Зміст
Вступ
1. Теоретичні основидослідження
1.1 Сутність навчальноїдіяльності учнів у класі-комплекті
1.2 Самостійна робота як формаорганізації навчальної діяльності молодших школярів
2. Методика експериментальногодослідження
2.1 Дидактичні умовиорганізації самостійної роботи у класі-комплекті
2.2 Організація і змістекспериментального дослідження
2.3 Аналіз результатівекспериментального дослідження
Висновки
Список використаноїлітератури
Додаток
Вступ
Суспільство,вимагаючи творчих, інтелектуальних, освічених працівників, орієнтуєзагальноосвітні заклади «не лише на збагачення учня змістовними знаннями, а йна розвиток його особистості, формування прийомів розумової діяльності,соціокультурної компетентності, на виявлення людей з цінними задатками» [63, с. 28]. Формуваннятакої особистості значною мірою здійснюється у навчальному процесі. Розкриттюрозумових особливостей кожного у початковій школі значною мірою сприяєвиконання самостійних робіт і завдань, які «підвищують інтерес учнівдо предмета, розвивають їх ініціативу й активність, сприяють зменшеннюнавантаження домашньою роботою» [55, с. 48]. Використання різних видівсамостійних робіт допомагає педагогу творчо підходити до побудови уроку.
Найсприятливіші для збудження і розвиткупізнавального інтересу умови виникають тоді, коли вчитель не викладає матеріалв готовому вигляді, а організовує самостійну роботу школярів. Без правильноорганізованої самостійної роботи не можна успішно розвивати пізнавальніможливості учнів, їх спостережливість, пам'ять, творчу активність тощо.Самостійна робота дає змогу здійснювати диференційований підхід у навчанні,глибоко вивчати індивідуальні особливості кожного вихованця.
Щоб актуалізувати опорні знання учнів, їхніуміння і навички, потрібні для сприймання нового матеріалу, майже на кожномууроці вчитель пропонує дітям підготовчі самостійні вправи. Це можуть бути усній письмові вправи на повторення, зіставлення певних фактів, правил, способівдій, попереднє читання й спостереження, розгляд картин та ілюстрацій, складанняописів, замальовок якихось об'єктів, знаходження даних тощо. До навчальнихсамостійних робіт також відносимо й ті, які пропонують для самостійногозасвоєння нового матеріалу [50, с. 13].
Коли вихованець звертається до вчителя з бажаннямдопомогти йому, педагогу треба зафіксувати у пам'яті, в який саме момент іспосіб він це робить: просить допомоги після багатьох самостійних спроб чи припершому ж зіткненні з трудністю; адресує класоводу благальні погляди чивимогливе словесне звертання [53, с. 33]. Важливо запам'ятати, як школярвикористовує подану йому допомогу – «відштовхується» від неї, активізує пошук,доводить почате до кінця чи запишається безпорадним. Самостійній дитинівистачає натяку, нагадування, простої асоціації, щоб вона виоралася навіть із нелегкимзавданням. Несамостійному учню часткова, непряма допомога вчителя, як правило,не допомагає.
Науково-педагогічними дослідженнями Ю.К. Бабанського,М.О. Да-нилова, Б.П.Єсіпова, П.І.Підкасистого, Т.І. Шалімової, В.О. Онищуката інших учених встановлено, що одним із основних напрямів активізації навчанняшколярів є систематичне використання самостійних робіт, включення учнів упошукову діяльність, запровадження у навчальний процес різноманітних проблемнихзавдань.
Досліджено й перевірено, що «самостійна роботаналежить до визнаних і ефективних методів навчання, тому різні її аспектипостійно привертають увагу теоретиків і практиків» [50, с. 15]. Зокрема,вивчалися питання про мету, завдання, функції самостійних робіт, розглядаласяїх класифікація, дидактичні умови організації тощо. Помітним внеском удидактичну розробку цих питань є праці Е.Я. Голанта, Н.Г. Дайрі, В.П. Стрезікозіна.Досліджень, в яких розглядаються дидактичні та методичні аспекти організаціїсамостійної роботи в початковій школі, небагато (М.І. Моро, Н.С. Коваль,Г.М. Аквілєва. Н.Ф. Вапняр, В.Б. Качалко).
Виявлено, що «формування досвіду пошуковоїдіяльності учнів в атмосфері загального захоплення цікавою справою не лише маєрозвивальне значення, а й об'єднує процеси навчання і виховання, стимулюєпізнавальні потреби» [11, с. 72]. Протягом початкового навчання вчителімають залучати молодших: школярів до систематичного розв'язування пізнавальнихзавдань за допомогою прийомів розумової діяльності, участі в евристичнихбесідах, виконання самостійних завдань різної складності, проведенняелементарних досліджень.
Досвід показує, що останнім часом відбулисяпозитивні зрушення в методиці самостійної роботи, зокрема в розширенні видівсамостійних завдань на користь таких з них, які не тільки тренують уміння йналички, а й розвивають пізнавальну активність. Значно урізноманітнилисяспособи постановки самостійних завдань. Дедалі частіше вчителі почали вдаватисятакож і до диференціації самостійної роботи. Водночас обмеженістьбезпосереднього спілкування вчителя з учнями подекуди призводить до тою. щосамостійна робота молодших школярів стає некерованою, втрачає чіткеспрямування.
Актуальність проблеми та її недостатнярозробленість в теоретич-ному і практичному планах зумовили й вибіртемидипломної роботи: «Педагогічні основи використання самостійних робіт умалокомплектній початковій школі».
Метою дослідження є вивчення педагогічних умовефективної організації самостійної роботи у класі-комплекті.
Об’єктом дослідження є навчальний процес умалокомплектній початковій школі, предметом – особливості організаціїсамостійної роботи в умовах класу-комплекту.
Гіпотеза дослідження: рівень навчальних досягнень молодшихшколярів значно підвищиться, якщо в процесі організації самостійної роботи укласі-комплекті дотримуватися таких умов: постановка самостійних навчальнихзавдань; диференціація та індивідуалізація навчальних завдань; організаціяконтролю та самоконтролю за виконанням самостійних завдань школярами.
Відповідно до мети і гіпотези визначені завдання дослідження:
1. Проаналізувати сутність поняття самостійної роботи як формиорганізації навчальної діяльності у малокомплектній школі.
2. Охарактеризувати питання організації самостійної роботи вкласі-комплекті у масовому педагогічному досвіді.
3. Визначити дидактичні умови ефективної організації самостійноїроботи у класі-комплекті.
4. Експериментально перевірити ефективність даних умов упедагогічному процесі.
Методи дослідження: аналіз педагогічної та методичноїлітератури; педагогічне спостереження; бесіда; анкетування; педагогічнийексперимент; теоретичне узагальнення.
Дипломна робота складається із вступу, двох розділів,висновків, списку використаної літератури, додатків. Обсяг роботи – 83 сторінки.
1.Теоретичні основи дослідження
1.1Сутність навчальної діяльності учнів у класі-комплекті
Малокомплектнапочаткова школа – школа без паралельних класів, з малим контингентом учнів. Цейтип школи існує, як правило, в сільській місцевості. Найчастіше вона єпочатковою. Однак в основних і середніх школах теж можуть бути класи-комплекти.В таких класах один учитель, в одному приміщенні одночасно веде заняття з двомаабо трьома різними класами. Це зумовлює специфічну структуру малокомплектноїшколи, яка може бути одно-, дво-, три-, чотирикомплектною.
Заостанні десятиріччя кількість малокомплектних шкіл у країні значно скоротилася.Наприклад, у 70-х роках ХХ століття функціонувало 10730 таких шкіл, у 1986 році– 4500, у 1993 – 3030, у 1999–2745. До об'єктивних причин цього явища (зниженнянароджуваності, міграція сільського населення в міста, розвиток промисловості)додалася й стихійна міграція, в основі якої лежать суб'єктивні чинники – незадоволеннябатьків умовами роботи й побуту тощо. Сьогодні в Україні діє близько 4,5 тис.малокомплектних шкіл. Крім того, є понад 1000 неповних і середніх шкіл, укожній з яких навчається до 100 учнів.
Особливостінавчальної роботи в малокомплектній школі визначаються своєрідними умовами їїіснування, зокрема віддаленістю від великих сіл, міст і відсутністю, як правило,інших культурно-освітніх закладів: клубу, бібліотеки, музичної школи тощо. Наякості виховної роботи позначається й малочисельність учнів, а звідси – йвідсутність багатьох учителів. Внаслідок цього у малокомплектній початковійшколі працює переважно один учитель.
Учні малокомплектної школи спілкуються з багатьмадорослими, розвиваються у тісному колективі дітей різного віку, тому їхвідрізняє відкритість, комунікативність.
Домалокомплектної школи приходять малюки, як правило, без цілеспрямованої підготовкидо навчання. У складний період адаптації учитель має всебічно враховувати: чогочекає дитина від школи, що здатна зрозуміти, а що – виконати, чи готова донових форм роботи, спілкування й оцінювання своєї праці. Значною мірою урозв’язанні цих завдань має значення ефективність та якість уроку.
Складність роботи в малокомплектних школах зумовлена тим,що в них працює здебільшого один або два вчителі, яким щодня треба готуватисядо 8–12 уроків, розподіляючи увагу між двома-трьома класами. До того ж штатнийрозпис малокомплектної школи не передбачає посад завгоспа, бібліотекаря.Функції цих працівників виконує вчитель. Умови діяльності кожноїмалокомплектної школи специфічні, отже, й використання педагогічнихзакономірностей, методичних рекомендацій, поурочних розробок потребує, відповідно, творчогопереосмислення.
Специфіка проведення уроків у класі-комплекті зумовлюєобов'язковість і різноманітність самостійних робіт. Часто застосовуванасамостійна робота в класах-комплектах розвиває довільну увагу дітей, виробляє вних здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагаліформує самостійність як рису характеру.
Ефективність праці вчителя й учнів у будь-якій школівизначається взаємодією багатьох зовнішніх і внутрішніх умов організації навчально-виховногопроцесу. Стосовно малокомплектних шкіл зовнішніми (організаційними) умовами є:раціональне поєднання класів у комплекти, правильна побудова розкладу занять,забезпечення належної матеріально-технічної бази (технічні засоби навчання,роздавальний дидактичний матеріал та наочні посібники), вимогливість івідповідальність учителя, тісний контакт його з батьками. Внутрішніми(психолого-дидактичними) умовами є: визначення оптимальної структури й змістууроку (особливо самостійної роботи) відповідно до рівня розвитку учнів і метизасвоєння ними знань у кожному класі; формування у школярів загальнонавчальнихумінь і навичок; вибір оптимального поєднання методів і прийомів навчання;раціональне використання наочності й слова на різних етапах вивчення теми;технологічно вміле керівництво різновіковим колективом тощо [48].
Вихідними умовами ефективності навчально-виховного процесу вмалокомплектній школі є оптимальне поєднання класів у комплект та правильнескладання розкладу занять. Розв'язання цих питань зумовлюється обставинами, заяких діє кожна конкретна школа, зокрема: 1) кількістю класів; 2) кількістюучнів у кожному класі; 3) загальним рівнем їхньої підготовленості й складністюрозв'язуваних на даному етапі навчання завдань; 4) досвідом учителів; 5)навантаженням, яке мав кожний класовод у попередні роки; 6) розмірами класнихкімнат [57].
Досвід роботи 4-річних малокомплектних шкіл показує, щонайдоцільнішим є об'єднання 1-го й 3-го класів, оскільки на кожному уроці майжеполовину часу старші учні можуть працювати самостійно (вони вже достатньооволоділи основними загальнонавчальними й спеціальними вміннями й навичками).
У складанні розкладу занять можливі два підходи: поєднанняуроків різнопредметного й однопредметного змісту. У суміжних класах доцільнішепоєднувати однакові предмети. У комплектах 1-й і 3-й та 1-й і 4-й класи такепоєднання не завжди виправдане, а іноді й неможливе, бо навчальні плани цихкласів надто різняться [55].
Вибір тієї чи іншої послідовності уроків протягом дня й тижнязумовлюється і фізіологічними особливостями молодших школярів (втомлюваність,працездатність, активність). Установлено, наприклад, що найефективніше учніпрацюють у вівторок і середу на другому й третьому уроках. До того ж, складаючирозклад, треба зважати на можливість організації самостійної роботи залежно відзмісту самого предмета й підготовленості учнів.
Найбільше можливостей для організації самостійних занятьдають уроки мови, математики, малювання та трудового навчання. Значно менше їхна уроках читання й природознавства. Уроки музики й співів та фізичноговиховання взагалі неможливі без постійної участі вчителя в навчально-виховномупроцесі.
Якщо об'єднують однакові предмети, вчителеві легше плануватиурок, переключати увагу з одного виду занять на інший. За такого плануванняможна проводити іноді однотемні заняття (зокрема, на уроках читання,природознавства, фізичного виховання, трудового навчання, музики й співів).Найчастіше уроки читання поєднують з уроками мови.
Для спільних занять з усіма класами необхідно сплануватиуроки фізичної культури, музики, трудового навчання, а також екскурсії, працюна ділянці [61].
В умовах роботи вчителя з двома-трьома класами особливо ціннакожна хвилина. Ретельно продуманий розподіл часу на уроці, раціональне його використання– важливі умови ефективного навчання. Основними недоліками розподілу часу вкласі-комплекті є фактична його втрата (простій) і неправильне дозуванняокремих етапів заняття або видів роботи. Це відбувається з багатьох причин: 1)неодночасний початок навчання в усіх класах комплекту; 2) часті й багатослівніпояснення наступного етапу роботи; 3) брак завдань для індивідуальної роботиабо невміле їх використання; 4) нераціональні способи перевірки; 5) невдалаорганізація робочого місця класовода й учнів. Ці хиби спостерігаються не тількив початківців, а й у класоводів зі значним стажем. Певні труднощі викликає,зокрема, одночасний початок уроку в усіх класах комплекту [59].
Досвід роботи передових учителів свідчить, що для 3–4-хкласів, де урок розпочинається самостійною роботою, завдання доцільно оформлятизаздалегідь у письмовій формі. Так, якщо класовод починає працювати з 1-мкласом, то на парту кожного другокласника (третьокласника) на перерві черговийкладе конверт з карткою, на якій записано конкретне завдання або даютьсявказівки щодо виконання роботи за іншим джерелом. При колективній самостійнійроботі зміст завдань і вказівки щодо їх виконання варто заздалегідь записуватина одній половині дошки. На початку уроку вчителеві досить буде розсунутишторку, і діти відразу ж зможуть розпочати роботу [4; 9; 12; 19; 24 та ін.].
Інколи в 2–4-х класах на початку уроку можна запропонуватиучням самостійно закінчити роботу, розпочату на попередньому уроці або вдома.Бажано урізноманітнювати її види: вибіркове списування, фонетичний абограматичний розбір, творче завдання, складання оберненої задачі тощо.
У комплекті, що складається з двох класів, як показуєпередовий досвід, на пояснення і первинне закріплення нового матеріалу підкерівництвом учителя доцільно відводити десь 15–18 хв. І хоча ці межі певноюмірою умовні, однак сама тенденція такого розподілу виправдана результатамироботи. В однокомплектній школі на такі види роботи варто відводити близько 10хв.
Кожний урок у класі-комплекті – це фактично два або триуроки, зведені в один, який проводиться в одному приміщенні одним учителем водин і той самий час. Тож учителеві необхідно: а) 4–5 разівперебудовуватися на заняття то з одним, то з другим класом, пам'ятаючи весь часпро головну мету уроку; б) вміти розподілити хвилини між учнями всіх класівтак, щоб домогтися засвоєння матеріалу саме на уроці; в) в умовах гостроїобмеженості часу на роботу з одним класом не порушувати загальну логіку процесунавчання: керувати сприйманням учнів, розпізнаванням, усвідомленням істотнихознак, формувати вміння самостійно працювати [49, с. 134].
Але не тільки вчителеві складно працювати в класі-комплекті.Для школяра навчання в цих умовах пов'язане з необхідністю зосереджуватися назмісті свого завдання, не слухати цікавих розповідей учителя для іншого класу,не звертати увагу на картини, які він показує, не чути відповідей учнів йводночас відразу перебудовуватися, коли вчитель звертається саме до його класу.
Урок у малокомплектній школі – це два чи три самостійних заметою і змістом уроки, кожний з яких має включати основні елементи: організаціюдітей, повідомлення нових знань, їх закріплення, перевірку засвоєння матеріалу[57].
Цими особливостями визначаються головні відмінності методикий структури уроків у класі-комплекті. А саме [52, с. 16–21]:
§ самостійна робота учнів – обов'язковий елемент кожного уроку йможе проводитися протягом уроку кілька разів;
§ чергування самостійної роботи з роботою під керівництвом учителяпередбачає чіткість і взаємовідповідність структур великих етапів: «самостійнаробота» – «робота з учителем»;
§ застосування відомих методів навчання в умовах класу-комплектупотребує певних видозмін, які стосуються їх місця на уроці, тривалості, рівнясамостійності учнів;
§ особливість проведення уроків у класах-комплектах – обмеженіможливості для використання засобів наочності, кіно – та діафільмів,натуральних об'єктів, що збіднює процес сприймання;
§ застосування підручників, індивідуального роздавального матеріалу,таблиць передбачає внесення в зміст поданих у них завдань додатковихінструкцій, які допомагають учням виконувати самостійну роботу;
§ нерівномірна наповнюваність класів, які входять до комплекту(наприклад, у 1-му класі – 3 учні, а в 3-му – 18, або у 2-му – 20, а в 4-му – 6),зумовлює велику різноманітність структури уроку в комплекті. Наявність у складікомплекту класу з малою кількістю учнів дає змогу добре пізнати здібності йхарактер кожної дитини, здійснювати індивідуальний підхід. Але нерідко виходитьі так, що класу, де мало учнів, вчитель, як правило, приділяє значно меншечасу, нерідко не вміє організувати з ним доцільну групову роботу.
Перш ніж складати план уроку, обмірковувати його структурузміст самостійних завдань, найбільш оптимальний розподіл часу між класами, яківходять до комплекту, треба визначити головну навчальну мету в кожному класі, апотім з'ясувати, які виховні й розвивальні завдання можна розв'язати під часзасвоєння конкретного матеріалу. Саме від того, як учитель розуміє цейвзаємозв'язок, залежать варіативність побудови уроків та їх кінцеварезультативність [24].
Урок у малокомплектній школі проводиться за єдиним планом,складеним для всіх класів комплекту. Тому для структури уроку (на відміну відструктури в умовах роботи з одним класом) характерні не назви етапів, апереходи: «з учителем – самостійно», «самостійно – з учителем». Кількістьпереходів та їх зміст визначаються: 1) завданнями вивчення теми в кожномукласі; 2) кількістю класів у комплекті; 3) змістом предметів, поєднаних науроці; 4) рівнем сформованості в учнів прийомів самостійної роботи [50, с. 67].
Майже на всіх уроках у кожному класі комплекту здійснюютьсяпояснення нового матеріалу, закріплення, повторення, узагальнення знань. Дляпідвищення ефективності уроку в малокомплектній школі важливо правильновизначити, який етап у кожному класі проводитиметься під керівництвом учителя,а на якому діти працюватимуть самостійно.
Для роботи з учителем передовий педагогічний досвід,спеціальні дослідження дають підстави рекомендувати: коротку фронтальну чивибіркову перевірку рівня якості знань учнів; деякі підготовчі вправи(наприклад, фонетичні), пояснення нового матеріалу на основі попередньоїсамостійної роботи (або навчальної бесіди чи розповіді вчителя); евристичнібесіди; дидактичні ігри; первинне закріплення з перевіркою ступеняусвідомленості виучуваного матеріалу, показ раціональних прийомів застосуваннянабутих знань під час виконання різноманітних вправ; тематичне й міжтематичнеузагальнення матеріалу [29; 35; 61].
Для самостійної роботи учнів доступні й ефективні такі видизанять:
§ підготовчі вправи до вивчення нового матеріалу (повторення запідручником, робота з картками, таблицями тощо);
§ самостійне засвоєння нового матеріалу, аналогічного вивченому, задетальною інструкцією;
§ вправи на закріплення з метою засвоєння способів дії з опорою наалгоритмічні таблиці і пам'ятки;
§ різноманітні тренувальні вправи з різних джерел [59, с. 106–109].
У класах-комплектах можливі різні форми організаціїзасвоєння нових знань: 1) учитель пояснює, розповідає, показує, а учні стежатьза його міркуваннями; 2) діти набувають знань у процесі пошукової діяльності,евристичної бесіди, спостереження, аналізу й порівняння ряду фактів підкерівництвом учителя; 3) діти оволодівають новими способами дії за зразком тааналогією; 4) діти опановують нові знання самостійно за програмованимизавданнями чи алгоритмічними приписами, працюючи за підручником, таблицею, здидактичним матеріалом [49].
У роботі під керівництвом учителя провідними є словесніметоди – різні бесіди, розповідь, пояснення, що цілком природно, адже в умовахобмеженого спілкування з учителем дуже важливо організувати таку діяльність,коли діти чують зв'язне, логічне пояснення, емоційну розповідь або саміміркують уголос.
Пояснення нового матеріалу в класі-комплекті бажанозавершувати його первинним закріпленням, що забезпечує осмисленість і повнотусприймання, а отже, й успішне виконання наступної самостійної роботи. І ще однаістотна деталь: приступаючи до виконання самостійних вправ, школярі мають короткоповторити теоретичні відомості, правила, необхідні для цієї роботи.
Якщо до складу комплекту входить 1-й клас, то, як правило,вчитель працює за системою скорочених уроків, тобто перших два уроки зпершокласниками проводяться окремо. Тому дванадцять уроків на тиждень можнапроводити як в умовах звичайного класу, а вісім – у складі комплекту.Найчастіше це уроки праці, фізичного виховання, музики, зрідка – математики.Якщо уроки математики в першому класі відбуваються на третьому уроці, їхдоцільно поєднувати з уроками математики в іншому класі [5, с. 52].
Урок у першому класі з 6-річними учнями триває 35 хв. 3–4 хввідводяться на активну фізкультхвилинку. Отже, реально лишається 30 хвнавчального часу, тому не варто дрібнити урок. Найдоцільніше передбачати 5–6етапів, щоб домогтися певної цілісності уроку й не порушувати увагу дітей.
Складніше планувати уроки математики для комплекту, коли вобох його класах треба розв'язувати задачі. Молодші школярі часто не вміютьзаписати умову задачі, повільно включаються в роботу, а тому не завждивстигають розв'язати її у відведений час, або, не вміючи проаналізувати умовузадачі, неправильно виконують дії. Тому, перш ніж визначити структуру такогоуроку, треба ретельно продумати, як підготувати учнів до самостійногорозв'язування задач. Якщо діти вперше ознайомлюються на уроці з новим для нихспособом розв'язування, цю роботу варто провести під керівництвом учителя [12].
Аналіз особливостей планування уроку для комплекту з двохкласів, один з яких – 1-й, свідчить, що оптимальною кількістю переходів «зучителем – самостійно» для нього можна вважати 5–6. Проте в другому півріччі,коли рівень самостійності першокласників зростає, кількість таких переходівможна зменшити до 4–5. На уроці більше часу слід приділяти заняттям зпершокласниками, хоч у деяких випадках, залежно від складності матеріалу, можнапоступитися цим принципом на користь 2-го чи 3-го класу [65].
Визначаючи зміст етапів уроку, вчитель записує не тільки видироботи, а й запитання для бесіди, хід розв'язування задач, прикладів (особливоце важливо для 3-го класу), вказує спосіб перевірки виконаної роботи тощо.Особливо ретельно продумує зміст етапів самостійної роботи учнів. Бажановизначити й послідовність її виконання.
На однопредметних уроках (наприклад, математика – математика,природознавство – природознавство, українська мова – українська мова) вчителііноді проводять один етап уроку спільно для всіх класів комплекту. Спільніетапи уроків можуть бути присвячені на уроках мови роботі: за картиною чи кадрамидіафільму, коментуванню, творчим завданням, різним видам граматичного розбору;на уроках математики – усній лічбі, складанню задач за однаковими даними,розв'язуванню задач на кмітливість; на уроках природознавства – роботі зщоденниками спостережень за природою та працею, розгляду фрагментівкінофільмів, кадрів діафільмів тощо [1].
У деяких випадках доцільно проводити однотемні уроки. Такаорганізація навчання стимулює активність учнів, їхню увагу, дає дітямможливість більше міркувати вголос та слухати товаришів; на цих уроках можнабез обмежень використовувати будь-які технічні засоби. Уроки фізичної культури,музики й співів взагалі не проводяться для кожного класу окремо.
Щоб правильно визначити теми для однотемних занять, требачітко уявляти перспективу засвоєння певного матеріалу, а для цього слідзіставити вимоги програм по класах, особливо з читання, природознавства,малювання, праці [8].
На однотемних уроках математики є можливість проводити деякіспільні етапи. Наприклад, усна лічба, знаходження невідомих компонентів,складання задач за малюнками (з подальшим самостійним розв'язуванням) тощо [1].
В умовах одночасної роботи з двома чи трьома класамияскраві, динамічні зображення завжди привертають увагу дітей не одного класу, авсього комплекту. Демонстрування кіно- й діафільмів в класі-комплекті взагалінеможливе таким самим способом, як для учнів одного класу.
Наочність у класах-комплектах – це найчастіше малюнки, схеми,таблиці, а технічні засоби навчання здебільшого використовуються тільки наоднотемних уроках і в позакласній роботі. Зрозуміло, що таке використання цьогонайважливішого джерела навчальної інформації збіднює, обмежує процес сприйманнята усвідомлення засвоюваного.
Вивчення досвіду використання в малокомплектних школах ТЗНдозволяє рекомендувати: 1) ширше використовувати їх на однотемних уроках або науроках, які мають спільний етап роботи з усіма класами комплекту; 2)демонстрування діафільмів і діапозитивів поєднувати з прослуховуванням вказівокчерез лінгафонну апаратуру; 3) до частини діафільмів готувати субтитри, якібезпосередньо скеровані на учня й визначають процес самостійного сприймання; 4)навчати учнів спеціальних прийомів «розкадровування» й «зчитування» інформаціїдіафільму [49, с. 138].
Таким чином, до однотемних занять слід підходити вдумливо,обережно, щоб уникнути штучного поєднання тем або спрощення змісту бесід,передбачених для одночасної роботи з кількома класами. Типовими формами спільнихзанять на уроках у комплекті можна вважати екскурсії, вступні бесіди, переглядкадрів діафільмів, тематичні і міжтематичні узагальнення, роботу на пришкільнійділянці тощо. У визначенні можливостей і доцільності однотемних занять слідураховувати рівень засвоєння попередніх знань, загального розвитку учнів,характер матеріалу, який вивчається в кожному класі.
1.2Самостійна робота як форма організації навчальної діяльностімолодших школярів
Питання виховання у школярів самостійності, здатності дотворчих пошуків у педагогічній науці не нове. Перші вимоги до учнів бути творцями,активними співучасниками процесу пізнання відомі ще за часів античності. Методнавчання, застосований Сократом, названий «маєвти-кою», полягає в умінні вестидіалог так, що внаслідок руху думки через суперечливі висловлювання позиціїучасників діалогу злагоджуються, однобічність поглядів кожного з них долається,отримується істинне знання. Тобто Сократ у процесі бесіди, діалогу допомагав «народитисяістині в душі співрозмовника» [15].
Елементи евристичного навчання використовували також Архит,Аристоксен, Платон, Піфагор, які надавали великого значення зацікавленому,активному самостійному оволодінню знаннями учнями. При цьому вони виходили увласних міркуваннях із суджень, в основі яких – думка про те, що розвитокмислення людини може успішно здійснюватися лише за умови самостійного пошуку,діяльності.
Ж.-Ж. Руссо у власній теорії виховання також радив непередавати вихованцеві знання в готовому вигляді, а зробити його дослідником,відкривачем істин: «…ставте доступні його розумінню запитання і надайтеможливість йому вирішувати їх. Нехай він дізнається не тому, що ви сказали, атому, що сам зрозумів» [31, с. 11].
Одна з основних вимог методики викладання К.Д. Ушинського– умова обов'язкової самостійності учнів у навчанні та самостійності суджень івисновків [25, с. 4].
Англійський педагог Армстронг (друга половина XIX – початокXX ст.) започаткував у навчально-виховному процесі «евристичний метод». Сутьцього методу полягає в тому, що учень виступає в ролі дослідника і проходитьшлях від формулювання проблеми до останнього висновку цілком самостійно [64].
В.О. Сухомлинський в основі навчання учнів у школівбачав виховання в них самостійності, критичності мислення, активності. Педагогнаголошував, що справжнім можна вважати лише те навчання, яке має спрямованістьна розвиток дитини, її мислення, діяння у процесі пізнання, оскільки «розум неформується без розумового напруження, без думки, без самостійних пошуків» [68,с. 71–73].
У 60–70 pp. XX ст. значний внесок у розвиток теоріїучнівської самостійної діяльності зробив польський педагог В. Оконь. Вінзробив висновок, що «вирішальною умовою розвитку самостійності мислення єнабуття нових знань шляхом вирішення проблем» [31, с. 11].
Поняття самостійності стосовно навчально-виховного процесуне варто трактувати однозначно. Самостійна діяльність учня – це умотивовані йусвідомлені самостійні дії школяра, що завершуються певним результатом. Однакця діяльність передбачає керівництво зі сторони вчителя (як суб'єктанавчально-виховного процесу) стосовно діяльності учня (як об'єкта), управлінняцим процесом, а саме: спрямування (пояснення мотиву, цілі діяльності),проектування (план, структура дослідження тощо), підтримки (навідні запитання,корегування, виправлення, уточнення тощо).
Самостійність учнів у навчанні – найважливіша передумоваповноцінного оволодіння знаннями, вміннями й навичками. Часто і правильнозастосовувана самостійна робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє в нихздатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійністьяк рису характеру. Це зумовлює обов'язковість і різноманітність самостійнихробіт [5].
Б.П. Єсипов пропонує, на наш погляд, найоптимальнішевизначення поняття «самостійна робота». «Самостійна робота учнів, яка входить унавчальний процес, – це така робота, яка виконується без безпосередньої участівчителя, за його завданням у спеціально виділений для цього час; при цьомуучнів свідомо прагнуть досягти поставленої в завданні мети, використовуючи своїзусилля і висловлюючи в тій чи іншій формі результати розумових і фізичних (аботих чи інших разом) дій» [15, с. 15]. Це сукупність різноманітнихнавчальних прийомів і дій, за допомогою яких учні самостійно закріплюють іпоглиблюють раніше набуті теоретичні знання, практичні навички і вміння, атакож оволодівають новими.
Самостійна робота учнів має певну структуру. Вона включає триетапи: підготовчий (орієнтувальний), виконавчий і перевірний.
І (підготовчий) етап ознайомлення із завданням таорієнтування в ньому полягає у тому, що учень, прослухавши завдання, розкриваєпредмет, читає або перечитує умову задачі, зміст тексту і т. ін. У процесіцього орієнтування учень здійснює аналіз завдання і пов’язаний з ним синтез,тобто осмислює його (виділяє, що дано в завданні, що потрібно взнати, якізнання і дії для цього необхідні).
ІІ (виконавчий) етап полягає у тому, що учень, зрозумівшизавдання і склавши план дій, виконує навчальну роботу.
ІІІ (перевірний) етап полягає у тому, що учень, виконавшизавдання, за власною ініціативою перевіряє і оцінює власну роботу, тобтоздійснює самоконтроль і самооцінку.
Таким чином, у структуру самостійної роботи входить: аналіззавдання, пошук способів розв’язання завдання, планування роботи, виконаннязавдання, перевірка і оцінка виконаної роботи.
Мета організації самостійної роботи визначає її зміст іметодику. Тому види самостійних завдань надзвичайно різноманітні й водночасвони відбивають специфіку формування основних умінь і навичок саме зконкретного предмета. Назвемо найхарактерніші види самостійних завдань.
М.Г. Казанський та Т.С. Назарова класифікуютьсамостійні роботи наступним чином:
1. За дидактичною метою – спрямовані напідготовку учнів до сприймання нового матеріалу; засвоєння нових знань;закріплення, розширення і удосконалення засвоєних знань; вироблення, закріпленняі удосконалення умінь і навичок. При використанні самостійної роботи з метоюодержання нових знань вчитель детально продумує план цієї роботи, тобтоформулює її мету та шляхи досягнення. Відповідно до цього план самостійноїроботи містить два основних розділи: що учень повинен зробити для виконаннянового завдання і що потрібно для цього знати.
2. За навчальним матеріалом – пов’язані із лічбою,вимірюванням, спостереженням, постановкою дослідів, роботою з книгою і т. ін.Навчальним матеріалом можуть бути предмети і явища оточуючої дійсності.Дидактичний матеріал може бути трьох видів: а) для закріплення і повтореннянабутих знань, умінь і навичок; б) пропедевтичний; в) позапрограмовий. Значнемісце у початкових класах займає самостійна робота з навчальною книгою, їїтекстом, ілюстраціями, картинами і т. ін. В останній час поширилися самостійніроботи над таким матеріалом, як навчальні фільми, радіо- і телепередачі тощо.
3. За характером навчальної діяльності – пов’язані ізроботою за заданим зразком, за правилом чи системою правил, творчимизавданнями. Даний вид самостійної роботи виражається у цілісній системі окремихзавдань, спрямованих на розв’язання тих чи інших задач. У цій системі учніпоступово, крок за кроком, просуваються вперед, стаючи все більш самостійними.
4. За способом організації виділяють такі видисамостійної роботи: а) фронтальна, коли всі учні виконують однакове завдання;б) групова, коли різні групи учнів працюють над різними завданнями; в)індивідуальна, коли кожен учень виконує особливе завдання. Найчастішесамостійна робота організовується фронтально, однак у цьому випадку одні учніпрацюють не на повну силу, для інших вона виявляється непосильною. Груповаформа організації самостійної роботи проводиться з метою попередження списуванняі пов’язана з організацією непостійних груп. Індивідуальна форма самостійноїроботи використовується лише у випадку необхідності (хвороба, пропуск занять,відставання учнів).
На кожному уроці можуть бути самостійні роботи різногодидактичного призначення: перевірні, підготовчі, навчальні. Основна функціяперевірних самостійних робіт – контролююча, хоча і їм теж властиві елементинавчання.
Щоб актуалізувати опорні знання учнів, їхні уміння і навички,потрібні для сприймання нового матеріалу, майже на кожному уроці вчительпропонує дітям підготовчі самостійні вправи. Це можуть бути усні й письмовівправи на повторення, зіставлення певних фактів, правил, способів дій,попереднє читання й спостереження, розгляд картин та ілюстрацій, складанняописів, замальовок якихось об'єктів, знаходження даних тощо. До навчальнихсамостійних робіт відносять ті, які пропонують дітям для самостійного засвоєннянового матеріалу [13].
Плануючи самостійну роботу в комбінованому класі, вчительповинен:
§ визначити її місце в структурі уроку кожного класу;
§ добре орієнтуватися у вимогах до учнів на даному рівні оволодінняматеріалом;
§ передбачати труднощі, які можуть виникнути під час роботи в різнихгрупах дітей;
§ правильно визначити зміст та обсяг завдань, а також форму, в якійвони пропонуватимуться;
§ визначити тривалість самостійної роботи;
§ визначити, який дидактичний матеріал треба підготувати;
§ продумати раціональний спосіб перевірки роботи [49, с. 169].
Самостійній роботі у класах-комплектах властиві не стількиконтрольні, скільки навчальні функції. Тому самостійну роботу в малокомплектнійшколі, залежно від її мети, можна проводити на різних етапах уроку. Найчастішевчителі відносять її до закріплення та повторення і дуже рідко – до вивченнянового матеріалу, хоча воно відбувається майже на кожному уроці. Отже, щоб непорушувалася логіка навчального процесу й повноцінно розвивалися пізнавальніздібності дитини, слід практикувати і самостійне ознайомлення учнів з новимматеріалом.
Таким чином, самостійна робота займає вагоме місце унавчальному процесі малокомплектної початкової школи. У практичній діяльностівикористовуються різні види самостійних робіт та різноманітні способи їхподачі. Також для ефективної організації самостійних робіт необхідновраховувати їх структурні компоненти з метою розвитку самостійності молодшихшколярів.
2.Методика експериментального дослідження
2.1 Дидактичні умови організації самостійної роботи укласі-комплекті
Самостійна робота на уроці – органічна частина навчальногопроцесу. Тому методика її проведення визначається специфічними особливостямикожного предмета, змістом теми, рівнем підготовленості учнів. Нами виділенотакі умови ефективної організації самостійної роботи на уроці укласі-комплекті:
1. Спосіб постановки навчальних завдань.
2. Різноманітність змісту і характеру навчальних завдань.
3. Диференціація навчальних завдань.
4. Контроль і самоконтроль навчальної діяльності.
Ефективність самостійної роботи значною мірою залежить від способупостановки завдання (йдеться про розробку навчальних завдань, їхформулювання, вказівки щодо послідовності опрацювання матеріалу). Бажано, щобінструктаж був детальним, особливо коли учням пропонують самостійно вивчитиновий матеріал. Якщо вказівки мають загальний характер (алгоритм розв'язуваннязадачі, схема морфологічного і фонетичного розбору тощо), варто оформити їх увигляді пам'ятки (настінної таблиці), яку вивішують на дошці [41].
Найчастіше молодшим школярам потрібне керівництво вчителя,коли вони опановують новий вид роботи. У цьому разі корисно записатирекомендований план міркування в індивідуальних картках чи на дошці.
Плануючи завдання для самостійної роботи, вчитель враховуєможливості кожного виду роботи і його відповідність меті уроку. Так, колисамостійно виконуються тренувальні вправи, доцільно використати підручник чикартки з диференційованими завданнями; а коли йдеться про підготовку досприймання нового матеріалу з читання, в пригоді стануть розповідь-бесіда,вправи з дошки тощо. Неправильне визначення часу на самостійну роботу можеспричинити перебудову наміченого вчителем плану уроку.
Діючі підручники розраховані на роботу вчителя з однимкласом. Тому їх зміст, що подається здебільшого поурочно, не розрахований нате, що більшість матеріалу діти мають засвоювати самостійно. Якщо в звичайномукласі самостійна робота проводиться «під наглядом» учителя, то в умовахмалокомплектної школи діти лишаються сам на сам із підручником. Отже, вчительмає спершу проаналізувати для кожного класу окремо зміст параграфів, усвідомитилогіку їх побудови, зіставити предмети, що поєднуються, й лише потім вирішити,які види запропонованих у підручниках завдань доцільно дати дітям длясамостійної роботи.
Щоб полегшити роботу з підручником, буває доцільним [55, с. 49]:
§ змінити послідовність дій, які пропонуються в підручниках (якщо вцьому є потреба);
§ внести лаконічні доповнення в інструкцію підручника, які уточнюютьспосіб і форму виконання вправи;
§ поєднати інструкцію з алгоритмічними приписами або супроводжуватиїї знаком типу: «Записуй так», «Працюй так».
Інструкції мають бути гранично чіткими й лаконічними.Наприклад, для розрізнення дієслів стане в пригоді така інструкція. Роби так[див. 61]:
1. Усно постав питання до слова.
2. Вибери слова, які відповідають на питання.
3. Що ці слова означають?
4. Випиши їх.
Тривалість самостійної роботи зумовлюється рядом чинників.Один з найважливіших – складність та обсяг завдання. Воно може бути невеликим,якщо учні тільки-но почали засвоювати матеріал, і, отже, техніка виконаннявправ у них опрацьована ще недостатньо. У такому разі на самостійну роботу слідвідводити більше часу, ніж на етапі повторення матеріалу [12].
Для підтримання уваги, розширення її обсягу молодшим школярамслід пропонувати такі самостійні завдання, виконання яких потребує поєднаннярозумових дій з практичними. Наприклад, не тільки прочитати, а й поділити текстна частини; не тільки пригадати правило, а й записати в зошит власні прикладитощо.
Для виконання самостійних вправ, що передбачають формуваннякомплексних умінь, доцільно пропонувати інструкції, які вказують на характер іпослідовність розумових і практичних дій. Вони мають бути гранично чіткими йлаконічними.
Наприклад, інструкція для розрізнення іменників така [див.49, с. 166]:
Роби так:
1. Усно постав запитання до слова.
2. Вибери слова, які відповідають на питання хто? що?
3. Що ці слова означають? Якщо назви предметів, подій,почуттів, явищ природи, це – іменники.
4. Випиши іменники.
У процесі ознайомлення молодших школярів з новими правилами,поняттями важливо, щоб відбувалося одночасне засвоєння і способів користуванняцими правилами. Тому на етапі первинного закріплення доцільно дати дітям зразокміркування для виконання самостійних вправ.
Пробні вправи, які виконуються на етапі первинногозакріплення, потребують «теоретичного випередження», що дає учневі змогу допочатку роботи над завданням ще раз повторити правила, якими він маєкористуватися.
Визначаючи матеріал для самостійної роботи, вчитель має бутивпевнений, що попередні знання, на яких тією чи іншою мірою ґрунтуєтьсявивчення нового, добре засвоєні дітьми. Так само уважно слід поставитися доспособу подачі завдання. Інструкція до нього має бути лаконічною, аледостатньою і точною, її зміст повинен відображати послідовний хід міркувань,практичних дій, що приводять до засвоєння нового поняття, обчислювальногоприйому тощо [37].
Доречно, скажімо, в процесі опанування прийому розв'язуванняприкладів з повним поясненням вивісити на дошці таку інструкцію [24]:
1. Запиши зменшуване.
2. Заміни від'ємник сумою розрядних доданків.
3. Прочитай пошепки знайдений вираз (Від числа… відняти суму…і….).
4. Пригадай правило віднімання суми від числа.
5. Подумай, який спосіб розв'язання тут найзручніший.
6. Розв'яжи приклад і зроби перевірку.
Важливою дидактичною умовою ефективності самостійної роботи єїї диференціація. У теорії і практиці початкового навчання проблемадиференціації самостійних завдань розроблена досить детально. Різноманітніспособи і прийоми диференціації можна звести до таких: диференціація заступенем складності завдань і диференціація за ступенем самостійності учнів.
Диференціація за ступенем складності – це добір різноманітнихзавдань, які можна класифікувати таким чином: завдання, що вимагають різноїглибини узагальнення і висновків; завдання, розраховані на різний рівеньтеоретичного обґрунтування роботи, що виконується; завдання репродуктивного ітворчого характеру.
Диференціація за ступенем складності використовується не лишеяк засіб систематичного розвитку мислення учнів, особливо з низьким рівнемрозвитку, а й для формування позитивного ставлення до навчання, бо розв'язанняпосильної задачі стимулює бажання до подальшої праці і підвищує самооцінкусвоїх можливостей. Для цього добирають завдання з нарощуванням ступеняскладності.
Розглянемо приклад поступового нарощування складностітренувальних вправ на уроках читання.
І. Гра «Відшукай пеньочок». Треба швидко (за вказаний час) відшукатисеред кількох слів, що повторюються, зайве:
1. Сом, сом, сом, сом, сом, сом, сом, сом, сом.
2. Вода, вода, вода, вода, вода, вода, вода, вода.
3. Роса, роса, роса, роса, роса, роса, роса, роса, рік.
4. Корова, корова, корова, корова, корова, корова.
5. Сорока, сорока, сорока, сорока, сорока.
6. Горобець, горобець, горобець, горобець.
Поступове ускладнення завдань відкриває учням можливістьперейти на більш високий рівень пізнавальної самостійної діяльності. Завданняпропонують на спеціальних картках з вказівкою на вимоги до їх виконання або надошці. Вчитель може дозволити дітям самим вибирати завдання, яке їм захочеться(легке чи більш складне). Це формує відповідну самооцінку учнями своїхможливостей.
Завдання з нарощування ступеня складності до теми «Ненаголошені[е], [и]».
1. Користуючись пам’яткою, встав пропущені букви в словах:кр… ло, в… сокий, бл… зький, д… міти, к… піти.
2. Відшукай у тексті слова з ненаголошеними [е], [и], випишиїх.
3. Склади речення зі словами: степи, верби, гриби,тепленький.
4. Випиши з орфографічного словника 3 іменники і 3прикметники з ненаголошеними [е], [и].
У випадку диференціації за ступенем самостійності вчительпропонує всім учням завдання однакової складності, надаючи необхідну допомогурізним групам школярів, зокрема кількість інформації про хід розв'язуваннядозується від найбільш повної до найменш повної.
Інформація також варіюється за характером: конкретизаціязавдання; розв'язання допоміжних завдань, що приводять до розв'язання основногозавдання; вказівка на прийом розв'язання; навідні запитання; наочнепідкріплення.
Виділяють три групи завдань під час диференціації їх за ступенемсамостійності.
Інструкційні
З елементами допомоги
З елементами
осмисленого застосування знань
1. 3 вказівкою на зразок способу дії.
2. Пам'ятки.
3. З теоретичними
довідками.
1. 3 додатковою
конкретизацією.
2. З репродуктивними питаннями.
3. 3 допоміжними
вправами.
4. 3 допоміжними
вказівками і порадами.
5. 3 виконанням
певної частини.
1. 3 допоміжними питаннями, які вимагають: порівняння;
встановлення причинно-наслідкових зв'язків; узагальнень і доведень.
2. Із застосуванням вибору рішення.
3. Із застосуванням класифікації.
Для організації самостійної роботи на уроках вкласі-комплекті учитель використовує вправи різного змісту і характеру (підготовчого,пошукового, тренувального). Для самостійних завдань підготовчого характерупедагог підбирає усні і письмові вправи на повторення, порівняння правил,способів дій. Але їх зміст залежить від особливостей даного предмета.Наприклад, на уроці української мови учневі важко зрозуміти та вивчити правило.Але через систему підготовчих вправ він отримує інформацію, яка сприяєподальшому розумінню і засвоєнню правила. Наприклад, така підготовча вправа:
З даного переліку слів випишіть лише іменники чоловічогороду:
Хліб, школа, будинок, лінійка, зошит, будинок.
Тренувальні вправи – вправи, зміст яких треба поступовоускладнювати. Спочатку вчитель на певній вправі пояснює її виконання, згодомучні виконують декілька вправ разом з вчителем. І лише після ряду таких завданьприступають до самостійного виконання подібних вправ. Наприклад: До невідомогододанка додали відомий доданок 8 і отримали суму 17. Знайдіть невідомийдоданок. Дітям можна запропонувати таке міркування:
1. Познач невідомий доданок через хі запиши.
2. Запиши суму двох доданків.
3. Згадай правило знаходженняневідомого доданка.
4. Обчисли приклад.
5. Зроби перевірку.
Вправи пошукового характеру доцільно застосовувати під часвивчення нового матеріалу. Вони сприяють засвоєнню нових знань та формуваннюумінь. Наприклад, таке завдання: Знайдіть у тексті розповідні, питальні іспонукальні речення. Які з них є окличними? Випишіть спонукальні речення.«Батьківщина – це земля не тільки наших батьків, а й дідів, прадідів.Батьківщина – це край, де здавна звучить наша рідна мова і материнськапісня. А як же зветься наша Батьківщина? Зветься вона Україна. Україна –це той край, де ти народився і живеш. Бережи його! Не забувай його!».
Важливою умовою ефективної організації самостійної роботи є контрольі самоконтроль за класом, який працює самостійно, досвідчений педагогздійснює й під час роботи з іншим класом, ніби автоматично, без усякоговольового напруження: з докором погляне на дітей, які не працюють, вчасновивісить таблицю з додатковим завданням (якщо більшість уже впоралася зроботою), пройде між рядами тощо.
Розвиток самостійності органічно включає формування в учнівумінь і навичок самоперевірки й самоконтролю. Ці якості розвиваються поступово.Самоконтроль у навчальній діяльності не можна розглядати як навичку, виробленувнаслідок багаторазових повторень. Це – і підготовча робота до застосуванняправила (осмислення його суті, усвідомлення послідовності операцій), і контрольза правильністю його застосування, формування вміння виявляти й виправлятидопущені помилки [26].
Для самоконтролю доцільно використовувати також переноснідошки, на яких можуть бути записані відповіді до прикладів, хід розв'язуваннязадач, текст із вставленими орфограмами тощо. Після закінчення роботи вчительперевертає дошку й учні перевіряють правильність виконання завдань за цимизаписами. Придатні для цього й таблиці та різні види карток [59].
Виділяють такі способи самоконтролю: поопераційне поясненняспособу дії, зіставлення із зразком, оволодіння конкретними прийомамиперевірки, опора на пам’ятку, алгоритмічний припис, взаємоконтроль,диференційований підхід вчителя до виправлення помилок, матеріалізаціянавчальних дій під час контролю (підкреслення, доповнення, підставленнявідповіді)
Заслуговує на увагу досвід роботи вчительки початкових класівЗ.І. Бойко (Лядська ЗОШ І–ІІ ступенів Монастирського району Тернопільськоїобласті), яка вже з перших днів перебування дітей в школі формує в них вміннясамостійно працювати з книгою, словниками, довідниками. Вона склала саморобнийдовідник, в якому поміщені теоретичні положення і зразки виконання практичнихзавдань з математики та української мови. Довідник з математики розбитий на 3окремі частини. В кожній частині матеріал з предмету розділений в тійпослідовності, в якій він вивчається учнем даного класу відповідно до програми.Наскрізна нумерація теоретичних положень і зразків дає можливістьвикористовувати його в наступні роки навчання.
На уроках математики під час роботи з довідником учніпригадують правила, переконуються в тому, що теоретичні положення,обчислювальні прийоми застосовані правильно.
Наприклад, в 2 класі після вивчення теми «Порядок дій увиразах» вчителька пропонує учням завдання обчислити значення виразів:
50 – 8. 2 26 + 24: 2
10.(25 – 18) (90 – 13) –(40 + 12).
На дошці записані номери правил у довіднику: 70; 71 і 72. Підцими номерами знаходяться відповідні правила, знання яких необхідні учневі длярозв’язання даних прикладів. При перевірці цієї самостійної роботи учніпояснюють порядок виконання дій у даних виразах, дають пояснення про порядокдій у виразах з дужками і без дужок.
При перевірці контрольних робіт і завдань в робочих зошитахтакий довідник приходить на допомогу. Наприклад, перевіряючи завдання,вчителька виявила, що учень допустив помилку при розв’язуванні вправи назнаходження невідомого діленого. Рівняння вона підкреслює червоним чорнилом. Цесвідчить про те, що допущені помилки, а на полях записує номер правила 59.Учень, отримавши зошит, розглядає зазначені помилки. Побачивши на поляхзаписане число 59, шукає в довіднику відповідний номер. Під цим номером читаєправило і розв’язує рівняння по-новому.
В кінці схем, пам’яток для кожного класу записані основніуміння і навички учнів на кінець навчального року. Це допомагає їморієнтуватися на головне при вивченні нового матеріалу.
Такий довідник дає можливість в класі-комплекті раціональновикористовувати час, вчить прийомів роботи з довідковою літературою.
Молодші школярі найчастіше відчувають потребу в керівництві,коли опановують новий вид роботи. У цьому разі корисно в індивідуальних карткахчи на дошці записати рекомендований план міркування.
Приклад картки з планом послідовності міркування для учнів 3-гокласу, які опановують новий вид задачі [див. 41]:
1. Позначаю шукане число…
2. Складаю вираз…
3. У задачі сказано, що…
4. Складаю рівняння…
5. Розв'язую рівняння…
6. Відповідь…
7. Перевіряю відповідь за умовою задачі…
Пробні вправи, що виконуються на етапі первинногозакріплення, потребують ще одного доповнення – «теоретичного випередження», щодає учневі можливість до початку роботи над завданням ще раз повторити правила,якими він має користуватися.
Отже, організація самостійної роботи в класі-комплекті будебільш ефективною, якщо дотримуватися виділених нами таких умов:
1. Спосіб постановки навчальних завдань.
2. Різноманітність змісту і характеру навчальних завдань.
3. Диференціація навчальних завдань.
4. Контроль і самоконтроль навчальної діяльності.
2.2Організація і зміст експериментального дослідження
Гіпотезу нашого дослідження ми перевірили в процесіпедагогічного експерименту. Експериментальні дослідження проводилось наматеріалах навчальних предметів з української мови та математики у 2 і 4 класахЗаводської ЗОШ І-ІІІ ступенів Буського району Львівської області.
Дослідження проводилось у розрізі таких тем з українськоїмови: «Слово» (2 кл.), «Прикметник» (4 кл.), математики: «Усне додавання івіднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток» (2 кл), «Діленнябагатоцифрових чисел на одноцифрові».
Покажемо систему завдань з даних тем у відповідності довиділених нами дидактичних умов ефективної організації самостійної роботи.
1. Постановка навчальних завдань.
Темауроку. Закріплення знань про дієслова. Складання розповіді за серією малюнківта опорними словами.
Записатидієслова в 3 колонки
(увідповідності до запитань)Що робить? Що зробить? Що робив?
Напиши,говорив, розповідає, малює, рахував, стрибає, принесе, скаже.
Темауроку. Дієслова, близькі та протилежні за значенням.
Зразок:
купувати – продавати
До поданих слів підібрати за зразком слова, протилежні за значенням: Руйнувати –
Говорити –
Охолоджувати –
Шепотіти –
Тема уроку.Багатозначні дієслова. Складання усного опису зовнішності людини
Зразок: плаче дитина
плаче хмара
До слова плаче дібрати слова – назви предметів за зразком:
плаче _______________________
плаче _______________________
плаче _______________________
Темауроку. Складання розповіді за серією малюнків за запитаннями. Узагальненнязнань і вмінь учнів за темою «Слова, що означають дії предметів»
Зразок: траву косять,
дрова рубають
Доповнити сполучення словами, що означають дії предметів за зразком:
Картоплю…
пшеницю…
пісню…
молоко…
хліб…
Темауроку. Поняття про службові слова, їхню роль у реченні
Додайтеприйменники з довідки в кожен рядок, щоб вийшло речення:
дерева,білка, пеньок, стрибнула, лапках,
тримала,вона, шишку, пеньку, поснідала, білочка.
Довідка:З, на, У, На.
Тема уроку. Вживання службовихслів окремо від інших. Вживання службових слів за змістом речення.
Зразок: Пароплав у морі.
Зв’яжи кожну пару слів за допомогою прийменника за зразком:
Пароплав, морі; автомобіль, дорозі; міст, річці; хмара, небі; гриб, деревом.
Темауроку. Корінь слова. Спільнокореневі слова.
Зразок: Сад, садок, садовий.
Познач у словах спільну частину дужкою за зразком:
Город, городець, городник, городина.
Клен, кленок, кленовий
Темауроку. Вправ на закріплення вміння добирати споріднені слова.
Роботаз індивідуальними картками.
Утворитиспільнокореневі слова, позначити дужкою корінь.
Ліс –лісок – лісочок
Рай –День –
Темауроку. Добір спільнокореневих слів, що належать до різних частин мови.
Користуючисьзразком, запишіть речення, а через тире запишіть відповідно утворені речення зприкметником.
Варенняз вишні – вишневе варення.
Кашаз рису –
Стілз дуба –
Коробказ паперу –
Сік зберези –
Шафадля книжок –
Українськамова 4 клас
Темауроку. Закріплення вмінь вживати у мовленні прикметники в різних відмінковихформах, використовувати прикметники для опису. Опис зовнішності людини.
Заміниза зразком сполучення іменників сполученнями прикметників з іменниками.
Зразок:Подвір’я школи – шкільне подвір’я.
Подвір’яшколи, листя клена, полиця для книжок, вітер з півдня, допомога товариша,портфель зі шкіри, хвіст лиса, робота в класі.
Темауроку. Вправи на визначення відмінка прикметників у реченнях за закінченням івідмінком іменника.Зразок: Пахуча трава (ж. р.)
Користуючись зразком, визначити відмінок прикметників за закінченням і відмінком іменника.
1. На узліссі росла пахуча трава. 2. Дід виростив чудовий сад. 3. Хазяїн відчинив золоту клітку, і пташка випурхнула. 4. У дятла міцний дзьоб з гострим кінцем.
Темауроку. Вимова і правопис прикметників із суфіксами
– ськ–, – зьк –, – цьк –.Зразок: Житомирський – Житомир
Від поданих прикметників, користуючись зразком, доберіть іменники – власні назви.
Житомирський, Прилуцький, Ніжинський, Васильківський, Київський, Кримський, Лохвицький.
Темауроку. Утворення прикметників за допомогою суфіксів
– ськ –, – зьк –, – цьк –.
Зразок: Запоріжжя – Запорізький
Користуючись зразком, доберіть до власних назв прикметники за допомогою суфіксів – ськ –, – зьк –, – цьк –.
Запоріжжя, Воронеж, Кременчук, Волга, Кавказ, Чернівці, Полтава, Миколаїв, Париж, Прага.
Темауроку. Вживання м’якого знака перед закінченням прикметників.
Спиши,вставляючи пропущені букви.
Ущедр… небі, у рідн… землі, на широк… небі, у ранн… пташки, у вечірн… зорі, усин… небі.
Темауроку. Вживання прикметників для всебічної характеристики предметів.
Доберидо кожного іменника по кілька прикметників, які б характеризували предмет,названий іменником, з різних сторін.
Зразок:Липа висока, гілляста, крислата, квітуча.
Дорога,двір, пісня, річка, вітер.
Темауроку. Вправи на побудову речень з прикметниками, визначення відмінківприкметників у реченнях.
Роботаз деформованим текстом.
Складітьзі слів речення та запишіть розповідь. Визначте відмінки прикметників.
Місяцем,січень, найвеселішим, зимовим, є.
Могли,січень, від, взимку, важкої, перепочити, селяни.
Кутю,протягом, варили, господарі, свят, різдвяних, тричі.
Дванадцять,готували, страв, господарі, вечерю, на, святу.
Темауроку. Форми давального і місцевого відмінків прикметників жіночого роду. Формидавального і місцевого відмінків прикметників жіночого роду.
Запишиподані сполучення в давальному, а потім у місцевому відмінках.
Зразок:Сувора зима – суворій зимі, у суворій зимі.
Суворазима, хороша погода, вечірня пора, синя далечінь.
Темауроку. Відмінювання прикметників у множині. Вимова і правопис прикметників уназивному відмінку множини.
Роботаз словосполученнями.
Зміниприкметники на множину.
Дружназустріч (Н.в., ж.р.)
вірнийдруг (Н.в., ч.р.)
важкезавдання (Н.в., с.р.).Математика 2 клас
Темауроку. Закріплення письмового додавання і віднімання.
Обчислити:25 + 34 = 34 – 20 = 78 – 22 =
/>/>
/>/>
/>/> 20 5 30 4 30 3 20 0 70 8 20 2 36 – 13 = 55 + 23 = 36 + 13 =
/>/>/>/>/>/> 30 6 10 3 50 5 20 3 30 6 10 3
Тема уроку.Усне додавання двоцифрових чисел з переходом через десяток (загальний випадок).
26 />/>+ 47 = _
20 6 40 7
20 + 40 = 60
6 + 7 = 13
60 + 13 = 73
27 + 65
45 + 15
68 + 23
75 + 16
Тема уроку.Застосування прийомів усного додавання двоцифрових чисел у процесірозв’язування прикладів і задач.
/>/>28 + 15 = _
20 8 10 15
/>/>_ + 18 = _
* * 10 8
_ – 21 = _
/> /> /> /> /> /> />
* * 20 1
/>/>_ + 23 = _
* * 20 3
/>/>_ + 19 = _
* * 10 9
_ – 42 = 60
/> /> /> /> /> /> />
* * 40 2
Темауроку. Усне додавання виду 38 + 4. Розв’язування задач двома способами.
58 + 5 = _
8 + 5 = 13
50 + 13 = 63
37 + 9
50 + 4
45 + 6
22 + 9
Темауроку. Усне додавання виду 76 + 4. Розв’язування задач на дві дії.
1 картка
12 + 8
35 + 50
37 + 3
25 + 26
2 картка
35 + 5
12 + 80
15 + 5
27 – 3
Темауроку. Усне додавання 38 + 52. Задачі на зустрічний рух.
38 />/>+ 52 = 90
30 8 50 2
30 + 50 = 80
8 + 2 = 10
80 + 10 = 90
63 + 27
32 + 48
54 + 46
Темауроку. Усне віднімання виду 40 – 8. Задачі на порівняння числа із сумоючисел.
30 – 6 = 24
10 – 6 = 4
20 + 4 = 24
40 – 8
60 – 7
80 – 4
– Задопомогою шкали лінійки знайди різниці:
10 – 330 – 3 60 – 3 1 2 3 4 5 6 7
Темауроку. Закріплення обчислень виду 40 – 8. Порівняння виразу та числа.Складання задачі за виразом.Числа Що знайти Числа Що знайти
73 і 8
46 і 14
15 і 23
Суму
Різницю
Суму
50 і 8
49 і 13
62 і 24
різницю
різницю
суму
Скластизадачу за виразом:
а)(24 – 4) + 16; б) 24 + (16 – 4)
Темауроку. Усне віднімання виду 53 – 8. Творча робота над задачею
№1.
1) 45+ 18 100 – 6
2)Запиши виразом розв’язання задачі: Заєць живе 10 років, кінь – на 20 роківдовше ніж заєць, а ведмідь – на 20 років довше, ніж кінь. Скільки років живеведмідь?
№2.
1)Запиши вирази і знайди їх значення: 6 збільшити на різницю чисел 50 і 3; 90зменшити на різницю чисел 15 і 7.
2)Розв’яжи задачу за коротким записом.
Було– 45 кг і 15 кг
Продали– 8 кг
Залишилося– ?
Математика4 клас
Темауроку. Письмове ділення іменованих чисел на одноцифрові.
13 см 5 мм: 5 = 2 см 7 мм
135: 5
10 27
35
35
Виконай ділення за зразком:
9 м 52 см: 8
8 м 42 см: 2
Темауроку. Ділення складного іменованого числа на просте іменоване число.
Закінчирозв’язання:
36 км:5 м = 36000: 5
39ц:5 кг = 39000: 5
120 км:6 м = 120000: 6
Темауроку. Знаходження значень виразів на сумі сні дії. Задачі на зустрічнийрух.
Обчислитизначення виразу:
(1325 + 48772: 4) х 6
(48771:3 + 2785) х 7
Темауроку. Повторення порядку виконання арифметичних дій.
Задачіна зустрічний рух.
Обчислитизначення виразів6
720:(150 – 6 х 5)
(400– 32): 8 + 1219
Темауроку. Усне ділення круглих багатоцифрових чисел на одноцифрові. Задачіна рух.
Обчислитиза зразком.
1.
/>/>Зразок.
7836 672000 8
6 1306 72 9000
18 0
18
36
36
64000:8 24000: 7
36000:4 6400: 3
3500:7 810: 9
2. 1 варіант.
24708х 4 – 24708:4
Темауроку. Повторення вивченого матеріалу
/>Зразок:
7836 6
6 1306
18
18
36
36
Виконати ділення:
273411: 9
308005: 5
42021: 3
Темауроку. Коротка форма запису письмового ділення багатоцифрових чисел.Задачі на зустрічний рух
/>44824: 8
44824 8
48 560
24
Виконай ділення за зразком:
4422: 6
4722: 3
Темауроку. Ділення багатоцифрових чисел з остачею на 10, 100, 1000.
Задачіна спільну роботу.
1 варіант.
1. 724036: 4 + 40850
2. На трьох гектарах посіяли 500 кг пшениці. Скільки зерна потрібно, щоб засіяти 300 га землі?
1. 2 х 843 – 4 х 343
2. Автомашиною ГАЗ можна перевезти 600 ц. Вугілля за 24 рейси, а автомашиною більшої вантажності за 12 рейсів. За скільки рейсів можуть перевезти все вугілля обидві машини.
Темауроку. Закріплення множення і ділення багатоцифрових чисел наодноцифрові.
Завдання на картках
75702 х 1
14508: 4
7564 х 2 – 348: 3: 4
0 х 7840
7840 х 10
(7564 х 2 –348): 4
2.Диференціація навчальних завдань.
Мизавдання ділимо на 2 варіанти. Завдання першого варіанту виконують сильні учні(достатній рівень навчальних досягнень), завдання другого варіанту виконуютьслабші учні (достатній, середній та початковий рівні).
Українськамова 2 клас
Темауроку. Дієслова, близькі та протилежні за значенням.
І варіант
До поданих слід добери дієслова, близькі за значенням. З двома словами склад речення.
Зразок: Продає – купує
Говорить –
Плаче –
Згадав –
Сварить –
Відповісти –
Встати –
Руйнує –
ІІ варіант
Добери за зразком слова, протилежні за значенням.
Говорю, …
Крокую, …
Міркую, …
Темауроку. Вживання службових слів окремо від інших.
Вживанняслужбових слів за змістом речення
І варіант
Склади і запиши речення, додаючи прийменники у кожному рядку.
Незабаром, свято, мами.
Я, святом, привітаю, її.
Неї, притулюсь, щічку, і, поцілую.
Посаджу, і, її, вікном, квіти.
ІІ варіант
Запиши речення, вставляючи потрібні прийменники за зразком.
Зразок: Біля нашого дому…
(Біля чого?) … нашого дому, (на чому?) … тополі лелече гніздо. Щовесни лелеки прилітають (звідки?) … вирію й виводять лелеченят. Лелеченята спочатку схожі (на що?) … пухнасті клубочки. Лелеки їх дуже люблять.
Темауроку. Корінь слова. Спільнокореневі слова І варіант
Спиши, вставляючи замість крапок спільнокореневі слова до слова шпак. Познач у них корінь.
Прилетіли…, дорогі співаки,
Прилетіли весну зустрічати.
У … нових скоро будуть у них
жовтороті малі ….
ІІ варіант
З кожної групи слів випиши спільно-кореневі за зразком. Визнач корінь.
Зразок: Подорожник, подорожній.
Дорогий, дорогенький, подорожник, придорожній.
Синій, сніг, сніговий, підсніжник.
Дуб, дубовий, дуби, дуба, діброва.
Українськамова 4 клас
Темауроку. Вправи на визначення відмінка прикметників у реченнях зазакінченням і відмінком іменника.
І варіант
Запишіть у першу колонку сполучення прикметників у Д. в., у другу – в м. в.
Виділіть закінчення.
Запашному лугові, на зеленій траві, весняному сонечку, у тихому місці.
ІІ варіант
Постав прикметники у відповідній формі за зразком.
Зразок: Зелена (гілці) – на зеленій гілці.
(Зелена) гілці, (красива) дівчини, (сильний) хлопця, (сонна) землею, (темний) небі.
Темауроку. Вимова і правопис прикметників із суфіксами – ськ –, – зьк –, –цьк –.
І варіант
Складіть 3 речення, де були б прикметники із суфіксами – ськ –, – зьк –, – цьк –.
ІІ варіант
Утворіть за допомогою суфіксів – ськ –, – зьк –, – цьк – прикметники від поданих іменників за зразком. Зразок: Козак – козацький.
Козак, ткач, Одеса, грузин, маляр, завод, Львів.
Темауроку. Відмінювання прикметників у множині. Вимова і правописприкметників у називному відмінку множини.
І варіант
Випишіть сполучення прикметників з іменником, вставляючи потрібні закінчення. Визначте їх рід, число, відмінок.
Наш… пред…будували замки, щоб боронити рідн… земл… від нападників. На горі вони ставили міцн… будівл…; оточували їх висок… кам’ян… мурами. На мурах були сторожов… веж…. У мурах були бійниці, через які мужн… захисник… відбивали напад чужинців.
ІІ варіант
Запишіть подані сполучення в множині через риску за зразком.
Гордий прапор – горді прапори.
Мирна угода –
Дружня порада –
Важка задача –
Математика2 клас
Темауроку. Закріплення письмового додавання і віднімання
І варіант
86 – 12 48 + 21
64 – 44 39 + 21
ІІ варіант
Зразок:
48+22+(40 + 20)+(8 + 2)+60+10=70
Обчислити:
59 + 40 26 + 54
59 – 40 27 + 43
Темауроку. Усне додавання двоцифрових чисел з переходом через десяток(загальний випадок)
І варіант
Обчислити:
28 + 34
32 + 49
29 + 44
37 + 46
ІІ варіант
47 + 29 = 76 Обчислити:
40 7 20 9 25 + 17
40 + 20 = 60 37 + 48
7 + 9 = 16 56 + 17
60 + 16 = 76 54 + 38
Темауроку. Усне віднімання виду 40 – 8.
Задачіна порівняння числа із сумою чисел.
І варіант
40 – 8
70 – 7
50 – 3
20 – 6
ІІ варіант
40 – 6 = 34 Обчислити:
70 – 7
30 10 90 – 2
10 – 6 = 4 20 – 4
30 + 4 = 34 30 – 7
Математика4 клас
Темауроку. Ділення складеного іменованого числа на просте іменоване число.
І варіант
Обчислити:
200 кг 040 г.: 8г
720 м 032 м: 8 м
12 дм 6 см: 9 см
ІІ варіант
Зразок: Обчислити:
39ц: 5 кг = 780ц 36 км: 5 м
39ц: 5 кг = 3900 кг 1 км: 100 м
3900 : 5 2 см: 20 мм
35 780
40
40
Темауроку. Письмове ділення іменованих чисел на одноцифрові
І варіант
Обчислити:
60 м 24 см: 4
73ц 28 кг: 4
170 дм 5 см: 5
ІІ варіант
Зразок: Обчислити:
13т 2ц: 3 = 4т 4ц 12т 6ц: 4
13т 2ц = 132ц 8т 1ц: 9
/>132 3
12 44
12
12
44ц = 4т 4ц
Тема уроку. Ділення багатоцифрових чисел з остачеюна 10, 100, 1000. Задачі на спільну роботу
І варіант
Виконати ділення з остачею
2540: 100
12700: 1000
83450: 10
ІІ варіант
/>Зразок:
1847 100
100 18
847
800
47 (ост.)
Виконати ділення з остачею
120784: 100
83450: 10
8400: 1000
3. Контроль і самоконтроль навчальної діяльності.
Українськамова 2 клас
Темауроку. Дієслова, близькі та протилежні за значенням.
Відповідіна закритій частині дошки.
Темауроку. Вживання службових слів окремо від інших.
Вживанняслужбових слів за змістом речення.
Темауроку. Корінь слова. Спільнокореневі слова.
Взаємоконтроль.
Українськамова 4 клас
Темауроку. Вправи на визначення відмінка прикметників у реченнях зазакінченням і відмінком іменника.
Перевіркавчителем.
Темауроку. Вимова і правопис прикметників із суфіксами – ськ –, – зьк –, –цьк –.
Зіставленняіз зразком.
Темауроку. Відмінювання прикметників у множині. Вимова і правописприкметників у названому відмінку множини.
Сигнальнікартки.
Математика2 клас
Темауроку. Закріплення письмового додавання і віднімання.
Зіставленнязі зразком.
Темауроку. Усне додавання двоцифрових чисел з переходом через десяток (загальнийвипадок).
Поопераційнепояснення способу дії.
Темауроку. Усне віднімання виду 40 – 8. Задачі на порівняння числа із сумоючисел.
Алгоритмічнийприпис.
Математика4 клас
Темауроку. Ділення складеного іменованого числа на просте іменоване число.
Відповідіна закритій частині дошки.
Темауроку. Письмове ділення іменованих чисел на одноцифрові.
Взаємоконтроль.
Тема уроку.Ділення багатоцифрових чисел з остачею на 10, 100. 1000. Задачі на спільнуроботу.
Зіставленняіз зразком.
Різноманітністьзмісту і характеру завдань.Українська мова 2 клас
Темауроку. Дієслова, близькі та протилежні за значенням. Скласти твір натему «Прийшла весна», використовуючи дієслова, близькі та протилежні зазначенням.
Темауроку. Вживання службових слів окремо від інших.
Вживанняслужбових слів за змістом речення.
Складітьпо одному реченню із такими прийменниками: у, на, біля, через, по.
Темауроку. Корінь. Спільнокореневі слова.
Скластитвір на тему «У лісі», де б зустрічалися спільнокореневі слова.Українська мова 4 клас
Темауроку. Вправи на визначення відмінка прикметників у реченнях зазакінченням і відмінком іменника.
Складітьречення з прикметниками у Н. в., Д. в., О. в. і М. в.
Темауроку. Вимова і правопис прикметників із суфіксами
– ськ–, – зьк –, – цьк –.Згадай і запиши прізвища знайомих вам людей ізсуфіксами
– ськ–, – зьк –, – цьк –.
Темауроку. Відмінювання прикметників у множині.
Вимоваі правопис прикметників у називному відмінку множини.
Складиказку про життя пташок на чужині, використовуючи прикметники в множині.Математика 2 клас
Темауроку. Закріплення письмового додавання і віднімання.
Обчислити:
28 40 27 50/> /> /> /> /> /> /> />
44 61 33 20
Темауроку. У усне додавання двоцифрових чисел з переходом через десяток(загальний випадок)
17 + 15 = 29
52 – 35 = 17
82 + 17 = 99
29 + 11 = 40
64 + 18 = 82
65 – 13 = 52
40 + 24 = 64
99 – 34 = 65
Темауроку. Усне віднімання виду 40 – 8. Задачі на порівняння числа із сумоючисел.
Задопомогою шкали лінійки знайти різниці.
20 –3, 15 – 3, 20 – 4, 18 – 6.Математика 4 клас
Темауроку. Ділення складеного іменованого числа на просте іменоване число.
Порівняй:
5 м76 см: 9 см … 21 м 48 см: 4 см
5ц: 10кг … 10т: 4ц
5 дм 6 см:8 см … 7 дм 8 см: 3 см
5 м76 см: 9 см … 1 м: 5 см
Темауроку. Письмове ділення іменованих чисел на одноцифрові.
Обчислити:
20 кг040г
7т: 8
720 км032 м
12 кг040г
Темауроку. Ділення багатоцифрових чисел з остачею на 10, 100, 1000. Задачіна спільну роботу.
Розв’яжіть приклади і запишіть їх від найменшої остачі донайбільшої.
254: 10
83450: 100
83450: 10
12700: 1000
8400: 1000
120784: 100
2.3Аналіз результатів експериментального дослідження
Векспериментальному і контрольному класах нами проведено контрольні зрізи знань,умінь і навичок з української мови та математики.
Подаємозміст контрольної роботи з математики в 2 класі.
Варіант1.
1.Розв’язати задачу.
Учням залишилося розфарбувати олівцями 32 малюнки, афарбами – на 20 малюнків менше. Скільки малюнків залишилося розфарбувати учням?
2.Обчислити:
46 –23 98 – 3 64 + 23 59 – (8 – 6)
87 –55 98 – 30 64 – 23 59 – 8 + 6
3.Побудуй квадрат зі стороною 3 см. знайди суму всіх його сторін. Поділиквадрат на два трикутники.
Варіант2.
1.Розв’язати задачу.
Водному сувої залишилося 22 м тканини, а в другому – на 5 м більше. Скількиметрів тканини залишилося у двох сувоях разом?
2. Обчислити:
96 –44 79 – 6 46 + 2 59 – (7 – 5)
87 –25 79 – 60 46 – 22 59 – 7 + 5
3. Побудуй квадрат зі стороною 4 см. знайди суму довжин йогосторін. Поділи квадрат на трикутник і п’ятикутник.
Подаємозміст контрольної роботи з математики в 4 класі.
Варіант1.
1.Обчислити:
73300х 5 975 – 75: 5 24ц 07 кг – 16ц 03 кг
8 х35200 (426 + 342): 6 8 м 34 см х 7
2.Розв’язати задачу.
Одиннасос може викачати 48 л води за 6 хв., а другий – за 3 хв. За скількихвилин викачають цю воду обидва насоси, якщо будуть працювати одночасно?
3.Побудуй прямокутник зі сторонами 9 см і 2 см. знайди його периметр іплощу.
Варіант2.
1.Обчисли:
54800х 7 6 х 24500 23 дм 06 см – 18 дм 12 см
884 –84: 4 (329 + 427): 7 18ц 03 кг – 9ц 24 кг
2.Розв’язати задачу.
Однадрукарка надрукує 80 сторінок за 4 дні, а друга – за днів. За скільки днівнадрукують ці друкарки 108 сторінок, якщо працюватимуть разом.
3.Побудуй прямокутник зі сторонами 11 см і 3 см. знайди його площу іпериметр.
Наводимозміст контрольної роботи з української мови у 2 класіДиктант
У лісприйшла весна
Теплепроміння сонця зігріло землю. Дерева розкривають свої ніжні листочки. Лісстоїть прозорий. Здається, ніби його обгорнув зелений димок. На фоні світлоїзелені темніють розлогі ялинки. А яке свіже повітря в лісі! Пахне смолою,клейким листом. На землі розкинувся квітковий килим.
(45слів)
Завдання
1.Підкреслити дієслова.
Іваріант. Тепле проміння сонця зігріло землю. Дерева розкривають свої ніжнілисточки.
ІІ варіант.Ліс стоїть прозорий. Здається, ніби його обгорнув зелений димок.
2. Склади і запиши речення за схемами:
- Який? хто? що робить? що?
- Що роблять? які? хто?
Подаємозміст контрольної роботи з української мови в 4 класіДиктант
Дуб
Налетіла гроза. Вдарила вогняна стріла в стовбур дуба.Затремтіли гілки. Загорілось верховіття. Лив дощ, а дуб горів – аж палахкотів.Обгоріла його вершина.
Але дуб не загинув. Через рік зазеленіли молоді пагони, деобгоріли гілки. Укрився старий дуб кучерявим листям. А вершина була суха.Летіли з теплого краю лелеки. Бачать – сухе верховіття. Сіли на нього йзмостили там гніздо. Зрадів сухий дуб. Тепер він не самотній.
(за В. Сухомлинським,66 слів).
Завдання
1.Підкреслити прикметники у другому абзаці. Над кожним надписати відмінок.
І варіант.Друге і третє речення.
ІІ варіант.П’яте і сьоме речення.
2.Побудуй схеми до речень.
І варіант.Третє речення.
ІІ варіант.П’яте речення.
Результативиконання контрольних зрізів з математики подано у таблиці 1 і 2.
Таблиця 1. Результати виконання контрольноїроботи з математики учням 2 класу
Рівні навчальних досягнень (в%)
Високий
10–12 балів
Достатній
7–9 балів
Середній
4–6 балів
Початковий
1–3 бали Експериментальний клас 37,5 50,0 12,5 –
Контрольний
клас 24,0 37,0 30,0 9,0
Дані таблиці показують, що в експериментальному класі учнівіз високим рівнем навчальних досягнень на 13,5% більше, ніж у контрольномукласі, а учнів із достатнім рівнем на 13% більше. В експериментальному класіучнів із середнім рівнем на 17,5% менше, ніж у контрольному класі. Векспериментальному класі учнів із початковим рівнем немає, а в контрольному – 9%.
Таблиця 2. Результати виконання контрольноїроботи з математики учням 4 класу
Рівні навчальних досягнень (в%)
Високий
10–12 балів
Достатній
7–9 балів
Середній
4–6 балів
Початковий
1–3 бали Експериментальний клас 25,0 50,0 25,0 –
Контрольний
клас 17,0 35,0 46,0 2,0
Як видно із таблиці 2, в експериментальному класі учнів ізвисоким рівнем навчальних досягнень на 8% менше, ніж у контрольному класі, аучнів із середнім рівнем на 15% більше. В експериментальному класі учнів ізсереднім рівнем на 21% менше, ніж у контрольному класі. В експериментальномукласі учнів із початковим рівнем немає, а в контрольному – 2%.
Результативиконання контрольних робіт з української мови подаємо у вигляді діаграм.
Діаграма1.Результати виконання завдань з української мови учнями 2 класу
/>
Як видно із діаграми, в експериментальному класі учнів ізвисоким рівнем навчальних досягнень на 8,3% більше, ніж у контрольному, а іздостатнім рівнем на 20,8% більше. Проте в експериментальному класі учнів ізсереднім рівнем навчальних досягнень на 25% менше, ніж у контрольному, а учнівіз початковим рівнем на 4,2% менше, ніж у контрольному.
Діаграма2.Результати виконання завдань з української мови учнями 2 класу
/>
Зрезультатами діаграми в експериментальному класі учнів із високим рівнемнавчальної діяльності на 10% більше, ніж у контрольному класі, а учнів ізсереднім рівнем на 13% більше. В експериментальному класі учнів із достатнімрівнем на 20% менше, ніж у контрольному класі. В експериментальному класі учнівіз початковим рівнем немає, а в контрольному класі їх 3%.
Такимчином порівняльний аналіз кількісних показників в експериментальному іконтрольному класах свідчить про позитивний вплив експериментальної методики наякість знань, вмінь і навичок учнів, зростання рівня їх навчальної мотивації.
Висновки
Отже, самостійна робота в початкових класах єобов’язковим компонентом навчального процесу. Її роль, учбовий зміст, місце науроці, тривалість проведення, способи керівництва визначаються метою вивченняпевного матеріалу, його специфікою та рівнем підготовки школярів. Систематичневикористання самостійних робіт, включення учнів у пошукову діяльність є одниміз основних напрямів активізації навчання молодших школярів. Тому самостійнаробота є ефективним методом навчання у початковій школі, підвищуючи інтересучнів до навчального предмета та розвивають активність учнів. Окрім того,використання самостійних робіт сприяє формуванню самостійності як рисихарактеру молодших школярів. Протягом усього періоду навчання у початковійшколі вчителі залучають молодших школярів до систематичного розв’язанняпізнавальних завдань, виконання самостійних завдань, проведення елементарнихдосліджень.
Сучасна дидактика розуміє самостійну роботу зкількох точок зору, визначаючи дане поняття у широкому (починаючи від уснихвідповідей учнів на запитання вчителя) чи вузькому (коли учень вносить щосьіндивідуальне, творче) плані. Найбільш правильним ми визнаємо визначенняпоняття «самостійна робота» як різновид навчальної роботи, яка виконується безбезпосередньої участі вчителя, за його завданням у спеціально виділений дляцього час. При цьому учні свідомо прагнуть досягти поставленої в завданні мети,використовуючи свої зусилля та висловлюючи в тій чи іншій формі результативласних дій. Відповідно до даного визначення у поняття самостійної роботи мивключали навчальні завдання, які самостійного їх виконання учнями.
У структурному відношенні самостійна робота учнівмістить три етапи – підготовчий, виконавчий та перевірний. Відповідно до цьогоу структуру самостійної роботи входить аналіз завдання, пошук способів йогорозв’язання, планування роботи, виконання завдання, перевірка та оцінкарезультатів виконаної роботи. Ми враховували, що певні види самостійних робітможуть містити усі або деякі із цих етапів, а ефективність розвиткусамостійності молодших школярів залежить від наявності у завданнях максимальноїкількості структурних елементів самостійної роботи.
Класифікацію самостійних робіт проводять зарізними критеріями: за дидактичною метою (підготовчі, навчальні, перевірні); занавчальним матеріалом (пов’язані зі спостереженнями, постановкою дослідів, вимірюваннями,роботою із підручником і т. ін.); за характером навчальної діяльності (роботаподаним зразком, за правилом чи системою правил, творчими завданнями); заспособом організації (фронтальна, групова, індивідуальна); за рівнем творчості(репродуктивні і пошукові).
Методика проведення самостійної роботи укласах-комплектах визначається специфічними особливостями предмета, змістом темита рівнем підготовленості учнів. Тому під час планування самостійної роботивчителі повинні визначити її місце в структурі уроку, передбачити труднощі, якіможуть виникнути під час роботи у різних групах і класах; правильно визначитизміст і обсяг завдань, форму їх подачі; тривалість самостійної роботи. Такожпотрібно дібрати потрібний дидактичний матеріал та знайти раціональний спосібперевірки роботи, враховуючи, що результативність самостійної роботи значноюмірою залежить від способу постановки навчального завдання.
Самостійна робота у класах-комплектах повиннабути посильною, різноманітною за формою та змістом, вносити у процес засвоєння знаньелемент новизни, заохочувати до різнобічного вивчення предметів, використаннярізних форм порівняння, аналізу, узагальнень, конструювання й переконструюваннянавчального матеріалу. Загальний процес використання самостійних робіт укласах-комплектах повинен спрямовуватися на перехід від оперування теоретичнимиположеннями до практичного їх використання, здатності обґрунтовувати свої діїта критично оцінювати виконане навчальне завдання.
Зметою формування програмових знань та умінь, розвитку учнів малокомплектноїшколи загалом вчитель повинен здійснювати пряме чи опосередковане керівництвопроцесом виконання самостійних робіт на основі алгоритмів розумової діяльності,що передбачає зростання рівня самостійності та активності учнів. Пряме керівництворозумовою діяльністю учнів початкових класів у процесі навчання передбачаєстворення в їхній свідомості алгоритму міркувань. За опосередкованогокерівництва розумовою діяльністю дітям пропонують завдання в такійпослідовності, яка б забезпечувала відпрацювання кожної конкретної операції яккомпонента певного прийому розумової діяльності. Необхідною умовою ефективноговиконання учнями самостійної роботи є цілеспрямоване використання пізнавальнихзавдань як засобу розумового розвитку та когнітивного збагачення.
Аналізметодичної літератури показав, що вчені-методисти приділяють певну увагувисвітленню питання організації самостійної роботи в класі-комплекті. Вмасовому педагогічному досвіді ця проблема також знайшла своє розв’язання. цієюметою нами виділено такі дидактичні умови ефективної організації самостійноїроботи в класі-комплекті: врахування постановки навчальних завдань;диференціація навчальних завдань; контроль та самоконтроль навчальноїдіяльності; різноманітність змісту і характеру навчальних завдань.
Ефективністьвиділених нами дидактичних умов перевірялася в процесі експериментальногодослідження в 2 та 4 класах на матеріалі навчальних предметів з українськоїмови та математики. результати проведеного дослідження підтвердили правильністьгіпотези дослідження: рівень навчальних досягнень молодших школярів значнопідвищиться, якщо дотримуватись вище перелічених умов ефективної організаціїсамостійної роботи і класі-комплекті.
На кінцевому етапі дослідження проводилися контрольні зрізи рівня навчальнихдосягнень учнів експериментального і контрольного класів. У процесі перевіркизавдань враховувалася правильність і повнота виконання роботи, рівеньусвідомлення і самостійності. Кількісно-якісний аналіз результатів свідчить про те,що в учнів експериментального класу краще сформовані знання, уміння і навички,аніж в учнів контрольного класу. Це свідчить про адекватність висунутогоприпущення та доводить ефективність розробленої методики проведення самостійнихробіт у класах-комплектах для досягнення результативності навчального процесута розвитку самостійності молодших школярів.
Проведенедослідження не вичерпує всіх питань даної проблеми. В подальшому доцільним єрозширення об’єкта дослідження, включаючи й інші класи чотирирічної початковоїшколи.
Списоквикористаної літератури
1. Абрамова О.Г. Ободнотемном уроке // Начальная школа. 1977. – №3. – С. 84–87.
2. Актуальные вопросы формированияинтереса в обучении / Под ред. Г.И. Щукиной. – М.: Педагогика, 1984. – 224 с.
3. Байбородова Л. Разновозрастной коллектив в малокомплектной школе //Воспитание школьников. – 1988. – №2. – С. 29–32.
4. Бєліков А.О. Підвищення самостійності учнів на практичних заняттях //Рідна школа. – 1991. – №2. – С. 43–47.
5. Бойченко С. Організація самостійної роботи учнів на уроках вмалокомплектній школі // Початкова школа. – 2004. – №1. – С. 51–53.
6. Буряк В. Самостійна робота як вид навчальної діяльностішколяра // Рідна школа. – 2001. – №9. – С. 49–51.
7. Вопросы воспитания познавательной активности и самостоятельностишкольников: Сб. – Казань, 1972. – 240 с.
8. Гаврилычева Г.Ф. Это желанное слово «Сам»: Развитиесамостоятельности у детей // Нач. школа. – 1992. – №2. – С. 13–18.
9. Гаркунова И.Л. Формирование приемов самостоятельнойработы на уроках чтения // Нач. школа. – 1988. – №1. – С. 33–36.
10. Гаркунова И.Л., Чекмарёва Т.К. Примерноепланирование уроков в однокомплектной школе // Начальная школа. 1985. – №11.– С. 32–35.
11. Гринько О. Самооцінка учнів – засіб пізнавальноїсамостійності // Рідна школа. – 1998. – №5. – С. 72–78.
12. Гужова З.В. Организация и содержание одновременнойработы на однопредметных уроках // Начальная школа. 1981. – №9. – С. 68–72.
13. Дідора М.І., Ковальчук Т.Г., Стельмах В.О. Умовиформування самостійності молодших школярів // Поч. школа. – 1989. – №3. –С. 15–16.
14. Друзь Б.Г. Виховання пізнавального інтересу молодшихшколярів в процесі навчання. – К.: Радянська школа, 1978. – 160 с.
15. Есипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроках. –М.: Просвещение, 1961. – 240 с.
16. Жарова Л. Легко ли быть самостоятельным? // Нар. образование.– 1990. – №6. – С. 62–65.
17. Зайкин М.И. Обучение в малочисленных классах //Сов. педагогика. – 1990. – №2. – С. 34–38.
18. Истомина Н.Б. Активизация учащихся на уроках математикив начальных классах. – М.: Просвещение, 1985. – 94 с.
19. Ишмаметьева Е.В. Организация самостоятельной работыслабоуспевающих учащихся // Нач. школа. – 2003. – №6. – С. 57–59.
20. Казанский Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика (начальныеклассы). – М.: Просвещение, 1978. – 260 с.
21. Киричок В.А., Підгорна Н.І. Програма етичного виховання дляоднокомплектної сільської школи // Початкова школа. 1993. – №4. – С. 43–48.
22. Кононко О.Л. Як виявити рівень самостійності учнів //Поч. школа. – 1989. – №1. – С. 40–44.
23. Кудыкина Н.В. Особенности организации игровойдеятельности детей в малокомплектной школе // Нач. школа. – 1986. – №5. –С. 44–47.
24. Лисенко Н.М. Раціональні прийоми самостійної роботи наоднотемних та одно предметних уроках // Початкова школа. 1986. – №11. – С. 49–50.
24а. Логачевська С.П.Диференціація у звичайному класі. – К.: Освіта,
1992. – 180 с.
25. Лукьянова М. Ориентир самостоятельной деятельности: обучениешкольников самоконтролю // Учитель. – 2003. – №2. – С. 3–6.
26. Мелешко В. Внутрішній шкільний контроль у малокомплектнійпочатковій школі // Поч. школа. – 2003. – №5. – С. 32–35.
27. Мелешко В. Організація управління малокомплектною початковоюшколою // Поч. школа. – 2002. – №1. – С. 52–53.
28. Мелешко В. Перспективи розвитку сільської школи // Поч.школа. – 1999. – №12. – С. 1–3.
29. Мелешко В. Проблеми сільської малочисельної школи // Поч.школа. – 1999. – №2. – С. 1–2.
30. Мельник Ю. Самостійна робота у системі індивідуальногонавчання учнів сільських шкіл // Рідна школа. – 2002. – №6. – С. 51–53.
31. Мірошник І. Проблема формування творчої самостійної діяльностіучнів у педагогічній науці // Світло. – 2003. – №1. – С. 10–13.
32. Наумченко И.Л. Самостоятельная работа в системенепрерывного образования // Сов. педагогика. – 1989. – №5. – С. 19–22.
33. Начальная однокомплектная школа / Под ред. Т.И. Шамовой. –М., 1977.
34. Нестеренко Л.П. Диференційований підхід до організаціїсамостійної роботи молодших школярів // Освіта Донбасу. – 2001. – №3. – С. 52–56.
35. Нечитайло А.Н. Духовні засади малокомплектної // Поч.школа. – 1990. – №8. – С. 56–61.
36. Орлов В.И. Активность и самостоятельность учащихся //Педагогика. – 1998. – №3. – С. 44–48.
37. Остапйовський І.Є. Продуктивна праця учнів у сільськіймалокомплектній школі // Рад. школа. – 1988. – №3. – С. 42–45.
38. Пидкасиситый П.И. Самостоятельная деятельность учащихся.– М.: Педагогика, 1972. – 186 с.
39. Пидкасиситый П.И. Самостоятельная познавательнаядеятельность школьников в обучении. – М.: Педагогика, 1980. – 240 с.
40. Пидкасиситый П.И., Коротяев В.М. Самостоятельнаядеятельность учащихся в обучении. – М.: Педагогика, 1978. – 77 с.
41. Пышкало А.М. Самостоятельная работа учащихся вмалокомплектной школе. – М.: Просвещение, 1974. – 164 с.
42. Підручна М.В. Самостійна робота учнів з математичним текстом //Рад. школа. – 1987. – №4. – С. 44–47.
43. Попова А.И. Развитие самостоятельности младшихшкольников в условиях коллективных занятий // Нач. школа. – 1990. – №11. –С. 24–29.
44. Присяжнюк Н.І. Особливості використання навчальних посібниківу малокомплектній школі // Поч. школа. – 1992. – №9. – С. 54–59.
45. Присяжнюк Н.І. Особливості використання наочних посібників умалокомплектній школі // Початкова школа. 1992. – №7–10.
46. Присяжнюк Н.І. Умови ефективного навчання шестирічних учнів умалокомплектних школах // Педагогіка і психологія. – 1994. – №2. – С. 28–34.
47. Савальєва С.С. Проблеми малокомплектної // Поч. школа. –1991. – №8. – С. 34–36.
48. Савченко О. Удосконалення навчально-виховного процесу умалокомплектних школах // Рідна школа. – 1995. – №5. – С. 4–6.
49. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К., 1999.
50. Савченко О.Я. Організація навчального процесу вмалокомплектній школі. – К., 1974.
51. Савченко О.Я. та ін. Структурування навчальних програм дляпроведення однотемних та інтегрованих уроків // Початкова школа. 1993. – №10.– С. 33–40.
52. Савченко О.Я., Суворова Г.Ф. Навчально-виховнийпроцес у малокомплектній школі. – К., 1988.
53. Слуцкий Г. Развивать самостоятельность школьников //Воспитание школьников. – 1988. – №2. – С. 33–34.
54. Совершенствование обучения младших школьников / Под ред. А.Н. Пышкало.– М.: Педагогика, 1984. – 160 с.
55. Стадник Є.І. Організація самостійної роботи в класі-комплекті //Початкова школа. 1986. – №11. – С. 48–49.
56. Страчар Е. Система і методи керівництва навчальним процесом. – К.:Рад.школа, 1982. – 224 с.
57. Стрезикозин В.П. Урок в сельской малокомплектной школе.– М., 1972.
58. Суворова Г.Ф. Приемы индивидуализации домашних заданийучащихся // Нач. школа. – 1987. – №6. – С. 55–59.
59. Суворова Г.Ф. Совершенствование учебного процесса вмалокомплектной начальной школе. – М., 1984.
60. Титаренко Л.І. Особливості позакласної роботи вкласах-комплектах // Початкова школа. 1993. – №9. – С. 37–40.
61. Тришнівська Г.Б. Організація діяльності учнів різновікових груп //Початкова школа. 1995. – №8. – С. 12–13.
62. Трубачова С. Методи самостійного здобування знань у школах новоготипу // Шлях освіти. –1999. – №1. – С. 30–33.
63. Трубачова С. Організація самостійної роботи учнів у процесізасвоєння нових знань // Педагогіка і психологія. – 1996. – №4. – С. 79–95.
64. Трубачова С. Роль методів самостійного набуття знань в організаціїпізнавальної діяльності учнів // Рідна шк. – 2001. – №1. – С. 39–42.
65. Удосконалення уроку в малокомлектній школі (з досвіду роботивчителів). – К., 1986.
66. Учителю начальной школы / Сост. Н.Г. Казанский, Т.С. Назарова.– М.: Просвещение, 1964. – 320 с.
67. Федоренко І.Т. Формування самостійності учнів унавчально-виховній роботі школи. – К.: Рад.школа, 1963. – 151 с.
68. Хакунова Ф.Л. Особенности организации самостоятельнойработы обучаемых // Нач. школа. – 2003. – №1. – С. 70–75.
69. Шабанова О.И. Організація методичної роботи в малокомплектнійшколі // Поч. школа. – 1991. – №11. – С. 9–11.
70. Шамова Т.И. Активизация учения школьников. – М.:Педагогика, 1982. – 260 с.
71. Шведко Л.Н. Планування самостійної роботи учнів усистемі шкільних занять // Рад. школа. – 1986. – №3. – С. 18–21.
72. Школьник Н.І. Організація методичної роботи з учителями //Поч. школа. – 1986. – №11. – С. 49–50.
73. Шпиця В. Навчаю в малокомплектній // Поч. школа. – 2000. – №10.– С. 22–24.