--PAGE_BREAK--Технологія створення зошитів з друкованою основою повинна базуватися на врахуванні характеру пошукової діяльності учнів, системі пізнавальних завдань, реалізації принципу укрупнення дидактичних одиниць (лекційно-семінарська система навчання).
Узагальнення дидактико-методичних досліджень з питань змісту та структури навчально-методичних комплексів, аналіз шкільної практики дозволили обґрунтувати такі принципи відбору і формування змісту зошитів з друкованою основою: відповідність змісту вимогам психології та педагогіки; узгодженість змісту дидактичного матеріалу зошитів і шкільного підручника; підпорядкування одиничних завдань розв’язуванню комплексного завдання; зорієнтованість завдань на пошуковий та творчий характер навчальної діяльності; різнорівневий підхід до змісту завдань для контролю навчальних досягнень учнів; спрямованість завдань на формування умінь практичного характеру.
З урахуванням дидактичних функцій робочих зошитів були визначені їх структурні компоненти. До них належать: навчальні завдання з вивчення понять, законів хімії; вправи на закріплення набутих знань; тренувальні алгоритмізовані завдання; узагальнюючі опорні конспекти; інструкції до лабораторних дослідів; тести; підсумкові самостійні роботи, таблиці; дидактичні ігри. Аналізуючи зміст завдань, зіставляючи його з попередньо набутими знаннями та практичним досвідом, учні обмірковують мету завдань, прогнозують результати, які необхідно здобути, і на які потрібно орієнтуватися, виконуючи конкретне завдання. Система пізнавальних завдань у робочих зошитах з хімії необхідна для того, щоб навчити учнів шкіл та професійно-технічних училищ аналізувати склад і будову речовин, диференціювати за ознаками хімічні сполуки, формулювати висновки. На підставі цього для реалізації змістової сторони навчання були виділені базові поняття з хімії і на цій основі розроблено зміст завдань з урахуванням їх розвиваючого характеру. Увага була зосереджена на відборі загальних понять, що стануть змістовою основою завдань робочих зошитів, тобто, зумовлять інтегруючий характер завдань.
Таким чином, завдання на закріплення, узагальнення і систематизацію знань та умінь становлять основу текстового компонента робочих зошитів з друкованою основою. У ході дослідження ми дійшли висновку, що форма їх подачі має бути урізноманітнена табличним способом формулювання умов завдань. Ми виходили з того, що завдання робочих зошитів мають відповідати різним рівням сформованості умінь і навичок учнів й мати алгоритмізовану інструкцію з виконання необхідних дій, а за допомогою таблиць цього легко досягти [20].
Узагальнення результатів аналізу теорії і практики створення та використання вербальних засобів навчання дало підстави для теоретичного обґрунтування технології створення робочих зошитів. Слід зауважити, що термін «технологія» стосовно педагогічних процесів є запозиченим й відносно новим. Але, незважаючи на це, досить швидко його стали використовувати у різних словосполученнях: «педагогічна технологія, «освітня технологія», «технологія виховання» тощо. На основі вивчення літературних джерел було зроблено висновок, що технології, котрі стосуються навчально-виховного процесу, є способами реалізації змісту навчання та виховання, передбаченого навчальними програмами.
Оскільки робочі зошити входять до складу навчально-методичного комплексу, то технологію їх створення ми розглядаємо, виходячи із загальноприйнятого тлумачення поняття «технології» як наукового опису способу виробництва. Отже, технологію створення зошитів з друкованою основою ми розглядаємо як процес добору, систематизації, узагальнення дидактичних матеріалів і формування на їх основі особливого типу навчальних посібників для вивчення біології учнями. Складовими технології створення зошитів з друкованою основою є: визначення місця і ролі робочих зошитів у навчальному процесі з біології; створення опорних схем-конспектів як форми узагальнення і систематизації знань; розробка проблемних завдань, що сприяють розвитку творчих здібностей школярів шкіл та учнів професійно-технічних училищ; конструювання алгоритмів виконання окремих завдань; передбачення форм контролю та їх змістового забезпечення; відбір ілюстративного матеріалу, науково-популярної інформації, кросвордів, виконання дидактичних ігор як засобу стимулювання пізнавального інтересу учнів до біології.
Створені у такий спосіб робочі зошити з друкованою основою у формуючому експерименті стали ефективним і сучасним засобом навчання. Технологія їх використання підпорядкована успішному розв’язанню навчально-виховних завдань сучасної школи. Тобто, технологія використання робочих зошитів стосується, насамперед, урізноманітнення форм та методів самостійної роботи учнів. За своїм призначенням зошити з друкованою основою повинні виконувати такі функції: інформаційну, систематизуючу, закріплення та самоконтролю, самоосвіти, інтегруючу, координуючу та розвивально-виховну.
Важливим аспектом створення робочих зошитів, на нашу думку, є чіткість і послідовність змістового наповнення їх навчально-інформаційного блоку. До змістового наповнення робочих зошитів відносимо: апарат організації оволодіння новими знаннями, апарат організації засвоєння знань, апарат організації контролю знань.
Робочі зошити з біології – це набори завдань для організації самостійної роботи школярів, складені згідно з чинною шкільною програмою. Вони охоплюють відповідний шкільний курс біології або його окремий розділ. Зміст робочих зошитів доповнює викладений у підручнику навчальний матеріал, конкретизує основні ідеї, гіпотези, теорії, положення й закономірності курсу методами стислих лекцій, опорних конспектів, запитань репродуктивного й творчого характеру.
Використання робочих зошитів у навчально-виховному процесі з біології дає змогу активізувати та індивідуалізувати процес пізнавальної діяльності учнів, організувати їхню самостійну роботу та здійснювати систему повторень навчального матеріалу з теми, розділу чи всього курсу.
Нині для викладання шкільної біології пропонуються різноманітні навчально-методичні комплекти – програми, підручники, методичні посібники. Добираючи їх, учитель має орієнтуватися насамперед на перелік навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України.
3. Шкільні підручники та електронні ресурси 3.1 Шкільний підручник із біології Шкільний підручник із біології – це навчальна книга, що містить систематичний виклад певного обсягу знань, які відображують сучасний рівень досягнень біологічної науки та виробництва, й призначена для обов'язкового засвоєння учнями.
Підручник – один із засобів для самостійної роботи учнів, основне джерело знань. Він виконує багато функцій: інформаційну, систематизувальну, інтегрувальну, мотиваційну, самоконтролю тощо. Тому підручник має відповідати таким вимогам, як науковість, доступність, відповідність часовим нормам, оптимальність співвідношення всіх його структурних компонентів. На жаль, у сучасних підручниках із біології зазначені функції реалізуються далеко не повною мірою. Крім того, нові підручники вводяться в школу без експериментальної перевірки й серйозної експертної оцінки [23].
Сучасний стан розвитку освіти характеризується підвищенням ролі біологічних знань у навчанні та вихованні майбутнього покоління держави. З огляду на це, особливого значення набуває проблема посилення процесуальних аспектів навчання (навчання учнів способів здобуття, критичного осмислення і перенесення необхідної інформації у практичну діяльність, формування навичок самоосвіти). У розв’язанні зазначеної проблеми провідна роль належить шкільному підручнику та готовності вчителя до організації роботи учнів з ним.
Аналіз історичного розвитку освіти показав, що розуміння вченими значущості формування навичок користування навчальною книгою були відомі ще за часів Платона, Аристотеля. Не обійшли увагою проблему книжного навчання відомі мислителі, починаючи з епохи Київської Русі (Володимир Мономах, Ярослав Мудрий), видатні педагоги, психологи минулого (П. Могила, Г. Сковорода, Б. Грінченко, І. Огієнко, К. Ушинський, Я. Чепіга, Г. Ващенко, С. Русова, Г. Костюк, В. Сухомлинський). Значна увага проблемі оптимального поєднання різноманітних підходів до конструювання шкільного підручника приділялась І.Д. Звєрєвим.
Аналіз літературних джерел показав, що за останні десятиріччя організація роботи учнів з підручником не була предметом досліджень українських учених у галузі педагогіки та методики навчання біології. Окремі питання використання методичного потенціалу підручника розглянуті в працях Т.А Завади, В.Д. Ковальчука, Г.С. Петріщевої.
Підготовка педагога до організації творчої співпраці вчителя та учня у процесі навчально-пізнавальної діяльності з використанням методичного потенціалу інформаційних джерел, основних положень теорії вдосконалення професійної компетентності вчителя, надання практичних рекомендацій щодо організації самоосвіти вчителів вивчалася Н.М. Буринською, В.Ф. Паламарчук, Л.Б. Паламарчук, О.Я. Савченко, А.В. Степанюк та іншими.
Аналіз концепцій створення шкільного підручника вітчизняних педагогів засвідчив, що його функції як основного засобу навчання досить повно розкриваються дидактами та методистами. Наголошується що, систематичне застосування підручника впливає на якість навчання учнів, сприяє активізації пізнавальної діяльності, визначенню навчальної траєкторії школяра (навчання, виховання, розвиток). У працях психологів наголошується на важливості відповідності підручників віковим індивідуальним можливостям учнів, на врахуванні: прийомів організації фронтальної, індивідуальної, групової роботи, формуванні мотивів, які спонукають школярів до навчання [28].
У дослідженнях Т.І. Шамової Г.М. Шемякіної, Г.І. Щукіної, присвячених організації активної навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищенню їх інтересу, підручнику відводиться роль важливого засобу навчання.
Водночас проведений аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив встановити коло нерозкритих питань щодо визначення проблеми використання методичного потенціалу підручника під час організації пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення біології. Зазначена проблема ще не знайшла належного відображення в дослідженнях з теорії та методики навчання біології, оскільки: а) відсутнє методологічне обґрунтування; б) не виявлено закономірності формування методичної підготовки вчителя біології до організації роботи учнів із джерелами інформації під час вивчення біології; в) не встановлено взаємозв’язок і взаємозалежність методичної обробки шкільного підручника та вміння вчителя застосовувати його потенціал під час організації пізнавальної діяльності учнів на уроках біології; г) недостатньо враховано процесуальний аспект навчання в методичному апараті підручника біології.
Як наслідок, у шкільній практиці має місце низький рівень сформованості умінь учнів працювати з підручником.
3.2 Електронні видання та ресурси (ЕВР) Під електронними виданнями та ресурсами (ЕВР) розуміють інформаційні продукти, для відтворення яких потрібен комп'ютер. Електронними виданнями (ЕВ) зазвичай називають інформаційні продукти, які розміщуються на матеріальних носіях: дискетах, оптичних компакт-дисках (CD-ROM, DVD). Електронні інформаційні ресурси (ЕІР) – це інформація, що міститься в комп’ютерних мережах.
Виокремлюють чотири групи ЕВР.
Видання/ресурси для підтримки й розвитку навчального процесу (навчальні ЕВР) – електронні навчальні посібники, які містять систематизований матеріал у рамках програми навчальної дисципліни. Вони націлені на вивчення предмета «з нуля» до меж предметної галузі, визначених навчальною програмою, й охоплюють усі види навчальної діяльності: здобуття інформації, практичні заняття в традиційних і нових формах, атестацію. Навчальні ЕВР спрямовані на підтримку роботи й розширення можливостей учителя та на самостійну роботу учнів.
Інформаційно-довідкові джерела забезпечують загальну інформаційну підтримку. Це енциклопедії, довідники, словники, хрестоматії, атласи тощо. Вони не пов'язані з певним навчальним предметом чи програмою й використовуються як вихідний матеріал під час розв'язання творчих навчальних і позапрограмних завдань.
Видання/ресурси загальнокультурного характеру спрямовані на розширення культурного середовища. Це віртуальні екскурсії музеями світу, подорожі містами, країнами і континентами, видання, присвячені шедеврам архітектури, живопису, музики тощо.
Окрему групу становлять ЕВР психолого-педагогічної виховної підтримки. Це видання, присвячені фізичній культурі, здоровому способу життя, боротьбі з наркоманією та алкоголізмом тощо.
Комп'ютерні телекомунікації, використання яких є перспективним у системі шкільної біологічної освіти, дають змогу здійснити принципово новий підхід до навчання й виховання учнів, що базується на вільному обміні думками, ідеями, інформацією між учасниками спільного проекту, широкому долучені до культури різних народів, людського досвіду й оснований на реальних дослідницьких методах (наукова або творча лабораторія), за допомогою яких у процесі спільної діяльності пізнаються об'єкти, процеси та явища природи, стимулюється збагачення знання рідної мови й оволодіння іноземними тощо [15].
Їх застосування підвищуватиме ефективність самостійної діяльності учнів, пов'язаної з різними видами творчих робіт, на основі широкого використання дослідницьких методів, вільного доступу до банків і баз даних, обміну інформацією між учнями, вчителями й науковцями як всередині країни, так і за кордоном.
Комп'ютерні телекомунікації дають змогу формувати в учнів необхідний рівень знань і вмінь аналізувати, порівнювати, узагальнювати, знаходити й опрацьовувати інформацію, пов'язувати її з питаннями, що вивчаються, тобто формувати інформаційну культуру школярів.
Глобальною комп'ютерною телекомунікаційною мережею є Інтернет (Internet), представлений сукупністю безлічі комп'ютерних мереж, що об'єднані стандартними угодами про способи обміну інформацією (протоколами) та єдиною системою адресації.
У сфері освіти телекомунікації дістали розвиток у методі проектів та дистанційному навчанні.
Основною формою організації урочної або позаурочної діяльності з біології в мережі Інтернет може стати телекомунікаційний проект.
Навчальний телекомунікаційний проект – це спільна навчально-пізнавальна, творча або ігрова діяльність учнів-партнерів, організована на основі комп'ютерної телекомунікації, яка має загальну мету, узгоджені способи діяльності й спрямована на досягнення її загального результату.
Телекомунікаційні проекти з біології можуть бути інфомаційними, ігровими, творчими, дослідницькими тощо. Форми роботи над проектами також можуть бути різними: індивідуальні (всередині загального проекту); парні, коли над одним проектом працюють партнери в парі); групові, коли в проекті беруть участь групи партнерів з одного класу, з різних шкіл регіону, з різних країн тощо. Проекти можуть проводитися в рамках електронної пошти або телеконференції.
Телеконференції – це обмін думками за допомогою електронних листів з тих чи інших питань, що проводиться із застосуванням однієї або кількох телекомунікацій (телебачення, відеотелефон, комп'ютерні телекомунікації тощо).
Є два види електронних конференцій, що проводяться в Інтернеті:
• «реальні» конференції, коли користувачі спілкуються один з одним безпосередньо;
• відстрочені в часі дискусії.
Електронні конференції – це різновид електронної дошки оголошень, на якій кожен, хто зацікавився певною темою обговорення, може читати повідомлення, відправлені іншим користувачем, або відповідати на них. Кожна конференція зазвичай має кілька «сюжетних ліній», об'єднаних однією темою [25].
Конференції бувають «відкритими» – доступними для будь-якого користувача мережі, або «закритими» – доступ здійснюється тільки під контролем керівника конференції (модератора) й лише для запрошених учасників.
Електронні конференції використовуються для того, щоб ставити запитання, відповідати на запитання інших, брати участь у дискусіях, розсилати інформаційні повідомлення про себе, свої розробки, ідеї, відкриття тощо.
До типових методичних помилок, що знижують ефективність застосування технічних засобів, належать:
- неправильне визначення дидактичної функції екранних, звукових та екранно-звукових технічних засобів;
продолжение
--PAGE_BREAK--