Вступ
Вбудь-якій діяльності присутній контрольно-оцінний компонент.Контроль – цепослідовність дій суб'єкта, спрямованих на встановлення зворотного зв'язку зоб'єктом для перевірки реалізації цілей діяльності. Оцінювання же полягає увираженні результатів контролю, встановленню ступеню реалізації цілейдіяльності.
/>
Зворотнийзв'язок (корекція)
Природаконтролю – у варіативності умов діяльності, що впливає на досяжність мети.Функції контрою в управлінні:
* встановлення зворотного зв’язку;
* отримання зворотної інформації;
* встановлення дійсного співвідношення цілей і результатів.
Видиконтролю:
Ø за масштабом – повний, вибірковий;
Ø за етапом – попередній, підсумковий;
Ø за частотністю – періодичний, систематичний.
1.Поняття та функції контролю в управлінні діяльністю та навчанням
Унавчанні контроль служить перевіркою реалізації навчальних цілей – сформованостів учнях запланованих знань і умінь. Однак виконувані їм функції трохиширше.
Функціїконтролю в навчанні:
Ø перевірочна – перевірити реалізацію певної цілі навчання –знання чи вміння учня, яке він набував в процесі навчання;
Ø оцінююча – встановити рівень реалізації певної цілінавчання;
Ø діагностична – встановити недоліки і помилки у сформованихвміннях і знаннях;
Ø навчальна – повторити і закріпити пройдений матеріал;
Ø стимулююча – спонукати учнів до подальшої роботи;
Ø коректувальна – вдосконалити деякі знання і вміння учнів,змінити викладацьку роботу для усунення виявлених недоліків і помилок у формуванніпевних вмінь і навичок.
2. Етапи і структура контролю в навчанні
Основнимиетапами контролю в навчанні є:
1. Підготовка контролю.
2. Перевірка
3. Оцінювання.
4. Корекція
Структурнимикомпонентами контрольно-оціночної діяльності (за Л.М. Фрідманом) є:
§ ціль контрою;
§ об’єкт контролю, оцінки і корекції;
§ еталон, з яким порівнюється об’єкт;
§ зміст контролю;
§ результат контролю;
§ критерій оцінки;
§ оцінка у формі розгорнутої характеристики об’єкта з точки зору обраногокритерію;
§ відмітка;
§ засоби корекції;
§ результат корекції як новий об’єкт контрольно-оціночноїдіяльності.
Підготовкадо контролю полягає у формулюванні цілі контролю, описі еталону, розробцікритеріїв, норм оцінювання, виборі виду, форми і методу контролю, підготовцізмісту.
Цільконтролю – найчастіше – перевірка відповідної навчальної цілі (повної чичастковий), відповідає функціям контролю. Проконтрольованими повинні бути всі навчальніцілі.
Еталонконтролю – ідеальний результат навчальної діяльності (ціль навчання),зразок, з яким порівнюються реальні (фактичні) результати, що демонструються учнем.
Об'єктиконтролю – реальні результати навчальної діяльності.
Змістконтролю – конкретні завдання, питання, що застосовуються в контролі.
Видиконтролю виділяються на основі місця контролю в процесі навчання:
1) початковий (попередній) – визначення міри готовності донавчання;
2) поточний – спосіб одержання оперативного зворотногозв'язку;
3) періодичний – застосовуваний після закінчення визначеного навчальногоперіоду;
4) заключний (підсумковий) – визначення навченості учня – досягненнянавчальних цілей.
Формиконтролю – способи організації зовнішніх умов контрольно-оцінноїдіяльності:
- за кількістю учнів, що одночасно беруть участь в контролі:
1) індивідуальний (окремі учні);
2) груповий (у підгрупах);
3) фронтальний (вся група).
- за суб’єктом контролю:
1) зовнішній (перевіряє викладач);
2) взаємоконтроль (перевіряє учень учня);
3) самоконтроль (перевіряє сам учень).
- за місцем організації навчання:
1) аудиторний контроль;
2) позааудиторний контроль;
- за формами занять:
1) контрольна робота
2) колоквіум;
3) залік;
4) іспит.
Методиконтролю – способи організації самого контролю (подачі його змісту,характеру виконання завдань і т. п.):
1) спостереження;
2) усна перевірка (опитування, співбесіда);
3) письмова перевірка (контрольна робота, диктант, твір, реферат);
4) лабораторно-практична робота (звіт, графічна робота, розробкапроекту);
5) програмований контроль (тестування).Власне контроль являє собою процес порівняння,встановлення однаковості чи розбіжності об’єкту та еталону і частішеназивається перевіркою – процес порівняння, звірення реальнихрезультатів навчання з еталонними.
Оцінювання – установленняступеня однаковості (розходження) реальних результатів навчання з еталонними.Оцінювання починається ще на етапі підготовки до контролю і полягає увстановленні критеріїв і норм оцінювання.
Критеріїоцінювання – параметри еталона – результату навчання (уміння учня):правильність (відсутність помилок), якість, швидкість, своєчасність виконання.
Нормикритеріїв оцінювання – значення критеріїв, розподілені за певнимирівнями (наприклад: «відмінно» – повністю правильно, якісно, своєчасно, «добре»– повністю правильно, але дещо неякісно і/або несвоєчасно, «задовільно» – 1–2помилки; «незадовільно» – більше 2 помилок).
Оцінка – вираженнярезультатів оцінювання. Види представлення оцінки:
1) словесна (письмова чи усна) – вираз оцінки на словах:схвалення чи осудження, рецензія, критика, характеристика, обґрунтування,пояснення, вимова.
2) рухова – вираз оцінки за допомогою різноманітнихжестів: кивання головою, поплескування по плечах, потиск руки, аплодування таінше.
3) умовний знак (відмітка) – вираз оцінки за допомогою умовногознаку: традиційна цифрова відмітка, бали рейтингу, + / -, зараховано / незараховано;«незадовільно», «задовільно», «добре», «відмінно»).
4) предметні заохочення (нагороди, призи, грамоти, премії) іпокарання (штрафи, «жовті» та «червоні» картки, вилучення з гри).
Корекція – змінанавчальних цілей, способів навчальної роботи відповідно до отриманих результатів.
3. Психологія оцінювання в навчанні
Оскільки навчання являє собою спільну діяльністьпедагога і учнів, навчальна оцінка завжди є і соціальною оцінкою, впливаючи накожного учня і групу учнів в цілому. Тому при проведенні оцінювання завждитреба думати не лише про норми і критерії оцінювання, а й про те, як вплинеоцінка на конкретного учня, що змініть в його поведінці. За ступенемузагальненості оцінку можна поділити на: парціальну; фіксовану; інтегровану.
Парціальнаоцінка («порція») – окрема вербальна оцінка учня, виказана у будь-якийчас, в зв’язку з будь-якими формами контролю.
Фіксованаоцінка – оцінка, виражена у формі відмітки (діє тривалий час).
Інтегрованаоцінка – поєднання парціальної і фіксованої оцінки.
Обмеження лише парціальними оцінками не надаєможливості порівняти успіхи учнів, встановити динаміку успішності навчанняокремого учня. Однак лише фіксована оцінка також має свої обмеження, оскількипедагог не завжди точно встановлює норми оцінювання (на 5 – бог, на 4-я, іншіна 3 і нижче). Завищена норма оцінки (важко досягти) породжує стурбованість,зниження активності, відмову від роботи. Занижена норма оцінки (легко досягти)також спричиняє зниження активності, благодушність, самозадоволення, неробство,ледарство, гультяйство. До того ж відмітки не завжди надають можливості чітковстановити розбіжність між успіхами учнів в навчанні. Наприклад, 4 для одногоможе бути слабкою, а для іншого – дуже високою підготовленістю. Завищена оцінкадля одного може підсилити бажання навчатись, для другого – послабити. Тому внавчанні рекомендується завжди використовувати інтегровані оцінки: не лишеповідомити результати контролю, а й додати її вербальне тлумачення.
За способом надання парціальна оцінка поділяєтьсяна пряму (звернену на конкретного учня) і непряму (оцінку людиничерез когось, щось).
Треба пам’ятати, що непряма оцінка – більш стимулюєі депресує. «Хвалити краще при всіх, лаяти – на одинці».
Способи оціночної стимуляції парціальною оцінкою:
§ відсутність оцінки (відхиленнявід оцінки);
§ невизначена оцінка;
§ пряма позитивна (згода,схвалення) чи негативна (зауваження, незгода, покарання).
Відсутність і невизначеність оцінки – небажані,оскільки породжують домисли учнів.
Отже,у здійсненні оціночної діяльності необхідно завжди приймати до уваги безліччинників, у тому числі психологічних і соціально-психологічних, прогнозувативплив оцінки на конкретного учня і його становище в групі і комбінувати занеобхідності різні форми оцінок.
4. Принципи успішного контролюнавчання
1. Об'єктивність перевірки і оцінки – виключення упереджених, суб'єктивнихі помилкових оцінок, перевірка тільки того, що вивчалося. Оцінка в очах учняповинна бути справедливою і переконливою (часто це і дозволяє зробитивикористання різних форм оцінок). Вчитель повинен поставити чіткі і зрозуміліучням критерії і норми оцінювання, пояснити учням попередньо свої вимоги.
2. Індивідуальний характер контролю – необхідно враховувати знаннякожного окремого учня, його досягнення і труднощі в роботі, що дозволяє виявитифактичний стан знань, умінь учня, а також характер індивідуальної допомоги, щоповинна бути йому надана.
3. Систематичність, регулярність контролю (але не ритмічність).
4. Гласність – обов'язкове ознайомлення учнів із критеріями і нормамиоцінювання, висування і роз'яснення своїх вимог, повідомлення оцінок і їхнєобґрунтування. Ця вимога спонукає до розвитку в учня навичок самоконтролю ісамооцінювання. Доцільніше націлювати учнів не на отриманий результат, а на те,яким він може стати, не наводити як приклад не стільки встигаючого в навчаннітовариша, скільки його ж особисті, поки що окремі досягнення (теоріяперспективних ліній А.С. Макаренко).
5. Всебічність перевірки – охоплення всіх розділів програми, щоб не покриватипозитивною оцінкою з одного розділу програми незадовільну з іншого і попередитипрогалини в знаннях учнів. Необхідно забезпечити перевірку всіх висуненихнавчальних цілей, всіх запланованих рівнів засвоєння навчальної інформації.
6. Диференційованість перевірки, котра передбачає врахуванняспецифіки програмного матеріалу, предмету, індивідуальних особливостей учня (боязкість,заїкання, стан здоров’я). Деяким учням треба дати триваліший час на підготовкудо відповіді, вчасно підбадьорити, дати додаткове запитання. Інколи можнавідкласти виставлення поганої відмітки, якщо вчитель бачить, що учень прагнепокращити своє навчання.
7. Різноманітність форм і методів контролю, що створює умови для реалізаціївсіх функцій контролю, підвищенню інтересу учнів до його проведення ірезультатів.
8. Етичність ставлення до учня, повага до нього.
9. Позитивність – забезпечення позитивного ставлення учнів до контролю,розуміння його більшої ролі як засобу зворотного зв’язку, ніж засобуоцінювання, зниження значення оцінки, залучення учнів до оцінювання.
5. Тестовий контроль в навчанні
Всі вказані психологічні обставини, необхідність дотриманняпринципів успішного контролю накладають велику особисту відповідальність навикладача, вимагають від нього постійної досвідченої і психологічно грамотноїповедінки. При великої кількості викладачів і навчального навантаженнязабезпечити всі вказані принципи не завжди можливо. Тому сьогодні в навчаннівсе частіше застосовується дидактичне тестування.
Педагогічний(дидактичний) тест – це система завдань специфічної форми, змісту, побудованиху певній послідовності, що дозволяють якісно виміряти й оцінити рівеньзасвоєння навчальної інформації. Він відрізняється від психологічних тестівсвоїми цілями.
Дидактичнийтест, як правило, містить наступні елементи:
1. Назва теми (навчальної дисципліни), по якій проводиться тест.
2. Інструкція з виконання тесту.
3. Тестові завдання.
4. Бланк відповідей.
5. Правильні відповіді (тим, хто виконує тест, надаються тільки післяйого виконання).
6. Норми оцінок.
Основнаструктурна одиниця тесту – тестове завдання. Його складові:
- безпосередньо завдання (починається з активного дієслова – того,що необхідно зробити: укажіть, підкресліть, відзначте, запишіть, виберітьправильну відповідь, закінчите пропозицію, упишіть пропущений текст і т. п.);
- ствердження, малюнки, таблиці, формули, схеми і т. п.,частина яких пропущена;
- питання;
- варіанти відповідей (якщо такі маються).
Формитестових завдань
/>
Приклади тестових завдань різної форми№ Форми тестових завдань Приклади тестових завдань
1. ЗАКРИТІ –
1) на вибір: 1
- простий чи дихотомічний (2 відповіді);
v Чи вірно приведене нижче визначення:
Педагогічний тест – це система завдань специфічної форми….
а) вірно; б) не вірно.
v Який із приведених закінчень даного твердження вірніше:
Важкість завдань у педагогічному тесті повинна:
а) збільшуватись; б) знижуватись. 2
- множинний із зазначеною кількістю правильних відповідей;
v Виберіть із приведених нижче характеристик два основних критерії якості тестів:
1) стислість;
2) надійність;
3) валидність;
4) об'єктивність;
5) несуперечність. 3
- множинний з незазначеною кількістю правильних відповідей (таких узагалі може не бути);
v Основними критеріями якості тестів є:
1) стислість;
2) надійність;
3) валидність;
4) об'єктивність;
5) несуперечність. 4
2) на відповідність; v Встановіть відповідність між елементами лівого і лівого стовпчиків:
1. Закриті тести
2. Відкриті тести
1. ________; 2. __________.
1) на вибір
2) на розгорнуту відповідь
3) на відповідність
4) на коротку відповідь 5
3) на правильну послідовність.
v З запропонованого переліку слів складіть визначення:
Педагогічний тест – це ___________________________
Перелік слів:…завдань, форми, специфічної, система…
2. ВІДКРИТІ: 6
1) на коротку однозначну відповідь;
Запишіть основні критерії якісних тестів ________________
____________________________________________________________ 7
2) на доповнення;
v Доповніть визначення необхідними словами:
Педагогічний тест – це ____________, певного __________, що зростає _____________, що дозволяє _______________.
3) на розгорнуту відповідь: 8
- структуровану (з обмеженням);
v Вкажіть основні етапи розробки тестів:
1. ________________________________
2. ________________________________
3. ________________________________ 9
- неструктуровану. Запишіть визначення: Педагогічний тест – це ________________
Форми тестових завдань по перевірці кожного рівня засвоєнняРівень засвоєння Тестові завдання 1. Сприйняття Закриті: на дихотомічний (1) чи множинний вибір (із указівкою кількості правильних відповідей) (2) 2. Осмислення
Закриті: на множинний вибір без вказування на кількість правильних відповідей (3), на відповідність (4), на правильну послідовність (5)
Відкриті: на доповнення (7), на розгорнуту структуровану відповідь (з обмеженням) (8), на розгорнуту неструктуровану відповідь (9) 3. Запам'ятовування Відкриті: на коротку, однозначну відповідь (6), на доповнення (7) 4. Алгоритмічна дія Відкриті: на розгорнуту структуровану відповідь (з обмеженням) (8) 5. Пошукова дія Відкриті: на доповнення (7), на розгорнуту неструктуровану відповідь (9) 6. Творча дія Відкриті: потребуючі розгорнутої відповіді, неструктуровані (9)
Проведенняконтролю і оцінювання навчання на основі тестування має певні особливості, щоможна поділити на переваги і недоліки. Переваги дидактичного тестування:
§ оперативністьпроведення;
§ економність (при тестовомуконтролі викладач перевіряє лише правильність виконання, часто за допомогоюкоректно визначеного стандарту, тому на перевірку і оцінку знань у нього йдемінімум часу);
§ можливістьодночасно охопити велику кількість осіб
§ можливістьодночасно перевірити більший обсяг знань
§ здатністьзабезпечити індивідуалізований підхід в навчанні,
§ за умов якісноїпідготовки – велика об’єктивність результатів.
Недоліки дидактичноготестування:
§ при масовомутестуванні велика ймовірність неправильної відповіді не стільки з відсутностізнань, скільки з неправильного розуміння питання;
§ вибір відповідейдає досить значну можливість вгадувати правильну відповідь, при цьому головне –це не стільки знати, скільки орієнтуватись в умовах тестування, проявитикмітливість;
§ тести визначаютьлише кінцевий результат діяльності учня, не показують того, як він дійшов доцього, як долав труднощі, що було причиною помилки при виборі відповіді –незнання, неуважність або пошук нестандартного рішення.
ü Усі завдання повинні бути короткими, гранично ясними і конкретними(якщо завдання письмове, «запишіть» краще, ніж «назвіть», «підкресліть» краще,ніж «укажіть»).
ü Варіанти відповідей повинні бути по можливості короткими,приблизно однаковими по довжині, здаватися дорівнює правдоподібними, логічновідповідати на поставлене запитання, не повинні бути занадто очевидними.
ü У тесті з множинним вибором оптимальна кількість варіантів відповідей5–7.
ü Труднощі завдань повинні поступово зростати: від закритих дихотомічнихпитань до відкритих тестових завдань, що вимагають розгорнутої відповіді.
ü Завдання повинні бути різних труднощів: 15–20% завдань повиннібути здатні виконати навіть самі слабко знаючі учні, 15–20% завдань – тількисамі знаючі, інші 60–70% завдань повинні бути середніх труднощів.
ü Тести перевіряють ступінь досягнення учнем запланованого рівнязасвоєння навчального матеріалу. Тому форма тестового завдання по перевірцісформованості якого-небудь уміння повинна відповідати запланованому рівню йогозасвоєння.
Ø Цікавими варіантами закритих тестових питань є кросворди.
Ø У відкритих тестових завданнях можуть використовуватися описуситуацій, що вимагають вибору й обґрунтування рішення, малюнки, по якихнеобхідно скласти розповідь і т. п. Такі завдання вимагають розробкивідповідних критеріїв їхнього виконання.
Ø Для економії кількості екземплярів тестів оптимальніше, щоб учнідавали відповіді не в самих тестах, а в бланках для відповідей. Інколи для економіїчасу можна також продиктувати тести на слух. Однак учням легше відповідати натест у самому тесті (хоч при цьому важче забезпечити індивідуальність відповіді).
Ø Відсутні частини тверджень і т. п. можуть уписуватися як безпосередньов ці твердження (для цього повинно бути досить місця), так і записуватися вбланках відповідей (у цьому випадку в місцях пропусків ставляться номери).
Ø При проведенні дидактичного тестування слід враховуватиособливості груп навчання, мати всі необхідні для тестування матеріали(попередньо розкладені): тести, інструкції, схеми роздавання тестів, системарозрахунку балів, встановлювати орієнтовний час виконання тестів (0,5–2 хвилинина одне тестове запитання).
Сьогодніактуальним є комп’ютерне тестування навчальної успішності, що дозволяє ще більшприскорити процес тестування.
У впровадженнітестового контролю слід не забувати також про перевіряння якості тестів. Основнимипараметрами якості тестів вважають валідність і надійність.
Валідність тесту визначається, насамперед,тим, наскільки повно і точно тест охоплює матеріал навчальної програми (окремоїабо одночасно декількох тем), наскільки він відповідає навчальним планам. Звичайноу підсумковому тесті з дисципліни (теми) застосовують 5–7 запитань з кожної теми(кожного питання теми). Якщо при цьому загальна кількість тестів буденадмірною, тести розподіляють на декілька рівнозначних варіантів. У тестах неповинне бути не одного позапрограмного питання. Під валідністю такожрозуміють відповідність того, що проектувалося перевірити і того, що булоперевірено насправді. Інколи замість знань з конкретної дисципліни дидактичнийтест перевіряє загальний кругозір, ерудицію. Неправильна організаціядидактичного тестування, що обумовлює несамостійність виконання тесту,можливість списування відповідей призводить до того, що остаточна оцінка зновуж таки відображає не рівень знань учня, а його кмітливість, винахідливість,вміння оперативно здобути інформацію у важких умовах і т. п. Інколивалідність тесту для оцінки якості професійної підготовки визначається череззначну кореляцію результатів тесту і подальшої успішної діяльності за фахом.
Надійність тесту полягає в тому, наскількиточно він може «виміряти» знання учнів. «Надійний» тест повинен показуватиоднакові або близькі результати при повторному обстеженні, в аналогічнихгрупах. При потворному обстеженні тест повинний надавати аналогічні результатидля сильних, посередніх і слабких за успішністю учнів. Крім того, надійний тестнадає можливість максимально наблизити оцінки різних викладачів стосовно одногоі того ж учня (відповідати середній оцінці). Інколи надійність тесту перевіряєтьсятакож його розчепленням на дві частини (наприклад, за кратними і некратниминомерами завдань) і перевіркою кореляції між ними. Чим вищою буде кореляція,тим надійніший тест.
6. Поняття рейтингу
Сьогодні в теоріїі практиці навчання все більше розповсюдження набуває рейтингово-модульнийконтроль.
Очевидно, щозміст навчальної дисципліни і відповідної науки не тотожні. Для навчанняобираються базисні знання, вони певним чином структуруються і доповнюютьсяспецифікою певного профілю підготовки. Для зручності навчання базисні змістовніблоки доцільно логічно поєднати і побудувати специфічне навчання по їхвивченню.
Навчальний модуль –систематизоване вивчення певного базисного змістовного блоку дисципліни, щовключає весь цикл навчальної діяльності: планування, мотивацію, організацію іконтроль.
Модульне навчаннянерозривно пов’язане з рейтинговою системою контролю. Рейтинг – цекількість балів, яку набирає учень протягом всього навчання. Наприкінцівивчення модулю чи навчального предмету в цілому рейтинг переводиться упідсумкову оцінку, виражену у загальноприйнятій формі. В рейтингу можепідраховуватись загальна сума балів, а можуть розраховуватись і середні баловіоцінки по блоках. Загальна сума балів і її розподіл за модулями залежить відуподобань викладачів і особливостей навчального предмету. Часто загальна сумабалів дорівнює 100, оскільки цю цифру зручно перевести у відсотки.
Перевагирейтингу:
§ можливістьсистематизувати зміст і контроль з дисципліни, привчити учнів до систематичногонавчання, вимог контролю і оцінювання, мотивація і стимулювання учнів,формування навички і вміння самоконтролю;
§ можливістьдиференціації змісту дисципліни в кожному модулі – поділ на критичний,достатній і оптимальний рівні засвоєння;
§ можливістьпопереднього контролю і оцінювання і порівняння його з підсумковим контролем –встановлення динаміки навчання;
§ можливістьвключити до загальної оцінки успішності навчання поточні оцінки;
§ можливістьпроектувати контроль, готувати учнів завчасно до контролю, позбавляючи їх тимсамим зайвої напруженості;
§ розгорнутапроцедура оцінки результатів окремих ланок контролю забезпечує його надійність.
Недолікирейтингу:
§ надмірнаускладненість розрахунку підсумкової оцінки, плутанина учнів і вчителів, повнерозуміння сутності рейтингу тільки після завершення навчання – застосуваннялише у старших класах школи і у ВНЗ;
§ відмінностірейтингів з різних дисциплін – знову ж плутанина – використання аналогічнихсистем рейтингового контролю в одному навчальному закладі;
§ обмеження лишефіксованими оцінками – розгорнута система повідомлення результатів рейтингу,використання різних форм оцінок.
Вимоги дорейтингового контролю:
1) надання учням пам’ятки, що орієнтує в роботі з рейтингом напочатку вивчення дисципліни, в якої містяться:
§ перелік завдань, що виконуються, і шкала балів за трьома рівнямивиконання (задовільний, добрий, відмінний);
§ заохочувальні і штрафні бали;
§ установлений діапазон рейтингу, у межах якого учень отримуєприйняту оцінку з дисципліни.
2) в ході поточного контролю за рейтинговою системою учень повиненмати можливість отримати інформацію щодо результатів навчання, покращити своюоцінку через виконання додаткових завдань, потворне виконання контрольнихзавдань;
3) в підсумковій навчальній успішності повинні бути відображені результатипоточного навчання у доцільній пропорції (чим більше свідомість викладачів істудентів – тим більшою є роль поточної оцінки).
Основні висновки
1. Контроль – це обов’язкова складова управління будь-якою діяльністю,у тому числі і навчанням, що реалізує різноманітні функції.
2. За своєю структурою контроль – складна діяльність, що припускаєпідготовку, перевірку, оцінювання і корекцію.
3. В підготовці контролю необхідно створити всі необхідні елементиконтролю, у тому числі ретельно продумати психологічні наслідки оцінювання,підібрати правильні способи вираження оцінки.
4. Перспективним методом здійснення контролю в сучасних умовах, щомає ряд значних переваг, є дидактичне тестування, а перспективною формою –рейтинг. За умов їх правильної організації вони здатні забезпечити успішнийконтроль навчання.
Література
1. Булах І. Методи контролю та оцінювання рівня знань / Сучаснісистеми вищої освіти: порівняння для України. – К.: Видавничий дім «КМАсаdemia», 1997. – С. 169 – 185.
2. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищихнавчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – С. 294–299,351–358.
3. ІнгенкампК. Педагогическая диагностика. – М.: Педагогика, 1991.
4. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. – К.:«ЕксОб», 1999. – 304 с.
5. Лозова В.І., Москаленко П.І., Троцко Т.В. Розділ«Дидактика»: Навчально-методичний посібник. – К.: ІСДОУ, 1993. – 140 с.
6. Никитина Н.Н.,Железнякова О.М. Петухов М.А. Основы профессиональнойпедагогической деятельности: Учеб. пособие для студ. учреждений сред. проф. образования.– М.: Мастерство, 2002. – С. 253–269.
7. Педагогикаи психология высшей школы. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 1998. – С. 115–131.
8. Педагогика:Учеб. пособие для студ. пед. учеб. завед./ Под ред. П.И. Пидкасистого. –М.: Пед.об-во России, 1998. – С. 352–366.
9. Подласый И.П. Педагогика:Новый курс: Учеб. для студ. пед. вузов: В 2 кн. – М.: Гуманит. центр ВЛАДОС,1999. – Кн.1. – С. 543–571.
10. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальнаяпедагогическая психология. – СПб.: ЗАО «Издательство «Питер», 1999. – С. 379–399.
11. Фридман Л.М. Педагогическийопыт глазами психолога: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1987. – С. 189–222.
12. Якунин В.А. Педагогическаяпсихология: Учеб. пособие / Европ. ин-т экспертов. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А.:Изд-во «Полиус», 1998. – С. 210–234.