ДИПЛОМНАРОБОТА
Методикапідготовки та використання тестів з навчальної дисципліни «Механізаціясільського господарства»
Зміст
Вступ
1. Методита форми контролю знань та вмінь студентів та випускників вищих навчальнихзакладі
2. Методипідготовки та практика використання тестів
2.1 Цільова спрямованість тестового іспиту
2.1.1 Дидактичнахарактеристика тестового контролю
2.2 Структурний аналіз змісту тестовогоіспиту
2.3 Методика підготовки тестів
2.4 Показники ефективності тесту
2.5 Рекомендована практика систематизації змістутестового іспиту
2.6 Загальні вимоги до тестових завдань
2.7 Класифікація тестових завдань
2.7.1 Практикавикористання тестових завдань різних форм
2.7.2 Зауваженнящодо створення тестових завдань
2.7.3 Рекомендаціїщодо формування змісту тестових завдань
2.8 Рекомендована практика складання тестовогозавдання відкритої форми
2.8.1 Форматестового завдання відкритої форми
2.9 Рекомендована практика складаннятестових завдань закритої форми (тестові завдання з наданими відповінями)
2.9.1 Основніправила формування тестових завдань
a)Кожнетестове завдання повинно бути присвячено важливій темі
2.9.2 Узагальненнятехнічних дефектів тестових завдань
2.1 Методика створення тестових завдань змноженним вибором
2.10.1 Форматестових завдань з множенним вибором
2.10.2 Методикастворення тестових завдань на відновлення послідовності(вибірково впорядковующого типу)
2.10.3 Форматестового завдання «на відновлення послідовності»
2.10.4 Методикастворення тестових завдань «методика створення тестових завдань навідповідність» (багатоалфовітні тестові завдання)
2.10.5 Форматестового завдання «на відповідність»
2.10.6 Вимогидо оформлення тестового завдання «на відповідність»
2.10 Вімогищодо використання тестових завдань
2.11.1 Розподілзавдань за рівнем складності
2.11.2 Формапред’явленнятестового матеріалу
2.11.3 Рекомендованапрактика оформлення брошури тесту
2.11.4 Перевіркаякості та доопрацювання тестів
2.11.5 Рекомендованапрактика проведення тестування
2.11.6 Психологічніособливості тестування
2.11.7 Методика оцінкирезультатів тестового контролю
3. Розробкатесту успішності з дисципліни «Механізація і автоматизація сільськоговиробництва»
a. Етапистворення тесту
b. Освітньо–кваліфікаційнахарактеристика фахівця «Технолог організатор аграрного бізнесу»
c. Систематизаціязмісту тестового іспиту
d. Тестз теми «Просапні культури»
e. Оцінкарезультатів тестового контролю
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Усучасному світі, який ввійшов у трете тисячоліття, розвиток Українивизначається у загальному контексті Європейської інтеграції з орієнтацією нафундаментальні цінності західної культури: парламентаризм, права людини, праванаціональних меншин, лібералізацію, свободу пересування, свободу отриманняосвіти будь-якого рівня та інше, що є невід'ємним атрибутом громадянськогодемократичного суспільства.
ДляУкраїни, у культурно-цивілізаційному аспекті, європейська інтеграція — цевходження до єдиної сім'ї європейських народів, повернення до європейськихполітичних і культурних традицій. Як свідомий суспільний вибір перспективаєвропейської інтеграції — це вагомий стимул для успіху економічної і політичноїтрансформації, що може стати основою національної консолідації. Європейськаінтеграція, таким чином, стає ключовою ланкою відкриття України світу, переходувід закритого тоталітарного до відкритого демократичного суспільства.
Зметою реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до ЄвропейськогоСоюзу, забезпечення всебічного входження України у європейський політичний,економічний і правовий простір та створення передумов для набуття Україноючленства у Європейському Союзі Указами Президента України затверджена Стратегіяінтеграції України до Європейського Союзу. Основними напрямамикультурно-освітньої і науково-технічної інтеграції визначено впровадженняєвропейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, поширення власнихкультурних і науково-технічних здобутків у ЄС.
Згіднозі «Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу»,затвердженої Указом Президента України, поряд з іншими напрямами європейськоїінтеграції культурно-освітній та науково-технічний займають особливе місце,зумовлене потенційною можливістю досягти вагомих успіхів у інтеграційномупроцесі саме на цих напрямах. Вони охоплюють галузі середньої і вищої освіти, перепідготовкукадрів, науку, культуру, мистецтво, технічну і технологічну сфери.
Інтеграційнийпроцес на відповідних напрямах полягає у впровадженні європейських норм істандартів в освіті, науці і техніці, поширенні власних культурних і науково-технічнихздобутків у ЄС. У кінцевому результаті такі кроки спрацьовуватимуть напідвищення в Україні європейської культурної ідентичності та інтеграцію дозагальноєвропейського інтелектуально-освітнього та науково-технічногосередовища.
Здійсненняданого завдання передбачає взаємне зняття будь-яких принципових, на відміну відтехнічних, обмежень на контакти і обміни, на поширення інформації. Особливоважливим є здійснення спільних наукових, культурних, освітніх та іншихпроектів, залучення українських вчених та фахівців до загальноєвропейськихпрограм наукових досліджень.
Протягом1995-2004 рр. Міністерство освіти і науки Україні на основі міжнароднихдокументів з питань демократії, гуманізації в галузі освіти і прав людиниздійснило ряд масштабних заходів по створенню нової нормативно-правової базинаціональної вищої освіти України. Прийнятий в Україні комплекснормативно-правових документів, пройшов апробацію на міжнародному рівні івизначає ідеологію реформування всієї освітньої галузі.
Незважаючина досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система України, вона,однак, ще не забезпечує потрібної якості.
Чималовипускників вищих навчальних закладів не досягай належного рівняконкурентоспроможні на європейському ринку праці. Це зобов'язує глибшеаналізувати тенденції в європейській та світовій освіті.
Необхідністьреформування системи освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якостіє найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою обумовлюєтьсяпроцесами глобалізації тапотребами формування позитивних умов для індивідуальногорозвитку людини, її соціалізації та самореалізації у цьомусвіті.
Зазначеніпроцеси диктують перш за все необхідність визначення, гармонізації тазатвердження нормативно-правового забезпечення в галузі освіти з урахуваннямвимог міжнародної та європейської систем стандартів та сертифікації.
ВУкраїні, як і в інших розвинених країнах світу, вища освіта визнана однією зпровідних галузей розвитку суспільства. Стратегічні напрямки розвитку вищоїосвіти визначені Конституцією України, Законами України «Про освіту»,«Про вищу освіту», Національною доктриною розвитку освіти, указамиПрезидента України, постановами Кабінету Міністрів України.
Основноюметою державної політики в галузі освіти є створення умов для розвитку особистостіі творчої самореалізації кожного громадянина України, оновлення змісту освітита організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичнихцінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.
Пріоритетниминапрямами державної політики щодо розвитку вищої освіти є:
•особистісна орієнтація вищої освіти;
•формування національних і загальнолюдських цінностей;
•створення для громадян рівних можливостей у здобутті вищої освіти;
•постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організаціїнавчально-виховного процесу;
•запровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій;
•формування в системі освіти нормативно-правових і організаційно-економічнихмеханізмів залучення і використання позабюджетних коштів;
•підвищення соціального статусу і професіоналізму працівників освіти, посиленняїх державної і суспільної підтримки;
•розвиток освіти, як відкритої державно-суспільної системи;
•інтеграція вітчизняної вищої освіти до європейського та світового освітніхпросторів.
Сучаснізагально цивілізаційні тенденції розвитку роблять системо утворюючий вплив нареформування системи освіти України, яке передбачає:
•перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогузадовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього такваліфікаційного рівня за бажаним напрямком відповідно до її здібностей, тазабезпечити її мобільність на ринку праці;
•формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами,термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б інтересам особи тапотреби кожної людини і держави в цілому;
•підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов длянавчання на протязі всього життя;
•піднесення вищої освіти України до рівня вищої освіти в розвинутих країнахсвіту та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство.
Стратегічнимизавданнями реформування вищої освіти в Україні є трансформація кількіснихпоказників освітніх послуг у якісні. Цей трансформаційний процес має базуватисяна таких засадах:
• поперше, це національна ідея вищої освіти, зміст якої полягає у збереженні іпримноженні національних освітніх традицій. Вища освіта покликана виховуватигромадянина держави Україна, гармонійно розвинену особистість, для якої потребау фундаментальних знаннях та у підвищенні загальноосвітнього і професійногорівня асоціюється зі зміцненням своєї держави;
• подруге, розвиток вищої освіти повинен підпорядковуватись законам ринковоїекономіки, тобто закону розподілу праці, закону змінності праці та законуконкуренції, оскільки економічна сфера є винятково важливою у формуванні логікисуспільного розвитку. Водночас, необхідно враховувати при цьому не менш важливічинники — соціальні, політичні, духовного життя, суспільної свідомості,культури та морально психологічних цінностей. Значна частина проблем, щонакопичилася у системі вищої освіти, пов'язані насамперед з розбалансованістюкомплексу зазначених чинників суспільних перетворень;
• потретє, розвиток вищої освіти слід розглядати у контексті тенденцій розвиткусвітових освітніх систем, у т.ч. європейських. Зокрема, привести законодавчу інормативно-правову базу вищої освіти України до світових вимог, відповідноструктурувати систему вищої освіти та її складові, упорядкувати перелікспеціальностей, переглянути зміст вищої освіти; забезпечити інформатизаціюнавчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем. Вищій школінеобхідно орієнтуватись не лише на ринкові спеціальності, але й наповнити змістосвіти новітніми матеріалами, запровадити сучасні технології навчання з високимрівнем інформатизації навчального процесу, вийти на творчі, ділові зв'язки ззамовниками фахівця. У 2001 році вступив у дію «Комплекс нормативнихдокументів для розробки складових системи стандартів вищої освіти». Данимдокументом регламентуються нові вимоги до освіти і професійної підготовкифахівців у вищому навчальному закладі, що обумовлені ідеями і принципамиступеневої освіти в Україні. У числі засад і факторів, що обумовили виникненняконцепції ступеневої освіти названі:
•демократизація суспільства, формування нових соціально-економічних структур,їхня орієнтація на ринкові відносини, жорстка професійна конкуренція;
• необхідність розрізнення двох процесів, що є основою діяльності вищогонавчального закладу — освіти і професійної підготовки. Відповідно до ступеневоїосвіти підготовка фахівців (4 ступеня) орієнтована на мобільність і мінливістьсоціальної і виробничої діяльності, адаптація до яких виступає як одна з ознакрівня освіти;
•забезпечення випускникам можливості здійснювати професійну кар'єру приодночасному дотриманні ними принципів соціальної справедливості,відповідальності, загальнолюдських цінностей і моралі;
•диференціація вимог до характеру і змісту освіти і професійної підготовкифахівців з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів;
•введення механізму об'єктивного педагогічного контролю з визначення результатівдіяльності системи вищої освіти і навчальних досягнень тих, хто навчається. Дотакого віднесена технологія стандартизованого тестування.
Востанні роки в Україні у цьому плані зроблено чимало. Це розширення доступу зарахунок збільшення прийому, рання профорієнтація, забезпечення більшоїоб'єктивності вступних випробувань.
Головнісподівання щодо поліпшення ситуації з об'єктивністю процесів вступу в Україніпокладаються на незалежне(зовнішнє) тестування.
Підвищенняоб'єктивності оцінювання знань через зовнішнє тестування полягає у застосуваннірейтингової системи.
Важливезначення відведено інформації, яка стосується змісту програми освіти тарезультатів, досягнутих власником диплома впродовж терміну навчання. Цепотребує надання деталізованої інформації відносно програми навчання та системиоцінювання навчальних досягнень. При цьому має використовуватисякредитно-модульна система організації навчального процесу, а досягнення маютьоцінюватися з використанням об'єктивних методів педагогічного контролю,зокрема, тестування.
І. Методи таформи контролю знань та вмінь студентів та випускників вищих навчальнихзакладів
Контрольу дидактиці розуміють як перевірку, оцінювання і облік успішності студентів.Він є необхідною ланкою управління навчально-пізнавальною діяльністю тих, хтонавчається, засобом одержання зворотної інформації. Крім того, контрольнізаходи дають можливість викладачу отримати дані про результати своєї праці,вчасно внести корективи в методику викладання, а студентам — обізнаність звимогами до рівня знань, умінь та навичок, про їх якість тощо.
Контрольта оцінювання результатів навчання студентів здійснюються при дотриманні певнихпедагогічних умов, а саме: об'єктивності —оцінювання знань, умінь та навичок передбачає правильне застосуваннявстановлених критеріїв, єдиних норм оцінювання. На оцінювання знань не повиннівпливати симпатії і антипатії викладача, особливості поведінки та здоров'ястудента; систематичності — контрольповинен здійснюватися регулярно протягом семестру та навчального року; всебічності та всеосяжності —високий ступінь охоплення контролем змісту навчального матеріалу (розділів,тем, теорії і практики), осмисленість, глибину, гнучкість, дієвість, міцність,системність його засвоєння; індивідуальногопідходу під час оцінювання успішності студентів — забезпеченнятаких дидактичних умов, за яких знімається психологічне напруження, тривогастудентів за об'єктивність оцінювання їх знань, створюється атмосферадоброзичливості, а справедлива оцінка стимулює кожного студента досистематичної навчально-пізнавальної діяльності, до ліквідації виявленихпомилок і недоліків; диференційованості — різні рівні сформованості знань, умінь та навичок студентів повинні бутивідображені диференційованою системою оцінок: «відмінно» (знанняглибокі, міцні, системні. Студент вміє застосовувати їх для виконання завданьпошукового характеру, може самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища,виявляти і відстоювати власну позицію); «добре» (відповідь повна,правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй бракує власних суджень. Студент вмієробити висновки, виправляти допущені неточності, він знає суть понять, явищ,вміє пояснити основні теоретичні положення, може самостійно застосувати знанняв типових ситуаціях); «задовільно» (відповідь правильна, аленедостатньо осмислена. Студент розуміє основний навчальний матеріал, здатний зпомилками і неточностями дати визначення понять, сформулювати теоретичніположення. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком);«незадовільно» (відповідь зі значними помилками і неточностями,студент відтворює менш як половину навчального матеріалу, має нечіткі уявленняпро об'єкт вивчення, елементарні завдання виконує лише за допомогою викладача);різноманітності форм і методів контролю, щозабезпечує ефективність реалізації його функцій. Функції контролю навчання: освітня (навчальна) — перевірка і оцінюваннярезультатів навчання сприяє повторенню, уточненню, систематизації знань,удосконаленню умінь та навичок і, таким чином, глибшому засвоєннюпрограмованого матеріалу; діагностична — аргументоване визначення стану успішності дозволяє виявити успіхи і недоліки взнаннях студентів, встановити їх причини та скоригувати методику оволодіннянавчальним матеріалом; виховна — контроль привчає студентів до систематичної навчальної праці, сприяє вихованнюв них дисциплінованості, пізнавальної самостійності, наполегливості, почуттявідповідальності, адекватної самооцінки; розвиваюча -упроцесі виконання контрольних завдань розвиваються пізнавальні здібностістудентів, уміння виконувати основні мислительні операції — аналізу і синтезу,порівняння, систематизації, узагальнення, виділення головного тощо; стимулююча — справедливе і регулярнеоцінювання результатів навчання є важливим стимулом у підготовці майбутньогофахівця, спонукає студентів до поглибленого вивчення основ наук, сприяєефективності формування їх пізнавальних потреб та мотивів навчання; управлінська — завдяки контролю викладачвчасно отримує інформацію про якість процесу оволодіння знаннями та здійснюєзаходи щодо управління ефективністю цього процесу через корективи у власнійметодиці та в організації самостійної роботи студентів.
Нормативнимидержавними документами про організацію навчального процесу у вищих навчальнихзакладах передбачені контрольні заходи, які включають поточний та підсумковийконтроль. Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних,лабораторних та семінарських занять і має на меті перевірку рівняпідготовленості студента до виконання конкретної роботи. Підсумковий контрольпроводиться з метою оцінки результатів навчання на певному освітньому(кваліфікаційному) рівні або на окремих його завершених етапах. Він включаєсеместровий контроль та державну атестацію студента. Вищий навчальний закладможе використовувати модульну та інші форми підсумкового контролю післязакінчення логічно завершеної частини лекційних та практичних занять з певноїнавчальної дисципліни.
Семестровийконтроль проводиться у формах семестрового екзамену, диференційованого залікуабо заліку з конкретної навчальної дисципліни. На семестровому екзамені зачотирибальною шкалою оцінюється рівень засвоєння студентом теоретичного тапрактичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни («відмінно»,«добре», «задовільно», «незадовільно»).
Семестровийзалік планується при відсутності модульного контролю та екзамену і полягає воцінці засвоєння студентом навчального матеріалу виключно на підставі виконанняним певного виду робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях.Результати складання заліків оцінюються за двобальною шкалою — «зараховано» або «незараховано».
Насеместровому диференційованому заліку оцінюється (за чотирибальною шкалою)засвоєння студентами навчального матеріалу з певної дисципліни виключно напідставі результатів виконаних індивідуальних завдань — розрахункових,графічних, розрахунково-графічних тощо. Ця форма підсумкового контролюпланується тоді, коли не передбачено екзамену та модульного контролю.
Вартозазначити, що заліки (як семестровий, так і диференційований) непередбачають обов'язкову присутність студентів!
Контрольнізаходи щодо перевірки та оцінювання знань, умінь та навичок студентівздійснюються різними методами, основними з яких є: спостереження за навчальноюдіяльністю студентів, усне опитування, письмовий контроль, графічна перевірка,практичний контроль, тестовий контроль.
Результатиспостереження за навчальною діяльністюстудентів не фіксуються в офіційних документах, однак вонинадзвичайно важливі для своєчасної корекції навчання студентів, для здійсненняйого індивідуалізації та диференціації. Спостерігаючи за роботою студентів налекціях, лабораторних та семінарських заняттях, викладач складає уявлення проте, наскільки плідно проходить їх самостійна підготовка, якою мірою в нихрозвинуті пізнавальні здібності, самостійність в оволодінні знаннями, мотиваціянавчання. Значну роль при цьому відіграють індивідуальні консультації, на якихв довірливій бесіді педагог не тільки виявляє негативні фактори, а й здійснюєпрофілактичні заходи щодо попередження неуспішності.
Усне опитування — найпоширеніший методконтролю знань студентів. Сутність цього методу полягає в постановці передстудентами запитань за змістом навчального матеріалу, що виноситься дляконтролю, та оцінюванні їх відповідей. За своїм характером усне опитування можебути індивідуальним і фронтальним, простим і складним.
Припростій контрольній бесіді студенти дають відповіді на запитання, якістосуються фактологічного, конкретного матеріалу, наприклад: «Скількивуглецю міститься в сталі 45?», «Назвіть типи корпусів плуга»,«Які є способи сівби зернових культур?», «Яка норма висівукукурудзи на зерно?» тощо. Таке опитування розраховане на репродуктивнуактивність студентів і передує складній контрольній бесіді, яка передбачає нетільки відтворення знань, а й виявлення насамперед логіки мислення, уміньвстановлювати причинно-наслідкові зв'язки, застосовувати набуті знання напрактиці. Тому в даному разі доцільно використовувати запитання типу:«порівняти», «проаналізувати», «пояснити», «обґрунтувати»тощо. Наприклад: «При яких умовах зернові культури збирають двохфазнимспособом?»; «Оцініть технічний рівень сучасних зернозбиральнихкомбайнів на основі коефіцієнта технічної готовності»; «Обґрунтуйтешляхи підвищення довговічності робочих органів ґрунтообробних машин»;«Проаналізуйте сучасні технології збирання кукурудзи на зерно»;«Чому комбайни Дон-1500 в середньому намолочують щоденно на 25-40 т зернаменше, ніж американські зернозбиральні агрегати Джон Дір — 9500, не зважаючи нате, що обоє мають рівнозначні технічні характеристики?»; «Чомусільгоспвиробники перевагу віддають оранці оборотним плугом?».
Якщостуденти ґрунтовно володіють навчальним матеріалом, вміють порівнювати,узагальнювати, аналізувати факти, явища, процеси, які вивчаються, в подальшомудоцільно запропонувати їм вирішити виробничо-технологічні ситуації. Такеопитування дозволяє не тільки виявити вміння студентів застосовувати набутізнання на практиці, переносити їх в іншу галузь, а й добре активізує аудиторію,стимулює до творчого пошуку. При цьому можна застосувати й індивідуальну, іланкову форму навчальної роботи. Для прикладу наведемо декілька таких ситуацій,які застосовувалися автором при вивченні студентами курсу«Сільськогосподарські машини»:
1. Нам потрібно виконати закриття вологи, вирівняти гребені зяблевоїоранки перед посівом ярої пшениці. З яких машин Ви комплектуєте агрегат? Якбудете спрямовувати агрегат?
2. Користуючись схемою комбінованого ґрунтообробного агрегату Європак6000, обґрунтуйте можливість його застосування За таких умов: а) Ви працюєте врайоні, де землі одержують недостатньо вологи; б) поле, на якому Ви хочете застосуватицей агрегат, готується під озиму пшеницю; в) кінець літа і початок осенівидалися засушливими; г) у Вашій місцевості грунти кам'янисті.
3. Вам потрібно виорати поле, що піддається вітровій ерозії, під посівикукурудзи на зерно. Агроном порадив виконати глибоку оранку без обертанняскиби. Обґрунтуйте склад агрегату.
4. У перший день жнив постійно забивається транспортер похилої камери(комбайн Дон-1500). Підтягування ланцюгів результату не дало.Що ви будетеробити далі?
Запитанняслід формулювати чітко і зрозуміло, поступово ускладнюючи їх. У цьому аспектіК.Д.Ушинський зазначав: «Добре зрозуміле запитання є вже половиноювідповіді. Інша важлива дидактична умова правильного усного опитування —надання можливості студенту повністю відповісти на запитання. Якщо він привідповіді допускає помилки чи неточності, викладач дає можливість виправити їх,інколи для цього задає додаткові запитання. Важливо пам'ятати про спосібзвертання педагога до студентів, який завжди повинен бути доброзичливим, тактовним.
Застосуванняусного опитування сприяє повторенню, систематизації і узагальненню вивченогораніше матеріалу. Цей метод можна використовувати для перевірки знань збудь-якого навчального предмета, він найбільш повно реалізує всі функціїконтролю навчальних досягнень студентів.
Найчастішедо недоліків усної перевірки знань учені відносять:
а) значну витрату навчального часу;
б) необ'єктивність оцінки через вплив таких факторів, як попередняінформація про успішність студента, темп відповіді, її контрастність на фонівідповідей одногрупників та ін.;
в) під час опитування більша частина групи пасивно спостерігає за ходомзаняття.
Незважаючи на слабкі сторони означеного методу контролю знань студентів, все жслід пам'ятати про надзвичайно важливий позитивний його бік: один відповідає, авсі слухають, повторюють, закріплюють навчальний матеріал при відповіднійкорекції відповідей викладачем. А щоб при цьому забезпечити необхіднуактивність студентів і не відводити їм роль бездіяльних слухачів, у арсеналіпедагога є ціла низка прийомів привертання і підтримування уваги.
Упроцесі письмового контролю єможливість одночасно перевірити знання, уміння та навички студентів однієї чидекількох груп. Його можна застосовувати для перевірки знань з усіх навчальнихпредметів.
Цейметод відрізняється простотою застосування, дозволяє більш економновикористовувати навчальний час. При цьому значно легше добитися єдності вимог,індивідуалізувати їх. Крім того, письмові роботи дають можливість виявитиуміння логічно, послідовно висловлювати свої думки на папері. Варто такожвказати, що письмові контрольні роботи студентів можна з вищою об'єктивністюоцінити, ніж результати усного опитування: в даному разі викладач не обмеженийчасом.
Алеписьмовий контроль має також і свої недоліки. Це, в першу чергу, відсутністьживого контакту викладача зі студентами, його цілеспрямованих впливів на змістїх навчальної праці, що в цілому знижує виховну функцію контролю. По-друге,успіхи і помилки чи неточності студента, зафіксовані в контрольній роботі, якби»віддаляються" від нього на час до повідомлення результатів, що нетак мобільно сприяє корекції знань, як при усному опитуванні. Зокрема,корективи в знання студентів викладач вносить опосередковано, відзначаючи вписьмових роботах позитивні надбання, помилки чи неточності, які не завждиусвідомлюються студентами при самостійному аналізі. По-третє, письмовийконтроль трудомісткий, він вимагає кропіткої роботи викладача як з підготовкиіндивідуальних завдань, так і з забезпечення самостійного їх виконаннястудентами. Крім того, треба старанно їх перевірити, поставити об'єктивніоцінки та своєчасно (чим скоріше, тим вище педагогічний ефект!) проаналізуватирезультати контролю перед групою.
Такимчином, письмові контрольні роботи не можуть замінити усного контролю знань,викладачеві необхідно доцільно поєднувати ці методи.
Графічна перевірка як метод контролю знань увищій школі використовується переважно при вивченні таких предметів, яктехнічне креслення, нарисна геометрія, сільськогосподарські машини, деталімашин, теоретична механіка тощо. Форми графічної перевірки знань, умінь танавичок можуть бути дуже різноманітні: креслення деталей, вузлів машин,графіків, перерізів, механізмів, пристроїв, схем машин та агрегатів,технологічних процесів, побудова діаграм, геометричних фігур тощо.
Крімперевірки теоретичних знань, графічні контрольні роботи виявляють вміння танавички узагальнювати, класифікувати вивчений матеріал, просторової уяви,креслярські вміння та ін. Завдяки тому, що кожен студент виконує своєіндивідуальне завдання, цей метод контролю сприяє розвитку пізнавальноїсамостійності, наполегливості, вихованню сумлінності, відповідальності у тих,хто навчається. Наприклад, при вивченні курсу «Технічне креслення»студенти-механіки першого курсу виконують графічну роботу «Геометричнітіла». На її виконання кафедра визначила чотири тижні. В завданні студентувказано, які геометричні тіла він повинен накреслити, в яких проекціях тарозмірах. Оцінювання графічної роботи проходить у співбесіді з викладачем, дестудент захищає виконану роботу, а викладач вказує на позитивні та негативніаспекти креслень та виставляє оцінку в журнал.
Графічнийконтроль знань студентів на практиці переважно поєднується з іншими методами,зокрема з усним опитуванням.
Дляперевірки практичної підготовки студентів застосовують метод практичного контролю. Перевіркапрактичних умінь та навичок здійснюється через контрольні завдання, яківимагають виконання студентами певних дій, операцій, процесів. У практичнізавдання інколи вводять запитання, які вимагають теоретичного обґрунтуванняробіт, які виконуються.
Практичнийконтроль знань дозволяє перевірити уміння і навички студентів виконувати певнітрудові операції, здійснювати вимірювання за допомогою приладів, наладку ірегулювання механізмів, улаштування тощо.
Контрольніпрактичні завдання виконуються двома способами — індивідуальним та фронтальним.Одночасне виконання практичного завдання студентською групою (фронтальнийспосіб) здійснюється тоді, коли при індивідуальній роботі неможливо отриматикінцевий результат.
Тестовий контроль знань студентів все більшезастосовуються при діагностиці освітньо-професійної підготовки студентів вищихаграрних закладів освіти. На гадаємо, що термін «тест» перекладаєтьсяяк «випробування», «перевірка», «спроба»,«мірило», «критерій». Випробовування, подібне дотестування, використовувалося ще три тисячоліття тому в Китайській імперії. ВДревній Греції випробовування використовували для оцінювання фізичних імислительних здібностей. Відомо, що Платон запропонував серію випробуваньвійськових здібностей, які проводили при підборі воїнів в "ідеальній"державі. Перелік цих випробовувань учені справедливо вважають першимсистематичним описом тестів здібностей. Але класне тестування, під яким розуміютьстандартизований вимір індивідуальної різниці, можна прослідкувати лише з кінцяXIX століття. Тести систематизують таким чином:
1. Тести загальних розумових здібностей, розумового розвитку.
2. Тести спеціальних здібностей у різноманітних галузях діяльності.
3. Тести досягнень, успішності, академічних успіхів.
4. Тести для визначення певних якостей (властивостей) особистості(пам'яті, мислення, характеру й ін.).
5. Тести для визначення рівня вихованості (сформованостізагальнолюдських, моральних, соціальних і інших якостей).
Такимчином, тестовий контроль знань — це метод виміру й оцінювання знань, умінь танавичок студента за допомогою спеціально підготовлених стандартизованихзавдань. У свою чергу, тест досягнень — серія стандартизованих завдань, які даютьможливість об'єктивно виміряти обсяг і рівень засвоєння студентами конкретнихзнань, умінь та навичок. Стандартизованим називається завдання, для якого можебути попередньо визначена єдино можлива правильна відповідь.
Стандартизованізавдання бувають двох типів: з наданими відповідями (закриті) і з вільнимскладанням відповіді (відкриті). Завдання з наданими відповідями поділяютьсяна: вибіркові (одновибіркові, багатовибіркові та відновлення послідовності) тана відповідність (перехресні, на порівняння і протиставлення, з множиннимивідповідями). Завдання з вільним складанням відповіді бувають або надоповнення, або на перелік.
Одновибіркові завдання використовуються увипадках, коли для ситуацій, які пропонуються для розв'язування студентам,відповідь складається лише з одного елемента.
Багатовибіркові завдання застосовують тоді,коли об'єкт розгляду має багато складових частин чи властивостей і для йогохарактеристики необхідно навести їх повну сукупність, яка й утворює правильнувідповідь.
Завданняна відновлення послідовності використовуютьсяу випадках, коли треба перевірити не тільки знання властивостей, структуриоб'єктів, процесів, явищ, а і взаємодію складових елементів, послідовністьетапів якогось процесу, розвитку явищ, засвоєння студентами певних алгоритмівтощо.
Перехресні завдання передбачаютьвстановлення взаємозв'язку, взаємовідповідності між двома (чи більшоїкількості) списками елементів.
Завданняна порівняння і протиставлення складаютьсяз двох або більшої кількості списків елементів, у яких студент повинен вибратиз першого елементи, що відповідають визначеним в умовах завдання вимогам тазнайти відповідні елементи в кожному з наведених списків.
Завданняз множинними відповідями складаютьсяз питання та двох чи більше списків. У першому наведений перелік об'єктів, а вінших — перелік їх властивостей. При виконанні завдання студент повинен длякожного з наведених об'єктів вибрати той перелік властивостей, які їмпритаманні.
Завданняна доповнення маютьвигляд ствердження (вислову, речення, числа, формули тощо), в якому зробленоодин або декілька пропусків, які студент під час відповіді повинен заповнити,вписуючи слова, цифри, символи, умовні позначення тощо.
Завданняна перелік вимагаютьвід студента перелічити складові частини, властивості, ознаки чи характеристикиоб'єкта, названого в умові завдання.
II. Методикапідготовки та практика використання тестів
2.1 Цільова спрямованість тестового іспиту
Однимз головних засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовкивипускників вищих навчальних закладів є тестовий контроль.
Тест (test) вперекладі з англійської — іспит, випробування.
Тестуванняабо тестовий контроль — це процедура визначення рівня підготовки фахівців упевній галузі знань, психологічного, фізичного та розумового стану, професійноїпридатності, обдарованості та інших якостей особи за допомогою системиспеціально підготовлених завдань.
Тестовимназивається завдання (запитання, задача), для якого може бути попередньовизначена (сформульована) єдино можлива правильна відповідь. Така відповідь єеталоном, з яким порівнюють відповідь випускника.
Сукупністьзавдань, що використовуються при тестовій перевірці мають назву — тест абоконтролююча програма.
Впедагогічній практиці використовуються два види тестів:
•тести досягнень, які призначені для з'ясування рівня засвоєння знань, умінь впроцесі навчання, по завершенні вивчення теми, розділу або всієї навчальноїдисципліни, при атестації випускників по закінченні навчального закладу;
•тести інтелекту, які повинні з'ясовувати стан мислення, пам'яті, уваги та іншиххарактеристик психічного розвитку особи.
Тестидосягнень, що використовуються для визначення рівня професійної підготовкифахівців, отримали назву тести професійної компетенції.
Тест професійної компетенції — це система контрольнихзавдань стандартизованої форми, орієнтованих на вимір і оцінку обсягу, повноти,системності, міцності та осмислення професійних знань, а також дієвості ісамостійності умінь випускника вищого навчального закладу, які дозволяютьспівставити рівень його досягнень у процесі професійної підготовки з еталоннимивимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики до професійних умінь, якіхарактеризують здібність і здатність випускника виконувати соціально-виробничіфункції на певному рівні кваліфікації та кваліфікаційної спеціалізації вконкретній сфері праці.
Тестипрофесійної компетенції є важливою складовою частиною всього комплексупідсумкової атестації та одним із методів комплексної оцінки якості підготовкивипускника вищого навчального закладу для виконання професійної роботи напервинних посадах, спроможності і готовності його виконувати виробничі функціїі вирішувати типові задачі професійної діяльності:
• у конкретній предметній сфері;
• на визначеному об'єкті діяльності;
• відповідно до напряму професійної підготовки;
• за фахом;
• на сертифікованому освітньо-кваліфікаційному рівні.
Тестовііспити є об'єктивним засобом, що використовується повноважними державнимиорганами (Міносвіти, галузевими міністерствами, іншими установами) з метою визначенняосвітньо-кваліфікаційного рівня професійної підготовки кандидата на одержаннядержавного документа про успішне завершення підготовки і засвідчує той факт, щовін володіє знаннями, навичками та уміннями, що відповідають, принаймні,положенням Державних стандартів вищої освіти, і здатний виконувати передбаченіцим документом соціально-виробничі функції.
Натестовому іспиті кандидат повинен підтвердити не тільки наявність знань,навичок і умінь, а й здатність приймати правильні рішення .
Встановленнязмістовної і структурної відповідності завдань тесту реальній професійнійзадачі є найважливішим етапом розробки тестів професійної компетенції. Цимцілям служить так звана специфікація тесту, що включає:
а) змістовний аналіз професійної задачі, її можливих форм і особливостей;
б) вичленення змісту професійних умінь;
в) встановлення структурних компонент умінь;
г) змістовний аналіз кожної компоненти з метою виділення обумовлюючихйого знань;
д)систематизаціюзнань і опис стратегії їх конструювання;
е) зразки тестових завдань та виклад стратегії їх конструювання.
2.1.1 Дидактична характеристикатестового контролю
Перевагами тестового контролю є:
• об'єктивність,простота та формалізованність процедури визначення оцінки якості підготовки;
•використання кількісних показників для визначення повноти та глибини засвоєнняматеріалу;
•простота процедури запису відповіді, незалежність оцінки від техніки письма;
•чіткість та однозначність формулювання умов тестових завдань, що забезпечуєоднозначність сприйняття студентами їх змісту;
• рівнівимоги до знань та умінь фахівця шляхом використання в тесті завдань однаковоїскладності, обсягу та змісту;
•забезпечення необхідної повноти охоплення знань та умінь, що контролюватимутьсяпід час перевірки;
• одночасністьперевірки всього складу випускників;
• можливість багаторазового повторення умов перевірки для з'ясування
змін в рівні підготовки. Недоліки тестів полягають у тому, що:
а) розробка тестів вимагає багато часу і зусиль, наявності в розробниківвисокої кваліфікації та досвіду;
б) деякі тести припускають можливість угадування; слухач може забутифакти, що необхідно використовувати у відповіді, але згадати їх, переглядаючиперелік можливих відповідей на завдання тесту.
2.2 Структурний аналіз змісту тестового іспиту
Метою тестового іспиту є визначення рівня професійної компетенції особи,що екзаменується, який можна поширити з умінь, завдання по яких були включенідо тесту, на більш широку сферу професійної діяльності фахівця певногоспрямування.
Вирішуючи,які уміння повинні контролюватися за допомогою конкретного тесту, розроблювачунеобхідно пам'ятати, що рівень підготовки, визначений за результатами виконаннятесту, є основою для загальної оцінки професійної компетенції. Тому длятестового іспиту вибираються важливі професійні уміння.
Відякості відбору умінь, що контролюватимуться за допомогою тесту, в значній мірізалежить достовірність і точність отриманої оцінки професійних знань і уміньособи, що екзаменується. Якщо вибірка не репрезентативна, то результати іспитубудуть недостовірними і не відображають дійсний рівень професійної компетенціїв конкретній сфері професійної діяльності.
Увипадках, коли вибірка занадто мала результати іспиту виявляться недостатньостабільними, щоб відбити істинний рівень знань та умінь особи, щоекзаменується.
Найкращоюструктурою для умов тестових завдань є професійні ситуації. Залежно відзавдання контролю опис ситуації може бути коротким, але досить повним, що надаєможливість особі, що контролюється, отримати необхідну інформацію.
Однієюз переваг використання професійних ситуацій при формулюванні змісту тестовихзавдань є те, що вони допомагають оцінити застосування знань на практиці.
2.3 Методика підготовки тестів
Екзаменаційнітести є максимально об'єктивними засобами контролю. Поняття«об'єктивність» у контексті означає можливість класифікувативідповіді на питання тесту як «правильні» або«неправильні», застосувати кількісні показники при визначенні оцінки,виключити вплив на оцінку суб'єктивних якостей викладача або іншої особи, щоздійснює перевірку екзаменаційних робіт.
Всітестові завдання професійної компетенції повинні вимагати від випускника уміннязастосовувати певні знання з конкретної предметної сфери.
Роботаіз створення тестів поділяється на наступні етапи.
1. Визначення змісту тестового іспиту у вигляді переліку умінь, якимиповинен володіти фахівець певної кваліфікації. Для визначення змісту тестівпрофесійної компетенції використовується перелік умінь, що міститься восвітньо-кваліфікаційній характеристиці (ОКХ) з певного напряму підготовки.
2. Створення системи тестових завдань, що дозволяють перевірити таоцінити наявність у випускника навчального закладу умінь, що визначені в ОКХ.
3. Комплектування тестів для конкретних видів перевірки відповідно до їхдидактичної мети та часу, передбаченого для їх проведення.
4. Експертна та досвідна перевірка якості складених тестів та їх наступнедоопрацювання.
2.4 Показники ефективності тесту
Дидактичні можливості тестового контролю можуть бути реалізовані привиконанні певних вимог до складання тесту (контролюючої програми). Якісний тестповинен задовольняти таким вимогам:
•валідність;
•надійність;
•простота.
Найбільшважливою з них є валідність. Валідність тесту означає, що за його допомогоювимірюються саме ті знання, уміння та навики, для оцінки яких він призначений.Валідність тесту оцінюється за трьома характеристиками:
функціональність,яка означає, що дії студентів при виконанні тестових завдань, повинніспівпадати за більшістю показників з тими, які повинні контролюватися за їхдопомогою;
змістовність- для виконання тесту студент повинен використовувати знання саме тогонавчального матеріалу, засвоєння якого перевіряється за його допомогою;
• прогностичність — інформація, що отримана при аналізі результатіввиконання тесту, повинна містити достовірні дані для визначення змісту тапрогнозування результатів наступної роботи.
Надійність тесту полягає в тому, що наступне виконання тесту одним і тимсамим студентом повинно давати практично однакові результати.
Простотатесту — тестові завдання повинні мати чіткі, зрозумілі для кожного формулюваннята відповідати можливостям студентів, для яких вони застосовуватимуться.
2.5 Рекомендована практика систематизації змістутестового іспиту
Допочатку створення тесту група розробки уточнює цілі і зміст іспиту, для чого зПереліку умінь, поданого в Додатку А ОКХ за допомогою експертів виділяютьсяпевна множина найважливіших умінь для фахівців з певного напряму підготовки.
Якістьтестового іспиту залежить від упорядкування тестових завдань, їх глибини іповноти охоплення матеріалу, що підлягає контролю. За допомогою правильноскладених тестів можна оцінювати не тільки уміння відтворювати певнуінформації, але й зіставляти та інтерпретувати факти, аналізувати виробничі ситуації.
Кроковатехнологія систематизаціїзмісту, щобуде перевірятися за допомогою тестових завдань, побудована на використаннідодатка А ОКХ і включає такі операції (кроки):
Крок 1: З ОКХ виділяються найбільш важливіз професійної точки зору уміння, що підлягають контролю;
Крок 2: Формується системоутворюючаструктура кожного професійного уміння за допомогою виділення його компонентів.Результати роботи щодо визначення змісту тестового іспиту доцільно представлятиу вигляді табл. 1.
Таблиця І Структурні компоненти професійної дії Уміння Предмет (об'єкт)
Процес
(процедура) Засоби Умови Продукт Примітка ] 2 3 4 5 6 7
Описвсіх структурних компонентів кожного уміння повинен бути максимальнодеталізований з тим, щоб не виникало розбіжностей у визначенні:
• предмета дії, його складових частин та ознак;
• змісту операцій, що входять до складу дії;
• приладів та інструментів, які необхідно використовувати при виконаннідії;
• умов, за яких повинна виконуватися дія;
• результатів, які повинні бути досягнуті внаслідок виконання дії.Особливу увагу необхідно приділити формі представлення предмета дії та
операційпо його перетворенню, оскільки від цього залежить форма дії, яку під часперевірки повинен демонструвати студент. Зміст таблиці повинен відповідатипереліку умінь, визначених в ОКХ для фахівців того освітнього рівня, якістьпідготовки якого буде перевірятися за допомогою створеного тесту.
Крок 3: Проводиться текстологічнийаналіз кожного компонента з метою розкриття його змісту;
Крок 4: Виділяються ключові словазмісту уміння, що контролюється;
Крок 5: Визначаються змістовніелементи предметної сфери:
М Системи професійної мови — поняття, терміни, визначення, позначення;
О Основи(засади) предмета професійної діяльності — система фактів,
властивостей,ознак, явища, систематика;
В Відношення(сутності сторін і зв'язків) професійної діяльності категорії,
судження, структури, теореми, закони, моделі, теорії;
А Причинно-наслідкові алгоритми діяльності — ситуації, стани,
причиннізв'язки, наслідки, технології, алгоритми.
Крок 6: Формується і структуруєтьсяінформаційна база засобів діагностики професійної компетенції.
2.6 Загальні вимоги до тестових завдань
1. Належність до предметної сфери (предметна чистота).
Длязабезпечення предметної чистоти тестових завдань, зміст, що буде перевірятися впроцесі тестування, повинен бути добре впорядкований, забезпечуючи системністьза ознаками:
• обсягом інформації;
• рівнем засвоєння;
• структурою знань
2. Стислість тестового завдання
а) зміст тестового завдання повинен бути обмеженим 7±2 порціямиінформації, тому що в короткочасній пам'яті людина може утримувати саме такукількість інформації, що безпосередньо доступна для переробки та ухваленнярішення;
б) формулювання змісту тестового завдання повинно забезпечувати йогозасвоєння студентом після першого читання.
3. Ясність і чіткість
а) тестове завдання повинно бути семантично осмисленим. Тому тестовезавдання конструюється завжди у вигляді ствердження, а не питання.
Воснові тестового завдання повинно лежати істинне ствердження ("істиннезначення висловлення").
Висловлення— це положення, у відношенні до якого в двозначній логіці висловлень можнатільки стверджувати, що воно істинне або хибне;
б) на перше місце в тестовому завданні ставиться ядро визначення поняттяв природній будові мови.
4. Коректність
У змісті завдання не повинно бути суперечливих тверджень. Суперечливість — одна з ознак нелогічностімислення людини, яка полягає в тому, що в одному і тому ж міркуванні про тойсамий предмет, узятий у той самий
час ітому самому відношенні, висловлюються протилежні, або суперечні ствердження, щовиключають один одного.
5. Стислість за часом
а) загальний час на виконання одного завдання — не більш 1 хв. (часфіксується).
б) уникати громіздких обчислень при тестуванні — застосовувати тількиусний рахунок.
6. Наявність диференціюючої міри складності тестового завдання.Тестове завдання повинно мати визначену певну міру трудності:
•апріорну, визначену експертами (при конструюванні);
•емпіричну, оцінювану за результатами пілотажного експерименту нарепрезентативній вибірці випускників (критерій істини).
2.7 Класифікація тестових завдань
Завдання, що використовуються в тестах досягнень поділяються на два типи:
•завдання з вільним складанням відповідей (відкриті завдання);
•завдання з наданими відповідями (закриті завдання).
/>
Рекомендованапрактика вибору форми тестових завдань відповідно до груп навчальних елементівнаведена в табл.2
Таблиця 2. Рекомендованапрактика вибору форм тестових завдань відповідно до груп навчальних елементівНавчальні елементи
Шифр
Змістовного елемена Зміст елементів Форми тестових завдань М Системи професійної мови: поняття, терміни, визначення, позначення
Відкриті — «на
доповнення».
Закриті — вибіркові,
на відповідність О
Засади (основи) предмета діяльності: система
фактів, система властивостей, явища,
систематика
Відкриті — «на
перелік». Закриті
одновибіркові,
багатовибіркові,
відновлення
послідовності, вибірково-об'єднуючі B
Сутності сторін і зв'язків (відношення)
діяльності: категорії, судження, структури,
теореми, закони, моделі, теорії
Закриті –
багатовибіркові, матричні, вибірко-вр об'єднуючі, перехресні A
Причинно-наслідкові алгоритми діяльності
(ситуації, стани, причинні зв'язки, наслідки,
алгоритми) Закриті — відновлення послідовності
2.7.1 Практика використання тестовихзавдань різних форм
Припідготовці тестових завдань важливе значення має правильний вибір типу завдань,який буде використовуватися при перевірці знань того чи іншого об'єктавивчення. Вибір типу тестового завдання визначається характером структурнихкомпонентів умінь, що є об'єктом контролю.
Коликонтролюються знання досить простих однофакторних об'єктів або ситуації,використовуються одновибіркові завдання або завдання на доповнення.
Приперевірці знань про об'єкти контролю, що мають декілька складових частин,властивостей, характеристик необхідно застосовувати багатовибіркові завданняабо завдання на перелік.
Підчас контролю знань процесу роботи або технології, коли є потреба з'ясувати нетільки знання складових частин або технологічних операцій, але й послідовністьїх взаємодії чи виконання, доцільно використовувати завдання на відновленняпослідовності.
В тихвипадках, коли бажано перевіряти уміння проводити порівняльну характеристикудекількох об'єктів або складових частин одного об'єкта за певним перелікомпараметрів доцільно застосовувати багатоалфавітні завдання.
Для вибору типу тестових завдань необхідно враховувати дидактичнезначення наявності відповідей або їх елементів у завданнях з наданимивідповідями. Значна група педагогів оцінює наявність відповідей як негативнийфактор, як підказ, що полегшує дії студентів, спрощуючи дидактичну задачу впорівнянні із завданнями з вільним складанням відповіді.
Це ствердження безумовно вірне в тих випадках, коли студент повинензгадати та назвати назву одного або точно визначеної кількості об'єктів або їхвластивостей.
У випадках, коли при виконанні завдання працює тільки пам'ять студента,наявність відповіді полегшує завдання, тому в таких ситуаціях доцільновикористовувати відкриті завдання.
Привирішенні зовні аналогічного завдання, коли студент повинен вибрати за вказаноюознакою один чи декілька предметів чи рис з наведеного переліку, наявністьвідповідей не має значення в тому випадку, коли складові переліку йомубезумовно відомі.
Приклад 1
З перелічених органів плуга робочими є:
1. Рама
2. Корпус
3. Гвинтовий механізм опорного колеса
4. Передплужник
5.Кутознімач
6.Ніж
Вірнавідповідь: 2,4,5,6.
Длябільшості людей, а тим більше для студентів аграрних ВНЗ цей перелік відомий,тому він не несе підказ, його наявність не впливає на складність завдання.
Завдання з наданими відповідями доцільно використовувати, коли викладачхоче з'ясувати думку студента відносно певної вибірки з досить великогопереліку предметів або їх властивостей.
Приклад 2. Визначити через які конструктивні елементи механізмупідйому сошників і в якій послідовності передають зусилля від штокагідроциліндра на поводок сошника:
1.Вилка
2.Гвинтоватяга
З.Квадратний вал
4.Круглийвал
5.Пружина
6. Регулятор глибини
7.Сухарик
8.Штанга
Вірна відповідь: 4,2, З,1,7,5,8.
Утаких завданнях перелік об'єктів розгляду може бути різноманітним і довгим,його зміст повинен включати найбільш важливі або цікаві для фахівця предмети.Об'єктивність таких завдань вища ніж відповіді на традиційні запитання типу — «Назвітьдворічні рослини?», оскільки при відповіді на таке питання студент моженазвати рослини, про які він знає, що вони дворічні, тобто виконає чисторепродуктивну дію відтворення відомих назв, а при виконанні наведеного завданнявін може зіткнутися, і це залежить від автора завдання, з об'єктами, відноснояких в нього не має готового рішення, тому він повинен виконувати діюпідведення під поняття, що вимагає роботи не тільки пам'яті, а й здійсненнядосить складних розумових операцій.
Утаких завданнях наведені відповіді набувають природного вигляду як засібвизначення межі знань, про які повинен звітувати студент.
Цілкомприпустима наявність у завданні переліку складових частин об'єкта вивчення аботехнологічних операцій, коли потрібно з'ясувати знання послідовності роботипристрою або технології процесу. При виконанні завдання студент вибирає знаданого переліку складових частин або операцій ті, які він вважає потрібними ірозташовує їх у певній послідовності.
Приклад 3.
Визначити, через які конструктивні елементи механізмупідйому сошників і в якій послідовності передають зусилля від штокагідроциліндра на поводок сошника:
1.Вилка
2.Гвинтоватяга
З.Квадратний вал
4.Круглийвал
5.Пружина
6.Регуляторглибини
7.Сухарик
8.Штанга
Вірна відповідь:4,2,3,1,7,5,8.
Утаких завданнях основна увага приділяється з'ясуванню технології робіт механізму,тому наявність переліку складових частин можна розглядати як свідоме спрощеннязавдання з тим, щоб перевірити саме взаємодію.
Зовсім не впливає на складність навчального завдання наявність елементів,яка є природною складовою частиною змісту завдання, не мають самостійногоінформаційного значення і по відношенню до відповіді змістовно нейтральні.
Приклад 4.
/>
Вкажіть вектор відцентрової сили, що діє наавтомобіль. Можливі варіанти: Цм-3, Цм-4, Цм-2
Вірнавідповідь: Цм-3
Привиконанні цього завдання студент може знайти вірну відповідь тількивикориставши знання механіки руху тіла, тобто при цьому працює не тількипам'ять але й мислення, тому перелік можливих відповідей нічим не допомагає.
Завданняз наданими відповідями доцільно використовувати якщо:
•наявний перелік відповідей визначає та обмежує коло об'єктів, які повинніаналізуватись при підготовці відповіді;
•студент безумовно знає назви об'єктів, складових частин або властивостей, щонаведені в переліку можливих відповідей;
•наведені відповіді є природною складовою частиною змісту завдань, без наявностіяких він не має сенсу;
•об'єктом контролю є не стільки правильність вибору складових частин пристроюабо технологічних операцій, скільки послідовність їх взаємодії чи виконання.
Завданнямз вільним складанням відповідей слід віддавати перевагу, коли відповідь маєвигляд:
•терміна, символу, формули або запису, введення яких з клавіатури не потребуєбагато часу і високого рівня підготовки до роботи;
• цифриабо числа.
Безумовноюперевагою завдань з наданими відповідями є простота вводу або запису таперевірки відповідей, що призводить до значного скорочення часу на виконаннятесту.
Зурахуванням дидактичних можливостей та особливостей стандартизованих завданьавтор-розробник тестового контролю створює таку їх сукупність, що вимагаєзастосування знань про всі об'єкти вивчення їх ознаки, складові частини іхарактеристики та виконання операції з ними, що визначені за мету навчання.
2.7.2 Зауваження щодо створеннятестових завдань
1. Завдання повинно бути, як правило, однозначним, тобто тлумаченнязавдання не повинно бути семантично суперечливим.
2. Якщо потрібно з'ясувати різнобічні властивості певного об'єкта абоявища, тобто охопити одним завданням декілька аспектів, варто розробитидекілька окремих завдань.
3. Завдання повинно бути коротким, прямим, конкретним і формулюватисяясно, просто і чітко.
4. Варто уникати додавання зайвої інформації.
5. Тестові завдання не повинні нагадувати кросворд, де і варіантивідповіді, і умови завдання подані окремими словами або короткими фразами.
6. Завдання повинно бути складено таким чином, щоб за його допомогоюможна було перевірити насамперед глибину засвоєного студентом матеріалу, а нейого спроможність відтворити текст із підручника або лекції.
7. Завдання повинно припускати наявність тільки однієї повної, правильноїі завершеної відповіді на рівні вимог тесту.
8. При складанні тесту не варто використовувати завдання «назасипку».
2.7.3 Рекомендації щодо формування змістутестових завдань
1. Перевіряйте застосування знань, використовуючи професійні ситуації.
2. Зосереджуйте увагу на тих ключових концепціях або принципах, що єобов'язковими для студентів.
3. Перевіряйте матеріал, що є актуальнимдля професійної діяльності.
4. Уникайте тестевих завдань, що потребують пригадування поодинокихфактів.
5. Уникайте малодоступних або цікавих тем, що не належать дообов'язкових.
2.8 Рекомендована практика складання тестовогозавдання відкритої форми
Завданняз вільним складанням відповідей можуть мати вигляд: 1.Ствердження, вислову,речення, в якому зроблено один або декілька пропусків, які студент під часвідповіді повинен заповнювати, вписуючи слова, умовні позначення, цифри абоформули. Такі завдання називають завданнями надоповнення.
Приклад 5.
Пристрій, що розпилює паливо в камері згоряннядизельного двигуна називається
Вірнавідповідь: форсункою.
2.Запитання або пропозиції, що вимагає перелічити складові частини, властивості,якості чи характеристики об'єкта, названого в умові завдання.
Ці завдання називають завданнями на перелік.
Приклад 6.
Робочими органами плуга є........
Вірнавідповідь: корпус, передплужник, ніж, ґрунтопоглиблювач.
Відповідьстудент подає в звичайній, знайомій для нього формі: слів, чисел, хімічних таматематичних формул, умовних позначок, що традиційно використовуються як назва,або позначення предметів та явищ, їх властивостей, ознак та характеристик.
Задопомогою завдань відкритої форми перевіряються відповіді, що відповідають напитання: хто?, де?, коли?, звідки?, що?, скільки?, кому?
Длязабезпечення однозначності сприйняття змісту тестового завдання студентом,запобігання розбіжностям у змісті та формі відповіді необхідно особливу увагуприділяти формулюванню умови завдання. Умова тестового завдання повинна бутивикладена максимально чітко та конкретно і вимагати, щоб відповідь булакороткою, компактною, стислою.
Еталоннавідповідь та зміст завдання формулюються одночасно. Студент під час перевіркиотримує тільки завдання, а еталонну відповідь викладач або комп'ютервикористовує як критерій, міру для оцінки відповіді студента.
Цимизавданнями визначають знання понять, визначень, термінології, позначень(прийнятих у стандартах, у предметній сфері професійної діяльності).
Тестовезавдання відкритої форми являє собою стверджувальне судження з ядром —визначенням поняття та об'єктом контролю, що являє собою невідому змінну.
Підготовкутестових завдань відкритої форми доцільно проводити у такій послідовності:
1.Створення тестового завдання відкритої форми починається з формулюванняпитання.
2. Записується повна і правильна відповідь (стверджувальне судження), вякій відображаються ознаки та зв'язки об'єкта контролю.
3. З правильної відповіді вилучається об'єкт контролю (термін,позначення).
4. Ядро визначення поняття (ключові слова) виводяться в початокстверджувального судження.
5. Завдання обов'язково повинно бути фасетним (відпрацьованим, чіткосформульованим), інакше воно вилучається з тесту.
Оцінкаякості укладання завдань відкритого типу:
а) необхідно переконатися в тому, що опущене слово, яке повинно бутивставлене студентами, є єдино можливим варіантом відповіді;
б) в одному реченні не бажано робити декілька пропусків, в таких випадкахможуть виникнути труднощі в усвідомленні студентом умови завдання.
Приклад 7.
Листова сталь, покрита_____________,називається____________.
Вірнавідповідь: ?
в) опускайте в реченні тільки те слово, що повинно контролюватися під часперевірки знань студентів;
г) перевірте, щоб усі пропуски мали однакову довжину. Різна довжинапропусків може стати підставою для угадування правильних відповідей. Водночас,якщо в пропозиції пропущено декілька слів, доцільно зазначити їхню кількість;
д) не користуйтеся судженнями, запозиченими безпосередньо з підручниківабо технічних посібників, тому що це змушує студентів шукати відповідь упам'яті.
2.8.1 Форма тестового завданнявідкритої форми
Основніелементи тестового завдання відкритої форми:
1. Саме ядро визначення поняття складається з підмета, присудка і т.д.
2. Замість об'єкта контролю (терміна, позначення і т.п.) ставитьсяпрочерк.
3. Відповідь на завдання повинно складатися з одного слова, а недекількох, інакше підвищується імовірність неправильної відповіді.
Приклад 8.
Оранка називається культурною
при наявності на корпусіплуга______________________________
Еталоннавідповідь: передплужника.
2.9 Рекомендована практика складання тестових завданьзакритої форми (тестові завдання з наданими відповідями)
Завданняз наданими відповідями складається з умови задачі, на яку студент повинен дативідповідь, та переліку можливих відповідей або їх елементів, з яких студентповинен вибрати або скласти вірну відповідь. Кожна з пропонованих у завданнівідповідей або їх елементів мають цифрову або літерну позначку. Студент вибираєвідповіді або елементи, які вважає вірними, і записує або вводить в технічнийпристрій їх позначки (коди).
Такимчином відповідь студента на завдання з наданими відповідями має кодовану форму— набір цифр, літер або їх сполучень, значення яких не можна зрозуміти, незнаючи змісту завдання. Кодована форма відповіді значно спрощує операцію її перевірки та оцінки.
Завданняз наданими відповідями поділяються на одноалфавітні та дво- і більше алфавітні.
Вибірковими (одноалфавітними) вважаються завдання, які містятьумову задачі та один перелік можливих відповідей або їх елементів, з якихстудент повинен вибрати або скласти вірну відповідь.
Приклад 9.
До поверхневого обробітку грунту відносять такіоперації:
1.Лущення б. Оранка глибока
2.Коткування7.Чизелювання
3.Боронування 8.Плантажна оранка 4.Фрезерування 9.Культивація
5.Шлейфування10. Підгортання
Вірнавідповідь: 1, 2, 3, 5, 9, 10.
Вибіркові(одноалфавітні) завдання залежно від операції запису відповіді або її вводу втехнічний пристрій поділяються на: одновибіркові, багатовибіркові тави-бірково-впорядкуючі.
Одновибіркові (з простим множинним вибором)завдання складаються з умови задачі та набору відповідей, з яких студентповинен вибрати одну вірну.
Приклад 10.
Тип туковисівного апарата сівалки СЗ-3,6 м:
1.Тарілчастий.2.Дисковий. 3.Штифтовий. Вірна відповідь: 3.
Одновибірковізавдання використовуються у випадках, коли для ситуацій, визначених в умовахзавдання, відповідь складається тільки з одного елемента. Багатовибіркові (з множинним вибором)завдання складаються з умови задачі та набору елементів відповіді, з якихстудент вибирає ті істільки, які він вважає вірними.
Приклад 11.
Визначити деталі насіннєвисівного апарата сівалкиСЗ-3,6, що змінюють своє положення при регулюванні норми висіву:
1.Клапан
2.Валклапана
3.Котушка
4.Валкотушки
5.Муфта
6.Компенеаційнашайба
7.Розетка
8.Насіннєвакоробка
Вірнавідповідь: 3,4,5,6.
Багатовибірковізавдання використовуються в тих випадках, коли об'єкт розгляду має багатоскладових частин чи властивостей і для його характеристики необхідно навести їхповну сукупність, яка і утворює вірну відповідь.
Відновлення послідовності (вибірково-впорядковуючі)— завдання складаються з умови задачі та переліку елементів, відповіді з якихстудент повинен вибрати ті, щовходять до складу вірної відповіді, і розташувати їх у правильній послідовності.
Приклад 12.
Укажіть, через які з названих деталей КШМ і в якій послідовності передається зусилля від тиску газів намаховик:
1.Головка
2.Поршень
3.Гільза
4.Шатун
5.Палець
6. Кільця
7.Шатуннівкладиші
8.Коріннівкладиші
9.Колінчастийвал
10.Маховик
Вірнавідповідь: 2,5,4,7,9.
Завдання«на відновлення послідовності» використовуються у випадках, колинеобхідно перевірити знання технології робіт, взаємодії елементів конструкції,функціонування електричних (електронних) схем, живих організмів, послідовністьрозвитку природних явищ тощо.
2.9.1 Основні правила формуваннятестових завдань
а) Кожне тестове завдання повиннобути присвячено важливій темі.
Невитрачайте час на питання, що оцінюють знання тривіальних фактів. Орієнтуйтесяна проблеми, із якими можна зустрітися в реальному житті. Уникайте тривіальних,«заплутаних» або зайво складних питань.
б) Кожне тестове завдання повиннооцінювати здатність застосовувати знання, а не згадувати ізольований факт. Умовитестових завдань можуть бути відносно довгими, тоді як варіанти відповідіповинні бути короткими. Діяльні-сні ситуації є гарною основою для питання.
в) Питання в умові тестовогозавдання необхідно формулювати так чітко, щоб нанього можна було б відповісти, навіть не бачачи варіантів відповіді. Щобвизначити якість формулювання питання, закрийте варіанти відповіді, іподивиться, чи зрозуміло питання, і чи зможуть, студенти, що екзаменуються,дати відповідь, базуючись тільки на умові завдання. Відредагуйте умову завданняабо варіанти відповіді, якщо студенти не зможуть цього зробити.
г) Всі дистрактори (неправильніваріанти відповіді) повинні бути гомогенні (такими, що виявляють однаковівластивості), належати до тієї ж категорії,
що іправильна відповідь (наприклад, усі варіанти відповіді є діагнозами, прогнозамитощо). Перепишіть кожний дистрактор, що випадає з обраної категорії. Всі дистракториповинні бути правдоподібні, граматично послідовні, логічно сумісні і приблизнотакої ж довжини, що й правильна відповідь. Розташовуйте варіанти відповіді влогічному порядку (наприклад, у порядку зростання/ зменшення чисел) або заабеткою.
Відповідіможуть бути представлені не тільки в текстовій, а і у графічній формі. Виберітьчіткий малюнок, креслення або фотографію об'єкта контролю, на якомупредставлені складові елементи, що вимагають точного упізнання. Переконайтесь утому, що на зображенні добре визначені ці елементи.
Потімпроведіть пряму лінію або вказівну стрілку від кожного елемента (окремого іважливого) до цифри, розташованої за межами малюнка. Поряд з малюнком або нижчезапишіть у стовпчик назви складових частин, їх функції або інші ознаки, щостосуються зображених елементів. Відповідаючи на завдання, студент записуєлітерну позначку
назвиабо функції і відповідну цифру номера складового елемента на малюнку.
Приклад 13. Вкажіть номери, якими на малюнку позначені:
/>
Якщо є реальний об'єкт і його можна продемонструвати всім студентам,пізнавальні номери можуть бути нанесені безпосередньо на його поверхню або прикріпленідо нього. У таких випадках студенти можуть переписати номери у свої бланкивідповідей, як такі, що відповідають вказаній в умові завдання назві елемента,його функції або іншій властивості.
Узавданнях з наданими відповідями кількість пропонованих відповідей повинна бутине більше 10.
Оцінюючиякості варіантів відповіді переконайтеся, що вони:
•гомогенні за змістом (наприклад, усі варіанти є діагнозами);
•включають неправильні або менш ймовірні ствердження, в порівнянні з вірноювідповіддю;
•правдоподібні і привабливі для непоінформованого студента;
•схожі на правильну відповідь за конструкцією і довжиною;
•граматично послідовні і логічно сумісні з умовою завдання.
Припідготуванні відповідей тестових завдань вибіркового типу можуть бути кориснимитакі рекомендації:
а) уникайте граматичних конструкцій або «навідних» слів, щоможуть дати «ключ» до правильної відповіді;
б) уникайте відповідей, що явно не погоджені з питанням;
в) змінюйте розташування правильних відповідей; найпростішим прийомом євизначення місця розташування правильної відповіді «навмання»;
г) не формулюйте дистрактори так, щоб вони мало відрізнялися один відодного за суттю, оскільки в цьому випадку вибір правильної відповіді залежитьскоріше від суб'єктивної, ніж об'єктивної думки;
д) не змішуйте завдань, складених у стверджувальній формі, із завданнями,складеними у заперечній формі.
2.9.2 Узагальнення технічнихдефектів тестових завдань
Дефекти,спричинені відсутністю досвіду в розробці тестів:
• граматичні підказування —один або більше дистракторів граматично не відповідають умові завдання;
• логічні підкази — частина варіантів відповідівичерпує всі можливі варіанти;
• абсолютні терміни — використання термінів«завжди» або «ніколи» у деяких варіантах відповіді;
• довга правильна відповідь —правильна відповідь найбільш довга, більш конкретна або більш повна, ніж іншіваріанти відповідей;
• повторення слів — слово або фраза з умовизавдання повторюється в правильному варіанті відповіді;
• тенденція до конвергенції—правильна відповідь має найбільшу подібність з елементами інших варіантіввідповіді.
Дефекти,що призводять до надмірного ускладнення завдань:
• варіанти відповіді є довгими, складними або подвійними ® цифрові данівиражені безсистемно
•використання невизначених термінів у варіантах відповіді (наприклад,«рідко», «звичайно»);
»стилістична неоднорідність варіантів відповіді;
•нелогічний порядок варіантів відповіді;
в використання фрази «Нічого зперерахованого вище» як варіант відповіді;
•умови завдання занадто складні або заплутані;
•відповідь на одне тестове завдання випливає з відповіді на попереднє тестовезавдання.
2.10 Методика створення тестових завдань з множиннимвибором
Прискладанні тестового завдання вибіркового типу доцільно виконувати такіоперації:
•визначити навчальний елемент, знання якого контролюється за його допомогою;
•виділити визначальні змістовні частини навчального елемента, що повинні бутискладовими частинами вірної відповіді. Таких складових частин може
бутиодна (завдання одновибіркове) або декілька (завдання багато-вибіркове);
•визначальні змістовні частини навчального елемента записати у стовпчик,перемежовуючи їх дистракторами;
•відношення між вірними складовими і дистракторами повинно бути у вибірковихзавданнях 1:4, багатовибіркових — 50:50.
Кількістьпропонованих відповідей повинно бути не більше 10. Приклад 14.
Двигун, у якому циліндри і картер обертаються навколонерухомого колінчатого вала, називається:
1. Зіркоподібним двигуном
2. Переверненим V — подібним двигуном
3. Двигуном з опозитним розташуванням циліндрів
4. Двигуном із барабанним розташуванням циліндрів
5. Роторним двигуном
Вірнавідповідь: 5.
Унаведеному прикладі відповіді виглядають правильними, оскільки вони вказують натипи двигунів.
2.10.1 Форма тестових завдань змножинним вибором
1. Інструкція.
2. Умова тестового завдання або опис ситуації.
3. Перелік пропонованих варіантів відповідей.
4. Еталонна відповідь.
2.10.2 Методика створення тестовихзавдань на відновлення послідовності (вибірково-впорядковуючого типу)
Тестові завдання зазначеної форми доцільно використовувати при контролізнань нормативної діяльності, процесу роботи машин та механізмів, функціонуванняорганізму (тварини або людини), послідовності виконання технічних ітехнологічних операцій, процедурної діяльності.
При розробці тестових завдань вибірково-впорядковуючого типу необхіднопопередньо відпрацювати процедуру діяльності, тобто скласти однозначнийпокроковий опис (алгоритм, інструкцію, правила, рецепт) виконання крок закроком дій щодо вирішення будь-якого конкретного завдання з будь-якого класузавдань визначеного типу.
До процедури діяльності, для якої розробляються тестові завдання вибірково-впорядковуючоготипу встановлюються певні вимоги:
1. процедура, що встановлює порядок дій, повинна бути загальновизнаною іточною, так щоб ні в кого не виникало можливості неоднозначно тлумачити шляхвирішення завдання;
2. рішення завдання за допомогою процедури розбивається на кінцевукількість простих операції, що здійснюються крок за кроком;
3. операції, що входять до складу процедури повинні бути дискретними;
4. послідовність операцій повинна бути однозначно визначена; на кожномукроці процесу перехід до наступного кроку можливий тільки одним способом;
5. процедура повинна мати властивість результативності, що означаєобов'язкове отримання очікуваного результату після виконання кінцевого числакроків.
При створенні завдань вибірково-впорядковуючого типу необхідно виконатитакі дії:
1. визначити процедуру (процес роботи, технологію робіт і т. ін.), дляперевірки якої буде складатися тестове завдання;
2. перевірити на відповідність вищеописаним вимогам;
3. визначити об'єкт дії та сформулювати умови, в яких відбуватиметьсяйого перетворення;
4. скласти перелік складових частин, що взаємодіють в процесі роботи абооперацій, з яких складається процедура;
5. додати до переліку складових частин або операцій дистрактори, ізаписати їх у стовпчик у довільному порядку, позначивши кожну цифрою аболітерою;
6. сформулювати зміст завдання, в якому дати точне визначення процесу аботехнології та умови, в яких вони відбуваються;
7. перевірити, що процедура може відбутися тільки в тому порядку, який визаписали в еталоні.
2.10.3 Форма тестового завдання«на відновлення послідовності»
1. Інструкція.
2. Зміст тестового завдання.
3. Операції процедурної діяльності, що перераховуються у довільномупорядку (короткі змістовні назви компонентів діяльності) в перемішуванні здис-тракторами.
4. Еталонна відповідь.
2.10.4 Методика створення тестовихзавдань «на відповідність» (бататоалфавітні тестові завдання)
Метарозробки завдань цієї форми полягає в тому, щоб виявити уміння студентавстановлювати відповідність між двома або більшою кількістю множин понять.
Тестовезавдання «на відповідність» дозволяє виявити наявність у випускниківзнань зв'язків між об'єктами та їх функціями, термінами і позначеннями і такеінше.
Приклад. 15
Зазначте для кожного із наведених інструментів йогопризначення:
ІнструментПризначення
1 Ножівка (по металу) А. Збільшення діаметра отворів
2 Розгортка В. Розпилювання сталевих пластин
3 Мітчик С. Вимір кутів
4 Транспортир В. Нарізуваннявнутрішньої різьби
5 Шаблон для перевірки кроку Е. Вимір різьби в дюймах різьби
Р. Витягполаманих цвяхів
Вірнавідповідь: 1.В, 2.А, З.О, 4.С, 5.Е
Тестовізавдання «на відповідність » (багатоалфавітні) містятьв собі умову завдання та два або більше наборів елементів відповідей, в кожномуз яких зібрані певні ознаки, складові частини, характеристики або властивостіоб'єктів, про що йдеться у завданні.
Дво-або більш алфавітні завдання поділяються на перехресні, вибірково-об'єднуючі таматричні.
Перехресні завдання складаються із умовизавдання і з двох або більшої кількості алфавітів, в яких надано перелікоб'єктів та їх ознаки і властивості. При виконанні завдання студент повинен длякожного з об'єктів, наведених в першому алфавіті, вибрати одну з ознаку зкожного з наступних алфавітів.
Приклад 16.
Укажітьдеталі, що виконують такі функції механізму газорозподілу:
Функції Деталі
A. Управляє роботою клапанів відповідно до порядку роботи циліндрівта'фаз газорозподілу
2. Коромисло
3.Кулачковий
Б.Діє на клапан для його відкривання вала
B. Утримує клапан у закритому стані
терня
Г.Відкриває та закриває впускні та випускні канали
Д.Передає зусилля від штовхана до коромисла
4.Проміжна шестерня
5.Пружина
6.Сухарик
7.Шестерня колінчастого вала
Е. Єджерелом зусиль для приводу в дію механізму розподілу
8.Штанга
9.Штовхач
Є.Дозволяє синхронізувати роботу механізмів газорозподілу та КШМ
Ж.Передає зусилля від кулачка на штангу
Вірнавідповідь: АЗ, Б2, В5, П, Д8, Е7, Є4, Ж9
Вибірково-об'єднуючі (порівнянняі протиставлення) завдання складаються з запитання або умови завдання і двох табільшої кількості алфавітів, де названі об'єкти та їх якості або один і тойсамий об'єкт представлені в різних формах — словесній, графічній, матеріальній.Відповідаючи на завдання, студент повинен вибрати з
першогоалфавіту елементи, що відповідають визначеним в умові завдання вимогам тазнайти відповідні йому елементи в кожному з наведених алфавітів.
Приклад 17.
Вкажітьдля перелічених тракторів маркудвигуна та тип розташуванняйого циліндрів:
Трактор ДвигунРозташування циліндрів
1.Т-25А.А-41 а. Однорядні.
2.Т-40 В. Д-21 р\ Дворядні У-подібні.
З.Т-150КС. Д-37Е
4.К-701В. Д-65Н
5.ЮМЗ-6ЛЕ. Д-240
6.МТЗ-80Е.ЯМЗ-240Б
7.ДТ-75М О. СМД-62
Вірнавідповідь: 1 Ва, 2Са, Звр, 4Бр, 5Ба, 6Еа, 7Аа.
Матричні (з множиннимивідповідями) завдання складаються з питання та двох алфавітів. В першомуалфавіті наведений перелік об'єктів, а в другому перелік їх властивостей. Привиконанні завдання студент для кожного з наведених об'єктів повинен вибрати тойперелік властивостей, які він вважав їм притаманні.
Приклад 18.
Укажітьдеталі, що входять до складу газорозподільного механізму: Тип механізму Деталі
А. зверхнім розташуванням клапанів
Б. збоковим розташуванням клапанів
1. Клапан
2.Коромисло
3.Розподільчий вал
4.Втулка клапана
5.Пружина
6.Проміжна шестерня
7.Опорна шайба пружини
8. Ось коромисла
9. Сухарики
10.Штанга
11.Штовхач
12.Шестерня розподільчого вала
Вірнавідповідь: А- 1,2,3,4,5,6,7,8,9, 10, 11, 12 Б- 1,3,4,5,7,9, 10, 12.
2.10.5 Форма тестового завдання«на відповідність»
1. Інструкція.
2. Дві множини понять, між якими необхідно встановити відповідність,записані у два стовпчики. В одному стовпчику використовується цифровепозначення елементів, а в другому — літерне.
Надстовпчиком може бути розташована назва кожної множини.
3. Еталонна відповідь.
2.10.6 Вимоги до оформленнятестового завдання «на відповідність»
1. Інструкція надається один раз у лівій верхній частині аркуша (картки)і виділяється шрифтом або кольором.
2. Елементи завдання розташовуються двома колонками слів або фраз.
У множині,поданій у лівому стовпці — перелік суб'єктів знання (відображення предмета абоявища матеріального світу), ідентифікованих цифрами.
Умножині, поданій у правому стовпці — перелік предикатів знання (відображеннятієї або іншої властивості предмета або явища), ідентифікованих літерами.
Длякожного суб'єкту треба підібрати відповідний предикат, позначений літерниміндексом. Кожна відповідь може бути використана один або декілька разів чи невикористана зовсім.
Бажано,щоб вислів, що описує суб'єкт, був більший за обсягом, предикат — коротким,чітким.
3. Число предикатів повинно бути більше числа суб'єктів тестовогозавдання. При упорядкуванні таких пунктів варто дотримуватись ряду наступних правил.
1) В інструкції повинно бути чітко визначено як принцип добору пар«суб'єкт -предикат», так і можливість використовувати предикатвідповіді один або декілька разів.
2) Предикати рекомендується розташовувати в логічній, алфавітній,цифровій чи хронологічній послідовності.
3) Множина суб'єктів повинна складатися з множини однорідних понять.
4) Число суб'єктів повинно бути не менше 2 і не більше 6.
5) Предикати подаються у вигляді множини правдоподібних значень,сформованої випадковим способом. Кількість правильних значень не може бутименшою кількості суб'єктів.
6) Не складати багато питань. Наявність більше 6 питань викликаєзамішання студентів і ускладнює процес тестування.
7) Необхідно переконатися в тому, що з відповідних пунктів у першому ідругому переліках може бути складено тільки одну правильну комбінацію.Перевірте всі припустимі комбінації і переконайтеся, що кожний пункт у першомупереліку може бути правильно зіставлений тільки з одним пунктом у другому.
8) Розмістіть суб'єкти так, щоб їхня послідовність відрізнялася віднумерації відповідних їм предикатів — тобто, щоб пункти одного переліку нерозташовувалися навпроти відповідних їм пунктів другого переліку.
2.11 Вимоги щодо використання тестових завдань
2.11.1 Розподіл завдань за рівнемскладності
Сукупністьзавдань, що охоплює певний перелік умінь, які входять до складу ОКХ, утворюютьбазову контролюючу програму, зміст якої використовується для створення тестівпрофесійної компетенції. Базова програма є своєрідною формою представленнязмісту тестового іспиту. Якщо студент спроможний виконати всі завдання, щомістяться в тесті, можна сподіватись, що він має потрібну кваліфікацію.
Базоваконтролююча програма може бути представлена у вигляді друкованої брошури, зізмістом якої студенти мають можливість ознайомитися під час підготовки доперевірки. В процесі підготовки студент знайомиться не з тими завданнями, яківін буде виконувати під час тестування, а з їх аналогами.
Приконструюванні тесту доцільно дотримуватися наступного розподілу завдань зарівнем складності:
а) 20% стосуються базових знань і принципів (найчастіше вони можуть бутизовсім простими);
б) 65% належать до категорії середньої трудності;
в) 15% складають складні завдання.
2.11.2 Форма пред'явлення тестовогоматеріалу Тестові завдання представляються у вигляді брошури
Необхідно, щоб зміст брошури був представлений в декількома (4...6)варіантами, різниця між якими полягає в порядку розташування тестових завдань іпорядку розташування відповідей та позначеннях елементів малюнків у завданняхзакритого типу. Кількість брошур для тестування повинна бути підготовлена вкількості на дві — три більше за кількість випускників. Брошури, щовикористовуватимуться при контролі, отримують номери варіанта від 1 до п, де п- це кількість студентів, які перевірятимуться. Це робиться для того, щобстворити у студентів уяву, що кожний з них виконує оригінальний варіант тесту.В дійсності, оскільки кількість оригінальних варіантів 4...6, то при п'ятиоригінальних варіантах брошури, що мають позначення 1,6,11,16,21 і т. ін.,матимуть один і той самий варіант кодів відповідей, тобто є одним і тим самимваріантом тесту.
2.11.3 Рекомендована практикаоформлення брошури тесту
1. Тестові завдання однакової форми в складі тесту об'єднуються в окремірозділи. На початку розділу із завданнями певної форми розташовуєтьсяінструкція по їх виконанню.
2. Текст інструкції виокремлюється від тексту змістовної частини умовизавдання за допомогою шрифтів.
3. Текст змістовної частини умови завдання записується великими літерамиабо виділяється жирним шрифтом.
4. Варіанти відповідей тестового завдання:
• мають окрему цифрову або літерну індексацію;
• друкуються малими літерами;
•розташовуються у стовпчик симетрично змістовної частини тестового завдання.
5. Нумерація тестових завдань у брошурі наскрізна, незалежно від типутестового завдання.
6. Тестові завдання нумеруються арабськими цифрами.
Кожнезавдання та інструкцію щодо його виконання розподіляють на сторінки так, щоб целегко сприймалося студентами: нумерація питань за допомогою цифр і позначенняза допомогою латинських літер (міжнародне правило) повинні бути уніфіковані повсій тестовій брошурі і чітко виділятися.
Наіспиті студент читає завдання і набір відповідей у тестовій брошурі, аправильні відповіді відзначає на спеціальному аркуші (бланку відповідей).
2.11.4 Перевірка якості тадоопрацювання тестів
Післяскладання тесту необхідно перевірити його відповідність дидактичній меті, якаповинна бути досягнута за його допомогою. Перевірка ефективності теступроводиться двома шляхами — експертна оцінка та порівняння результатівтестування з оцінками з інших видів атестації.
Підчас перевірки теста оцінюються три показники:
•зрозумілість (доступність) змісту завдань для тих студентів, що відповідатимутьна них;
•валідність тесту;
•спроможність студентів виконати тест в той час, який відводиться для йоговиконання.
Доекспертної оцінки залучаються викладачі з тієї предметної області, длявизначення знань з якої складений тест, та студенти, які на думку викладача,засвоюють матеріал на достатньо високому рівні. Всі питання та зауваження, якізроблять експерти під час виконання теста за змістом завдань, повинні бутиуважно розглянуті та проаналізовані; всі неточності, можливі помилки,недоречності та непорозуміння — усунені. Обов'язково фіксується час, щовитрачається експертами на виконання теста. Якщо експерти не встигають виконатитест в час, який можна відвести в структурі занять для проведення перевірки,тест повинен бути перероблений — скорочуєтьсякількість завдань або їх алфавіти. В тих випадках, коли попередньо обмеження вчасі на виконання теста невідоме, витрати часуекспертів допомагають його з'ясувати.
Післяпроведення тестування обов'язково порівнюються його результати з наслідкамиінших видів атестації — середнім балом в додатку до диплому та оцінкою ДЕКдипломної роботи або проекту.
2.11.5 Рекомендована практикапроведення тестування
Припроведенні екзаменаційного тестування необхідно
дотримуватисьтаких правил:
а) екзаменаційні тестові завдання повинні бути складені відповідно допереліку умінь в ОКХ;
б) з метою виключення можливих помилок підготовлені
екзаменаційні тести повинні ретельно перевірятися;
в) формулювання змісту кожного завдання та перелік пропонованихвідповідей повинно бути перевірено та уточнено експертом (стороннім фахівцем);
г) на початку екзамену випускник отримує брошуру із завданнями та бланкзапису відповідей; на обкладинці брошури з тестовими завданнями повинна бутинадрукована інформація для випускників, наприклад, кількість балів за відповідьна кожне питання, максимально можлива сума балів за відповіді на всі питаннятесту, відведений на роботу час, дозвіл на використання додаткового абодовідкового матеріалу тощо;
д) зверху на бланку (рис.З, а) студент записує своє прізвище та №варіанта брошури з текстом. Бланк має дві таблички кожна з яких складається здвох колонок: ліва — номери завдань, права — відповіді. Записи на бланкуповинні виконуватися чітко, всі елементи відповіді повинні відокремлюватисякомою та проміжком;
е) екзаменатор зобов'язаний простежити за тим, щоб на бланках відповідейбули записані прізвища або кодові номери випускників і щоб заповнений бланк бувпідписаний;
ж) екзаменатори повинні вміти підтримувати дисципліну і мати надрукованіправила проведення іспитів, які потрібно зачитати перед початком іспитів;
з) необхідно прийняти всі запобіжні заходи з метою недопущення неетичногоповодження і зробити попередження, що порушення дисципліни може призвести допозбавлення заліку;
и) екзаменаційний персонал зобов'язаний ще раз перевірити оцінки ірезультати іспитів до їх оприлюднення.
2.11.6 Психологічні особливості тестування
При проведенні екзаменаційного тестування необхідно дотримуватися певнихправил стосовно суб'єктів контролю, в основі яких закладені положення психологіїтестування:
1.Випускник має бути впевненим, що тестовий іспит більш об'єктивний, тому, щозменшується рівень суб'єктивізму в порівнянні з традиційними методами контролю.Для формування у випускників такого переконання необхідно ознайомити їх зпроцедурою підготовки та проведення тестування: як відбувається добір завдань іпідрахунок балів, якими критеріями керуються викладачі при визначенні оціноктощо. Для ознайомлення студентів з процедурою тестування бажано підготуватиметодичні поради «Як працювати з екзаменаційним тестом».
2. Завдання в тесті варто розташовувати в порядку поступовогозростання складності, що сприяє зниженню емоційного стресу в процесітестування. Чим точніше випускник передбачає свій результат, тим вищий рівеньйого домагань і тем менше тривожність. Оптимальний рівень напруженості студента,властивий для ситуації оцінювання, сприяє підвищенню ефективності його роботи.
3. При тестуванні варто попереджати випускників про обмежений час дляроботи над тестом.
4. Конфіденційність тесту. Випускник має бути переконаний, що йоговідповіді не будуть відомі іншим, не причетним до іспиту особам.
5. Доцільно звернути увагу на ймовірність випадкового угадування.Доцільно повідомляти випускникам бал випадкового угадування.
6. Щоб уникнути зростання напруженості внаслідок очікування оцінкинеобхідно максимально скорочувати терміни підрахунків індивідуальних оцінок.
7. Необхідно після кожного іспиту переглядати структуру тестів (закриватиключ відповідей).
2.11.7 Методика оцінки результатівтестового контролю
Важливоюпозитивною особливістю тестового контролю є можливість визначити та використатикількісні показники для обґрунтування оцінки знань студентів. При цьомузастосовується двоїчна система оцінки за правильну відповідь — «1»,за невірну — «0».
Викладачготує запис еталонних кодів (б) у формі аналогічній тій, яка рекомендуєтьсястудентам для запису відповідей.
Заповнений бланк
відповідей студента
Петренко С Варіант 17
№ завдання
Відповіді 1 4,7 2 1,5,9 3 Тосол 4 3,4,6 5 2 6 Термостат 7 2А,4D,5K 8 1,5,8 9 7,4,2,6 10 3,4,7,9 11 3,4
a
Бланк еталонних
Відповідей
Варіант 2,7,12,17,22,27
№ завдання
Відповіді 1* 4,7 2 1,5,9 3* Тосол 4* 3,4,6 5 2 6* Термостат 7 2А,4D,5K 8* 1,5,8 9* 7,4,2,6 10* 3,4,7,9 11* 3,4
б
Шкала
оцінок
“5” – 10…11
“4” – 8…9
“3” – 6…7
в
Форма запису відповідей студентів, еталонних кодів та шкали оцінок.
Зверхуперелічуються номери варіантів тесту, для яких призначено цей еталон. Крім тоговикладач повинен розрахувати та записати межі оцінок, які може отримативипускник за свої відповіді.
Длярозрахунку оцінки можна використати такі критерії: якщо на 65...79 % завдань,що входять до складу тесту, дані вірні відповіді — «задовільно»; на80...94 % завдань -«добре»; на 95… 100 % — «відмінно».Користуючись цими критеріями для визначення оцінок, викладач може попередньорозрахувати межі оцінок (в).
Розглянемоце на прикладі еталона, наведеного на рисунку. Викладач помічає зірочками тізавдання, на які студент дає повну правильну відповідь. Таких завдань (б) виявилося 7. Згідно з визначеноюпопередньо та записаною на бланку межею оцінок студент заслуговує оцінку«Задовільно».
III. Розробкатесту успішності з дисципліни «Механізація і автоматизація сільськоговиробництва»
3.1 Етапи створення тесту
1. Визначаю зміст тестового іспиту у вигляді переліку умінь, якимиповинен володіти фахівець певної кваліфікації. Для визначення змісту тестівпрофесійної компетенції використовується перелік умінь, що міститься восвітньо-кваліфікаційній характеристиці (ОКХ) з певного напряму підготовки.
2. Створюю систему тестових завдань, що дозволяють перевірити та оцінитинаявність у випускника навчального закладу умінь, що визначені в ОКХ.
3. Комплектую тести для конкретних видів перевірки відповідно до їхдидактичної мети та часу, передбаченого для їх проведення.
4. Експертна та досвідна перевірка якості складених тестів та їх наступнедоопрацювання.
3.2 Освітньо-кваліфікаційна характеристика фахівця
«Технолог-організатор аграрногобізнесу»
Урезультаті вивчення дисципліни студенти повинні знати: призначення машин,основні техніко-економічні показники, загальну будову, будову робочих іосновних органів машин, технологічні регулювання, агротехнічні вимоги довиконання робіт за сучасними технологіями, способи визначення і усуненнянесправностей машин, правила використання машинно-тракторних агрегатів, правилазберігання сільськогосподарської техніки в різні пори року, законодавство іправила з охорони праці та навколишнього середовища, будову і роботу двигунівта електроустановок, які використовуються в землеробстві, правила безпеки підчас роботи на машинах з електродвигунами.
Уміти:готувати сільськогосподарську техніку (трактори, комбайни, сільськогосподарськімашини) до виконання технологічних робіт відповідно до агротехнічних вимог.Здійснювати технологічні регулювання на задані умови, виявляти несправностімашин і усувати їх, виконувати правила з техніки безпеки і протипожежні заходи,економічно витрачати енергетичні ресурси під час експлуатаціїмашинно-тракторних агрегатів і здійснювати заходи з охорони навколишньогосередовища.
Викладачзобов'язаний систематично вивчати нові сучасні машини та новітні технології,одержані знання застосовувати на заняттях. Обґрунтовані зміни вносяться в змістпрограмного матеріалу за розділами і темами в межах бюджетного часу,відведеного навчальним планом, предметними (цикловими) комісіями ізатверджуються керівництвом навчального закладу.
3.3 Систематизація змісту тестового іспиту
Крок 1: З ОКХ виділяю найбільш важливі з професійної точки зору
уміння,що підлягають контролю;
Крок2: Формую системоутворююча структура кожного
професійногоуміння за допомогою виділення його компонентів.
Крок3: Проводжу текстологічний аналіз кожного компонента з метою розкриття йогозмісту;
Крок4: Виділяю ключові слова змісту уміння, що контролюється; Крок 5: Визначаюзмістовні елементи предметної сфери: М, О, В, А.Крок 6: Формую і структурується інформаційна база засобів діагностикипрофесійної компетенції.
Уміння Структурні компоненти професійної дії
Предмет
(об'єкт) Процес (процедура) Засоби Умови Продукт
Регулювання глибини обробітку
та захисної зони
культиватора УСМК-4.5В
Культиватор
УСМК-5.4В
Будова: ЗО секцій
робочих органів;
6 туковисівних
апаратів АТП-2;
2-х опорно-
приводних коліс; механізмів привода туковисівних апаратів; бруса-рами; замка
автозчіпки СА-1; транспортного пристрою; 2-х щілинорізів-напрямників; пристрій для
начіплювання борін;
комплект лап.
Регулювання глибини
культивації, та
встановлення
захисної
зони, шляхом регулювання
посекційно
робочих лап.
Набір
інструментів та
ключів.
Регулювальний майданчик з
розміткою.
Відхилення від
заданої глибини
не більше ±1см
Зменшення бур'янів
не менше 95%,
розпушення грунту
на встановлену
глибину. Для повного
підрізування бур'янів
прополювальні лапи
розміщують з
перекриттям 3-7 см.
Тест з теми «Просапні культиватори»
Завдання 1.1.Якими номерами на рисунку позначені:
/>
А-опорно-приводне колесо В-брус С-регулювальний гвинтД-гряділь Е-тримач лапи F-опорний каток
Вірна відповідь: А1, ВЗ, С6, Д8, Е9, F12.
Завдання 1.2 Які з перелічених складових частинкультиватора відносяться до робочих органів:
1.Опорно-приводне колесо
2.3амок авто зчіпки
З.брус
4.лапи
Вірна відповідь:4
Тестове завдання 1.3 (відкрите на доповнення)
Культиватор УСМК-5.4 призначений для обробітку грунту
Вірна відповідь: поверхневого
Тестове завдання 1.4 (відкрите на перелік)
Регулюванням культиватора УСМК-5.4 є :
Вірна відповідь:- глибина культивації — шириназахисної зони
Тестове завдання 1.5 (закрите, одноалфавітне, багато вибіркове)
Робочими органами культиватора УСМК-5.4В є:
1.Сферичні диски 2.Стрільчасті лапи 3.Бритви 4.Розпушувальнідолотоподібні лапи 5.Підживлювальні ножі
Вірна відповідь:2,3,4,5.
Тестове завдання 1.6 (закрите, одно алфавітне, вибірково-впорядковуюче)
Перечисліть в якій послідовності відбуваєтьсярегулювання робочих органів культиватора на задану глибину обробітку:
1.Переміщенням опорного колеса вперед або назаддобиваються, щоб робочі органи культиватора торкались поверхні майданчика.
2.Встановлюють гряділі в горизонтальне положеннястяжною гайкою верхньої ланки підвіски.
3.Підкладають під опорні колеса культиватора і каткиробочих секцій дерев’яні бруси, товщина яких на 20-30 мм менша заданої глибиниобробітку
Вірна відповідь: 3,2,1 ,
Тестове завдання 1,7,(закрите, багато алфавітне, перехресне)
Вкажіть якими операціями змінюються регулюваннякультиватора УСМК-5,4-В:
А-ширина захисної зони
1. 3міна положення стояків лап по висоті Б — змінаглибини
2. 3міна положення тримачів лап на брусові гряділя поширині, В-норма висіву мінеральних добрив, 3. Зміною частота обертання валависівного апарата
АТП -2 шляхом постановки шестерен у редукторімеханізму привода. 4. Перестановка гряділів місцями.
Вірна відповідь: А2, Б1, ВЗ.
Тестове завдання 1.8 (закрите, багатоалфавітне, вибірково-об’єднуюче)-порівняння і протиставлення.
До якого типу та виду відносяться робочі органикультиваторів:
1.КРЛ-1 А-активного L- сферичні диски
2.КЛБ-1.7 Б-пасивного В-лапи титлу
З.У СМК-5.4 В Y — лопатевікрильчатки
4.РЛД-2 Z — висівний апаратАТП-2
5.КРН-4.2
Вірна відповідь: 1-AY, 2-AL, 3-БВ, 4-AL, 5.-ВВ, 3-AZ, 5AZ.
Оцінка результатів тестового контролю
В процесі проходження переддипломної практика булапроведена мною апробація складеного тесту при перевірці знань в групі Ф-31механізація і автоматизація сільськогосподарського виробництва по темі.Просапні культиватори.Згідно методики оцінки результатів тестового контролювизначено і використовуємо кількісні показники для обґрунтування оцінки знаньстудентів.При цьому застосуємо двоїну систему оцінки за правильну відповідь-«1», за невірну-«0»
Я як викладач готую запис еталонних кодів (рис.З, б) уформі аналогічній тій, яка рекомендується студентам для запису.Заповнений бланк Бланк еталонних відповідей
Шкала
оцінок Відповідей студента «5»-7-8 Шамрай С. Варіант 13 Варіант 2,5,12,16,23,29
«4»-5-6
«3»-3-4 № завдання відповіді № завдань Відповіді 1 А1, ВЗ, С6, Д8 1 А1, ВЗ, С6, Д8, Е9,F12 2 4 2* 4 3 поверхневого 3 поверхневого 4
Ширина захисної
зони 4
Ширина захисної зони
глибина культивації 5 2,4,5,3 5* 2,3,4,5 6 2,1,3 6* 3,2,1 7 А2, Б1, ВЗ 7* А2, Б1, ВЗ 8 1-АУ,2-АЬ 8
1-АУ,2-АЬ,3-
БВ,4-АЬ,5-
ВВ,3-А2,5- а Б в
Користуючись критеріями згідно методики оцінюваннязнань розраховуємо межі оцінок (рис.З, в). Помічені зірочками відповіді єповними, їх виявилось 4.Згідно з визначеною попередньо та записаною на бланкумежею оцінок студент заслуговує оцінку «задовільно».
висновки
Впроцесі збору і оцінки літературних джерел, що стосуються тестового контролю,можна зробити висновок, що цей метод в порівнянні з іншими традиційнимиметодами оцінювання знань, умінь та навичок заслуговує на детальну і серйознуувагу при вирішенні багатьох питань, що стосуються в плані реформування вищоїосвіти. А тому не даремно червоною лінією він згадується досить часто врозгляді основних принципів Болонської угоди. Введення об'єктивногопедагогічного контролю з визначенням результатів діяльності системи вищоїосвіти і навчальних досягнень можливе тільки при застосуванні новітніхтехнологій контролю, яків свою чергу повинні зберігати не тільки традиційніпринципи дидактики, але й увібрати в собі нові прогресивні і найбільш ефективніриси новітнього контролю знань, умінь та навичок. Тому хочу підтвердити,основуючись на своєму невеликому тестовому досліді та педагогічному досвіді,велику перспективу цього методу контролю, який показав універсальні свої можливостіспектрі застосування.Отже згідно теми моєї дипломної роботи думаю, що головнісподівання щодо поліпшення ситуації з об'єктивністю процесів вступу в Україніпокладаються на незалежне (зовнішнє) тестування. Підвищення об'єктивностіоцінювання знань через зовнішнє тестування полягає у застосуванні рейтинговоїсистеми. А тому я впевнений, що тестовий метод контролю може виступати одним ізгарантів забезпечення якості вищої освіти в Україні.
Список використаних джерел
1. БерковВ.Ф. Логи вопросов в преподавании. – Минск, 1987. -56c.
2. Бурлачук Л.Ф., Морозов СМ. Словарь-справочник попсиходиагностике. — СПб.: ПитерКом, 1999. — 528 с: (Серия «Мастера психологии»).
3. Войтюк Д.Г. Механізаціясільськогосподарського виробництва і захисту рослин.— К.: Вища шк., 1993.
4. Войтюк Д.Г. Сільськогосподарські машини.—К.: Вища шк., 2004.
5. Журавель В.Ф. і ін. Рекомендована практикаконструювання тестів. — К.: Аграрна освіта, 2000.
6. ИКАО.Руководство по обучению, Doc.7192-AN/857, Ч. A-l. 1978.
7. Кейс СМ., Свэнсон Д.Б. Создание письменных тестовых вопросовпо базисным и клиническим дисциплинам /Пер. с англ. — Филадельфия,Пенсильвания 19104, 1996. — 119 с.
8. Лузан П.Г. Методи і форми організації навчання увищій аграрній школі.— К.: Аграрна освіта, 2003.
9.Методичні рекомендації з підготовки та захисту курсових і дипломних робіт /Укладачі П.Г. Лузан і ін — К.: НАУ, 2004.
10. Механізаціяі автоматизація сільського господарства /Програма для ВНЗ по підготовцімолодших спеціалістів із спеціальності 5.130107 «Агрономія».— НМЦ,2002 р.
11. Модернізаціявищої освіти України і Болонський процес: Матеріали до першої лекції / Укл.М.Ф. Степко та ін.— К., 2004.
12. Мышко С.А. Тестирование какпсихолого-педагогическое средство оценки академических способностей в системе образованияСША. — М.: НИИВШ, 1980.—52с.
13. Розенберг КМ. Проблемы измерения в дидактике.— К.:Вища шк., 1979.— 176 с.
14. ХА. Фіщула М.М. Педагогіка. Навч. пос.для студентів.— Тернопіль, 2002.
15. Варламов И.И. Педагогика.-— М.: Высш.школа, 1990.
16. Шпильовий В.Д., Жила В.Г. Створеннятестів та проведення тестовогоконтролю якості підготовки. — Луганськ, Вид-во східноукр. держ. ун-ту, 1997.—78с.