Методинавчання: їх класифікація і характеристика
Методвід (греч. meethodos - буквально: шлях до чого-небудь) означає спосібдіяльності, спрямованої на досягнення визначеної мети.
Методомнавчання називають спосіб упорядкованої взаємозалежної діяльності викладача і учнів,спрямованої на рішення задач навчання.
Вісторії дидактики існували різні підходи до класифікації методів навчання (Ю.К.Бабанский, В.П. Беспалко, Т.И. Ільїна, і ін.).
Користаючисьметодикою Ю.К. Бабанского, приведеної П.В. Стефаненко необхідно виділити тривеликі групи методів навчання:
1) методиорганізації і здійснення учбово-пізнавальної діяльності;
2)методи стимулювання і мотивації учбово-пізнавальної діяльності;
3)методи контролеві і самоконтролеві за ефективністю учбово-пізнавальноїдіяльності.
У кожнійіз трьох груп методів відбивається різний рівень педагогів і студентів.Організаторський вплив педагога поєднується отут зі здійсненням ісамоорганізацією діяльності студентів. Стимулююче вплив педагога веде дорозвитку мотивації навчання в студентів, тобто внутрішнього стимулюваннянавчання. Контролюючі дії сполучаються із самоконтролем. Кожна з основних групметодів, у свою чергу, підрозділяється на підгрупи з вхідними в них окремимиметодами.
Передбачуванакласифікація методів навчання є комплексної тому, що вона враховує всі основніструктурні елементи діяльності (її організацію, стимулювання і контроль). У нійпредставлені такі аспекти пізнавальної діяльності, як сприйняття, осмисленнязастосування, враховані всі основні вимоги, пропоновані до науки на сучасномуетапі.
Класифікаціяметодів навчання
Методиорганізації і здійснення учбово-пізнавальної діяльності
1.Дискриптивні методи.
2.Наочні і практичні методи.
3.Індуктивні і дедуктивні методи.
4.Репродуктивні і проблемно-пошукові методи.
5.Методи організації самостійної роботи студентів.
Методимотивації і стимулювання навчальної діяльності.
1.Методи стимулювання і мотивації інтересу до навчання.
2.Методи стимулювання і мотивації боргу і відповідальне в навчанні.
Методиконтролеві і самоконтролеві в навчанні
1.Методи усного контролеві і самоконтролеві.
2.Методи письмового контролеві і самоконтролеві.
3.Методилабораторно-практичного контролеві і самоконтролеві.
Характеристикаосновних груп методів навчання
Методиорганізації і здійснення учбово-пізнавальної діяльності
1.Дискриптивныеметоди навчання.До даних методів навчання, пре-жде усього,відносяться методи усного викладу -лекція, бесіда, дискусія й ін. Упроцесі їх застосування викладач пояснює навчальний матеріал, а студенти активнойого сприймають, засвоюють і осмислюють.
Лекція. Як один зісловесних методів навчання лекція припускає усне виклад навчального матеріалу,що відрізняється великою ємністю матеріалу, складністю логічних побудов,інтелектуальних образів, доказів і узагальнень.
Улекції використовуються різні прийоми усного викладу інформації: підтримкауваги протягом тривалого години, активізація мислення слухачів; прийоми, щозабезпечують логічне запам'ятовування: переконання, аргументація, докази,класифікація, систематизація, узагальнення й ін.
Бесіда. У даній формітакож як і в лекції активно використовується словесний метод викладу матеріалу.Однак на відміну від лекції бесседа припускає розгорнутий діалог педагога зістудентами, организуемый за допомогою ретельно продуманої системи питань, щопоступово підводять студентів до засвоєння ланцюжка факторів, нового чи поняттязакономірності.
Бесідатакож може включати усний виклад навчального матеріалу, типові «схованогодіалогу» (М. Бахтин), у процесі якого використовує прийоми альтернативногоміркування викладача (питання — відповідь), зверненого до студентів, до їхактивного сприйняття й осмислення.
Умовиефективного використання різних форм організації біс-сиві — ретельнепродумування планові, вибір найбільш раціональної послідовності розкриття тими,удалий підбор прикладів і ілюстрації, підтримання належного емоційного тонусовівикладу.
Методобговорення навчального матеріалу та діскусії застосовується як напланових заняттях і консультаціях під керівництвом викладачів, так і в навчальнихвідділеннях за ініціативи слухачів студентів (без участі викладачів).Обговорення навчального матеріалу часто проходити у формі дискусії припроведенні різних видів навчальних зайняти. Метод обговорення використовуєтьсяна базі попередньої підготовки з дисципліни за конкретними питаннями.Обговорення в навчальному колективі дозволяє значно поглибити і систематизуватизнання, в правильності розуміння тієї чи іншої проблеми, перевірити підставувисновків, до яких прийшли студенти та слухачі в ході вивчення конкретної тими.Метод обговорення розвиває в них уміння відстоювати свої подивися іпереконання.
Дискусіятакож є однієї із сучасних форм організації семінарських зайняти, ціль якоївиявити, логічно і критично осмислити різні крапки зору, наукові концепції іпідходи до розглянутих питань. Організувати і підтримуючи дискусію, педагогкористається прийомами постановки питань, (основних, додаткових, що наводять іін.), обговорення відповідей і думок студентів, прийомами коригування відповідейі формулювання висновків.
Питання,що виникають у процесі дискусії повинні бути досить ємними для цілісногосприйняття. Зайве дроблення тими на питання руйнує логічну її цілісність, азанадто значні питання не створюють можливості її обговорення зі студентами.Педагог може використовувати допоміжні, навідні запитання, що дозволяютьпродовжити обговорення досліджуваної проблеми.
2.Наочніі практичні методи навчання.Серед наочних методів навчаннянеобхідно назвати ілюстрацію і показ (демонстрацію).
Ілюстрація припускає показстудентам наочних приладдя: плакатів, карт, графіків, замальовок на дошці,картин та інше сприйманого матеріалу. У такий спосіб ілюстрація має важливедидактичне значення, тому що з їм зв'язана можливість переключення форм сприйняттяаудиторії й активізації їхнього інтересу студентів.
Показдемонстрація полягає в тому, ті викладач демонструє зразки техніки, озброєння,окремі пристрої, різноманітні наочні навчальні посібники, прилади, показуєприйоми і дії. Важлива роль у цьому належить технічним засобам: кіно,телебаченню, імітаторам і тренажерам та ін. При використанні методові показовів студентів, складається наочний образ предмета, явища, процесу, що вивчається,формується конкретно уявлення про пристрої техніки, приладів їх функціонування.Даний метод є ефективним у роботі з прищеплення практичних навичок урізноманітних діях (коли використовується принцип навчання «роби як я»). Прицьому сам викладач винний мати належну практичну підготовку, навички, доведенідо автоматизмові. Метод показові (демонстрації) багато в чому сприяєактивізації уваги, розумової пізнавальної діяльності студентів, підвищуєефективність використання навчального години.
Умовиефективного застосування наочності. Є кілька методичних розумів, виконанняяких забезпечує успішне використання наглядних засобів навчання: 1) гарнийогляд, що досягається шляхом застосування відповідних фарб при виготовленніпіднімальних столиків, екранів підсвічування, рейтерів, покажчиків і ін.; 2)чітке виділення головного, основного при показі ілюстрацій, тому що смородугодиною містять і відволікаючі моменти; 3) детальне продумування пояснень(уставних, по ходу показові і заключних), необхідних для з'ясування сутності демонстраційнихявищ, а також для узагальнення засвоєної навчальної інформації; 4) залученнясамих студентів до перебування бажаної інформації в наглядному чи посібникудемонстраційному пристрої, постановка перед ними проблемних завдань наочногохарактерові.
Єдністьметодів викладу матеріалу усних і зорових методів викладу матеріалу випливає зтого, що логічний шлях освоєння матеріалу припускає застосування в єдностіживого споглядання, абстрактного мислення і практики.
3.Метод практичних робіт використовується в ході різного роді практик тастажування студентів. При використанні даного методові студенти набувають іудосконалюють різноманітні практичні навички, при цьому смороду наочно бачать іуявляють результати своєї праці.
Однакчасто до них примикає собі форма вправ і задач. Звернемося до однієї знайбільш типових характеристик даної форми: Метод вправ складається збагаторазового свідомого повторення розумових і практичних дій в умовахпослідовного ускладнення обставин з метою формування і закріплення навичок івмінь. Відомо, що багаторазове виконання однієї і тієї ж дії не обов'язковоудосконалює всі якості її кінцевого результатові. Наприклад, почерк людини, якапише щодня, частіше за всі з годиною не поліпшується, хоча швидкість листа іпідвищується. Щоб вправа була ефективною, вона винна задовольняти визначенимвимогам. Важлива роль належить усвідомленим діям, врахуванню розумів, у якихсмороду здійснюються, об'єктивному врахуванню досягнених результатів, розуміннюпричин припущених помилок і баченню шляхів подолання ускладнень. Великезначення при вправах мають указівки викладача, супроводжувані наочним показом,а також самоконтроль студентів.
Методикапроведення вправ з різних дисциплін різноманітна. Однак, є загальні умови,дотримання яких сприяє успішному ходу вправ. Це — активна і свідома часткастудентів в обробці чи тихнув інших питань, систематичність і послідовністьпроведення вправ, їх різноманітність і поступове ускладнення, гнучкий контрольза виконанням, внесення духу змагання, максимальне наближення розумів виконаннявправ до реальних обставин.
Практичніметоди навчання охоплюють дуже широкий діапазон різних прийомів навчання:постановка завдання, планування його виконання, керування процесом виконання,оперативне стимулювання регулювання і контролеві, аналізу підсумків практичноїроботи, виявлення причин недоліків, коригування навчання для повного досягненнямети.
4.Індуктивніі дедуктивні методи. Смороду характеризують його здатність розкриватилогіку доказу досліджуваної тими — від часткового до загального чи відзагального до частки.
Привикористанні індуктивного методові навчання педагог викладає факти,демонструє досвіди, наочні приладдя, організує виконання студентами вправ,поступово підводячи їх до узагальнень, визначенню зрозуміти, формулюваннюзаконів і т.д.
Індуктивневивчення тими особливо корисно в тихнув випадках, коли матеріал носити переважнофактичний чи характер зв'язаний з формуванням зрозуміти, зміст яких може статіясним лише в ході індуктивних міркувань. Широко застосовні індуктивні методипри вивченні технічних пристроїв і виконанні практичних завдань. Індуктивнимметодом зважуються багато задач, особливо коли педагог вважає за необхіднесамостійно підвести тихнув, яких навчають, до засвоєння якоїсь більшузагальненої формули.
Слабістьіндуктивних методів навчання полягає в тому, що смороду вимагають більшогогодини на вивчення нового матеріалу, чим дедуктивні. Смороду в меншій мерісприяють розвитку абстрактного мислення, тому що спираються на факти, досвіди йінші конкретні дані.
Привикористанні дедуктивного методові педагог спочатку повідомляє загальнеположення, чи формулу закон, а лише потім поступово починає виводити окремівипадки в більш конкретні задачі; студенти сприймають загальні положення,формули, законі, а потім засвоюють наслідку, що випливають з них.
Дедуктивнийметод сприяє більш швидкому проходженню навчального матеріалу, активнішерозвиває абстрактне мислення. Застосування його особливе корисно при вивченнітеоретичного матеріалу, при рішенні задач, що вимагають виявлення наслідків здеяких більш загальних положенні.
5.Репродуктивнийі проблемно-пошуковий методи навчання.Репродутивный методнавчання дуже часто використовується тихнув випадках, коли змістнавчального матеріалу носити переважно інформативний характер, являє собою описспособів практичних дій, є дуже складним чи принципово новим для самостійногоосвоєння студентами.
Репродуктивнийхарактер мислення припускає активне сприйняття і запам'ятовування інформації,що повідомляється педагогом і іншими джерелами. Застосування репродуктивнихметодів неможливо без використання словесних, наочних і практичних прийомівнавчання, що є як би матеріальною основою цих методів.
Прирепродуктивній побудові зайняти педагог у готовому виді формує факти, докази,визначення зрозуміти, акцентує увагу на головному, котре необхідно засвоїтиособливо міцно. На основі репродуктивного методу найчастіше здійснюєтьсяпрограмоване навчання.
Уцілому ж репродуктивні методи навчання не дозволяють належною мірою розвиватимислення студентів і, особливо, самостійність, гнучкість мислення; формувати вних навички пошукової діяльності. При надмірному застосуванні ці методи ведутьдо формалізації процесу засвоєння знань, а годиною і просто зубрінню.
Однакодним репродуктивним методом неможливо успішно розвивати такі якостіособистості, як творчий підхід до справи, самостійність. Вусі це вимагаєзастосовувати поряд з ними ще і проблемно-пошуковий метод.
Дослідницькийметод є дуже ефективним методом навчання, що спи-рається на самостійнуроботові студентів при спрямовуючій ролі викладача. У цьому випадкові студентиберуть частка в процесі здобуття нових наукових знань або отримання новихекспериментальних даних, утворення пристроїв, приладів тощо. У ході дослідженнянабуваються навички з підготовки наукових статей, звітних матеріалів й іншихнауково узагальнених праць, розвивається почуття нового, набуваються навички впроведенні винахідницької і раціоналізаторської роботи.
Дослідницькийметод навчання застосовується в системі наукової роботи, а також у ходівиконання курсових і дипломних робіт, підготовки рефератів, на семінарськихзаняттях, при вирішенні інших завдань навчального характерові. Цей методефективно використовується при активних формах навчання, дозволяє вдалопоєднувати колективні форми з індивідуальним підходом.
6.Методи організації самостійної роботи. У тому випадку, якщостудент виконує свою діяльність без безпосереднього керівництва з боковіпедагога, свідчать про ті, що в навчальному процесі застосовуютьсяметодисамостійної роботи. Використовуючи різноманітні види самостійної роботи, устудентів необхідно виробити деякі самі загальні прийоми її раціональноїорганізації: уміння раціональне планувати цю роботові, чітко позначити системузадач майбутньої роботи, вичленувати серед них головні, уміло вибирати способинайбільш швидкого й ощадливого рішення поставлених задач, вести вмілий іоперативний самоконтроль за виконанням завдання, швидко вносити корективи всамостійну роботові, нарешті, уміння аналізувати загальні підсумки роботи,порівнювати ці результати з наміченими на початку її, виявляти заподійвідхилень і намічати шляхові їхнього усунення в подальшій роботі.
Методистимулюванні навчальної діяльності студентів у процесі навчання
Упопередній главі вже розглядалася важливість проблеми мотивації в процесінавчання. Різноманітні дослідження структури діяльності людини незміннопідкреслюють необхідність у ній компонента мотивації. Як діяльність протікаєбільш ефективно і дасть якісні результати, якщо при цьому в особистості маютьсясильні, яскраві, глибокі мотиви, що викликають бажання діяти активно, з повноювіддачею сил, переборювати неминучі утруднення, несприятливі умови до іншіобставини, наполегливо просуваючи до наміченої мети. Вусі це має пер-моєвідношення і до навчальної діяльності, що йде більш успішно, якщо в студентівсформоване позитивне відношення до навчання, якщо в них є пізнавальний інтерес,потреба в одержанні знань, умінь і навичок, якщо в них виховані почуття довге,відповідальності й інші мотиви навчання.
Основнівиди методів стимулювання. Як відзначалося вище, групу методів стимулювання імотивації можна умовно підрозділити на дві підгрупи. Перша - методиформування пізнавальних інтересів у що навчаються. Друга - методи,переважно спрямовані на формування почуття боргу і відповідальності в навчанні.Охарактеризуємо кожну з цих підгруп методів стимулювання і мотивації навчаннястудентів.
1.Методиформування пізнавального інтересу. Спеціальні дослідження,присвячені проблемі формування пізнавального інтересу, показують, що інтерес увсіх його видах і на всіх етапах розвитку характеризується, принаймні, трьомаобов'язковими моментами: 1) позитивною емоцією стосовно діяльності, 2)наявністю пізнавальної сторони цієї емоції, 3) наявністю безпосередньогомотивові, що йде від самої діяльності. Звідси випливає, що в процесі навчанняважливо забезпечувати виникнення позитивні емоції стосовно навчальноїдіяльності, до її змісту, формам і методам здійснення. Емоційний стан завждизв'язаний з переживанням щиросердечного хвилювання: відгуку, співчуття,радості, гніву, подиву. Саме тому до процесів уваги, запам'ятовування,осмислювання в такому стані підключаються глибокі внутрішні переживанняособистості, що роблять ці процеси інтенсивно протікають і оттого більшефективними в досягненні цілей.
Одниміз прийомів, що входять у метод емоційного стимулювання навчання, можна назватиприйом створення на занятті ситуації цікавості - введення в навчальнийпроцес цікавих прийомів, досвідів, парадоксальних фактів.
Длястворення емоційних ситуацій у ході зайняти велике значення має художність,яскравість, емоційність мови педагога. Без усього цього мова педагога,звичайно, залишається інформативно корисної, але вона не реалізує належноюмірою функцію стимулювання учбово-пізнавальної діяльності студентів.
Стимулюючевплив змісту навчання. Основним джерелом інтересу до самої навчальноїдіяльності є насамперед її зміст. Для того, щоб зміст зробив особливо сильнестимулююче вплив, воно повинно відповідати цілому рядові вимог, сформульованиху принципах навчання (науковість, зв'язок з життям, систематичність іпослідовність, комплексне освітнє, що виховує і розвиваюче вплив і т.д.). Однакмаються і деякі спеціальні прийоми, спрямовані на підвищення стимулюючоговпливу змісту навчання. До них, у першу чергу, можна віднести створення ситуаціїновизни, актуальності, наближення змісту до найважливіших відкриттів у науці,техніку, до досягнень сучасної культури, мистецтва, літератури, до явищсуспільно-політичного внутрішнього і міжнародного життя.
Однимз діючих прийомів стимулювання інтересу до навчання є створення в навчальномупроцесі ситуацій успіху в студентів, що випробують визначені утруднення внавчанні. Відомо, що без переживання радості успіху неможливо по-справжньомурозраховувати на подальші успіхи в подоланні навчальних утруднень. Від чомудосвідчені педагоги так підбирають для студентів завдання, щоб ті з них, щомають потребу в стимулюванні, одержали б на відповідному етапі доступне для нихзавдання, а потім уже переходили б до виконання більш складних вправ.
2.Методи стимулювання боргу і відповідальності в навчанні. Мотиви боргу івідповідальності формуються на основі застосування цілої групи методів і прийомів:роз'яснення студентам суспільної й особистої значимості навчання, роз'ясненнявимог, дотримання яких означає виконання ними свого боргу як студентів,приучення їх до виконання вимог, заохочення їх за успішне, сумлінне виконаннясвоїх обов'язків, оперативний контроль за виконанням вимог і в необхіднихвипадках указівки на недоліки, осудження, для того, щоб викликати більшвідповідальне відношення до навчання.
Методиконтролю і самоконтролю в навчанні
1.Методиусного контролеві. Усний контроль При фронтальному опитуванніпедагог підбирає серію логічно зв'язаних між собою питань і ставити їхній передусією групою, викликаючи для короткої відповіді чи тихнув інших студентів.
2.Методиписьмового контролеві. Ці методи припускають проведення письмовихконтрольних робіт, письмових заліків і ін. Контрольні роботи можуть бути яккороткочасними, проведеними протягом 15-20 хв. так і всі академічне заняття.
Унаступні роки всі частіше стали застосовувати письмові контрольні роботипрограмованого типові. У такому випадку педагог складає перелік питань,пропонує для шкірного з них можливі варіанти відповідей, одні з яких більш повніі точні, інші менш повні і містять деякі неточності. Завдання студентів полягаєв тім, щоб вибрати з рядові відповідей більш точний і більш повний.
Упрактику навчання поступово входять методи машинного контролеві за якістюзасвоєння знань, що часто називають методом лабораторно-практичного контролеві.Програми для контролеві складаються, як правило, за методикою контрольнихпрограмованих вправ. Відповіді набираються чи цифрами, чи формул. Машинадотримує високого ступеня об'єктивності контролеві, але не може врахуватипсихологічні особливості студента, не дозволяє вона перевірити і логічність,грамотність мови, своєчасно надати студентові допомогу при утрудненнях. Вусі цевимагає раціонального сполучення машинного і безмашинного контролеві за якістюпідготовки студентів.
Методисамоконтролеві. Істотною особливістю сучасного етапові удосконалюванняконтролеві у вузі є всілякий розвиток у студентів навичок самоконтролеві заступенем засвоєння навчального матеріалу, уміння самостійно знаходити допущеніпомилки, неточності, намічати способи усунення виявлених пробілів. Власнекажучи, мова йде про організацію самостійної роботи студентів, що охоплюєрізноманітні напрями діяльності, здійснюваної як за завданням викладачів, так ізгідно з особистими планами. Це робота з книгою, конспектом лекцій,самостійного вивчення техніки та озброєння в лабораторіях. Лише в ходісамостійної роботи студенти можуть придбати практичні навички і вміннярозвивати пізнавальні здібності, пам'ять, самостійне мислення, організованість,виконавчі здібності, цілеспрямування, наполегливість у подоланні труднощів,вміння урівноважено працювати і, головешці, виробити навички й уміння зсамоосвіти, самостійного «здобуття знань».
Методсамостійної роботи краще за інші забезпечує індивідуальне навчання, оскількипри його використанні вдається спрямувати пізнавальну діяльність на розвитоканалітичного мислення, творчих здібностей, утворюються сприятливі умови дляповного врахування індивідуальних особливостей студентів. Збільшення вагисамостійної роботи в навчальному процесі залежить від матеріальних розумів. Це- забезпечення електронною обчислювального технікою, необхідним дисплейнимгодиною, розширення забезпечення (кількісного і якісного) навчального процесусучасною науковою і навчально-методичною літературою.
Вибіроптимального сполучення методою навчання
Прибудь-якому виді навчальних зайняти можна застосовувати декілька методівнавчання в різних поєднаннях. Так, у лекції, як у виді навчальних зайняти,справді, основним методом навчання є лекційний. Алі дуже часто на лекціїзастосовується і метод показові (демонстрації). Так саме на практичних заняттяхпоряд із методом вправ використовується лекційний метод, метод обговорення іметод показові. Використання конкретних методів навчання залежить від цільовоїустановки і розумів проведення шкірного виду зайняти.
Привиборі і сполученні методів навчання необхідно керуватися наступнимикритеріями:
1)відповідність методів принципам навчання:
2)відповідність ланцюгам і задачам навчання;
3)відповідність змісту даної тими;
4)відповідність навчальним можливостям студентів: віковим (фізичним, психічним);рівню підготовленості (освіченості і розвитку), особливостям колективу.
5)відповідність наявним умовам і відведеному;
6)відповідність можливостям самих педагогів. Ці можливості їхній попереднімдосвідом, рівнем теоретичної і практичної підготовленості, особистіснимиякостями і професійними уміннями.
Література
1.Аркас Микола. ІсторіяУкраїни – Русі. — К.: Вища шк., 2008.- 456 с.
2.Гессен С.И. Основи педагогіки:Введення в прикладну філософію: Навчальний посібник для вузів.-М.: Школа –Пресс, 2008. -448с.
3.Закон України>//Законі України / Верховна Рада України, Інститут законодавства.- К.,1997.-Т.10.-С.168-192.
4.Збірник законодавчих танормативних актів про освіту. –ДО.: В освіти України, 1994.-Вип.1.-336 с.
5.Сучасні системи вищоїосвіти: порівняння для України / В.Зубко; Нац. Ун-т ”Києво-Могилянська академія”. К.: КМ Academia, 2009.-290 с.