюванні,істотних і менш значних вражень, деталей, щоб навчитися відбирати головне,найбільш важливе і цікаве. Більш помітних результатів в цій справі можнадосягнути, якщо провести спостереження і зарисовки за певною системою,дотримуючи послідовність вивчення різних об'єктів. Ефективності спостереженьсприяє наявність конкретної установки: що треба спостерігати, які відомості,який матеріал необхідно отримати внаслідок спостереження, на що потрібнозвертати увагу.
Спостережливість буває двох типів: загальна і детальна. Художник повиненуміти бачити об'єкт або групу предметів передусім як єдине ціле, відразувизначаючи в ньому найбільш істотне. Разом з тим необхідно помічати характерніособливості основних елементів, деталей в тому, що спостерігається. У процесіактивних, цілеспрямованих спостережень і регулярної роботи над начерками швидшеформується і виразніше виявляється вибіркове сприйняття натури. Спочатку сліднавчитися знаходити в різноманітті об'єктів і явищ потрібні й важливі дляроботи деталі. Потім завдяки систематичному тренуванню в проведенніспостережень і зарисовок відбувається звикання у визначенні потрібного,головного, найцікавішого [29, 41].
Спостережливі художники знаходять в самому буденному багато цікавого,привабливого. Вони можуть яскраво і переконливо виразити свої враження вначерках. Багато художників систематично здійснюють альбомні зарисовки з метоюфіксації своїх спостережень і накопичення корисних образотворчих матеріалів.
Важливу роль в оволодінні майстерністю швидкого малювання відіграєрозвиток зорової пам'яті і уяви, уміння здійснювати начерки на основішвидкоплинних вражень, отриманих внаслідок короткочасного спостереження натури.У зв'язку з цим представляють інтерес вправи в швидкому малюванні. Одна з такихвправ проводиться так. Протягом 1-2 хвилин слід уважно розглянути об'єктмайбутньої зарисовки, визначити його основні характерні особливості, принциппобудови, а потім, прибравши предмет або відвернувшись від нього, зробитилаконічний нарис по пам'яті. Наприкінці роботи можна знову подивитися намодель, щоб оцінити міру об’єктивності зображення. Згодом виконання зарисовокза спостереженнями стає звичною справою, і їх створення не представляє значнихтруднощів.
Людина із ґрунтовним досвідом у швидкому малюванні не потребує частогоспостереження натури під час роботи. У неї сильніше розвинена зорова пам'ять,уміння визначати головне. За короткий відрізок часу вона встигає побачити ізапам'ятати набагато більше, ніж це вдається зробити нетренованій людині [33,49].
Однією із складових майстерності швидкого малювання є уміння створюватигранично лаконічні начерки, спрощувати зображення до міри узагальненого образу.У цьому відношенні виявиться корисним такий тип вправ: після виконанняякого-небудь тривалого малюнка або ґрунтовно проробленого нарису з натури требазробити швидкий начерк на цю ж тему по пам'яті. Іноді потрібно повторнопоглянути на натуру, щоб зробити відбір найголовнішого, добитися бажаної міриспрощення і лаконізму зображення. У ході такої роботи відкидаються подробиці,не проводиться ретельне моделювання, виявляються істотні особливості об'єктів,проводиться скорочення малоінформативних ознак, виявляється узагальнений образпредмета.
Важливе значення для прискорення процесу створення начерку маєраціональний, методично обґрунтований принцип його виконання: від цілого — дочастин, від головного — до другорядного. Починаючи роботу із встановленняцілого, художник значно швидше і впевненіше здійснює створення зображення.Використовуючи такий принцип роботи, легше добитися лаконізму і виразності.Засвоєння і неухильне дотримання методичної послідовності створення зображенняв начерках обов'язкове для вчителя, який повинен навчити цьому школярів [27,19].
Приступаючи до роботи над начерком з натури, художник починає із зоровогоознайомлення з об'єктом. Спочатку він сприймається свідомістю як єдине ціле івідповідно втілюється на папері у вигляді первинної узагальненої зарисовки.Потім художник визначає головні частини об'єкта і переходить до зображення,деталізуючи їх необхідною мірою.
Швидка уявна оцінка натури, забезпечення пропорційного і тональноговзаємозв'язку частин зображення, виявлення образної сутності моделі,застосування відповідних графічних засобів для втілення задуму художника,лаконізм і виразність вирішення начерку – все це має важливе значення вшвидкому малюванні, яким досконало повинен володіти художник-педагог [17, 202].
Розвиток зорової пам'яті і уяви має важливе значення дляхудожника-педагога. Уміння вільно і упевнено малювати, опираючись на зоровіуявлення і пам'ять, є обов'язковою умовою успішної роботи вчителя. Йомудоводиться постійно керувати образотворчою діяльністю школярів, підказувати іпоказувати їм, як малювати різні сюжети і об'єкти. Робити це слід цікаво,переконливо і професійно. Тематика дитячих малюнків багата і різноманітна, вних нерідко переплітаються реальність і фантастика. Допитливий розум дітей, їхактивність часто виражаються в образотворчій творчості. Проводячи заняття ізшколярами, вчитель часто імпровізує, дає відповіді на незаплановані заздалегідьпитання, малює різні об'єкти в різних поєднаннях і положеннях. Для цьогонеобхідно володіти тренованою зоровою пам'яттю, багатою уявою, мати значний запасзорових уявлень. Ці якості корисні і в особистій творчій роботі вчителя.
У практиці художньої освіти, в методичній літературі склалася певнатермінологія, яка диференціює деякі види роботи, що проводяться безбезпосереднього використання натури. Це малювання по пам'яті, за уявою.
На відміну від роботи по пам'яті, виконання начерків за уявою проводитьсяз використанням великої кількості зорових образів і відрізняється вільнимтрактуванням просторового положення зображуваних об'єктів. Це передбачає довільнекомбінування зорових уявлень, завдяки чому об'єкти можна малювати в різнихпоєднаннях і не обов'язково відповідно до натури. У процесі роботи зауявленнями помітну роль відіграє уміння художника вільно оперувати зоровимиобразами, коли відновлюються найбільш істотні, характерні особливості об'єктів[10].
Формування зорових уявлень пов'язане з попереднім життєвим і професійнимдосвідом людини. При цьому важливу роль відіграють враження від спостереженьдійсності, які особливо міцно запам'ятовуються в процесі малювання з натури зподальшим підкріпленням роботою по пам'яті і по уявленню. Виконання нарисів зауявою засноване на активній діяльності фантазії і пам'яті. Завдяки творчій уявіхудожники можуть зображати ніколи не бачені події або предмети.
Ця особливість складає одну з важливих властивостей процесу створеннятворів мистецтва. Тим часом нове твориться з допомогою зорових уявлень, набутихзавдяки спостереженням і зарисовкам натури, при вивченні літератури й іншихматеріалів. Такі уявлення, перетворені і збагачені уявою художника, дозволяютьвигадувати фантастичні об'єкти і сюжети, зображати події віддаленого минулого,створювати твори на сучасні теми. Приклади такої образотворчої діяльності можнапобачити у творчості багатьох майстрів мистецтва. Особливо це помітно вкнижкових ілюстраціях і творах на історичні і міфологічні теми [25].
Пам'ять і уява у людини не є незмінними субстанціями. Вони піддаютьсярозвитку, вдосконаленню, як і інші задатки та здібності людини. Потрібніспеціальні вправи по їх розвитку і збагаченню. Регулярна, відповідноорганізована робота над начерками, що виконуються з натури, по пам'яті і зауявленнями, разом із заняттями живописом і композицією є реальними умовамирозвитку, вдосконалення й збагачення творчих здібностей художника. Психологизазначають, що «більш-менш стійким може стати образ певного предмета підвпливом глибокого і багаторазового вивчення цього предмета в процесі малюванняз натури. У цьому випадку ми маємо… багаторазове закріплення слідів йогосприйняття в корі великих півкуль головного мозку» [18, 252].
У формуванні зорових уявлень, створенні міцних слідів в пам'яті про тойабо інший об'єкт велику роль відіграє свідомий, цілеспрямований процесмалювання, коли виразно виявляється намір вивчити, запам'ятати принципи будовиоб'єктів, що зображаються. У таких умовах відбувається смислове, усвідомленезапам'ятовування матеріалу, що зображається.
Художники повинні чітко уявляти собі мету і завдання роботи, щопроводиться при виконанні малюнків або начерків по пам'яті і за уявленнями,уміти точно визначати характерні особливості об'єктів. Такий підхід до процесумалювання допомагає зосередити увагу на визначальних ознаках предметів іполегшити запам'ятовування принципів побудови.
Особи, недостатньо підготовлені до здійснення роботи по пам'яті і зауявленнями, переважно відразу приступають до процесу малювання, тобто виявляютьголовним чином моторну, а не розумову активність. Це помітно знижує результатиїх діяльності [29].
Бажаючи намалювати по пам'яті або за уявленнями який-небудь об'єкт,необхідно зробити певне вольове зусилля, спрямувати мислення й пам'ять употрібне русло, актуалізувати, викликати в пам'яті необхідні зорові уявлення.Зосередившись і пригадавши контури потрібного об'єкта, його характерні особливості(зовнішній вигляд, пропорції, головні визначальні риси), художник можеприступити до графічної передачі образу, відтвореного у пам'яті.
Процес запам'ятовування, міцність збереження сприйнятої зоровоїінформації пов'язані з процесом мислення, завдяки чому відбувається виділенняголовного, істотного в зображуваному, а також аналіз зорового матеріалу. Цеособливо цінне при роботі над начерками, де характеристика головнихособливостей об'єктів є одним з основних завдань.
Умовами, що забезпечують успіх у малюванні по пам'яті і за уявленнями, є:регулярність та інтенсивність проведення вправ в цих видах роботи,послідовність освоєння матеріалу (по мірі складності зображуваних об'єктів ізадач, що вирішуються при цьому ), обов'язковий зв'язок роботи по пам'яті ізпопередніми натурними зарисовками. І.М.Сєченов писав: «… Від частотиповторення реального відчуття або рефлексу відчуття робиться яснішим, а черезце й саме збереження його нервовим апаратом в прихованому стані стає міцніше»[див. 18, 259].
Потрібно взяти за правило наступний принцип роботи: вивчення якої-небудьгрупи об'єктів при виконанні начерків з натури треба супроводжувати зарисовкамипо пам'яті і за уявленнями на цю ж тематику. Причому їх доцільно провестивідразу ж або найближчим часом після виконання нарисів з натури, і лише інодіроботу по пам'яті корисно здійснювати через деякий час (наприклад, черездві-три тижні після завершення роботи над начерками цих об'єктів з натури).
З метою розвитку спостережливості і зорової пам'яті слід регулярно, поможливості щодня замальовувати по пам'яті найбільш цікаве з побаченого за день,а також повторювати по пам'яті у вигляді лаконічних начерків частину натурнихзарисовок (особливо в тих випадках, коли вивчалися які-небудь нові, малознайоміоб'єкти). Наприклад, після проведення натурних зарисовок тварин в зоопарку,музеї, живому кутку або за містом потрібно в той же день виконати аналогічнуначерки по пам'яті (намалювати ті ж об'єкти, у тих же положеннях, що прималюванні з натури).
Необхідно періодично виконувати зарисовки за уявленнями. Потрібно уявитисобі, як буде виглядати той або інший об'єкт, який малювали з натури, з іншихточок зору, в різних положеннях. Наприклад, після виконання в зоопарку певноїкількості натурних начерків тварин і птахів на основі цього матеріалу доцільновиконати декілька зарисовок за уявленнями; над ними можна попрацювати і взоопарку, і вдома.
Знаючи характерний вигляд якої-небудь тварини, можна спробувати зобразитиїї за уявленнями в різних позах, ракурсах, в активному русі. Після малювання знатури коня в профільному положенні при виконанні нарису по уявленню доцільнозобразити його з іншої точки зору, наприклад спереду або ззаду. Можна провестироботу й так: якщо малювали з натури тварину в стані спокою, то, тренуючись в малюванніза уявленнями, зобразити її в русі. Це сприяє активізації пам'яті і мислення йпоказує, наскільки ґрунтовно пройшло ознайомлення з певною тематикою.
З метою дотримання систематичності й послідовності вправ у малюванні зауявленнями необхідно заздалегідь намітити перелік тематики, що підлягаєвивченню і запам'ятанню. Потрібно також продумати почерговість виконання такихначерків, виходячи із поступового ускладнення сюжетів зарисовок доцільносамостійно намітити план проведення зарисовок. При їх здійсненні бажано порядіз виконанням швидких начерків зробити кілька більш детальних малюнків,спробувати повніше відтворити найбільш важливі особливості певної тематики [28,64].
Так, при зображенні тролейбуса або трамвая слід уважно поспостерігати заданими об'єктами, відмітити характерні розміри, співвідношення довжини, висотиі ширини, запам'ятати, в якій частині корпусу знаходяться двері, вікна, їхкількість; визначити, де розташовані колеса, моторна дуга і т. д. Зосередженняуваги на істотних особливостях об'єкта сприяє міцному запам'ятовуванню зоровоїінформації.
Велику роль в удосконаленні виконання начерків з натури і по пам'ятівідіграють повторні зарисовки раніше вивчених об'єктів, періодична актуалізаціязорових мнемічних уявлень. Отже, необхідний час від часу повертатися до вжевивченого матеріалу і за кожної зручної нагоди виконувати певну кількістьзарисовок з натури, по пам'яті, за уявленнями з метою закріплення ранішенабутих знань і зорових образів.
Тренуючись в цих видах малювання, не слід відразу братися за малюванняскладних об'єктів і тим більше намагатися малювати їх у важких ракурсах аборізних поєднаннях. Починати доцільно з більш простих вправ, зображати добрезнайомі одиночні предмети у відносно нескладних положеннях [40, 205].
Вчитель має можливість поєднувати вправи в малюванні за уявленнями зпідготовкою до проведення уроку на певну тему, складаючи ескізи, малюючи врізних положеннях відповідні предмети. Завдяки цьому він ґрунтовно підготуєтьсядо уроків та одночасно розвиватиме й збагачуватиме зорову пам'ять. Наприклад,якщо на одному із занять школярам потрібно виконувати малюнки на теми «Зима»або «Зимові канікули», педагог може заздалегідь переглянути свої натурніначерки, близькі до теми уроку, і на їх основі зробити декілька пробнихпедагогічних малюнків (хокеїст, катання на лижах, зимовий пейзаж і т.п.).
Однак найефективнішим засобом розвитку здатності малювати безбезпосередньої зорової опори на натуру є начерки, що виконуються по пам'яті іза уявленнями. Тематикою таких начерків можуть бути щоденні спостереження івраження; ескізи натурних постановок для учнів, ілюстрації до конспектівуроків; ескізи педагогічних малюнків; об'єкти, передбачені для малюванняшкільною програмою з образотворчого мистецтва, сюжети, пов'язані з виконаннямескізів композицій, і т. ін.
2.3 Результати дослідно-експериментальної роботи
Відповідно до обґрунтованих нами положень дослідженняособливостей впливу експериментальної методики педагогічного малювання наформування навичок образотворчої діяльності молодших школярів малотеоретико-експериментальний характер і проводилося у два етапи.
На першому (теоретичному) етапі (2007–2008 навчальнийрік) була визначена область і проблема дослідження, вивчаласьпсихолого-педагогічна і методична література з даного питання, аналізувавсядосвід роботи вчителів образотворчого мистецтва з проблем використанняпедагогічних малюнків на уроках у початковій школі, формулювалась гіпотеза ізавдання дослідження.
Власнеекспериментальний етап (2008–2009 навчальний рік) був спрямований на визначенняефективності запропонованої системи роботи із формування у молодших школярівнавичок образотворчої діяльності засобами педагогічного малювання на урокахобразотворчого мистецтва.
Експериментальненавчання за пропонованими нами методичними положеннями здійснювалося наформуючому і перевірялось на теоретико-узагальнюючому етапах дослідження, деосновна увага була звернена на аналіз та узагальнення результатів експерименту,оформлення роботи і з’ясування подальших перспектив розробленої методики.
Експериментальнедослідження впливу експериментальної методики на удосконалення формуваннянавичок ілюстрування літературних творів на уроках образотворчого мистецтва у4-х класах проводилося у Подусільнянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенівПеремишлянського району Львівської області. Формуючим експериментом булоохоплено 22 учні. На констатуючому етапі експерименту результати виконанняспеціальних завдань порівнювалися із відповідними результатами, отрима-ними 20учнями контрольного класу.
Предметом нашогоекспериментального дослідження стала побудова і впровадження системи завдань,спрямованих на формування навичок образотворчої діяльності шляхом використаннязасобів педагогічного малювання у молодших школярів. Відповідно вивчався впливсистема-тичного використання педагогічних малюнків на формування навичоквиконання зображення.
У процесі проведення формуючого експерименту школярі з експериментальногокласу працювали із значною допомогою вчителя, що проявлялася у виконанніостаннім значної кількості психологічно, педагогічно і методично обґрунтованихпедагогічних малюнків. При цьому учні контрольного класу навчалися затрадиційною методикою. Для учнів експериментального та контрольного класів наприкінцевому етапі дослідження пропонувалися два комплексних, проте відміннихваріанти образотворчих завдань. Відмінністю експериментального класу булозастосування значної кількості завдань різного рівня складності відповідно дорозробленої нами експериментальної методики.
У процесі проведення експерименту послідовність педагогічного малюваннявід загального до часткового, від головних частин до другорядних дотримуваласяне тільки в повноцінному малюнку, але і в начерку. Спочатку ми розглядалиоб'єкт зарисовки, визначали його істотні особливості, уявляли кінцевийрезультат роботи. І все це треба було зробити протягом дуже невеликого часу,іноді майже вмить. Вирішуючи композицію, слід було визначити розташуванняодного або декількох зображень на листі паперу. Ми враховували, що аркуш паперуповинен добре виглядати загалом, а зроблений начерк (педагогічний малюнок) –якнайкраще вписуватися в формат аркуша.
Ми також враховували наступне методичне положення: щоб правдиво, швидко іупевнено малювати різні об'єкти, треба знати принципи їх побудови і матидостатній попередній досвід їх зображення. У іншому випадку художник дієневпевнено, часто плутається в деталях, неодноразово уточнює зображення,переробляє його, в результаті начерк стає невиразним. Розгляд загальнихконтурів предмета, пропорцій його частин, порівняння цього предмета з іншимидопомагали нам швидко визначити важливі для його роботи дані.
Уміння вчителя оперативно здійснювати процес уявного порівняння важливиххарактеристик зображуваних предметів відіграло чималу роль в швидкому малюванні.Завдяки порівнянню з'явилося чітке уявлення про форму об'єкта, його характерніознаки. Від такого уявлення багато в чому залежали правдивість і виразністьтрактування начерків.
Учні усвідомлювали, що предметний світ, оточуючий людину, доситьрізноманітний. Багато предметів входять у повсякденний побут людей. Оскільки вчителючасто доводилося малювати подібні об'єкти, роз'яснювати принципи їх побудови йзображення, – це зумовлювало необхідність достатнього засвоєння зображень різноманітноїтематики при проведенні занять з начерками [36, 13].
Справжній художник може знайти цікаве в буденному, уміє застосувати такізасоби й методи малювання, які зроблять звичне, звичайне привабливим дляглядача. Начерки дозволяли цікаво передавати своє враження від сприйняттяпредметів домашньої або робочої обстановки. У таких випадках закопчений глек,старий стілець набували важливого значення, перетворювалися у важливі смисловіаксесуари, через які розкривається зміст малюнка і задуми художника. Предмети,зображені умілим, небайдужим рисувальником, можуть багато сказати глядачу.
У кожному конкретному випадку ми намагалися трактувати предмети так, щоб вони сприялирозкриттю сюжету малюнка чи задуму автора.
Необхідно відмітити таке: доречне в навчальному, пізнавальному малюванніне завжди можливе в творчій роботі художника, коли він, використовуючи знаннязакономірностей, побудови і зображення об'ємної форми предметів, вільно оперуєумінням малювати з метою реалізації творчих задумів. Тому ми не намагалисяпідміняти навчальну роботу розв’язанням лише творчих завдань, відводячи надругий план вивчення натури. Виконуючи начерки, ми знаходили розумне поєднаннятого й іншого залежно від цілей і характеру роботи [56, 17].
Однією з початкових вправ у виконанні начерків було зображення одиничнихпредметів. Спочатку доводилося часто робити тривалі зарисовки, оскільки требабуло навчитися уважно конструювати форму предметів відповідно до їхпросторового положення і законів перспективи.
При малюванні предметів циліндричної або конусоподібної форми (наприклад,відра, кухля, глека), слід було бути особливо уважними при трактуванні видимихперспективних скорочень форми верхньої частини предмета (наприклад, шийкиглека) по відношенню до нижньої частини (дна). З однієї точки ці частинисприймалися як різною мірою стислі або довгасті овали чи еліпси.
Ми враховували: коли малювання подібних об'єктів проводиться з метоювивчення особливостей побудови, освоєння методів створення зображення, роботанад начерками повинна здійснюватися уважно і послідовно. У цих випадках мипіклувалися про конструктивність зображення, яке іноді набувало схематичногохарактеру (рис. 32). У навчальних начерках предмети нерідко трактувалися яксукупність геометричних тіл або комбінації кількох форм (наприклад, глек як поєднаннякулястої або конусоподібної нижньої частини із циліндричною горловиною).
/>
Рис. 32. Стілець,тумба
Ці принципи малювання знаходили своє застосування і в роботі надначерками. Ретельне відтворення при роботі над начерками, як правило, непроводилося. Ці методи характерні для навчального малювання. У начеркудоречніше безпосереднє відтворення натури, коли художник відразу вирішуєобразотворчі задачі, лаконічно характеризує форму.
Трактування інтер'єру в начерку ми обирали у кожному випадку окремо,беручи до уваги особливості приміщення, мету роботи, характер освітлення,властивості матеріалу, яким виконується начерк.
Оскільки в сучасних умовах бурхливого науково-технічного прогресу великуроль в житті людей відіграє техніка, учням необхідно знати принципи зображеннянайбільш поширених машин різного призначення. У цьому відношенні корисними виявилисяспостереження за такими об'єктами, їх зарисовки, а також ознайомлення звідповідною літературою та ілюстраціями [53, 77].
Ми вдумливо підходили до процесу зображення об'єктів техніки і малювалиїх, виходячи з конструктивної суті тієї або іншої машини. Це означає, щонасамперед необхідно було визначити і намітити в малюнку чи начерку головний опорно-конструктивниймасив, на основі якого будується весь комплекс машини. Наприклад, при малюваннілітака, ледве намітивши контур цілого, ми проводили подальше уточнення начеркупочинаючи з фюзеляжу — опорної частини конструкції, з якою пов'язані інші частинилітака. Потім до фюзеляжу «прив'язувалися» крила, хвостове оперення, намічалисякабіна, шасі, двигуни й інші частини.
При малюванні автомашини логічно було почати начерк із встановленнязагальних контурів, коли визначаються основні пропорції об'єкта: співвідношеннядовжини, ширини і висоти. Передусім виявилося необхідним намітити і уточнитинайбільш великі частини: кабіну, кузов, потім зв'язати з ним двигун,«поставити» машину на колеса, перейти до малювання деталей. Таким чином,принцип зображення машин будується на загальних основах: насамперед вирішуєтьсяістотне, а потім малюнок доповнюється необхідними елементами і деталями (рис. 33)[59, 78].
/>
Рис. 33. Автобус.Флом.
Малювання кожного виду машин має свої специфічні особливості, які важкопередбачити заздалегідь. Однак, засвоївши загальні принципи побудови такихоб'єктів і отримавши деякі практичні навички в їх зображенні, вчитель надаліможе з успіхом вирішувати різні конкретні задачі, що виникають при малюваннісучасної техніки.
Величезна різноманітність пейзажних мотивів в природі, зміна часів року,часу діб, характеру освітлення, велика кількість рефлексів, елементівландшафту, багатство рослинного світу — все це представляло великий інтерес якдля вчителя, так і для учнів, давало їм невичерпний матеріал для творчихпошуків.
Зображення пейзажу має свої особливості, які ми враховували в процесіпрактичного виконання начерків. Ми враховували, що малювання пейзажу – некопіювання природи, а її художнє відображення, при якому не тільки достовірнопередається об'єктивна суть пейзажу, але створюється образне уявлення пронього, що допомагає викликати у глядача відповідні враження, емоції.
Робота над малюнками і начерками пейзажу здійснювалася відповідно дометодичних принципів в такій послідовності: вирішувалася композиція зображення,визначалися і намічалися на папері великі об’єкти (земля – небо), промальовувалисяважливі частини пейзажу з урахуванням лінії горизонту, повітряної і лінійноїперспективи; уточнювалися окремі елементи, деталі, характеризувалися просторовіплани.
Приступаючи до зображення пейзажу, передусім потрібно було потурбуватисяпро вибір такої точки зору, з якої він виглядає найбільш цікаво, коли чітковиражена його просторова протяжність.
Вже на початку роботи ми намічали лінію горизонту. Вона завждизнаходиться на рівні очей. У малюнку її можна провести на будь-якій висоті. Всіелементи пейзажу будуються відповідно до лінії горизонту. Співвідношення земліі неба залежить від композиційного задуму. Після намічання основних частинпейзажу переходять до уточнення загальної форми окремих елементів. При цьомупорівнюються розміри об'єктів, їх просторове положення і світлосила.
Якщо при роботі над начерком передбачалося використання світлотіні, то мивизначали основні тональні відносини великих частин пейзажу. Це допомагалобільш переконливо передавати простір ландшафту за допомогою поєднанняправильної лінійної побудови і градацій світлотіні [60, 25].
Залежно від завдань малювання можна уважно прослідкувати головніособливості пейзажу або дати його загальну характеристику. При виконаннівідносно тривалого начерку була можливість деталізувати зображення, зробитийого більш змістовним. При цьому ми нерідко вдавалися до тонального вирішенняроботи. У подібних начерках мотив зображення передавався узагальнено, граничнопросто (рис. 34).
/>
Рис. 34.Лаконічний нарис пейзажу. Туш, перо, пензель
Ми повідомляли учням, що художники зображають пейзаж як в його природномустані, так і в перетвореному вигляді. Сучасний пейзаж часто вирізняютьелементи, що свідчать про діяльність людини (різні споруди, транспорт і т.п.).Побачити своєрідну красу такого пейзажу, відчути і відобразити риси свого часу— важлива задача рисувальника. Треба володіти художнім смаком, гостримбаченням, розвиненою уявою, щоб знайти цікаві характеристики в ритміці сучаснихспоруд. Суворість і монументальність індустріального пейзажу мають своюпривабливість і виразність, хоч вони не завжди гармоніюють з ідилічною красоюприроди.
Виразність вирішення такого начерку залежить від точки зору художника,від того, під яким кутом розташований об'єкт. Цікава точка зору, з якоюодночасно видно два боки будови, що дає наочне уявлення про просторовеположення споруди. Спочатку вирішувалася композиція зображення, робивсяпервинний начерк, де намічалися основні пропорції будівлі і його головнихчастин (стін, даху, поверхів і т.п.). Коли форма будинку загалом була вирішена,уточнювалися головні пропорції, перевірялася правильність перспективноїпобудови зображення, знаходився відповідно до перспективи напрям і форму вікон,і т. ін.
Діти дізнавалися, що у практиці художника інколи необхідно замалюватиокремі елементи пейзажу, фрагменти рослинного світу — дерево, кущ, траву,квіти, листя. Іноді така робота проводилася нами з пізнавальною метою, інодіпопутно з виконанням інших зарисовок, а в ряді випадків спеціально (наприклад,при зборі натурного матеріалу до картини, ілюстрацій). При зображенні такихоб'єктів ми керувалися положеннями реалістичного малювання.
Наприклад, треба порівнювати між собою форму і розміри окремих частин,визначати їх розташування, характеризувати структуру кожної рослини. Існуютьметодичні прийоми, що полегшують побудову зображення деяких рослинних форм (рис.35). Їх ми використовували як допоміжний засіб, що полегшує малювання, але непідмінює художнє трактування сюжетів схематичною побудовою. Це, наприклад,правдиві, цікаві і виразні швидкі зарисовки А.М. Лаптєва (рис. 36). Формапредметів виявлена переконливо, і в той же час тактовно й художньо [55, 70].
/>/>
Рис. 35. Послідовністьзображення квітки
/>
Рис. 36. A. M. Лаптев. Гриби. Туш, перо
Ми взяли за правило наступний принцип: проводячи зарисовки пейзажу,попутно робити два-три начерки дрібних форм рослинного світу (трави, кольорів,листя.). Було корисно і цікаво зобразити гілку з частиною стовбура. Це давалоуявлення про взаємозв'язки його частин.
Різноманітний тваринний світ — це істотна частина навколишньої природи, зякою тісно пов'язане життя людини. Анімалістична тематика є важливимкомпонентом образотворчої діяльності молодших школярів. Тому вони повинні знатиособливості зображення анімалістичних сюжетів, знати принципи анатомічноїбудови тварин і птахів, мати досвід їх малювання. Головним джерелом отриманнянавичок є зарисовки з натури, що проводяться в зоопарку, в сільськіймісцевості, в лісі і т. д. Крім того, необхідно виконати ряд нарисів з опудал.
Пластична краса тварин найбільш повно розкривається в динаміці, яка вкожному випадку має свої особливості. Так, процес ходьби або бігу складається зелементів, що послідовно чергуються (почергове висунення ніг, моменти опори,вільний крок і т.д.). Кожній фазі руху властиві свої закономірності. Знаючи ціособливості, художник зможе виразно передати своє враження від натури, свої творчізадуми.
Дуже зручним, мобільним засобом зображення анімалістичної тематики єначерки. З їх допомогою можна фіксувати свої враження, малювати тварин в русі,часто змінювати сюжети, чергувати матеріали і техніку малюнка. Добре виконаніначерки тварин в динамічних позах вирізняються особливою правдивістю івиразністю (рис. 37) [4, 57].
Багато цікавого учні знаходили в роботі над начерками метеликів, бабок,жуків, жаб, а також птахів. Перед ним відкривався цілий світ цікавих форм,багатство кольору, велика кількість привабливих подробиць. У начерку метелика (рис.38) переконливо охарактеризований силует, добре виявлені деталі. Методичнапослідовність виконання зарисовки дрібної тварини, принцип конструювання формиїї тіла зображені на рис. 39 [14, 21].
/>
Рис. 37. М.М. Кукунов. Заєць, що біжить
/>
Рис. 38. Метелик
/>
Рис. 39.Послідовність виконання нарису жука
Один із найцікавіших і найскладніших об'єктів для малювання — людина.Люди становлять переважну частину тематики творів мистецтва, в тому числімалюнків і нарисів. З принципами зображення голови і фігури людини вчителіобразотворчого мистецтва ґрунтовно знайомляться в період своєї професійноїпідготовки, а потім поглиблюють свої знання і практичні навички в цій областіпротягом життя. Знаючи анатомічну будову людини, маючи певний досвід виконанняґрунтовних малюнків на цю тематику, ми ефективно справлялися і із завданнями їїшвидкого зображення в начерках.
Малювання голови людини мало свою специфіку. Учням доводилося одночаснопіклуватися про переконливе трактування об'ємної форми голови, передачу їїіндивідуальних особливостей, портретну характеристику людини. У межах обличчявідбиваються властивості характеру, психологічний стан людини. У начеркаххарактеристика портретованого ґрунтується на загальних, однак істотних пластичнихі психологічних ознаках [13, 55].
Портретні начерки, виконані хорошими художниками, часто вирізняютьсягостротою характеристики персонажів (рис. 40). У цьому портреті поєднуютьсяжвавість і правдивість трактування моделі, яскрава характеристика психологічногостану людини. Цінне й те, що така вражаюча виразність зарисовки досягнута задопомогою скромних графічних засобів.
/>
Рис. 40. Г. Доре. Голова старого. Туш, перо
Вільно і невимушено трактує в начерку форму голови Рембрандт, використовуючиживописний прийом залиття тіньових і півтіньових ділянок тональними плямамирізної інтенсивності (рис. 41). Подекуди художник зміцнює контури головиштрихами, нанесеними кистю. Малюнок не тільки віртуозний за виконанням, але йзмістовний, проникнутий елегійним настроєм. Графічна творчість Рембрандта даєматеріал для вивчення принципів образного вирішення і технічних прийоміввиконання начерків.
/>
Рис. 41. Рембрандт. Чоловіча голова. Перо, акв., пензель
Часто у практиці роботи художника-педагога застосовуються начерки фігурилюдини. Упевнене володіння майстерністю швидкого малювання фігури людиниз'являється не відразу. Спочатку доводиться затратити немало часу на вивченняособливостей будови тіла людини, на освоєння професіонально-правильних методівїї зображення в процесі уважного, тривалого малювання даної тематики з натури,яке необхідно поєднувати з активною роботою над начерками [22, 71].
Виконуючи ґрунтовні начерки, ми характеризували пластику тіла, йогооб'ємну форму, рельєф окремих ділянок, виявляли за допомогою світлотіні важливідеталі, створювали динамічне і разом з тим досить матеріальне зображення фігурилюдини. У швидких, лаконічних зарисовках давався загальний контур тіла,характеризувався його рух, швидко намічалися основні деталі.
Послідовність роботи над начерком фігури була така: уважно вдивившись внатуру, продумавши композицію, відмічають легкими насічками верхній і нижнійкордони зображення і, торкаючись паперу олівцем або іншим фарбувальнимматеріалом, намічають всю фігуру по її основних частинах, визначають рух тулубапо відношенню до ніг, уточнюють опору тіла, виявляють напрям плечового пояса(лінія плечей), тазу, простежують положення ліктів, колінних суглобів,характеризують узагальнену форму тіла. Все це робилося з урахуванням рухуфігури, її стійкості.
Переважно весь процес створення нарису художник здійснює швидко, інодімайже вмить. Найчастіше фігуру малюють відразу, без попередньої підготовки ірозмітки контурів, піклуючись передусім про виявлення пропорцій, руху іхарактеру моделі. Ця робота нерідко виконується за допомогою мінімальнихобразотворчих засобів, іноді буквально кількома штрихами. Однак процесстворення зображення в учнівських начерках здійснювався відповідно до порядкувиконання роботи, який виробляється в процесі навчання і підтримується навчальноюпрактикою виконання зображень.
Учні усвідомлювали, що, зацікавившись певним видом спорту або трудовимпроцесом і вирішивши провести замальовки з натури, передусім слідконкретизувати завдання майбутньої роботи: що саме треба вивчити і замалювати,чого потрібно досягнути внаслідок спостережень і зарисовок. Спочатку учні уважноспостерігали за об'єктом зарисовки, відмічали характерні фази рухів, виявлялинайбільш цікаві моменти, які можуть стати конкретними сюжетами для зарисовок.Визначивши мету роботи, можна було робити швидкий нарис фігури людини в русі[28, 62].
Ми повідомляли школярам, що рух людського тіла, той або інший жест в рядівипадків можуть виражати психологічний стан, настрій людини. Нерідко поза, жестмають певний сенс, що вкладається художником в малюнок, нарис, картину,скульптуру, ілюстрацію. Відомі характерні пози глибокого роздуму, відчаю, люті,нестримного реготу.
Художник повинен помічати такі особливості динаміки тіла і використати їхдля образного трактування нарисів, для вираження своїх задумів. Враховуючи, щожиттєві ситуації, реакції людей на них, тіла, що відбиваються в пластиці,різноманітні, нам не треба було вдаватися до частого використання невеликоїкількості завчених поз, рухів, жестів,— це приведе до одноманітності, штампу врішенні нарисів. Необхідно було лише пильно вдивлятися в динаміку людськоготіла, помічати нюанси психологічного стану і їх вираження в пластиці фігури.
Навчальна робота із використанням експериментальних вправ і завдань, якапроводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищенняякості знань і вмінь молодших школярів. Так, учні експериментального класузначно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного.
Отриманірезультати констатуючого експерименту підтвердили гіпо-тезу, що використаннязапропонованої системи завдань на основі експери-ментальної методики формуваннянавичок образотворчої діяльності на основі використання засобів педагогічногомалювання на уроках образо-творчого мистецтва у початковій школі позитивновплинули на форму-вання відповідних умінь і навичок в учнів експериментальногокласу.
Наприкінціекспериментального дослідження стало очевидно: у процесі використаннярозробленої експериментальної методики в учнів експериментального класупорівняно з контрольним значно підвищився рівень розвитку умінь і навичокобразотворчої діяльності, тобто отримали результати, які свідчать проефективність даного напрямку роботи.
Проведенняекспериментального дослідження дало змогу оцінити ефективність використанняпропонованої системи вправ та завдань і простежити динаміку процесу удосконаленняумінь і навичок образо-творчої діяльності порівняно з навчанням дітей вконтрольному класі. У процесі проведення експерименту і особливо на етапіузагальнення йогорезультатів виявилося, що даний підхід здатний забезпечити оптимальний розвитокобразотворчих навичок, сформувати позитивнупізнавальну мотивацію й удосконалити ефективність навчального процесу загалом.

ВИСНОВКИ
Отже, формування навичок образотворчої діяльності молодших школяріввизначаються рівнем професійної майстерності вчителя образотворчого мистецтва.Остання характеризується мірою розвитку знань, умінь, якостей, необхідних дляздійснення педагогічної і творчої діяльності. Важливим показником професійної майстерностіє оволодіння навичками швидкого малювання. На цьому ґрунтується важливийпринцип діяльності вчителя образотворчого мистецтва — наочність викладання.
Удосконалення навичок педагогічного малювання вчителя значною міроюзалежить від продуманої системи вправ у малюванні. Однак вони не можуть бутиабсолютно однаковими для людей з різною підготовкою, досвідом, умінням. Тут є істотнііндивідуальні відмінності. Кожен вчитель образотворчого мистецтва повинентренуватися у виконанні педагогічних малюнків відповідно до індивідуальнихпотреб і обов'язково з орієнтацією на шкільну програму з образотворчогомистецтва. Вчитель повинен уміло планувати свою роботу, звертаючи увагу нанайбільш важливі вправи.
Систематичні тренування в пробному педагогічному малюванні, виконанняпояснювальних малюнків безпосередньо під час уроків, регулярні заняттяначерками з натури, за пам'яттю і уявленнями допоможуть вчителю сформуватиякості, важливі для здійснення швидкого малювання, дадуть можливість досягнутибажаної свободи в цій сфері і дозволять провести її на професійно-художньомурівні. Це покращує якість навчання молодших школярів під час практичних занятьз образотворчого мистецтва. Саме тому увага вчених, методистів і практиківпривертається до проблеми педагогічного малювання, формулювання і обґрунтуваннясучасних вимог до образотворчої діяльності учнів, що зумовлює необхідність використанняпедагогічного малювання у процесі навчальної діяльності учнів, орієнтуваннявчителів образотворчого мистецтва на вдосконалення власної професійноїмайстерності.
Виконуючи начерки, треба прагнути виразно малювати натуру. Цьому сприяєвикористання засобів педагогічного малювання, які дають можливістьпрослідкувати процес зображення і усвідомити технологію побудови малюнка. Зграфічними прийомами побудови форми, принципами її конструювання учні ознайомлюютьсяу початковий період образотворчої діяльності, на перших етапах освоєння тієїабо іншої тематики. Використання педагогічних малюнків допомагає освоєнню конкретноїживої форми, засвоєнню допоміжних прийомів її конструювання, і до того ж непідміняє методичними схемами живого процесу малювання. Виразність педагогічнихмалюнків досягається тільки при художньо-образному трактуванні натури,заснованому на безпосередньому її сприйнятті й інтерпретації побаченого.
Досягнення високого рівня майстерності в педагогічному малюванніґрунтується на постійній праці вчителя. Не слід розраховувати, що упевненості,легкості і технічної вправності у виконанні педагогічних малюнків можна набутипротягом невеликого часу, якщо відразу почати малювати. На непідготовленомутривалим навчанням, постійними тренуваннями підґрунті майстерність не зростає.Потрібна систематична цілеспрямована робота, щоб перетворити прагнення в умінняі професійно оволодіти технічними прийомами виконання начерків.
Прийоми малювання й образотворчі засоби, що використовуються вчителямиобразотворчого мистецтва, в кожному конкретному випадку залежать від змісту ізавдань роботи, задумів автора та міри його майстерності. Слід мати сформованіпрофесійні знання і навички, щоб вільно й уміло використовувати образотворчізасоби. Освоєння незначної кількості технічних прийомів малювання, зовнішняспритність у виконанні начерків ще не забезпечують справжнього успіху у цьомувиді роботи. Треба невпинно тренуватися, розвивати сприйняття, пам'ять,мислення, практичні уміння до високого рівня, щоб добитися стабільнихрезультатів, піднятися до професійного рівня образотворчої діяльності.
Виконання педагогічних малюнків має стати для вчителя образотворчогомистецтва повсякденним видом вправ, професійною потребою. Здійсненнясистематичних замальовок допомагає підвищити відчуття сучасності, даєможливість гостріше відчути ритміку праці і життя людей, дозволяє передаватисвої враження в художньо-образній формі. Доповнюючи інші розділи роботивчителя, педагогічні малюнки є цінним засобом вивчення натури молодшимишколярами, з їх допомогою можна збирати різноманітний образотворчий матеріал, апрактика їх виконання сприяє розвитку образотворчих навичок учнів.
Активне використання засобів педагогічного малювання, що проводиться порядз виконанням ґрунтовних малюнків молодшими школярами і поєднується ізрегулярним малюванням з пам'яті й за уявленнями, сприяють формуванню навичокобразотворчої діяльності учнів молодшого шкільного віку. Відповідно майстерністьу виконанні педагогічних малюнків знадобиться вчителю у роботі з школярами,адже йому доводиться досить часто керувати образотворчою діяльністю учнів,спрямовувати і консультувати їх роботу над малюнками.
Дуже важливо прищепити інтерес і любов до малювання, виробити в учнівзвичку фіксувати свої спостереження, враження, задуми. У цьому відношеннівелику роль відіграє спрямовуючий вплив вчителя, його особистий приклад. Якщоучні побачать умілі дії свого педагога в роботі над педагогічними малюнками,отримають наочне уявлення про методи їх створення, про широкі можливостілюдини, яка володіє умінням швидко малювати, вони зацікавляться цією справою,захочуть випробувати свої сили у малюванні. Вчителю потрібно підтримати ірозвинути цей інтерес, показати різні прийоми і техніку малювання,продемонструвати свої професійні уміння, показати репродукції робіт майстрівмистецтва. Важливо створити групу школярів, які стануть малювати систематично,захоплюючи цією справою інших.
Тому сучасні вчителі образотворчого мистецтва повинні прокласти дорогуновому типу педагогічного малювання: художній творчості педагога, здійснюванійв інтересах наочності, дидактичної насиченості і ефективності навчальногопроцесу.

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.        АгальяноваН. Образотворче мистецтво: стан і проблеми вивчення // Рідна школа. – 2001. –№1. – С. 53.
2.        Алексеев В.В. Изобразительное искусство и школа. – М.:Педагог-гика, 1968. – 184 с.
3.        Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. –К.: Вища школа, 1981. – 206с.
4.        Алёхин А.Д. Изобразительное искусство: художник, педагог,школа. – М.: Педагогика, 1984. – 254 с.
5.        Алёхин А.Д. О языке изобразительного искусства. – М.:Искусство, 1973. – 144 с.
6.        Барщ А.О. Наброски и зарисовки. – М.: Педагогика, 1970. – 112с.
7.        Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты. – М.: Наука,1979. – 168 с.
8.        Беседы о живописи в школе. – М.: Искусство, 1966. – 96 с.
9.        БиблерВ.С. Школа диалога культур // Искусство в школе. – 1992 — №2. – С. 34-38.
10.      БучинськийС.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. – К.: Мистецтво, 1981. – 178 с.
11.      ВатагинВ.А.Изображение животного. – М.: Искусство, 1957. – 56 с.
12.      Верб В.А.Искусство и художественное развитие учащихся. – Л.: На-ука, 1977. – 116с.
13.      Взаимодействиеискусств в педагогическом процессе. – Л.: Высшая школа, 1989. – 155с.
14.      Виноградова Г. Малювання з натури. – К.: Рад. школа, 1976. –118 с.
15.      Віковапсихологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1976. – 270с.
16.      Волков Н. Н. Мысли об искусстве. –М.: Педагогика,1972. – 84 с.
17.      ВолковаЕ.В. Произведения искусств в мире художественной куль-туры. – М.: Искусство,1988. – 240с.
18.      ВыготскийЛ.С. Психология искусства. – М.: Искусство, 1986. – 573с.
19.      ГайдамакаО. Календарне планування до програми “Мистецтво”, 1 клас // Поч. школа. – 2003.– №6. – С. 28-31.
20.      ГалузинськийВ.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995. – 237с.
21.      Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник длявчи-теля. – К.: Рад. школа, 1975. – 224 с.
22.      Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методика обучения в1-3 классах. – К.: Педагогіка, 1978. – 186 с.
23.      ГончаренкоН.В. Художественное в эстетике и в искусстве. – К.: Просвещение, 1990. – 249с.
24.      ГончаровИ.Ф. Эстетическое воспитание школьников средствами искусства идействительности. – М.: Педагогика, 1986. – 126с.
25.      Грабарь И.Э.Серов-рисовальщик. М.: Искусство, – 1961. – 264 с.
26.      Дейнека А.А.Жизнь, искусство, время. – Л.: Наука, 1974. – 266 с.
27.      ДейнекоМ.Г. Уроки образотворчого мистецтва у 6 класі. – К.: Осві-та, 1980. – 144 с.
28.      ДемченкоІ. Творчий розвиток молодших школярів засобами образо-творчого мистецтва //Рідна школа. – 2002. – №6. – С. 62-64.
29.      ДмитриеваА. Словесный художественный образ и детский рисунок // Искусство в школе. –1993. – №2. – С. 39-43.
30.      ЕжоваЕ.Ю. Игра в обучении изобразительному искусству детей шестилетнего возраста //Нач. школа. – 1990. – №10. – С. 44-47.
31.      ИльинЕ.Н. Рождение урока. – М.: Педагогика, 1986. – 176с.
32.      КабалевскийД.Б. Воспитание ума и сердца. – М.: Просвещение, 1981. – 204с.
33.      Кабиш Ю.І. Розвиток художніх здібностей дітей молодшогошкіль-ного віку // Рад. шк. – 1981. – С. 48-50.
34.      КаганМ.С. О месте искусства в жизни школы // Искусство в школе. – М., 1992. — №1. –С.11-19.
35.      КалінінаЕ. Інтегровані уроки з образотворчого мистецтва // Початкова школа. – 2002. –№2. – С. 37-38.
36.      КиященкоН.И., Лейзеров Н.Л. Художественная культура и гармони-ческое развитие личности.– К.: Просвещение, 1982. – 336 с.
37.      КонопкоО. Перші кроки до мистецтва // Початкова школа. – 2000. – №3. – С. 25-28.
38.      КорнійчукО. Життя – джерело мистецтва. – К.: Освіта, 1985. – 294с.
39.      КудінВ.О. Мистецтво і духовний світ молоді. – К.: Рад. школа, 1983. – 96 с.
40.      КузинВ.С. Вопросы изобразительного творчества. – М.: Искусство, 1971. – 264 с.
41.      Кузин В.С. Наброски и зарисовки. – М.: Искусство, 1970. – 94 с.
42.      Кузин В.С. Основы обучения изобразительному искусству в шко-ле. 2-е изд., – М.: Искусство, 1977. – 144 с.
43.      Кузин В.С. Изобразительное искусство и методика егопреподавания в начальных классах. – М.: Искусство, 1977. – 264 с.
44.      ЛаптевА.М. Как рисовать лошадь. – М.: Педагогика, 1953. – 64 с.
45.      ЛевшинаЛ.С. Как воспринимается произведение искусства. – М.: Искусство, 1983. – 96с.
46.      Лесняк Н.Мовленнєва робота на заняттях з образотворчого мисте-цтва // Наукові запискиТДПУ: Педагогіка і психологія – 1997. – №1. – С. 142-144.
47.      ЛипскийВ.Н. Эстетическая культура и личность. – М.: Просве-щение, 1987. – 128с.
48.      ЛюбарськаЛ. Уроки образотворчого мистецтва // Початкова школа. – 2002. – №9. – С. 50-55.
49.      Любарська Л.М. Виховні можливості образотворчого мистецтва //Поч. школа. – 1986. – №2. – С. 55-59.
50.      ЛьвоваЮ.Л. Развивать дар творчества. – К.: Искусство, 1987. – 136с.
51.      МалаховВ.А. Искусство и человеческое мироотношение. – К.: Про-свещение, 1988. – 211с.
52.      МашковскийИ.И. Содружество добра и красоты. – К.: Мистецтво, 1986. – 72с.
53.      МейлахБ.С. Процесс творчества и художественное восприятие. – М.: Просвещение, 1985. –318с.
54.      Методичнірекомендації по підготовці вчителя до педагогічної діяль-ності / УкладачБурлака Я.І. – К.: Освіта, 1986. – 17с.
55.      Милюков А.А. Организация натурных постановок на урокахизо-бразительного искусства в школе. – М.: Просвещение, 1978. – 112 с.
56.      Никанорова Н.П. Наглядное пособие и оборудование для занятийизобразительным искусством. – М.: Педагогика, 1975. – 136 с.
57.      ОксененкоН. Вчимося малювати: уроки малювання у шестирічок // Поч. освіта. – 2001. –№33. – С. 7.
58.      ОрловскийГ. И. Учитесь смотреть и видеть. – М.: Искусство, 1969.
59.      Орловский Г.И. О художественном образовании учителярисования. – Л.: Наука, 196. – 268 с.
60.      ПавлиновП.Я. Каждый может научиться рисовать. – М.: Педагоги-ка, 1966. – 216 с.
61.      ПавлиновП. Для тех, кто рисует. – М.: Просвещение, 1965. – 98 с.
62.      Парнах М.Уроки изобразительного искусства // Искусство в школе. – 2001. – №3. – С.57-60.
63.      ПеленковА.И. Развитие творческих способностей у первоклассников на урокахизобразительной деятельности // Начальная школа. – 1997. – №7. – С. 19-23.
64.      ПолуяновЮ. Общее и индивидуальное на занятиях изобразительным искусством в первомклассе // Искусство в школе. – 1998. – №1. – С. 8-14.
65.      Процив В.И., Кириченко Н.А. Уроки изобразительного искусства.– К.: Рад. школа, 1984. – 368 с.
66.      ПроцівВ.І. Уроки образотворчого мистецтва у 2 класі. – К.: Освіта, 1981. – 156 с.
67.      РабиновичМ. Ц. Пластическая анатомия человека, четвероногих жи­вотных и птиц и ееприменение в рисунке. 2-е изд., – М.: Проосвещение, 1978. – 212 с.
68.      РагозінаВ. Особливості методики розвитку творчих здібностей мо-лодших школярів //Мистецтво та освіта. – 1997. – №2. – С. 5-8.
69.      Радлов Н.Э. Рисование с натуры. – Л.:Искусство, – 1978. – 198 с.
70.      РаппопортС.Х. Искусство и эмоции. – М.: Педагогика, 1972. – 237с.
71.      РостовцевН. Н. Учебный рисунок. – М.:Просвещение, 1976. – 222 с.
72.      Ростовцев Н.Н. Методика преподавания изобразительногоискусства в школе. – М.: Педагогика, 1980. – 386 с.
73.      СавченкоО.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Абрис, 2002.-368с.
74.      СкаткинМ.Н. Школа и всестороннее развитие личности. – М.: Про-свещение, 1980. – 144с.
75.      СтоловичЛ.Н. Жизнь – творчество – человек. Функции художест-венной деятельности. – М.: Искусство, 1985. – 416с.
76.      СухомлинськийВ.О. Павлиська середня школа // Вибр. твори: В 5т. – К.: Рад. школа, 1976. –Т.4. – 640с.
77.      СухомлинськийВ.О. Як виховати справжню людину // Вибр. твори: В 5т. – К.: Рад. школа, 1976.– Т.2. – 473с.
78.      Терентьев А.Е. Изображение животных и птиц средствами рисункаи живописи. – М.: Просвещение, 1980. – 126 с.
79.      Терентьев А.Е. Рисунок в педагогической практике учителяизобра-зительного искусства. – М.: Просвещение, 1981. – 175 с.
80.      ТомашевськийВ. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва //Рідна школа. – 2000. – №4. – С. 48-49.
81.      Художественноевосприятие / Под ред. Мейлаха Б.С. – Л.: Искусст-во, 1971. – 387с.
82.      ШевченкоГ.П. Эстетическое воспитание в школе. – К.: Рад. школа, 1985. – 144с.
83.      Шорохов Е.В.Основы композиции. – М.: Просвещение, 1979. — 220с.
84.      ШороховЕ.В. Тематическое рисование в школе. – М.: Педагогика, 1975. – 264 с.
85.      ШороховЕ. В. Методика преподавания композиции на уроках изоб-ра­зительного искусства вшколе. – М.: Просвещение, 1974. – 235 с.
86.      ШороховЕ.В. Тематическое рисование в школе. – М.: Искусство, 1972.
87.      Эстетическоевоспитание молодежи средствами искусства / Под ред. Бутенко В.Г. – М.:Просвещение, 1991. – 242с.
88.      Юсов Б.М.Проблема художественного воспитания и развития шко-льников. – М.: Педагогика,1984. – 158с.
89.      ЯранцеваН.О. Безмежний світ краси. – К.: Політвидав України, 1990. – 95с.