Формування украiнськоi народностi. Походження та поширення назви "Украiна"

РЕФЕРАТ Формування укрансько народност. Походження та поширення назви Украна План. 1. Формування укрансько народност. С.2. Походження назви Украна . С.3. Поширення назви Украна . С.1. Формування укрансько народност. Проблема формування укрансько народност в минулому знаходила рзне тлумачення в працях рзних сторикв у залежност вд хньо полтично заангажованост.

Показовим щодо цього порвняння позицй видатного росйського сторика М.П.Погодна та батька сучасно укрансько науки М.С.Грушевського. Перший з них стверджував, що псля розпаду Кивсько Рус населення Надднпрянщини перейшло на територю Центрально Рос згодом утворило Московську державу. накше кажучи, вн навть не помчав снування окремого укранського

народу. Другий вважав, що росйський народ не ма будь-якого вдношення до Кивсько Рус 3,8. В радянськй сторограф пслявонних рокв запанувала концепця свордного компромсу мж двома вищезгаданими крайнощами мовляв, дина в минулому давньоруська народнсть нбито дала початок трьом спордненим народам росйському, укранському блоруському. Даний компромс мав на мет обгрунтувати сторичними фактами полтичну концепцю злиття нацй. Якщо колись снував диний народ, який через зовншн несприятлив обставини

а саме монголо-татарську навалу роздрбнився, то псля воззднання вони поступово позбудуться нацональних вдмнностей повернуться до першооснови. Ототожнення Кивсько Рус з колискою трьох братнх народв аж няк не сприяло науковим дослдженням походження укранського народу. С.В.Кульчицький висловлю впевненсть, що пять схднословянських племнних союзв, як утворили Кивську Русь, не могли за короткий час снування цього досить крихкого ранньофеодального державного утвору

злитися в одну народнсть. Очевидно, вдмнност мж трьома сучасними народами беруть свй початок у вдмнностях мж союзами племен, як снували ще з перших вкв нашо ери 3,8. Великий укранський сторик М.С.Грушевський вважав порогом сторичних часв для укранського народу IV ст. Расселення укранських племен на х тепершнй територ спвпада з початком хнього сторичного життя. Столття, що безпосередньо слдують за розселенням, пдготовляють державну органзацю, сторя яко становить

головний змст першого пероду сторичного життя укранського народу. Зусиллями кивсько династ дружини були зднан докупи , в один полтичний органзм, хоч на недовгий час, вс укранськ племена, вс частини укрансько територ, ця полтична днсть надавала нов спльн риси культур суспльним вдносинам всього укранського населення1,16. Схожо думки щодо часу формування укранського народу дотримуться авторитетний сторик-публцист .

Лисяк-Рудницький, який зауважу, що вс ц трипльц, скити т.д. з нашою нацю мають тльки дуже мало спльного, не бльше, нж, напр. яксь лгурйц, етруски й самнти з сучасною талйською нацю, себто евентуально тльки як складники в етнчнй синтезДослдники, здаться, сьогодн однозгдн в тому, щоб антв, що про них говорять взанттйськ лтописц, вважати за прямих предкв сучасних укранцв. Себто формаця укранського народу була, мабуть, в основному завершена в половин першого тисячолття н.

е. 4,17. Як вдомо, одню з головних ознак кожно народност мова. Вже за княжо доби на пвденно-захдних землях Кивсько держави формуться народна укранська мова. Про це свдчить словниковий запас фольклору, поеми Слово о полку горевм тодшнх Кивського й Галицько-Волинського лтописв. Укранська мова засвдчила свою життздатнсть як творння цло народност 6,78.

Велике значення у формуванн укранського народу мало поширення християнства, яке стало за князя Володимира державною релгю 988 р Поступово проникаючи впродовж столть в побут свдомсть народу, християнство стало справд народною релгю укранцв, посприявши поширенню освти культури. Щодо матерально й духовно культури укрансько народност, то, попри всю еволюцю впродовж столть, в нй збергалися певн стал елементи фольклор, звича, способи будвництва та облаштування житла, виготовлення

посуду тощо. Негативну роль у розвитку укранського народу вдграла втрата ним державност в 40-в роки XIV ст особливо входження переважно бльшост укранських земель пд владу Польщ у вдповдност до Люблнсько ун 1569 р. Тодшня елта укранського суспльства поступово полонзуться, вддаляючись вд народу в етнокультурному вдношенн. За умов перебування Украни у склад Реч Посполито та в пзнш часи у склад

Росйсько та Австрйсько вд 1867 р. Австро-Угорсько мперй носями нацонально культури залишаються поспльство особливо, селянство та православне в польськ часи та греко-католицьке духовенство в австрйськ часи. Формальне ж визнання укрансько нац за радянських часв на практиц поднувалася з фактами русифкац. 2. Походження назви Украна . За словами авторитетного укранського дослдника Сергя Шелухина Походження слова крана, вкрана, украна губиться в темряв античних вквВс три назви

Крана Вкрана й Украна ми читамо в патвському лтопису й мамо у вжитку Укранського наяроду в його живй писемнй мов. В пат. лтоп. пд 1187 роком читамо Украна пд 1189 р. Украна, а в рмолавському сп. Крана пд 1213 р. Украна пд 1268 р. Украняни пд 1280 р. Вкрана, а в рмолавс. та Хлебниковскому списках Украна нарешт, пд 1282 р. Вкраниця 893,107.

Отже, перша згадка в лтопису назви Украна повязана з смертю переяславського князя Володимира Глбовича, який виявив себе завзятим оборонцем не тльки Переяславщини, а й Кивщини, Чернгвщини та укранських земель взагал вд нападв половцв. Лтописне повдомлення про реакцю народу на його смерть ма наступний вигляд плакашеся по нем вс Переяславц, б бо любя дружину, злата не збрашеть, мня не щадяшеть, но даяшеть дружин, б бо князь добр

крпок на рат мужьством крпком показася, всякими добродтельми наполнен, о нем же Украна много постона Цит. за 8,136. Таким чином, перша згадка назви Украна в Кивському лтопис вдноситься до Пвденно Рус, тобто до Кивщини, Переяславщини й Чернгвщини. В цьому самому лтопис пд 1189 р. названо Украйну Галичську. В не менш важливому джерел Галицько-

Волинському лтопис пд 1213 р. зазначаться, що тод галицько-волинський князь Данило Романович з свом вйськом звльнив приднав до сво держави Берестй, Угровеськ, Верещин, Столпе, Комв всю Украну. Украною тут лтописець назвав пвнчно-захдн земл Галичини й Волин 6,79. Пд 1279 р. Галицько-Волинський лтопис повдомля, що галицький князь

Лев Данилович, здйснивши похд на Захдний Буг, вдвоював у Польщ укранськ земл Посем же Лев восхоже себе части в земле людской города на Вкран. нший випадок застосування назви Украна належить до 1285 р. польськ вйська вдерлися на Волинь захопили тод село на Укран на мя Вонь. Отже, назва Украна застосовуться щодо Волинсько земл. Вважаючи вс три назви

Крана, Вкрана та Украна синонмами, що мають одне словянське укранське походження, С.Шелухн видля х спльний корнь кра. З огляду на те, що кивський лтописець внс у початок сво хронки вдомост з грецько хронки Георгя Амартола в переклад на стару словяно-укранську мову, С.Шелухин вважа старословянське кра перекладом грецького слова , що означа вдрзок, шматок, вдрзаний шматок земл. Даний корнь можна зустрти в укранських словах краяти, кравець, в росйському кроить, словенському

krajat, чеському krajeti. Отже, С.Шелухин тлумачить поняття Украна як окрема, вдкраяна, тобто вдрзана земля, наголошуючи, що ця назва ма бойове походження, тобто свдчить про те, що нашим предкам доводилося вдвоювувати рдну землю у ворога-загарбника. ншо верс щодо походження назви Украна дотримуються .А.Мшина, Л.М.Жарова та А.А.Мхев. Вони тлумачать слово Украна, що згадуться близько 1185 в патвському лтопис, як позначення

степового порубжжя, колишн пвденн територ Кивсько Рус. 5,27. снують накш точки зору на проблему походження назви Украна. Одна з гпотез твердить, що первсне сонячне значення слова Украна в нашй мовнй старовин прочитуться як земля предка журавля. Це повязано з сонячним свтоглядом наших пращурв-хлборобв, буття яких пдпорядковувалось

Сонцю джерелу земному. Вд прадавньо назви Сонця Ар, Ра походить самоназва наших предкв ар, ор орачв, як орали ОСОНЮВАЛИ землю, назва сонячного птаха-тотема круна-журавля , якого також обожнювали, як свого предка-покровителя, бо цей птах днав хню землю, хн буття з життдайною силою Сонця 2,88-89. 3. Поширення назви Украна . В рзн сторичн часи назва

Украна обймала дещо рзн за змстом поняття. О.Субтельний пдкреслю, що слово Украна вперше зявляться в лтописах у 1187 р. спочатку вживаться як географчне позначення Кивського порубжжя 6,44. Тльки у кнц XIII ст. Галицько-Волинське князвство, що стримувало агресивний натиск войовничих сусдв з усх бокв, нада цй назв ншого смислового значення крана або рдна земля. У XIV-XV ст з приднанням

Галицько-Волинського князвства, а опсля всх земель Пвденно-Захдно Рус до Польщ, географчне поняття украна, запозичене польською мовою, змню сво смислове значення. Його вживають з негативним забарвленням, розумючи пд Украною окрану Реч Посполито, такого соб закутку римсько-католицького свту5,27. Аналз письмових та фольклорних джерел дозволя дйти висновку, що впродовж

XV-XVIII ст. одночасно снували два змстовн значення назви Украна польсько-шляхетське та укрансько-народне. У першому випадку Украною називалася вся територя Пвденно-Захдно Рус, яка розглядалася як географчне позначення кордону мж захдною цивлзацю схдним варварським Росйським православям. У другому цей термн уособлював у соб порубжн степов простори, як захищали собою корнну рдну землю,

яка часто мняла сво обриси через посилення натиску Кримського ханства та Османсько Туреччини 5,28. Назва Украна набула значного поширення в багатьох середньовчних письмових джерела, зокрема, в Пересопницькому вангел XVI ст Про це свдчать наступн уривки з цього документа И переехали до украины Гадаринськои, которая эсть з другой стороны напротив

Галилеи. Лука,VIII, 26 Тогды тым, которыи бы были в земли жидовскои, нехай утекають на горы, а котрыи в серединi его Iерусалиму нехай выидуть, а которыи на украинах нехай до него не входять. Лука,XXI,21-22 тощо.8,118. Спираючись на ц факти С.Шелухн наполяга Вжиток в Пересоп. ван. 1556 р. народнього слова укранаясно показу, що слово крана, вкрана, украна в народньому розумнн вжитку це не окрана, не пограниччя, а страна, область, край з своми границями,

межами, окранами, це окрема територя 8,121. Наводячи цитати з народних творв Псня про Орла Сокола, псн Ой у луз та й при берез, Стоть явр над водою та н С.Шелухин наголошу В свдомост народу, який склав спва так псн, виразно втлилося ясно позначилося поняття про Украну, як про свою землю, свою державу, свою окремшнсть нацональну, що ма сво нацональне мя Украна 8,124. Нарешт, ще один сумлнний дослдник проблеми поширення назви

Украна .Лисяк-Рудницький, аналзуючи семантичну еволюцю, пише на початку XIX ст. офцйне вживання термна Украна стосувалося лише Слобожанщини. Це поясню, чому тогочасн письменники могли протиставляти Украну Слобдсько-Укранську губерню Малорос Чернгвськй та Полтавськй губерням, що вдповдали колишнй Гетьманщин.

Польськ джерела XIX ст. регулярно говорять про Волинь, Подлля й Украну, пд цю останньою розумючи Кивщину. Ранше, у ХVII столтт, Украна означала землю, що перебувала пд козацькою юрисдикцю. Тому ця назва не поширювалася на Галичину, Волинь Закарпаття. На тих територях термн Украна утвердився переважно лише протягом ниншнього столття, внаслдок

сучасного нацонально-визвольного руху та недавнх полтичних змн 4,44. Автор ма на уваз окупацю цих земель Радянським Союзом у 1939-1944 роках. Таким чином, складна болсна сторя нацо- та державотворення укранського народу вдбилася й на дол власно назви його крани. Маючи в минул столття рзне змстовне наповнення, на наш час поняття Украна остаточно набуло значення назви нашо крани, ставши символом незалежност предметом пошани всх

нацонально свдомих укранцв. Список використано лтератури. 1. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. К. Лыбидь, 1991. 400 с. 2. Коляда .А. сторя Украни. К. Магстр-S, 1995. 96 c. 3. Кульчицький С.В. Розповдь канадського сторика про минуле й сучасне Украни Субтельний О. Украна сторя. К. Либдь, 1993. 720 с.

4. Лисяк-Рудницький . сторичн есе. В 2 т. Том 1 К. Основи, 1994. 554 с. 5. Мшина .А. та н. Всесвтня сторя Епоха становлення сучасно цивлзац кнець XV- початок ХХ ст.ст К. Генеза, 1994. 352 с. 6. Сергнко Г.Я Смолй В.А. сторя Украни з найдавнших часв до кнця ХVIII ст.

К. Освта, 1993. 256 с. 7. Субтельний О. Украна сторя. К. Либдь. 1993. 720 с. 8. Шелухин С. Украна. Дрогобич Бескид, 1992. 248 с.