Методика вивчення іменника у початкових класах

Зміст
 
Вступ
Розділ І. Формування умолодших школярів граматичного поняття іменник
Розділ ІІ. Методичне забезпечення вивченняіменника у початковій школі та його експериментальна перевірка.
2.1 Відбір лінгво-дидактичного матеріалу довивчення іменника у початкових класах
2.2 Зміст та організація експериментальногодослідження та перевірка його ефективності
Висновки
Список використаноїлітератури
Додатки

Вступ
Вхвилини глибокого одухотвореного сприймання краси природи, в хвилини відчаю чирадості, в хвилини розради чи горя ми звертаємося до рідного слова.
Усистемі навчання учнів в школі важливе місце посідає процес формування, пошаний любові до рідного слова. Глибоке вивчення мови можливе тільки тоді, колилюдина усвідомлює її як найдорожчий скарб, в якому втілена національнасамосвідомість, характер, історія народу.
Оскількидитина приходить до школи з бажанням вчитися, то завдання вчителя зробитинавчання цікавим. Як допомогти дітям осягнути загальнолюдські цінності уставленні до культурної спадщини свого народу, людини, оточуючої дійсності? Насьогоднішній день без інтересу подиву, радості неможливе успішне навчання упочаткових класах.
Відомо,яку величезну роль в житті людини відіграє мова. Тому і уроки рідної мови маютьсуттєве значення для формування культури особистості та національноїсамосвідомості школярів. На таких уроках є багато можливостей побачитибагатство рідного слова, відчути його красу. Особливий інтерес у дітей викликаєнародна творчість.
Курсукраїнської мови — важлива складова загального змісту початкової освіти,оскільки він не тільки є окремим навчальним предметом, а й виступає основнимзасобом опанування усіх інших шкільних дисциплін. Основна його мета —забезпечити розвиток, удосконалення умінь і навичок усного мовлення(слухання-розуміння, говоріння); навчити дітей читати і писати; працювати зкнижкою, будувати зв’язні писемні висловлювання, сформувати певне коло знаньпро мову і мовні уміння; забезпечити мотивацію навчання рідної мови.
Ушинськийговорив про те, що «мова входить в усі інші предмети, збирає в собі їхрезультати» [69, c.10]. Завдання бачиться нині — навчити дітей володітиусним і писемним мовленням у процесі спілкування, грамотно передавати власнідумки, почуття, настрої, розвивати їхні творчі здібності.
Упроцесі початкового навчання української мови поглиблюються уявлення школярівпро навколишній світ, розвивається їхнє образне і логічне мислення,здійснюється патріотичне, морально-етичне, естетичне виховання учнів.
Навчанняукраїнської мови має бути спрямоване на розвиток у дітей, окрімзагальномовленнєвих, таких загальнонавчальних умінь: організаційних,загальнопізнавальних, контрольно-оцінних. Важливо формувати у школярів почуттявідповідальності за виконуване завдання, готовність самостійно працювати зновим, доступним за трудністю навчальним матеріалом, мати власну думку зприводу обговорюваних питань, обґрунтовувати її.
Відповіднодо освітньої галузі “Мова і література” Державного стандарту початкової загальноїосвіти навчальний предмет українська мова будується за такими змістовними лініями:мовленнєвою, мовною, соціокультурною [ 69, с.12].
Мовленнєва змістова лінія, яка є основною, передбачає розвиток усного іписемного мовлення учнів, їхнє вміння користуватися мовою як засобом спілкування,пізнання, впливу. З цією метою розвиваються, удосконалюються усні види мовленнєвоїдіяльності, якими учні певною мірою оволоділи у дошкільному віці (слухання-розуміння;діалогічне, монологічне мовлення), а також формуються, удосконалюються види мовленнєвоїдіяльності, які пов’язані з писемним мовленням (читання вголос і мовчки, роботаз дитячою книжкою, письмові види робіт).
Мовназмістова лінія, маючи спрямованість на засвоєння учнями знань про мову, мовнівміння, розробляється з урахуванням того, що в початковому курсі формування в учнівзнань про мову, умінь виконувати певні види мовного аналізу має пропедевтичний характер.Цю роботу слід підпорядковувати розвитку в учнів орфоепічних, лексичних,граматичних, правописних умінь.
Соціокультурназмістова лінія передбачає розширення уявлень учнів про культуру українськогонароду, її особливості в різних регіонах України, які населяють Україну. Цяробота має органічно поєднуватися з іншими аспектами навчання і реалізовуватисяза допомогою дібраних текстів, використання тематичних груп слів, стійких виразів,у яких відображено особливості матеріальної і духовної культури народу,національного характеру. Ця змістова лінія акцентує необхідність приділяти особливуувагу мовним аспектам проблеми: тлумаченню значення, особливостей використанняслів, фразеологізмів, прислів’їв, приказок; розвитку уміння доречно використовуватиїх у мовленні; роботі над текстами; написанню творчих робіт з використанням етнографічнихелементів змісту тощо [69, с.12].
Вивченнярідної мови уже в початкових класах створює значні можливості для розвиткусоціальних навичок учнів, насамперед уміння спільно працювати в парах, уневеликих групах. Необхідно виховувати у дітей самоповагу і повагу до інших,уміння дати оцінку роботі інших або висловити з цього приводу критичнізауваження, змінити свою думку у разі переконливих аргументів інших учасниківспільної роботи і т. ін.
Упочатковому етапі навчання мови виділено такі аспекти роботи: «Навчанняграмоти», «Мовленнєва діяльність», «Знання про мову, мовніуміння», «Правопис», «Графічна навичка письма. Технікаписьма. Культура оформлення письмових робіт» [69, с.13].
Вивченняграматики української мови починається в початкових класах загальноосвітньоїшколи. Саме в цих класах молодші школярі ознайомлюються з граматичною побудовоюрідної мови, оволодівають уміннями і навичками практичного її вживання. Укожному з початкових класів учнями вивчаються елементи основних розділівграматики -морфології і синтаксису. Вивчення частин мови в початкових класахмає на меті:
 —ознайомлення учнів з такими самостійними частинами мови, як іменник,прикметник, дієслово, особові займенники, прислівник і з службовою частиноюмови прийменником (без уживання термінів “самостійні” і “службові” частинимови);
 —усвідомлення того, що кожне слово є назвою предмета, ознаки чи дії і відповідаєна питання хто? що? який? яка? яке? що робить? і под.;
 —засвоєнняформ словозміни передбачених програмою частин мови;
 —засвоєнняорфографічних правил, таких як правопис відмінкових закінчень іменників іприкметників, особових закінчень дієслів тощо;
 —розвиток усного і писемного мовлення учнів шляхом збагачення їх словника новимиіменниками, прикметниками, чи дієсловами, уточнення змісту окремих слів,розвитку уміння добирати слова для передачі своїх думок;
 — з'ясуваннясинтаксичної функції того чи іншого, слова (частини мови) [58, с.151].
Знайомствоз частинами мови починається з вивчення іменника як найбільш уживаного учнямилексико-граматичного класу слів.
Вивченняіменника в початкових класах передбачає, по-перше, формування граматичногопоняття іменник, по-друге, формування навичок правопису відмінкових закінченьіменників, по-третє, збагачення словника учнів новими іменниками і розвитокнавичок точного використання їх у мові. Ці завдання розв'язуються неізольовано, а у взаємозв'язку [58, с.152].
 Лексичніі граматичні ознаки іменника досить складні, а тому вивчення цієї частини мовивимагає поступового накопичення конкретного матеріалу про іменник як частинумови.
 Системароботи над вивченням теми “Іменник” має бути цілеспрямованим процесом, якийпередбачає певну послідовність ознайомлення учнів із смисловим значенням іграматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення вправ,спрямованих на формування навичок точного вживання іменників у мовленні іправильне їх написання.
 Зогляду на сказане, тема дипломної роботи “Методика вивчення іменника упочаткових класах” є актуальною сьогодні для вчителів початкових класів.
Об’єктдослідження: процес вивчення іменника в початкових класах.
Предметдослідження: методичне забезпечення вивчення іменника у початкових класах.
Метоюдипломної роботи є узагальнення і систематизація методики вивчення іменника упочаткових класах відповідно до Державного стандарту (українська мова – мованавчання).
Гіпотеза: успішне вивченняіменника як частини мови учнями початкових класів можливе за умов:
1)забезпечення змісту вивчення іменника відповідно до вимог програми;
2)врахування принципу наступності і перспективності при вивченні іменника.
Завданнядослідження:
1.З’ясувати основні етапи вивчення іменника.
2.Проаналізувати лінгво-дидактичні підходи до вивчення іменника в початковихкласах.
3.Провестивідбір поетапного матеріалу для забезпечення змісту вивчення іменника впочаткових класах.
4.Провести експериментальне дослідження з метою визначення рівня засвоєнняграматичних категорій іменника.
Дипломнаробота складається із вступу, двох розділів, що містять по два параграфи,висновків, списку використаної літератури із 89 джерел, додатків.

РозділІ. Формування у молодших школярів граматичного поняття “іменник”
Кожнесамостійне слово становить єдність двох значень – лексичного і граматичного.Граматичним називається таке додаткове абстрагуюче значення, яке виражає різнівідношення слова, що супроводять його лексичний зміст. Якщо кожне словонаділене окремим лексичним значенням, то граматичні значення характерні не дляодного слова, а для цілої групи, розряду слів. Граматичних значень у слова можебути декілька.
Умолодшому шкільному віці формується початкова система граматичних понять.Здійснюється це не одразу. Одні граматичні поняття засвоюються учнями за кількауроків, інші формуються протягом усіх чотирьох років навчання. Граматичніпоняття формуються внаслідок тривалої роботи над відповідним мовним матеріалом,запропонованим учителем. Ця робота складається з таких компонентів, яксприймання окремих однорідних мовних явищ, абстрагування, виділення істотнихдля даної групи явищ ознак, узагальнення їх у спеціальному слові-терміні.
Граматичніпоняття можна засвоїти, спираючись тільки на логічну роботу мислення. Для того,щоб граматичне поняття було свідомо засвоєне, учнів необхідно навчити прийоміврозумової діяльності, за допомогою яких досягається виявлення, вичленування іоб’єднання істотних ознак об’єктів, що вивчаються.
Як ібудь-який процес пізнання, засвоєння граматичних понять відбувається у процесівиникнення і вирішення своєрідних суперечностей, що є рушійною силою засвоєння.
Процесформування граматичних понять умовно можна поділити на чотири етапи [39,с.203].
Першийетап формування граматичних понять полягає в аналізі мовного матеріалу з метоювиділення істотних ознак поняття.
Другийетап граматичних понять полягає в узагальненні істотних ознак, встановленнізв’язків між ними та у введенні терміна.
Третійетап формування граматичних понять полягає в уточненні суті ознак поняття ізв’язків між ними.
Четвертийетап формування граматичних понять полягає в конкретизації вивченого поняттязавдяки виконанню вправ, які вимагають практичного застосування одержанихзнань.
Формуванняу молодших школярів граматичного поняття “іменник” розпочинається з 1 класу іпроводиться за чотирма етапами.
Перший—підготовчий, якийзбігається з періодом навчання грамоти.
Підготовкаучнів до усвідомлення поняття “іменник” передбачає:
 навчаннярозрізнити предмет і його назву, розвиток умінь класифікувати слова за певною смисловоюознакою (назви овочів, фруктів, транспорту тощо).
 Засвоїтивласне українські загальновживані слова на місці засвоєних учнями в дошкільномужитті російських слів: олівець, гумка, рядок, зошит, лялька, годинник, літак,смужка, малюнок, крапка, кишеня, сорочка та інші. Уточнення правильної вимовиукраїнських слів, які засвоєно під впливом російської мови з іншим звучанням:лінійка, вікно, ліс, дідусь та ін. Уміння на слух відрізняти українські словавід слів інших близьких мов.
Розумітизначення слова, вміти співвідносити слово і зображення відповідного предмета:вибрати з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, що дає учитель [69,с.28-29].
 Загальнепоняття про іменник починає формуватися у дитини ще в добукварний період. Саметут учитель навчає дітей розрізняти предмет і слово, що його називає.
Зробитице можна, наприклад, у такий спосіб.
Учительбере у руки книгу і запитує:
—      Щоя тримаю? (Книгу).
—  Що ви можете знею зробити? (Розглянути, прочитати, покласти на стіл і под.)
—  Про що ця книга?(Мабуть, про тварин, бо на обкладинці зображені тварини.)
—  Ми можемодізнатися, хто написав для нас цю книгу? (Можемо, бо на обкладинці завждидрукують прізвище автора.)
— Унашій шкільній бібліотеці є багато дуже цікавих книжок.
Прощо вони?
Звичайно,діти відповісти не можуть, а тому вчитель, запитує, чому вони не можутьвідповісти на його питання (Бо не бачать книги.)
Отже, узагальнює вчительвідповіді дітей: предмет ми бачимо, можемо потримати в руках, а слово, що єназвою предмета, тільки вимовляємо і чуємо.
Надалі в учнів поступово формуєтьсяуміння “працювати” із словом як узагальнюючою назвою предмета. Скажімо, учительвимовляє слово стіл, а діти називають той стіл, який вони при цьому можуть уявити.
 На уроках навчання грамотипропонується вивчення 17 тематичних груп слів: шкільне приладдя, іграшки, одяг,посуд, меблі, побутова техніка, овочі і фрукти, ягоди, квіти, рослини, птахи,звірі, пори року, явища природи, професії, транспорт, ввічливі слова.
Роботанад словами кожної тематичної групи здійснюється в кількаетапів.Спочаткуучні поповнюють власний словник словами певної тематичної групи. З цією метоювикористовуються предмети, предметні малюнки, віршові чи прозові тексти,загадки.
Упроцесі аудіювання школярі знаходять у віршах чи уривках з прози слова, щоналежать до нової теми, називають запропоновані предмети і предметні малюнки,доповнюють тематичні групи словами з власного лексичного запасу. Під часозвучування першокласниками нових слів вчитель звертає увагу на правильність їхнаголошування і вимовляння. Потім учитель підводить учнів до тлумаченнязначення узагальнюючого слова тієї чи іншої групи.
Продемонструємометодику ознайомлення першокласників із словами тематичної групи на прикладівивчення теми «Одяг».
Вчительпоказує учням предметні малюнки із зображенням одягу (пальто, сорочка, сукнятощо) і запитує:
— Щови бачите на малюнках? (Діти озвучують назви одягу).
— Щороблять із цими предметами? (Одягають).
— Чиможна назвати ці предмети одним словом? Як? (Одяг).
— Подумайте, як утворилося це слово? (Від слова одягатися).
— Щож таке одяг? (Це речі, які одягає людина).
— Ціпредмети можна ще назвати виробами, бо їх виготовляють (виробляють) із тканини,шкіри, хутра. Тому одяг — це вироби з тканини, хутра, шкіри, які люди одягаютьна своє тіло.
 Учитель читаєвірш.
 «Домовик»
Язібрався погуляти —
одягмушу свій шукати.
Це,напевне, домовик
заховавдесь черевик.
Зниклисветр та піджак,
незнайду їх теж ніяк.
Яз-під ліжка, із куточка,
витягнувсвою сорочку.
Хтоїї туди запхав
ймедом замастив рукав?
Ну,звичайно, домовик
заховавїї та втік.
Вкухні біля табуретки
яузяв одну шкарпетку.
Другудомовик забрав,
бонема. Я скрізь шукав...
 Т.Лисенко
— Який одяг шукав хлопчик?
— Чому ви не назвали черевик і рукав?
— Який ще одяг, крім названого у вірші, ви знаєте?
Надругому етапінові слова вводяться в словосполучення і речення. З цієюметою школярам пропонується сказати, якими можуть бути названі предмети, щовони можуть робити або що можна робити з цими предметами. Щоб відповісти напоставлені запитання, першокласники повинні будувати словосполучення і речення.У процесі цієї роботи формуються вміння правильно поєднувати слова условосполучення, розташовувати слова в реченнях, а також поширювати реченнядругорядними членами (без уживання термінів).
Наведемозразок такої роботи на прикладі фрагмента уроку на тему «Квіти».
Учительпропонує учням послухати текст і знайти в ньому назви квітів.
Передхатою був великий квітник. У його центрі височіли горді мальви.
Їхоточували барвисті айстри. Поряд усміхалися яскраві гвоздики. А біля їхніх нігстелився синій барвінок.
— Проякі квіти говориться у тексті? (мальви, айстри, гвоздики, барвінок).
Підчас заслуховування відповіді кожного учня доцільно, щоб клас доповнював її.
Потімвчитель пропонує першокласникам скласти речення про квітку з використаннямдібраних слів. (Запашна ромашка — красива і корисна квітка).
— Побудуйте схему свого речення.
Завершальниметапомроботи над словами тематичної групи є використання їх у зв'язнихвисловлюваннях. З цією метою учням пропонується скласти розповідь чи висловитиміркування на теми, пов'язані з їхнім життям.
 Наприклад:
 Хтоскладає тобі в портфель шкільне приладдя?
Дезберігаються твої іграшки? Чи є там порядок?
Розкажи,що за чим ти одягаєш, коли збираєшся до школи.
Якапрофесія тобі подобається? Ким ти мрієш стати, коли виростеш.
Уході цієї роботи в першокласників формується уміння пов'язувати речення міжсобою, уникати невиправданих повторів, послідовно висловлювати думку, невідступати від теми висловлювання. Однак, методикою передбачено, що під часзаслуховування дитячих висловлювань учитель не перебиває першокласників.Вчитель вказує на допущені мовленнєві помилки і виправляє їх дуже доброзичливо ітолерантно після завершення учнями своїх висловлювань.
Другийетап (2 клас) формування поняття іменник передбачає знайомлення учнів ізграматичними ознаками слів у єдності з їх смисловими значеннями (відповідаютьна питання хто? що?, називають предмети) й закріплення їх у терміні “іменник”.
Уміння знайти серед слів ті, що подібні чи протилежні за лексичнимзначенням. Змінювати слова, які відповідають на питання хто? що?, за числами(один-багато). Уміння утворювати множину іменників (у простих випадках, безвживання терміна). Правильно вживати іменник у множині чи однині у складеномуреченні [69, с.37-38].
Ця робота потребує від учнів більше високого ступеня узагальнення, ніжце було на підготовчому етапі.
У 2класі діти дізнаються про те, що слова, які означають назви людей і тварин,відповідають на питання хто?, а слова, які означають назви інших предметів — напитання що? З цією метою учитель здійснює систематизацію
слів-назвпредметів, тобто виділяє групи слів на позначення людей, тварин, рослин, предметівпобуту.
Демонструється,наприклад, таблиця із зображенням
 лікаря,робітника (перший ряд),
собаки,кота, їжака (другий ряд)
дерева,портфеля, чайника (третій ряд).
Уході евристичної бесіди учитель з'ясовує:
— Хтозображений на малюнку першого ряду?
— Якепитання можна поставити до кожного з зображених предметів? (Хто це? — Лікар іпод.).
—Кого називають слова лікар, робітник? (Людей.)
Отже,які слова відповідають-на питання хто? (Слова— назви людей.)
Аналогічнаробота проводиться з малюнками другого, а потім — третього ряду.
Внаслідоктакої роботи у дітей формується уявлення про іменники — назви істот і неістот. (Див.додаток А)
Третійетап (3 клас) полягає у поглибленні знань про смислове значення іменників(питання, значення, роль та зв'язок з іншими словами в реченні за допомогоюзакінчень та прийменників), розширене знання про іменники, що означають назвиістот (хто?), назви неістот (що?), власні і загальні іменники, написаннявеликої букви у власних іменниках.
Засвоєнняформи роду іменників(чоловічий, жіночий, середній); числа (однина і множина);підготовці до усвідомлення відмінків (назви відмінків, відмінкові питання).
 Навивчення даного матеріалу відводиться 13 годин [ 69, с. 53-54].
Звласними та загальними назвами іменників школярі ознайомлюються у З класі.
Учніповинні усвідомити, що кожна річ має свою загальну назву. Те за яким ми можемосказати та, ця річ, чи ні. Будь-який предмет має певне найменування. Якщо жназву предмету чи особі дала людина за особистим бажанням, для того щоб відділитийого чи її серед інших — то це власна назва. Власними можуть бути назви країн,міст, сіл, вулиць, річок, гір, морів, океанів, клички тварин, прізвища, ім'я,по батькові людей. Власні іменники відрізняють від загальних написанням. Длявиділення їх записують з великої букви.
Данийматеріал учні закріплюють у ході бесіди та на основі практичного виконаннявправ.
Можливийваріант запитань для бесіди:
-           У вас є домашні улюбленці? Які?
-           Як ви до них звертаєтесь?
Учнірозуміють, що ті слова за допомогою яких вони кличуть тварин -власні назви.
Такуроботу проводять на основі інших прикладів та практичного виконання вправ.
 Граматичнепоняття роду іменників формується в 3 класі переважно на основі використанняпояснювально-ілюстративного методу.
Опрацьовуючитему “Рід іменників”, учитель має показати дітям, що
— іменникибувають трьох родів: чоловічого, жіночого і середнього;
— длятого щоб визначити рід іменників, слід поставити їх у формі однини;
— ріддеяких іменників слід запам'ятати (собака — ч. р., путь — ж. р.).
 Ушкільній практиці традиційно розпізнавання роду іменників здійснюєтьсяпідстановкою особових займенників— він, вона, воно чи присвійних — мій,моя, моє. Це має повідомити учитель дітям перед виконанням вправ нарозрізнення роду.
 Важливопід час формування поняття роду показати учням, що визначити рід іменниківможна тільки тоді, коли вони вжиті в однині.
Зцією метою учитель може запропонувати дітям визначити рід іменників у такому,наприклад, реченні:
Догодівниці прилітають горобці і синиці.
Учніпереконуються, що відомий їм прийом визначення роду (підстановка слів він,вона, воно) до слів горобці і синиці не допомагає. Тодіучитель пропонує інший варіант речення:
Догодівниці прилетіли горобець і синиця.
Такучні повинні дійти висновку, що визначити рід іменника можна тільки за формоюоднини.
Поняття„число" засвоюється дітьми на реальній, предметній основі: у житті вонизустрічають один або декілька предметів. У зв'язку з цим уявленням про числосформоване ще в дошкільному віці, адже практично діти вміють користуватисяформами однини і множини іменників (лялька — ляльки, яблуко — яблука).
Усвідомленнячисла іменників як граматичної категорії починається в школі.
Поняттяпро однину і множину іменників формується послідовно.
У 1—2класах учні дістають уявлення про один і багато предметів, вчаться добиратислова за зразком (герой — герої, мишенята — мишеня) абозмінювати форму слова, керуючись настановою один — багато.
Терміниоднина--множина вводяться в 3 класі. Якщо в 1-2 класі учні лише практичнокористуються числовими формами, то у 3 класі продовжується формування поняття„число іменників" на більш високому рівні.
 Підчас вивчення числа іменників діти повинні зрозуміти:
іменникозначає назву одного предмета, він уживається в однині (книга, олівець,стіл);
якщоіменник означає назву двох або більшої кількості предметів, він уживається вмножині (книги, олівці, столи);
 не всякийіменник, що має форму множини, називає кілька предметів
(окуляри,ножиці, двері);
 невсякий іменник, що має форму однини, становить собою назву одного предмета (коріння).
Упроцесі роботи над числом іменників учитель має сформувати уміння:
1)розрізняти іменники в однині і множині за значенням і закінченням;
2)утворювати форму множини від найбільш уживаних форм однини і навпаки;
3)правильно вживати числові форми іменників у мовленні.
 Роботанад вивченням числа іменників проходить у такій послідовності.
Спочаткувчитель організовує спостереження за словами, які називають один ікілька-предметів, і порівняння цих слів. Пропонує, наприклад, такі слова:
парта—парти, хлопець — хлопці, лінія — лінії, море — моря.
 Учительдопомагає дітям, з'ясувати, скільки предметів називають іменники першоїколонки, а скільки—другої.
Внаслідокузагальнення діти неодмінно зроблять висновок про те, що коли іменник називаєодин предмет, він уживається в однині, а коли більше предметів — у множині.
Оскількиучні при визначенні числа звертають увагу лише на смисловий бік поняття (один —багато), слід зорієнтувати їх на врахування формального показника однини імножини — закінчення (книга — книги, ліс —ліси).
Визначаючичисло іменників, учні повинні дотримуватися певної послідовності дій:
1)встановити, один чи більше предметів називає слово;
2)визначити закінчення іменників у множині.
 Цеполегшує роботу вчителя над розширенням у дітей уявлення про число, зокрема, віменників, які мають форму множини, але називають, один предмет, або, маючиформу однини, називають сукупність предметів.
Які можливіваріанти організації спостереження за такими іменниками можна виконати будь-якуз наведених нижче вправ:
учительдемонструє малюнок із зображенням одних окулярів і кількох, просить назвати, щозображено на малюнках. В учнів руйнується стереотип визначення числа запринципом один—багато, який не допомагає їм, у даному випадку і закінчення.
Дітинеодмінно приходять до висновку про існування в мові іменників, які вживаютьсятільки у формі множини, незалежно від того, яку кількість предметів вонипозначають;
— учитель пропонує учням записати подані слова у два стовпчики “Однина” і“Множина”.
 Середслів, якими оперуватимуть діти (наприклад, вікно, море, вікна, моря), зустрінутьсяі слова типу ножиці, окуляри. Природно, що перед дітьми виникаєпроблемна ситуація: до якого стовпчика віднести останні іменники? Можнаочікувати, що учні, враховуючи відомі їм критерії один — багато і закінчення,віднесуть ці іменники до множини.
Класоводпропонує школярам утворити від цих іменників форми однини.
Колидіти переконаються в неможливості такої операції, вона приводить їх довисновку, що деякі іменники мають тільки форму множини, хоч і позначають одинпредмет.
Аналогічноучитель знайомить учнів і з тими іменниками, що мають тільки форму однини.
Збірнііменники типу каміння, коріння, в уявленні молодших школярів можуть асоціюватисяз множиною. Тому слід дати дітям допоміжний орієнтир для множини — слова мої,вони. Користуючись цим орієнтиром, учні прийдуть до висновку, що слово коріннямає форму однини — коріння (воно, моє), а слово корені (вони,мої), є формою множини від корінь (він, мій).
Насучасному етапі розвитку методики викладання української мови надзвичайноактуальною є проблема вивчення морфологічних і синтаксичних явищ увзаємозв'язках.
Такізв'язки між явищами морфології та синтаксису можуть бути виявлені під часвивчення в 3 класі категорії відмінка іменників.
Категоріявідмінка, як відомо, морфолого-синтаксична. Пояснюється це тим, що вонавластива іменним частинам мови і виявляється тільки в синтаксичних зв'язкахслів.
Відмінокяк лінгвістичне поняття є явищем багатомірним. Йому властива і граматичнасемантика (значення), і форма, і функція, що виявляється у зв'язках слова зіншими словами в реченні, контексті.
 Таказмістова особливість відмінка потребує багатоаспектного підходу до йоговивчення в початкових класах. Це означає, що відмінкові значення, форми іфункції мають розглядатися в єдності і у взаємозв'язках.
 Вивчаючивідмінювання іменників, слід розкрити учням суть категорії відмінка — здатністьвиражати за допомогою закінчення та в окремих випадках прийменників синтаксичнізв'язки між словами.
 О.М. Пєшковський, вказуючи на велику організуючу роль відмінків у мовленні,писав, що вони своїми формами «виражають відношення між нашими словами,уявленнями і тим створюють зв'язну мову — думку; без них наша мова розпалась бина окремі не пов'язані між собою слова, а мовна думка — на окремі уявлення [66,с. 32].
Внаслідоквивчення відмінювання іменників учні повинні усвідомити:
— змінаіменників за відмінками служить для зв'язку їх з іншими словами;
—крім відмінкових закінчень для зв'язку слів використовуються прийменники;
—називний і давальний відмінки ніколи не вживаються з прийменниками, а місцевий— ніколи не вживається без прийменників;
— рештавідмінків можуть уживатися як з прийменниками, так і без них;
— узалежності від системи відмінкових закінчень іменники поділяються на певнігрупи — відміни.
 Грунтдля формування цього поняття готується поступово ще з 1 класу.
 Практичноз відмінковими формами іменників діти мають справу і при складанні словосполучень,і при відновленні деформованих текстів, і при змінюванні іменників запитаннями.
Особливістюзасвоєння відмінків є те, що воно базується на вмінні учнів бачити зв'язки сліву реченні. Ось чому роботу над вивченням відмінків можна починати лише післятого, як діти навчаться вичленовувати з речення слова, пов'язані між собоюграматично і за смислом, тобто словосполучення.
Ужена початковому етапі вивчення відмінювання іменників діти, ще не знаючивідмінків, знайомляться з різними формами слова. Спостереження за зміноюзакінчень у словах у залежності від інших слів дає змогу учням усвідомити рользакінчення в мовленні.
Починатививчення відмінювання іменників доцільно з аналізу записаного на дошці чикодокарті тексту, в якому слово хліб уживається в усіх відмінках.
Учителькерує спостереженням учнів у ході такої, наприклад, бесіди:
 Хліб— усьому голова,— так віддавна в народі казали,
Тож іне дивно, що люди без хліба вмирали.
 Хлібовішану, як рідним батькам, віддавали,
 Піснюпро хліб на весіллі й обжинках співали,
3 хлібомі сіллю гостей дорогих зустрічали,
В хлібовісилу й могутність народу вбачали.
—Прочитайте текст. Скажіть, яке слово повторюється в кожному реченні (Слово хліб.)
— Наяке питання це слово відповідає? (Що ?) Що сказано про хліб у другому реченні? (Безхліба вмирали.)
— Наяке питання відповідає це слово? (Без чого?)
—Випишіть форми слова хліб з першого й другого речення і скажіть, чимвони відрізняються? (У другому слові з'явилось закінчення -а.)
—Чому не можна, щоб у другому реченні слово хліб було вжите в одній і тійсамій формі, що й у першому? (Не буде зв'язку між словами.)
Аналогічнопроводиться робота з наступними реченнями. Після такої підготовчої роботицілком логічним буде питання: для чого потрібна зміна закінчень в іменниках?(Для зв'язку з іншими словами.) Що відповідає кожній зміні закінчення?(Запитання до іменника.)
Зміназапитання, як правило, приводить до зміни закінчень у словах. Подальшеусвідомлення цієї закономірності відбувається при роботі над деформованими текстами.Побудова речень із безсистемно поданих слів неодмінно змусить дітей поставитилогічні запитання, а мовленнєвий досвід підкаже вибір правильної форми. Отже,ще до вивчення теми “Відмінки іменників” учні мають змогу зрозумітивзаємозв'язок питання і форми слова-відповіді.
Нанаступному етапі вивчення відмінювання іменників, актуалізуючи знання дітей прозміну слів за питаннями, вчитель знайомить школярів із назвами відмінків.
Вивченнявідмінювання іменника слід пов'язати з виробленням уміння розрізняти відмінки.
Привизначенні відмінків треба привчити учнів дотримуватися потрібної послідовностідій:
1)знайти слово, з якими пов'язаний іменник;
 2)від цього слова поставити запитання до іменника, відмінок якого визначається;
 3)за питанням визначити відмінок.
Такучні свідомо оволодівають умінням визначати відмінки. Однак навіть дотриманнятакої послідовності не застраховує школярів від помилок у визначенні окремихвідмінкових форм. (Див. дод. В)
Учетвертому етапі (4 клас) вивчення даної теми передбачає розширення уявленняпро лексичне значення іменника, формування уміння відмінювати іменники, свідомовживати відмінкові форми для висвітлення своїх думок і правильно писативідмінкові закінчення.
Навивчення даного матеріалу відводиться 20 навчальних годин [69, с.67-68].
Значнітруднощі викликає розрізнення форм родового і знахідного відмінків іменників(назв істот). З метою попередження помилок у визначенні цих відмінків слідскористатися прийомом підстановки іменника жіночого роду з флексією -а (-я).Наприклад, для визначення відмінків іменників у словосполученнях зустрівучня (учнів), не бачив учня (учнів) слід підставити іменник учениця. Якщопідставлений іменник жіночого роду матиме закінчення -у (-ю), то йаналізований іменник стоїть у знахідному відмінку, якщо закінчення -й, /-, то йаналізований іменник стоїть у родовому відмінку.
Давальнийі місцевий відмінки діти не будуть плутати, якщо вчитель навчить їх, що удавальному відмінку іменники вживаються без прийменників, а в місцевомувідмінку — з прийменниками. Домогтися цього учитель може, організувавшиспостереження за формами іменників у таких, наприклад, реченнях, як Усевіддай своїй країні і Україні нашій добре жити та ін.
Ознайомлюватиучнів із суб'єктним значенням називного відмінка іменників необхідно спочаткуна прикладі речень, в яких немає омонімів форм називного та знахідноговідмінків.
Можназробити висновок про вивчення в 4 класі деяких відмінкових значень, серед якихрозглядаються суб'єктне значення називного відмінка іменників і об'єктнезначення знахідного відмінка іменників. Знання основних значень названихвідмінків іменників, на їх погляд, допоможе учням розрізняти омоніми відмінковіформи (форми називного та знахідного відмінків). Наприклад: Брат читаєжурнал. Грудень рік кінчає.
 Безумовно,суб'єктне значення називного відмінка іменників учні мають усвідомити практичноу процесі виявлення в реченнях слів, що означає діючу особу чи діючий предмет.Об'єктне значення знахідного відмінка іменників з'ясовується способом виявленняв реченнях слів, що означає предмет, на який спрямовано дію. Вона виражаєтьсядієсловом-присудком. Молодші школярі вивчають синтаксичну роль іменників уназивному і знахідному відмінках, з'ясовують, що іменники в називному відмінкузавжди виконують роль головного члена речення — підмета, а в знахідномувідмінку — роль другорядного члена речення. Терміни ”суб'єктне” та “об'єктне”значення відмінків іменників учням не повідомляються.
 Яквідомо, в початкових класах на уроках української мови відведено достатньо часуознайомлення учнів з відмінками іменників і формами. На деяких урокахвивчаються прийоми розрізнення відмінків іменника (наприклад, різнених формназивного та знахідного, знахідного та родового, давального та місцевоговідмінків). Проте головна увага в процесі аналізу відмінної форми приділяєтьсяпостановці відмінкових питань хто? що? та кого? що? (розрізнення називного тазнахідного відмінків іменників). У результаті такої роботи учням важкоправильно визначити форму відмінка та його синтаксичну роль. Труднощі, з якимиучні зустрічаються під час аналізу омонімічних відмінкових форм іменників,пояснюються насамперед неповнотою знань молодих школярів: учні протягомпрактичного вивчення Їхназивного та знахідного відмінків іменникаознайомлюються з основними їх значеннями (з суб'єктним значенням називноговідмінка іменників і об'єктним значенням знахідного відмінка іменників).
Розглянемометодику вивчення цієї теми. Суть методики полягає в одночасному аналізівідмінкових форм, функцій і значень. Вона розробляється методистами, якіспирались у своєму дослідженні на дидактичний принцип доступності викладуграматичного матеріалу.
Щобсформувати в учнів відповідні граматичні поняття про відмінок іменників якєдність значення, форми та його функції, необхідно скористатися теорієюпоетапного формування розуміння дій. На перших етапах з учнями складаєтьсяорієнтовна основа дії, а потім розробляється поетапне формування умінь інавичок.
У 4класі звертається увага на те, що іменник у називному відмінку ніколи невживається з прийменником, що в реченні іменник у формі називного відмінказавжди буває підметом, а в формі всіх інших відмінків—тільки другорядним членомречення. Учитель переконує учнів у тому, що правильне визначення відмінкаіменника в реченні можливе за умови не тільки правильно поставленого до ньогопитання, а й урахування інших ознак. Найголовніші з яких такі:
1)        паралельна постановка питання за змістом висловлюваного (куди? звідки?де?): Петрик з Андрійком пішли (куди?) в ліс; прийшли (звідки?) з лісу; побували(де?) в лісі;
2)        знання значень деяких відмінків (приналежність – родовий, місцедії – місцевий, знаряддя дії – орудний відмінок);
3)        відмінкове закінчення (-ом, -ем, -ою. –ю, — оруднийвідмінок однини; -ам, -ям – Давальний відмінок множини);
4)        наявність чи відсутність прийменника (з прийменником називноговідмінка не може бути; прийменники без, біля, від, для, до, коловживаються тільки з родовим відмінком);
5)        закінчення прикметника при іменнику (-им, -ім. –ою –орудний відмінок; -у, -ю – знахідний відмінок);
6)        роль іменника в реченні (підмет – лише в називному відмінку,другорядний член речення, подібний за формою – у знахідному відмінку: Татокупив портфель.);
7)        підстановка іменника іншого роду (для розрізнення знахідного іродового відмінків іменників що означають назви істот: пас коня (корову)– знахідний відмінок; не знайшов коня (корови) – родовий відмінок).
Звичайно,всіма цими засобами молодші школярі оволодіти і самостійно користуватися неможуть, не може ставтися до них і така вимога, але вчителі ці прийому знають із пропедевтичною метою знайомлять з ними учнів.
Напідсумкових уроках з вивчення іменників доцільно організовувати групову роботуна складання таблиць відмінювання іменників з метою зіставлення відмінковихзакінчень.
Н.дівчин-а ліс пол-е медаль
Р.дівчин-и ліс-у пол-я медал-і
Д.дівчин-і ліс-у(ові) пол-ю медал-і
З.дівчин-у ліс пол-е медаль
О.дівчин-ою ліс-ом пол-ем медалл-ю
М. надівчин-і у ліс-і у пол-і на медал-і
Такепаралельне відмінювання різних за характером відмінкових закінчень іменників,зіставлення їх сприяє свідомому закріпленню матеріалу, демонструє наочно, в якихвипадках можна скористатися підстановкою іменника іншого роду, щоб правильно визначитивідмінок.
Напідсумкових уроках у 4 класі слід систематично проводити морфологічний розбір іменників.Для цього найкраще використовувати речення, взяті зі зв’язаних текстів, де іменникивжито в різних числових і відмінкових формах.
Морфологічнийрозбір іменника проводиться за схемою:
— аналізоване слово;
— початкова форма;
— рід;
— число;
— відмінок;
— член речення.
Молодшішколярі повинні засвоїти, що початковою формою кожного іменника є форма називноговідмінка однини (за винятком іменників, що вживаються тільки у формі множини)).Ця форма потрібна для визначення роду, а за змінною формою в реченні визначаєтьсячисло і відмінок. Практичне значення опрацювання граматичних категорій іменникаполягає в засвоєнні учнями правопису відмінкових закінчень іменників. Требапривчати учнів доводити спосіб написання того чи іншого відмінкового закінчення.
Висновокучителя. Якщо іменники означають дійову особу чи діючий предмет, то вони стоятьу формі називного відмінка і в реченні виконують роль головного члена —підмета.
Особливоважливе значення має розбір речень зі зворотним порядком. Аналізуючи речення,учні переконуються в тому, що підмет не обов'язково повинен стояти на початкуречення перед присудком.
Відомо,що ще в 3 класі молодші школярі навчаються ставити питання від підмета доприсудка, на основі цього визначати головні члени речення (граматичну основу).В 4 класі учні відпрацьовують уміння знаходити підмет і присудок в реченні.
Взв'язку з цим робота над визначенням об'єктивного значення називного відмінкаіменників поєднуватися з визначенням у реченні граматичної основи тапостановкою питань від підмета до присудка.
 Підчас аналізу речень складається орієнтовна основа дії, що пов'язана звизначенням суб'єктного речення називного відмінка іменників і йогосинтаксичної функції. Учням рекомендується виконувати такі розумові операції:
 1)знайти в реченні іменник, що означає дійову особу чи діючий предмет, визначитивідмінок іменника (називний відмінок) та його синтаксичну основу (підмет);
2)визначити у реченні граматичну основу та встановити за допомогою питань зв'язкиміж підметом і присудком. Таким чином, перед учнями розкривається методикааналізу категорії відмінка на основі врахування її семантики таморфолого-синтаксичних властивостей.
Алгоритмміркувань молодші школярі можуть записати собі в зошити чи на окремі картки ікористуватися ними стільки, скільки потрібно.
Додатковопропонується учням виготовити сигнальні картки з умовними позначеннями:
а) д.о. — дійова особа,
б) д.п. — діючий предмет,
в) Н.в. — називний відмінок
 г)_____—підмет,
д)_____—присудок.
Кожнакартка виготовляється на певному кольоровому тлі, яке і служить сигналомправильності чи неправильності виконання завдання.
Такстворюється початкова, матеріалізована основа самостійних дій учнів. Молодшішколярі навчаються міркувати за смисловими орієнтирами алгоритму. Наведемозразки міркувань учнів:
1.        У реченні У небі вітер гонить хмари діючий предметпозначається іменником вітер. Цей іменник стоїть у формі називноговідмінка, відповідає на питання що? Іменник вітер у реченні виконує рольголовного члена — підмета. Підмет вітер у реченні пов’язаний з присудком гонить(складає з ним граматичну основу); вітер (що робить?) гонить.
2.        У реченні На уроці учні слухали цікаву розповідь учителядійова особапозначається іменником учні. Цей іменник стоїть уформі називного відмінка, відповідає на питання хто? Іменник учні в реченнівиконує роль головного члена — підмета. У реченні На уроці учні слухалицікаву розповідь учителя діюча особа у реченні з присудком (складає з нимграматичну основу): учні (що робили?) слухали.
 Такождоцільно показати і зворотний зв'язок між головними членами речення — міжприсудком і підметом: гонить (що?) вітер, слухали (хто?)учні.
Доцільновикористовувати, як вважають науковці, прийом пояснення помилок у визначенніпідмета. З цією метою для розбору даються, наприклад, такі речення: Вчительціквіти подарували учні.Учням пояснили завдання вчителі. Повідомляється пропомилку, що могли допустити учні під час визначення підмета, або виконанняпопередніх завдань. Можлива помилка: роль підметів у реченнях виконують першііменники на тій підставі, що вони позначають, про кого розповідається вреченні. Дітям легко виправити помилки, якщо вони засвоїли суб'єктне значенняназивного відмінка іменників.
Наведемоприклади пояснень учнів під час виправлення можливих помилок у граматичномурозборі речень.
Упершому реченні роль підмета виконує іменник учні, ане іменник вчителька,тому що іменник учні позначає дійову особу, відповідає на питання хто?, стоїть у називному відмінку. Цей іменник є головним членом речення —підметом. Підмет учні у реченні пов'язаний з присудком подарували:учні (що зробили?) подарували. Іменник вчительці стоїть удавальному відмінку, відповідає на питання кому?, виконує роль другорядногочлена речення. Важливо звернути увагу школярів на те, що другорядний членречення також поєднується з присудком, але вже у складі словосполучення (якзалежний член словосполучення), наприклад: подарували (кому?) вчительці.
Такимчином, перед учнями розкривається різниця у функціонуванні в реченні іменниківу називному відмінку, з одного боку, та у непрямих відмінках — з другого.
Вусному й писемному мовленні учнів трапляється багато помилок у побудові речень,у тому числі й пов'язаних з уживанням іменників. Діти часто не розуміють ролі вреченні іменникових форм, не усвідомлюють зв’язку їх з іншими частинами мови,структури словосполучень.
Звичайно,мовлення молодшого школяра не може бути бездоганним. Але завдання вчителя —добиватись, щоб помилок було якомога менше. Тому необхідна постійна увага дорозвитку мовлення учнів, зокрема до вироблення навичок правильної побудовиречень.
Протецій роботі, на жаль, не надається належної ваги.
По-перше,в підручниках з української мови для початкових класів, ще мало вправ, якіспонукали б учителя систематично працювати з учнями над структурою речень таособливостями їх інтонаційного оформлення.
По-друге,нерідко вчителі поверхово опрацьовують програмовий матеріал: на урокахморфології аналізують з учнями форми слів без урахування їх синтаксичнихзв'язків і функцій. Питання синтаксису розглядають лише на уроках,безпосередньо присвячених опрацюванню синтаксичних тем, а цього недостатньо длявироблення необхідних практичних навичок. Навіть тоді, коли вимога програмищодо постійної роботи над реченням при вивченні конкретної теми ніби йвиконується, а вчителі не завжди досягають бажаного ефекту. Від учнів частовимагають лише складання речень з певним словом чи якоюсь його граматичноюформою, не звертаючи уваги на синтаксичні зв'язки.
Вролі ілюстративного і дидактичного матеріалу використовують здебільшого зразкиз літературних текстів. Речення, складені учнями, аналізують формально, безз'ясування помилок у побудові, або й не обговорюють зовсім. Отже, діти неусвідомлюють суті допущених помилок, не знають, як їх виправляти, хочздебільшого вони пов'язані з теоретичними питаннями програми початкових класів.Тому одні й ті ж похибки часто повторюються, вкорінюються, школяріприпускаються їх і в наступних класах.
Так,учні нерідко вибирають не ту граматичну форму іменника, яка вимагаєтьсяструктурою речення: “Вся земля укривається в зелені”. “Дмитрик почепив квітку вкапелюх” і т. п. Самі по собі граматичні форми іменників цілком правильні, нимиможна було б скористатися у таких, скажімо, висловах: одяглася в зелень,поклав у капелюх. Учні зрозуміють суть помилок, якщо звернути їхню увагу награматичну, смислову залежність: укриється чим?, почепив на що?
Неувагоюдо зв'язку між словами пояснюються і часті порушення узгодження між підметом таприсудком: ”В пакунку були сухарі і консерви”. “Він уже збив три ворожихлітаки”, неправильний порядок слів у реченні: “На стіні висить Шевченкапортрет”, “Потім прийшли дітей батьки”, “Важко стало добувати їжу пташкам”. Дотакої самої помилки призводить нерозрізнення форм називного й знахідноговідмінків: “Чорні зажурені дерева окутують сутінки” та ін.
Типовоюпомилкою є також пропуск необхідного для зв'язку двох слів прийменника:“Дмитрик побачив, що Василька не ловиться рибка”. “Він жив березі річки”.“Льотчик їхав на машині село”. Якщо в першому реченні відсутність прийменникаможна пояснити злиттям звуків (в Василька), то інші свідчать про нерозумінняролі прийменника.
Прийменникразом з відмінковими закінченнями служить для зв'язку між словами. Ця самапрогалина в знаннях учнів проявляється і в злитті прийменника з іменником, атим більше — з залежним від нього словом: Всі зібралися “вкласі”. Микола“здобрим” уловом пішов додому.
Нерідкоучні пропускають іменники, необхідність яких зумовлена змістом керуючого слова:“Білка ще з осені запаслася”. (Чим?). “Дощ падав лише на одну половину”.(Чого?). “До пам'ятника підходять люди з усіх кінців”. (Чого?).
Трапляєтьсяй заміна потрібного іменника іншими словами: “Було тільки чути курличутьжуравлі” (чути що? — курликання).
Запобігтитаким і подібним помилкам допоможе тільки систематична праця, передусім під часвивчення відмінкових форм та особливостей уживання прийменників.
Учнімають усвідомити, що кожен іменник — це не тільки частина мови, яка маєномінативну функцію, а й синтаксична одиниця. Отже, його не можна розглядатиокремо, не беручи до уваги зв'язку з іншими членами речення.
Щоб ушколярів не склалося хибної думки, ніби іменник — тільки підмет, використовуємодля аналізу речення з іменниками в різних синтаксичних функціях, щоразупоказуємо, на які відмінкові і смислові питання він відповідає, з якими словамиперебуває у зв'язку, як змінюється його роль зі зміною відмінкової форми.
Правильневживання іменника у потрібній відмінковій формі і написання відповідногозакінчення залежить від уміння встановлювати граматичні зв'язки між словами,від знання правопису відмінкових закінчень. Якщо орфографічні норми учень можей завчити, то навички вживання відмінкових форм окремих слів у зв'язномумовленні набуде лише за систематичного виконання різноманітних тренувальнихвправ — як письмових, так і усних.
Щоброзпізнати, в якому відмінку вжито іменник, учень має навчитися знаходитислово, від якого залежить ця частина мови, правильно ставити питання. Крімтого, на відмінкову форму вказує і прийменник.
Найбільше уваги варто приділити зв'язку між словами, бо саме від йогоосмислення і вироблення відповідних практичних навичок залежить удосконаленнясинтаксичної структури мовлення школярів. (Див. дод. С)

РозділІІ. Методичне забезпечення вивчення іменника у початковій школі та його експериментальнаперевірка
 
2.1Відбір лінгводидактичного матеріалу до вивчення частини мови “іменник” упочаткових класах
Структурапочаткового курсу української мови, яка існує в чотирирічній початковій школі,побудована за принципом змістового узагальнення. Цей принцип, визначений В.Давидовим, полягає в тому, “що засвоєння знань загального й абстрактногохарактеру передає знайомству з більш частковими і конкретними знаннями — останнімають бути виведені з перших як із своєї єдиної основи”[ 27, с.174].
Алеаналіз чинних підручників з української мови для 1—4 класів свідчить, щоосновну увагу в роботі над словом у них спрямовано на опрацювання окремихграматичних категорій. Робота над розділом «морфологія» в цих підручникахзводиться до вивчення частин мови. Завдання ж лексичного, фонетичного, синтаксичногохарактеру є епізодичними, а в багатьох вправах, які стосуються вивчення частинмови, відсутні. Тому вивчення слова, його лексичних, фонетичних і граматичних значеньна синтаксичній основі є тим продуктивним шляхом, який допомагає органічнопоєднати в єдиний процес оволодіння молодшими школярами елементами лексики,фонетики, морфології та синтаксису в процесі їхньої активної мовленнєвої діяльності.
 Відомо,що слова — іменники, як ніяка інша частина мови, відповідає психіці школяра.Мова дитини цього віку динамічна, предикативна. У мовленні молодших школярівпереважають іменники, що означають назви. Ось тому ці слова найбільш близькі ізрозумілі дітям.
Опрацюванняіменника як частини мови спрямоване на поглиблення знань учнів про граматичне ілексичне значення слова, про особливості словозмінювання, про синтаксичну рольу мовленні.
Оскількиіменник—одна з найважливіших і найбільш складних частин мови, що характеризуєтьсярізноманітністю семантики, відтінків лексичних значень, системою різноманітнихграматичних форм, то все це дає змогу стверджувати, що опрацювання її вимагає більшдетального розгляду усіх аспектів мовознавчої науки у системних взаємозв’язкахіз граматичним матеріалом.
Усівправи підручника “Рідна мова” подані в тій послідовності, як вимагає програма.Використання вправ підручника і додаткового матеріалу допоможе вчителевіурізноманітнити уроки рідної мови. Завдання спрямовані на поглиблення та удосконаленняв учнів знань, умінь і навичок з рідної мови.
Уметодиці викладання мови в початкових класах вправи можна класифікувати:
1.  За характером розумових операцій:
а) аналітичнівправи (вибрати, підкреслити іменники).
 Наприклад:підкресли слова – назви істот.
Ведмедю,меду, хотілося;
на,він, забрався, пасіку;
на,бджоли, налетіли, гість;
Мишко,господарок, відбивався, від, але, не, відходив;
мед,вже, солодкий, дуже.
Такий вид вправи допомагає учням усвідомлювати значеннєву сторонуслова, його роль у реченні.
б) синтетичнівправи. (Синтетичні вправи можуть виконуватись і без попередніханалітичних, але обов’язково супроводжуються внутрішньою аналітичною роботоюмислення, у процесі якої здійснюється контроль за виконанням завдання вправи).
 Наприклад:вставити іменники з довідки, підкреслити власні іменники.
Багато віршів для дітей написала… Любов Забашта.
Оперидля дітей “Коза-дереза” і “Пан Коцький” створив… Микола Лисенко.
…Павло Попович і Леонід Каденюк з дитинства мріяли про космічні польоти.
Українська…Ніна Матвієнко задушевно виконує народні пісні.
Словадля довідок: поетеса, композитор, співачка, космонавти.
Дана вправа допомагає учням закріпити знання про написання великоїбукви в іменниках.
в) аналітико-синтетичні вправи.
Наприклад:підкреслити іменники в однині і множині.
 Я лечу з далекої країниЗими. Хмаринка пустила мене краплиною води на землю. Але Мороз викує з менечарівну зірку. Скоро разом зі мною у веселому хороводі закружляють мої подруги- Сніжинки..
Вправапропонується учням на закріплення числа іменників; розвиватианалітико-синтетичні вміння учнів.
2.  За ступенем самостійності:
а) колективнівправи.
 Наприклад:розгляньте ілюстрації птахів, виставлені на дошці. Утворіть множину. Складіть зодним із цих слів речення.
Соловей-солов’ї.
Жайворонок-жайворонки.
Орел- орли.
Стриж-стрижі.
Вучнів формується уявлення про граматичну категорію числа, змінювання іменниківза числами.
б) індивідуальнівправи.
 Наприклад:прочитай слова. Запиши іменники у дві колонки. У першу – назви істот, у другу –назви неістот.
Літак, тополя, космонавт, телевізор, завод, доярка, школа, кравець,ведмідь, школяр.
Забезпечити розуміння учнями основних відмінностей між іменниками –назвами істот і неістот.
в)групові вправи.
 Наприклад:подані іменники випишіть за групами.
Словосполучення,ноти, дует, орнамент, персонаж, роман, драматург, пейзаж, бас, ключ, образи,корінь, поема, діалог, байка, правопис, співачка, аплікація, суфікс, скрипка,апостроф.
1.  Мова:
2.  Література:
3.  Музика:
4.  Живопис:
Сформуватипоняття предметності на прикладі іменників, що означають опредмечені дії.
г) диференційованівправи.
 Наприклад:письмове завдання дається диференційовано: слабшим учням – записати 4 назвиміст в Україні;
 асильнішим – записати 2 назви річок в Україні і скласти речення із придуманими іменниками.
3.За участю аналізаторів:
а) зорові.
 Наприклад:списати речення. Підкреслити власні іменники.
 Миколка,Гриць, Василько, Петрусь збирали грицики, васильки, миколайчики, Петровібатоги.
Зоровідиктанти сприяють розвитку пам’яті учнів.
б) слухові.
Наприклад:вибірковий диктант. Вказати рід іменників.
Снігур,синичка, ворона, дятел, голуб’ятко, шишкар, шпаченя, куріпка, ластів’я.
Слухові диктанти використовуються як навчальна вправа.
в) зорово-слухові вправи.
Наприклад: диктант.
 Недалеко від міста Дрогобича розкинулося село Нагуєвичі. У цьому селів сім’ї коваля Франка народився син Іван.
 Іван Фрнко був дуже здібним хлопцем. Він добре учився у школі, потім вуніверситеті в місті Львові.
 Ще у шолі Іван Фрнко почав писати вірші. Письменник у своїх книжахописав важке життя робітників і селян, закликав їх до боротьби.
Зорово-слухові диктанти спрямовані на активізацію зорово-слухових відчуттів.
4.За ступенем включення у мовленнєву діяльність:
а) зазразком (учні спостерігають, аналізують, відтворюють і самостійно працюютьна основі наслідування зразків).
Наприклад:до іменників, що відповідають на питання хто?, добрати іменники, щовідповідають на питання що? за зразком.
Зразок:(хто?) друг –(що?) дружба.
Журналіст, працівник, читач.
б) конструктивнівправи (складання словосполучень із поданихслів, заміна одних слівіншими тощо).
 Наприклад: поставитиіменники у потрібному відмінку.
Цікавитись (книжка), цікавість (до, книжка), любити (Україна), любов(до, Україна), доглядати (дочка), догляд (за, дочка), розглядати (малюнок),розгляд (малюнок), повага (батько), повага (до, батько).
Конструктивні вправи застосовуються після вивчення теми, з метоюзакріплення набутих знань на практиці.
в) творчівправи (складання словосполучень, речень із потрібним словом, розповідей заопорними словами тощо)
 Наприклад:скласти прислів’я, виписати іменники — назви істот і неістот.
Насонці тепло, як земля людей.
Укого ненька, а дитя матері,
Матигодує дітей,                             а біля матері добре.
Птахрадіє весні,                    у того сорочка біленька.
Цівправи можна використовувати на різних етапах навчання, із різною
навчальноюметою.
Підчас вивчення іменника можна запропонувати учням такі завдання.
Вправина визначення предметності:
1.Встановіть, яким членом речення (головним чи другорядним) виступає коженіменник. Випишіть іменники разом з тими словами, від яких вони залежать.
 Інколидля встановлення логічних зв'язків між словами доводиться користуватись не лишевідмінковими, а й більш природними і звичними смисловими питаннями (найчастіше— де?, куди?, звідки?). Слід пояснити учням, що за допомогою таких питань невдасться встановити відмінка. Усвідомити це їм допоможуть вправи:
1.Встановіть відмінок іменників, що вжиті з різними прийменниками, а відповідаютьна ті самі смислові питання.
2.З'єднайте за смислом слова плавати, ходити, гуляти і озеро, ліс, річки,поле, скориставшись прийменниками по, під, через, біля, із, за. Змінюйтеіменник так, як цього вимагає прийменник.
Порядз аналітичними вправами доцільно практикувати і синтетичні, що спонукали бучнів самостійно утворювати іменникові словосполучення, добирати потрібніприйменники, перебудовувати словосполучення, конструювати речення, наприклад:
1. Усполученнях слів визначте відмінок іменників, поставте питання до іменника зприйменником, змініть словосполучення так, щоб іменник з прийменникомвідповідав на питання звідки?, встановіть відмінок іменника у новомусполученні.
Забігу ліс, виліз на дерево, подивився на літак, пішов до школи, заліз під ялинку,поїхала в поле.
2.Замінітьсловосполучення протилежними за значенням: відійти від будинку, відплистивід берега, добігти до краю, вилізти на дерево, зійти в гори, поїхати в табір.
3.Іменники з прийменниками введіть у складені вами словосполучення: наподвір'ї, під лісом, за селом, через ліс, між горами, до моря, з гаю.
4. Зрозрізнених слів складіть речення: 1.допомагати, учні, урожай, збирання. 2.Наша, учні, їздити, школа, на, екскурсію,.
5.Виберіть прийменники, що сполучаються з іменником у знахідному відмінку.Доберіть до них відповідні іменники.
Над,під, перед, поперед, поза, на, між:, за, в, понад.
6.Складіть словосполучення. У дужках вкажіть відмінок дібраного вами слова. Пам'ятник(кому?), розмова (з ким?), відвідування (чого?), повідомлення(про що?), нагороджений (чим?), удостоєний (чого?), дякувати(кому?), вибачати (кому?).
7.Наведені словосполучення зробити заперечними. Визначити відмінки іменників. Читаюкнижку, бачу сонце, малюю картину, люблю кашу, одягаю пальто, зроблю стілець.
8.Слова, що в дужках, поставте в потрібному відмінку з прийменником чи без нього.
Домовитися(товариш); побачити (мати); побачитися (мати); зустріти (учитель); зустрітися(учитель); покатати (братик); покататися (братик).
 Так,іменник у знахідному відмінку, форма якого омонімічна формі називного,сприймається учнями як підмет. Звичний для дітей порядок слів (підмет —присудок — другорядний член речення) наштовхує на думку, що перший у реченнііменник є підметом, хоч не завжди так. Нечіткість теоретичних понять не може непозначитись на структурі складених учнями речень.
Переборюватианалогічні помилки допоможуть відповідні вправи, як-от:
1. Уреченнях підкресліть підмети.
Назеленому лузі розцвіли запашні квіти. Квіти розцвіли на зеленому лузі. Запашнірізнобарвні квіти порозцвітали на зеленому лузі. Зелений луг вкрився квітами.Квітами вкрився зелений луг.
2.Уважно прочитайте речення. Якими членами речення є іменники? Доповніть. Хмарапринесла дощ. Сіно намочив дощ. Сіно лежало в покосах. Пригріє сонце і висушитьсіно.
3.Встановіть різницю між виділеними словами в кожній парі речень.
1) Олівецьлежить на столі. Хлопчик купив кольоровий олівець.
2) Пожовклелистя опадає з дерев. На деревах уже немає пожовклого листя.
4.Зіставте речення. Визначте відмінки іменників. Якими членами речення вонивиступають? Встановіть зв'язки між членами речення.
Мамапошила нове плаття. До плаття мама пришила комірець. Олесі сподобалось плаття.
5.Придумайте речення зі словами сестри, поля.
6.Складіть речення зі словами подорож, кущ, ніч у називному і знахідномувідмінках однини. Якими членами речення вони виступають?
Вивчаючивідмінювання іменників, учні мають усвідомити, що кожна відмінкова форманерозривно пов'язана з іншими словами, з усім складом речення, зрозуміти, якуроль і вона відіграє у висловленні думки.
Принагідновчитель звертає увагу дітей на те, що слова у реченні пов'язуються якзакінченнями, так і прийменниками, що вони можуть стояти і безпосередньо передіменником, і перед залежним від нього словом. Прийменники уточнюють значеннявідмінкових форм іменника і вказують на часові, просторові, причинні та іншівідношення. Вони формують синтаксичні відношення між іменником у непрямомувідмінку і дієсловом, об'єднуючи їх в одне смислове словосполучення.
Свідомодобирати відмінкові форми, потрібні для зв'язку слів прийменники, учням теждопоможуть вправи, скажімо, такі:
1.Виділені іменники поставте в іншому відмінку. Що станеться з реченням? Складітьі запишіть речення зі зміненим словом.
Нанебі засяяло весняне сонце. Книжка лежить на столі. Школярі повернулися зекскурсії. Картина художника знаходиться у шкільному музеї. В актовому залівідбулася зустріч з ветеранами війни..
 Припустимо,учні замінять слово сонце іншою відмінковою формою — сонця. Вонипереконаються, що речення розпалося, бо змінене слово опинилося поза зв'язком.Треба добирати вже інші слова, інші їх форми, щоб встановити зв'язок зі словом сонця— Із-за хмари не видно сонця. Квіти повернули свої голівки до сонця).Доповніть речення словами, які відповідали б на питання, що в дужках.
Школярідопомагають (кому?) збирати врожай. В лісі під час екскурсії діти побачили,(кого?). Брат (з ким?) побував у зоопарку.
3.Доповніть речення словами, що в дужках. Утворіть різні варіанти.
Мийдемо… (ліс, стежка). Учні ідуть… (автобус, місто). Човен пливе… (річка).Батько повернувся… (машина, село). (Очевидно, учні складуть різні варіантисловосполучень: стежкою через ліс; лісом по стежці; стежкою до лісу таін.).
4.Поставте іменник у потрібному відмінку.
Цікавитись(книжка), цікавість (до, книжка), любити (Україна), любов (до, Україна),доглядати (дочка), догляд (за, дочка), розглядати (малюнок), розгляд (малюнок),повага (батько), повага (до, батько).
Зкличною формою іменників учні початкових класів ознайомлюються практично підчас опрацювання теми «Звертання». Але для формування потрібних навичок цьогозамало. Вживаючи речення зі звертанням (а це трапляється досить часто), дітинерідко помиляються, бо не вміють утворювати кличну форму, не знають, яку формуіменників можна використовувати в ролі звертання. Наприклад, у творчих роботахучнів трапляються іменники у формі давального відмінка в ролі звертання (Хлопчиксказав: «Івану Петровичу, візьміть і мене з собою». Миколка попрохав: «Шоферу,будь ласка, підвезіть»). Аналізуючи такі речення, учні здебільшогоправильно встановлюють смислові зв'язки, ставлять запитання до слів, які вонивважають звертанням, як до додатка: сказав (кому?) Івану Петровичу,шоферу.
Невміннякористуватися кличною формою призводить до того, що діти неспроможні усвідомитиі структуру речення з прямою мовою.
Томувважаємо, що і під час вивчення іменника варто практикувати такі вправи, якідопомогли б набути навичок утворення кличної форми, навчили б відрізняти її відінших відмінків. Наприклад:
1. Доповнітьречення іменниками, які вказували б, до кого звернені поради або побажання.
… щоденновиконуй домашні завдання...., не ображай нікого..., допоможи бабусі перейтичерез дорогу...., купи мені, будь ласка, новий альбом для малювання.....незабудь подякувати за послугу.
2.Поданііменники введіть у речення так, щоб вони виконували роль звертання. Маруся,братик, сестричка, тато, Оленка, Марія, Остап, Сергій, Петро Іванович, ОленаПетрівна.
3. Слова,що в дужках, поставте в потрібній формі.
(Галя,Дмитро), будьте уважними на уроках… (Друг), я тобі готовий допомогти в усьому.(Товариш), скажіть, будь ласка, котра година. (Галинка), ти теж побувала вКиєві?
Науроках, присвячених вивченню іменника, як і на будь-яких інших, треба систематичнопрацювати над структурою речення в цілому, допомагати дітям осмислювати йогобудову, помічати допущені помилки. Для цього, крім наведених, пропонуємо й такізавдання:
1. Зкожної групи слів, не змінюючи їх форми, складіть по два речення.
1) Хлопчики.,Володя, пір, до тих,і, жодної, грались, вишеньки, не, у садку, зірвав.
2) Багато,він, років, часто, минуло, згадував, маленького, з того часу, Володю.
2.Уважнопрочитайте речення, виправте помилку, поясніть їх. Речення для редагуванняберемо з учнівських творів, наприклад:
·          Учень звернувся до вчителя: «Івану Петровичу, я піду відповідати».
·          Відважний льотчик знищив три ворожих літаків.
·          Хлопчик жив березі річки;
·          Берізка засмучено дивилась на інших дерев.
·          Олег подякував товариша за допомогу.
Систематичнопрацюючи, учні усвідомлять, що іменник у зв'язку з іншими словами може бути іголовним, і другорядним членом речення, відповідати на різні відмінкові ісмислові питання. Суть зв'язку, синтаксична роль іменника визначає і йогограматичну форму. Розуміння нього сприятиме виробленню навичок диференціюванняомонімічних відмінкових закінчень. Разом з тим діти навчаться конструюватисловосполучення і речення з використанням усіх відмінкових форм іменників,помічатимуть недоліки в їх побудові. Набуті знання і навички позитивнопозначаться на розвиткові зв'язного мовлення школярів.
2.2 Зміст та організація експериментального дослідженнята перевірка його ефективності
Як зазначають психологи, особлива цінністьекспериментальних досліджень, що проводиться в природних умовах (на уроці, підчас бесіди, гри, виконання домашніх завдань тощо) полягає у тому, що вонивключають виникнення тої напруги, яка виникає у випробовуваних тоді, коли вонизнають, що над ними експериментують [61; с.60]
Одниміз завдань експериментального дослідження було визначити рівень засвоєнняграматичних категорій іменника учнями початкових класів і його залежність відрівня розвитку пізнавального інтересу.
Експериментальнедослідження було проведене у 3-А і 3- Б класах СЗОШ І-ІІІст.№2 м.Броди, А — експериментальний клас, Б- контрольний.
Векспериментальному класі було 30 учнів і стільки ж у контрольному. Рівеньмовної підготовки учнів в обох класах практично однаковий. Принципу розподілунеобхідно дотримуватися для того, щоб униикнути неточності у результатахдослідження. Неприпустимо, щоб у одному класі були більш сильні учні,, а вдругому – слабші...
Зцією метою у початкових класах протягом навчального року проводивсяформувальний експеримент, в процесі якого проводилась цілеспрямована робота.Вона полягала у виборі та використанні ефективних методів, засобів, прийомів,способів заохочення учнів до навчальної діяльності, які б сприяли удосконаленнюзнань про іменник.
Упроцесі вивчення “Іменник” робота вчителя будувалася таким чином: з учнямиконтрольного класу займались за традиційною методикою, учням експериментальногокласу окрім завдань підручника пропонувались вправи, спрямовані на стимулюванняпізнавального інтересу учнів. Це передусім нестандартні вправи, вправи-ігри,мовні кросворди, цікаві завдання, прислів'я, ігри, загадки, все те, що може підвищитизацікавленість учнів матеріалом, що вивчається, а також самостійна роботаучнів, виконання творчих завдань тощо.
 Наоснові спостережень за активністю учнів у процесі навчання ми одержалипереконливий матеріал про становлення і характерні особливості пізнавальногоінтересу школярів при вивченні іменника. Показниками прояву пізнавальногоінтересу були запитання дитини, з якими вона зверталася до вчителя, їх зміст,кількість, інтонаційна виразність мовлення, характер активності учнів на уроці.
 Якпоказало дослідження, на перших етапах нашої роботи запитань у школярів майжене було. Включення ж проблемних елементів в різні за складністю навчальнізавдання, використання схем та інших прийомів спонукало учнів ставити запитаннядо учителя. Проте спочатку це були запитання чисто репродуктивного характеру,які вимагали дублювання запитань підручника. Цілеспрямована робота учителя поформуванню у школярів інтересу до вивчення іменника призвела до того, що вже надругий тиждень було зафіксовано значно більше запитань, самостійних міркувань,що супроводжувалися позитивними емоціями від пізнання нового, невідомого.
 Уконтрольних класах сама функція запитання була іншою — тільки за вимогою вчителя.Тут провідним мотивом була необхідність («Учитель викликав — требавідповідати»).
 Щобперевірити рівень засвоєння учнями граматичних категорій іменника, булопроведено констатувальний експеримент, в якому учням 3 класу було запропонованотакі завдання:
1.Визначі запиши іменники.
 СоломіяКрушельницька. Перед мистецтвом цієї української співачки, перед красою її душісхилялися люди всього світу. Великій артистці присвячували свої творикомпозитори, письменники. А виросла дівчина у селі Біла під Тернополем. ЗавдякиСоломії все село стало широковідомим.
 2.Випиши іменники в однині і множині.
 Ялечу з далекої країни Зими. Хмаринка пустила мене краплиною води на землю. Але Морозвикує з мене чарівну зірку. Скоро разом зі мною у веселому хороводі закружляютьмої подруги--Сніжинки.
 3.Прочитай слова. Запиши іменники у дві колонки. У першу – назви істот, у другу –назви неістот.
Літак,тополя, космонавт, телевізор, завод, доярка, школа, кравець, ведмідь, школяр.
 4. Зі слів склади речення. Запиши. Підкресли слова – назви істот.
Ведмедю,меду, хотілося;
на,він, забрався, пасіку;
на,бджоли, налетіли, гість;
Мишко,господарок, відбивався, від, але, не, відходив;
мед,вже, солодкий, дуже.
 5.Запиши речення. Назви власні та загальні іменники.
Миколка,Гриць, Василько, Петрусь збирали грицики, васильки, миколайчики, Петровібатоги.
6.Запишиіменники у три стовпчики:
1 –чоловічого, 2 – жіночого, 3 – середнього роду.
Пісня,абрикос, колосся, гомін, місто, люстра, опудало, горлиця, батько, гречка, зоря,кажан, ласунець, коло, коромисло, полотно, ліжко.
7.Поданііменники записати у давальному і місцевому відмінках.
Книга,стежка, бджілка.
Якіснийі кількісний аналіз виконання учнями запропонованих завдань представлений утаблиці 1.
Зведенірезультати в експериментальному і контрольному класах
 
Таблиця1
№
№№ п/п
Характеристика
відповідей Кількість учнів класу
Відсоток учнів
 у класах Експериментальний Контрольний Експериментальний Контрольний 1. Повна правильна 8 5 26, 7 16,7 2. Неповна правильна 7 6 23,3 20 3 Частково правильна 13 14 43,3 46, 6 4. Неправильна 2 3 6,7 10 5 Відсутня 2 6,7
Данітаблиці яскраво показують відмінність між рівнем засвоєння граматичнихкатегорій іменника учнями експериментального класу, з одного боку, і учнямиконтрольного класу — з іншого.
Результатисвідчать про те, що більшість молодших школярів справились із запропонованимизавданнями (93,3 відсотка учнів експериментального і 83,3 відсотка контрольногокласів). Учні експериментального класу в процесі роботи використовували схеми-опори,таблиці; вони краще володіють прийомами аналізу, синтезу, порівняння,класифікації, у них багатше і емоційніше мовлення, словниковий запас, більшсформоване вміння висловлювати і обґрунтовувати власне міркування, знайтиіменник, визначити число, рід, відмінок, ніж в учнів звичайного класу. Яквиявилося, учням контрольного класу важко визначити взаємозв'язок слів уреченні, іменники, які вжиті в однині і множині, з групи іменників вилучити«зайве». У той час, як значна частина учнів експериментального класу(53,3 відсотка) добре справилась з цими завданнями. Бесіди, проведені з учнямиконтрольного класу, дають підстави стверджувати, що допущені помилки зумовленіне стільки недосконалим знанням мовних правил, скільки одноманітністюнавчальних вправ, поданих у підручнику, які мають швидше тренувальне значення,однаковими видами навчальної діяльності, відсутністю знань про практичневикористання матеріалу, що вивчається. В результаті дітям нецікаво вивчатиіменник. Тому і кількість правильних відповідей у них нижча. Наочне уявлення цьогодають нам графіки (мал.1).
/>
В — Відсутня відповідь;
Н –неправильна відповідь;
ЧП –частково правильна;
НП –неповна правильна;
ПП –повна правильна.
Якбачимо, одержані результати в експериментальному і контрольному класахвідмінні: якщо в експериментальному класі кількість правильних відповідейбільша, а відсутніх відповідей немає, то у контрольному класі проходять різкіколивання відповідей при загальній тенденції до пониження. Таким чиномкількість повних відповідей є меншою на 10 відсотків, ніж в експериментальному класі.
Зметою визначення пізнавального інтересу в системі мотивації вивчення теми"Іменник" на кінцевому етапі роботи дітям було запропоновано скластикоротеньку розповідь на будь-яку з таких тем: «Що я знаю проіменник», «Казка про Іменник», “Чим цікавий іменник?”. Дітипридумали досить цікаві і змістовні розповіді. Аналізували їх в залежності відвибраної теми. В результаті можна сказати, що 50 відсотків учнівекспериментального класу вибрали тему «Казка про іменник», 33,3відсотка – ”Чим цікавий іменник?”, 16,7 відсотка — «Що я знаю проіменник».
У контрольномукласі результати дослідження такі: 43,3 відсотка--тема «Казка про Іменник»;30 відсотків — «Що я знаю про іменник»; 26,7 відсотка — «Чимцікавий іменник?».
Зведенірезультати у експериментальному і контрольному класах представлені на діаграмі (мал.2)
/>

Рівнірозвитку пізнавального інтересу характеризуються такими ознаками:
• Високий:
а) високасамодовільна пізнавальна активність;
б)інтерес до сутності явищ: до їх суттєвих взаємозв'язків і закономірностей. Прагненнярозібратися у важких питаннях;
в) інтенсивнийі захоплюючий процес самостійної роботи на уроці;
г) прагненнядо подолання труднощів у складних завданнях;
д)кореляція інтересів і нахилів (вільний час присвячується предмету свого інтересу).
• Середній:
а) пізнавальнаактивність вимагає спонукання вчителя;
б) інтересдо накопичення інформації, в основі якої лежать факти, опис явищ; розуміння сутностіявищ тільки з допомогою вчителя;
в)залежність самостійної роботи від ситуації. Вимагається спонукання ззовні;
г) труднощідолаються при допомозі вчителя;
д)неповна кореляція інтересу і нахилу. Епізодичні заняття предметом інтересу.
• Низький:
а) пізнавальнаінертність;
б) епізодичнийінтерес до ефектних і цікавих сторін явищ при повній відсутності інтересу до їхсуті;
в)уявна самостійність (списування з дошки, підглядання у підручник), часті відволікання;
г)відсутність бажання долати перешкоди, повна бездіяльність при виникненні труднощів;
д) відсутністьнахилу до будь-якого виду пізнавальної діяльності.
Врезультаті проведеного експериментального дослідження встановлено, щорезультативність роботи на уроках, рівень засвоєння граматичних категорійіменника у значній мірі обумовлюється рівнем сформованості пізнавальногоінтересу учнів.
Формуватипізнавальні інтереси молодших школярів необхідно спеціальними вправами ізавданнями. Розробляючи такі завдання, вчителі повинні мати на меті створититакі вправи, які б у першу чергу були цікавими для учнів, адже зацікавленість єодним з найсильніших стимулів виникнення пізнавального інтересу.
Стимулюваннюпізнавальних інтересів сприяє також різноманітність форм роботи. Тому вчитель,що прагне розвивати пізнавальні інтереси учнів, повинен кожного разу вносити у методикупроведення уроку щось нове і використовувати кілька різних форм роботи.
Доцільновикористовувати на уроках нову інформацію (“цікавинки”), адже невідоме – завждиє привабливим у пізнавальному плані.
Виникненнюінтересу до навчання сприяє правильне поєднання вивченого раніше і новогоматеріалу. Тут, головне уникнути як “топтання на місці”, так і “відкриттів”.Раніше вивчене повинно стати грунтом для нового матеріалу.
Важливароль у формуванні пізнавальних інтересів належить самостійній роботі. Звичайно,учні контрольного класу ще не можуть повністю обійтися без допомоги вчителя,але ця допомога повинна носити лише спрямовуючий характер і враховувати рівеньрозвитку школярів. Проте учні повинні вчитись розраховувати на власні сили.
Такимчином, пізнавальний інтерес є найціннішим і найефективнішим мотивом навчальноїдіяльності учнів на уроці рідної мови. Тому зведені результати свідчать пропряму залежність засвоєння граматичних категорій іменника від його рівня розвиткуу молодших школярів.

Висновки
Впроцесі виконання дипломної роботи встановлено, що проблема методики вивченняіменника як частини мови у початковій школі є актуальною для вчителівпочаткових класів. Адже знання, засвоєні у початковій школі, стають основою длянаступних етапів засвоєння знань, вмінь і навичок в старших класах, а такожважливу роль відіграють у професійній діяльності.
Ріднамова є провідним предметом у початковій школі. Саме на її уроках при правильнійорганізації і керівництві вчителя відбувається не просто засвоєння учнямизнань, але й розвиток їх мовлення, мислення. Вміння вчителя будувати викладанняпрограмового матеріалу так, щоб викликати пізнавальний інтерес учнів.Зацікавлення молодших школярів змістом навчального матеріалу з української мовипотребує систематичної інтелектуальної роботи. При цьому вчитель має дозуватиемоційну насиченість матеріалу і наперед прогнозувати, який емоційний відгуквін викличе в учнів.
Вивченнястану проблеми в психолого-педагогічній та методичній літературі, проведене експериментальнедослідження дають підставу зробити такі висновки:
1. Методикавивчення іменника диктується їх лінгвістичними особливостями.
2. Іменник- граматична одиниця, тому вивчення цієї частини мови, її форм і правопису впочаткових класах дається в елементарному вигляді і розподілене за класами.
3. Вивченняознак іменника поглиблює знання учнів про значення цієї частини мови, сприяєрозвитку абстрактного мислення. Системна робота над правилами літературної вимовиі написання дає змогу виробити в учнів міцні орфоепічні та орфографічнінавички.
4. Застосуваннязапропонованих методичних рекомендацій до проведення уроків рідної мови при вивченнірозділу "Іменник", з врахуванням індивідуальних можливостей учнів, передбачаєуспішну, цілеспрямовану і творчу побудову навчального процесу у початковій школі.
5.Використання граматичних таблиць і алгоритмів сприяють стимулюванню пізнавальногоінтересу молодших школярів, а відтак кращому засвоєнню передбаченого програмоюматеріалу, дають вчителю можливість розвивати логічне мислення учнів шляхомдослідження структури явищ, підвищувати граматико-орфографічну грамотність учня.
6.Відбір дидактичного матеріалу забезпечує зміст поетапного вивчення іменника.
7. Результатипроведеного дослідження показали, що рівень засвоєння програмного матеріалу єефективнішим у експериментальній групі, оскільки завдання формулювалися зурахуванням їх проблемно-пізнавальної спрямованості. Проведене дослідженняпідтвердило важливість пізнавального інтересу учнів молодших класів якпровідного мотиву їх пізнавальної діяльності, шляхом надання їм більшоїсамостійності. Зведені результати експериментального дослідження свідчать пропряму залежність рівня засвоєння граматичних категорій іменника від рівнярозвитку пізнавального інтересу у молодших школярів.
Отже,завдання дослідження психолого-дидактичних основ вивчення іменника в початковихкласах реалізовані. Гіпотеза, яка припускає, що ефективне вивчення іменникатісно пов'язане з наявністю у школярів навчально-пізнавальних мотивів, знайшла своєпідтвердження.
 Використаннянових підходів до вивчення іменника є важливим на сучасному етапі навчаннядітей у початкових класах. Саме шляхом використання змістовних, цікавих формроботи можна прищеплювати любов до вивчення рідної мови.
Однакрозглянуті питання не вичерпують повноти досліджуваної проблеми. Залишаєтьсяактуальним питання зв’язку іменника з іншими частинами мови, вивченняграматичних категорій іменника з врахуванням принципів наступності йперспективності на основі методу випереджуючого навчання та прийомів розбір — міркування, розбір — судження.
 Щобзабезпечити високий рівень розвитку дітей, вчитель повинен працювати не лише вурочний час, а й у позаурочний, залучаючи дітей до активного засвоєння рідноїмови.
 

Списоквикористаної літератури
1.Алексеєва М.І. Мотивинавчання учнів: Навчальний посібник. — К.: Радянська школа, 1974.- 116 с.
2.Ангелова О. Посуд. Урокукраїнської мови 1-й клас // Початкова освіта. – 2006. -№38. – С. 6-7.
3.Бабанский Ю.К.Рациональная организация учебной деятельности. — М.: Знание, 1981. — 64 с.
4.Базарницька І.Самостійність учнів на уроках української мови як засіб особистого зростання //Початкова школа. – 2007. -№4. –С. 18-21.
5.Білецька М.А. Урокиукраїнської мови в 1 класі: Посібник для вчителя.-К.: Рад.шк..,1978.-159 с.
6.Білецька М.А. Урокукраїнської мови в 2-му класі: Посібник для вчителя.-К.: Рад. шк..,1981.-166 с.
7.Білецька М. А.,Вашуленко М. С. Рідна мова: Підручник для 2 кл. –К.: Освіта, 2003. -108 с.
8. Божович Л. И. Личностьи её формирование в детском возрасте (Психологическое исследование). — М.:Просвещение, 1968. – 464 с.
9. Божович Л. И.Отношение школьников к учению как психологическая проблема / Известия АПНРСФСР, вып.73. — М., 1951.
10.Божович Л. И., СлавинаЛ. С. Психологическое развитие школьника и его воспитание. — М.: Просвещение,1979. –248 с.
11.Бондаренко С. М. Урок- творчество учителя. — М.: Знание, 1974, — 64 с.
12.Будна Н., Головко З.Довідник: Українська мова в схемах і таблицях. Посібник для учнів 1-4класів.-Тернопіль, 1999,-64 с.
13.Бурдейна А.,Городівський В. Уроки української мови у 3-му класі: Посібник для вчителя.-К.:Рад. шк.., 1979,-142 с.
14.Вашуленко М. С.,Вашуленко В. Ф. Супутник Букваря (посібник). ТОВ КІМО,2004. -141 c.
15.Вашуленко М. С.,Скрипченко Н. Ф. Буквар (підручник). –К.: Освіта, 2007. -158 с.
16.Вашуленко М. С.,Мельничайко О. І. Рідна мова: Підручник для 3 кл. –К.: Освіта, 2003. -108 с.
17.Вашуленко М.С.Українська мова і мовлення в початковій школі: Метод. Посіб. –К.: Освіта, 2006.–268 с.
18.Вашуленко М. С.Методичні рекомендації до роботи за підручником Рідна мова // Початкова школа.-2003. -№8. –С.16-21.
19.Вивчення українськоїмови в 2—3 класах. Збірник статей / За ред. Хорошковської О.Н. — К.: Радянська школа,1984. — 89 с.
20.Воскресенська І. О.Використання проблемно-пізнавальних завдань на уроках рідної мови: Збірникстатей. — К., 1984. — С. 44-49.
21.Гайова Л. Буду янавчатись мови золотої…Українська мова. Післябукварний період //Початковашкола. -2008. -№1. –С.17-18.
22.Галатович А. Вивченнячастин мови 4(3)клас. – Тернопіль, 1999.-64с.
23.Горбунцова Т. Цікавівправи та ігри на уроках української мови у початкових класах.- К.: Рад.шк..,1966.- 119 с.
24.Городівський В.Вивчення української мови в 3-му класі: Посібник для вчителя.- К,: Рад. шк..,1977, -119 с.
25.Готра Н. Пізнавальнаактивність учнів на уроках української мови // Рідна мова.- 2000. -№2.- С.25-26.
26.Грабал В. Некоторыепроблемы мотивации учебной деятельности учащихся // Вопросы психологии. — 1987.№ 1. — С. 56-59.
27.Давыдов В. В.Разновиды обобщения в обучении. — М.: Педагогика, 1992. — 174 с.
28.Данилко О., БоднарчукО. Збірник рівневих завдань з української мови 2 кл..- Тернопіль: Підручники іпосібники, 2003 –С. 50-59.
29.Дівакова І.,Березіцька Н. Уроки української мови в 3 класах. – Тернопіль: Підручники іпосібники,2004.-296 с.
30.Державна національнапрограма “Освіта. Україна ХХІ століття” //Освіта, 1993. -№ 45.
31.Дорошенко М. Роботанад словом при вивченні іменника і прикметника.- К., 1968, — 64 с.
32.Дорошенко С.,Вашуленко М., Мельничайко О. та.ін. Методика викладання української мови:Навчальний посібник.- К., 1989, — 450 с.
33.Диктанти в початковихкласах / Уклад. Я. Морська.- Тернопіль: Обласний інститут післядипломноїосвіти, 1988. – 28с.
34.Друзь Б. Г. Вихованняпізнавального інтересу молодших школярів у процесі навчання. — К.: Радянськашкола 1978. — 126 с.
35.Дубовик С. Вивченнякатегорій відмінка іменників у єдності значення. Форми і функції // Початковашкола. -1998. -№5. –С.12-16.
36.Заяць Я. М., ОнишківО. П. Уроки рідної мови у 4 класі. -Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. — 320 с.
37.Інтегрований урокукраїнської мови і логіки // Початкова освіта. -2007.-№48. –С. 18-21.
38.Качан Л.В.Короткийогляд деяких навчальних книг для першокласників // Нові техн. навч.: Наук.метод. зб.- К., 1997. -Вип.19. — — 169 с.
39.Киричук О. В.Навчальні інтереси молодших школярів. — К.: Радянська школа, 1982. –128 с.
40.Коба Л. Різнорівневідомашні завдання з української мови для
3 класу // Початковашкола. -2008. -№1. –С.17-18
 41.Кобевка А. Іменник.Цикл уроків для 3 класу // Початкова освіта. –
2008. -№1. –с. 1-13.
42.Кулагина И. Ю.Возрастная психология. Развитие от рождения до 17 лет. Учебное пособие. — М.:Изд-во РОУ, 1996. –180 с.
43.Кулич В.Познавательная регуляция в процессе учения // Вопросы психологии. — 1985. —№3.—С. 171-172.
44.Кулько В. А.Взаимосвязь умения учиться с мотивами учебных действий школьников // Советскаяпедагогика. — 1980. -№11. -С. 66-70.
45.Кучеренко Н.Дидактичний матеріал з морфології української мови.-К., 1985.
46.Лернер И. Я. Проблемноеобучение. — М.: Знание, 1974. – 64 с.
47.Липкина И. А.Самооценка школьника. — М.: Знание, 1976. – 64 с.
48.Лобчук О. Вимоги доуроку з рідної мови // Початкова школа. – 2005. -№ 6. –С. 16-19.
49.Логачевська С. П.Дійти до кожного учня. К., 1990, — 46с.
50.Луцик Д. В., Проїдь М.М., Савшак А. С. Буквар (підручник). — К.: Світ, 1998. — 84 с.
51.Люблінська Г. О.Дитяча психологія. — К.: Вища школа, 1974. — 386 с.
52.Львов М. В., РамзаеваТ. Г., Светловская Н. Н. Методика обучения русскому языку в начальных классах. —М., 1987, — 203 с.
53.Маркова А. К. Проблемаформирования мотивации учебной деятельности // Советская педагогика. — 1979. —№11. -С. 63-71.
54.Матюхина М. В.Особенности мотивации учения младших школьников // Вопросы психологии. — 1985.—№ 1. — С.43-49.
55.Мельничайко В., РожилоП. Удосконалення змісту і методів навчання української мови.- К., Рад. шк.,1982.- 216 с.
56. Мельничайко О. І.Уроки рідної мови в 3 класах. –Тернопіль: Підручники і посібники. 2004, -296 с.
57.Методика вивчення українськоїмови в школі: Посібник для вчителів / О. М.Беляев та ін. — К.: Радянська школа,1987. — 133 с.
58.Методика викладанняукраїнської мови: Навчальний посібник / За ред. С. І. Дорошенка, М. С.Вашуленко, О. І. Мельничайко та ін. –К.: Вища школа, 1992. -398 с.
59.Наумчук М. М. Сучаснийурок української мови в початковій школі (Методика і технологія навчання).–Тернопіль: ”Видавництво Астон”, 2005. -352 с.
60.Обучение и развитие:Експериментально-педагогическое иследование / Под ред. Л. В. Занкова. – М.:Педагогика, 1975. –146 с.
61.Общая психология / Подред. А. Петровського. – М., 1086. –464 с.
62.Олійник І., ІваненкоВ., Рожило Л., Скорик О. Методика викладання української мови в середній школі:Навчальний посібник / за ред. І. Олійника. –К., Вища школа.1989.-439с.
63.Онищук В. О. Шлях доглибоких знань. — К.: Знання, 1969. — 264 с.
64.Перелік програм тапідручників // Початкова школа. -1999. -№8. -С.28-33.
65.Підвищенняефективності навчально-виховного процесу на уроках української мови. Збірникстатей /За ред. Г. Передрій.- К.: Рад. шк..,1983.- 263 с.
66.Пешковский А. М.Русский синтаксис в научном освещении. –М.; 1956. С.32.
67.Прищепа К., ВашуленкоВ. Збірник диктантів з української мови для 1-3 класів: Посібник для вчителів.-К., Рад. шк..,1984. –192 с.
68.Прищепа К. С.,Колесниченко В. И. Буквар (піручник). –К.:”Форум”, 2000. -158 с.
69.Програма для середньоїзагальноосвітньої школи 1—4класи. -К.: Початкова школа, 2006. – 432с.
70.Психология / Под ред.А. Г. Ковалёва и др. — М.: Просвещение, 1966. – 494 с.
71.Руднева Р. Розвитокінтересу до вивчення української мови // Початкова школа. — 1988. —№10. —С.21.
72.Савченко О. Я.Дидактика початкової школи. – К., 1997, — 72 с.
73.Савченко О. Я.Порівняння у навчанні учнів початкових класів.-К.: Радянська школа, 1977.—151с.
74.Савченко О. Я.Сучасний урок у початкових класах: Посібник для вчителяти. –К.: Магістр S,1997. -256 с.
75. Сапун Г. Збірникдиктантів і завдань для тематичного опитування з української мови у початковихкласах. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. -175 с.
76.Скрипченко Н. Ф.,Вашуленко М. С. Буквар (підручник). —К.: Освіта, 1996. —96 с.
77.Смолянець В. В. Новіпідручники для 1—4 класів // Початкова школа. -1990. -№5. -С.73-77.
78.Сухомлинський В. О.Серце віддаю вбрані твори. у 5-ти т. —К.: Радянська школа, 1977. — Т.З. — 279 с.
79.Сучасній школі —сучасні програми // Початкова школа. -1999. -№8. -С.64.
80.Ушинский К. Д.Избранные педагогические произведения. — М.: Просвещение, 1968. —234 с.
81.Хорошковська О. Н. Усвіті чарівних букв (підручник). — К.: Освіта, 1997. — 100 с.
82.Хрущ К. І. Вивченняукраїнської мови в 1 класі. Посібник для вчителів. — К.: Радянська школа, 1976.—106 с.
83.Чорна М. М., Грабар Д.І. Буквар (підручник). — К.: Світ, 1995.-94с.
84.Чуйко Г. А. та ін.Методика викладання української мови в початкових класах. — К.: Вища школа,1975. -186 с.
85.Шкільник М. М.Проблемний підхід до вивчення частин мови. Посібник для вчителів. — К.:Радянська школа, 1986. — 136 с.
86.Шпак М. Змістовезабезпечення емоційності навчання учнів // Початкова школа. — 2000. — №5. С. 6-10.
87.Юркевич В. С. Развитиеначальных уровней познавательной потребности у школьников // Вопросыпсихологии. — 1980. -№2. — С.83-92.
88.Ющук І. Психологічнийаспект у методиці викладання рідної мови // Дивослово. — 1999. —№7. — С.42-44.
89.Явдошенко І.Інтерактивні методи навчання на уроках української мови // Початкова школа.-2008. -№2. С.7.
Додаток А
 
2клас
Тема.Іменники.Слова — назви предметів
Мета.Закріпити ірозширити знання учнів про слова — назви предметів (іменники);розвивати творчу уяву, зв'язне мовлення учнів, вміння узагальнювати;виховувати охайність під час письма.
Обладнання.Предметнімалюнки, індивідуальні картки з завданням, таблиця,перфокарти, сигнальні картки.
Хідуроку
1.       Організаціякласу до роботи.
 І1.1. Каліграфічна хвилинка.
Урокпочнемо без зупинки
 Зкаліграфічної хвилинки.
Заєць
(Сильніучні самі складають слово, адля інших вчитель читає загадку).
 Він із казки, вініз пісні,
 Внього зубки, як залізні.
 Капустинувін гризе,
 Зветьсязвір на букву „зе”.
 Т.Коломієць
2.       А тепер, діти,давайте запишемо слово у свої орфографічні словнички.
(Записслова в індивідуальний орфографічний словник).
3.       Поясненняпоходження слова “заєць” та його лексичного значення.
а)       Слово«заєць» в перекладі з давньої слов'янської мови означає «стрибун».
б)       Атепер, діти, давайте звернемося до «Тематичного словника школяра» (авт. К.СПрищепа, В.Г. Лук'яненко).
в)       Надошці записані слова, вам необхідно прочитати і виписати слова, згрупувати їх.
 1 варіант.Виписати слова- родичі.
2варіант. Виписати близькі за значенням слова.
Заєць,вухань, зайчик, зайченя, куцохвостик, заєнько, сіренький, зайча, русак (Перевіркавиконання завдань).
III.Мотивація навчальної діяльності та повідомлення теми і мети уроку.
Починаємовивчати
 Митепер частини мови.
 Всіхїх треба добре знати,
 Щобздобути знань основи.
 Першаз них — іменник, друзі.
 Цючастину люблять дуже,
Боусе вона назве,
 Дастьімення золоте.
 Мама,мир і Україна,
 Сонце,небо, світ, людина,
 Звуки,букви, слово, мова —
Осьчастина ця чудова!
Хто?Сестричка, ненька, батько,
Пташка,білочка, зайчатко...
Що?Земля, ріка, діброва,
Книжка,зошит, ручка, школа...
Вивчимцю частину мови,
Зрозуміймовсе на п'ять,
Бовона така казкова –
Допоможесвіт пізнать!
—      Сьогоднідо нас на урок завітав поважний гість з Країни Морфології.
—      Іменник.
Все,що нас оточує, це предмети. Предметів дуже багато, і кожен з них має своюназву. А слова, що є назвами предметів, називаються іменниками
Отже,чим більше ми знаємо іменників, тим більше вживаємо їх у своєму мовленні, тимбагатша наша мова.
—      Насьогоднішньому уроці ми ознайомимося зі словами, які є назвами
предметів(іменники), закріпимо, як правильно ставити до них питання.
1.Закріплення умінь ставити питання до слів—назв предметів.
 а)На дошці записано вірш.
Зимаморозяна надворі,
Заметибілі на землі,
Зоріютьв небі ясні зорі,
Заснулизайчики малі.
 Н.Забіла
—  Знайдіть у віршій запишіть «приховані» слова.
—  Яке з поданихслів «зайве»?
—  Чому?
—Випишіть з вірша слова, які відповідають...І варіант II варіант На питання хто? На питання що?
2.Спостереження за мовним матеріалом. Зробіть висновок:
—  Що таке іменники?
—  Які ставимо до них питання?
—  Звірте з підручником.
—  Опрацювання правила з підручника.
3.   Осмисленняодержаних знань.
—      Чомуіменник дістав таку назву? Чи зв'язані за змістом слова: «іменник», «ім'я»,«найменування»?
 Роботаз таблицею підручника.
 IV.    Фізкультхвилинка.
Щосьне хочеться сидіти,
Требатрохи відпочити.
 (дітирухаються під музику).
V.      Закріпленнявивченого матеріалу.
                   1.Роботаз підручником. Вправа 184.
                   2.Роботаз сигнальними картками.
(Вчительпоказує предметні малюнки із зображенням людей, тварин, речей, рослин тощо. Увідповідь учні сигналізують картками «Хто? Що?»).
3.Робота з перфокартками, користуючись таблицею.калина О
білий
. О борошно О ведмідь О працює О насіння О Прізвище учня Оцінка
 
Завдання: зафарбуватикружечок навпроти іменника.
4.       Гра«Які слова можна прочитати?»
око,село, сік, ліс, лісок, колесо, сокіл...
— Наякі питання відповідають слова, які ви придумали?
4.   «Хвилинкапоезії».
5.   Деформованеречення.
6.   Зіроньки, на,сяють, місяць, небі.
— Доякого слова належить модель
—      Візьмітьальбом, олівці і намалюйте ніч, яку уявили собі, читаючи пісенний рядок.
6.       Роботав групах.
Кожнійгрупі роздаються картки. Діти шукають слова — назви предметів (іменники).
Пожовклолистя на березах. Кожного дня відлітають птахи.
7.       Текст.
Узеленім кожушку,
 Костянійсорочечці
 Яросту собі в ліску —
Всімзірвати хочеться. (Горіх)
 Іззагадки необхідно виписати іменники.
 Білочказробила це так:
 кожушку,сорочечці, ліску.
Зайчикзробив так:
кожушку,сорочечці.
—      Хтоз них виконав завдання правильно. і чому?
VI.     Підсумокуроку.
1.   Щоозначаютьіменники?
2.   Які іменникивідповідають на питання хто?, а які — на питання що?
VII.   Домашнєзавдання. Вправа 189.

ДодатокВ
 
Зклас
Тема:Повторення вивченого про іменник як частину мови
Мета.Повторити іпоглибити знання учнів про загальне значення та граматичні ознаки іменника.Продовжувати формувати вміння визначати рід, число і відмінок іменників,ставити іменники в початковій формі. Розвивати мовлення і мислення учнів,творчий підхід до виконання завдань. Збагачувати словниковий запас. Виховуватикультуру мовлення, вміння вести дискусію. Виховувати інтерес до вивчення рідноїмови.
Обладнання.Таблиці, рухомітаблиці, сигнальні картки, карткидля індивідуальної роботи, малюнки,пірамідки, кошички зі сніжинками, ребуси.
Хідуроку
I.       Організаціякласу до уроку.
Науроці підсумковім
Требадружно працювати,
 Щобзмогли на всі питання
Повнівідповіді дати.
II.Повідомлення теми і мети уроку.
Отже,урок в нас підсумковий. Я тільки хочу доповнити, що підсумок ми проводимо зтеми «Іменник». Пригадаємо основні знання, які отримали про цю частину мови.
Непросто слухати, а чути.
Непросто дивитись, а бачити.
Непросто відповідати, а міркувати,
Дружной плідно працювати.
III.Актуалізація опорних знань.
Щоіменують слова-іменники? (Предмети)
Щобіменники відгукнулися, яке питання задаємо? (Хто?Що?)
Чомудо одних іменників ставимо питання хто?, а до інших що? (Боє істоти і неістоти)
Чомуодні іменники пишемо з великої літери, а інші з малої? (Іменникибувають загальними і власними)
IV.Хвилинка каліграфії.      
Вгостях у нас красуня сніжна, і їй даруємо урок.
(Відкриваюмалюнок зими).
Укошичках вона принесла вам сніжинки-бали. Одна правильна відповідь — ви беретесобі бал-сніжинку. За правильно виконані командні завдання берете собі сніжинкуз двома балами. В кінці уроку підраховуємо, хто скільки балів набрав.
 Завдання.
1.Доберітьспільнокореневі слова (прикметник і дієслово) до іменника зима.
2.Визначітьрід іменника. Зима задоволена.
 Молодці.
Цечас незвичайний, уважності час.
Цікавізавдання чекають на вас.
V.Контроль, корекція та узагальнення знань.
1.Завдання:
 Провідміняйіменники, виділи закінчення.
1команда – земля
2команда – мороз
3команда –розум
4команда – школа
Питаннядо таблиці підручника.
Щоназиваємо змінюванням за відмінками?
 Якийвідмінок називаємо початковою формою?
Скількизнаєте відмінків?
  Чомунаписали в О. в. закінчення — ею?
   Якийзнак в О. в. з'явився в слові? (Апостроф) Чому?

3.   Самостійнаробота.
Роботана картці.
Поставв кружечку з правильною відповіддю «плюсик».Іменник
істота
 істот»
Неіст.тата
неістоти власна загальна одн. мн. ч. р. ж. р. с. р. Київ • • • • • • • • • Яблуко . • • • • • • • • Верби . • . • • • • • •
 
Табличкадопоможе пригадати відоме про іменник.
3.Складання тексту:
Зимане баба тут страшна.
Вонамереживна й тендітна.
Всніжинки танець завела.
Красоюземлю повила.
 Поглянь,як навколо красиво,
 Змінивсяі сад наш, і луг…
Летитьі летить біле диво,
Всестало чарівним навкруг.
а)добери «зимові» іменники, склади з ними речення, об'єднавши темою;ДЕРЕВО ІНІЙ САМОЦВІТИ СЕЛО ЗИМА МОРОЗ СНІГ ВУЛИЦЯ ХАТА
б)визнач число іменників
Всіслова тексту у конвертах із жовтою позначкою.
Слована рожевих і блакитних смужках.
Кожнакоманда складає по два речення. Перше речення «біле», а друге речення «рожеве».
Учні зачитуютьречення.
Зимовийранок.
КомандаІ
Надселом сходить сонце.
 Довколабіліє сніг.
КомандаII
Дерева,обсипані інеєм, виблискують самоцвітами.
 Морозпензлем розмалював вікна.
КомандаIII
Надкожною хатою стовпом в'ється дим.
Здається,що село ще спить.
КомандаIV
Навулицях немає нікого.
Але вкожній хаті господиня давно готує сніданок.
в)       добірзаголовка (Яка пора дня?);
г)       коментованеписьмо;
д)       визначеннявідмінків іменників.
Відшукайіменники, виділи закінчення, визнач відмінок.
VI.     Фізкультхвилинка.Хто там, хто там вже стомився
І напарту похилився?
Требадружно всім нам встати,
 Зимусніжну зустрічати.
Дихальнівправи:
1.       Я— сонечко. Я прокидаюся, вмиваюся, розчісую свої промінці і
піднімаюсянад обрієм.
Я —велика куля. В мене багато тепла і світла. І хоч надворі зима, я дарую своєсвітло всій Землі. Я вдихаю тепло і видихаю тепло. Я освітлюю сонний ліс,замерзле село, вкриту кригою річку.
2. Я— пташка. Я вільно пурхаю у небі. Плавно махаю крильми.
3. Я— зірочка. Я — яскрава ніжна зірочка. Я освітлюю весь світ уночі.
4.  Я — вітер.Зимового дня я бавлюся сніжинками. Я лечу над полем, здіймаючи хурделицю. Я —найдужчий.
5.  Я — дерево. Моїноги — то корінь в пухкій землі. Моє тіло — міцний стовбур, мої руки — гнучкігілочки. Взимку я сплю. Мені сняться сни про весну. Дихання моє спокійне іглибоке.
VII.   Творчізавдання.
1.Гра «Слово в слові». (Робота в групах).
Іззапропонованих слів складіть інші слова, міняючи букви місцями. Наприклад: літо— тіло.
І.Смола— масло
 Коні — кіно
 Атлас— салат
II.Насос— сосна
 Село — осел
 Папка — кабан
ІІІ.Гори— роги
 Марка — рамка
 Сокіл— лісок
IV.Руки— кури
 Школа– дошка
 Спина— напис
2.Розвиток умінь і навичок. Гра «Виростимо речення».
Даювам одне слово. Ви повинні поступово додавати по одному слову так, щоб вийшлопоширене речення.
Наприклад:співає.
Дівчинкаспіває.
Дівчинкаспіває пісеньку.
Дівчинкаспіває веселу пісеньку.
Маленькадівчинка співає веселу пісеньку.
Завдання:
Вкривають.
Сніжинкивкривають.
Сніжинкивкривають землю.
Сніжинкивкривають сонну землю.
Біленькісніжинки вкривають сонну землю.
Виділітьоснову речення. Встановіть зв'язок слів у реченні.
3.Складання загадок. (Робота в групах).
Словазагадок на окремих смужках у конвертах із зеленою позначкою.
 КомандаІ.
Сталобіло навкруги –
Ярозтрушую сніги,
 Наганяюхолоди,
Водисковую в льоди.
Вдружбі з дітьми усіма.
 Здогадались?Я —… (зима).
КомандаII.
Одяглисобі пташки
Червоненькіфартушки.
 Значитьсніг і холоди
 Наближаютьсясюди.
Подивіться:у дворі
 Вчорних шапках… (снігурі).
 Команда III.
Взимовийстудений час
 Люблятьвсі малята нас.
Згірки ми рушаєм в путь -
Нас…(санчатами) зовуть.
КомандаIV.
Всвятковомузалі
 Стоїть,мов картинка,
 Весела,зелена
 Красуня…(ялинка).
4.       Ребуси.
ві3лапі2л ті100 с3бок
Запишислова і усно постав їх в О. в.
VIII.  Домашнєзавдання.
Провідміняйслова ребусів за відмінками.
IX.     Аналізта оцінка знань.
Визначеннянайактивніших. Підрахунок сніжинок-балів.
X.Підсумок уроку. Метод мікрофону.
Коженучень у «мікрофон» говорить одне слово-відповідь (без коментарів).
Якимиіменниками ви охарактеризуєте нашурок? (Швидкість, цікавість,веселіть, увага, творчість, знання, гра, загадки...)
Якимиприкметниками ви охарактеризуєте наш урок? (Неповторний, повчальний...)
 Якими дієсловамиви охарактеризуєте наш урок? (Пробіг, навчив, пригадав, доповнив,відповів, запам'ятав, підсумував, показав...)
 Що сподобалося науроці найбільше? Хто найцікавіше відповідав, найповніше...? Дайте визначенняіменника як частини мови. Як змінюються іменники? З якими словами зв'язуютьсявони в реченні?
Вамя, діти, побажаю
Розвиватись,як весна.
Хайдитинство ваше буде,
Начеквіточка ясна.
Додатково:Робота в парах.Доберіть антонім до слова:
Цукор—...
Верх—...
Холод—...
Весна—...
Важкість—...
Слабкість—...
Зима—...
Смуток-....
(сіль,осінь, літо, низ, сила, тепло, легкість, радість).
(Словапершої колонки на маленьких сніжинках).

ДодатокС
 
4клас
Тема:Вправи на відмінювання іменників
Мета.Вдосконалювативміння визначати відмінки в іменниках. Повторити розбір іменників як частинимови і членів речення. Формувати поняття про відмінок іменника, як єдністьзначення форми та його функції. Розвивати зв'язне мовлення, грамотність учнів,поповнювати їх словниковий запас. Виховувати любов до рідної землі, до українськоїмови, до минулого нашої держави.
Обладнання.Сигнальнікартки, перфокарти, таблиця «Відмінювання іменників», зразок письмабуквосполучень: ем, ве, ребуси, схеми речень, карта України.
Хідуроку
I.       Організаційначастина.
Діти,у нас урок української мови.
Дзвоникдзвенить, не стихає,
 Школярівусіх скликає:
Гей,до класу поспішайте,
 Намісця свої сідайте.
Насьогоднішньому уроці ми з вами вирушаємо в подорож.
Аякою країною ми з вами будемо подорожувати, ви дізнаєтесь, коли відгадаєтезагадку.
Загадка.
Красивий,щедрий рідний край
Імова наша солов'їна,
Люби,шануй, оберігай
Усе,що зветься… (Україна)
Отже,ми з вами будемо мандрувати містами України. Але ці міста будуть незвичайні.Перше місто, до якого ми відправимося це — Місто Каліграфія.
II.      Каліграфічнахвилинка.
Щобрівно і гарно слова написати,
 Намз'єднання букв слід усім пригадати,
Одналиш хвилинка для цього дається,
Щобкожна дитинка зуміла навчиться.
 Заразми з вами напишемо буквосполучення: “ем”, “ве”.
Частоці з'єднання ви пишете неправильно. Пишемо 1 рядочок “ем”,
2рядочок — “ве”. Ці з'єднання ви зустрінете в нашій подальшій роботі на уроці.
III.     Актуалізаціяопорних знань.
—  Яку частину мови ми почали вивчати?
—  Що таке іменник?
—  Як змінюється іменник? (Число, відмінки)
—Вякому роді можуть вживатися іменники?
—  На яке питаннявідповідають назви істот?
—  На яке питаннявідповідають назви неістот?
—      Якііменники власні, а які загальні?
IV.     Оголошеннятеми уроку.
Азараз, щоб дізнатися тему уроку, нам потрібно послухати віршик.
Сьогодніми іменники
Продовжимовивчати,
Потрібнонам навчитися
Відмінкивизначати.
— Тояка мета нашого сьогоднішнього уроку?
-Щоми будемо в іменниках визначати? (Відмінки)
V.      Словниковийдиктант.
Побувалими з вами у чудовому місті Каліграфія. А зараз час вирушати до наступногоміста. Місто, в якому ми з вами побуваємо, називається місто Велетнів.
Виподумайте і в кінці нашої подорожі цим містом скажете, чому воно такназивається.
Швидкой грамотно писати,
Та щей правила назвати
Всі,що в мові нашій є,
Пам'ятайтезавжди ви.
Мешканціміста Велетнів хочуть перевірити вашу грамотність.
Записуємослова в рядочок через кому. Приготувалися? Будьте уважні. Диктант буде носититворчий характер. (Один учень записує біля дошки, всі інші в зошити).
— Запишітьназву нашої держави;
-   записати столицю нашої держави;
-   яка найбільша річка України?;
-записатиавтора «Кобзаря»;
-  найвища вершина українських Карпат;
— якарічка протікає через наше місто?
(Україна,Київ, Дніпро, Тарас Григорович Шевченко, Говерла, Стир). Оцінювання.
Уснізапитання. Провідміняти усно слово «Україна».
-       Ми побували з вами в місті Велетнів.
-       Скажіть, будь ласка, чому воно так називається?
  — Щови запам'ятали, мандруючи цим містом?
-    В яких словах зустрічається ем і ве?
VI.     Гра«Наш відмінок».
Нашаподорож триває.
 Мивідправляємось з вами до міста Ігротеки.
Як вивже, напевне, здогадалися, ми зараз з вами пограємось.
Гра —це чудовий світ
Дляучня щоднини,
Є в нійтворчості політ
 Длякожної дитини.
-   Отже, у вас у кожного є на парті сигнальні картки.
Завдання:визначити відмінок іменника «хліб». Ви показуєте відповідний відмінок, у якомувжите це слово. Готові?
Хліб— усьому голова. Багато снігу — багато хліба. Завжди люди дякують хлібові.Гостей зустрічаємо хлібом. Кетяги калини лежать на хлібині.
—Ачому саме О.в. в слові «хлібом» — (пит. Чим?),
-  Тоякі є відмінки? На які питання вони відповідають?
Однез найяскравіших багатств нашої землі — це викупане в сонячному промінні золоте колоссяпшениці, і, як видно на державному прапорі України, неозорі поля пшениці,розміщені під блакитним, мирним небом. Тому й ви, діти, повинні берегти хліб,шанувати працю хлібороба.
VII. Самостійнаробота. Перфокарти.
Подорожнаша продовжується. Ми з вами відправляємось до наступного міста.
МістоПерфокарт.
Щезмалечку кожен мріє
 Дорослішимстати
 Йсамостійно над собою
 Вчитисьпрацювати.
Яроздаю вам перфокарти. Ваше завдання: розібрати іменники, як частину мову.
ГрупаА — 4 слова. Група Б — 3 слова. Група В — 2 слова.
Перевіряємо.З кожної групи зачитують слова (по 1 іменнику). Наприклад, моря — «що?»іменник, загальний, неістота, множина.
—  Які моря омивають нашу Україну?
—  Чому це місто так називається?
— Щови повторили в цьому місті?
VIII.  Фізкультхвилинка.
—      Азараз ми вирушаємо до міста Здоров'я.
Рух —це є здоров'я наше,
Вінпідбадьорює всіх нас,
Давайтеж встанем цілим класом,
Фізкультхвилинкиприйшов час.
Школярівсі дружно встали,
Фізхвилинкурозпочали.
Рукигарно розім'яли,
ЯкКлички побоксували,
ЯкШевченко у футболі
Забиваємоми голи.
 Всі,як Бубка, пострибали і за парти посідали.
—      Чомуце місто так називається?
— Щопотрібно робити, щоб бути здоровим?
ІX.     Роботаз підручником.
Наступнанаша зупинка в місті Мислителів.
Книги— морська глибина,
Хто вних пірне аж до дна,
 Той,хоч і труду мав досить,
 Дивніїперли виносить.
 (І.Франка)
—Хтонаписав цей вірш?
—Якітвори І.Франка вам відомі?
Завдання.
Списатиперше і останнє речення і підкреслити головні й другорядні члени речення.
ГрупаА:скласти і записати речення. Схема:… — — ===
2)Хто? Що роблять? Де?
ГрупаБ:до цих речень з вправи скласти схеми.
ГрупаВ:переписати речення
. — Чому це місто так називається?
 Що вньому ви запам'ятали?
X.Підсумокуроку. Домашнє завдання.
Нашаподорож підходить до кінця.
— Вяких містах ви побували?
—  Яке місто вамнайбільше сподобалось? Чому?
—  Домашнє завдання:стор. 76, впр. 165.
ГрупаА:провідміняти 2 іменники, скласти за схемою речення.
 Група Б: розібрати 1іменник, як частину мови.
ГрупаВ: відгадати загадки.
Збіглаподорож, як коротка мить,
Часнаш дуже швидко біжить,
Щепопереду у вас багато кроків
Іцікавих, і важких уроків.
 Завданняпокличуть у майбутнє,
Найскладнішезавдання — життя.
Такстарайтесь вправно все вивчати,
Пам'ятайте:учня скарб — знання!
Нанаступних уроках ми з вами помандруємо іншими містами нашої України, дізнаємосябагато цікавого.

ДодатокД
 
Вправина формування загального поняття про іменник
 
Гра “Хто? Що?”
Учительпоказує предметні малюнки із зображенням людей, тварин, речей, рослин та ін.
 Увідповідь учні, сигналізують картками “Хто?” “Що?”
 Гра “Хто більше?”
Класподіляється на дві команди.
 Першакоманда придумує іменники, які містять один склад із трьох звуків, один з них –м’який приголосний, відповідають на питання що?.
 Другакоманда добирає такі ж іменники, але відповідати вони мають на питання хто?
 (Що? – ліс, йод, лід, ніс, рік, дім. Хто? – дід, віл, кіт, рись).
 Гра “Істота чинеістота”.
 Намагнітофонній стрічці записані іменники. (Україна, кобра, українка, хліб, базіка,кобзар, байкар, спів, хлібороб, будівельник, співачка, будова, аптека, шахта,аптекар).
Учніслухають запис, на кожний іменник сигналізують картками
“Хто?”“Що?” або “Істота” “Неістота”.
 Гра “Хто швидше?”.
Учні одночасно починають і пишуть протягом умовного часу (5 – 10хв)слова, що відповідають на питання що? (назви предметів у класній кімнаті абоназви меблів чи одягу),
слова, що відповідають на питання Хто?.
 Скільки слів запише учень — стільки дістає очок. Знімається по дваочка за допущені помилки.
 Гра “Іменники на одну букву”.
Учитель пропонує на певну букву зібрати і записати іменники, щовідповідають на питання що? (або на питання хто?).
 Наприклад, на букву р. (рука, редиска, річка, реп’ях, рівень,рослина).
Переможець вважається той, хто протягом визначеного часу (3-5хв.)правильно запише найбільшу кількість таких слів.
 Гра “Хто це? Що це?”.
На дошці записані слова: вовк, лисиця, ясен, лев, горобина, дуб.
Назвати Хто це? Що це?
Які з цих слів є назвами рослин, а які – назвами тварин?
Як називаються слова, що означають назви предметів і відповідають напитання хто? що? Записати подані іменники у дві колонки: у першу – назвирослин, у другу – тварин.
Назвіть приклад іменників, що означають назви квітів.
Складіть і запишіть два розповідні речення з однорідними членамиречення.
Птахи – це (хто?) {о, о, о}.
Меблі – це (що?) {о, о, о}.
Напишіть ряд – переможець.
 Гра “Лото назв”.
На картках написано по декілька слів, що означають назви предметів.Учитель розкриває зміст певного слова, а учні повинні знайти його на картках ізакрити.
Для гри можна використовувати такі слова (іменники): акваріум, метро,верблюд, гербарій, театр, вогнище, компас, ліщина.
Для вчителя: 1. Скляний ящик з водою для риб. (Акваріум).
2. Жуйна тварина з одним чи двома горбами. (Верблюд).
3. Колекція засушених рослин. (Гербарій).
 4. Приміщення, де відбуваються вистави. (Театр).
 5. Купа дров або хмизу, які горять. (Вогнище).
 6. Прилад для визначання сторін світу. (Компас).
 7. Лісовий чагарник на кущах якого ростуть горішки. (Ліщина).
 8. Підземна міська залізниця. (Метро).
Виграє той, хто першим закриє усі назви на своїй картці.
Вправи на визначення числа іменників.
 Гра “Множина чи однина?”.
Учитель називає іменники в однині та множині. Учні картками, на якихнаписано “Множина”, “Однина”, показують число іменників.
Виграє той, хто найменше помилиться.
 Для гри можна використовувати такі іменники: учитель, учні, фабрика,завод, пшениця, медаль, черешні, неділя, вишенька, герої, олівець, море, книга,яблуко, сонце, вікна.
 Гра “Один — багато”.
На дошці запис.
Зимі кінець якщо заспівав жайворонок, зацвірінькали горобці,прилетіли дикі голуби, відлетіли в ліси, поля ворони, з’явилися шпаки.
Вийшов з барлоги ведмідь, застрибав на лісовій галявині заєць.
На які питання відповідають виділені слова?
Що вони означають?
Як називається слова, що відповідають на питання хто? і означають назвипредметів?
Наведіть приклади іменників, що означають назви домашніх птахів.
Запишіть у дві колонки іменники, що є назвами птахів і звірів, зазразком:
Один                              Багато
Горобець             Горобці.
Найактивніший ряд – переможець.
 Вправа на спостереження за іменниками, які вживаються тільки в одниніабо в множині.
Відгадайте загадки.
1.        Рідке, а не вода, біле, а не сніг. (Молоко).
2.        У зимову веселу пору ми кращі друзі дітвори.Вивозять діти нас нагору, а ми веземо їх з гори. (Сани).
3.        Хто входить і виходить, той перший нам руки подає,а ми стоїмо завжди при вході, нас в хаті кілька є. (Двері).
4.        Хто голівку свою влітку накриває і по двадцятьхусток має. (Капуста)
 Учні зачитують слова-відгадки, визначають число іменників і роблятьвисновок, що в українській мові є іменники, які вживаються тільки в однині аботільки в множині.
 Гра “Хто більше”.
Учні поділяються на дві команди.
Перша команда добирає і записує іменники, які вживаються тільки воднині, друга – тільки в множині
 (В однині – молодь, лічба, читання, ходьба, доброта, сміливість,хоробрість, радість, любов;
 в множині – ножиці, граблі, ворота, дрова, макарони, гроші, канікули,іменники, жнива, харчі).
Перемагає команда, яка дібрала більше відповідних іменників.
Важливопід час формуванням поняття роду показати учням, що визначити
 рідіменників можна тільки тоді, коли вони вжиті в однині.
Вправина визначення роду іменників.
 Відгадати загадки,записати слова- відгадки, визначити рід іменників
ð  Дуже повні ноги має,
Ледвеїх переставляє,
Самвисокий я на зріст,
Замістьрота в мене хвіст. (слон)
ð  Прийшла вона із довгим вінком
Набесіду із нашим півником.
Схопилапівня на обід
Та йзамела мітлою слід. (лисиця)
ð  Високо стоїть, одне око має,
Всюдизаглядає. (сонце)
 Гра “Визнач рідіменника”.
 Вчитель демонструє малюнки із зображенням тварин,рослин, людей. У відповідь учні сигналізують картками “чол. р.”, “жін. р.”, “с.р.”.
 Гра “Якого роду?”
На магнітофонну плівку записані іменники різних родів. Включати запис.Учні у відповідь сигналізують картками “чол. р.”, “жін. р.”, “с. р.”.
Гра — змагання “Наш рід”.
Учні поділяються на три групи: чоловічий, жіночий та середній. Учительпроказує іменники. Кожна група, плескає у долоні, якщо названий іменниквідповідає її роду.
За помилку одного з учнів група дістає зауваження. Виграє та група, якаматиме найменше зауважень.
Вправи на змінювання іменників за відмінками.
 Гра “Наш відмінок”.
Учні поділяються на три групи: родовий, знахідний, місцевий абоназивний, давальний, орудний відмінки. Вчитель визначає іменники і проказує їху реченнях. Кожна група плескає у долоні, якщо названий іменник відповідаєїхньому відмінку.
За помилку одного з гравців група дістає зауваження. Виграє та група,яка має найменше зауважень. Можна поділити дітей і на шість груп відмінків.
Гра “Якого відмінка”.
В учнів є картки з першими буквами назви відмінків. Добре, якщо цікартки різнокольорові. Вчитель називає різні відмінки закінчення іменників.Учні картками показують відмінок і називають відповідний іменник.
Якщо закінчення одинакові у двох або трьох відмінків, учасникипоказують картки з усіма відмінками.
Гра “Постав у потрібному відмінку”.
Окремі іменники в тексті учитель диктує у початковій формі, а учніпишуть їх залежно від зв’язку з іменними словами в реченні.
Наприклад: 1. Пішла луна (гай).
 Червоніє за (гора) калина.
Учні пишуть слова гай і гора в орудному відмінку.
 Гра “Відмінковий сполучник”.
Учитель називає іменник у називному відмінку і викликає учня, якийповинен сказати іменник у родовому відмінку тієї ж відміни. Другий викликанийучень називає іменник цієї ж відміни у давальному відмінку і т.д. Виграє той,хто матиме найменше помилок.
Отже,вивчений іменник в початкових класах сприяє розвиткові логічного мисленнядітей, мови, усвідомлення роду граматичних категорій (роду, числа, відмінка),свідоме вживання різних граматичних форм в усному і пасивному мовленні школярів
 

ДодатокЕ
 
Лінгвістичніказки
 
Казкапро Іменник
Це булодуже-дуже давно, коли люди жили ще в печерах, вчилися писати, утворювали новібукви для письма. Навколо них було багато різних речей, але от назв у цихпредметів не було.
От івирішили люди покликати за порадою старого мудреця, який жив неподалік. Колимудрець прийшов до їхнього вогнища, вони попросили його назвати ці різніпредмети, щоб можна було їх якось називати.
Ставмудрець давати назви предметам, тобто ніби імена речам. Всі питали: що це?,показуючи на дерево, мудрець називав його назву. Що це? — стіл, що це? —вогонь, камінь, сокира; чи хто це? — дівча, слон, тигр, людина тощо.
Оттак цього мудреця стали називати Іменником, тобто той, що ім'я дає, а згодом івсі слова, які означали назву предмета, стали називати іменником і відповідатина питання: «Це хто? або що?»
Інині живе такий мудрець. Кожного дня він придумує назви предметам: телевізор,енциклопедія, ракета, комп'ютер і т. д.
Вкраїні Морфології
Впрекрасному царстві, де існує тільки милозвучність і чарівність між йогожителями — словами, живе десять незвичайних принців. Усі вони живуть в мирі ізлагоді між собою, а своїми стосунками збагачують царство, назва якогоМорфологія.
Коженпринц має безліч своїх вірних і відданих слуг — слів, які постійно служать йомуі підкоряються королеві цього царства — Морфології.
Королевалюбить своїх принців, але найбільше полюбляє вона найстаршого принца, ім'яякого «Іменник». Слуги цього принца — звичайні слова, які відповідають на двапитання: хто? що? Досить крикнути принцові до слуги:
-  Ви хто? — як у відповідь чує:
-  Мама, вчитель, котик, дівчина, хлопець.
-  Ви що? — чує:
-  Земля, зима, будинок, сонце, вітер, небо.
Алеслуги не ворогують між собою, хоч зовні різняться. Бо одні з них живуть,творять світ, обмінюються думками (це люди), вміють літати високо в небі (цептахи), плавати в водах морів і океанів (риби), бродить лісами в пошуках їжі(звірі, тварини), а інші слуги тільки підкоряються їм (це неістоти).
Казковийсон
Жила-буладівчинка Олеся. Веселою, жвавою, щирою росла вона і було в неї багато друзів.
Одногоразу після тривалої хвороби сумною поверталася вона зі школи. Писали в цей деньконтрольну роботу.
Олесяне змогла знайти у тексті слова-назви предметів. Дівчинку не покидала думка:„Що ж це за такі слова-назви предметів? І що це за істоти і неістоти?"Довго не могла заснути Олеся. А коли заснула, то побачила дивний сон...
Летитьвона у казковому літаку над рідним краєм. Яскраве сонечко усміхається їй,хмарки біленькі пропливають мимо, небо стелить їй шлях, а теплий вітерецьпідганяє літак.
ПодивиласьОлеся на їхні усміхнені обличчя і запитала: „ Як вас звати? Хто ви такі?"І дружно сонечко, небо, хмарки та вітерець назвали себе та ще й додали: „ Ми — назви предметів і відповідаємо на питання що?"
-         Ачи є у вас друзі? — запитала дівчинка.
— Всете, що ти бачиш на своєму шляху, — це наші друзі.
ЛетитьОлеся над лісом і бачить в повітрі безліч співучих пташок, різних звірів нагалявині і багато дітей, які милуються природою.
-  А ви хто такі? — запитала дівчинка.
-  Ми — назви істот,до яких ставлять питання „хто?" І живемо ми в дружбі з тими предметами,які відповідають на питання „що?". Але, на відміну від них, ми можемоходити, бігати, розмовляти і навіть провести тебе до рідної домівки...
Зцими словами Олеся прокинулась від чарівної мандрівки. Сіла, швиденько обдумалавсе і зрозуміла свій сон.
Напевно,все те, що оточує мене, — це предмети істоти і неістоти, які мають свої назви.До назв людей і тварин ставлять питання „хто?", а до назв інших предметів- „що?"
Усмішказасяяла на обличчі дівчинки, і з радістю Олеся побігла до школи.
Славнібрати Відмінки
Уславному царстві частин мови, у графстві Іменника служили семеро братівВідмінків. Брати жили дружно між собою і допомагали керувати графові Іменнику.
Називнийвідповідав за назву предметів, осіб. Щойно народженому жителю відразу дававназву. До всіх ставився з підозрою і весь час запитував: «Хто? Що?».
Родовийвідмінок дбав про достаток. Він виявляв потреби великого господарства і томупостійно допитувався: «Кого? Чого? немає в царстві?»
Давальнийвідмінок мав велику повагу, бо він розподіляв їжу між мешканцями. З ранку довечора чувся його голос: «Кому? Чому? що дати?».
Знахіднийвідповідав за порядок. Його гукали на допомогу, коли що-небудь або когось требабуло знайти в царстві. З'явившись, Знахідний запитував: «Кого? Що? требазнайти».
 Орудний керував графовимвійськом. Він трішки недочував й перепитував: «Ким? Чим? питаєте, керую?».
Місцевийвідав транспортом. Він завжди достеменно знав. На кому? На чому? перевозятьвантажі у царстві.
Кличнийвідмінок був особистим секретарем графа. Він викликав усіх, кого треба, до йоговеличності Іменника.
Казка про братів Відмінків
До Іменникав гостину
Завіталався родина.
Мовпелюстки у барвінку,
Розмістилисявідмінки.
Місцявистачить усім,
Абуло їх рівно сім.
Першийбрат був головний -
Звавсягордо НАЗИВНИЙ.
ХТО іЩО він завжди знав,
Предметівназви пам'ятав.
Другийбратець РОДОВИЙ.
 Буввін дуже діловий.
Мігвін навіть загордитись.
Небуло з братів ні в кого
 Лавки,шинку чи крамниці,
А унього це було,
Ікого лиш не було там -
Безлічрізного народу:
Водіямашини і пілота,
 Вершникаі пішохода.
Чоготам тільки не було:
 Цукерок,печива, пампушок,
Хліба,булок, паличок.
Всіішли вони до КОГО
Довідмінка РОДОВОГО.
То жхіба не діловий
Буввідмінок РОДОВИЙ.
Третійбрат феноменальний
Ім'ящедре мав —
ДАВАЛЬНИЙ
Помогтизавжди готовий,
Віннікому і ні в чому
Невідмовив.
Дававусім:
Шпаку,дрозду і синиці
Ідомашній всякій птиці,
Людям,звірам і рослинам
Вседавав він без упину.
Всіхпохвал найвищих гідний
Бувчетвертий брат
ЗНАХІДНИЙ
Виручаву біді будь-кого
І внещасті будь-що.
Виручатьспішить бігом
Братецьвсюдисущий.
Чи тозайчика в капкані,
Чирибину на гачку -
Вдень,вночі чи на світанні
Вінспішить на виручку.
Шляхжиттєвий дуже трудний
Вибравп'ятий брат
ОРУДНИЙ.
КИМлише не працював,
ЧИМлише не мудрував:
Лікаремта інженером,
Продавцемі шофером,
Бувсолдатом, офіцером.
Футболістомі боксером.
Уворога б'є м'ячем,
Захищаєкрай мечем.
Требаправити комбайном:
Вінспішить туди негайно.
Подорозі, по кільцевій
Ходитьшостий брат МІСЦЕВИЙ
Вкапелюсі, при валізі
Вінлишається на місці.
Якщоходить весь час по колу,
Незрушиш з місця ти ніколи.
Вінне їздить ні на кому,
Вінне їздить ні на чому.
Мабуть,він не знає втоми.
Всінавколо на машинах.
Намотоциклах, поїздах
Лишевін уперто топче
Посвоїх старих слідах.
Пропадаєдесь одвічно
Сьомийбрат-відмінок КЛИЧНИЙ
Всігукають, друже, брате!
Де жце він, всі хочуть знати.
Всікричать: «Друже, друже!»
Бачитьхочуть його дуже.
Післяцього по хвилині
Й вінз'явився у хатині.
Отзібрались всі: сім братів, відмінників сім.